НАУКОВІ ОСНОВИ КОМПЛЕКСНОЇ МЕТОДИКИ РОЗСЛІДУВАННЯ КОРИСЛИВИХ ЗЛОЧИНІВ У СФЕРІ ПІДПРИЄМНИЦТВА

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП .......................................................................................................................5

РОЗДІЛ 1 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КОРИСЛИВИХ ЗЛОЧИНІВ У СФЕРІ ПІДПРИЄМ-НИЦТВА.................................................................................19
1.1. Підприємництво як об'єкт кримінологічного та криміналістичного дослідження .................................................................................................................19
1.2. Криміналістична характеристика злочинів, її зв'язок з кримінально-правовою і кримінологічною характеристиками та використання в окремій методиці розслідуван-ня...............................................................................................36
1.3. Характеристика предмета посягання і умов вчинення злочинів у сфері підпри-ємництва........................................................................................................57
1.4. Характеристика способів і суб’єкта розкрадань майна ........................68
1.5.Способи легалізації майна, одержаного злочинним шля-хом................102
1.6. Особливості слідів (джерел доказів) розкрадань майна та пов’язаних з ними злочи-нів....................................................................................................….114

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ...................................................................................122

РОЗДІЛ 2 ТИПОВІ ЗАВДАННЯ, ЗАСОБИ ЇХ ВИРІШЕННЯ В СТАДІЇ ПО-РУШЕННЯ КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ І НА ПОЧАТКОВОМУ ЕТАПІ РОЗСЛІДУВАННЯ КОРИСЛИВИХ ЗЛОЧИНІВ У СФЕРІ ПІДПРИЄМНИЦТВА ......................................................................................................................……...127

2.1. Поняття тактичного завдання та його значення в криміналістичній методиці .....................................................................................................................127
2.2. Оцінка первинного матеріалу про злочин в стадії порушення кримінальної справи, взаємодія слідчого з оперативно-розшуковими апаратами органів внутрішніх справ........................................................................................………136
2.3. Подолання (попередження) ухилення від відповідальності осіб, винних у вчиненні злочинів...............................................................................................153
2.4. Забезпечення слідчим відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином.................................................................................................................178

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ...................................................................................196
РОЗДІЛ 3 СЛІДЧІ СИТУАЦІЇ І ВІДПОВІДНІ ЇМ КОМПЛЕКСИ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ТА ІНШИХ ДІЙ В МЕТОДИЦІ РОЗСЛІДУВАННЯ КОРИСЛИВИХ ЗЛОЧИНІВ У СФЕРІ ПІДПРИЄМНИЦТ-ВА........................…………………...200

3.1. Поняття слідчої ситуації та етапу розслідування і їх роль у побудові окремої методики розслідування .........................................................................200
3.2. Слідчі ситуації і відповідні комплекси процесуальних та інших дій, типові для початкового етапу розслідування .........................................................217
3.3. Слідчі ситуації і відповідні комплекси процесуальних та інших дій, типові для наступного етапу розслідування........................................................246
3.4. Особливості тактики підготовки і проведення окремих слідчих дій .260

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ...................................................................................278

РОЗДІЛ 4 ВИКОРИСТАННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ ЗНАНЬ ПРИ РОЗСЛІДУВАННІ КОРИСЛИВИХ ЗЛОЧИНІВ У СФЕРІ ПІДПРИЄМНИЦТ-ВА............................................................................................................................282
4.1. Поняття спеціальних знань, форми та суб’єкти їх використання при розслідування злочинів.........................................................................................282
4.2. Непроцесуальне використання допомоги спеціаліста при порушенні кримінальної справи і проведенні розслідування...............................................299
4.3. Участь спеціаліста у проведенні окремих слідчих дій .........................308
4.4. Підготовка і призначення окремих видів експер-тиз.............................320

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ...................................................................................333

РОЗДІЛ 5 ПРОФІЛАКТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ СЛІДЧОГО ПРИ РОЗСЛІДУ-ВАННІ КОРИСЛИВИХ ЗЛОЧИНІВ У СФЕРІ ПІДПРИЄМНИЦТ-ВА............................................................................................................................336
5.1. Поняття причин і умов, що сприяють вчиненню злочинів та їх роль в побудові окремих методик розслідування ..........................................................336
5.2. Причини і умови, що сприяють вчиненню розкрадань майна і пов’язаних з ними злочинів .................................................................................345
5.3. Основні профілактичні заходи, що застосовуються слідчим при розслідуванні злочинів у сфері підприємницт-ва..........................................................356

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ ..................................................................................365

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ.......................................................................................370
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..............................................................377
ДОДАТ-КИ..............................................................................................................408

