Лісовий Андрій Васильович. Державне регулювання розвитку сільських територій: теорія, методологія, практика

Краткое описание

Лісовий Андрій Васильович. Державне регулювання розвитку сільських територій: теорія, методологія, практика. : Дис... д-ра наук: 08.00.03 2009

Лісовий А.В. Державне регулювання розвитку сільських територій: теорія, методологія, практика. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.03 економіка та управління національним господарством. Національний науковий центр Інститут аграрної економіки” УААН, Київ, 2009.
В роботі висвітлено результати теоретичних і практичних досліджень державного регулювання розвитку сільських територій. Визначено сутність, методи, принципи і завдання державного регулювання розвитку сільських територій; оцінено рівень їхнього розвитку за інтегральним показником; визначено депресивні сільські території й обґрунтовано пропозиції щодо їх фінансового вирівнювання; дано оцінку впливу бюджетно-податкової системи на розвиток сільських територій; визначено перспективні напрямки розвитку сільських територій; обґрунтовано пропозиції щодо реформування адміністративно-територіального устрою в Україні; розроблено концепцію сталого розвитку сільських територій.

У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми державного регулювання сільських територій на основі комплексного аналізу сучасного стану та обґрунтування пропозицій щодо їх сталого розвитку.
За результатами проведених досліджень сформульовано такі основні висновки концептуального, теоретичного та практичного характеру:
1. Аналіз наукових праць за темою дисертаційної роботи засвідчив, що проблеми забезпечення сталого розвитку сільських територій України є для вітчизняної науки новим і недостатньо дослідженим напрямом наукової думки. Недостатнім є розгляд питань державного регулювання розвитку сільських територій в цілому та особливо на рівні сільських районів України.
2. Сільські території це найважливіша частина народногосподарського комплексу країни, що включає обжиту місцевість поза територією міст з її умовами та ресурсами, сільським населенням і різноманітними основними фондами на цих територіях. З функціональної точки зору, сільські території це взаємопов'язана єдність трьох сфер: соціальної, виробничої й екологічної. При цьому саме соціальна сфера села виступає пріоритетним критерієм розвитку сільських територій, адже задоволення різноманітних потреб людини (селянина) є метою такого розвитку.
3. Кризовий стан сільських територій вимагає перегляду ролі держави в цій сфері і пошуку шляхів виходу із ситуації, що склалася. Без державної підтримки сільські ради не в змозі ефективно проводити соціальні реформи, задовольняти основні життєві потреби сільського населення.
4. В основу методології сільського реформування доцільно покласти інституційний підхід, що включає систему принципів перетворення села, спрямованих на зміну базисних складових існуючого сільського устрою (форм власності та господарювання, економічних умов на селі).
5. Розроблено інтегральний показник, що характеризує рівень розвитку сільських територій. За допомогою цього показника здійснено ранжирування регіонів України за рівнем розвитку соціальної інфраструктури села, а також ранжирування всіх 490 адміністративних районів України за рівнем розвитку сільських територій і на основі цього визначено депресивні райони.
6. Обґрунтовано необхідність внесення змін до Закону України Про стимулювання розвитку регіонів” в частині визначення депресивних сільських районів і внесено пропозиції щодо вдосконалення розподілу коштів державного бюджету, які виділяються на фінансове вирівнювання депресивних сільських територій.
7. Доведено, що Україна не повинна повторювати помилки минулої аграрної політики ЄС, що передбачала підтримку цін і виробництва. Необхідно запозичувати від ЄС нові підходи до аграрної політики, націлені на підтримку розвитку сільських територій загалом, а не тільки сільськогосподарського виробництва.
8. Для зміцнення ролі місцевих податків і зборів пропонується ліквідувати деякі неефективні з них (витрати на адміністрування яких часто перевищують надходження від них) та доповнити систему місцевого оподаткування податком на нерухоме майно, платою за землю, збором за спеціальне використання природних ресурсів і збором за забруднення навколишнього природного середовища, а також податком з доходів фізичних осіб.
9. Замість фіксованого сільськогосподарського податку запропоновано ввести новий інтегральний сільськогосподарський податок, обґрунтовано пропозиції щодо проекту Закону Про податок на нерухоме майно (нерухомість)”, внесено пропозиції стосовно вдосконалення Бюджетного кодексу України в напрямі децентралізації бюджетної системи, метою якої є самостійність сільських бюджетів та їх достатня наповненість власними коштами.
10. У сільських поселеннях стратегія економічного розвитку повинна розроблятися, плануватися і реалізовуватися спільними зусиллями сільських рад, районної влади, представників приватного бізнесу та державних підприємств, громадських організацій. Обов’язковою умовою розвитку сільських територій є участь населення: використання його зусиль, знань і досвіду, відповідальності.
11. Основними напрямами розвитку сільських територій є:
реформування адміністративно-територіального устрою з метою наближення адміністративних і соціальних послуг до сільського населення, децентралізація бюджетної системи;
створення на сільських територіях господарських систем, що саморозвиваються, на підставі економічного обороту місцевих ресурсів, диверсифікація сільськогосподарського виробництва, розвиток промисловості з переробки сільськогосподарської сировини, активізація несільськогосподарської зайнятості, підвищення економічної активності населення, відродження традиційних та розвиток нових ремесел, промислів і виробництв;
розвиток сучасної виробничої та інформаційної інфраструктури, кооперації господарств у виробничій, збутовій, фінансовій та інших сферах;
розвиток місцевого самоврядування для формування соціально організованої та відповідальної сільської громади, підвищення привабливості проживання в сільській місцевості.
12. З'ясовано, що у перспективі розвиток сільських територій визначатиметься розмежуванням прав та обов'язків між державним і місцевим рівнями влади, фінансовими можливостями реалізації зростаючих функцій сільських рад. Тому для вирішення цих проблем надзвичайно актуальними є адміністративно-територіальна та бюджетна реформи. Пропонується формування дворівневої схеми адміністративно-територіального поділу, з утворенням близько 50-60 округ (міні-областей) та 3000-3500 громад (міні-районів). Ідеї поділу районів на громади (міні-райони) з метою наближення до сільського населення адміністративних і соціальних послуг обґрунтовано на прикладі Старокостянтинівського району Хмельницької області.
13. Модель сталого розвитку певної території або окремого населеного пункту означає необхідність розв'язання соціальних та економічних завдань тільки за умови збереження здорового стану довкілля і природно-ресурсного потенціалу. В комплексі це обумовлює ефективне задоволення життєвих потреб населення у матеріальних благах, соціальних потребах і здорових умовах існування.
14. Для сталого розвитку українського села доцільно прийняти і реалізувати регіональні та місцеві програми соціально-економічного розвитку сільських територій, спрямовані на підвищення зайнятості та доходів сільського населення, розвиток місцевого самоврядування, стимулювання несільськогосподарського бізнесу в сільській місцевості.