Міжнародно-правовий захист права на приватне життя (сучасна теорія і практика

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ
ІМЕНІ ЯРОСЛАВА МУДРОГО

На правах рукопису

Мішуровська Світлана Тимофіївна

УДК 341.231.14

Міжнародно-правовий захист права
на приватне життя (сучасна теорія і практика)

Спеціальність 12.00.11 – міжнародне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Буроменський Михайло Всеволодович,
доктор юридичних наук, професор.

Харків – 2010

ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………….………………………………….... 3

РОЗДІЛ 1. ГЕНЕЗИС І РОЗВИТОК ПРАВА НА ПРИВАТНЕ
ЖИТТЯ ………………..………..……………………………………………. 12
1.1. Розвиток права на приватне життя в політико-правовій думці ….. 12
1.2. Формування права на приватне життя в міжнародному
й національному праві у ХХ ст. (взаємодія і взаємовплив) ….. …….34
1.3. Загальні підходи до сучасного поняття приватного життя………….44
Висновки до першого розділу…………………………………………….58

РОЗДІЛ 2. ЗАКРІПЛЕННЯ ПРАВА НА ПРИВАТНЕ ЖИТТЯ
В МІЖНАРОДНОМУ ПРАВІ………………………………….60
2.1. Закріплення права на приватне життя в загальному
міжнародному праві й механізми його захисту ….…. ……………….60
2.2. Закріплення права на приватне життя в регіональних
міжнародних договорах і механізми його захисту ………... ……… 71
2.3. Питання відповідності українського законодавства міжнародно-
правовим нормам про захист права на приватне життя ……. …….90
Висновки до другого розділу……………………………………………113

РОЗДІЛ 3. ЗМІСТ ПРАВА НА ПРИВАТНЕ ЖИТТЯ
В МІЖНАРОДНОМУ ПРАВІ …………………………………116
3.1. Складники приватного життя ………………………………………... 116
3.2. Обмеження права на приватне життя ……………………………..… 159
Висновки до третього розділу………………………………………......182
ВИСНОВКИ……………………………………………………………...….... 184

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………….…..... 189

В С Т У П

Актуальність теми дослідження. Приведення національного законодавства у відповідність із загальновизнаними міжнародними правовими стандартами прав людини є одним з пріоритетних завдань Української держави. Така діяльність не обмежується часом, а має бути постійною і здійснюватися згідно з розвитком уявлень про зміст прав людини міжнародних органів, які уповноважені тлумачити міжнародні договори про права індивіда. Одним з таких прав людини, що є досить значним за обсягом і надзвичайно складним з точки зору забезпечення його дотримання, є право на повагу до особистого життя, яке ще називають "право на приватність".
Міжнародне право встановило досить високий стандарт розуміння того, яким має бути за змістом право на повагу до особистого життя. Наближення українського законодавства та його практики до цього стандарту відбувається у доволі складних умовах проведення правової реформи і поступового усвідомлення реальних цінностей прав окремої людини. Як свідчить світовий досвід, такий процес може бути достатньо тривалим. У свою чергу, відповідне реформування національного законодавства відбувається не лише як наслідок імплементації норм Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і Міжнародного пакту про громадянські і політичні права. Пріоритетність для України вступу до Європейського Союзу ставить питання про ефективність створених у державі правових процедур захисту прав людини, зокрема такого з них, як право на повагу до особистого життя.
Таким чином, наша держава знаходиться в такій міжнародно-правовій ситуації, яка вимагає якнайшвидшого вирішення низки теоретичних і практичних проблем, пов’язаних з реалізацією міжнародно-правової норми про захист права на повагу до особистого життя. Цим, передусім, обумовлена актуальність даного дослідження. Крім того, у сучасній міжнародно-правовій доктрині залишається дискусійним питання про зміст права на повагу до особистого життя. Водночас виникає необхідність з’ясування обсягу цього права, що випливає з міжнародно-правових договорів і міжнародної судової практики, які підлягають національній імплементації в Україні. Зберігаються колізії конвенційної норми про право на повагу до особистого життя з українським законодавством, що потребує поглибленого додаткового вивчення шляхів їх розв’язання. Нарешті, в Україні продовжується правова реформа, на зміст якої суттєво впливають міжнародно-правові зобов’язання України, у тому числі й у зв’язку із її членством у Раді Європи.
Вищеназвані чинники зумовлюють актуальність обраної теми дисертації та її важливість з точки зору науки міжнародного права та практики його застосування.
В Україні до даного часу не приділялося належної уваги дослідженню міжнародно-правих зобов’язань з дотримання права на повагу до особистого життя. Немає жодної спеціальної монографічної роботи, присвяченої особливостям виконання Україною міжнародно-правових зобов’язань щодо захисту цього права, що випливають з Міжнародного пакту про громадянські і політичні права чи з Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Проте ці питання привертають все більшу увагу вітчизняних правознавців. Наприклад, такі, як П.М. Рабінович, І.М. Панкевич, Н.М. Раданович – порушували питання про особливості національної імплементації міжнародних норм про права людини; фахівці з міжнародних відносин (В.Є. Мармазов і І.С. Піляєв) і представники цивільного права й кримінального процесу ( І. Жилінкова, С.Тагієв, О.Шило) розглядували загальні проблеми реалізації норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Окремі питання міжнародно-правових зобов’язань з прав людини досліджувала О.Л. Федорова, спираючись на Європейську конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод. Між іншим, у зарубіжній міжнародно-правовій доктрині досить ретельно вивчаються питання міжнародно-правових зобов’язань як з Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, так і з Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. За приклад можна взяти публікації таких відомих зарубіжних правників, як Д. Гом’єн, Л. Зваак, Р. Кэй, Ф. Ліч, Д. Харріс, М. Карсс-Фріск, К. Новак та ін.
У поданій до захисту дисертації проаналізовані загальнотеоретичні міжнародно-правові дослідження вітчизняних науковців: В.Г. Буткевича, О.С. Гавердовського, В.М. Денисова, В.І. Євінтова, Л.Д. Тимченко і спеціальні роботи українських юристів, присвячені міжнародно-правовому захисту прав людини, серед яких М.В. Буроменський,
Л.Г. Заблоцька, С.В. Ісакович, П.О. Недбайло, І.В. Николайко, В.В. Мицик, А.Л. Федорова. У даній дисертаційній роботі використані міжнародно-правові напрацювання зарубіжних юристів, таких як Л.П. Ануфрієва,
С. Девідсон, В.О. Карташкін, І.І. Лукашук, П. Маланчук, Р.А. Мюллерсон, М. Ейкхерст та ін.
Емпіричним підґрунтям дослідження послужили найважливіші міжнародно-правові договори, що містять положення про право на повагу до особистого життя людини, й правові акти їх застосування Комітетом з прав людини та Європейським судом з прав людини. У цій науковій роботі також проаналізовані національно-правові акти й судові рішення окремих держав, що характеризують особливості національної імплементації права на повагу до особистого життя. Ретельно вивчені також акти законодавства України, що мають колізії зі ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в межах комплексної наукової програми кафедри міжнародного права та державного права зарубіжних країн Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого "Проблеми історії, теорії та практики державного права зарубіжних країн і міжнародного права", (державний реєстраційний номер 0106и002284).
Мета й завдання дослідження. Головною метою дисертації є розкриття змісту права людини на повагу до особистого життя відповідно до найважливіших міжнародно-правових договорів, що містять це право, та актів їх застосування Комітетом з прав людини та Європейським судом з прав людини, визначення особливостей подальшої імплементації цих зобов’язань у законодавство України, а також окреслення основних напрямків підвищення ефективності реалізації цієї норми на національному рівні. Відповідно до мети в дисертаційній роботі поставлені нижченаведені завдання:
 показати еволюцію права людини на приватне життя в міжнародному
аспекті;
 визначити соціальну й політико-правову зумовленість процесу
формування в загальному міжнародному праві та праві Ради Європи норми про право людини на повагу до особистого життя;
 розкрити природу й сутність права на приватне життя людини на
підставі універсальних і регіональних міжнародних договорів, що прямо чи опосередковано його захищають;
 висвітлити розвиток інституту права людини на приватне життя в
практиці Європейського суду з прав людини;
 визначити особливості застосування ст. 8 Конвенції про захист прав
людини та основоположних свобод в українській судовій практиці;
 окреслити сфери виникнення колізій норм ст. 8 Конвенції про захист
прав людини та основоположних свобод з українським законодавством і з’ясувати шляхи їх розв’язання;
 оцінити сучасний рівень дотримання міжнародно-правових норм про
право людини на приватне життя в законодавстві України;
 зробити висновки та сформулювати пропозиції й рекомендації щодо
імплементації в українське законодавство міжнародно-правових норм про право людини на повагу до особистого життя.
Об’єктом дисертаційного дослідження виступають міжнародно-правові відносини держав у царині захисту права людини на приватне життя.
Предметом дисертаційного дослідження стали міжнародно-правові зобов’язання держав стосовно захисту права на повагу до особистого життя відповідно до Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також актів їх застосування Комітетом з прав людини та Європейським судом з прав людини.
Методи дослідження. Вибір методології дослідження зумовлений науковою і прикладною доцільністю. В основу дисертаційної роботи покладено наукові методи та принципи, властиві як загальній теорії права, так і науці міжнародного права з притаманними їй специфічними особливостями. У дисертації використані діалектичний, історико-правовий, формально-логічний, порівняльно-правовий, спеціально-юридичний методи, системно-структурний метод дослідження, а також метод системного аналізу. Так, діалектичний метод застосовувався для дослідження розвитку права людини на приватне життя і встановлення зв’язку цього права з іншими правовими явищами та правами; історико-правовий метод – для доктринальної характеристики права на приватне життя на різних етапах його розвитку; формально-логічний метод – для визначення поняття "право на приватне життя"; порівняльно-правовий та спеціально-юридичний методи – для з’ясування співвідношення норм національного законодавства та універсальних і регіональних міжнародно-правових документів щодо права людини на приватне життя; системно-структурний метод – для з’ясування місця права на приватне життя в системі прав людини і дослідження інших питань, пов’язаних із цим правом; метод системного аналізу – для з’ясування ефективності норм, спрямованих на захист права на приватне життя.
Методологічною основою дослідження обрані принципи системності, об’єктивності й формальної логіки.
Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що авторкою вперше в українській міжнародно-правовій науці здійснено системне комплексне дослідження міжнародно-правового співробітництва в питаннях захисту права людини на повагу до особистого життя й пов’язаних із цим зобов’язань за міжнародно-правовими договорами України, а також особливостей імплементації цих зобов’язань законодавством України та правовою практикою з метою підвищення ефективності їх реалізації. Результати дослідження, що характеризують його наукову новизну й виносяться на захист, наступні.

