ЛЬОВОЧКІНА ВАЛЕРІЯ МИХАЙЛІВНА. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОБІГУ ЗЕМЕЛЬ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ КНР ТА УКРАЇНИ: ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ

Краткое описание

ЛЬОВОЧКІНА ВАЛЕРІЯ МИХАЙЛІВНА. Назва дисертаційної роботи: "ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОБІГУ ЗЕМЕЛЬ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ КНР ТА УКРАЇНИ: ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
На правах рукопису
ЛЬОВОЧКІНА ВАЛЕРІЯ МИХАЙЛІВНА
УДК 347.243
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОБІГУ ЗЕМЕЛЬ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ КНР
ТА УКРАЇНИ: ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ
Спеціальність: 12.00.06 - земельне право; аграрне право;
екологічне право; природоресурсне право
Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
Науковий керівник
Мірошниченко Анатолій Миколайович
доктор юридичних наук, професор
Київ - 2016
1
ЗМІСТ
Вступ..................................................................................................................................... 3
РОЗДІЛ 1. Теоретико-правові засади обігу земель в Україні та КНР ......................... 12
1.1. Визначення поняття та правової природи обігу земель ......................................... 12
1.2. Розвиток та особливості системи земельного законодавства КНР та України, у
тому числі щодо обігу земель .......................................................................................... 32
1.3. Порівняльний аналіз загальних засад та принципів правового механізму обігу
земель за законодавством України та КНР..................................................................... 63
Висновки до розділу 1....................................................................................................... 91
РОЗДІЛ 2. Особливості правових форм обігу земель в Україні та Китайській
Народній Республіці.......................................................................................................... 95
2.1. Система речових прав на землю як основа обігу земель. ...................................... 95
2.2. Встановлення речових прав щодо земель державної та колективної власності 119
2.3.Порівняння обігу земель за цивільно-правовими угодами в Україні та Китаї... 142
Висновки до розділу 2 ................................................................................................. 161
ВИСНОВКИ..................................................................................................................... 164
Використана література .................................................................................................. 171
1. Спеціальна література............................................................................................... 171
2.Законодавство України ............................................................................................ 193
3.Історико-правові пам’ятки...................................................................................... 196
4.Законодавство зарубіжних держав ....................................................................... 197
5.Матеріали практики, публіцистика ....................................................................... 200
6.Законопроекти........................................................................................................... 202
Додаток №1. Закон КНР "Про управління землями" ……………………………..... 203
Додаток №2. Закон КНР "Про земельні контракти у сільських місцевостях"…..…225
2
Список скорочень
КНР – Китайська Народна Республіка
ЗК України – Земельний кодекс України
ЦК України – Цивільний кодекс України
КУпАП – Кодекс України про адміністративні правопорушення
ПК України – Податковий кодекс України
УРСР – Українська Радянська Соціалістична Республіка
СРСР – Союз Радянських Соціалістичних Республік
РНК РРФСР – Рада Народних Комісарів Російської Радянської Федеративної
Соціалістичної Республіки
РНК УСРР – Рада Народних Комісарів Української Радянської Соціалістичної
Республіки
3
ВСТУП
Актуальність теми. Земля − це основа буття людства будь-якої держави і
кожної окремої родини.
Земельно-правова доктрина України ґрунтується на тому, що земля − це
сукупність специфічних рис і притаманних їй особливостей, які виводять її за рамки
звичайних уявлень про речі, у зв’язку з цим, земля є не просто звичайним майном чи
товаром, а виступає як цінність особливого ґатунку, і насамперед є унікальним
природним об’єктом [139, с. 23].
Фактично вся історія розвитку земельних відносин будь-якої держави – це
сукупність відносної стабільності цих відносин поміж різними реформами,
спрямованих на покращення використання землі.
Нинішня земельна реформа в Україні пов’язана із переходом від
адміністративно-командної до ринкової економіки, роздержавленням власності на
землю, зокрема, та глибокою трансформацією суспільних відносин взагалі [158, с.
208]. Такі процеси перетворення українського суспільства, які започатковані
проголошенням Україною незалежності, зумовили масштабний розвиток
законодавства та соціально-економічних відносин, у тому числі і земельних.
