Лоджук Максим Тарасович. Правове регулювання діяльності юридичних клінік в Україні: загальнотеоретичне дослідження

Краткое описание

Лоджук Максим Тарасович. Правове регулювання діяльності юридичних клінік в Україні: загальнотеоретичне дослідження.- Дисертація канд. юрид. наук: 12.00.01, Нац. ун-т "Одес. юрид. акад.". - Одеса, 2014.- 313 с.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ»

На правах рукопису

ЛОДЖУК Максим Тарасович

УДК 340.12:347:96:347.919.2(477)

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ
ДІЯЛЬНОСТІ ЮРИДИЧНИХ КЛІНІК В УКРАЇНІ: ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

Спеціальність: 12.00.01 – теорія та історія держави і права;
історія політичних і правових учень

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
ОБОРОТОВ Юрій Миколайович,
доктор юридичних наук, професор,
член-кореспондент НАПрН України,
заслужений юрист України

Одеса – 2014
ЗМІСТ

ВСТУП …………………………………………………………...
РОЗДІЛ 1. ЮРИДИЧНІ КЛІНІКИ У ПРАВОВОМУ РОЗВИТКУ СУЧАСНОГО СУСПІЛЬСТВА
1.1. Генеза становлення та розвитку юридичних клінік у світі та в Україні ………………………………………………………………
1.2. Правовий статус юридичних клінік в Україні …………….
1.3. Види юридичних клінік в Україні ………………………....
Висновки до першого розділу …………………………………..
РОЗДІЛ 2. ЮРИДИЧНІ КЛІНІКИ В СУЧАСНІЙ СИСТЕМІ ПІДГОТОВКИ ЮРИСТІВ В УКРАЇНІ
2.1. Роль юридичної клініки у формуванні правової культури студентів-правників ……………………………………………………..
2.2. Теоретичні засади юридичної клінічної освіти у професійній підготовці юристів в Україні …………………………….
2.3. Нормативно-правові засоби організації та діяльності юридичних клінік в Україні …………………………………………….
Висновки до другого розділу …………………………………...
РОЗДІЛ 3. ЮРИДИЧНІ КЛІНІКИ В СИСТЕМІ БЕЗОПЛАТНОЇ ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ УКРАЇНИ
3.1. Правова допомога в юридичних клініках: основні форми, їх характеристика та особливості надання …………………………….
3.2. Досвід надання кваліфікованої правової допомоги в юридичній клініці Національного університету «Одеська юридична академія» ………………………………………………………………...
3.3. Концепція законопроекту про правовий статус юридичних клінік у системі безоплатної правової допомоги …………………………………………………………………
Висновки до третього розділу ………………………………......
ВИСНОВКИ …………………………………………………….
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………….
ДОДАТКИ ………………………………………………………. 4

