Матющенко Ірина Миколаївна. Підготовка старшокласників допоміжної школи до соціально-психологічної адаптації

Краткое описание

Матющенко Ірина Миколаївна. Підготовка старшокласників допоміжної школи до соціально-психологічної адаптації : Дис... канд. наук: 13.00.03 2008

Матющенко І.М. Підготовка старшокласників допоміжної школи до соціально-психологічної адаптації. Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.03 корекційна педагогіка. Інститут спеціальної педагогіки АПН України, Київ, 2008.
Дисертація містить результати теоретико-експериментального дослідження проблеми сприяння соціально-психологічній адаптації розумово відсталих старшокласників, яка вирішувалась на основі визначення психолого-педагогічних умов забезпечення корекційно-виховного впливу на зазначену категорію учнів.
Розкрито суть соціально-психологічної адаптації, показники її прояву, розроблено методику її дослідження в умовах допоміжної школи.
Отримано нові дані щодо особливостей соціально-психологічної адаптованості розумово відсталих старшокласників за параметрами: задоволеність взаємостосунками, неконфліктність, емоційний комфорт, відсутність тривожності й агресивності, ціннісно-орієнтаційна єдність з колективом, здатність до співчуття та співпереживання.
Розроблено систему корекційно-виховної роботи, спрямовану на підготовку розумово відсталих старшокласників до соціально-психологічної адаптації за напрямками: оптимізація міжособистісних стосунків у класному колективі; послаблення нейротичних проявів у старшокласників, як показників їх дезадаптованості; розвиток здатності школярів до емпатії; сприяння самовизначенню старшокласників та їх ціннісно-орієнтаційній єдності. Результати формуючого експерименту довели доцільність її використання у виховному процесі спеціального освітнього закладу для розумово відсталих дітей.

Особливе місце в соціалізації особистості посідає соціально-психологічна адаптація, під якою розуміють процес пристосування людини до умов життєдіяльності у групі. В процесі такої адаптації особа прагне досягти гармонії між зовнішніми та внутрішніми умовами. Змістом соціально-психологічної адаптації є оптимізація взаємовідношень особистості і групи, а проявляється вона передусім у задоволеності взаємостосунками з однолітками, зниженій конфліктності, емоційному комфорті, відсутності тривожності та агресивності. Соціально-психологічна адаптація забезпечується функціонуванням певної системи механізмів, серед яких виділяється здатність членів групи до співпереживання (емпатії). Цей механізм є провідним для соціально-психологічної адаптації розумово відсталих учнів, оскільки інтелектуальна їх недостатність обмежує можливість опори в цьому процесі на інший механізм рефлексію.
Розумово відсталі старшокласники характеризуються недостатньою соціально-психологічною адаптованість за усіма показниками її вивчення (задоволеність взаємостосунками, неконфліктність, емоційний комфорт, відсутність тривожності й агресивності, ціннісно-орієнтаційна єдність з колективом).
У цілому розумово відсталі старшокласники, з точки зору їх соціально-психологічної дезадаптованості, найбільшою мірою характеризуються високим рівнем як особистісної, так і реактивної тривожності. Особливо виразною у досліджуваних є їх особистісна тривожність, як відносна стала риса особистості. Також високою виявилась оцінка їх реактивної тривожності. Розумово відсталі старшокласники здебільшого не вірять у власні можливості, упереджено чутливі у стосунках з педагогами та ровесниками, болісно ставляться до покарань, заохочення.
Про низький рівень соціально-психологічної адаптованості розумово відсталих старшокласників свідчать отримані дані про агресивність. У розумово відсталих старшокласників переважає агресивність, що складає індекс ворожості загальної негативної позиції щодо оточуючих. Вони схильні не довіряти людям, бути уразливими, жаліти себе. Їм притаманний прояв активних зовнішніх реакцій агресії різних видів (роздратування, вербальна, фізична, опосередкована). Найбільшою мірою у досліджуваних проявляється такий вид агресії, як почуття провини та докори сумління, що пов’язаний з низькою самооцінкою. Виразним у досліджуваних є негативізм, при якому особа чинить опір при необхідності виконання правил, вказівок педагогів та ін.
