НАСТУПНІСТЬ ФОРМ НАВЧАННЯ В ЗАГАЛЬНООСВІТНІЙ ШКОЛІ І ВИЩОМУ ЗАКЛАДІ ОСВІТИ ЯК ЗАСІБ ДИДАКТИЧНОЇ АДАПТАЦІЇ СТУДЕНТІВ

Краткое описание

ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

ПЕТРЕНКО ВІКТОРІЯ ВІТАЛІЇВНА

УДК: 378.147: [371.31 + 378.1]

НАСТУПНІСТЬ ФОРМ НАВЧАННЯ В ЗАГАЛЬНООСВІТНІЙ ШКОЛІ І ВИЩОМУ ЗАКЛАДІ ОСВІТИ ЯК ЗАСІБ ДИДАКТИЧНОЇ АДАПТАЦІЇ СТУДЕНТІВ

13.00.09 Теорія навчання”

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук

Науковий керівник
Павленко Анатолій Іванович
доктор педагогічних наук,
професор

Запоріжжя - 2005

ЗМІСТ

ВСТУП

4

РОЗДІЛ І. Теоретичні засади дидактичної адаптації студентів в процесі реалізації наступності форм навчання

1.1. Узагальнення дидактичної адаптації як системного елементу навчання студентів-першокурсників

14

1.2. Обґрунтування ролі і місця форм навчання у дидактичній адаптації студентів природничих спеціальностей

31

1.3. Теоретичний аналіз наступності форм навчання у загальноосвітньому і вищому навчальному закладі

49

Висновки до першого розділу

64

РОЗДІЛ ІІ. Ефективність результатів експериментальної роботи з дослідження реалізації наступності форм навчання в загальноосвітній школі і вищому закладі освіти

2.1. Реалізація сучасних форм навчання у загальноосвітньому і вищому навчальному закладі

65

2.2. Аналіз історико-генетичних і структурно-логічних аспектів розвитку форм навчання в загальноосвітньому і вищому навчальному закладі

86

2.3. Формування дидактичних рівнів розвитку форм навчання у загальноосвітньому і вищому закладі освіти

135

2.4. Дослідження умов реалізації наступності форм навчання на дидактичну адаптацію студентів

159

Висновки до другого розділу

179

ВИСНОВКИ

181

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

184

ДОДАТКИ

211

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ВЗО вищий заклад освіти;
ДІЗ додаткові індивідуальні заняття;
ЗОШ загальноосвітня школа;
КУС класно-урочна система;
СЗС семестрово-залікова система.

