МТВОРЧІСТЬ ПОЛЬСЬКИХ КОМПОЗИТОРІВ ЛЬВОВА В КОНТЕКСТІ УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКИХ МУЗИЧНИХ ЗВ’ЯЗКІВ (1792-1939)

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ МИСТЕЦТВОЗНАВСТВА, ФОЛЬКЛОРИСТИКИ
ТА ЕТНОЛОГІЇ ІМ. М. Т. РИЛЬСЬКОГО

На правах рукопису

Нідецка Ева Юзефівна

УДК

ТВОРЧІСТЬ ПОЛЬСЬКИХ КОМПОЗИТОРІВ ЛЬВОВА
В КОНТЕКСТІ УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКИХ
МУЗИЧНИХ ЗВ’ЯЗКІВ (1792-1939)

Спеціальність 17.00.03 музичне мистецтиво

Дисертація на здобуття
наукового ступеня кандидата мистецтвознавства

Науковий керівник
доктор мистецтвознавства,
професор, провідний науковий
співробітник консультант відділу музикознавства ІМФЕ НАН України
Загайкевич Марія Петрівна

Київ - 2001

ВСТУП
Загальна характеристика роботи

Актуальність проблеми
Протягом багатьох років її значення недооцінювалось, і можна стверджувати, що ця проблематика займала небагато місця в польській історії музики (за винятком хіба що знову «відкритої» в останні кілька років творчості Кофлера). Існуючі дослідження концентрували увагу на окремих авторах, увідриві від цілісного культурного контексту і сформованих протягом століть традицій, котрі, як виявилось, мали винятково вагомий вплив на формування певної тенденції у творчості усіх композиторів, що працювали у Львові як польських, так і українських. Варто наголосити, що Львів як культурна столиця регіону, і зокрема, як великий музичний осередок, завдяки перехрещенню різних культур став особливим містом на теренах краю.
Незважаючи на те, що творчість львівських композиторів не репрезентує єдиного естетичного напрямку і в зв’язку з цим в польському музикознавстві не функціонує означення «львівська школа», в ній виявилось багато паралельних тенденцій, котрі відображали культурну специфіку багатоетнічного Львова. Тому розгляд цієї творчості повинен брати до уваги згадані умови, що мали подальший розвиток не лише на творчому, але й на мистецькому ґрунті.
Актуальність теми полягає і в проведенні типологічних аналогій між напрямками в творчості польських і українських композиторів, що до цього часу не знайшло наукового опрацювання. Зважаючи на факт неознайомленості творчістю українських композиторів у Польщі, вони мають ще більше значення.
Предметом дослідження є творчість польських композиторів, котрі творили у Львові. До цієї групи входять композитори, котрі ціле життя пробули у Львові, і ті, чий львівський період охоплює лише частину творчості. У випадку другої групи характеризуються лише композиції, написані у Львові. З огляду на величезний обсяг матеріалу представлено спробу переспективного огляду іоцінки з точки зору сьогодення значення творчості окремих композиторів, атакож її поділу за визначеними критеріями. Одним із найважливіших висновків дисертації є факт існування певних зв’язків, котрі в загальному можна схарактеризувати, як українсько-польські, на мистецькому ?рунті. Вони проявляються в різних площинах структури музичного твору, а також в різних напрямках музичної діяльності.
Часові і територіальні межі дослідження
Дослідженням охоплено ХІХ і першу половину ХХ ст. до початку Другої світової війни. Посилення розвитку музичного життя і творчості у Львові припало на останню чверть ХІХ ст. і тривало до 1939 р., тому значна частина роботи сконцентрована саме на цьому хронологічному відрізку. Територіальний аспект охоплює центр Галичини Львів.
Мета дослідження
Пріоритетом дослідження є комплексний розгляд творчості львівських композиторів в контексті усталених музичних традицій Львова, і з врахуванням його багатоетнічного суспільного складу. Серед багатьох етнічних груп дві були найбільш помітними польська і українська. Це знайшло відображення не лише в творчості львівських композиторів, зокрема польських, але й лягло в основу багатьох музичних заходів.
Характеристика музичного середовища і аналіз творчості львівських композиторів мали на меті:
-Класифікувати творчість львівських композиторів згідно із зазначеними критеріями;
-Виявити певні спільні тенденції в творчості польських і українських композиторів, котрі проявились завдяки численним сформованим у Львові традиціям;
-Здійснити типологічні порівняння в творчості композиторів обидвох народів;
-Розкрити для польського музикознавства творчість українських композиторів (вконтексті творчості львівських композиторів).

