НАЦІОНАЛЬНО-КУЛЬТУРНИЙ КОМПОНЕНТ У ЛЕКСИЦІ УКРАЇНСЬКИХ НАРОДНИХ КАЗОК

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені Г.С.СКОВОРОДИ

На правах рукопису

МАСЛО ОЛЬГА ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 82343:81’373

НАЦІОНАЛЬНО-КУЛЬТУРНИЙ КОМПОНЕНТ У ЛЕКСИЦІ
УКРАЇНСЬКИХ НАРОДНИХ КАЗОК

10.02.01 українська мова

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
Черемська Ольга Степанівна,
кандидат філологічних наук,доцент

Харків 2007

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ........................................................................ 4
ВСТУП ...................................................................................................................... 5
РОЗДІЛ 1. ЛІНГВІСТИЧНИЙ АСПЕКТ ДОСЛІДЖЕННЯ НАЦІОНАЛЬНО-КУЛЬТУРНОГО КОМПОНЕНТА ЛЕКСИКИ УКРАЇНСЬКИХ НАРОДНИХ КАЗОК............................................................................................................. 10
1.1. Національна специфіка мовної картини світу..................................... 10
1.2. Національно-культурний компонент як складник національно-мовної картини світу 13
1.2.1. Мовознавчі дослідження національно-культурного компонента... 13
1.2.2. Поняття національно-культурного компонента.............................. 16
1.2.3. Способи виявлення національно-культурного компонента в українській народній казці.............................................................................................. 25
1.3. Зіставний аспект дослідження національно-культурного компонента лексики української народної казки......................................................................... 29
1.4. Українська народна казка як об’єкт етнографічних студій............... 35
1.4.1. Історія збирання та упорядкування казок....................................... 37
1.4.2. Жанрові особливості української народної казки........................... 44
Висновки до розділу 1................................................................................ 47
РОЗДІЛ 2. СЛОВА-РЕАЛІЇ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ КАЗКИ....................... 51
2.1. Номени матеріальної культури........................................................... 51
2.1.1. Номени частин обійстя та хати......................................................... 53
2.1.2. Номени традиційної кухні................................................................. 63
2.1.3. Номени одягу та взуття..................................................................... 71
2.1.4. Номени речей побуту........................................................................ 76
2.1.5. Номени зброї..................................................................................... 86
2.1.6. Номени та види діяльності деяких галузей господарства............... 87
2.2. Номени духовної культури українського народу.............................. 90
2.2.1. Номени традиційних музичних інструментів, ігор, танців.............. 90
2.2.2. Вербальні семантичні коди родинної обрядовості.......................... 94
2.2.3. Вербальні семантичні коди календарно-побутових обрядодій...... 99
2.2.4. Номени громадського побуту і звичаєвості................................... 102
2.2.5. Номени міфічних істот.................................................................... 104
2.3. Мовний етикет українського народу в казках.................................. 106
Висновки до розділу 2.............................................................................. 113
РОЗДІЛ 3. ФОНОВА ЛЕКСИКА УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ КАЗКИ............ 116
3.1. Національно-культурні особливості топонімів та антропонімів української народної казки........................................................................................... 116
3.2. Апелятиви в особовій номінативній системі української народної казки 128
3.3. Національно-культурна своєрідність зоонімів прикладкового типу української народної казки....................................................................... 146
3.4. Національно-культурний компонент як елемент експресивного фонду української народної казки....................................................................... 153
3.5. Слова-символи.................................................................................... 160
Висновки до розділу 3.............................................................................. 180
ВИСНОВКИ........................................................................................................... 183
ПЕРЕЛІК СКОРОЧЕНЬ ДЖЕРЕЛ........................................................................ 186
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ......................................................... 188

ВСТУП
Перехід до нової методологічної наукової парадигми антропоцентрич
ної всучасних лінгвістичних розробках супроводжується появою таких наукових напрямів, як етно-, соціо-, прагма-, етносоціо-, етнопсихолінгвістика, лінгвокультурологія, та нових понять: культурний концепт, мовна картина світу, концептуальна картина світу, національно-мовна картина світу, етнічний стереотип. Низка досліджень пов’язана з виявом національно-культурного компонента налексико-семантичному рівні, в особливостях фонетичної організації та евфонічних засобах, у певних морфолого-словотвірних одиницях, синтаксичних конструкціях. Лексико-семантичний рівень є пріоритетним в експлікуванні етнокультурної інформації, яка виражається через фіксацію та дослідження національно-культурного компонента. Одним із численних джерел такої інформації є фольклорні тексти, які фіксують особливості буття нації на різних історичних етапах її формування. Тексти українських народних казок містять зафіксований умовних формах етнічно зумовлений погляд на світ.
