Милашенко Катерина Олександрівна Роль самоактуалізації в системі екзистенційних ресурсів особистості у дорослих

Краткое описание

Милашенко Катерина Олександрівна, фізична особа, підприємець, тема дисертації: «Роль самоактуалізації в системі екзистенційних ресурсів особистості у дорослих», (053 Психологія). Спеціалізована вчена рада ДФ 27.053.006 в ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»

Державний вищий навчальний заклад «Переяслав-Хмельницький державний
педагогічний університет імені Г ригорія Сковороди»
Міністерство освіти і науки України
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису
МИЛАШЕНКО КАТЕРИНА ОЛЕКСАНДРІВНА
УДК 159.923.2 Дисертація
РОЛЬ САМОАКТУАЛІЗАЦІЇ В СИСТЕМІ ЕКЗИСТЕНЦІЙНИХ
РЕСУРСІВ ОСОБИСТОСТІ У ДОРОСЛИХ
053 - Психологія
05 Соціальні та поведінкові науки
Подається на здобуття наукового ступеня доктора філософії
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
/К.О.Милашенко /
Науковий керівник - Седих Кіра Валеріївна, доктор психологічних наук, професор
Переяслав - 2021

ЗМІСТ
ВСТУП 19
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ
САМОАКТУАЛІЗАЦІЇ В СИСТЕМІ ЕКЗИСТЕНЦІЙНИХ РЕСУРСІВ ОСОБИСТОСТІ ДОРОСЛОГО ВІКУ 26
1.1. Теоретичні погляди на природу самоактуалізації особистості. 26
1.2. Особливості становлення особистості в дорослому віці 40
1.3. Чинники самоактуалізації особистості дорослого віку 50
Висновки до першого розділу 78
РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ РЕЗУЛЬТАТІВ ЕМПІРИЧНОГО
ДОСЛІДЖЕННЯ САМОАКТУАЛІЗАЦІЇ В СИСТЕМІ ЕКЗИСТЕНЦІЙНИХ РЕСУРСІВ ОСОБИСТОСТІ ДОРОСЛОГО ВІКУ 82
2.1. Організація емпіричного дослідження 82
2.2. Особливості загальногрупових показників
самоактуалізації особистості дорослого віку 93
2.3. Порівняльний аналіз показників самоактуалізації
в системі екзистенційних ресурсів представників груп 100
2.4. Порівняльне дослідження показників
у групах респондентів з різним рівнем самоактуалізації 114
2.5. Узагальнення даних емпіричного дослідження
та обґрунтування моделі «Самоактуалізація в системі
екзистенційних ресурсів особистості дорослого віку» 123
Висновки до другого розділу 133
РОЗДІЛ 3 АПРОБАЦІЯ ДОСВІДУ КОРЕКЦІЙНОЇ ПРОГРАМИ
РОЗВИТКУ САМОАКТУАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ
ДОРОСЛОГО ВІКУ 138
3.1. Опис програми розвитку самоактуалізації особистості
дорослого віку 138
3.2. Аналіз пікових переживань як ресурсу самоактуалізації
в дорослому віці 146
3.3. Аналіз показників ефективності апробації програми розвитку
самоактуалізації особистості дорослого віку 162
Висновки до третього розділу 181
ВИСНОВКИ 184
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 191
ДОДАТКИ 210