Методологічні основи
В дисертації використана історико-компаративна методологія. Здійснено аналіз творів польських композиторів та накреслені певні аналогії до творчості композиторів українських. В деяких випадках по - можливості було зроблено більш детальний аналіз одного або кількох творів за жанровими критеріями. Увипадку недоступності нотних матеріалів в допомозі стали існуючі праці. Ваналізі творчості, характеристиці музичного середовища і розвитку музичних інституцій провідним вибрано хронологічний принцип.
Наукова новизна
Вперше в музикознавстві заторкнуто питання творчості польських композиторів Львова, котра розглядається цілосно, а не виривково, зурахуванням процесів їх формування в конкретних історичних та культурних умовах. Такий підхід до проблеми дозволив, незважаючи на її багатоманітність, виділити певні спільні тенденції. Згідно з цими ж критеріями зроблена спроба знайти відповідники в творчості українських композиторів. Як виявилось, в ряді випадках мали місце польсько-українські зв’язки на творчому ґрунті, особливо виразні в спадщині польських композиторів. Виявились вони в інших площинах музичної діяльності і були навіть ширшими, як можна було спершу припустити.
Окремий акцент зроблено на монографічних розвідках присвячених деяким польським композиторам (Ю. Ельснера, К. Ліпінського, М. Солтиса, А. Солтиса, Ю. Кофлера), частково висвітлених в музикознавчих дослідженнях (А. Новак-Романович, Ю. Поврозьняка, М. Солтис, М. Ґоломба, Л. Мазепа).
У дисертації вперше використані і введені в науковий обіг ряд матеріалів Центрального Державного Історичного Архіву у Львові, що стосується діяльності Польського Радіо (фонд 480, опис 1-3, Б, Ед. хр. 1-68). Важливим результатом праці є також оприлюднення неопублікованої до цього часу інформації, що стосується деталей музичного життя Львова в якнайширшому спектрі, аж до розважальної музики. Розгляд цих тем заповнить певну інформативну прогалину і допоможе по новому висвітлити вже відомі факти. Дана дисертація є першою науковою спробою опрацювання згаданої проблеми дослідником з-за меж України. Ця проблематика не була теж опрацювана українськими науковцями.
До захисту представлено наступні тези:
-На творчість львівських композиторів мали вплив співаники, що видавались в ХІХ ст. Вони дали поштовх для широкого введення фольклорних мотивів в професійну музичну творчість;
-На базі обробок народних пісень сформувався напрям патріотичних пісень;
-На провідні тенденції в творчості львівських композиторів впливали умови, пов’язані з актуальним формуванням у Львові музичних традицій;
-Творчість польських і українських композиторів віддзеркалює паралельні стильові тенденції;
-Багатогранність обидвох польських і українських музичних осередків Львова свідчить про його унікальну специфіку, вирізняє на тлі інших великих музичних осередків Польщі та України.
Практична і теоретична цінність роботи
Полягає у зверненні уваги на недооцінювану до цього часу проблему взаємовпливів творчих і мистецьких осередків польського і українського. Вони були conditio sine qua non для формування музичної культури Львова, тому цей факт набирає культурного і краєзнавчого значення, і може стати основою для подальших наукових досліджень. Дисертацію можна використовувати на різного типу курсах теорії і історії музики та культури Львова. Вона допоможе висвітлити згадану проблематику, унаочннити специфіку мистецького життя міста.
Апробація дисертації
Дисертація була обговорена і затверджена на засіданні Інституту мистецтва, фольклору і етнології ім.М.Т.Рильського Академії наук України вКиєві. Окремі розділи роботи були представлені в Перемишлі на наукових конференціях, котрі стосувались культури прикордоння, міжнародних курсах інтерпретації вокальної музики а також на міжнародних наукових конференціях циклу Musica Galiciana в Польщі і на Україні. Більшість із виступів була опублікована.
Публікації:
1. Постать Яна Галля в контектсі українсько-польських музичних зв’язків.- Дрогобич, 1999, c. 197-205.
2. Z badan nad twуrczoscia wczesnego okresu Romana Simowicza. - Musica Galiсiana. - T.III. - Rzeszуw, 1999, c. 327-335.
3. Середовище польських композиторів у Львові. -Видавництво НТШ.-Львів, 2000, c. 78-82.