14
42
69
82

85

101

114
132

135

150

160
176
178
184
221

ВСТУП

Актуальність теми. На етапі професіоналізації суспільства в епоху постмодерну важливим є формування юридичної еліти, здатної відповідати за правове забезпечення існування людини та визначення правового розвитку всієї соціальної спільноти. Для вирішення цієї проблеми є необхідним підвищення якості підготовки юристів, оскільки сучасний навчальний процес переобтяжений інформацією про нормативно-правову базу та догму права і тому лише частково сприяє практичній підготовці. Розрив між теорією та практикою в юридичній освіті продовжує зберігатися, оскільки проходження студентами практики на базі органів державної влади та місцевого самоврядування, у приватному секторі економіки є недостатнім для набуття ними належного обсягу професійних навичок діяльності у галузі права.
З огляду на це, протягом останнього десятиліття студенти провідних вищих юридичних навчальних закладів України під контролем викладачів-кураторів надають безоплатну правову допомогу різним верствам населення, набуваючи при цьому практичних навичок для подальшої діяльності за фахом. Як приклад такого нововведення у вітчизняній освіті можна навести юридичну клініку Національного університету «Одеська юридична академія», в діяльності якої протягом навчального семестру бере участь більше сотні студентів та аспірантів, а понад триста студентів з усіх факультетів та інститутів щорічно проходять на її базі навчальну (ознайомчу), виробничу та переддипломну (магістерську) практики.
Однак юридична клініка як правовий інститут не отримала в Україні належної загальнотеоретичної розробки. У вітчизняній юриспруденції розглядаються окремі сторони діяльності юридичних клінік: можливості їх використання в навчальному процесі з підготовки правників, особливості надання безоплатної правової допомоги студентами-клініцистами, питання організації та функціонування як бази практики студентів, проблеми матеріально-технічного та кадрового забезпечення тощо. Зокрема, у 2011 р. з’ясуванню ролі юридичних клінік у процесі формування вмінь реалізації права студентами юридичних спеціальностей було присвячено дисертаційне дослідження Ю.О. Фігель, а в 2012 р. у дисертації Н.С. Дубчак розкрито місце юридичних клінік у системі захисту прав і свобод людини та громадянина.
Значний внесок у дослідження юридичних клінік в Україні зробили вітчизняні вчені-фахівці різних галузей правової науки, зокрема: М.В. Дулеба, А.О. Галай, К.Г. Головачова, В.А. Єлов, Р.С. Кацавець, С.В. Ківалов, В.М. Кравчук, Ю.І. Матвєєва, С.І. Молібог, В.В. Молдован, О.О. Орлова, Д.Г. Павленко, М.І. Пашковський, Ю.М. Савелова, О.Л. Соколенко, В.В. Стаднік, Н.В. Сухицька, А.П. Чернега, М.В. Удод, В.П. Янишен. Що стосується таких зарубіжних учених як Л.А. Воскобітова, А.Б. Гутніков, О.М. Доброхотова, О.А. Люблінський, Д.І. Мейєр, М.В. Немитіна, Вільям Роуві, К.С. Шугріна, Джером Франк, Георг Фроммгольд та ін., то предметом їх дослідження була діяльність юридичних клінік у різних країнах світу. Не зменшуючи значення розробок цих науковців, необхідно визнати, що потенціал загальної теорії держави та права для дослідження проблем правового регулювання діяльності юридичних клінік в Україні практично не використовувався.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження пов’язано з Концепцією Державної цільової програми формування системи безоплатної правової допомоги на 2013–2017 рр., схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 04.07.2012 р. № 435-р, та виконано відповідно до теми науково-дослідної роботи Національного університету «Одеська юридична академія» на 2011–2015 рр. «Теоретичні та практичні проблеми забезпечення сталого розвитку української державності та права» (державний реєстраційний номер – 0110U000671) та плану науково-дослідної роботи кафедри теорії держави і права «Наступність та оновлення як тенденція розвитку держави і права сучасної України».
Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у загальнотеоретичній характеристиці змісту правового регулювання діяльності юридичних клінік в Україні.
Досягнення поставленої мети забезпечується вирішенням таких основних задач:
здійснити історичний аналіз виникнення та розвитку юридичних клінік у світі;
