Мікротопонімія Західного поділля

Краткое описание

УЖГОРОДСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

Лісняк Наталія Іванівна

УДК 808.3.311

мікротопонімія Західного поділля

Спеціальність 10.02.01 українська мова

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Чучка Павло Павлович,
доктор філологічних наук,
професор

Ужгород 2004

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ .

4

Вступ

6

Розділ 1. Мікротопонімія як об’єкт наукового дослідження ...

11

1.1. Географія та історія Західного Поділля .....................

11

1.2. Становлення української мікротопоніміки ...............

15

1.3. Діалектні особливості мікротопонімів ...............................

21

Розділ 2. семантика твірних основ мікротопонімів ..

26

2.1. Апелятивні основи ............................

27

2.1.1. Основи, що вказують на об’єкти натурогенного походження ...............

27

2.1.1.1. Основи, що характеризують рельєф ......................................................

27

2.1.1.2. Основи, що вказують на структуру чи властивості ґрунту .................

43

2.1.1.3. Основи, пов’язані з флорою ....................................................................

49

2.1.1.4. Основи, що вказують на фауну ..............................................................

56

2.1.2. Основи, що вказують на об’єкти антропогенного походження .............

59

2.1.2.1. Основи, що вказують на спосіб освоєння земельних ділянок .............

59

2.1.2.2. Основи, що вказують на умови заснування поселень ..........................

61

2.1.2.3. Основи, що вказують на призначення та використання площі ...........

64

2.1.2.4. Основи, що вказують на різні промисли ...............................................

67

2.1.2.5. Основи, мотивовані назвами господарських, культових та інших споруд .....................................................................................................................

72

2.1.2.6. Основи, що вказують на шляхи, сполучення .......................................

80

2.1.2.7. Основи, які визначають орієнтацію об’єкта в просторі .......................

82

2.1.2.8. Основи, пов’язані з одиницями виміру площ, наділів .........................

85

2.1.2.9. Основи, що вказують на відношення об’єкта до людей ......................

91

2.2. Онімні основи .................................................................................................

94

2.2.1. Антропонімні основи ..................................................................................

94

2.2.1.1. Іменні основи ............................................................................................

94

2.2.1.2. Прізвищеві та прізвиськові основи ........................................................

96

2.2.2. Топоніміні основи .......................................................................................

98

2.2.2.1. Макротопонімні основи .........................................................................

99

2.2.2.2. Ойконімні основи .....................................................................................

99

2.2.2.3. Мікротопонімні основи ...........................................................................

103

2.2.2.4. Гідронімні основи ....................................................................................

104

Розділ 3. структура мікротопонімів ..................................................

106

3.1. Прості (однослівні) мікротопоніми ..............................................................

109

3.1.1. Первинні (лексико-семантичні) утворення ..............................................

109

3.1.2. Вторинні (морфологічні) утворення .........................................................

120

3.2. Складені мікротопоніми ................................................................................

135

3.2.1. Двослівні та багатослівні мікротопоніми .................................................

136

3.2.2. Прийменникові словоформи в ролі мікротопонімів ................................

143

3.2.2.1. Власне прийменникові конструкції .......................................................

144

3.2.2.2. Номінативно-прийменникові конструкції .............................................

151

ВИСНОВКИ

153

список використаних джерел .

156

Перелік умовних скорочень
Список скорочень використаних джерел

Аркушин Аркушин Г. Л. Словник західнополіських говірок. У 2-х т. Луцьк: Ред.-вид. відд. Весна” Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2000. - 354 с.
Бичко Бичко З. Діалектна лексика наддністрянського говору. Тернопіль: Лідер, 2000 280 с.
Горбач Горбач О. Північно-наддністрянська говірка і діалектний словник с. Романів Львівської області. Мюнхен, 1965. 103 с.
Грінченко Грінченко Б. Словарь української мови. К., 1907-1909. Т.1-4.
Даль Даль В.И. Толковый словарь живого великорусского языка. М.: Русский язык, 1978-1980. Т. 1-4.
Данилюк Данилюк О.К. Словник народних географічних термінів Волині. Луцьк, 1997. 103 с.
Дуйчак Дуйчак М. Мікротопонімія українських сіл Східної Словаччини // Науковий збірник музею української культури у Свиднику. Словацьке пед. вид. в Братиславі. Відділ укр. літ. в Пряшеві, 1994. С. 260-372.
ЕСУМ Етимологічний словник української мови: В 7-ми т. / Гол. ред. О.С.Мельничук. К.: 1982-1989. Т. 1-3.
Лучик Громко Т.В., Лучик В.В., Поляруш Т.І. Словник народних географічних термінів Кіровоградщини. Київ-Кіровоград, 1999. 221 с.
Марусенко Марусенко Т.А. Материалы к словарю украинских географических апелятивов (названия рельефов) // Полесье (Лингвистика. Археология. Топонимика). М., 1968. С. 206-255.
Мурзаєв Мурзаев Э.М., Мурзаева В.Э. Словарь местных географических терминов. М. , 1969. 303 с.
Ожегов Ожегов С.И. Словарь русского языка. М.: Русский язык, 1985. 797.
Онишкевич Онишкевич М.Й. Словник бойківських говірок: У 2-х ч. К: Наук. думка, 1984. Ч. 1-2.
Пура Пура Я.О. Походження назв територіальних мікрооб’єктів Рівненщини. Рівне, 1990. Т. 1. 206 с.
СІС Словник іншомовних слів. / За ред. О. С. Мельничука. К.: УРЕ, 1975. 775 с.
СУМ Словник української мови. / І. К. Білодід (гол. ред.) та ін. Т.1-11. К., 1970-1980.
СУМ XVI-XVII ст. Словник української мови XVI першої половини XVII ст. Львів, 1994-1999. Випуск 1-6.
Фасмер Фасмер М. Этимологический словарь русского языка: В 4-х томах. М., 1964-1973. Т. 1-4.
Черепанова ЧерепановаЕ.А. Народная географическая терминология Черниговско-Сумского Полесья. Сумы, 1984. 274 с.
Чучка Чучка П.П. Вступ до слов’янської філології. К., 1989. 75 с.
Яшкін Яшкін І.Я. Беларускія географічныя назвы: Топаграфія. Гідралогія. Мінск: Навука і тэхныка, 1971. 256 с.
Hrabec Hrabec S. Nazwy geografichne Huculszczyzny. Krakow, 1950. 261 s.
Łesiów Łesiów M. Terenowe naswy własne Lubelszczyzny. Lublin, 1972. 214 s.

