НАЦІОНАЛЬНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ ЄВРОАТЛАНТИЧНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Національний Університет Києво-Могилянська Академія”

На правах рукопису
УДК 327.009.11

Палій Олександр Андрійович

Національна безпека України
в контексті євроатлантичної інтеграції

Спеціальність 21.01.01 основи національної безпеки держави
(політичні науки)

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук

Науковий керівник:
Рябов Сергій Геннадійович, доктор філософських наук, професор

Київ 2005

Національна безпека України
в контексті євроатлантичної інтеграції

Зміст

Перелік умовних скорочень________________________________________3

Вступ ___________________________________________________________4

Розділ 1
Зміст національних інтересів України у галузі національної безпеки__15

Розділ 2
Зміст та наслідки євроатлантичної інтеграції_______________________22

2.1 Зміст євроатлантичної інтеграції. Наукові концепції євроатлантичної інтеграції та ролі НАТО в цьому процесі______22
2. 2. Значення євроатлантичної інтеграції для Європи ________39
2.2.1. Вплив євроатлантичної інтеграції на ситуацію в галузі міжнародної безпеки _________________________________40
2.2.2. Значення євроатлантичної інтеграції для політичної ситуації в країнах-учасницях_______________________________________71
2.2.3. Наслідки євроатлантичної інтеграції для економіки держав-учасниць__________________________________________________76

Розділ 3
Значення євроатлантичної інтеграції для інтересів національної безпеки України_________________________________________________________88

3.1. Участь України у процесах євроатлантичної інтеграції в 1992-2005 рр. Модернізація механізму співпраці України і НАТО____88
3.2. Вплив євроатлантичної інтеграції України на ситуацію в галузі безпеки_____________________________________________98
3.3. Значення євроатлантичної інтеграції України для гарантування інтересів національної безпеки у сфері політики. Трансформації політичної культури і громадської думки в процесі євроатлантичної інтеграції України ____________________123
3.4. Наслідки євроатлантичної інтеграції України для гарантування інтересів національної безпеки у сфері економіки________________________________________________143
3.5. Двостороннє співробітництво зі США у галузі безпеки як варіант вирішення проблем національної безпеки України____159

Висновки______________________________________________________171

Список використаних джерел____________________________________180

Вступ

Актуальність теми
Актуальність теми зумовлена необхідністю дотримання інтересів національної безпеки України в умовах зміни геополітичної ситуації в регіоні Центрально-Східної Європи. Існування в регіоні потужних центрів сили, з інтересами, відмінними від національних інтересів України; військово-політичний дисбаланс сил у регіоні ЦСЄ; зменшення значення норм міжнародного права; економічні, політичні та військові проблеми української держави зумовлюють потребу оптимізації політики України щодо євроатлантичної інтеграції. Для України важливо, щоб процеси в регіоні Центрально-Східної Європи розвивалися в інтересах безпеки України, а держава виступала в якості активного суб’єкта цих процесів, а не об‘єкта для впливів зовнішніх сил. Національним інтересам України відповідає знаходження місця в новій геополітичній ситуації, яке б гарантувало надійне дотримання інтересів національної безпеки, стабільність та прогресивний розвиток України, та корелювалося з потенціалом України.
Проблема полягає в пошукові оптимальної реакції України на геополітичні зміни в регіоні ЦСЄ, в тому числі пов’язані із вступом більшості країн регіону до Організації Північноатлантичного договору, та в забезпеченні найвищого можливого в існуючих умовах рівня національної безпеки України.

Аналіз досліджень та публікацій, у яких започатковано розв‘язання проблеми
Проблема євроатлантичної інтеграції як багатоаспектного процесу налагодження взаємодії між державами Європи і Північної Америки піднімалася в роботах таких західних дослідників, як 3. Бжезинський, Дж. Кеннан, Г. Кіссінджер, Г. Моргентау, В. Ростоу.
Питання творення європейської регіональної структури безпеки досліджено у працях Р. Асмуса, Б. Броді, Дж. Бялош, Р. Кагана, Х. Мея, А. Ослунда.
Аналіз ролі НАТО в геополітичних умовах, що склалися після розпаду СРСР, здійснено в роботах Т. Лансфорда, Т. Шайна.
Р. Асмус, Б. Рассет, Ч.Келлі та ін. досліджують питання життєздатності НАТО внаслідок змін у галузі безпеки та можливостей формування більш широких засад співпраці у цій сфері після значних геополітичних зрушень у Європі.
Роль США в реалізації євроатлантичної інтеграції виявлена в роботах американських вчених Д. Гомперта, І. Даадлера, П. Добрянські, Дж. Кеннана, С. Кея, Л. Корба, С. Ларабі, Р. Лібера, Й. Ная, В. Перрі, П. Сондерса тощо.
Консервативний підхід до проблем балансу сил в Європі та євроатлантичних зв'язків у галузі безпеки репрезентують роботи росіських дослідників О. Арбатова, М. Гарєєва, А. Уткіна, В. Шеїна. У цих дослідженнях розширення НАТО розглядається з позицій перерозподілу Європи внаслідок завершення "холодної війни", наводиться аналіз напрямків еволюції системи міжнародних відносин, що виходить з ідей збереження балансу сил та геополітичної рівноваги, досліджуються перспективи розвитку існуючих та появи нових воєнних загроз у Європі. Ці дослідники розглядають проблеми адаптації НАТО, відносин НАТО з Москвою, розвитку шляхів та форм інституіалізації цих відносин.
Розвиток підходів європейських держав та урядів до проблеми євроатлантичних зв’язків у галузі безпеки аналізується в роботах науковців Дж. Айкенберрі, Дж. Кіля, Х. Мея, Й. Яннінга.
Серед провідних наукових центрів, які займаються проблемами євроатлантичної інтеграції, у США слід виділити: Центр стратегічних міжнародних досліджень, РЕНД Корпорейшн”, Школа розвинених міжнародних досліджень П. Ніце (Університету Джона Хопкінса), КАТО Інститут; у Європі: Європейський Центр дослідження проблем безпеки імені Дж. Маршалла, Боннський міжнародний центр конверсії, Польський інститут міжнародної політики ім. Стефана Баторія тощо.
Починаючи з середини 90-х років ХХ сторіччя у науці поступово актуалізуються проблеми євроатлантичної інтеграції України та національної безпеки України, зокрема в роботах вітчизняних та іноземних дослідників євроатлантичної інтеграції України: С. Бланка, Зб. Бжезинського, І. Бінька, О. Бодрука, Ш. Гарнетта, О. Гончаренка, А. Гуцала, О. Дергачова, Є. Камінського, В. Кременя, В. Косевцова, Т. Кузьо, Е. Лисицина, А. Ослунда, Б. Парахонського, Г. Перепелиці, С. Пирожкова, В. Смолянюка, Р. Хантера, Е. Хатча, С. Хеманса, Дж. Шерра.
Ці наукові роботи створюють базис для пошуку нових рішень в аналізі процесів євроатлантичної інтеграції як таких для інтересів національної безпеки України, а також для оцінки стану та перспектив участі України в євроатлантичній інтеграції.
Водночас, в Україні на рівні академічної та суспільної дискусії тривалий час зберігалася заідеологізованість підходів до євроатлантичної інтеграції та участі в ній України. Тому існує потреба в здійсненні різнобічного аналізу євроатлантичної інтеграції з точки зору гарантування національної безпеки України, зокрема зовнішньої безпеки, а також політичних та економічних інтересів України. Таким чином, потребує вдосконалення аргументаційна база для оцінки євроатлантичної інтеграції як такої з точки зору національних інтересів України, а також для дослідження впливу участі в євроатлантичній інтеграції на гарантування національних інтересів України.

