Любомирська Віта Анатоліївна. Функціональний стан лімфоїдної популяції вилочкової залози в динаміці розвитку цукрового діабету та його модуляція за допомогою нейропептидів

Краткое описание

Любомирська Віта Анатоліївна. Функціональний стан лімфоїдної популяції вилочкової залози в динаміці розвитку цукрового діабету та його модуляція за допомогою нейропептидів: дис... канд. мед. наук: 14.03.04 / Донецький держ. медичний ун-т ім. М.Горького. - Донецьк, 2004

Любомирська В. А. Функціональний стан лімфоїдної популяції вилочкової залози у динаміці розвитку цукрового діабету і його модуляція за допомогою синтетичних нейропептидів.-Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.03.04- патологічна фізіологія. - Донецький державний медичний університет ім. М Горького МОЗ України, Донецьк, 2004.
Дисертацію присвячено вивченню функціонального стану лімфоїдної популяції вилочкової залози й ендокринних клітин підшлункової залози при експериментальному цукровому діабеті, а також корекції імунних порушень за допомогою синтетичних гіпоталамічних нейропептидів. Для виконання завдань дослідження використовувалися морфометричні, гістохімічні та імуноцитохімічні методи, а також методи математичного класифікаційного і статистичного аналізу отриманих результатів. У результаті дослідження встановлено, що розвиток експериментального цукрового діабету характеризувався деструкцією -клітин, сполучався з розвитком лімфоїдної інфільтрації панкреатичних острівців з перевагою в них СD8 та СD134- імунопозитивних клітин. У динаміці цукрового діабету у вилочковій залозі спостерігалось прогресуюче зменшення чисельності всіх класів лімфоцитів і наростання кількості деструктивно змінених лімфоцитів і апоптотичних клітин. Розвиток діабету характеризувався значними порушеннями процесів диференціювання та проліферативної активності лімфоцитів вилочкової залози. Десятиденне інтрацеребровентрікулярне введення нейропептида Y призводило до вірогідного наростання щільності популяції лімфоїдних клітин у вилочковій залозі. Десятиденне введення окситоцину призводило до прогресуючого зростання щільності популяції лімфоїдних клітин у вилочковій залозі переважно за рахунок збільшення кількості малих лімфоцитів тільки при його інтраперітонеальному введенні. При обох шляхах введення процентна частка деструктивно змінених і апоптотичних лімфоцитів, за винятком глибокої кори, помірно зростала.

В дисертації наведено теоретичне і експериментальне рішення наукової проблеми щодо особливості функціонального стану лімфоцитів вилочкової залози й ендокринних клітин підшлункової залози в динаміці розвитку експериментального цукрового діабету та його змін при введенні синтетичних нейропептидів.
1. У вилочковій залозі інтактних щурів найбільш високі показники питомої щільності лімфоцитів спостерігалися в зоні глибокої кори, а найменші в медулярній зоні. В структурі лімфоїдної популяції переважали малі лімфоцити, а найменш представлені лімфобласти, які концентрувалися в субкапсулярній зоні. В динаміці п’ятитижневого експериментального цукрового діабету в усіх морфофункціональних зонах вилочкової залози спостерігалося прогресуюче зменшення чисельності кожного класу лімфоцитів, яке супроводжувалося зростанням процентної частки деструктивно змінених лімфоцитів і апоптотичних клітин. Десятиденне введення нейропептида Y призводило до вірогідного зростання чисельності лімфоцитів, а також суттєвого зменшення процентної частки деструктивно змінених і апоптотичних лімфоцитів в усіх зонах вилочкової залози за винятком глибокої кори, де їх доля зростала. При цьому ефекти інтрацеребровентрікулярного введення нейропептида Y були більш вираженні, ніж при його інтраперітонеальному введенні. Десятиденне введення окситоцину призводило до вірогідного зростання чисельності лімфоцитів у вилочковій залозі тільки при його інтраперітонеальному введенні.
2. В корковій зоні вилочкової залози інтактних щурів переважали СD4- імунопозитивні лімфоцити (Т- хелпери), а в медулярній зоні СD8- імунопозитивні (Т-кілери), щільність СD- рецепторів яких зростала по мірі дозрівання лімфоцитів. В динаміці розвитку діабету показники питомої чисельності CD4- імунопозитивних лімфоцитів характеризувалися різноспрямованими змінами: зниженням їх кількості в корковій зоні і суттєвим зростанням чисельності в медулярній зоні. В корковій і медулярній зонах вилочкової залози діабетичних щурів спостерігались фазні зростання питомої кількості CD8- імунопозитивних лімфоцитів, максимально виражені на 2-му і 4-му тижнях розвитку патологічного процесу.
3. Проліферація лімфоцитів спостерігалась як в корковій, так і в медулярній зоні вилочкової залози інтактних щурів, до того ж, в останній - питомий показник проліферативної активності був приблизно на 30% вище. Серед клітин, які діляться, домінували малі лімфоцити, а їх частка становила до 50% від загальної чисельності PCNA-імунопозитивних лімфоцитів. В динаміці цукрового діабету спостерігались фазні зміни проліферативної активності лімфоцитів вилочкової залози: її підвищення на 1-му та 3-4-му тижнях розвитку патологічного процесу та депресією до контрольного рівня на 2-му і 5-му тижнях.
4. Дослідження інтенсивності процесів утворення активованих Т- лімфоцитів вилочкової залози встановило, що чисельність активованих CD134-імунопозитивних лімфоцитів вірогідно зростала тільки в кінці експерименту (4 -5 тиждень).
5. Розвиток експериментального цукрового діабету характеризувався деструкцією - клітин і супроводжувався розвитком лімфоїдної інфільтрації панкреатичних острівців, максимально вираженою на 3-4-му тижнях розвитку патологічного процесу, з переважливим типом клітин в інфільтраті СD8 і СD134-імунопозитивних лімфоцитів.