Методика навчання майбутніх вчителів інформатики апаратних і системних програмних засобів

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені М.П.ДРАГОМАНОВА
На правах рукопису
ДЕМ’ЯНЕНКО Віктор Михайлович
УДК 378.016:004

МЕТОДИКА НАВЧАННЯ МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ ІНФОРМАТИКИ АПАРАТНИХ І СИСТЕМНИХ ПРОГРАМНИХ ЗАСОБІВ
13.00.02 - теорія і методика навчання інформатики
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук
Науковий керівник:
Жалдак Мирослав Іванович дійсний член АПН України, доктор педагогічних наук, професор
Київ - 2003

ЗМІСТ
Вступ.......................................................................................................... 5
Розділ 1. Методологічні та психолого-педагогічні основи методики вивчення апаратного та системного програмного забезпечення сучасних інформаційних систем................................................................................................. 22
§1.1 Визначення цілей та формування змісту навчання.......................... 22
§1.2 Психолого-педагогічні засади навчання студентів вищих педагогічних навчальних закладів............................................................................................... 35
§1.3 Аналіз існуючого стану вивчення прикладних аспектів інформаційно-комунікаційних технологій студентами вищих педагогічних навчальних закладів.. 49
§1.4 Шляхи удосконалення форм і методів навчання інформатики у вищих педагогічних навчальних закладах.......................................................................... 67
§1.5 Дидактичні вимоги до змісту, організаційних форм проведення і структури лабораторного практикуму з інформатики в вищому педагогічному навчальному закладі................................................................................................. 78
Висновки до розділу 1 .............................................................................. 86
Розділ 2. Методика поглибленого вивчення основ апаратного та системного програмного забезпечення в вищому педагогічному навчальному закладі 89
§2.1 Науково-практичні засади формування змісту спеціального лабораторного практикуму......................................................................................... 89
§2.1.1 Основні напрямки професійної діяльності вчителя інформатики середніх навчальних закладів, пов’язані з технічним забезпеченням навчального процесу 93
§2.1.2 Характеристики навчальних середовищ, які існують і формуються у середніх навчальних закладах.......................................................................... 95
§2.1.2.1 Апаратні засоби........................................................................... 97
§2.1.2.2 Програмні засоби...................................................................... 100
§2.1.3 Формування вимог до результатів навчання основ обчислювальної технiки студентiв вищих педагогiчних навчальних закладів...................... 107
§2.2 Визначення та конкретизація змісту спеціального лабораторного практикуму „Апаратні і системні програмні засоби”......................................... 120
§2.2.1 Обґрунтування обрання організаційних форм навчання........... 121
§2.2.2 Вивчення способів програмного конфігурування сучасного персонального комп’ютера....................................................................................... 125
§2.2.3 Створення файлової системи та встановлення програмних засобів 128
§2.2.4 Вивчення способів обміну даними між комп’ютерами............... 129
§2.2.5 Ознайомлення з прийомами роботи з комп’ютерними мережами та можливостями їх використання................................................................................ 131
§2.2.6 Локальні мережі............................................................................ 133
§2.2.7 Методи введення, оцифровування і опрацювання статичних зображень... 135
§2.3 Мотиваційні фактори щодо вивчення спеціального лабораторного практикуму „Апаратні і системні програмні засоби”......................................... 138
§2.3.1 Стимулювання пізнавальної активності студентів при виконанні робіт спеціального лабораторного практикуму............................................................. 138
§2.3.2 Роль міжпредметних зв’язків спеціального лабораторного практикуму... 142
§2.4 Організація проведення педагогічного експерименту й аналіз його результатів 149
Висновки до розділу 2............................................................................. 167
Висновки................................................................................................. 169
Список використаних джерел.............................................................. 173
Додаток 1................................................................................................. 195
Додаток 2................................................................................................. 196
Додаток 3................................................................................................. 210
Додаток 4................................................................................................. 219
Додаток 5................................................................................................. 231
Додаток 6................................................................................................. 242
Додаток 7................................................................................................. 254
Додаток 8................................................................................................. 264

ВСТУП
Перспективні завдання освіти, окреслені державною національною програмою „Освіта” (Україна XXI ст.), передбачають подальший розвиток як середньої, так і вищої школи. Реалізація державної політики у галузі вищої освіти забезпечується шляхом збереження і розвитку системи вищої освіти, підвищення її якості та підвищення рівня освіченості громадян України, розширення їх можливостей для отримання вищої освіти [62].
Велика увага приділяється розробці і впровадженню новітніх інформаційних і телекомунікаційних технологій в систему освіти [160].
Міністр освіти і науки України В.Г.Кремень у статті „Без реформи освіти не розбудуємо державу” [106] зазначав: „Освітньо-педагогічні зміни в національному масштабі відбуваються в контексті загально цивілізаційних трансформацій, зумовлених як значним поширенням освітніх технологій, що ґрунтуються на використанні сучасної комп’ютерної техніки, так й істотним розширенням можливостей і потреб в індивідуальному, особистісному розвитку людини..., нові засоби нагромадження, зберігання і трансляції інформації вимагають вільного володіння персональним комп’ютером, уміння працювати в глобальній електронній мережі (Internet)”.
Сьогодні соціально захищеною може бути лише високо освічена людина, здатна гнучко змінювати напрям та зміст своєї діяльності у зв’язку з розвитком новітніх технологій і ринкових відносин. Освіта є органічною складовою суспільного організму, який знаходиться в постійному розвитку, його своєрідною функцією [4]. Сучасна система освіти повинна бути спрямована не тільки на те, щоб надавати знання, а і формувати потребу безперервного оволодіння ними, розвивати уміння та навички самоосвіти, повинен відбутися перехід від „освіти на все життя” до „освіти через усе життя”. У відповідності до Закону України Про вищу освіту [88], зміст вищої освіти це система знань, умінь і навичок, професійних, світоглядних і громадянських якостей, обумовлена цілями та потребами суспільства, і яка має бути сформована в процесі навчання з урахуванням перспектив розвитку суспільства, науки, техніки, технологій, культури та мистецтва.
Кожен, хто отримує середню, а тим більше вищу освіту, повинен уміти ставити цілі, генерувати ідеї, знаходити зміст, вишукувати рішення у складних, часом неадекватних тому або іншому предмету, ситуаціях, тобто в ситуаціях певної невизначеності. Потрібне уміння робити те, що визначається поняттями „духовні цінності”, „активна позиція”, „змістоутворююча діяльність” [145]. Саме тому вся педагогічна система, починаючи з початкових її ланок, вимагає переорієнтування на вирішення завдань формування освіти контингенту людей, що уміють швидко й успішно адаптуватися у складній обстановці і приймати правильні рішення у будь-яких ситуаціях. Підготовленість студентів до професійно-педагогічної діяльності включає такі критерії, як глибокі наукові спеціальні й педагогічні знання, відповідний рівень вихованості, загальнолюдська культура та інтелігентність, педагогічна спрямованість, компетентність і діловитість, гуманістична духовність, широка ерудиція і соціальна активність [71]. Таким чином основними пріоритетами у підготовці учителя повинно бути формування ерудованої, вільної і відповідальної особистості, що сполучає професійну компетенцію з соціальною відповідальністю, має усталений науковий світогляд. Це визначає необхідність відходу від утилітарної освіти, яка визначається простим передаванням накопичених знань і вмінь, необхідних для конкретної фахової діяльності.
