МЕТОДИКА РОЗСЛІДУВАННЯ КРАДІЖОК, УЧИНЕНИХ В УМОВАХ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ

Краткое описание

Київський національний університет
внутрішніх справ

На правах рукопису

Твердохліб Ігор Миколайович

УДК 343.985

Методика розслідування крадіжок, учинених
в умовах надзвичайних ситуацій

12.00.09 кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
юридичних наук

Науковий керівник
Кузьмічов Володимир Сергійович,
доктор юридичних наук, професор,
Заслужений юрист України

Київ 2008

ЗМІСТ

ВСТУП3
РОЗДІЛ 1. Теоретичні, правові та організаційні основи
розслідування крадіжок, учинених в умовах
надзвичайних ситуацій.......................................................................10
1.1.Історичні аспекти виникнення та розвитку теоретичних
положень і законодавства про надзвичайні ситуації10
1.2. Поняття, зміст і загальна характеристика
надзвичайних ситуацій...29
1.3.Правове регулювання діяльності державних органів
в умовах надзвичайних ситуацій ......48
1.4.Загальна характеристика організації розслідування
злочинів, учинених в умовах надзвичайних ситуацій ....66
Висновки до розділу 1 ...............................................................................78
РОЗДІЛ 2. Особливості початкового етапу розслідування крадіжок,
учинених в умовах надзвичайних ситуацій.........81
2.1.Криміналістична характеристика крадіжок,
учинених в умовах надзвичайних ситуацій ............................81
2.2.Типові слідчі ситуації початкового етапу розслідування
крадіжок, учинених в умовах надзвичайних ситуацій,
та основні напрями розслідування ...............................................89
2.3.Організація і тактика проведення слідчих дій на
початковому етапі розслідування крадіжок,
учинених в умовах надзвичайних ситуацій ...104
Висновки до розділу 2..............................................................................134
Висновки ..............................138
Додатки..............145
Список використаних джерел.................................................162