Уперше:
– з’ясовано зміст міжнародно-правових – зобов’язань України щодо
захисту права на повагу до особистого життя за Міжнародним Пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод;
– визначено ступінь дотримання Україною міжнародно-правових
зобов'язань Україною, що випливають із ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;
– здійснено класифікацію рішень Європейського суду з прав людини щодо порушення Україною ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;
¬– зроблено спробу цілісного і комплексного дослідження та класифікації практики розгляду Європейським судом з прав людини скарг щодо порушення Україною ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;
– здійснено порівняльний аналіз ст.8 Конвенції про захист прав
людини і основоположних свобод і українського законодавства, а також з’ясовано основні сфери виникнення колізій.

Удосконалено:
– концепцію ціннісної природи права на особисте життя, і як наслідок висновок про важливість та доцільність міжнародного публічно-правового закріплення цього права в договорах про права людини;
– існуючі в міжнародно-правовій науці уявлення про зміст та складові права на повагу до особистого життя та можливості впливу міжнародних органів із захисту прав людини на динамічні зміни цього змісту;
 висновки про особливості національно-правової імплементації в українське законодавство міжнародно-правових норм про право людини на повагу до особистого життя та сформульовано такі пропозиції;
– висновки про сучасний стан та доцільність розширення практики
судової імплементації міжнародно-правових норм про право на особисте життя як ефективного засобу захисту прав людини.