Одним із головних напрямів економічних реформ, що були проголошені в
Україні, – це здійснення саме земельної реформи. Тому на сьогодні в Україні
відбувається складний процес становлення ефективного цивілізованого обігу
земель, а також приведення земельних відносин до рівня розвинених держав, що у
свою чергу пов’язано з висловленою метою – досягти світових стандартів обігу
земель [59, с. 287].
Утім, за роки незалежності, вищевказаної мети повною мірою Україною так
і не було досягнуто, а ситуація у сфері земельних відносин, у тому числі обігу
земель, й досі залишається доволі складною та подекуди не зрозумілою. Тому варто
погодитись, що Україна сьогодні беззаперечно потребує створення сприятливих
умов для забезпечення обігу земель шляхом завершення процесу законодавчих
реформ [87, с. 39].
4
З огляду на це проблему недосконалого обігу земель в Україні потрібно
розглядати як одну з актуальних тем в юридичній теорії і практиці. А її розв’язання,
безумовно, передбачає пошуку оптимальної моделі побудови земельних відносин, і
відповідно вдосконалення земельного законодавства шляхом запозичення корисного
зарубіжного досвіду серед країн, які сьогодні лідирують в економічній сфері.
Однією із таких держав є Китайська Народна Республіка, що має багату
тисячолітню історію, та яка є зразком сучасної успішної ринкової держави. Тому
вивчення китайського досвіду, який був отриманий на шляху побудови міцної
економіки та досягнення політико-соціального балансу, може бути корисний для
України не лише з точки зору науки.
Земельне право Китаю цілеспрямовано не досліджувалось вітчизняними
науковцями. Не вивчався досвід і правового регулювання обігу земель в КНР, тому
велике наукове і практичне значення має порівняльний аналіз обігу земель в Україні
та КНР.
Досвід КНР є надзвичайно цікавим, оскільки Китай зумів побудувати
достатньо міцну правову систему земельних відносин та створити умови для
функціонування обігу земель при умові відсутності приватної форми власності на
землю, зберегти основні засади соціалізму у поєднанні ідеології сучасної стратегії
національного розвитку Китаю із принципами ринкової економіки.
Дослідження процесу формування земельних відносин Китаю є достатньо
складним, оскільки КНР – держава з багатовіковою історією та традиціями.
Історична специфіка розвитку Китаю, безумовно, вплинула на всі сфери життя
сучасного китайського суспільства, у тому числі і на земельні відносини. Тому
вивчення історії розвитку правового регулювання земельних відносин в КНР також
є досить актуальним.
У земельно-правовій літературі України поки що відсутні комплексні
теоретичні розробки та монографічні дослідження порівняльного аналізу обігу
земель України та Китайської Народної Республіки, хоча окремі правові аспекти
обігу земель на прикладі Китаю досліджувались А. М. Мірошниченком, П.
В. Пушкарем та ін.
5
Зважаючи на відсутність належної теоретичної бази, важливим сегментом
теоретичних досліджень мають стати питання визначення правової природи обігу
земель за законодавством Китаю та порівняльний аналіз його правового
регулювання в Україні, що не знайшло свого висвітлення у земельно-правовій
літературі.
Науково-теоретичною основою для проведення дослідження у сфері
правового регулювання обігу земель в Україні слугували праці українських вченихюристів у галузі земельного права, а саме: Г. І. Балюк, С. І. Бугери, Д. В. Бусуйок,
О. В. Глотової, В. М. Єрмоленка, І. І. Каракаша, Т. О. Коваленко, М. О. Ковальчука,
Т. Г. Ковальчук, І. О. Костяшкіна, М. В. Краснової, П. Ф. Кулинича, Т. В. Лісової,
Р. І. Марусенка, А. М. Мірошниченка, В. Л. Мунтяна, В. В. Носіка, Г. П. Пасемко,
О. О. Погрібного, О. Г. Поліщука, А. І. Ріпенка, В. І. Семчика, В. Д. Сидор,
А. К. Соколової, В. І. Федоровича, Г. І. Шарого, Ю. С. Шемшученка, М. В. Шульги
та інших вчених.
