Музичне життя Закарпаття 20-30-х років ХХ століття

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ МИСТЕЦТВОЗНАВСТВА, ФОЛЬКЛОРИСТИКИ
ТА ЕТНОЛОГІЇ ім.М.Т.РИЛЬСЬКОГО

На правах рукопису

РОСУЛ Тетяна Іванівна

УДК 78.03(477)"19"

Музичне життя Закарпаття 20-30-х років
ХХ століття

17.00.03 - музичне мистецтво
Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата мистецтвознавства

Наукові керівники:

Костюк Олександр Григорович,

доктор мистецтвознавства,
академік НАН України

Загайкевич Марія Петрівна,
доктор мистецтвознавства, професор,
провідний науковий співробітник-
консультант Інституту мистецтвознавства,
фольклористики та етнології
ім.М.Т.Рильського НАН України

Київ - 2003

З М І С Т

Вступ.................................................................................................................3
І.Історичні передумови та шляхи становлення
культури Закарпаття....................................................................................11
2.Концертно-театральне життя Закарпаття міжвоєнного двадцятиріччя
2.1.Виконавські колективи.................................................................51
2.2.Окремі виконавці...........................................................................84
2.3.Гастрольні виступи зарубіжних виконавців.............................90
2.4.Музика в театрі..........................................................................94
3.Музична освіта.........................................................................................107
4.Музична фольклористика........................................................................116
5.Творчість місцевих композиторів...........................................................126
Висновки.....................................................................................................157
Список використаних джерел та літератури.........................................164
Додатки:
А.Біографічний покажчик персоналій діячів культури.................179
Б.Нотний додаток.............................................................................207