Сьогодні випускник вищого педагогічного навчального закладу повинен мати не тільки професійні знання, уміння і навички в обраній ним галузі діяльності, а і мати достатню фундаментальну освіту, щоб бути здатним самостійно будувати на цьому фундаменті нове конкретне знання відповідно до нових умов.
Крім ґрунтовної теоретичної фахової підготовки, засвоєння духовних та гуманістичних цінностей, випускники вищого педагогічного навчального закладу повинні бути готовими до самостійності у вирішенні як загальнолюдських, так і фахових практичних проблем. Парадоксальність ситуації, яка склалась в зв’язку з широким використанням засобів обчислювальної техніки у виробництві, науково-дослідницькій діяльності, побуті, навчально-виховному процесі, полягає у тому, що сподівання на звільнення обчислювальними машинами людей від праці справдились не у той спосіб і не у тій мірі, як того очікували. Широке розповсюдження і використання персональних комп’ютерів дійсно відкрили нову еру і в управлінні господарством, і у науці, і навіть у повсякденному житті. Досвід показав, що розширення сфер використання електронно-обчислювальної машини залежить не від того, наскільки потужну машину створили розробники, а від людей, які складають комп’ютерні програми, від їхнього вміння використовувати ресурси машин. Будь-який програмно-апаратний комплекс є опосередкованим втіленням людської праці як інтелектуальної, так і фізичної. Не випадково Н. Вінер писав: „Відносно легко відстоювати добро і бороти зло, коли вони чітко відокремлені одне від одного. Але як бути, якщо в кожному випадку ми повинні питати, де друг і де ворог? Майбутнє залишає мало надій для тих, хто чекає, що наші нові механічні раби створять для нас світ, у якому ми будемо звільнені від необхідності мислити. Допомогти вони нам можуть, але за умов, що наші честь і розум будуть задовольняти потреби самої високої моралі” [33].
Зростання "інтелектуальності" засобів діяльності, крім підвищення рівня комфортності користувачів також створює і проблеми як моральні, так і фахові.
Сеймур Пейперт в 1980 році, виступаючи на конгресі у Японії з доповіддю „Дитинство по-новому: наявність ЕОМ як експеримент у психології розвитку”, пророчив усестороннє вторгнення електронно-обчислювальної машини у світ дитини, для якої вона стане інтелектуальним засобом, який буде використовуватися так вільно, як перо чи олівець, але з більшим різноманіттям і уявою [151]. Інтерпретуючи спостереження всесвітньо відомого швейцарського психолога Ж. Піаже за тим, що дитина більшість своїх відкриттів здійснює самостійно [154], необхідно лише, щоб оточуючий її фон був достатньо розвинутим, С. Пейперт показує, що комп’ютеризація цього фону створює нову, небачену раніше обстановку. Як наслідки виховання в такій обстановці спостерігається значне прискорення оволодіння алфавітом і більш раннє комбінаторними здібностями, що дозволяє дітям оволодіти фундаментальними уміннями значно раніше. Це дає можливість побороти інфантилізм, характерний для молоді другої половини ХХ сторіччя і початку ХХІ сторіччя, прискорення соціальної адаптації.
Виходячи з вище сказаного, слід зазначити, що вчитель середнього навчального закладу потрапляє в умови випереджаючого розвитку оточення як науково-технічного, зокрема програмно-апаратних засобів технічного забезпечення, так і самих учнів. Адаптація учнів до засобів сучасних інформаційних технологій відбувається набагато швидше, ніж дорослих батьків і вчителів. Виникає певний конфлікт між рівнями та якістю оволодінням дітьми (учнями) та вчителями комп’ютерною технікою діти сприймають нове середовище спілкування як певну даність, як складову оточуючого середовища, тоді як старші (і навіть не на багато) за віком дорослі у більшості своїй знаходяться у ролі наздоганяючих. Учителі люди, які постійно спілкуються з підростаючим поколінням, повинні мати таку підготовку, яка б надавала їм можливість упевнено почувати себе у інформатизованому суспільстві, бути завжди готовими приймати адекватні зовнішнім впливам і потребам навчально-виховного процесу рішення. Використання засобів обчислювальної техніки у навчальному процесі вчителями-предметниками практично усіх спеціальностей визначає необхідність приділення особливої уваги освоєнню цієї техніки і технологій її використання. Коло задач, які входять до компетенції вчителів математики, фізики та інформатики сучасного середнього навчального закладу, зараз стає набагато ширшим, ніж коло задач, які вирішують вчителі інших предметів. Адже саме до їх фахової компетенції входить використання у навчальному процесі електронно-обчислювальної техніки не лише як засобу навчання, а і як об’єкту вивчення.
Швидкий розвиток інформаційних технологій загострив проблему обрання об’єктів вивчення і засобів навчання у шкільному курсі інформатики та обчислювальної техніки. Динаміка розвитку апаратної та програмної складових така, що протягом року одиндва рази змінюється модель мікропроцесорів з нарощуванням їх потужностей і відповідно до цього змінюється і програмне забезпечення. Приведення рівня фахової підготовки вчителів інформатики у відповідність до вимог суспільства на сучасному етапі його розвитку вимагає пошуку нових форм і методів підвищення практичної значимості результатів навчання у вищому педагогічному навчальному закладі. Дана проблема повинна вирішуватись шляхом підвищення рівня підготовки вчителів, посилення політехнічної і практичної спрямованості навчання, створення умов для забезпечення посилення зв’язку навчання з життям та майбутньою фаховою діяльністю.
Специфічні умови, в яких доводитиметься працювати учителям інформатики середніх навчальних закладів, визначають особливості вимог до підготовки фахівців цієї і суміжних спеціальностей.
В умовах підвищення вимог до якості навчання і виховання важливого значення набуває вдосконалення фахової підготовки вчителя інформатики.
В системі підготовки студентів спеціальностей „фізика та інформатика” та „математика та інформатика” основною метою є ґрунтовна підготовка майбутніх вчителів до самостійної роботи, зокрема проведення і організації процесу навчання основ інформатики і обчислювальної техніки у середніх навчальних закладах у відповідності до сучасного бачення змісту даного курсу [77].
