МОРФОНОЛОГІЯ ВІДІМЕННИКОВОГО СЛОВОТВОРЕННЯ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

Краткое описание

Інститут мовознавства ім. О.О.Потебні НАН України

На правах рукопису
УДК 811.161.2’373.611

Федурко Марія Юліанівна

МОРФОНОЛОГІЯ ВІДІМЕННИКОВОГО СЛОВОТВОРЕННЯ
В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

Спеціальність 10.02.01 - українська мова
Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора філологічних наук

Науковий консультант:
Клименко Ніна Федорівна,
доктор філологічних наук, професор

Київ - 2005

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК СИМВОЛІВ 6
ВСТУП . 7
Розділ І. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ МОРФОНОЛОГІЇ ВІДІМЕННИКОВИХ СЛОВОТВІРНИХ ГНІЗД 17
1.1. Особливості становлення морфонології як науки .. 18
1.2. Проблеми морфонології та підходи до дослідження
морфонологічних фактів .. 23
1.3 Питання морфонологічних одиниць у теорії та практиці морфонологічних студій . 32
1.4. Поняття напрямку морфонологічних перетворень та специфіка його вибору в дослідженні морфонології словотвірних гнізд 42
1.5. Морфонологічна модель як головна одиниця аналізу
та синтезу морфонологічної структури похідних .. 49
Висновки до І розділу . 56
РОЗДІЛ 2. МОРФОНОЛОГІЯ ВІДІМЕННИКОВОГО СЛОВОТВОРЕННЯ:
ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ . . 58
2.1 Морфонеми відіменникового словотворення .. 58
2.2. Субморфеми відіменникового словотворення 74
2.3 Детермінанти морфонологічних перетворень у структурі
словотворчих морфем .. 84
2.4. Типологія морфонологічних позицій, релевантних для відіменникового словотворення .. 95
2.5. Субстантивні корені в аспекті морфонології .. 107
2.6. Морфонологічні параметри афіксів відіменникового
словотворення 115
Висновки до ІІ розділу 134
РОЗДІЛ 3. ВІДСУБСТАНТИВНІ СЛОВОТВІРНІ ГНІЗДА
В АСПЕКТІ МОРФОНОЛОГІЇ .. 136
3.1. Словотвірне гніздо як об’єкт морфонологічного аналізу 136
3.2. Морфонологічний портрет СГ субстантивів С1VС2-класу . 149
3.2.1. Аналіз морфонологічно значущих ознак вихідних
субстантивів . 149
3.2.2. Типові ознаки словотвірних парадигм І-ого ступеня
похідності в обстежуваному класі словотвірних гнізд . 154
3.2.3. Словотвірні парадигми іменників С1VС2 -класу в контексті
морфонологічних трансформацій . 159
3.2.4. Типи морфонологічних структур гнізд класу 175
3.3. Морфонологія словотвірних гнізд, вершини яких
завершуються консонантним комплексом 183
3.3.1.Особливості морфонологічної структури вихідних
субстантивів . 183
3.3.2. Морфонологічні різновиди СГ класу . 186
3.4. Морфонологічні характеристики словотвірних гнізд
з коренем на палатальний .. 193
3.4.1. Аналіз морфонологічно значущих ознак вершинних слів ..193
3.4.2. Морфонологічні типи словотвірних гніз з вершиною
С1VC´2 -різновиду 198
3.5. Морфонологічні типи словотвірних гнізд іменників з фіналлю
С1Ø//VС2 кореня . 210
3.5.1.Фоно-морфологічна характеристика вершин класу .. 210
3.5.2. Особливості морфонологічного маркування
дериватів І-го ступеня обстежуваного класу СГ . 214
3.5.3.Морфонологічні підкласи словотвірних
гнізд з вершинами С1Ø/VС2-різновиду . 222
3.6. Морфонологічна структура словотвірних гнізд
із морфонологічно членованою вершиною .. 229
3.7. Словотвірні гнізда іменників на -ія в аспекті морфонології 236
3.7.1. Формально-семантична характеристика іменників на -ія 236
3.7.2. Моделі морфонологічної адаптації у гніздах
іменників на -ія .. 243
3.8. Морфонологія словотвірних гнізд іменників
із субморфемою #2к- 255
3.8.1. Особливості морфонологічної структури вершин класу 255
3.8.2. Засоби морфонологічної адаптації компонентів словотвірної
структури похідних від іменників із субморфемою #2к . 260
3.8.3. Підтипи морфонологічних структур класу 264
3.9. Морфонологічні типи словотвірних гнізд іменників з С1V//ØC2-різновидом контактної зони 268
3.9.1. Морфонологічно релевантні ознаки основ описуваного класу слів 268
3.9.2.Морфонологічні правила, яким підпорядковуються основи
гнізд . 273
3.10. Морфонологічні параметри словотвірних гнізд незмінюваних іменників .. 281
3.10.1. Особливості морфонологічної будови кореня
невідмінюваних іменників . 285
3.10.2. Морфонологічні типи словотвірних гнізд невідмінюваних іменників .. 286
Висновки до ІІІ розділу .. 295
РОЗДІЛ 4. МОРФОНОЛОГІЧНІ МОДЕЛІ ВІДІМЕННИКОВОГО СЛОВОТВОРЕННЯ У ФУНКЦІОНАЛЬНОМУ АСПЕКТІ . 297
4.1. Проблема функціоналізму в морфонології ... 297
4.2. Найпродуктивніші акцентологічні моделі відіменникового
словотворення з погляду їхніх функцій . 304
4.3. Функціональні характеристики консонантних
альтернаційних моделей .. 315
4.4. Функції вокалічних альтернаційних моделей 324
4.5. Моделі кількісних перетворень морфем та їхні функції 326
4.6. Функції неелементарних морфонологічних моделей 328
Висновки до ІУ розділу .. 339
ВИСНОВКИ 340
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ . 345

ВСТУП

Деривація завжди була головним джерелом збагачення словникового складу мови, а тому питання формальної взаємодії словотворчих морфем незмінно привертали й привертають увагу дослідників. Це засвідчують граматичні студії різних часів і шкіл - від лінгвістичних трактатів стародавнього світу до сучасних розвідок з когнітивної лінгвістики. Перші репрезентує праця Восьмикнижжя” відомого граматиста Давньої Індії Паніні; другі - стаття Т.Булигіної та О.Шмельова Народна етимологія”: морфонологія і картина світу”. У них доведено, що переважна більшість мінімальних значущих одиниць мови - морфем, взаємодіючи у складі словозмінних і словотвірних форм, зазвичай частково видозмінює свій план вираження. Ці видозміни не спорадичні і не хаотичні, а регулярні і підпорядковані певним законам. Усе це мало наслідком виокремлення в науці про мову окремої галузі, морфонології, з двома її відділами - словозмінною морфонологією та словотвірною.