Інші скорочення

антр. антропонім
гідр. гідронім
макр. макротопонім
мікр. мікротопонім

ойк. ойконім
пор. порівняй
топ. топонім

Вступ

Актуальність теми. Мікротопонімія Західного Поділля (далі ЗП) ще не була предметом спеціального лінґвістичного дослідження, а нагальність зібрати і проаналізувати мікротопонімію цього краю зумовлена тим, що цей клас онімів протягом останнього півстоліття зазнав і далі продовжує зазнавати значних змін. Багато мікротопонімів безповоротно і назавжди зникає з людської пам’яті, хоча майже кожен тісно пов'язаний з історією місцевої людності, в них відображається побут, вірування, творчість народу, простежуються його торговельні, господарські та культурні зв'язки.
Власні назви мікрооб’єктів входять до складу загальнонаціональної лексики, утворюючи окремий лексичний шар, що підпорядковується законам її розвитку.
Мікротопоніми семантично близькі до загальних назв, проте визначаються меншою граматичною стійкістю, історично мінливіші. Їх специфіка тісно й органічно пов’язана з різними особливостями іменованих об’єктів. Мікротопоніми здебільшого є фактами однієї мови і продуктом творчості одного народу.
Мікротопоніми це назви малих географічних об'єктів, до яких належать іменування природних реалій (боліт, горбів, гір, джерел, долин, шляхів, лугів, пасовищ, полів, ставків, струмків, урочищ, ярів тощо) та іменування рукотворних невеликих об'єктів (вулиць, кутків і частин села, доріг, стежок, криниць, мостів, кладовищ, хуторів).
Мікротопоніми позначають невеликі об'єкти незначної суспільної ваги, мають специфічну деривативну структуру, здебільшого належать до первинних утворень, функціонують порівняно недовго та обслуговують громаду, обмежену територіально.
В Україні відомо небагато праць, присвячених дослідженню мікротопонімів окремих реґіонів. Крім того, вітчизняній мікротопоніміці дотепер бракує чіткого окреслення її меж, потребують розв’язання і деякі теоретичні проблеми. У такій ситуації дослідження реґіональної мікротопонімії, зокрема і ЗП, набувають особливої ваги. Вони не тільки збагачують українську ономастику новим матеріалом, але й сприяють поглибленню теоретико-методологічних засад.
Отже, результати дослідження дають можливість виявити специфіку територіальних мікротопонімів, доповнюють висновки інших ономастів щодо реґіональних особливостей української мікротопонімії та є актуальними при подальшому вивченні онімів України.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація реалізує один із напрямів комплексної наукової проблеми "Слов'янська діалектологія та ономастика", яку вже протягом років розробляє кафедра загального і слов’янського мовознавства, а нині в рамках теми кафедра словацької філології Ужгородського національного університету.
Мета дисертаційного дослідження здійснити лінґвістичний аналіз мікротопонімії Західного Поділля. Досягнення цієї мети передбачає виконання таких конкретних завдань:
1) зібрати назви малих географічних об’єктів на території реґіону в синхронному зрізі;
2) визначити роль різних розрядів апелятивної та онімної лексики у творенні мікротопонімів;
3) установити співвідношення апелятивної та онімної лексики, відображеної в основах мікротопонімів;
4) дослідити словотвірну структуру мікротопонімів, виявити продуктивність основних словотвірних моделей та відповідних формантів;
5) визначити специфіку творення мікротопонімів реґіону;
6) укласти словник мікротопонімів ЗП.
Об’єктом дослідження є мікротопонімія ЗП. До цього реґіону входить уся Тернопільська область, крім її північних (Кременецького, Лановецького та Шумського) районів, які до 1918 р. адміністративно належали до Волині. ЗП охоплює частину Подільської височини, яку через рівнинну поверхню та значні висоти називають Тернопільським плато. Географи локалізують ЗП між Розтоцько-Опільською географічною областю на заході і Товтровим кряжем на сході.
Предметом дослідження є словотвірна структура та лексико-семантичні особливості лексичної бази сучасних мікротопонімів ЗП.
Джерельна база дослідження становить лексичний матеріал, особисто зібраний експедиційним методом та шляхом анкетування респондентів, обстежено всі сільські кадастри ЗП, окрім тих, у яких здавна живуть етнічні поляки, а також вилучено населені пункти, до яких упродовж 1946-1947 років було переселено українців із Польщі. Внаслідок обстеження території 335 населених пунктів виявлено понад 6000 географічних мікрооб’єктів, які мають свої власні назви. Опитування респондентів, що проживають на досліджуваній території, велося за Програмою збирання матеріалів для вивчення топоніміки України” К.Цілуйка.