В С Т У П

Осмислення історії музики в усій її багатоплановості, цілісності, складності й протиріччях можливе лише за умови дослідження культурно-мистецького процесу у різних вимірах: історичному, географічному, національному, стилістичному, жанровому тощо. Серед нових підходів, які певною мірою забезпечуюють розв`язання даного завдання, є музичне краєзнавство. Спираючись на багатий джерельний матеріал, воно відтворює достовірну картину розвитку музичного життя певного регіону, заповнює інформаційні та культурні прогалини новими відкриттями, корегує уявлення про поступ вітчизняного мистецтва і, тим самим, сприяє глибшому пізнанню багатого спектру функціонування української музики. На сучасному історичному етапі назріла необхідність у детальному вивченні проблем музичної культури різних регіонів України, які утворюють цілісний національний соціокультурний процес.
Актуальність теми. Загалом у дослідженні історії української музики явний пріоритет надавався визначним культурним центрам - Києву, Харкову, Львову. Здобутки більш віддалених регіонів, особливо тих, що до середини ХХ століття перебували за територіальними межами Радянської України і входили до складу інших держав, замовчувались або вилучались з наукового обігу. Внаслідок цього сформувалось дещо викривлене уявлення про етнорегіональні культуротворчі процеси початку століття на Україні. Особливо актуальною є потреба дослідження музичного життя Закарпаття, яке до цього часу залишається "білою плямою" у вітчизняному музикознавстві.
Вибір даного періоду - 20-30-ті роки ХХ століття зумовлений не тільки причинами суспільно-політичного характеру (під час перебування у складі Чехословацької Республіки), але й інтенсивністю процесу національно-культурного відродження в регіоні, піднесенням в усіх сферах громадсько-політичного і культурного життя. Демократичні зрушення і сприятлива політика чехословацького уряду визначили перспективи поступу різних галузей музичного процесу, зумовили організацію нових форм музичного життя, виникнення мережі різноманітних культурно-освітніх товариств тощо. Інтенсифікація музичного життя вказує на єдність культурно-мистецьких процесів Закарпаття й інших українських земель і дає змогу уточнити деталі загальнокультурної панорами українського мистецтва міжвоєнної пори.
Регіональне спрямування та хронологічні рамки дослідження пов`язують дисертацію з деякими іншими науковими роботами останніх років, зокрема, кандидатськими дисертаціями Н.Костюк "Музична культура західної України 20-30-х років ХХ століття: ідеї поступу і розвиток національних традицій", П.Шиманського "Музичне життя Волині 20-30-х років ХХ століття", Р.Дудик "Хорова культура Прикарпаття кінця ХІХ - першої третини ХХ століття", О.Мартиненко "Музична діяльність української еміграції у міжвоєнній Чехословаччині (джерелознавчий аспект дослідження)". Їх поява підкреслює актуальність поставлених завдань в національній музично-історіографічній науці.
Ступінь дослідженості проблеми.
При наявності значної кількості наукових розвідок, присвячених історії розвитку музичного мистецтва Західної України, жоден з дослідників не ставивив собі за мету висвітлити панораму культуротворчих процесів Закарпатського регіону. Так, в праці М.Загайкевич "Музичне життя Західної України другої половини ХІХ ст." побіжно згадуються лише автори перших збірок народних пісень Закарпаття - М.Нодь та І.Талапкович, в "Огляді історії української церковної музики" Б.Кудрика - засновник хору "Гармонія" К.Матезонський. Майже відсутні відомості про музичних діячів Закарпатського регіону в енциклопедичних довідниках "Митці України", "Союз композиторов Украины" та дослідженні Ю.Булки "Музична культура Західної України".
Цінний фактологічний матеріал подано у наукових розвідках Ф.Стешка "Церковна музика на Підкарпатській Русі" та С.Наріжного "Українська еміграція. Культурна праця української еміграції між двома світовими війнами".
Певний внесок у дослідження музичного життя краю зробив музикознавець, фольклорист В.Гошовський, який започаткував публікацію статей, присвячених музичній культурі Закарпаття. Однак вони, переважно, обмежуються оглядом музично-фольклористичної праці окремих діячів краю (І.Югасевича, М.Нодя, І.Талапковича) і охоплюють період першої половини Х1Х ст. Подальший розвиток фольклористики регіону висвітлено ним у праці "Украинские песни Закарпатья".
Величезне зацікавлення власною історією, пов`язане з отриманою можливістю опрацювання заборонених раніше архівних матеріалів, спонукало сучасних дослідників до вивчення історії Закарпаття (в тому числі й культури). Таким чином, в 90-х роках з`явився ряд публікацій, що торкаються даної проблематики. Зокрема, праця Л.Уральського знайомить читачів з біографіями професійних і самодіяльних композиторів Закарпаття другої половини ХХ ст. Оглядові музичного життя угорського населення області присвячена праця Т.Боніславського . Великим внеском в історіографію та театрознавство регіону є дослідження драматурга, актора, режисера, організатора і першого директора державного Українського національного театру "Нова Сцена" Ю.А.Шерегія "Нарис історії українських театрів Закарпатської України до 1945 року", в якому автор подає докладні відомості про театральне мистецтво на Закарпатті від найдавніших часів до кінця другої світової війни. В місцевій пресі друкуються дослідження культурного процесу краю науковців, зокрема, істориків.
У вищенаведених працях розглядались лише окремі аспекти музичного життя Закарпаття. Дана робота як перша спроба відтворення цілісної картини музичної культури регіону в його різноманітних формах і засобах функціонування, має на меті висвітлити культуротворчі процеси з нових історичних позицій і, по можливості, заповнити існуючу прогалину в музикознавстві.
Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дослідження органічно поєднується з проблематикою наукових розробок відділу музикознавства Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім.М.Т.Рильського НАН України. Тема дисертації затверджена Вченою радою ІМФЕ (протокол №3 від 25 січня 1999 р.).
Мета і завдання дослідження: на основі комплексного аналізу джерел висвітлити якомога повнішу картину музичного життя Закарпаття міжвоєнного двадцятиріччя і визначити місце регіонального мистецтва в загальнонаціональному культурному процесі. Означена мета вимагає виконання наступних завдань:
- виявити й опрацювати різноманітні архівні, історичні та музичні джерела і на їх основі розкрити специфіку музичного життя Закарпаття в історичному та українському загальнокультурному контексті;
- дослідити історичні передумови та шляхи становлення музичної культури регіону, здійснити її періодизацію;
- виявити осередки, де розгорталась музична діяльність, розкрити форми їх функціонування;
- визначити основних представників музичного процесу краю, подати інформацію про їх життя і творчість;
- проаналізувати концертно-виконавську діяльність та специфіку репертуару колективів і окремих виконавців;
- розкрити особливості музично-фольклористичної діяльності в регіоні;
- висвітлити концепцію музичної освіти;
- проаналізувати творчий доробок місцевих композиторів й значення їх творчості для подальшого розвитку музичного мистецтва Закарпаття;
- простежити різнобічні зв`язки між культурно-мистецькими товариствами й організаціями Закарпаття і Галичини, Наддніпрянської України, Росії, Чехословаччини, Угорщини.
Об`єктом дослідження є музично-концертне життя Закарпаття як культурно-мистецький феномен в історичному і соціокультурному контексті.
Різностороння діяльність культурно-освітніх товариств і музично-громадських діячів краю, тенденції розвитку хорового руху і концертного виконавства становлять предмет дослідження.
Матеріалом дослідження є архівні документи установ та окремих осіб, рецензії місцевих українських й іншомовних газет і журналів кінця ХІХ першої половини ХХ століття, рукописні праці, ноти, листування, фотоматеріали. Переважна більшість інформації вводиться в науковий обіг вперше. Оскільки значна частина тогочасної преси виражала інтереси певних політичних і національних організацій, газетні публікації, як правило, дифірамбічні або відзначаються тенденційністю і суб`єктивністю оцінки. Через несприятливі історичні умови (війни, часта зміна політичних формацій і влади) багато праць і пам`яток, в тому числі й музичних, було знищено, що ускладнює дослідження даної проблеми. Тому з метою відтворення реального історичного процесу, окрім опублікованих джерел, використано спогади безпосередніх учасників тих подій: Федора Шимоновського (1904-2000), Михайла Ердевді (1911-2000), Єви Ердевді (1914-2001), Івана Мешка (1921 р.н.), Івана Фекети (1922 р.н.), Степана Арпи (1925-2001), Маргарити Немеш (1917 р.н.), Павла Чучки (1928 р.н.) та Ганни Божук (1920 р.н.).
Методи дослідження. У дисертації використано методологічні принципи історизму, ретроспекції, джерелознавства й архівної документалістики, які передбачають вивчення музичної культури у тісному зв`язку з суспільно-історичними подіями та загальними мистецькими явищами і виявляють їх причинно-наслідковий характер. При розгляді музичної творчості використано метод комплексного аналізу.
Наукова новизна. Дисертація є першою спробою комплексного дослідження різних аспектів музичного життя Закарпаття 20-30-х років
ХХ ст. У науковий обіг введено численні, раніше недоступні архівні матеріали, велику кількість нових імен, розкрито сторінки творчих біографій діячів музичної культури краю, віднайдено і проаналізовано досі невідомі музичні твори місцевих композиторів. Виявлено осередки культурного процесу, висвітлено специфіку концертно-виконавської, фольклористичної та освітньої діяльності в регіоні. Розкрито основні тенденції розвитку музичного життя Закарпаття зазначеного періоду та їх прояви в загальнонаціональній проекції.
Основні наукові результати відображають такі положення дисертації:
1. 20-30-ті рр. ХХ столітя в історії Закарпаття є періодом національно-культурного відродження, який виявився у всіх сферах життя краю.
2. Музичне життя Закарпаття 20-30-х років ХХ століття (під час перебування у складі Чехословацької республіки), є невід`ємною частиною українського музично-історичного процесу, про що свідчать його яскраво-національні форми побутування.
3. Одним з найважливіших чинників музичної культури Закарпаття даного періоду було хорове музикування, що вказує на спадковість жанрових традицій регіону та вітчизняної музичної культури.
4. Вагомий внесок у розвиток місцевого музичного життя і національного відродження зробили вихідці з Галичини та Наддніпрянської України, які емігрували до Чехословаччини після поразки визвольних змагань.
5. Виявлений персоніфікований ряд місцевих культурних діячів підтверджує роль і значення великої когорти місцевої інтелігенції у розбудові музичного життя регіону.
Практичне значення одержаних результатів можливе у вигляді розробки культурологічного або музично-історичного навчального курсу для регіональних учбових закладів, читання серії окремих лекцій, формування оглядових розділів відповідних підручників, використання матеріалів у музейній та краєзнавчій роботі. Основні положення, зібрані й опрацьовані автором матеріали можуть бути використані для укладання біобібліографічних словників діячів національної музичної культури, а також як початкова базова інформація для подальших досліджень проблем розвитку української музичної культури. Джерельна та фактологічна база роботи знайшла відображення у підготовці до видання Української музичної енциклопедії. Віднайдені твори композиторів введені у репертуар місцевих хорових і театральних колективів.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації викладені автором у доповідях на IV Міжнародному конгресі україністів (Одеса, 1999 р.), міжнародній науково-практичній конференції "Україна на межі тисячоліть: Етнос, нація, культура" (Київ, 2000 р.), IV всеукраїнській науково-теоретичній конференції Молоді музикознавці України” (Київ, 2002 р.), всеукраїнській науково-теоретичній конференції Микола Лисенко та українська композиторська школа (до 160-річчя від дня народження)” (Київ, 2002 р.), обласній науково-теоретичній конференції «Музична культура Закарпаття» (Ужгород, 2002 р.). Дисертація обговорена та рекомендована до захисту на засіданні відділу музикознавства Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім.М.Т.Рильського НАН України.
Публікації. Результати дослідження опубліковані у одній монографії та чотирьох збірках статей.
Структура дисертації. Робота складається із вступу, п`яти розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури, двох додатків. Загальний обсяг дисертації - 220 сторінок (з них 163 сторінок основного тексту), бібліографічний список містить 222 позиції. У вигляді окремої частини подано два додатки обсягом 42 сторінки: біографічний покажчик персоналій діячів культури та нотні приклади.