Актуальність дослідження. Зарубіжна, слов’янська й неслов’янська, лінгвістика нагромадила значний досвід аналізу морфонологічних фактів - це праці Р.Аванесова, Г.Андерсена, Г.Аронсона, С.Бернштейна, Я.Босака, С.Бромлей, Т.Булигіної, Д.Ворта, В.Вурзеля, В.Дресслера, В.Дуная, О.Земської, Н.Ільїної, О.Ісаченка, Л.Калнинь, Л.Лопатіна, В.Касевича, К.Ковалик, М.Комарека, Б.Крея, О.Кубрякової, Р.Лясковського, Ю.Панкраца, М.Панова, Л.Писарек, Т.Попової, Е.Станкевича, С.Толстої, М.Трубецького, Г.Улашина, І.Улуханова, В. Чурганової та ін. У них окреслено межі морфонології, визначено її предмет і завдання, виокремлено проблему морфонологічних одиниць, запропоновано процедури виділення та аналізу морфонологічних явищ, зроблено спробу з’ясувати їхню роль, з одного боку, у витворенні покрою”, структурного генія” (Е.Сепір) мови, а з другого - у маркуванні різноманітних граматичних опозицій. Успішно розв’язуються і питання практичного характеру. Створена на сьогодні доволі повна картина використання морфонологічних альтернацій у системах словозміни та словотворення сучасних російської (М.Трубецькой, В.Лопатін, В.Чурганова, Н.Ільїна, Т.Попова, М.Панов), польської (Р.Лясковський, К.Ковалик, В.Дунай, С.Толстая), болгарської (Г.Аронсон, Т. Попова) та білоруської (В.Руснак) мов; започатковано зіставні морфонологічні студії (Н.Ананьєва, О.Кубрякова, Ю.Панкрац, Т.Попова, Е.Станкевич, С.Толстая); закладено основи дослідження історичних аспектів морфонології (С.Бернштейн, Ж.Варбот); вказано на необхідність вивчення морфонології комплексних граматичних одиниць, оскільки однією з найважливіших характеристик морфонологічних чергувань визнано їхню участь в організації й начебто цементуванні словозмінних парадигм, різноманітних словотвірних об’єднань - рядів, ланцюжків, парадигм, гнізд [152; 252], а також запропоновано зразки такого вивчення на матеріалі словозміни іменників російської, української, чеської, болгарської [226] та польської [252] мов.
В україністиці ж проблеми морфонології як науки протягом тривалого часу досліджувано лише принагідно, у зв’язку з вивченням явищ словозміни та формо- і словотворення (Л.Гумецька, К.Городенська, В.Горпинич, А.Грищен­ко, Т.Грязнухіна, А.Залеський, I.Ковалик, Н.Клименко, М.Плющ, B.Пе­ребийніс, Л.полюга, С.Самійленко, О.Синявський, С.Смеречинський та ін), хоча необхідність власне морфонологічних студій була фактом осмисленим [136]. Їх започаткували наприкінці 80-их років ХХ ст. праці Л.Комарової, І.Козленко, І.Савченко, Л.Кондакової, М.Кравченко.
Докторська дисертація М.Кравченко Словотвірна морфонологія української мови” - це перша спроба ґрунтовного осмислення морфонологічних закономірностей українського словотворення. У ній на матеріалі віддієслівних та відіменникових похідних проаналізовано альтернаційні типи голосних і приголосних фонем, факти усічення та накладання морфем, обстежено аломорфи найрегулярніших суфіксів, що постали внаслідок лівобічного їх розширення на підставі дії, як уважає дослідниця, закону аналогії, обґрунтовано поняття словотвірної (по суті, морфонологічної) моделі. Проте досліджує авторка лише морфонологію словотвірних пар. Не враховує вона і того, що план вираження деривата зазвичай формується з застосуванням двох чи більше морфонологічних засобів на підставі відношень підпорядкованості одних із них іншим.
Не усувають цієї прогалини й інші дисертаційні праці, здійснені в царині української словотвірної морфонології. У дослідженні І.Савченко лише випрацювано засади типології фонемної стуктури кореневих та афіксальних морфем та проведено її на матеріалі українських префіксальних прикметників. У праці Л.Кондакової, виконаній на стику морфології та словотвору, встановлено інвентар морфонологічних засобів в парадигмах похідних іменників, виведено, за методикою Е.Макаєва, О.Кубрякової, Ю.Панкраца, універсальні моделі морфем-альтернантів і встановлено їхнє функціональне навантаження.