Методи дослідження. У роботі використовується синхронно-описовий метод, методи лінґвістичного спостереження, а також прийоми класифікації та систематизації. Застосовується статистичний (для кількісної характеристики систематизованих мікротопонімів, їх твірних основ, а також самих об'єктів) та порівняльно-зіставний (при розгляді мікротопонімів різних семантичних груп) прийоми, дистрибутивний та диференційний аналізи. Для визначення мовної належності первинного значення апелятива вживаються прийоми етимологічного аналізу.
Методологічну основу роботи становить діалектична єдність синхронічного та історичного підходів до вивчення мовних явищ, принцип комплексної інтерпретації онімів, що ґрунтується на теоретичних досягненнях ономастики, ономасіології, дериватології, лінґвостилістики та передбачає застосування відповідних методів аналізу конкретних фактів.
Наукова новизна одержаних результатів. Мікротопонімія Західного Поділля спеціально не досліджувалася. Окремі власні географічні назви раніше аналізувалися в працях О.Горбача, Я.Рудницького, С.Панцьо та ін. Сучасну гідронімію ЗП студіював Я. Редьква.
У роботі вперше здійснено комплексне вивчення недосліджуваної мікротопонімії старожитного реґіону України з густою мережею сіл. У науковий обіг уведено і проаналізовано понад 5000 мікротопонімів. У процесі аналізу зібраного матеріалу встановлено семантику твірних основ та визначено структурні моделі мікротопонімів Західного Поділля. Укладено словник, у якому розкрито дотопонімну семантику кожної назви.
Теоретичне значення дослідження. Результати роботи доповнюють і уточнюють загальні закономірності та особливості творення і функціонування українських мікротопонімів. Висновки, сформульовані на основі комплексного аналізу мікротопонімії ЗП, сприятимуть поглибленню теоретико-методологічних засад української ономастики.
Практичне значення одержаних результатів. Зібраний і систематизований фактичний матеріал може бути використаний у лексикографічній практиці. Здобутки дисертації знайдуть застосування у викладанні лексикології, слугуватимуть основою для проведення спецкурсів і спецсемінарів на філологічних факультетах університетів, стануть основою написання посібників для вищих навчальних закладів.
Особистий внесок автора полягає у зборі, систематизації та аналізі мікротопонімів Західного Поділля.
Апробація дослідження. Положення і висновки дисертації обговорено на ономастичних семінарах та звітних наукових конференціях викладачів, на засіданнях кафедри слов’янської філології Ужгородського національного університету і кафедри української мови Тернопільського державного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка (1995-2004 рр.).
Матеріали дослідження висвітлювались у виступах на наукових читаннях, присвячених пам’яті професора Івана Ковалика (Івано-Франківськ, 1995), Національній науковій конференції, присвяченій 150-річчю від дня народження видатного українського вченого-природодослідника Івана Верхратського (Тернопіль, 1996), Всеукраїнській науково-теоретичній конференції Духовна і науково-педагогічна діяльність І.І.Огієнка в контексті українського національного відродження” (Кам’янець-Подільський, 1997), ономастичних семінарах Проблеми ономастичного словотвору”, Українська ономастика” в Інституті української мови НАН України (Київ, 1997, 1998), Слов’янська ономастика” (Ужгород, 1998), Проблеми слов’янської ономастики” (Ужгород, 1999), Slavica ta baltica в ономастиці України” (Київ, 1999), Всеукраїнських Гнатюківських читаннях Українська мова: історія, сучасний стан, перспективи розвитку” (Тернопіль, 1999), Десятій всеукраїнській ономастичній конференції Українська ономастика на порозі ІІІ тисячоліття: стан і перспективи розвитку” (Тернопіль, 2003).
Дисертаційні матеріали використовуються в спецкурсі Топоніміка та мікротопоніміка” для студентів Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка.
Публікації. Основні положення дисертації викладено в 22 друкованих працях, серед них 5 статей опубліковано в наукових виданнях, затверджених ВАК України.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Комплексне дослідження мікротопонімії Західного Поділля дозволяє зробити такі висновки:
Мікротопоніми Західного Поділля є невід’ємними компонентами онімної системи. Маючи свої структурні особливості, мікротопонімія Західного Поділля є складовою частиною загальнонаціональної мікротопосистеми української мови. Разом з тим склад мікротопонімів значною мірою залежить від історичних особливостей суспільства, природно-географічних умов місцевості, суспільно-економічного укладу, культурних і мовних традицій народу.
Виявлено, що словотвірною базою мікротопонімів ЗП послужила апелятивна та онімна лексика. Апелятиви, що лягли в основу творення мікротопонімів, з погляду семантики діляться на натурогенні та антропогенні. До натурогенних відносимо основи, що характеризують рельєф, указують на структуру чи властивості ґрунту, пов’язані з флорою та фауною. Аргументовано, що найбагатшим є розряд основ, які маніфестують додатній, від’ємний та рівнинний рельєф. Окремий розряд об’єднує основи, які характеризують структуру ґрунту, водні реалії та корисні копалини досліджуваного реґіону. Основи, які пов’язані з флорою, засвідчують перевагу дубових, букових, березових лісів. Поширеними є назви, мотивовані лексемами березина, бучина, дубина, кожна з яких іменує понад 10 мікрооб’єктів. Найменшу кількість налічує розряд, основи якого вказують на фауну.
У результаті лексико-семантичного аналізу твірних основ виявлено, що антропогенні лексеми становлять дев’ять семантичних розрядів. При цьому базові назви мікротопонімів вказують на спосіб освоєння земельних ділянок (зруб, пасіка, теребіж), умови заснування поселень (кольонія, осада, слобідка, футір), призначення та використання площі (вигін, воблоги, пріска, толока), різні промисли (буда, гуральня, солодовня, цегольня), господарські, культові та інші споруди (монастириско, стадарнє, фільварок), шляхи сполучення (гостинець, мурованка, штрека ), орієнтацію об’єкта в просторі (зади, причепа ), різні одиниці виміру площ, наділів (гони, суголовок), відношення об’єкта до людей (жидівський, циганський).
Семантичний аналіз базових основ мікротопонімів засвідчує, що при їх творенні найширше використано онімну лексику (близько 60 %). Отримані результати аналізу мікротопонімії ЗП дозволили встановити зв’язок між різними класами онімної системи і змусили пояснити закономірності утворення назв від антропонімів, макротопонімів, ойконімів, мікротопонімів та гідронімів.
Словотворчі засоби мікротопонімії, як і лексико-семантичний склад твірних основ, є відображенням специфіки словотвору української мови та місцевого говору. За структурними особливостями виділяються дві групи найменувань: прості (однослівні) та складені мікротопоніми. Серед простих первинні (лексико-семантичні) і вторинні (морфологічні) утворення. Найпродуктивнішим способом словотворення мікротопонімії ЗП є лексико-семантичний. З-поміж морфологічного способу творення продуктивним виявився суфіксальний. Такі суфікси, як -івк(а), -ччин(а), -щин(а), -их(а) можна вважати власне топонімними: Жеребеччина (поле), Мушарівка (частина села), Тарасівка (вулиця), Шпачиха (хутір). Найпродуктивнішою є модель із суфіксом івк(а). При деривації мікротопонімів спостерігається певна закономірність сполучуваності твірних основ і формантів. Виокремлено композитні утворення, які виявилися непродуктивними в мікротопонімії обстежуваного реґіону: усього чотири назви (П’ятихатки, Сімочверть, Стоморги, Шестихатки ).
Дослідження підтверджує, що складені мікротопоніми є словосполученнями, в структуру яких входять два або декілька вербальних компонентів. Специфіка їх полягає у тому, що будучи аналітичними утвореннями, вони є більш конкретними найменуваннями, які точніше характеризують той чи інший мікрооб’єкт. За частиномовними особливостями вирізняються такі типи складених мікротопонімів: прикметник +іменник”, числівник + іменник”, займенник + іменник”, іменник + іменник”, іменник + іменник (іменник прикметникового походження) + іменник”.
Численними є прийменникові словоформи, які виражені власне прийменниковими (За Двором (поле), За Лозами (поле), Коло Млинів (частина села)) та номінативно-прийменниковими конструкціями (Долина Біля Річки Стрипи (луг)).
Характерною рисою мікротопонімії ЗП є перенесення назв одного об’єкта на інший, суміжний із ним: Буркач (частина села) ¬ Буркач (джерело), Синій Хрест (поле) ¬ Синій Хрест (споруда) та ін. В окремих випадках воно викликало розбіжність граматичного роду мікротопоніма з граматичним родом загальної назви позначуваного мікрооб’єкта: Середній (гора), Затінкова (поле) та ін.
Переважна більшість мікротопонімів ЗП виникла на базі української апелятивної лексики. В окремих назвах простежуються риси польської мови: Ксьондзова (вулиця), Парцеляція (поле), Оґруд (поле), Оґрудок (поле) та ін.