ВСТУП

Актуальність теми. Нині у всьому світі аварії та катастрофи набули широкого розповсюдження і призводять до тяжких наслідків. Це обумовлено, з одного боку, стрімким розвитком техніки й технологій, а з іншого людським фактором, зниженням можливості контролю й управління складними технічними засобами, механізмами та пристроями. Розвиток технічних систем зумовлює зростання рівня технологічного ризику, що пов’язано зі збільшенням кількості та складністю технічних комплексів і систем, зростанням потужностей на промислових об’єктах, їх територіальною концентрацією.
В Україні небезпека технічних систем спричинена і процесами, що нині відбуваються у суспільній та економічній сферах, і кризами, які виникають унаслідок цього. Досить частими є аварії та катастрофи застарілого й завідомо несправного обладнання, порушення вимог технологічних процесів, техніки безпеки.
У нашій країні було створено правові та організаційні засади для формування і функціонування відповідних державних органів із запобігання та реагування на надзвичайні ситуації. Одним із таких органів є Міністерство внутрішніх справ України, яке в умовах виникнення надзвичайних ситуацій виконує завдання забезпечення громадського порядку та безпеки, застосовує державно-владні примусові заходи, спрямовані на запобігання і реагування на стихійні лиха, аварії, катастрофи тощо. При виникненні надзвичайної ситуації представники органів внутрішніх справ одними з перших прибувають на місце події. При цьому вони виконують як функції, пов’язані із забезпеченням громадського порядку та відновленням нормальної життєдіяльності об’єкта й території, що зазнали впливу негативних факторів, так і функції, пов’язані з розслідуванням події, яка сталася, а також інших злочинних дій, що можуть її супроводжувати, зокрема крадіжок. На органи внутрішніх справ в умовах надзвичайних ситуацій покладається широке коло завдань та обов’язків.
Результати проведеного нами опитування показали, що значна частина респондентів (87,07% слідчих та 66,4 % оперативних працівників органів внутрішніх справ) брала участь у розслідуванні крадіжок, учинених в умовах надзвичайних ситуацій.
Для вирішення проблеми підвищення ефективності боротьби зі злочинністю важливе значення має наукове розроблення окремих криміналістичних методик розслідування злочинів. Одним із таких напрямів є розроблення криміналістичної методики розслідування крадіжок, учинених в умовах надзвичайних ситуацій. Про її необхідність зазначили 95,17 % респондентів, опитаних дисертантом. Переважна більшість слідчих (93,88 %) зазначили про відсутність методичних рекомендацій із розслідування цього виду злочину.
Різні аспекти розслідування злочинів розглянуто в наукових працях: Т.В.Авер’янової, Ю.П.Аленіна, К.В.Антонова, О.Я.Баєва, В.Д.Басая, В.П.Бахіна, В.Д.Берназа, Р.С.Бєлкіна, І.О.Биховського, Т.В.Варфоломєєвої, О.М.Васильєва, І.М.Возгріна, А.Ф.Волобуєва, В.І.Галагана, І.Ф.Герасимова, В.Г.Гончаренка, Ю.М.Грошевого, А.В.Дулова, А.В.Іщенка, В.А.Журавля, Н.С.Карпова, Н.І.Клименко, І.П.Козаченка, В.О.Коновалової, І.І.Котюка, В.С.Кузьмічова, В.К.Лисиченка, В.Г.Лукашевича, Є.Д.Лук’янчикова, Г.А.Матусовського, О.Р.Михайленка, В.Т.Нора, М.А.Погорецького, М.В.Салтевського, М.Я.Сегая, О.П.Снігерьова, М.О.Селіванова, С.М.Стахівського, В.В.Тіщенка, Л.Д.Удалової, П.В.Цимбала, В.Ю.Шепітька, В.І.Шиканова М.Є.Шумила, М.Г.Шурухнова та інших вчених.
Наукові праці зазначених авторів мають важливе значення для вирішення проблеми розслідування злочинів, але у них не проводилося комплексне дослідження методики розслідування крадіжок, учинених в умовах надзвичайних ситуацій. У зв’язку з цим, виникла потреба в такому дослідженні, що й обумовило вибір теми дисертації.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дослідження пов’язаний, зокрема, зі Стратегією національної безпеки України, затвердженою Указом Президента України від 12 лютого 2007 р. №105/2007, Комплексною програмою профілактики злочинності на 20072009рр., затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 20грудня 2006 р. №1767.
Дисертація виконана відповідно до Пріоритетних напрямів наукових і дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження у практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 20042009 рр. (затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 5 липня 2004 р. №755), планів науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Київського національного університету внутрішніх справ на 20062008 рр.
Тема дослідження затверджена рішенням вченої ради Київського національного університету внутрішніх справ (протокол № 1 від 31січня 2006 р.) і уточнена рішенням вченої ради Київського національного університету внутрішніх справ (протокол № 20 від 25грудня 2007 р.), зареєстрована Координаційним бюро з проблем криміналістики Академії правових наук України.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розроблення криміналістичної методики розслідування крадіжок, учинених в умовах надзвичайних ситуацій.
Для досягнення зазначеної мети були поставлені такі завдання:
- розглянути історичні аспекти виникнення та розвитку теоретичних положень і законодавства про надзвичайні ситуації;
- на підставі дослідження, аналізу й узагальнення вітчизняного законодавства, наукових джерел з’ясувати поняття, зміст і загальну характеристику надзвичайних ситуацій;
- дослідити правове регулювання взаємодії державних органів в умовах надзвичайних ситуацій;
- розглянути загальну характеристику організації розслідування злочинів, учинених в умовах надзвичайних ситуацій;
- розглянути криміналістичну характеристику крадіжок, учинених в умовах надзвичайних ситуацій;