Натомість реферування літератури з питань морфонології, аналіз фактичного матеріалу переконують у тому, що найповніші і найадекватніші відомості про морфонологічну систему мови може дати тільки вивчення комплексних її одиниць - словозмінних парадигм і словотвірних гнізд, з обов’язковим урахуванням факту взаємодії морфонологічних явищ у структурі непохідних і похідних лексем. Преценденти такого вивчення морфонології словозміни в україністиці маємо. Так, у дисертаційній роботі Л.Комарової Кількісні та якісні характеристики системи словозміни іменника в сучасній українській мові” (К., 1987) кожну іменникову парадигму проаналізовано з погляду морфонологічної маркованості її членів, виведено схеми морфонологічних альтернацій, з’ясовано їхні функції. Такі ж завдання, проте на іншому мовному матеріалі, розв’язує І. Козленко в кандидатській дисертації Морфо­нологія словозміни дієслова” (К., 1991). У ній досліджено особливості морфонологічної структури дієслів, виведено правила морфонологічних альтернацій, схарактеризовано альтернаційні ряди, властиві словозмінним формам сучасного дієслова.
Явища ж словотвірної морфонології власне під таким кутом зору ще не досліджувалися - ні в україністиці, ні загалом у славістиці, хоча стає щораз очевиднішим, що вивчення окремих морфонологічних трансформацій у межах певних словотвірних категорій, та ще й у напрямку від похідного слова до твірного, не дає вичерпної інформації про особливості формального входження основ твірних слів у структуру похідних, про правила перетворення афіксальних морфем і про специфіку взаємодії морфонологічних явищ. Це спричиняє труднощі на шляху виділення домінант синхронної морфонологічної системи, а відтак і прогнозування можливих у ній зрушень, тоді як у сучасній лінгвістиці питання куди котується, на думку Р.Якобсона, значно вище, аніж питання звідки.
Усе викладене засвідчує, що тема дослідження відповідає вимогам часу.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дослідження пов’язаний з науково-дослідним проектом Інноваційні процеси в лексиконі та граматичному ладі сучасної української мови” (№ 7.07/00005), виконуваним на замовлення Державного фонду фундаментальних досліджень МОН України у відділі структурно-математичної лінгвістики Інституту мовознавства ім. О.О.Потебні НАН України. Тему дисертації затверджено на засіданні бюро Наукової ради Інституту мовознавства ім. О.О.Потебні НАН України Закономірності розвитку мов і практика мовної діяльності” (протокол №4 від 24.10.2002 р).
Мета дисертаційної праці - з’ясувати роль морфонологічного чинника у структуруванні відіменникових словотвірних гнізд шляхом виділення моделей морфонологічної взаємодії словотворчих морфем у структурі їхніх дериватів та окреслення функцій цих моделей; виявити різновиди морфонологічної структури словотвірних гнізд, що мають за вершини іменники відмінної морфонологічної будови.
Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:
- обґрунтувати доцільність виділення морфонологічних одиниць та проаналізувати їхні підсистеми ;
- встановити детермінанти морфонологічних перетворень у структурі похідних відіменникових словотвірних гнізд;
- описати морфонологічно релевантні ознаки іменникових коренів та поєднуваних з ними афіксів;
- довести актуальність для комплексного морфонологічного аналізу похідного слова поняття морфонологічної моделі;
- виділити морфонологічні класи відіменникових словотвірних гнізд, попередньо з’ясувавши, які словотворчі елементи відповідальні за їхню морфонологічну специфікацію;
- окреслити морфонологічні портрети кожного з виділених класів, схарактеризувавши різновиди їхніх морфонологічних структур;
- виявити функції найпродуктивніших морфонологічних моделей, залучених до процесів відсубстантивного словотворення.
Об’єкт дослідження - морфонологічна підсистема відіменникового словотворення.
Предмет дослідження - правила і закономірності формування морфонологічної структури словотвірних гнізд з іменниковими коренями різної морфонологічної будови.
Джерела фактичного матеріалу. З метою успішного розв’язання поставлених завдань було проаналізовано морфонологічну структуру похідних із субстантивним коренем - одиниць різного рангу, об’єднаних автором у 1,5 тис. словотвірних гнізд, котрі дали змогу виділити різнотипні, проте показові за якістю та обсягом своїх реєстрів словники сучасної української мови: Словник української мови” в 11 тт. (К., 1970-1980), Орфографічний словник української мови” (К., 1994), Інверсійний словник української мови” (К., 1985), Н.Клименко, Є.Карпіловська, В.Карпіловський, Т.Недозим Словник афіксальних морфем української мови” (К., 1998), Є.Карпіловська Кореневий гніздовий словник української мови” (К., 2002), укладений С.Морозовим та Л.Шкарапутою Словник іншомовних слів” (К., 2000), двотомний словник-довідник І.Яценка Морфемний аналіз” (К., 1980-1981). Використовувано дані й таких лексикографічних джерел, як: Словарь української мови” в 4 тт. Б.Грінченка (Репринт. вид. - К., 1996), Етимологічний словник української мови” (Т.1 - К., 1982; Т.2. - К., 1985; Т.3. - К., 1989; Т.4 - К., 2003), двотомний Cловообразовательный словарь русского языка” О.М.Тихонова (2 вид, стер. - М., 1990), Этимологический словарь русского языка” Г.Циганенко (2 вид., переробл. і доп. - К., 1989) та її ж Словарь служебных морфем русского языка” (К., 1982), Правописний словник” Г.Голоскевича (Репринт. вид. - Нью-Йорк - Париж - Сидней - Торонто - Львів, 1994), Польсько-російсько-український словник” (К.- Львів, 1991), інших словників української й російської мов, а також понад 120 текстових одиниць із картотеки автора.
