МЕТОДИКА РОЗСЛІДУВАННЯ ВБИВСТВ, ПРИХОВАНИХ ІНСЦЕНУВАННЯМ

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. КРИМІНАЛІСТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА
ВБИВСТВ, ПРИХОВАНИХ ІНСЦЕНУВАННЯМ 10
1.1. Способи вчинення злочину 10
1.2. Способи приховування злочинів 23
1.3. Типова слідова картина 40
1.4. Особа злочинця 53
1.5. Особа потерпілого 60
РОЗДІЛ 2. ПОЧАТКОВІ СЛІДЧІ ДІЇ 66
2.1. Огляд місця події 66
2.2. Тактика допиту 86
2.3. Тактика обшуку 104
2.4. Призначення і проведення судових експертиз 115
РОЗДІЛ 3. ПЛАНУВАННЯ Й ОРГАНІЗАЦІЯ
РОЗСЛІДУВАННЯ 126
3.1. Висунення слідчих версій 126
3.2. Взаємодія слідчих та оперативно-розшукових органів 137
3.3. Організація наступних слідчих дій 145
ВИСНОВКИ 157
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 160
ДОДАТКИ 177
ВСТУП

Наукова робота, яка подається до захисту є дослідженням важливої проблеми розслідування вбивств, прихованих інсценуванням. Її розробка пов’язана з аналізом криміналістичної характеристики, з’ясуванням специфіки провадження окремих слідчих дій, планування та організацією розслідування, що визначає його оптимальність. Вибір теми дисертаційного дослідження зумовлено недостатньою розробкою цієї проблеми в науковій юридичній літературі і насущних проблемах слідчої практики.
Актуальність теми дослідження. Сучасний стан криміногенної обстановки в Україні характеризується зростанням чисельності злочинів, що вирізняються старанністю підготовки, витонченістю вибору способів учинення і приховування, зухвалістю й жорстокістю. Особливої уваги заслуговують насильницькі й корисливо-насильницькі злочини, оскільки саме вони спрямовані проти найважливішого для людини – її життя і здоров’я та являють собою політичну й соціальну загрозу суспільству й державі. Вбивства взагалі завжди вносять у суспільство особливий резонанс. Низький духовний і матеріальний рівень розвитку суспільства, правовий нігілізм залишають свій негативний відбиток на розвитку держави й кожного її громадянина окремо. Бажання легкої наживи, озлобленість, байдужість до всього – далеко не вичерпний перелік причин, які визначають посягання на життя людини.
Зміни, що відбуваються в даний час у суспільстві, перерозподіл сфер впливу, реформування економіки породили загострення криміногенної обстановки, виникнення нових видів злочинної діяльності. До числа злочинів, які є особливо небезпечними, сьогодні належать убивства, приховані інсценуванням. Конституція України визначає життя і здоров’я людини як найвищу соціальну цінність. Саме тому вбивства – це тяжкий злочин проти особи, що становить загрозу людині і суспільству в цілому.
При загальному зростанні чисельності вбивств, учинених як окремими особами, так і організованими групами, мають місце й убивства, приховані інсценуванням, розслідування яких становить особливу складність. У цьому зв’язку вбачається важливим і необхідним формування окремої, специфічної методики розслідування, що має метою розробку положень криміналістичної характеристики, планування й організації розслідування цього виду злочину.
У теорії криміналістики ще й дотепер залишаються нерозробленими важливі положення, що стосуються методики розслідування вбивств, прихованих інсценуванням. До останнього належать способи інсценування і виявлення негативних обставин, як результати дослідження причинних зв’язків у процесі огляду місця події, а також способи встановлення інсценування.
Вагомий внесок у дослідження теоретичних проблем, пов’язаних з розслідуванням убивств, зокрема, тих, що приховуються інсценуванням, внесли вчені-криміналісти України та інших держав. Проблемні питання розслідування вбивств розглядаються в дослідженнях таких знаних науковців, як Т. В. Аверьянова, Ю. П. Аленін, О. Я. Баєв, В. П. Бахін, Р. С. Бєлкін, В. І. Бояров, О. Ю. Булулуков, І. В. Борисенко, О. М. Васильєв, Л. Г. Видонов, В. Г. Гавло, В. Г. Гончаренко, А. В. Дулов, В. А. Журавель, А. В. Іщенко, В. П. Колмаков, О. Н. Колесниченко, В. О. Коновалова, В. С. Кузьмичов, В. К. Лисиченко, В. Г. Лукашевич, Г. А. Матусовський, Г. М. Мудьюгін, М. В. Салтевський, В. В. Тіщенко, В. Ю. Шепітько, М. П. Яблоков та ін.
Разом із тим важливо відзначити, що в теорії криміналістики немає детальних наукових розробок, що до розслідування вбивств, прихованих інсценуванням. У цьому зв’язку вкрай необхідне формування й удосконалення методики розслідування вбивств досліджуваної категорії, і рекомендацій, спрямованих на його оптимізацію.
Актуальність теми дисертаційного дослідження визначається нагальною потребою аналізу особливостей розслідування названої категорії вбивств, розробки її криміналістичної характеристики, й провадження початкових слідчих дій, а також специфіки планування й організації всього процесу розслідування.
Перелічені обставини дозволяють віднести досліджувані проблеми до вельми актуальних.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження ґрунтується на планах наукових досліджень Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого і кафедри криміналістики. Воно виконано відповідно до цільової комплексної програми "Проблеми вдосконалення організації й діяльності суду та правоохоронних органів в умовах формування соціальної, правової, демократичної держави" (державний реєстраційний номер 186.0.099031) за напрямком "Актуальні проблеми судової влади, зміцнення законності, забезпечення ефективності боротьби зі злочинністю".
Мета і задачи дослідження. Метою наукового дослідження є формування основних положень методики розслідування вбивств, прихованих інсценуванням.
Відповідно зазначеної мети в дисертації були поставлені й вирішені такі задачи:
1. Дослідити поняття "інсценування", що мається в криміналістичній літературі, й адаптувати його до методики розслідування вбивств, прихованих інсценуванням.