Текст дисертації має ряд особливостей: наведені цитати з тогочасної періодики подано у перекладі на українську мову або відредаговано згідно з вимогами сучасних правописних норм, при цьому збережено авторський стиль викладу. Певні труднощі при викладі теми зумовлені тим, що, перебуваючи у складі різних держав, територія сучасної Закарпатської області носила різні назви: Marchia Ruthenorum, Felső Magyarország, Eszakkeleti felvidek, Ruthénfőld, Kárpátország, Kárpártalja, Ruszinszko, Karpatenland, Karpatenrussland, Ruthenien, Karpatho-Ukraine, Ruska Krajna, Podkarpatsko, Rusinsko, Podkarpatská Rus, Karpatorusko, Karpatsky kraj, Podkarpatská zem, Podkarpatsky kraj, Podkarpatska Ukrajina, Руська Крайна, Подкарпатье, Подкарпатская Русь, Земля Подкарпатская, Карпатороссія, Русская Земля, Подкарпатский край, Русскій край, Підкарпаття, Закарпаття, Карпатська Україна, Закарпатська область. Дотримуючись історичних фактів, автор називає цей регіон відповідно до офіційних назв краю того періоду, але при цьому має на увазі одну й ту ж географічну територію, яка охоплює частину Середньодунайської низовини, підніжжя і південні схили Східних Карпат. Виходячи з цього, в дисертації вживаються також похідні прикметники, що вказують на етнографічну належність: підкарпатський, підкарпаторуський, карпаторуський, русинський, закарпатський тощо. Всі ці назви мають суто політичне походження і не дають підстав для виокремлення русинів як самостійної нації (як стверджують сучасні теоретики неорусинства).

