Луців Олег Михайлович. Верховенство права: сучасні інтерпретації

Краткое описание

Луців Олег Михайлович. Верховенство права: сучасні інтерпретації.- Дис. канд. юрид. наук: 12.00.01, Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка. - Львів, 2014.- 205 с.

Міністерство освіти і науки України
Львівський національний університет імені Івана Франка

На правах рукопису

ЛУЦІВ ОЛЕГ МИХАЙЛОВИЧ

УДК 340.12:342](477)(082)

ВЕРХОВЕНСТВО ПРАВА: СУЧАСНІ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ

12.00.01 – теорія та історія держави і права;
історія політичних і правових учень

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Рабінович Петро Мойсейович,
доктор юридичних наук, професор

Львів – 2014

ЗМІСТ

ВСТУП ………………………………………………………………. 3-10
РОЗДІЛ 1. ДЖЕРЕЛА ТА МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ (ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА) ……………………………..
11-42
1.1. Огляд наукової та навчальної літератури за темою ………….. 11-35
1.2. Методологічні аспекти дослідження сучасних інтерпретацій верховенства права …………………………………………………..
35-41
Висновки до Розділу 1 ……………………………………………… 41-42
РОЗДІЛ 2. «ІНТЕГРАЛЬНИЙ» ПІДХІД ДО З’ЯСУВАННЯ СУТНОСТІ ВЕРХОВЕНСТВА ПРАВА …………………………
43-95
2.1. Загальна характеристика «інтегрального» підходу до інтерпретації верховенства права …………………………………..
43-61
2.2. Тип праворозуміння як основний критерій класифікації інтерпретацій верховенства права, побудованих на «інтегральному» підході …………………………………………….

61-84
2.3. Тлумачення верховенства права Конституційним Судом України (офіційний приклад «інтегрального» підходу) …………..
84-93
Висновки до Розділу 2 ……………………………………………… 93-95
РОЗДІЛ 3. «ПОЕЛЕМЕНТНИЙ» ПІДХІД ДО РОЗКРИТТЯ ЗМІСТУ ВЕРХОВЕНСТВА ПРАВА ……………………………..
96-175
3.1. Основні засади «поелементного» підходу до інтерпретації верховенства права …………………………………………………..
96-113
3.2. Формальні та формально-матеріальні концепції верховенства права як різновиди «поелементного» підходу …………………….
113-138
3.3. Інтерпретація верховенства права Європейським судом з прав людини ………………………………………………………….
138-167
3.4. Діалектична взаємодоповнюваність «інтегрального» та «поелементного» підходів до інтерпретації верховенства права ...
168-173
Висновки до Розділу 3 ……………………………………………… 173-175
ВИСНОВКИ ………………………………………………………... 176-180
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………………... 181-205