Комплексний об’єкт дисертаційного дослідження зумовив необхідність
використання у роботі досягнень представників інших галузей права, зокрема, були
використані праці І. А. Безклубого, О. В. Дзери, Р. А. Калюжного, P. A. Майданика,
О. А. Підопригори, Є. О. Харитонова та ін.
У процесі дослідження особливостей земельного права КНР були
використані праці іноземних вчених. Серед них: Жао Йонгйун (Zhao Yongjun),
Ерпінг Лі (Erping Li), Юстін Іфу Лін (Justin Yifu Lin), Ван Чао Ган (Wang Chao
Gang), Люсі Ченг (Lucie Cheng), Нобору Ніід (Noboru Niida), Чен Чуан (Chen Juan),
Ян Шаолі (Yang Shaolei) та ін.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне
дослідження виконане на основі та у рамках бюджетної теми «Доктрина права у
правовій системі України: теоретичний і практичний аспекти», що досліджувалась
на юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса
Шевченка (номер теми 116БФ042-01, номер державної реєстрації 01016U006631).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є вивчення особливостей
правового регулювання обігу земель в Китаї у контексті його порівняння з
6
відповідним інститутом земельного права України, а також вироблення теоретичних
засад та практичних пропозицій щодо вдосконалення правового регулювання
національного обігу земель.
Для досягнення зазначеної мети в межах роботи необхідно було вирішити
такі завдання:
1) дослідити значення основних понять і категорій, що використовуються у
цій роботі та у земельному законодавстві як базові, зокрема, таких, як «обіг земель»
та «ринок земель», а також розмежувати їх зміст;
2) з’ясувати історичні особливості розвитку законодавства України та КНР у
сфері обігу земель, що допомогло б з’ясувати основні закономірності еволюції
правового регулювання відносин обігу земель в обох порівнюваних державах;
3) виявити основні елементи правового механізму обігу земель, його види та
форми в КНР, а також розкрити особливості їх правового регулювання порівняно з
Україною;
4) охарактеризувати право власності на землю в КНР і з’ясувати основні види
права землекористування у цій країні та дати їм характеристику;
5) провести порівняльну характеристику особливостей основних форм обігу
земель в Україні та КНР, а також виявити специфічні особливості їх регулювання;
6) сформулювати пропозиції у сфері обігу земель щодо вдосконалення
земельного законодавства України, в тому числі з урахуванням можливого
запозичення Україною окремих аспектів китайського правового досвіду.
Об’єктом дослідження є сукупність суспільно-правових відносин в Україні
та КНР, що пов’язані з обігом земель.
Предметом дослідження є нормативно-правові акти, що регулюють земельні
відносини (передусім у сфері обігу земель), практика їх застосування у КНР та
Україні, а також результати наукових досліджень і матеріали загальної теорії права,
земельного та інших галузей права.
Методи дослідження. Тема дисертації, її цілі та завдання обумовили
необхідність застосування під час написання даної роботи загальнонаукових та
спеціально-юридичних методів дослідження.
7
Центральним методом даної роботи виступив порівняльно-правовий аналіз,
який було покладено в основу дослідження земельного законодавства України та
Китаю. Формально-логічний, а також логіко-семантичний методи були використані
для здійснення аналізу понятійно-категоріального апарату у сфері обігу земель.
Використання цих методів мало місце, зокрема, при визначені поняття «обіг
земель». Системно-структурний метод було застосовано для дослідження поняття,
ознак та структурних елементів земельних правовідносин у сфері обігу земель.
Такий загальнонауковий метод, як метод індукції, був використаний автором при
формулюванні та викладенні загальних висновків даної роботи. Історичний метод
дав змогу здійснити дослідження процесу становлення та поетапного розвитку обігу
земель в Україні та Китаї у різні історичні періоди.
У процесі дослідження також були використані й такі загальнонаукові
методи пізнання, як спостереження, опис, узагальнення, пояснення та інші.
Використання цих методів дало можливість охарактеризувати інститут обігу земель,
а також виділити особливості його правового регулювання тощо.