список використаної літератури

1. Адамович Е.М. Названия-ориентиры в микротопонимии Случчины. Микротопонимия. Изд. Моск. универ, 1967. С. 63-70.
2. Адамович Е.М. Сравнительный анализ топонимии и микротопонимии небольшой территории (По материалам Случчины) // Конференция по топонимике северо-западной зоны СССР. Тезисы докладов и сообщений. Рига, 1966. С. 70-72.
3. Адамович Я. Мікратапанімічныя назвы. - Мінск: Вышэйша школа, 1971. 112 с.
4. Адамович Я.М. Топонимия и микротопонимия Случчины. Автореф. канд. дисс. Минск, 1966. 24с.
5. Бабушкіна Н.І. Састаўныя айконімы Брэстчыны і їх структурныя тыпы // Беларуская анамастыка. Мінск: Навука і тэхніка, 1981. С. 88-111.
6. Банк М.В. Відображення типів підсічного землеробства в місцевій топонімії. // Тези доповідей до ХІХ наукової конференції (Ужгородський університет). Серія мовознавча. Ужгород, 1965. С. 36-39.
7. Банк М.В. Із спостережень над мікротопонімікою Закарпаття. // Питання топоніміки та ономастики. К., 1962. С. 164-168.
8. Бармак М., Бармак О. Наш край Тернопільщина. Тернопіль, 1998. 168 с.
9. Бевзенко С.П. Українська діалектологія. К.: Вища школа, 1980. 246 с.
10. Бичко З. Діалектна лексика наддністрянського говору. Тернопіль, 2000. 280 с.
11. Бірила М.В., Лемцюгова В.П. Анамастычныя словаўтваральныя элементы ва ўсходне- і заходнеславянскіх мовах (Адантрапанімічныя айконімы). Мінск: Навука і тэхніка, 1973. 61 с.
12. Бірыла М.В., Мацкевіч Ю.Ф. Мікратапанімія Беларусі. Матэрыялы. Мінск, Навука і тэхніка, 1974. - 326 с.
13. Бондалетов В.Д. Русская ономастика. Москва: Просвещение, 1983. 224 с.
14. Боплан Г.Л. де. Опис України, кількох провінцій Королівства Польського, що тягнуться від кордонів Московії до границь Трансільванії, разом з їхніми звичаями, способом життя і ведення воєн. К.: Наук. думка, Кембрідж (Мас.): Укр. наук. ін-т, 1990. 256 с.
15. Борек Г. Восточнославянские топонимы с формантом -ьн- // Восточно-славянская ономастика. Москва: Наука, 1972. С.90-143.
16. Борек Г. К проблеме восточнославянских топонимов на -ица // Восточно-славянская ономастика (Исследования и материалы). Москва: Наука, 1979. С.154-166.
17. Бучко Д.Г. Географічні назви на -івці на Поділлі // Тези доповідей Подільської історико-краєзнавчої конференції. Хмельницький, 1965. С. 114-115.
18. Бучко Д.Г., Лісняк Н.І. Топоніми Тернопільщини на -иха // Словотвір як вияв динаміки мови. Наукова конференція, присвячена пам’яті професора Теодозія Возного (12 квітня 1994 року). Ч.1. Львів ЛДУ, 1994. С. 31-32.
19. Бучко Д. Ойконіми Покуття, утворені від родових назв. // Проблеми регіональної ономастики (Тези доп. і повідомл. наук. семінару). Київ, 1994. С. 15-16.
20. Бучко Д.Г. Ойконімія Покуття. Автореф. дис. на ... д-ра філол. наук: 10.02.02. Чернівці, 1992. - 35 с.
21. Бучко Д.Г. Исследования украинской топонимии в трудах М.М.Кордубы Доклады и сообщения Львовского отдела Географ. общ. УССР. Львов, 1971. С. 131-134.
22. Бучко Д.Г. Кілька уваг про принципи номінації в ойконімії України. // Ономастика та етимологія. К., 1997. С. 13-23.
23. Валюх З., Степаненко М. Мікротопоніми Полтавщини у лексико-семантичній та словотвірній системі української мови // Актуальні проблеми українського словотвору. Матеріали ІІІ-іх наукових читань. Івано-Франківськ, 1995. С. 37-38.
24. Васілюк Н.І. Лексика-семантычныя тыпы мікратапанімії паўднёва-заходняй часткі Брэстчыны // Беларуская анамастика. Мінск: Навука і тэхніка. 1985. С. 103-113.
25. Вербич С.О. Мікротопонімія як відбиття розвитку лексико-семантичної моделі апелятив-онім”. Наукові записки. Вип. 37. Кіровоград, 2001. С.16-18.
26. Вербич С.О. Гідроніми на -ина, -ин у басейні Верхнього Дністра (структурно-семантична характеристика) // Ономастика та етимологія. - К., 1997. С. 24-44.
27. Винницький І. Теребовельська земля. Нью-Йорк Париж Сідней Торонто 1968. 903 с.
28. Габорак М.М. Семантико-словотвірні типи ойконімів Прикарпаття (ХІІ ХХ ст.) Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.01. Івано-Франківськ, 1999. 19 с.
29. Галас К.Й. До питання вивчення топоніміки Закарпаття // Наукові записки Ужгородського ун-ту. Т.26. Діалектол. збірник. Вип. 2. Ужгород, 1957. С. 37-54.
30. Галас К.Й. Про деякі особливості топонімів // Доповіді та повідомлення Ужгородського університету. Серія філологічна. №5. 1960. - С. 37-39.