Специфічним засобом відтворення національно-мовної картини світу, складником групи слів на позначення матеріальної та духовної культури українського народу є національно-культурний компонент, виділення та систематизація якого сприятиме розкриттю своєрідності етносу на тлі національно-орієнтованого матеріалу української народної казки.
Актуальність теми визначається загальною спрямованістю сучасних лінгвістичних досліджень на розгляд змістової сторони мовних одиниць ізнаціонально-культурною ознакою, які потребують різнопланового вивчення, опису й класифікацій як у семасіологічному, так і в ономасіологічному аспектах.
Увага до проблем національного самовираження стимулює пошуки нових підходів до вивчення мови казки як скарбниці збереження народних традицій, побуту, обрядів та ритуалів українського народу.
Національно-культурний компонент входить у систему способів і засобів формування національно специфічного тексту, є одним із елементів організації мовного матеріалу, отже, дослідження національно-культурного компонента допомагає виявити особливості національно-мовної картини світу.
Мета й завдання дослідження комплексний аналіз етнокультурознавчої лексики української народної казки, виділення в ній на денотативному та конотативному рівнях національно-культурного компонента.
Для досягнення цієї мети були поставлені такі завдання:
1. Установити й схарактеризувати особливості національно-культурного компонента як етнолінгвістичної категорії та визначити його місце вструктурі української народної казки.
2. Окреслити критерії виділення етнокультурознавчої лексики.
3. Розробити класифікацію слів із національно-культурним компонентом.
4. Проаналізувати особливості відтворення етномовної інформації в текстах українських народних казок.
5. Розкрити семантику аналізованих мовних одиниць і довести наявність уїхній структурі та змісті національно-культурного компонента, залучаючи діахронічний аспект, використовуючи принцип етимологічного аналізу та спосіб мотивації.
6. Виявити специфіку репрезентації національно-культурного компонента вукраїнських народних казках на тлі російських народних казок.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Зміст дисертації відповідає темі кафедри української мови ХНПУ імені Г.С.Сковороди Закономірності розвитку і функціонування української мови”.
Об’єктом дослідження обрано лексику українських народних казок.
Предметом дослідження є національно-культурний компонент у лексиці українських народних казок.
Матеріал дослідження є українські казки у записах П.Чубинського, І.Манжури, М.Драгоманова, Б.Грінченка, Марка Вовчка, П.Куліша, М.Костомарова, В.Кравченка, М.Левченка, І.Березовського, М.Возняка, П.Попова, Л.Дунаєвської, М.Лук’яненко, О.Мак; українські народні казки, записані на Слобожанщині й видані в журналі Основа” (1862) з назвою Знародних уст”. У роботі тлом, що допомагає виявити слова з національно-культурним компонентом, є російські народні казки у записах О.Афанасьєва, Ю.Круглова, О.Алексєєвої. Названі записи опубліковані як у ХІХст., так і в другій половиніХХст.
На основі цих зібрань підготовлено загальну картотеку, що охоплює понад 2000 українських казок, що зафіксували близько 2000 слів із національно-культурним компонентом. До загального числа розглянутих текстів увійшли окремі казки, представлені кількома варіантами в різних збірниках, оскільки вивчення національно-культурного компонента не може уникнути розгляду міжваріантного рівня.
Методологічною основою дисертаційної роботи є положення В.фонГумбольдта, присвячене мові як діяльності народного духу та етнокультурній своєрідності мов, ідеї О.Потебні про мову, яка виражає національну специфіку народу, теорія про лінгвістичну відносність, згідно з якою структури національної мови визначають структуру мислення та спосіб пізнання довкілля носіями конкретної національної мови.
Визначені методологічні засади й поставлені завдання передбачають використання в дослідженні таких методів, як аналітико-описовий, що дає змогу розглянути етнокультурознавчу лексику в семантичному аспекті, індуктивний метод, що спирається на спостереження, аналіз, класифікацію окремих фактів зметою їх подальшого синтезу й узагальнення. Для порівняння схожих форм та їх рядів застосовуємо зіставний метод з елементами компонентного аналізу, який передбачає змістово-функціональний, етимологічний та контрастивний підходи долексики української народної казки, що у зіставленні з російською казкою дає змогу виявити національномовну специфіку української казки.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що на широкому тлі текстів казок уперше проведено комплексне дослідження слів із національно-культурним компонентом, здійснено спробу систематизації, ідеографічного опису зазначених мовних одиниць. У дисертаційному дослідженні набуває нового змісту сам термін національно-культурний компонент”, який акумулює різні погляди мовознавців, з’ясовано неоднорідний склад слів із національно-культурним компонентом та необхідність їх диференціації, зокрема пропонується розподіл таких мовних одиниць на слова-реалії та фонові слова. Окреслено способи виявлення національно-культурного компонента.
