НАЦІОНАЛЬНА ПРАВОВА СИСТЕМА ЗА УМОВ РОЗБУДОВИ ПРАВОВОЇ ДЕМОКРАТИЧНОЇ ДЕРЖАВНОСТІ В УКРАЇНІ

Краткое описание

..…………........................…...…..3

РОЗДІЛ 1. ПРАВОВА СИСТЕМА ТА ЇЇ РОЛЬ У
ДЕМОКРАТИЧНОМУ СУСПІЛЬСТВІ........................................................11
1.1. Поняття й характерні особливості правової системи................................11
1.2. Проблема структуризації правової системи ..............................................37
1.3. Поняття правової системи серед інших
узагальнюючих категорій правової науки.........................................................77
Висновки до розділу 1.........................................................................................89
РОЗДІЛ 2. НАЦІОНАЛЬНА ПРАВОВА СИСТЕМА
УКРАЇНИ В СІМ’Ї ПРАВОВИХ СИСТЕМ СУЧАСНОСТІ.....................95
2.1. Типологія правових систем..........................................................................95
2.2. Місце національної правової системи
в сім'ї правових систем сучасності...................................................................115
2.3. Напрямки й тенденції розвитку правової системи України.............…..143
Висновки до розділу 2.......................................................................................174

ВИСНОВКИ......................................................................................................178

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………..............…………..........186

ВСТУП

Актуальність теми. У трансформаційних змінах, що відбуваються сьогодні в Україні, пріоритетна роль належить праву, функціонуючому у вигляді цілісної правовій системі, що відображає цілісний правовий світ, який має свою життєву організацію, джерела, архетипи, історію. Формування в Україні національної правової системи є проявом єдності суспільства, одним з важливих напрямків реалізації державного суверенітету, підвищення ефективності та якості правового регулювання, формування засад правової державності, поваги до прав та свобод людини і громадянина.
У зв'язку з цим теоретична розробка концепції сучасної національної правової системи України становить одне з першочергових завдань, від вирішення якого залежить характер багатьох інших правових проблем, зокрема, пов'язаних з удосконаленням чинного законодавства, визначенням місця й ролі права серед інших соціальних регуляторів.
Стратегічний напрям сучасної української держави – входження в європейський простір - потребує проведення відповідних інтеграційних і реформаторських заходів у сфері правового життя, які мають бути співвіднесеними між собою, забезпечувати ефективні механізми соціального розвитку.
Численних наукових розробок вимагає здійснення правової реформи в Україні, у тому числі відмови від догматичного праворозуміння. Такі передумови становлення в теорії права поняття “правова система” покликані відбити цілісність взаємозалежних соціальних явищ, які забезпечують державно-нормативне регулювання суспільних відносин.
Це стає особливо актуальним за умов, коли правова наука потребує узагальнюючої категорії, що дозволяє оперувати нею при науковому аналізі всієї правової дійсності. Такою універсальною категорією і покликана стати правова система.
Ці обставини, а також потреба в дослідженні поняття “національна правова система України”, її місця серед інших правових систем сучасності, пошуку нових засобів оптимізації правового розвитку зумовили необхідність загальнотеоретичного аналізу цих проблем. Їх вирішення сприятиме розвитку в Україні концепції національної правової системи суспільства, її особливостей і місця в сім’ї правових систем сучасності.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційне дослідження виконано згідно з планом науково-дослідницьких робіт кафедри теорії держави і права Національної юридичної академії України в межах державної цільової комплексної програми №0186.0.070866 “Розвиток демократичних процесів у правовій державі”.
Мета і завдання дослідження.
Метою роботи є з’ясування юридичної природи й особливостей національної правової системи України, комплексний аналіз її різних аспектів та елементів, їх ролі у формуванні правової державності, у становленні громадянського суспільства, а також її місця, напрямків і тенденції розвитку серед інших правових систем.
Досягнення поставленої мети вимагає вирішення таких основних задач:
– уточнити поняття “правова система суспільства” з метою його подальшого використання для дослідження природи й особливостей національної правової системи України;
– розкрити можливості використання понятійного апарату системного аналізу для дослідження національної правової системи і застосувати його;
– виявити джерела (протиріччя) й закономірності розвитку правової системи, ступеня її впливу на життя суспільства, на свідомість і поведінку людей;
– розглянути типологізацію сучасних правових систем, типи правових систем і виокремити національну правову систему України;
– з’ясувати ознаки і встановити особливості національної правової системи України, обґрунтувати її місце серед сучасних правових систем світу;
– установити об'єктивний зв'язок між необхідністю оновлення українського суспільства і проблемами становлення вітчизняної правової системи, що відповідає реаліям складних суспільних відносин у країні і становищу України в сучасному світі;
– проаналізувати основні напрямки й тенденції розвитку національної правової системи України в контексті її інтеграції з правовими системами Ради Європи та Євросоюзу.
Об’єкт дослідження - національна правова система України.
Предметом дослідження є основні загальні закономірності формування, функціонування та розвитку правової системи України.
Методи дослідження. З метою одержання найбільш достовірних наукових результатів у дисертаційному дослідженні використано систему принципів і підходів, яка побудована на загальних, загальнонаукових та спеціально-наукових методах. Вибір методів пізнання, основне місце серед яких посідає метод загальної теорії права, визначався предметом дисертаційного дослідження.
Методологічну основу дослідження становлять принципи діалектики й положення про соціальну зумовленість правових явищ і конкретно-історичний підхід до їх вивчення, які супроводжували весь процес дисертаційного наукових пошуків.
Застосування таких методів як аналіз, синтез, індукція, дедукція, сходження від конкретного до абстрактного й від абстрактного до конкретного дозволило сформувати поняття “правової системи суспільства”, обґрунтувати особливості національної правової системи України.
Структурний, функціональний методи системного аналізу дозволили виявити структуру, основні структурні частини правової системи, у тому числі й національної правової системи України. Цільовий метод дозволив виявити мету існування і функціонування правової системи досліджуваного типу.
Історико-правовий метод застосувався для розкриття генезису й тенденцій розвитку правової системи України, формально-догматичний і метод тлумачення права – при аналізі джерел права і з’ясуванні змісту низки принципів і норм, що сприяло виявленню певних закономірностей формування, функціонування й розвитку правової системи України.
Дисертаційне дослідження спирається на сучасні досягнення філософії (зокрема соціальної), політології, соціології, загальної теорії права, науки міжнародного права, юридичної практики.