Список литературы

В И С Н О В К И

Розвиток музичної культури на Закарпатті проходив дещо повільніше, ніж в сусідніх землях України, Угорщини, Чехословаччини і був зумовлений рядом об`єктивних причин суспільного і політичного характеру. Протягом багатьох століть Закарпаття входило до складу різних держав - Угорщини, Трансільванії, Австро-Угорщини, Чехословаччини, що відклало відбиток на всі аспекти життя краю, в тому числі і культуру.
Періодизація історії культури Закарпаття (в т.ч. і музичної) має в своїй основі насамперед історико-літературний стрижень. Критерієм періодизації є зміна ціннісних орієнтацій. Розвиток культури був тісно пов`язаний з боротьбою за утвердження національної самосвідомості. Саме мова, словесна творчість та письменство як головні етнодиференціюючі ознаки відіграли у розвитку культури ситемно-організуючу функцію. Таким чином історію літератури ХІХ - першої половини ХХ ст. можна спроектувати на історію культури та виділити в ній три етапи:
- "будительський" - ХІХ - початок ХХ ст.;
- "просвітницький" - 20-30 р. ХХ ст.;
- "визвольний" - 40-ві рр. ХХ ст.
Перший період характеризується самовизначенням народу як осібного духовного індивіда, котрий містить у собі ідею специфічної відмінності від інших. Місцева спільнота вперше виокремлюється істориками, етнографами, фольклористами як об`єкт наукового інтересу. В цей час зароджується національна культура, передова частина інтелігенції на чолі з істориком, педагогом, письменником, філософом О.Духновичем сприяє розвиткові мистецтва, шкільництва, мовознавства, краєзнавства тощо. В історичних розвідках закарпатських вчених з`являються взірці закарпатського фольклору, зібрані І.Югасевичем, М.Лучкаєм, а в середині ХІХ ст. виходять друком окремі збірники текстів народних пісень Закарпаття.
Початки професійного музикування у краї пов`язані з релігійними інституціями. В часи угорського панування єдиним культурним осередком в Закарпатті була церква, яка консолідувала навколо себе кращих представників русинської (української) спільноти. Церква стала основним каналом, через який населення прилучалось до європейської культури. Саме з діяльністю хору Ужгородського греко-католицького кафедрального храму "Гармонія", заснованого у 1833 р. Костянтином Матезонським, пов`язане закладення основ хорової музичної традиції краю.
Протягом просвітницького періоду продовжився процес національно-культурного відродження, перерваний періодом угорської реакції кінця ХІХ ст. Із включенням Закарпаття до складу Чехословацької республіки після першої світової війни, завдяки демократичному режиму і політиці національної терпимості, склалися сприятливі умови для розвитку професійного музичного мистецтва. Цей період характеризується формуванням нової генерації мистецької інтелігенції, яка брала активну участь в культурному процесі.
Нові тенденції розвитку музичної культури виявились у зміні характеру музичного побуту, народженні нових форм мистецького спілкування. Музика стала складовою частиною усіх сфер суспільного буття: релігійної, громадсько-політичної, навчальної, родинної тощо. В результаті в першій половині 20-х років ХХ ст. починається активний процес формування музичних і культурно-освітніх товариств і організацій, їх кількісне збільшення та якісне зростання. Культурницькі потреби найширших верств населення реалізувались у двох найбільш масових культурно-освітніх організаціях краю - "Просвіта" та "Товаристві ім.О.Духновича", які формували шляхи розповсюдження досягнень української і світової музики на Підкарпатській Русі та сприяли формуванню музичних зв`язків краю з іншими регіонами. Діяльність цих товариств виявилась у створенні Ужгородської "Філармонії", численних аматорських виконавських колективів, професійного театру "Руський театр Товариства "Просвіта", роботі по організації Руських Національних хорів, яка завершилась великим хоровим з`їздом 1926 року.
Музична культура краю розвивалася в складних умовах формування громадянського суспільства. Вона знаходилась під впливом різних політичних течій (москвофільство, українофільство, русинофільство), що певною мірою гальмувало реалізацію її потенційних можливостей. Та, незважаючи на всі перешкоди, інтенсивна праця місцевої інтелігенції принесла позитивні результати у галузі культури. Шлях до усвідомлення своєї української етнічної належності пролягав через звернення до тих сфер, які найяскравіше виявляють національний характер історії, фольклору, мови, літератури тощо.
Особлива роль хорового (словесно-конкретного) мистецтва у становленні музичної культури Закарпаття була зумовлена багатьма чинниками. По-перше, з огляду на найбільшу доступність засобів хорового мистецтва для широких верств населення, хорове музикування було улюбленою сферою мистецького спілкування. По-друге, в хоровій музиці органічно поєднались традиції селянського пісенного побуту, культової музики і концертно-хорової практики. По-третє, хорове мистецтво слугувало найефективнішим засобом залучення до світової мистецької скарбниці. І, нарешті, особлива дієвість, оперативність хорової музики, її здатність об`єднувати слухачів і виконавців сприяла безпосередньому зв`язку її з процесами національного відродження. Таким чином у середині 30-хх рр. ХХ ст. Закарпаття було охоплено широкою мережею хорів та хорових товариств.
Паралельно з масовим аматорським рухом в Підкарпатській Русі формується виконавство на професійній основі. На ниві музичного життя починають працювати окремі діячі, які проводять активну концертну роботу, формують свої школи та закладають основи виконавства.
Концертне життя краю живилось не тільки місцевими музичними силами. Значною мірою його пожвавлювали виступи закордонних гастролерів, вихідців з України та емігрантів з Росії. Популяризації зразків музичної класики і сучасної музики допомагало Кошицьке радіомовлення.
Музично-концертне життя Закарпаття періоду міжвоєнного двадцятиріччя виявлялось через такі основні заходи:
-академії, що проводились різноманітними товариствами з нагоди важливих подій історичного чи національного значення. Вони організовувались у всіх населених пунктах і до певного часу давали найбільше можливостей для виконання творів місцевих композиторів;