Дістали подальшого розвитку висновки:
– про природу й сутність права на особисте життя людини, закріпленого в універсальних і регіональних міжнародних договорах;
– про способи судової імплементації тлумачень ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Європейським судом з прав людини;
– про особливості та динаміку формування в міжнародному праві норми про захист права на приватне життя і специфіку впливу на її розвиток на початку національної, а згодом і міжнародної правової практики;
– про правові та культурологічні особливості регіональних моделей
захисту права на особисте життя, зокрема на приклади Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;
– про можливість та межі обмежень у користуванні правом на повагу до особистого життя відповідно до чинних міжнародних договорів України;
– про необхідність якнайшвидшого удосконалення українського законодавства про право на особисте життя і приведення його у відповідність до європейського;
– про призначення правообмежувальних клаузул у договорах про права людини та особливості їх виконання у національній правовій практиці.
Практичне значення одержаних результатів. Одержані в ході дисертаційного дослідження результати мають теоретичну цінність, тому що вони підкреслюють новітні особливості міжнародно-правового співробітництва держав Ради Європи в питаннях захисту права людини на приватне життя й пов’язані з цим зобов’язання за ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Дослідження має й практичне значення: його висновки, пропозиції й рекомендації можуть стати в нагоді для подальшого процесу гармонізації українського законодавства з нормами права Європейського Союзу, що стосуються прав людини на приватне життя. Одержані результати також можуть бути покладені в основу діяльності органів, що займаються в Україні втіленням у життя Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і Протоколів до неї.
Дисертаційні доробки можуть бути корисні в діяльності українських органів державної влади, судових органів. Висновки й положення дисертації можуть стати в нагоді в учбовому процесі у вищих навчальних закладах як для викладачів міжнародного права, так і для студентів юридичних вузів і факультетів.
Апробація результатів дисертації. Теоретичні висновки, сформульовані в дисертаційній роботі, розглядалися й обговорювалися на науково-практичних конференціях, що проводилися в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого.
Основні наукові положення дисертації авторка доповідала на таких конференціях, як: "Сучасні проблеми юридичної науки: сучасний стан та перспективи розвитку" (м. Харків, 26-27 червня 2006 р. ) і "Сучасні проблеми юридичної науки" (м. Харків, 30-31 жовтня 2007 р.).
Публікації. Основні положення дисертаційної роботи знайшли відбиття в 4-х наукових статтях, опублікованих у наукових фахових періодичних виданнях з юридичних наук, затверджених Вищою атестаційною комісією України та у 2-х тезах доповідей і повідомлень на науково-практичних конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Поглиблений аналіз міжнародного законодавства, нормативно- правового матеріалу України щодо міжнародно-правового захисту права на приватне життя дає можливість підсумувати проведене дослідження і зробити нижченаведені висновки.
1. Формування права на приватне життя в національному й міжнародному праві має глибоку історію, спирається на національні культурні й релігійні традиції різних народів і держав. Отже, стверджувати, що право на приватне життя має єдине джерело походження, не можна. У різні епохи свого існування людина відвойовувала в держави й церкви відповідні права, які в той чи інший період історії мали найбільше значення. Із цієї точки зору природні права людини в різну добу історії дійсно не мали постійного змісту. Проте якщо вести мову про ознаки, властиві цим правам (природженість, невід’ємність та ін.), то починаючи зі стародавнього періоду й закінчуючи сучасністю вони не тільки не втратили всієї своєї значущості, а й довели свою важливість у формуванні комплексу природних прав людини.
2. Найбільш значний вплив на формування права на приватне життя мали правова реальність і практика Великої Британії (XVII–XVIII століть) і Сполучених Штатів Америки (ХIХ ст.). Саме на тлі судової практики цих держав формувалося те правове уявлення про право на приватне життя, яке в подальшому знайшло своє відбиття в конституційно-правових документах усіх буржуазних країн. Однак було б помилковим вважати, що у ХIХ ст. у законодавстві європейських держав відбулося остаточне становлення змісту права індивідів на приватність. Навіть тодішні уявлення юристів про право на приватне життя не знайшли належного віддзеркалення в законодавстві цих країн. Відповідні вагомі кроки зроблено лише у ХХ ст. Загальна невизначеність національних правових систем і традицій стосовно змісту
права на приватність, а іноді й щодо самої можливості існування такого права, унеможливлювали будь-яке міжнародно-правове співробітництво в питанні захисту цього права аж до середини ХХ ст.
3. Протягом другої половини ХХ ст. право на приватність уже було закріплено в усіх універсальних і регіональних міжнародно-правових договорах про права людини. У них і міститься перелік цих прав. При цьому в міжнародних договорах збереглися підходи до закріплення такого права, закладені ще Загальною декларацією прав людини. Ціла низка міжнародних угод з прав людини має посилання на приватність як на право. Отже, якщо до другої половини ХХ ст. визначальним був вплив національного законодавства на формування міжнародно-правового уявлення про право на приватне життя, то з укладенням основних міжнародних договорів про права людини і створенням міжнародних органів контролю за їх дотриманням національне законодавство відчуло на собі помітний вплив міжнародно-правової практики щодо розуміння і змісту права на приватність.
4. Розвиток національного законодавства про захист права на приватне життя відбувався (в окремих країнах протягом декількох століть) головним чином сепаративно, під впливом національних правових доктрин, у межах виключної компетенції держав, що призвело, урешті-решт, до формування національних доктрин права на приватність. Це була одна з основних проблем на шляху формування міжнародно-правових стратегій захисту цього права.
5. Міжнародне право містить найбільш загальну формулу права на приватне життя, яку держава могла б імплементувати в своє національне законодавство без загрози порушити вітчизняну правову доктрину й без звинувачень у порушенні міжнародних договірних зобов’язань. У той же час, незважаючи на широкі повноваження й ту важливу роль, яку відіграють у міжнародних правовідносинах головні органи ООН, а також попри те, що більшість міжнародно-правових актів оперує однаковим понятійним апаратом щодо права на приватне життя, основні функції в захисті прав людини на приватність виконують спеціалізовані міжнародні правозахисні органи й установи – як універсальні, так і регіональні.
6. Універсальна модель організації й зовнішня форма вираження захисту права на приватне життя віддзеркалюються на регіональних моделях, у результаті чого створюється й функціонує наступна схема: існує організація (універсальна або регіональна), у рамках якої розробляється міжнародний документ (універсальний або регіональний) загального характеру про захист прав людини з каталогом цих прав, де одним із вагомих прав людини є право на приватне життя.