Теоретичною основою дослідження стали критично осмислені положення, що містяться у працях як вітчизняних, так і зарубіжних вчених, які зробили відповідний внесок у формування теорії правової системи, зокрема це: С.С.Алексєєв, В.К.Бабаєв, В.Бабкін, О.М.Васильєв, Р.Давид, А.П.Заєць, О.В.Зайчук, Ж.-Ж.Карбоньє, Д.А.Керімов, М.І.Козюбра, В.В.Копейчиков, В.М.Кудрявцев, Т.М.Кухарук, Р.З.Лівшиц, О.В.Лукашова, Л.А.Луць, О.В.Малько, М.М.Марченко, М.І.Матузов, Ю.М.Оборотов, Н.М.Оніщенко, І.В.Петеліна, С.В.Поленіна, В.Ф.Погорілко, П.М.Рабінович, А.Х.Саїдов, О.Ф.Скакун, В.М.Синюков, Д.Тернер, Л.Б.Тіунова, В.Д.Ткаченко, Ю.О.Тихомиров, А.Уотсон, Л.Фрідмен, В.М.Шаповал, Ю.С.Шемшученко, М.В.Цвік, Л.С.Явич та ін.
Дисертаційна робота має характер теоретичного дослідження, емпіричну базу якого становить чинне законодавство України й зарубіжних країн, проекти нормативно-правових актів, практика Конституційного Суду України, довідкова література, аналітичні і статиcтичні матеріали.
Наукова новизна одержаних результатів дисертаційного дослідження одержаних результатів даної наукової роботи зумовлена тим, що у вітчизняному правознавстві воно є першим загальнотеоретичним монографічним дослідженням національної правової системи за умов розбудови правової демократичної держави в Україні.
У межах здійсненого дослідження одержано результати, які містять наукову новизну:
– дістало подальший розвиток характеристика правової системи як права, взятого в цілісно-понятійному, розгорнутому й функціональному стані, тобто доводиться, що право існує, формується і функціонує у вигляді правової системи;
– вперше узагальнені протиріччя розвитку правової системи між: (а)природними, пов'язаними з людиною засадами, і «штучними», пов'язаними з державою, (б) правовою системою як формою існування відносин і самими фактичними відносинами, (в) формальною рівністю і фактичною нерівністю людей, (г) динамікою суспільних відносин і стабільністю законодавства, (д) загальним характером правової норми й індивідуальними особливостями ситуації, (е) глобалізацією і замкнутістю національних правових систем;
– обґрунтовуються закономірності розвитку правової системи: (а) зближення природно-правових і державно-правових засад, (б) відповідність правових явищ фактичним суспільним відносинам, що, однак, не виключає активної функції права, (в) прагнення до органічної взаємодії публічних й приватних правових засад, (г) урівноваження тенденцій до глобалізації й національної ідентифікації;
– розглядається проблема структуризації правової системи за посередництвом методологічного арсеналу системного підходу з виділенням суб’єктного, нормативного, інтелектуально-психологічного, діяльнісного, результативного складників;
– уточнюються питання про співвідношення поняття правової системи з іншими суміжними поняттями; уперше розглядається співвідношення понять «правова система» і «правова реальність»;
– на підставі аналізу різних типологій правових сімей встановлено, що національну правову систему України потрібно вважати правовою системою перехідного типу, що прагне до романо-германської правової сім’ї, є її своєрідним асоційованим членом; як результат - обґрунтовується, що правова система України належить до східноєвропейської правової сім’ї;
– на даний час першочергового значення набуває питання про взаємовідносини вітчизняної правової системи з європейським правовим простором у контексті інтеграційних прагнень нашої держави.
– доведено залежність досконалості механізму адаптації законодавства України до законодавства ЄС від подібності правової системи України з романо-германським типом;
– висунута авторська модель напрямків й тенденцій розвитку правової системи України: (а) оновлення понятійного апарату правової науки, (б) підвищення рівня забезпечення прав людини і громадянина, (в)покращення якості й ефективності законодавства, (г) підвищення рівня судового захисту прав та свобод людини і громадянина, (д) підтримка розвитку системи приватного права, (е) зміцнення законності і правопорядку .
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані для подальшого розвитку теорії правової системи, поглиблення знань про основні типи правових систем, національно-правову систему України, її природу і сутність, адаптації вітчизняного законодавства в європейський правовий простір. Матеріали дисертації можуть бути застосовані для подальшого розвитку загальної теорії права і держави, порівняльного правознавства тощо.
Дисертаційні положення й рекомендації можна використати для обґрунтування напрямків і заходів державно-правової практики України у процесі формування національної правової системи, її інтеграції з правовими системами країн Європи, зокрема, в оновленні вітчизняної законодавчої діяльності.
Положення наукового дослідження можуть застосовуватися у навчальному процесі при підготовці навчальних посібників, підручників, у процесі викладання курсів “Загальна теорія права” і “Порівняльне правознавство”.
Апробація результатів дисертації. Теоретичні висновки, сформульовані в дисертації, розглядалися й обговорювалися на засіданнях кафедри теорії держави і права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого.
Положення дисертації доповідалися й обговорювалися на наукових і науково практичних конференціях: Міжнародній науковій конференції “Методологічні проблеми правової науки” (м.Харків, 13-14 грудня 2003р.); на XV Харківських політологічних читаннях “Соціально-політичні та соціально-правові проблеми сучасності” (м.Харків, 2004р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми удосконалення правового регулювання місцевого самоврядування” (м.Харків, 25 травня 2004р.); Науково-практичній конференції “Формування правової системи України на сучасному етапі” (м.Київ, 21-22 квітня 2005р.); Науково-практичній конференції „Формування правової системи України” (м.Запоріжжя, 2004).
Результати дослідження використовувалися автором під час проведення занять із теорії держави і права в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого.
Публікації. Основні наукові результати дисертації відображені в восьми публікаціях, зокрема у трьох наукових статтях, вміщених в наукових фахових виданнях .
Структура дисертації зумовлена предметом, метою, завданнями та логікою дослідження обраної теми. Дисертаційне складається зі вступу, двох розділів, 6 підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації складає 199 сторінок, з яких основного тексту 185 сторінка, список використаних джерел займає 15 сторінок і охоплює 187 найменувань.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. Визначено поняття “правова система”, як цілісна і структурно диференційована нормативне і інституціональне поняття;
2. Проведено обґрунтування структури правової системи шляхом орієнтації на методологічний арсенал системного підходу з виокремленням у дослідженні правової системи наступних складових: суб’єктний, нормативний, інтелектуально-психологічний, діяльнісний, результативний.
Суб’єктний рівень вирізняється, щоб підкреслити значення саме суб’єктів права єдиних системоутворюючих матеріальних чинників правової системи.
Нормативний рівень висвічує основну соціальну функцію правової системи - регулювання суспільних відносин, а також провідні цілі й напрямки правового впливу на розвиток суспільства.
