НЕЗАКОННІ ДІЇ У РАЗІ БАНКРУТСТВА: ПРОБЛЕМИ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОЇ КВАЛІФІКАЦІЇ ТА ВДОСКОНАЛЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА

Краткое описание

З М І С Т

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ..……………………………..….. 4
ВСТУП…………………….……………………………………...……….… 6
РОЗДІЛ 1. Відносини, пов’язані з неспроможністю і банкрутством, як предмет правового регулювання та об’єкт кримінально-правової охорони
1.1. Поняття, загальна характеристика та механізм правового регулювання відносин неспроможності ..………………………………………………..……… 17
1.2 Розвиток законодавства України про кримінальну відповідальність за злочини, пов’язані з банкрутством ………………………………………………. 30
Висновки до розділу 1……………………………………………………… 40
РОЗДІЛ 2. Незаконні дії у разі банкрутства: юридичний аналіз складу злочину, сучасний стан законодавчого регулювання і шляхи його вдосконалення
2.1. Об’єкт і предмет незаконних дій у разі банкрутства ……………….. 43
2.2. Об’єктивна сторона незаконних дій у разі банкрутства ….………… 70
2.3. Суб’єкт незаконних дій у разі банкрутства ….……………………... 100
2.4. Суб’єктивна сторона незаконних дій у разі банкрутства ………..… 127
Висновки до розділу 2 ……………………………………………………. 140
РОЗДІЛ 3. Проблеми відмежування незаконних дій у разі банкрутства від суміжних складів злочинів і кваліфікації за сукупністю з іншими злочинами
3.1. Співвідношення незаконних дій у разі банкрутства та інших злочинів, що посягають на відносини, пов’язані з неспроможністю і банкрутством……………………………………………………………………... 145
3.2. Співвідношення незаконних дій у разі банкрутства та інших суміжних складів злочинів …..…………………………………….………………………. 167
Висновки до розділу 3 .…………………………………………..……….. 185 ВИСНОВКИ ...……………………………………………………………. 188
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………..…. 195
ДОДАТКИ ...……………………………………………………………… 226
ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Відповідно до ст. 13 Конституції України держава взяла на себе обов’язок забезпечувати соціальну орієнтацію економіки. В юридичній літературі 90-х років минулого століття обґрунтовано підкреслювалося, що так зване "ринкове самореґулювання" не здатне вирішити це завдання. Інститут банкрутства є одним з найважливіших інструментів трансформації вітчизняної економіки в напрямі соціально орієнтованої моделі: на сучасному етапі він створює справедливий баланс між приватними та публічними інтересами, будучи покликаним забезпечувати як справедливе задоволення вимог кредиторів, так і охорону інтересів самого боржника від несумлінних кредиторів і збереження суб’єкта господарювання.
На жаль, правовий інститут банкрутства нині активно використовується для фактичного перерозподілу власності як дуже ефективний спосіб. Злочини, пов’язані з банкрутством, мають високий ступінь суспільної небезпеки: вони підривають довіру в господарських взаємовідносинах, відштовхують потенційних інвесторів, внаслідок чого зменшується приплив капіталовкладень у вітчизняне виробництво, тощо. Саме тому кримінально-правова охорона відносин, пов’язаних із неспроможністю і банкрутством, виступає важливою складовою частиною механізму правового реґулювання цих суспільних відносин.
Питання кримінальної відповідальності за злочини у сфері банкрутства плідно аналізувалися в роботах, зокрема, вітчизняних і зарубіжних вчених: П.П. Андрушка, П.С. Берзіна, Б.В. Волженкіна, Л.Д. Гаухмана, В.В. Гордієнка, Н.О. Гуторової, О.О. Дудорова, А.Е. Жалінського, І.А. Клепицького, Б.І. Колба, А.Г. Кудрявцева, Н.О. Лопашенко, І.Ю. Михальова, В.О. Навроцького, О.І. Перепелиці, А.М. Ришелюка, П.А. Свєтачєва, Є.Л. Стрельцова, В.Я. Тація, А.Х. Тімербулатова, В.І. Тюніна, М.І. Хавронюка, І.В. Шишко, П.С. Яні. Останнім часом в Україні було захищено кілька кандидатських дисертацій, у яких висвітлювалися кримінально-правові аспекти злочинів, пов’язаних з банкрутством, – це роботи Н.М. Ляпунової (2001 р.), Б.М. Грека (2005 р.), О.О. Круглової (2005 р.), О.В. Фролової (2006 р.). Однак окремого дослідження складу злочину "незаконні дії у разі банкрутства" (ст. 221 КК України) у контексті з’ясування шляхів удосконалення законодавчого реґулювання кримінальної відповідальності за цей господарський злочин в Україні не здійснювалося. Аналіз складу злочину, передбаченого ст. 221 КК України, проведено в дисертації в аспекті всебічного розкриття бланкетного змісту цієї кримінально-правової заборони і з урахуванням того, що кримінально-правове регулювання відносин неспроможності є однією зі складових єдиного правового механізму реґулювання вказаних суспільних відносин.
Оскільки вивчення злочинів у сфері банкрутства неможливе без розуміння господарсько-правових аспектів відносин неспроможності, з цією метою автором було опрацьовано роботи науковців у галузі господарського та цивільного права: Р.Г. Афанасьєва, П.Д. Баренбойма, О.М. Бірюкова, В.В. Вітрянського, В.В. Джуня, О.В. Дзери, О.С. Іоффе, В.В. Луця, В.К. Мамутова, Б.М. Полякова, В.Ф. Попондопуло, О.А. Пушкіна, Я.Г. Рябцевої, Н.О. Саніахметової, В.І. Семчика, М.І. Тітова, М.В. Телюкіної, В.С. Щербини, Я.М. Шевченко, Р.Б. Шишки, Г.Ф. Шершеневича та інших учених.
Сформульовані в дисертації положення ґрунтуються на загальних здобутках науки кримінального права, кримінології, теорії права, які знайшли відображення в роботах провідних українських і російських учених дореволюційного, радянського та сучасного періодів: С.С. Алексеєва, Л.С. Білогриць-Котляревського, Ю.В. Бауліна, Я.М. Брайніна, В.І. Борисова, В.К. Глістіна, П.С. Дагеля, О.М. Джужі, А.Ф. Зелінського, О.М. Костенка, Н.Ф. Кузнецової, С.Я. Лихової, Т.О. Леснієвські-Костаревої, О.В. Лохвицького, П.С. Матишевського, А.А. Музики, А.В. Наумова, Б.С. Нікіфорова, М.І. Панова, П.М. Рабіновича, О.Я. Свєтлова, М.Д. Сєргієвського, О.Ф. Скакун, М.С. Таганцева, С.А. Тарарухіна, А.Н. Трайніна, Є.В. Фесенка, І.Я. Фойницького, С.С. Яценка та інших.
Відсутність монографічних робіт, присвячених проблематиці кримінальної відповідальності за незаконні дії у разі банкрутства, прогалини та суперечності в механізмі правого реґулювання відносин неспроможності, необхідність гармонізації кримінального та господарського законодавства у сфері банкрутства, наявність у доктрині низки неоднозначно вирішуваних дискусійних питань, пов’язаних із кримінально-правовою характеристикою "банкрутських" злочинів взагалі та незаконних дій у разі банкрутства зокрема, й зумовили вибір теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана на кафедрі кримінального права Луганського державного університету внутрішніх справ відповідно до "Пріоритетних напрямків наукових і дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004 – 2009 років", затверджених наказом МВС № 755 від 5 липня 2004 р. (п. 2.5 "Аналіз і розроблення заходів по боротьбі зі злочинністю у сфері економіки. Боротьба з економічною злочинністю"), а також розділу 4 Плану проведення науково-дослідної роботи ЛДУВС на 2006 рік (схвалено на засіданні вченої ради ЛДУВС від 14 грудня 2005 року, протокол № 3).