Методи дослідження. У дисертації специфіку морфонологічних явищ відіменникового словотворення встановлюємо з використанням методів морфемного та словотвірного аналізу, зокрема, опозицій, аналогії, дистрибуції, ідентифікації. Процеси формального варіювання кореневих та афіксальних морфем досліджуємо за допомогою методів лінгвістичного конструювання та моделювання. Для обґрунтування тверджень про активніть використання відповідних морфонологічних моделей в дериваційних актах сучасної української мови і прогнозування породжувальних та системотворчих можливостей непохідних субстантивів застосовуємо процедури кількісного та контекстуального аналізу. Внутрішньокласові відмінності в морфонологічному оформленні словотвірних гнізд пояснюємо з використанням елементів етимологічного аналізу.
Наукова новизна одержаних результатів. Уперше в україністиці на показовому й надійному фактичному матеріалі здійснено перспективний (від твірного слова) комплексний аналіз морфонологічних особливостей досліджуваного мовного об’єкта - підсистеми відіменникових словотвірних гнізд. З’ясовано, що словотвірні гнізда (далі - СГ) як одиниці конструювання словотвірної системи мови з погляду морфонології є структурами неоднорідними. Обґрунтовано доцільність їхньої диференціації поміж морфонологічними класами з використанням поняття типова морфонологічна структура СГ. Для встановлення різновидів типових морфонологічних структур обстежуваної підсистеми СГ використано процедуру узагальнення морфонологічних моделей, виявлених на кожному зі ступенів похідності в гніздах, мотивованих морфонологічно однотипними вершинними іменниками. Доведено, що типова морфонологічна структура наділена прогностичними функціями, оскільки дозволяє передбачити морфонологічну поведінку словотворчих морфем ще не зреалізованих словотвірних моделей. Уточнено, крім усього, призначення морфонологічних засобів мови: вони не просто усувають формальні перешкоди на шляху сполучуваності словотворчих морфем, а уможливлюють постання похідного будь-якої зі словотвірних категорій від будь-якої з основ, якщо це дозволено змістовим планом мови.
Теоретичне значення праці поляє в розбудові засад функціонально-динамічної моделі словотвірної морфонології шляхом взаємопов’язання двох підходів: аналітичного (використовуємо під час з’ясування морфонологічних характеристик похідних кожного з виділених гнізд) та синтетичного, процесуального (до нього вдаємося під час формулювання правил перетворення зовнішнього вигляду компонентів словотвірної структури цих же похідних); у розвитку запропонованого С.Толстою тлумачення морфонологічної моделі як головної одиниці аналізу та синтезу морфонологічної структури дериватів; у визначенні функціональних ролей найпродуктивніших морфонологічних моделей, виділених у системі відіменникового словотворення.
У дисертації узагальнено також погляди морфонологів на проблему морфонологічних одиниць, обґрунтовано доцільність їх виділення та запропоновано дещо відмінне від усталеного в практиці лінгвістичного аналізу трактування морфонеми та субморфеми.
Практична цінність одержаних результатів. Зібраний та описаний у дисертації фактичний матеріал, до якого вперше власне у такому складі була застосована процедура морфонологічного аналізу, отримані результати теоретичного його осмислення разом з виробленими класифікаціями та способами моделювання і подання можуть бути використані в подальших студіях зі словотвірної морфонології, зокрема в дослідженні морфонологічних особливостей відприкметникового та віддієслівного словотворення. Вони можуть бути використані у процесі написання навчальних посібників та практикумів з морфеміки, морфонології й словотвору чи відпо

Список литературы

ВИСНОВКИ

Активне розширення словникового складу мови шляхом використання словотвірних потенцій похідних і непохідних слів викликає підвищений інтерес до тих механізмів, що уможливлюють зчеплення словотворчих морфем на завершальному (після їх вибору) етапі дериваційного синтезу. Вони перебувають сьогодні в компетенції морфонології - відносно молодої лінгвістичної дисципліни, що досліджує закономірності формування плану вираження лексичних одиниць. У дисертації здійснено теоретичне узагальнення щодо найважливіших проблем морфонологічної науки - її предмета і завдань, підходів до вивчення морфонологічних фактів, її одиниць та стосунку до змістового плану мови; акцентовано на актуальності розгляду морфонологічних явищ на тлі комплексних граматичних утворень - словозмінних парадигм та словотвірних гнізд - з метою глибшого пізнання як тих правил і закономірностей, яким вони підпорядковуються, так і їхнього місця та ролі в системі мови. У праці запропоновано модель дослідження морфонологічної структури словотвірних гнізд з опорою на засади динамічного підходу, що дає підстави до таких висновків.
1. Спектр використання морфонологічних альтернацій у структурі відіменникових дериватів дозволяє стверджувати, що морфонологічному компонентові належить і завжди належала важлива роль у структуруванні й розрізненні словотвірних гнізд. Вирішальне значення у витворенні морфонологічної специфіки СГ має І-ий ступінь похідності. На ньому базова морфонологічна трансформація (а такою вона може бути лише в одному класі гнізд), забезпечуючи взаємодію коренів із словотворчими суфіксами, визначає тип морфонологічної структури гнізда. Цінність останньої для лінгвістичного аналізу окреслюється властивою їй прогностичною функцією, оскільки дозволяє передбачити морфонологічну структуру дериватів СГ із ще не зреалізованими словотвірними потенціями відповідно до домінант синхронної морфонологічної системи. Явища, що перебувають на маргінесі цієї системи, теж функціонально значущі: вони можуть бути носіями інформації з історії розвитку форм чи засобами їхнього стилістичного маркування .