На інтелектуально-психологічному рівні формується правосвідомість конкретної людини й суспільства в цілому.
Діяльнісний рівень охоплює всі юридично оформлені зв’язки й відносини, форми реалізації права, різні види правової поведінки людей, правотворчу і правозастосовчу діяльність держави й суспільства. У правовій системі правовідносини виконують роль універсальної форми (засобу) впорядкування суспільних відносин.
Результативний рівень правової системи характеризує, з одного боку, наскільки людина як суб’єкт права освоїла правову дійсність, як вона існує в ній, а з іншого як сформувалися й наскільки ідентичні інтересам індивіда й суспільства різного виду режими і стани, які дозволяють уявити собі певні результати дії юридичних норм (законність, правопорядок).
3. Розвиток правової системи зумовлюють наступними протиріччями:
а) з одному боку, це протиріччя в тому, що правова система містить у собі одночасно природні (пов'язані з людиною) і штучні засади (пов'язані з державою), що знаходить своє вираження у протиріччях між об'єктивним і суб'єктивним правом, закономірностями функціонування правової системи й суб'єктивних меж її побудови;
б) протиріччя між правовою системою в цілому як формою існування відносин і самими фактичними відносинами - духовними, соціальними процесами, які переживає суспільство;
в) протиріччя між формальною рівністю, рівним масштабом установлюваного нормами права поведінки людей і фактичною нерівністю людей, до яких цей масштаб застосовується; протиріччя між динамікою розвитку суспільних відносин і стабільністю правової системи, між загальним характером правової норми й індивідуальними
Окремо слід зауважити щодо протиріччя між глобалізацією й замкнутістю правової системи.
4. Змістовний момент правової системи характеризує підсистема діючих у суспільстві правових норм, охоплюваєма поняттям системи права. Остання на відміну від інших володіє чіткою формалізованістю своєї структури, однорідністю, відносною стійкістю та стабільністю. Система права однорідна і складається із правових норм, однакових по своїй «матерії», структурі форм.
5. Обґрунтовуються наступні закономірності розвитку правової системи: (а) зближення природно-правових і державно-правових засад, (б) відповідність правових явищ фактичним суспільним відносинам, що однак не виключає активної функції права в сучасному суспільстві, (в) прагнення до органічної взаємодії публічного й приватного права, (г) урівноваження тенденцій до глобалізації й національної ідентифікації.
6. Для більш поглибленого аналізу правової системи з'ясовані співвідношення і взаємозв'язок цього поняття з іншими юридичними феноменами, такими як правова надбудова, механізм правового регулювання, правова дійсність, правове життя, правова реальність.
Незважаючи на те, що питання про дані співвідношення вже розроблявся вітчизняними правознавцями, й сьогодні має місце його ототожнення з близькими за змістом, але нерівнозначними правовими явищами (системою права, механізмом правового регулювання, правовою дійсністю). Не розмежовані поняття складу та структури правової системи, поняття правової системи визначається шляхом перелічення тих чи інших правових явищ, має місце довільність у використанні категорій системного аналізу.
Вперше в дисертації розглядається питання про співвідношення поняття «правова система» і такого поняття, як «правова реальність». Головною тут виявляється проблема буття права, що включає питання про його онтологічні підстави, тобто про його вкорінення в людському бутті. При цьому варто враховувати специфічність онтології права, оскільки буття права - це особливий модус буття - «буття-належність». Таким чином, реальність права встановлюється не як факт, а в силу його значимості для особи.
7. Поняття “правова система” тісно пов'язано з проблематикою порівняльного правознавства, служить для позначення відносної єдності правових систем, що мають подібні юридичні ознаки, відбиває особливості названих систем, які зумовлені подібністю конкретно-історичного розвитку їх елементів, що відбивають певну самостійність правової форми, особливості техніко-юридичного змісту права, що є підставою для їх інтеграції у правові сім'ї. Саме порівняльне правознавство дозволяє на підставі схожих юридичних ознак (структура джерел права, його провідні інститути й галузі, правова культура і традиції) групувати окремі правові системи у правову сім’ю. У сучасному світі зазвичай розрізняють наступні правові масиви: національні правові системи, правові сім’ї, групи правових систем.
Правова сім’я - це сукупність національних правових систем, заснована на спільності джерел, структури права й історичного шляху його формування. Відповідно до цих критеріїв вирізняються такі правові сім'ї, як-то: права загального, романо-германського, звичайно-традиційного, мусульманського, індуського, слов'янського. Жодна з класифікацій правових сімей не є вичерпною для правових систем світу, й тому в науковій теоретичній літературі можна зустріти всілякі типологічні підрозділи сімей національного права.
Розглянуті й інші типології правових систем, таких як-то: концепція “правового стилю” німецького вченого К.Цвайгерта; правові традиції Дж.Мерримена і Д.Кларка та ін. Аналізуються різні типології правових сімей (Р.Давід, О.Шпенглер, В.М.Синюков, К.Цвайгерт, Дж.Мерримен, Д.Кларк).
Акцентується увага на тому, що в умовах глобалізації й регіоналізації, зміни інфраструктури світу з’являється новий тип правової системи – міждержавний. Особливо це стосується правових систем Ради Європи та Європейського Союзу.
Зустрічаються також “гібридні” правові системи.
8. Здійснено теоретичний аналіз місця національної правової системи в сім'ї правових систем сучасності, окреслено напрямки й тенденції розвитку правової системи України.
Завдання збереження окремої національної правової культури на фоні активного діалогу правових культур, посилення інтегративних процесів і твердого нав'язування окремих правових цінностей активізували проблему типології правових систем, їх віднесення до тієї чи іншої правової сім’ї, перспектив і шляхів розвитку кожної правової системи. Особливого значення ця проблематика набула в суверенних республік колишнього Союзу РСР, у тому числі й в Україні.
Формування в державі самостійної національної правової системи - це вираження єдності суспільства як системи, один з важливих проявів державного суверенітету. В Україні обрано мирний, реформістський шлях її побудови, що припускає спадкоємний зв'язок з минулими прогресивними напрацюваннями - при запереченні принципів і підходів, властивих соціалістичному праву. Трансформація у всіх структурних елементах правової системи України відбувається в умовах раніше незнаного рівня світової відкритості, інтеграційних процесів і, відповідно, усіляких зовнішніх впливів і втручань, іноді - деструктивних, що ускладнює завдання молодої держави і разом з тим мобілізує її творчі сили на створення суспільства високих демократичних стандартів. Встановлено, що існують три концепції належності правової системи України до певної сім’ї:
– романо-германського права;
– євразійської; на думку Ю.М. Оборотова українське право має складну метафізику. Чисто технічні характеристики вітчизняного права (законодавства) - це не є абсолютні показники саме юридичної його природи і своєрідності;
– слов’янської;
Обґрунтовується, що правова система України тяжіє до східноєвропейської правової традиції і повертається в сім’ю романо-германського права, оскільки:
а) як у XVIII-XIX ст., коли український народ (це виразили його найкращі представники) цілком не прилучився до самодержавства як принципу державної організації й не сприйняв “урізування”, обмеження його державності, так і в радянські часи він приховано (таємно) виявляв протест проти обмеження прав людини, надмірної державної централізації, квазіфедералізму, прагнув до політичної й особистої свободи;
б) Конституція України побудована на існуючих і діючих європейських цінностях. Основоположне значення має закріплення на конституційному рівні положення, що Україна є правовою, демократичною, соціальною державою. Конституція чітко закріплює положення щодо рівності громадян, природності й невід’ємності прав і свобод людини, які є політико-правовими орієнтирами для розвитку правової й політичної системи країни на сучасному етапі.