Метою дисертаційного дослідження є розроблення узгодженої з положеннями господарського законодавства дієвої системи кримінально-правових заходів протидії вчиненню незаконних дій у разі банкрутства і формулювання на цій основі пропозицій щодо вдосконалення кримінального законодавства і правозастосовної практики.
Для досягнення вказаної мети ставляться такі основні завдання:
- проаналізувати стан наукового дослідження проблем кримінальної відповідальності за незаконні дії у разі банкрутства;
- виявити характерні риси відносин неспроможності як предмета правового реґулювання та об’єкта кримінально-правової охорони, особливості механізму їх правового реґулювання;
- вивчити історію розвитку законодавства про кримінальну відповідальність за неповернення боргу в Україні;
- здійснити порівняльно-правовий аналіз вітчизняного та зарубіжного кримінального законодавства, яке передбачає відповідальність за вчинення злочинів у сфері банкрутства взагалі й незаконних дій у разі банкрутства зокрема;
- здійснити юридичний аналіз складу злочину, передбаченого ст. 221 КК України;
- з’ясувати й проаналізувати юридично значущі ознаки незаконних дій у разі банкрутства, які дозволяють відмежовувати цей злочин від суміж¬них складів злочинів;
- вивчити стан практики застосування ст. 221 КК України, виявити пов’язані з цією практикою проблеми, здійснити аналіз статис¬тичних да¬них про поширеність досліджуваного злочину;
- розробити відповідні рекомендації щодо вдоскона¬лення Кримінального кодексу України та Господарського кодексу України.
Об’єктом дослідження є відносини неспроможності та їх кримінально-правова охорона як складова єдиного правового механізму реґулювання цих суспільних відносин.
Предметом дослідження є теоретичні та прикладні проблеми кримінально-правової протидії незаконним діям у разі банкрутства, визначені завданнями дослідження.
Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети та вирішення завдань дослідження у роботі було використано загальнонаукові та спеціальні наукові методи. За допомогою діалектичного методу вдалося здійснити аналіз поняття й основних рис, які відрізняють відносини неспроможності від інших видів суспільних відносин, а також ознак складу незаконних дій у разі банкрутства. Структурно-системний аналіз застосовувався для: аналізу механізму правового реґулювання відносин неспроможності; визначення місця кримінально-правової охорони в механізмі правового реґулювання відносин неспроможності; дослідження родового, видового й безпосереднього об’єктів і предмета незаконних дій у разі банкрутства, а також з’ясування місця цього злочину в системі злочинів у сфері господарської діяльності. Догматичний метод дозволив проаналізувати додержання правил законодавчої техніки при конструюванні диспозиції кримінально-правової норми, яка встановлює відповідальність за незаконні дії у разі банкрутства. Історичний метод надав можливість простежити розвиток вітчизняного законодавства про неспроможність і відповідальність за вчинення злочинів у сфері банкрутства, основні національні історичні традиції та тенденції його розвитку. Порівняльно-правовий метод було використано для зіставлення ст.ст. 218 – 221 КК України з відповідними нормами кримінального законодавства інших держав в плані висунення таких пропозицій щодо вдосконалення чинного КК, які б враховували позитивний досвід кримінально-правового захисту відносин неспроможності в зарубіжних країнах. Соціологічний метод став у нагоді при вивченні практики застосування ст.ст. 218 – 221 КК України та розгляду справ про банкрутство у господарських судах, а також офіційних, наукових і бібліографічних джерел. За допомогою логіко-юридичного методу було розроблено пропозиції щодо вдосконалення диспозиції ст. 221 КК України.
Емпіричну базу дослідження становлять: дані, одержані в результаті вивчення 62 кримінальних справ, порушених органами внутрішніх справ за ст.ст. 218 – 221 КК у різних реґіонах України протягом 2001– 2006 р.р.; статистичні дані МВС про кількість зареєстрованих протягом 2001 – 2005 р.р. злочинів, передбачених ст.ст. 218 – 221 КК; статистичні дані Державної судової адміністрації України про кількість осіб, засуджених протягом 2001 р. – першого півріччя 2006 р. за вироками, що набрали законної сили, за вчинення злочинів, передбачених ст.ст. 218 – 221 КК; дані, одержані в результаті вибіркового вивчення 72 справ про банкрутство, розглянутих протягом 2001 – 2005 р.р. господарськими судами в Луганській і Донецькій областях; матеріали узагальнень Вищого господарського суду України з питань, пов’язаних із застосуванням Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Нормативною базою дослідження є Конституція України, чинне кримінальне, господарське, цивільне, господарсько-процесуальне законодавство.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим в Україні монографічним дослідженням проблем кримінально-правової кваліфікації незаконних дій у разі банкрутства, в якому кримінально-правову охорону відносин неспроможності проаналізовано як складову частину єдиного правового механізму реґулювання зазначених суспільних відносин.
До найбільш важливих результатів, які відображають наукову новизну дисертаційної роботи, можна віднести такі положення:
1. З метою усунення з’ясованих неузгодженостей і суперечностей між нормами господарського, цивільного і кримінального права, що виникли внаслідок недодержання принципу системності при встановленні кримінальної відповідальності за злочини у сфері банкрутства, обґрунтовується доцільність внесення таких змін до диспозиції ст. 221 КК України: 1) виключення з неї звороту "майнові обов’язки"; 2) доповнення її вказівкою на такого суб’єкта злочину, як фізична особа – підприємець; 3) заміни формулювання "службова особа суб’єкта господарської діяльності" поняттям "службова особа"; 4) заміни формулювання "у разі банкрутства" зворотом "в період провадження у справі про банкрутство"; 5) заміни терміну "дії" поняттям "діяння".
2. З урахуванням того, що лише Кримінальний кодекс визначає, які саме суспільно небезпечні діяння є злочинами, та їх кримінально-правові наслідки (ч. 2 ст. 1, ч. 3 ст. 3 КК України 2001 р.), доведено, що закріплені в ст. 215 Господарського кодексу України норми, які встановлюють власні ознаки злочинів, пов’язаних із банкрутством, не мають жодного правового значення. З урахуванням цієї обставини, а також того, що ст. 215 ГК України в багатьох положеннях не узгоджена зі змістом ст.ст. 218 – 221 КК України, вперше запропоновано виключити ст. 215 із Господарського кодексу України.
3. З метою термінологічної узгодженості між кримінальним і реґулятивним законодавством та недопущення необґрунтованого виключення з кола суб’єктів відповідних злочинів іноземців та осіб без громадянства вперше обґрунтовано необхідність: 1) заміни в диспозиціях ст.ст. 218 – 221 КК України поняття "громадянин – засновник" терміном "засновник (учасник) суб’єкта господарської діяльності"; 2) заміни в диспозиції ст. 218 КК України терміна "громадянин – суб’єкт підприємницької діяльності" та в диспозиції ст. 222 КК України терміна "громадянин-підприємець" зворотом "фізична особа – підприємець". Також уперше запропоновано виключити з диспозиції ст. 221 КК України словосполучення "власник суб’єкта господарської діяльності", яке охоплюється поняттям "засновник (учасник) суб’єкта господарської діяльності".