Зв‘язок роботи з науковими програмами, планами, темами
Дисертаційне дослідження виконано в рамках навчально-методичної програми політологічних дисциплін: "Політологічна теорія держави" (державний реєстраційний номер ПЛ 85645), "Теорії національного розвитку" (державний реєстраційний номер ПЛ 84828), що розроблені на кафедрі політології Національного Університету „Києво-Могилянська Академія”.

Мета і завдання дослідження
Мета дисертаційного дослідження полягає у виявленні характеру впливу процесів євроатлантичної інтеграції на стан національної безпеки України та в обґрунтуванні оптимальної для інтересів національної безпеки України позиції держави щодо цих процесів.
Реалізація поставленої мети зумовила постановку і розв‘язання таких взаємопов‘язаних завдань:
- з‘ясувати зміст та ієрархію національних інтересів України у сфері національної безпеки;
- проаналізувати підходи до визначення змісту євроатлантичної інтеграції в сучасній науці;
- дослідити вплив євроатлантичної інтеграції на ситуацію в галузі міжнародної безпеки, у сфері політики та економіки країн-учасниць цього процесу, проаналізувати наслідки і значення приєднання до НАТО країн ЦСЄ для інтересів безпеки, політики та економіки цих країн, а також для ситуації у сфері безпеки у Європі загалом;
- виявити характер залежності забезпечення інтересів національної безпеки України, з одного боку, від євроатлантичної інтеграції як такої, з іншого від участі України в цьому процесі;
- проаналізувати переваги й недоліки участі України в процесах євроатлантичної інтеграції, зокрема вступу України до НАТО, для інтересів зовнішньої безпеки, внутрішньополітичних та економічних аспектів безпеки України;
- дослідити перспективи американо-українського співробітництва у галузі безпеки як варіанта євроатлантичної інтеграції;
- визначити оптимальну форму участі України в євроатлантичній інтеграції з точки зору забезпечення національних інтересів України в галузях безпеки, політики та економіки в існуючих геополітичних умовах.
- довести, що повномасштабна участь України в процесах євроатлантичної інтеграції сприяє реалізації інтересів національної безпеки України в галузі зовнішньої безпеки, у сфері політики та економіки.

Об’єктом дисертаційного дослідження є національна безпека України.
Предметом дослідження є безпековий аспект євроатлантичної інтеграції України.

Методи дослідження
Методологічну основу дослідження становить системний підхід, який дозволяє досліджувати проблематику національної безпеки України без відриву від міжнародних процесів та впливів міжнародних структур та зовнішніх силових центрів. Системний підхід дає можливість здійснити науковий аналіз сучасних процесів глобального рівня, зокрема такого процесу як євроатлантична інтеграція, і вже через призму цього аналізу досліджувати перспективи гарантування інтересів національної безпеки України у зв‘язку з цим процесом як таким та у зв‘язку із можливою участю в ньому України.
Виходячи із проблематики роботи, застосовано такі загальнонаукові методи як сходження від абстрактного до конкретного, емпірико-аналітичний, історичний при аналізі змісту та наслідків євроатлантичної інтеграції та значення євроатлантичної інтеграції для інтересів національної безпеки України. Серед політологічних методів у дослідженні застосовано: функціональний і порівняльний аналізи, а також аналіз статистичних даних для дослідження змісту національних інтересів України у галузі національної безпеки.
У дисертаційному дослідженні застосовано такий метод, як аналіз документів щодо матеріалів НАТО, зокрема, саммітів НАТО, Ради НАТО, зустрічей міністрів закордонних справ та міністрів оборони, Ради північноатлантичного співробітництва (РПАС), Ради євроатлантичного партнерства (РЄАП), програми "Партнерства заради миру" (ПЗМ); документів Західноєвропейського союзу (ЗЄС), Європейського союзу (ЄС); матеріалів з питань зовнішньої та оборонної політики держав-членів та партнерів НАТО. Окрім цього були проаналізовані стенограми роботи парламентів України та США, де розглядалися важливі питання підготовки до розширення до НАТО. Також у дослідженні використано метод аналізу щодо основних міжнародних та внутрішніх документів України, які формують правове поле, що стосується національної безпеки України та євроатлантичної інтеграції, результатів соціологічних досліджень зовнішньополітичних преференцій населення України (за 1992-2005 рр.), моніторингу змін громадської думки, проведених авторитетними в Україні соціологічними компаніями.
У роботі, насамперед у Розділі 2. „Зміст та наслідки євроатлантичної інтеграції”, використовувалися наробки реалістичної та неореалістичної концепцій міжнародної політики, структурного реалізму, ліберального інституціоналізму, а також концепції колективної безпеки, "світової спільноти", "стримування", "балансу сил", "однополярності" і "багатополярності" (Розділ 2 і Розділ 3. „Значення євроатлантичної інтеграції для інтересів національної безпеки України”).