Список литературы

ВИСНОВКИ
Узагальнюючи результати теоретичного аналізу та емпіричного вивчення самоактуалізації в системі екзистенційних ресурсів особистості в дорослих маємо підстави сформулювати такі висновки.
1. Спираючись на актуальні наукові дослідження ми розуміємо самоактуалізацію як внутрішню активність суб’єкта, метою якої є виявлення потенційних можливостей, цінностей і смислів, успішне функціонування особистості в системі стосунків та емоційного осягнення дійсності.
Дорослий вік є тривалим періодом життя і має специфіку на різних своїх етапах. Рання дорослість є періодом, коли людина активно реалізує свій особистісний потенціал у різних сферах життєдіяльності, насамперед у професійній. При цьому окреслюється суб’єктність, мотиви й потреби стають залежними від соціальних нормативів, здійснюється досягнення ідентичності та її реалізації в системі соціальних взаємин і відносин. Протягом середньої дорослості особистість направлена на вирішення питань сутності життя, співвідношення мрій минулого та реальних досягнень сьогодення. На даному етапі відбувається корекція планів, які особистість на цей час не реалізувала.
Важливість розгляду саме дорослого віку для самоактуалізації пояснюється тим, що для самоактуалізації є необхідними процеси самопізнання своїх здібностей, сформованість «образу Я» й готовність особистості забезпечити всі зовнішні та внутрішні умови для подальшої самореалізації. Особливо важливими чинниками, що зумовлюють самоактуалізацію в дорослому віці та пов’язані з її екзистенційними ресурсами є система цінностей особистості (як інстанція, що відображає найбільш загальні вектори активності особистості, задає напрям її екзистенційного осягнення); емоційний і соціальний інтелект (як узагальнені характеристики особистості, що відображають дві важливі площини самоактуалізації особистості дорослого віку - ідентифікація та контроль емоційної сфери й системи соціальних контактів, у яких саме особистість і самоактуалізується). Також, самоактуалізація нерозривно пов’язана із піковими переживаннями особистості, що дозволяють їй осягнути зміст екзистенції, перебувати в ситуації «тут і тепер». Отже, самоактуалізація
особистості дорослого віку розглядається нами в системі екзистенційного, емоційного та комунікативного критеріїв.
2. Для емпіричного етапу дослідження розроблено комплекс методик вивчення екзистенційного (показники самоактуалізації респондентів та їх ціннісних орієнтацій), емоційного (емоційний інтелект та пікові переживання учасників дослідження) та комунікативного (соціальний інтелект) критеріїв самоактуалізації дорослих.
3. За результатами проведеного дослідження виявлено, що більшість респондентів характеризуються середнім рівнем самоактуалізації, змогли визначитися із власними можливостями, інтересами й цінностями, способами їх реалізації. Проте вони часто не мають цілісного бачення власного життя чи центровані в окремих його часових проміжках - минулому чи майбутньому; іноді не мають достатнього рівня спонтанності. Найбільш вираженими характеристиками самоактуалізації є орієнтація в часі, цінності, погляд на природу людини, креативність, гнучкість.
Встановлено, що для більшості респондентів властивий низький рівень розвитку соціального інтелекту; вони не завжди адекватно сприймають та інтерпретують соціальну поведінку. Середній рівень даної якості притаманний третині учасників, а високий - майже не зафіксований у вибірці. Представникам дослідження властиві достатньо високі показники емоційного інтелекту: більшість з них спроможна до адекватного розуміння своїх і чужих емоцій, ефективного управління ними. У досліджуваних переважає внутрішньоособистісний емоційний інтелект над міжособистісним.
Нами виявлена загальна для учасників тенденція - їх ціннісні ідеали більше наближені до культурних нормативів, загальноприйнятих поглядів на самоактуалізовану особистість. Натомість, у реальній поведінці більше виражені цінності гедонізму, стимуляції, влади.
Порівнянням показників груп представників, які самоактуалізуються та студентів перехресної магістратури засвідчено, що у досліджуваних групи СА вищий показник самоактуалізації; вони орієнтовані на цінності самоактуалізованої особистості, відрізняються гуманістичним поглядом на
природу людини та більш вираженою креативністю, ніж респонденти ПМ, яким, однак, характерна перевага на актуальний момент часу та гнучкість у поведінці.
При цьому представники групи СА більше, ніж респонденти групи ПМ, налаштовані на здатність передбачення наслідків поведінки людей у відповідній ситуації в майбутньому і мають здібність розуміти зміст значень подібних вербальних реакцій людини в залежності від контексту ситуацій, які їх викликали, відзначаються вищим рівнем соціального інтелекту загалом, більш успішно інтерпретують соціальну поведінку особистості. Представникам групи СА властивий більш виражений показник міжособистісного емоційного інтелекту, спроможність до сприймання, розуміння та інтерпретації чужих емоцій, керування ними в процесі міжособистісної взаємодії.
На рівні реально діючих цінностей в учасників групи СА переважають влада, гедонізм і стимуляція. Натомість, на рівні ціннісних ідеалів більш виражені універсалізм, доброта, традиційність і конформність. На рівні ціннісних ідеалів представникам групи ПМ властиві більш виражені універсалізм, доброта, конформність і традиційність, тоді як у реальній поведінці їм властива перевага цінностей гедонізму й стимуляції.
Аналізом реально діючих цінностей у респондентів засвідчено, що респондентам із групи СА притаманні більш виражені цінності універсалізму, самостійності, доброти, традиційності, стимуляції, а учасникам групи ПМ властиве переважання вираженості цінностей досягнення, конформності, влади. При цьому, між представниками двох порівнюваних груп відсутні статистично доведені відмінності в прояві ціннісних пріоритетів у реальній поведінці.
Аналізом результатів перевірки зв’язку самоактуалізації та її чинників підтверджується, що респондентам із високим рівнем самоактуалізації властиві вищі показники розуміння чужих емоцій, управління ними, рівень міжособистісного емоційного інтелекту, тоді як учасникам із середнім рівнем самоактуалізації властива перевага даних за показниками контролю експресії та внутрішньоособистісного емоційного інтелекту.
Констатована наявність кореляції між показниками соціального інтелекту та прагненням до пізнання й орієнтації в часі як проявів самоактуалізації. Роль соціального інтелекту в самоактуалізації пояснюється рядом факторів, серед яких особливе місце належить таким, зокрема: «Креативність як основа розуміння логіки соціальної поведінки в процесі самоактуалізації» та «Розуміння невербальної поведінки особистості та цінності самоактуалізації».
Серед цінностей, які пов’язані з процесом самоактуалізації визначено універсалізм, самостійність та доброта. Тобто, для самоактуалізації особистості важливе значення мають цінності розуміння, терпимість, захист благополуччя всіх людей, самостійність мислення, незалежність способів діяльності, самокерівництво та автономність, збереження благополуччя в стосунках з близькими людьми, потреба в афіліації. Натомість, цінності стимуляції, гедонізму і влади заважають процесу самоактуалізації.