Крім загальнонаукових методів, були використані й спеціальні методи, такі
як метод тлумачення правових норм, компаративістський метод та інші. Зокрема,
компаративістський метод був покладений в основу здійснення порівняльного
дослідження правових інститутів в Україні та Китаї, а також виникнення, розвитку
та функціонування такого правового явища, як обіг земель в обох державах. Окремо
було використано діалектичний метод, за допомогою якого у даній роботі було
досліджено правову природу обігу земель та основні закономірності його розвитку.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що на підставі
аналізу законодавства та фахової літератури вперше проведено комплексне
дослідження порівняльного аспекту обігу земель в Україні та Китайській Народній
Республіці і визначено спільні та відмінні риси обігу земель в обох державах.
Зокрема, уперше:
- доведено, що земельне законодавство КНР хоча і не визнає формально
права приватної власності на землю, проте де-факто таке право існує у певній
8
прихованій (латентній) формі, і такий стан речей обумовлює специфіку існуючого
обігу земель в Китаї;
- запропоновано власну класифікацію обігу земель в КНР. А саме, на основі
системи землекористування виділено дві окремі форми обігу земель Китаю: обіг
земель державної власності та обіг земель колективної власності. У свою чергу, обіг
земель державної власності в КНР умовно поділено на два рівня: первісний та
вторинний рівень набуття відповідними суб’єктами прав землекористування. До
первісного рівня віднесено адміністративний обіг земель Китаю, який відбувається
на основі надання (відступлення) державою прав на користування землею. До
вторинного рівня − обіг земель Китаю, який відбувається після набуття суб’єктами
прав землекористування, в основному на підставі договорів оренди землі;
- досліджено основні способи набуття прав на землю державної власності в
КНР в адміністративному порядку порівняно із практикою набуття прав на землю у
відповідному порядку в Україні. Автором доведено, що право на землю державної
власності в КНР набуваються відповідними суб’єктами шляхом виділення або
відступлення їм цього права органами державної влади. Виділення є безоплатною
формою набуття прав користування землею для задоволення загальних державних і
соціальних потреб, а відступлення є платною формою набуття відповідними
суб’єктами прав користування землями державної власності для задоволення
власних потреб та інтересів;
- розкрито сутність системи користування землями колективної власності у
Китаї, яка функціонує у різних формах сімейного підряду. Встановлено, що
зазначені форми виникають у процесі реалізації відповідних механізмів обігу
земель. При цьому дані форми та їх правовий режим ґрунтуються на тому, що
формально вся земля належить сільським колективам, які й надають відповідні
земельні ділянки у користування та обмежене розпорядження окремим
домогосподарствам на підставі довгострокових контрактів. Доведено, що під час
строку дії зазначених контрактів селяни користуються та розпоряджаються землями
на власний розсуд, включаючи можливість передачі цих земель у заставу,
сплачують певні податки за землекористування та, зазвичай, мають право на всю
9
вироблену продукцію. Таким чином, це підтверджує висновок автора про наявність,
хоч і з певними обмеженнями, існування прихованого права приватної власності на
землю в Китаї;
- розкрито сутність основних форм обігу колективних земель в Китаї, а
саме системи «двох полів» та акціонерних кооперативів. Встановлено, що система
«двох полів» має два види. За першим типом колективна земля призначена для
забезпечення базових потреб селян, а за другим типом землі призначені для
здійснення ринково-орієнтовних операцій і, зазвичай, здаються в оренду чи
суборенду. Доведено, що система акціонерних кооперативів також є певною
формою обігу колективних земель, яка ґрунтується на китайській системі побутової
відповідальності і являє собою акціонерне товариство (кооператив) у сфері
сільськогосподарського виробництва, яке фактично займається наданням прав
землекористування;
- доведено, що сучасне китайське законодавство формально не визнає
правочини щодо купівлі-продажу, міни та дарування землі, проте в силу певних
юридичних механізмів допускає їх фактичне існування у системі обігу земель
Китаю.
Удосконалено:
- науковий підхід до розуміння співвідношення змісту та теоретичноправових аспектів таких понять, як «обіг земель» та «ринок земель». Зокрема,
встановлено, що обіг земель − це безпосередньо соціально-економічний та
нормативно врегулюваний процес переходу прав на землю між відповідними
суб’єктами, що може відбуватись за допомогою різних механізмів, у тому числі за
рахунок ринку земель.
