Литвинов Олександр Миколайович. Філософія права Новгородцева П.І.: осмислення права і держави в контексті суспільного ідеалу

Краткое описание

Литвинов Олександр Миколайович. Філософія права Новгородцева П.І.: осмислення права і держави в контексті суспільного ідеалу : дис... канд. юрид. наук: 12.00.12 / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. - Х., 2005

Литвинов О.М.Філософія права Новгородцева П.І.: осмислення права і держави в контексті суспільного ідеалу. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.12 філософія права. Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. Харків, 2005.
У дисертації досліджується вчення видатного правознавця "Срібного віку" російської культури Павла Івановича Новгородцева. У першому розділі розглядається історико-філософське обґрунтування Новгородцевим теорії природного права. З'ясовуються генезис та історичні умови формування й еволюції філософсько-правової концепції П.І.Новгородцева, а також його суспільний ідеал як конструктивна утопія, у центр якого поставлено особистість. Аналізується значення діяльності Новгородцева як засновника московської школи "відродженого природного права". Запропоновано нову періодизацію творчості вченого. У другому розділі розглядається роль суспільного ідеалу в соціально-правовому житті. Показано, як через критику утопій бездержавності марксизму й анархізму вчений розкриває значення правової держави як суспільного ідеалу з обґрунтованими ним якостями абсолютного морального характеру та нескінченності. Виявлено коло ідей Новгородцева, які і співзвучні перемінам, що здійснюються сьогодні в Україні, і знайшли вже відбиття в чинній Конституції. Насамперед це стосується юридичного обґрунтування соціальних функцій правової держави.

У дисертації наведено теоретичні узагальнення й нове вирішення конкретного наукового завдання, яке поглиблює філософсько-правові знання про еволюцію поглядів на відносини між особистістю й державою та значення суспільного ідеалу в процесі розбудови сучасної соціальної й правової держави. Досліджені твори Новгородцева дозволяють тлумачити його спадщину як напуття нащадкам про те, що тільки абсолютний ідеал може протистояти кризовим, нігілістичним тенденціям суспільної практики.
Результати дослідження сформульовано в таких основних висновках.