Наукова новизна дисертаційного дослідження зумовлюється тим, що в роботі здійснено багатоаспектний аналіз наслідків євроатлантичної інтеграції та участі в ній України для інтересів національної безпеки України. Удосконалено аргументаційну базу оцінки впливу євроатлантичної інтеграції як такої, та участі у цьому процесі України, на вирішення ключових проблем національної безпеки України, пов‘язаних із зовнішньою безпекою, перспективами демократичного розвитку та економікою. Набуло подальшого розвитку дослідження впливу євроатлантичної інтеграціяї на ситуацію міжнародної безпеки у Європі, зміну конфліктного потенціалу у цьому регіоні, реалізацію інтересів держав-учасниць євроатлантичної інтеграції у сфері зовнішньої безпеки, внутрішньої політики та економіки. Виявлено пряму залежність між інтенсивністю процесів євроатлантичної інтеграції та станом національної безпеки України, а також між участю України в процесі євроатлантичної інтеграції та станом гарантування інтересів національної безпеки України у сфері зовнішньої безпеки та внутрішньої політики. У дисертаційному дослідженні вперше досліджено перспективу встановлення безпосередніх союзницьких відносин між Україною і США у сфері безпеки, як варіанта євроатлантичної інтеграції поза інституційною структурою НАТО. Доведено, що відносини із США у сфері безпеки, які можуть реалізуватися в якості механізму попередження кризових ситуацій у Центрально-Східній Європі, є перспективними для національних інтересів України в якості тимчасового замінника членства України в НАТО.

Наукова новизна одержаних результатів конкретизується в положеннях, що виносяться на захист:
- Удосконалено класифікацію наукових підходів до розгляду євроатлантичної інтеграції, які доцільно об‘єднувати у дві великі групи: 1) підхід до євроатлантичної інтеграції як до процесу, заснованого насамперед на ціннісному базисі, тобто на спільній для держав євроатлантичної спільноти культурній, цивілізаційній та ідеологічній основі; 2) підхід до євроатлантичної інтеграції як до процесу, базованого на спільності або компліментарності інтересів його учасників.
- Удосконалено наукову аргументацію визначення впливу євроатлантичної інтеграції на ситуацію міжнародної безпеки у Європі, через зміну конфліктного потенціалу в регіоні та надання додаткових гарантій безпеки. Обґрунтовано не реалістичність спроб замінити НАТО виключно європейською системою безпеки у найближчі роки, з огляду на слабкість воєнного потенціалу держав Європи та через неготовність європейських держав втратити гарантії ядерної безпеки, які надає НАТО. Залучення до НАТО та ЄС нових членів з числа держав Центрально-Східної Європи зменшує ймовірність реалізації проекту європейської безпеки без її атлантичної складової. Набуло подальшого розвитку дослідження наслідків розширення НАТО для економіки держав-членів; доведено, що негативний вплив на економіки держав-учасниць цього процесу обмежується певним зростанням оборонних бюджетів країн-претендентів на членство. Вступ до НАТО держав ЦСЄ відбувся без передислокації значних сил на територію нових союзників, і тому виявився відносно дешевим. Крім того, розширення НАТО сприяло зростанню фінансової стабільності, збільшенню прямих іноземних інвестицій, а також більш швидкому розширенню ЄС і відповідним економічним вигодам для членів ЄС, пов’язаних із збільшенням обсягів спільного ринку, оптимізацією економічних зв’язків, а для нових членів ЄС пов‘язаних із програмами фінансової допомоги.
- Набули подальшого розвитку дослідження впливу євроатлантичної інтеграції як такої, зокрема розширення НАТО на держави ЦСЄ, та участі України в процесах євроатлантичної інтеграції на клімат міжнародної безпеки. Інтереси НАТО у сфері безпеки є компліментарними національним інтересам України. Створення консультаційного механізму кризового реагування Україна-НАТО та наближення зовнішніх кордонів НАТО до кордонів України полегшило для України реагування на кризові ситуації в галузі безпеки. Негативний вплив реакції Росії щодо вступу України до НАТО на стан національної безпеки України є менш значним, аніж позитивний вплив на стан національної безпеки України повномасштабної участі України в євроатлантичній інтеграції.
- Євроатлантична інтеграція України і перспектива вступу України до НАТО сприяють демократизації України, через зміцнення безпеки України та інституційні механізми, застосовані до України як претендента на членство.
- Набули подальшого розвитку дослідження негативного впливу участі України в процесах євроатлантичної інтеграції на економіку України. Такий вплив полягає в необхідності збільшення витрат на оборону і в скороченні рівня співпраці в галузі військово-промислового комплексу з Росією. Однак, таке скорочення відбувається лише частково як наслідок євроатлантичної інтеграції України. Євроатлантична інтеграція України, ймовірно, сприятиме збільшенню конкурентноздатності та інвестиційній привабливості ВПК України. Відсутність необхідності розміщення на території України значних сил НАТО сприятиме незначним витратам на вступ до НАТО.
- Вперше досліджено перспективу реалізації двостороннього союзу України зі США у сфері безпеки як автономного варіанта євроатлантичної інтеграції, і доведено, що такий союз має перспективу розвитку в якості тимчасового замінника вступу України до НАТО у разі загрози виникнення кризових ситуацій у регіоні ЦСЄ, з огляду на можливу швидкість реалізації. Водночас, таке співробітництво не може стати постійним замінником членства України в НАТО, оскільки відносини в межах НАТО є більш плюралістичними й відповідними потенціалові України, ніж двостороннє союзництво з наддержавою.

Теоретичне і практичне значення одержаних результатів
Теоретичне значення одержаних результатів полягає у наданні для наукової дискусії обґрунтованих аргументів щодо впливу євроатлантичної інтеграції та участі в ній України на реалізацію інтересів національної безпеки України у військово-політичній, економічній, внутрішньополітичній сферах; наданні авторської класифікації наукових підходів до розгляду євроатлантичної інтеграції; визначенні ієрархії цілей і пріоритетів державної політики у сфері національної безпеки, які мають привертати головну увагу при виробленні стратегій щодо євроатлантичної інтеграції та участі в цьому процесі України. Результати дослідження уточнюють суть співвідношення між багатоаспектним явищем євроатлантичної інтеграції та станом національної безпеки України.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що наукова оцінка євроатлантичної інтеграції та участі в цьому процесі України з точки зору інтересів національної безпеки України сприяє розробці науково обґрунтованої стратегії та тактики політики України та її державних інституцій. Такий аналіз є підґрунтям для конкретних рекомендацій щодо ефективного здійснення раціонального політичного курсу, який має відповідати національним інтересам України. Теоретичний та фактологічний матеріал дисертації може бути використаний у діяльності зовнішньополітичних відомств України, науково-дослідних інститутів, при розробці рішень з практичних питань регіональної та глобальної безпеки, політичному прогнозуванні у європейській політиці, у просвітницькій та викладацькій діяльності тощо. Перешкоди на шляху гарантування інтересів національної безпеки України можуть бути усунені або ослаблені зусиллями держави після їх адекватної оцінки і наукового аналізу.
Результати дослідження, зокрема пропозиції щодо оптимізації Збройних Сил України в існуючих геополітичних умовах, були використані Міністерством Оборони України (лист Головного організаційно-мобілізаційного управління Генерального Штабу ЗС України від 7 жовтня 2003 р. № 115/2/6576).

