Мельник Павло Олегович Кримінально-правове забезпечення протидії організова­ній злочинності в УРСР (1960 - 1991 р.)

Краткое описание

Мельник Павло Олегович, юрист СПП «КІСНИЦЯ»: «Кримінально-правове забезпечення протидії організова­ній злочинності в УРСР (1960 - 1991 р.)» (12.00.01 - теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень). Спецрада Д 26.001.04 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка МОН України

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
МЕЛЬНИК ПАВЛО ОЛЕГОВИЧ
УДК 343.979 (477)
ДИСЕРТАЦІЯ
КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОТИДІЇ
ОРГАНІЗОВАНІЙ ЗЛОЧИННОСТІ В УРСР (1960–1991 рр.)
12.00.01 – теорія та історія держави і права;
історія політичних і правових учень
Подається на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і
текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело.
_______________________ П.О. Мельник
(підпис, ініціали та прізвище здобувача)
Науковий керівник:
Мірошниченко Марія Іванівна
доктор юридичних наук,
професор
Київ – 2019

ЗМІСТ
ВСТУП .............................................................................................................................. 13
Розділ 1 Теоретико-методологічні основи історико-правового аналізу
протидії організованій злочинності в радянській Україні (1960–1991 рр.) ........ 23
1.1 Стан наукового вивчення проблеми та джерела дослідження .............................. 23
1.2 Методологія історико-правового дослідження протидії організованій
злочинності в межах діяльнісної парадигми наукового знання .................................. 49
1.3 Поняттєво-термінологічний апарат історико-правового аналізу
кримінально-правового забезпечення протидії організованій злочинності .............. 60
Висновки до розділу 1 ...................................................................................................... 80
Розділ 2 Джерела та динаміка організованої злочинності в УРСР в умовах
наростання кризи та розпаду компартійно-радянської системи
урядування і планової економіки (1960–1991 рр.) ................................................... 82
2.1 Особливості та соціально-правові наслідки авторитарно-бюрократичного
правління номенклатури .................................................................................................. 82
2.2 Криміногенні фактори організованої злочинності в УРСР як
деструктивного соціально-правового явища (1960–1991 рр.) ................................... 100
2.3 Стан злочинності в радянській Україні у її організованих формах
(1960-х середина 1980-х рр.) ......................................................................................... 120
2.4 Інтеграція організованої злочинності в економічну сферу суспільного
життя в умовах переходу до ринкових відносин в радянській Україні
(1985–1991 рр.) ............................................................................................................... 137
Висновки до розділу 2 .................................................................................................... 152
РОЗДІЛ 3 Особливості формування юридичного механізму кримінальноправового забезпечення протидії організованій злочинності в умовах
кризи та розпаду командно-адміністративної системи урядування
(1960–1991 рр.) ............................................................................................................... 154
12
3.1 Прогалини в законодавстві про кримінальну відповідальність щодо
протидії організованій злочинності в 1960–1991 рр. .................................................. 154
3.2 Інституційне забезпечення протидії злочинності в УРСР
(1960-х – середина 1980-х рр.) ...................................................................................... 175
3.3 Політико-правові заходи з посилення ефективності правоохоронної
діяльності зі спеціальної протидії організованій злочинності
(середина 1980-х – 1991 рр.) .......................................................................................... 192
Висновки до розділу 3 .................................................................................................... 210
Висновки ........................................................................................................................ 212
Список використаних джерел ................................................................................... 216
Додатки ........................................................................................................................... 264