Теоретичне значення роботи полягає у виявленні специфіки мовної картини світу української народної казки, розширенні уявлень про духовну та матеріальну культуру українського народу через дослідження національно-культурного компонента в лексиці українських народних казок.
Результати й висновки роботи можуть стати підґрунтям для аналізу національно-культурного компонента у лексиці різножанрових текстів, що сприятиме поглибленню знань про організацію ментального лексикону та його зв’язок із національною свідомістю, характером, культурою народу.
Практичне значення дослідження визначається можливістю використання результатів роботи під час викладання лексикології сучасної української мови, проведення спецкурсів та спецсемінарів з актуальних проблем контрастивної лексикології, етнолінгвістики. Результати дослідження можуть бути використані влексикографії (при укладанні словника етнокультурознавчої лексики). Практичні спостереження й основні теоретичні положення роботи можуть прислужитися впрактичній діяльності вчителів-філологів.
Апробація результатів дисертації. Результати досліджень, включених додисертації, оприлюднені на ІХ Міжнародній науковій конференції Семантика мови і тексту” (м.Івано-Франківськ, вересень 2006р.), на VI Міжнародній науковій конференції Міжкультурні комунікації: Стратегії освіти і методика навчання мовам” (м.Алушта, Крим, травень 2007р.), на ХІІ Міжнародній конференції зактуальних проблем семантичних досліджень Текст та його одиниці в аспекті різних лінгвістичних парадигм (на матеріалі української та російської мов)” (м.Харків, жовтень 2007 р.), на Всеукраїнській науковій конференції Формування національних і загальнолюдських цінностей вукраїнському суспільстві” (м.Харків, листопад 2006р.), на Міжвузівській науково-методичній конференції Сучасна україністика: проблеми мови, історії та народознавства” (м.Харків, квітень 2005р.).
Публікації. Зміст дисертації відображено у дев’яти публікаціях, з них п’ять опубліковано у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України.
Структура дисертації. Загальний обсяг дисертації 215с., з них 185 сторінок основного тексту. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку літератури та переліку джерел.

Список литературы

ВИСНОВКИ
1. Національно-культурний компонент є складником мовної картини світу, через яку конкретна лінгвокультурна спільнота сприймає довкілля. Він є також визначальним чинником відтворення етнокультурної специфіки тексту української народної казки, про що свідчить частотність уживання слів ізнаціонально-культурним компонентом та різноманітність форм його вираження в казці. Семи ‘етнічна приналежність’, ‘історична співвіднесеність’, ‘культурна асоціація’ є елементами національно-культурного компонента.
2. Національно-культурний компонент виділено на лексико-семантичному рівні мови, з урахуванням семантичного й функціонально-стилістичного критеріїв, а також зіставного прийому дослідження. Тлом, яке дає змогу окреслити своєрідність мовної картини світу, виявити специфіку національного світосприйняття налексико-семантичному рівні, з’ясувати особливості національного способу об’єктивації різних явищ та понять, є російська народна казка.
3. Слова з національно-культурним компонентом розподілено на слова-реалії, в яких переважають семи денотативно-сигніфікативного компонента лексичного значення, та фонові слова, де превалюють семи конотативного компонента значення.
Слова-реалії виявлено в найрізноманітніших фрагментах лексичної системи мови, вони відображають предметний світ етносу на понятійному рівні. Національно-культурний компонент слів-реалій є диференційною ознакою, що відмежовує вказані мовні одиниці від одиниць, усемантиці яких відсутні національно-культурні ознаки. Фонові слова фіксують своєрідність віддзеркалення об’єктивної дійсності через різноманітні конотації та асоціативні зв’язки. Додаткове смислове наповнення фонових слів є результатом впливу етнокультурних і етнопсихологічних чинників.
4. Семантико-етимологічні коментарі розкривають особливості найменувань, ілюструють образне сприйняття довкілля. Розгалужені синонімічні ряди конкретних номенів побутової лексики окреслюють слова-поняття української культури. Широка система номенів одягу, страв, споруд, предметів хатнього та господарського вжитку пов’язана з обрядово-ритуальною практикою народу. Проаналізовані номени матеріальної культури засвідчили значущість побуту, господарської діяльності українців для формування їхнього світогляду.
Вербальні семантичні коди родинних і календарно-побутових обрядодій складають назви дійових осіб обряду, назви реалій обряду, найменування акціональних елементів обряду.