Апробація результатів дослідження
Апробація результатів дисертаційного дослідження здійснювалася шляхом підготовки наукових доповідей. Принципові ідеї, теоретичні положення, висновки автора було викладено у доповідях на наукових конференціях (семінарах):
- У рамках Днів науки Національного університету "Києво-Могилянська Академія" 21 січня 6 лютого 2003 р., м. Київ.
- Міжнародний семінар Глобальний світ перед новими викликами” 26-27 вересня 2002 року, м. Мінськ (Білорусь).
- У рамках круглого столу Результати самміту Україна-НАТО” 12 липня 2002 року, м. Київ.
- У рамках міжнародного круглого столу Відносини Україна-НАТО: міжрегіональний вимір” 10 липня 2002 року, м. Львів.
- У рамках круглого столу Розширення ЄС: наслідки для України” 4 липня 2002 року, м. Київ.
- У рамках Молодіжного форуму За європейський та євроатлантичний вибір України” 16-17 червня 2002 року, м. Київ.
- У рамках Днів науки НаУКМА 18 січня 1 лютого 2002 року, м. Київ.
Основні положення та висновки дослідження оприлюднені в 15 індивідуальних наукових публікаціях у наукових журналах та збірках України, з яких 6 опубліковані у фахових виданнях відповідно до переліку, затвердженого ВАК України, загальним обсягом 2, 8 умовних друкованих аркушів:
Головна хиба американської орієнтації України”[1], Перспективи вступу Румунії до НАТО і українські інтереси”[2], Специфіка та наслідки інтеграції країн Балтії до євроатлантичних структур безпеки”[3], Україна між Європою і Америкою?”[4], "Чому ще живе СНД?"[5], Що нам робити з Росією?”[6].

Структуру дисертації складають вступ, три розділи, які об‘єднують сім підрозділів і три параграфи та висновки, загальним обсягом 179 сторінок та список використаних джерел, який нараховує 344 найменування на 26 сторінках.
У першому розділі дисертаційного дослідження Зміст національних інтересів України у сфері національної безпеки” розкрито зміст основних інтересів України у сфері національної безпеки відповідно до наукових підходів, що існують в Україні, а також відповідно до визначених державою інтересів у галузі національної безпеки.
У другому розділі Зміст та наслідки євроатлантичної інтеграції” проаналізовано зміст євроатлантичної інтеграції з точки зору основних наукових підходів; досліджено вплив євроатлантичної інтеграції як такої на безпеку держав, що беруть участь у цьому процесі, на стан континентальної безпеки, у тому числі з точки зору воєнно-політичної перспективи; проаналізовано вплив євроатлантичної інтеграції на рівень конфліктності у регіоні ЦСЄ а також на стан внутрішньої безпеки та гарантування економічних інтересів членів НАТО та претендентів на членство в Альянсі. Таке дослідження необхідне задля того, щоб зрозуміти, який вплив на Україну, як на країну євроатлантичного простору, має та чи інша динаміка євроатлантичних процесів на континенті, а також сам процес розширення НАТО.
У третьому розділі ”Значення євроатлантичної інтеграції для інтересів національної безпеки України” проаналізовано зв’язок забезпечення інтересів національної безпеки України і євроатлантичної інтеграції, за участі в цьому процесі України. Проаналізовано зміст впливу євроатлантичної інтеграції на інтереси національної безпеки України у сфері міжнародної безпеки, внутрішньої та економічної безпеки. Також проаналізовано внутрішньополітичні проблеми реалізації курсу на євроатлантичну інтеграцію. Крім того, розглянуто можливість реалізації курсу на євроатлантичну інтеграцію з використанням механізму двостороннього американо-українських союзницьких відносин у сфері безпеки.

[1] Палій О. Головна хиба американської орієнтації України // Підтекст. 19-25 листопада 1997 р. № 42 (64). С. 24-29.

[2] Палій О. Перспективи вступу Румунії до НАТО і українські інтереси // Підтекст. 22 жовтня 4 листопада 1997 р. № 37-38 (59-60). С. 39-41.

[3] Палій О. Специфіка та наслідки інтеграції країн Балтії до євроатлантичних структур безпеки // Наукові записки НаУКМА. 2002 р. Т. 20. С. 55 60.

[4] Палій О. Україна між Європою і ... Америкою? // Підтекст. 15-21 жовтня 1997 р. № 35-36 (57-58). С. 18-21.

[5] Палій О. Чому ще живе СНД? // Підтекст. 5 11 листопада 1997 р. № 39-40 (61-62). С. 31 36.

[6] Палій О. Що нам робити з Росією? // Підтекст. 3-9 грудня 1997 р. № 44 (66). С. 30-35.

