Марцинковська Віолета Володимирівна. Диференційний підхід до ведення жінок з доброякісними пухлинами матки у віддаленому післяопераційному періоді

Краткое описание

Марцинковська Віолета Володимирівна. Диференційний підхід до ведення жінок з доброякісними пухлинами матки у віддаленому післяопераційному періоді : Дис... канд. наук: 14.01.01 2004

Марцинковська В.В. Диференційний підхід до ведення жінок з доброякісними пухлинами матки у віддаленому післяопераційному періоді.- Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.01 - акушерство і гінекологія. Вінницький національний медичний університет ім. М.І.Пирогова МОЗ України, Вінниця, 2004р.
В дисертаційній роботі висвітлені клініко-патогенетичні особливості захворювання міомою матки на основі поглибленого вивчення хворих з міомою в доопераційному періоді. На підставі вивчення особливостей клінічного перебігу післяопераційного періоду, змін гормонального гомеостазу після оперативного втручання, оцінки анатомо-функціональних характеристик збережених яєчників та їх кровообігу за даними ультразвукової допплерометрії, змін вмісту простагландинів (простацикліну та тромбоксану), оцінки параметрів якості життя та сексуальної функції, розроблені індивідуалізовані програми моніторингу та реабілітації хворих з доброякісними пухлинами матки в післяопераційному періоді, що дозволили підвищити якість життя пацієнток , прооперованих у об’ємі гістеректомії. Розроблено, впроваджено в рамках регіону та запропоновано для широкого використання Карту прооперованої хворої”, яка дозволить поліпшити спостереження за вказаним контингентом хворих.

В дисертації вирішено наукове завдання щодо забезпечення поліпшення якості життя жінок, що були прооперовані з приводу доброякісних пухлин матки шляхом розробки системи післяопераційного спостереження та індивідуальної корекції їх стану, на основі вивчення особливостей клінічного перебігу захворювання міомою матки, змін гормонального гомеостазу в післяопераційному періоді, оцінки анатомо-функціональних характеристик яєчників та їх кровообігу, змін вмісту простагландинів (простацикліну та тромбоксану) внаслідок гістеректомії, оцінки параметрів якості життя та сексуальної функції, з використанням індивідуалізованих програм моніторингу та реабілітації.

Преморбідний фон хворих на міому матки є обтяженим не тільки стосовно великої кількості супутніх гінекологічних захворювань, які були зареєстровані у 68% хворих, але і характеризується наявністю серйозних порушень з боку багатьох органів та систем організму: супутні екстрагенітальні захворювання виявлено в анамнезі у 52,6% хворих. Тобто, оперативне втручання виконується на фоні виснаження компенсаторно-пристосувальних резервів гомеостазу жіночого організму тривалим розвитком міоми матки, що негативно впливає на здоров’я в цілому та якість життя пацієнток. У хворих міомою матки репродуктивного віку в доопераційному періоді виявлено підвищення середнього рівню естрадіолу, - 293,1 пмоль/л, порівняно із 198,3 пмоль/л в групі здорових жінок, що свідчить, про зв’язок виникнення міоматозної пухлини з порушенням синтезу стероїдних гормонів.
Дані ультразвукового дослідження характеризуються зменшенням розмірів яєчників із збільшенням тривалості післяопераційного періоду. Через 1 рік після гістеректомії в групах жінок із збереженими яєчниками встановлено вірогідне зменшення всіх розмірів яєчників, і як наслідок - об’єму до 2,34±1,5 см3в І групі та 3,01±1,78 см3- в ІІ групі досліджуваних хворих, порівняно із відповідним показником в контрольній групі (5,06 см3). Гістеректомія сприяє зниженню кровообігу в яєчниках за рахунок підвищення тканинного опору вже через 6 місяців після оперативного втручання, що проявляється зменшенням об’єму яєчникової тканини, підвищенням гомогенності яєчників та зменшенням фолікулярно-стромального співвідношення, в залежності від об’єму оперативного втручання і має тенденцію до прогресування із збільшенням тривалості післяопераційного періоду.
У пацієнток після гістероваріектомії через 3 місяці після оператив-ного втручання встановлено вірогідне збільшення вмісту гонадотропних гормонів та зменшення вмісту стероїдних гормонів, яке поглиблюється із збільшенням тривалості післяопераційного періоду і до кінця першого року концентрація ФСГ та ЛГ складала: 102,1 МЕ/л та 96,2 МЕ/л в ІА групі і 98,3МЕ/л та 90,4 МЕ/л в ІІА групі. Вміст естрадіолу сироватки крові у хворих зазначених груп вже за 6 місяців післяопераційного періоду теж зазнав значних змін, порівнянно із передопераційним рівнем і відповідно складав 20,1±2,7 пмоль/л та 22,2±2,9 пмоль/л. Видалення матки із збереженням яєчників в репродуктивному віці супроводжується зниженням середнього рівню естрадіолу в крові пацієнток, порівняно із нормативними показниками, що свідчить про зниження функції яєчників внаслідок гістеректомії.
Виявлене зниження показників кровообігу в судинах збережених після тотальної гістеректомії яєчників, є наслідком ендотеліальної дисфункції на фоні підвищення концентрації тромбоксану до 98,73 пкг/мл та зниження синтезу простацикліну до 71,23 пкг/мл. Відносне збереження вмісту простацикліну 84,38 пкг/мл в венозній крові жінок із субтотальним видаленням матки пов’язане, на нашу думку, із частковою продукцією даного простагландину гладком’язовими клітинами кукси шийки матки.
Тотальна гістероваріектомія з приводу доброякісних пухлин матки має негативний вплив, що поглиблюється протягом 12 місяців післяопе-раційного періоду, на всі параметри якості життя жінок (фізичну активність, психічний стан, соціальне та рольове функціонування та сексуальну функцію). Розлади сексуальної функції в доопераційному періоді у пацієнток з міомою матки мали місце у всіх досліджених групах хворих. У жінок із збереженими після оперативного лікування міоми матки яєчниками, незалежно від об’єму оперативного втручання, сексуальна функція не змінюється. В той же час, при розширенні об’єму оперативного втручання, що призвів до видалення яєчників, у хворих різко погіршується сексуальна функція внаслідок виявленої нами гіпоестрогенії.
Клінічне використання розробленої комплексної програми моніторингу та реабілітації хворих після гістеректомії дозволяє попередити розвиток симптомів, зумовлених гіпоестрогенією за рахунок індивідуалізованого застосування препаратів замісної гормональної терапії, що підтверджується показниками ММІ та визначенням рівнів гонадотропних та стероїдних гормонів.