в) Процес створення незалежної правової системи України супроводжувався не тільки виходом вітчизняного правового простору із загальносоюзного, а й його якісними змінами. Насамперед ідеться про зміну самого типу правової системи держави, про перехід від правової системи соціалістичного права до європейсько-континентального, тобто про повернення в сім'ї романо-германських правових систем, становлення комплексу нових суспільних відносин, у тому числі й правових.
г) Згідно зі щорічним посланням Президента України до Верховної Ради “Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки” – проголошено курс держави на європейську інтеграцію. У цьому документі визначено завдання довгострокової стратегії, що має забезпечити місце України як високорозвиненої, соціальної за своєю сутністю, демократичної правової держави, її інтегрування у світовий економічний процес як держави з конкурентноспроможною економікою, здатної вирішувати складні завдання свого розвитку.
Підкреслюється, що метою адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу є досягнення відповідності правової системи країни з урахуванням критеріїв, що висуваються ЄС до держав, які мають намір вступити до нього.
Адаптація законодавства України до законодавства ЄС є пріоритетним складником процесу інтеграції України до Європейського Союзу, що, у свою чергу, є пріоритетним напрямком української зовнішньої політики.
Зазначається, що найширшим і найбільш виправданим є поняття гармонізації законодавства України з європейським правом. Вона дозволяє у м’якій формі доводити різні правові системи до загальноприйнятих вимог. При цьому гармонізуватися має не тільки національне законодавство стосовно європейського права, але й останнє – з національним законодавством. Адже саме національне законодавство є живильним середовищем для розвитку європейського права.
д). Обраний Україною стратегічний напрямок руху до європейської інтеграції, зміни форм і методів діяльності державної влади вимагають, зокрема, проведення політико-правових реформ, задекларованих у Програмі діяльності Кабінету Міністрів “Назустріч людям”. Для нас є вельми корисним вивчення і врахування правового досвіду європейських правових систем, пов’язаного з утвердженням і реалізацією прав і свобод людини, формуванням громадянського суспільства й побудовою правової держави. Крім того, Україна повинна вжити заходів щодо забезпечення поступового приведення її законодавства у відповідність до законодавства Європейських співтовариств. Сприйняття європейського правового досвіду й виконання Україною зобов’язань щодо адаптації вітчизняного законодавства потребують належного наукового забезпечення.
Визначається у дисертації, що Європейський вибір України - це одночасно й рух до стандартів реальної демократії, інформаційного суспільства, соціально-орієнтованого ринкового господарства, що базується на принципах верховенства права й забезпечення прав та свобод людини і громадянина. Обраний шлях дозволяє прогнозувати поступове приєднання правової системи України до сім’ї романо-германського права як повноправного члена після успішного завершення політико - правових реформ.
9. Було проголошено курс України на європейську інтеграцію і в щорічному посланні Президента України до Верховної Ради України “Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного й соціального розвитку України на 2002-2011 роки.
Як указується в Законі України “Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу. 2004р., адаптація законодавства України до законодавства ЄС є пріоритетним складником процесу інтеграції України до Європейського Союзу, що, у свою чергу, є пріоритетним напрямком української зовнішньої політики.
10. Визначено поняття “європейська правова інтеграція” й виокремленні основні її стадії: а) наближення національних правових систем до європейських міждержавно-правових систем шляхом попередньої адаптації внутрішньодержавного законодавства до європейських правових стандартів; б) входження їх до європейських міждержавних правових систем у межах єдиного правового простору й остаточна правова адаптація. Виокремленні основні способи європейської правової інтеграції: правова гармонізація і правова уніфікація.
11. Українська правова система, будучи (як і всі правові системи) явищем суспільства й держави, функціонує відповідно до сформованої в суспільстві ідеології демократичної правової держави при безпосередній ролі державних органів у її формуванні, й з урахуванням політико-правових особливостей українського суспільства.
Виокремленні напрямки й тенденції розвитку правової системи України:
а) оновлення понятійного апарату правової науки;
б)підвищення рівня забезпечення прав людини і громадянина;
в) підвищення якості й ефективності законодавства;
г) підвищення рівня судового захисту прав та свобод людини і громадянина;
д) підтримка розвитку системи приватного права;
е) зміцнення законності та правопорядку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Алексеев С.С. Восхождение к праву. Поиски и решения. - М.: Норма, 2001-748с.;
2. Алексеев С.С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве. - М.: Юрид.лит., 1966 - 64с.
3. Алексеев С.С. Общая теория права: Учебник: В 2-х т. Т.1. М.: Юрид.лит., 1981- 398с.
4. Алексеев С.С. Право: азбука – теория - философия: Опыт комплексного исследования.- М.: Статут, 1999. - 712с.
5. Алексеев С.С. Право на пороге нового тысячелетия: некоторые тенденции мирового правового развития - надежда и драма современной эпохи. - М.: Статут, 2000. – 256с.
6. Алексеев С.С. Право. Опыт комплексного исследования.- М.: Статут, 1999 -380с.
7. Алексеев С.С. Проблемы теории права.Курс лекций в 2-х т. Т.1.- Свердловск, 1972 - 394с.
8. Алексеев С.С. Структура советского права. - М.: Юрид.лит.,1975 - 263с.
9. Афанасьев В.Г. Системность и общество . - М.: Политиздат, 1980- 368с.
10. Бабаев В.К. Правовая система общества//Общая теория права:Курс лекций/Под ред. В.К.Бабаева. - Н.Новгород, 1993 - 385с.
11. Байтин М.И. О нормативно-классовом понимании права//Вопр. теории гос-ва и права. - Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1983-С.10-35.
12. Байтин М.Н. Право - связующее звено между политической властью, государством и правовой системой общества//Вопр. теории гос-ва и права: Личность, право, правовая система. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1988-С.38- 47.