визначити періодизацію та розкрити особливості формування національної мережі юридичних клінік;
визначити правовий статус юридичних клінік в Україні, охарактеризувати його структурні елементи;
удосконалити поняття «юридична клініка»;
удосконалити підходи до класифікації юридичних клінік в Україні;
з’ясувати роль юридичних клінік у формуванні правової культури студентів-правників;
розкрити теоретичні засади юридичної клінічної освіти у підготовці висококваліфікованих правознавців;
визначити генезу правового регулювання діяльності юридичних клінік в Україні;
з’ясувати роль юридичних клінік у системі безоплатної правової допомоги в Україні;
виокремити форми правової допомоги, які надаються студентами-клініцистами в юридичній клініці, визначити умови забезпечення їх кваліфікованості (якості);
охарактеризувати законодавчі ініціативи щодо нормативно-правового забезпечення діяльності юридичних клінік у державній системі безоплатної правової допомоги;
з’ясувати можливість використання міжнародного досвіду в Україні щодо організації діяльності юридичних клінік як суб’єктів надання безоплатної правової допомоги.
Об’єктом дослідження є діяльність юридичних клінік у системі професійної підготовки студентів-правників.
Предметом дослідження є загальнотеоретичний розгляд правового регулювання діяльності юридичних клінік в Україні.
Методи дослідження. В основу методології дослідження покладено комплекс загальнонаукових, міждисциплінарних та спеціальних методів, які знаходять широке застосування у сучасній юриспруденції. Історико-правовий та порівняльно-правовий методи використано при дослідженні генези становлення та розвитку юридичних клінік у світі та в Україні (п. 1.1); формально-догматичний – при дослідженні нормативно-правових засобів організації та діяльності юридичних клінік в Українській державі (п. 2.3). Такі прийоми діалектики як аналіз, синтез, сходження від абстрактного до конкретного дали змогу дослідити загальнотеоретичні засади юридичної клінічної освіти у професійній підготовці юристів в Україні (п. 2.2) та розкрити концепцію законопроекту про правовий статус юридичних клінік у системі безоплатної правової допомоги (п. 3.3). Системний метод дозволив розглянути правовий статус юридичної клініки як систему взаємопов’язаних елементів (п. 1.2); метод моделювання використано при дослідженні умов забезпечення кваліфікованості (якості) правової допомоги в юридичних клініках (п. 3.2). При проектуванні структури дисертаційного дослідження незамінним став метод формальної логіки, який дозволив перейти від поняття «юридична клініка» до класифікації юридичних клінік (п. 1.3), а також розглянути форми правової допомоги, їх характеристику та особливості надання в юридичних клініках України (п. 3.1).
Науково-теоретичну основу дисертації становлять наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених: С.С. Алєксєєва, В.П. Андрущенка, М.Р. Аракеляна, Н.В. Артикуци, О.М. Бандурки, В.С. Бігуна, К.М. Вітмана, М.В. Вітрука, В.В. Головченка, С.В. Гончаренка, М. Дамірлі, О.М. Джужі, В.В. Дудченко, В.С. Журавського, В.В. Завальнюка, О.В. Зайчука, С.В. Ківалова, В.С. Ковальського, М.І. Козюбри, А.М. Колодія, В.В. Копєйчикова, О.Л. Копиленка, C.М. Корецького, А.І. Кормича, Л.І. Кормич, М.В. Кравчука, Н.М. Крестовської, А.Ф. Крижанівського, В.С. Личко, М.М. Марченко, О.Г. Мурашина, В.С. Нерсесянца, Ю.М. Оборотова, М.П. Орзіха, Н.М. Оніщенка, Ю.Є. Полянського, П.М. Рабіновича, В.М. Сирих, О.Ф. Скакун, Є.І. Федика, Л.С. Шевченка, Ю.С. Шемшученка, Д.А. Ягофарова та ін.
Нормативну основу дослідження становлять Конституція України, чинне законодавство України, міжнародно-правові акти, зарубіжне законодавство, статути та інші внутрішні акти вищих навчальних закладів, локальні акти юридичних клінік, а також законопроекти про включення юридичних клінік до числа суб’єктів надання безоплатної правової допомоги.
Емпіричну основу дослідження становлять узагальнення результатів діяльності юридичних клінік України, соціологічні та статистичні дані, вітчизняна та зарубіжна юридична література, публікації у засобах масової інформації.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у системному аналізі на загальнотеоретичному рівні правового регулювання діяльності юридичних клінік в Україні. До найбільш важливих результатів, які визначають наукову новизну цього дослідження, належать такі положення:
уперше:
визначено періодизацію та розкрито особливості формування національної мережі юридичних клінік з моменту створення перших юридичних клінік в Україні за ініціативи студентів, за кошти грантодавців та на базі неурядових правозахисних організацій до відстоювання юридичним клінічним рухом статусу юридичних клінік як суб’єктів надання безоплатної правової допомоги на законодавчому рівні;
визначено правовий статус юридичних клінік в Україні та охарактеризовано його структурні елементи, серед яких: поняття, цілі та завдання юридичної клініки, права та обов’язки осіб, які беруть участь у діяльності юридичної клініки, гарантії їх реалізації та юридична відповідальність, організаційно-правова форма та принципи діяльності юридичної клініки.
визначено розвиток правового регулювання діяльності юридичних клінік в Україні від локального рівня в структурі громадських організацій до підзаконного нормативного рівня в структурі вищих навчальних закладів;
обґрунтовано можливість забезпечення кваліфікованості (якості) правових послуг, що надаються студентами-консультантами в юридичній клініці, у разі належної організації її діяльності у структурі вищого навчального закладу;
запропоновано юридичні клініки в Україні віднести до числа суб’єктів надання безоплатної правової допомоги з урахуванням міжнародного досвіду організації їх діяльності;
удосконалено:
поняття «юридична клініка» як структурного підрозділу вищого навчального закладу України III–IV рівнів акредитації, що здійснює підготовку фахівців у галузі знань «Право»;
систему принципів діяльності юридичної клініки шляхом здійснення їх поділу на дві групи: загальні, які визначають особливості правового статусу юридичної клініки, та спеціальні, які є характерними для юридичної клініки як суб’єкта надання безоплатної правової допомоги;
підходи до класифікації юридичних клінік в Україні, зокрема за: колом осіб, які отримують правову допомогу в юридичній клініці; колом осіб, які надають правову допомогу в юридичній клініці; видами правових послуг, що надаються юридичними клініками; галузевою спеціалізацією (категорією) справ у юридичній клініці тощо;
набули подальшого розвитку:
положення про роль юридичної клініки у формуванні правової культури студентів-правників як суб’єкта їх правового виховання;
особливості використання юридичної клініки як бази проходження студентами навчальної та інших видів практики, де вони під контролем професійних кураторів безпосередньо залучаються до надання безоплатної правової допомоги у типових (нескладних) справах;
теза про місце юридичних клінік у системі безоплатної правової допомоги в Україні як суб’єктів надання первинної та вторинної правової допомоги.
Практичне значення одержаних результатів. Основні положення та висновки дослідження можуть бути використаними у:
науково-дослідницькій сфері – для подальшої науково-теоретичної розробки та дослідження питань діяльності юридичних клінік в Україні, при написанні наукових робіт із цієї проблематики, підготовці довідкової та методичної літератури;
навчальному процесі – для розробки та включення до навчальних планів вищих юридичних навчальних закладів спецкурсу «Основи юридичної клінічної практики», передбаченого наказом Міністерства освіти і науки України від 03.08.2006 р. № 592 «Про затвердження Типового положення про юридичну клініку вищого навчального закладу України»;
правотворчій сфері – при формуванні (реформуванні) основних напрямів правової політики України у сферах вищої юридичної освіти та безоплатної правової допомоги, у розробці нових чи удосконаленні нормативно-правових актів із цих питань;