2. Узагальнити й проаналізувати способи інсценування вбивств, у тому числі як уже відомі (повішення, утоплення, з використанням вогнепальної зброї), так і ті, що раніше не зустрічалися (з використанням джерел радіоактивного випромінювання, лікарських препаратів, наркотичних засобів).
3. Визначити й детально розглянути види негативних обставин, які є підставою для виявлення інсценування.
4. Дати рекомендації щодо методів огляду місця події і трупа, де виявлення останнього викликає припущення про інсценування смерті.
5. Виявити й вивчити слідчі ситуації, у яких версії про інсценування виникають за відсутності трупа.
6. Визначити різні види судових експертиз (судово-медичну, пожежно-технічну, авторознавчу, почеркознавчу, судово-балістичну, експертизи вузлів і петель, мікрооб’єктів тощо), які слід проводити з метою виявлення інсценування.
7. Обґрунтувати й запропонувати рекомендації по проведенню слідчих експериментів і перевірці показань на місці з метою викриття інсценування.
Об’єктом наукового дослідження виступає розробка методики розслідування вбивств, прихованих інсценуванням.
Предметом дисертаційного дослідження є планування й організація розслідування зазначеної категорії вбивств, а також специфіка провадження початкових слідчих дій.
Методи дослідження. Методологічним підгрунтям дисертації послужили положення теорії пізнання й загальної теорії криміналістики. У процесі дослідження були використані наступні методи наукового пізнання: формально-логічний – при класифікація видів інсценуваннь, використовуваних для приховування вбивств; функціональний – для дослідження окремих елементів криміналістичної характеристики вбивств, прихованих інсценуванням; історико-правовий – при розгляді етапів розвитку теоретичних уявлень про поняття "інсценування" та його ролі у приховуванні вбивств; статистичний метод – для аналізу й узагальнення кримінальних справ про вбивства, приховані інсценуванням, а також для опрацювання результатів висновків експертів при розслідуванні злочинів розглядуваної категорії.
Правовою базою дослідження є Конституція України, кримінально-процесуальне та кримінальне законодавство України, нормативно-правові акти, що регламентують організацію і діяльність правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю.
Емпіричну базу дисертаційного дослідження складають дані вивчення й узагальнення матеріалів слідчої практики за спеціально розробленою анкетою (250 кримінальних справ про вбивства за 1998-2003 рр., серед яких виявлено 75 справ про вбивства, приховані інсценуванням).
Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що дисертація є першим в Україні монографічним дослідженням методики розслідування вбивств, прихованих інсценуваннями, що ґрунтується на теоретичних концепціях криміналістики й узагальненнях слідчої практики. У роботі пропонуються нові теоретичні положення і практичні рекомендації щодо проведеного дослідження, у тому числі:
– уперше в науковій криміналістичній літературі сформульовано в узагальненому вигляді криміналістична характеристика вбивств, прихованих інсценуванням;
– досліджено поняття “інсценування”, адаптоване до методики розслідування вбивств;
– уперше в криміналістичній літературі аналізуються і класифікуються способи інсценування вбивств, у тому числі як уже відомі (повішення, утоплення, з використанням вогнепальної зброї), так і ті, які раніше не зустрічалися (з використанням джерел радіоактивного випромінювання, лікарських препаратів, здатних викликати смерть, наркотичних засобів);
– по-новому розглянуті негативні обставини, які є підставою для виявлення інсценування як логічного методу дослідження наявної інформації;
– уперше в криміналістичній літературі досліджені слідчі ситуації, у яких версії про інсценування виникають за відсутності трупа;
– позначені різні види експертиз, слідчих експериментів, які сприяють встановленню інсценування щодо до наявної слідчої ситуації;
– визначені питання планування й організації розслідування вбивств при малому обсязі й перекрученому змісті доказової інформації.
Практичне значення одержаних результатів. Висновки і пропозиції, сформульовані в дисертації, можуть бути використані для підвищення ефективності:
– практичної діяльності правоохоронних органів – як рекомендації щодо вдосконалення слідчої діяльності при розслідуванні вбивств, прихованих інсценуванням, зокрема, в тактиці огляду місця події і трупа, при припущенні інсценування смерті, а також у з’ясуванні негативних обставин, які є підставою для виявлення інсценування;
– науково-дослідницької роботи – як матеріал для подальших наукових досліджень у галузі криміналістичних методик;
– навчального процесу – як фундаментальний матеріал для підготовки відповідних методичних посібників і розділів підручників з курсу "Криміналістика", а також при читанні лекцій і проведенні практичних занять по криміналістиці.
Апробація результатів дослідження. Дисертація підготовлена на кафедрі криміналістики Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, обговорена на її засіданнях, схвалена й рекомендована вченою радою до захисту. Основні положення цього наукового дослідження висвітлювалися на міжнародних наукових і науково-практичних конференціях: "Методологічні проблеми правової науки" (м. Харків, 2002 р.); "Актуальні проблеми криміналістики" (м. Харків, 2003 р.), що проводилися Національною юридичною академією України імені Ярослава Мудрого.
За результатами дисертаційного дослідження підготовлено й надіслано на адресу прокуратури Харківської області доповідна записка з метою впровадження рекомендацій по розслідуванню вбивств, прихованих інсценуванням, у практичну діяльність слідчих.
Пропозиції, сформульовані в цій науковій роботі, знайшли своє впровадження в навчальному процесі Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого при читанні лекцій і проведенні практичних занять з криміналістики, що підтверджується відповідними актами впровадження наукових досліджень дисертації.
Публікації. Основні положення викладені в чотирьох наукових статтях, опублікованих у фахових наукових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, й у двох тезах наукових доповідей на конференціях.
