ЛОТЮК ОЛЬГА СТЕПАНІВНА . КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ

Краткое описание

ЛОТЮК ОЛЬГА СТЕПАНІВНА . Назва дисертаційної роботи: "КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
На правах рукопису
ЛОТЮК Ольга Степанівна
УДК 342.7
КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ
РОЗВИТКУ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ ГРОМАДЯНСЬКОГО
СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ
12.00.02 – конституційне право; муніципальне право
Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора юридичних наук
Науковий консультант:
доктор юридичних наук
професор
Федоренко В.Л.
Київ – 2015
2
ЗМІСТ
ВСТУП.................................................................................................................................. 4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ
КОНСТИТУЦІЙНИХ ОСНОВ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА ........... 16
1.1. Конституційно-правові основи громадянського суспільства: поняття, сутність,
ключові ознаки ................................................................................................................... 16
1.2. Формування та розвиток методології дослідження конституційних основ
громадянського суспільства ............................................................................................. 43
1.3. Імплементація міжнародних стандартів розвитку та функціонування
громадянського суспільства в конституційне право України ....................................... 75
1.4. Категорія «громадянське суспільство» в українському та зарубіжному
конституційному законодавстві...................................................................................... 115
Висновки до першого розділу ...................................................................................... 146
РОЗДІЛ 2. ГЕНЕЗИС КОНСТИТУЦІЙНИХ ОСНОВ
ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ ............................................. 150
2.1. Передумови утвердження конституційних основ
громадянського суспільства ........................................................................................... 150
2.2. Багатоманітність форм власності як умова гармонійного розвитку
громадянського суспільства ............................................................................................ 174
2.3. Основні етапи становлення та розвитку конституційних основ
громадянського суспільства в Україні .......................................................................... 192
2.4. Шляхи і напрями удосконалення конституційних основ
громадянського суспільства ........................................................................................... 234
Висновки до другого розділу........................................................................................ 248
3
РОЗДІЛ 3. КОНСТИТУЦІЙНІ ФУНКЦІЇ ТА СТРУКТУРА
ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ ............................................. 252
3.1. Конституційні функції громадянського суспільства в Україні ........................... 252
3.2. Структура громадянського суспільства та її складові елементи ......................... 274
3.3. Конституційно-правовий статус інститутів
громадянського суспільства в Україні ........................................................................... 296
Висновки до третього розділу ...................................................................................... 319
РОЗДІЛ 4. КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ МЕХАНІЗМ
ВЗАЄМОДІЇ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА
ТА УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ................................................................................... 322
4.1. Конституційні принципи партнерства
громадянського суспільства та держави ....................................................................... 322
4.2. Законодавчий механізм сприяння держави розвиткові
громадянського суспільства в Україні ........................................................................... 341
4.3. Конституційні форми участі інститутів
громадянського суспільства в управлінні державними справами .............................. 361
Висновки до четвертого розділу.................................................................................. 380
ВИСНОВКИ..................................................................................................................... 383
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ................................................................... 391
ДОДАТКИ........................................................................................................................ 438
4
ВСТУП
Актуальність теми. Розвиток України як суверенної і незалежної,
демократичної, соціальної правової держави, в якій людина, її життя та
здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека, згідно зі статтями 1 і 3
Конституції України, визнаються найвищою цінністю, стає ефективним лише
за умови буття та дієвості гармонійно розвиненого громадянського
суспільства. Саме громадянське суспільство та його інститути у XXI ст.
стали надійними партнерами держави і, водночас, суб’єктами, що
забезпечують громадський контроль і здійснюють інші конституційні форми
впливу на органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх
посадових осіб.
Громадянське суспільство нині стає центром відомої ціннісної тріади
конституціоналізму «людина – суспільство – держава», а його визначальною
властивістю стає перманентний розвиток і, водночас, збереження сталого
функціонування.
Гармонійно розвинене громадянське суспільство є, з одного боку,
реалізованою конституційно-правовою ідеєю, що отримала свої витоки іще з
часів Античності і знайшла логічне теоретико-методологічне і законодавче
закріплення в Європі та в Україні в XVIII – XX ст.ст., починаючи із
унормування в Конституції Пилипа Орлика 1710 р. засад тогочасної
козацької громади. З іншого боку, громадянське суспільство – це соціальне
середовище, що продукує новітні ідеї, сенси і виклики розвиткові
конституціоналізму, державотворення і правотворення в Україні та інших
державах світу. Саме постійний розвиток, взаємодія та конкуренція
громадянського суспільства і правової держави в конституційно-правовій
площині стають нині рушійною силою соціального прогресу.