правовиховній роботі – як теоретичний матеріал для підвищення рівня правової культури студентів-правників та правової освіти населення України.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри теорії держави і права Національного університету «Одеська юридична академія», а також на: Першій всеукраїнській науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Правоосвітницька діяльність юридичних клінік на базі вищих навчальних закладів» (м. Дніпропетровськ, 24 квітня 2009 р.), Міжвузівській науково-теоретичній конференції «Права людини та механізм їх забезпечення в Україні» (м. Київ, 4 грудня 2009 р.), Міжнародній щорічній науковій конференції молодих вчених, аспірантів і студентів, присвяченій пам’яті видатних вчених-юристів П.О. Недбайла, О.В. Сурілова, В.В. Копєйчикова «Актуальні проблеми теорії та історії прав людини, права і держави» (м. Одеса, м. Львів, 26–27 листопада 2010 р.), Другій всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених та студентів «Закарпатські правові читання» (м. Ужгород, 29–30 квітня 2010 р.), Міжнародній студентській науковій конференції «Верховенство права очима правників-початківців» (м. Одеса, 14–15 травня 2010 р.), Міжнародній науковій конференції молодих учених, аспірантів і студентів «Треті конституційні читання», присвяченій пам’яті академіка права Ю.М. Тодики (м. Харків, 28–29 травня 2010 р.), Других всеукраїнських читаннях з кримінальної юстиції, присвячених пам’яті професора В.П. Колмакова (18–19 березня 2011 р.), Міжнародній науковій конференції професорсько-викладацького та аспірантського складу «Правове життя сучасної України» (м. Одеса, 20–21 травня 2011 р.), З’їзді мережі юридичних клінік України «Юридичні клініки: сучасні виклики, потреби та потенціал їх участі у функціонуванні й вдосконаленні правової системи України» (м. Ірпінь, 14 жовтня 2011 р.), Всеукраїнському круглому столі з представниками юридичних клінік України «Юридичні клініки в Україні: сучасний стан та перспективи розвитку» (м. Одеса, 28 жовтня 2011 р.), Всеукраїнському науково-практичному круглому столі «Діяльність юридичних клінік України у зв’язку з прийняттям Закону України «Про безоплатну правову допомогу» (м. Київ, 27 січня 2012 р.), Міжнародній науковій конференції професорсько-викладацького та аспірантського складу «Правове життя сучасної України» (м. Одеса, 20–21 квітня 2012 р.), Всеукраїнському науково-практичному семінарі «Взаємодія різних суб’єктів надання безоплатної правової допомоги» (м. Київ, 23 листопада 2012 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання правової теорії та юридичної практики» (м. Ужгород, 11–12 жовтня 2013 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Тенденції та пріоритети реформування законодавства України» (м. Херсон, 25–26 жовтня 2013 р.), Четвертій всеросійській конференції юридичних клінік «Юридичні клініки та некомерційні організації – учасники недержавної системи безоплатної правової допомоги» (м. Москва, 7–9 листопада 2013 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Дванадцяті осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, 8–9 листопада 2013 р.), Міжнародних читаннях з міжнародного права пам’яті професора П.Є. Казанського (м. Одеса, 8–9 листопада 2013 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих учених та здобувачів «Юридична осінь 2013 р.» (м. Харків, 14 листопада 2013 р.), П’ятій міжнародній науковій конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Сучасний стан і перспективи розвитку держави і права» (м. Дніпропетровськ, 13–14 грудня 2013 р.), Науково-практичному семінарі «Якість надання безоплатної правової допомоги в Україні: проблемні аспекти» (м. Київ, 11 квітня 2014 р.), Круглому столі на тему «Безоплатна правова допомога: як зробити її ефективною та доступною для одеситів?» (м. Одеса, 22 квітня 2014 р.), Круглому столі на тему «Юридичні клініки в Україні: сучасний стан та перспективи розвитку» (м. Київ, 15 травня 2014 р.).
Ідея щодо необхідності закріплення на законодавчому рівні правового статусу юридичних клінік у системі безоплатної правої допомоги набула подальшого розвитку в законотворчій діяльності. За участі автора цього дослідження підготовлено проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо визначення статусу юридичних клінік як суб’єктів надання безоплатної первинної та вторинної правової допомоги (реєстраційний № 0926 від 12.12.2012 р.), внесений до Верховної Ради України народними депутатами України С.В. Ківаловим та Ю.Р. Мірошниченком (знаходиться на розгляді у другому читанні).
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження відображено у 10 статтях, 8 з яких опубліковано у наукових фахових виданнях, що входять до затвердженого переліку, 2 – у зарубіжних виданнях, та в 17 інших публікаціях.