13. Баранов В.М., Варьяс М.Ю., Салыгин Е.Н. Инициативна программа спецкурса «Юридическая техника» // Пробл. юр. техники: Сб. ст. / Под ред. В.М. Баранова. – Н. Новгород, 2000. – С. 43- 54.
14. Бачинин В.А. Философия права: Конспект лекций. - Харьков: Консум, 2002. -368с.
15. Белая Л.В. Зміцнення законності як одна з передумов побудови соціально-правової держави//Держава і право.Зб. наук. пр. - Вип.15.-К.: 2002.-С.24-27.
16. Бержель Ж.-Л. Общая теория права: Пер с фр. - М.:NOTA BENE, 2000. - 576с.
17. Бержерон Р. Листи до українських нормопроектувальників. – К., 1999.- 187 с.
18. Биля І.О. Теоретичні основи використання нормотворчої техніки: Дис. канд.юр.наук.-Х., 2004.- 201с.
19. Блауберг И.В., Юдин Е.Г. Становление и сущность системного подхода. – М.: Юрид.лит.,1973. –329с.
20. Блауберг И.В., Юдин Э.Г. Философские проблемы исследования систем и структур // Вопр. философии . - 1970. - №5. - С.68-79.
21. Боботов С.В., Жигачев И.Ю. Введение в правовую систему США. - М.: Норма, 1997.-333 с.
22. Бусова Н.А. Модернизация, рациональность и право. - Х.: Прометей-Прес, 2004, - 154с.
23. Васильев А.М. О правовых идеях-принципах // Под ред. А.М.Васильева.-М., 1986.-Т.1.-С.35-40.
24. Васильєв А.М. Правовые категории: Методологические аспекты разработки системы категорий теории права. - М.: Юрид.лит., 1976. – 264с.
25. Гегель. Соч. – М.: Госполитиздат, 1978. –Т.1.- 501 с.
26. Горбунова Л. Історія дослідження ідеї та поняття законності// Право України. - №2. - 2004- С.3-8.
27. Давид Р., Жоффре-Спинози К. Основные правовые системы современности. - М.: Международные отношения, 1999.-399с.
28. Дутко А. Загальна характеристика техніки юридичної нормотворчості / Вісн. Львів. ун-т: Серія юридична. –Львів:видавничий ценр ЛНУ ім.Івана Франка, 2000. – Вип. 35. – С. 49-61.
29. Заверуха О. Суб’єктивні публічні права як об’єкт судового захисту//Право України. - 2004. - №4. - С.49-52.
30. Загальна теорія держави і права : Підручник/ За ред. М.В.Цвіка, В.Д. Ткаченка, О.В. Петришина. - Х.: Право, 2002. –428с.
31. Зайчук О.В, Оніщенко Н.М. Правові системи сучасності та тенденції їх розвитку//Право України. - 2002. - №11. - С.23- 37.
32. Про правонаступництво України. Закон України від 12.09.1991р.// Відомості Верховної Ради України – р. - № - С....- ......
33. Згадзай О.Э., Казанцев С.Я. Компьютерные системы в законодательстве: состояние, проблемы, перспективы // Законотворческая техника современной России: состояние, проблемы, совершенствование: Сб. ст..: В 2-х т. – Т.1./ Под ред. В.М. Баранова. – Н. Новгород.: , 2001.– С. 284  291.
34. Зорькин В.Д. Прецедентный характер решений Конституционного суда Российской Федерации//Журн. рос. права. - 2004. - №12. - С.3-16.
35. Зотов А.Ф. Современная западная философия.: - М.: Высш. шк., 2005.-162с.
36. Ильин И.А. О монархии // Вопр. философии. - 1991. - М., - №4- С.56-71.
37. Ильин И.А. Основы законоведения: Общее учение о государстве и праве. С.-Пб. – М: Зерцало, 1995 -124с.
38. Ильин И.А. Понятие права и силы: Опыт методологического анализа. - М.: Медиум, 2000 - 321с.
39. Ильин И.А. Собр. соч.: В10-ти т./Сост. и коммент. Ю.Т.Лисица. - М.: Медиум,1993. Т.1.- 361с.; М., 1994. Т.4.-240с.
40. Ильин И.А. Теория права и государства: ЗЕРЦАЛО. –М., 2003.-470с.
41. Інформатизація законотворчої, нормотворчої, правозастосовної та правоосвітньої діяльності: Посібник. – К.: Парламент. вид-во, 1999. – 143с.
42. Исаков В.Б. Современные информационные технологии в законотворчестве // Законотворческая техника современной России: состояние, проблемы, совершенствование: Сб. ст.: В 2 –х т.- Т.1. / Под ред. В.М. Баранова. – Н. Новгород, 2001. –– С. 31  46.
43. Казимирчук В.П. Право и методы его изучения.М.: Юрид.лит.,1965-204с.
44. Карбонье Ж. Юридическая социология: Учебник: - М.Юрид.лит., 1986- 340с.
45. Карпачова Н.І. Стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні: Перша щоріч. Доп. Уповноваж. Верхов. Ради України з прав людини. - Видання 2-ге. - Х.:Консум, 2001. - С.20,21.
46. Карташов В.Н. Введение в общую теорию правовой системы общества: Учебное пособие/ - Ярославль :Яр.ГУ, 1996. - Ч.2. - 187с.
47. Керимов Д. А. Законодательная техника: Науч.-метод. и учеб. пособ. – М.: Изд. гр. НОРМА-ИНФРА•М, 1998. – 127с.
48. Кечекьян С.Ф. Правоотношения в социалистическом обществе. - М.: Изд-во Акад. Наук СССР, 1958.- 187с.
49. Кобринська С.Б. До питання про поняття та структуру правової системи. – К.: ІДП НАН України, 1993.- 134с.
50. Ковлер А.И. Антропология права.- М.: ИНФРА-НОРМА, 2002 - 132с.
51. Козюбра М. Правовий закон: проблема критеріїв// Вісн. Акад. прав. наук України.-2003.-С.83-96.
52. Колодій А.М.Принципи права України: Монографія. - К.: Юрінком Інтер, 1998.-208с.
53. Комаров С.А., Малько А.В. Теория государства и права: Учеб.-метод. пособ.: Краткий учебник для вузов.-М.: НОРМА, -2003.- 448с.
54. Конституційно-правові засади становлення української державності: Право/В.Я.Тацій, Ю.М.Тодика, О.Г.Данил’ян та ін.; За ред. В.Я.Тація, Ю.М.Тодики.-Х., 2003.-328с.
55. Концепция стабильности закона ( серия «Конфликт закона и общества» ) / Под ред. В.П. Казимирчука. – М.: Проспект, 2000. – 176 с.