Соціально-психологічна адаптованість розумово відсталих школярів значною мірою визначається показником задоволеність взаємостосунками. Незважаючи на порівняно високу оцінку адаптованості за цим показником, розумово відсталі старшокласники характеризуються неприйняттям себе (недостатня впевненість у собі, у своїх можливостях, знижена самоповага, самооцінка здатності до вольових зусиль тощо). Недостатньою адаптованими розумово відсталі старшокласники виявились і за показником емоційного комфорту. Їм мало притаманні врівноваженість, задоволеність своїм життям, оптимізм; вони сором’язливі, невпевнені у собі, напружені; вони почувають себе приниженими та ін. Ще нижчою виявились соціально-психологічна адаптованість досліджуваних за показником неконфліктності. Розумово відсталі старшокласники схильні відгороджуватися від оточуючих, уникати спілкування з ними. Вони не оцінюють свої стосунки з оточуючими як доброзичливі, включаючи і своє ставлення до них; визнають, що їм важко спілкуватися та знаходити спільну мову з іншими.
Старшокласники допоміжної школи характеризуються недостатньою сформованістю ціннісних орієнтацій (термінальних, інструментальних). Серед термінальних цінностей (цінностей-цілей) розумово відсталими учнями старших класів визначаються, з одного боку, ті, що задовольняють передусім їх первинні потреби, та з іншого боку, ті, що стосуються саме соціально-психологічної адаптації поваги зі сторони оточуючих. У них переважають цінності, досягнення яких приносить задоволення, та зрозуміла і звична для них цінність робота. Більш складні за змістом і розумінням цінності, що стосуються самопізнання та різнобічного самовиховання, особистісного та професійного зростання не є характерними для випускників допоміжної школи.
Виявлено низький рівень сформованості у досліджуваних інструментальних цінностей (цінностей-засобів), які є необхідними для досягнення цінностей-цілей. Інструментальні цінності пов’язуються, в основному, з особистісними якостями, які мають бути у суб’єкта. Розумово відсталі старшокласники не схильні до самопізнання, самооцінки та необхідного самовиховання у себе певних якостей. Їм важко вдається самоаналіз, основою чого є недостатнє усвідомлення суті основних людських якостей, які є важливими для досягнення цілей у житті, здійснення пов’язаних з ними життєвих планів (акуратність, вихованість, дисциплінованість, незалежність, вимогливість до себе, освіченість, відповідальність, самоконтроль, терпимість, життєрадісність, чуйність та ін.).
Найбільш сформованою у досліджуваних виявлена їх здатність до емоційного відгукування (емпатії). Майже половина розумово відсталих старшокласників характеризується високою емоційною чутливістю до переживань оточуючих. Серед складових емпатії найбільш сформованою у досліджуваних є їх здатність до співчуття. Нижчою виявилася оцінка здатності школярів до співпереживання, результатом якого є вирішення суб’єктом емпатійної ситуації, яка характеризується свідомою дійовою підтримкою.
Про недостатню соціально-психологічну адаптованість розумово відсталих старшокласників свідчать отримані невисокі дані за педагогічними показниками (успішність учіння та поведінки, ставлення до виконання доручень та обов’язків, до своїх однокласників, відсутність прогулів, громадська активність), які демонструють можливість учня самостверджуватись в умовах школи.
Підготовка розумово відсталих старшокласників до соціально-психологічної адаптації це перш за все створення сприятливих психологопедагогічних умов для розвитку у них адаптаційних можливостей, що забезпечують збалансування внутрішнього психофізіологічного стану та психічних властивостей і зовнішніх вимог життєдіяльності у найближчому соціальному середовищі (класі). В основу таких умов покладаються вимоги до спеціальної організації педагогічного впливу на учнів допоміжної школи, виходячи з суті соціально-психологічної адаптації, особливостей її прояву у школярів, основних складових корекційно-виховної роботи з школярами; добір адекватних педагогічних засобів.
Складовими корекційно-виховної роботи з розумово відсталими учнями, спрямованої на їх підготовку до соціально-психологічної адаптації, є: оптимізація міжособистісних стосунків у класному колективі; послаблення нейротичних проявів в учнів, як показників дезадаптованості; розвиток у них здатності до емпатії; сприяння самовизначенню старшокласників та їх ціннісно-орієнтаційній єдності з колективом.
Оптимізація міжособистісних стосунків у класному колективі передбачає формування у них навичок спілкування, що сприяють згуртуванню групи, становленню вмінь будувати взаємостосунки з оточуючими людьми. Послаблення у школярів нейротичних проявів здійснюється на основі розвитку спілкування учнів, корекції неадекватної соціальної поведінки, зниження рівня їх агресивності та тривожності, формування вмінь саморегуляції емоцій, досягнення розслаблення, збільшення довільної активності учнів і виявлення до них довіри. Розвиток в учнів здатності до емпатії здійснюється за її складовими (співчуття та співпереживання) та видами (передусім емоційна, певною мірою когнітивна та предикативна) і передбачає формування навичок, необхідних для забезпечення повноти характеристик емпатії.