Безпрецедентна активність громадських організацій, волонтерських
рухів і інших традиційних та нових інститутів громадянського суспільства в
Україні під час Євромайдану 2013 р., Революції Гідності 2014 р. та в наступні
роки сприяла формуванню новітньої парадигми національного
5
державотворення, яка ознаменувалася переходом від опіки держави
розвитком громадянського суспільства до визнання рівного публічного
партнерства держави, громадянського суспільства. У контексті
започаткованої главою держави у 2015 р. конституційної реформи,
перспективи закріплення основ вільного розвитку та функціонування
громадянського суспільства і правової держави в оновленому Основному
Законі є не лише об’єктивними, але і бажаними.
Конституювання засадничих ідей розвитку та функціонування
громадянського суспільства в Україні потребує врахування як позитивних
міжнародних стандартів і зарубіжних практик вирішення подібних проблем,
так і досліджень вітчизняних ідеологічних витоків та досвіду унормування
конституційно-правових основ діяльності громадянського суспільства. Разом
із тим, монографічні роботи відповідного змісту в науці конституційного
права залишаються поодинокими. Серед них можна назвати лише роботу
Г. Берченка «Громадянське суспільство в Україні: конституційний аспект»
(2014 р.).
Водночас в активі конституційно-правових досліджень окремих
проблем громадянського суспільства та його інститутів слід відзначити праці
таких вітчизняних учених, як: М. Баймуратов, Ю. Барабаш, О. Батанов,
С. Бобровник, Ж. Дзейко, В. Ковальчук, М. Козюбра, А. Колодій, А. Крусян,
Н. Кузнєцова, П. Любченко, Р. Максакова, О. Марцеляк, Н. Мяловицька, В.
Нестерович, М. Оніщук, В. Погорілко, Х. Приходько, В. Речицький, М.
Савчин, А. Селіванов, В. Серьогін, О. Скрипнюк, І. Сліденко, О. Совгиря, Ю.
Тодика, В. Федоренко, О. Фрицький, В. Шаповал, Ю. Шемшученко, А. Янчук
та ін.
Також слід відзначити вагомий внесок у дослідження проблем
громадянського суспільства таких зарубіжних вчених, як: Е. Арато, А. фон
Гайек, М. Говард, Дж. Голдстоун, Дж. Зіммерман, Г. Кельзен, Дж. Кін,
Д. Коен, Д. Кола, О. Лейст, Т. Парсонс, Й. Ріттер, Л. Саламон, Р. Свіфт, А.
Селігман, Д. Хелд, Ф. Фукуяма, С. Хантінгтон, Д. Хелд, Д. Штюдеман та ін.
6
Але, незважаючи на увагу вітчизняних і зарубіжних науковців до
громадянського суспільства, а також його взаємодії з державою, відсутність
комплексних монографічних досліджень, присвячених проблемам
конституційних основ розвитку та функціонування громадянського
суспільства в Україні, а також недосконалість відповідних положень чинного
конституційного законодавства та правотворчої практики вказують на
нагальну потребу проведення наукового дослідження у цій сфері, його
теоретичну та практичну значимість.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Тема дисертаційного дослідження за своїм змістом та спрямованістю
відповідає Пріоритетним напрямам розвитку науки і техніки на період до
2020 року, визначеним Законом України «Про пріоритетні напрями розвитку
науки і техніки» від 11.07.2001, а також Пріоритетним напрямам розвитку
правової науки на 2011–2015 рр., затвердженим 24 вересня 2010 р.
загальними зборами Національної академії правових наук України.
Дисертаційне дослідження виконано в рамках теми комплексних
наукових досліджень Київського національного університету імені Тараса
Шевченка, є складовою загальної наукової теми «Доктрина права і правової
системи України: теоретичний і практичний аспекти» (тема № 11 БФ 042-01,
державний реєстраційний № 0111U008337), роль автора у виконанні якої
полягала у розробці теоретико-методологічних підходів щодо
конституційного забезпечення рівного партнерства громадянського
суспільства та держави.
Тема дисертації затверджена рішенням Вченої ради Київського
національного університету імені Тараса Шевченка від 24 червня 2011 р.
(протокол № 9) та уточнена рішенням Вченої ради Київського національного
університету імені Тараса Шевченка від 24 березня 2014 р. (протокол № 5).
Мета і задачі дослідження. Мета роботи полягає у формуванні
цілісної теорії конституційно-правових основ розвитку та функціонування
громадянського суспільства в Україні, його взаємодії з державою у сфері
7
захисту конституційних прав і свобод людини, утвердження верховенства
права та демократії, а також в обґрунтуванні пропозицій щодо вдосконалення
відповідної конституційної правотворчої та правозастосовної діяльності.