Список литературы

ВисновКИ

У дисертаційному дослідженні проведено подвійний аналіз впливу євроатлантичної інтеграції на реалізацію інтересів національної безпеки України: а) через аналіз процесу євроатлантичної інтеграції як такого та вплив його на реалізацію інтересів національної безпеки України; б) через аналіз впливу безпосередньої участі України в процесах євроатлантичної інтеграції на інтереси національної безпеки України.
У результаті розгляду наукових підходів до визначення євроатлантичної інтеграції, її цілей та засобів реалізації, було встановлено, що більшість підходів можна об’єднати у дві великі групи: 1) на засадах аналізу євроатлантичної інтеграції як процесу, заснованого насамперед на ціннісному базисі, тобто на спільній культурній, цивілізаційній чи ідеологічній основі держав євроатлантичної спільноти; 2) через розгляд євроатлантичної інтеграції як процесу, базованого на спільності або компліментарності інтересів його учасників.
На практиці для кожної з держав-учасниць існує оригінальна пропорція цих мотивацій. Під час залучення до процесів євроатлантичної інтеграції нових держав НАТО, як правило, насамперед наголошує на необхідності дотримання спільності цінностей, тоді як держави-претенденти на членство в НАТО здійснюють євроатлантичну інтеграцію, базуючись насамперед на усвідомленні спільності інтересів. Увага учасників євроатлантичної інтеграції концентрується не лише на інтересах військової безпеки, але й на інших аспектах, таких, як економічна, внутрішня безпека тощо.
НАТО залишається ключовою організацією, що забезпечує інституційний вимір євроатлантичного співробітництва. НАТО поряд з Європейським союзом є інституційною основою процесу об’єднання Європи. Північноатлантичний Альянс відповідає насамперед за вимір безпеки процесу європейської інтеграції, у доповнення до виміру політичної та економічної інтеграції, який забезпечує ЄС.
Участь США в політиці безпеки в Європі, зокрема й через інституційні механізми НАТО, зумовила прискорення процесів європейської інтеграції. Існування НАТО суттєво зміцнює клімат безпеки в Європі, впливаючи на зміцнення довіри між союзниками, які в минулому мали складну і конфліктну історію відносин. Членство в НАТО не є економічно обтяжливим для союзників, оскільки забезпечує високий рівень безпеки, якого жодна з держав не могла б досягти самостійно, навіть за умов значно більших витрат на безпеку.
Розвиток самостійної оборонної складової у межах Європейської політики безпеки і оборони в середньостроковій перспективі, тобто в найближчі 10-15 років, є малоймовірним. Це зумовлено відсутністю в держав ЄС достатньої мотивації для додаткового гарантування безпеки, в умовах успішного гарантування безпеки в межах НАТО, а також браком ресурсів для створення системи безпеки, співмірної за надійністю з НАТО. Ядерні сили держав ЄС, значно менші за ядерні сили США та Росії, у середньостроковій перспективі не можуть бути радикально підсилені кількісно і якісно.
Спроби реалізації Європейської політики безпеки та оборони в межах ЄС зумовлені насамперед зростанням політичних амбіцій таких держав Європи як Франція та Німеччина. Однак, розширення ЄС за рахунок держав ЦСЄ, які наполягають на зміцненні євроатлантичного партнерства у сфері безпеки, зменшують можливості для реалізації планів створення автономної від НАТО європейської структури у сфері оборони. Розширення ЄС 2004 р. підвищило ймовірність розвитку оборонної складової ЄС як доповнення до НАТО.
З часу завершення «холодної війни» НАТО перебуває у стадії пристосування до нових геополітичних реалій, що виникли у зв‘язку з розпадом Варшавського договору і СРСР. З 1995 р. НАТО почав дії поза межами своєї договірної зони в Європі (у Боснії і Герцеговині, Косові, Македонії), а з 2003 р. НАТО почав здійснювати операції поза межами євроатлантичного регіону (в Афганістані). Пристосування НАТО до нових умов безпеки було прискорено після терористичних акцій, здійснених проти США 11 вересня 2001 р., що полягало насамперед у створенні можливостей для мобільного реагування на загрози як у зоні відповідальності НАТО, так і в регіонах за її межами, а також у скороченні засобів ведення великої наземної війни.
Євроатлантична інтеграція, яка в другій половині 1990-х рр. першій половині 2000-х рр. реалізувалася насамперед як процес розширення НАТО, суттєвим чином зміцнила ситуацію із гарантуванням безпеки у Європі. Завдяки розширенню НАТО в Європі було ліквідовано лінії розподілу, які залишилися після "холодної війни", суттєво зменшено географічні розміри "сірої зони" території, на яку не поширюються гарантії безпеки НАТО або Росії.
Процес розширення НАТО в 1999 2004 рр. забезпечив наступні наслідки для регіону: зменшення зони вакууму безпеки”; зняття з порядку денного територіальних суперечностей між державами ЦСЄ; зменшення тиску з боку Росії на країни СНД; прискорення вступу нових членів НАТО до ЄС; прискорення економічних реформ у країнах ЦСЄ завдяки впливові політичної передбачуваності на інвестиційну привабливість цих країн, а також завдяки поширенню економічної культури, властивої для старих членів НАТО; закріплення демократичного політичного процесу в нових членах НАТО.
Жодна з нових держав-членів НАТО не в змозі самостійно гарантувати рівень безпеки, який дає співробітництво в межах НАТО. Вступ до НАТО справив позитивний вплив на інвестиційний клімат у нових членах, що прямо коригується із зміною рівня безпеки; позитивно вплинув на розмір прямих іноземних інвестицій в економіки нових членів; на збільшення інвестиційної привабливості ВПК окремих країн; на перехід країн-членів НАТО в очах інвесторів з категорії «постсоціалістичних» чи «пострадянських» держав до категорії держав євроатлантичної спільноти; вплинув на збільшення конкурентноздатності економік держав ЦСЄ через приєднання до нових коопераційних зв‘язків та зменшення рівня корупції в державному апараті, зумовленого впливом зобов’язальних нормативів вступу до НАТО.
Витрати на розширення НАТО 1999 2004 рр. виявилися незначними, насамперед через зміни в кліматі у сфері безпеки в Європі, які не вимагали передислокації значних контингентів на території нових членів. Ці зміни пов’язані, з одного боку, з налагодженням раціональних відносин між Росією і НАТО, зокрема завдяки утворенню Ради Росія-НАТО, залученню Росії до механізму «двадцятки» НАТО. З іншого боку, зменшення можливостей Росії в галузі звичайних озброєнь сприяв відмові від розміщення значних контингентів сил НАТО на територіях нових держав-членів, що мінімізувало витрати на розширення.
До негативів вступу до НАТО для нових членів належить зростання оборонних видатків. Більшість нових членів НАТО є державами, що мають кордони, які виходять поза межі інституційного впливу НАТО і ЄС. Водночас, досвід позаблокових країн Європи, що мають такі кордони (Фінляндія, Швеція) доводить, що відмінність між оборонними витратами цих держав та членів НАТО є мінімальною. Крім того, деякі з нових членів НАТО не є периферійними державами щодо основних геостратегічних інтересів регіону, подібно до Швеції та Фінляндії. Завдяки цьому, геополітичне розташування деяких з нових членів пов’язане з більшими ризиками, які вимагають більших зусиль у сфері безпеки, аніж зусилля Швеції і Фінляндії.
Таким чином, політичні та економічні переваги, які отримали нові члени завдяки вступові до НАТО значно перевищили рівень витрат, на які були згодні йти уряди цих країн задля приєднання до НАТО. Жодна держава з числа нових членів НАТО не оголосила про намір вийти з НАТО. Натомість. нові члени НАТО належать до держав, що найбільш інтенсивно виступають за зміцнення євроатлантичних зв’язків.
НАТО справляє в цілому позитивний вплив на політичну ситуація в країнах-членах, завдяки наданню більшої стабільності політичним системам країн-учасниць через обмеження зовнішніх загроз. Політичні сили в державах-членах НАТО обмежені у спробах використовувати чинник зовнішніх загроз для цілей політичної боротьби. Система стримування зовнішніх загроз через участь в НАТО, а також мінімізація зовнішніх впливів з-поза меж Альянсу на внутрішньополітичні процеси в державах-членах, сприяють більшій стабільності політичних систем країн-членів.
Членом НАТО можуть бути лише демократичні держави. Упродовж історії існували випадки перебування в НАТО недемократичних держав (Туреччини, Португалії, Греції). Однак, ці випадки були обмеженими в часі та становили винятки з правила. Особливо значний вплив на зміцнення демократії НАТО справив на країни ЦСЄ у період їхньої підготовки до членства, завдяки широкому інструментарію засобів заохочення та тиску (формалізованих у Плані отримання членства, Програмі «Партнерство заради миру» тощо).
Євроатлантична інтеграція є процесом, який здійснює винятково сприятливий вплив на стан національної безпеки України. Після ліквідації ядерних озброєнь, а також поступової деградації потенціалу звичайних озброєнь, успадкованих Україною після розпаду СРСР, Україна виявилася фізично неспроможною гарантувати життєві інтереси своєї безпеки. Розширення НАТО та зміцнення євроатлантичних зв’язків сприяли Україні в збереженні суверенітету і територіальної цілісності. Нарощування співробітництва у сфері безпеки між, з одного боку, Україною та, з іншого, НАТО і США мало наступні наслідки: пiдвищило рiвень гарантiй полiтичної незалежностi, територiальної цiлiсностi i непорушностi кордонiв України; сприяло участі України в створеннi нової архiтектури й системи безпеки в Європi; прискорило реформування оборонної сфери й розбудову Збройних Сил України тощо.
Негативні наслідки розширення НАТО для України пов‘язані майже виключно із реакцією Росії на цей процес. Однак, як свідчить досвід вступу до НАТО країн Балтії та інших держав ЦСЄ, цей чинник не може бути тривалим, насамперед через невідповідність протистояння з НАТО національним інтересам Росії. Таким чином, наслідок вступу України до НАТО у вигляді реакції Росії є несуттєвим за значенням для України у порівнянні з перевагами, які отримає Україна в результаті вступу до НАТО.