- з’ясувати типові слідчі ситуації початкового етапу розслідування крадіжок, учинених в умовах надзвичайних ситуацій, та основні напрями розслідування;
- визначити основні положення організації і тактики проведення слідчих дій на початковому етапі розслідування крадіжок, учинених в умовах надзвичайних ситуацій.
Об’єктом дослідження є кримінально-процесуальні відносини, що виникають у зв’язку з розслідуванням злочинів правоохоронними органами України.
Предметом дослідження є методика розслідування крадіжок, учинених в умовах надзвичайних ситуацій.
Методи дослідження. У процесі дослідження застосовувалися такі методи: історичний при дослідженні історичних аспектів виникнення та розвитку теоретичних положень і законодавства про надзвичайні ситуації, формування та розвитку наукових поглядів на проблему розслідування злочинів, учинених в умовах надзвичайних ситуацій (підрозділи1.1, 1.2); порівняльний під час проведення порівняльного аналізу категорій, визначень, наукових концепцій (підрозділи 1.2, 1.4, 2.1); структурний у процесі аналізу організаційних і тактичних засад проведення слідчих дій під час розслідування крадіжок, учинених в умовах надзвичайних ситуацій (підрозділ 2.3); статистичні при опрацюванні інформації про стан злочинності та розслідування крадіжок (розділи 1, 2); соціологічні під час проведення анкетування слідчих, оперативних працівників, викладачів й опрацюванні отриманих даних та інші методи наукового пізнання (розділи1,2).
Емпіричну базу дослідження становлять результати анкетування 295 працівників практичних підрозділів органів внутрішніх справ, з них 146 слідчих, 149 оперативних працівників, а також 110 викладачів кафедр кримінального процесу та криміналістики вищих навчальних закладів МВС України.
Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації сформульовано низку обґрунтованих концептуальних положень, що мають наукове значення, зокрема:
уперше:
- на підставі аналізу й узагальнення теоретичних, правових, організаційних основ та особливостей початкового етапу розслідування крадіжок, учинених в умовах надзвичайних ситуацій, розроблено методику розслідування цього виду злочину;
- у взаємозв’язку розглянуто криміналістичну характеристику, її структуру та зміст, типові слідчі ситуації, організацію і тактику проведення слідчих дій на початковому етапі розслідування крадіжок, учинених в умовах надзвичайних ситуацій;
- визначено й досліджено криміналістичну характеристику крадіжок, учинених в умовах надзвичайних ситуацій, елементами якої є інформація про підготовку до вчинення крадіжок, способи їх вчинення і прийоми приховання, сліди, місце та час вчинення, предмет злочинного посягання, місця збуту викраденого, про особу злочинця тощо., а також встановлено взаємозв’язок між ними;
удосконалено:
- окремі положення організації розслідування злочинів, учинених в умовах надзвичайних ситуацій;
- систему елементів типових слідчих ситуацій, що виникають на початковому етапі розслідування зазначених злочинів, та основні напрями розслідування;
набули подальшого розвитку:
- положення концепції розслідування злочинів у надзвичайних умовах;
- криміналістичні засоби та прийоми розслідування крадіжок, учинених в умовах надзвичайних ситуацій;
- рекомендації щодо розслідування крадіжок, учинених в умовах надзвичайних ситуацій;
- тактика проведення слідчих дій на початковому етапі розслідування крадіжок, учинених в умовах надзвичайних ситуацій.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що сформульовані в дисертації висновки та пропозиції застосовуються для подальшого вдосконалення окремих методик розслідування злочинів, а також у практичній діяльності органів досудового слідства та навчальному процесі окремих юридичних навчальних закладів.
Матеріали впроваджено у вигляді рекомендацій у законодавчий процес (акт впровадження Верховної Ради України від 17березня 2006 р. №06-19/15-360), практичну діяльність із розслідування злочинів (акт впровадження Головного слідчого управління Міністерства внутрішніх справ України від 6травня 2008 р. №13/2-1646; акт впровадження Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області від 30 вересня 2006р. №6/582), а також у навчальний процес Київського національного університету внутрішніх справ та Національного університету Державної податкової служби України (акти впроваджень від 13 травня 2008 р. та 15квітня 2008р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертація виконана самостійно. Усі сформульовані положення та висновки є результатом проведених автором досліджень, спрямованих на розробку методики розслідування крадіжок, учинених в умовах надзвичайних ситуацій, та викладених на цій основі конкретних рекомендації, що можуть бути використані у діяльності правоохоронних органів при розслідуванні цих злочинів.
Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження неодноразово доповідалися на засіданнях кафедри криміналістики Київського національного університету внутрішніх справ, оприлюднено на чотирьох міжнародних та вітчизняних науково-практичних конференціях, зокрема: Спеціальна техніка у правоохоронній діяльності” (Київ, 2526 жовтня 2007р.), Психопрофілактична робота з персоналом: науково-методичні та організаційно-практичні питання (Київ, 28 лютого 2007 р.)”, Адміністративне право і процес: шляхи вдосконалення законодавства і практики” (Київ, 22 грудня 2006 р.), Актуальні проблеми реформування приватного права України” (Запоріжжя, 08 грудня 2006р.), а також у рамках роботи низки науково-практичних семінарів і круглих столів (Київ, 20032008).