Реалізація поставленої мети зумовила необхідність формування та
послідовного вирішення наступних задач:
– обґрунтувати поняття і сутності ознаки конституційно-правових
основ розвитку та функціонування громадянського суспільства в Україні;
– узагальнити та систематизувати вітчизняні і зарубіжні теоретикометодологічні надбання щодо конституційних основ розвитку та
функціонування громадянського суспільства та обґрунтувати перспективну
методологію досліджень проблем громадянського суспільства в Україні;
– визначити міжнародні стандарти у сфері розвитку і функціонування
громадянського суспільства та його інститутів і джерела їх закріплення;
– виявити особливості унормування засад організації та діяльності
громадянського суспільства в конституційному законодавстві України і
зарубіжних держав;
– узагальнити і проаналізувати передумови утвердження
конституційних засад розвитку та функціонування громадянського
суспільства;
– періодизувати основні етапи становлення та розвитку конституційних
основ громадянського суспільства в Україні, здійснити правову
характеристику виявлених періодів;
– виявити і систематизувати основні тенденції модернізації
конституційних основ громадянського суспільства в Україні та за кордоном,
насамперед, у державах-учасницях ЄС;
– визначити та систематизувати основні функції громадянського
суспільства, здійснити їх конституційно-правовий аналіз;
– виявити внутрішню побудову громадянського суспільства в Україні
та її елементний склад;
8
– обґрунтувати особливості конституційно-правового статусу
інститутів громадянського суспільства в Україні;
– розкрити сутність, зміст і принципи функціонування конституційноправового механізму взаємодії громадянського суспільства та Української
держави;
– встановити основні конституційні форми участі громадян та
інститутів громадянського суспільства в управлінні державними справами в
Україні;
– визначити особливості законодавчого механізму сприяння участі
держави в розвиткові громадянського суспільства;
– виробити конкретні пропозиції практичного характеру щодо
вдосконалення конституційних основ розвитку та функціонування
громадянського суспільства в контексті роботи Конституційної комісії над
оновленням Основного Закону та діяльності Верховної Ради України щодо
законодавчого забезпечення впливу громадян і інститутів громадянського
суспільства на участь в управлінні державними справами.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, пов’язані з розвитком і
функціонуванням громадянського суспільства, його впливом на
державотворення та правотворення, на захист прав і свобод людини,
утвердження верховенства права та демократії в Україні.
Предметом дослідження є конституційно-правові основи розвитку та
функціонування громадянського суспільства в Україні.
Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою
дисертаційного дослідження є система загальних світоглядних
методологічних принципів (діалектичний, історичний, детерміністичний та
ін.) і спеціальних юридичних методів наукових досліджень, спрямованих на
всебічне пізнання доктринального, правозахисного, правотворчого та
правозастосовного потенціалу громадянського суспільства, стану й
перспектив унормування конституційних основ розвитку і функціонування
громадянського суспільства в Україні та досягнення мети і задач цієї роботи.
9
Всебічне застосування отримав діалектичний методологічний принцип,
який дозволив дослідити громадянське суспільство в його безперервному
розвитку, що черпає свій потенціал з єдності та боротьби суперечностей з
державою, яка виступає партнером і, водночас, антиподом для інтересів
громадянського суспільства. Осягнути походження громадянського
суспільства, його генезис і різні історичні форми буття та функціонування,
усвідомити безперервність розвитку громадянського суспільства в Україні та
в Європі в цілому дозволяє застосування в дослідженні історичного
світоглядного методологічного підходу.
Важливим для результатів цього дослідження стало й застосування
системного методологічного підходу до пізнання конституційних основ
громадянського суспільства в Україні. Це дозволило обмежитись
раціональним переосмисленням оціночних суджень про громадянське
суспільство та його місію на користь детального дослідження системи і
структури громадянського суспільства, взаємозв’язків між його основними
інститутами тощо. Разом із цим, у роботі враховано й конституційну
феноменологію громадянського суспільства: не будучи, на відміну від народу
чи територіальних общин, суб’єктом публічно-владних відносин,
громадянське суспільство здійснює визначальний вплив на державотворчі та
правотворчі процеси в Україні.