56. Корчевский Д.С. Современная правовая система Российской федерации (теоретический анализ): Дис. к-та юрид. наук. М., 2000. – 173с.
57. Котюк І., Котюк О. Етимологічні та онтологічні аспекти проблеми систематизації правових актів // Право України. – 2000. – № 8. –С. 112-125.
58. Кравчук М. Правовая система США.- К.:Нора-Друк, 2004. - 274с.
59. Крупчан О.Д. Проблеми взаємозв’язку приватного та публічного в цивільному праві України// Приватне право і підприємництво.- Вип.4, 2004.- К.: Юрінком Інтер, 2005. –С.5-11.
60. Сучасний етап розвитку Української держави і права в світлі реалізації Програми діяльності Кабінету Міністрів України “Назустріч людям” Круглий стіл // Вісн. Акад. прав. наук України, 2005.- №1 (40) - С.242-260.
61. Кудрявцев В.Н. О правопонимании и законности //Гос-во и право. –1994 -№3 - С. 24-39.
62. Кудрявцев В.Н., Васильев А.М. Право: развитие общего понятия//Сов. uос-во и право. - 1985. - №7.-С.12-27.
63. Кузнецов Э.В. Философия права в России. - М. Юрид.лит.,1989 - 202с.
64. Кухарук Т.В. Правовая система и систематика законодательства: Дис. канд. юрид. наук.- С-Пб., - 1998 – 230с.
65. Лейст О.Э.Три концепции права//Сов.гос-во и право. - 1991.- №12- С.34-49.
66. Лившиц Р.З. О легитимности закона//Теория права: новые идеи. - Вып.4.:М.: Юрид.лит., 1995. - С.20-32.
67. Лукашук. Глобализация и право. - М.: Юрид.лит.,1998.-137с.
68. Луць Л.А. Європейські міждержавні правові системи: загальнотеоретична характеристика: Авторефер. д-ра.юрид.наук.– К., 2005 - 32с.
69. Луць Л.А. Європейські міждержавні правові системи та проблеми інтеграції з ними правової системи України (теоретичні аспекти). -К.: ІДП НАН України, 2003.- 304с.
70. Максимов С.І. Методологічні засади правової антропології: Методологічні проблеми правової науки// Матер. міжнар. наук. конф. Харків, 13-14 груд., 2002 р. - Х.: Право, 2003. - С.126-129.
71. Максимов С.І. Правовая реальность: опыт философского осмысления. -Х.: Право, 2002. - 135с.
72. Малько А.В. Политическая и правовая жизнь России. - М.:Норма, 2000.- 98 с.
73. Малько А.В. Правовая жизнь// Общественные науки и современность.М.: Норма, 1999. - С.65-76.
74. Мальцев В.Г.Социальная справедливость и право. - М.: Юрид.лит., 1977. –176с.
75. Маркарян Э.С. Вопросы системного исследования общества. – М.: Юрид.лит., 1972.-196с.
76. Марченко М.Н. Сравнительное правоведение: Общ. ч.: Учебник для юрид. вузов. - М.:Зерцало, 2001. –560с.
77. Матузов Н.И. Личность, право, политика//Теория политики (общие вопросы)/Под ред. И.Н.Коновалова и А.В.Малько. - Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1994.-С.14-33.
78. Матузов Н.И. Право как центральный элемент и нормативная основа правовой системы//Вопр. теории гос-ва и права:Личность, право, правовая система.- Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1988. - 20-29с.
79. Матузов Н.И. Правовая система и личность. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та. – 1987 - 234с.
80. Методичні рекомендації щодо проведення правової експертизи проектів нормативно-правових актів: Пост. колегії Мінюста України від 21 лист. 2000 р., № 41 // Нормотворча діяльність: Зб. норм.-прав. актів та метод. рекомендацій. – К.: Вид. дім «Ін Юре», 2001. – С. 231 – 240.
81. Методичні рекомендації щодо розроблення проектів законів та дотримання вимог нормопроектної техніки // Нормотворча діяльність: Зб. норм.-прав. актів та метод. рекомендацій. – К.: Видавничий дім «Ін Юре», 2001. – С. 219  230.
82. Миколенко Я.Ф. Право и формы его проявления//Сов. гос-во и право. - 1967. - №1 - С.46-59.
83. Михайловская И.Б.Социальное назначение уголовной юстиции и цель уголовного процесса//Гос-во и право. – 2005. - № 5.- С.111- 118.
84. Мицкевич А.В. Общее «нормативное» понятие права и его место в марксистском правопонимании //Сов. гос-во и право. – 1988 - №6.-С.11-22.
85. Мушинский В.О. Правовое государство и правопонимание//Сов. гос-во и право. - 1990. - №2.- С.2-15.
86. Нагребельний В.П. Законодавча техніка та ефективність правотворення в Україні//Часопис Київ. ун-ту права. – 2003. - №3. –С.5-18.
87. Назаров Б.Л. Социалистическое право в системе социальных связей.- М.:Юрид.лит., 1976.- 311с.
88. Нерсесянц В.С. Право и закон: Из истории правовых учений. - М.:Наука, 2001. –366с.
89. Нерсесянц В.С. Социалистическое правовое государство: проблемы и суждения. - М.: Наука, 1989.- 223с.
90. Нерсесянц В.С. Философия права. Краткий учебный курс. - М.: НОРМА, 1997.- 256 с.
91. Новгородцев П.И. Кант и Гегель в их учении о праве и государстве. -М.: Пресса, 1991.- 194с.
92. Новицкая Т.Е. Некоторые проблемы методологии исследования государства и права//Вестн.МГУ.– Серия 11: Право.– 2003.- №3.– С.101-119.
93. Оборотов Ю.Н. Традиции и новации в правовом развитии.- Одесса.: Юрид. лит-ра., 2001. - 147с.
94. Оборотов Ю.М. Правова система України в Євразійській правовій сім”ї// Наук. пр. Одес. Нац. Юрид. акад. Т.3. – Одеса: Юрид.лит., 2004. - С.28-37.
95. Общая теория прав человека. М.: Юрист, 1996.- 234с.
96. Общая теория государства и права: Акад. курс в 3-х т. Изд.2-е, перераб.и доп./ Отв.ред. М.Н.Марченко. - Т.2 - М.: Изд.дом. «Городец», 2002. – 518с.
97. Общая теория права: Проблемы интерпретации в контексте коммуникативного подхода: Курс лекций/ Под ред.Лазарева В.В. – С.-Пб: Изд. дом С.-Пб.ун-та, 2004.- 860с.
98. Оксамытный В.В. Правомерное поведение личности .- К.: Наук.думка, 1985.-175с.
99. Оніщенко Н.М. Загальна характеристика правової системи як інтегруючої категорії правової науки //Правова держава. – Вип.11. – К., 2000. - С.62-73.