31. Геренчук К.І. Природа Тернопільської області. К., 1979. 165 с.
32. Горбач О. Говірки й словник діалектної лексики Теребовлянщини. Відбитки з Наукових Записок” Українського Технічно-Господарського Інституту т. ХІХ (1969), с. 147-82 і т. ХХ (1970), с. 148-94. Мюнхен 1971.
33. Горбач О. Північно-надністрянська говірка і діялектичний словник с.Романів Львівської області. Мюнхен, 1965. 103 с.
34. Горожанкіна Л.В. Структура ойконімії південно-західної Одещини. Повідомлення української ономастичної комісії. Вип. 13. К: Наук. думка, 1975. С. 33-36.
35. Горпинич В.О. Сучасні словотворчі тенденції в розвитку мікрогідронімії Сумщини (назви ставків) // Питання гідроніміки. Матеріали 3-ої республіканської ономастичної наради. К., 1971. С. 99-104.
36. Горпинич В.О. Українська словотвірна дериватологія. Дніпропетровськ, 1998. 186 с.
37. Гринблат М.Я. Топонимические свидетельства промыслов и ремесел сельского населения Белоруссии // Конференция по топонимике северо-западной зоны СССР (Тезисы докладов и сообщений). Рига: Зинатне, 1966. С.143-146.
38. Гриценко П. Ю. Ареальне варіювання лексики. К.: Наук. думка, 1990. 272 с.
39. Громко Т.В., Лучик В.В., Поляруш Т.І. Словник народних географічних термінів Кіровоградщини. Київ Кіровоград, 1999. 221 с.
40. Гуменюк С.К. Як складалася територія Поділля // Тези доповідей Подільської історико-краєзнавчої конференції. Жовтень, 1965р. Хмельницький, 1965. С.48-50.
41. Гумецька Л.Л. Нарис словотворчої системи української актової мови ХІV ХV ст. К., 1958. 300 с.
42. Гумецька Л.Л. Топоніміка в українській актовій мові ХІV ХV ст. (Лексико-семантичні типи і словотворча будова). Мовознавство, Т.XIV. К., 1957. С. 10-21.
43. Данилюк О.К. До семантики волинських мікротопонімів з компонентом лис. // Проблеми регіональної ономастики (Тези доповідей і повідомлень наукового семінару). К., 1994. С. 19.
44. Данилюк О.К. Регіоналізми в складі географічної лексики Волині // Slavica тa Baltica в ономастиці України. К., 1999. С. 78-90.
45. Данилюк О.К. Словник народних географічних термінів Волині. Луцьк, 1997. - 103 с.
46. Демчук М.О. Українські ойконімикомпозити давньоруського відантропо-німного походження // Давньоруська ономастична спадщина в східно-словянських мовах. К.: Наук. думка, 1986. С. 64-66.
47. Дзенделівський Й.О. Українські назви для гирла, устя річки. Onomastica, rocznik XV. WročlawWarszawaKraków, 1970. С.125-142.
48. Дуйчак М. Мікротопонімія українських сіл Східної Словаччини (Лексико-семантичні групи та структура) // Науковий збірник музею української культури у Свиднику. Словацьке пед. вид. в Братиславі. Відділ укр. літ. в Пряшеві, 1994. С. 260-372.
49. Дяченко В.Д. Про назви населених пунктів України етнонімічного походження // Питання топоніміки та ономастики. К., 1962. С. 157-164.
50. Емельяновіч В.М. Структурныя тыпы мікратапонімаў назоўнікаў (На материале Пружанского раёна Брэсцкай вобласці). Беларуская анамастыка. Мінск: Навука і тэхніка, 1981. С. 139-160.
51. Емельяновіч В.М. Геаграфічная тэрміналогія як крыніца мікратапанімії (На матэрыяле Пружанскага і Камянецкага раёнаў Брэсцкай вобласці) // Беларуская анамастыка. Мінск: Навука і тэхніка, 1985. С. 87-97.
52. Желєзняк І.М. Багатомірність ономастичних ареалів // Проблеми регіональної ономастики: Тези доповідей і повідомлень наукового семінару. К., 1994. № 2. С. 39-48.
53. Желєзняк І.М. Ономастика України та етногенез східних слов’ян. К., 1998. 226с.
54. Желєзняк І.М. Ономастична лексика і український етногенез // Вісник НАН України, 1966. - №1-2. С. 30-33.
55. Желєзняк І.М., Карпенко О.П., Шульгач В.П. Ономастика Полісся. К., 1999. 234с.
56. Желєзняк І.М. Природа слов’янського топонімного композита // Проблеми ономастичного словотвору (Тези доповідей наукового семінару). К., 1997. С. 18-20.
57. Жучкевич В.А. Краткий топонимический словарь Белоруссии. Минск: Изд-во БГУ, 1974. 447 с.
58. Жучкевич В.А. Основные аспекты применения топонимики в историко-географических исследованиях // Топонимия в региональных и географических исследованиях. Москва, 1984. С. 8-9.
59. Жучкевич В.А. Происхождение географических названий Белоруссии. Минск, 1961. 78 с.