Набули подальшого розвитку положення про те, що:
- право приватної власності на землю є центральною та базовою умовою
формування функціонального обігу земель будь-якої держави в умовах ринкової
економіки, що, зокрема, підтверджується виникненням та існуванням в Китаї
прихованої форми приватної власності. Це у свою чергу є свідченням
10
безпомилковості обраного Україною напряму на забезпечення права приватної
власності на землю;
- важливою гарантією ефективного та сталого обігу земель для України є
забезпечення балансу між правом власності на землю усього народу, що від його
імені реалізовує держава, та приватною формою власності на землю окремих
суб’єктів;
- існуюче земельне законодавство України щодо обігу земель вимагає
всебічного удосконалення, зокрема, шляхом запровадження ефективного
державного регулювання, насамперед за рахунок дерегуляції державного втручання
у цю сферу. Вбачається, зокрема, що необхідно удосконалити систему державної
реєстрації прав на землю шляхом спрощення відповідного механізму реєстрації та
його доступності для відповідних суб’єктів.
Теоретичне значення одержаних результатів полягає в можливості їх
використання: в подальших наукових дослідженнях щодо правового регулювання
обігу земель за законодавством України та Китаю; при підготовці підручників,
навчальних посібників, методичних матеріалів; при викладанні навчальних
дисциплін “Земельне право”, “Проблеми земельного та екологічного права”,
“Земельне порівняльне право”, “Актуальні проблеми правового регулювання
земельних правовідносин”, “Проблеми реалізації прав на землю” та інших
спецкурсів земельно-правового спрямування.
Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження
можуть бути використані для удосконалення законодавства України, що регулює
відносини у сфері обігу земель, та практики його застосування.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною, завершеною
науковою роботою. Усі сформульовані в дисертації теоретичні положення, висновки
і пропозиції обґрунтовано на основі власних досліджень.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення,
висновки та пропозиції, що містяться в дисертації, обговорювались і були схвалені
на засіданні кафедри земельного та аграрного права юридичного факультету
Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
11
Основні положення дисертації були апробовані у виступах з науковими
доповідями на Міжнародній науковій конференції «Сучасний стан і перспективи
розвитку держави і права» (м. Дніпропетровськ, 13–14 грудня 2013 року);
Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання теорії та історії
держави і права в дослідженнях студентів і молодих учених» (м. Бердянськ, 27–
28 листопада 2013 року); Міжнародній науково-практичній конференції
«Пріоритетні напрями розвитку сучасної юридичної науки» (м. Харків, 19–
20 вересня 2014 року; Міжнародній науково-практичній конференції «Правове
регулювання суспільних відносин: актуальні проблеми та вимоги сьогодення»
(м. Запоріжжя, 26–27 вересня 2014 року); Міжнародній науково-практичній
конференції «Розвиток державності та права в Україні: реалії та перспективи»
(м. Львів, 26–27 вересня 2014 року); Міжнародній науково-практичній конференції
«Сучасні тенденції в юридичній науці України та зарубіжних країн» (м. Запоріжжя,
25–26 вересня 2015 року).
Публікації. Основні положення та результати дисертації знайшли
відображення у 11 опублікованих працях за темою дисертації, 4 з яких опубліковано
у фахових виданнях України, 1 наукова стаття опублікована у міжнародному
науково-практичному виданні, а також тези 6 доповідей були представлені на
наукових конференціях.
Структура та обсяг дисертаційної роботи обумовлені поставленими метою і
завданнями даного дослідження. Дисертаційне дослідження складається зі вступу,
двох розділів, що містять шість підрозділів, висновків, списку використаних джерел
та додатків. Загальний обсяг роботи складає 236 сторінок, із них основного тексту
170 сторінок. Список використаних джерел містить 306 найменувань.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертаційній роботі комплексно досліджено особливості правового
регулювання обігу земель за законодавством України та КНР. При узагальненні
наукової літератури та земельного законодавства в Україні та КНР у сфері обігу земель
автором сформульовано висновки щодо становлення та розвитку правових аспектів
обігу земель в Україні і Китаї, та специфіки його правового регулювання. Основними з
них є такі:
1. Україна, не зважаючи на всі економічні, політичні та соціальні складнощі,
пертурбації, які мали та мають сьогодні місце, є однією із найрозвинутіших країн
світу. Можливо стверджувати, що Україна має величезний потенціал для розвитку
свого аграрного сектору. Проте для ефективного функціонування нашої економіки
необхідно створити відповідні правові передумови у сфері земельних відносин,
ефективне регулювання яких є запорукою досягнення майбутніх успіхів.