2. Морфонологічну структуру відіменникових словотвірних гнізд варто досліджувати з використанням поняття морфонологічної моделі, яка є водночас і аналогом морфонологічної структури дериватів певного різновиду, і схемою її синтезу. Крім цього, морфонологічна модель забезпечує комплексний підхід до вивчення морфонологічної структури похідних одиниць, яка часто є результатом дії двох чи більше (максимум чотирьох) морфонологічних правил. Морфонологічні моделі різняться між собою регулярністю, активністю, продуктивністю їхньої реалізації. Вони бувають елементарні (ґрунтуються на одній морфонологічній трансформації - чергуванні голосних, приголосних, наголосу, усіченні чи нарощенні морфів) й неелементарні (ґрунтуються на двох і більше перетвореннях).
Морфонологічна структура гнізда - це упорядкована сукупність морфонологічних моделей, застосовуваних під час творення дериватів кожного зі ступенів похідності. У дисертації наголошено на необхідності розрізняти конкретну (індивідуальну) й узагальнену (типову) морфонологічну структуру. Перша фіксує морфонологічні моделі, які уможливили постання плану вираження членів конкретного словотвірного гнізда, друга - морфонологічні моделі класу словотвірних гнізд з морфонологічно тотожними вершинами, тобто такими, що мають схожу морфонологічну будову.
3. Специфіку морфонологічної будови кореневих та афіксальних морфем у дисертації визначувано через постулювання двох морфонологічних одиниць: нижчої (морфонеми) та вищої (субморфеми). Морфонема забезпечує зв’язок морфонології з фонетикою, точніше фонологією, субморфема - з морфологією. У дисертації запропоновано дещо відмінне від усталеного трактування морфонеми: це структурний елемент морфеми, а не узагальнення фонем-альтернантів. На рівні морфів її може маніфестувати одна фонема (альтернант, морфон), дві/кілька чи навіть сполука фонем. Типологія морфонем за класами допомагає встановити втрачені (як у випадку з морфонемою {ґ}) та не зреалізовані альтернаційні ланки, наприклад, дз//дж. Морфонеми наділені тими самими ознаками, що й фонеми, проте в аспекті актуальності тієї чи тієї ознаки морфонеми й фонеми не збігаються. Для системи морфонем української мови диференційною ознакою є вокальність/ консонантність, для системи консонантних морфонем - велярність/ палатальність. Як у класі вокалічних, так і в класі консонантних (велярних і палатальних) актуальне протиставлення за ознакою константності/змінності у тих самих позиціях.
Субмофема як одиниця морфонології має властиву морфемам певного класу морфонологічну будову. Займаючи в основі слова відповідну позицію, субморфеми зовнішньо збігаються з морфемами мови і модифікуються за тими самими, що й вони, правилами; можуть, крім того, впливати на спосіб формування словотвірної та морфонемної структури похідних слів. Відрізняє субморфеми від морфем їхня асемантичність, тому в структурі слова субморфеми - залежні одиниці, вони підпорядковані морфемам, у складі яких виступають і тільки через які беруть участь у вираженні певного (розрядного чи категоріального) значення, існують, як правило, у кількох формальних виявах - субморфах, регламентованих морфонологічними нормами мови. Субморфи, отже, вичленовуються на площині реальних слів (непохідних і похідних) як особливі складники їхніх мінімальних значущих частин - кореневих і афіксальних морфів.
4. Кожна конкретна зміна у фонемному вияві кореневих (оснóвних) та афіксальних морфем за їхньої дериваційної взаємодії відбувається лише за наявності належних умов. До їх виникнення долучаються морфонологічно релевантні ознаки обох функціональних класів поєднуваних морфем - як кореневих (оснóвних), так і афіксальних. До морфонологічно релевантних ознак кореневих морфем зараховуємо: частиномовну належність та пов’язану з нею проблему відкритості/закритості кореня; б) морфонологічну будову контактної зони; в) клас фінальної морфонеми; г) поскладову організацію кореня. Префікси, щоб безпосередньо взаємодіяти з іменниковими коренями, мусять бути силабічними структурами. Серед ознак суфіксів, що впливають на морфонологічну структуру похідних, найактуальніші: частиномовна закріпленість, характер - консонантний, вокалічний - ініціалі, її належність до класу палаталізаторів чи веляризаторів, акцентні характеристики.
Згадані умови формують морфонологічну позицію, елементами якої є суб’єкт (морф - детонатор зміни), об’єкт (морф, структура якого підлягає зміні) та напрямок мотивації. Роль суб’єктів морфонологічних трансформацій найчастіше (але не завжди) виконують словотворчі афікси. Тип позиції - палаталізації/депалаталізації, вокалізації/девокалізації, усічення/нарощення - визначає характер морфонологічної зміни.
5. Аналіз показав, що всі відіменникові словотвірні гнізда щодо особливостей морфонологічної структури групуються в дев’ять морфонологічних класів. У кожному класі СГ одна з морфонологічних трансформацій І-ого ступеня словотворення - визначальна і як така спрогнозована морфонологічною будовою кореневої морфеми; бути ж визначальною в гніздах інших морфонологічних класів вона не може. Морфологічні, лексико-семантичні, другорядні морфонологічні прикмети вершинних слів детермінують внутрішньокласове розмежування СГ, виділення підтипів морфонологічних структур.
6. З розгортанням дериваційної історії гнізда його похідні дедалі послідовніше використовують не лише регулярні і продуктивні словотвірні моделі, а й морфонологічні. Це пояснюється, по-перше, тим, що клас кореневих морфем чисельно значно перевищує клас суфіксальних і поповнюється новими одиницями набагато потужніше, по-друге, тим, що суфікси відзначаються більшою уніфікованістю морфонемного складу і морфонологічної будови, а тому не потребують розмаїття адаптаційних схем.