4. Twórczość Witolda Friemanna (1888-1977) w okresie lwowskim. Musica Galiciana, т. V, Rzeszów 2000, c. 307-309

Список литературы

ВИСНОВКИ

Творчість львівських композиторів протягом неповних двох століть розвивалась в багатьох площинах і напрямках. Представлена характеристика підтверджує, що на цю творчість вплинули різноманітні тенденції, котрі з плином часу піддавались більш або менш помітним перетворенням у творчості окремих композиторів. Одним із найістотніших чинників, котрий безпосередньо вплинув на творчість композиторів Львова, була інтернаціональна суспільна структура. Їїподальшим наслідком стало нав’язання ряду дружніх контактів на професійному й мистецькому грунті, котрі сприяли розвитку музичного життя. Найбільш помітним результатом цього явища була поява численних хорів імузичних колективів національно змішаного складу. Вони переважно стояли на високому мистецькому рівні, що підтвердилось здобуттям почесних нагород на загальнопольських музичних конкурсах.
Багатоетнічна суспільна структура охопила усі музичні, культурні та наукові інституції, що діяли у Львові (в т.ч. і університет Яна-Казимира). Це сприяло виникненню багатьох позитивних явищ, взаємовпливу різних культур, що мало для музичного жииття Львова величезне значення. В музичній сфері природнім явищем стала організація (особливо в період міжвоєнного двадцятиліття) концертів єврейських, українських або польських пісень трьох найбільш численних на той час націй у Львові. Вони ознайомлювали місцеву публіку з особливостями кожної з культур, що визначили специфіку культурного обличчя міста.
Багатокультурність Львова в творчості львівських композиторів найяскравіше відобразилась на українсько-польському грунті. До її позитивних наслідків слід віднести наближення особливо поляками до українських мотивів (меншою мірою єврейських), що підтверджує спадщина Кароля Ліпінського, Генрика Ярецького, Яна Галля, Мєчислава та Адама Солтисів, Юзефа Кофлера. В деяких випадках помітним є також використання жанрів хорової та сольної думи, скажімо в творчості Ельснера, Ярецького та М.Солтиса. Ці зв’язки проявлялись і в інших площинах. До особливопоказових прикладів належать солоспіви Вітольда Фрімана, засновані на мотивах Т.Шевченка, або використання його текстів чи текстів інших українських авторів. Це свідчить про значні зв’язки з українською культурою, з якою Фріман спілкувався, перебуваючи кілька років у Львові. Наступним яскравим прикладом є хорові обробки українських народних пісень Я.Галля, написані за власним стилістичним взірцем. Згадані приклади свідчать про те, що зв’язки польської культури зукраїнською були різносторонніми і багатоплощинними. Вони виходили за межі музичної творчості, прикладом чого в літературі є драма Ю.Коженьовського «Карпатські гуралі», прсвячена життю гуцулів. Певною аналогією може служити поява в повісті «Близнюки» Т.Шевченка образу скрипаля, котрий грає на скрипці твори К.Ліпінського. Творчість українських композиторів до 1939 р. не віддзеркалює подібних зв’язків так, як творчість польських композиторів.
Підтвердженням тези про те, що багатокультурна специфіка Львова мала величезне значення навіть для тих композиторів, котрі лише протягом певного часу перебували у Львові, може служити творчість Романа Палестра (він навчався у Львівській консерваторії в 1921-1925 рр. в Марії Солтис) [27 - с. 678]. Хоч вже в юні роки покинув Львів, але в цей період був написаний «Танець з Осмолоди» (Taniec zOsmołody) для оркестру, який спирається на гуцульські мотиви.
Інтеркультурність Львова відобразилась також і в побутовій музиці. Про це свідчать численні приклади невеликих фотепіанних п’єс польського композитора Алоїза Ліпінського, витриманих в доволі примітивній формі, таких як думки, шумки, коломийки і цілий ряд анонімних композицій (найчастіше танцювальних), котрі були написані польськими та українськими аматорами вдругій пол.ХІХ ст. Отже багатокультурність охопила не лише вагомі твори професійного музичного доробку, але й проникла в непрофесійну музику, розповсюджену у Львові в ХІХ ст. і на початку ХХ ст.