7. Міжнародно-правове закріплення права на приватне життя найбільш повноцінно відбувається в загальному міжнародному праві й у регіональних міжнародних договорах. Причому в останніх це право за змістом може дещо відрізнятися, залежно від правових традицій регіону, що не розглядається як порушення загального міжнародного права. Універсальні міжнародні договори містять лише зміст права на приватне життя й не торкаються питання про можливості та шляхи його обмеження Це дає змогу розглядати такі договори як такі, що не посягають на культурологічні й законодавчі особливості національного законодавства держав, які є їх сторонами. Регіональні міжнародні договори про права людини (Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, Американська конвенція про права людини, Африканська хартія прав людини), навпаки, не обходять питання про обмеження права. Це пов’язано з певною культурною єдністю держав, які уклали ці договори, й дозволяє підвищити рівень міжнародного контролю за дотриманням проголошених прав індивідуума.
11. У Європі особливу роль у контролі за дотриманням права на приватне життя відіграє Європейський суд з прав людини. Специфіка діяльності Страсбурзького суду, своєрідність його процедур відповідно до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод дали йому можливості надзвичайно широко витлумачити норму вказаного правового акта і вийти далеко за межі того, що передбачалося авторами ст. 8 цього міжнародно-правового документа в 1950 р. Проте згода держав – членів Ради Європи із судовими трактуваннями низки норм міжнародного права дозволяє визнавати роз’яснення Суду з прав людини як сучасне європейське розуміння права на приватне життя. Згідно з інтерпретацією Страсбурзького суду до сфери приватності віднесені: походження, стать, прізвище, ім’я, громадянство, здоров’я, зовнішній вигляд, дієздатність, фізична і психічна цілісність особи, її право розпоряджатися власним тілом, статеве життя, правовий статус іноземців, право на здорове довкілля, повага до сімейного життя в найбільш широкому розумінні, статус житла, право на недоторканність кореспонденції, право на використання комп’ютерного електронного простору.
12. Право на приватне життя розглядається страсбурзькими органами як таке, що може бути обмеженим на умовах, визначених Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод. Це означає безперечну можливість органів держави правомірно втручатися у реалізацію цього права. Національні органи повинні визначати передовсім необхідність того чи іншого виду втручання як з погляду законодавчої царини, так і стосовно окремих практичних заходів. Навіть якщо вказані органи влади мають у цьому плані певну свободу розсуду, їх рішення підлягають контролю з боку Європейського суду з прав людини, який має перевіряти їх відповідність вимогам Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Обсяг свободи дій, що визнається за національними держаними органами, є не однаковим для різних справ і залежить від конкретних обставин. До суттєвих чинників належить характер конвенційного права, про яке йдеться, його важливість для особи та вид дій, що розглядалися.
13. Міжнародні органи з дотримання Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод дуже уважно ставляться до дотримання державами критеріїв обмеження права на приватне життя, закріплених у ст. 8 цього міжнародно-правового акта. У той же час Європейський суд з прав людини, вирішуючи справи, пов’язані зі встановленням правообмежень, застосовує так звану доктрину меж оцінювання, яка випливає, зокрема, з необхідності забезпечити баланс між суверенітетом держав – членів Ради Європи та їх зобов’язаннями згідно з Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, ураховує різноманітність політичних, економічних, культурних, соціальних та інших ситуацій суспільного життя в цих державах.
14. Установлення Європейським судом з прав людини загальних принципів правообмеження має практичне значення, яке полягає в тому, що останні можуть служити критерієм правомірності цієї дії в законодавстві й у правозастосуванні. Недотримання вказаних принципів тягне за собою й порушення закріплених у законодавстві меж реалізації прав людини. Українське законодавство не позбавлене вад, що приводить до констатації Європейським судом з прав людини фактів невідповідності національного законодавства вимогам Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
15. Українське законодавство динамічно розвивається в напрямку відповідності міжнародно-правовим зобов’язанням про захист права людини на приватне життя. Однак цей розвиток ускладнюється досить тривалим законодавчим процесом, який суттєво збільшує розрив між моментом прийняття рішення Європейським судом з прав людини або іншим міжнародним контрольним органом з прав людини і набуттям чинності відповідним актом українського законодавства. Отже, в українському законодавстві зберігаються прогалини щодо ефективного правового забезпечення захисту права громадян на приватне життя. Ці прогалини виникли не лише через несвоєчасне усвідомлення змісту права на приватне життя вітчизняним законодавством, а і у внаслідок активної практики Європейського суду з прав людини, який систематично звертається до досвіду різних держав і створює певний правовий стандарт, якого мають дотримуватися сторони Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Азаров А. Права человека. Международные и российские механизмы защиты / А. Азаров, В. Ройтер, К. Хюфнер. – М.: Москов. шк. прав человека, 2003. – 560 с.
2. Алексеев С.С. Общие дозволения и общие запреты в советском праве / С.С. Алексеев. – М.: Юрид. лит., 1989. – 286 с.
3. Алкема Е.А. Правовые последствия ратификации Россией ЕКПЧ / Е.А. Алкема // Росс. ежегодник международ. права, 1995. – С.Пб., 1996. – С. 112-132.
4. Аметистов Э.М. Актуальные задачи развития советского законодательства о порядке исполнения международных договоров СССР / Э.М. Аметистов // Вестн. Киев. ун-та. Междунар. отношения. – 1989. – Вып. 28. – С. 78.
5. Ануфриева Л.П. Развитие теории и практики взаимодействия международного и внутреннего права / Л.П. Ануфриева // Международное публичное право: [ учеб.]. – М.: Проспект, 1998. – 630 с.
6. Arab Charter on Human Rights, Adopted by the Council of the League of Arab States, September 15, 1994 [Електронний ресурс] // http://www1.umn.edu/ humanrts/instree/arabcharter.html.
7. Аречага Е.Х. Современное международное право / Е.Х. Аречага. – М.: Прогресс, 1983. – 479 с.
8. African leaders elect OVA boss // Офіц. сайт [Електронний ресурс] // www.CNN.Com.
9. African [Banjul] Charter on Human and Peoples`Rights, adopted June 27, 1981. OAU Doc.: CAB African leaders elect OUA boss [Елетронний ресурс]. – Офіц. сайт // www. CNN. Com (Дата відвідування сайта –13.06.2002).
10. Ajwang Owuor Maurice (Kenya). The development of human rights protection mechanismi in Africa / Owuor Maurice Ajwang // Междунар. право. – 2000. – № 2. – С.147-151.
11. Basic Documents Pertaining to Human Rights in the Inter-American System.31 January 2003. Doc.:OAS/ Ser. L/V/I. 4 rev. 9. [Елетронний ресурс] // Офіц. сайт.
12. Баскин Ю. Я. Библия и международное право / Ю. Я. Баскин // Правоведение. – 1991. – № 5. – С. 41.