ВСТУП
Перехід України до багатоукладної ринкової економіки, обумовив бурхливий розвиток підприємництва як складової господарської діяльності. Цей процес характеризується появою різноманітних за видами підприємницької діяльності комерційних структур, мережі комерційних банків і бірж, що їх обслуговують. Склалася і розвивається своєрідна інфраструктура ринкової економіки. За статистичними даними обсяг промислової продукції, що виробляється на приватних і колективних підприємствах у 2000 р. склав 75,3%, а побутових послуг – 77,5% [1, с.164, 170].
Актуальність теми дослідження. Позитивні зміни в суспільстві, які по-тенційно несе з собою підприємництво, супроводжуються і зростанням корисливої злочинності. Її структура і динаміка обумовлена кардинальними перетвореннями у відносинах власності, створенням сприятливих умов розвитку приватної ініціативи у гонитві за прибутками. На наш погляд, є підстави для висновку про те, що існує зв’язок між розповсюдженням економічних злочинів і рівнем насильницьких й корисливо-насильницьких злочинів (вбивств на замовлення, вимагання, розбійних нападів, підпалів). Проявом цього є, зокрема, інтегрування організованих злочинних груп загальнокримінальної спрямованості у сферу підприємницької діяльності, коли злочинно здобуті кошти вкладаються ними у пі-дприємства, банки та інші комерційні структури.
В Україні та інших країнах СНД на дійсний час фактично склалися дві економіки: легальна (контролюється державою) і нелегальна (тіньова). Перша економіка – це пусті рахунки, неплатежі, кредиторсько-дебіторська заборгованість, “лежачі” підприємства, а друга – це жвавий ринковий товарно-грошовий обіг, реальний прибуток і “живі” гроші. Періодично кримінальний капітал перетікає з легальної економіки в тіньову. І найбільш вразливим кримінальний бізнес є саме на стику цих двох економік, в момент перетікання капіталу “в тінь” і назад. Але не знаючи цих каналів, не маючи про них системного уявлення, сьогодні не вдасться повністю виявити і відтворити механізм більш-менш серйозного економічного злочину. Такі злочини як шахрайство, привласнення, посадові зловживання, приховування прибутків від оподаткування та інші фінансові махінації так або інакше пов’язані з використанням системи заосновних і фінансово-господарчих зв’язків.
Серед цих злочинів найбільш небезпечними є заволодіння чужим май-ном, що вчиняються організованими злочинними групами з використанням умов підприємницької діяльності. Це шахрайство (ст. 190 КК України), а також заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем (ст. 191 КК України). Їх особливістю в сучасних умовах є те, що скоюються вони з використанням статусу суб’єкта підприємницької діяльності. Засноване або придбане в установленому законодавством порядку підприємство використовується (його найменування, юридична адреса, банківські рахунки та інші реквізити юридичної особи) для вчинення широкомасштабних шахрайських операцій та їх маскування. Таким чином, законною формою (зареєстрованим підприємством) прикривається злочинна діяльності по заволодінню чужим майном. Обравши такий шлях збагачення підприємці-зловмисники вчиняють й інші злочини (фіктивне підприємництво, шахрайство з фінансовими ресурсами, підробка документів, службовий підлог, легалізація злочинно отриманого майна та інші), які мають корисливий характер і виступають необхідними елементами злочинної діяльності. Таким чином створюється своєрідна і досить складна технологія корисливої злочинної діяльності. На наш погляд, саме вона, а не розрізнені злочини повинна бути об’єктом доказування при розслідуванні у кримінальних справах даної категорії. Це потребує відповідного комплексного підходу і в наукових дослідженнях з криміналістичної методики.
Аналіз слідчо-судової практики показує, що корисливі злочини у сфері підприємницької діяльності, відрізняються від раніше відомих і досліджених в криміналістиці рядом характерних рис: 1) утворенням або придбанням юридичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності для здійснення розкрадань та інших економічних злочинів; 2) гнучким пристосуванням злочинців до діючого механізму підприємництва; 3) вчиненням розкрадань майна та інших злочинів організованими групами, до складу яких, заправило, входять підприємці, працівники банків, спеціалісти в області комп’ютерних технологій та інші; 4) використанням для маскування злочинів різноманітних цивільно-правових угод, фіктивних розрахункових операцій; 5) вправним використанням в злочинній діяльності фальсифікованих банківських та інших документів, новітніх технічних засобів; 6) використанням для досягнення злочинної мети недоліків чинного законодавства, що регулює підприємницьку діяльність.
За даними МВС України в 2000 р. було викрито 541 злочин у фінансо-во-кредитній сфері (банківській, зовнішньоекономічної діяльності, привати-зації), які були скоєні організованими злочинними угрупуваннями. Загалом же у цьому році було розслідувано 15,2 тис. тяжких злочинів, вчинених у сфері економіки, що на 13,4 % більше, ніж у 1999 р.[2, с.5-6]. Така тенденція зберігається й у поточному році. Але, як показує аналіз слідчої практики, ефективно розкривати і розслідувати ці злочини за допомогою традиційних методів неможливо. Для цього потрібні сучасні методичні розробки, засновані на глибоких наукових дослідженнях трансформацій у механізмах злочинної діяльності.
Останнього часу правоохоронні органи СНД зіткнулися з низкою серйозних проблем при виявленні і розслідуванні злочинів даної категорії. Мають труднощі і суди при розгляді відповідних кримінальних справ [3, с.77-81]. У зв’язку з цим, за оцінками окремих практичних працівників правоохоронних органів, добре підготовлені багатоепізодні економічні злочини мають мало перспектив доведення їх до стадії судового розгляду [4, с.22]. Складність кримінальних справ, що обумовлена специфічним механізмом економічних злочинів, посилюється часто недостатнім рівнем криміналістичної підготовки оперативних працівників, слідчих, суддів. І справа не тільки в недостатній кількості методичних посібників, практичних рекомендацій по розслідуванню цих злочинів. Існує нагальна необхідність внесення певних коректив в наукові дослідження і в викладання криміналістики в вищих юридичних учбових закладах, а також в закладах перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників правоохо-ронних органів.
Аналіз економічної злочинності свідчить, що на сучасному етапі розвитку ринку визначились основні власники, визначилася їх консолідація за галузевими, регіональними і фінансово-промисловими групами, сформувалися їх корпоративні інтереси на внутрішньому ринку і за кордоном. Всередині кожної групи проглядає розгалужена мережа заосновних зв’язків (підприємств, бірж, комерційних банків і підлеглих їм структур). Крім того, як відзначається у кримінологічних дослідженнях, нерідко встановлюється тісне співробітництво, а іноді і злиття регіональних фінансово-промислових груп з лідерами великих кримінальних угрупувань, залучення останніх до проведення власної політики у боротьбі з конкурентами [5, с.76; 6, с.27]. Таким чином кримінальні капітали набувають складної траєкторії руху, виявити і доказати яку без відповідних знань механізму економічних злочинів неможливо.
У даний час в криміналістичних дослідженнях спостерігається зако-номірна тенденція розробки методик розслідування злочинів в окремих видах підприємницької діяльності (приховування валютної виручки; фіктивного підприємництва, розкрадань майна у сфері банківської діяльності, в небанківських фінансових установах тощо). Це дозволяє дослідити специфічний механізм вчинення цих злочинів, описати кримінально-правові і криміналістично значущі ознаки і сформулювати відповідні рекомендації відносно їх виявлення і розслідування. Разом з тим існує низка проблем, загальних для окремих методик розслідування злочинів, вчинених у сфері підприємництва. В узагальненому вигляді ці злочини являють собою єдину злочинну технологію, яка здійснюється з використанням зовні правових форм для злочинного збагачення. Структура цієї діяльності буває достатньо складною і її елементи можуть мати самостійну кримінально-правову кваліфікацію і відповідний предмет доказування. Переплетіння і взаємозв’язок розкрадань майна з іншими економічними злочинами в одній кримінальній справі потребує комплексного дослідження деяких проблем розслідування на більш узагальненому рівні ніж окрема ме-тодика.