Творчість польських композиторів Львова має значні відмінності. Відсутність історичної тяглості - а також невелика, в цілому, кількість митців, котрі діяли протягом неповних півтора століть, спричинились до того, що не прийнято загальної назви «львівська школа». Тимчасом безперечно існують певні спільні риси, помітні як в творчості польських, так і українських композиторів. Ці риси походять із міцно вкорінених музичних традицій. Найбільш знаменною була традиція хорової музики. В подальші роки її розвиток проходив у двох напрямках: духовних та світських жанрів. Особливо останній, під сильним впливом німецьких Liedertafel, інтенсивно розвивався і досягнув фази найбільшого розквіту на початку ХІХ ст., а також і пізніше. Відгалуженням хорової творчості для чоловічого складу, поступово трансформувалось в період міжвоєнного двадцятиліття. Одну із ліній розвитку чоловічих хорів можна спостерегти в популярних у Львові хорах «ревелерсів». Важливою рисою музичного життя Львова в аспекті хорової музики був паралельний, в широкому розумінні, розвиток польських і українських хорових колективів (чоловічі, мішані хори, хори «ревелерсів» тощо). Як і більшість львівських хорів, вони сягнули високого мистецького рівня. Традиція хорового співу безпосередньо перетиналась із фольклористичним напрямком, котрий відображав розвиток європейських національних шкіл і активне звернення до вітчизняного фольклору. Звідси велику популярність здобули різноманітні обробки народних пісень. Елементи фольклору проникають також в солоспів та в інструментальну музику. В ХІХ ст. зароджується явище професіоналізації фольклору, започатковане Каролем Ліпінським, а згодом продовжене Нєвядомським та іншими композиторами. Спершу воно полягало у пристосуванні простих пісень і пісеньок для концертного виконання. Пізніше спостерігаємо інтенсифікацію зацікавлень фольклором. В першій половині ХХ ст. введення фольклорних елементів або наближення до фольклору переходить на ґрунт інструментальної музики, в т.ч. оркестрової. Внаслідок впливу головних європейських напрямків воно набуває щораз більш окресленого вигляду і в оркестровій музиці стає доволі розповсюдженим явищем. Серед польських митців ХХ ст. яскравим прикладом єтворчість Кофлера, котрий єдиний із композиторів поєднав фольклор здодекафонією. Крім нього, з польських композиторів ХХ ст. звертались до фольклору в оркестровій творчості передусім Адам Солтис та, меншою мірою, Мечислав Солтис. Творчість львівських композиторів продовжує розвиватись паралельно з європейськими музичними стильовими здобутками, котрі, однак, проявляються із запізненням (романтизм, пізній романтизм, модернізм і пошуки ХХ ст.). Причому однією із найістотніших рис є поява аналогій в стилістичних напрямках польських і українських авторів.
Важливу роль у формуванні львівського творчого середовища відграла міщанська традиція домашнього музикування ХІХ ст. і розвиток аматорського руху. На її основі виникла творчість, котра характеризується значним спрощенням засобів, зумовлених пристосуванням до виконавських можливостей аматорів (інструментальна творчість львівського періоду Ельснера). Ця традиція спричинила також розвиток камерної музики. Найрозповсюдженішим інструментарієм були скрипка або віолончель у супроводі фортепіано. Українські композитори вводили інколи в акомпанемент також гітару. Це були найдоступніші форми музикування. Тим самим розвиток камерної музики сприяв культивуванню домашнього музикування, як потреби тогочасної міської інтелігенції. Усі ці тенденції співіснували і доповнювались, вступаючи у взаємні реакції. Одним із наслідків таких реакцій було формування патріотичного напрямку на основі хорової музики і, меншою мірою, інструментальної. Львівські композитори писали т.зв. гасла і гимни для співацьких товариств, що працювали у Львові («Сокіл», «Ехо» та ін.), а також пісні присв’ячені важливим подіям в музичному житті Львова (прикладом може служити пісня Я.Галля, створена знагоди відкриття нової будівлі театру в 1900 р.). Наприкінці міжвоєнного двадцятиліття ці тенденції помітно слабшають. Найдовше утримується тенденція, котра тривала аж до вибуху Другої світової війни фольклоризм. Його відправним пунктом було одне із відгалужень класицизму, а вершиною сучасний фольклоризм у творчості Ю.Кофлера. Цей стильовий напрямок пройшов еволюційний розвиток, котрий складався з почергових поєднань видозмін фольклоризму із романтизмом, імпресіонізмом, експресіонізмом, неокласицизмом тощо. В цілому, в творчості львівських композиторів фольклоризм становив об’єднувальний елемент. Відносно найслабший вплив на польську творчість Львова мала традиція військових оркестрів. Одним із нечисленних її прикладів були марші та інші твори для духового оркестру Ю.Ельснера та Г.Ярецького. Ця традиція більше вплинула на специфіку львівського музичного життя, аніж на творчість. Значно виразніше вона відобразилась ворчості львівських українських композиторів.