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Істотні трансформаційні перетворення правової системи України в період незалежності останньої, що не оминули жодної галузі вітчизняного права, нині дістали продовження, зокрема, у виникненні концептуально нових і кардинальному переосмисленні багатьох раніше існуючих доктринальних підходів до інтерпретації верховенства права. Це значною мірою зумовлено необхідністю практичної реалізації визначених на конституційному рівні пріоритетних напрямів державно-правового розвитку українського суспільства (побудова демократичної, соціальної, правової держави, забезпечення й всебічне гарантування прав і свобод людини), що вимагає – з-поміж здійснення інших першочергових заходів – нормативного закріплення принципу верховенства права у законодавстві та створення умов для його застосування у правовому регулюванні й у повсякденному житті.
Вирішення цих завдань, вочевидь, є ще далеким від завершення, проте вже сьогодні можна констатувати, що законодавець зробив серйозні кроки у відповідному напрямку. Так, вітчизняний досвід законодавчого закріплення та практичного застосування принципу верховенства права свідчить про те, що нормативна фіксація останнього часто не обмежується звичайною констатацією його дії в тій чи іншій сфері суспільних відносин, а стосується й окремих його аспектів, вимог, елементів, ознак. Це вказує на підвищення ролі означеного принципу в регулюванні суспільних відносин і вимагає узагальнення й уточнення наукових поглядів на його природу.
Протягом останніх майже двадцяти років вітчизняні юристи-теоретики неодноразово торкалися проблеми інтерпретації поняття верховенства права. Інтерес до неї особливо посилився у період підготовки перших науково-практичних коментарів до Конституції України, підручників із загальної теорії права та держави й конституційного права, а також низки кодифікованих законів.
Серед вітчизняних дослідників, які присвятили свої праці цій проблемі, слід відзначити С. Головатого, В. Гончаренка, А. Зайця, О. Зайчука,
М. Козюбру, А. Колодія, Л. Луць, О. Мироненка, Ю. Оборотова, М. Орзіха, О. Петришина, С. Погребняка, А. Пухтецьку, П. Рабіновича, В. Скомороху, В. Стефанюка, В. Тація, І. Тимченка, Ю. Тодику, В. Шаповала, С. Шевчука, Ю. Шемшученка, С. Яценка. Загалом же в Україні – після прийняття її Конституції – було опубліковано понад 400 наукових статей та інших праць, які так чи інакше стосувалися означеного питання. Розуміння сутності верховенства права залишається актуальним питанням і в юридичній науці зарубіжних країн, де в різний час його досліджували Т. Аллан, Ч. Варга,
П. Вестерман, Ф. Гаєк, К. Гессе, Р. Дворкін, Ж. Зіллер, М. Крігер, Д. Ллойд, А. Поляков, Д. Раз, Б. Таманага, К. Туорі, Р. Феллон, М. Фромонт,
А. Чарнота, А. Шайо та ін.
Тим не менше, попри значну кількість публікацій з цієї проблематики, в сучасній вітчизняній юридичній науці майже відсутні комплексні загальнотеоретичні монографічні дослідження існуючих в Україні як офіційних, так і доктринальних підходів до інтерпретації верховенства права; недостатньо уваги приділено й питанням узагальнення та класифікації таких підходів.
Викладене, як видається, свідчить про актуальність обраної теми дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Пропоноване дослідження здійснено згідно з планом наукової діяльності кафедри теорії та філософії права юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка в межах теми «Актуальні питання правотворення та правозастосування в Україні» (номер державної реєстрації 0112U003525).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є з’ясування – на основі існуючих в українській та зарубіжній юридичній науці підходів до сучасної інтерпретації верховенства права – природи цього феномена відповідно до кожного з них і виявлення переваг та проблемних моментів таких підходів.
Для досягнення зазначеної мети потрібно було розв’язати такі завдання:
- виявити та узагальнити існуючі нині в українській та зарубіжній юридичній науці підходи до інтерпретації верховенства права;
- здійснити класифікацію таких підходів до розуміння верховенства права;
- з’ясувати сутність феномена верховенства права, а також його співвідношення з іншими суміжними явищами в рамках кожної з розглянутих інтерпретацій;
- встановити переваги й проблемні моменти кожного з цих підходів (зокрема з огляду на можливі практико-прикладні наслідки застосування тієї чи іншої інтерпретації верховенства права);
- сформулювати на основі проведеного дослідження пропозиції щодо вдосконалення існуючих тлумачень верховенства права.
Об’єктом дослідження є верховенство права.
Предмет дослідження становлять зумовлювані певними методологічними підходами закономірності сучасних інтерпретацій верховенства права в українській та зарубіжній юридичній науці.
Методологія дослідження. Задля вирішення означених завдань у дисертації використано низку концептуальних підходів, загальнонаукових і спеціальних методів, а також способів дослідження.
Методологія дослідження базується на комплексному аналізі стану інтерпретації верховенства права у вітчизняній та іноземній юридичній науці, поєднаному із застосуванням різноманітних концептуальних підходів (насамперед – матеріалістичного, діалектичного, соціально-детерміністичного), загальнонаукових і спеціальних методів, що сприяє досягненню мети дослідження та вирішенню поставлених завдань.
Так, матеріалістичний філософсько-світоглядний підхід було використано задля загальнотеоретичної характеристики верховенства права в рамках кожної з розглянутих концепцій. Діалектичний концептуальний підхід було застосовано у ході дослідження розвитку доктринальних уявлень про цей феномен. Соціально-детерміністичний підхід використано задля встановлення того, в який спосіб тлумачення верховенства права зумовлюється соціальними факторами.
Порівняльно-правовий метод використовується при співставленні різних підходів до інтерпретації верховенства права. За допомогою історико-правового методу досліджено еволюцію розуміння верховенства права. Формально-догматичний метод застосовано при з’ясуванні змісту верховенства права на основі аналізу законодавства та правозастосовної практики України. Використання структурно-функціонального методу посприяло з’ясуванню співвідношення верховенства права з іншими суміжними явищами.
Широке використання в дисертації знайшли загальнофілософські категорії (сутність і явище, абстрактне і конкретне, зміст і форма та ін.) та методи формальної логіки (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення тощо).
Наукова новизна одержаних результатів зумовлена тим, що дисертаційна робота є першим у вітчизняній науці загальнотеоретичним монографічним дослідженням існуючих в українському та зарубіжному правознавстві підходів до інтерпретації верховенства права. У результаті проведеного дослідження одержано низку положень і висновків, котрим, як видається, притаманні елементи наукової новизни. А саме:
уперше:
- на основі узагальнення та систематизації існуючих в українській та зарубіжній юридичній науці підходів до інтерпретації верховенства права доведено, що на сьогодні більш-менш чітко сформувалися такі: кажучи умовно, а) «інтегральний» та б) «поелементний». Згідно першого з них необхідно встановити, по-перше, яке ж соціальне явище відображається за посередництва поняття «право», а по-друге, – в чому дістає прояв, власне, верховенство цього явища. «Поелементний» же підхід полягає, з одного боку, у запереченні можливості дати визначення загального поняття верховенства права й, з іншого, – у розкритті змісту верховенства права лише через вказівку на його складові, тобто на так звані «важливі» елементи;
- спираючись на положення сучасних теорій праворозуміння, виявлено, що при застосуванні «інтегрального» підходу до з’ясування сутності верховенства права вирішального значення набуває той різновид загального праворозуміння, на який спирається інтерпретатор верховенства права, а тому – в рамках цього підходу – виокремлено такі чотири групи концепцій: легістсько-позитивістські; соціологічно-позитивістські; природно-правові; комплексні (змішані). До проблемних моментів означеного підходу віднесено, зокрема, те, що він завідомо унеможливлює уніфіковану інтерпретацію феномена верховенства права (і відповідного поняття);
- встановлено, що при застосуванні «поелементного» підходу до з’ясування сутності верховенства права кінцевий результат його розуміння залежить від тих конкретних ідей, якими наповнює зміст його елементів той чи інший інтерпретатор. Тому – в рамках означеного підходу – всі інтерпретації верховенства права розподілено на концепції: формальні (вони акцентують увагу, зокрема, на тому способі, яким було прийнято і запроваджено закон, на характері його положень, абстрагуючись від оцінки його фактичного змісту) та формально-матеріальні (які, визнаючи існування формальної сторони верховенства права, намагаються розширити його зміст за рахунок і певних змістовних елементів, чільне місце серед яких посідають, насамперед, права людини). Основним проблемним моментом цього підходу є те, що він позбавляє верховенство права свого власного смислу, оскільки перетворює його лише на просту сукупність «важливих» елементів, увесь конкретний перелік яких не може бути ані змістовно уніфікованим, ані вичерпним.
удосконалено:
- класифікацію сучасних інтерпретацій верховенства права через обґрунтування положення про те, що їх можна поділити – залежно від соціального статусу суб’єкта, котрий тлумачить відповідне поняття, – на дві групи: неофіційні (у тому числі доктринальні) та офіційні (в першу чергу нормативні). Прикладами останніх можуть слугувати спроба Конституційного Суду України дати в одному зі своїх рішень визначення поняття «верховенство права» (2004 рік), а також розуміння верховенства права Європейським судом з прав людини;
- концептуально-методологічний підхід до інтерпретації верховенства права через пропозицію здійснювати його загальнотеоретичні дослідження у таких двох напрямках: по-перше, шляхом подальшого відпрацьовування визначення загального поняття про це явище і, по-друге, шляхом подальшої конкретизації його змісту за допомогою вказівки на низку «важливих» елементів, які з цього визначення логічно випливатимуть (як особливі прояви верховенства права).
набули подальшого розвитку:
- наукові положення щодо сучасних інтерпретацій верховенства права;
- висновки стосовно практико-прикладних аспектів застосування тих чи інших інтерпретацій верховенства права, в тому числі через виявлення значного маніпулятивного потенціалу досліджуваного принципу в рамках більшості з них.
Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості їх використання у:
- науково-дослідній діяльності – для удосконалення й подальшого розвитку загальнотеоретичних і філософсько-правових уявлень про феномен верховенства права, а отже, для подальших поглиблених досліджень цієї проблематики;
- правотворчій діяльності – для підвищення рівня обґрунтованості удосконалення чинних і прийняття нових законів та інших нормативно-правових актів, які так чи інакше стосуються принципу верховенства права або його елементів;
- правозастосовній діяльності – для розширення сфери безпосереднього застосування принципу верховенства права в процесі вирішення конкретних справ судами та іншими органами державної влади;
- навчальній діяльності – в навчальних курсах «Теорія права і держави», «Філософія права», «Права людини», «Конституційне право», «Практика Європейського суду з прав людини».
Апробація результатів дисертації. Дисертація обговорювалась на засіданнях кафедри теорії та філософії права юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка. Основні її положення було оприлюднено у доповідях на 7 науково-практичних конференціях: Міжнародній щорічній науковій конференції молодих вчених, аспірантів і студентів «Актуальні проблеми теорії та історії прав людини, права і держави», присвяченій пам’яті видатних вчених-юристів
П.О. Недбайла, О.В. Сурілова, В.В. Копєйчикова (м. Одеса, 26-27 листопада 2010 року); X Міжнародній студентсько-аспірантській науковій конференції «Актуальні проблеми прав людини, держави та правової системи» (м. Львів, 6-8 травня 2011 року); Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми правотворчості очима науковців» (м. Одеса, 1-2 листопада 2011 року); Міжнародній науково-практичній конференції «Роль права та закону у сучасному світі» (м. Київ, 3-4 листопада 2011 року); Міжнародній науково-практичній конференції «Пріоритетні напрями розвитку законодавства України» (м. Запоріжжя, 10-11 листопада 2011 року); Міжнародній щорічній науковій конференції молодих вчених, аспірантів і студентів «Актуальні проблеми теорії та історії прав людини, права і держави», присвяченій пам’яті видатних вчених-юристів П.О. Недбайла, О.В. Сурілова,
В.В. Копєйчикова (м. Одеса, 18-19 листопада 2011 року); XVIII Регіональній науково-практичній конференції «Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні» (м. Львів, 26-27 січня 2012 року). Тези усіх доповідей опубліковано.
Особистий внесок здобувача. Усі сформульовані в дисертаційній роботі положення та висновки, а також опубліковані наукові праці, в яких викладено ідеї та результати розробок, обґрунтовано на базі особистих теоретичних досліджень здобувача.
Публікації. Основні положення й висновки дисертаційної роботи викладено у 5 наукових статтях, з яких 4 опубліковано у виданнях, що визнані фаховими з юридичних наук в Україні, та 1 у науковому періодичному виданні іншої держави. В одній з цих статей, написаній у співавторстві, особистий внесок здобувача стосується положень щодо класифікації основних підходів до інтерпретації верховенства права і становить понад 60 відсотків її обсягу. Також опубліковано 7 тез доповідей, виголошених на наукових конференціях.
Структура та обсяг дисертації. Структура роботи зумовлена її метою та завданнями і складається зі вступу, трьох розділів, які об’єднують дев’ять підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Обсяг основного тексту становить 180 сторінок. Список використаних джерел розміщено на 25 сторінках (240 найменувань).