Як показали дослідження, проведені шляхом анкетування учителів-практиків, у їхній роботі досить часто виникають проблеми, пов’язані з необхідністю програмного налагодження апаратних засобів, налагодження мереж тощо. Стрімкий розвиток апаратного і програмного забезпечення на сучасному етапі ставить перед системою підготовки фахівців задачі, які важко розв’язувати традиційними засобами, вводячи ті чи інші елементи знань у систему навчання шляхом поновлення навчальних планів і програм.
Зокрема, за останні роки відбувся величезний стрибок у швидкодії центральних процесорів персональних комп’ютерів тактова частота змінилась від 30 МГц до 2400 МГц і більше, звичайними стали обсяги оперативних запам’ятовуючих пристроїв персональних комп’ютерів до 1000 Мбайт і більше, значно збільшились обсяги накопичувачів на жорстких магнітних дисках, широке використання лазерних дисків поступово витісняє накопичувачі на гнучких магнітних дисках. Операційне програмне забезпечення також зазнало стрімкого розвитку від Windows 3.11 за останні роки користувачі перейшли до Windows 170/2000, Windows NT, Windows XP. На часі використання операційної системи Windows CE та альтернативної ОС Linux, з широкими можливостями українізації програмного забезпечення.
До останнього часу стан оснащення навчальних закладів України обчислювальною технікою був незадовільним. Наприклад, на середину 1998 року більше чверті середніх навчальних закладів м. Києва взагалі не мали засобів обчислювальної техніки, а тільки 15% наявного парку апаратних засобів відповідала сучасним вимогам.
Після прийняття Верховною Радою України закону „Про національну програму інформатизації” і виконання певних дій на виконання цієї програми намітились тенденції до докорінного поліпшення матеріально-технічного забезпечення навчальних закладів засобами обчислювальної техніки. Зокрема, починаючи з 1998/99 навчального року у школи м. Києва надійшла значна кількість досить сучасної техніки комп’ютерів класу Pentium (14), обладнаних мультимедійними засобами, які забезпечують можливість використання найсучасніших операційних систем та відповідних прикладних програм. Концепцією програми інформатизації середніх навчальних закладів, комп’ютеризації сільських шкіл намічено значне поліпшення стану оснащення комп’ютерами і сільських шкіл [101]. Робота з такими технічними засобами потребує від вчителів нових знань, умінь і навичок, які не могли бути сформовані при їх навчанні у вищих навчальних закладах. Перепідготовка вчителів у системі післядипломної освіти не вирішує цієї проблеми, оскільки її періодичність (45 років) не дозволяє учителеві „встигати” за змінами у програмно-апаратному забезпеченні.
Проблему можна вирішити за рахунок створення більш мобільних теоретико-прикладних навчальних модулів та курсів, при засвоєнні яких студенти могли б ознайомлюватись із найсучаснішими, унікальними на час вивчення, програмно-апаратними засобами та підсилення теоретичної підготовки учителя до роботи з сучасними обчислювальними засобами, мультимедійними та телекомунікаційними засобами.
Головною причиною дидактичних утруднень молодих вчителів інформатики, як показує аналіз їх теоретичної і практичної професійної підготовки і діяльності, є сформована у частини студентів звичка до безсистемного запам’ятовування матеріалу, невміння використовувати здобуті знання на практиці. Специфіка фахової діяльності вчителів інформатики визначає необхідність виконання ними значних обсягів практичних робіт щодо підготовки апаратно-технічних засобів для фронтальної роботи учнів та до практично орієнтованих демонстрацій, причому при обслуговуванні апаратних і програмних засобів не завжди є можливість скористатись послугами сервіс-персоналу. Виникнення нестандартних ситуацій (особливо при проведенні навчального процесу з використанням інформаційно-комунікаційних технологій) може призвести до негативного навчально-виховного впливу у випадку неадекватного реагування на них учителя. Наприклад, виникнення збоїв програмного забезпечення при виконанні лабораторної роботи учнями вимагає від учителя оперативного втручання у навчальний процес. Найкращим результатом цього втручання буде своєчасне відновлення учителем роботи комп’ютера, а це можливо тільки за умови наявності в нього достатнього обсягу знань апаратного та системного програмного забезпечення, умінь і навичок визначати та усувати причини збоїв у роботі комп’ютерної системи.
Результати констатуючої частини педагогічного експерименту показали, що практична значимість знань, умінь і навичок, сформованих у випускників вищого педагогічного навчального закладу, не завжди достатня для ефективної роботи їх як вчителів. Особливо це виявляється тоді, коли вчителі стають перед проблемами, пов’язаними із новими програмно-апаратними засобами, які з’являються у практичній роботі учителя інформатики набагато частіше, ніж у роботі інших вчителів природничих дисциплін.
За результатами проведених досліджень можна зробити висновок, що використання лише традиційних методів і засобів навчання не забезпечує достатньо активного оволодіння знаннями, інтенсивного розвитку самостійної пізнавальної діяльності та індивідуальних здібностей студентів, не сприяє створенню у них орієнтації на самовдосконалення.
Розв’язання цих проблем може бути здійснене шляхом формування професійних знань студентів на основі системно-діяльнісного підходу до організації вивчення спеціальних навчальних дисциплін, вироблення у процесі навчання у вищих навчальних закладах міцних практичних умінь і навичок, професійно орієнтованих перспективних ліній поведінки.
Практика підготовки вчителів інформатики показує, що лабораторний практикум з інформатики відіграє особливу роль серед інших форм навчання [57]. Практично- і фахово-орієнтована діяльність студентів при виконанні робіт лабораторного практикуму за добором навчальних задач і методами їх вирішення наближена до майбутньої фахової діяльності. Таким чином лабораторний практикум може стати важливою ланкою у системі підготовки майбутнього вчителя.
Однак у процесі практичної навчальної діяльності, особливо при навчанні природничих навчальних дисциплін, доводиться орієнтуватись на ситуацію, коли частина студентів не готова за рівнем розвитку, базовою підготовкою або сформованою ціннісною мотивацією до активного засвоєння предмета, що надає їм базові знання та практичні уміння і навички [45]. Уникнути подальшого розшарування навчальних груп на "безумовних лідерів" та "безнадійних відстаючих", тобто вирішити одну із складових задач проблеми гуманізації навчання задачу надання рівних можливостей ефективного засвоєння навчального матеріалу усім студентам, можливо тільки шляхом диференціації та індивідуалізації навчання. Як показано у роботах [13, 130, 173], організація навчання у формі лабораторного практикуму відповідає і таким вимогам. Важливого дидактичного значення при цьому набуває доступність використання методів ефективного моніторингу навчального процесу та індивідуального стимулювання навчальної діяльності, які можливі при використанні елементів рейтингової системи [212].