Національно-культурний компонент експлікується виразами мовного етикету. Семантичним центром етикетних висловів є слова з морфемою добр-, здоров-, ласк-, благ-; звертання позитивно-оцінного характеру.
5. Національно-культурний компонент антропонімів, зоонімів прикладкового типу та слів-символів виражається через конотації. Антропоніми казок мотивовані внутрішньою формою слова, частотними є демінутивні суфікси -к-, -ус’-. Власні імена характеризуються наявністю різних варіантів, містять фонову інформацію, яка є своєрідною мовною формулою світосприйняття народу. Національно-культурний компонент назв спорідненості репрезентовано через розмаїття словотворчих засобів; семантику слів, які їх супроводжують; постійні епітети. Лексичний фон слів-символів виявлено на основі соціальної значущості предмета чи явища, яке позначено цим словом у межах конкретної національної культури, за ступенем наявності взмістовій структурі мовних одиниць національно-культурної інформації.
6. Зіставлення українських і російських народних казок показало, що влексиці спільною для обох мов є наявність демінутивних суфіксів іменників, прикметників, прислівників; водночас в українській казці, на відміну відросійської, наявні демінутивні суфікси у вигукових словах, займенниках, числівниках, дієсловах. Вукраїнській казці інколи аугментивні суфікси містять додаткову конотативну сему, яка не відповідає усталеній семантиці суфікса. Уросійській казці трапляються демінутивні суфікси з не властивим їм відтінком.
Численність синонімічних утворень побутовизмів в українській казці, навідміну від російської, вказує на спрямованість національного мислення українського народу в свій мікросвіт, акумульований у власній оселі. Значна кількість номенів-репрезентантів землеробської діяльності в українській казці підтверджує загальновизнану думку про хліборобство як вихідну позицію українського менталітету.
В основу більшості номенів за родом діяльності в українській казці покладено віддієслівні словотворчі типи, в російській казці відіменникові.
Оцінні характеристики казкових героїв зорієнтовані на національно-культурні стереотипні уявлення про красу дівчини / парубка, реакції-порівняння. В українській казці домінуючою є внутрішня характеристика героя, а зовнішність другорядним елементом; вона експлікована обмеженою кількістю мовних одиниць. У російській казці частіше на перший план висувається зовнішність героя, репрезентована низкою мовних одиниць, а також антропонімів.
Відмінності символічних значень у казках пов’язані з різними референтами або з розширенням обсягу символіки в одній із культур.

ПЕРЕЛІК СКОРОЧЕНЬ ДЖЕРЕЛ
Афанас. Афанасьев А.Н. Народные русские сказки. М.: В тип. Каткова 1858. Вып.4. 111с.
Афанас. Афанасьев А.Н. Народные русские сказки: В 3 т. М.: Государственное издательство художественной литературы, 1957. Т.13.
Берез.І. Казки про тварин / Упоряд., вступ. ст., приміт. І.П.Березовського. К.: Наук. думка, 1976. 572с.
Берез.ІІ. Героїко-фантастичні казки / Упоряд., передм. та приміт. І.П.Березовського. К.: Дніпро, 1984. 366с.
М.Вовч. Фольклорні записи Марка Вовчка та Опанаса Марковича. К.: Наук. думка, 1983. С.417461.
Возн.І,ІІ,ІІІ. Українські народні казки: В 3 кн. / Упоряд. М.Возняк. К.: Держлітвидав, 19461948. Кн. 13.
Грінч.І Этнографические материалы, собранные в Черниговской и соседних с ней губерниях: Рассказы, сказки, предания, пословицы, загадки и пр. / Изд. Б.Гринченко Чернигов: Тип. губерн. Земства, 1895. Вып.1. С.144218.
Грінч.ІІ. Українські народні казки / Упоряд. Б.Грінченко; передм., атрибуція текстів та комент. О.Ю.Бріциної К.: Либідь, 1994. 184с.
Драгом. Малорусские народные предания и рассказы / Свод Михаила Драгоманова. Изд. Рус. геогр. о-ва. К.: Тип. М.П.Фрица, 1876. 434с.
Дунаєв. Золота книга казок. Українські народні казки / Упоряд., передм. та приміт. Л.Дунаєвської. К.: Веселка, 1990. 429с.
Казки Українські народні казки, легенди, анекдоти / За ред. П.М.Попова. Вступ. ст. та приміт. Г.С.Сухобрус. К.: Держлітвидав, 1958. С.29473.
Костом. Костомаров Н.И. Торба (Казка). Лови (Казка) // Молодик на 1843год, украинский литературный сборник. Харьков, 1843. Ч.2. С.129137.