Механізм співпраці України з НАТО постійно модифікувався з часу його створення. Ключові досягнення співпраці у сфері безпеки між Україною і НАТО було зроблено у 1997 р. (створення кризового консультативного механізму Україна-НАТО), у 2002 р. (проголошення Україною наміру приєднатися до НАТО та підписанні нею плану Дій Україна-НАТО), та у 2005 р. (початок Інтенсивного діалогу з НАТО у питаннях членства).
Інтегруючись до НАТО, Україна отримує наступні переваги у сфері безпеки: достатні гарантії безпеки, зокрема і ядерні; зміцнення незалежності і недоторканості кордонів України; стабільність стану безпеки України незалежно від того, як розвиватиметься Російська Федерація; повернення України до політичної Європи, збільшення шансів України на приєднання до ЄС у видимій історичній перспективі; більш вагома участь України у процесах регіональної і континентальної інтеграції; пришвидшення реформ Збройних Сил.
У сфері економічної безпеки інтеграція України до НАТО матиме наступні наслідки: зміни, як позитивні, так і негативні у ВПК України (негативні пов‘язані із розривом зв‘язків з партнерами на території Росії, позитивні з перспективою участі України у значних проектах переозброєння європейських країн НАТО); прискорення економічного розвитку внаслідок зменшення ризиків для бізнесу, зв‘язаного із зростанням рівня безпеки України; прискорення ринкових реформ; поширення в Україні економічної етики, що довела свою ефективність в країнах Заходу; посилення боротьби з корупцією, що вплине на швидкість економічного розвитку України; де актуалізація в очах іноземних інвесторів іміджу України як пострадянської держави.
Інтеграція України до НАТО здійснює стимулюючий вплив на реалізацію інтересів національної безпеки у сфері внутрішньої політики, зокрема, на розвиток демократичних процесів в Україні. Це зумовлюється змістом засадничих цінностей НАТО та його держав-членів, а також вимогами НАТО до надійності й передбачуваності союзів.
Головою проблемою інтеграції до НАТО є те, що упродовж 1990-х першої половини 2000-х рр. в українському суспільстві кількість прихильників євроатлантичної інтеграції України була меншою, аніж кількість противників. Ставлення більшої частини населення України до євроатлантичної інтеграції характеризується значною мірою амбівалентності та залежністю від ситуативних чинників. Однак, досвід подолання аналогічних проблем у країнах ЦСЄ, а також тенденції у соціальному розподілі прихильників і противників інтеграції до НАТО дозволяють прогнозувати, що євроатлантична інтеграція України може бути в перспективі підтримана населенням. Негативне ставлення до НАТО найменше виявлено серед молоді, більш освіченої частини населення і тієї частини громадян, яка найбільше поінформована про діяльність Альянсу.
Відносини України зі США у галузі безпеки вирізняються тим, що мають перспективу автономного розвитку, як варіанту євроатлантичної інтеграції в умовах обмеженого залучення європейських членів НАТО. Співпраця із США у сфері безпеки має ту перевагу, що здатна швидко реалізуватися, на відміну від процесу вступу до НАТО, який може тривати кілька років. Це може бути корисним для національних інтересів України в разі виникнення конфліктної ситуації в регіоні ЦСЄ.
Водночас, можливі союзницькі відносини із США не можуть бути замінником повномасштабної євроатлантичної інтеграції України. Інтереси національної безпеки України можуть бути реалізовані в межах поліцентричної євроатлантичної спільноти більшою мірою, аніж у випадку двосторонніх відносин з наддержавою. Тривалість двостороннього союзу зі США придатна для невеликих країн або держав, які добровільно чи в силу обставин обмежують свою міжнародну суб’єктність. У випадку України такий союз загрожував би міжнародно-політичною маргіналізацією України в Європі та втратою значної частини її міжнародної суб’єктності. Тому союзницькі відносини із США у сфері безпеки можливі лише на перехідний етап до повноцінної євроатлантичної інтеграції.