Багаторічний досвід роботи вищих педагогічних навчальних закладів у галузі удосконалення лабораторних практикумів з різних навчальних дисциплін забезпечує достатню розробку організаційних форм та методів проведення лабораторних занять. Однак у деяких випадках стосовно змісту, методів, форм і засобів навчання має місце певна невідповідність практикумів сучасним вимогам. Це загострює суперечність між рівнем вимог суспільства до професійної підготовки майбутніх вчителів інформатики і фактичним рівнем знань, умінь і навичок, яких вони набувають при виконанні лабораторних робіт з курсу основ інформатики і обчислювальної техніки у вищих навчальних закладах. Специфіка інформатики як навчального предмета визначає також низку специфічних складностей у організаційному, теоретичному і матеріально-технічному забезпеченні проведення лабораторного практикуму з окремих розділів інформатики.
Необхідність усунення суперечностей зумовлює актуальність вирішення проблеми забезпечення фахової підготовки вчителів інформатики на якісно новому рівні засобами спеціального лабораторного практикуму з інформатики.
У розв’язання проблем вдосконалення лабораторних практикумів з радіотехніки, основ електроніки тощо в загально дидактичному і методичному планах вагомий внесок зробили О.І.Бугайов [23], Г.Ф.Бушок [26], Є.В.Коршак, Б.Ю.Миргородський [103], В.В.Лапінський [32], В.П.Чернявський [176], М.І.Шут [201] та ін. Розробці і вдосконаленню лабораторних практикумів присвячені дисертаційні дослідження П.М.Горносталя [45], С.І.Козеренка[100], В.І.Прудського [161], В.П.Сергієнка [535], В.М.Сисоєва [185] та ін.
Разом з тим підвищення ефективності практикуму стримується недостатнім експериментальним дослідженням проблеми активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів, критеріїв добору структури і змісту практикумів для побудови систем лабораторних робіт, нових методів організації контролю за навчальною роботою студентів, формування знань, умінь і навичок засобами лабораторного практикуму, факультативними заняттями і посилення його професійної спрямованості.
Досить важливим є також дослідження проблем активізації навчально-пізнавальної діяльності з використанням міжпредметних зв’язків, оскільки швидкий розвиток об’єктів вивчення (сучасних інформаційних технологій та їх програмно-апаратного забезпечення) на сучасному етапі зумовлює значне відставання розробок, що проводяться у даному напрямі.
Високоефективне функціонування лабораторного практикуму з курсу інформатики може мати місце за умови створення системи науково обґрунтованих вимог до теоретичного та прикладного, практичного змісту лабораторних робіт, використання сучасних методів навчання і інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ). Підвищення якості професійної підготовки фахівця, яке повинне бути результатом впровадження лабораторного практикуму з основ апаратного і системного програмного забезпечення, допоможе вирішити завдання приведення фахового рівня підготовки учителя у відповідність до вимог суспільства.
Необхідність підвищення практичної значимості результатів навчання шляхом розробки і впровадження відповідного лабораторного практикуму з інформатики і визначили тему дисертаційного дослідження.
Об’єкт дослідження процес навчання студентів фізико-математичних факультетів вищих педагогічних навчальних закладів основ інформатики і обчислювальної техніки.
Предмет дослідження зміст та методика проведення лабораторного практикуму з основ апаратного і системного програмного забезпечення та відповідних семінарських занять з інформатики.
Мета дослідження визначення шляхів удосконалення підготовки майбутнього учителя інформатики середніх навчальних закладів із застосуванням раціональних форм і методів проведення лабораторних і семінарських занять.
В основу дослідження покладено гіпотезу про те, що ефективність навчальної роботи студентів і практична значимість результатів навчання майбутніх вчителів інформатики у вищих педагогічних навчальних закладах значно підвищаться, якщо будуть удосконалені зміст і форми проведення лабораторних занять з інформатики шляхом впровадження у навчальний процес спеціального лабораторного практикуму з основ апаратного і системного програмного забезпечення.
Відповідно до мети і висунутої гіпотези було сформульовано такі завдання дослідження:
- розкрити значення і визначити місце спеціального лабораторного практикуму з основ апаратного і системного програмного забезпечення у системі підготовки вчителів інформатики;
- виходячи з цілей навчання у вищому педагогічному навчальному закладі, визначити зміст та форми проведення спеціального лабораторного практикуму з інформатики;
- розробити методичні рекомендації щодо проведення спеціального лабораторного практикуму та семінарських занять з основ апаратного та системного програмного забезпечення у вищому педагогічному навчальному закладі;
- розробити апаратно-програмне та методичне забезпечення спеціального лабораторного практикуму з апаратного та системного програмного забезпечення;
- підготувати комплекс завдань для забезпечення допуску до лабораторних занять та самостійної підготовки студентів;
- експериментально перевірити ефективність запропонованих компонентів методичної системи навчання майбутніх вчителів інформатики.
Розв’язання поставлених завдань виконано з використанням системного підходу, який дав можливість досліджувати навчальний процес в сукупності його компонентів, як взаємозв’язану систему мети і завдань навчання, які динамічно змінюються, оцінити нові вимоги, зміст, методи навчання, форми організації навчального процесу в поєднанні з традиційними дидактичними засобами.
Методологічною основою дослідження є діалектико-матеріалістична теорія пізнання, загально дидактичні і методичні положення (С.І.Архангельський, Ю.К.Бабанський, О.І.Бугайов, Г.Ф.Бушок, Є.В.Коршак, В.Г.Розумовський та ін.) [6, 7, 23, 26, 102, 167]; теорії змістових узагальнень і структурування навчального матеріалу (В.В.Давидов, А.М.Сохор та ін.) [51, 53, 182]; концепції цілісного відображення складових частин науки знань методології, видів специфічної діяльності у вивченні фундаментальних дисциплін (С.У.Гончаренко, О.І.Ляшенко та ін.) [44, 121]; основних положень про єдність свідомості і діяльності (Л.С.Виготський, Т.А.Ільїна, О.М.Леонт’єв та ін.) [35, 36, 92, 116]; принципи створення програмного забезпечення навчального призначення (О.М.Довгяло, М.І.Жалдак, Ю.І.Машбиць, В.М.Монахов, Ю.С.Рамський та ін.) [63, 72, 80, 128, 134].
Методи дослідження: теоретичні системний аналіз, порівняння, узагальнення даних з проблеми дослідження на основі вивчення психолого-педагогічної і науково-методичної (монографічної, навчальної та періодичної) літератури, змісту курсу інформатики для вищих педагогічних навчальних закладів, аналіз результатів педагогічного експерименту; практичні спостереження за навчальним процесом, дидактичне тестування, педагогічний експеримент в констатуючій, пошуковій і формуючій формах за безпосередньою участю дисертанта, опрацювання результатів педагогічного експерименту, оцінка результатів дослідження і обґрунтування висновків з використанням статистичних методів, аналіз ефективності форм, методів і засобів навчання студентів у процесі проведення лабораторного практикуму на основі опрацювання результатів їхньої навчальної діяльності і віддалених результатів навчання.