100. Оніщенко Н.М. Правова система: проблеми теорії. - К.: ІДП НАН України, 2002. - 348с.
101. Перевалов В.Д. Правовая система общества //Теория государства и права: Учебник/Под ред. В.М.Корельского и В.Д.Перевалова. - М.: Юристъ, 1997. -463с
102. Петелина И.В. Теоретические проблемы российской правовой системы : Автореф. дис. канд. юрид. наук.- Саратов, 1996.- 32с.
103. Петришин О.В. Конфлікт та співробітництво як соціальне середовище права//Вісн. Акад. Прав. наук України.-2004.-№3(38). - С.24-34.
104. Пиголкин А.С. Систематизация законодательства // Пробл. Общ. теории права и государства: Учебник для вузов/ Под общ. ред. В.С.Нерсесянца. – М.: Норма, 2001. – С. 347 – 364.
105. Пионтковский А.А. К вопросу об изучении общенародного права//Сов. гос-во и право.- М.,1962. - №11. - С.37-49.
106. Погорілко В., Малишко Л. Правова система – система законодавства суверенної України//Право України. – 1993.-№9.-10.–С.10-21.
107. Погорілко В., ФедоренкоВ. Об’єкти конституційного права України: поняття, ознаки та види//Право України. - №2. - 2004. - С.9-16.
108. Поляков А.В. Общая теория права: Проблемы интерпретации в контексте коммуникативного подхода: Курс лекций. – С.Пб.:Изд. дом С.-Пб.ун-та, 2004.-864с.
109. Поможет ли программирование создавать качественные законы // Компьютеры + программы. – 2002. – № 1(87). – С. 52 – 57.
110. Попов И.М. Системный подход в социологии и проблема ценностей // Вопр. филос.-1968. - №5 - С.29-38.
111. Порівняльне правознавство: Підручник / За заг.ред. В.Д.Ткаченка. - Х.: Право, 2003. - 270с.
112. Правовая система социализма// В 2-х кн.Кн.1: Понятие, структура, социальные связи/ Под ред. А.М.Васильева. - М.: Юрид.лит., 1986.- 366с.
113. Правові системи сучасності. Глобалізація. Демократизм. Розвиток/ За заг. ред. В.С.Журавського. –К.: Юрінком Інтер, 2003. - 295с.
114. Правова система України: теорія і практика. Тези доп. і наук. повід. наук.-практ. конф.//За ред. Шемушенко Ю.С., Погорілко В.Ф. -К.: ІДП НАН України, 1993.- 552с.
115. Правовые системы стран мира: Энцикл. справочник/Отв.ред А.Я.Сухарев. - М. : Норма, 2001. - 840с.
116. Прангишвили И.В. Системный подход и общесистемные закономерности.// Серия: Системы и проблемы управления.-М.:Синтег, 2000.-124с.
117. Проблемы общей теории права и государства: Учебник для вузов/Под общ. ред.В.С.Нерсесянца. - М.: Норма,2002.- 813с.
118. Про закони і законодавчу діяльність: Проект закону України // www.nau.kiev.ua.
119. Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу: Закон України//Відом. Верхов. Ради України. - 2004. - №29-Ст.7.
120. Про порядок проведення експертизи і підготовки на підпис Президентові України законів України: Розпорядж. Президента України від 30 трав. 1997 р. № 221/97-рп // Нормотворча діяльність: Зб. норм.-прав. актів та метод. рекомендацій. – К.: Вид. дім «Ін Юре», 2001. – С. 84, 85.
121. Рабінович П.М. Європейські стандарти прав людини : онтологічні, гносеологічні та прасеологічні аспекти. //Вісн. Акад. прав. наук України. - 2003, №2(33) - №3(34). - Х.: Право. – С.114-132.
122. Рабінович П.М. Основи загальної теорії держави та права.-К.:Атіка, 1995.-186с.
123. Рабінович П. Права людини: діалектика універсалізації та урізноманітнення змісту й меж//Вісн. Акад. прав. наук України.-2002.-№3.-С.5-19.
124. Рабінович П.М. Техніка законотворення у сучасній Україні: стан, проблеми та перспективи// Нариси законопроектування.- Оттава, 1999.-С.21-34.
125. Рабінович П.М., Хавронюк М.І. Права людини і громадянина: Навч. посіб.- К.: Атіка, 2004.- 464с.
126. Райхер В.К. О системе права//Правоведение. - 1975. - №3- С.23-38.
127. Раскатов Р.В., Ткаченко Ю.Г. Проблемы общей теории государства и права. - М.: Юрид.лит., 1977-189с.
128. Регламент Верховної Ради України від 27 липня 1994 року № 129/94-ВР // Нормотворча діяльність: Зб. Норм.-прав. актів та метод. рекомендацій. – К.: Видавничий дім «Ін Юре», 2001. – С. 30 – 53.
129. Романов А.К. Правовая система Англии: Учеб. пособ.- М.:Дело, 2000.-154с.
130. Российское государство и правовая система: Современное развитие, проблемы, перспективы/ Под ред. Ю.Н.Старилова. - Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1999.- 340с.
131. Саидов А.Х. Сравнительное правоведение (основные правовые системы современности): Учебник/Под ред. В.А.Туманова – М.: Юристъ, 2004.- 441с.
132. Садовский В.Н. Основания общей теории систем -М.: Юрид.лит., 1974. –135с.
133. Сапун В.А. О критериях правового закона//Правовые проблемы евроазиатского сотрудничества: глобальное и региональное измерения. - Екатеринбург, 1993 - С.17-29.
134. Сапун В.А. Право и законодательство: единство и различие//Правоведение. - 1981. - №3.- С.15-28.
135. Селіванов В. Співвідношення права і закону//Вісник Академії правових наук України.- 2004. - №3 – С.15-24.
136. Синюков В.Н. Российская правовая система. - Саратов.: Полиграфист, 1994.-496с.
137. Скакун О.Ф. Правова система України на правовій карті світу. Доп. №1. –Х.: Еспада, - 2004. - 96с.
138. Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебник. – Х.: Консум; Ун-т внутр. дел, 2000. - 704с.
139. Современные Соединенные Штаты Америки: Энциклопедический справочник. - М.: Политиздат,1988. - 164с.
140. Соковнин В.М. Проблемы нормативного обращения//Филос. науки. - 1975. - №2 - С.34-48.
141. Справочник по нормотворческой технике / Пер. с нем. – 2-е изд., перераб. – М.: Изд-во БЕК, 2002. – 296 с.
142. Стретович В. Правова система України: загальна характеристика сучасного етапу формування // Право України. – 1998. - №1. – С.3-16.