Потреби слідчої і судової практики вимагають комплексного підходу в оновленні криміналістичних методик, більш тісного зв’язку криміналістики з іншими, в особливості, з економічними науками і навчальними курсами, забезпечення спеціалізації підготовки кадрів для правоохоронної системи. Названі обставини обумовили вибір теми і напрямки даного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослі-дження проводилося у відповідності з напрямками, визначеними Комплекс-ною цільовою програмою боротьби зі злочинністю на 1996-2000 роки (розділи V, VІ, VІІ), затвердженої Указом Президента України N 837/96 від 17.09.96 р. та Національною програмою боротьби з корупцією (розділ І п.3, розділ ІІ п.13, 20), затвердженої Указом Президента України N 319/97 від 10.04.97 р., а також Комплексною програмою профілактики злочинності на 2001 - 2005 роки, затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 року № 1376. Підготовка наукових статей, навчальних посібників та монографій за темою дисертаційного дослідження була передбачена планами науково-дослідної та видавничої роботи Національного університету внутрішніх справ.
Мета і задачі дослідження. Метою даної роботи є формулювання на основі аналізу чинного законодавства, літературних джерел, слідчо-судової практики теоретичних положень і рекомендацій комплексного характеру щодо розробки і вдосконалення методик розслідування корисливих злочинів у сфері підприємництва.
Об'єктом дослідження є злочинна технологія заволодіння чужим майном шляхом шахрайства, зловживання службовим становищем (розкрадання майна) з використанням атрибутів підприємства, вчинення інших, пов’язаних з ним злочинів, а також діяльність правоохоронних органів по їх виявленню і розслідуванню.
Предмет дослідження складають окремі елементи механізму вчинення названих злочинів у взаємозв’язку, а також завдання розслідування та засоби їх вирішення, проблемність яких обумовлена використанням злочинцями законних форм підприємницької діяльності. Зокрема, при оцінці первинного матеріалу про злочини і порушенні кримінальної справи, в типових слідчих ситуаціях на початковому і наступному етапах розслідування, при встановленні причин і умов злочинів даної категорії та прийнятті заходів по їх усуненню. У предмет дослідження входять також проблемні (дискусійні) питання побудови окремих методик розслідування та їх викладання у навчальних курсах.
У відповідності з цим в дисертації поставлені і вирішуються наступні основні взаємно пов’язані завдання.
1. Проведення аналізу способів та інших елементів криміналістичної характеристики розкрадань майна, визначення їх зв’язку з іншими злочинами у сфері підприємницької діяльності.
2. Визначення типових завдань і засобів їх вирішення в стадії порушення кримінальних справ і на початковому етапі розслідування.
3. Визначення типових слідчих ситуацій і відповідних їм комплексів процесуальних та інших дій, характерних для розслідування корисливих злочинів у сфері підприємництва.
4. Визначення видів, форм і конкретних завдань застосування спеціаль-них знань при розслідуванні злочинів у сфері підприємництва.
5. Визначення основних напрямків профілактичної діяльності при розслідуванні корисливих злочинів у сфері підприємництва.
6. Визначення основних напрямків вдосконалення чинного законо-давства з точки зору попередження злочинів в сфері підприємництва і утворення найбільш сприятливих умов для їх виявлення і розслідування.
7. Розробка пропозицій, спрямованих на вдосконалення викладання криміналістики, окремих її спеціальних курсів при підготовці кадрів для правоохоронних органів.
Методи дослідження. При виконанні роботи дисертант керувався загальним діалектичним методом пізнання, використовуючи наступні наукові методи:
- методи логіки (аналіз, синтез, індукція, дедукція) використані при дослідженні нормативних актів, матеріалів кримінальних справ, аналітичних матеріалів, концепцій, точок зору авторів з окремих питань, що входять у предмет дослідження;
- історичний метод застосовувався при дослідженні появи і розвитку окремих теорій, концепцій, поглядів вчених криміналістів з проблем методики розслідування (криміналістичної характеристики злочинів, етапів розслідування, структури методики розслідування);
- порівняльно - правовий метод використаний при дослідженні кримінального, кримінально-процесуального, цивільного, господарського, банківського законодавства України, Росії та деяких інших країн;
- системно-структурний метод було використано при дослідженні механізму заволодіння чужим майном шляхом шахрайства, зловживання службовим положенням та інших злочинів, які тісно між собою пов’язані і утворюють певні технології злочинної діяльності у сфері підприємництва;
- соціологічні методи (опитування, анкетування, фокус-група, експертні оцінки) були застосовані для збору додаткової інформації про способи вчи-нення злочинів у сфері підприємництва, прояви протидії розслідуванню та засоби їх подолання, недоліки чинного законодавства та деякі інші проблемні питання.
У процесі дослідження піддавалися вивченню закони і підзаконні нормативні акти, що регулюють діяльність правоохоронних і контролюючих органів, нормативні акти МВС України (накази, рішення колегій, вказівки), постанови Пленумів Верховного Суду України, аналітичні матеріали, що стосувалися досліджуваної проблематики. З окремих питань використовувалось законодавство зарубіжних країн з розвинутою ринковою економікою (США, Великобританії, Франції), а також ряд міжнародних нормативних документів, що стосуються предмету дослідження.
При написанні дисертації були вивчені і використані роботи українських і російських вчених, що стосувалися предмету дослідження: Бєлкіна Р.С., Давыденко Л.М., Дулова А.В., Зелінського А.Ф., Зеленецького В.С., Колесніченко О.Н., Комісарова В.І., Коноваловой В.Є., Кузнецовой Н.Ф., Кудрявцева В.М., Ларичева В.Д., Матусовського Г.А., Поповича В.М., Овчинського О.С., Салтевського М.В., Шепитько В.Ю., Щербаковського М.Г., Яблокова Н.П., Яні П.С. та інших авторів. З окремих питань теми були використані роботи криміналістів, кримінологів, практичних працівників підрозділів по розслідуванню економічних злочи-нів інших країн.
У процесі дослідження проводилося вивчення та узагальнення матеріа-лів кримінальних справ про злочини пов’язані з заволодінням чужим майном у різних видах підприємницької діяльності (більше 200), опитування працівників оперативних і слідчих підрозділів МВС, прокуратури України різних областей (більше 250), які спеціалізуються на розкритті і розслідуванні господарських злочинів.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація являє собою перше у вітчизняній криміналістичній літературі комплексне монографічне дослідження проблем розслідування розкрадань майна та пов’язаних з ними злочинів, обумовлених чинниками підприємницької діяльності в період переходу до ринкової економіки. В дисертації міститься низка теоретичних положень та практичних рекомендацій, які сформульовані з врахуванням сучасних тенденцій в механізмі вчинення корисливих злочинів у сфері підприємницької діяльності, практиці їх розслідування і мають ознаки новизни. Сформульовані також пропозиції, спрямовані на вирішення існуючих концептуальних проблем побудови методик розслідування злочинів окремих видів та їх викладання при підготовці спеціалістів для правоохоронних органів.
Зокрема, в дисертації сформульовані наступні положення, що мають ознаки новизни.
1. Вперше з криміналістичних позицій визначена низка чинників підприємницької діяльності, що суттєво впливають на механізм вчинення корисливих злочинів і, відповідно, на предмет доказування, а також ситуації, що складаються під час розслідування. Визначається, що саме технологія корисливої злочинної діяльності (комплекс злочинів), а не розрізнені злочини є об’єктом доказування при розслідуванні у кримінальних справах даної категорії, що потребує комплексного підходу і в наукових дослідженнях з криміналістичної методики.
2. Дістала подальший розвиток концепція криміналістичної характерис-тики злочинів окремого виду, яка подається як накопичена система відомос-тей про механізм їх вчинення, що закладається в основу розробки методик розслідування. З урахуванням цього проведено розмежування понять “криміналістична характеристика злочинів” і “обставини, що підлягають встановленню”, сформульовані нові пропозиції щодо їх використання при побудові окремих методик розслідування.