КіЛ Казки і легенди Київської та Галицької Русі. Харків: Фоліо, 2005. 381с.
Кравч. Народні оповідання й казки (етнографічні матеріали) / Зібрані В.Кравченком. Житомир: Друкарня Робітник”, БД. Т.2. 312с.
К.С. Калинова сопілка: Антологія української народної прозової творчості / Упоряд., передм., приміт. О.Ю.Бріциної та ін. К.: Веселка, 1998. 430с.
Кул. Записки о Южной Руси / Издал П.Кулиш. Спб.: Тип. Александра Якобсона, 1857. Т.2. 354с.
Лук’ян. Українські народні казки. З народних уст записала Марія Лук’яненко. Б.м.: Прометей, Б.р. 143с.
О.Мак. Призабуті казки: Українські народні казки Придніпрянщини / Зібр. й опрац. О.Мак. Торонто: Нашим дітям, 1977. 70с.
Манж. Казки, прислів’я і т.п., записані в Катеринославській і Харківській губерніях І.І.Манжурою / І.І.Манжура; Післямова: В.С.Мороз. Дніпропетровськ: Січ, 2003. 239с.
Основа. Основа. Южнорусский литературно-учёный вестник. Санкт-Петербург, 1862.
Попов. Поповський А.М. Зразки фольклорних записів Південної України ХІХ поч.ХХст. // Поповський А.М. Нормативні тенденції в мові фольклору південної України ХІХ поч.ХХст. Дніпропетровськ: ДДУ, 1988. С.7281.
Ст.к. Старовинні українські казки / Упоряд. П.Чубинський. Харків: Фактор, 2004. 79с.
Чуб. Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-русский край / Собран. П.П.Чубинским. Спб.: Тип. К.В.Трубникова, 1878. Т.2. 688с.
Яйце-райце Яйце-райце. Народня казка. К.: Изданіе книгопродавца издателя Ф.А.Іогансона, 1892. 24с.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Адлейба Д.Я. Поэтико-композиционная и стилевая система сказки вкомплексном освещении: Экспериментальное исследование на абхазском материале. М.: МАКС Пресс, 2000. 435с.
2. Антонюк О. Про статус прізвиська у системі іменування особи // Лінгвістичні студії. Донецьк: ДНУ, 1999. Вип.5. С.202205.
3. Апресян Ю.Д. Образ человека по данным языка: попытка системного описания // Вопросы языкознания. 1995. №1. С.3767.
4. Артюх Л.Ф. Українська народна кулінарія. К.: Наук. думка, 1977. 153с.
5. Арутюнова Н.Д. Язык и мир человека. М.: Языки русской культуры, 1999. 896с.
6. Афанасьев А.Н. Народная русская сказка: В 3 т. / Подготовка текста, предисловие и примечания В.Я.Проппа. М.: Государственное изд-во худ.лит., 1957. Т.1. 514с.
7. Бабич Н.Д. Основи культури мовлення. Львів: Світ, 1990. 232с.
8. Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка / Пер. сфранц. К.А.Долинин, Е.Г.Эткинд. М.: Изд-во иностр.лит., 1961. 394с.
9. Бараг Л. О межнациональном в сказках восточнославянских народов // Фольклор народов: Межвуз.науч. сб. РСФСР. Уфа.: БГУ, 1974. Вып.1. С.6980.
10. Баранник Л.Ф. Национально-специфическая лексика русских островных говоров Юга Украины // Слов’янський збірник: Зб.наук. праць. Одеса: ОРІДУНАДУ, 2005. Вип.11. С.7887.
11. Бархударов Л.С. Язык и первод: Вопросы общей и частной теории перевода. М.: Русск. яз., 1975. 239с.
12. Бахтина В.А. К определению сказки // Фольклор народов РСФСР. Межнациональные связи и национальное своеобразие. Уфа: Башкирский госуниверситет, 1975. Вып.2. С.4043.
13. Бельчиков Ю.А. О культурном коннотативном компоненте лексики // Язык: Система и функционирование. М.: Наука, 1988. С.3035.
14. Бердяев Н.А. Судьба России. М.: Сов. писатель, 1990. 346с.
15. Бесєдіна Т.П. Специфіка української ментальності: мовний аспект // Наука. Релігія. Суспільство. Донецький державний інститут штучного інтелекту. 2000. №2. С.49.
16. Білозерова О.Ю. Національно-культурні компоненти у структурі значень слів // Вісник Луганського держ.пед.університету ім.Т.Г.Шевченка. 1998. №9. С.1215.
17. Блинова О.И. Термин и его мотивированность // Терминология и культура речи. М.: Наука, 1981. С.2847.