ВСТУП

Актуальність дослідження. Проведене нами дослідження дозволило виявити, що в наш час неперервна освіта знаходиться на етапі становлення і врегулювання. Саме тому науковцями особлива увага приділяється подоланню розрізненості і стихійності між освітніми установами, наданню наступності між ними цілеспрямованості і системних ознак. Законами України Про освіту” (1996 р.), Про загальну середню освіту” (1999 р.), Про вищу освіту” (2002 р.), Державною національною програмою Освіта (Україна ХХІ століття)” (1993 р.), Національною доктриною розвитку освіти України у ХХІ столітті (2002 р.), Державним стандартом базової і повної загальної освіти (2004 р.), Постановою спільного засідання колегії Міністерства освіти і науки України і Президії Академії педагогічних наук України Концепція загальної середньої освіти (12-річна школа)” (2002 р.), Постановою Кабінету Міністрів України Положення про загальноосвітній навчальних заклад” (2002 р.), Концепцією профільного навчання в старшій школі (2003 р.) та іншими відповідними Постановами Кабінету Міністрів України і Міністерства освіти і науки України визначаються структурно-змістові і процесуальні перетворення в освіті, спрямовані на забезпечення цього напряму реформування.
Ми встановили, що в процесі безперервної освіти індивідуальна освітня система навчання студента має реалізовуватися з меншими витратами на адаптацію до нових умов навчання. Формування цілісності і неперервності освітнього простору відбувається через встановлення конструктивних взаємозв’язків між окремими рівнями освіти. Це доводить необхідність впровадження ефективних педагогічних технологій і пошуку системного чинника, який забезпечив би цілісність усіх освітніх рівнів і сприяв би результативній діяльності суб’єктів навчального процесу. Середню загальноосвітню школу можна вважати однією з базових ланок безперервної освіти, модернізація якої передбачає орієнтацію освіти не лише на засвоєння учнями визначеної суми знань, а й на розвиток його особистості, його пізнавальних здібностей. Сучасні нормативні документи, зокрема Концепція профільного навчання в старшій школі” визначають загальну тенденцію розвитку старшої профільної школи з її орієнтацією на широку диференціацію, варіативність, багатопрофільність, інтеграцією загальної та допрофесійної освіти. В названому документі відзначається: Принцип наступності і неперервності визначається серед принципів, на яких ґрунтується профільне навчання”. Отже, приходимо до висновку, що наступність є обов’язковою умовою еволюційного розвитку кожного педагогічного явища чи процесу, адже, в більшості випадків, новий досвід будується на попередніх досягненнях. У дидактичній системі безперервної освіти системоутворюючим чинником може виступати принцип наступності.
Принцип наступності в безперервній освіті передбачає досягнення загальних для всіх рівнів цілей: формування особистості студента та якісна підготовка майбутнього фахівця на основі узгодженості концептуальних підходів при визначенні вимог до рівня і змісту його теоретичної та практичної підготовки. Водночас, принцип наступності можна розглядати як спосіб вирішення суперечностей між специфічними особливостями середньої загальноосвітньої та вищої шкіл.
У вирішенні проблеми наступності в загальнодидактичному плані вагомий внесок зробили А.М.Алексюк, С.М.Годник, С.У.Гончаренко, К.Г.Делікатний, Г.В.Запорожець, І.А.Зязюн, О.Г.Мороз та ін. Питанням наступності у професійній підготовці фахівців були присвячені кандидатські дисертації Ю.А.Кустова, А.В.Литвина, О.Ю.Пінаєвої, праці М.М.Безрядіна, І.О.Борисенка, О.Ф.Брехова, В.М.Манько, Г.Н.Щевелевої, Я.В.Цехмістера. Значення наступності між загальноосвітньою школою і вищим навчальним закладом у професійному становленні студентів-педагогів розкрито в дисертаційному дослідженні С.І.Козаченко, а в економічній освіті в дисертаційній роботі В.І.Терес.
Ми встановили, що в початковий період навчання в університеті студенти витрачають час і прикладають зусилля на пристосування до особливостей і специфіки навчання у вищих закладах освіти. Адаптаційні процеси пов’язані, в першу чергу, з новими умовами навчання, вимогами, що висуваються до студентів, а також новим соціальним оточенням і взаємозв’язками в ньому. Такі процеси являють собою дію цілої низки різноманітних видів адаптації, зокрема біологічної, психологічної, соціальної, дидактичної, професійної. Ефективність і результативність адаптації перебуває у прямій залежності до успішності фахової підготовки студентів.
Виходячи з розуміння навчання як основної діяльності у вищих навчальних закладах, слід вважати дидактичну адаптацію однією з провідних у загальній системі адаптації студентів. Вирішення проблеми дидактичної адаптації значною мірою впливає на якість підготовки на певному освітньому рівні безперервної освіти. Дидактична адаптація студентів-першокурсників здійснюється через взаємний вплив між її внутрішніми і зовнішніми складовими. До внутрішньої складової слід віднести самоусвідомлення і саморозвиток особистості, що відбувається під час навчання, і який обумовлюється її мотивацією та рівнем розвитку інтелекту. Засвоєння природничих дисциплін пов’язано з розвитком інтелекту людини, який, за теорією інтелектуального розвитку Ж.Піаже, є найбільш досконалою адаптацією особистості. Зовнішню складову визначають компоненти дидактичних систем загальноосвітньої та вищої школи і наявна наступність між ними.
У Концепції загальної середньої освіти (12-річна школа)” одним з пріоритетів оновлення змісту освіти є забезпечення наступності навчального змісту і вимог щодо його засвоєння між загальноосвітньою підготовкою та вимогами професійно-технічної та вищої освіти. Спеціально проведений аналіз виявив суперечності у компонентах дидактичних систем загальноосвітньої та вищої школи, пов’язаних з особливостями діяльності суб’єктів навчання, зокрема форм і методів навчання і контролю за його результатами. Навчально-виховний процес у масовій загальноосвітній школі (далі: ЗОШ) організовується за класно-урочною системою, а у вищих закладах освіти (далі: ВЗО) за курсовою системою і відповідними організаційними формами навчання.
Проте, в деяких загальноосвітніх школах, в старших класах поряд з традиційним уроком, використовуються й інші організаційні форми, традиційно властиві вищій школі: лекції, семінарські заняття, консультації, заліки тощо. Такий стан речей свідчить про сучасну тенденцію зростання наступності організаційних форм навчання у загальноосвітньому навчальному закладі і вищому закладі освіти. Засоби дидактичної адаптації студентів повинні вирішити існуючу об’єктивну суперечність між загальними вимогами неперервності характеру освіти і дискретністю, неузгодженістю і відмінностями форм навчання в загальноосвітній школі і вищому закладі освіти. Виявлена суперечність може бути усунена визначенням і дотриманням наступності форм навчання в ЗОШ і ВЗО.