3. Вперше у криміналістичній літературі на основі аналізу слідчо-судової практики дається описання узагальнених способів заволодіння чу-жим майном, вчинення інших, пов’язаних з ним, злочинів з використанням статусу підприємства. Визначаються способи легалізації майна, отриманого злочинним шляхом, в залежності від форми його існування (готівка, безготівкові грошові кошти, матеріальні цінності). Робиться висновок про існування закономірних зв’язків між розкраданнями майна та іншими злочинами у сфері підприємницької діяльності, які утворюють певні злочинні технології, використовувані організованими злочинними групами. Визначаються особливості слідів цих злочинів та їх використання як доказів.
4. Вперше сформульовані вимоги до первинного матеріалу про корисливі злочини у сфері підприємництва – складено перелік документів, необхідних для обгрунтованого порушення кримінальної справи і забезпечення її судової перспективи. Розглянуті проблемні ситуації, пов’язані з оцінкою первинного матеріалу, організацією взаємодії слідчих і оперативно-розшукових підрозділів правоохоронних органів, та можливі варіанти їх вирішення.
5. Удосконалено концепцію подолання (попередження) ухилення від кримінальної відповідальності винних у скоєнні злочину осіб, визначено її місце у структурі окремої методики розслідування злочинів як окремого тактичного завдання. Зокрема, ухилення від відповідальності розглядається з урахуванням специфіки корисливих злочинів у сфері підприємництва у трьох проявах: а) приховуванні (маскуванні) злочину; б) зникненні винного з постійного місця проживання (роботи) і переховуванні від слідства і суду; в) протидії розслідуванню.
6. Одержали подальший розвиток положення про забезпечення слідчим відшкодування матеріальних збитків, заподіяних злочином, і можливої конфіскації майна з урахуванням особливостей прийомів по приховуванню викраденого майна з використанням підприємств. Зокрема, досліджені особливості накладення арештів на банківські рахунки підприємств, які були використані злочинцями.
7. Одержала подальший розвиток концепція про слідчі ситуації, етапи розслідування та їх місце в структурі окремої методики розслідування. Зок-рема, етапи розслідування (початковий і наступний) розглядаються як певні проміжки розслідування, які характеризують стан слідства з точки зору повноти вирішення його завдань і визначаються прийнятими процесуальними рішеннями у кримінальній справі. Визначення тактичних завдань розслідування і необхідних для їх вирішення комплексів слідчих дій та оперативно-розшукових заходів (ОРЗ) саме відповідно до етапів розслідування і типових слідчих ситуацій забезпечує чіткість структури криміналістичних методик.
8. Вперше визначені типові слідчі ситуації початкового етапу розсліду-вання корисливих злочинів у сфері підприємництва з урахуванням не тільки характеру первинного матеріалу, але і статусу у підприємницькій діяльності ініціатора збирання цього матеріалу (заявника), а також статусу особи, відносно якої порушується кримінальна справа. На цій основі сформульовані відповідні тактичні завдання розслідування, визначені типові комплекси необхідних для їх вирішення слідчих дій та ОРЗ.
9. Удосконалені (розвинуті) положення щодо типових слідчих ситуацій наступного етапу розслідування, пов’язані з позицією обвинуваченого стосовно пред’явленого йому обвинувачення у скоєнні корисливого злочину. Зокрема, визначені типові варіанти поведінки обвинуваченого з використанням певних чинників підприємницької діяльності, які впливають на тактичні особливості підготовки і проведення окремих слідчих дій. На цій основі сформульовані відповідні тактичні завдання та рекомендації щодо їх вирішення.
10. Одержала подальший розвиток концепція використання спеціальних знань при розслідуванні злочинів. Визначені форми і конкретні прояви використання допомоги фахівців у кримінальних справах зазначеної категорії з урахуванням специфічності механізму економічних злочинів.
11. Удосконалено концепцію профілактичної діяльності слідчого у кримінальній справі, пов’язаної з встановлення причин злочину і умов, що сприяли його вчиненню, та прийняттям заходів щодо їх усунення. Визначені активні криміногенні фактори (причини) і пасивні (умови), що детермінують злочини у сфері підприємництва, а також шляхи їх усунення.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що в дослідженні визначені основні проблеми, з якими стикаються правоохоронні органи при виявленні і розслідуванні розкрадань майна та інших злочинів, що вчиняються з використанням статусу суб’єкта підприємницької діяльності, а також шляхи і засоби їх вирішення. Робота має комплексний характер і спрямованість на вдосконалення практики розслідування найбільш небезпечних економічних злочинів, підвищення ефективності криміналістичної підготовки спеціалістів для правоохоронних органів.
Теоретичні положення, рекомендації, висновки і матеріали, що міс-тяться в дисертації можуть бути використані:
1) безпосередньо практичними працівниками органів дізнання і слідства при розслідуванні конкретних злочинів, скоєних в процесі здійснення підприємницької діяльності;
2) при проведенні наукових досліджень, спрямованих на розробку і вдосконалення методик розслідування злочинів в окремих видах підприємницької діяльності;
3) для внесення доповнень в програми викладання криміналістики в ви-щих юридичних учбових закладах і розробки відповідного методичного забезпечення;
4) для узгодження міжпредметних зв’язків між учбовими курсами кримінально-правового циклу (кримінального права, кримінального процесу, криміналістики, кримінології) і курсами цивільно-правового та економічного циклів (цивільного права, банківського права, фінансового права, правових основ підприємницької діяльності, економічного аналізу і аудиту та інших) в учбових закладах, що готують спеціалістів для правоохоронних органів;
5) для розробки спеціальних курсів з криміналістики і їх методичного забезпечення в закладах перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів правоохоронних органів.
На основі матеріалів дисертаційного дослідження підготовлено навчальний посібник “Розслідування і попередження розкрадань майна у сфері підприємництва”, який рекомендований ГУРОС МВС України для використання у вищих навчальних закладах МВС України (лист № 6/7-2296 від 16.09.1999 р.).
Теоретичні положення, рекомендації, висновки і матеріали, що міс-тяться в дисертації, використані при складанні програми з криміналістики для Національного університету внутрішніх справ, а також спеціального курсу “Розслідування і попередження розкрадань майна у сфері підприємництва”, який викладається на факультетах з слідчо-криміналістичною спеціалізацією та економічної безпеки. Методичні матеріали спецкурсу, підготовлені на основі дисертаційного дослідження, використовуються у навчальному процесі в Національній академії внутрішніх справ України (м. Київ), Донецькому і Луганському інститутах внутрішніх справ та інших навчальних закладах, що підтверджується відповідними актами та довідками про впровадження.
Результати дослідження використовувалися дисертантом також при проведенні занять з практичними працівниками правоохоронних органів з проблем розслідування економічних злочинів (Інституті перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів МВС України, Інституті підвищення кваліфікації Генеральної прокуратури України ( м. Харків).
Апробація результатів дослідження. Окремі положення дисертаційного дослідження доповідалися автором, обговорювалися і в цілому мали підтримку на міжнародних та регіональних науково-практичних конференціях і семінарах в Харкові (1990, 1991, 1995, 1997, 1998, 2000, 2001 р.), Ростові-на-Дону (1999, 2000 р.), Києві (2001 р.).
Публікації. Основні положення і висновки дисертації викладені автором в індивідуальній монографії “Проблеми методики розслідування розкрадань майна в сфері підприємництва”, 2000 р. (18 д.а.), колективній монографії, навчальному посібнику (15 д.а.), в 26 наукових статтях у фахових виданнях (у тому числі в 5 зарубіжних) загальним обсягом 12,5 д.а., текстах лекцій, 11 тезах доповідей на конференціях і семінарах.
Структура роботи. Дисертація складається з вступу, п’яти розділів, загальних висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації складає 426 стор., з них: основний текст - 376 стор.; список використаних джерел – 30 стор.; додатки – 19 стор.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