143. 143. Сырых В.М. Теория государства и права: Ученик.- 2-е изд.,стер. - М.: ЗАО “Юрид. дом “Юстицинформ”, 2002. - 592с.
144. 144. Тацій В.Я. Значення юридичної науки у формуванні правової системи України//Вісн. Акад. прав. наук України,-Х., - №26, - 2002.-С.5-26.
145. Тацій В.Я. Методологічні проблеми правової науки на етапі формування правової, демократичної, соціальної держави/Методологічні проблеми прав. науки: Матер. міжнар. наук. конф., Харків, 13-14 груд. 2002р.-Х., 2003.-С.5-25.
146. Тацій В.Я. Юридична наука та її значення у формуванні правової системи України// Конституція України - основа модернізації держави та суспільства. Матер. наук. конф.21-22 черв. 2001р., Харків”/Упорядники Ю.М.Грошевий, М.І.Панов. – Х.: Право, 2001. - С.12-22.
147. Теория государства и права: Учебник /Под ред. С.С.Алексеева.- М.:Юрид.лит., 1985. - 480с.
148. Теория государства и права: Курс лекций/ Под ред. В.К. Бабаева.- М.:Юристъ,1999. - 568с.
149. Теория государства и права: Курс лекций/Под ред. Н.И.Матузова и А.В.Малько - 2-е изд., перераб.и доп. - М.:Юристъ, 2004.-768с.
150. Теория государства и права: Хрестоматия: В 2-х т. Т.2: Право/Автор-сост. М.Н.Марченко. - М.:ОАО Изд. дом “Городец””, 2004. - 800с.
151. Теоретические вопросы систематизации советского законодательства / Под ред. С. Н. Братуся, И. С. Самощенко. – М.: Юрид. лит., 1962. - 188с.
152. Тесленко М. Право як інструмент соціальної справедливості//Право. - №7, 2004. - №7 - С.41-53.
153. Тимчасовий регламент Кабінету Міністрів України: Постанова Кабінету Міністрів України від 5 черв. 2000 р. № 915 // Офіц. Вісн. України.  2000.  № 2 4. – Ст. 994.
154. Тихомиров Ю.А. Конституционное право: уроки прошлого и взгляд в будущее//Правоведение. - 1992. - №6.-С.6-18.
155. Тихомиров Ю.А. Курс сравнительного правоведения. - М.: Норма, 1996.- 427с.
156. Тихомиров Ю.А. Правовая система развитого социализма. // Сов. гос-во и право. - 1979. - №7- С.33-45.
157. Тихомиров Ю.А. Теория закона. - М.: Норма, 1982.-289с.
158. Тихомиров Ю.А. Юридическая коллизия: власть и правопорядок //Гос-во и право. - М. - 1994. - №1.-С.5-18.
159. Тиунова Л.Б. О понятии правовой системы/ Сов. гос-во и право. - №10, М.,1986.-С.29.
160. Тиунова Л.Б. Системные связи правовой действительности.- С.-Пб., 1993.-С.53- 64.
161. Ткаченко В.Д. Функції законності в правовій державі//Правова держава Україна: Проблеми, перспективи розвитку.- Х.: Консум, 1995.-С.39-50.
162. Тодика Ю.М. Конституція України – Основний Закон держави і суспільства: Навч. посіб.-Х.:Факт, 2001. - 382с .
163. Толстой Ю.К. К теории правоотношения.- Л.: Изд-во ленингр. ун-та, 1959.- 187с.
164. Ушаков А. А. Методологические основы и законодательный метод в советском правотворчестве (К постановке вопроса в плане «Юридической техники») // Уч. зап. Перм. гос. ун-та. – 1966. – № 147. – С. 145- 157.
165. Урядовий кур’єр. - 2002. - №100.- С.3-6.
166. Философский словарь /Под ред. И.Т.Фролова. - М. Политиздат, 1991.- 408с.
167. Фридмэн Л. Введение в американское право.- М.: Прогресс, 1992.- 286с.
168. Халфина Р. О. Общее учение о правоотношении.- М., 1974.- 136с.
169. Халфина Р.О. Что есть право: понятие и определение//Сов. гос-во и право, 1984.- С.19-32.- № 32.
170. Харитонов Є.О.До питання про доцільність дослідження традиції приватного права українськими науковцями//Зб.наук.пр. - Вип.23, - Одеса: Юрид. лит-ра, - 2004.-С.35-40.
171. Харитонов Є.О. Історія приватного права Європи: Східна традиція. -Одеса, 2000.-С.8-9.
172. Харитонов Є.О. Українська традиція приватного права: між Сходом і Заходом// Вісн. Акад. прав. наук України. №4 - 2000. - С.19-33.
173. Харитонова О.І., Харитонов Є.О. Порівняльне право Європи: Основи порівняльного правознавства. Європейські традиції.-Х.: ”Одіссей”.- 2002.- 592с.
174. Харитонов Є., Харитонова О. Європейські правові системи: проблеми класифікації// Вісн. Акад. прав. наук України. - №2(29), - 2002.-С.3-14.
175. ЦвайгертК., Кетц Х. Введение в сравнительное правоведение в сфере частого права: Пер. с нем.: В2-х т.-М.: Междунар.отношения, 2000.-Т.1:Основы. - 479с.
176. Цвік М.В. Про сучасне праворозуміння // Вісн. Акад. прав. наук України.-2001.-№4.-С.3-13.
177. Червонюк В.И. Теория государства и права: Учеб. пособ. - М.:Изд-во ИНФРА-М, 2003.-С.191-192.
178. Через тернии – к человеку//Голос Украины. - 13.05.2005- №86 (3586).
179. Шафеев Д.Р. Современная правовая система Российской федерации: Дис. канд. юр. наук. - Уфа. 2002. –183с.
180. Шевчук С. Основи конституційної юриспруденції. - Х.:Консул, 2002.- 243с.
181. Шемшученко Ю. Корінь спільний – справедливість і право//Віче. 1993. - №12 - С.10-19.
182. Шмельова Г. Г. Законодавча техніка // Юрид. енцикл.: В 6-ти т. - Т.2: Д – Й. – К.: Укр. енцикл., 1999. – 762с.
183. Шпенглер О. Закат Европы. Т.2.-М.: Юрид.лит., -327с.
184. Шугрина Е.С. Техника юридического письма: Уч.-практ. пос.- М.:Дело, 2000. - 272С.
185. Юрашевич Н.М. Эволюция понятия правового сознания //Правоведение. – 2004. - №2. - С.166-179.
186. Явич Л.С. Право развитого социалистического общества: Сущность и принципы. –М.: Юрид.лит., 1986 - 232с.
187. Явич Л.С. Сущность права. - Л.: Изд-во ЛГУ, 1985.- 207с.