Аналіз психолого-педагогічної літератури, проведені спостереження показали, що суттєві вияви дидактичної дезадаптації студентів першого курсу обумовлені специфічною організацією навчального процесу у вищому закладі освіти. Навчально-пізнавальна діяльність студентів здійснюється через форми навчання, що забезпечують специфічність фахової підготовки і розгортання професійно спрямованого змісту. В своєму дисертаційному дослідженні ми виходили з розуміння дидактичної категорії форма навчання” як родової узагальнюючої назви, що об’єднує в собі поняття система навчання”, форма організації навчання” і форма організації пізнавальної діяльності”. Названі форми характеризуються певною ієрархією форми організації пізнавальної діяльності згуртовані відповідно для виконання конкретного завдання утворюють форми організації навчання, інтегрування цих форм створює системи навчання. Необхідність розробки дидактичних умов реалізації наступності форм навчання в ЗОШ і ВЗО як засобу дидактичної адаптації студентів-першокурсників зумовлює актуальність дослідження.
Узагальнення ідей, присвячених проблемам адаптації студентів і реалізації принципу наступності, проведені інтерв’ю з викладачами вищих навчальних закладів і спостереження дають змогу зробити такі узагальнення: реформування освіти в Україні в останнє десятиліття XX ст. і на початку XXI ст. набуло спрямованості не лише на зміст, методи і засоби навчання, але й на форми навчання; із зміною освітньої парадигми вперше, за останні півстоліття, форми навчання зазнали суттєвих як структурних, так і комплексних змін і доповнень; більшість студентів-першокурсників у початковий період навчання у вищому навчальному закладі відчувають часткову дезадаптацію; причинами дидактичної дезадаптації студентів, серед інших, можна вважати відмінність організаційної побудови систем навчання загальноосвітнього навчального закладу і вищого закладу освіти, а саме невідповідність форм навчання.
Аналіз адаптаційних процесів студентів до навчання у вищих закладах освіти проводиться в роботах В.В.Ємельянова, Г.П.Левківської, О.О.Ланцової, І.Ляхової, Н.А.Московцева, К.І.Назарової, Н.І.Петрової, Л.О.Пономарьової, В.Є.Сорочинської, О.Учителя, В.Г.Чайки, Л.М.Яковенко. Дисертаційне дослідження В.С.Штифурака розкриває проблеми адаптації студентів-першокурсників в умовах вищого навчального закладу. Дослідженню дидактичної адаптації першокурсників до вивчення іноземної мови присвячена кандидатська дисертація О.Б.Плотнікової. Таким чином, якщо дослідниками теорії та історії педагогіки аспекти змісту і методів навчання стосовно проблеми наступності загальноосвітнього навчального закладу і вищого закладу освіти визначалися і ґрунтовно розкривалися, то проблема наступності форм навчання у ЗОШ і ВЗО як засобу дидактичної адаптації студентів-першокурсників, не була предметом спеціального дослідження. Актуальність проблеми та її недостатня розробленість і зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: Наступність форм навчання у загальноосвітній школі і вищому закладі освіти як засіб дидактичної адаптації студентів”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота входить до тематичного плану наукових досліджень кафедри проблем керування і соціальної педагогіки Запорізького національного університету у рамках теми Регіональні особливості соціалізації і ресоціалізації спеціаліста в умовах розбудови державності” (№ 0197 U12780). Тема дисертації затверджена Вченою радою Запорізького державного університету (протокол № 9 від 21.06.2001 р.) та узгоджена в бюро Ради з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології АПН України (протокол № 1 від 29. 01. 2002 р.).
Об’єкт дослідження процес реалізації наступності форм навчання в загальноосвітніх і вищих навчальних закладах.
Предмет дослідження дидактичні умови впровадження наступності форм навчання в ЗОШ і ВЗО як засобу адаптації студентів-першокурсників природничих спеціальностей університетів.
Мета дослідження полягає у визначенні, теоретичному обґрунтуванні та експериментальному підтвердженні впливу реалізації наступності форм навчання природничих дисциплін у загальноосвітніх і вищих навчальних закладах на дидактичну адаптацію студентів-першокурсників.
Відповідно до об’єкта, предмета та мети дослідження було висунуто наукову гіпотезу: ефективність дидактичної адаптації студентів природничих спеціальностей університетів буде протікати успішно, якщо забезпечити комплексний підхід до організації навчального процесу та дотримання таких умов: визначення дидактичної адаптації як системного елементу адаптації студентів-першокурсників; керування перебігом дидактичної адаптації через взаємний вплив її складових; реалізації принципу наступності через системи навчання в ЗОШ і ВЗО.
Відповідно до мети і висунутої гіпотези сформульовано такі завдання дослідження:
1. Узагальнити ідеї про роль і місце форм навчання в дидактичній адаптації студентів-першокурсників, викладені в психологічній, педагогічній і методичній літературі.
2. Дослідити стан проблеми реалізації наступності форм навчання природничих дисциплін у загальноосвітній школі і вищому навчальному закладі в процесі навчально-пізнавальної діяльності особистості.
3. Обґрунтувати і визначити тенденції розвитку організаційних форм навчання природничих дисциплін у загальноосвітньому і вищому навчальному закладі.
4. Визначити рівні реалізації наступності форм навчання природничих дисциплін у загальноосвітній школі і вищому закладі освіти та експериментально дослідити ефективність впливу її реалізації на дидактичну адаптацію студентів-першокурсників.
Теоретико-методологічною основою дослідження є концептуальні положення філософії, фізіології, психології та педагогіки щодо проблем адаптації людини в різних сферах її життєдіяльності (М.О.Агаджаняна, Т.І.Алексєєвої, А.Д.Андрєєвої, В.Г.Асєєва, Р.Р.Бобриха, А.Б.Георгієвського, Л.В.Григоренко, Л.К.Гришанова, В.В.Ємельянова, В.П.Казначєєва, О.О.Ланцової, Г.П.Левківської, М.В.Малікова, Ф.І.Мєєрсона, Н.А.Московцева, К.І.Назарової, Є.Д.Научителя, І.П.Павлова, Н.І.Петрової, О.Б.Плотнікової, Л.О.Пономарьової, П.А.Просецького, Г.Сельє, В.А.Семиченка, Ю.Г.Семенова, В.М.Соловйова, О.Г.Солодухової, В.Є.Сорочинської, Г.І.Царегородцева, В.Д.Цуркана, В.Г.Чайки, Н.Є.Шафажинської, В.С.Штифурака, Л.М.Яковенко); положення про єдність свідомості і діяльності (Л.С.Виготського, О.М.Леонтьєва, Ж.Піаже, С.Л.Рубінштейна); загальнодидактичні положення про організацію навчання у закладах загальної середньої та вищої освіти (А.М.Алексюка, В.М.Аридіна, С.І.Архангельського, Г.О.Атанова, Б.В.Бокутя, Я.Я.Болюбаша, А.Д.Бондаря, Р.Б.Вендеровської, Л.П.Вороніної, М.П.Гузика, П.М.Гусака, В.К.Дяченка, С.І.Зинов’єва, І.І.Кобиляцького, Ч.Купісевича, Т.М.Кириленка, Ю.І.Мальованого, А.С.Нісімчука, В.Оконя, В.О.Оніщука, О.С.Падалки, М.У.Піскунова, С.І.Подмазіна, Н.І.Потапової, Л.А.Ранської, І.О.Рейнгарда, В.Є.Римаренка, С.І.Самигіна, В.В.Семенова, П.І.Сікорського, М.М.Скаткіна, І.О.Смолюка, І.Ф.Фабера, І.Ф.Харламова, І.М.Чередова, О.Т.Шпака); концептуальні положення реалізації принципів безперервності і наступності (М.О.Аітова, Ю.К.Бабанського, І.Борисенка, С.М.Годника, С.У.Гончаренка, К.Г.Делікатного, Г.В.Запорожець, Є.В.Калінкіна, Ю.О.Кустова, Р.Р.Мавлютова, О.Г.Мороза, З.М.Назарової); положення теорії міжпредметних зв’язків і професійної спрямованості навчання (О.О.Вербицького, М.М.Захарова, С.І.Козаченко, А.А.Киверялга, Ю.А.Кустова, А.В.Литвина, В.М.Максимової, Р.М.Манька, О.Ю.Пінаєвої, Я.В.Цехмістера, С.Н.Чистякової).