Структура дисертації. Загальний обсяг дисертації – 183 сторінки. Робота складається зі вступу, трьох розділів, що містять дванадцять підрозділів, висновків, списку використаних джерел (198 найменувань) і додатків.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Результатом дисертаційного дослідження є розробка методики розслідування вбивств, прихованих інсценуванням, заснованої на комплексному підході до вивчення її основних параметрів, у тому числі криміналістичної характеристики, конструювання слідчих версій і визначення найбільш ефективних систем слідчих дій. Проведене дослідження дозволяє зробити певний внесок у практичну діяльність по розслідуванню названої категорії вбивств, а також сформулювати наступні висновки й рекомендації:
1. Убивства, приховані інсценуванням відрізняються від інших видів убивств нетрадиційним механізмом вчинення злочину, у підґрунті якого лежить вирішення розумових задач, що визначають вид інсценування вчиненого злочину. Складність розслідування цих злочинів полягає не тільки в тому, що слідчий має обмежений обсяг доказової інформації, а й тим, що певна її частина подана у збоченому вигляді, що перешкоджає правильній побудові слідчих версій і визначенню напрямку розслідування.
2. У дослідженні методики розслідування вбивств, прихованих інсценуванням, особливе значення має встановлення способу злочину, зумовленого обранням виду інсценування. У зв'язку з цим у дисертації аналізуються і класифікуються способи інсценування вбивств, у тому числі такі, які раніше не зустрічалися при розслідуванні вбивств (з використанням радіоактивних джерел і джерел випромінювання, різноманітних лікарських препаратів, наркотичних засобів тощо) При цьому відзначається, що інсценування – це найбільш витончений спосіб приховування злочину, що вимагає ретельної уваги, особливо до таких способів його розпізнання, як встановлення й аналіз причинно-наслідкових зв'язків, моделювання події злочину.
3. Особливе значення для теорії і практики розслідування вбивств, названої категорії має дослідження криміналістичної характеристики і таких її елементів, як спосіб приховування злочину, типова слідова картина, особа злочинця. Так, залежно від способу інсценування слідова картина, що становить собою комплекс слідів, типових для вбивств, прихованих інсценуванням, порушується відсутністю чи введенням таких елементів, які суперечать логіці причинних зв'язків, властивих природному розвитку події. Дослідження способу вчинення вбивства і слідової картини в їх взаємозв'язку дозволяє конструювати версії про особу злочинця.
4. У дисертації проаналізовані види негативних обставин, що є підставою для вирішення розумових задач, пов'язаних з виявленням інсценування й побудовою слідчих версій. Особливе практичне значення надається негативним обставинам у зв'язку з тим, що вони порушують логіку розвитку злочинної події і тим самим дозволяють досить швидко знайти дані, що вказують на інсценування події.
5. Теоретичне і практичне значення при розслідуванні цього виду злочинів має проведення початкових слідчих дій, особливо такої найбільш інформативної, як огляд місця події, що містить комплекс найважливішої доказової інформації, що дозволяє побудувати розумову модель події і виявити в ній прогалини, які свідчать про інсценування. При вивченні провадження окремих слідчих дій у дисертації звертається увага на такі їх тактичні прийоми, що сприяють виявленню негативних обставин і тим самим створюють підстави для висунення слідчих версій.
6. Вивчення й аналіз практики розслідування вбивств, дозволив дійти висновку, що однією зі слідчих дій, у перебігу яких виявляються ознаки інсценування, є окремі види судових експертиз, серед яких найпоширенішими виступають судово-медична, судово-трасологічна, судово-балістична, судово-почеркознавча, судово-авторознавча та інші.
7. Важливе теоретичне і практичне значення має дослідження і вивчення пропозицій, рекомендацій щодо планування й організації розслідування вбивств, прихованих інсценуванням, що зумовлено надзвичайно малим обсягом наявної доказової інформації і перекрученим її змістом, а також можливістю використання тактичних операцій, що забезпечують швидкість і ефективність розслідування.
8. У дисертації даються практичні рекомендації стосовно висунення слідчих версій, підставою для яких є аналіз виявленої інформації при проведенні окремих слідчих дій. Версії висуваються відповідно до слідчих ситуацій, що складаються на відповідному етапі розслідування. Особливу значимість мають сформульовані в дисертації пропозиції з висунення слідчих версій за відсутності трупа: вони позначені аналізом тих обставин, уявлення про які порушує закономірний розвиток події.
9. Пропонуються рекомендації щодо провадження інших слідчих дій, у процесі яких можна встановити невідповідність раніше отриманих показань подіям, які дійсно відбулися, а також обставинам, що викликають сумнів у їх вірогідності. До таких дій належать слідчий експеримент і перевірка показань на місці.
Рекомендації й висновки цього наукового дослідження свідчать про його практичну спрямованість і можуть бути використані слідчими, оперативними працівниками у процесі їх діяльності, а також впроваджені в навчальний процес при вивченні курсу криміналістики.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авдеев М.И. Судебная медицина: Учебник. – 4-е изд., перераб. и доп. – М.: Госюриздат, 1953. – 520 с.
2. Аверьянова Т.В., Белкин Р.С., Корухов Ю.Г., Россинская Е.Р. Криминалистика: Учебник для вузов / Под ред. Р.С.Белкина. – М.: Изд. группа НОРМА-ИНФРА•М, 1999. – 990 с.
3. Антонян Ю.М., Еникеев М.И., Эминов В.Е. Психология преступления и наказания. – М.: Пенатес-Пенаты, 2000. – 673 с.
4. Бандура О.А., Лукашевич В.Г. Криминалистическая версия: гносеологический, логический и психологический аспекты. – К., 1991. – 80 с.
5. Баранов Е.В. Криминалистическая сущность инсценировок и методы их разоблачения при расследовании преступлений: Автореф. дис… канд. юрид. наук. – М., 1977. – 20 с.
6. Баранов П.В. Рефлексивное управление и рефлексивная структура решений в играх двух лиц со строгим соперничеством // Проблемы принятия решения. – М.: Мысль, 1976. – С. 127-146.
7. Басалаев А.Н., Гуняев В.А. Криминалистическая характеристика преступления (общее понятие и практическое сочинение) // Методика расследовния преступлений. – М.: Юрид. лит., 1976. – С. 368 с.
8. Бахин В.П., Когамов М.Ч., Карпов Н.С. Допрос на предварительном следствии (уголовно-процессуальные и криминалистические вопросы). – Алмааты: Еркениет, 1999. – 208 с.
9. Белкин Р.С. Криминалистика: проблемы, тенденции, перспективы. Общая и частные теории. – М.: Юрид. лит., 1987. – 272 с.