Поряд зі світоглядними методологічними підходами у дисертації
застосовано систему спеціальних юридичних методів. У першу чергу,
йдеться про діяльнісний метод пізнання розвитку і функціонування
громадянського суспільства, застосування якого дозволило пізнати
державотворчий та правотворчий потенціал громадянського суспільства і
його інститутів (розд. 1, 3). Використання методу конституційної
компаративістики дозволило здійснити порівняльно-правовий аналіз
зарубіжних практик унормування основ громадянського суспільства в
конституціях і конституційних актах (підрозд. 1.4), виокремити найбільш
перспективні з них для України. Системно-структурний метод сприяв
10
пізнанню конституційного механізму забезпечення взаємодії між
громадянським суспільством і його інститутами (розд. 4). Важливим для
дослідження є й прогностичний метод, який дозволяє визначити шляхи і
перспективи розвитку громадянського суспільства в трансформаційний
період (підрозд. 2.4.). Комплексне застосування зазначених методологічних
принципів і спеціальних юридичних методів дозволило досягнути
поставленої мети дисертаційного дослідження.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні
нових теоретико-методологічних підходів щодо з’ясування та вирішення
теоретичних і практичних проблем, які виникають у процесі генезису
громадянського суспільства та його взаємодії з державою, іншими
суб’єктами конституційних правовідносин у сфері захисту прав і свобод
людини та утвердження верховенства права і демократії. На їх основі
сформульовано цілісну теорію конституційних основ розвитку та
функціонування громадянського суспільства в Україні, обґрунтовано
пропозиції щодо вдосконалення Конституції та законів України, відповідної
правотворчої та правозастосовної діяльності.
Конкретними результатами запропонованого дослідження, що містить
наукову новизну, слід визнати такі:
вперше:
– визначено конституційні основи громадянського суспільства як
систему ідей, ідеалів, переконань та принципів про сутність і зміст
громадянського суспільства, його мету, функції, структуру та призначення в
суспільстві і державі, державотворчий та правотворчий потенціал,
розвинених у вітчизняній доктрині конституціоналізму і комплексно
унормованих у Конституції та актах конституційного законодавства України;
– обґрунтовано висновок про те, що утвердження конституційних основ
громадянського суспільства стало результатом і наслідком розкриття його
державотворчого потенціалу, закріпленого в перших європейських і
американських конституціях в XVIII – XIX ст.;
11
– періодизовано дев’ять етапів генезису конституційних основ
громадянського суспільства в Україні від часів утвердження первинної
громадської спільноти у IX ст. в Київській Русі до трансформації
громадянського суспільства як рівного партнера держави під впливом
Революції Гідності 2014 р. і наступних євроінтеграційних процесів в Україні;
– визначено міжнародні стандарти розвитку та функціонування
громадянського суспільства як системи загальновизнаних принципів
міжнародного права, а також рекомендацій, розроблених державами і
міжнародними організаціями у сфері реалізації прав людини на участь в
управлінні державними справами і свободу асоціацій, створенні та діяльності
різних інститутів громадянського суспільства та їх об’єднань, та
обґрунтовано їх визначальний вплив на конституційну доктрину і практику в
Україні;
– виявлено, що магістральними напрямами удосконалення
конституційних основ громадянського суспільства в Україні є: саморозвиток
і демократизація самого громадянського суспільства та його інститутів;
удосконалення Конституції та актів чинного законодавства, що визначають
партнерство громадянського суспільства і держави; пошук нових
конструктивних форм та інститутів реалізації відповідного громадськодержавного партнерства в конституційно-правовій площині;
– систематизовано функції громадянського суспільства, основними з
яких є: установча; легітимізації; функція громадського контролю;
правозахисна; правотворча; правозастосовна; кадрового рекрутингу
політиків, державних службовців і службовців органів місцевого
самоврядування, бізнес-персоналу тощо;
– визначено конституційні принципи громадянського суспільства як
керівні ідеї та загальновизнані ідеали розвитку і функціонування
громадянського суспільства, унормовані в Конституції та законах України,
інших актах чинного законодавства, та виокремлено: універсальні, або
загальні, що притаманні розвиткові всього громадянського суспільства в
12
цілому та закріплені в Конституції України; інституційні, або спеціальні, які
характерні для самостійних інститутів громадянського суспільства;
– сформульовано концепцію багаторівневої внутрішньої побудови
громадянського суспільства в Україні на партнерських (горизонтальних)
засадах, що визначається формулою «громадянин – громадськість – інститут
громадянського суспільства»;
– обґрунтовано конкретні пропозиції щодо вдосконалення
конституційних основ розвитку та функціонування громадянського
суспільства на засадах рівного партнерства з державою шляхом унормування
відповідного положення у ст. 15 Конституції України, а також необхідність
прийняття Закону України «Про публічні консультації», що випливає зі