Публікації. За результатами дослідження опубліковано п’ять друкованих праць, серед них чотири статті у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Узагальнення результатів дисертаційного дослідження уможливило зробити такі загальні висновки:
1. Стрімкий розвиток техніки та технологій і пов’язане з цим зниження можливості контролю й управління складними технічними засобами, механізмами та пристроями призводить до підвищення технологічного ризику та виникнення аварій, катастроф, інших надзвичайних ситуацій. Їх також можуть спричинити: стихійне лихо, епідемія, епізоотія, епіфітотія, велика пожежа, застосуванням засобів ураження.
Надзвичайна ситуація характеризується порушенням нормальних умов життя і діяльності людей на об’єкті або території. Фактори, які є наслідком надзвичайної ситуації, що відбулася, призводять або можуть призвести до людських і матеріальних втрат.
Від поняття, ознак, видів надзвичайних ситуацій, механізму їх утворення і виявлення значною мірою залежить прийняття своєчасних і вірних рішень із запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.
Аналіз законодавчих актів, наукових джерел свідчить, що кожна надзвичайна ситуація має низку підстав:
- фактичні це реальне небезпечне явище;
- юридичні компетентний орган держави надає класифікацію цьому явищу як конкретній надзвичайній ситуації визначеного характеру, типу, виду.
Для належного реагування на таку на надзвичайну ситуацію, локалізацію і ліквідацію негативного фактора, що її викликав, державою створений відповідний механізм, який приводиться у дію за наявності цих підстав.
Надзвичайні ситуації класифікуються відповідно до ступеня суспільної небезпеки, характеру заподіяної шкоди. Вказані характеристики впливають на ступінь і характер заходів, які здійснюються, та умови діяльності задіяних в усуненні негативних наслідків сил.
2. В залежності від причин походження подій, що можуть зумовити виникнення надзвичайної ситуації, розрізняються:
- надзвичайні ситуації техногенного характеру транспортні аварії (катастрофи), пожежі, неспровоковані вибухи чи їх загроза, аварії з викидом (загрозою викиду) небезпечних хімічних, радіоактивних, біологічних речовин, раптове руйнування споруд та будівель, аварії на інженерних мережах і спорудах життєзабезпечення, гідродинамічні аварії на греблях, дамбах тощо;
- надзвичайні ситуації природного характеру небезпечні геологічні, метеорологічні, гідрологічні морські та прісноводні явища, деградація ґрунтів чи надр, природні пожежі, зміна стану повітряного басейну, інфекційна захворюваність людей, сільськогосподарських тварин, масове ураження сільськогосподарських рослин хворобами чи шкідниками, зміна стану водних ресурсів та біосфери тощо;
- надзвичайні ситуації соціально-політичного характеру, пов’язані з протиправними діями терористичного і антиконституційного спрямування: здійснення або реальна загроза терористичного акту (збройний напад, захоплення та утримання важливих об’єктів, ядерних установок і матеріалів, систем зв’язку та телекомунікацій, напад чи замах на екіпаж повітряного або морського судна), викрадення (спроба викрадення) чи знищення суден, захоплення заручників, встановлення вибухових пристроїв у громадських місцях, викрадення або захоплення зброї, виявлення застарілих боєприпасів тощо;
- надзвичайні ситуації воєнного характеру, пов’язані з наслідками застосування зброї масового ураження або звичайних засобів ураження, під час яких виникають вторинні фактори ураження населення внаслідок зруйнування атомних та гідроелектричних станцій, складів і сховищ радіоактивних та токсичних речовин і відходів, нафтопродуктів, вибухівки, транспортних та інженерних комунікацій тощо.
3. Для належного реагування на надзвичайні ситуації у державі прийняті відповідні законодавчі та інші нормативні акти, які дають змогу здійснювати заходи, спрямовані на запобігання, боротьбу та подолання їх негативних наслідків.
4. Законодавством передбачено, що у разі виникнення надзвичайної ситуації, в залежності від її класифікації, її наслідків, може бути встановлений спеціальний адміністративно-правовий режим життєдіяльності, що тягне за собою вжиття додаткових заходів забезпечення громадської безпеки, більш суворих санкцій за порушення встановленого порядку. При введенні надзвичайного стану встановлюється особливий правовий режим, практична реалізація якого дозволяє досягти нормалізації обстановки, відновлення законності та правопорядку. Чинне законодавство чітко розмежовує повноваження компетентних органів у цих умовах.
5. Серед державних органів, які забезпечують дотримання прав і свобод громадян при виникненні надзвичайних ситуацій, виконанні завдань щодо ліквідації їх негативних наслідків важливу роль відіграють органи внутрішніх справ.
В умовах надзвичайних ситуацій у діяльності органів внутрішніх справ особливої важливості набуває вимога щодо дотримання законності, тому що вони покликані захищати життя, здоров’я, права та свободи громадян, власність, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань. Виконуючи ці завдання, органи внутрішніх справ тим самим зміцнюють встановлені режимні обмеження, законність та правопорядок.
Діяльність органів внутрішніх справ у цих умовах регламентується відповідними нормативно-правовими актами. Правове регулювання функціонування органів внутрішніх справ в умовах надзвичайних ситуацій здійснюється відповідними нормами матеріального та процесуального права.