Львівська творчість була неоднозначною і з аксіологічної точки зору. Навіть у випадку одного композитора могли виникнути більш або менш помітні відмінності в окремих композиціях. Однак цей факт не повинен впливати на замовчування їх доробку в контексті польської музичної літератури. Незважаючи на ці відмінності, серед польських композиторів Львова були видатні особистості, творчість яких базувалась на здобутках європейської музики, стала іх невід’ємною частиною. Вона збагачує польську музичну літературу, акрім того має загальну історичну вартість, оскільки є відображенням виняткової специфіки музичного життя одного із найбільш неповторних культурних осередків Європи.Бібліографія:

Архівні матеріали:
1. Центральний історичний державний архів у Львові (ЦДІАЛ), Akcjonalne Towaristwo Polskie Radio” we Lwowie (AT PR”L), Program radiowy 1931 (брак даних), Ф. 480, O.1, Хрон.зап.1, ЗВ.1.
1a. Тамже, Program radiowy z 5 I 31 XII 1932 r.
1b. Тамже, Program radiowy z 20 V 1932 r.
2. ЦДІАЛ, AT PR”L, Program radiowy z1935 r. (брак даних), Ф.480, O. 1, Хрон.зап.1, ЗВ. 28.
3. ЦДІАЛ, AT PR”L, Месячние отчити о деятельности технического отдела радиовещательной станции во Львове 5 I 31 XII 1932, Program radio-wy z tegoż roku; Ф. 480, O. 1, ?рон.зап. 5, ЗВ. 1.
3a. Тамже, Program radiowy z: 6 VIII 1931 r.
3b. Тамже, Program radiowy z 1931 (брак даних), Ф. 480, O. 1, Хрон.зап. 5 ЗВ. 4.
4. ЦДІАЛ, AT PR”L, Ф. 480, O. 1, Хрон.зап. 5, ЗВ. 4.
5. ЦДІАЛ, AT PR”L, Program radiowy z 24 II 1931 r., Ф. 480, O.1, Хрон.зап. 23, ЗВ. 1.
5a. Тамже, Program radiowy z: 2, 4 i28 IV 1931 r.
6. ЦДІАЛ, AT PR”L, Program radiowy z lutego i marca oraz 3 VII 1932 r., Ф. 480, O. 1, Хрон.зап. 24, ЗВ. 2.
7. ЦДІАЛ, AT PR”L, Program radiowy z1933 r. (брак даних), Ф. 480,
O. 1, Хрон.зап. 25, ЗВ. 2.
7a. Тамже, проекти радіопередачі. 1933.
7b. Тамже, Program radiowy z 16 IV 1933 r.
7c. Тамже, Program radiowy z 20-21 IV 1933 r.
8. ЦДІАЛ, AT PR”L, Ф.. 480, O. 1, Хрон.зап. 25, ЗВ. 5.
9. ЦДІАЛ, AT PR”L, Ф. 480, O. 1, Хрон.зап. 26, ЗВ. 2.
9a. Тамже, Program radiowy z 1931 r. (брак даних).
9b. Тамже, Program radiowy z: 19 IV, 6 VII, 1933 r.
10. ЦДІАЛ, AT PR”L, Вирізки з польських газет, Gazeta Lwowska” 10 VII 1937 r., Ф. 480, O. 1, Хрон.зап. 49, ЗВ. 4.
10a. Тамже, Вирізки з польських газет, Przegląd Filmowy, Teatralny iRadiowy” 17-24 VII 1937 r.
11. ЦДІАЛ, AT PR”L, Ф. 480, O. 1, Хрон.зап. 50, ЗВ. 4.
11a. Тамже, Вирізки з газет, Dziennik Polski” 9 XII 1937 r.
11b. Тамже, Dziennik Polski” 16 VII 1937 r.
12. ЦДІАЛ, AT PR”L, Ф. 480, O. 1, Хрон.зап. 53, ЗВ. 4;
12a. Тамже, Вирізки з польських газет, «Przegląd Filmowy, Teatralny iRadiowy z5 IV 1938 r.
13. ЦДІАЛ, AT PR”L, Вирізки з польських газет, Przegląd Filmowy, Teatralny iRadiowy” 13-19 III 1938 r., Ф. 480, O. 1, Хрон.зап. 54, ЗВ. 4.
13a. Тамже, Przegląd Filmowy, Teatralny iRadiowy” 4 IV 1938 r.
14. ЦДІАЛ, AT PR”L, Вирізки з польських газет, Słowo Polskie” 7 II 1938r., Ф. 480, O. 1, Хрон.зап. 56, ЗВ. 5.
14a. Тамже, Przegląd Filmowy, Teatralny i Radiowy” 5-12 II 1938 r.
15. ЦДІАЛ, AT PR”L, Ф. 480, O. 2, Хрон.зап. 11, ЗВ. 66, Program radiowy zpaździernika 1937r.
16. ЦДІАЛ, AT PR”L, Ф. 480, O. 3, Хрон.зап. 1, ЗВ. 69.
16a. Тамже, Program radiowy z 1937 r., t. III.
16b. Тамже, Program radiowy z 10 IV 1937 r.
16c. ЦДІАЛ, AT PR”L, Program radiowy z 10 IV 1937 r., Ф. 480, O.3, Хрон. зап. 1, ЗВ. 69, t. IV.
17. ЦДІАЛ, AT PR”L, Program radiowy z początku roku i lipca 1937r, Ф.480, O.3, Хрон.зап. 68, ЗВ. 1, t. III.
17a. Тамже, Ф. 480, O.3, Хрон.зап. 68, ЗВ. 1, t.IV.
18. ЦДІАЛ, AT PR”L, Проекти радіопередачі, 1937, Ф. 480, O.B, Хрон.зап. 67, ЗВ. 1, t. II.
18a. Тамже, Program radiowy z 21 V 1937 r.
18c. Тамже, Program radiowy z 11 IX 1937 r.
19. Приватна збірка Олександра Зелінського, Львів.