У дисертації визначені основні криміналістичні проблеми, які виникають при розслідуванні корисливих злочинів у сфері підприємництва, зокрема, заволодіння чужим майном і пов’язаних з ним злочинів (фіктивного підприємництва, шахрайства з фінансовими ресурсами, підробки і використання документів, легалізації злочинно здобутого майна та інших). Взаємозв’язок і переплетіння цих злочинів обумовлюють необхідність вирішення слідчим комплексних завдань, пов’язаних з оцінкою первинних матеріалів в стадії порушення кримінальної справи, визначенням напрямків розслідування, вибором тактики проведення слідчих дій. Специфіка слідчих ситуацій, в яких доводиться працювати слідчим та оперативним працівниками по зазначеній категорії кримінальних справ багато в чому обумовлена чинниками підприємницької діяльності, їх впливом на вибір злочинцями способів вчинення злочинів і поведінку під час розслідування. Та обставина, що правоохоронні органи мають справу не з розрізненими злочинами, а з своєрідними і досить складними технологіями корисливої злочинної діяльності з використанням атрибутів підприємства, робить необхідним застосування комплексного підходу в практичній діяльності і в наукових дослідженнях з криміналістичної методики. Проведене дослідження дає підстави для наступних ви-сновків.
1. Підприємницька діяльність як складова ринкової економіки не тільки суттєво детермінує злочинність, але й впливає на трансформацію механізмів вчинення окремих видів злочинів. Одним з найважливіших наслідків цього впливу є оволодіння сферою підприємництва організованими злочинними угрупуваннями, розробкою ними витончених технологій злочинного збагачення, коли вчиняються не окремі розрізнені злочини, а їх комплекси. При цьому як інструмент злочинної діяльності використовується підприємство тієї організаційно-правової форми, яка надає можливості заволодівати чужим майном, надійно його приховувати та уникати кримінальної відповідальності. При порушенні кримінальної справи за ознаками одного з видів господарських злочинів слідчий часто має справу тільки з верхівкою “айсберга”, не здогадуючись про дійсні його розміри.
2. Центральне місце в організованій економічній злочинній діяльності займає розкрадання майна у формі шахрайства чи зловживання службовим становищем (розтрати, привласнення) з використанням атрибутів підприємства, необхідними супутниками якого є інші злочини (фіктивне підприємництво, підробка і використання підроблених документів, легалізація злочинно отриманих коштів). Характерною рисою цих злочинів є їх корисливість - спрямованість на заволодіння чужим майном, для маскування чого використовується оболонка господарських відносин. Вони вчиняються організованими злочинними групами при сприянні працівників банків, державних органів управління і контролю. В дисертації дається аналіз типових способів вчинення розкрадань майна, їх зв’язок з особливостями предмета посягання та суб’єкта злочину. Розроблена класифікація прийомів легалізації злочинно одержаного майна в залежності від форми його існування (готівка, безготівкові грошові кошти, матеріальні цінності) та характерні їх ознаки.
3. Враховуючи ту обставину, що злочини вчиняються під оболонкою господарської діяльності і мають вигляд відповідних правопорушень, необхідно брати до уваги, що предметом розслідування є не тільки діяльність фізичних осіб але й осіб юридичних (підприємств), які були використані злочинцями. Безумовно це значно розширює предмет доказування у кримінальній справі.
У зв’язку з цим в дисертації формулюється і доводиться необхідність використання в якості джерел доказів різноманітних документів, у яких зафіксовані наслідки діяльності підприємства та його керівників, дається їх класифікація та аналізується зміст. З цих же позицій досліджуються і особливості свідчень осіб як джерел доказів. Робиться висновок про необхідність врахування в тактиці проведення слідчих дій не тільки статусу осіб як учасників кримінального процесу, але і їх статусу в підприємницькій діяльності. Ці особливості залежать від обраної злочинцями сфери підприємницької діяльності, використаних ними способів вчинення і приховування злочинів та деяких інших факторів.
4. Приймаючи до уваги специфіку злочинів у сфері підприємництва, в методиках їх розслідування доцільно виділяти принципово важливі тактичні завдання, від вирішення яких, перш за все, залежить досягнення стратегічної мети кримінального судочинства (ст. 2 КПК України). У проведеному дослідженні такими завданнями визначаються, зокрема: 1) оцінка первинного матеріалу про злочин, прийняття рішення про порушення кримінальної справи і належна організація розслідування; 2) подолання (попередження) ухилення від відповідальності винних у розкраданні осіб; 3) забезпечення відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочинами. Названі тактичні завдання для свого вирішення потребують вчасного вжиття певних організаційних заходів, проведення комплексів слідчих дій та ОРЗ (тактичних операцій).
5. Окремі криміналістичні методики повинні будуватися з урахуванням слідчих ситуацій, типових для певного етапу розслідування: початкового (триває з моменту порушення кримінальної справи до притягнення особи в якості обвинуваченого) і наступного (охоплює проміжок часу з моменту пред’явлення особі обвинувачення і до складання обвинувального висновку).
При визначенні типових слідчих ситуацій, характерних для початкового етапу розслідування злочинів у сфері підприємництва, необхідно враховувати кілька чинників, які впливають на процес розслідування, тактику проведення слідчих дій та ОРЗ: 1) характер первинного матеріалу про злочин (як правило містяться ознаки комплексу злочинів); 2) правовий статус суб’єкта, відносно якого він зібраний (найманий працівник підприємства, власник, керівник, організаційно-правова форма підприємства); 3) ким зібраний первин-ний матеріал (державними контролюючими чи правоохоронними органами, службами контролю чи безпеки комерційної структури); 4) хто є потерпілим від злочину (юридична особа чи окрема фізична особа).
Для наступного етапу розслідування, основними завданнями якого є формування системи доказів щодо обвинувачення особи та її співучасників, встановлення причин злочину і умов, характер типових слідчих ситуацій визначається тією позицією цієї особи по відношенню до пред’явленого їй обвинувачення. У ситуаціях протидії розслідуванню поведінка обвинуваченого може полягати у посиланні для свого виправдання на певні негативні фактори і умови підприємництва, які нібито й стали причиною (а не злочинні дії) тих чи інших суспільно небезпечних наслідків. З урахуванням названих чинників у дисертації досліджені особливості підготовки і проведення таких слідчих дій як допит потерпілих і свідків, обшук і виїмка, допит підозрюваного (обвинуваченого), призначення експертиз. Сформульовані рекомендації з подолання перешкод, які є результатом протидії розслідуванню з боку обвинувачених та їх спільників.
6. Ефективна боротьба зі злочинністю у сфері підприємництва неможлива без використання спеціальних знань на різних етапах виявлення (розкриття) і розслідування злочинів у непроцесуальній і процесуальній формах. Вузловими моментами у діяльності правоохоронних органів, в яких потребується допомога спеціаліста, можуть бути визначені: 1) збирання первинного матеріалу про злочин (використання технічних засобів одержання і фіксації інформації під час проведення ОРЗ, консультації фахівця, документальна ревізія); 2) оцінка слідчим первинного матеріалу про злочин в стадії порушення кримінальної справи (консультації фахівця, пояснення ревізора); 3) проведення слідчих дій з участю спеціаліста (обшук, виїмка, огляд документів, допити); 4) при встановленні таких обставин злочину, які потребують проведення спеціальних досліджень (призначення криміналістичної експертизи документів, комп’ютерно-технічної експертизи, судово-бухгалтерської та фінансово-економічної експертиз).
7. До структури кожної криміналістичної методики доцільно включати профілактичну діяльність слідчого у кримінальній справі оскільки встановлення причин злочину і умов, що сприяли його вчиненню входять у предмет доказування. Економічна злочинність взагалі і, зокрема, злочинність у сфері підприємництва має специфічні причини (активні фактори) і сприятливі умови (пасивні фактори). Їх дослідження при формуванні методик розслідування вбачається необхідним тому що ці питання поки що недостатньо розроблені в теорії і досить складні у практичній реалізації. В окремих методиках розс-лідування мова повинна йти про типові причини конкретного виду чи групи злочинів (те, що безпосередньо викликає бажання в особи вчинити злочин), типові сприятливі умови (те, що полегшує досягнення злочинної мети) і типові заходи слідчого по їх усуненню. Слід звернути увагу на те, що далеко не всі причини і умови конкретних злочинів можуть бути усунуті за ініціативою слідчого в межах однієї кримінальної справи.
В дисертації на основі аналізу відомих кримінологічних досліджень та аналізу матеріалів кримінальних справ сформульовані нові положення щодо встановлення причин конкретного злочину (через вивчення особистості обвинуваченого) та виявлення умов з прийняттям заходів по їх усуненню, визначено місце цієї діяльності в структурі окремої методики розслідування. Криміналістична методика повинна бути каналом впровадження положень кримінології, які входять в систему професійної підготовки слідчого і оперативного працівника.