13. Баскин Ю. Я. Новый Завет и становление нового международного права / Ю. Я. Баскин // Правоведение. – 1992. – № 4. – С. 75.
14. Бахин С.В. Всеобщая декларация 1948 года: от каталога прав человека к унификации правового статуса личности / С.В. Бахин // Правоведение. – 1998. – № 4. – С. 5-11.
15. Безбородов Ю. С. Религиозные начала в международном праве /
Ю.С. Безбородов // Москов. журнал международ. права. – 2005. – № 2. – С. 93-99.
16. Берхнем Б. Вступ до права та правової системи США / Б. Берхнем. – К., 1999. – 457 с.
17. Библия книги священного писания Ветхого и Нового Завета // Росс. библейское общество. – М, 2004. – 1117 с.
18. Біблія // Українське біблейне товариство. – 2002. – 1020 с.
19. Білєр Г. Вестфальський мир 1648 року (до 350-ї річниці договорів) / Г. Білєр, А. Дмитрієв. – К. : Ін Юре, 1998. – 180 с.
20. Боровська І. Право фізичних осіб на відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення права на безпечне для життя і здоров’я довкілля / І.Боровська // Право України. – 2004. – № 9. – С.59.
21. Black H.C. Black’s Law Dictionary / H.C. Black. – [6-th ed.] – st. Paul Minn:West Publishing Co., 1990. – 1195 р.
22. Бобровник С.В. Правова система та джерела права України /
С.В. Бобровник, Н.М. Онищенко // (Державотворення і правотворення в Україні. Досвід, проблеми, перспективи / За ред. Ю.С. Шемшученка). – К.: Ін-т держави і права НАН України ім. Корецького, 2001. – С. 310-358.
23. Brandeis Louis D. The Right to Privacy/ Louis D. Brandeis, Samuel D. Warren // Harvard Law Review. – 1890.
24. Бруно Недєлек. Стаття 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод / Недєлек Б. // Nowak J.E., Rotunda R.D., Young J.N. Constitutional Law. 3 ded. – st. Paul Minn: West Publishing Co., 1986. – 350 с.
25. Буроменський М.В. Про відповідність проекту Кримінального кодексу України, підготовленого робочою групою Кабінету Міністрів, міжнародно-правовим нормам про захист прав і основних свобод людини / М.В. Буроменський // Права людини в Україні. Інформаційно-аналітичний бюлетень Українсько-американського бюро захисту прав людини. – Вип. 10. – Київ-Харків, 1994. – С.28.
26. Буроменський М.В. Застосування міжнародно-правових норм про права людини у внутрішньому правопорядку України / М.В. Буроменський // Вісн. Акад. правов. наук України. – 1999. – № 1(16). – С.86-94.
27. Буроменский М.В. Национальное законодательство в практике рассмотрения дел Европейским судом по правам человека / М.В. Буроменский. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2000. – 320 с.
28. Буткевич В.Г. Соотнношение международного и внутригосударственного права / В.Г. Буткевич. – К.: Высшая шк., 1981.– 311 с.
29. Буткевич О. В. Міжнародне право середніх віків / О. В. Буткевич. – К.: Вид-во гуманіт. літ., 2008. – 672 с.
30. Van der Vyver. Limitations of Freedom of Religion or Belief: International Law Perspectives / Johan D. van der Vyver, D. Johan // Emory International Law Review. – Summer, 2005. – Vol. 19. – № 2.
31. Van Dijk, Peter. Theory and Practice of the European Convention on Human Rights / Peter van Dijk, G. J. H. van Hoof. – The Hague : Martinus Nijhoff Publishers, 1998. – 850 p.
32. Величко А.М. Выдающиеся мыслители прошлого. Развитие идеи естественного права в трудах Б.Н. Чичерина / А.М. Величко // Правоведение. – 1994. – № 3. – С.72-76.
33. Вибрані рішення Європейського суду з прав людини: [в 2-х т.]. – Т.1. – К.; Фенікс, 2005. – 687 с.
34. Викулин М.И. Вопросы частной детективной и охранной деятельности / М.И. Викулин, А.Н. Плешнёв // Вопросы совершенствования правоохранительной деятельности органов внутренних дел; под ред. М.А. Алексеева. – Ч. 3. – М., 1997. – 370 с.
35. Віденська конвенція про право міжнародних договорів 1963 р. [Електронний ресурс] / Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/ main.cgi?nreg=995_118.
36. Вильдхабер Л. 50 лет назад вступила в силу Конвенция о защите прав человека и основных свобод / Л. Вильдхабер // Рос. юстиция. – 2003. – № 11 (листоп.). – С.80.
37. Virginia Declaration of Rights, 1776 [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.yale.edu/lawweb/avalon/states/va05.htm.
38. Гавердовский А.С. Имплементация норм международного права
А.С. Гавердовский. – К.: Высшая шк., 1980. – 320 с.
39. Гегель Г. В. Ф. Христианство и Реформация (1821-1831) / Г. В. Ф. Гегель // Лютер Мартин. 95 тезисов. – СПб. : Роза мира, 2002. – С.266-360.
40. Гегель Г.В. Философия права / Г.В. Гегель. – М., 1990. – 380 с.
41. Гефтер А.В. Европейское международное право / А.В.Гефтер. – С.Пб.: В. Безобразова и комп ., 1880. – 453 + 133 с. з додатком.
42. Гладун З. Право людини на життя і проблеми його юридичного забезпечення в Україні / З. Гладун // Укр. часопис прав людини. – 1994. –
№ 1. – С.47-52.
43. Гоббс Т. Избранные произведения: [в 2-х т.] / Т. Гоббс. – Т.2. – М.: Мысль, 1964. – 748 с.
44. Гойман В.И. Принципы, пределы, основания ограничения прав и свобод человека по российскому законодательству и международному праву / В.И. Гойман // Гос-во и право. – 1998. – № 7. – С. 47.
45. Гольдман Р. Верховний Суд США. О гражданских правах и свободах / Роджер Гольдман, Эва Лентовска, Станислав Франковски. – Варшава: Бега, б. г. – 254 с.
46. Гом’єн Донна. Короткий путівник Європейською конвенцією з прав людини / Донна Гом’єн .– Л.: Кальварія, 2002. – 180 с.
47. Гомьен Д. Европейская конвенция о правах человека и Европейская социальная хартия. Право и практика / Д. Гомьен , Д. Харрис, Л. Зваак. – М.: Моск. независимый ин-т междунар. права, 1998. – 600 с.
48. Горский С. Основа конституции: Декларация прав гражданина и человека: [моногр.] / С. Горский. – Одесса: Типо-Литогр. Штаба Одес. воен. округа, 1917. – 20 с.
49. Горшкова А. Российское законодательство и Европейская конвенция о защите прав человека и основных свобод / А. Горшкова // Гос-во и право. – 1997. – № 5. – С.94.
50. Гроций Г. О праве войны и мира. Три книги, в которых объясняется естественное право и право народов, а также принципы публичного права /
Г. Гроций; пер. с лат. А.Л. Сакетти. – М: Госюриздат, 1956. – 868 с.
51. Гусейнов Л.Г. Международная ответственность государств за нарушения прав человека / Л.Г. Гусейнов. – К.: Ин-т гос. и права НАН Украины, 2000. – 316 с.
52. Гюнтер А.Р. Субъективно-публичные права граждан / А.Р. Гюнтер. – Х.: Типография М.Х. Сергеева, 1917. – 16 с.
53. Даниленко В.Н. Декларация прав и реальность: К 200-летию Декларации прав человека и гражданина / В.Н. Даниленко. – М.: Междунар. отношения, 1989. – 208 с.
54. Дженіс М. Європейське право у галузі прав людини: джерела і практика застосування / М. Дженіс. Декларації незалежності Сполучених Штатів, 1776 р. – К.: АртЕк, 1997. – 640 с.
55. Джозеф Нии Сай Коффи – Аго. Африканская хартия прав человека и народов и национальне законодавство / автореф. дис....: спец. 12.00.11.: Міжнародне право. – К., 1992. – 21 с.
56. Декларація про держаний суверенітет України № 55-Х11 від 16.07.1990 р. // Відом. Верхов. Ради УРСР. – 1990. – № 31. – Ст.429.
57. Declaration on the Human Rights of Individuals Who are not Nationals of the Country in which They Live, 13 December 1985 [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.unhchr.ch/html/menu3/b/o_nonnat.htm.
58. Declaration on the Rights of Persons Belonging to National or Ethnic,