- суто музичні концерти місцевих або чужоземних виконавців, які давали можливість широкій громадськості познайомитись із спадщиною визначних композиторів. Особливе значення мали лекції-концерти;
- виступи учнів музичних шкіл та гімназій;
- огляди хорових колективів і оркестрів, конкурси;
- радіоконцерти.
Позитивними тенденціями музичного життя краю були орієнтація на здобутки західно-європейської культури, прагнення до професійної освіти і високого рівня виконавства.
Значну роботу по пропаганді музичного мистецтва здійснювали "Руський театр Товариства "Просвіта" та український театр "Нова Сцена". Хоча жоден з цих театрів не міг утримувати окрему оперну трупу, не мав постійного кваліфікованого оркестру, в репертуарі цих колекивів вагоме місце посідали оперні вистави, а також оперети, водевілі, музичні комедії. Театр відіграв значну роль у пропаганді української мови і мистецтва, у вихованні національної самосвідомості, він став основним каналом, через який на Закарпаття проникала література і драматургія Галичини та Наддніпрянської України.
Найбільшу активність в організації культурно-мистецького життя і формуванні музичних смаків громадськості виявили священики, а пізніше - учителі. Через брак професійної музичної освіти основні культурні функції в краї виконували аматори. Разом з тим, значною мірою до розбудови музично-громадської інфраструктури Закарпаття прилучились вихідці з Галичини і Наддніпрянської України, а також емігранти з Росії й інших держав. Вони внесли в місцеве мистецтво елементи професіоналізму і сприяли розвиткові зовнішніх міжкультурних зв`язків. Розуміння цінності музики у розвитку національного почуття людей об`єднувало як професіоналів, так і аматорів.
В середині 20-х років ХХ ст. активізується музично-освітній процес в найбільших містах Підкарпатської Русі. Музична освіта існувала, переважно, у вигляді приватних навчальних закладів та різних формах просвітницької роботи: хорові курси, лекторії, народні школи. Разом з тим, з відкриттям в Ужгороді першої державної музичної школи (1922 р.) відбувається процес формування нової системи навчання обдарованої молоді.
Змагання за державність спричинило вибух національних почуттів, які виявились у зростанні інтересу до своєї історії, збиранні і запису народної музичної творчості. Результатом цієї роботи стали масові публікації фольклорних взірців, що спонукало композиторів до їх опрацювання. У фольклористиці того часу йде боротьба за застосування наукових методів збирання і фіксування музично-пісенних матеріалів.
Потужна хорова виконавська база стимулювала творчість композиторів й аматорів музичного мистецтва у хоровому жанрі. Близькість до потреб і вимог народного побуту мала значний вплив на спрямування їх композиторської праці, що виявилось у таких жанрах, як духовна музика, хорова мініатюра, обробки народних пісень, музика до театру. Творчість місцевих композиторів органічно пов`язана з традиціями перемишльської композиторської школи, народної музики, композиціями Д.Бортнянського і, частково, німецької хорової пісні Liedertafel. Вона створила сприятливі умови для формування професійної композиторської школи Закарпаття у другій половині ХХ ст.
Загалом, діяльність професійних музикантів, музичних установ і організацій, урізноманітнення форм музикування періоду міжвоєнного двадцятиріччя сприяли досягненню значного прогресу в музичному житті Закарпаття, що обгрунтовує думку окремих істориків (О.Грін), які називають цей період "музичним Ренесансом" краю.
Незважаючи на руйнування культурих надбань у роки другої світової війни, мистецьке життя Закарпаття продовжувалось, хоча менш інтенсивно. Основними культурними осередками третього періоду були "Подкарпатское Общество Наук", український театр "Нова Сцена", літературно-мистецьке товариство "Говерла". Інтелігенція краю зробила спробу перейти від культурницького до політичного етапу визвольного руху. Вимога про приєднання Закарпаття до складу Української республіки стала основним підсумком цього етапу історії краю.
Головним чинником розвитку культури Закарпаття (в т.ч. й музичної) в умовах денаціоналізаторської політики стала ідея національного самоствердження, яка не тільки зберегла для краю його власну культуру, але і підняла її на вищий щабель. Саме вірність традиціям оберігали місцеву спільноту від асиміляції, допомогли їй зберегти свою індивідуальність та плекати національну ідею, а місцевий фольклор слугував найбільш стабільним носієм етнічної культурної інформації. Цей факт свідчить про те, що процес розвитку музичного мистецтва на всіх землях України був єдиним, незважаючи на те, що український народ був розділений політичними кордонами. Спадкоємний звязок культуротворчих процесів Закарпаття з Україною виявляється у таких реаліях, як:
- тісний звязок культурно-громадського життя з процесами національного відродженя;
- яскраво-національні форми концертного життя: найваживішим чинником культурного розвитку є хорове музикування; виникнення музично-драматичного театру з українською мовою, народно-побутовою тематикою і демократичним змістом; інтенсивне культивування жанрів побутової музики;
- форми і напрямки виконавської діяльності, тематика концертів, їх репертуар;
- праця композиторів у сфері духовної музики і обробки народних мелодій - пра-жанрів української професійної музики. Прямий вплив фольклорних традицій на всі жанри композиторської творчості. Естетичні орієнтації композиторів на здобутки перемишльської школи і М.Лисенка, М.Леонтовича, К.Стеценка;
-налагодження творчих контактів між місцевими культурно-громадськими діячами та вихідцями з Наддніпряської України і Галичини, їх спільна праця на теренах Закарпаття.
Музичне життя Закарпаття міжвоєнного двадцятиріччя буяло усіма барвами культурологічного спектру і стало міцним фундаментом для нового періоду розвитку музичної культури, котрий розпочався після Другої світової війни.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Баглай Й. Із театром - сорок років.-Ужгород, 1997. - 145 с.