4. Висувається авторське визначення видового об’єкта злочинів, передбачених ст.ст. 218 – 221 КК України, під яким пропонується розуміти відносини неспроможності як структурно вреґульовану систему соціально значущих суспільних відносин, що забезпечують правовий господарський порядок у частині захисту інтересів фізичних, юридичних осіб і держави від ризиків, зумовлених неплатоспроможністю і банкрутством суб’єктів господарської діяльності. Удосконалено дефініцію основного безпосереднього об’єкта незаконних дій у разі банкрутства як суспільних відносин, що забезпечують встановлений законом порядок здійснення господарської діяльності в період провадження у справі про банкрутство.
5. Вперше в українській кримінально-правовій доктрині наведено арґументи на користь того, що кваліфікуючими ознаками, які істотно підвищують суспільну небезпеку злочину, передбаченого ст. 221 КК України, мають визнаватись вчинення його за попередньою змовою групою осіб і в період провадження у справі про банкрутство банків чи інших фінансових установ, а так само містоутворюючих, стратегічних та особливо небезпечних підприємств.
6. Наведено додаткові арґументи щодо необхідності криміналізації порушення встановленого законом порядку задоволення майнових вимог кредиторів у період провадження у справі про банкрутство, а також прийняття такого задоволення кредитором, який знає про незаконність наданої йому переваги. Доведено доцільність доповнення КК України ст. 221-1 під назвою "Незаконне задоволення вимог кредиторів", запропоновано її редакцію.
7. На основі аналізу правового статусу арбітражного керуючого показано, що він має організаційно-розпорядчі й адміністративно-господарські повноваження, призначається на посаду уповноваженим органом – господарським судом, виконує дуже важливу соціальну функцію, а тому повинен визнаватися з кримінально-правової точки зору службовою особою і нести визначену для таких осіб кримінальну відповідальність. Обґрунтовано, що проблему кримінально-правового статусу арбітражного керуючого, з приводу якого в доктрині триває дискусія, необхідно вирішувати в межах кримінального закону в цілому, а не окремо взятої норми (зокрема, ст. 221 КК). У зв’язку з цим уперше запропоновано примітку 1 до ст. 364 КК України після слів "виконують такі обов’язки за спеціальним повноваженням" доповнити словами "у тому числі арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією та ліквідатори)".
8. Дістала подальший розвиток наукова концепція, згідно з якою в злочинах, передбачених кримінально-правовими нормами з бланкетними диспозиціями, інтелектуальною ознакою умислу винного має охоплюватись усвідомлення не лише кримінальної, а й спеціальної (реґулятивної) протиправності. У зв’язку з цим доведено, що інтелектуальною ознакою умислу суб’єкта злочину, передбаченого ст. 221 КК України, має охоплюватись і усвідомлення протиправності свого діяння з точки зору законодавства про неспроможність.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висновки та пропозиції, викладені в роботі, можуть бути використані: 1) у науково-дослідній діяльності – як матеріал для подальшого дослідження проблем кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, пов’язаних із банкрутством; 2) у правотворчості – для вдосконалення норм кримінального, господарського та цивільного законодавства; 3) у правозастосовній діяльності – при кваліфікації працівниками суду і правоохоронних органів незаконних дій у разі банкрутства, а також для розроблення відповідних роз’яснень Пленуму Верховного Суду України; 4) у навчальному процесі – на лекціях, семінарських, практичних та індивідуальних заняттях із курсу Особливої частини кримінального права, спецкурсів "Кваліфікація злочинів" і "Злочини у сфері господарської діяльності", для підготовки підручників і навчальних посібників.
Пропозиції щодо внесення змін та доповнень до КК з питань вдосконалення кримінальної відповідальності за незаконні дії у разі банкрутства було направлено до Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України, який дав позитивну оцінку пропозиціям, внесеним автором, і повідомив, що вони будуть враховані в законодавчій діяльності (лист голови Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності № 06-19/14-464 від 21.02.2007 р. міститься в додатку А до дисертації). Напрацьовані в процесі дисертаційного дослідження матеріали використано під час проведення навчальних занять у Луганському державному університеті внутрішніх справ (акт впровадження від 01.02.2007 р. міститься в додатку Б до дисертації) та в діяльності органів прокуратури (акт впровадження від 17.01.2007 р. міститься в додатку В до дисертації).
Особистий внесок здобувача. Положення, які викладені в дисертації та складають її наукову новизну, розроблені автором особисто. У статті, опублікованій у співавторстві з А.О. Полтавським, власні теоретичні розробки дисертанта становлять 50% змісту. Наукові ідеї та розробки, що належать співавтору цієї роботи, у дисертації не використовуються.
Апробація результатів дисертації. Основні висновки та положення дисертаційного дослідження викладались автором у доповідях та обговорювалися: на міжнародних науково-практичних семінарах "Безпека у Причорноморському регіоні України: загрози та протидія" (м. Одеса, 2004 р.); "Тіньова економіка в інфраструктурі організованої злочинності" (м. Одеса, 2004 р.); на науково-практичному семінарі "Проблеми запобігання службовим злочинам у сфері господарської діяльності" (м. Харків, 2004); на науково-методичному семінарі "Проблеми застосування кримінального законодавства України" (м. Луганськ, 2005); на міжнародній науковій конференції молодих учених та здобувачів "Актуальні проблеми правознавства" (м. Харків, 2006); на міжнародних науково-практичних конференціях "Кримінальний кодекс України 2001 року: проблеми застосування і перспективи удосконалення" (м. Львів, 2006 р., 2007 р.).
Публікації. Основні результати дисертації висвітлено у 11 статтях, 10 з яких опубліковано у наукових фахових виданнях, і 4 тезах виступів на науково-практичних конференціях та семінарах.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, які містять вісім підрозділів, висновків (до кожного розділу та загальних висновків до всієї роботи), списку використаних джерел (313 найменувань) і додатків. Повний обсяг рукопису дисертації становить 230 сторінок, із них основний текст – 194 сторінки, список використаних джерел – 31 сторінка, обсяг додатків – 5 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження дозволяє зробити кілька загальних висновків і запропонувати рекомендації щодо вдосконалення кримінального законодавства, яким перед¬бачається відповідальність за вчинення незаконних дій у разі банкрутства.
1. Проаналізувавши правову природу відносин неспроможності (банкрутства), ми дійшли висновку про те, що ці відносини належать до господарських, оскільки складаються в процесі здійснення господарської діяльності, мають майновий і організаційно-управлінський характер, у їх правовому реґулюванні гармонійно застосовуються імперативний і диспозитивний методи. Відносини неспроможності як предмет правового реґулювання і об’єкт кримінально-правової охорони – це вся сукупність суспільних відносин, що складаються в процесі здійснення господарської діяльності при вреґулюванні проблеми відновлення платоспроможності суб’єкта господарювання. Зазначені відносини охоплюють три види взаємопов’язаних між собою суспільних відносин: 1) відносини щодо запобігання неплатоспроможності та банкрутству; 2) відносини щодо ініціювання провадження у справі про банкрутство; 3) відносини, що складаються в період провадження у справі про банкрутство.