Структура дисертації. Дослідження складається із Вступу, трьох розділів, поділених на дев’ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації становить 220 сторінок, із них – 183 сторінки основного тексту. Список використаних джерел містить 296 найменувань і розміщений на 37 сторінках, 7 додатків – на 93 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. Формування національної мережі юридичних клінік здійснювалося в такі етапи: 1) створення перших юридичних клінік в Україні за ініціативи студентів, за кошти грантодавців та на базі неурядових правозахисних організацій (протягом 1996–1999 рр.); 2) не сприйняття їх діяльності на рівні профільних міністерств та мінімальна підтримка з боку керівництва вищих навчальних закладів (упродовж 1999–2002 рр.); 3) визнання органами державної влади та освітніми установами ролі юридичних клінік у сфері підготовки високоваліфікованих юристів (з 2002 р. – по серпень 2006 р.); 4) масове створення юридичних клінік у структурі вищих юридичних навчальних закладів України (серпень 2006 р. – червень 2011 р.); 5) відстоювання юридичним клінічним рухом статусу юридичних клінік як суб’єктів надання безоплатної правової допомоги на законодавчому рівні (з червня 2011 р. – до теперішнього часу).
2. Сутність юридичних клінік дозволяє вести мову про їх окремий правовий статус, у структурі якого можна виокремити: поняття, цілі та завдання юридичної клініки; права, обов’язки осіб, які беруть участь у діяльності юридичної клініки, гарантії їх реалізації та юридичну відповідальність; організаційно-правова форма та принципи діяльності юридичної клініки. У визначенні характеристики терміна «юридична клініка» використано два основних підходи: інституційний та навчально-програмний. Згідно з першим підходом, юридична клініка – це структурно оформлений підрозділ вищого юридичного навчального закладу чи його факультету, громадської організації чи правової консультації, а згідно з другим – є складовою частиною навчального процесу (спецкурсом) у вищому навчальному закладі, інноваційною (інтерактивною) методикою вироблення у студентів практичних навичок. Призначення юридичної клініки полягає у переслідуванні двох основних цілей: освітньої (набуття студентами практичних навичок у процесі надання правової допомоги) та соціальної (надання такої допомоги на безоплатній основі тим, хто не може звернутися за платними правовими послугами). Освітня ціль діяльності юридичної клініки є головною, що зумовлено причинами (передумовами) зародження самої ідеї використання юридичних клінік у навчальному процесі підготовки юристів. Найбільш оптимальною моделлю діяльності юридичної клініки в Україні є її функціонування у вигляді самостійного структурного підрозділу вищого навчального закладу.
3. Юридична клініка – це структурний підрозділ вищого навчального закладу України III–IV рівнів акредитації, що здійснює підготовку фахівців у галузі знань «Право», який утворено як базу для практичного навчання, проведення навчальної та інших видів практики студентів шляхом їх безпосереднього залучення до надання безоплатної правової допомоги населенню.
4. Різноманіття принципів діяльності юридичних клінік дозволяє здійснити їх поділ на дві основні групи: загальні та спеціальні. До групи загальних принципів діяльності юридичних клінік слід віднести такі основні засади, які визначають особливості їх правового статусу, а саме: 1) конкурсний відбір студентів-клініцистів в юридичну клініку; 2) добровільність участі студентів у наданні правових послуг; 3) рівноправність студентів під час діяльності в юридичній клініці; 4) інформування відвідувачів юридичної клініки про правила роботи та особливості надання безоплатної правової допомоги; 5) звітність студентів-консультантів перед керівництвом юридичної клініки; 6) нагляд за якістю правових послуг в юридичній клініці з боку кураторів; 7) відповідальність кураторів юридичної клініки за надану студентами-клініцистами некваліфіковану правову допомогу. До групи спеціальних принципів діяльності юридичних клінік можна віднести ті принципи, які є характерними для юридичної клініки як суб’єкта надання безоплатної правової допомоги: 1) поваги до права, справедливості, людської гідності; 2) спрямованості на захист прав і свобод людини; 3) гуманізму; 4) законності; 5) верховенства права; 6) об’єктивності; 7) безоплатності надання правової допомоги; 8) конфіденційності; 9) компетентності та сумлінності.