Друковані праці:

20. Barwiński W.: Muzyka ukraińska”. W: LWMiL 1934 nr 80, c. 4-5.
21. Bełza I.: Historia polskiej kultury muzycznej, t. I, c. 236, t. II, c. 257, Moskwa
1954, 1956.
22. Biernacki L.: Jan Nepomucen Kamiński /1777-1855/. Materiały do biografii Kamińskiego i dziejów teatru polskiego we Lwowie. Lwów 1911, c. 288.
23. Brьckner A.: Dzieje kultury polskiej t. 4. Kraków-Warszawa 1946, c. 422.
24. Chomiński: Formy muzyczne t. 5, Wielkie formy wokalne. Kraków 1984, c. 842.
25. Elsner J.: Sumariusz moich utwotów muzycznych, tłum. K. Lubomirski, oprac. A.Nowak-Romanowicz, c. 85.
26. Encyklopedia Muzyczna PWM a) ab, Kraków 1979, b) cd, K. 1984, c)efg, K.1987, d) hij, K.1993, e) klł, K. 1997.
27. Encyklopedia Muzyki, Warszawa 1995.
28. Encyklopedia Powszechna PWN, t. II, Warszawa 1974.
29. Gołąb M.: Józef Koffler. Kraków 1995, c. 291.
30. Halski Cz.: Polskie Radio Lwów. Londyn 1985, c. 192.
31. Helman Z.: Neoklasycyzm w muzyce polskiej XX wieku. Kraków 1985, c. 236.
32. Koffler J.: a) Reforma szkolnictwa muzycznego. Orkiestra” 1933 nr 11, c. 172-174; b)Materialny byt szkoły muzycznej. Orkiestra” 1934 nr 9, c. 129-131.
33. Mazepa L.: a) Перший Філармонічний у Львові// Музика-1983-№4 (Київ), c. 28-29; b) Okres radziecki w życiu i twórczości Józefa Kofflera. W:Muzyka” 1983 nr 2, c. 67-100; c) Wasyl Aleksandrowicz Barwiński 1888-1963. W:Ukraiński Kalendarz”, Warszawa 1988, c. 87-89; d) Rola i miejsce Polaków Ukraińców wświetle historiografii Lwowa astereotypy. W:Fraza” 1993 R. III nr ¾, c. 63-79; e) Wkład duchownych unickich wukraińską kulturę muzyczną. W:Muzyka oratoryjna ikantatowa waspekcie praktyki wykonawczej. Z.N. nr 63, c. 43-61; Wrocław 1994; f)Kultura muzyczna Lwowa oraz Galicji Wschodniej iBukowiny na przełomie XIX iXX wieku. W:IV Dni Muzyki Wokalnej im. Adama Didura. Sanok 1994, c. 15-33; g) Kultura muzyczna Lwowa wczasach zaboru. W: Galicja i jej dziedzictwo, t.IV. Rzeszów 1995, c. 165-176; h) Szkolnictwo muzyczne we Lwowie (XV-XX w.). W:Lwów, miasto społeczeństwo, kultura, t.I, Kraków 1995, c. 19-26; i) Relacje prasy lwowskiej o wykonaniach utworów Józefa Kofflera. W: ”Muzyka” 1996 nr 2, c. 139-157; j) Szkolnictwo muzyczne Lwowa wokresie austriackim (1772-1928). W:Musica Galiciana t.I., Rzeszów 1997, c. 81-102.
34. Mendysowa J.: T. Majerski (list). W: Ruch Muzyczny” 1964 nr 23, c. 3-4.
35. Michałowski K.: Adolf Chybiński a Młoda Polska w muzyce. W: Muzyka polska amodernizm. Materiały i komunikaty wygłoszone na XII Ogólnopolskiej Konferencji Muzykologicznej zorganizowanej przez Sekcję Muzykologów Związku Kompozytorów Polskich, Kraków 11-12 grudnia 1978, c. 101-111.
36. Muchenberg B.: Pogadanki o muzyce, t. II. Kraków 1991, c. 168.
37. Nidecka E.: a) Środowisko polskich kompozytorów we Lwowie. Mps 1997, c. 42; b) Polskie czasopiśmiennictwo muzyczne we Lwowie wdwudziestoleciu międzywojennym. Mps 1998, c. 20; c) Z badań nad twórczością wczesnego okresu Romana Simowicza. W: Musica Galiciana t. III, Rzeszów 1999, c. 327-335.
38. Niewiadomski S.: Henryk Jarecki. W: Gazeta Muzyczna” 1919 nr 7 R I, c. 52-53.
39. Nikodemowicz A.: Zapomniany kompozytor lwowski. W: Ruch Muzyczny” 1989 nr 12, c. 22.
40. Nowak-Romanowicz A.: Józef Elsner. Kraków 1957, c. 295.
41. Ottawowa-Rogalska Z.: Lwy spod ratusza słuchają muzyki. Wrocław-Warszawa-Kraków-Gdańsk-Łódź, 1987, c. 277.
42. Paja J.: Znamiona modernizmu w poematach symfoniczncyh Ludomira Różyckiego. W:Muzyka polska amodernizm. W: Materiały ikomunikaty wygłoszone na XII Ogólnopolskiej Konferencji Muzykologicznej zorganizowanej przez Sekcję Muzykologów Związku Kompozytorów Polskich, Kraków 11-12 grudnia 1978, c. 195-201.