Методи дослідження. Для досягнення визначеної в дисертації мети і вирішення поставлених завдань був реалізований комплекс методів дослідження: теоретичних історико-генетичний і структурно-логічний аналіз, порівняння, аналогія, прогнозування, узагальнення теоретичних і експериментальних даних із проблеми дослідження на основі вивчення психолого-педагогічної, дидактичної та науково-методичної літератури, лонгітюдний підхід і метод зрізів (для побудови структурної моделі реалізації наступності форм навчання у відповідності до їх розвитку в ЗОШ і ВЗО); емпіричних спостереження за навчальним процесом, тести, опитування, анкетування, бесіди зі студентами, вчителями, викладачами вищих навчальних закладів; експертна оцінка застосування різних систем навчання в загальноосвітніх навчальних закладах (для визначення ефективності дидактичної адаптації студентів-першокурсників); математичої статистики кількісний і якісний аналіз результатів педагогічного експерименту (для визначення їх значущості та надійності).
Експериментальна база. Експеримент проводився в природних умовах навчально-виховного процесу біологічного і фізичного факультетів Запорізького національного університету, хіміко-біологічного факультету Мелітопольського державного педагогічного університету, навчально-виховного комплексу неперервної освіти № 63, загальноосвітнього навчально-виховного комплексу № 20 м. Запоріжжя. На всіх етапах дослідження дисертантом особисто проводилася експериментальна робота, надавалася методична допомога викладачам і вчителям, проводилися консультації для студентів-першокурсників.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:
- вперше визначено і здійснено порівняльний аналіз тенденцій розвитку форм навчання в загальноосвітньому і вищому навчальному закладі;
- набули подальшого розвитку концептуальні засади реалізації принципу наступності стосовно форм навчання в організації безперервної освіти;
- теоретично обґрунтовано значення наступності форм навчання загальноосвітніх і вищих навчальних закладів як засобу дидактичної адаптації першокурсників;
- здійснено аналіз ефективності дидактичної адаптації студентів природничих спеціальностей університетів за умов реалізації наступності форм навчання в загальноосвітніх і вищих навчальних закладах.
Обґрунтованість і достовірність наукових положень, висновків і рекомендацій забезпечується методичними підходами до процесу керування дидактичною адаптацією студентів-першокурсників відповідно до предмета, мети і завдань дослідження, експериментальною перевіркою висунутих припущень, єдністю кількісного та якісного аналізу емпіричних даних.
Теоретичне значення дослідження полягає у поширенні принципів безперервності і наступності на компоненти дидактичних систем загальної середньої та вищої освіти, в першу чергу, на форми навчання; конкретизації дидактичних умов реалізації принципу наступності форм навчання природничих дисциплін у профільній загальноосвітній та вищій школі.
Практичне значення дослідження. Реалізація принципу наступності в організації навчального процесу в ЗОШ і ВЗО визначає успішність подолання дидактичної дезадаптації, ефективність фахової підготовки; забезпечує вдосконалення методики діагностування перебігу адаптаційних процесів першокурсників та шляхів педагогічного керівництва дидактичною адаптацією студентів-першокурсників на основі врахування специфіки навчання природничих дисциплін. Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані під час розробки навчальних планів, програм для профільної старшої ланки ЗОШ та природничих спеціальностей ВЗО. Впровадження результатів дослідження здійснювалося у практичній роботі вчителів загальноосвітніх навчальних закладів № 63 (довідка №124 від 29.11.2005 р.) і № 20 (довідка №171 від 16.12.2005 р.), у навчальному процесі біологічного і фізичного факультетів Запорізького національного університету, використовується в післядипломній педагогічній освіті педагогічних працівників у Запорізькому обласному інституті післядипломної освіти (довідка №78 від 12.09.2005 р.), у процесі підготовки майбутніх учителів хімії та біології в Мелітопольському державному педагогічному університеті (довідка №06/1458 від 10.10.2005 р.).
Особистий внесок здобувача у роботах опублікованих у співавторстві (з А.І.Павленком і П.І.Самойленком) полягає в науково-теоретичному пошуку, конкретизації ідей та експериментальному дослідженні адаптації студентів-першокурсників природничих спеціальностей університетів.
Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дослідження апробовані у виступах на щорічних науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу Запорізького національного університету. Результати досліджень, викладених у дисертації висвітлювались і обговорювались на наукових конференціях, а саме: на Всеукраїнській науково-практичній конференції Сучасні технології навчання в системі освіти України (природознавчо-математичні дисципліни та освітні технології)” (м.Кам’янець-Подільський, 3-5 листопада 1999 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції Інновації в сучасному педагогічному процесі: теорія та практика” (м.Луганськ, 21-22 грудня 1999 р.), VI Міжнародній науково-методичній конференції Сучасні інформаційні технології в професійній освіті” (м.Москва, 28-29 березня 2000 р.), Міжнародній науково-практичній конференції Реалізація основних напрямків реформування освіти в середніх та вищих навчальних закладах” (м.Херсон, 6-8 вересня 2000 р.), Всеукраїнській конференції Теорія та методика навчання математики, фізики, інформатики” (м.Кривій Ріг, 26-28 квітня 2001 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції Реалізація сучасних вимог до контролю і оцінювання навчальних досягнень учнів і студентів під час вивчення природничо-математичних дисциплін” (м.Херсон, 6-8 вересня 2001 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції Засоби реалізації сучасних технологій навчання” (м.Кіровоград, 28-29 березня 2003 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції Теорія та методика навчання фундаментальних дисциплін у вищій школі” (м.Кривий Ріг, 8-9 квітня 2004 р.), Міжнародній науково-практичній конференції Засоби реалізації сучасних технологій навчання” (м.Кіровоград, 13-14 травня 2005 р.).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 14 наукових праць, серед них 8 статей у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України і 1 методичні рекомендації. Загальний обсяг публікацій 5,25 умов. друк. арк.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми визначення засобів дидактичної адаптації студентів-першокурсників, що виявляється у відповідному визначенні і дотриманні наступності форм навчання в загальноосвітньому і вищому навчальних закладів:
1. У ході наукового пошуку, аналізу історичних, науково-педагогічних, психологічних і методичних джерел було виявлено, що окремі аспекти проблеми наступності форм навчання в ЗОШ і ВЗО висвітлені в них фрагментарно і розрізнено, що не давало можливості відокремити її в якості засобу дидактичної адаптації студентів.
Навчальні процеси в загальноосвітньому навчальному закладі і вищому закладі освіти здійснюються через відповідні організаційні форми, об’єднані у системи навчання: класно-урочну і курсову. Відмінні характеристики цих систем обумовлюють існування суперечностей в організації навчання. Послаблення або подолання деяких з них можливе через реалізацію принципу наступності, що сприяє набуттю безперервною освітою ознак єдності і цілісності.
2. Узагальнено, що форми навчання у ЗОШ і ВЗО доцільно диференціювати на три групи. Першу групу складають інтегровані форми навчання, які можна визначити як системи навчання (класно-урочна, курсова, лекційно-семінарська, семестрово-залікова системи). До другої групи відносяться різноманітні форми навчальних занять (урок, семінар, залік, лекція), тобто конкретні форми або організаційні форми навчання. Третю групу складають форми навчання, що визначають характер діяльності суб’єктів навчального процесу безпосередньо на занятті (індивідуальна, парна, групова, фронтальна), тобто загальні форми навчання або форми організації пізнавальної діяльності.
3. Проведений аналіз сучасного стану наступності форм навчання в ЗОШ і ВЗО показав її найбільшу ступінь реалізації серед форм третьої групи. В організації навчальної діяльності студентів і учнів всі загальні форми навчання застосовуються майже з однаковою частотою. Часткова наступність серед форм другої групи пояснюється їх неоднорідністю і залежністю їх співвідношення від системи навчання. Серед форм першої групи у традиційному навчальному процесі спостерігається найменша наступність. Впровадження в навчальні процеси загальноосвітньої та вищої школи ідентичних форм навчання позитивно впливає на реалізацію наступності між ними.
4. Проведений історико-генетичний аналіз розвитку форм організації навчання природничих дисциплін у загальноосвітній та вищій школі продемонстрував певну спільність між ними. Порівняльний поелементний, структурно-логічний аналіз класифікацій конкретних форм навчання підтвердив цю спільність між ними як на рівні складових елементів, так і на рівні підсистем.
5. Доведено, що за умов втілення принципу наступності через інтегровані форми навчання в ЗОШ і ВЗО (перша група) дидактична адаптація студентів-першокурсників є найбільшою. Ступінь співвідношення застосування форм навчання першої групи в дидактичні процеси відповідних освітніх закладів взято за основу визначення відповідних рівнів реалізації наступності форм навчання. З курсовою системою вищої школи класно-урочна система загальноосвітньої школи співвідноситься на низькому рівні наступності; середньому рівню відповідають лекційно-семінарська і комбінована системи; семестрово-залікова система забезпечує високий рівень наступності.
6. Визначено, що тенденціями розвитку форм навчання в загальноосвітньому і вищому навчальному закладі є: 1)розширення і збагачення сутності (змісту) категорії форма навчання”; 2)визначення форм навчання на найбільш високому рівні його узагальнення та інтеграції рівні систем навчання; 3)наближення форм навчання до педагогічних технологій (форми навчання стають більш технологічними”); 4)впровадження в навчально-виховний процес досягнень новітніх інформаційних технологій (дистанційна форма навчання і т.п.); 5)відповідність певних форм навчання змісту, структурованому у вигляді великих блоків навчального матеріалу; 6)реалізація індивідуалізації навчання орієнтація на розвиток інтересів і здібностей конкретної особистості з урахуванням її можливостей і схильностей (додаткові індивідуальні заняття, консультації); 7)загальне зближення форм навчання, особливо за умов профільного навчання.
7. Доведено, що дидактична адаптація студентів-першокурсників реалізується через внутрішню (рівень інтелектуального розвитку студента і його особистісна мотиваційна спрямованість) та зовнішню складові (відповідні компоненти дидактичних систем загальноосвітньої та вищої школи, зокрема, форми навчання). Керівництво адаптацією студента повинно виходити: зі з’ясування наявності в креативній системі (або загальноосвітній підготовці) першокурсника досвіду навчання за певними організаційними формами; рівня інтелектуального розвитку; мотиваційної спрямованості. Суб’єктивними і об’єктивними критеріями ефективності дидактичної адаптації є: характер та інтенсивність появи у першокурсника труднощів навчання за певними організаційними формами; динаміка його особистісної та ситуативної тривожності і рівня самооцінки протягом першого курсу; динаміка рівня навчальної успішності студента в опануванні змістом природничих дисциплін.
8. Аналіз результатів педагогічного експерименту дозволив визначити пряму залежність дидактичної адаптації студентів-першокурсників від рівня реалізації наступності форм навчання. За умов застосування наступності форм навчання в ЗОШ і ВЗО між системами навчання ефективність дидактичної адаптації студентів-першокурсників зростає. Студенти, які отримали загальну середню освіту в закладах з семестрово-заліковою системою навчання краще адаптуються до навчання у ВЗО, успішніше складають заліково-екзаменаційну сесію, упевнено себе почувають, чітко розуміють вимоги, що висуваються до знань, умінь і навичок студентів у вищій школі. Отримані експериментальні результати підтверджують гіпотезу дослідження.