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації вирішено конкретне наукове завдання, яке полягало у з’ясуванні – на основі існуючих в українській та зарубіжній юридичній науці підходів до сучасної інтерпретації верховенства права – природи цього феномена відповідно до кожного з них і виявленні переваг та проблемних моментів таких підходів. До основних висновків дослідження належать такі:
1. В результаті узагальнення та систематизації існуючих в українській та зарубіжній юридичній науці підходів до інтерпретації верховенства права встановлено, що на сьогодні у правознавстві більш-менш чітко сформувалися такі: кажучи умовно, а) «інтегральний» та б) «поелементний». З позицій першого з них для з’ясування сутності верховенства права необхідно встановити, по-перше, яке ж соціальне явище відображається за посередництва поняття «право», а по-друге, – в чому дістає прояв, власне, верховенство цього явища. «Поелементний» же підхід полягає, з одного боку, у запереченні можливості дати визначення загального поняття верховенства права й, з іншого, – у розкритті змісту верховенства права лише через вказівку на його складові, тобто на так звані «важливі» (за іншою термінологією – «істотні», «необхідні», «ключові», «стрижневі») елементи. Останні нерідко називають ще й аспектами, вимогами, властивостями, підпринципами, рисами.
Виправданість «інтегрального» підходу випливає, окрім іншого, і з деяких положень однієї з філологічних наук – фразеології. Вона розрізняє – за певними критеріями – такі фразеологічні групи (одиниці), як «фразеологічні зрощення» та «фразеологічні сполуки». Вираз «верховенство права» належить саме до другого різновиду фразеологічних груп, оскільки кожна із його складових вживається й у поєднанні з іншими словами, утворюючи при цьому інші фразеологічні сполуки. А семантична «розшифровка» останніх вимагає якраз пословесного тлумачення відповідних мовних складових.
Що стосується «поелементого» підходу, то основними його засадами є: 1) твердження про інтегральний, стрижневий характер принципу верховенства права; 2) намагання розкрити його зміст через вказівку на так звані «важливі» елементи цього принципу, перелік яких є відкритим; 3) заперечення можливості дати вичерпне визначення поняття «верховенство права». При цьому кожна наступна з названих ознак є закономірним наслідком попередньої.
2. Застосування «інтегрального» підходу до з’ясування сутності верховенства права зумовлює те, що вирішального значення у кожному окремому випадку набуває саме той різновид праворозуміння, який підтримується певним інтерпретатором верховенства права. Як наслідок, сучасні концепції верховенства права, в основі яких лежить саме «інтегральний» підхід, можна умовно поділити на чотири групи: 1) легістсько-позитивістські концепції, які верховенство права ототожнюють із верховенством закону; 2) соціологічно-позитивістські, засновані на соціологічному праворозумінні, яке інтерпретацію феномена права органічно пов’язує з певними соціальними явищами (насамперед – із існуючими суспільними відносинами); 3) природно-правові концепції, побудовані на засадах розмежування права і закону; 4) комплексні (змішані) концепції, для яких властиве поєднання ознак концепцій попередніх груп.
При застосуванні ж «поелементного» підходу до розкриття змісту верховенства права загальне праворозуміння інтерпретатора начеби вже відходить на другий план. У цьому разі кінцевий результат його розуміння залежить від тих конкретних ідей, якими наповнює зміст його елементів той чи інший інтерпретатор. Як наслідок, сучасні концепції верховенства права, в основі яких лежить саме «поелементний» підхід, можна умовно поділити на дві групи: 1) формальні концепції, які акцентують увагу на тому способі, яким було прийнято і запроваджено закон (зокрема, чи був він прийнятий компетентним суб’єктом), на характері його положень (чи є вони достатньо зрозумілими для того, щоб спрямовувати поведінку адресатів і надати особі можливість планувати свою поведінку) та їх темпоральних властивостях (чи є ці положення перспективними), не маючи на меті конструювання оцінки фактичного змісту закону; 2) формально-матеріальні концепції, які, визнаючи існування формальної сторони верховенства права, намагаються розширити зміст останнього за рахунок певних змістовних елементів, чільне місце серед яких посідають, зокрема, права людини.
Крім того, всі сучасні інтерпретації верховенства права можна поділити – залежно від соціального статусу суб’єкта, що тлумачить відповідне поняття, – на дві групи: неофіційні (у тому числі доктринальні) та офіційні (в першу чергу нормативні). Прикладами останніх можуть слугувати спроба Конституційного Суду України дати в одному зі своїх рішень визначення поняття «верховенство права» (2004 рік), а також розуміння верховенства права Європейським судом з прав людини.
3. Сутність феномена верховенства права, а також його співвідношення з іншими суміжними явищами в рамках кожної з розглянутих інтерпретацій залежать від обраного дослідником підходу («інтегрального» чи «поелементного») та обумовлюються підтримуваним різновидом останнього. Так, у межах «інтегрального» підходу верховенство права інтерпретується як панування: закону (позитивного юридичного права); прав людини; загальносоціального права; природного права; правового закону; конституції. «Поелементний» же підхід пов’язує досліджуваний принцип з пануванням держави, законністю та демократичним політико-правовим режимом (формальні концепції) або ж доповнює його розуміння певними змістовними елементами (формально-матеріальні концепції).
4. Як «інтегральний», так і «поелементний» підходи до з’ясування сутності верховенства права характеризуються певними перевагами та проблемними моментами. Перший, незважаючи на свою начеби простоту й доступність для розуміння, має принаймні декілька таких моментів. Так, по-перше, його використання завідомо унеможливлює уніфіковану інтерпретацію цього явища (і відповідного поняття) – внаслідок, насамперед, плюралізму поглядів на природу права. По-друге, у переважній більшості випадків прихильники «інтегрального» підходу обмежуються спробою подати лише самé визначення загального поняття верховенства права. За таких обставин про жодну конкретизацію цього поняття через якісь суттєві аспекти, властивості, елементи, ознаки того явища, яке ним відображається, тут не може бути й мови. По-третє, в рамках «інтегрального» підходу верховенство права виявляється приреченим на неабияку соціально-змістовну невизначеність, строкатість, на доволі широкий розсуд його інтерпретаторів. Як наслідок, аналізоване поняття, яке несе у цьому разі значний маніпуляційний потенціал, створює ризик того, що воно слугуватиме досить прагматичним інструментом, засобом задоволення групових чи індивідуальних інтересів у конкретному соціально-неоднорідному суспільстві (світі).
Застосування ж «поелементного» підходу, з одного боку, дає змогу конкретизувати зміст досліджуваного поняття, що, безумовно, є вельми цінним для потреб правозастосовної практики, а з іншого – позбавляє верховенство права юридичної самостійності, свого власного, самодостатнього смислу. За такої інтерпретації воно перетворюється лише на просту сукупність «важливих» елементів, увесь конкретний перелік яких не може бути ані змістовно уніфікованим, ані вичерпним.
5. Аналізуючи доволі активну полеміку між прихильниками кожного з розглянутих підходів, можна стверджувати, що між останніми не існує, так би мовити, «залізної завіси», – навпаки, вони взаємозумовлені, взаємопов’язані. Сама об’єктивна логіка дослідження, з одного боку, начеби змушує прихильників «інтегрального» підходу не обмежуватися спробою подати лише самé визначення загального поняття верховенства права, а ще й конкретизувати це поняття через низку суттєвих ознак, властивостей, аспектів, елементів того явища, яке ним відображається.