Religious and Linguistic Minorities, 18 December 1992 [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.unhchr.ch/html/menu3/b/d_minori.htm.
59. Declaration on Transborder Data Flows – OECD.-Paris,1985. [Електронний ресурс]: Доумент доступний на сервері ОЕСР www.oecd.org/disti/ sti/it/secur/ prod/e_diflow.htm.
60. Денисов А.И. Конституционный статус личности в СССР / А.И. Денисов. – М., 1979. – С.90-94.
61. Денісов В.Н. Роль міжнародного права у зовнішній і внутрішній політиці України / В.Н. Денісов // (Державотворення і правотворення в Україні. Досвід, проблеми, перспективи. / За ред. Ю.С. Шемшученка). – К.: Ін-т держави і права НАН України, 2001. – С.596-612.
62. Денісов В.Н. Статус міжнародних договорів в Конституції України / В.Н. Денісов // Вісн. Акад. правов. наук України. – 1997. – № 1. – С.32.
63. Дзерюжинский В. Ф. Полицейское право. Пособие для студентов / В.Ф. Дерюжинский. – [изд. 4-е]. – Петроград: Сенатская типография, 1917. – 310с.
64. Дженис М. Европейское право в области прав человека. Практика и комментарии / М. Дженис, Р. Кэй, Э. Брэдли. – М.: Права человека, 1997. – 624 с.
65. Дженіс М.Європейське право у галузі прав людини: джерела і практика застосування / М. Дженіс, Р. Кей, Е. Бредлі; пер. з англ. – К: АртЕк, 1997. – 640 с.
66. Dinah L. Shelton. The Inter-American System for the Protection of Human rights: Emergent Law /International Human rights Law, Theory and Practice. – Montreal the Canadian Foundatio n, 1992. – P/370,371.
67. Directive 97/66/EC of European Parlament anl of the Council of 15 December 1997 concerning the processing of personal data and the protection of privacy in the telecommunications sector: [Електронний ресурс] / Режим доступу: http: // www.osce.org/docs/russian/hdr.htm.
68. Динь Нгуен Куок. Международное публичное право : [в 2-х т.] / Динь Нгуен Куок. – Т. 1. – Кн. 1 : Формирование международного права. – К.: Сфера, 2000. – 460 с.
69. Дінь Нгуєн Куок. Міжнародне публічне право: [в 2-х т.] / Нгуєн Куок Дінь, Патрік Дайє, Ален Пелє. – Т.1. – К.: Флора, 2000. – 440 с.
70. Дмитрієв А.І. Історія міжнародного права / А.І. Дмитрієв,
Ю.А. Дмитрієва, О.В. Задорожній. – К. : ВД “Промені”, 2008. – 384 с.
71. Дорн Л.Б. Догма Римского права: Лекции доц. С. Петербургского ун-та Л.Б. Дорна / Л.Б. Дорн. – С.Пб: 1882/4 ак.г. С. Пб.: Литография Петербургской. – 720 с.
72. Доклады Комитета по правам человека : [в 2-х т.] /Доклад № А/47/40 (1994). –Т.1. – 426 с.
73. Доклады Комитета по правам человека : [d 2-х т.] /Доклад № А/49/40 (1994). – Т. 2. – 366 с.
74. Документ Копенгагенської наради Конференції по людському виміру ОБСЄ від 29 червня 1990 р. [Електронний ресурс] / Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page=1&nreg=994_082.
75. Документ Московского Совещания Конференции по человеческому измерению ОБСЕ. [Електронний ресурс] // Офиц. сайт ОБСЕ: http:// www.osce. org /docs/ russian /hdr. htm.
76. Документ Московської наради Конференції по людському виміру СБСЄ від 3 жовтня 1991 р. [Електронний ресурс] / Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=994_084.
77. Dutch Declaration of Independence, 1581 [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.fordham.edu/halsall/ mod/modsbook.html - check on p.64.
78. Дудченко В.В. Ідеї природного права епохи еллінізму / В.В. Дудченко // Актуальні пробл. держави і права. Зб. наук. праць. – Вип. 2, 3. – Юрид. літ., 2004. – С.56.
79. Дудченко В.В. Ідеї природного права епохи еллінізму / В.В. Дудченко // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць. – Вип. 2, 3. – Одеса, 2004. – С.59.
80. Европейское международное право / А.В. Гефтер; Пер. К.Таубе. – С.Пб.: типогр. В.Безобразова и комп., 1880. – 453+133 с. з додатком.
81. Европейское право : [учеб. для вузов] / Под общ. ред. Л. М. Энтина. – М. : НОРМА, 2001. – 720 с.
82. Еллинек Г. Декларация прав человека и гражданина / Г. Еллинек; пер. с нем. и ред. А.Э. Вормса. – [2-е изд.]. – М.: Т-ва И.Д. Сытина, 1905. – 88 с.
83. Europen Convention on Human Rigts and Addictional Protocols: Chart of Signatures and Ratifications as of 28 July 1994 // 15 Human Rights Law Journal. – 1994.
84. Євінтов В.І. Пряме застосування міжнародних стандартів прав людини (Коментар до ст. 9 Конституції України) / В.І. Євінтов // Укр. часопис прав людини. – № 1. – 1998. – С.26-28.
85. Європейський суд з прав людини. Матеріали практики (1993-2003) / Праці Львівської лабораторії прав людини і громадянина. – Вип. 4. – К.: Фелікс, 2004. – 448 с.
86. Загальна декларація прав людини 10.12.1948 р. [Електронний ресурс]: док. ООН/PES/217А. // Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/ main.cgi?nreg=995_015.
87. Заключительный акт Совещания по сотрудничеству и безопасности в Европе от 1 августа 1975 г. [Електронний ресурс] // Режим доступу : httр://www.osce.org/documents /html/pdftohtml/ 4044_ru.pdf.html.
88. Заверуха О. Суб’єктивні публічні права як об’єкт судового захисту / О. Заверуха // Право України. – 2004. – № 4. – С.49-52.
89. Исторический аспект соотношения и взаимодействия международного и внутригосударственного права // История гос-ва и права. – 1999. – № 1. – С.37.
90. История Римского права: пособие к лекциям профф. Москов. ун-та В.М. Хвостова. – [5-е изд., исправл. и дополн.]. – М.: Изд. Т-ва И.Д. Сытина, 1910. – 464 с.
91. Imbert, Jean. Toleration and Law: Historical Aspects // Jean Imbert, Ratio Juris. – Blackwell Publishers, Ltd. – Mar. 1997. – Vol. 10. – № 1. – 402 р.
92. English Bill of Rights, 1688 [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.yale.edu/lawweb/avalon/ england.htm.
93. English Historical Documents, 1660-1714 / Edited by Browning, Andrew. – London : Eyre & Spottiswoode, 1953. – 966 p.
94. Introduction to the law and legal system of the United States by William Burnham, West Publishing Go. St / Paul, Minn. – 1997.
95. Кавун В.Ф. Механізми міжнародного контролю у сфері прав людини: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук / В.Ф. Кавун. – К., 2008. – 25 с.
96. Кальченко Н.В. Право человека на жизнь и формы его правомерного ограничения [Електронный ресурс] / Н.В. Кальченко // Вест. прав человека (Офіц. сайт Уповноваженого з прав людини в Російській Федерації: http: // www. ombudsman. gov. ru / public/ herald. htm.
97. Карпачова Н. Європейська конвенція з прав і основних свобод людини в українському законодавстві / Н. Карпачова // Віче. – 1998. – №10. – С.47.
98. Каррі Девід П. Конституція Сполучених Штатів Америки: посіб. для всіх/ Девід П. Каррі. – К.: Веселка, 1993. – 192 с.
99. Карташкин В.А. Международная защита прав человека (Основные проблемы сотрудничества государств) / В.А. Карташкин. – М.: Международные отношения, 1976. – 270 с.
100. Карташкин В.А. Права человека в международном и внутригосударственном праве / В.А. Карташкин. – М., 1995. – С.123-126.
101. Килкэли У. Европейская конвенция о защите прав человека и основоположных свобод ст. 8 Право на уважение частной и семейной жизни, жилища и корреспонденции. Прецеденты и коментарии / У. Килкэли, Е.А.Чефранов. – М.:РАП, 2001. – 531 с.
102. Кияниця І. Внутрішньодержавне значення джерел міжнародного публічного права / І. Кияниця // Укр. часопис міжнарод. права. – 2001. – № 1. – С.19-24.
103. Ковалевский М.М. Учение о личних правах / М.М. Ковалевский. – М.: Изд-во В.С. Щаблина, 1906. – 70 с.
104. Козюк М.Н. Принципы, пределы, основания ограничения прав и
