Мужчиль Олеся Вікторівна. Стан ендотеліальної та гуморальної регуляції при серцевій недостатності у хворих на гіпертонічну хворобу у сполученні з ІХС старших вікових груп в динаміці лікування

Краткое описание

Мужчиль Олеся Вікторівна. Стан ендотеліальної та гуморальної регуляції при серцевій недостатності у хворих на гіпертонічну хворобу у сполученні з ІХС старших вікових груп в динаміці лікування: дис... канд. мед. наук: 14.01.02 / Кримський держ. медичний ун-т ім. С.І.Георгієвського. - Сімф., 2004

Мужчиль О.В. Стан ендотеліальної та гуморальної регуляції при серцевій недостатності у хворих на гіпертонічну хворобу у сполученні з ІХС старших вікових груп в динаміці лікування. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.02. - внутрішні хвороби. Кримський державний медичний університет ім. С.І. Георгієвського МОЗ України, Сімферополь, 2004.
Дисертація присвячена вивченню стану ендотеліальної та гуморальної регуляції при хронічній серцевій недостатності (ХСН) у хворих на гіпертонічну хворобу, сполучену з ІХС, старших вікових груп з позицій механізмів адаптації та на фоні різних варіантів фармакотерапії з розробкою рекомендацій щодо індивідуального вибору оптимальної схеми терапії для підвищення ефективності лікування ХСН у даної категорії хворих.
На підставі комплексного клініко-інструментального дослідження встановлено порушення стану ендотеліальної та гуморальної регуляції при ХСН у хворих на ГХ, сполучену з ІХС. З віком у хворих реєстрували зміни стану регуляторних систем відповідно до фаз стрес-вік-синдрому. На фоні помірної клінічної ефективності засобів базисної терапії ХСН (інгібіторів АПФ, бета-адреноблокаторів, діуретиків) визначені ознаки надмірної активації процесу адаптації у вигляді незбалансованих змін показників ендотеліальної та гуморальної регуляції. Додаткове призначення мілдронату до засобів базисної терапії вірогідно підвищувало клінічну ефективність лікування ХСН за рахунок нормалізації стану регуляторних систем у хворих із збереженням резервів до адаптації. Розроблено рекомендації щодо індивідуального вибору оптимального варіанту фармакотерапії на підставі визначення вихідного клінічного стану хворого з високовірогідним прогнозом підвищення ефективності лікування ХСН.

У дисертації дістало подальшого вирішення актуальна науково-практична задача підвищення ефективності лікування хронічної серцевої недостатності у хворих на гіпертонічну хворобу у сполученні з ІХС старших вікових груп шляхом корекції виявлених змін стану ендотеліальної та гуморальної регуляції.

При хронічній серцевій недостатності I-IIA стадій зі збереженою систолічною (порушеною діастолічною) функцією лівого шлуночка, I-III функціонального класу пацієнтів кардіологічного профілю хворих на гіпертонічну хворобу у сполученні з ІХС 60-86 років визначено порушення стану ендотеліальної регуляції у вигляді депресії системи NO з виснаженням та втратою адаптаційної функції медіатору, погіршення вазорегулюючої функції ендотелію судин з відносною активацією неендотеліальних механізмів регуляції вазодилятації, збільшення розповсюдження мікроальбумінурії. Віковий фактор обумовлював поглиблення ендотеліальної дисфункції.
У хворих з серцевою недостатністю визначено порушення стану гуморальної регуляції у вигляді двох варіантів змін показників в середньому віці - вірогідному підвищенні концентрації кортизолу у сироватці крові в 2,8 разів до гіперкортизолемії з підвищенням на 75,3 % рівня інсуліну в крові (у 15 % хворих) або зниженні концентрації кортизолу у сироватці крові на 16,8 % в межах нормокортизолемії з відповідним зниженням на 69,8 % рівня інсуліну в крові (у 85 % хворих). З віком зміна показників гуморальної регуляції відбувалась в залежності від вихідного стану при підвищеному рівні гормонів в крові визначено зниження концентрації кортизолу та інсуліну, а при зниженому рівні підвищення.
Клінічний перебіг захворювання, морфофункціональний стан міокарда вірогідно асоційовані з рівнем функціонування регуляторних систем. З віком змінюється характер взаємозв’язків: у середньому віці визначено активацію регуляторних систем, в похилому віці - поєднане збалансоване функціонування систем ендотеліальної та гуморальної регуляції, в старечому віці - відсутність взаємного регуляторного впливу факторів. Виявлено два варіанти змін показників ендотеліальної та гуморальної регуляції в динаміці лікування, від яких залежить клінічна ефективність лікування - є найбільшою при зниженні концентрації кортизолу у сироватці крові, підвищенні рівня інсуліну в крові, нормалізації обміну окису азоту, зниженні альбумінурії.
При проведенні базисної терапії серцевої недостатності визначено позитивні зміни діастолічної функції лівого шлуночка, поліпшення клінічного стану хворих середнього віку на 45 %, похилого віку на 63 % та старечого віку на 46 % (за даними коефіцієнтів ефективності лікування). Виявлені ознаки гіперстимуляції вазорегулюючої функції ендотелію судин із збереженням її дисфункції, незбалансованої гіперактивації системи NO, зменшення рівня альбумінурії у 44 % хворих, збільшення екскреції альбумінів з сечею у 56 % хворих, вірогідне зниження концентрації кортизолу у сироватці крові на 31 % та збільшення рівня інсуліну в крові на 19 % в усіх хворих незалежно від вихідного стану гуморальної регуляції.
Включення мілдронату в комплексну терапію ХСН підвищує ефективність базисної терапії у хворих середнього віку до 73 %, похилого віку - до 69 %, старечого віку - до 63 % (за даними коефіцієнтів ефективності лікування), сприяє зниженню внутрішньоміокардіального напруження, нормалізації стану ендотеліальної і гуморальної регуляції за умов збереження резервів до адаптації.