Місюк Микола Васильович. Формування регіонального ринку м'ясної продукції

Краткое описание

Місюк Микола Васильович. Формування регіонального ринку м'ясної продукції: дис... канд. екон. наук: 08.07.02 / Державний агроекологічний ун-т {Житомир}. - Житомир, 2004

УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК
ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ

На правах рукопису

УДК 631.155.2:658.8:635.1/.8

МІСЮК Микола Васильович

ФОРМУВАННЯ РЕГІОНАЛЬНОГО РИНКУ М'ЯСНОЇ ПРОДУКЦІЇ

Спеціальність 08.07.02. - Економіка сільського господарства і АПК

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата
економічних наук
Науковий керівник:
Бойко Віктор Іванович, доктор економічних наук, професор, академік АЕНУ, заслужений економіст України

КИЇВ – 2003

ЗМІСТ

Вступ

3
РОЗДІЛ 1. Економічні основи товарно-грошових відносин і формування аграрного ринку.
1.1. Економічна сутність товарного виробництва у сільському господарстві
12

12
1.2. Товарно-грошові відносини в аграрному секторі економіки 29
РОЗДІЛ 2. Сучасний стан виробництва м'ясної продукції
2.1. Кон'юнктура ринку, аналіз виробництва і реалізації продукції 46
46

2.2. Ефективність виробництва м'ясної продукції в умовах різноукладності економіки
63
2.3. Трансформація соціально-економічної бази аграрного виробництва в умовах реформи відносин власності
86
РОЗДІЛ 3. Удосконалення територіально-організаційної структури виробництва і економічного механізму формування ринку м'ясної продукції
3.1. Обгрунтування розвитку скотарства в регіоні на перспективу

104

104
3.2. Організаційно-економічні засади розвитку свинарства в системі регіонального м'ясного підкомплексу
122
3.3. Основні напрями реструктуризації кормовиробництва та підвищення його ефективності
137
Висновки 156
Список використаних джерел 160
Додатки 171