18. Богдан С.К. Мовний етикет українців: традиції і сучасність. К.: Рідна мова, 1998. 475с.
19. Бодянский И. О народной поэзии славянских племен. Рассуждение. М.: В типографии Николая Степановича, 1837. 154с.
20. Братко-Кутинський О.О. Феномен України. К.: Вечірній Київ, 1996. 300с.
21. Бріцина О.Ю. Дещо про текстологію збірки Б.Грінченка Українські народні казки, вибрані для дітей” // Українські народні казки, вибрані для дітей / Упоряд.: Б.Грінченка. К.: Либідь, 1994. С.166170.
22. Бріцина О.Ю. Українська народна соціально-побутова казка (специфіка та функціонування). К.: Наук.думка, 1989. 150с.
23. Бріцина О.Ю. Українська усна традиційна проза: Питання текстології та виконавства. К.: ІМФЕ, 2006. 400с.
24. Бублейник Л.В. Мовна картина світу: лексичні та словотвірні українсько-білоруські кореляції // Проблеми зіставної семантики: Зб.наук.статей / Відп. ред. М.П.Кочерган. К.: КНЛУ, 2003. Вип.6. С.5055.
25. Бублейник Л.В. Типологічні співвідношення в лексиці української та російської мов: Навч.посібник. К.: ІЗМК, 1996. 84с.
26. Бублейник Л.В. Українсько-російські лексичні відповідники: Семантико-стилістичний аспект: Автореф. дис. доктора філол.наук / Київ. ун-т ім.Т.Г.Шевченка. К., 1998. 32с.
27. Бугай Н.І. Український етикет: У 2 кн. К.: Бібліотека українця, 2002. Кн.1. 287с.
28. Булашев Г.О. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах, віруваннях. К.: Фірма Довіра”, 1992. 414с.
29. Бурбак О.Ф. Сутність та функції національно-культурного компонента лексичного значення реалій // Мовознавство. 1986. №4. С.5658.
30. Бурячок А.А. Назви спорідненості та свояцтва в українській мові. К.: Вид-во АН УРСР, 1961. 150с.
31. Бялик В. Національно-культурна специфіка мовної картини світу // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб.наук.праць. Германська філологія. Чернівці: Рута, 2005. Вип.266. С.310.
32. Василько З.С. Значення фаунолексем в етнологічному контексті // Вісник Львівського університету. Серія: Філологічна. 2003. Вип.31. С.365370.
33. Василько З.С. Символіка фольклорного образу. Львів: ДПА Друк”, 2004. 392с. Бібліогр.: с.369390.
34. Ващенко В.С., Поповський А.М. Самобутні тенденції у розвитку мови: Навч.посібник. Дніпропетровськ: Вид-во ДДУ, 1995. 44с.
35. Вежбицкая А. Понимание культуры через посредство ключевых слов / Пер. с англ. М.: Языки славянской культуры, 2001. 288с.
36. Вежбицкая А. Семантические универсалии и описания языков / Пер. сангл. А.Д.Шмелёва под ред. Т.В.Булыгиной. М.: Языки русской культуры, 1999. 780с.
37. Вежбицкая А. Язык. Культура. Познание. М.: Русские словари, 1997. 416с.
38. Верещагин Е.М., Костомаров В.Г. Состав семейства учебных лингвострановедческих словарей: ономастический словарь // Актуальные проблемы учебной лексикографии. М.: Русск. яз., 1977. С.118135.
39. Верещагин Е.М., Костомаров В.Г. Язык и культура: Лингвострановедение в преподавании русского языка как иностранного. Методическое руководство. 4-е изд. перераб. и доп. М.: Русск. яз., 1990. 247с.
40. Веселовский А. Миф и символ / Публ.К.И.Ровды // РФ. 1979. Т.19. С.186199.
41. Веселовский А.Н. Собрание сочинений. М. Л.: Изд-во АН СССР, 1938. 376с.
42. Весна Т.В. Ідеологічний та національно-культурний компонент всемантичній структурі лексики політичного дискурсу (на матеріалі франко- і російськомовної преси 90-х років): Автореф. дис.канд. філол.наук. / Одес. нац. ун-т ім.І.І.Мечникова. Одеса, 2002. 20с.
43. Вєтрова Е.С. Невербальні засоби вираження ввічливості в українському мовному етикеті // Вісник Донецького ін-ту соціальної освіти. Серія: Філологічна. 2005. Т.1. С.46.
44. Влахов С., Флорин С. Непереводимое в переводе: Монография. 2-е изд., исп. и доп. М.: Высш. шк., 1986. 416с. Бібліогр.: с.402412.