змісту ст. 38 Основного Закону;
удосконалено:
– визначення конституційної категорії «громадянське суспільство» як
історично сформованої, цілісної системи самостійних і завершених
суспільних відносин та незалежних від держави суб’єктів, що в легітимний
спосіб забезпечують, на засадах рівного партнерства з державою, реалізацію
та захист конституційних прав і свобод людини, її законних інтересів,
утвердження демократії та верховенство права, а також беруть участь в
управлінні державними справами, впливають на конституційну правотворчу і
правозастосовну діяльність;
– поняття функцій громадянського суспільства як основних видів і
напрямів його діяльності у всіх сферах життєдіяльності суспільства та
держави, у формах і методах, передбачених Конституцією та законами
України і їх систематизацію;
– методологію конституційно-правових досліджень проблем розвитку
та функціонування громадянського суспільства і його інститутів на основі
комплексного застосування світоглядних методологічних підходів
(діалектичного, історичного, системного, детерміністичного та ін.) і
спеціальних методів юридичних досліджень (системно-функціонального,
13
історично-ретроспективного, формально-догматичного, соціологічного,
компаративістського, синергетичного та ін.);
– визначення інституту громадянського суспільства як усталеної
системи відносин і суб’єктів громадянського суспільства, легалізованої
відповідно до Конституції та законів України, організаційної форми
цілеспрямованої діяльності громадян у сфері захисту прав і свобод людини,
утвердження верховенства права та демократії;
дістали подальшого розвитку:
– вчення про засадничий вплив Конституції Пилипа Орлика 1710 р. на
формування конституційних засад розвитку самоврядної козацької громади,
в якій козацька старшина гарантувала соціальний захист селян, козацьких
вдів і дітей, як історичного типу громадянського суспільства в Україні в
бездержавний період;
– систематизація основних форм участі інститутів громадянського
суспільства в управлінні державними справами в Україні (громадські
консультації, громадські слухання, участь у роботі громадських рад тощо)
та ін.
Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані у
дисертації пропозиції і висновки можуть бути використані:
– у науково-дослідних цілях – для подальшого опрацювання
конституційно-правової (теоретичної та практичної) проблематики,
пов’язаної з розвитком і функціонуванням громадянського суспільства та
його основних інститутів, їх взаємодією з державою, з метою захисту
конституційних прав і свобод людини і громадянина, утвердження
верховенства права та демократії;
– у правотворчій діяльності – для теоретико-методологічного
обґрунтування змін до Конституції України щодо забезпечення рівного
партнерства громадянського суспільства і держави та сприяння державою
розвиткові інститутів громадянського суспільства; для розроблення проекту
Закону України «Про публічні консультації»;
14
– у правозастосовній практиці – для оптимізації процедур легалізації
інститутів громадянського суспільства та упередження конституційних
деліктів у контексті неправомірного використання органами державної влади
і органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами ст. 38
Основного Закону про право громадян на участь у виборах і референдумах
(Акт впровадження результатів дисертаційного дослідження в діяльності
Конституційного Суду України від 16 червня 2014 р.;
– у навчальному процесі – для підготовки відповідних розділів
навчальних видань із конституційного права України, конституційного
права зарубіжних країн, а також для навчально-методичного забезпечення
викладення відповідних навчальних дисциплін у вищих навчальних
закладах юридичного профілю (Акт впровадження результатів
дисертаційного дослідження в навчальний процес юридичного факультету
Київського національного університету імені Тараса Шевченка від 16 квітня
2015 р. № 17-56/32).
Апробація результатів дослідження. Результати дослідження
оприлюднені у доповідях та виступах автора на десяти міжнародних і
всеукраїнських науково-практичних конференціях, «круглих столах», інших
науково-комунікативних заходах, проведених в Україні та за кордоном,
зокрема: «Актуальні питання державотворення в Україні (м. Київ, 21 квітня
2011 р.); «Конституция, конституционализм, конституционализация
правовых систем: актуальное соотношение понятий и трендов» (г. Тверь, 17–
18 мая 2013 г.); «Правова держава: напрямки та тенденції її розбудови в
Україні» (м. Одеса, 5–6 липня 2013 р.); «Правовое регулирование
сотрудничества Украины и Молдовы с Европейским Союзом» (г. Кишинев,
6–7 июня 2014 г.); «Сучасне правотворення: питання теорії та практики» (м.
Дніпропетровськ, 1–2 серпня 2014 р.); «Правовые реформы в Молдове,
Украине и Грузии в контексте евроинтеграционных процессов» (г. Кишинев,
7–8 ноября 2014 г.); «Держава і право: проблеми становлення і стратегія
розвитку» (м. Ужгород, 14–15 листопада 2014 р.); «Права людини в Україні в
15
сучасних умовах: пошук нових механізмів утвердження та забезпечення» (м.
Київ, 10 грудня 2014 р.); «Реформування публічної служби в Україні з
урахуванням кращих західноєвропейських практик та досвіду Швейцарської
Конфедерації» (м. Київ, 21 квітня 2015 р.) та ін.