Наукова новизна дослідження полягає в науковому і методичному обґрунтуванні змісту, форм та методів проведення спеціального лабораторного практикуму з інформатики у вищому педагогічному навчальному закладі, що ґрунтується на аналізі цілей навчання та способів їх досягнення з точки зору спрямованості навчального процесу на посилення практичної значущості його результатів. Визначено критерії добору навчального матеріалу і тематики лабораторних робіт та семінарських занять, досліджено і дібрано структуру і зміст такого практикуму. Розроблено систему навчальних завдань та предметне наповнення педагогічного програмного засобу для об’єктивного контролю рівня навчальних досягнень студентів та вироблено систему засобів стимулювання їхньої навчальної активності.
Теоретичне значення дослідження полягає у тому, що підхід до виконання лабораторних робіт і проведення семінарських занять, як до певної визначеної системи, дає можливість знайти ефективні шляхи активізації професійно-орієнтованої навчальної діяльності студентів, підвищення практичної значущості результатів навчання, забезпечуючи при цьому єдність цілей, змісту, методів, засобів організаційних форм і результатів навчання. Добір змісту, форм та методів проведення спеціального лабораторного практикуму виконано з використанням результатів теоретичного дослідження системи цілей навчання у вищому педагогічному навчальному закладі, теоретичного аналізу освітньо-кваліфікаційних характеристик випускників.
Вірогідність наукових положень та висновків забезпечується коректним використанням одержаних наукових результатів, застосуванням комплексу методів дослідження, які відповідають предметові і завданням, перевіркою пропонованої методики навчання в різних у

Список литературы

ВИСНОВКИ
Підвищення рівня професійної підготовки вчителів інформатики залишається актуальною, важливою соціально значимою проблемою. Розвиток суспільства нерозривно пов'язаний з використанням інформаційно-комунікаційних технологій в системі освіти, що з одного боку відображає рівень науково-технічних і соціально-економічних досягнень суспільства і залежить від нього, а з іншого боку його обумовлює. При підготовці висококваліфікованих учителів інформатики у вищих педагогічних навчальні закладах необхідно враховувати тенденції розвитку інформаційно-комунікаційних технологій.
Для належного рівня підготовки майбутніх учителів інформатики середніх навчальних закладів з метою підвищення ефективності використання інформаційно-комунікаційних технологій необхідно внести істотні зміни в методику навчання апаратних і системних програмних засобів, в форми проведення відповідних лабораторних робіт, доповнити зміст навчання спеціальним лабораторним практикумом „Апаратні і системні програмні засоби”. При цьому слід дотримуватися системного підходу при розробці методичної системи вивчення апаратних і системних програмних засобів, що включає розробку теоретичного, структурно-змістового, технологічного і методичного компонентів.
Відповідно до мети і висунутої гіпотези в процесі дослідження отримано такі основні науково-практичні результати:
1) уточнено зміст професійної підготовки учителя інформатики середніх навчальних закладів;
2) теоретично обґрунтовано і експериментально показано необхідність доповнення змісту навчання і удосконалення системи навчання майбутніх вчителів інформатики;
3) розроблено окремі компоненти методичної системи навчання майбутніх вчителів інформатики апаратних і системних програмних засобів у вищих педагогічних навчальних закладах;
4) розроблений спеціальний лабораторний практикум „Апаратні і системні програмні засоби;
5) проведено педагогічний експеримент, який підтвердив ефектність запропонованої методики навчання майбутніх вчителів інформатики апаратних і системних програмних засобів у вищих педагогічних навчальних закладах;
6) створено і впроваджено в навчальний процес вищих педагогічних навчальних закладів елементи методичної системи навчання апаратних і системних програмних засобів сучасних ІКТ (навчальний посібник, систему програмних і апаратних засобів, елементи управління навчальним процесом);
7) підхід до виконання лабораторних робіт і проведення семінарських занять як до певної визначеної системи дозволяє активізувати професійно-орієнтовану навчальну діяльність студентів, підвищує практичну значимість результатів навчання, забезпечує єдність цілей, змісту, методів, засобів, організаційних форм і результатів навчання;
8) впровадження розроблених компонентів методичної системи навчання суттєво покращує підготовку студентів до майбутньої професійної діяльності.
На основі аналізу, узагальнення і відповідного статистичного опрацювання експериментального матеріалу, можна зробити висновки:
1. Ефективність навчальної діяльності студентів фізико-математичних факультетів спеціальностей „Математика та інформатика”, „Фізика та інформатика” у вищих педагогічних навчальних закладах за умов удосконалення змісту і форм проведення лабораторних занять з інформатики шляхом впровадження у навчальний процес спеціального лабораторного практикуму з основ апаратного і системного програмного забезпечення значно підвищується.
2. Модульне структурування навчального матеріалу утворює комплекс навчально-виховних, організаційно-методичних впливів, що сприяють переходу від репродуктивного до продуктивного типу навчання і охоплюють як усю систему підготовки фахівців, так і її найважливіші елементи, включаючи, насамперед, конкретні види навчальних занять.
3. Систематичне і цілеспрямоване навчання майбутніх вчителів інформатики апаратних і системних програмних засобів у вищих педагогічних навчальних закладах сприяє фундаменталізації знань і наданню результатам навчання практично значимого характеру, формуванню і розвитку образного і логічного мислення студентів, створює необхідні передумови для інтенсифікації навчальної діяльності і диференціації навчального процесу, інтеграції навчальних предметів і активізації навчання, надання навчальній діяльності дослідницького, творчого характеру, розкриття творчого потенціалу студентів, підвищує рівень їхньої інформаційної і технічної культури.
4. Удосконалений підхід до змістово-інформаційних міжпредметних зв’язків спеціального лабораторного практикуму „Апаратні і системні програмні засоби” з іншими навчальними дисциплінами конкретизує певні поняття фізики та математики, підтверджує їх істинність і сутність на практиці.
5. Ефективна система підготовки вчителя інформатики повинна забезпечити не лише засвоєння певних знань, але й уміння застосовувати їх для подальшої самоосвіти, створення передумов ефективної самостійної професійної діяльності вчителя.
6. Запропонована методика проведення спеціального лабораторного практикуму „Апаратні і системні програмні засоби” дозволяє підвищити рівень підготовки вчителів інформатики, посилити політехнічну і практичну спрямованості навчання, зв'язок навчання з життям та продуктивною працею, надає необхідні навички для організації шкільного навчального процесу (проводити лабораторні роботи, управляти технічною творчістю учнів, технічно грамотно експлуатувати та обслуговувати електронну апаратуру, програмні засоби тощо).
7. Навчання студентів вищих педагогічних навчальних закладів апаратних і системних програмних засобів є актуальним і перспективним, оскільки дозволяє значно підвищити надійність комп’ютерного супроводу навчального процесу, його аналізу і коригування, а також ефективність управління навчально-пізнавальною діяльністю учнів майбутніми вчителями інформатики.