2. Баглай Й. Микола Садовський і закарпатський театр // Календар "Просвіти" на 1995 рік. - Ужгород, 1995. с.148-150.
3. Баглай Й. Перший хормейстер "Руського театру товариства "Просвіта" в Ужгороді //Календар "Просвіти" на 2001 рік. - Ужгород: Просвіта. - с.30-33.
4. Беловарій М. Орішок теорії музики. - Севлюш, 1937. - 31 с.
5. Бідзіля В.І. Історія культури Закарпаття на рубежі нашої ери. - К.: Наукова думка, 1971. 183 с.
6. Білокінь С. Іванна Синенька-Іваницька /Наукове товариство ім.П.Могили. - К.: Медекол, 1987.- 44 с.
7. Бокшай І. Хоровий зборник.- Ужгород: Подкарпатское Общество Наук, 1942.- 72с.
8. Відділ рукописів Львівської наукової бібліотеки ім.В.Стефаника НАН України. Архів Я.Ярославенка. Ф. 146/п.8. Лист Я.Барнича до Я.Ярославенка з Ужгорода до Львова від 9 січня 1925 р. Арк. 1.
9. Вісті етнографічного товариства Підкарпатської Руси. - Мукачів. - 1935. - №1.
10. ВЬстник. Часопись урядова для русинов Австрійской державы. - Відень, 1851. - №104.
11. Волошин А. Бесіди на анкеті о шкільній реформі дня 11 апріля 1929 в Празі // Подкарпатская Русь. Рочник VI. Ужгород, 1929. Число 8-9.
12. Волошин А. Доклад о дЬятельности УжгородскоЬ греко-католическоЬ пЬвцо-учительскоЬ семинаріи за 1921-22 школьный рок. - Ужгород, 1922.
13. Вони боронили Карпатську Україну: Нариси історії національно-визвольної боротьби закарпатських українців /М.М.Вегеш, М.В.Делеган, О.Д.Довганич та ін. [Відп. ред. М.М.Вегеш]. Ужгород: Карпати, 2002. 709 с.
14. Гаджега В. Константин Матезонский перший хордиригент греко-католицкой церкви в Ужгороді // Подкарпатская Русь. - 1929. - № 1 с.1-7; №2 с.29-36.
15. Гоер М. Школьный хор для старших клас народных и средних школ. - Ч.ІІІ. - Ужгород, 1942.- 32 с.
16. Гомоннай В.В. Антологія педагогічної думки Закарпаття (ХІХ - ХХ ст.). Ужгород: Госпрозр. ред.видавн. відділ Закарпатського комітету у справах преси та інформ. 1997.- 248 с.
17. Гошовський В. Були колись літа...: Фрагменти спогадів // Тиса. - 1992. - № 1-2. - С. 66-84.
18. Гошовський В. Були колись літа...// Карпатський край. - 1992. - 20 серпня, 8 жовтня, 26 листопада.
19. Гошовський В. Деякі особливості історичного розвитку української народної пісні на Закарпатті // Народна творчість і етнографія. - К, 1960, №1. - С. 56-65.
20. Гошовский В. Заметки о музыкальной жизни Советского Закарпатья. // Украинская советская музыка . Статьи. - К., 1960. - С. 164-178.
21. Гошовський В. Початки хорового співу на Закарпатті. // Науковий збірник Музею української культури у Свиднику. - Т.6. - Пряшів, 1972. - С. 97-105.
22. Гошовский В. Страницы истории музыкальной культуры Закарпатья ХІХ - первой половины ХХ века // Украинское музыковедение (научно-методический межведомственный ежегодник). - К.: Мистецтво, 1966. - С. 203-215.
23. Гошовский В. Л. Украинские песни Закарпатья. - М.: Советский композитор, 1968. - 475 с.
24. Гренджа-Донський В. Українська культура на Закарпатті початку цього століття і за першої Чехословаччини // Гренджа-Донський В. Твори. - Т.Х. Публіцистика. - Вашінгтон, 1989. - С. 393-404.
25. Грін О. О. Д.Є.Задор - родоначальник закарпатського музичного мистецтва // Молодь - Україні. (Наукові записки молодих учених Ужгородського державного університету). - Ужгород, 1994. - Т.3. - С.75-79.
26. Грін О. Музичний ренесанс Підкарпаття // Новини Закарпаття. - 1995. - 18, 21, 23 листопада.
27. Грін О.О. Перша скрипка королівського оркестру // Карпатський край. - 1995. - № 5-8. - С.120-121.
28. Грін О.О. Розмова з Богом // Карпатський край. - 1994. - № 7-12.
29. Грін О. Короткий огляд становлення та розвитку музичного мистецтва Закарпаття (ХVІІІ - перша половина ХХ ст.) //Молодь - Україні (Наукові записки молодих учених Ужгородського державного університету). - Ужгород: Закарпатський Центр Соціальної служби для молоді, 1994. - Т.3. - с.72-74.
30. Гузенний Г. Сборник трехголосных песен для школьных детских хоров. - Ужгород, 1930.
31. Державний архів Закарпатської області (далі - ДАЗО), ф. 12с/50, оп.1, од.зб.1.
32. ДАЗО, ф. 12с/50, оп. 1, од. зб. 2.
33. ДАЗО, ф. 12с/50, оп. 2, од. зб. 384.
34. ДАЗО, ф. 12, оп. 3, од.зб. 207. арк. 131
35. ДАЗО, ф. 72, оп. 2, спр.5. - арк. 4.
36. ДАЗО, ф. 12, оп. 3, од. зб. 270.- арк. 2.
37. ДАЗО, ф. 12, оп. 3, од. зб. 970. арк. 117
38. ДАЗО, ф. 12, оп. 3, од. зб. 1696.
39. ДАЗО, ф. 28, оп. 3, од. зб. 22.
40. ДАЗО, ф.72, оп.2, спр. 5. арк. 6.
41. ДАЗО, ф.72, оп.2, спр. 5. арк. 5.
42. ДАЗО, ф.72, оп.2, спр. 5. арк. 11.
43. Данилюк Д.Д., Ілько В.І. З історії заселення та розвитку культури Закарпаття в добу феодалізму (до середини ХІХ ст). - Ужгород, 1990.- 72 с.
44. Деятельность Общества им. А.Духновича 1922 - 1926. - Ужгород, 1926.
45. Дзюба Г.А. Концертно-хорове життя України 20-х - початку 30-х рр. ХХ століття: автореф. дис...канд. мист.: 17.00.03 /Київська консерваторія ім.П.І.Чайковського. К., 1996. 19 с.
46. Довганич О., Хланта О. Репресований диригент хору // Новини Закарпаття. - 1997. - 22 березня.
47. Документы и материалы по истории Советско-Чехословацких отношений. - Dokumenty a materialy k ejinam česko-slovensko-sovetskych ztahu / [АН СССР Ин-т славяноведения и балканистики и др.]; Ред. коллегия: сов. часть П.Н.Поспелов (отв. ред.) [и др.]; чехослов. часть В.Краль (отв. ред.) [и др.] - М.: Наука, 1987. - Т.ІІ: Август 1922 г. июнь 1934 г. /Подг. И.Аморт, Е.Д.Воробьева, А.Х.Клеванский и др. 636 с.
48. Дудик Р.В. Хорова культура Прикарпаття кінця ХІХ - першої третини ХХ століття: Автореф. дис... к.мист.: 17.00.03/Національна музична академія України ім.П.І.Чайковського. - К., 2000. - 18 с.
49. Дунда Е. Доклад о дЬятельности унгварского греко-кат. лицея и пЬвцо-учит. семинарии за 1938-39 шк.р. - Ужгород, 1939.
50. Душпастырь. - 1936. - ч.9-10. - Рочник ХІІІ.
51. Загайкевич М. Михайло Вербицький. Сторінки життя і творчості. - Львів:Місіонер, 1998. - 146 с.
52. Загайкевич М. Музичне життя Західної України другої половини ХІХ століття. - К., 1960 190 c.
53. Задоръ Д., Костьо Ю., Милославский П. НароднЬ пЬснЬ подкарпатскихъ русиновъ. - Ч.І. Унгваръ: Подкарпатское Общество Наук, 1944. 112 с.
54. За рідне слово. Полеміка з русофілами. - Ч.І. - Мукачів, 1937.
55. Земледільский Календарь на год 1941. - Унгвар, 1940.