45. Войтович В.М. Українська міфологія. К.: Либідь, 2002. 664с.
46. Волошина А.В. Безеквівалентна лексика близькоспоріднених мов: проблема визначення // Наукові записки ВДПУ ім.М.Коцюбинського: Зб.наук.праць. Серія: Філологічна. Вінниця: ВДПУ, 2001. Вип.3. С.2833.
47. Волошина А.В. Семантична структура слів-реалій української мови // Наукові записки. Серія: Філологічні науки. Кіровоград: РВЦКДПУ ім.В.Винниченка, 2000. Вип.30. С.256263.
48. Воробьёв В.В. Лингвокультурологические принципы презентации учебного материала (проблемы концентризма). М.: Наука, 1993. 107с.
49. Гак В.Г. Сравнительная типология французского и русского языков: Учебник для студентов пед. ин-тов по спец. Иностр.яз.” 2-е изд. М.: Просвещение, 1983. 287с.
50. Гетало Т.Є. Онтологія ментальності: філософсько-культурологічний аналіз: Автореф. дис. канд.філософ.наук / Харківський державний університет. Харків, 1999. 19с.
51. Гнатенко П.І. Український національний характер. К.: Док-к, 1997. 114с.
52. Гнатюк В.М. Вибрані статті про народну творчість. К.: Наук. думка, 1966. 246с.
53. Годзь Н.Б. Ментальні особливості українців через призму казок // Вісник ХНУ Глобалізм. Суспільство. Особистість”. Серія: Теорія культури і філософські науки. 2002. №562. С.4954.
54. Головацький Я.Ф. Слова витанья, благословенства, чемности и обычайности у Русиновъ // Вьнокъ русинамъ на обжинки упльлъ Иванъ Головацкій. Часть вторая. У Відни, 1847. С.255261.
55. Голубовська І.О. Етнічні особливості мовних картин світу: Монографія, 2-е вид., випр. і доп. К.: Логос, 2004. 284с. Бібліогр.: с.255283.
56. Голубовська І.О. Метафорико-символічні іпостасі зоонімів у рамках фрагмента мовної картини світу царство тварин” // Мовознавство. 2003. №6. С.6168.
57. Голянич М.І. Внутрішня форма слова і художній текст: Монографія. Коломия: Видав.-полігр. т-во Вік”, Івано-Франківськ: Плай, 1997. 177с. Бібліогр.: с.163174.
58. Голянич М.І. Внутрішня форма слова у текстах гуцульських вірувань // Вісник Прикарпатського університету. Серія: Філологічна. Івано-Франківськ, 2005. Вип.910. С.6167.
59. Гончарова Т.І. Національна картина світу як наслідок духовної діяльності людини // Тези доповідей та повідомлень наукової конференції Українська духовна культура в системі національної освіти”. Харків: ХДУ, 1995. С.2021.
60. Гончарова Т.І. Спільність та специфіка мовних зооморфних картин світу: Автореф. дис. канд.філол.наук / Харк.держ.ун-т. Харків, 1996. 22с.
61. Готовкіна Л.Д. Зоонімічні лексеми як засіб відображення етнокультурних рис національного характеру // Наукові записки. Серія: Філологічна. Острог: Вид-во На У Острозька академія”, 2006. Вип.6. С.4355.
62. Гринберг Дж., Осгуд Ч., Джзенкинс Д.Ж. Меморандум о языковых универсалиях // Новое в лингвистике. Языковые универсалии. М.: Прогресс, 1970. Вып.5. С.3144.
63. Грицак Н.В. Традиційні комплекси казки в сучасній українській літературній мові: Автореф. дис. канд.філол.наук / Ін-т мовознавства ім.О.О.Потебні АН України. К., 1993. 16с.
64. Гумбольдт В.фон. Избранные труды по языкознанию / Пер. с нем. М.: Прогресс, 1987. 397с.
65. Гумбольдт В.фон. Язык и философия культуры / Пер. с нем. М.: Прогресс, 1985. 452с.
66. Ґадамер Г.-Ґ. Філософія і література // Ґадамер Г.-Ґ. Герменевтика і поетика: Вибрані твори / Пер. з нім. К.: Юніверс, 2001. 280с.
67. Давидюк В. Первісна міфологія українського фольклору. Луцьк: Вежа, 1997. 296с.
68. Данилюк А.Г. Українська хата. К.: Наук. думка, 1991. 112с.
69. Данилюк Н.О. Культурологічна лексика в сучасній українській мові та її лексикографічне опрацювання // Наукові записки. Серія: Філологічні науки. Національний університет Києво-Могилянська академія. 2004. Т.34. С.36.