8. Розроблений та впроваджений у навчальний процес вищих педагогічних навчальних закладів спеціальний лабораторний практикум „Апаратні і системні програмні засоби” може бути використаний для перепідготовки вчителів інформатики.
9. Розроблена методика збагачує інтелектуальний потенціал та сприяє підвищенню якості методичних знань, умінь і навичок майбутнього вчителя інформатики.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Абульханова-Славская К.А. Типология активности личности// Психологический журнал. 1985. т. 6, №5. С.3-8.
2. Акулинин В.Н., Самылов О.В. Философское общество при С.-Петербургском университете (1897-1923). Новосибирск: Сибвнешторгиздат, 1994. 40с.
3. Ананьев Б.Г. Психология педагогической оценки// Избранные психологические труды. В 2-х т., т. II/ Под ред. А.А.Бодалева и др. М.: Педагогика, 1980. С.128-266.
4. Андрущенко В.П. Освіта України в контексті суспільних проблем та суперечностей// Збірник наукових праць до 10-річчя АПН України/ Академія педагогічних наук України. Ч. 2. Харків: „ОВС”, 2002. С3-16.
5. Антонов Н.С. Межпредметные связи естественных дисциплин и трудового обучения в свете реформы школы: Учебное пособие для педагогических институтов. Курск: Курский ГПИ, 1985. 181с.
6. Архангельский С.И. Учебный процесс в высшей школе, его закономерные основы и методы: Учебно-метод. пособие. М.: Высшая школа, 1980. 368с.
7. Бабанский Ю.К. Методы обучения в современной общеобразовательной школе. М.: Просвещение, 1985. 208с.
8. Бабанский Ю.К. Педагогика: Учебное пособие для студентов педагогических институтов. М.: Просвещение, 1983. 608с.
9. Бабанский Ю.К., Поташник М.М. Оптимизация педагогического процесса/ В вопросах и ответах. К.: Рад. школа, 1982. 200с.
10. БабанскийЮ.К. Оптимизация процесса обучения: Общедидактический аспект. М.: Педагогика, 1977. 256с.
11. Балик Н.Р. Методика вивчення експертних систем у курсі інформатики та обчислювальної техніки: Дис. канд. пед. наук: 13.00.02/ УДПУ ім. М.П.Драгоманова. К., 1995. 192с.
12. Басова Н.В. Педагогика и практическая психология. Ростов н/Д: Феникс, 2000. 416с.
13. Беклемышев О.В. Методика и организация лабораторных занятий по физике. М.: Сов. наука, 1952. 318с.
14. Беспалько В.П. Слагаемые педагогической технологии. М.: Педагогика, 1989. 190с.
15. Беспалько В.П., Татур Ю.Г. Системно-методическое обеспечение учебно-воспитательного процесса подготовки специалистов: Учебно-метод. Пособие. М.: Высш. школа, 1989. 144с.
16. Бибрих Р.Р., Васильєв И.А. Особенности мотивации и целеобразования в учебной деятельности студентов младших курсов// Вестн. Моск. ун-та, серия 14, Психология. 1987. №2. С.20-30.
17. БлонскийП.П. Трудовая школа. Ч. 2. М.: Типография т-ва И.Д.Сытина, 1919. 63с.
18. Болтянский В.Г., Рубцов В.В. Вопросы компьютерного школьного обучения// Вопросы психологии. 1985. №6. С.177-178.
19. Бочарнікова В.М. Стимулююча функція контролю знань, умінь і навичок студентів вищої школи: Дис. канд. пед. наук: 13.00.02/ Черкаський держ. ун-т ім. Б.Хмельницького. Черкаси, 1999. 199с.
20. Брунер Дж. Исследование развития познавательной деятельности. М.: Педагогика, 1971. 391с.
21. Брушлинский А.В. Психологическая наука в России ХХ столетия: Проблемы теории и истории. М.: Изд-во ин-та психологии РАН, 1997. 574с.
22. Брушлинский А.В. Психология обучения и проблемное обучение. М.: Знание, 1983. 96с.
23. Бугайов А.И. Методика преподавания физики в средней школе. М.: Просвещение, 1981. 288с.
24. Будний Б.Є. Теоретичні основи формування в учнів системи фундаментальних фізичних понять: Дис. д-ра пед. наук: 13.00.01/ Інститут педагогіки АПН України, К., 1997. 431с.
25. Булах І.Є. Теорія і методика комп’ютерного тестування успішності навчання (на матеріалах медичних навчальних закладів): Автореф. дис. д-ра пед. наук: 13.00.01/ Ін-т пед. і психол. проф. освіти АПН України. К., 1995. 50с.
26. Бушок Г.Ф. Дидактичні основи викладання фізики в педвузах К.: Вища школа, 1978. 232с.
27. Васильев И.А., Магомед-Эминов М.Ш. Мотивация и контроль за действием. М.: МГУ, 1991. 144с.
28. Вергасов В.М. Активизация познавательной деятельности студентов в высшей школе. К.: Вища школа, 1985. 176с.
29. Верлань А.Ф., Апатова Н.В. Інформатика: Підручник для учнів 10-11 класів середньої школи. К.: Квазар-Мікро, 1998. 200с.
30. Верлань А.Ф., Широчин В.П. Информатика и ЭВМ. К.: Техніка, 1987. 344с.
31. Вертгеймер М. Продуктивное мышление. М.: Прогресс, 1987. 336с.
32. Використання комп'ютерної технології у лабораторному практикумі з механіки та молекулярної фізики: Навчальний посібник/ БарановськийВ.М., ГорностальП.М., ЛапінськийВ.В. та ін. Ч.3. К.: УДПУ ім. М.П.Драгоманова, 1994. 263с.
33. Винер Н. Творец и робот. М.: Изд-во иностр. лит., 1958. 256с.
34. Відкриття геометрії через комп'ютерні експерименти в пакеті DG/ Раков С.А., Горох В.П., Осенков К.О. та ін. Харків: ХДПУ, 2000. 202с.
35. ВыготскийЛ.С. Мышление и речь. М.: Педагогика, 1982. 362с.
36. ВыготскийЛ.С. Педагогическая психология/ Под ред. В.В.Давыдова. М.: Педагогика, 1991. 479с.
37. Габай Г.В. Учебная деятельность и её средства. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1988. 256с.
38. Галатюк Ю.М. Організація дослідницької роботи учнів під час вивчення фізики в старших класах середньої школи: Дис. канд. пед.наук: 13.00.02/ Рівненський держ. пед. інститут. Рівне, 1996. 285с.
39. Галузеві стандарти вищої освіти/ Напрям підготовки 0101 Педагогічна освіта Спеціальність 6.010100 Педагогіка і методика середньої освіти/ Освітньо-кваліфікаційна характеристика/ Освітньо-професійна програма підготовки. К.: Видання офіційне. Міністерство Освіти і науки України, 2002. 74с.