Сприяння самовизначенню старшокласників та їх ціннісно-орієнтаційній єдності з колективом забезпечується формуванням у них спрямованості — передусім ціннісних орієнтацій (як змістової її сторони) та мотивів (цілей, життєвих планів, інтересів, ідеалів, світогляду, переконань). Така робота передбачає засвоєння учнями знань щодо основних сфер життєдіяльності, навчання їх вмінню планувати свої життєві перспективи, вміння диференціювати особистісні та колективні цілі й завдання; розвиток особистісної ініціативи учнів щодо усіх видів діяльності, прийняття завдань, що ставляться перед класом, та включення у їх розв’язання.
Проведення педагогічної роботи, спрямованої на підготовку розумово відсталих школярів до соціально-психологічної адаптації за визначеними складовими, здійснюється за спеціально розробленими програмами, якими передбачено поетапне досягнення їх цілей та реалізацію їх суті, на основі використання адекватних вправ.
При цьому кожна складова корекційно-виховної роботи з розумово відсталими старшокласниками з метою підготовки їх до соціально-психологічної адаптації забезпечується спеціальним добором педагогічних засобів змісту, методики, організаційних форм, з урахуванням особливостей і можливостей цієї категорії учнів. У процесі здійснення педагогічного впливу за усіма визначеними складовими використовуються більшість методів виховання: формування свідомості (бесіди, диспути); організації діяльності та формування досвіду суспільної поведінки (громадської думки, вправи, привчання, створення й аналізу виховних ситуацій, групової вербальної і невербальної взаємодії); стимулювання поведінки і діяльності (змагання, схвалення, заохочення, осуд). В роботі з учнями використовуються також елементи соціально-психологічного тренінгу форми спеціально організованого спілкування, що базується на використанні активних методів групової роботи з метою розвитку, формування чи корекції певних складових психіки та її проявів, з урахуванням таких чинників, як груповий характер занять, питому частку ігор, варіативність процедур та їх повторюваність, постійне надання можливості вибору поведінки, створення позитивного емоційного фону занять.
У процесі такої роботи передбачено дотримання загальних і спеціальних принципів виховання, що визначаються необхідністю підготовки школярів до соціально-психологічної адаптації (створення емоційно, емпатійні збагачених виховних ситуацій, опори на співпереживання, особистісно-розвивального спілкування, групової взаємодії, систематичного аналізу власних і чужих вчинків).
Цілеспрямований педагогічний вплив на учнів здійснюється на спеціально підготовлених заняттях, що проводяться відповідно до плану заходів позакласної виховної роботи. При цьому, використовується переважно фронтальна та групова форма роботи, враховуючи суть як соціально-психологічної адаптації, так і підготовки до неї.
За умови спеціально організованого педагогічного забезпечення підготовки учнів допоміжної школи до соціально-психологічної адаптації значно підвищується рівень їх адаптованості за більшістю показників (задоволеність взаємостосунками, емоційний комфорт, неконфліктність, відсутність тривожності і агресивності, ціннісно-орієнтаційна єдність з колективом, здатність до співчуття та співпереживання). Найбільш сформованими у них виявилася здатність до співчуття та співпереживання. Однак, здатність до співпереживання у розумово відсталих учнів розвивається зі значними труднощами, що потребує посиленої педагогічної роботи. Під впливом спеціально-організованої педагогічної роботи найбільшою мірою у них знижується рівень тривожності. Водночас тривожність залишається найбільш виразним показником дезадаптованості учнів допоміжної школи. Дані щодо більшості показників адаптованості учнів в результаті такої роботи досягають приблизно однакового (середнього) значення. При цьому найбільшого зростання зазнають дані щодо емоційного комфорту досліджуваних показника, що свідчить про наявність збалансованості зовнішніх і внутрішніх умов життєдіяльності у суспільному та природному середовищі.
Проведений формуючий експеримент загалом свідчить про ефективність запровадженої методики педагогічного впливу, спрямованої на сприяння соціально-психологічній адаптації розумово відсталих старшокласників.
Проведене дослідження проблеми підготовки старшокласників допоміжної школи до соціально-психологічній адаптації не вичерпує всіх її аспектів. Перспективу дослідження вбачаємо в подальшій розробці психолого-педагогічного забезпечення оптимізації соціально-психологічної адаптації розумово відсталих старшокласників на основі врахування недосліджуваних в контексті проблеми соціально-психологічних феноменів; вивченні процесу соціально-психологічної адаптації випускників допоміжної школи до реальних умов життєдіяльності (у виробничому колективі, сім’ї тощо).