З іншого ж боку, і прихильники «поелементного» підходу, своєю чергою, не завжди ухилялися від спроб вказати й на ті якісні, гранично загальні «параметри», на сутнісну (родову) інтерпретацію того явища, «важливі» елементи якого вони вирізняють. І це – невипадково. Адже до цього зближення, поєднання спонукає діалектика взаємозв’язку, взаємозалежності загального й особливого, родового та видового у будь-якому явищі (а у понятті про нього – діалектика співвідношення абстрактного й конкретного).
Отож, обидва означені, здавалось би, взаємовиключні підходи у такий спосіб начеби рухаються назустріч один другому, діалектично сполучаються (як єдність протилежностей). У цьому напрямі й мають здійснюватись загальнотеоретичні дослідження верховенства права: слід, по-перше, і визначення загального поняття про це явище відпрацьовувати, і, по-друге, конкретизувати його зміст за допомогою вказівки на низку «важливих» елементів, які з цього визначення логічно випливають (як його особливі прояви). Ось тоді-то принцип верховенства права, мабуть, справді становитиме відносно самостійний, самодостатній соціально-правовий феномен, а не просту «колекцію» ще раніше легалізованих «підпринципів».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Журбелюк Г. «Руська правда»: біля витоків ідеї верховенства права /
Г. Журбелюк // Загальнотеоретичне правознавство, верховенство права та Україна. Збірник наукових статей. Гол. редактор: Андрій Мелешевич. – К.: ДУХ І ЛІТЕРА, 2013. – С. 388-402.
2. Цельєв О. Принцип верховенства права у Західній та Східній Європі XI-XIII ст.: теологічний аспект / О. Цельєв // Наукові записки. Т. 53. Юридичні науки. – К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2006. – С. 52-55.
3. Головатий С. Верховенство права: Монографія: У 3-х кн. / С. Головатий. – К.: Видавництво «Фенікс», 2006. – Книга 1. Верховенство права: від ідеї – до доктрини. – С. 61-624.
4. Пухтецька А. Формування вимог принципу верховенства права західною правовою традицією / А. Пухтецька // Вісник Вищої ради юстиції. – 2010. – № 3. – С. 64-72.
5. Оніщук М. Принцип верховенства права як стрижнева складова національної референтної ідеології: теоретико-ідеологічні аспекти / М. Оніщук // Демократія та право: проблеми взаємовпливу і взаємозалежності: Матеріали міжнародної наукової конференції (26 жовтня 2007 р., м. Київ). – Х.: Право, 2008. – С. 10-23.
6. Братасюк М. Верховенство права як предмет осмислення у творчості А. Дайсі та Б. Кістяківського / М. Братасюк // Публічне право. – 2012. – № 2. – С. 225-231.
7. Явич Л. Господство права (к концепции правового государства в СССР) / Л. Явич // Известия высших учебных заведений. Правоведение. – 1990. – № 5. – С. 11-20.
8. Opinion on the Constitution of Ukraine adopted by the Commission at its 30th Plenary meeting in Venice on 7-8 March 1997 on the basis of the contributions submitted by: Mr. S. Bartole (Italy), Mr. G. Batlliner (Liechtenstein), Mr. J. Klucka (Slovakia), Mrs. A. Milenkova (Bulgaria), Mr. H. Steinberger (Germany), Mr. A. Delacamp (CLARE). – Strasbourg, 11 March 1997. Doc. CDL-INF (97) 2.
9. Рабінович П. Права людини і громадянина у Конституції України (до інтерпретації вихідних конституційних положень) / П. Рабінович. – Харків: Право, 1997. – 154 с.
10. Рабінович П. Верховенство права / П. Рабінович // Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. – К.: «Укр. енцикл.», 1998. – Т. 1: А-Г. – 672 с.
11. Козюбра М. Принцип верховенства права і права людини / М. Козюбра // Права людини і правова держава (До 50-ї річниці Загальної декларації прав людини): Тези доп. та наук. повідомлень. 10-11 грудня 1998 р. – Х., 1998. – С. 47-49.
12. Козюбра М. Принцип верховенства права у конституційному правосудді / М. Козюбра // Закон і бізнес. – 2000. – № 17. – С. 10.
13. Лемак В. Принцип верховенства права в Україні: основні загрози /
В. Лемак // Право України. – 2010. – № 3. – С. 44-51.
14. Кундельська С. Верховенство права у законодавстві України: онтологічні статуси / С. Кундельська // Право України. – 2006. – № 12. – С. 117-119.
15. Левчун О. Верховенство права як виклик теорії і практики / О. Левчун // Юридична газета. – 12 липня 2007 р. – № 28. – С. 18.
16. Рабінович П. Верховенство права як соціально-природний феномен (контури ідеалу) / П. Рабінович // Право України. – 2010. – № 3. – С. 19-23.
17. Тертишник В. Верховенство права і закону / В. Тертишник // Право України. – 2010. – № 6. – С. 87-92.
18. Скрипнюк В. Конституційно-правові основи взаємодії органів державної влади і забезпечення верховенства права / В. Скрипнюк // Право України. – 2010. – № 3. – С. 80-88.
19. Конституція України: Науково-практичний коментар / В.Б. Авер’янов, О.В. Батанов, Ю.В. Баулін та ін.; Ред. кол. В.Я. Тацій, Ю.П. Битяк, Ю.М. Грошевой та ін. – Харків: Видавництво «Право»; К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. – 808 с.
20. Заєць А. Принцип верховенства права (теоретико-методологічне обґрунтування) / А. Заєць // Вісник Академії правових наук України. – 1998. – № 1. – С. 3-15.
21. Погребняк С. Основоположні принципи права (змістовна характеристика): Монографія / С. Погребняк. – Харків: Право, 2008. – 240 с.
22. Погребняк С. Верховенство права в Україні: передумови та перспективи / С. Погребняк // Філософія права і загальна теорія права. – 2013. – № 1. – С. 29-36.
23. Авер’янов В. Принцип верховенства права у сфері виконавчої влади: питання теорії та практика реалізації / В. Авер’янов // Право України. – 2010. – № 3. – С. 72-79.
24. Пухтецька А. Європейський адміністративний простір і принцип верховенства права: Монографія / А. Пухтецька / Відп. ред. В.Б. Авер’янов. – К.: Видавництво «Юридична думка», 2010. – 140 с.
25. Залюбовська І. Нормативно-правове врегулювання запровадження принципу верховенства права у діяльності органів виконавчої влади /
І. Залюбовська // Держава і право. – 2008. – Вип. 40. – С. 225-230.
26. Довгерт А. Дія принципу верховенства права у сфері приватного права / А. Довгерт // Університетські наукові записки: Часопис Хмельницького університету управління та права. – 2007. – № 2. – С. 83-89.
27. Якимчук С. Реалізація принципу верховенства права в цивільному процесуальному законодавстві України через призму рішень Європейського суду з прав людини / С. Якимчук // Університетські наукові записки: Часопис Хмельницького університету управління та права. – 2012. – № 1. – С. 355-366.
28. Тимченко Г. Принцип верховенства права в адміністративному судочинстві / Г. Тимченко // Держава і право. – 2011. – Вип. 53. – С. 216-220.
29. Зеленський С. Утвердження принципів верховенства права і законності у кримінальному судочинстві України / С. Зеленський // Часопис Національного університету «Острозька академія». Серія «Право». – 2012. – № 2: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://lj.oa.edu.ua/articles/2012
/n2/12zsmuks.pdf.
30. Стрижак А. Верховенство права і конституційне судочинство в Україні / А. Стрижак // Право України. – 2010. – № 3. – С. 62-71.
31. Тодыка Ю. Основы конституционного строя Украины: Учебное пособие / Ю. Тодыка. – Харьков: Факт, 1999. – 320 с.
32. Шевчук С. Судова правотворчість: світовий досвід і перспективи в Україні / С. Шевчук. – К.: Реферат, 2007. – 640 с.
33. Лиховид О. Дуалістичний підхід до розкриття принципу верховенства права / О. Лиховид // Українське право. – 2006. – № 1. – С. 343-348.
34. Varga C. Transition to Rule of Law. On the Democratic Transformation in Hungary / C. Varga. – Budapest: Loránd Eötvös University, 1995. – 190 p.