40. Гальперин П.Я. Основные результаты исследований по проблеме формирования умственных действий и понятий. М.: Наука, 1965. 347с.
41. Гальперин П.Я. Психология мышления и учение о поэтапном формировании умственных действий: Исследования мышления в советской психологии. М.: Наука, 1966. 255с.
42. Гальперин П.Я., Талызина Н.Ф. Управления познавательной деятельностью учащихся. М.: Педагогика, 1992. 262с.
43. Головань М.С. Розвиток пізнавальної активності учнів в процесі навчання алгебри і початків аналізу на основі НІТН: Дис. канд. пед. наук: 13.00.02/ Укр. держ. пед. університет ім. М.П.Драгоманова. К., 1997. 177с.
44. Гончаренко С.У. Методические и теоретические основы формирования у учащихся средней школы естественнонаучной картины мира: Дис. ... д-ра педагог. наук в форме научн. докл.: 13.00.02/ КГПИ им. А.М.Горького. К., 1989. 56с.
45. Горносталь П.М. Активізація пізнавальної діяльності майбутніх вчителів фізики (на матеріалах практикуму з механіки): Дис. канд. пед. наук: 13.00.02/ Укр. держ. пед. університет ім. М.П.Драгоманова. К., 1994. 199с.
46. Горошко Ю.В. Вплив нової інформаційної технології на практичну значимість результатів навчання математики у старших класах середньої школи: Дис. канд. пед. наук: 13.00.02/ Укр. держ. пед. університет ім. М.П.Драгоманова. К., 1993. 103с.
47. Гриценко В.Г. Нові інформаційні технології при вивченні статистичних закономірностей у процесі підготовки вчителів фізики: Дис. канд. пед. наук: 13.00.02/ Черкаський держ. ун-т ім. Б.Хмельницького. Черкаси, 1998. 198с.
48. Гриценко В.Г., Довгялло А.М. Пути развития информатизации образования// Информатика и образование. 1990. № 3. С. 3-12.
49. Д.П. Шульц, С.Э. Шульц История современной психологии. С.-Петербург: Евразия, 2002. 544 с.
50. Давыдов В.В, Рубцов В.В. Тенденция информатизации советского образования// Сов. педагогика. 1990. № 2. С.50-55.
51. Давыдов В.В. Виды обобщения в обучении. М.: Педагогика, 1972. 423с.
52. Давыдов В.В. О понятии развивающего обучения// Педагогика. 1995. № 1. С.29-40.
53. Давыдов В.В. Теория развивающего обучения. М.: Интор, 1996. 544с.
54. Давыдов В.В., Маркова А.К. Концепция учебной деятельности школьников// Вопросы психологии. 1981, №6. С.13-26.
55. Дем’яненко В.М. Апаратні і системні програмні засоби: Лабораторний практикум. К.: Видавництво Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова, 2002. 96с.
56. Дем’яненко В.М. Використання комутованих ліній зв’язку для обміну інформацією між комп’ютерами// Комп’ютер у школі та сім’ї. 1999. №3. С.18-22.
57. Дем’яненко В.М. Спеціальний лабораторний практикум з використання апаратних і системних програмних засобів у системі навчання/ Вісник: Збірник наукових статей викладачів, докторантів, аспірантів НПУ імені М.П.Драгоманова/ Укл.: П.В.Дмитренко, Л.Л.Макаренко, О.П.Симоненко. К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2002.Випуск 2. С.10-12.
58. Дем’яненко В.М. Підготовка вчителів до використання мультимедійних засобів навчання// Комп’ютерно-орієнтовані системи навчання: Зб. наук. праць/ Редкол. К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2002. Випуск 5. С.233-237.
59. Дем’яненко В.М. Про підвищення швидкодії комп’ютерів класу 386 DX// Комп’ютер у школі та сім’ї. 1998. №4. С.57-59.
60. Дем’яненко В.М. Спеціальний лабораторний практикум з використання апаратних і системних програмних засобів у курсі інформатики в педагогічному вузі// Комп’ютерно-орієнтовані системи навчання: Зб. наук. праць/ Редкол. К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2000. Випуск 2. С.151-155.
61. Дем’яненко В.М., Лапінський В.В. Рекомендації щодо вибору комп’ютера// Комп’ютер у школі та сім’ї. 1998. № 2. С.32-39.
62. Державна національна програма „Освіта”: Україна XXI століття. К.: Райдуга, 1994. 61с.
63. Довгялло А.М. Диалог пользователя и ЭВМ. Основы проектирования и реализации. К.: Наук. думка, 1981. 231с.
64. Доманов А.Г. Индивидуальные особенности оценочной деятельности педагога: Дисс. ... канд. психол. Наук: 19.00.07/ РПУ им. А.И. Герцена. С.-Петербург, 1991. 149с.
65. Дородницын А.А. Информатика: предмет и задачи// Вестник АН СССР. 1985. №2. С. 85-89.
66. Дровозюк В.В. Методика изучения элементов теории пределов числовых последовательностей с использованием новых информационных технологий: Дис. канд. пед. наук: 13.00.02/ КГПИ им. М.П.Драгоманова. К., 1992. 227с.
67. ДСанПіН 5.5.6.009-98. Влаштування і обладнання кабінетів комп'ютерної техніки в навчальних закладах та режим праці учнів на персональних комп'ютерах. Затверджено постановою Головного державного санітарноголікаря України № 9 від 30.12.98. 60с.
68. Дубова Т.В. Розвиток пізнавальної активності учнів 5 6 класів на уроках математики в умовах застосування засобів нових інформаційних технологій навчання: Дис. канд. пед. наук: 13.00.02/ НПУ імені М.П.Драгоманова. К., 2002. 180с.
69. Еремкин А.И. Система межпредметных связей в высшей школе. Харьков: Вища школа, 1984. 152с.
70. Ершов А.П., Звенигородский Г.А., Первин Ю.А. Школьная информатика (концепции, состояние, перспективы)// Информатика и образование. 1995. №1. С.3-12.
71. Євтух М.Б. Пріоритети професійної підготовки вчителя в системі університетської освіти// Збірник наукових праць до 10-річчя АПН України/ Академія педагогічних наук України. Ч. 2. Харків: „ОВС”, 2002. С66-76.
72. Жалдак М.И. Система подготовки учителя к использованию информационной технологии в учебном процессе: Дисс. в форме научн. докл. на соиск. учен. степ. докт. пед. наук. М.: НИИСИМО АПН СССР, 1989. 48с.
73. Жалдак М.І. Комп'ютер на уроках математики: Посібник для вчителів. К.: Техніка, 1997. 304с.
74. Жалдак М.І. Проблеми інформатизації навчального процесу в школі і в вузі// Сучасна інформаційна технологія в навчальному процесі: Зб. наук. праць/ Редкол.: М.І.Шкіль та ін. К.: КДПІ, 1991. С.3-16.