2. Процес правового реґулювання відносин неспроможності поділяється на декілька взаємопов’язаних стадій: а) формування логічної правової норми; б) виникнення та реалізація прав та обов’язків (правовідносини); в) застосування юридичної відповідальності в разі вчинення правопорушення. Структурні елементи логічної правової норми, що реґламентує відносини неспроможності, містяться в нормативних актах, які належать до різних галузей права – господарського, господарського процесуального, цивільного, трудового, фінансового та кримінального. Статті 218 – 221 КК України в структурі логічної правової норми, що реґулює відносини неспроможності, становлять собою найбільш сувору санкцію в разі її невиконання. У зв’язку з цим необхідною умовою ефективності правового реґулювання відносин неспроможності є дотримання принципу системності в процесі законотворчої діяльності. Тому понятійний апарат, який використовується в диспозиціях ст.ст. 218 – 221 КК України, повинен бути узгоджений з нормами реґулятивних галузей права – господарського, цивільного, господарського процесуального, трудового, фінансового тощо.
3. З метою термінологічної узгодженості між кримінальним, цивільним і господарським законодавством вважаємо за доцільне внести певні зміни до диспозицій ст.ст. 218 – 221 КК України, а саме:
а) замінити в диспозиціях ст.ст. 218 – 221 КК України поняття "громадянин – засновник" терміном "засновник (учасник) суб’єкта господарської діяльності", а також замінити в диспозиції ст. 218 КК України термін "громадянин – суб’єкт підприємницької діяльності" та в диспозиції ст. 222 КК України термін "громадянин-підприємець" зворотом "фізична особа – підприємець". Це необхідно для того, щоб не допустити безпідставного виключення з кола суб’єктів злочинів у сфері банкрутства іноземців та осіб без громадянства;
б) виключити з диспозиції ст. 221 КК України словосполучення "власник суб’єкта господарської діяльності", оскільки воно з цивільно-правової точки зору є некоректним і охоплюється поняттям "засновник (учасник) суб’єкта господарської діяльності", що названий в аналізованій нормі як окремий суб’єкт злочину;
в) доповнити диспозицію ст. 221 КК України окремою вказівкою на такого суб’єкта злочину, як фізична особа – підприємець, оскільки відповідно до ст. 53 ЦК України, п. 2 ч. 7 ст. 128 ГК України, а також ст. 47 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" фізична особа, яка є підприємцем, може бути визнана банкрутом;
г) замінити формулювання "службова особа суб’єкта господарської діяльності" поняттям "службова особа". Буквальне тлумачення формулювання "службова особа суб’єкта господарської діяльності", яке використано в диспозиції ст. 221 КК України для позначення одного із суб’єктів злочину, не дозволяє відносити до цієї категорії осіб, які не займають посади на тому чи іншому підприємстві, в установі або організації;
ґ) виключити з диспозиції ст. 221 КК України зворот "майнові обов’язки", оскільки він охоплюється поняттям "майно", яке позначає у зазначеній кримінально-правовій нормі самостійний предмет злочину.
4. Проведене дослідження таких форми об’єктивної сторони незаконних дій у разі банкрутства, як приховування майна або відомостей про нього, майнових обов’язків або документів, які відображають господарську чи фінансову діяльність, дозволяє стверджувати, що аналізований злочин може бути вчинений не тільки шляхом дії, а й шляхом бездіяльності. Наприклад, це може бути неоформлення документів щодо товарно-матеріальних цінностей, неповідомлення інформації про розмір майна або про його місцезнаходження, ненадання певного документа особі, яка відповідно до нормативно-правових актів повинна отримати такий документ. З урахуванням викладеного вважаємо за необхідне у диспозиції та назві ст. 221 КК України термін "дії" замінити поняттям "діяння".
5. Аналіз об’єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 221 КК України, дозволяє зробити висновок про те, що обстановка вчинення злочину, яка позначена формулюванням "у разі банкрутства", викладена неясно та некоректно з точки зору законодавства про неспроможність. Працівнику правозастосовчого органу складно зрозуміти, з якого саме моменту особу можна притягати до кримінальної відповідальності за вчинення аналізованого злочину: 1) з моменту подання (надходження до суду) позовної заяви про порушення справи про банкрутство; 2) з моменту винесення господарським судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство; 3) з моменту винесення господарським судом рішення про визнання суб’єкта господарської діяльності банкрутом. Проведене дослідження дає підстави стверджувати, що незаконні дії у разі банкрутства можуть бути скоєні тільки в період, протягом якого здійснюється провадження у справі про банкрутство. У зв’язку з цим пропонується в диспозиції ст. 221 КК України формулювання "у разі банкрутства" замінити зворотом "в період провадження у справі про банкрутство".
6. Закріплені в ст. 215 ГК України норми, які встановлюють власні ознаки злочинів, пов’язаних з банкрутством, не мають жодного правового значення, оскільки лише Кримінальний кодекс визначає, які саме суспільно небезпечні діяння є злочинами та їх кримінально-правові наслідки (ч. 2 ст. 1, ч. 3 ст. 3 КК України 2001 р.). Проведений аналіз питання визначення розміру шкоди, яку заподіюють злочини у сфері банкрутства, та потерпілого від злочину, передбаченого ст. 221 КК України, показує, що ч. 4 ст. 215 ГК України суперечить КК України, принаймні, за цими двома важливими позиціями. Однак ст. 215 ГК України суперечить ст.ст. 218 – 221 КК України й у багатьох інших положеннях, докладне висвітлення яких виходить за межі тематики нашого дисертаційного дослідження.
Отже, існування зазначеної норми в ГК України тільки породжує зайві суперечності між господарським і кримінальним законодавством, дає підстави говорити про його неузгодженість, вносить плутанину у правозастосовну діяльність. На підставі викладеного пропонуємо виключити ст. 215 із ГК України.
7. Видовим об’єктом злочинів, передбачених ст.ст. 218 – 221 КК України, виступають відносини неспроможності як структурно організована та нормативно вреґульована система соціально значущих суспільних відносин, що забезпечують правовий господарський порядок у частині захисту інтересів фізичних, юридичних осіб і держави від ризиків, зумовлених неплатоспроможністю та банкрутством суб’єктів господарської діяльності. Основний безпосередній об’єкт незаконних дій у разі банкрутства – це суспільні відносини, що забезпечують установлений законом порядок здійснення господарської діяльності в період провадження у справі про банкрутство. Додатковим об’єктом злочину, передбаченого ст. 221 КК України, виступають охоронювані законом: 1) суспільні відносини, що забезпечують установлений законом порядок відправлення правосуддя в частині одержання господарським судом достовірної інформації про майновий стан суб’єкта господарювання, стосовно якого розглядається справа про банкрутство, а також у частині обов’язкового виконання рішень господарського суду; 2) суспільні відносини власності; 3) суспільні відносини, які забезпечують правомірну службову діяльність апарату управління суб’єкта господарювання, стосовно якого знаходиться у провадженні справа про банкрутство.
8. Дослідження суспільної небезпеки вчинення незаконних дії у разі банкрутства дозволило дійти висновку про те, що законодавець необґрунтовано не диференціює кримінальну відповідальність за незаконні дії у разі банкрутства за допомогою кваліфікуючих ознак. У зв’язку з цим ст. 221 КК України пропонується доповнити частиною другою відповідного змісту.