43. Pluta-Kotyńska M.: Józef Koffler. Trio na skrzypce, altówkę iwiolonczelę op.10, Wstęp. Kraków 1966, c. 3-4.
44. Polski Słownik Biograficzny, t. XIX, Wrocław-Warszawa-Kraków-Gdańsk 1974.
45. Popowicz O.: Pieśń solowa w twórczości kompozytorów ukraińskich Galicji Wschodniej XIX i XX wieku do 1939 roku. W: Musica Galiciana t.I, Rzeszów 1997, c. 125-141.
46. Porębowiczowa A.: Mieczysław W. Sołtys 1863-1963. Ruch Muzyczny” 1963 nr21, c. 18-19.
47. Powroźniak J.: K. Lipiński. Kraków 1970, c. 248.
48. Przybylski T.: Karol Kurpiński życie i działalność. Mps, praca doktorska Kraków 1978, c. 272.
49. Słownik Muzyków Polskich: a) t. I, Kraków 1964, b) t. II, Kraków 1967.
50. Sołtys M.: a) Lwowianin mało znany Adam Sołtys. Ruch Muzyczny” 1990 nr 12, c. 4; b) Działalność muzyczna Adama Sołtysa do roku 1939. W:Musica Galiciana” t. I, Rzeszów 1997, c. 195-200; c) Oratoria Mieczysława Sołtysa. W:Musica Galiciana” t. III., Rzeszów 1999, c. 289-294.
51. Śledziński S.: Muzyka Polska. Kraków 1967, c. 192.
52. Tomaszewski M.: Józef Koffler. Kantata Miłość” W: Józef Koffler. Miłość” Kantata na głos, klarnet, altówkę i wiolonczelę, redakcja zeszytu iautorstwo posłowia Mieczysław Tomaszewski, Kraków 1993, c. 20-28.
53. Wacław z Oleska W.: Muzyka do pieśni polskich i ruskich ludu galicyjskiego. Lwów 1833, Wstęp, c. XXXIV.
54. Węgrzyn-Klisowska W.: Pieśni ludu galicyjskiego Wacława z Oleska zmuzyką Karola Lipińskiego: zawartość, repertuar, konkordancje. W:Musica Galiciana” Rzeszów 1997 t. I, c. 73-79.
55. Zieliński T.A.: Bela Bartok. Kraków 1980, c. 285.
56. Білинська М. Сидір Воробкевич. К.,1982, c. 52.
57. Булат Т. Український романс. Київ, 1979, c. 95.
58. Булка Ю. Нестор Нижанківський. К.,1972, c. 29.
59. Захайкевич M.: a) S.P.Ludkewycz. Kиїв 1957, с. 65; б) Украінська пісенність втворчості польських композиторів першої половини ХІХ століття (До проблему становлення національних композиторськиї шкіл). Машинопис, c. 24; в) Музичне жмття західної України другої половини ХІХ століття. Kиїв 1960, c. 233; г) Михайло Вербицький. Сторінки життя і творчості. Львів 1998, c. 146.
60. Історія української музики. a) вип. I, К., 1989, c. 449; б) вип. II K. 1989, c. 463; в)вип.III K.1990, c. 424; г) вип. IV K. 1992, c. 615.
61. Кияновська Л.: Релігійна творчість Михайла Вербицького. W: Musica Galiciana t. I, Rzeszow 1997, c. 103-111.
62.КрасильниковС.А.: Источники собрания русских песен. Н.В.Гоголя//
Н.В.Гоголь. Материалы и исследования.-Москва, Ленинград, 1936, c. 65.
63. Лежанська З.: Адам Солтис. К., 1969, c. 73.
64. Людкевич С.: Кілька слів про Ruskie pieśni ludowe” Galla. // Дослідження, статті, рецензії. К.,1973, c. 421-425.
65. Лисько З.: Піонери музичного мистецтва в Галичині. Львів-Нью-Йорк, 1994,
c. 164.
66. Мистецтво України. - вип. I, К.,1995, c. 326.
67. Мисько-Пасічник Р.: Систематичний бібліографічний покажчик журналу «Українська музика» (1937-1939). Машинопис, c. 12.
68. Паламарчук О.: Микола Колесса. - К.,1989, c. 71.
69.Павлишин С. a) Станіслав Людкевич. K., 1974, c. 54; б) Денис Січинський. - K.,1980, c. 72; в) Василь Барвінський. K., 1990, c. 87.
70. Рудницький А.: Українська музика. Мюнхен, 1963, c. 406.
71.Старух Т.: Музичне мистецтво Львова (становлення фортепіанного виконавства і педагогіки в другій половині 19-першій третині 20 століть). -Львів, 1997, c. 168.
72. Стельмащук Р.: Нові напрямки і тенденції європейської музики в творчості українських галицьких композиторів першої половини 20 століття (до 1939 року)// Союз Українських Музик у Львові: Матеріали і документи. Львів, 1997, c. 30.
73. Шреєр-Ткаченко О.: Історія української музики. - К., 1969, c. 469.
74. Терещенко А.: Роман Сімович. K., 1973, c. 52.
75. Українське музикознавство, вип. II, K., 1967, c. 346.