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове
розв’язання наукового завдання, що дало змогу сформулювати узагальнені
висновки, які мають наукове і практичне значення.
1. Вивчення та аналіз джерел, зокрема неопублікованих архівних матеріалів,
дозволили виробити системне бачення проблеми історичного зв’язку організованої
злочинності з сутністю політичного режиму, з відповідними формами здійснення
влади в УРСР в період, що досліджується, і зробити висновки: 1) про
взаємозалежність та взаємовплив злочинності та політичних режимів (ця залежність
у різних проявах стала однією з найголовніших причин соціально-економічної кризи
в Україні та різкого зростання ступеня криміналізації життєво важливих сфер
функціонування держави на сучасному етапі розвитку); 2) найбільш небезпечними є
ті форми організованої злочинної діяльності, в організації якої беруть участь особи,
наділені владою та привілеєм здійснювати примус.
Визначено перспективні напрями дослідження, покликаних забезпечити
можливість вироблення відповідної українським реаліям стратегії протидії
організованій злочинності на сучасному етапі трансформації держави та
суспільства.
2. Доведено, що генеза поняття «протидія злочинності» укорінена в теорії і
практиці командно-адміністративної моделі державно-управлінської діяльності,
коли влада, намагаючись відволікти увагу суспільства від кризових явищ загалом,
імітує опір злочинності за формою, не торкаючись суті.
3. Уточнено, що кримінально-правове забезпечення протидії організованій
злочинності є одним із видів спеціального нормативно-правового забезпечення, яке
визначається сукупністю юридичних норм, що регулюють відносини у суспільстві у
сфері протидії злочинності та мають матеріальне вираження у нормативно-правових
актах про кримінально правову відповідальність. Ці норми зазнають змін під
впливом історично змінюваних політико-правових режимів, від яких безпосередньо
залежить визначення законодавцем об’єктів кримінально-правової охорони
213
суспільних відносин, які захищаються Кримінальним кодексом.
4. Встановлено, що організована злочинність в радянській Україні
характеризується триєдиним джерелом виникнення та існування, завдяки:
а) сформованій в умовах командно-адміністративного урядування та планової
економіки системі розподілу благ і привілеїв з неефективним механізмом
перерозподілу додаткового продукту; б) корупції в середовищі номенклатури:
керівної партійної еліти, урядових чиновників та господарників, завдяки якій було
вибудовано стійкі схеми перекачування державних коштів на користь кримінальної
частини правлячої еліти, ці схеми лягли в основу формування тіньової економіки, а
в умовах переходу до ринкових відносин, були легалізовані у процесі т. зв.
номенклатурної приватизації; в) криміналізації суспільства в умовах тотальної
маргіналізації та поширення явища прізонізації, породженого кримінальним
середовищем, сформованим радянською пенітенціарною системою.
Доведено існування причинно-наслідкового зв’язку між тенденціями розвитку
організованої злочинності з еволюцією тоталітарного політичного режиму в Україні
(1960–1991 рр.), в умовах якого відбувся мутуалізований симбіоз злочинної
діяльності суб’єктів кримінального світу з корумпованою частиною керівної
партійної еліти, урядових чиновників та господарників, що належали до радянської
номенклатури.
5. Встановлено, що інтеграція організованої злочинності в економічну сферу в
умовах переходу до ринкових відносин в радянській Україні (1985–1991 рр.)
відбувалась шляхом незаконної номенклатурної приватизації, до процесу якої
долучились ділки тіньової економіки та кримінальні структури.
Висловлено застереження від абсолютизації положення, що в основі
організованої злочинності лежить корисливий інтерес до збагачення, який
реалізується через сукупність економічних злочинів та корупцію. Корислива
мотивація до збагачення характерна не для організованої злочинності, а для
загальнокримінальної та організованої економічної злочинності.
Встановлено, що сутнісна ознака організованої злочинності в УРСР – це: її
укоріненість у державній владі; мета – утримати державну владу у своїх руках;
214
стратегічна ціль – забезпечення тотального контролю над стратегічними ресурсами
держави і суспільства.
6. Виявлено прогалину у кримінально-правовому захисті від криміногенного
впливу організованої злочинності на суспільні відносини, закріпленого в ст. 19
(співучасть) та ст. 41 п. 2 (обставини, що обтяжують відповідальність за скоєння
злочину організованою групою) Загальної частини КК УРСР; ст. 2 КПК УРСР
(завдання кримінального судочинства) які свідчать, що протидія організованій
злочинності здійснювалась кримінально-правовим інструментарієм, що традиційно
застосовується до групової злочинності, а це є неефективним щодо протидії
організованій злочинності, так як це різні види кримінальних практик.
Історико-правове дослідження кримінально-правового забезпечення протидії
організованій злочинності дає підстави для висновку, що на доктринальному і
законодавчому рівнях організовану злочинність нелогічно зводити до сукупності
злочинів, що здійснюються у вигляді промислу організованими групами і
злочинними організаціями (злочинними співтовариствами), з чіткою структурою та
ієрархію, що перебувають у зв’язку з місцевими та іншими чиновниками. Її доцільно
аналізувати у контексті криміналізації злочинів проти людства, національного та
міжнародного правопорядку.
7. З’ясовано, що всі спроби, починаючи з середини 80-х років ХХ ст., поновому вибудувати модель практичних прийомів щодо протидії організованій
злочинності, обмежувалися традиційними оперативними заходами в умовах значних
прогалин в законодавстві, що стало основною причиною неефективності та
створювало проблеми на перспективу в справі кримінально-правового забезпечення
протидії цьому деструктивному соціально-правовому явищу.
Не існувало розроблених системних заходів щодо протидії організованій
злочинності саме тоді, коли вона набувала масштабних проявів. На
законодавчому рівні не було чітко визначено місця та ролі правоохоронних
органів і спецпідрозділів у боротьбі з організованою злочинністю. Не було
законодавчо визначеного як поняття «організована злочинність», так і поняття
«правоохоронного органу», а отже, і ознак, за якими новостворені підрозділи з
215
боротьби з організованою злочинністю можна було віднести до категорії тих, хто
мав би забезпечувати спеціальну протидію організованій злочинності.
Розробка норм Кримінального Кодексу УРСР, спрямованих на кримінальноправове забезпечення протидії організованій злочинності, здійснювалась у контексті
боротьби з груповою злочинністю, виділялися тільки елементи організації у
злочинній діяльності, а показники стану організованої злочинності включалися в
групову злочинність.