7. Вивчення специфіки морфонологічної структури кожного із морфонологічних класів відіменникових СГ засвідчило велику вагу морфонологічної компоненти у словопороджувальних процесах, оскільки лише поокремі їхні похідні утворюються без залучення механізмів формальних перетворень. Це за умови, що компоненти їхньої словотвірної структури - морфонологічно сумісні одиниці. Морфонологічні альтернації розширюють валентнісні властивості словотворчих морфем, уможливлюють постання похідних будь-якої словотвірної структури, збагачуючи тим самим інноваційні ресурси сучасного лексикону.
8. Дослідження функцій найпродуктивніших морфонологічних моделей, виявлених у підсистемі відіменникового словотворення, переконало у поліфункціональному їх характері. Проте це не применшує ролі морфонологічних трансформацій як засобів вторинної діакритики. У їхнє завдання входить не просто диференціювати форми, а, протиставляючи їх, передавати певну інформацію - або про частиномовну належність словотворчих морфем, або про їхню морфонемну будову чи генетичні характеристики, а то про те й те одночасно.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аванесов Р.И. Фонетика современного русского литературного языка. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1956. 240с.
2. Аванесов Р.И. К истории морфонологических чередований и фонемного состава корневых морфем при образовании уменьшительных существительных в русском языке // To honor Roman Jakobson: Essays on the occasion of his seventieth birthday. 11 October 1966. - V. I. - Mouton, 1967. - The Hague - Paris. - P. 118- 148.
3. АдамоваС.П. Морфемные комплексы, образующие деривационные парадигмы // Морфемика и аффиксальная комбинаторика языка. - Калинин, 1982. - С. 3 17.
4. Аксаков К.А. Опыт русской грамматики // Полн. собр. соч. В 3 тт. М., 1980. Т.3. Сочинения филологические. Ч.2. 667 с.
5. АнаньеваН.Е. Некоторые морфонологические модели десубстантивных прилагательных в периферийных польских говорах // Славянское и балканское языкознание: Проблемы морфонологии. - М.: Наука, 1981. - С. 238-268.
6. АнаньеваН.Е. Морфонологические типы субстантивных парадигм в современном чешском литературном языке // Славянская морфонология: Субстантивное словоизменение. - М.: Наука, 1987. - С. 89-132.
7. Араева Л.А. Словообразовательный тип: Традиционное и современне видение // Вестн. Моск. ун-та.- Сер. 9. Филология. - 2004. - №4. - С. 110-115.
8. Аронсон Г. Морфонология болгарского словоизменения. - М.: Прогресс, 1974. - 261 с.
9. Арутюнова Н.Д. Некоторые вопросы морфологии в связи с построением описательной грамматики (на материале испанского языка) // Вопросы составления описательных грамматик. М., 1961. С. 140-152.
10. АсіївЛ.В. Морфонологічні явища у прикметниках української мови: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.01/ Львів. держ. ун-т. - Львів, 1997. - 20 с.
11. Асіїв Л. Вплив позамовних чинників на функціонування морфонологічних явищ // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. Філологічна. - Львів, 2004. - Вип. 34. - Частина І. - С.48-55.
12. Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка. - М.: Иностр. л-ра, 1955. - 416 с.
13. БезпалькоО.П. та ін. Історична граматика української мови. К.: Рад. школа, 1962. 496 с.
14. БезпояскоО.К., ГороденськаК.Г., РусанівськийВ.М. Грама­тика української мови. К.: Наук. думка, 1993. - 335 с.
15. БелецкийА.А. Принципы этимологических исследований. - К.: Изд-во Киев. гос. ун-та им. Т.Г. Шевченко, 1950. - 260 с.
16. БеловаА.Г. Структура семитского корня и семитская морфологичесая система // Вопр. языкознания. - 1991. - №1. - С.70-91.
17. БенвенистЭ. Уровни лингвистического анализа // Новое в лингвистике. - М.: Прогресс, 1965. - Вып. IV. - С. 434-450.
18. Бернштейн С.Б.Очерки славянской морфонологии (чередование в парадигме настоящего времени) // Вестн. Моск. ун-та. - Сер. Филология. - 1970. - №3. - С. 3-9; №4. - С.45-59.
19. Білоусенко П.І. Історія суфіксальної системи українського іменника: назви осіб чоловічого роду. - К., 1993.
20. Білоусенко П.І., Німчук В.В. Нариси з історії українського словотвору. - К.-Запоріжжя, 2002. - 205 с.
21. Бодуэн де КуртенэИ.А. Избранные труды по общему языкознанию: В 2 тт. - М.: Изд-во АН СССР 1963. Т.1. 324 c.
22. Бродзяк Й. Словообразовательная структура этнони­мов в современном русском языке в сопоставлении с польским языком // Rozprawy komisji językowej. Х1Х. - Wrocław, 1993. С. 134-153.
23. БромлейС.В. Морфонология и грамматика // Общесла­вянский лингвистический атлас. - М.: Наука, 1974. - С. 25-49.
24. Буднікова Л. Назви осіб із суфіксом -ар у словацькій та українській мові // Studia slovakistika. 2. Перспективи розвитку словакістики в Україні. - Ужгород, 2003. - С. 93-99.
25. БулаховскийЛ.А. Очерки по сравнительно-историческому методу в языкознании // Слов’янське мовознавство. - К.: Вид-во АН УРСР, 1958. - С. 7-91.
26. БулыгинаТ.В. Проблема теории и практики морфонологического описания // Изв. АН СССР. Сер. л-ры и яз. 1975. №4. С. 328-340.
27. БулыгинаТ.В. Проблемы теории морфонологических моделей // Т.В. Булыгина. Проблемы теории морфологических моделей - М.: Наука, 1977. - С. 205-237.
28. БулыгинаТ.В. Замечания к понятию регулярности морфонологических явлений в сфере словообразования // Актуальные вопросы русского словообразования. Ташкент. 1982. С. 443-448.