75. Жалдак М.І. Яким бути шкільному курсу „Основи інформатики”// Комп’ютер у школі та сім’ї. 1998. №1. С.3-8.
76. Жалдак М.І., Вітюк О.В. Комп’ютер на уроках геометрії: Посібник для вчителів. К: НПУ ім. М.П.Драгоманова, 2000. 146с.
77. Жалдак М.І., Морзе Н.В., Науменко Г.Г.Основи інформатики та обчислювальної техніки: Програма для середніх закладів освіти. К.: Перун, 1996. 23с.
78. Жалдак М.І., Морзе Н.В., Рамський Ю.С. "Основи інформатики" як одна з вагомих складових системи навчальних предметів загальноосвітньої школи// Сучасні інформаційні технології в навчальному процесі: Зб. наук. праць. К: НПУ ім. М.П.Драгоманова, 1997. С.3-21.
79. Жалдак М.І., Рамський Ю.С. Державний стандарт середньої освіти в Україні (Проект). Інформатика. К.: Генеза, 1997. С.48-59.
80. Жалдак М.І., Рамський Ю.С. Інформатика: Навчальний посібник/ За ред. М.І.Шкіля. К.: Вища шк., 1991. 319с.
81. Желюк О.М. Удосконалення навчального фізичного експерименту засобами сучасної електронної техніки: Дис. канд. пед. наук: 13.00.02/ Рівненський держ. пед. інститут. Рівне, 1996. 226с.
82. Жильцов О.Б. Розвиток розумової діяльності учнів 7-х класів середньої школи при вивченні математики з використанням НІТ: Дис. канд. пед. наук: 13.00.02/ Укр. держ. пед. ун-т ім. М.П.Драгоманова. К., 1994. 227с.
83. Жук Ю.А. Решение исследовательских задач по физике с использованием НИТ: Дис. канд. пед. наук: 13.00.02/ Укр. гос. пед. ун-т им. М.П.Драгоманова. К., 1995. 217с.
84. Жуков С.В. Государственные стандарты в сфере информационных технологий [Цит. 2003, 8 вересня]. Дocтyпний з: <http:// pravo.com.ua/etc/standart.shtml>
85. Забара И.М. Интеллектуальные тренажеры и методика их использования в преподавании математических дисциплин: Дис. канд. пед. наук: 13.00.02/ Харьковский гос. пед. ин-т им. Г.С.Сковороды. Харьков, 1992. 153с.
86. Заварыкин В.М., Житомирский В.Г., Лапчик М.П. Основы информатики и вычислительной техники. М.: Просвещение, 1989. 206с.
87. Закон України №2984-III «Про вищу освіту»// Голос України. 2002. №43 (2794), 5 березня. С.10-15.
88. Закон України „Про вищу освіту”: Науково-практичний коментар/ В.Г.Гончаренко, К.М.Левківський, С.Л.Лисенков, О.С.Лисенкова/ За заг. ред. В.Г.Кременя. К.: СДМ-Студіо, 2002. 323с.
89. Запорожец А.В. Избранные психологические труды: В 2-х т. Т.2: Развитие произвольных движений. М.: Педагогика, 1986. 297с.
90. Иваницкий А.И. Тематический контроль и коррекция знаний по физике в старших классах средней школы: Дис. канд. пед. наук: 13.00.02/ НИИ педагогики Украины. К., 1991. 245с.
91. Изучение основ информатики и вычислительной техники: Методическое пособие для учителей и преподавателей средних учебных заведений: В двух частях/ Под ред. А.П.Ершова, В.М.Монахова. М.: Просвещение, 1986. Ч.1. 172с. Ч.2. 208с.
92. Ильина Т.А. Педагогика: Курс лекций. Учебное пособие для студентов педагогических институтов. М.: Просвещение, 1984. 496с.
93. Іваськів І.С. Активізація навчально-пізнавальної діяльності учнів на основі систем штучного інтелекту при навчанні інформатики в старшій школі: Дис. канд. пед. наук: 13.00.02/ НПУ ім. М.П.Драгоманова. К., 2000, 250с.
94. Каймин В.А., Завальский Ю. Экспериментальная программа по курсу "ОИВТ"// Информатика и образование. 1991. № 6. С.21-27.
95. Касаткин В.Н. Информация, алгоритмы, ЭВМ: Пособие для учителя. М.: Просвещение, 1991. 192с.
96. Кёлер В. Исследование интеллекта человекообразных обезьян: Пер. с нем. М.: Издательство коммунистической академии, 1930. 208с.
97. Кёлер В., Коффка К. Гештальт-психология: Пер.с нем. М.: АСТ, 1998. 687с.
98. Кендалл М.Г. Ранговая корреляция. М.: Наука, 1975. 273с.
99. Клочко В.І. Нові інформаційні технології навчання математики в технічній вищій школі: Автореф. Дис. д-ра пед. наук: 13.00.02/ Національний педагогічний ун-т ім. М.П.Драгоманова. К., 1998. 36с.
100. Козеренко С.І. Підготовка учителів фізики до навчання основ радіоелектроніки в школі: Дис. канд. пед. наук: 13.00.02/ Укр. держ. пед. Університет ім. М.П.Драгоманова. К., 1995. 181с.
101. Концепція програми інформатизації загальноосвітніх навчальних закладів, комп’ютеризації сільських шкіл/ Огнев’юк В.О., Биков В.Ю., Жалдак М.І. та ін.// Комп’ютер в школі та сім’ї. 2000. №3. С.3-11.
102. Коршак Є.В. Науково-технічний прогрес і вивчення фізики в школі: Методичний посібник для вчителів. К.: Рад. школа, 1972. 96с.
103. Коршак Є.В., Миргородський Б.Ю. Методика і техніка фізичного експерименту: Практикум. К.: Вища школа, 1981. 279с.
104. Коршак Т.Є. Узагальнення і систематизація навчального матеріалу учнями на уроках (на прикладі вивчення біології та хімії в основній школі): Дис. канд. пед. наук: 13.00.02/ НПУ ім. М.П.Драгоманова. К., 1999. 214с.
105. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості. К.: Рад. школа, 1989. 608с.
106. Кремень В.Г. Без реформи освіти не розбудуємо державу// Математика в школі. 2000. №1. С.2-4.
107. Кузнецов А.А. Развитие методической системы обучения информатике в средней школе: Автореф. дис. докт. пед. наук:. М.: НИИСИМО АПН СССР, 1988. 47с.
108. Кузнецов А.А., Захарова Т.Б. Принципы дифференциации содержания обучения информатике// Информатика и образование. 1997. № 7. С.9-11.
109. Кузнецов Э.И. Новые информационные технологии и обучение математике// Математика в школе. 1990. №5. С.5-8.
110. Кузьмина Н.В. Методы системного педагогического исследования: Учебное пособие.