35. Варга Ч. Верховенство права, або дилема етосу: вирощування чи механічне нав’язування / Ч. Варга // Філософія права і загальна теорія права. – 2013. – № 1. – С. 48-64.
36. Аллан Т. Конституційна справедливість. Ліберальна теорія верховенства права / Т. Алан / Пер. з англ. Р. Семківа. – К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2008. – 385 с.
37. Вестерман П. Верховенство права як юридичне обличчя держави /
П. Вестерман // Філософія права і загальна теорія права. – 2013. – № 2. –
С. 176-184.
38. Дворкін Р. Верховенство права / Р. Дворкін // Філософія права і загальна теорія права. – 2013. – № 1. – С. 15-23.
39. Крігер М. Після короткого XX століття: глобальний поступ верховенства права / М. Крігер // Філософія права і загальна теорія права. – 2013. – № 2. – С. 155-175.
40. Поляков А. Верховенство права, глобалізація та проблеми модернізації філософії і теорії права / А. Поляков // Філософія права і загальна теорія права. – 2013. – № 2. – С. 194-206.
41. Туорі К. Спільне у сутності верховенства права і правової держави /
К. Туорі // Філософія права і загальна теорія права. – 2013. – № 1. –
С. 24-28.
42. Чарнота А. Про яскравий випадок невизначеності, або Правосуддя перехідного періоду і верховенство права / А. Чарнота // Філософія права і загальна теорія права. – 2013. – № 2. – С. 185-193.
43. Максимов С. Від головного редактора / С. Максимов // Філософія права і загальна теорія права. – 2013. – № 1. – С. 11-14.
44. Халлберг П. Верховенство права: перспективы / П. Халлберг. – Хельсинки: Edita Publishing Oy, 2008. – 132 с.
45. Мережко О. Антропологія міжнародного права / О. Мережко // Юридичний журнал. – 2013. – № 4. – С. 46-48.
46. Report on the Rule of Law – Adopted by the Venice Commission at its 86th plenary session (Venice, 25-26 March 2011): [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.venice.coe.int/WebForms/documents/?pdf=CDL-AD(2011) 003rev-e.
47. Декларация Совещания на высоком уровне Генеральной Ассамблеи о верховенстве права на национальном и международном уровнях, принятая Генеральной Ассамблеей Организации Объединенных Наций 24 сентября 2012 года: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.daccess-dds-ny.un.org/doc/UNDOC/LTD/N12/516/53/PDF/N1251653.pdf?OpenElement.
48. Кундельська С. Європейська декларація про права людини і верховенство права в інформаційному суспільстві: спроба теоретичного аналізу / С. Кундельська // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2007. – Вип. 45. – С. 17-23.
49. Дудар С. «Верховенство права» у контексті проблеми інтеграції національних правових систем у межах європейського правового простору (теоретичний аналіз значень терміна) / С. Дудар // Часопис Київського університету права. – 2012. – № 4. – С. 53-57.
50. Марочкин С. Верховенство права на внутригосударственном и международном уровнях: динамика развития и взаимодействия /
С. Марочкин // Государство и право. – 2013. – № 10. – С. 85-94.
51. Андрощук С. Принцип верховенства права: визначення, співвідношення із суміжними поняттями, особливості законодавчого закріплення і реалізації / С. Андрощук // Юридичний журнал. – 2005. – № 11. – С. 74-77.
52. Савченко О. Принцип верховенства права – нормативна основа громадянського суспільства та правової держави / О. Савченко // Юридична Україна. – 2006. – № 12. – С. 17-20.
53. Грица Ю. Принцип верховенства права як функціональний стрижень правової держави і громадянського суспільства / Ю. Грица // Гуманітарний вісник ЗДІА. – 2011. – № 45. – С. 68-77.
54. Пильгун Н., Рощук М. Реалізація принципу верховенства права як необхідна умова побудови правової держави / Н. Пильгун, М. Рощук // Юридичний вісник України. – 2012. – № 4. – С. 30-34.
55. Шаповал В. Верховенство права: міфи і реалії пострадянського праворозуміння / В. Шаповал // Українське право. – 2006. – № 1. – С. 30-32.
56. Волинець В. Забезпечення верховенства права як умова функціонування сучасної правової держави / В. Волинець // Держава і право. – 2013. – Вип. 60. – С. 28-35.
57. Селіванов В. Методологічні проблеми запровадження конституційних принципів «верховенства права» і «верховенства закону» / В. Селіванов // Право України. – 1997. – № 6. – С. 8-17.
58. Селіванов В. Співвідношення права і закону / В. Селіванов // Вісник Академії правових наук України. – 2004. – № 3. – С. 15-24.
59. Оніщенко Н. Принцип верховенства права і принцип верховенства закону: чому протиставлення, а не взаємодія? / Н. Оніщенко // Принципи верховенства права і законності: проблеми реалізації в правотворенні та правозастосуванні: Збірник матеріалів круглого столу молодих учених 18 травня 2010 р., м. Київ / Відп. ред. доктор політ. наук В.П. Горбатенко. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2010. –
С. 10-17.
60. Сушко Є. Взаємодія верховенства права з верховенством закону: загальнотеоретичні аспекти / Є. Сушко // Права людини в умовах сучасного державотворення: теоретичні і практичні аспекти: Збірник тез доповідей за матеріалами I Міжнародної науково-практичної конференції студентів і молодих вчених (8-9 грудня 2006 р.). – Суми: УАБС НБУ, 2006. – С. 85-87.
61. Багрій О. Принцип верховенства Конституції України у контексті застосування практики Європейського суду з прав людини / О. Багрій // Юридична Україна. – 2012. – № 3. – С. 37-42.
62. Цесар І. Принцип правової визначеності у діяльності органів державної влади / І. Цесар // Юридична Україна. – 2011. – № 1. – С. 36-42.
63. Зінченко Ю. Дотримання принципу пропорційності як одна з умов утвердження принципу верховенства права / Ю. Зінченко // Принципи верховенства права і законності: проблеми реалізації в правотворенні та правозастосуванні: Збірник матеріалів круглого столу молодих учених
18 травня 2010 р., м. Київ / Відп. ред. доктор політ. наук
В.П. Горбатенко. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2010. – C. 132-135.
64. Зінченко Ю. Принцип пропорційності як складова верховенства права / Ю. Зінченко // Підприємництво, господарство і право. – 2010. – № 7. –
С. 14-17.
65. Рабінович П. Верховенство права в інтерпретації Страсбурзького суду / П. Рабінович // Юридичний вісник України. – 2005. – № 48. – С. 12.
66. Рабінович П. Інтерпретація верховенства права Конституційним Судом України (доктринальний коментар) / П. Рабінович // Право України. – 2006. – № 11. – С. 27-30.
67. Рабінович П. Верховенство права в інтерпретації Страсбурзького суду та Конституційного Суду України / П. Рабінович // Українське право. – 2006. – № 1. – С. 210-220.
68. Козюбра М. Принцип верховенства права і конституційна юрисдикція / М. Козюбра // Вісник Конституційного Суду України. – 2000. – № 4. – С. 24-32.
69. Конституційне право України / За ред. В.Я. Тація, В.Ф. Погорілка,
Ю.М. Тодики. – К.: Український центр правничих студій, 1999. – 376 с.
70. Мучник А. Комментарий к Конституции Украины / А. Мучник. – 2-е изд., исправ. и доп. – К.: Парламентское издательство, 2003. – Кн. 1. – 398 с.
71. Головатий С. Верховенство права: Монографія: У 3-х кн. / С. Головатий. – К.: Видавництво «Фенікс», 2006. – Книга 3. Верховенство права: український досвід. – С. 1277-1747.
72. Пухтецька А. Співвідношення змісту принципу верховенства права і принципу законності: доктринальний аспект / А. Пухтецька // Принципи верховенства права і законності: проблеми реалізації в правотворенні та правозастосуванні: Збірник матеріалів круглого столу молодих учених
18 травня 2010 р., м. Київ / Відп. ред. доктор політ. наук В.П. Горбатенко. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2010. –
С. 81-85.