Отже, наслідками впливу євроатлантичної інтеграції на безпеку України є:
а) у процесі євроатлантичної інтеграції в Європі:
- зменшення зони вакууму безпеки”, збільшення розмірів зони геополітичної визначеності, стабільний розвиток на західних кордонах України;
- виникнення кордону між Україною та НАТО, який забезпечує можливість отримання допомоги з боку країн НАТО в разі загрози безпеці України;
- зменшення конфліктного потенціалу в Європі у зв’язку із припиненням геополітичної боротьби силових центрів на вплив за держави, що приєдналися до НАТО;
- продовження утвердження в регіоні ЦСЄ демократичних цінностей, що характеризується зменшенням агресивності та зовнішньополітичного авантюризму держав;
- покращення ситуацій з врегулювання прикордонних суперечок у Європі та конфліктних ситуацій, пов’язаних із статусом національних меншин;
- зміцнення суверенітету більшості держав СНД, а також самої України, у зв’язку з посиленням клімату геополітичного плюралізму в СНД;
- зміцнення перспектив реалізації проектів регіональної інтеграції, у яких Україна є основним центром (ГУАМ, Співдружність демократичного вибору тощо), зміцнення відногсин України з Грузією і Азербайджаном, заснованої на спільних інтересах у галузі енергетики та намірові інтегруватися до НАТО.
б) У зв’язку з участю в процесах євроатлантичної інтеграції України:
- зміцнення гарантій зовнішньої безпеки України;
- отримання в результаті вступу до НАТО ядерних гарантій НАТО;
- збільшення витрат на оборону;
- покращення інвестиційного клімату в Україні і зв’язане з ним очікуване збільшення прямих іноземних інвестицій в економіку України;
- зміна інвестиційного іміджу України, зумовлена отриманням приналежності до організації, що є однією з базисних для функціонування євроатлантичної спільноти;
- отримання доступу до важливих технологій НАТО;
- активне залучення українського ВПК до взаємодії в межах НАТО;
- ймовірне погіршення взаємодії ВПК України і Росії;
- зміцнення демократії в Україні через дотримання процедур та норм, які підтримує НАТО, та через стабілізацію ситуації з зовнішньою безпекою;
- певне зростання рівня терористичної загрози в Україні;
- збільшення ймовірності залучення збройних сил України до конфліктів поза межами України.
Євроатлантична інтеграція як така може викликати наступні проблеми для національної безпеки України: короткострокове посилення тиску на Україну з боку Росії; необхідність сформувати оптимальний механізм відносин між Україною і новим НАТО на час перебування України поза межами Альянсу.
Проблемами для інтересів національної безпеки України в контексті участі України в процесах євроатлантичної інтеграції є: необхідність забезпечення суспільної підтримки євроатлантичній інтеграції; потреба забезпечення готовності держави до ймовірної негативної реакції Росії на вступ України до НАТО; необхідність запобігання терористичній загрозі.
Задля реалізації оптимального варіанту співпраці України в контексті євроатлантичної інтеграції та подолання зазначених вище проблем, необхідно:
У сфері реалізації політики щодо євроатлантичної інтеграції як такої:
Ø налагодити тісні взаємовигідні відносини з окремими країнами-членами НАТО (зокрема, із сусідами України);
Ø нарощувати військове співробітництво України із США і НАТО;
У сфері реалізації політики євроатлантичної інтеграції України:
Ø добитися від НАТО застосування щодо України прискореної процедури вступу, з перспективою отримання запрошення до НАТО в 2006 р. і членства в Альянсі в 2008 р.;
Ø ефективним управлінням держави, у тому числі й у сфері економіки, а також політичними заходами зменшити потенціал внутрішніх загроз інтересам національної безпеки;
Ø модернізувати Збройні Сили. Добитися високого рівня бойової підготовки та озброєння професійної частини армії, водночас зберігаючи й нарощуючи мобілізаційні можливості;
Ø провести оновлення кадрового складу силових структур і державного апарату з метою підвищення їхньої відповідності завданням національної безпеки;
Ø за допомогою ринкових та політичних механізмів добитися зростання інвестицій західних країн на українському ринку;
Ø провести інформаційними засобами держави інтенсивну роботу серед населення з метою роз‘яснення суті національних інтересів України у сфері національної безпеки та засобів їхньої реалізації. Забезпечити домінування в українському інформаційному просторі тем, що сприяють реалізації національних інтересів України у сфері національної безпеки;
Ø вести переговори з Росією щодо виведення частин Чорноморського флоту Російської Федерації з території України в установлений угодами між Україною і Росією термін, тобто до 2017 р.;
Ø розробити механізм автономного розвитку союзницьких відносин України і США у сфері безпеки, як можливого тимчасового замінника повномасштабної євроатлантичної інтеграції України на випадок виникнення кризової ситуації в регіоні ЦСЄ, що може стосуватися національної безпеки України.

Список використаних джерел

Література українською та російською мовами:

Документи

1. Декларація Празького Самміту. Комюніке для преси ПР/КП (2002) 127. 21 листопада 2002 року.
2. Договір між Російською Федерацією і Україною // Офіційний вісник України. 4 червня 1999 р. № 20. Стаття 931. С. 518.
3. Договір про відносини добросусідства і співробітництва між Україною та Румунією // Офіційний вісник України. 12 червня 1997 р. Стаття 414 С. 211.
4. Договір про створення Співдружності Незалежних Держав // Голос України. 11 грудня 1991 р. С.1-3.
5. Концепція (основи державної політики) національної безпеки України // Відомості Верховної Ради України. 21 березня 1997 р. № 10. С. 85.
6. Основні напрями зовнішньої політики України // Відомості Верховної ради України. 14 вересня 1993 р. № 10. С. 379.
7. План Дій Україна-НАТО. www.mfa.gov.ua/information/card.shtml?media/Ukraine-NATO.html
8. Прес-реліз НАТО. Відділ інформації і преси НАТО. 2 8 грудня 2002 року.
9. Прес-реліз НАТО ПР (2003) 155. 5 грудня 2003 р.
10. Прес-реліз НАТО. Відділ інформації і преси НАТО. 16 22 червня 2003 р.
11. Прес-реліз НАТО. Відділ інформації і преси НАТО. 17 23 березня 2003 р.
12. Прес-реліз НАТО. Відділ інформації і преси НАТО. 28 липня 3 серпня 2003 р.
13. Прес-реліз Центру інформації і документації НАТО в Україні. ПР (2002) 129.
14. Стратегічна концепція Альянсу. Брюссель.: Відділ інформації та преси НАТО, 1999. 19 с.
15. Указ Президента України Питання Національного центру з питань євроатлантичної інтеграції // Урядовий кур‘єр. 25 лютого 2003 р. № 36. С. 4.
16. Указ Президента України Про Державну програму співробітництва України з Організацією Північноатлантичного Договору (НАТО) на 2001-2004 роки // Офіційний вісник України. 16 лютого 2001 р. № 5. Стаття 175. С. 11,
17. Указ Президента України Про Положення про Державну раду з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України // Урядовий кур‘єр. 16 лютого 2001 р. № 21. С. 4.
18. Указ Президента України Про Уповноваженого України з питань європейської і євроатлантичної інтеграції // Урядовий кур‘єр. 1 березня 2003 р. № 40. С. 5.
19. Хартія про особливе партнерство між Україною та Організацією Північноатлантичного договору // Голос України. 11 липня 1997 р. № 127 (1627). С. 3.