З урахуванням викладеного вище, пропонується викласти ст. 221 КК України у такій редакції:
Стаття 221. Незаконні діяння у разі банкрутства
Умисне приховування майна або відомостей про майно, передача майна в інше володіння або його відчуження чи знищення, а також підроблення, приховування або знищення документів, які відображають господарську чи фінансову діяльність, якщо ці діяння вчинені засновником (учасником) суб’єкта господарської діяльності, фізичною особою – підприємцем або службовою особою в період провадження у справі про банкрутство і завдали великої матеріальної шкоди, – караються …
Діяння, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вони вчинені за попередньою змовою групою осіб або в період провадження у справі про банкрутство банків чи інших фінансових установ, а також містоутворюючих, стратегічних та особливо небезпечних підприємств, – караються …
9. Звернення до зарубіжного досвіду законодавчої реґламентації кримінальної відповідальності за злочини, пов’язані з банкрутством, а також врахування суспільної небезпеки порушення встановленого законом порядку задоволення майнових вимог кредиторів або прийняття такого задоволення кредитором наводять на думку про доцільність криміналізації зазначених діянь. У зв’язку з цим пропонується доповнити КК України статтею 221-1 під назвою "Незаконне задоволення вимог кредиторів", яку бажано викласти в такій редакції:
"Порушення встановленого законом порядку задоволення майнових вимог кредиторів у період провадження у справі про банкрутство, якщо це діяння вчинено службовою особою або засновником суб’єкта господарської діяльності, а також фізичною особою – підприємцем, прийняття такого задоволення кредитором, який знає про незаконність наданої йому переваги, –караються …".
Діяння, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вони вчинені в період провадження у справі про банкрутство банків або інших фінансових установ, містоутворюючих, стратегічних або особливо небезпечних підприємств, – караються ...".
10. Аналіз правового статусу арбітражного керуючого дозволяє зробити висновок про те, що він має достатні повноваження для вчинення незаконних дій у разі банкрутства. Крім того, арбітражний керуючий, використовуючи надані йому законом повноваження, як особа, що виконує функції керівника юридичної особи – боржника, здатен скоїти й низку інших злочинів, – таких, як шахрайство з фінансовими ресурсами, ухилення від сплати податків, злочини у сфері службової діяльності тощо.
У зв’язку з цим арбітражний керуючий як особа, котра виконує дуже важливу соціальну функцію та відповідно до рішення господарського суду наділена організаційно-розпорядчими й адміністративно-господарськими повноваженнями, повинен визнаватись службовою особою (за ознакою виконання відповідних обов’язків за спеціальним повноваженням) і нести визначену для таких осіб кримінальну відповідальність. Вважаємо, що кримінально-правовий статус арбітражного керуючого треба чітко закріпити в межах кримінального закону в цілому, а не окремо взятої норми (зокрема, ст. 221 КК України). Для виришення цієї проблеми пропонуємо примітку 1 до ст. 364 КК України після слів "виконують такі обов’язки за спеціальним повноваженням" доповнити словами: "у тому числі арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією та ліквідатори)".
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Александров Ю.В., Клименко В.А. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для для студентів вищ. навч. закл. – К.: МАУП, 2004. – 328 с.
2. Алексеев С.С. Общая теория права. В двух томах. Т. 2. – М.: Юрид. лит., 1982. – 360 с.
3. Андрушко П.П. Вдосконалення механізму кримінально-правової охорони підприємницької діяльності у новому Кримінальному кодексі України // Економічні злочини: попередження і боротьба з ними. Міжвідомчий науковий збірник. Том 25 / За ред. А.І. Комарової, М.О. Потебенька, В.П. Пустовойтенка та ін. – К., 2001. – С. 664 – 675.
4. Андрушко П.П., Стрижевська А.А. Загальна характеристика злочинів у сфері службової діяльності // Законодавство України. Науково-практичні коментарі. – 2005. – № 9. – С. 79 – 82.
5. Андрушко П.П., Стрижевська А.А. Зловживання владою або службовим становищем: кримінально-правова характеристика (ст. 364 Кримінального кодексу України) // Законодавство України. Науково-практичні коментарі. – 2005. – № 2. – С. 16 – 42.
6. Андрушко П.П., Стрижевська А.А. Службова особа як суб’єкт злочинів у сфері службової діяльності // Законодавство України. Науково-практичні коментарі. – 2005. – № 9. – С. 58 – 87.
7. Андрушко П. Чи може фізична особа, що здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, визнаватись службовою? // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали X регіональної науково-практичної конференції, 5 – 6 лютого 2004 р. – Львів: Юрид. ф-т Львівського національного університету ім. І. Франка, 2004. – С. 405 – 409.
8. Архів Вінницького обласного суду. Справа № 11-11 за 2000 рік.
9. Архів господарського суду Дніпропетровської області за 2004 р. Постанова Вищого господарського суду України від 21.04.2004 р. у справі № Б26/29/03.
10. Архів господарського суду міста Севастополя за 2003 р. Постанова Вищого господарського суду України від 28.05.2003 р. у справі № 20-4/653.
11. Архів місцевого суду Оріхівського району Запорізької обл. Справа № 1-279 за 1999 р.
12. Архів Одеського міського суду. Справа № 23/151-99-3734 за 1999 р.
13. Архів Рубежанського міського суду. Справа № 1-49 за 2003 рік.
14. Архів Стаханівського міського суду. Справа № 1-318 за 2004 рік.
15. Афанасьев Р.Г. Проблеми правового регулювання банкрутства за законодавством України: Автореф. … дис. канд. юрид. наук. – Донецьк, 2001. – 20 с.
16. Бакуменко Н. Статус арбитражного управляющего // Юридическая практика. – 2006. – 4 июля. – № 27.
17. Банк "Україна": ліквідація по-Івано-Франківськи [Електронний ресурс] // (19.10.2006).
18. Баренбойм П. Правовые основы банкротства: Учебное пособие. – М.: Белые альвы, 1995. – 200 с.
19. Белогриц-Котляревский Л.С. Учебник русского уголовного права. Общая и Особенная части. – Киев-Петербург-Харьков: Южно-Русское Книгоиздательство Ф.А. Иогансона, 1903. – 618 с.
20. Бенедисюк І. Кримінальна відповідальність за доведення до банкрутства // Вісник податкової служби України. – 2000. – № 19. – С. 55 – 59.
21. Берзін П.С. Злочини у сфері господарської діяльності: методика обчислення матеріальної шкоди. – К.: Юрисконсульт, 2005. – 149 с.
22. Берзін П.С. Незаконне використання засобів індивідуалізації учасників господарського обороту, товарів, та послуг: аналіз складів злочину, передбаченого ст. 229 КК України: Монографія. – К.: Атіка, 2005. – 316 с.
23. Білоконєв В. Об’єкт злочину з позиції системного аналізу // Юридичний вісник України. – 2003. – 18 – 24 жовтня. – № 42.
24. Білоконєв В. Заподіяння шкоди об’єкту злочину (співвідношення соціального і фактичного) // Юридичний вісник України. – 2004. – 18 – 24 вересня. – № 38.
25. Бірюков О.М. Порівняльно-правовий аналіз інституту неспроможності у законодавстві України та деяких іноземних країн: Дис. … канд. юрид. наук. – К., 1999 – 171 c.
26. Бірюков О. Місце законодавства про неспроможність у правовій системі країн з ринковою економікою // Вісник Академії правових наук України. – 2000. – № 4 (23). – С. 151 – 161.
27. Бірюков О.М. Інститут неспроможності в системі приватного права // Юридичний вісник. – 2002. – № 1. – С. 97– 103.