73. Пухтецька А. Еволюція доктринального тлумачення принципу верховенства права: від зарубіжної доктрини до вітчизняного праворозуміння / А. Пухтецька // Юридичний журнал. – 2007. – № 4. – С. 30-37.
74. Руднєва О. Міжнародні стандарти прав людини та принцип верховенства права: до проблеми співвідношення правових явищ / О.Руднєва // Юридична Україна. – 2012. – № 4. – С. 15-19.
75. Керимов Д. Методология права (предмет, функции, проблемы философии права) / Д. Керимов. – М.: Авата +, 2000. – 560 с.
76. Прусс В., Шемякин А., Короткий Т. Теория государства и права: Вводный курс / В. Прусс, А. Шемякин, Т. Короткий. – Одесса: МПП ІнтерБіо, 1997. – С. 5-6, 7-10.
77. Рекомендації Міжнародної науково-теоретичної конференції «Проблеми методології сучасного правознавства» // Вісник Академії правових наук України. – 1997. – № 1. – С. 150-154.
78. Філософія права: проблеми та підходи: навч. посіб. для студ. спец. «Правознавство» / [П.М. Рабінович та ін.]. – Львів: Юрид. ф-т Львів. нац. ун-ту ім. І. Франка, 2005. – 332 с.
79. Рабінович П. Соціальна сутність прав людини: у світлі потребового підходу / П. Рабінович // Вісник Академії правових наук України. – 2005. – № 1. – С. 3-14.
80. Рабінович П. Загальносоціальна («природна») правова система: поняття і структура / П. Рабінович // Вісник Академії правових наук України. – 2008. – № 4. – С. 3-12.
81. Вовк Д. Проблеми визначення та дії принципу верховенства права в Україні / Д. Вовк // Право України. – 2003. – № 11. – С. 127-130.
82. Бобровник С. Забезпечення верховенства права як умова подолання юридичних конфліктів у контексті трансформації суспільних відносин /
С. Бобровник // Державно-правове регулювання в умовах трансформації суспільних відносин: Моногр. – К., 2009. – С. 99-119.
83. Малишев Б. Правова система (телеологічний вимір): Моногр. / Б. Малишев. – К.: «ВД «Дакор», 2012. – 363 с.
84. Святоцький О. Переднє слово головного редактора журналу до актуальної теми / О. Святоцький // Право України. – 2010. – № 3. – С. 4-5.
85. Цвік М. Верховенство права в контексті прав людини / М. Цвік // Проблеми теорії права і конституціоналізму у працях М.В. Цвіка / упоряд.:
О.В. Петришин, С.В. Шевчук, О.Р. Дашковська та ін.; відп. за вип.
О.В. Петришин. – Х.: Право, 2010. – С. 43-46.
86. Правознавство: Підручник / Авт. кол.: Демський С.Е., Ковальський В.С., Колодій А.М. (керівник авт. кол.) та інші; За ред. В.В. Копєйчикова. – 5-е вид., перероб. та доп. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 736 с.
87. Фрицький О. Конституційне право України: Підручник / О. Фрицький. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 536 с.
88. Кравченко В. Конституційне право України: Навчальний посібник /
В. Кравченко. – Вид. 3-тє, виправл. та доповн. – К.: Атіка, 2004. – 512 с.
89. Пропозиції з удосконалення конституційних гарантій прав людини і громадянина / Праці лабораторії дослідження теоретичних проблем прав людини юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка. – Львів: Малий видавничий центр юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка, 2008. – Вип. 1. – 83 с.
90. Портнов А. Зміст принципу верховенства права та його реалізація в діяльності Конституційного Суду України / А. Портнов // Стратегічні пріоритети. – 2008. – № 2. – С. 64-67.
91. Виноградов В. Об основных типах фразеологических единиц в русском языке / В. Виноградов // Современный русский язык. Лексикология. Фразеология. Лексикография. Хрестоматия и уч. задания. Сост.
Л.А. Ивашко и др. 2-е изд., перераб. и доп. – СПб.: фил. фак. СПбГУ, 2002. – 496 с.
92. Рабінович П., Хавронюк М. Права людини і громадянина: Навчальний посібник / П. Рабінович, М. Хавронюк. – К.: Атіка, 2004. – 464 с.
93. Рабінович П. Сутність праворозуміння / П. Рабінович // Право України. – 2007. – № 9. – С. 3-7.
94. Стовба О. Праворозуміння vs. правосвідомість: проблеми і перспективи / О. Стовба // Право України. – 2010. – № 4. – С. 64-69.
95. Козюбра М. Праворозуміння: поняття, типи та рівні / М. Козюбра // Право України. – 2010. – № 4. – С. 10-21.
96. Машков А. Проблеми теорії держави і права / А. Машков: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://pidruchniki.ws/16850303/pravo/pravo rozuminnya.
97. Толстик В. Борьба за содержание права – важнейшее научное направление / В. Толстик // Право України. – 2010. – № 4. – С. 29-35.
98. Рабінович П. Праворозуміння: сутність, класифікації, нездоланність плюралізму / П. Рабінович // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2007. – № 5. – С. 25-35 .
99. Мартышин О. Классические типы правопонимания и «новые теории права» / О. Мартышин // Право України. – 2010. – № 4. – С. 92-99.
100. Скакун О. Теорія держави і права: Підручник / О. Скакун. – 2-е вид. / Пер. з рос. – Харків: Консум, 2005. – 656 с.
101. Новий тлумачний словник української мови: У 3-х т. / Уклад.:
В.В. Яременко, О.М. Сліпушко. – К.: Видавництво «Аконіт», 2008. –
Т. 1: А-К. – 926 с.
102. Шевчук С. Принцип верховенства права та найвища юридична сила Конституції України / С. Шевчук // Право України. – 2011. – № 5. –
С. 175-186.
103. Петришин О. Верховенство права в системі правового регулювання суспільних відносин / О. Петришин // Право України. – 2010. – № 3. –
С. 24-35.
104. Лукаш О. Верховенство права як фундаментальний принцип державної влади в Україні / О. Лукаш // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2007. – № 8. – С. 94-102.
105. Буткевич В., Мицик В., Задорожній О. Міжнародне право. Основи теорії: Підручник / За ред. В.Г. Буткевича. – К.: Либідь, 2002. – 608 с.
106. Броунли Я. Международное право / Я. Броунли. – М., 1977. – Кн. 1. – 538 с.
107. Рабінович П. Основи загальної теорії права та держави. Навч. посіб. / П. Рабінович. – Вид. 10-е, доп. – Львів, 2008. – 224 с.
108. Бігун В. Здійснення правосуддя – верховенство права чи законності? (проблеми праворозуміння та застосування) / В. Бігун // Принципи верховенства права і законності: проблеми реалізації в правотворенні та правозастосуванні: Збірник матеріалів круглого столу молодих учених 18 травня 2010 р., м. Київ / Відп. ред. доктор політ. наук В.П. Горбатенко. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2010. –
C. 35-42.
109. Графский В. О традициях в понимании права / В. Графский // Право України. – 2010. – № 4. – С. 76-82.
110. Кузьмін Р., Юлдашев О. Складові принципу верховенства права / Р. Кузьмін, О. Юлдашев // Вісник Національної академії прокуратури України. – 2011. – № 1. – С. 5-12.
111. Федеровська О. Доля Конституції / О. Федеровська // Юридичний вісник України. – 2007. – № 28. – С. 1, 8.
112. Шаповал В. Верховенство закону як принцип Конституції України /
В. Шаповал // Право України. – 1999. – № 1. – С. 5-7.
113. Принцип верховенства права: проблеми теорії та практики: Монографія / У двох книгах / За заг. ред. Ю.С. Шемшученка; [ред. кол.:
Ю.С. Шемшученко (голова) та ін.] / Книга перша: Верховенство права як принцип правової системи: проблеми теорії / Відп. ред. Н.М. Оніщенко. – К.: Видавництво «Юридична думка», 2008. – 344 с.
114. Верховенство права: традиція доктрини і потенціал практики /
М.Г. Патей-Братасюк, В.Д. Гвоздецький, О.Г. Мурашин та ін.; за заг. ред. М.Г. Патей-Братасюк: Монографія. – К.: Видавництво Європейського університету, 2010. – 536 с.
115. Процюк І. Принцип верховенства закону в Україні / І. Процюк // Проблеми законності. – Х., 2001. – Вип. 50. – С. 13-18.
116. Стовба А. Независимость судебной власти и верховенство права /
А. Стовба // Принципи верховенства права і законності: проблеми реалізації в правотворенні та правозастосуванні: Збірник матеріалів круглого столу молодих учених 18 травня 2010 р., м. Київ / Відп. ред. доктор політ. наук В.П. Горбатенко. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2010. – С. 68-72.