Статті, монографії та довідкові видання

20. Актуальні проблеми міжнародної безпеки // Збірка публікацій журналу Політична думка”. К.: Політична думка 1999. 130 с.
21. Американский Конгресс может принять проукраинскую резолюцию по Тузле // Форум. 14 ноября. www.for-ua.com/print.php&u=news/2003/11/14/140935.html
22. Американська сторона готова підтримувати будь-які українські ініціативи” наголосив під час зустрічі з Міністром оборони України Голова Об’єднаного комітету начальників штабів Збройних Сил США генерал Річард Майерс // Офіційний веб-сайт Міністерства оборони України. 17 червня 2003 р. www.mil.gov.ua/ukr/index.cgi?read_news.htm&Uk2317
23. О. Арин. Официальные стратегические доктрины США: взгляд на мир и на Россию. 1999. www.rusglobus.net/rg_ru/investigations/articles/arin2.htm
24. Бадрак В. Год России в украинском оборонно-промышленном комплексе // Зеркало недели. 15 февраля 2003 г. № 6 (431). С. 4.
25. Бадрак В., Згурец С. Какую армию принимает Марчук // Дипломатический мир. 2-9 июля 2003 г. №2. С. 2-3.
26. Барановский В. Г. Западная Европа: военно-политическая интеграция. М.: МО, 1988. 194 с.
27. Д. Беройтер. Для України відчинені двері на Захід // День. 22 травня 2004 р. № 88. С. 4.
28. Бєлов О. Нашій країні потрібно знайти власне місце у багатовимірному світі міжнародних відносин і нових структур безпеки. 2000 р. http://www.niss.gov.ua/Tasko/001.htm
29. Бєлов О. Ф. Економічна безпека України: пріоритети та механізми забезпечення. 2000 р. www.niss.gov.ua/book/belov/6.html
30. Бжезінський Зб. Велика шахівниця: Пер. з англ. К.: Молодь, 2000. 233 с.
31. Білорус О.Г., Лук’яненко Д.Г. та ін. Глобальні трансформації і стратегії розвитку. К., 1998. 416 с.
32. Биченко А. Поляков В. Скільки НАТО потрібно українцям? // Дзеркало тижня. 1 липня 2000 р. С. 4.
33. Блэр Б. Цена взаимного доверия. Взгляд из Вашингтона // Известия. 10 мая 2003. С. 4.
34. Бовт Г. Элизабет Джонс: " Ничего исключительного по отношению к России" // Известия.ру. 17 ноября 2003 г. www.izvestia.ru/world/41146_print
35. Богатуров А. и Кременюк В. Современные отношения и перспективы взаимодействия между Россией и Соединенными Штатами Америки // Независимая газета. 28 июня 1996 г. C. 5.
36. Боднарчук Р. В. Деякі аспекти реструктуризації оборонно-промислового комплексу країн Західної Європи // Стратегічна панорама. 2002 р. № 1. С. 119 127.
37. Бодрук О.С.. Нові риси старого світу військово-політична інтеграція європейських країн. 2000 р. www.niurr.gov.ua/ukr/publishing/panorama1~2_2000/6_nr.htm
38. Бодрук О. С. Щлях євроатлантичної інтеграції України у контексті Празького самміту НАТО. 2003 р. www.niisp.gov.ua/vydannya/panorama/issue.php?s=gpgs1&issue=2003_1
39. Бутейко А. Внутрішня "одіссея" зовнішньої політики: євро інтеграція чи єврокамуфляж? // Дзеркало тижня. 6-12 вересня 2003 р. № 34 (459). С. 4.
40. Бутейко А. Куди прямує Україна. К.: Видавничий Дім Юридична книга”, 2001. 56 с.
41. В НАТО считают, что в Латвии защищаются права национальных меншинств // NEWSru.com. 22 сентября 2003 г. www.newsru.com/world/22sep2003/opinionnato_print.html
42. В тому, що Україна не в Європі, винна корупція Гербст // Українська правда. 17 жовтня 2003 р.
43. В Україні має бути створене спецуправління у справах НАТО посол Угорщини // Інтерфакс. 30 травня 2003 р.
44. Відносини України з НАТО. Довідка / МЗС України. 2003 р. www.mfa.gov.ua/diplomacy/print.shtml?organization/tit.html
45. Виттковски А. Пятилетка без плана. Украина 1991-1996. К.: Основа, 1998. 321 c.
46. Воєнна реформа в Україні: старт чи черговий фальстарт? // Національна безпека і оборона. 2000 р. № 1. С. 21.
47. ВПК Украины экспортный потенциал. www.niurr.gov.ua/ru/econom/inprog/export_begma/analit/vpk_ukraine.html
48. Гаджиев К.С. Введение в политическую науку: Учебник для высших учебных заведений. Издание 2-е, переработанное и дополненное. М.: Издательская корпорация "Логос", 1999. 544 с.
49. Гальчинский А. СНГ аварийный клапан // Зеркало недели.. 6 12 сентября 2003 г. № 34 (459) С. 4.
50. Географічна структура експорту-імпорту товарів і послуг. Матеріали Державного комітету статистики Украни. 2001 р. www.ukrstat.gov.ua/richna/zd/zd_u/2001.html
51. Глава Еврокомиссии раскритиковал Польшу за покупку американских самолетов F-16 // Мировые дискуссии. 21 апреля 2003 г. www.wdi.ru/default.php?news=72962364
52. Гончаренко О. Динаміка розвитку співробітництва НАТО і України: визначальні фактори, проблеми і перспективи // Євроатлантична інтеграція України: інституції, політика і практика. Довідник. 2002 р. www.europexxi.kiev.ua/ukrainian/book/005/007.html
53.&