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. У Хмельницькій області відбувається активна адаптація господарюючих суб’єктів до ринкової економіки. Особисті селянські господарства області за обсягом у виробництва валової продукції сільського господарства займають домінуюче місце у тому числі продукції тваринництва (72,4%). Майже в усіх галузях сільського господарства області, порівняно з іншими регіонами, зберігаються кращі позиції щодо виробництва продукції в розрахунку на 100 га сільгоспугідь та на душу населення.
Водночас тут також відбулося значне скорочення натуральних обсягів виробництва, зокрема м’яса, молока, вовни.
2. Основними причинами кризової ситуації у тваринництві є не лише економічні чинники але й недостатність державного впливу на ціноутворення та заготівлю продукції; недоліки при приватизації переробних підприємств, а також зниження трудової активності та технологічної дисципліни. Сутність державного регулювання діяльності м’ясо молочного підкомплексу полягає у створенні правових, економічних і соціальних передумов, необхідних для ефективного функціонування його економічного механізму.
Дослідження показують, що регіональний ресурсний потенціал м’ясного підкомплексу, як в аграрній сфері, так і в переробній промисловості, дозволяє вже в ближчі роки наростити поголів’я худоби і птиці, і за умови інтенсифікації виробництва, забезпечити конкурентоспроможність продукції на ринку м’яса і м’ясопродуктів.
3. В останні роки суттєво змінилися функції та чинність адміністративно-територіальних одиниць, в межах місцевого самоврядування селищних рад. Формується певний тип територіально-виробничих систем на основі утворення різних підприємницьких структур, ринкової інфраструктури, зокрема з надання послуг по закупівлі продукції, зооветеринарному обслуговуванню, використанню матеріально-технічних ресурсів тощо.
В результаті реформування земельних та зміни майнових відносин, основним виробником у наступні 7-10 років і постачальником продукції на ринку м’яса і молока залишатиметься особисте селянське господарство, де обсяг її виробництва стабілізується на рівні останніх 3-х років.
4. Прогнозований рівень виробництва м’яса в області на період до 2010р. передбачено в обсязі 220 тис. тонн з них яловичини і телятини – 134,6 тис.т., або 61,2%. За десять років виробництво м’яса у сільськогосподарських підприємствах зросте у 4 рази і господарствах населення на 27,4%.
Ресурси міжрегіонального обміну складуть близько 30% виробленої продукції.
Основний приріст виробництва м’ясної продукції в господарствах регіону на період до 2010 року очікується у сільськогосподарських підприємствах різних форм власності має забезпечуватися шляхом підвищення ефективності використання наявних ресурсів (спеціалізація, раціональна концентрація виробництва, нові форми організації та оплати праці, удосконалення господарювання тощо).
5. Ринок м'яса і м'ясопродуктів в регіоні доцільно формувати на міжгалузевій корпоративній основі, де б різні ланки підприємницьких структур на відповідних рівнях їх функціонування шляхом прогнозування та консультаційно-дорадчої роботи, формували потоки потрібної продукції по каналах ефективного бізнесу.
6. З метою поступового нарощування м’ясного потенціалу в галузі скотарства пропонується модель його розширеного відтворення за рахунок оптимізації руху поголів’я. Схема передбачає зворотній зв’язок між сільськогосподарськими підприємствами і особистими селянськими господарствами які поставляють відповідно, з одного боку маточне поголів’я для оновлення стада, а з іншого – молодняк худоби для дорощування і відгодівлі у крупних різновікових групах тварин, з метою одержання високих середньодобових приросту та вгодованості худоби, що реалізується на м’ясо.
7. Відтворення свинарства пропонується шляхом створення (відродження) в кожному регіоні виробничих комплексів по інтенсивному вирощуванню і відгодівлі свиней, шляхом залучення зовнішніх (вітчизняних) інвестицій. Окупність комплексу за умови реконструкції існуючих приміщень потужністю 1000 тонн виробництва свинини в рік складатиме близько 4 років.
8. Вирішення в повній мірі проблеми реструктуризації кормовиробництва не може бути ні адміністративною, ні разовою акцією, оскільки на це немає відповідних ресурсів і це суперечило б ринковій орієнтації економіки аграрного сектора. Як у часі, так і просторі вона буде вирішуватись залежно від активності господарюючих підприємницьких структур, базового стану та вихідних позицій, на яких знаходяться ті чи інші галузі тваринництва і кормовиробництво зокрема.
Потребує невідкладного вирішення проблема створення ринку кормів, без формування якого неможлива інтенсифікація тваринництва і структурна перебудова рослинництва.
9. Дослідження і розрахунки показують, що, по-перше, у перспективі істотно змінюється кількість і співвідношення потрібних кормів на виробництво тієї чи іншої продукції. Так, основна частка приросту потреби в кормах припадає на виробництво м’яса худоби і птиці. Загальна потреба по всіх категоріях господарств збільшується на 120 тис.тонн корм. од., або у 2,71 раза, а в сільськогосподарських підприємствах - у 4,3 раза. Разом з тим різні категорії господарств мають різну структуру потреби кормів по галузях, що в кінцевому результаті визначатиме відповідні відміни по видах фізичних кормів.
Загальна потреба на одержання продукції скотарства за період з 2001 р. по 2010 р. зростає в 2,08 рази, у сільськогосподарських підприємствах - втричі, а в особистих селянських господарствах - на 25%.
На потреби молочної галузі (виробництво молока) сільськогосподарським підприємствам у 2010 р. потрібно 776 тис. тонн корм. од., або 30,7% всієї потреби в кормах, тоді як у 2001 р. вона становила 81%.
Потреба в кормах на продукцію свинарства тут складає всього 13,6%, а на продукцію інших галузей разом взятих – 3,4%, оскільки вони мають виключно підсобний характер.
10. Вирішення проблеми реструктуризації кормовиробництва, яка у період переходу до розширеного відтворення виробництва продукції тваринництва, переходить у стадію формування раціональної структури, передбачає практичне здійснення ландшафтної (контурно-меліоративної) системи землеробства, а це висуває на перший план проблему насінництва багаторічних трав. Літнє утримання худоби повинно базуватися на системі зеленого конвеєра (природні пасовища, сіяні трави, зелена маса пізніх культур тощо).
11. Ефективне витрачання (збалансованих) кормів є одним з вагомих заходів здешевлення продукції. Одним з напрямів у реалізації цього завдання є впровадження науково обгрунтованих і рекомендованих до виробництва новітніх технологій годівлі худоби і птиці, напрацьованих вітчизняною наукою.