Формування філософсько-правової концепції П.І.Новгородцева було обумовлене як особливостями часу після буржуазних реформ 60-х-70-х років ХIХ ст. в Російській імперії, так і поглядами вченого, у яких сконцентрувалися ідеї світової філософсько-правової думки про необхідність критики існуючого права з точки зору найвищих етичних уявлень про абсолютні норми (суспільного ідеалу).
Як історик філософії права П.І.Новгородцев осмислює й розкриває нові аспекти соціальних поглядів як німецьких мислителів (І.Кант, Ґ.Геґель, Ґ.Пухта, К.Савіньї, К.Берґбом, ін.), так і російських (М.Карамзін, О.Герцен, В.Соловйов, ін.).
П.І.Новгородцев показав постійну актуальність природного права як найвищого морального критерію оцінки будь-якого людського закону, довів необхідність відмови від механістично-інструментального каузального мислення в теорії держави й права для вирішення її фундаментальних завдань. Новгородцев є фундатором потужної течії "відродженого природного права" у російській філософії права, яка має всі ознаки наукової школи, а масштаб досягнень надає підстави зарахувати його до класиків філософії права початку ХХ століття.
П.І.Новгородцев зробив суттєвий внесок щодо розробки поняття "школа" у правовій науці, започаткувавши критерії філософсько-правової школи: а) формулювання головної генералізуючої ідеї; б) дослідження її генезису; в) визначення кола дослідницьких проблем згідно з генералізуючою ідеєю; г) виокремлення основної постаті школи, як правило автора головної ідеї; ґ) установлення зв’язку визначених проблем із загальносвітоглядними домінантами епохи; д) розвиток ідеї критиками: послідовниками та опонентами.
Зміст та якісне наповнення еволюції наукової діяльності П.І. Новгородцева дозволяє зробити висновок про чотири періоди його творчості: перший (1896-1903) період становлення, другий (1904-1910) період розробки теорії "відродженого природного права зі змістом, що змінюється", третій (1910-1917) період активного дослідження абсолютного ідеалу й розробки на цих засадах теорії правової держави, четвертий (1918-1924) тлумачення цього ідеалу як православно-християнського.
На основі використання історичного, діалектичного та інших методів дослідження (зокрема феноменологічного, теорії інтеріоризації тощо, а також таких, що збігаються з синергетичним підходом) П.І. Новгородцев довів, що абсолютний ідеал імперативно-морального характеру має зруйнувати уявлення про можливість соціальної досконалої гармонії і повинен розумітися як можливість нескінченного розвитку особистості, у чому й полягає його конструктивність і дієвість. Він доводить невідповідність утопічної ідеї бездержавності марксизму та анархізму класичній юридичній науці, а також хибність боротьби з ідеєю держави й ідеєю чистого права як вираженням моральної ідеї справедливості.
Розкривши основне протиріччя марксизму й анархізму (неможливість відповідати вимогам практичного життя та свідченням історичних фактів), російський філософ права показав основи слабкості суспільних ідеалів цих учень: і надраціональний соціалістичний ідеал тотального узагальнення суспільного життя, і ірраціональний ідеал абстрактної індивідуальної свободи анархізму неспроможні відповідати реальним життєвим завданням, які потребують розмежування приватного й суспільного, оскільки їхнє змішування призводить до негативних наслідків як для держави, так і для особистості.
Згідно з результатами дослідження П.І.Новгородцевим ідеї правової держави можна констатувати, що в основі її ідеалу лежить теорія природного права, а сам цей ідеал пройшов три етапи розвитку: перший обґрунтування ідеї віротерпимості, другий теоретична розробка політичної доктрини французької революції, третій покладення на державу певних соціальних зобов’язань. Ця еволюція в бік держави соціально-правової підвищує роль самої держави в подоланні об’єктивного протиріччя між особистістю й суспільством, а тому стає можливим використовувати консолідуючий потенціал права для зміцнення духовного та громадянського об’єднання країни, підкорення суспільного життя загальному правовому порядку.
Із філософсько-правової концепції П.І.Новгородцева витікає, що поняття ідеалу виступало й виступає сьогодні найважливішою конструктивною думкою і вітчизняних, і зарубіжних учених у розбудові теорії правової держави, а тому й відповідні положення Конституції України слід розглядати не як декларативні, а як програмні, сконструйовані на основі найвищих досягнень теорії природного права, тобто як конструктивний ідеал.
Положення П.І.Новгородцева про юридичний статус соціальних прав особистості підтримує сучасна українська правознавча думка, що знайшло відбиття в Конституції України, а характеристики в ній держави спочатку як "соціальної", а потім як "правової" відбивають специфіку історичного розвитку України.
Визначена П.І.Новгородцевим необхідність звернення до абсолютного морального авторитету, тобто ідеалу в державно-правовому житті й основні положення природно-правової теорії вже знайшли відбиття в чинній Конституції України як апеляція до Бога й вимога обов’язковості дотримання принципів демократії, прав людини, що доводить його правоту в тлумаченні значення суспільного ідеалу для розбудови правової держави, але основною проблемою залишається відповідність законодавства вимогам Конституції.

Перспективи подальшого дослідження логічними виглядають у двох напрямах. Перший стосується самої постаті філософа права (юридична біографія вченого; його зв’язки з Україною; громадська та політична діяльність, включаючи причини невдач його партії; педагогічна діяльність і детальне вивчення "школи Новгородцева"), другий ідей та проблем, які він досліджував та порушував (соціальні функції правової держави; ідея соборності як поняття політичне, правове, культурне тощо; розвиток останніх подій в Україні, які можна оцінити як такі, що певною мірою доводять правоту концепції Новгородцева, підтверджують визначений у Конституції рух до соціальної й правової держави).
У додатках подається хронологія творів П.І.Новгородцева й відомості про "Новгородцевські читання", які було проведено в Луганській академії внутрішніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України за ініціативою дисертанта в 1996, 2000 та 2003 роках і в роботі яких брали участь учені України, Росії та Литви.