Здійснене нами педагогічне дослідження проблеми дидактичної адаптації студентів-першокурсників природничих спеціальностей університетів засобами наступності форм навчання не вичерпує всіх її аспектів. Подальшого теоретичного осмислення та експериментального вивчення потребують питання комплексного дослідження перебігу адаптаційних процесів у першокурсників; впливу впровадження інноваційних форм навчання в навчальний процес ЗОШ і ВЗО на адаптацію студентів.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Агаджанян Н.А. Адаптация и резервы организма. М.: ФиС, 1983. 176с.
2. Аитов Н.А., Мавлютов Р.Р., Назарова З.М. Непрерывное образование и вуз. М.: Знание, 1989. 64 с.
3. Актуальные проблемы подготовки учителя общетехнических дисциплин. К.: Вища шк., 1986. 174 с.
4. Алексеева Т.И. Адаптивные процесы в популяциях человека. М.: МГУ, 1986. 216 с.
5. Алексюк А.М., Кашин С.О. Удосконалення навчального процесу в середній школі. К.: Вища школа, 1986. 56 с.
6. Алексюк А.М. Педагогіка вищої освіти України. Історія. Теорія: Підручник. К.: Либідь, 1998. 560 с.
7. Андреева Д.А. О понятии адаптации: Исследованин адаптации студентов к условиям учёбы в вузе //Человек и общество. - Вып. 13. Л., 1975. С.62-69.
8. Андреев А.А. Основы организации дистанционного обучения // Школьные технологии. 2001. - №6. С.158-173.
9. Архангельский С.И. Лекции по теории обучения в высшей школе. М.: Высш. школа, 1974. 384 с.
10.Архангельский С.И. Лекции по научной организации учебного процесса в высшей школе. М.: Высш. школа, 1976. 200 с.
11.Архангельский С.И. Учебный процесс в высшей школе, его закономерные основы и методы: Учеб-метод. пособие. М.: Высш. школа, 1980. 368 с.
12.Архиреева Т.В., Ломакина С.С., Моисеева А.А., Пакина А.Ю. Тренинг Знакомство” как средство эффективной адаптации студентов первого курса к обучению в вузе // Вестник психосоциальной и коррекционно-реабилитационной работы. 2002. - № 4. С.3-8.
13.Арыдин В.М.‚ Атанов Г.А. Учебная деятельность студентов: Справочное пособие для абитуриентов‚ студентов‚ молодых преподавателей. Донецк: ЕАИ-пресс‚ 2000. 80 с.
14.Асеев В.Г. Теоретические аспекты проблемы адаптации //Адаптация учащихся и молодёжи к трудовой и учебной деятельности. - Иркутск, 1986. С.3-19.
15.Бабанский Ю.К. Интенсификация процесса обучения. М.: Знание‚ 1987. 80 с.
16.Баханов К.О. Технологія розвивального навчання // Історія в школах України. 2001. - №1. С.21-25.
17.Бекирова Р.С. Дидактические игры в процессе обучения математике в средней и высшей школе // Современные информационные технологии в профессиональном образовании. Выпуск 4. Москва, 2000. С.268-271.
18.Белопольский В.И. Классика психологической диагностики: тест Равена // Психологическая газета. - декабрь 2001. - № 12 / 75. С.28-31.
19. Береговой Я.А. Классно-урочная система или Как учиться и учить? // Педагогика толерантности. 2001. - № 2. С.67-105.
20.Беспалько В.П., Татур Ю.Г. Системно-методическое обеспечение учебно-воспитательного процесса подготовки специалистов: Учеб.-метод. пособие. М.: Высш. шк.,1989. 144 с.
21.Бибрих Р.Р. Мотивационные аспекты адаптации студентов к учебному процессу в вузе //Психолого-педагогические аспекты адаптации студентов к учебному процессу в вузе. - Кишинёв,: Штиинца, 1990. С.17-20.
22.Биологический энциклопедический словарь / Гл. ред. М.С.Гиляров; Редкол.: А.А.Баев, Г.Г.Винберг, Г.А.Заверзин и др. - М.: Сов. энциклопедия, 1989. 864 с.
23.Богданова Д.К. Преподавание биологии в современной школе: Методическое пособие. Донецк: ДонГИИИ, 2000. 242 с.
24.Богданова О.К. Сучасні форми і методи викладання біології в школі. Харків: Видавнича група Основа”, 2003. 80 с.
25.Болюбаш Я.Я. Організація навчального процесу у вищих закладах освіти: Навч. посібник. К.: ВВП Компас”‚ 1997. 64 с.
26.Бондар А.Д. Семінарські заняття у вищій школі. К.: Вища школа‚ 1974. 78 с.
27.Бондар А.Д.‚ Ранська Л.А. Лабораторні і практичні роботи у вищій школі. К.: Вища школа‚ 1977. 78 с.
28.Бондар С. Методи навчання: традиції та інновації //Біологія і хімія в школі. - 2000. - № 5. С.13-16.
29.Борисенко І. Специфіка забезпечення наступності навчання в комплексі ліцей вищій навчальний заклад” // Рідна школа. 2003. - № 4. С.36-37.
30.Брудний В.И. Адаптация студентов старших курсов вуза: Из опыта работы технических вызов юга Украины. М.: НИИВШ, 1975. 36 с.
31.Бурлака Я.І., Вихрущ В.О. Про форми организації навчальної діяльності школярів //Рядянська школа. 1984 - № 5. - С.39-45.
32.Буркова Л. Технології в освіті // Рідна школа. 2001. - № 2. С.18-20.
33.Величко Т.Г. Застосування модульно-блочної технології з рейтинговою системою оцінки // Нові технології навчання. К., 2002. Вип. 32. С.58-64.
34.Вендеровская Р.Б. Очерки истории советской дидактики. М.: Педагогика, 1982. 128 с.
35.Вербицкий А.А. Активное обучение в высшей школе: контекстный подход: Метод. пособие. М.: Высш. шк., 1991. 207 с.
36.Вергасов В.М. Активизация познавальтельной деятельности студентов в высшей школе. К.: Вища шк.‚ 1985.- 175 с.
37.Верзилин Н. М., Корсунская В. М. Общая методика преподавания биологии. - М.: Просвещение, 1983. 384 с.
38.Вимірювання інтелекту дітей: Посібник для психолога-практика. Ч.1. Людський інтелект і його вимирювання: теорія і практика /За ред. Ю.З.Гільбуха. К.: РОВО Укрвузполіграф”‚ 1992. 133 с.(на російський мові).
39.Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. К.: Академія, 2002. 576 с.
40.Воробйова С. Структура, критерії і рівні готовності студентів до творчого рішення дидактичних задач // Рідна школа. 2002. - №4. С.42-44.
41.Вузовское обучение: проблемы активации /Б.В.Бокуть, С.И.Сокорева, Л.Л.Шеметков, И.Ф.Харламов; Под ред. Б.В.Бокутя, И.Ф.Харламова. Мн.: Университетское, 1989. 110 с.
42.Выготский Л.С. Педагогическая психология. М.: Просвешение‚ 1992. 364 с.
43.Галузинський В.М.‚ Євтух М.Б. Педагогіка: теорія та історія: Навч. посібник. К.: Вища шк.‚ 1995. 237 с.
44.Гапонов П.М. Лекция в высшей школе. Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та‚ 1977. 95 с.
45.Глушакова С.М. Критерии социально-педагогической адаптации студентов в вузе // Прикладные психологические исследования в вузе. Новосибирск, 1988. С.49-53.
46.Годник С.М. Проблемы изучения преемственности высшей и средней школы // Сов. педагогика. 1980. - №9. С.52-56.
47.Годник С.М. Процесс преемственности высшей и средней школы. Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та‚ 1981. 208 с.
48.Голант Е.Я. Организация учебной работы в советской школе. Л.: Гос. пединститут им. А.И.Герцена, 1957. 56 с.
49.Головей Л.А., Рибалко Е.Ф. Практикум по возрастной психологии. СПб.: Речь, 2001. 688 с.
50.Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. К.: Либідь, 1997. 376с.
51.Грабарь М.И.‚ Краснянская К.А. Применение математической статистики в педагогических исследованиях. Непараметрические методы М.: Педагогика‚ 1977. - 136с.
52.Грабовська Т., Киричук О. Формування позитивної мотивації діяльності особистості // Рідна школа. 2002. - №4. С.12-14.