2. Центральним питанням у даній сфері, яке потребує детальнішого вивчення
з метою пошуку шляхів вдосконалення існуючої системи земельних відносин і
приведення їх у відповідність з нинішніми реаліями та потребами нашого
суспільства, є обіг земель та його механізм правового регулювання.
Вбачається, що згаданий вище пошук повинен включати в себе, окрім
іншого, аналіз правового механізму регулювання обігу земель у розвинутіших
країнах світу. Саме аналіз зарубіжного законодавства, з урахуванням особливостей
України, дає змогу виявити найбільш вдалі моделі правового регулювання
земельних відносин та основні шляхи формування ефективного обігу земель, який
може стати основою для інтенсивного і прогресивного розвитку сільського
господарства України.
3. Україна переживає непростий період переходу від тоталітарносоціалістичного політико-правового режиму у складі СРСР до незалежної
демократичної держави, економіка якої побудована на ринкових принципах. Це,
безумовно, проявилося у характері та змісті відповідних змін у всіх сферах
суспільного життя країни, у тому числі і у сфері обігу земель. Водночас слід мати на
увазі, що історично обумовлений процес переходу постсоціалістичних держав, у
165
тому числі України, до ринкової економіки вимагає створення правових і соціальноекономічних механізмів ефективної реалізації прав на землю шляхом становлення
дієвого обігу земель, який є специфічним для кожної відповідної держави, що не
виключає використання позитивного досвіду інших держав.
4. В Україні сьогодні існує недосконале правове регулювання обігу земель, у
результаті цього спостерігається невідповідність існуючих державних пріоритетів та
визнаних функціональних завдань тим реаліям, які існують. Саме тому, у цьому
контексті, виникає необхідність звернутися та дослідити досвід зарубіжних країн
щодо здійснення правового регулювання земельних відносин, у тому числі обігу
земель. Необхідність і мета такого вивчення обумовлені потребою виявити як
загальні закономірності регулювання обігу земель, так і особливості регулювання їх
обігу у тих чи інших країнах з подальшим їх співставленням з реаліями та
проблемами української дійсності та у разі необхідності і доцільності запозичення їх
досвіду.
У даному контексті надзвичайно цікавим є досвід КНР, оскільки Україна та
Китай мають низку спільних рис у характері історично-політичного розвитку, що
дає підстави для порівняльного аналізу. Це, зокрема, схожість процесів зміни
ідеологічних пріоритетів в обох країнах, перехід від жорстко-централізованої
економічної системи до ринкової економіки та орієнтованість обох зазначених країн
на розвиток аграрного сектору. Тому вивчення досвіду КНР, яка за короткий період
досягла значних успіхів в економічній сфері, у тому числі й у сільськогосподарській
сфері, представляється дуже перспективним.
5. У даній роботі на основі компаративістського дослідження процесу
трансформації земельних відносин в КНР та Україні і передусім дослідження
питань, пов’язаних з обігом земель та раціонального землекористування,
встановлено, що впровадження повноцінного обігу земель, який відповідає реаліям
та специфіці суспільно-політичних і державно-правових відносин, є запорукою
успішного розвитку будь-якої країни.
При цьому слід враховувати, що формування системи обігу земель
передбачає формування комплексу заходів, орієнтованих на вибір оптимального
166
варіанту землекористування, наслідком реалізації якого має стати система
юридичних нормативних актів, які у свою чергу повинні забезпечувати ефективний
економічний, екологічний, та соціально-орієнтовний обіг земель, що безпосередньо
певною мірою стосується України.
6. Оптимальний та збалансований обіг земель дає змогу не тільки
забезпечити раціональне та ефективне використання земельних ресурсів, а й
створює умови для функціонування ринку земель, що є однією із базових складових
сучасної ринкової економіки.