6. Як зазначається, організація розслідування злочинів полягає у раціональному доборі, розстановці та застосуванні сил, знарядь і засобів, які має у своєму розпорядженні слідчий, створенні та використанні оптимальних умов для досягнення мети кримінального судочинства. У випадку розслідування злочину, вчиненого в умовах надзвичайної ситуації, необхідно здійснювати організаційні заходи, що виходять за межі окремих кримінальних справ. Це пов’язано з тим, що розслідування відбувається у незвичних умовах. Тому, на відміну від звичайних ситуацій, де всі ці питання достатньо врегульовані, в надзвичайних вони висуваються на перший план і набувають особливої гостроти. Такі організаційні заходи більшою мірою стосуються управлінської діяльності у сфері охорони громадського порядку та боротьби зі злочинністю.
7. Аналіз наукових джерел свідчить, що криміналістична характеристика злочинів є одним із найважливіших елементів криміналістичної методики. Вона є взаємопов’язаною сукупністю індивідуальних особливостей певної категорії злочинів, що характеризують обстановку, спосіб і механізм вчинення та приховування злочину, особу злочинця і потерпілого, які мають значення для виявлення, розкриття і розслідування злочину. На підставі криміналістичної характеристики можуть бути побудовані гносеологічні концепції і моделі встановлення істини у кримінальних справах.
Для цілеспрямованого, ефективного та якісного розслідування важливе значення мають відомості про механізм вчинення злочину. Криміналістична характеристика як структурна частина методики розслідування є побудованою на підставі наукового узагальнення кримінальної практики моделлю злочину, що складається із системи криміналістично значущих для його розкриття елементів (ознак).
Дослідивши наукові погляди на структуру криміналістичної характеристики, склад її елементів, автор дійшов висновку, що до елементів криміналістичної характеристики крадіжок, учинених в умовах надзвичайних ситуацій, можуть належати: інформація про підготовку до вчинення крадіжок, способи їх вчинення і прийоми приховання, про сліди (матеріальні та ідеальні), місце і час вчинення, предмет злочинного посягання, місця збуту викраденого, про особу злочинця тощо. Ця інформація має важливе значення, оскільки вона дозволяє виявити та пояснити зв’язки між різними обставинами вчинення злочину і в умовах відсутності достатньої початкової інформації висунути обґрунтовані версії, обрати оптимальний шлях для встановлення осіб, які вчинили крадіжку, встановити місцезнаходження викраденого майна тощо.
Так, аналізуючи інформацію про спосіб вчинення крадіжки і маючи в своєму розпорядженні відомості про типові способи вчинення таких злочинів, можна висунути обґрунтовану версію про особу злочинця; маючи інформацію про предмет злочинного посягання, можна встановити, через кого і де може бути реалізоване викрадене майно тощо.
При цьому зазначається, що не всі елементи криміналістичної характеристики можуть бути присутніми. Це пов’язано з особливістю умов надзвичайного характеру, в яких відбувається процес розслідування.
8. Як зазначається, процес розслідування відбувається під впливом факторів місця, часу його проведення, поведінки осіб учасників кримінального процесу, наявності у розпорядженні слідчого відповідних засобів вирішення завдань розслідування. Сукупність цих факторів утворює ту конкретну динамічну обстановку діяльності органу дізнання і слідчого, яка одержала назву слідчої ситуації.
У науці криміналістиці існує три основних підходи до розуміння слідчої ситуації. Так, звертається увага на те, що слідча ситуація це сукупність доказової, тактичної, методичної, організаційної інформації, з окремими елементами обстановки, у якій здійснюється розслідування. Також її розглядають як сукупність даних, що характеризують стан слідства у справі без врахування умов, у яких воно відбувається. Слідча ситуація також розуміється як певний стан розслідування, що характеризується наявністю тих чи інших доказів, інформаційного матеріалу і виникаючими в зв’язку з цим конкретними завданнями його збирання та перевірки, комплексу встановлених під час розслідування фактичних даних, сукупності умов, у яких протікає розслідування у певний момент.
Вважаємо, що типову слідчу ситуацію при розслідуванні крадіжок, учинених в умовах надзвичайних ситуацій, можна охарактеризувати як стан розслідування, що характеризується наявністю тих чи інших доказів, інформаційного матеріалу і виникаючими в зв’язку з цим конкретними завданнями його збирання та перевірки, комплексу встановлених під час розслідування фактичних даних, сукупності умов, у яких протікає розслідування у певний момент.
9. Успіх розслідування крадіжок, учинених в умовах надзвичайних ситуацій, багато в чому залежить від того, наскільки оперативно і кваліфіковано будуть проведені слідчі дії на початковому етапі розслідування.
Як свідчать приклади зі слідчої та судової практики, щонайменше зволікання з проведенням початкових дій негативно впливає на якість розслідування. По-перше, обстановка на місці злочину може швидко змінитися, а сліди злочину зникнути; по-друге, злочинці отримують можливість знищити сліди, що викривають їх у вчиненні кримінально караних діянь, приховати або реалізувати викрадене і навіть змінити місце проживання.
Крім того, потерпілі і свідки з часом забувають обставини вчиненого злочину і не можуть пригадати на допиті важливі для справи обставини, які раніше ними могли б бути повідомлені. Тому чим меншою буде перерва в часі між отриманим повідомленням про вчинений злочин і проведенням початкових слідчих дій, тим повніші і цінніші дані можуть бути отримані в результаті розслідування. Саме цим можна пояснити невідкладність початкових слідчих дій у справах про крадіжки, вчинені в умовах надзвичайних ситуацій.
До початкових слідчих дій у цій категорії справ належать: огляд місця події, допит потерпілого, затримання і допит підозрюваного, обшук, пред’явлення для пізнання, допит свідків.