53.Григоренко Л.В. Адаптація студентів-першокурсників до самостійної роботи у вищій школі // Педагогіка вищої та середньої школи: Зб. наук. праць. 2001. Вип. 3. С.77-81.
54.Гришанов Л.К., Цуркан В.Д. Социологические проблемы адаптации студентов младших курсов // Психолого-педагогические аспекты адаптации студентов к учебному процессу в вузе. - Кишинёв: Штиинца, 1990. С.3-17.
55.Гузеев В.В. Образовательная технология: от приёма до философии. - М.: Сентябрь‚ 1996. 112с.
56.Гузик Н.П. Учить учиться: Из опыта работы учителя ананьевской сред. школы № 2, Одес. обл. М.: Педагогика, 1981. 88 с.
57.Гузик Н.П.Обучение органической химии: Кн. для учителя: из опыта работы. М.: Просвещение, 1988. 224 с.
58.Гуревич К.М., Горбачева Е.И. Умственное развитие школьников: критерии и нормативы. М.: Знание, 1992. 80 с.
59.Гусак П.М. Підготовка учителя: технологічні аспекти. Луцьк: Вежа,1999. 287 с.
60.Данилов М.А., Есипов Б.П. Дидактика.. М.: АПН РСФСР, 1957. 517 с.
61.Делеу М.В. Некоторые особенности проявления личностных свойств студентов-первокурсников в условиях адаптации к вузу // Психолого-педагогические аспекты адаптации студентов к учебному процессу в вузе. Кишинёв: Штиинца, 1990. С.29-41.
62.Делікатний К.Г. Становлення студента: Питання адаптації випускника школи у вузі. К.: Т-во Знання” УРСР, 1983. 48 с.
63.Деликатный К.Г. Преемственность в системе школа-вуз”. К.: О-во Знание” УССР, 1988. 48 с.
64.Денисенко С.И. Рейтинг как комплексное средство контроля учебной деятельности студентов // Инновации в образовании. 2002. - №1. С.86-95.
65.Державна національна програма: Освіта. (Україна ХХІ століття). К.: Райдуга, 1994. 49 с.
66.Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти // Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України. 2004. - № 1-2. С.5-60.
67.Дидактика средней школы / Под ред. М.А.Данилова и М.Н.Скаткина. М.: Просвещение, 1975. 302 с.
68.Дидактика средней школы. Некоторые проблемы современной дидактики / Под ред. М.Н.Скаткина, Изд-е 2-е. - М.: Просвещение, 1982. 318 с.
69.Дидактика современной школы /Под ред. В.А.Онищука. К.: Рад. шк., 1987. 350 с.
70.Доповідна записка про проведення педагогічного експерименту щодо запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах III IV рівнів акредитації // Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України. 2003. - № 1. С.14-17.
71.Доповідна записка про стан впровадження нових інформаційних технологій для науково-методичного забезпечення самостійної роботи студентів вищих навчальних закладів // Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України. 2003. - № 2. С.10-14.
72.Драч І.І. Психолого-педагогічні аспекти втілення модульно-рейтингової системи // Проблеми освіти. К., 2000. Вип. 22. С.57-59.
73.Дубовицкая Т.Д. Методика диагностики направленности учебной мотивации // Психологическая наука и образование. 2002. - № 2. С.42-43.
74.Дьяченко В.К. Организационная структура учебного процесса и её развитие. М.: Педагогика, 1989. 160 с
75.Дьяченко В.К. Сотрудничество в обучении: О коллективном способе учебной работы: Кн. для учителя. М.: Просвещение, 1991. 192 с.
76.Дьяченко Т.М., Драч І.І., Подушко Л.О. Використання нових технологій навчання як елемент стратегії освіти // Нові технології навчання. К., 2000. Вип. 25. С.162-165.
77.Елькін Д.Г. Деякі психологічні питання адаптації студентів перших курсів до умов вищої школи // Шляхи удосконалення вищої освіти. Проблеми вищої школи: Вип 19. К.: Вища школа, 1974. С. 49-53.
78.Елютин В.П. Высшая школа общества развитого социализма. М.: Высш. шк., 1980. 302 с.
79.Емельянов В.В. Студенты об адаптации к вузовской жизни // Социологические исследования . 2001. - № 9. С.77-82.
80.Ермолаев Ю.А. Возрастная физиология: Учеб. пособ. для студ. пед. вузов. М.: Высш. шк., 1985. 384 с.
81.Заводяний В., Заводяний В. Рейтинг система оцінювання успішності студентів // Рідна школа. 2001. - № 1. - С.45.
82.Закон України про внесення змін і доповнень до Закону Української РСР Про освіту”. К.: Генеза, 1996. 36 с.
83.Закон України Про загальну середню освіту” // Урядовий кур’єр. 8 липня 1999. - № 125-126.
84.Закон Про вищу освіту”: Зі змінами внесеними згідно із законом № 380-IV (380-15) від 25.12.2002 // Вища школа. 2002. - № 6. С.74-120.
85.Закон України Про вищу освіту” від 17 січня 2002 року № 2984-ІІІ // Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України. 2002. - № 9. С.2-30.
86.Запорожец Г.В. Воспитание коллективизма у студентов на основе принципа преемственности в системе школа-вуз: на материале первых курсов: Дисканд. пед. наук: 13.00.01. - К., 1988. 165 с.
87.Зверев И.Д., Мягкова А.Н. Общая методика преподавания: Пособие для учителя. М.: Просвещение, 1985. 191с.
88.Зиновьев С.И. Учебный процесс в советской высшей школе. М.: Высш. школа, 1974. 316 с.
89.Зязюн І.А. Педагогічна майстерність: Підручник для вищ. навч. закладів. К.: Вища шк., 1997. 349 с.
90.Жидецький Ю., Ковальчук І., Онищенко В. Ступенева професійна освіта: спроба концептуального підходу / /Педагогіка і психологія професійної освіти - 1998. - № 5. С.89-95.
91.Жиляев А.А. Психологические особенности активизации учебно-познавательной деятельности учащихся в ходе лекции // Инновации в образовании. 2001. - №2. С.107-116.
92.Иваницкий А.И. Тематический контроль и коррекция знаний по физике в старших классах средней школы: Дисканд.пед.наук: 13.00.02. К., 1991. 245 с.
93.Іваницький О.І. Сучасні технології навчання фізики в середній школі: Монографія. Запоріжжя: Прем’єр, 2001. 266 с.
94.Ильина Т.А. Педагогика: Курс лекций. М.: Просвещение, 1984. 494 с.
95.Каган В.И., Сычеников И.А Основы оптимизации процесса обучения в высшей школе (Единая методическая система института: теория и практика): Науч-метод. пособие. М.: Высш. школа, 1987. 143 с.
96.Казанцев И.Н. Урок в советской школе. 2-е изд-е. М.: Учпедгиз, 1956. 349с.
97.Казанцев С.Я., Казанцева Л.А. Методологическая культура студентов в условиях фундаментализации обучения // Педагогическое образование и наука. 2001. - №3. С.9-14.
98.Казаченко С.И. Преемственность школы и вуза в профессиональном становлении студентов-педагогов: Автореф. дис.канд. пед. наук: 13.00.01 / ЛГУ. Л., 1986. 25 с.
99.Казначеев В.П. Современные аспекты адаптации. Новосибирск: Наука, 1980. 192 с.
100. Калинкин Е.В. Высшая школа в системе непрерывного образования: Науч.-теорет. пособие. М.: Высш. шк.‚ 1990. 114 с.
101. Капцов А.В. Интеллектуальное развитие студентов в вузе //Прикладная психология. 2002. - №3. С.78-83.
102. Кириллова Г.Д. Теория и практика урока в условиях развивающего обучения. М.: Просвещение, 1980. 158 с.
103. Кларин М.В. Педагогическая технология в учебном процессе. Анализ зарубежного опыта. М.: Знание, 1989. 80 с.
104. Клингберг Лотар. Проблемы теории обучения: Пер. с нем. М.: Педагогика, 1984. 256 с.