7. Виходячи із сказаного, та ґрунтуючись на результатах, отриманих у ході
дослідження, можливо стверджувати, що:
а) поняття «обіг земель» є ширшим ніж поняття «ринок земель». При цьому
«обіг земель» повинен розумітись як загальне комплексне поняття, що означає
відносини, які виникають між особами, або між особами і державою, в процесі
набуття і реалізації прав на земельні ділянки, та які охоплюють всі існуючі у
державі форми переходу прав та допустимі операції із земельними ділянками, у
тому числі перехід прав на земельні ділянки на підставі актів та рішень
уповноважених органів.
Поняття «обіг земель» включає у себе поняття «ринок земель».
б) Незважаючи на те, що в Україні поступово формується ринок земель,
існуючі форми обігу земель та їх реалізація не є достатньо ефективними. Крім того,
вони серйозно гальмують розвиток не тільки ринку земель, а й не дають можливості
ефективно та раціонально використовувати сільськогосподарський потенціал нашої
країни. Насамперед це стосується наявного в Україні мораторію на відчуження
земель сільськогосподарського призначення.
в) Основні характерні особливості механізму сучасного правового
регулювання обігу земель в КНР закладалися у процесі реформування системи
земельних відносин цієї країни протягом останніх 60-ти років.
Разом з тим, у сучасному китайському законодавстві відображається
тисячолітня історія існування китайського суспільства та прослідковується
дотримання єдиної історичної лінії основоположних принципів правового
167
регулювання земельних відносин, у тому числі і у сфері обігу земель. Саме ці
специфічні історичні риси, які пов’язані із стародавніми традиціями китайського
суспільства, визначають основну специфіку сучасного китайського обігу земель, що
відрізняє його від основаних механізмів обігу земель інших держав світу, у тому
числі від України.
При цьому слід звернути увагу на те, що найважливішим фактором, що
впливає на китайську систему землекористування та обігу земель, є обмеженість
земельних ресурсів цієї країни.
г) На відміну від України, де на конституційному рівні закріплено право
приватної власності на землю та право вільного розпорядження нею, в КНР право
приватної власності на землю формально не визнається. Однак де-факто таке право
в Китаї все ж таки існує у певній прихованій (латентній) формі, і саме це багато у
чому обумовлює правову специфіку сучасного обігу земель у цій державі.
ґ) Як уже зазначалось, визначальною відмінністю сучасного китайського
земельного права в цілому, та обігу земель зокрема, від переважної більшості країн
світу є те, що воно ґрунтується на визнанні виключно державної власності на землю.
Це зумовлює використання в КНР переважно імперативного методу правового
регулювання земельних відносин, (і передусім у сфері обігу земель). Українське
земельне право спирається на плюралізм форм власності на землю, у тому числі на
визнання інституту права приватної власності на землю. Тому в Україні
спостерігається певна дихотомія імперативного та диспозитивного методів
правового регулювання земельних відносин, у тому числі у сфері обігу земель.
Вбачається, що Україні необхідно рухатись в межах тієї тенденції, яка вже
сформувалась за останні роки розвитку українського земельного права, тобто
зменшення імперативних приписів регулювання обігу земель та розширення
повноважень суб’єктів земельних відносин щодо земель, які перебувають у їх
власності чи користуванні. В Україні в імперативному порядку вкрай необхідно
підвищувати рівень та характер відповідальності відповідних суб’єктів
господарювання за використання ними земельних ділянок.
168
е) Загальні особливості розвитку та правового регулювання обігу земель в
Китаї формують ті принципи, на яких він ґрунтується. Найважливішими із них є:
- визнання землі як товару з одночасним розумінням її особливого ринкового
статусу та як найціннішого природного ресурсу держави;
- побудова системи речових прав на землю на основі «соціалістичної
суспільної власності»;
- жорстке державне регулювання земельних відносин, і насамперед
правовідносин, пов’язаних з обігом земель;
- спрямованість державної політики в ході проведення земельної реформи на
формування ринку земель передусім за рахунок забезпечення їх обігу;
- включення землі у цивільний обіг разом із збереженням пріоритету
державної власності на неї;
- бінарна система організації обігу земель державної власності, що має
первісний рівень у вигляді надання (виділення) земель у користування державою, та
вторинний рівень у вигляді подальшої переуступки прав землекористування;
- визнання принципу пріоритету охорони земельних ресурсів під час
здійснення обігу земель.