Таким чином в результаті проведеного дослідження можна конста-тувати, що існує нагальна необхідність кардинального оновлення з використанням комплексного підходу криміналістичних методик за наступними напрямками:
- врахуванням взаємних зв’язків між злочинами, що вчиняються у сфері підприємницької діяльності, коли вони утворюють технології злочинної діяльності по заволодінню чужим майном;
- відображенням у криміналістичних характеристиках злочинів нових способів їх вчинення з використанням тих чи інших організаційно-правових форм підприємств і господарських відносин, новітніх технологій;
- формуванням вимог до первинного матеріалу про злочини зазначеної категорії (для обгрунтованого порушення кримінальної справи) з урахуван-ням механізму їх вчинення з використанням атрибутів підприємств і господарських відносин;
- дослідженням особливостей організаційних форм взаємодії слідчого з працівниками оперативно-розшукових підрозділів в стадії порушення кримінальної справи, початковому і наступному етапах розслідування;
- дослідженням питань розпізнавання приховування злочинів, попере-дження намагань знищення доказів, подолання протидії розслідуванню;
- дослідженням особливостей забезпечення слідчим відшкодування заподіяної злочином шкоди за рахунок майна підприємств, куди були вкладені викрадені кошти;
- врахуванням зв’язку між механізмом вчинення злочину і слідчими ситуаціями на момент порушення кримінальної справи;
- врахуванням впливу на формування слідчих ситуацій і подальший хід розслідування факторів підприємництва (статусу особи у підприємницькій діяльності, відносно якої була одержана інформація про протиправну поведінку; статусу ініціатора перевірки (заявника), їх стосунків між собою; статусу суб’єкта проведення дослідчої перевірки та інших);
- визначенням напрямків профілактичної діяльності слідчого у кримінальних справах про злочини, які були скоєні при здійсненні того чи іншого виду підприємництва (сфери господарської діяльності) з урахуванням його специфічних умов.
8. Враховуючі складність розкриття і розслідування злочинів, що вчиняються з використанням атрибутів підприємства, нагальною є необхідність розробки і включення в учбові плани навчальних юридичних закладів, що готують спеціалістів для правоохоронних органів, спеціальних курсів з криміналістики. Ці спецкурси можуть бути зорієнтовані на певні види підприємницької діяльності чи галузі народного господарства (сфера товарного ринку, обіг цінних паперів, сфера кредитування, приватизація). Програмне та методичне забезпечення названих курсів спеціалізації повинно враховувати міжп-редметні зв’язки з відповідними економічними курсами (“Підприємницьке право”, “Банківське право”, “Економіко-правовий аналіз та аудит”).
Сформульовані в дисертації положення і рекомендації можуть бути використані:
- безпосередньо практичними працівниками органів дізнання і слідства при розслідуванні конкретних злочинів, скоєних в процесі здійснення підприємницької діяльності;
- при проведенні наукових досліджень, спрямованих на розробку і вдосконалення методик розслідування економічних злочинів окремих видів в окремих сферах підприємницької діяльності;
- для внесення доповнень в програми викладання криміналістики в ви-щих юридичних учбових закладах і розробки відповідного методичного забезпечення;
- для узгодження міжпредметних зв’язків між учбовими курсами кримінально-правового циклу (кримінального права, кримінального процесу, криміналістики, кримінології) і курсами цивільно-правового та економічного циклів (цивільного права, банківського права, фінансового права, правових основ підприємницької діяльності, економічного аналізу і аудиту та інших) в учбових закладах, що готують спеціалістів для правоохоронних органів;
- для розробки спеціальних курсів з криміналістики і їх методичного забезпечення в навчальних закладах, а також закладах перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів правоохоронних органів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Україна в цифрах у 2000 році: Корот. cтат. довід. – К.: Техніка, 2001. -256 с.
2. Доповідь заступника Міністра внутрішніх справ України генерал-полковника П.В. Коляди // Теорія і практика криміналістичного забезпечення розкриття та розслідування злочинів у сучасних умовах: Тези доп. міжнар. наук.-практ. конференції. ч. 1 – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2001, с.3 –22.
3. Марітчак Т. Помилки в кваліфікації господарських злочинів // Підприємництво, господарство і право. – 2001. - № 7, - с. 77-81.
4. Миндзар Ф. Как предотвратить укрытие преступлений // Законность. - 2000. - №7, - с.22.
5. Турчинов О. Тіньова економіка і тіньова політика // Політична думка. – 1996. - №3-4, - с. 75-85.
6. Криминогенная ситуация в России на рубеже ХХІ века /Под общ. ред. А.И. Гурова. – М.: ВНИИ МВД России, 2000. - 96 c.
7. Кузнецова Н.Ф. Рынок и проблемы преступности // Вестник Моск. ун-та. Сер.11. Право. – 1993. - № 6, - с.11-14.
8. Аванесов О.Г., Мусаев М.Х. Преступления в сфере предпринимательства и налогообложения. – М., 1992. - 76 с.
9. Колесников В.В. Экономическая преступность и рыночные реформы: Политико-экономические аспекты. - СПб: изд. СПб УЭФ, 1994. –с. 234.
10. Петров Э.И., Марченко Р.Н., Баринова Л.В. Криминологическая характеристика и предупреждение экономических преступлений. М.: Акад. МВД РФ, 1995. –82 с.
11. Исмагилов Р.Ф. Экономика и организованная преступность /Под ред. В.П.Сальникова. СПб.: Санкт-Петербург. акад. МВД России, 1997. - 114 с.
12. Яни П.С. Экономические и служебные преступления.-М.: "Интел-Синтез", 1997. –208 с.
13. Волобуєв А.Ф. Підприємництво як об'єкт кримінологічного та криміналістичного аналізу // Вісник Університету внутрішніх справ. Вип. 3-4.- Харків. – 1998. - с.24-33.
14. Закон України “Про підприємництво” від 07.02.91 р. (в редакції Закону України від 08.06.2000) // Відомості Верховної ради України. – 2000. - N 38, -ст.318.
15. Петюх В.Н. Рыночная экономика: Настольная книга делового человека. – Киев: Урожай, 1995. – 432 с.
16. Саниахметова Н. Государственное регулирование экономики и предпринимательства // Підприємництво, господарство і право. – 2001. - № 7, -с.3-6.
17. Шур М. Наше преступное общество. – М.: Прогресс, 1977. – 325 с.
18. Альбрехт У., Венц Дж., Уильямс Т. Мошенничество. Луч света на темные стороны бизнеса /Перев. с англ./ - СПб: Питер, 1995. – 400 с.
19. Marshall B. Clinard. "Corporate Corruption: The Abuse of Power". - Praeger, New York. – 1990. - p.76-77.
20. Маркс К. Капитал. Т.1 – М.: Изд. полит. л-ры, 1983. –905 с.
21. Биленчук П.Д., Еркенов С.Е., Кофанов А.В. Транснациональная преступность: состояние и трансформация. Уч. пособ. – К.: Атика, 1999. -272 с.
22. Бандурович О. Феномен підприємництва: сутність та проблеми розвитку // Україна: аспекти праці. Наук.-економ. та сусп.-політ. журнал. К.: Мін. екон. України. – 1995. - №1-2, - с. 53-55.
23. Огородник В. Тіньова економіка як кримінально економічний фено-мен // Політична думка. –1996. -№3-4, -с.86-95.
24. Украинские деловые новости. 1996. - № 6, -с.3.
25. Бородюк В.. Турчинов А., Приходько Т. Оценка масштабов теневой экономики и ее влияние на динамику макроэкономических показателей // Экономика Украины. 1996. - №11, -с.4-16.
26. Теневая экономика: опыт криминологического исследования /А.А. Горщак, Э.А. Дидоренко, В.Н. Иванов, Б.Г. Розовский/.- Луганск: РИО ЛИВД, 1997. –204 с.
27. Попович В.М. Тіньова економіка як предмет економічної криміно-логії. – К.: Правові джерела, 1998. -441 с.
28. Воробьев Е., Тимченко Б. Теневая экономика в условиях системного кризиса // Экономика Украины. – 1998. - №8, - с. 43-47.
29. Голик Ю.В. От экономической преступности к преступной экономике // Организованная преступность и коррупция. Исследования, обзоры, информация. Социально-правовой альманах. Вып.2. Екатеринбург: ИИТЦ «Зерцало-Урал». – 2000. - с. 50-61.
30. Волковский В.И. Налоговая преступность-это не просто уклонение от налогов // Прокурорская и следственная практика. – 1998. -№ 1, -с.57-58.
31. Тіньова економіка: стан та шляхи трансформації. Аналітична доповідь Українського центру економічних і політичних досліджень Київ, червень 1998 року // Уряду України, Президенту, законодавчій, виконавчій владі: Боротьба з контрабандою: проблеми та шляхи їх вирішення. – Київ: НДІ "Проблем людини". –1998. - с. 229-248.
32. Білецький В. Фіктивне підприємництво і економічна злочинність // Право України. – 1997. - № 5, -с. 34-37.
33. Середюк О. Державу розкрадають згідно з чинним законодавством // Шлях до перемоги. – 1997.- 7 серпня.
34. Курицина Е. Юридическое лицо как орудие преступления // Россий-ская юстиция. – 2001. -№ 2, -с.42-43.
35. Кушнеренко С.П. Способ совершения мошенничества с использова-нием лжепредприятия // Современные проблемы уголовного права, уголовного процесса, криминалистики, прокурорского надзора: Сб. науч. трудов. М.; СПб.; Кемерово. – 1998. -с.178-187.
36. Котин В. Фиктивные сделки в предпринимательской деятельности // Законность. –1996. - № 10, -с. 15-22.
37. Волобуєв А.Ф. Про деякі стандарти злочинної поведінки в технології організованої економічної злочинності // Вісник Академії правових наук України. – 2001. -№1 (24), - с.175-181.
38. Мельник П.В., Новиков С.И., Самилык Г.М. Расследование преступлений в сфере экономики: Учеб.-практ. Пособие . – К.: Фирма “ДИЯ” ЛТД, 1998. –184 с.
39. Расследование преступлений в сфере экономики: Руководство для следователей. – М.: Издательство «Спарк», 1999. –415 с.