28. Бобылев А.И. Механизм правового воздействия на общественные отношения // Государство и право. – 1999. – № 5. – С. 104 – 109.
29. Болдарь Г.Е. Некоторые проблемы определения субъекта незаконных действий при банкротстве в уголовном законодательстве Украины и Российской Федерации // Уголовно-правовая политика и проблемы противодействия современной преступности: Сборник научных трудов /Под ред. д.ю.н., проф. Н.А. Лопашенко. – Саратовский Центр по исследованию проблем организованной престпности и коррупции. – Саратов: Сателлит, 2006. – С. 312 – 315.
30. Болдарь Г.Е. Отношения, связанные с несостоятельностью и банкротством, как объект уголовно-правовой охраны // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України. – Луганськ, 2004. – Вип. № 2. – С. 249 – 258.
31. Болдарь Г.Е., Полтавский А.А. Некоторые проблемы уголовной ответственности за доведение до банкротства с неосторожной формой вины // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ. – Луганськ, 2005. – Вип. № 4. – С. 147 – 156.
32. Болдарь Г.Є. Арбітражний керуючий як суб’єкт злочину, передбаченого ст. 221 КК України // Проблеми запобігання службовим злочинам у сфері господарської діяльності: Матер. наук.-практ. cемінару. [Харків] 9 лист. 2004 р. /Редкол.: В.В. Сташис (голов. ред.) та ін. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – С. 67 – 72.
33. Болдарь Г.Є. Деякі аспекти кримінальної відповідальності за вчинення злісного банкрутства за законодавством зарубіжних держав і України // Кримінальний кодекс України 2001 р.: проблеми застосування і перспективи удосконалення: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції 7–8 квітня 2006 р.: У 2-х ч. – Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2006. – Ч. 2. – С. 262 – 265.
34. Болдарь Г.Є. Деякі питання вдосконалення кримінального законодавства, що передбачає відповідальність за незаконні дії у разі банкрутства // Актуальні проблеми політики: Збірник наукових праць. – Одеса, 2004. – Вип. № 20. – С. 39 – 43.
35. Болдарь Г.Є. Злочини у сфері банкрутства як один із інструментів механізму функціонування тіньової економіки // Актуальні проблеми політики. Збірник наукових праць. – Одеса, 2005. – Вип. № 26. – С. 53 – 58.
36. Болдарь Г.Є. Кримінально-правовий статус арбітражного керуючого // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 3. – С. 110 – 114.
37. Болдарь Г.Є. Предмет незаконних дій у разі банкрутства: проблемні питання // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ. – Луганськ, 2006. – Вип. № 1. – С. 148 – 156.
38. Болдарь Г.Є. Проблеми визначення об’єкта незаконних дій у разі банкрутства // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. – 2004. – № 1. – С. 60 – 68.
39. Болдарь Г.Є. Проблеми відмежування незаконних дій у разі банкрутства від злочинів проти власності // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ. – Луганськ, 2006. – Вип. № 4. – С. 79 – 86.
40. Болдарь Г.Є. Проблемні питання визначення змісту інтелектуальної ознаки умислу при вчиненні незаконних дій у разі банкрутства // Кримінальний кодекс України 2001 р.: проблеми застосування і перспективи удосконалення: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції 13–15 квітня 2007 р.: У 2-х ч. – Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2006. – Ч. 2. – С. 26 – 29.
41. Болдарь Г.Є. Пропозиції та зауваження до законопроектів "Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-виконавчого кодексу України (щодо гуманізації кримінального та кримінально-виконавчого законодавства)" та "Про внесення змін до Кримінально-виконавчого кодексу України (з метою приведення у відповідність із світовими та Європейськими стандартами)" // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ. – Луганськ, 2007. – Вип. № 1. – С. 222 – 223.
42. Болдарь Г.Є. Cпіввідношення незаконних дій у разі банкрутства та суміжних складів злочинів // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. – № 8. – С. 51 – 59.
43. Болдарь Г.Є. Щодо удосконалення диспозиції ст. 219 КК України // Актуальні проблеми правознавства: Тези доповідей і наукових повідомлень учасників наукової конференції молодих учених та здобувачів /За заг. ред. проф. М.І. Панова – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2006. – С. 220 – 222.
44. Брич Л.П., Навроцький В.О. Кримінально-правова кваліфікація ухилення від оподаткування в Україні: Монографія /Автор вступ. стат. М.Я. Азаров. – К.: Атіка, 2000. – 288 с.
45. Брич Л.П., Навроцький В.А. Ознаки посадової особи та кваліфікація господарських злочинів, вчинених нею // Підприємництво, господарство і право. – 2001. – № 2. – С. 68 – 71.
46. Брич Л., Навроцький В. Суб’єкт ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів за чинним Кримінальним кодексом України: дискусійні питання // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1999. – № 7. – С. 41 – 47.
47. Брич Л.П. Cуміжні склади злочинів: поняття та ознаки // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 6. – С. 102 – 109.
48. Бурбело О.А., Дорофиенко В.В., Недодаева Н.Л. Банкротство предприятий (экономико-правовые аспекты): Научно-практическое издание. – Луганск, 2003. – 228 с.
49. Васильев Е.А. Правовое регулирование несостоятельности и банкротства в буржуазном гражданском и торговом праве. Учебное пособие. – М.: Изд. МГИМО, 1983. – 94 с.
50. Васильев Е.А. Правовое регулирование конкурсного производства в капиталистических странах: Учебное пособие. – М.: Изд. МГИМО, 1989. – 99 с.
51. Васильцева О.О. Об’єкт кримінальних банкрутств: проблеми розуміння // Науковий вісник Юридичної академії МВС. – 2002. – № 3. – С. 264 – 271.
52. Васильцева О.О. Суб’єкти кримінальних банкрутств // Вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2002. – Вип. 2. – С. 202 – 213.
53. Венгеров А.Б. Теория государства и права: Учебник / А.Б. Венгеров. – 2-е изд. – М.: Омега-Л, 2005. – 608 с.
54. Вереша Р.В. Проблеми вини в теорії кримінального права: Навч. посібник. – К.: Атіка, 2005. – 464 с.
55. Верин В.П. Преступления в сфере экономики: Учебно-практическое пособие: Серия "Российское право: теория и практика". – М.: Дело, 1999. – 200 с.
56. Ветров В.И. Уголовное право. Особенная часть: Учебник для вузов. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2000. – 527 с.
57. Волженкин В.Б. Преступления в сфере экономической деятельности (экономические преступления). – СПб.: Издательство "Юридический центр Пресс", 2002. – 641 c.
58. Волженкин Б.В. Экономические преступ¬ления. – СПБ.: Юридический центр Пресс, 1999. – 312 с.
59. Ворошилин Е.В., Кригер Г.А. Субъективная сторона преступления. – М.: Изд-во МГУ, 1987. – 162 с.
60. Гавриш С.Б. Уголовно-правовая охрана природной среды Украины. Проблемы теории и развитие законодательства. – Х.: Основа, 1994. – 640 с.
61. Гальперин И.М. Уголовная политика и уголовное законодательство // Основные направления борьбы с преступностью. – М.: Юриздат, 1975. – С. 47 – 76.
62. Гальперин И.М. Дифференциация уголовной ответственности и эффективность наказания // Советское государство и право. – 1983. – № 3. – С. 70 – 71.
63. Гаухман Л.Д. Квалификация преступлений: закон, теория, практика. – 2-е изд., перераб и дополн. – М.: АО "Центр Юр Инфор, 2003. – 448 с.