Публікації. Основні положення та результати дослідження дисертації
знайшли відображення в індивідуальній монографії, 41 науковій публікації,
серед яких 33 – самостійно підготовлені статті (у тому числі 8 статей – у
виданнях, включених до міжнародних науково метричних баз «Index
Copernicus International», «Hein Online» і «Citefactor», і 4 статті – у наукових
виданнях іноземних держав), 8 матеріалах і тезах доповідей на науковопрактичних конференціях та «круглих столах», 3 із яких видано за кордоном

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення
наукової проблеми, що виявляється в обґрунтуванні комплексної теорії
конституційно-правових основ розвитку та функціонування громадянського
суспільства в Україні, його взаємодії з державою у сфері захисту
конституційних прав і свобод людини, утвердження верховенства права та
демократії, а також сформульовані пропозиції щодо вдосконалення
Конституції та законів України, інших актів конституційного законодавства,
відповідної правозастосовної практики.
Основні теоретико-методологічні та практичні результати дослідження
отримали своє завершене втілення в таких найбільш значущих висновках,
положеннях і пропозиціях.
1. Громадянське суспільство є історично сформованою, цілісною
системою самостійних і завершених суспільних відносин і незалежних від
держави суб’єктів, що в легітимний спосіб забезпечують, на засадах рівного
партнерства з державою, реалізацію та захист конституційних прав і свобод
людини, її законних інтересів, утвердження демократії та верховенство
права, а також беруть участь в управлінні державними справами, впливають
на конституційну правотворчу і правозастосовну діяльність. Його основними
сутнісними ознаками є: самоврядність, добровільність, самодостатність,
плюралістичність, відкритість та ін.
2. Узагальнюючи та систематизуючи найбільш поширені методологічні
підходи до дослідження конституційних основ громадянського суспільства,
можна виділити такі їх види: а) філософсько-світоглядний підхід, що
ґрунтується на природно-правовій доктрині і передбачає віднесення до
громадянського суспільства всього недержавного сектору суспільства;
б) позитивістський підхід, який дозволяє відносити до громадянського
суспільства функції та інститути громадянського суспільства, унормовані в
384
конституції і законах; в) комбінований підхід, який дозволяє розглядати
громадянське суспільство як партнера держави, представленого стихійними
(громадськість, громадські рухи), самоорганізованими (органи
самоорганізації населення) та інституціоналізованими (громадські
організації, творчі спілки, організації роботодавців, ЗМІ) суб’єктами.
Дисертант є прихильником останнього методологічного підходу дослідження
проблем розвитку та функціонування громадянського суспільства в Україні.
3. У XXI ст. виключно важливе значення для конституційної
доктрини, правотворчої та правозастосовної практики мають принципи і
норми міжнародного права у сфері розвитку та функціонування
громадянського суспільства і його інститутів. Під ними слід розуміти
систему загальновизнаних принципів міжнародного права, а також
положень, вимог і рекомендацій, розроблених державами і міжнародними
організаціями у сфері реалізації прав людини на участь в управлінні
державними справами і свободу асоціацій, створення і діяльності різних
інститутів громадянського суспільства (NGO) та їх об’єднань, а також
проведення широких консультацій держави із громадськістю та
налагодження їх ефективного партнерства.
Міжнародні принципи і стандарти у сфері розвитку та функціонування
громадянського суспільства втілені в: 1) універсальних і регіональних
міжнародних договорах у сфері прав людини; 2) рекомендаційних
документах, які визначають «міжнародні стандарти» щодо діяльності
громадянського суспільства та його інститутів; 3) рішеннях Європейського
суду з прав людини, які стосуються прав людини на участь в управлінні
державними справами і свободи асоціацій.
4. Конституційні основи громадянського суспільства – це система ідей,
ідеалів, переконань і принципів про сутність та зміст громадянського
суспільства, його мету, функції, структуру і призначення в суспільстві та
державі, державотворчий і правотворчий потенціал, розвинених у
385
вітчизняній доктрині конституціоналізму та комплексно унормованих у
Конституції і актах конституційного законодавства України.
5. Найбільш поширеними моделями визначення конституційних
основ громадянського суспільства в сучасному світі є: а) декларативна
модель, що передбачає унормування цілей і завдань розвитку
громадянського суспільства в преамбулах конституцій (Бразилія, Литва,
Киргизстан, ПАР, Чехія та ін.); б) модель позитивного зобов’язання
держави, що закріплює обов’язок держави створювати відповідні умови
для розвитку громадянського суспільства (Болгарія, Іспанія, Португалія,
Україна та ін.); в) регуляторно-стимулююча модель унормування
взаємовідносин держави і громадянського суспільства, поширена в
мусульманських (Бахрейн, Катар, Оман, ОАЕ, Саудівська Аравія) і
посттоталітарних державах (Ірак, Косово, Лівія).