40. Вопросы расследования преступлений. Справочное пособие /Под общ. ред. И.Н. Кожевникова. Науч. ред. А.Я. Кочанов. Изд. 2-е перераб. и доп. М.: изд-во «Спарк», 1997. -799 с.
41. Чехович Т. Хищение или законы рыночной экономики // Юридиче-ская практика . –2001. -№ 36 (194), 5 сентября, - с. 10.
42. Волобуєв А.Ф. Особливості розслідування злочинів у сфері економіки залежно від організаційної форми підприємств // Криміналістика та судова експертиза: Міжвідомчий науково-методичний збірник. Вип. 49. – К.: Міністерство юстиції України. – 2000. - с. 32-41.
43. Закон України «Про підприємства в Україні» від 27.03.91 р. (в редакції Закону України від 01.06.2000 р.) // Відомості Верховної ради України, 2000, N 35, ст.288.
44. Кримінальна справа № 1-1338 (10970030) за 1998 р. Архів Московського районного суду м. Харкова.
45. Закон України «Про господарчі товариства» від 19.09.91 р. (в редакції Закону України від 11.05.2000 р.) // Відомості Верховної ради України, 2000, N 32, ст.256.
46. Довірчі товариства з кримінальними ознаками // Урядовий кур’єр. – 1997. - 24 квітня №75-76, - с.6.
47. Столяров В.И. Диалектика как логика и методология науки. – М.: Политиздат, 1975. – 337 с.
48. Белкин Р.С. Криминалистика: проблемы сегодняшнего дня. Злобо-дневные вопросы российской криминалистики. – М.: Изд-во НОРМА, 2001. – 240 с.
49. Белкин Р.С. Курс криминалистики. В 3 т. Т. 3: Криминалистические средства, приемы и рекомендации. - М.: Юристъ, 1997. –480 с.
50. Сергеев Л.А. Расследование и предупреждение хищений, совершае-мых при производстве строительных работ. Автореферат дисс .. кандидата юрид. наук /12.00.09/ - М., 1966. –24 с.
51. Колесниченко А.Н. Научные и правовые основы методики расследования отдельных видов преступлений. Автореферат диссертации .. доктора юрид. наук /12.00.09/Харьков. юрид. инт-т. - Харьков, 1967.– 42 с.
52. Якимов И.Н. Практическое руководство к расследованию преступлений. - М., 1924.-436 с.
53. Громов Вл. Методика расследования преступлений. -М.: Юриздат, 1929. -170 с.
54. Голунский С.А., Шавер Б.М. Криминалистика. Методика расследования отдельных видов преступлений. - М.: Ин-т права АН СССР, 1939. – 372 с.
55. Евгеньев М.Е. Методика и техника расследования преступлений. - Киев, 1940. –307 с.
56. Зуйков Г.Г. Криминалистическое учение о способе совершения преступления // Соц. законность. –1971. - №11, -с.14-19.
57. Криминалистика. (Под общей ред. Проф. А. И.Винберга ). - М.: Госюриздат, 1959. –512 с.
58. Криминалистика. (Отв. ред. проф. А. Н. Васильев ). - М.: МГУ, 1963. – 618 с.
59. Программа курса «Криминалистика» (для юридических институтов и университетов). - М., 1981.-18 с.
60. Криминалистика /Под ред. проф. И.Ф. Пантелеева и заслужен. деятеля науки, проф. Н.А. Селиванова. – М.: Юрид. лит., 1984. –672 с.
61. Васильев Н.Н., Яблоков Н.П. Предмет, система и теоретические основы криминалистики. – М.: МГУ, 1984. - 144 с.
62. Белкин Р., Быховский И., Дулов А. Модное увлечение или новое слово в науке ? (Еще раз о криминалистической характеристике преступлений ) // Соц. законность. – 1987. - № 9, -с.56-58.
63. Колесниченко А.Н., Коновалова В.Е. Криминалистическая характеристика преступлений. Учеб. пособие. Харьков: Юрид. ин-т, 1985. - 93 с.
64. Криминалистика. Расследование преступлений в сфере экономики. (Под ред. проф. В.Д. Грабовского, доц. А.Ф. Лубина). - Ниж. Новгород, Нижегород. ВШ МВД России, 1995. – 400 с.
65. Старушкевич А.В. Криміналістична характеристика злочинів. Навчальний посібник. –Київ: НТВ “Правник”-НАВСУ, 1997. – 41 с.
66. Весельський В. Криміналістична характеристика злочинів // Право України. – 2001. - № 5, -с. 112-114.
67. Криминалистика. ( Отв. ред. проф. Н.П.Яблоков). - М.: изд. БЕК, 1996. –708 с.
68. Руководство для следователей /Под ред. Н.А.Селиванова, В.А. Снеткова/ - М.: ИНФРА-М, 1997. –732 с.
69. Фокина А.А. Роль криминалистической характеристики преступлений в укреплении связи науки криминалистики и практики расследования // Криминалистика и судебная экспертиза. Вып.41. – К. – 1990. - с.17-23.
70. Шиканов В.И. Междисциплинарная характеристика отдельных видов преступлений – информационная модель расследуемого события // Вопросы теории и практики следственной работы. – Иркутск.- 1988. - с. 25-28.
71. Пантелеев И.Ф. Криминалистическая характеристика преступлений // Криминалистика. Под ред. И.Ф. Пантелеева, Н.А. Селиванова. – М., 1993, с.25-39.
72. Образцов В.А. Учение о криминалистической характеристике пре-ступлений // Криминалистика. Под ред . В.А Образцова. – М., 1995, с.38-50.
73. Яблоков Н.П. Информационные основы расследования и криминалистическая характеристика преступлений // Криминалистика. Под ред. Н.П.Яблокова. – М., 1996, с. 34-43.
74. Горский Д.П. Определение. - М.: Мысль, 1974. –175 с.
75. Колесниченко А.Н. Общие положения методики расследования отдельных видов преступлений. – Харьков: Харьков.юрид. ин-т, 1976. – 40 с.
76. Ожегов С.И. Словарь русского языка. - М.. 1991. -797 с.
77. Белкин Р.С. Курс криминалистики. В 3 т. Т 1: Общая теория криминалистики. - М.: Юристъ, 1997. –408 с.
78. Матусовский Г.А. Криминалистика в системе научных знаний. – Ха-рьков: Вища школа, 1976. - 113 с.
79. Матусовский Г.А. О криминалистической характеристике хищений государственного и общественного имущества // Криминалистическая характеристика преступлений. - М. – 1984. - с. 54-58.
80. Кузьмичов В., Москвін Ю. Криміналістичне вивчення злочинної діяльності // Право України. – 1999. - №5, -с.65-67.
81. Белкин Р.С. Общая теория советской криминалистики. – Саратов: изд. Саратов. ун-та, 1986. – 397 с.
82. Андреев И.Д. Проблемы логики и методологии познания. - М.,: Наука, 1972. –320 с.
83. Яблоков Н.П. Общие положения методики расследования и научно-технический прогресс // Методика расследования преступлений. - М. – 1976. - с. 36-42.
84. Герасимов И.Ф. Криминалистические характеристики преступлений в методике расследования // Методика расследования преступлений. - М. – 1976. - с. 93-98.
85. Зелинский А.Ф. Криминология. Курс лекций. - Харьков: Прапор, 1996. –260 с.
86. Матусовский Г.А. Методика расследования хищений. - Киев: УМК ВО. 1988. – 88 с.
87. Матусовський Г. Оновлення криміналістичних методик – шлях до подолання економічних злочинів // Право України. – 1997. - № 11, -с.75-77.
88. Волобуєв А.Ф. Криміналістична характеристика розкрадань майна у сфері підприємницької діяльності // Вісник Університету внутрішніх справ. Вип. 2.- Харків. – 1997. - с.26-37.
89. Матусовский Г.А. Экономические преступления: криминалистиче-ский анализ. – Харьков: Консум, 1999. – 480 с.
90. Криминалистика. Учеб. пособие в схемах /под ред. А.Г. Филиппова/, 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Юриспруденция, 1999. - 240 с.
91. Таций В.Я. Объект и предмет преступления в советском уголовном праве.- Харьков, "Вища школа", 1988. –198 с.
92. Корж В. Є в Україні мафія. Кримінологічна характеристика економічної злочинності, мафії. Корупції, організованого злочинного спільництва // Юридичний вісник України. –1997. - № 35, -с.3.
93. Новые пластиковые деньги /Под ред. А.В.Спесивцева/. — М.: Банковское дело, 1994. – 184 с.
94. Электронные деньги: накопление; использование; хра¬нение; безопасность /Под ред. В.П.Невежина/. - М., 1995.
95. Попович В.М. Правові основи банківської справи та її захист від злочинних посягань. - Київ, КШК ДПФ"Дія-плюс", 1994.- 325 с.
96. Кримінальна справа № 1-214 за 1997 р. Архів Красноградського районного суду Харківської області.
97. Пряников П.В. К вопросу о динамике, структуре и криминалистической характеристике мошенничества в сфере предпринимательской деятельности // Северный Кавказ: борьба с преступностью. – Ростов-на-Дону: Ростов. ВШ МВД России. – 1997. - с.108-114.
98. Інструкція про безготівкові розрахунки в України в національній валюті (затв. постановою Правління НБУ 29.03.2001 р.№135) // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності: Додаток до журналу “Вісник Національного банку України”. – 2001. - № 5, -с. 43-104.
99. Закон України від 18.06.91 р. “Про цінні папери і фондову біржу” (в редакції Закону України від 03.06.99 р.) // Відомості Верховної Ради України. – 1999. - № 31, -ст. 251.
100. Інструкція про переміщення валюти України, іноземної валюти, банківських металів, платіжних документів, інших банківських документів і платіжних карток через митний кордон України (Затв. постан. Правління НБУ N 283 від 12.07.2000 р.) // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності: Додаток до журналу “Вісник Національного банку України”. – 2000. - № 9, -с. 73-89.
101. Кримінальна справа № 61951272 за 1997 р. Слідче управління УМВС України в Харківській області.
102. Інструкція про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті (затв. постановою Правління НБУ від 181298 р. № 527 в редакції Постанови НБУ № 146 від 14.04.2000) // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності: Додаток до журналу “Вісник Національного банку України”. –2000. - № 5, -с. 23-29.
103. Попович В. Організаційно-правові проблеми боротьби зі злочинністю у сфері фінансово-кредитної діяльності // Матеріали науково-практичної конференції. Львів, ВП Край. – 1995. - с.66-68.
104. Україна BUSINESS, №41(490), 11-18 жовтня 2000 р., - с.11
105. Городыский А.Н. Расследование преступлений в сфере внешнеэко-номической деятельности, связанных с сокрытием валютных ценностей // Организованная преступность и коррупция. Исследования, обзоры, информация. Социально-правовой альманах. Вып.2. Екатеринбург: ИИТЦ «Зерцало-Урал». – 2000. - с. 77-85.