64. Гаухман Л.Д., Максимов С.В. Преступления в сфере экономической деяте¬льности. – М.: Учебно-консуль¬тационный центр "ЮрИнфоР", 1998. – 296 с.
65. Гега П.Т. Деякі особливості банкрутсва і Україні та недоліки правового регулювання [Електроний ресурс] // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). – 2004. – № 10 // (19.10.2006).
66. Глистин В.К. Проблема уголовно-правовой охраны общественных отноше¬ний (объект и ква¬лификация преступлений). – Л.: Ленинградский университет, 1979. – 128 с.
67. Гордієнко В. Об’єктивна сторона злочину доведення до банкрутства за чинним Кримінальним кодексом України // Вісник Львівського національного університету ім. І.Франка: Серія юридична. – 2002. – Вип. 37. – С. 446 – 450.
68. Гордієнко В. Об’єкт злочинів, пов’язаних з банкрутством суб’єктів господарської діяльності, передбачених ст.ст. 218 – 221 КК України // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали XI регіональної науково-практичної конференції (3 – 4 листопада 2004 року). – Львів: Львівський національний університет ім. І.Франка. – 2005. – С. 307 – 308.
69. Гордієнко В. Соціальна зумовленість криміналізації суспільно небезпечних діянь у відносинах банкрутства в Україні // Вісник Львівського національного університету ім. І.Франка: Серія юридична. – 2003. – Вип. 38. – С. 418 – 425.
70. Гордієнко В. Суб’єкт злочинів, пов’язаних з бакнтутством суб’єктів господарської діяльності // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали XII регіональної науково-практичної конференції (9 – 10 лютого 2006 р., ЛНУ ім. Івана Франка). – Львів, 2006. – С. 338 – 340.
71. Господарське судочинство в Україні: Судова практика. Застосування законодавства про банкрутство /Упоряд. Б.М. Поляков; Відп. ред. Д.М. Притика. – К.: Концерн "Видавничий Дім "Ін Юре", 2004. – 268 с.
72. Господарський кодекс України // Голос України. – 2003. – 14 березня. – № 49 – 50.
73. Господарські і підприємницькі відносини в економіці України та їх правове забезпечення // Право України. – 1996. – № 11 – С. 10 – 21.
74. Готін О.М. Випуск або реалізація недоброякісної продукції в умовах ринкової економіки: проблеми кримінальної відповідальності: Монографія / МВС України, Луг. акад. внутр. справ ім. 10-річчя незалежності України; [Наук. ред. А.А. Музика]. – Луганськ: РВВ ЛАВС, 2004. – 288 с.
75. Готін О.М. Кримінальна відповідальність за випуск або реалізацію недоброякісної продукції в умовах ринкової економіки (проблеми теорії та практики): Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – К., 2003. – 21 с.
76. Грек Б.М. Кримінально-правова відповідальність за фіктивне банкрутство та доведення до банкрутства: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – К., 2005. – 21 с.
77. Грек Б.М. Кримінально-правова відповідальність за фіктивне банкрутство та доведення до банкрутства: Дис. … канд. юрид. наук. – К., 2005. – 223 с.
78. Гуторова Н.А. Преступления в сфере хозяйственной деятельности: Раздел VII Особенной части Уголовного кодекса Украины с научно-практическим комментарием. – Х.: ООО "Одиссей", 2003. – 256 с.
79. Гуторова Н.О. Проблеми кримінально-правової охорони державних фінансів України: Дис. … д-ра юрид. наук. – Х., 2001. – 429 c.
80. Дагель П.С., Котов Д.П. Субъективная сторона преступления и ее установление. – Воронеж: Изд-во Воронежского университета, 1974. – 224 с.
81. Джумагельдиева Г. Арбитражный управляющий как особый субъект хозяйственного права // Підприємництво, господарство и право. – 2001. – № 8. – С. 15 – 18.
82. Джунь В.В. Нормативний комплекс про неспроможність як підгалузь господарського права // Вісник господарського судочинства. – 2003. – № 1 – С. 139 – 145.
83. Джунь В.В. Про глосарій інституту неспроможності // Вісник господарського судочинства. – 2003. – № 2. – С.124 – 128.
84. Долю майна банку "Україна" вирішить тендер – голова парламентської комісії з банкрутства банку [Електронний ресурс] // (19.10.2006).
85. Дудоров О. Відповідальність за посадові злочини у сфері оподаткування: питання кваліфікації та вдосконалення законодавства //
Предпринимательство, хозяйство и право. – 2000. – № 1. – С. 32 – 39.
86. Дудоров О.О. Злочини у сфері господарської діяльності: кримінально-правова характеристика: Монографія. – К.: Юридична практика, 2003. – 924 с.
87. Дудоров О.О., Мельник М.І., Хавронюк М.І. Злочини у сфері підприємництва: Навчальний посібник / За ред. Хавронюка М.І. – К.: Атіка, 2001. – 608 с.
88. Дудоров О. Перша монографія про кваліфікацію податкових злочинів (Рецензія) // Підприємництво, господарство і право. – 2001. – № 1. – С. 87 – 90.
89. Дудоров О. Проблема юридичної особи як суб’єкта злочину та її вирішення у проектах КК України // Вісник Академії правових наук України. – № 2. – 1999. – С. 133 – 141.
90. Дудоров О.О. Ухилення від сплати податків: кримінально-правові аспекти: Монографія. – К.: Істина, 2006. – 648 с.
91. Еганян А.С. Исторический аспект развития института банкротства (несостоятельности) юридических лиц // История государства и права. – 2002. – № 1. – С. 58 – 60.
92. Жалинский А.Э. О соотношении уголовного и гражданского права в сфере экономики // Государство и право. – 1999. – № 12. – С. 47 – 52.
93. Жалинский А.Э. Современное немецкое уголовное право. – М.: ТК Велби, Проспект, 2004. – 560 с.
94. Жевлаков Э.Н. Экологические преступления: понятия, виды, проблемы ответственности: Автореф. дис. …д-ра юрид. наук. – М., 1991. – 42 c.
95. Законодательство Украины о банкротстве: Сборник законодательных и нормативных актов // Право и практика. – 2005. – № 3 (январь) – 156 с.
96. Закон України "Про банкрутство" від 14 травня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 31. – Ст. 440.
97. Закон України "Про благодійництво і благодійні фонди" від 16 вересня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 46. – Ст. 292.
98. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" від 16 липня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 40. – Ст. 365.
99. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 30 червня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 42 – 43. – Ст. 378.
100. Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" від 18 листопада 2003 р. // Юридичний вісник України. – 2004. – 7 – 13 лютого. – № 6 (450).
101. Закон України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" від 12 липня 2001 р. // Відомості Верховної Ради. – 2001. – № 47. – Ст. 251.
102. Закон України "Про об’єднання громадян" від 16 червня 1992 р. //
Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 34. – Ст. 504.
103. Закон України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 10. – Ст. 44.
104. Закон УРСР "Про власність" від від 7 лютого 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 20. – Ст. 249.
105. Закон УРСР "Про підприємництво" від 7 лютого 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 14. – Ст. 168.
106. Законы о несостоятельности торговой и неторговой и о личном задержании неисправных должников. С разъяснениями гражданского и уголовного кассационных Департаментов и Общего собрания Департаментов Правительствующего Сената за 30 лет: Документы. – Екатеринослав: Типография Л.М. Ротенберга, 1899. – 278 с.