10. Белкин Р.С. Криминалистика: Учебник для вузов. – М.: Изд. гр. НОРМА-ИНФРА, 1999. – 970 с.
11. Белкин Р.С. Криминалистическая энциклопедия. – М.: Изд-во БЕК, 1997. – 342 с.
12. Белкин Р.С. Курс криминалистики: В 3 т. – Т. 1: Общая теория криминалистики. – М.: Юристъ, 1997. – 408 с.
13. Белкин Р.С. Курс криминалистики: В 3-х т. – Т. 2: Частные криминалистические теории. – М.: Юристъ, 1997. – 464 с.
14. Белкин Р.С. Курс криминалистики: В 3-х т. – Т. 3: Криминалистические средства, приемы и рекомендации. – М.: Юристъ, 1997. – 480 с.
15. Белкин Р.С. Курс криминалистики: Учебное пособие. – 3-е изд., доп., М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2001. – 837 с.
16. Белкин Р.С. Курс советской криминалистики: В 3-х т. – Т. 3: Криминалистические средства, приемы и рекомендации. – М.: Акад. МВД СССР, 1979. – 406 с.
17. Белкин Р.С. Тенденция и перспективы развития криминалистики // Соц. законность. – 1983. – № 1. – С. 25-26.
18. Белкин Р.С. Теория и практика следственного эксперимента. – М.: ВШ МВД СССР, 1959. – 169 с.
19. Белкин Р.С. Эксперимент в следственной, судебной и экспертной практике. – М.: Юрид. лит., 1964.
20. Белкин Р.С., Винберг А.И. Криминалистика. Общетеоретические проблемы. – М.: Юрид. лит., 1973. – 264 с.
21. Борисенко І.В. Деякі особливості початкового етапу розслідування вбивств із розчленуванням трупа //Актуальні проблеми формування правової держави в Україні (До 50-ї річниці Конвенції про захист прав людини та основних свобод): Тези доп. та наук. повідомлень Всеукр. наук.-практ. конф. молодих вчених / За ред. М.І.Панова. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 2000. – С. 174-176.
22. Борисенко І.В. Методика розслідування вбивств з розчленуванням трупа: Автореф. дис... канд. юрид. наук. – Харків, 1999. – 19 с.
23. Борягин Г.И. Некоторые вопросы психологии производства обыска // Труды НИИ милиции МВД СССР. – М., 1959. – № 1. – С. 111-125.
24. Булулуков О.Ю. Методика розслідування вбивств при відсутності трупа: Автореф. дис... канд. юрид. наук. – Харків, 1996. – 24 с.
25. Булулуков О.Ю. Тактическая операция "Личность преступника" в расследовании убийств при отсутствии трупа // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я.Тацій. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 2001. – Вип. 49. – С. 166-174.
26. Быховский И.Е. Осмотр места происшествия. – М.: ВИ по изуч. причин и разработке мер предупр. преступности, 1973. – 97 с.
27. Валуйская М.Ю. К вопросу о типологии лиц, совершивших умышленные убийства при отягчающих обстоятельствах // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України: Наук. теоретич. журнал. – 2000. – Вип. 2. – С. 140-145.
28. Валуйська М.Ю. Кримінологічна характеристика особистості злочинців, що вчинили умисні вбивства при обтяжуючих обставинах: Автореф. дис... канд. юрид. наук. – Харків, 2002. – 19 с.
29. Васильев А.Н. Проблемы методики расследования отдельных видов преступлений. – М.: Изд-во МГУ, 1978. – 72 с.
30. Васильев А.Н. Следственная тактика. – М.: Юрид. лит., 1976. – 200 с.
31. Васильев А.Н., Мудьюгин Г.Н., Якубович Н.А. Планирование расследования преступлений. – М.: Госюриздат, 1957. – 199 с.
32. Васильев А.Н., Степичев С.С. Воспроизведение показаний на месте при расследовании преступлений. – М.: Госюриздат, 1959. – 47 с.
33. Ведерников Н.Т. Личность обвиняемого и подсудимого. – Томск: Изд-во Томского ун-та, 1978. – 174 с.
34. Ведерников Н.Т. Понятие личности преступника // Вопросы предупреждения преступности. – Томск, 1967. – С. 20-22.
35. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К.: Ірпінь: ВТФ "Перун", 2001. – С. 401.
36. Великородный П.Г. Криминалистическое понятие способа уклонения от ответственности // Вопросы борьбы с преступностью. – М.: Юрид. лит., 1986. – Вып. 44. – С. 80-85.
37. Винберг А.И., Миньковский Г.М., Рахунов Р.Д. Косвенные доказательства в советском уголовном процессе. – М.: Госюриздат, 1956. – 219 с.
38. Волков Б.С. Личность преступника (уголовно-правовое и криминологическое исследование). – Казань: Казанск. ун-т, 1972.
39. Гавло В.К. Теоретические проблемы и практика применения методики расследования отдельных видов преступлений. – Томск: Изд-во Томского ун-та, 1985. – 333 с.
40. Герасимов И.Ф. Криминалистические характеристики преступлений в методике расследования // Методика расследования преступлений. – М., 1975. – С. 94-95.
41. Герасимов И.Ф. Некоторые проблемы раскрытия преступлений. – Свердловск: Средне-Уральское книжное изд-во, 1975. – 183 с.
42. Герасимов И.Ф. Теоретические проблемы раскрытия преступлений: Автореф. дисс… докт. юрид. наук. – М., 1978. – 49 с.
43. Глазырин Ф.В. Психология следственных действий: Учеб. пособие. – Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1983. – 136 с.
44. Глассон Г.А., Комаринец Б.М. Составление протокола осмотра места происшествия. Осмотр места происшествия. – М.: НИИК МВД СССР. – 1947. – 33 с.
45. Голунский С.А. Криминалистика. Методика расследования отдельных видов преступлений: Учебник для юристов. – М.: Юрид. Изд-во НКЮ СССР, 1939. – 372 с.
46. Громов В.И. Осмотр места преступления. – М.: Изд-во НКВД РСФСР, 1931. – 48 с.