70. Данилюк Н.О. Культурологічна лексика сучасної української народної мови // Дивослово. 1999. №8. С.1213.
71. Данилюк Н.О. Номінації сучасної української мови з культурно-національним змістом // Мовознавство. Доповіді та повідомлення на ІVМіжнародному конгресі україністів. К.: Пульсари, 2002. С.180184.
72. Денисюк І. Національна специфіка українського фольклору (матеріали до лекції) // Вісник Львівського університету. Серія: Філологічна. 2003. Вип.31. С.322.
73. Дмитренко М.К. Українська фольклористика др.полов. ХІХст.: Школи, постаті, проблеми. К.: Сталь, 2004. 384с.
74. Дмитренко М.К. У світі символів // Українські символи / За ред. М.К.Дмитренка. К.: Ред.часопису Народознавство”, 1994. С.34.
75. Дороз В. Лінгвокультурологічний підхід до вивчення лексики у школах з російською мовою навчання. К.: Аспект Поліграф, 2006. 183с. Бібіліогр.: с.167182.
76. Дробаха Л.В. Деякі аспекти зіставного вивчення орнітальної лексики вросійській, українській та німецькій мовах // Слов’янський збірник. Одеса: Астро Принт, 1998. Вип.5. С.168179.
77. Дробаха Л.В. Національно-культурна специфіка назв птахів вукраїнській та німецькій мовах: Автореф. дис. канд.філол.наук / Київ. нац.лінгв. ун-т. К., 2003. 20с.
78. Дунаевская Л.Ф. Поэтика украинской народной сказки: Автореф. дис. канд. филол. наук / АН УССР, Ин-т искусствоведения, фольклористики и этнографии им.М.Ф.Рыльского. К., 1982. 23с.
79. Дунаєвська Л.Ф. Скарб нашого дитинства // Золота книга казок: Українські народні казки. К.: Веселка, 1990. С.514.
80. Дунаєвська Л.Ф. Українська народна казка. К.: Вища шк., 1987. 127с.
81. Дунаєвська Л.Ф., Таланчук О.М. Функція типологічних ініціальних і фінальних формул російських та українських чарівно-фантастичних казок // Вісник Київського університету. К., 1983. Вип.25. С.9298.
82. Дьоміна А.В. Особливості структури синтаксичних конструкцій українських казок // Мова і культура: Матеріали: В 5т. К.: Collegium, 1998. Т.4. С.8890
83. Дяченко Л.М. Спільне й відмінне в семантиці назв міфічних істот вукраїнській та російській мовах // Проблеми зіставної семантики: Зб. наук. статей / Відп. ред. М.П.Кочерган К.: КДЛУ, 2001. Вип.5. С.124127.
84. Дяченко Л.М. Функціонально-семантична характеристика безеквівалентної та фонової лексики сучасної української літературної мови: Автореф. дис. канд.філол. наук / Ін-т укр. мови НАН України. К., 1997. 18с.
85. Дяченко-Лисенко Л.М. Антропоцентризм у лінгвістиці та феномен архаїчного етнокультурного простору // Проблеми зіставної семантики. Зб.наук.статей / Відп. ред. М.П.Кочерган. К.: Вид.центр КНЛУ, 2003. Вип.6. С.1924.
86. Енциклопедія українознавства: Ми українці: В 2кн. / Упор.: В.П.Супруненко. Дніпропетровськ: ВАТ Дніпрокнига”, 1999. Кн.12.
87. Єрмоленко С.C., Харитонова Т.А., Ткаченко О.Б. Мова в культурі народу (план-проспект) // Мовознавство. 1998. №45. С.1317.
88. Єрмоленко С.Я. Нариси з української словесності: (стилістика та культура мови). К.: Довіра, 1999. 431с.
89. Єрмоленко С.Я. Фольклор і літературна мова. К.: Наук.думка, 1987. 245с.
90. Жайворонок В.В. Етнолінгвістика в колі суміжних наук // Мовознавство. 2004. №56. С.2335.
91. Жайворонок В.В. Українська етнолінгвістика: деякі аспекти досліджень// Мовознавство. 2001. №5. С.4863.
92. Жайворонок В.В. Українська етнолінгвістика: Нариси: Навч. посіб. длястуд. вищ. навч. закл. К.: Довіра, 2007. 262с.
93. Желєзняк І.М. Світоглядний код слов’янської антропонімної лексики // Актуальні питання антропоніміки / Відп. ред. І.В.Єфименко. К.: Друкарня Видавничого дому Академперіодика” НАН України, 2005. С.7688.
94. Жлуктенко Ю.О. Аспекти контрастивної лексикології // Мовознавство. 1