56. ЗвЬдомлення руськоЬ держ. реаль. гимназіЬ и ей ровнорядных оддЬлов чешскословенских и мадярских в УжгородЬ - за шк. рок 1923-24. - Ужгород: Уніо, 1924.
57. Зоря - Hajnal. - Ungvar, 1941. - T.1. - №1-2.
58. Зоря - Hajnal. - Ungvar, 1942. - Т.ІІ. - № 1 - 2.
59. Зоря - Hajnal. - Ungvar, 1942. - T. II. - № 3 - 4.
60. Зоря - Hajnal. - Ungvar, 1942. - T. III. - № 1 - 4.
61. Зоря Галицька. - 1854. - №20.
62. История Венгрии /Ред. Коллегия: Т.М.Чаламов [и др.] - М.: Наука, 1972. - Т.ІІ. 599 с.
63. История городов и сел Украинской ССР: в 26 т. /Ин-т истории АН УССР; Гл. ред.: Тронько П.Т. и др. К.: Укр. сов. Энцикл. - Закарпатская область. (редкол.: Семенюк Н.Н. (пред.) и др. 1982. 611 с.
64. Історія української музики: В 6 тт. - К.: Наукова думка. Т.І.: Від найдавніших часів до середини ХІХ ст. 1989. 445 с.; Т.ІІ.: Друга половина ХІХ ст. 1989. 464 с.; Т.ІІІ: Кінець ХІХ початок ХХ ст. 1990. 424 с.; Т.4: 1917 - 1941 рр. 1994 . 616 с.
65. Календар "Просвіти" на 1923 рік. - Ужгород, 1922. 114 с.
66. Календар «Просвіти» на 1938 рік. Ужгород, 1937. 128 с.
67. Карпато-русскій вістник. - 1922. - 23 февраля.
68. Карпато- русскій вістник. - 1922. - 17 мая.
69. Карпато-русскій вістник. - 1923. - 10 юнія.
70. Карпато-русскій вістник. - 1923. - 8 юлія.
71. Карпато-русскій Голос. - 1933. - 29 мая.
72. Карпато-русскій Голос. - 1940. - 8 марта.
73. Карпаторусскій сборник. Подкарпатская Русь в честь президента Т.Г.Масарика (1850 - 1930). Ужгород: Школьная помощь, 1930.- 328 с.
74. Карпаторусскія достижения. Юбилейный сборник статей по поводу 10-летия добровольнаго присоединения Подкарпатськой Руси к Чехословакии. - Мукачево, 1930.
75. Карпатскій свЬт. - 1930. - № 1 - 2 .
76. Карпатскій свЬт. - 1934. - № 1 - 2 - 3.
77. Кізима О. Подкарпатські співанки для хору. - Ужгород: Просвіта, 1921. - 10с.
78. Колесса Ф. Народно-пісенні мелодії українського Закарпаття // Радянський Львів. - 1946. - № 1. - С. 64 - 73.
79. Колесса Ф. Руськи народни пЬснЬ з ПодкарпатскоЬ Руси. - Прага, 1934. - 39 с.
80. Колесса Ф. Старинні мелодії українських обрядових пісень (весільних і колядок) на Закарпатті //Науковий збірник товариства "Просвіта" в Ужгороді. - Т.Х. - Ужгород, 1934. - С. 121 - 148.
81. Коломыйка. Зборник присвяченый І з'їзду "Руських Національных хоров» Подкарпатской Руси. 13.VI. 1926.- Ужгород: Уніо, 1926. - 36 с.
82. Корній Л. Історія української музики: В 3 ч. - Київ-Харків-Нью-Йорк: Видавництво М.П.Коць. Ч.І: Від найдавніших часів до середини XVIII ст. - 1996; Ч.2: Друга половина XVIII ст. 1998. 387 с.; Ч.3: ХІХ ст. 2001. 479 с.
83. Костюк Н.О. Музична культура Західної України 20-30-х років ХХ століття: ідеї поступу і розвиток національних традицій: Автореф. дис...к.мист.: 17.00.03 /Національна музична академія ім.П.І.Чайковського. - К, 1998. - 28с.
84. Костюк Ю. Золота зірка над Срібною землею // Карпатський край. - 1992. - Річник 2. - Число 37. - С. 27.
85. Кудрик Б. Огляд історії української церковної музики / Упорядник і автор передмови Ясиновський Ю. (Серія: Історія української музики. Вип.1. Дослідження). - Львів: Інститут українознавства ім.І.Крип`якевича НАН України, 1995. - 128 с.
86. Культура українських Карпат: традиції і сучасність //Матеріали міжнародної наукової конференції / Ужгород, 1-4 вересня 1993 р./. - Ужгород: МПП "Гражда", 1994. 655 с.
87. Літературна неділя. - 1943. - Ч. 15.
88. Літературна неділя. - 1943. - Ч. 16.
89. Літературна неділя. - 1944. - Ч. 9.
90. Літературна неділя. - 1944. - Ч. 12.
91. Літературна неділя. - 1944. - Ч. 13 - 14.
92. Лелекач М. Коритнянський зборник церковних і свіцьких пісень //Подкарпатська Русь. - 1929. - № 7. - С. 163 - 165.
93. Львівські вісті. - 1943. - 1/2 серпня.
94. Магочій П.Р. Формування національної самосвідомості. Підкарпатська Русь (1848 - 1948). Ужгород: ВВК «Патент», 1994. 296 с.
95. Маланюк Є. Нариси з історії нашої культури. К.: АТ «Обереги», 1992. 80 с.
96. Малець О. Родина Остапчуків на Закарпатті. Діти Яцка Остапчука //Срібна Земля. - 1996. - 10 серпня. - С.15.
97. Мартиненко О.В. Музична діяльність української еміграції у міжвоєнній Чехословаччині (джерелознавчий аспект дослідження): Автореф. дис... к.мист.:17.00.03 /Національна музична акдемія України ім.П.І.Чайковського. - К., 2001. - 20 с.
98. Матеріали до етнології й антропології. - ТТ. ХХІ - ХХІІ. - Ч. І. - Львів, 1929.
99. Маценко П. Нариси до історії української церковної музики. - Репринт. вид. - К.: Музична Україна, 1994. - 152 с.
100. Машталер О.В. Педагогічна і освітня діяльність О.В.Духновича. - Ужгород, 1995. 148 с.
101. Милославскій П. Руська народна пЬсня (пути історичного розвитку) - Унгвар, 1942. - 44 с.
102. Митці Закарпаття. Довідник /Відп. за випуск В.М. Беца, К.Є.Стельмах. - Ужгород: Госпрозр. редакц.-видавнич. відділ Закарпат. обласн. управління по пресі, 1994. - 120 с.
103. Митці України: Енциклопедичний довідник / Упор. М.Г.Лабінський, В.С.Мурза. - К.: Укр. енциклоп. ім.М.П.Бажана, 1992. - 848 с.
104. Мураній Н. СтолЬтній ювилей катедрального хора въ УжгородЬ //Душпастырь, 1933. - №5-6. - с.162-163.
105. Нариси історії Закарпаття / І.Гранчак, Е.Балагурі, М.Бабидорич, В.Ілько, І.Поп. - Ужгород: Госпрозрахунковий редакційно-видавничий відділ Закарпатського обласного управління по пресі, 1993. - Т.І: З найдавніших часів до 1918 р. - 436 с.
106. Нариси історії Закарпаття / І.Гранчак, Е.Балагурі, І.Грицак, В.Ілько, І.Поп. - Ужгород: Закарпаття, 1995. - Т. ІІ: 1918-1945 рр. - 663 с.
107. Наріжний С. Українська еміграція між двома світовими війнами. Прага: Б.ч., 1942. - Т. І. 370 с.
108. Народна школа. - Унгвар. - 1940/41. - №7.
109. Науковий збірник товариства "Просвіта" в Ужгороді. - Рочник Х. - Ужгород, 1934. 170 с.
110. Науковий збірник товариства "Просвіта" в Ужгороді. - Рочник ХІІ. - Ужгород, 1936. 154 с.
111. Недзельский Е. Очерк карпаторусской литературы. - Ужгород, 1932.
112. Недзельский Е. Угро-русскій театръ. - Ужгород: Уніо, 1941.
113. Неділя. - 1936. - 25 октября.
114. Нікеєв В. Д. Олександр Загаров і український театр. - К.: Мистецтво, 1969. 87 с.
115. Нова свобода. 1938. 18 грудня.
116. Особистий архів Арпи С.С. Книга протоколів Музичного Товариства в Ужгороді (1843 - 1944).