Czasopisma:

76. Chwila” 1928 nr: a) 3229, b) 3251, c) 3315, d) 3328, e) 3329; f) 3500; 1929 nr:g)3515, h) 3520, i) 3539, j) 3586, k) 3663; 1930 nr: l) 21, ł) 28; m)38, 1932 nr: n) 7 (dodatek ilustrowany); 1934 nr: o)18.
77. Echo” 1937 nr: a) 6, b) 7.
78. Gazeta Lwowska” 1921 nr: a) 121, b) 122, c) 124, d) 128.
79. Gazeta Muzyczna” 1919 a) R I nr 1-24, 1919 b) R II nr 1-24, 1920 RII nr c) 11 i12, d) 15 i 16, e) 19 i20, 1921 g) R III nr 3-4.
80. Gazeta Wielkiego Księstwa Poznańskiego” 1927 nr 26.
81. Kalendarz Muzyczny” (Skolimowskiego) Lwów 1928.
82. Lwowski Kurier Poranny” 1928 nr: a) 108, b) 115.
83. LWMiL 1926 nr: a) 8, b) 13; 1927 nr: c)2, d) 12; 1928 nr: e) 2; f) 3; 1929 nr: g) 1; 1930 nr: h) 3; i) 12; 1931 nr: j) 3; k) 64; 1932 nr: l) 68; 1933 nr: ł)77,m)79; 1934 nr: n) 80, o) 81, p) 82, r) 84.
84. Lyra” 1930 R I nr: a) 1; b) 2; c) 3.
85. Muzyka” 1983 nr: a) 2; 1996 nr: b) 2.
86. Orkiestra” 1931 nr: a) 1, b) 5, c) 11; 1932 nr: d) 5; 1933 nr: e) 1, f)7; 1934 nr: g) 5, h) 6; 1938 nri) 3.
87. PMTiA 1905 nr: a) 1, b) 2, c) 3, d) 4, e) 5; 1906 nr: f)6-7, g) 9 i 10.
88. Rozmaitości Lwowskie” 1927 nr 24/25.
89. Ruch Muzyczny” 1963 nr: a) 3, b) 21; 1964 nr: c) 23; 1989 nr: d) 12; 1990 nr: e)12.
90. Słowo Polskie” 1922 nr: a) 120, b) 206, c) 207, d) 215.
91. Słowo” 1980 nr 96.
92. Tygodnik Muzyczny i Teatralny” 1901 nr: a) 1; 1902 nr: b) 1.
93. Ukraiński Kalendarz”, Warszawa 1988.
94. «Українська музика», 1937 nr 7.
95. Wiadomości Artystyczne” 1900 nr: a) 6 i 7, b) 9; 1901 nr: d) 1 i 2;
e) 4, f) 10, g) 11 i 12, h) 16.
96. Wiek Nowy” 1938 22 luty.
97. «Зоря», 1886.