29. БулыгинаТ.В., Шмелев А.Д. Народная этимология”: морфонология и картина мира // Славянские этюды: Сборник к юбилею С.М.Толстой. - М.: ИНДРИК, 1999. - С. 103-115.
30. ВарботЖ.Ж. О словообразовательной структуре этимо­логи­ческого гнезда // Вопр.языкознания. - 1967. - №4. - С. 67-75.
31. ВарботЖ.Ж. Древнерусское именное словообразование (ретроспективная формальная характеристика). - М.: Наука, 1969. - 230 с.
32. ВарботЖ.Ж. Праславянская морфонология, словообра­зование, этимология. - М.: Наука, 1984. - 255 с.
33. ВендинаТ.И. Дифференциация славянских языков по данным словообразования. - М.: Наука, 1990. - 163 с.
34. ВендинаВ.И. Словообразование как способ дискретизации универсума // Вопр. языкознания. - 1999. - № 2. - С. 27-50.
35. ВендинаТ.И. Словообразование и «сокрытые смыслы» // Вестн. Моск. ун-та. Сер. 19: Лингвистика и межкультурная коммуникация. - 2001. - № 2. - С. 14-32.
36. Винницький В. Українська акцентна система: становлення, розвиток. - Львів: Бібльос, 2002. - 576.
37. ВиноградовВ.А. Морфологические особенности бантоидных языков Камеруна: Фонология и морфонология африканских языков. М.: Наука, 1972. С. 99-142.
38. Виноградов В.В. Русский язык. Грамматическое учение о слове. М.: Высшая шк., 1947. 640 с.
39. ВинокурГ.О. Заметки по русскому словообразованию // Г.О.Винокур. Избранные работы по русскому языку. М.: Учпедгиз, 1959. С. 419-443.
40. Вовк П. Ядро опозиційного центру акцентологічної системи //Українська мова. - 2002. - № 1. - С. 52-63.
41. ВортД.С. Морфонология нулевой аффиксации в русском словообразовании // Вопр. языкознания. - 1972. - №6. - С. 76-84.
42. ВортД.С. Морфотактика и морфофонемика // Актуальные вопросы русского словообразования. - Самарканд, 1972. - Т.1. С. 397-403.
43. ВортД.С. Морфонология славянского словообразования // American Contributions to the VII International Congress of Slavists. V.I. Linguistics and Poetics. The Hague, 1973. - P. 377-391.
44. Ворт Д.С. О роли абстрактных единиц в русской морфонологии // Развитие современного русского литературного языка. Словообразование. Членимость слова. 1972. М.: Наука, 1975. С. 53-69.
45. Ворт Д.С. О нерегулярностях (фактических и мнимых) // Russian Linguistics. - 1976. - № 2, 3. - P. 109-120.
46. Вступ до порівняльно-історичного вивчення слов’янських мов / За редакцією О.С.Мельничука. К.: Наук. думка, 1966. - 596 с.
47. ГинзбургЕ.Л. Исследование структуры словообразо­вательных гнезд // Проблемы структурной лингвистики. 1972. - М.: Наука, 1973. - С. 146-226.
48. ГимпелевичВ.С. Статус некоторых сегментов слов на уровне членимости и производности // Актуальные проблемы русского словообразования. - Ташкент, 1978. - С. 249-253.
49. Гладкий М. Мова сучасного українського письменства. - Х.-К.: Державне видавництво України, 1930. - 160 с.
50. ГоловинВ.Г. Очерки по русской морфемике и словообразованию. - Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1990. - 157 с.
51. ГоловинВ.Г. Принципы выделения словообразовательных частей слова и их характеристика: Автореф. дис. докт. филол. наук: 10.02.01/ С.-Петербург. ун-т. - СПб, 1991.- 44 с.
52. Голоскевич Г. Правописний словник. Вид. дванадцяте. - Нью-Йорк-Париж-Сидней-Торонто-Львів, 1994. - 460 с.
53. ГороденськаК.Г., КравченкоМ.В. Словотвірна структура слова: відіменні деревати. К.: Наук. думка, 1981. 199 с.
54. ГорпиничВ.О. Сучасна українська літературна мова: Морфеміка. Словотвір. Морфонологія. - К.: Вища школа, 1999. - 207 с.
55. ГорпиничВ.О. Відтопонімні прикметники в словацькій та українській мовах // Studia slovakistika. 3. Магічне світло імені. - Ужгород, 2003. - С. 33-45.
56. Грамматика иностранных слов // Словарь иностранных слов, вошедших в русский язык. - М., 1939. - С. 17-74.
57. Грамматика современного русского литературного языка. М.: Наука, 1970. 767 с.
58. ГрещукВ.В. Поняття словотвірної парадигми // Мово­знавство. - 1985. - №1. - С. 21-27.
59. ГрещукВ.В. Український відприкметниковий словотвір. - Івано-Франківськ: Плай, 1995. - 206 с.
60. Гумецька Л.Л. Нарис словотворчої системи української актової мови ХIV-ХV ст. - К.: АН УРСР, 1958. - 298 с.
61. ДемешкоІ.М. Валентність суфіксів -ець і -ок в українській мові: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.01/ Одеськ. держ. ун-т. - Одеса, 1996. - 16 с.
62. ДресслерВ.У. Против неоднозначности термина функция” в функциональных” грамматиках // Вопр. языкознания. - 1990. - №2. - С. 57-63.
63. ЄлдіноваС.М. Усічення як морфонологічне явище в російському словотворенні: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.01/ Одеськ. держ. ун-т. - Одеса, 1994. 18 с.
64. Ермакова О.П. Семантическое усечение // Развитие соаременного русского языка. 1972. - М.: Наука, 1975. - С. 206-211.