107. Заруба П. Кримінально-правовий аналіз суб’єктів злочинів у сфері приватизації // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 6. – С. 199 – 122.
108. Зателепин О. К вопросу о понятии объекта преступления в уголовном праве // Уголовное право. – 2003. – № 1. – С. 29 – 31.
109. Захарченко П.П. Історія держави і права України: Підручник. – К.: Атіка, 2004. – 368 с.
110. Збитки і державі, і кредиторам // Юридичний вісник України. – 2006. – № 3. – 21 – 27 січня.
111. Зеленов Г.М. Проблемні аспекти об’єктивної сторони складу злочину "фіктивне банкрутство" // Кримінальне право України. – 2006. – № 8. – С. 48 – 56.
112. "Злили" активи – готовність № 1 до банкрутства [Електронний ресурс] // Газета "НалогИнформ" (19.10.2006).
113. ЗУ УРСР, 1922. – № 55. – Арт. 780.
114. Игошин А.В. Уголовно-правовые проблемы квалификации преступлений, связанных с банкротством: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08. – Екатеринбург, 2004. [Электронный ресурс] // Саратовский центр по исследованию проблем организованной преступности и коррупции (16.06.2006).
115. Иногамова-Хегай Л.В., Корнеева А.В. Уголовное право. Особенная часть (Вопрос – ответ) / Под ред. Л.В. Иногамовой-Хегай. – 2-е изд. – М.: ИНФРА-М, 2005. – 224 с.
116. Інтерв’ю кореспондента газети "ДЕНЬ" з прокурором АРК В. Шемчуком 30.08.2006 р. [Електронний ресурс] // ДЕНЬ. – 2006. – № 138. – 17 серпня. // (19.10.2006).
117. Історія держави і права України. Частина I: [Підруч. Для юрид. вищих навч. закладів і фак. / А.Й. Рогожин, М.М. Страхів, В.Д. Гончаренко та ін.]; За ред. акад. Академії правових наук України А.Й. Рогожина. – Х.: Основа, 1993. – 432 с.
118. Карпович О.Г. Об ответственности за преднамеренное банкротство // Юрист. – 2002. – № 5. – С. 41 – 45.
119. Карчевський М.В. Кримінальна відповідальність за незаконне втручання в роботу електронно-обчислювальних машин, систем та комп’ютерних мереж: Монографія /МВС України, Луг. акад. внутр. справ ім. 10-річчя незалежності України; [Наук. ред. Л.М. Кривоченко]. – Луганськ: РВВ ЛАВС, 2002. – 144 с.
120. КК УРСР в редакції 1927 р. – 3-є вид. – Х.: Юридичне видавництво Наркомюсту УРСР, 1927. – 135 с.
121. Классен А.Н. Проблемы ответственности за неправомерные действия при банкротстве (социальний и уголовно-правовой аспекты): Автореф. дис…. канд. юрид. наук. – Екатеринбург, 2001. – 33 c.
122. Клеандров М.И. Арбитражный процесс: Учебник. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 2003. – 381 c.
123. Клепицкий И.А. Банкротство как преступление в современном уголовном праве // Государство и право. – 1997. – № 11. – С. 52 – 60.
124. Клепицкий И.А. Система хозяйственных преступлений. – М.: Статут, 2005. – 572 с.
125. Колб Б. Административная ответственность за банкротство //
Законность. – 2002. – № 12. – С. 26 – 27.
126. Колб Б. Неправомерные действия при банкротстве // Законность. – 2001. – № 6. – С. 12.
127. Колб Б. Объективная сторона криминальных банкротств // Законность. – 2001. – № 1. – С. 13 – 15.
128. Колб Б. Субъективная сторона криминальных банкротств //
Законность. – 2001. – № 6. – С. 35 – 36.
129. Колб. Б. Субъекты криминальных банкротств // Законность. – 2000. – № 3. – С. 13 – 15.
130. Колб Б. Субъекты уголовно наказуемых банкротств // Вестник Московского университета. Серия 1. Право. – 2000. – № 2. – С. 83 – 87.
131. Колб Б. Цели криминальных банкротств // Законность. – 2003. – № 9. – С. 25.
132. Колб Б. Что мешает борьбе с криминальными банкротствами // Законность. – 1999. – № 11. – С. 39.
133. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации / Отв. ред. А.И. Рарог. – М.: ТК Велби, Издательство Проспект, 2004. – 640 с.
134. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации / Под. ред. Ю.И. Скуратова, В.М. Лебедева. – 2-е изд. – М.: НОРМА – ИНФРА - М, 1998. – 832 с.
135. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
136. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів: Навчальний посібник. – 2-ге вид. – К.: Атіка, 2002. – 640 с.
137. Коржанський М.Й. Предмет і об’єкт злочину: Монографія. – Дніпропетровськ: Юридична академія МВС; Ліра ЛТД, 2005. – 252 с.
138. Коржанский Н.И. Объект и предмет уголовно-правовой охраны / Предисл. В.Н. Кудрявцева. – М.: Акад. МВД СССР, 1980. – 248 с.
139. Корнеева А.В. Теоретические основи квалификации преступлений: учебное пособие / Под ред. А.И. Рарога. – М.: ТК Велби, Издательство Проспект, 2006. – 176 с.
140. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для студентів вищ. навч. закл. освти / М.І. Бажанов, В.Я. Тацій, В.В. Сташис, І.О. Зінченко та ін.; За ред. професорів М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я.Тація. – К. – Х.: Юрінком Інтер – Право, 2002. – 416 с.
141. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник (Ю.В. Александров, В.І. Антипов, М.В. Володько та ін.). Вид. 3-тє, перероблене та доповнене / За ред. М.І. Мельника, В.А. Клименка. – К.: Юридична думка, 2004. – 352 с.
142. Кримінальне право України: Навчальний посібник / С.Г. Волкотруб, О.М. Омельчук, В.М. Ярін та ін.; За ред. О.М. Омельчука. – К.: Наукова думка; Прецедент, 2004. – 297 с.
143. Кримінальне право України: Особлива частина: Підручник для студентів вищ. навч. закл. освти / М.І. Бажанов, В.Я. Тацій, В.В. Сташис, І.О. Зінченко та ін.; За ред. професорів М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – К. – Х.: Юрінком Інтер – Право, 2002. – 496 с.
144. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25 – 26. – Ст. 131.
145. Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар / Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, С.Б. Гавриш та ін. За заг. ред. В.Т. Маляренка, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. Видання друге, перероблене та доповнене. – Х.: ТОВ "Одіссей", 2004. – 1152 с.
146. Круглова О.О. Кримінальна відповідальність за доведення до банкрутства (аналіз складу злочину): Дис. … канд. юрид. наук. – Запоріжжя, 2005. – 195 с.
147. Крупко Д. Застосування норм Загальної частини Кримінального кодексу до питання про відповідальність бухгалтерів // Юридична Україна. – 2003. – № 10. – С. 75.
148. Кубанцев С.П. Фиктивное банкротство в США // Журнал российского права. – 2004. – № 12. – С. 98 – 111.
149. Кудрявцев А.Г. Актуальные проблемы уголовной ответственности за преступления, связанные с банкротством, на современном этапе: Дис. … канд. юрид. наук. – Волгоград, 2004. – 207 c.
150. Кудрявцев А.Г. Криминальные банкротства, административные правонарушения, связанные с банкротствами, и гражданско-правовые нарушения пол