60. Заставецька О.В., Заставецький Б.І., Ткач Д.В. Географія Тернопільської області. Тернопіль, 1994. 88 с.
61. Закревська Я.В. Нариси діалектного словотвору в ареальному аспекті. К.: Наук. думка, 1976. 164 с.
62. Іванова А.А. Мікротопоніми назовніки Мазырскага Палесся ў форме множнага ліку // Беларуская анамастыка. Мінск: Навука і тэхніка, 1981. С. 131 138.
63. Історія міст і сіл Української РСР: Тернопільська область. К.: УРЕ, 1973. 640с.
64. Історія української мови: Лексика і фразеологія. К.: Наук. думка, 1970. 196 с.
65. Карпенко О.П. Назви річок Нижньої Правобережної Наддніпрянщини. К., 1989. 188 с.
66. Карпенко Ю.А. Ёще о топонимической префиксации: Конференция по топонимике северно-западной зоны СССР (Тезисы докладов и сообщений). Рига, 1966. С.59-62.
67. Карпенко Ю.О. Давньоруська основа словотвору української топоніміки // Питання історичного розвитку української мови. Харків, 1962. С.290-297.
68. Карпенко Ю.А. Признаки молодости топонимической системы // Перспе-ктивы развития славянской ономастики. М.: Наука, 1980. С. 48-57.
69. Карпенко Ю.О. Свойства и источники микротопонимии. Микротопонимия. Изд. моск. универ., 1967. С. 15-22.
70. Карпенко Ю.О. Словотвір сучасних назв населених пунктів Чернівецької області // Праці 10 республіканської діалектологічної наради. К., 1961. С. 169-175.
71. Карпенко Ю.О. Субстантивовані прикметники назви населених пунктів Буковини // Питання історії і діалектології східнослов’янських мов. Наукові записки. Серія філол. наук. Львів, 1963, С. 23-30.
72. Карпенко Ю.А. Топонимия Буковины. Автореф. ... докт. дис. Киев, 1967. 20 с.
73. Карпенко Ю.О. Топоніміка гірських районів Чернівецької області (конспект лекцій). Чернівці, 1964. 80 с.
74. Карпенко Ю.О. Топоніміка і її місце в лексичному складі мови (лекція). Чернівці, 1962. 22с.
75. Карпенко Ю.О. Топоніміка центральних районів Чернівецької області (конспект лекцій). Чернівці, 1965. 76 с.
76. Карпенко Ю.О. Топонімічна система і системність топонімії // Повідомлення української ономастичної комісії. Вип. другий. К.: Наук. думка, 1967. С. 3-12.
77. Карпенко Ю.О.Топонімія східних районів Чернівецької області. (конспект лекцій). Чернівці, 1965. 62 с.
78. Керста Р.Й. Функції суфікса ич-и в українських топонімічних назвах ХІV ХV ст.. // Дослідження і матеріали з української мови. Т. V К., 1962. С. 111-114.
79. Ковалик І.І. Про інформацію власних назв у сфері мови і мовлення. Питання ономастики Південної України. К.. 1974. С. 3-8.
80. Ковалик І.І. Словотворча будова української топоніміки (Назви населених пунктів із суфіксом -иц-я, -ниц-я). // Питання українського мовознавства, кн. 4. Львів: львівський університет, 1960. С. 137-143.
81. Кордуба М.М. Що кажуть нам назви осель. Львів, 1938. 22 с.
82. Корепанова А.П. Географічні терміни в ойконімії Півдня України. Питання ономастики Південної України. К.: Наук. думка, 1974. С. 104-107.
83. Корепанова А.П. Гідроніми басейну Десни на території України з суфіксами -ов (-ев), -ин. // Українська діалектологія і ономастика. К.: Наук. думка, 1964. С. 177-184.
84. Корепанова А.П. Негаційні топоніми України архаїчний структурно-семантичний тип // Давньоруська ономастична спадщина в східнослов’янських мовах. К.: Наук. думка, 1986. С. 69-74.
85. Корепанова А.П. Префіксальний тип топонімів // Питання словотвору східнослов’янських мов / Матеріали міжвузівської республіканської наукової конференції /. К.: Наук. думка, 1969. С. 141-142.
86. Корепанова А.П. Словотворчі типи гідронімів басейну Нижньої Десни. К.: Наук. думка, 1966. 98 с.
87. Купчинська З.О. Лексико-семантична і словотвірна структура географічних назв на -ин, -ів (Територія України Х-ХХ ст.) Автореф. ... канд. філол. наук. Львів, 1993. 18 с.
88. Купчинський Олег. Топонім Вінниця і Чернігів в інтерпретації Володимира Гнатюка і Євгена Тимченка // Українська історична та діалектна лексика. Львів, 1996. С. 123-128.
89. Лебедева А.И. Из наблюдений над Псковской микротопонимикой // Из истории слов и словарей: Очерки по лексикологии и лексикографии. ЛГУ. Ленинград, 1963. С. 90-97.
90. Лемтюгова В.П. Восточнославянская ойконимия апеллятивного происхождения: Названия типов поселений. Минск: Наука и техника, 1983. 198 с.
91. Лемтюгова В.П. Формирование восточнославянской ойконимии в связи с развитием типов поселений. Минск: Наука и техника, 1983. 40 с.