5. Для виокремлення видів юридичних клінік в Україні необхідно використовувати такі основні класифікаційні підстави: 1) коло осіб, що отримують в юридичній клініці правову допомогу; 2) коло осіб, які надають правову допомогу в юридичній клініці; 3) види правових послуг, що надаються юридичними клініками; 4) галузева спеціалізація (категорія) справ в юридичній клініці; 5) наявність у вищому навчальному закладі інтегрованого в навчальний процес спецкурсу з основ юридичної клінічної практики; 6) проходження студентами навчальної чи інших видів практики на базі юридичної клініки; 7) обов’язковість участі в діяльності юридичної клініки для всіх студентів старших курсів вищого навчального закладу.
6. У результаті переосмислення сучасних методик підготовки юристів та досвіду використання юридичної клініки як бази проходження студентами різних видів практики введено поняття «юридична клінічна освіта» (походить від англ. «legal clinic education»), мета якої полягає у набутті студентами практичних навичок діяльності за фахом шляхом надання безоплатної правової допомоги населенню. Юридична клінічна освіта – це спосіб набуття студентами практичних навичок юриста шляхом надання безоплатної правової допомоги населенню в рамках проходження навчальної та інших видів практики на базі юридичної клініки вищого навчального закладу.
7. Предметом правового регулювання діяльності юридичних клінік в Україні є суспільні відносини, які виникають у процесі їх використання як бази проходження студентами навчальної та інших видів практики, а саме: 1) педагогічні відносини (між викладачем-куратором і студентом-клініцистом); 2) управлінські (адміністративні) відносини (між вищим навчальним закладом та юридичною клінікою у його структурі); 3) трудові відносини (між вищим навчальним закладом і завідувачем, кураторами, іншими співробітниками юридичної клініки); 4) цивільно-правові відносини (між куратором, студентом-клініцистом та відвідувачем юридичної клініки під час надання безоплатної правової допомоги) тощо. У силу множинності цих суспільних відносин є можливими різні варіанти поєднання імперативного та диспозитивного методів правового регулювання діяльності юридичних клінік у структурі вітчизняних вищих навчальних закладів.
8. Генезу правового регулювання діяльності юридичних клінік в Україні можна поділити на такі етапи: 1) локальний рівень правового регулювання як громадських організацій або в їх структурі (1996–1999 рр.); 2) локальний рівень правового регулювання в структурі вищих навчальних закладів як джерело правової інформації для населення (1999–2002 рр.); 3) локальний рівень правового регулювання в структурі вищих навчальних закладів як складова освітньої установи чи освітнього процесу (2002 р. – серпень 2006 р.); 4) підзаконний нормативний рівень правового регулювання як бази практичного навчання студентів-правників (із червня 2006 р. і до тепер).
9. На сучасному етапі розвитку юридичних клінік в Україні основними нормативно-правовими засобами організації їх діяльності є наказ Міністерства освіти і науки України від 03.08.2006 р. № 592 «Про затвердження Типового положення про юридичну клініку вищого навчального закладу України», а також внутрішні нормативні акти, які забезпечують діяльність юридичної клініки у структурі вищого навчального закладу. До таких актів належать установчі документи (статут освітньої установи, положення про юридичну клініку, посадові інструкції співробітників, листи про співпрацю, регламент чи порядок роботи тощо), організаційні документи (план роботи на короткостроковий та довгостроковий періоди, журнал вхідної та вихідної документації, книга відгуків про діяльність, список та графік чергувань студентів і кураторів тощо) та документи, які готуються у процесі надання правової допомоги (вхідна анкета відвідувача, консультаційна справа чи консультаційний файл, правова довідка, правовий висновок, інші документи правового характеру).
10. Досвід діяльності юридичних клінік при провідних вищих навчальних закладах України дає можливість виокремити такі найбільш поширені форми правової допомоги від студентів-клініцистів: 1) правове інформування; 2) правове консультування; 3) складання правових документів; 4) правове представництво; 5) правове навчання (освіта).