47. Гросс Ганс. Руководство для судебных следователей, как система криминалистики: Практическое руководство: Пер. с нем. / Перев. Дудкин Л. – Изд. 4-е, доп. – СПб.: Типография М. Меркулова, 1908. – XXVII + 1040 с.
48. Гуковская Н.И. Следственный эксперимент: Пособие для следователей. – М.: Госюриздат, 1958. – 96 с.
49. Дагель П.С. Учение о личности преступника в советском уголовном праве. – Владивосток: Изд-во Дальневосточного ун-та, 1971. – 132 с.
50. Даньшин И.Н. К вопросу о понятии личности преступника // Проблемы социалистической законности: Респ. межвед. науч. сб. – 1980. – Вып. 6. – С. 117-126.
51. Даньшин М.В. Класифікація способів приховування злочинів у криміналістиці: Автореф. дис... канд. юрид. наук. – Харків, 2000. – 20 с.
52. Даньшин М.В. Негативные обстоятельства как признак сокрытия преступления // Проблеми законності: Респ. міжвід. наук. зб. / Нац. юрид. акад. України. – 2000. – Вип. 43. – С. 184-187.
53. Дворкин А.И., Толпекин Т.А. Методика расследования убийств, совершенных с целью завладения жильем потерпевшего // Прокурорская и следственная практика. – 1998. – № 2. – 255 с.
54. Денисюк С.Ф. Система тактичних прийомів обшуку: Автореф. дис... канд. юрид. наук. – Харків, 1999. – 18 с.
55. Денисюк С.Ф., Шепитько В.Ю. Обыск в системе следственных действий (тактико-криминалистический анализ): Научно-практ. пособие. – Х.: Консум, 1999. – 160 с.
56. Драпкин Л.Я. Конфликтные ситуации и тактика следствия // Материалы Всесоюз. науч. конф. криминалистов и судебных психологов. – Алма-Ата, 1974. – С. 73-74.
57. Дубягин Ю.П. Руководство по розыску и расследованию неочевидных убийств. – М.: Буквица, 1977. – 480 с.
58. Еникеев М.И. Основы общей и юридической психологии: Учебник для вузов. – М.: Юристъ, 1996. – 631 с.
59. Зуйков Г.Г. Криминалистическое учение о способе совершения преступления // Соц. законность. – 1974. – № 11. – С. 14-19.
60. Ищенко Е.П. Проблемы криминалистической характеристики преступлений // 50 лет в криминалистике. К 80-летию со дня рождения Р.С.Белкина: Матер. межд. науч. конф. – Воронеж: Воронеж. гос. ун-т, 2002. – С. 120-123.
61. Клименко Н.И., Кириченко А.А. Криминалистика как наука и учебная дисциплина: Монография. – Дн.: Видавництво ДДУ, 1994. – 198 с.
62. Коврижных Б.Н. Деятельность органов прокуратуры по делам о нераскрытых убийствах: Автореф. дисс… канд. юрид. наук. – Х., 1969. – 24 с.
63. Колесниченко А.Н. Научные и правовые основы расследования отдельных видов преступлений: Автореф. дис… д-ра юрид. наук. – Харьков, 1967. – 30 с.
64. Колесниченко А.Н. Общие положения методики расследования отдельных видов преступлений (конспект лекций по советской криминалистике). – Х.: Юрид. ин-т, 1965. – 48 с.
65. Колесниченко А.Н. Общие положения методики расследования отдельных видов преступлений: Текст лекции. – Х.: Харьк. юрид. ин-т, 1976. – 30 с.
66. Колесниченко А.Н., Коновалова В.Е. Криминалистическая характеристика преступлений: Учеб. пособие. – Х.: Юрид. ин-т, 1985. – 91 с.
67. Колмаков В.П. Значение для расследования точного установления способов совершения и сокрытия преступлений против жизни // Тр. Харьк. гос. мед. ин-та. – 1956. – № 5. – С. 193-201.
68. Колмаков В.П. Расследование убийств: Лекции для студентов. – М.: Изд-во ВЮЗИ, 1958. – 78 с.
69. Колмаков В.П. Следственный осмотр. – М.: Юрид. лит., 1969. – 196 с.
70. Комарков В.С. Тактика допроса: Учеб. пособие. – Х.: Юрид. ин-т, 1975. – 66 с.
71. Кондрашков Н.Н., Кудрявцев В.Н. Личность преступника. – М.: Юрид. лит., 1971. – 355 с.
72. Коновалова В.Е. Версия: концепция и функции в судопроизводстве. – Х.: Консум, 2000. – 176 с.
73. Коновалова В.Е. Допрос: тактика и психология: Учеб. пособие. – Х.: Консум, 1999. – 157 с.
74. Коновалова В.Е. Правовая психология: Учеб. пособие. – Х.: Консум, 1997. – 160 с.
75. Коновалова В.Е. Правовая психология: Учеб. пособие. – Х.: Основа, 1990. – 198 с.
76. Коновалова В.Е. Тактика допроса свидетелей и обвиняемых. – Х.: Изд-во ХГУ, 1956. – 36 с.
77. Коновалова В.Е. Теоретические проблемы следственной тактики (познавательная функция логики и психологии в следственной тактике): Автореф. дисс… доктора юрид. наук. – Х., 1966. – 23 с.
78. Коновалова В.Е. Теоретические проблемы следственной тактики (познавательная функция логики и психологии в следственной тактике): Дисс. докт. юрид. наук. – Х., 1966. – 663 с.
79. Коновалова В.Е. Убийство: искусство расследования. – Х.: Факт, 2001. – 311 с.
80. Коновалова В.Е., Шепитько В.Ю. Криминалистическая тактика: теории и тенденции: Учебное пособие. – Х.: Гриф, 1997. – 255 с.
81. Коновалова В.Е., Шепитько В.Ю. Обыск: тактика и психология: Учеб. пособие. – Х.: Гриф, 1997. – 80 с.
82. Коновалова В.О. Проблеми логіки і психології у слідчій практиці. – Харків: Вид-во ХДУ, 1965. – 140 с.
83. Копнин П.В. Гипотеза и познание действительности. – К., 1962. – 237 с.