8. Напрямками удосконалення існуючого правового регулювання обігу
земель в Україні, на нашу думку, є:
- створення сприятливого суспільно-економічного середовища, необхідного
для здійснення інвестицій, у тому числі інноваційних в сільськогосподарському
секторі, формування необхідних умов для перерозподілу земель тощо. Для цього
необхідно прийняти спеціальний закон або відповідні зміни до Земельного кодексу
України, що дозволило б, крім іншого, включити землі сільськогосподарського
призначення у повноцінний обіг та впровадити єдиний правовий механізм
функціонування останнього;
- всебічна підтримка села, яка передусім полягає у наданні
землекористувачам гарантій та можливостей вільно розпоряджатися їх правами на
землю. В умовах фактичної розрухи українського села доцільно звернути увагу на
досвід Китаю щодо заохочення та стимулювання сільських домогосподарств. Для
169
ефективного та раціонального використання землі, націленого на прибутковість та
урожайність, Україна цілком може використати основні елементи китайської
політики підтримки села, у тому числі через механізм обігу земель. Зокрема,
вбачається доцільним зупинити дію мораторію на відчуження земель та надати
власникам можливість розпоряджатися землею на користь зацікавлених і
потенційних товаровиробників;
- створення ефективної системи планування земель. Тут вбачається
можливим також запозичити досвід Китаю у цій сфері, де більшою мірою порівняно
з Україною, забезпечується раціональне використання землі;
- формування ефективного та прозорого механізму переходу прав на землю
від одного власника (землекористувача) до іншого насамперед земель державної та
комунальної власності. У даному контексті корисним та цілком прийнятним для
застосування в Україні є досвід Китаю у сфері правового регулювання
конкурентного продажу (відступлення) прав землекористування тощо;
- вдосконалення системи державної реєстрації прав на землю, у тому числі,
які виникають у ході ринкового обігу земель. Це обумовлено тим, що в умовах
проведення земельної реформи набуває особливого значення державна реєстрація
прав на землю, яка повинна бути максимально доступною та не створювати
землевласникам і землекористувачам проблем у процесі реалізації їх прав.
9. Визначаючи певні позитивні риси, які існують у земельному законодавстві
Китаю, у тому числі у сфері обігу земель, його не слід ідеалізувати. У китайському
земельному законодавстві відмічаються значні недоліки та прогалини, що негативно
впливають на розвиток земельних відносин функціонування ринку землі, зокрема,
сказане стосується відсутності законодавчих норм, які б належним чином
врегульовували відносини спадкування земельних ділянок, формальне не визнання
права приватної власності на землю, що призводить до тінізації відносин обігу
земель та сприяє проявам корупції у цій сфері.
10. У процесі вдосконалення земельного законодавства України, у тому числі
у сфері обігу земель та формування оптимального земельного ринку, слід
використовувати досвід іноземних держав у тій частині, що відповідає українським
170
умовам, потребам та цілям. Це означає не автоматичне запозичення іноземних
юридичних норм і конструкцій, а їх вивчення, пристосування та адаптування саме
до вітчизняних умов. Тільки такий підхід дасть змогу побудувати дійсно ефективну
та оптимальну систему земельних відносин, у тому числі обігу земель в Україні.
Автор не вбачає жодної норми китайського законодавства, яку можна було б
автоматично імплементувати в українське законодавство. Утім, багато ідей все-таки
можна використати в Україні після відповідної адаптації.
11. Право приватної власності на землю в Україні є центральною та базисною
умовою формування ефективного обігу земель, і відповідно до цього, захист та
забезпечення права приватної власності на землю повинні стати пріоритетним і
забезпечувальним принципом не тільки раціонального використання земельних
ресурсів, а й обігу земель у нашій державі. Однак при цьому, механізм обігу земель
повинен забезпечити достатньо жорстку відповідальність приватного власника землі
за результати його впливу на цей найважливіший природній ресурс.