6. Утвердженню і розвитку громадянського суспільства в Україні та за
кордоном передували два взаємопов’язаних і взаємозумовлених процеси:
а) історичний розвиток громадянського суспільства в період з VI ст. до н.е. і
до кінця XVIII ст.; б) генезис конституціоналізму від конституційної
доктрини до її утвердження в Конституції США 1787 р., Конституції Польщі
1791 р., Конституції Франції 1793 р. та наступних за ними діючих
конституціях і конституційних актах. Тобто утвердження конституційних
основ громадянського суспільства стало результатом і наслідком розкриття
його державотворчого потенціалу, закріпленого в перших європейських і
американських конституціях.
Основними передумовами утвердження конституційних основ
громадянського суспільства стали: а) цивілізаційний розвиток людства та
удосконалення історичних форм співіснування та взаємодії громадян і
громад; б) розвиток вчення про природне право та наукове обґрунтування
принципів конституціоналізму; в) утвердження та захист багатоманітних
форм власності; г) поява перших конституцій і конституційних актів; ґ)
унормування принципів і механізмів взаємодії громадянського суспільства та
386
держави у перших конституціях і конституційних актах; д) позитивний
розвиток конституційної практики взаємодії громадянського суспільства та
його інститутів із державою у сфері державотворення і правотворення.
7. Генезис конституційних основ громадянського суспільства в
Україні налічує дев’ять основних етапів: перший етап (IX – XVII ст.ст.) –
формування первинної громадської спільноти, заснованої на засадах так
званої «вічевої демократії» за часів Київської Русі; другий етап (XVII –
поч. XX ст.ст.) – утвердження самоврядних козацьких громад і закріплення
конституційних основ їх розвитку та збереження в Конституції Пилипа
Орлика 1710 р., розвиток українських громад під впливом державного
права Австро-Угорщини, Німеччини, Польщі, Росії та Румунії; третій
етап (1917–1921 рр.) – закріплення плюралістичних основ розвитку
громадянського суспільства у конституційних актах доби національновизвольних змагань в Україні; четвертий етап (1921–1991 рр.) –
утвердження в колишньому СРСР радянської державно-партійної моделі
корпоративної держави, в якій всі громадські спільноти були зрощеними із
КПРС; п’ятий етап (1991–1996 рр.) – утвердження в незалежній Україні
прозахідного громадянського суспільства та закріплення у Конституції
України 1996 р. основ його розвитку і функціонування; шостий етап
(1996–2004 рр.) – еволюційний розвиток громадянського суспільства та
унормування конституційного статусу його інститутів у спеціальних
законах; сьомий етап (2004–2010 рр.) – якісні трансформації
громадянського суспільства та його інститутів під впливом Помаранчевої
революції 2004 р., розвиток конституційного законодавства про інститути
громадянського суспільства; восьмий етап (2010–2013 рр.) – посилення
регулятивного впливу держави на розвиток громадянського суспільства,
формалізація залучення інститутів громадянського суспільства до участі в
управлінні державними справами та затвердження авторитарного режиму
В. Януковича; дев’ятий етап (2013 р. – донині) характеризується
пробудженням під впливом Євромайдану 2013 р. і Революції Гідності
387
2014 р. громадянського суспільства та його інститутів, безпрецедентною
активністю волонтерських рухів і інших стихійних суспільних рухів з
метою захисту української державності та реалізації Угоди про асоціацію
між Україною та ЄС.
8. Основними тенденціями конституціоналізації діяльності
громадянського суспільства в Україні та за кордоном нині є: утвердження
новітньої конституційної філософії та ідеології розвитку і функціонування
громадянського суспільства, що ґрунтується на розумінні об’єктивності
розширення громадського сектору та звуження сфери державного впливу у
країні, делегуванні все більшої частини функцій держави NGO і бізнесу;
охоплення громадським суспільством більшості функцій місцевого
самоврядування, не пов’язаних зі здійсненням публічно-владних
повноважень представницьких органів місцевого самоврядування;
розширення потенціалу громадянського суспільства та його інститутів
через зміцнення традиційних інститутів безпосередньої демократії і
шляхом конституювання різноманітних форм партисипаторної демократії;
модернізація конституційного законодавства, що регулює основи розвитку
та функціонування громадянського суспільства на засадах його рівного
партнерства з державою, утвердження новітніх концепцій, стратегій і
програм сприяння державою діяльності громадянського суспільства та
його інститутів; лібералізація законодавства, що регулює конституційноправовий статус інститутів громадянського суспільства (громадських
організацій, творчих спілок, профспілок, благодійних організацій, ЗМІ та
ін.) у частині їх легалізації та контролю з боку держави тощо.