Список використаних джерел

1. Бартошек М. Римское право: Понятия, термины, определения / М.Бартошек ; пер. с чешск. Ю. В. Пресняков. М. : Юрид. лит., 1989. 448с.
2. Гессен В. М. Исключительное положение / Гессен В. М. Х. : Эспада, 2005. 239 с.
3. Дерюжинский В. О. Лекции по полицейскому праву / ДерюжинскийВ. О. СПб., 1899. 153 с.
4. Конституционное (государственное) право зарубежных стран : в 4-х т. : учебник для юрид. вузов и фак. / [рук. авт. кол. и отв. ред. Б.А.Страшун]. М.: БЕК, 1993.
Т. 1: Часть общая : конституционное право, человек, общество. 1993. 253 с.
5. Дерюжинский В. О. Полицейское право. / Дерюжинский В. О. СПб., 1903. 235 с.
6. Костырина Н. А. Ограничение гарантий неприкосновенности личности в английском праве / Костырина Н. А. М., 1957. 138 с.
7. Уэйд и Филлипс. Конституционное право / Уэйд и Филлипс ; пер. с англ. А. С. Никифорова ; под ред. проф. С. Б. Крылова. М. : Изд. иностр. лит., 20-я тип. Союзполиграфпрома, 1950. 588 с.
8. Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран : в 2-х т. / H. A. Крашенинникова (ред.) ; Московский гос. ун-т им. М.В.Ломоносова. М. : Норма, 2003.
Т. 2: Современное государство и право. 2003. 670 с.
9. Материалы по пересмотру установленных для охраны государственного порядка исключительных законоположений. Действующее законодательство. СПб., 1912. 213 с.
10. Меринг Ф. История германской социал-демократии / Меринг Ф. М., 1907. 238 с.
11. Чрезвычайное законодательство ФРГ / [отв. ред. и авт. введ. чл.-кор. АН СССР проф. В. М. Чхиквадзе. М., 1970. 279 с.
12. Военная энциклопедия. СПб., 1912. 735 с.
13. Энциклопедический словарь : Брокгауз и Ефрон : в 12-ти т. М. : Сов. энциклопедия, 1991. Т. 2. 800 с.
14. Свод законов Российской Империи, дополненный по продолжениям 1906, 1908, 1909, 1910 гг. и позднейшими узаконениями 1911, 1912 гг. Второе издание. СПб., 1913. 642 с.
15. Полное собрание законов Российской Империи. Собрание второе. СПб., 1879. 573 с.
16. Собрание узаконений. СПб., 1892. 439 с.
17. Общее уложение Финляндии 1734 г. и дополнительные к нему узаконения с приложениями и указателями. СПб., 1912. 83 с.
18. Большая советская энциклопедия / [глав. ред. Б. А. Введенский]. 2-е изд. М. : Большая сов. энциклопедия, 1951. Т. 8. 645 с.
19. Полянский H. H. Эпопея военно-полевых судов 19061907 гг. / Полянский H. H. М., 1934. 328 с.
20. Государственная дума 19061917. Стенографические отчеты. М., 1995. 263 с.
21. Развитие русского права во второй половине XIX начале XX века. М. : Наука, 1997. 307 с.
22. Ведомости СССР. 1941.
23. О сдаче населением радиоприемных и радиопередающих устройств: постановление Совета Народных Комиссаров СССР от 25 июня 1941г. № 1750. Гос. арх. РФ, ф. 5446, оп. 1, д. 194, л. 51.
24. Собрание законов и распоряжений Рабоче-крестьянского Правительства РСФСР. 1923. 349 с.
25. Чубатий М. Огляд історії Українського права : історія джерел та державного права / М. Чубатий. 3-е вид. Мюнхен, 1947.
Ч. 2: Записки за викладами на Тайному Українському Університеті у Львові у рр. 19201923. 1947. 75 с.
26. Історія української Конституції / А. Г. Слюсаренко, М. В. Томенко (упоряд.); Українська правнича фундація. К. : Право, 1997. 464 с.
27. Мішуга І. Державна адміністрація на Україні / Мішуга І. К., 1919. 48 с.
28. Конституційні акти України 19171920 : невідомі конституційні акти України / Ю. Д. Прилюк, В. Ф. Жмир (наук. ред. і упоряд.). К. : Філософська і соціологічна думка, 1992. 272 с.
29. Капторович Я. А. Война и исполнение обязательств / КапторовичЯ.А. Петроград, 1917. 127 с.
30. Беляцкин С. А. Гражданский оборот и война / Беляцкин С. А. Спб., 1915. 83 с.
31. Сборник законов СССР. 1925. № 25. Ст. 167.
32. Сборник законов СССР. 19381967 г.г. М., 1968. Т. 2. 235 с.
33. Правда Востока. 1966. 23 июня. С. 1.
34. Ведомости Съезда народных депутатов СССР и Верховного Совета. 1990. № 15. Ст. 250.
35. Європейська конвенція про захист прав та основних свобод людини. К. : Київська правда, 1998. 72 с.
36. Про цивільну оборону : закон України від 03.02.93 року // Відомості Верховної Ради України. 1993. № 14. Ст. 124.
37.Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру : закон України від 08.06.2000 року // Відомості Верховної Ради України. 2000.№ 40. Ст. 337.
38.Про надзвичайний стан : закон України від 26.06.1992 року // Відомості Верховної Ради України. 1992. № 37. Ст. 538.
39.Про Порядок класифікації надзвичайних ситуацій : постанова Кабінету Міністрів України від 15.06.1998 року № 1099 // Офіційний вісник України. 1998. № 28. Ст. 1062.
40.Про Єдину державну систему запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру : постанова Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 року № 1198 // Офіційний вісник України. 1998. № 31. Ст. 1175.
41.Система предупреждения и действий в чрезвычайных ситуациях : понятийно-терминологический словарь. Минск : Полымя, 1992. 173 с.
42.Василькевич Я.В. Чрезвычайные ситуации : определение и сущность/ Я.В. Василькевич // Проблемы безопасности при чрезвычайных ситуациях / ВИНИТИ. Реферативный сборник. 1991. Вып. 9. С. 116.