65. Ермакова О.П. Соотношение формальной и смысловой членимости многозначных производных слов на уровне разных значений (к проблеме составления толкового гнездового словаря) // Актуальные вопросы русского словообразования. - Ташкент, 1978. - С. 249-252.
66. ЕрмаковаМ.И. Грамматические чередования как элемент характеристики парадигмы имени существительного в верхне- и нижнелужицком литературном языках // Славянское и балканское языкознание: Проблемы морфонологии. - М.: Наука, 1981. - С.278-299.
67. ЕськоваН.А. О некоторых морфонологических явлениях современного русского языка (на материале образований с суффиксом -ец от географических названий с основой на заднеязычные согласные) // Топономастика и транскрипция. - М.: Наука, 1964. - С. 65-81.
68. Етимологічний словник української мови: У 7 тт. - Т. І. - К.: Наук. думка, 1982. - 631 с.; Т. ІІ. - К.: Наук. думка, 1985. - 570 с.; Т. ІІІ. - К.: Наук. думка, 1989. - 548 с.
69. ЕфимоваВ.С. О некоторых проблемах морфемного членения в старославянском языке (к постановке вопроса) // Славяноведение. - 1999. - № 2. - С. 67-79.
70. ЕфремоваТ.Ф. Толковый словарь словообразовательных единиц русского языка. - М.: Рус. яз., 1996. - 638 с.
71. Жайворонок В.В. Слово в етнологічному аспекті // Мовознавство. - 1996. - № 1. - С.
72. ЖитецкийП.И. Очерк звуковой истории малорусского наречия. К., 1876. 376 с.
73. ЖовтобрюхМ.А. Про деякі явища граматичної аналогії в українській мові // Методологічні питання мовознавства. - К.: Наук. думка, 1966. - С. 183-209.
74. ЗагніткоА.П. Основи функціональної морфології української мови. - К.: Вища шк., 1991. - 77 с.
75. ЗагніткоА.П. Теоретична граматика української мови. Морфологія. - Донецьк: Дон ДУ, 1996. - 436 с.
76. Задорожный В.Б. История ударения суффиксов прилагательных украинского языка. - Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.01/ Ин-т языковедения АН УССР. - К., 1991. - 18 с.
77. Задорожний В. До проблеми наголошення деяких іменників на -ія в українькій мові // Українська мова. - 2002. - № 2. - С. 69-81.
78. ЗалеськийА.М. Подовжені приголосні у фонологічній і морфологічній системах української мови // Мовознавство. - 1980. - № 6. - С. 56-65.
79. ЗализнякА.А. Морфонологические модели Луц - Лучинъ и Лук - Лукинъ в славянских языках // Studia Slavica: К 80-летию Самуила Борисовича Бернштейна. - М.: Ин-т славяноведения и балканистики, 1991. - С. 153 - 161.
80. ЗализнякА.А. Акцентная система русского языка // Русское именное словоизменение. - М.: Языки русской культуры, 2002. - С. 374-375.
81. ЗвегинцевВ.А. История языкознания ХIХ-ХХ вв. в очерках и извлечениях: В 2 ч. - М.: Просвещение, 1964. Ч.1. 466 с.
82. ЗвегинцевВ.А. Язык и лингвистическая теория. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1973. - 247 с.
83. Зверев А.Д. О связанных и вариантных (усеченных) основах // Развитие грамматики и лексики современного русского языка. - М.: Наука, 1969. - С. 211-216.
84. ЗемскаяЕ.А. Интерфиксация в современном русском словообразовании // Развитие грамматики и лексики современного русского языка. - М.: Наука, 1969. - С.36-63.
85. ЗемскаяЕ.А. Современный русский язык. Словооб­ра­зование. - М.: Просвещение, 1973. - 304 с.
86. ЗемскаяЕ.А. О понятии позиция в словообразовании // Развитие современного русского языка. Словообразование. Членимость слова. 1972. - М.: Наука, 1975. - С. 14-26.
87. ЗемскаяЕ.А. К проблеме множественности морфонологических интерпретаций (спорные случаи членимости производных слов в современном русском языке) // Развитие современного русского языка. Словообразование. Членимость слова. 1972. - М.: Наука, 1975. - С. 69-80.
88. ЗемскаяЕ.А. Продуктивность и членимость // Развитие современного русского языка. Словообразование. Членимость слова. 1972. - М.: Наука, 1975. - С. 216-218.
89. ЗемскаяЕ.А. О комплексных единицах системы синхронного словообразования // Актуальные вопросы русского словообразования. - Ташкент, 1978. - С. 29-36.
90. ЗемскаяЕ.А. О парадигматических отношениях в словообразовании // Русский язык. Вопросы его истории и современного состояния. - М.: Наука, 1978. - С. 163-181.
91. ЗемскаяЕ.А. Активные процессы современного словопроизводства // Русский язык конца ХХ столетия (1985-1995). - М.: Языки русской культуры, 1996. - С. 90-141.
92. Земская Е.А., Ермакова О.П., Рудник-Карват З. Активные процессы в словообразовании современных славянских языков (на материале русского и польского языков) // ХІІ Междун. съезд славистов. Славянское языкознание. Докл. российской делегации. - М., 1998. - С. 296-311.
93. Земская Е.А. Язык как деятельность: Морфема. Слово. Речь. - М.: Языки славянской культуры, 2004. - 688 с.
94. ЗолхоевВ.И. Фонология и морфология агглютинативных языков: особенности функционирования системы фонем. Новосибирск: Наука, 1980. 143с.
95. ЗубаньО.М. Морфеміка суфіксальної зони українського дієслова: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.01/ Київ. нац. ун-т. - К., 2000. - 18 с.
96. ИльинаН.Е. Морфонология глагола в современном русском языке. - М.: Наука, 1980. - 147 с.
97.