9. Конституційні функції громадянського суспільства – це основні види
і напрями його діяльності у всіх сферах життєдіяльності людини, суспільства
та держави, у формах і методах, не заборонених або ж безпосередньо
передбачених Конституцією та законами України.
Основними із них є: а) установча функція щодо визначення цілей і
пріоритетів розвитку суспільства та держави; б) функція легітимації рішень і
388
правових актів органів державної влади та органів місцевого
самоврядування, їх посадових осіб; в) функція громадського контролю за
діяльністю органів державної влади і їх посадових осіб; г) правозахисна
функція; ґ) правотворча функція щодо ініціювання та громадської експертизи
проектів актів законодавства; д) правозастосовна функція щодо реалізації
легітимних інтересів суспільства в державній політиці; е) функція кадрового
рекрутингу політиків, державних службовців і службовців органів місцевого
самоврядування, бізнес-персоналу тощо.
10. Громадянське суспільство в Україні має складну, функціонально
зумовлену багаторівневу внутрішню побудову. Первинною ланкою
громадянського суспільства є соціально активний громадянин, що реалізує
свої конституційні права на саморозвиток і участь у державному управлінні.
Другою ланкою громадянського суспільства в Україні є громадськість –
стихійні або самоорганізовані групи соціально активних громадян
(citizenship), ситуативно об’єднаних для вирішення соціально значущих
резонансних проблем (виступи проти незаконної забудови, боротьба з
корупцією в органах державної влади, відстоювання екологічних прав тощо).
Третьою ланкою є легалізовані в установленій Конституцією та законами
формі громадські об’єднання, які цілеспрямовано та системно захищають
конституційні права учасників таких об’єднань і третіх осіб.
11. Інститут громадянського суспільства є усталеною системою
відносин і суб’єктів громадянського суспільства, легалізованою відповідно
до Конституції та законів України, організаційною формою цілеспрямованої
діяльності громадян у сфері захисту прав і свобод людини, утвердження
верховенства права та демократії.
12. Конституційні принципи громадянського суспільства – це
керівні ідеї та загальновизнані ідеали розвитку і функціонування
громадянського суспільства, унормовані в Конституції та законах
України, інших актах чинного законодавства. Існують два види таких
принципів: 1) універсальні, або загальні, що притаманні розвиткові
389
всього громадянського суспільства в цілому та закріплені в Конституції
України; 2) інституційні, або спеціальні, які характерні для самостійних
інститутів громадянського суспільства.
13. Конституційні принципи розвитку громадянського суспільства
реалізуються через відповідний законодавчий механізм. Законодавчий
механізм сприяння держави розвиткові громадянського суспільства є
системою Конституції та законів України, міжнародних договорів України,
указів Президента України, постанов і розпоряджень Кабінету Міністрів
України, інших взаємопов’язаних між собою ідеологічно-правовими,
предметно-змістовними, функціональними й іншими юридичними зв’язками
нормативно-правових актів, які визначають принципи розвитку та
функціонування громадянського суспільства, конституційно-правовий статус
окремих інститутів громадянського суспільства, а також процедурнопроцесуальні механізми взаємодії громадянського суспільства та правової
держави.
14. Партнерська модель взаємодії громадянського суспільства та
держави в Україні передбачає не лише сприяння держави розвиткові
громадянського суспільства, а й забезпечує вплив останнього на формування
та реалізацію державної політики. При цьому участь громадян в управлінні
державними справами, гарантована ч. 1 ст. 38 Конституції України, найбільш
ефективно здійснюється через інститути громадянського суспільства.
Основними формами участі інститутів громадянського суспільства в
управлінні державними справами в Україні є: 1) консультації з
громадськістю з питань формування та реалізації державної політики; 2)
організація та діяльність громадських рад при органах державної виконавчої
влади; 3) проведення громадської експертизи; 4) вплив інститутів
громадянського суспільства на правотворчу діяльність парламенту, глави
держави і уряду (лобіювання та адвокасі); 5) залучення наукового та
експертного середовища до розробки і експертизи проектів нормативноправових актів та державно-управлінських рішень.
390
15. Унормування принципу партнерства громадянського
суспільства і держави може бути здійснено шляхом доповнення ст. 15
Основного Закону новою частиною наступного змісту: «Громадянське
суспільство та держава в Україні є рівними партнерами у забезпеченні
захисту конституційних прав і свобод людини, утвердженні
верховенства права та демократії».
Удосконалення конституційних основ розвитку і функціонування
громадянського суспільства в Україні передбачає також розробку та
прийняття Закону України «Про публічні консультації», що обумовлюється
змістом ст.ст. 38 і 92 Основного Закону та потребою в уніфікації форм і
методів забезпечення паритетного партнерства держави та громадянського
суспільства.