свобод человека по российскому законодательству и международному праву / М.Н. Козюк // Гос-во и право. – 1998. – № 8. – С. 56.
105. Комаровский Л.А. Основные вопросы науки Международного
права / Л.А. Комаровский. – М.: Типография Общества распространения полезных книг, 1895. – 49 с.
106. Коментар до Конституції України / Офіц. видання. – К., 1996. – 510 с.
107. Комментарий к Конвенции о защите прав человека и основных свобод и практике ее применения / Под общ. ред. В.А. Туманова и Л.М. Энтина. – М. : НОРМА, 2002. – 336 с.
108. Конвенция о правах ребенка 1989 г. / Под ред. М. В. Буроменского // Международная защита прав человека: документы и комментарии . – Х. : ООО «Синтекс, ЛТД», 1998. – 298 с.
109. Конвенция Содружества Независимых Государств о правах и основных свободах человека от 26 мая 1995 г. [Електронний ресурс] // Режим доступа : http:// www.cis.minsk.by/webnpa/text.aspx?RN=N09500021.
110. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/ main.cgi?nreg=995_004.
111. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р.: Протокол № 11 [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua.
112. Конвенція про права дитини // Міжнародні документи ООН з питань прав людини. – К.: Український Центр прав людини. Українська правнича фундація, 1995. – 31 с.
113. Коновалов С.Н. Европейская конвенция прав человека и основных свобод – гарант прав человека на справедливый суд / С.Н. Коновалов, В.Н. Коновалов // Актуальні проблеми формування правової держави в Україні: матеріали наук. конф. –[ у 2-х ч.]. –Ч.1. – Х.,2000. – 524 с.
114. Конституции государств Европейского Союза. – М.: НОРМА-ИНФРА, 1999. – 804 с.
115. Конституции зарубежних стран: [ сб.] / Сост. В.Н. Дубовин. – М.: ООО Юрлитинформ, 2001. – 448 с.
116. Конституції нових держав Європи та Азії // Укр. правнича фундація. – К.: Право, 1996. – 529 с.
117. Конституційне законодавство зарубіжних країн. Хрестоматія: [навч. посіб.] / Упоряд. В.О. Ріяка, К.О. Закоморна. – К.: Юрінком Інтер, 2007. – 384 с.
118. Конституція України // Офіц. видання. – К.: Ін Юре, 2004. – 104 с.
119. Конституція України: [науково-практ. коментар] /В.Б. Авер’янов,
О.В. Батанов, Ю.В. Баулін та ін.; ред. кол.: В.Я. Тацій, Ю.П. Битяк,
Ю.М. Грошевой та ін.. – Х.: Право; К.: Ін Юре, 2003. – 806 с.
120. Конь Г.І. Порядок розгляду індивідуальних скарг в міжамериканському, європейському та Африканському судах по правах людини // Вісн. Москов. ун-ту. Сер. 11. Право. – 2006. – № 2. – С. 94-104
121. Копейчиков В.В. Механизм советского государства / В.В. Копейчиков. – М., 1968. – 244 с.
122. Котляр И.И. Права человека: [учеб. пособ. для студ. высш. учеб. Заведений] / И.И.Котляр. – Мн.: Тесей, 2002. – 256 с.
123. Кохан Г.Л. Міжнародно-правове співробітництво у боротьбі з рабством і работоторгівлею: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук / Г.Л. Кохан. – Х.: 2002. – 20 с.
124. Коффи Джозеф Нии Сай. Африканська хартія прав людини і народів й національне законодавство: автореф. дис. канд. юрид. наук. 12.00.11./ Дж. Н.С. Коффи. – 21.
125. Красавчикова О.Л. Личная жизнь под охраной закона / О.Л. Красавчикова. – М., 1983. – 160.
126. Кримінальний кодекс України: за станом на 01.09.2005 р. // Офіц. вид. – Х.: СПД ФО Вапнярчук Н.М., 2005. – 289с.
127. Кримінальний кодекс України: за станом на 10.05.2008 р. (зі змін. та допов.). – Х. : ТОВ “Одіссей”, 2008. – 288 с.
128. Кримінально-процесуальний кодекс України. // Офіц. вид. – К., 2004. – 272 с.
129. Кузнецов Э.В. Естественное право как фактор духовного возрождения России / Э.В. Кузнецов // Правоведение. – 1993. – №4. – С.75-79.
130. Кумарис Брахмас. Всемирный духовный университет. Новое знание и новая модель для нового общества / Брахмас Кумарис // Культура. – 1998. – 26 февраля. – С.3.
131. Committee on the Honouring of Obligations and Commitments by Member States of the Council of Europe. – Report: Honouring of obligations and commitments by Ukraine. – Doc. 8272, 2 December 1998 [Електронний ресурс] // http://assembly.coe.int//main.asp?link=http://assembly.coe.int/Documents/WorkingDocs/doc98/edoc8272.htm.
132. Committee on the Honouring of Obligations and Commitments by Member States of the Council of Europe. – Report: Honouring of obligations and commitments by Ukraine. – Doc. 10676, 19 September 2005 [Електронний ресурс] :http://assembly.coe.int//main.asp?link=http://assembly.coe.int/documents/ WorkingDocs/ doc05/EDOC10676.htm.
133. Compatibility of Ukrainian Law and Practice with the Requirements of the European Convention on Human Rights (Articles 3, 5, 6, 10, 13 and 1 and 3 of Protocol № 1) / M. Buromenskiy, A. Serdiuk, A. Tolochko and other; P. Lemmens, U. Lohmus and J. McBride, the Ministry of Justice of Ukraine, with the support of the Directorate General of Human Rights. – Kyiv and Strusbourg, December 2000. – Doc. HRCAD (2001)4. – December 2001. – 177 p.
134. Compilation of general comments and General recommendations adopted by Human rights treaty bodies. – UN Doc. HRI/GEN/1/Rev.7, 12 May 2004. – 353 p.
135. Concluding observations of the Committee on the Elimination of Racial Discrimination on Ukraine. – UN Doc. CERD/C/UKR/CO/18 (8 February 2007) [Електронний ресурс] // http://www.unhchr.ch/tbs/doc.nsf/(Symbol)/ CERD.C.UKR.CO.18.En?Opendocument.
136. Concluding observations of the Human Rights Committee on Ukraine (2001). [Електронний ресурс] // Режим доступу: CCPR/CO/73/UKR // http://www.unhchr.ch/tbs/doc.nsf/(Symbol)/CCPR.CO.73.UKR.En?Opendocument
137. Concluding observations of the Human Rights Committee: Ukraine, UN. Doc. CCPR/C/UKR/CO/6 (28 November 2006) [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.unhchr.ch/tbs/doc.nsf/(Symbol)/CCPR.C.UKR. CO.6.En?Opendocument.
138. Consolidated Versions Of The Treaty On European Union And Of The Treaty Establishing The European Community [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://eurlex.europa.eu/LexUriServ/LexUriServ.do?uri= OJ:C:2006:321E:0001:0331:EN:pdf.
139. Лернер Натан. Религиозные права человека в эпоху Организации Объединенных Наций / Натан Лернер // Права человека и религия : [хрестомат.]. – М. : Библейско-богословский ин-т Св. Апостола Андрея, 2001. – С.187-218.
140. Лищина И.Ю. Международные механизмы защиты прав человека / И.Ю. Лищина // Харьковская правозащитная группа. – Х.: Фолио,2001. – 112 с.
141. Leach P. Taking a Case to the European Court of Human Rights / P. Leach. – London: Blackstone Press Limited, 2001. – 392 р.
142. Локк Дж. Два трактата о правлении: [в 3-х т.] / Дж. Локк. – Т.2. – М.: Мысль, 1988. – 310с.
143. Локк Дж. Два трактата о правлении: [в 3-х т.] / Дж. Локк. – Т.3. – М.: Мысль, 1988. – 360 с.
144. Лукашова Е.А. Социальное государство и защита прав граждан в условиях рыночных отношений / Е.А. Лукашова // Социальное гос-во и защита прав человека. – М., 1994. – 230 с.
145. Лукашук И.И. Международное право. Особенная часть: [в 2 т.] / И.И. Лукашук. – Т 1. – М.: Изд-во БЕК, 1997. – 310 с.
146. Лукашук И.И. Международное право. Особенная часть: [в 2 т.] / И.И. Лукашук. – Т 2. – М.: Изд-во БЕК, 1997. – 410 с.
147. Лукьянцев Г.Е. Европейские стандарты в области прав человека: Теория и практика функционирования Европейской конвенции о защите прав человека и основоположных свобод / Г.Е. Лукьянцев. – М.: Звенья, 2000. – 346 с.