43.Порфирьев Б.Н. Государственное управление в чрезвычайных ситуациях: анализ методологии и проблемы организации / Порфирьев Б.Н. М. : Наука, 1991. 136 с.
44.Репин Ю.В. Безопасность и защита человека в чрезвычайных ситуациях : [учебное пособие для студентов пед. вузов] / Репин Ю.В. М. : Дрофа, 2005. 192 с.
45.Словарь русского языка / Ожегов С.И.; под ред. чл.-кор. АН СССР Н.Ю. Шведовой. 18-е изд., стереотип. М. : Рус. яз., 1987. 797 с.
46.Словарь иностранных слов. 18-е изд., стереотип. М. : Рус. яз., 1989. 624 с.
47.Бахрах Д.Н. Административное право : [учебник для вузов] / Бахрах Д.Н. М. : БЕК, 1999. 368 с.
48.Бандурка О. М. Управління в органах внутрішніх справ України : [підручник] / Бандурка О. М. Х. : Ун-т внутр. справ, 1998. 480 с.
49.Безпека людини у надзвичайних ситуаціях : [навчальний посібник] / [Голінько В. І., Кременчуцький М. Ф.,Клочков В. Г., ФундінВ.Ю., Іконников Ю. Р., Долінський В. А.]; за ред. В.І.Голінька. [3-є вид., перероб і доп.]. Дніпропетровськ : Національний гірничий університет, 2004. 352 с.
50. Катастрофи в авіації : криміналістичний аналіз : науково-практичне видання / [В.С.Кузьмічов, Є.М. Моісеєв, В.С.Мацишин, Г.І.Прокопенко, С.С.Бичкова]. Київ : Видавництво КВІЦ”, 2005. 499 с.
51.Влох П.С. Безпека життєдіяльності в умовах надзвичайних ситуацій : [ конспект лекцій] / Влох П.С. К. : КНУБА, 2005. 40 с.
52.Про правовий режим надзвичайного стану : закон України від 16.03.2000 року // Офіційний вісник України. 2000. №15. Ст. 588.
53.Конституція України: прийнята на 5й сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141.
54.Корнієнко М. В. Поняття особливі умови” в діяльності органів внутрішніх справ / М. В. Корнієнко // Вісник університету внутрішніх справ. Х., 2000. № 10. С. 107111.
55.Майдыков А. Ф. Проблемы научного управления органами внутренних дел в особых условиях / А.Ф.Майдыков // Совершенствование управления органами внутренних дел в особых условиях : труды Акад. МВД СССР. М., 1991. С. 718.
56.Ларин В. В. Понятие и содержание особых условий / В. В.Ларин, И.А.Лесняк, С.Г.Никулин // Совершенствование управления органами внутренних дел в особых условиях : труды Акад. МВД СССР. М., 1991. С.37.
57.Громов М.А. Управление силами и средствами горрайлинорганов внутренних дел в экстремальных условиях / ГромовМ.А. М. : Акад. МВД СССР, 1990. 16 с.
58.Майдыков А. Ф. Предмет, задачи и система курса Управление органами внутренних дел в органами внутренних дел в экстремальных условиях” : [лекция] / Майдыков А. Ф. М. : Акад. МВД СССР, 1989. 25 с.
59.Демидов Ю.Н. Уголовно-правовые меры борьбы с правонарушениями в экстремальных условиях : [учебное пособие] / ДемидовЮ.Н. М. : УМЦ при ГУК МВД РФ, 1993. 76 с.
60.Лаптій В. А. Органи внутрішніх справ в умовах надзвичайних ситуацій : правове регулювання управлінської діяльності / В. А.Лаптій // Науковий вісник НАВСУ. К., 1996. № 1. С. 7177.
61.Черній В. В. Забезпечення законності органами внутрішніх справ в умовах надзвичайних ситуацій / В. В. Черній // Науковий вісник КНУВС. К., 2007. № 2. С. 145151.
62.Гіда Є. О. Історія становлення прав людини в Україні / Є.О.Гіда// Науковий вісник НАВСУ. К., 2005. Вип. 1. С. 162169.
63.Загальна декларація прав людини: прийнята і проголошена резолюцією 217 А (ІІІ) ГА ООН від 10 грудня 1948 року // Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій. АмстердамКиїв, 1996. С.69.
64.Про правовий режим воєнного стану: закон України від 6.04.2000 року // Офіційний вісник України. 2000. №17. Ст. 691.
65.Глушков В.О. Права і свободи громадян в умовах надзвичайного і воєнного стану / В.О. Глушков // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). К., 2004. № 9. С. 93103.
66.Колпаков В.К. Адміністративне право України : [підручник] / В.К. Колпаков, О. В. Кузьменко. К. : Юрінком Інтер, 2003. 543 c.
67.Про дію міжнародних договорів на території України : закон України від 10 грудня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. 1992. №10. Ст. 137.
68.Міжнародна Хартія прав людини / Інститут соціологічних і економічних проблем зарубіжних країн. Українська асоціація сприяння ООН. К. : Наукова думка, 1991. 28 с.
69.Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність видів поводження і покарання: док. ООН А/ RES/39/46 // Права людини : міжнародні договори України, Декларації, документи / Спілка юристів України. К., 1992. С. 92108.
70.Міжнародний пакт про громадянські і політичні права: прийнятий і відкритий для підписання, ратифікації та приєднання резолюцією 2200 А (ХХІ) ГА ООН від 16 грудня 1966 року // Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи / [упоряд. Ю.К. Качуренко]. [2-ге вид.]. К., 1997. С. 36 58.
71.Кодекс України про адміністративні правопорушення : прийнятий Верховною Радою УРСР 7 грудня 1984 року // Відомості Верховної Ради УРСР. 1984. Додаток до №52. Ст. 1122.
72.Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року / Верховна Рада України. Офіц. текст. К. : Юрінком Інтер, 2001. 240 с.
73.Цивільний кодекс України : Текст прийнятий Верховною Радою України 16.01.03. За станом на 16.01.2004 / М-во юстиції України. Офіц. текст. К. : Ін-Юре, 2004. 469 с.