117. Особистий архів Хоми К.І.- Лист д-ра Юрія Костюка до пані Хомової. - 1991. - 18 жовтня.
118. Особистий архів Ф.Шимоновського. - Лист Ф.Шимоновського до д-ра Юрія Костюка. - 1967. - 25 жовтня.
119. Островський Г.С. Образотворче мистецтво Закарпаття. - К.: Мистецтво, 1974. 200 с.
120. Павленко Г.В. Діячі історії, науки і культури Закарпаття: Малий енциклопедичний словник. - Ужгород: Патент, 1999. - 196 с.
121. Пальок В.В. "Просвіта" на Закарпатті в 20-30-х роках ХХ ст. // Карпатика. Актуальні проблеми історії і культури Закарпаття. - Вип. І. - Ужгород, 1992.
122. Панькевич І. Великодні ігри й пісні Закарпаття // Матеріали до етнології й антропології. - ТТ. ХХІ - ХХІІ. - Ч. І. - Львів, 1929.
123. Пачовський В. Історія Подкарпатської Руси. Ужгород: Уніо, 1920.
140 с.
124. Піцур Н. Іштван Мартон. Творчий портрет. - Ужгород, 1998. - 54 с.
125. Пекар А. В. Нариси історії церкви Закарпаття. - Рим-Львів: Місіонер, 1997. - Т.І: Єрархічне оформлення.- 232 с.; Т.ІІ: Внутрішня історія. - 492 с.
126. Подкарпатская Русь за годы 1919 - 1936. - Ужгород, 1936.
127. Подкарпатская Русь. - Рочник ІІІ. - Ч. 4. - Ужгород, 1933. - 25 апреля.
128. Поп И. Энциклопедия Подкарпатской Руси /Карпато-русский Этнологический Исследовательский Центр США /Ред. рус. текста Н.Шабак; Ред. англ. текста К.Шабак; ред. чеш., слов., польск., болг. текстов Д.Поп; Ред. из-ва и укр. текста В.Падяк. Ужгород: Изд-во В.Падяка, 2001. 431 с.
129. Поточний архів Ужгородського музичного училища. Фонд особистих справ. - Особова справа Воски К. Автобіографія.
130. Поточний архів Ужгородського музичного училища. Фонд особистих справ. - Особова справа Задора Д. Автобіографія.
131. Приходько О. Пробудилась Русь. - Нью-Йорк: Накладом Карпатського Союзу у ЗСА, 1972. 32 с.
132. Пчолка. - 1929. - 1 септембер.
133. Пчолка. - 1932. - 5 януар.
134. Радянський Львів. - 1946. - № 1.
135. Рак Я.П. Творчий портрет Дезидерія Євгеновича Задора. - Ужгород:Закарпаття, 1997. - 56 с.
136. Росул Т. Музичне життя Закарпаття 20-30-х рр. ХХ ст. Ужгород: ПоліПринт, 2002. 208 с.
137. Росул Т. Музичне життя Закарпаття ХІХ першої половини ХХ століття в контексті розвитку української музичної культури //Київське музикознавство. Вип. 10. Київ, 2003. С.195-202.
138. Росул Т.Розвиток музичної освіти на Закарпатті у 20-30-ті роки ХХ століття //Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету ім.В.Гнатюка. Серія: Мистецтвознавство. №1 (8). 2002. С.55-59.
139. Рощаховский М. Забава. - Ужгород : Просвіта, 1921.
140. Рудловчак О. До історії вивчення закарпатоукраїнського фольклору і етнографії в ХІХ та на початку ХХ ст.// Науковий збірник Музею української культури у Свиднику. - Пряшів, 1976. - Т.7. - С.337-384.
141. Русин. - 1923. - 24 марта.
142. Русин. - 1923. - 1 августа.
143. Русин. - 1923. - 30 августа.
144. Русин. - 1923. - 17 октября.
145. Русин. - 1923. - 16 децембра.
146. Русин. - 1923. - 22 децембра.
147. Русин. - 1923. - 29 децембра.
148. Русин. - 1923. - 30 децембра.
149. Русин. - 1930. - 27 фебруара.
150. Русин. - 1933. - 2 августа.
151. Русская земля. - 1925. - 5 апреля.
152. Русская земля. - 1935. - 15 апреля.
153. Русская земля. - 1936. - 16 марта.
154. Русскій народный голос.- 1935. - 5 апреля.
155. Русскій народный календарь на 1937 г.
156. Русскій православный вестник. - 1922. - 17 мая.
157. Русское слово. - 1927. - № 22 - 23.
158. Руська нива. - 1921. - 22 грудня.
159. Руська нива. - 1921.- 3 марта. - ч.9. - Р.ІІ.
160. Свобода. - 1924. - 11 квітня.
161. Свобода. - 1926. - 13 травня.
162. Свобода. - 1926. - 17 червня.
163. Свобода. - 1928. - 8 марта.
164. Свобода. - 1930. - 20 лютого.
165. Свобода. - 1931. - 12 листопада.
166. Сова П. Прошлое Ужгорода. - Ужгород: Школьная помощь, 1937. - 312 c.
167. Союз композиторов Украины. Справочник. [По состоянию на 01.03.84] /Авт. Сост. А.Муха; Редкол.: Н.Гордийчук (пред.) и др. К.: Музична Україна, 1984. 318 с.
168. Статистический обзор культурно-просвЬтительных организацій и предприятій согласно типу принадлежности, составленный окружными народопросвЬтительными радами по положенію до дня 31-го декабря 1928 г. //Зоря (Официальный орган для внЬшкольнаго образования) - Ужгород, 1929. - ч.7-9. - Год ІХ.
169. Статут Товариства "Просвіта" Підкарпатської Русі. - Ужгород, 1920.
170. Стерчо П. Карпато-Українська Держава: До історії боротьби карпатських українців у 1919 - 1939 р. - Репринт. вид. /Гол. ред. Б.Вовк; Відп. за вип. Б.Кондратюк. - Львів: За вільну Україну, 1994. 288 с.
171. Стешко Ф. Церковна музика на Підкарпатській Русі // Науковий зборник Товариства "Просвіта" на 1936 рок. - Рочник ХІІ. - Ужгород, 1937. - С. 85 - 117.
172. Теличко В.Ф. Дзвінкоголосий співець Карпатського краю // Новини Закарпаття. - 1992. - 17 жовтня.
173. Тихій І. Константінъ Матезонскій //Душпастырь - Ужгород, 1936. - Ч.1-2. Рочник ХІІІ. - С. 58-63.
174. Українське слово. - 1933. - Ч.12. Рочник ІI. - 15 червня.
175. Українське слово. - 1937. - Ч.37. Рочник VI. - 1 жовтня.
176. Українські народні пісні Закарпаття для хору. - К.: Мистецтво, 1955.
177. Украинские Карпаты. Культура. /З.Е.Балтарович, М.С.Глушко, О.М.Голубец и др.; Редкол.: Ю.Г.Гошко (отв. ред.) и др.; [АН УССР, Львов отд-ние Ин-та искусствоведения, фольклора и этнографии им. М.Т.Рыльского] - К.: Наукова думка, 1989. 197 с.
178. Уральський Л. Музичний світ Закарпаття. Творчі портрети професійних та самодіяльних композиторів. Ужгород: Госпрозрахунковий редакційно-видавничий відділ Закарпатського компресінформу, 1995. 67 с.
179. Уриилъ Метеоръ. Константин Матезонский //Подкарпатский земледельческий календарь на 1934 год. - Ужгород, 1933. - С. 57-61.
180. Урядовый вЬстник школьного реферату краєвого уряду ПодкарпатськоЬ Руси. - Ужгород, 1923. - Р.ХIV. - ч. 4-5.
181. Устав русского культурно-просветительского общества им. А. Дух-новича. - Ужгород, 1923.
182. Федак В. З життя Подкарпатских студентов в Празі // Пчолка. - 1932. - 5 януар.
183. Федака П. Нарис історії товариства "Просвіта" Карпатської Русі - України (1920-1939). - Ужгород, 1991. - 54 с.
184. Фекета І. Каштелі духу Великих Лазів //Карпатський край. - №1-4.