84. Криминалистика социалистических стран / Под ред. В.Я. Колдина. – М.: 1986. – 512 с.
85. Криминалистика. Криминалистическая тактика и методика расследования преступлений: Учебник для юристов / Под ред. В.Ю. Шепитько. – Х.: Одиссей, 2001. – 528 с.
86. Криминалистика: Учебник / Отв. ред. Н.П. Яблоков. – М.: Изд-во БЕК, 1995. – 708 с.
87. Криминалистика: Учебник / Отв. ред. Н.П. Яблоков. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 2002. – 718 с.
88. Криминалистика: Учебник / Под ред. А.Н.Васильева. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1971. – 562 с.
89. Криминалистика: Учебник / Под ред. А.Н. Васильева. – М.: Изд-во МГУ, 1980. – 566 с.
90. Криминалистика: Учебник / Под ред. Б.А. Викторова, Р.С. Белкина. – М.: Юрид. лит., 1976. – 548 с.
91. Криминалистика: Учебник / Под ред. И.Ф. Пантелеева, Н.А. Селиванова. – М.: Юрид. лит., 1984. – 543 с.
92. Криминалистика: Учебник / Под ред. И.Ф. Пантелеева, Н.А. Селиванова. – М.: Юрид. лит., 1993. – 591 с.
93. Криминалистика: Учебник / Под ред. С.П. Митричева, П.И. Тарасова-Родионова. – Ч. 2. – М.: Гос. изд-во юрид. лит., 1953. – 183 с.
94. Криминалистика: Учебник для вузов / Аверьянова Т.В., Белкин Р.С., Корухов Ю.Г., Россинская Е.Р.: Под ред. Белкина Р.С. – М.: Изд. группа "НОРМА-ИНФРА•М", 2001. – 971 с.
95. Криминалистика: Учебник для вузов / Ред. Герасимов И.Ф., Драпкин Л.Я. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Высшая школа, 2000. – 672 с.
96. Криминалистика: Учебник / Ред. Ищенко Е.П. – М.: Юристъ, 2000. – 751 с.
97. Криміналістика. Криміналістична тактика і методика розслідування злочинів: Підруч. для студентів юрид. вузів і фак. / За ред. В.Ю. Шепітька. – Х.: Право, 1998. – 376 с.
98. Криміналістика: Підручник для студ. юрид. ВНЗ / Кол. авт. Глібко В.М., Дудніков А.Л., Журавель В.А. та ін. / За ред. В.Ю. Шепітька. – К.: Видавничій Дім "Ін Юре", 2001. – 684 с.
99. Кудрявцев В.Н. Способ совершения преступления и его уголовно-правовое значение // Сов. государство и право. – 1957. – № 8. – С. 60-69.
100. Кузьмичов В.С. Криминалистический анализ расследования преступлений. – К.: НАВСУ – НВТ "Правник", 2000. – 360 с.
101. Кузьмичов В.С., Прокопенко Г.И. Криминалистика: Учебник. – К.: Юринком Интер, 2001. – 367 с.
102. Лавров В.П. Криминалистические проблемы установления способа сокрытия тяжких преступлений против личности // Вопросы криминалистики и судебной экспертизы по делам о тяжких преступлениях. – Караганда, 1985. – 112 с.
103. Ларин А.М. От следственной версии к истине. – М.: Юрид. лит., 1976. – 198 с.
104. Ларин А.М. Работа следователя с доказательствами. – М.: Юрид. лит., 1966. – 155 с.
105. Ларин А.М. Расследование по уголовному делу. Планирование, организация. – М.: Юрид. лит., 1970. – 222 с.
106. Леви А.А., Цыпарский Я.Г. Применение метода реконструкции при расследовании. – М.: ВИ по изуч. причин и разработке мер предупр. преступности, 1975. – 48 с.
107. Левков В.М. Криміналістичні версії: Текст лекцій. – Х.: Юрид. ін-т, 1991. – 24 с.
108. Личность преступника / Отв. ред. В.Н. Кудрявцев. – М.: Юрид. лит., 1975. – 269 с.
109. Лузгин И.М. Методологические проблемы расследования. – М.: Госюриздат, 1973. – 102 с.
110. Максутов И.Х. Осмотр места происшествия: Пособие. – Л.: Изд-во Ленинградского ун-та, 1965. – 39 с.
111. Малышкин П.В. Распознавание преступных инсценировок при криминалистическом исследовании обстановки места происшествия: Автореф. дисс… канд. юрид. наук. – М., 1990. – 26 с.
112. Мартін О.О. Значення негативних обставин при розслідуванні злочинів // Рад. право. – 1971. – № 11. – С. 38-43.
113. Медведев С.И. Негативные обстоятельства и их использование в раскрытии преступление: Учеб. пособие. – Волгоград: НИиРИО ВСШ МВД СССР, 1973. – 120 с.
114. Митричев С.П. К вопросу о научных основах советской криминалистики // Советская криминалистика на службе следствия: Сб. статей. – М., 1956. – Вып. 7. – С. 3-36.
115. Митричев С.П. Методика расследования отдельных видов преступлений // Криминалистика и судебная экспертиза. – К., 1973. – Вып. 10. – С. 13-28.
116. Митричев С.П., Тарасов-Радионов П.И. Криминалистика: учеб. пособие для юрид. ин-тов. – М.: Госюриздат, 1953. – 183 с.
117. Мудьюгин Г.Н. Построение и проверка версий // Васильев А.Н., Мудьюгин Г.Н., Якубович Н.А. Планирование расследования преступлений. – М., 1957. – С. 65-66.
118. Мудьюгин Г.Н. Расследование убийств по делам, возбуждаемым в связи с исчезновением потерпевшего. – М.: Всесоюзный ин-т по изуч. причин и разраб. мер предупреждения преступности, 1967. – 138 с.
119. Мудьюгин Г.Н. Расследование убийств, замаскированных инсценировками. – М.: Юрид. лит., 1973. – 157 с.
120. Настільна книга слідчого [Наук.-практ. видання для слідчих і дізнавачів] /Панов М.І., Шепітько В.Ю., Коновалова В.О. та ін. – К.: Видавничій Дім "Ін Юре", 2003. – 720 с.
121. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / Під ред. М.О.Потебенька, В.Г.Гончаренка: У 2-х ч. – К.: Форум, 2001. – Загальна частина. – 338 с.
122. Николайчук И.А. Выявление признаков сокрытия преступлений // Законность. – 2000. – № 6. – С. 40-42.
123. Николайчук И.А. Сокрытие преступлений как форма противодействия расследования / Под ред. Р.С.Белкина. – М., 2000. – 233 с.
124. Образцов В.А. Основы криминалистики. – М.: Юристъ, 1996. – 160 с.
125. Овечкин В.А. Расследование преступлений, скрытых инсценировками: Учеб. пособие. – Х.: Юрид. ин-т, 1979. – 63 с.
126. Ожегов С.И. Словарь русского языка. – М.: Рус. яз., 1984. – 976 с
127. Осмотр места происшествия: Справочник следователя / Рук. авт. кол. А.А. Леви. – 2-е изд. – М.: Юрид. лит., 1982. – 272 с.
128. Осмотр места происшествия: Справочник следователя / Рук. авт. кол. А.А. Леви. – М.: Юрид. лит., 1979. – 223 с.
129. Панов Н., Шепитько В. Рефлексивное управление при допросе // Юридический вестник. – 1999. – № 4. – С. 96-98.
130. Панов Н.И. Способ совершения преступления и уголовная ответственность. – Х.: Вища школа, 1982. – 161 с.
131. Панов Н.И. Уголовно-правовое значение способа совершения преступления. – Харьков: Юрид. ин-т, 1984. – 111 с.
132. Пантелеев И.Ф. Методика расследования преступлений. – М., 1975. – 56 с.
133. Попов А.В. Тактические приемы поиска вещественных источников доказательственной информации. – Алма-Ата, 1976. – 41 с.
134. Попов В.И. Аспекты совершенствования осмотра и обыска // "50 лет сов. прокуратуры и проблемы совершенствования предварительного следствия": Тезисы докл. на конф. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1972. – С. 38-39.
135. Попов В.И. Осмотр места преступления: Метод. указ. – М.: ВЮЗИ, 1948. – 27 с.
136. Попов В.И. Осмотр места происшествия. – М.: Госюриздат, 1959. – 231 с.
137. Попов В.П. Осмотр места происшествия / Под ред. В.А.Хвана. – Алма-Ата: Казгосиздат, 1956. – 220 с.
138. Порубов Н.И. Допрос в советском уголовном судопроизводстве. – Минск: Вышэйшая школа, 1973. – 368 с.
139. Райский М.И. Судебная медицина: Учебник. – М.: Медгиз, 1963. – 468 с.
140. Рассейкин Д.П. Осмотр места происшествия и трупа при расследовании убийств. – М.: Юрид. лит., 1967. – 152 с.
141. Рассказов Л.П. Значение осмотра места происшествия в разоблачении симуляции преступления. – М.: Юриздат, 1949. – 82 с.
142. Рассказов Л.П. Симуляция преступлений. – М.: Юриздат, 1945. – 67 с.
143. Расследование преступлений повышенной общественной опасности: Пособие для следователей / Под ред. Н.А.Селиванова, А.И.Дворкина. – М.: Лига Разум, 1998. – 442 с.
144. Ратинов А.Р. Версии об инсценировке на месте происшествия // Осмотр места происшествия. – М.: Госюриздат, 1960. – 145 с.
145. Ратинов А.Р. Некоторые вопросы производства обыска // Вопросы криминалистики. – М.: Госюриздат, 1961. – № 1-2. – С. 16-17.
146. Ратинов А.Р. Обыск и выемка. – М.: Госюриздат, 1961. – 220 с.
147. Ратинов А.Р. Осмотр места происшествия. – М.: Юрид. лит., 1960. – 320 с.
148. Ратинов А.Р. Судебная психология для следователей: Учеб. пособие. – М.: Высшая школа МООП СССР, 1967. – 290 с.
149. Ратинов А.Р. Теория рефлексивных игр в приложении к следственной практике // Правовая кибернетика. – М.: Юрид. лит., 1970. – 234 с.
150. Ратинов А.Р., Адамов Ю.П. Лжесвидетельство (происхождение, предотвращение и разоблачение ложных показаний). – М.: ВИ по изуч. причин и разработке мер предупр. преступности, 1976. – 133 с.
151. Руководство для следователей / Отв. ред. Н.В. Жогин. – М.: Юрид. лит., 1971. – 752 с.
152. Руководство по расследованию убийств / Отв. ред. С.И. Гусев. – М.: Юрид. лит., 1977. – 400 с.
153. Рыбальская В.Я. Виктимность как элемент структуры механизма преступление несовершеннолетних // Вопросы борьбы с преступностью: Сб. статей. – М., 1978. – Вып. 29. – С. 36-44.
154. Рыбников Б.Б. Проблема сокрытия преступлений и ее место в советской криминалистике // Криминалистический сборник. – Рига, 1972. – С. 412-419.
155. Салтевский М.В. Тактические основы организации и производства следственных действий и получение информации от вещей // Специализированный курс криминалистики: Учебник / Отв. ред. М.В.Салтевский. – К.: НИиРИО КВШ МВД СССР, 1987. – Гл.18. – С. 234-255.
156. Салтевський М.В. Криміналістика: Підручник. – У 2-х ч. – Ч. 1. – Х.: Консум, Основа, 1999. – 416 с.
157. Салтевський М.В. Криміналістика: Підручник. – У 2-х ч. – Ч. 2: Методика і тактика. – Х.: Консум, 2001. – 528 с.
158. Селиванов Н.А. Криминалистическая характеристика убийств, совершенных по найму: Пособие для следователей. – М.: Лига Разум. 1998. – 237 с.
159. Селиванов Н.А. Советская криминалистика: система понятий. – М.: Юрид. лит., 1982. – 152 с.
160. Селиванов Н.А. Сущность методики расследования и ее принципы // Соц. законность. – 1976. – № 5. – С. 61-63.