11. У наукових колах точиться дискусія щодо якості правової допомоги від студентів-клініцистів. Чинне законодавство України не надає визначення такої правової категорії як «якісна (кваліфікована) правова допомога». Основними умовами забезпечення надання кваліфікованої (якісної) правової допомоги є: 1) наявність юридичної освіти у суб’єкта надання такої допомоги; 2) успішна здача цим суб’єктом кваліфікаційного іспиту на право надання такої допомоги; 3) дотримання цим суб’єктом професійних стандартів та етичних норм під час надання такої допомоги; 4) наявність професійного контролю за суб’єктом надання такої допомоги; 5) незалежність суб’єкта надання такої допомоги від впливу третіх осіб; 6) додержання цим суб’єктом принципу конфіденційності під час надання такої допомоги. Традиція функціонування юридичної клініки, яка склалася в Національному університеті «Одеська юридична академія», підтверджує надання студентами-консультантами кваліфікованої (якісної) допомоги населенню на безоплатній основі.
12. Закріплене у Конституції України право на безоплатну правову допомогу може бути реалізованим також у юридичних клініках в рамках державної системи надання такої допомоги, про що свідчить і міжнародний досвід. Однак у Законі України «Про безоплатну правову допомогу» серед суб’єктів надання безоплатної правової допомоги (як первинної, так і вторинної) юридичні клініки відсутні, що не сприяє реалізації права особи на безоплатну правову допомогу, а також не надає можливості юридичним клінікам функціонувати на більш якісному рівні. На усунення цієї законодавчої прогалини автором цього дослідження розроблено проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо визначення статусу юридичних клінік як суб’єктів надання безоплатної первинної та вторинної правової допомоги (реєстраційний № 0926 від 12.12.2012 р.), який на теперішній час знаходиться на розгляді Верховної Ради України у другому читанні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аксьонова О.М. Правовиховний вплив юридичних клінік на формування правової культури майбутніх юристів / О.М. Аксьонова // Ученые записки Таврического национального университет им. В.И. Вернадского. Серия «Юридические науки». – Т. 26 (65). – 2013. – № 2–1 (Ч. 1). – С. 3–9.
2. Актуальні грані загальнотеоретичної юриспруденції : монографія / [Ю.М. Оборотов, В.В. Завальнюк, В.В. Дудченко, А.Ф. Крижанівський, А.П. Овчиннікова та ін.] ; за ред. Ю.М. Оборотова. – О. : Фенікс, 2012. – 492 с.
3. Алексеев С.С. Общая теория права : учеб. – 2-е изд., перераб. и доп. / С.С. Алексеев – М. : ТК Велби, Изд-во «Проспект», 2008. – 576 с.
4. Алешина Е.А. Формирование правовой культуры в процессе юридического образования : автореф. дисс. на соискание уч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теория и история права и государства ; история учений о праве и государстве» / Е.А. Алешина. – Ростов-на/Д., 2008. – 29 с.
5. Аналітична доповідь про стан організації роботи зі зверненнями громадян у Міністерстві освіти і науки України за 2008 р. [Електронний ресурс] – Режим доступу до док. : http://www.mon.gov.ua/main.php?query= newstmp/ 2009_1/09_01. – Назва з екрану.
6. Аналітична доповідь про стан організації роботи зі зверненнями громадян у Міністерстві освіти і науки України за 2010 р. [Електронний ресурс] – Режим доступу до док. : http://www.mon.gov.ua/newstmp/2010/21_ 12/dopovid_2010.doc. – Назва з екрану.
7. Аналітична доповідь про стан організації роботи зі зверненнями громадян у Міністерстві освіти і науки України за 2013 р. [Електронний ресурс] – Режим доступу до док. : http://www.mon.gov.ua/ua/pr-viddil/1390396306/1390396432/. – Назва з екрану.
8. Андрущенко В. Інформаційні технології в системі інноваційної освіти / В. Андрущенко, А. Олійник // Вища освіта України : теорет. та наук.-метод. часопис. – 2008. – № 3. – С. 5–15.
9. Андрущенко В. Модернізація вищої освіти в контексті Болонського процесу / В. Андрущенко // Освіта України. – 2004. – № 23. – С. 5–9.
10. Андрущенко В. Основні характеристики європейської вищої освіти та можливості їх реалізації в системі освіти України / В. Андрущенко // Вища освіта України : Теорет. та наук.-метод. часопис. – 2010. – № 4. – С. 5–16.