106. Корчагин А.Г. Экономическая преступность. – Владивосток: изд-во Дальневосточного ун-та, 1998. –216с.
107. Марченко В. Розвал ІІ // Слобідський край. - 2001, 12 квітня. – с.2.
108. Борьба с отмыванием грязных денег в Украине возложена на налоговую службу // Вестник налоговой службы Украины. – 2001. - № 6, -с. 11.
109. Насонов О.Л. Деякі особливості кваліфікації злочинів, пов’язаних з незаконними операціями з валютними цінностями // Слідча практика. - К.: РВВ МВС України. – 1997. - с.15-17.
110. Хромушин А. Проблемы борьбы с фиктивным предпринимательством // Посредник. - 10.05.1999. - с. 6.
111. Панов Н.И. Уголовно-правовое значение способа совершения пре-ступления. – Харьков: Харьков. юрид. ин-т. 1984.
112. Сатуев Р.С. Преступность в сфере финансовых и банковских систем // Современные проблемы криминалистики. – М.: Академия управления МВД России. – 1998. - с. 39-50.
113. Кривенко Т., Куранова Э. Расследование мошенничества в частном предпринимательстве // Законность. – 1995. - №10, -с.20-25.
114. Лученок А.И. Мошенничество в бизнесе. – Минск: Амалфея, 1997. –272 с.
115. Выявление и раскрытие мошенничества /Голубовский В.Ю., Егор-шин В.М., Сурков К.В. и др. – СПб.: изд. «Лань», Санкт-Петербургский университет МВД России, 2000. -64 с.
116. Волобуев А.Ф., Осыка И.Н. Преступления, совершенные с использованием компьютерной техники: зарубежный опыт борьбы с ними и перспективы его использования в следственной и экспертной практике Украины // Криминалистика и судебная экспертиза: Респ. межвед.науч.-метод.сб. Вып. 48. – К.: Лыбидь. – 1997. - с.42-49.
117. Кримінальна справа №1-172 (12564) за 1996 р. Архів Черкаського обласного суду.
118. Ghares H. Swanson, Hell C. Chamerlin, Leonard Ferrito. Criminal investigation. New-York. –1988. - p. 446.
119. Council of Europe studies cybercrime. - Financial times business law Europe. – 1997. -12 March.- p. 7.
120. Біленчук П.Д., Зубань М.А. Компютерні злочини: соціально-правові і кримінолого-криміналістичні аспекти. Навчальний посібник. - К.: Укр.акад. внутр. справ, 1994. –72 с.
121. Гудков П.Б. Компьютерные преступления в сфере экономики // Ак-туальные проблемы борьбы с коррупцией и организованной преступностью в сфере экономики. - М.: МИ МВД России. – 1995. - с. 136-145.
122. Голубєв О.В. Комп’ютерні злочини в банківській діяльності. – Запоріжжя: ВЦ «Павел», 1997. -134 с.
123. Вертузаєв М., Попов А. Запобігання комп’ютерним злочинам та їх розслідування // Право України. – 1998. - № 1, -с.101-103.
124. Наумов В.В. Розслідування злочинів, вчинених у комерційних структурах та банківській системі // Слідча практика. К.: РВВ МВС України. – 1997. - с.20-23.
125. Кримінальна справа №1095032 за 1995 р. Слідче управління УМВС України в Харківській області.
126. Экономические преступления в США. Материалы семинара для прокуроров Российской Федерации, апрель 1996. – 31 с.
127. Овчинский А.С. Мошенничество в сфере финансов и инвестиций: из прошлого в будущее // Ревизор. - 1996. - № 1, -с.16-17.
128. Мысловский И. Н. Внимание: «Кидал-Инвест». - М.: «Спас», 1996.
129. Объектно-структурный анализ организованной преступности в сфере частных инвестиций. - М.: Моск. ин-т МВД России, 1997. -130 с.
130. Овчинский А. С., Борзунов К. К., Щерба В. В. Структрурные уровни организованной престпной деятельности в сфере финансов // Проблеми боротьби з організованою злочинністю. - М.: МИ МВС РФ. – 1996. - с. 24-30.
131. Урядовий кур’єр. – 1997. -6 червня, - с.7.
132. Голос Украины. – 1995. -7 июля, -с.3.
133. Декрет Кабінету Міністрів України «Про довірчі товариства» від 17.03.93 р. // Урядовий кур’єр. – 1995. -20 березня.
134. Голос Украины. – 1995. -7 июля, -с. 3.
135. Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 3.
136. Відомості Верховної Ради України. 1996. - № 5.
137. Волобуєв А.Ф., Золотухін І.І., Литвинов О.В. Характеристика розкрадань майна, що вчиняються в небанківських фінансових установах // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України. Вип. 2. – Луганськ. – 1998. - с.168-179.
138. Кримінальна справа №1-64(61970716) за 1998 р. Архів Київського районного суду м. Харкова.
139. Кримінальна справа № 1795029 за 1998 р. Слідче управління УМВС України в Харківській області.
140. Волобуев А.Ф. Расследование экономических преступлений: опыт России и Украины // Российская юстиция. - 2000. - № 4, -с. 51-52.
141. Кримінальна справа №1-745 (61951850) за 1997 р. Архів Київського районного суду м. Харкова.
142. Кримінальна справа №1-627 (2396040) за 1998 р. Архів Червонозаводського районного суду м. Харкова.
143. Аргументы и факты. – 2001. - № 34, -с.4-5.
144. Астапкина С.М. Методические рекомендации по расследованию хищений с применением подложных кредитовых авизо.- М.: Академия МВД РФ, 1993. -15 с.
145. Константинов А., Дикселиус М. Бандитская Россия. - СПб.: «Биб-лиополис»; «Олма-Пресс», 1997. - 592 с.
146. Методические рекомендации по расследованию уголовных дел о хищениях государсвтенных денежных средств с использованием чеков с грифом «Россия». М.: Академия МВД РФ, 1993. -8 с.
147. Баранов В.Н. Криминализация рынка ценных бумаг в сфере вексельного оборота // Преступность в сфере кредитно-финансовых отношений и на рынке ценных бумаг. Вып. 1: Проблемы борьбы с экономическими преступлениями, совершаемыми с использованием ценных бумаг: Специальный информационно-аналитический бюллетень. – М.: ВНИИ МВД России. – 1998. -с.13-23;
148. Гильмутдинов А.Р. Проблема определения ущерба от изготовления и сбыта поддельных денежных знаков и ценных бумаг государственного займа // Преступность в сфере кредитно-финансовых отношений и на рынке ценных бумаг. Вып. 1: Проблемы борьбы с экономическими преступлениями, совершаемыми с использованием ценных бумаг: Специальный информационно-аналитический бюллетень. – М.: ВНИИ МВД России. – 1998. -с.38.-45;
149. Ларичев В.Д., Спирин Г.М. Коммерческое мошенничество в России. Способы совершения. Методы защиты. – М.: «Экзамен», 2001. -256 с.
150. Василинчук В.І. Теоретико-прикладні аспекти розслідування шах-райства з фінансовими ресурсами // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2000. - № 1, -с.113-117.
151. Пискарева Н.В. Хмель Н.П. Характеристика преступных деяний, совершаемых организованными формированиями в финансовой среде // Проблемы борьбы с организованной преступностью и коррупцией: Сборник научных трудов. - М.: ВНИИ МВД России. – 1995. - с. 89-90.
152. Кривенко Т., Куранова Э. Расследование преступлений в кредитно-финансовой сфере // Законность. – 1996. - № 1, -с. 1225.
153. Мойсик В.Р., Андрушко П.П. Шахрайство з фінансовими ресурсами // Вісник Верховного суду України. – 2000. - №2, -с. 32-37.
154. Притика Д.М. Деякі проблеми застосування арбітражними судами кредитного законодавства. Злочини у фінансово-кредитній сфері // Вісник Вищого арбітражного суду України. - 2000. - №3, - c.212-214.
155. Волобуєв А.. Криміналістична характеристика злочинів у сфері кредитних відносин // Підприємництво, господарство і право. – 2001. - № 7, -с. 82-85.
156. Кримінальна справа № 1-511(12565) за 1998 р. Архів Черкаського обласного суду.
157. Довбак О. Деякі аспекти розслідування злочинів, пов’язаних з отриманням кредитів // Вісник Львівського університету. Серія юридична. Львів. -1999. - Вип. 34, -с. 230-234.
158. Волобуєв А. Особливості порушення кримінальних справ про злочини у сфері кредитних відносин та їх розслідування // Вісник прокуратури. –2001. - № 3, -с.44-50.
159. Комиссаров В.И., Лапин Е.С. Расследование хищений, совершенных с использованием товарных кредитов. – М.: ООО, изд-во «Юринформ», 2001. -192 с.
160. Максимов С. Уголовная ответственность за невыполнение должником заемных обязательств // Законность. – 1998. - № 5, -с.10-13.
161. Яни П. Установление признаков хищения при неисполнении договорных обязательств // Российская юстиция. – 1995. - № 7, - с. 47-48.
162. Комсомольская правда в Украине. – 2001. - 10 августа, -с. 12.
163. Луценко О.А. Расследование хищений в сфере банковской деятель-ности. Автореферат дисс. ...кандидата юридических наук /12 00 09/ Краснодарский ун-т. - Краснодар, 1998. - 28 с.
164. Time. – 1995. -29 May, -p. 3.
165. Факты. – 1999. -18 сентября, -с.5.
166. Кернер Х., Дах Э. Отмывание денег. - М.: Международные отношения, 1996. –240 с.
167. "Грязные" деньги и закон. Правовые основы борьбы с легализацией преступных доходов.(Под общ. ред. Е.А. Абрамова).-М.:Инфра, 1995. - 296 с.
168. Данилевский Ю.А., Овсянников Л.Н. Взгляд на "грязные" деньги с Британских островов // "Бухгалтерия и банки". – 1997. - № 1, - с.24-29.
169. Савченко А. "Відмивання" грошей: кримінально-правовий і порівняльний аспекти // Право України. – 1997. - № 5, -с.38-42.
170. Stephen R. Kroll. Some thoughts on law enforcement and stored value products. - Butterworths Journal of International Banking and Financial Law / January. – 1997. - p.3-5.
171. Luis Kranden. Features of inquiry. - Police review / 3 January. – 1997. - p.30-33.
172. Указ Президента України № 118 від 4.07.2000 р. “ Про додаткові заходи щодо посилення боротьби з приховуванням неоподаткованих доходів, а також відмивання доходів, одержаних незаконним шляхом” //Урядовий кур’єр. - 4.07.2000. - №118.
173. Сєнніков В. Законодавче забезпечення боротьби з відмиванням коштів, отриманих злочинним шляхом // Вісник НБУ. - 1998. - № 3, -с.22-23;
174. Босхолов С.С. Политико-правовые проблемы борьбы с «грязными деньгами» в России // Международное