105. Кобиляцкий И.И. Основы педагогики высшей школы. К.: Вища шк., 1978. 286 с.
106. Ковальчук В.Ю. Вибір методів педагогічного стимулювання учіння студентів в умовах модульної організації навчання: Автореф. дис. канд.пед.наук: 13.00.01/ КДПУ ім.. М.П.Драгоманова. - К., 1994. 24 с.
107. Кокарева А. Методика організації проведення практичних робіт з природничих дисциплін // Вища освіта України. 2002. - № 4. С.91-94.
108. Кокс Т. Стресс: Пер. с англ. М.: Мир, 1981. 235 с.
109. Коменский Я.А. Избранные педагогические сочинения: В 2-х томах. - М.: Просвещение, 1982. Т.1: Великая дидактика. С. 242-276.
110. Кондрашова Л.В. Личностно-ориентированный подход к организации учебного процесса в высшей школе // Вісник Національного технічного університету України Київський політехнічний інститут”. 2001. - № 3 (2). С.15-18. (Філософія. Психологія. Педагогіка.)
111. Концепція інформатизації загальноосвітніх навчальних закладів, комп’ютеризації сільських шкіл // Комп’ютер у школі та сім’ї. 2001. - №3. С.3-10.
112. Концепція профільного навчання в старшій школі // Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України. 2003. - № 24. С.3-15.
113. Коротов В.М. Введение в педагогику. М.: Изд-во УРАО, 1999. 256 с.
114. Корсакова О. Диференційований підхід до учнів в навчальному процесі // Біологія і хімія в школв. 2001. - №4. С.17-20.
115. Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти. // Біологія і хімія в школі. 2000. - № 6. С.2-4.
116. Ксензова Г.Ю. Перспективные школьные технологии: Учебно-метод. пособие. М.: Педагогическое общество России, 2000. 224 с.
117. Кузнецова В.І. Методика викладання біології. К.: Вища шк., 1993. 246с.
118. Кульга Н.К. Використання інноваційних технологій навчання запорука успіху якісної підготовки фахівців // Проблеми освіти. К., 2000. Вип. 22. С.81-85.
119. Куписевич Ч. Основы общей дидактики. - М.: Высш. шк., 1986. - 368 с.
120. Куриленко Т.М. Основы учебно-воспитательной работы со студентами младших курсов. Мн.: Высш. шк., 1979. 104 с.
121. Курило В.С., Савченко С.В., Чиж О.Н. Студентство як особлива соціально-демографічна група української молоді // Освіта Донбасу. 2001. - №4. С.61-66.
122. Кустов Ю.А. Преемственность профессионально-технической и высшей школы. Свердловск: Изд-во Уральского ун-та‚ 1990. 117 с.
123. Кыверялг А. Кем стать? Таллинн: Валгус, 1989. 68 с.
124. Левина М.М. Процесс обучения на уроке. М.: Знание, 1975. 64 с.
125. Левківська Г.П., Сорочинська В.Є., Штифурак В.С. Адаптація першокурсників в умовах вищого закладу освіти: Навч. посібник. К.: 2001. 128с.
126. Леднева О. Процессуальное измерение социализации личности // Аlma mater. 2002. - № 3. С. 17-23.
127. Лекційно-практична форма навчання математики учнів 9-10 класів: З досвіду роботи вчителів математики Кіровоград. і Черкас. обл. / Упоряд. В.Г. Коваленко. К.: Вища шк., 1983. 73 с.
128. Леонтьев А.Н. Избранные психологичекие произведения: В 2 т. / Под ред. В.І.Давыдова. М., 1983. - Т. 1. 391 с.
129. Лернер И.Я. Соотношение общедидактических и частнометодических методов обучения // Проблемы методов обучения в современной общеобразовательной школе. М.: Педагогика, 1980. С.75-78.
130. Лийметс Х.Я. Групповая работа на уроке. М.: Знание, 1975. 63 с.
131. Липова Л., Ренський С. Інтеграція індивідуальної роботи з іншими формами навчальної діяльності // Рідна школа. 2002. - № 1. С.8-10.
132. Липова Л.А., Ясинська А.М. Взаємозв’язок змісту й методів навчання природничих дисциплін // Педагогіка і психологія. 1998. - №3. С.121-125.
133. Литвин А.В. Наступність у професійній підготовці фахівців машинобудівного профілю в системі ВПУ Вищі заклади освіти”: Автореф. дис. ...канд.пед.наук: 13.00.04 / ІПППО АПН України. К., 2002. 20 с.
134. Ловцов Д.А., Богорев В.В. Адаптивная система индивидуализации обучения // Педагогика. 2001. - №6. С.24-28.
135. Люблинская Л.А. О преемственности учебной работы в школе // Преемственность в процессе обучения в школе. Л.: ЛГПИ, 1969. С.5-23.
136. Ляхова І., Учитель О. Використання системного аналізу процесу адаптації студентів-першокурсників // Рідна школа. 2001. - №1. С.61-63.
137. Майстренко Г.В. Формирование навыков чтения научного текста как одно из условий эффективной учебной адаптации студентов-первокурсников // Адаптация учащихся и молодёжи к трудовой и учебной деятельности. Иркутск, Изд-во Иркутск. гос. ун-та, 1986. С.103-114.
138. Максимов О.С. Педагогічна технологія: історико-методологічний аналіз // Біологія і хімія в школі. 2001. -№ 1. С.7-12.
139. Максимов О.С. Рейтинг у системі оцінювання знань // Біологія і хімія в школі. 2000. - №4. С.17-20.
140. Максимова В.Н. Межпредметные связи в процессе обучения. М.: Просвещение‚ 1988. 192 с.
141. Маликов Н.В. Адаптация: проблемы, гипотезы, эксперименты: Монография. Запорожье: Просвіта, 2001. 359 с.
142. Мальований Ю. Педагогічна сутність гуманізації навчання // Шлях освіти. 1997. - №2. С.6-10.
143. Манько В.М. Функції наступності при підготовці фахівців в умовах ступеневої освіти // Наукові записки: Збірник наукових статей Національного пед. ун-ту ім. М.П.Драгоманова //Укл.: П.В.Дмитренко‚ Л.Л.Макаренко. К.: НПУ‚ 2002. Випуск 46. С.93-97.
144. Манько В.М. Наступність підготовки фахівців з механізації сільського господарства в умовах ступеневого навчання // Аграрна наука і освіта. К., 2002. Т. 3. -№ 3-4. С.126-132.
145. Марьинских Ю.М. Укрупнение дидактических единиц в процессе обучения физике в СПТУ: Дисс. канд.пед.наук: 13.01.02. К., 1991. 176 с.
146. Махмутов М.И. Современный урок и пути его организации. М.: Знание, 1975. 64 с.
147. Махмутов М.И. Современный урок: Вопросы теории. М.: Просвещение, 1981. 191 с.
148. Меерсон Ф.З. Адаптация, стресс и профилактика. М.: Наука, 1981. 278с.
149. Меерсон Ф.З. Основные закономерности индивидуальной адаптации / Физиология адаптационных процессов. М.: Наука, 1986. С.10-76.
150. Мельничук І.М. Система рейтингового контролю навчальної діяльності студентів при вивченні хімії // Наукові записки. Серія: Педагогічні науки. Засоби реалізації сучасних технологій навчання. Випуск 34. Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В.Винниченка. 2001. С.145-150.
151. Методика преподавания химии: Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов по хим. и биол. спец. /Под ред. Н.Е. Кузнецовой. М.: Просвещение, 1984. 415 с.
152. Методичні рекомендації до проходження педагогічної практики студентами біологічного факультету /Укладачі: Петренко В.В., Панасенко Т.В. Запоріжжя: ЗДУ. 2002. 28 с.
153. Методы активизации познавательной деятельности студентов: Метод. рекоментации / Сост. Ю.Е.Бушуев, А.Г.Васильев, В.Л.Маригодов, А.А.Слободянюк. К.: УМК ВО при Минвузе УССР, 1990. 168 с.
154. Мойсеюк Н.Є. Педагогіка: Навч. посібник. 4-е вид. К.: Академія, 2003. 615 с.
155.