92. Лісняк Н. Мікротопоніми Західного Поділля, мотивовані назвами рослин // Наукові записки. Серія: Мовознавство. Тернопіль: ТДПУ, 1999. Випуск 2. С. 145-150.
93. Лісняк Н. Мікротопоніми Західного Поділля прикметникової форми // Духовна і науково-педагогічна діяльність І.І. Огієнка (1882-1972) в контексті українського національного відродження. Кам’янець-Подільський, 1997. С. 187-192.
94. Лобода В.В. Вплив антропонімії і гідронімії на творення сучасної ойконімії Північного Причорномор’я // Питання ономастики Південної України. К.: Наук. думка, 1974. С. 107-112.
95. Лобода В.В. Топонімія Дніпро-Бузького Межиріччя. К., 1976. 232 с.
96. Лучик В.В. Автохтонні гідроніми Середнього Дніпро-Бузького межиріччя. Кіровоград, 1996 235 с.
97. Лучик В.В. Архаїзми в гідронімії Середнього Дніпро-Бузького Межиріччя // Ономастика та етимологія. К., 1997. С. 131-150.
98. Лучик В.В. Іншомовні гідроніми Середнього Дніпро-Бузького межиріччя. Кіровоград: РВГ ІЦ КДПУ ім. В. Винниченка, 1999 104 с.
99. Лучик В.В. Міжмовні контакти в гідронімії Середнього Дніпро-Бузького межиріччя // Наукові записки. Випуск XVI. Серія: Філологічні науки (мовознавство). Кіровоград: РВГ ІЦ КДПУ ім. В. Винниченка, 1999. С. 3-9.
100. Марусенко Т.О. Назви рельєфу в українській мові (деякі назви западин) // Дослідження з мовознавства, - вип. 2. К., 1963. С. 62-78.
101. Марусенко Т.О. Назви рівнин в українській мові // Дослідження з мовознавства. К., 1962. С. 29-48.
102. Марусенко Т.О. Українські назви рельєфів і реконструкція праслов’янської лексики // Питання топоніміки та ономастики. К., 1962. С. 143-146.
103. Марченко І.О. Значення східноподільських діалектно-топонімічних даних для науки. Тези доповідей ІV-ої міжвузівської республіканської славістичної конференції 12 14 жовтня 1961 р. Одеса, 1961. С. 69-70.
104. Масенко Л.Т. Гідронімія Східного Поділля. К.: Наук. думка, 1979. 100с.
105. Масенко Л. Т. До питання про опозицію верх гора низ, діл” в давньоруській топонімії // Давньоруська ономастична спадщина в східнослов’янських мовах. К.: Наук. думка, 1986. С. 83-88.
106. Матвіяс І.Г. Українська мова і її говори. К.: Наукова думка, 1990. 168 с.
107. Мельничук О.С. Топоніміка Кодимського району Одеської області // Мовознавство. К., 1957, - Т.14. С. 52-61.
108. Михальчук О.І. Мікротопонімія Підгір’я. Автореф. ... канд. філол. наук. К., 1998. 16 с.
109. Молчанова О.Т. Названия частей тела и географические имена. Повідомлення Української ономастичної комісії, випуск 13. К., 1975. С. 12-17.
110. Морошкин М. Славянский именослов или собрание славянских личных имен С-Пб. 1867. С.
111. Мурзав Э.М. Очерки топонимии. М.: Мысль, 1974. 382 с.
112. Мурзаев Э.М. География в названиях. М.: Наука, 1979. 168 с.
113. Мурзаев Э.М. Значение местных терминов в образовании географических названий // Питання топоніміки та ономастики. К., 1962. С. 37-44.
114. Муромцев І.В. Словотворчі типи гідронімів (басейн Сіверського Дінця). К.: Наук. думка, 1966. 104 с.
115. Никонов В.А. Введение в топонимику. М.: Наука, 1965. 180 с.
116. Никонов В.А. География русских суффиксов. Onomastica. Вроцлав - Краків, 1959. С. 321-345.
117. Никонов В.А. Имя и общество. М.: Наука, 1974.
118. Никонов В.А. Краткий топонимический словарь. М.: Мысль, 1966. 509 с.
119. Никонов В.А. Научное значение микротопонимии. Микротопонимия. М., 1967. С. 5-14.
120. Никончук М.В. Матеріали до лексичного атласу української мови (Правобережне Полісся). К., 1979. 312 с.
121. Німчук В.В. Про необхідність вивчення топоніміки у зв’язку з народними говорами // Питання топоніміки та ономастики (Матеріали І Республіканської наради з питань топоніміки та ономастики). К., 1962. С. 45-53.
122. Онишкевич М.М. Форми вказівного займенника цей, ця, це і той, та, то в західних говорах УРСР (семантична диференціація) // Дослідження і матеріали з української мови. Том V. К., 1962. С. 126-134.
123. Орел Н.Д. Природные комплексы и типы земель западной Подолии // Доклады и сообщения Львовского отдела Географического общества УССР. Львов, 1965.
124. Отін Е.С. Топонимическая метонимия (вид связи гидроним-ойконим”) // Перспективы развития славянской ономастики. М.: Наука, 1980. С. 106-121.
125.&nbs