148. Мажитова Р.Ф. Правовые отношения в советском социалистическом обществе / Р.Ф. Мажитова. – М., 1967. – 171 с.
149. Маланчук П. Вступ до міжнародного права за Ейкхерстом / П. Маланчук. – Х. : Консум, 2000. – 592 с.
150. Малеина Н.М. Личные неимущественные права граждан: понятие, осуществление, защита / Н.М. Малеина. – М.: М.З. Пресс, 2000. – С.153.
151. Малинова О. Три поколения прав человека. [Електронный ресурс] // http://www.pchela.ru/podshiv/43/generation.htm (Дата відвідування сайта – 31.08.2006 р.).
152. Малько А.В. Стимулы и ограничения в праве: Теоретико-информационный аспект / А.В. Малько. – Саратов, 1994. ¬– 129 с.
153. Мармазов В.Є. Україна в політико-правовому просторі Ради Європи: досвід і проблеми / В.Є. Мармазов, І.С. Піляєв. – К.: Вентурі, 1999. – С.47-48.
154. Международная защита прав человека: документы и комментарии / Под ред. М. В. Буроменского. – Х. : ООО «Синтексб ЛТД», 1998. – 298 с.
155. Международный пакт о гражданских и политических правах // Весы Фемиды. –– 1998. –№ 2 (9). – С. 31.
156. Международное право / учебник Ушаков Н.А.– М.: Юристъ, 2005. – 304 с.
157. Международное право в документах / Под ред. М.В. Буроменского. – [2-е изд., исправл. и дополн.]. – Х.: Мачулін, 2006. – 408 с.
158. Международные акты о правах человека: Сб. документов. – М.: НОРМА-ИНФРА, 2000. – 784 с.
159. Меморандум про взаєморозуміння між Урядом України і Організацією з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ) щодо створення нової форми співробітництва від 13 липня 1999 р. [Електронний ресурс] // Режим доступу: http:// zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=994_309.
160. Мережко А.А. Введение в философию международного права. Гносеология международного права / А.А. Мережко. – К.: Юстиниан, 2002. – 192 с.
161. Михайловский И.В. Очерки философии права: [в 2-х т.] /
И.В. Михайловский. – Т.1. – Томск: Изд. кн. маг. В.М. Посохина,1914. – 604 с.
162. Міжнародне право : [навч. посіб.] / За ред. М. В. Буроменського. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 336 с.
163. Міжнародне право в документах / За заг. ред. М.В. Буроменського. – Х.: Вид. НУВС, 2003. – 376 с.
164. Міжнародне право в документах /За ред. М. В. Буроменського. – [2-е вид., виправ. і допов.]. – Х.: Мачулін, 2006. – 406 с.
165. Міжнародний і національний захист прав людини та права біженців: [ навч. посіб.] / За ред. Буроменського М.В. – Х., 2004. – 198 с.
166. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права 1966 р. [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/ main.cgi?nreg=995_043.
167. Мовчан А.П. Международная защита прав человека (Всеобщая декларация и проекты пактов о правах человека) / А.П. Мовчан. – М: Юрид. лит., 1958. – 167 с.
168. Монрою Майлс. Бремя свободы / Майлс Монрою. – К.: Светлая звезда, 2004. – 304 с.
169. Мюллерсон Р.А. Права человека: идеи, нормы, реальность / Р.А. Мюллерсон. – М.: Юрид. лит., 1991. – 160 с.
170. Manual of the United Nations Human Rights Special Procedures [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.ohchr.org/english/bodies/ chr/special/docs/Manual_English.pdf.
171. Martinez-Torron, Javier. Limitations on religious freedom in the case law of the European Court of Human Rights / Javier Martinez-Torron // Emory International Law Review. – June, 2005. – Vol. 19. – № 2. – Р. 587–663.
172. McGrath, Alister. Reformation Thought / Alister McGrath. – Cmabridge, Massachussetts : Baker Blackwell Publishers Inc., 1995. – 285 p.
173. Michele de Salvia Precedents of the European court of human rights Leading principles of judicial practice relevant to the European Convention on Human Rights and Fundamental Freedoms Judicial Practice from 1960 to 2002 – Saint Petersburg Yuridicheske Center Press, 2004. – 1072 с.
174. Мic C. On the Specific Character of State Obligations in the Field of
Human Rights / C. Мic // Polish Yearbook of International Law. – 1993. – Vol. 20. – P. 120-121.
175. Нагорна М.А. Принципы, пределы, основания ограничения прав и свобод человека по российскому законодательству и международному праву / М.А. Нагорна // Гос-во и право. – 1998. – № 7. – С. 36-75.
176. Nowak J.E. Constitutional Law / J.E. Nowak, R.D. Rotunda,
J.N. Young. 3 ded. – st. Paul Minn: West Publishing Co., 1986. – 800 р.
177. Оppenheim L.1 International Law / L. Oppenhtsm. – ( Lauterpacht 8 ed.,1955). – Р.636-639.
178. OECD Ministerial Declaration on Privacy on Global Networks // 1-Ways.-1998.-4th Quarter.-P.48.
179. Opinions 1/99,2/99,4/99 i 3/2000 та інші документи щодо діалогу між Сполученими Штатами і Європейським Союзом стосовно принципів «Safe Harbor» // Затишна Гавань. [Електронний ресурс] // Офіц. сайт.
180. Пазюк А.В. Захист прав людини стосовно обробки персональних даних: міжнародні стандарти / А.В. Пазюк. – К.: Прайвесі Юкрейн, 2000. – 88 с.
181. Паризька хартія для нової Європи [Електронний ресурс] //Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_058.
182. Первый факультативний протокол к Международному пакту о международной защите гражданских и политических правах 1966 г. / Под ред. М. В. Буроменского // Международная защита прав человека: документы и комментарии. – Х. : ООО «Синтекс, ЛТД», 1998. – С.56-61.
183. Петрова Н. Право на повагу до особистого та сімейного життя: цивільно-правові аспекти в законодавстві і судовій практиці України /
Н. Петрова. – К.: 2002. – 401 с.
184. Петрухін І.Л. Приватне життя (правові аспекти) / І.Л. Петрухін // Держава і право. – 1999. – № 1. – С.64-73.
185. Письмо Т.Джеферсона от 12 января 1789 г.// 14 The Papers of Thomas Jefferson[Електронний ресурс] // Режим доступу:
186. Права людини в Україні – 2005. Доповідь правозахисних організацій / За ред. Є. Захарова, І. Рапп, В. Яворського. – Х.: Права людини, 2006. – С.13.
187. Права людини і професійні стандарти для юристів. Документи міжнародних організацій. – Амстердам – К.; Українсько-американське бюро захисту прав людини, 1996. – С.6-9.
188. Права человека: [ учебн. для вузов] / Авт. колл.: Т.А. Васильева, В.А. Карташкин, Н.С. Колесова и др. ; отв. ред. Е.А. Лукашева; Комиссия по правам человека при Президенте РФ ; Ин-т государства и права РАН. – М.: Норма, 2003. – 573 с.
189. Практика Європейського суду з прав людини. Рішення. Коментарі: [Електронний ресурс] http://www .echr .ru /document / decision.
190. Практика Європейського суду з прав людини. Рішення. Коментарі // Укр. центр правничих студій. – 2005. – №3 (27). – 240 с.
191. Практика Європейського суду з прав людини. Рішення. Коментарі // Укр. центр правничих студій. – 2002. – №4 (16). – 238 с.
192. Практика Європейського суду з прав людини. Рішення. Коментарі // Укр. центр правничих студій Київ. – 2006. –№ 3 (31). – 240 с.
193. Практика Європейського суду з прав людини. Рішення. Коментарі //Укр.центр. правничих студій.–2001.–№ 4 (12). – 235 с.
194. Практика Європейського суду з прав людини. Рішення. Коментарі // Укр. центр правничих студій. – 2000. – № 3 (7). – 239 с.
195. Практика Європейського суду з прав людини. Рішення. Коментарі // Укр. центр правничих студій. – 2003. – № 3 (19). – 238 с.
196. Практика Європейського суду з прав людини Рішення. Коментарі // Укр. центр правничих студій. – 2000. – № 2 (6). – 236 с.
197. Практика Європейського суду з прав людини Рішення. Коментарі // Укр. центр правничих студій. – 2001. – № 1 (9). – 237 с.
198. Практика Європ