74.Про міліцію : закон України від 20.12.1990 року // Відомості Верховної Ради України. 1991. № 4. Ст. 20.
75.Про оперативно-розшукову діяльність : закон України від 18.02.1992 року // Відомості Верховної Ради України. 1992. №22. Ст.303.
76.Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію : закон України від 21.10.1993 року // Відомості Верховної Ради України. 1993. №44. Ст.410.
77.Про Раду національної безпеки і оборони України : закон Українивід 05.03.1998 року // Відомості Верховної Ради України. 1998. № 35. Ст. 237.
78.Про Службу безпеки України : закон України від 25.03.1992року// Відомості Верховної Ради України. 1992. №27. Ст.382.
79.Про прокуратуру : закон України від 05.11.1991року // Відомості Верховної Ради УРСР. 1991. № 53. Ст. 793.
80.Про війська цивільної оборони : закон України від 24.03.1999 року // Відомості Верховної Ради України. 1999. №19. Ст.172.
81.Про Збройні сили : закон України від 06.12.1991 року // Відомості Верховної Ради України. 1992. № 9. Ст. 108.
82.Про Прикордонні війська України : закон України від 04.11.1991 року // Відомості Верховної Ради України. 1994. №15. Ст. 84.
83.Про Державну податкову службу в Україні : закон України від 24.12.1993 року // Відомості Верховної Ради України. 1994. №15. Ст.84.
84.Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення : закон України від 24.02.1994 року // Відомості Верховної Ради України. 1994. № 21. Ст. 216.
85.Про місцеве самоврядування в Україні : закон України 21.05.1997 року // Відомості Верховної Ради України. 1997. №24. Ст. 170.
86.Про місцеві державні адміністрації : закон України від 09.04.1999року // Відомості Верховної Ради України. 1999. №8. Ст.774.
87.Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону : закон України від 22.06.2000 року // Відомості Верховної Ради України. 2000. № 40 . Ст. 338.
88.Про охорону навколишнього природного середовища : закон України від 25.06.1991 року // Відомості Верховної Ради України. 1991. № 41. Ст. 546.
89.Про Концепцію захисту населення і територій у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій : указ Президента України від 26.03.1999року // Офіційний вісник України. 1999. №13. Ст. 510.
90.Про приєднання України до Частково відкритої угоди Ради Європи щодо запобігання, захисту та надання допомоги у разі великих природних та техногенних катастроф : указ Президента України від 15.01.1997 року № 24 // Офіційний вісник України. 1997. № 9. Ст. 21.
91.Положення про Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи: затв. указом Президента України від 10.10.2005 року // Офіційний вісник України. 2005. № 41. Ст. 2599.
92.Положення про Міністерство внутрішніх справ України : затв. постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 2006 року № 1383 // Офіційний вісник України. 2006. № 40. Ст. 2687.
93.Про затвердження Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку в Україні : постанова Ради Міністрів УРСР від 27 лютого 1991 року № 49 // ЗП України. 1991. №3. Ст.18.
94.Про внесення доповнень до Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку в Україні : постанова Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 1992 № 597 // ЗП України. 1992. №11. Ст. 276.
95.Про Постійну урядову комісію з питань, техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій : постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 1996 року №237 // ЗП України. 1996. №7. Ст. 229.
96.Про затвердження Положення про організацію оповіщення і зв’язку у надзвичайних ситуаціях : постанова Кабінету Міністрів України 15лютого 1999 року №192 // Офіційний вісник України. 1999. № 7. Ст.242.
97.Про Порядок фінансування робіт із запобігання і ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків : постанова Кабінету Міністрів України від 4.02.1999 року № 140 // Офіційний вісник України. 1999. №5. Ст. 173.
98.Про Державну комісію з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій : постанова Кабінету Міністрів України від 16.02.1998 року № 174 // Офіційний вісник України. 1998. № 7. Ст. 258.
99.Про затвердження Типових положень про функціональну та територіальну підсистему єдиної державної системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру : наказ Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 21.12.1998 року // Офіційний вісник України. 1999. № 7. Ст. 264.
100. Про затвердження Положень про функціональну підсистему забезпечення охорони громадського порядку й забезпечення гасіння великих та складних пожеж Єдиної державної системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру : наказ МВС України № 390 від 17.05.1999 р.
101. Про вдосконалення діяльності Оперативного штабу МВС України : наказ МВС України № 415 від 24.06.1995 р.
102. Про стан роботи по забезпеченню особистої безпеки працівників органів внутрішніх справ під час виконання ними службових обов’язків та заходи щодо її посилення : рішення колегії МВС України № 2 КМ/1 від 29.02.1996 р.
103. Про затвердження Інструкції про порядок переведення особового складу органів, підрозділів, установ, закладів системи МВС України на посилений варіант оперативно-службово