161. Селиванов Н.А., Орлов В.М. Наглядные пособия кабинета криминалистики прокуратуры. – М.: ВИ по изуч. причин и разработке мер предупр. преступности, 1973. – 123 с.
162. Селиванов Н.А., Теребилов В.И. Первоначальные следственные действия. – М.: Юрид. лит., 1969. – 293 с.
163. Сидоров В.В. Начальный этап расследования: организация, взаимодействие, тактика. – М., 1982. – 138 с.
164. Смирнов Г.Л. Советский человек. – М., 1971. – 97 с.
165. Советская криминалистика. Методика расследования отдельных видов преступлений: Учебник для юрид. ин-тов и фак-тов / Под ред. В.К. Лисиченко – К.: Вища школа, 1988. – 404 с.
166. Соколовский З.М. Проблема использования в уголовном судопроизводстве специальных знаний при установлении причинной связи явлений (криминалистическое и процессуальное исследование): Автореф. дисс… докт. юрид. наук. – Х., 1968. – 28 с.
167. Соя-Серко Л.А. Проверка показаний на месте: Метод. пособие. – М.: ВИ по изуч. причин и разработке мер предупр. преступности, 1966. – 92 с.
168. Старченко А.А. Гипотеза. Судебная версия. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1962. – 72 с.
169. Танасевич В.Г. Теоретические основы методики расследования преступлений // Сов. государство и право. – 1976. – № 6. – С. 90-94.
170. Танасевич В.Г., Образцов В.А. О криминалистической характеристике преступлений // ВИ по изуч. причин и разработке мер предупр. преступности. – М., 1976. – Вып. 25. – С. 94-104.
171. Тарасов-Родионов П.И. Предварительное следствие: Пособие для следователей. – М.: Юр. изд-во Мин. юстиции СССР, 1955. – 194 с.
172. Тіщенко В.В. Корисливо-насильницькі злочини: криміналістичний аналіз: Монографія. – Одеса: Юридична література, 2002. – 360 с.
173. Томилин В.В. Судебная медицина: Учебник. – М.: Юрид. лит., 1987. – 336 с.
174. Фадеев В.И. Расследование инсценировок преступных событий: Автореф. дис... канд. юрид. наук. – Воронеж, 1998. – 23 с.
175. Федотов Ю.Д. Особенности осмотра места происшествия при самосожжении, а также при убийствах, инсценируемых под самосожжение. – Ташкент, 1958. – 183 с.
176. Франк Л.В. Виктимология и виктимность. – Душанбе: Ирфон, 1972. – 123 с.
177. Харкевич Д.А. Фармакология. – М., 1999. – 661 с.
178. Цимбал М.Л. Тактика огляду місця події при розслідуванні пожеж: Автореф. дис... канд. юрид. наук. – Харків, 1999. – 20 с.
179. Ципарский Я.Г. Некоторые приемы реконструкции на месте происшествия для воспроизведения обстановки и обстоятельств события // Криминалистика и судебная экспертиза: Сб. / НИИ судебной экспертизы. – Х., 1965. – Вып. 2. – С. 65.
180. Черваков В.Ф. Судебная баллистика: Пособие. – М.: Юр. изд-во НКЮ СССР, 1937. – 248 с.
181. Шепитько В.Ю. Криминалистика: Курс лекций. – Х.: Одиссей, 2003. – 352 с.
182. Шепитько В.Ю. Негативные обстоятельства в расследовании преступлений: логико-психологический подход // Проблеми законності: Республ. міжвіж. наук. зб. – Вип. 50. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2001. – С. 145-152.
183. Шепитько В.Ю. Роль негативных обстоятельств в расследовании преступлений, совершенных в условиях неочевидности // Проблемы раскрытия и расследования преступлений, совершенных в условиях неочевидности. – Волгоград, 1989. – С. 82-86.
184. Шепитько В.Ю. Теоретические проблемы систематизации тактичеких приемов в криминалистике: Дисс… доктора юрид. наук. – Х., 1996. – 418 с.
185. Шепитько В.Ю. Теоретические проблемы систематизации тактических приемов в криминалистике. – Х.: РИП "Оригинал", 1995. – 197 с.
186. Шепітько В.Ю. Довідник слідчого: Довідкове видання. – К.: Видавничій Дім "Ін Юре", 2001. – 208 с.
187. Шепітько В.Ю. Допит: Науково-практ. посібник. – Х.: НЮАУ ім. Я.Мудрого, 1998. – 35 с.
188. Шепітько В.Ю. Криміналістика. Енциклопедичний словник (українсько-російський і російсько-український) / За ред. акад. НАНУ В.Я.Тація. – Х.: Право, 2001. – 560 с.
189. Шепітько В.Ю. Про негативні обставини і фальшиве відображення в розслідуванні злочинів // Слідча практика України. – К., 1998. – С. 34-41.
190. Шепітько В.Ю. Тактика допиту: Текст лекції. – Харків: УДЮА, 1992. – 22 с.
191. Шепітько В.Ю. Тактика огляду місця події: Конспект лекції. – Х.: УДЮА, 1994. – 20 с.
192. Шиканов В.И. Комплексная экспертиза и ее применение при расследовании убийств. – Иркутск: Вост.-Сиб. кн. изд-во, 1976. – 230 с.
193. Шиканов В.И.. Криминалистическая виктимология и практика расследования убийств: Учеб. пособие. – Иркутск: Иркут. ун-т, 1979. – 45 с.
194. Яблоков Н.П. Совершенствование методических основ расследования преступлений // Сов. государство и право. – 1976. – № 2. – С. 67-72.
195. Якимов И.Н. Криминалистика. Руководство по уголовной технике и тактике. – М.: НКВД РСФСР, 1925. – 430 с.
196. Якимов И.Н. Криминалистика. Уголовная тактика: Практическое пособие. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: НКВД РСФСР, 1929. – 312 с.
197. Якимов И.Н. Практическое руководство к расследованию преступлений. – М.: НИИ уголовной политики, 1924. – 179 с.
198. Яковлев Я.М. Расследование убийств. – Сталинабад: Таджик. гос. ун-т, 1960. – 272 с.