117. Козюбра М. Принцип верховенства права та вітчизняна теорія і практика / М. Козюбра // Українське право. – 2006. – № 1. – С. 15-23.
118. Скомороха В. Верховенство права – базовий принцип захисту прав людини / В. Скомороха // Наукові записки: Серія «Право» / Національний університет «Острозька академія». – 2005. – Вип. 6. – С. 142-144;
119. Кияниця І. Верховенство права як засада застосування Конституційним Судом України норм міжнародного права та рішень міжнародних організацій / І. Кияниця // Вісник Конституційного Суду України. – 2006. – № 2. – С. 43-56.
120. Провізіон Т. Верховенство права як визначальний принцип діяльності Конституційного Суду України / Т. Провізіон // Принципи верховенства права і законності: проблеми реалізації в правотворенні та правозастосуванні: Збірник матеріалів круглого столу молодих учених 18 травня 2010 р., м. Київ / Відп. ред. доктор політ. наук
В.П. Горбатенко. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2010. – С. 167-171.
121. Бордун Н. Антропологічні та соціокультурні аспекти захисту прав людини / Н. Бордун // Публічне право. – 2012. – № 2. – С. 310-316.
122. Патей-Братасюк М. Антропоцентрична теорія права. Навч. пос. /
М. Патей-Братасюк. – К., 2010. – 396 с.
123. Рабінович П. Права людини: діалектика універсалізації найменувань та урізноманітнювання змісту й меж / П. Рабінович // Вісник Академії правових наук України. – 2002. – № 3. – С. 3-9.
124. Циппеліус Р. Філософія права: Підручник / Р. Циппеліус / пер. з нім. – К.: Тандем, 2000. – 300 с.
125. Петражицкий Л. Теория права и государства в связи с теорией нравственности / Л. Петражицкий. – СПб.: Издательство «Лань», 2000. –
608 с.
126. Шафиров В. Человекоцентристский подход к пониманию права /
В. Шафиров // Право України. – 2010. – № 4. – С. 43-48.
127. Орзих М. Верховенство права – принцип практической деятельности государства и общества / М. Орзих // Юридический вестник. – 1997. – № 3. – С. 69-71.
128. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м’якого покарання) від
2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 45. – Ст. 2975.
129. Стефанюк В. Верховенство права чи верховенство закону? / В. Стефанюк // Віче. – 2004. – № 2. – С. 19-22.
130. Ромовська З. Українське цивільне право: Загальна частина. Академічний курс. Підручник / З. Ромовська. – К.: Атіка, 2005. – 560 с.
131. Грищенко А. Правовий закон: питання теорії та практики в Україні: автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01 / А. Грищенко; Київ. нац. ун-т ім.
Т. Шевченка. – К., 2002. – 18 с.
132. Настечко К. Праворозуміння і складові принципів верховенства права та законності / К. Настечко // Принципи верховенства права і законності: проблеми реалізації в правотворенні та правозастосуванні: Збірник матеріалів круглого столу молодих учених 18 травня 2010 р., м. Київ / Відп. ред. доктор політ. наук В.П. Горбатенко. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2010. – С. 102-106.
133. Федоренко В. Утвердження процесуального конституційного права як запорука дієвості принципу верховенства права в Україні /
В. Федоренко // Право України. – 2010. – № 3. – С. 89-97.
134. Гайворонський В. Конституційний принцип верховенства права /
В. Гайворонський // Право України. – 2003. – № 5. – С. 26-31.
135. Конєва Н. Теоретична сутність правового закону / Н. Конєва // Держава і право. – 2007. – Вип. 38. – С. 86-90.
136. Козюбра М. Правовий закон: проблема критеріїв / М. Козюбра // Вісник Академії правових наук України. – 2003. – № 2-3. – С. 83-95.
137. Ющик О. Про необхідність пізнання сутності та визначення поняття права / О. Ющик // Право України. – 2010. – № 4. – С. 104-113.
138. Мережко О. Політика права і майбутнє української системи права / О. Мережко // Юридична газета. – 28 листопада 2005 р. – № 22. – С. 8.
139. Прокопов Д. Верховенство права у контексті проблеми природного права / Д. Прокопов // Право України. – 2010. – № 3. – С. 36-43.
140. Кузнєцова Н. Верховенство права і правозаконність / Н. Кузнєцова // Юридичний журнал. – 2005. – № 11. – С. 112-113.
141. Макаренко Л. Принцип верховенства права: проблеми розуміння та дії / Л. Макаренко // Держава і право. – 2012. – Вип. 58. – С. 9-18.
142. Dicey A. Introduction to the Study of the Law of the Constitution / A. Dicey / ed. Roger E. Michener. – Indianapolis: Liberty Fund, 1982. – 436 p.
143. Малишев Б. Принцип панування права (the rule of law) у праці Альберта Дайсі «Вступ до вивчення конституційного права» / Б. Малишев // Проблеми філософії права. – 2008-2009. – Том VI-VII. – С. 118-123.
144. Шевчук С. Доктрина верховенства права та конституціоналізму: історична генеза і співвідношення / С. Шевчук // Право України. – 2010. – № 3. – С. 52-61.
145. Constitutional and Administrative Law / Bradley A., Ewing K., ed. – London & New York, 1998. – 872 p.
146. Wade H. Administrative Law. – Oxford, 1984. – 856 p.
147. Rawls J. Political Liberalism. – New York: Columbia University Press, 2005. – 525 p.
148. Мережко О. Правова держава як міф / О. Мережко // Юридична газета. – 19 грудня 2005 р. – № 23. – С. 6-7.
149. The Rule of Law in a Free Society: a report on the International Congress of Jurists, New Delhi, India, January 5-10, 1959. – Geneva: International Commission of Jurists, 1959.
150. Головатий С. Тріада європейських цінностей – верховенство права, демократія, права людини – як основа українського конституційного ладу / С. Головатий // Право України. – 2011. – № 5. – С. 159-174.
151. Костицький М. Філософські питання верховенства права / М. Костицький // Академічні читання (2005-2007 роки). – Вип. 1. – К.: Академія правових наук України. Київський регіональний центр, 2008. – С. 95-99.
152. Головатий С. Верховенство права, або ж правовладдя: вкотре про доктринальні манівці вітчизняної науки / С. Головатий // Право України. – 2010. – № 4. – С. 206-219.
153. Головатий С. Верховенство права, або ж правовладдя: вкотре про доктринальні манівці вітчизняної науки (Продовження. Початок читайте у № 4 за 2010 р.) / С. Головатий // Право України. – 2010. – № 5. – С. 64-76.
154. Козюбра М. Верховенство права: українські реалії та перспективи / М. Козюбра // Право України. – 2010. – № 3. – С. 6-18.
155. Лукаидес Л. Принцип верховенства права и права человека. С особым учетом прецедентной практики Европейского Суда по правам человека / Л. Лукаидес // Права человека. Практика Европейского Суда по правам человека. – 2006. – № 4: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.zonazakona.ru/showthread.php?t=3932.
156. Шилінгов В. Верховенство права – основоположний принцип правової системи демократичного суспільства / В. Шилінгов // Часопис Київського університету права. – 2009. – № 2. – С. 26-29.
157. Погребняк С. Додержання принципу пропорційності як умова правомірності нормативно-правових актів / С. Погребняк // Вісник Академії правових наук України. – 2005. – № 4. – С. 33-43.
158. Погребняк С. Принцип верховенства права: деякі теоретичні проблеми / С. Погребняк // Вісник Академії правових наук України. – 2006. –
№ 1. – С. 26-36.
159. Рабінович П., Панкевич І. Здійснення прав людини: проблеми обмежування (загальнотеоретичні аспекти) / П. Рабінович, І. Панкевич. – Львів.: Астрон, 2001. – 108 с.
160. Градова В. Розвиток ідеї верховенства права в правовому розвитку сучасної України / В. Градова // Часопис Київського університету права. – 2012. – № 4. – С. 50-53.
161. Луцив О. «Поэлементный» подход к раскрытию содержания принципа верховенства права: общая характеристика / О. Луцив // Международный научно-практический правовой журнал «Закон и жизнь». – 2013. – № 9/3. – С. 117-120.
162. Пухтецька А. Нормативно-пра