НОВІ ЯВИЩА У ФУНКЦІОНАЛЬНО-СТИЛЬОВІЙ ДИФЕРЕНЦІАЦІЇ БЕЗСПОЛУЧНИКОВИХ СКЛАДНИХ РЕЧЕНЬ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ Г.С.СКОВОРОДИ

На правах рукопису

Марцин Світлана Олександрівна

УДК 811.161.2′367

НОВІ ЯВИЩА У ФУНКЦІОНАЛЬНО-СТИЛЬОВІЙ ДИФЕРЕНЦІАЦІЇ БЕЗСПОЛУЧНИКОВИХ СКЛАДНИХ РЕЧЕНЬ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

10.02.01 українська мова

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Дорошенко Сергій Іванович,
доктор філологічних наук,
професор

Харків 2006

ЗМІСТ

ВСТУП .4
Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВИВЧЕННЯ БЕЗСПОЛУЧНИКОВИХ СКЛАДНИХ РЕЧЕНЬ
1.1. З історії становлення вчення про безсполучниковість складних речень..10
1.2. Проблема граматичного статусу безсполучникових складних структур: обґрунтування їхнього реченнєвого характеру..15
1.3. Проблема граматичного зв'язку між безсполучниково поєднаними предикативними частинами .22
1.4.Класифікаційні особливості безсполучникових складних речень ...28
1.5. Безсполучникові складні речення як стильовий і стилістичний засіб.33
Висновки до першого розділу..36
Розділ 2. БЕЗСПОЛУЧНИКОВІ СКЛАДНІ РЕЧЕННЯ В РОЗМОВНО-ПОБУТОВОМУ СТИЛІ
2.1. Підстилі розмовно-побутового мовлення ...38
2.2. Складні речення безсполучникового типу в діалектному мовленні.40
2.3. Використання безсполучникових складних речень у текстах казок....48
2.4.Прислів'я, виражені безсполучниковими складними реченнями..64
2.5. Безсполучникові складні конструкції в епістоляріях 68
2.6. Види і підвиди безсполучникових складних речень у щоденникових записах73
Висновки до другого розділу...83
Розділ 3. СКЛАДНІ БЕЗСПОЛУЧНИКОВІ РЕЧЕННЯ В КНИЖНИХ СТИЛЯХ
3.1. Місце безсполучникових складних речень у правових актах....................86
3.2. Складні безсполучникові конструкції в наукових текстах
3.2.1. Види і підвиди безсполучникових складних речень у формуванні наукових текстів101
3.2.2. Внутрістильова еволюція наукового стилю української мови.115
3.3. Складні речення безсполучникового типу в конфесійному стилі...122
3.4. Стилістичні функції безсполучникових складних речень у публіцистичних підстилях
3.4.1. Поширеність безсполучникових складних речень в газетно-публіцистичних і власне публіцистичних текстах..130
3.4.2. Зміни в структурно-семантичній будові і функціонуванні безсполучникових складних речень у публіцистичних джерелах148
3.4.3. Безсполучникові складні речення у функції заголовків газетних статей.151
Висновки до третього розділу....154
Розділ 4. ФУНКЦІОНУВАННЯ БЕЗСПОЛУЧНИКОВИХ СКЛАДНИХ РЕЧЕНЬ У ХУДОЖНЬОМУ СТИЛІ
4.1. Напрям вивчення безсполучникових складних речень у художніх творах...157
4.2. Види і підвиди безсполучникових складних речень у художньому зображенні158
4.3. Безсполучникові складні речення у функції художнього засобу168
4.4. Динамічні процеси у функціонуванні безсполучникових складних речень у художньому стилі.178
Висновки до четвертого розділу....182
ВИСНОВКИ.185
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.190
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ208

ВСТУП

Проблема вивчення безсполучникових складних речень у східнослов'янському мовознавстві належить до однієї з найактуальніших. Пояснюється це тим, що в сучасному науковому синтаксисі по-різному оцінюється статус безсполучникових складних конструкцій. Набув визнання погляд на безсполучникові складні структури як на самостійний тип складних речень, а не як на складнопідрядні чи складносурядні тільки без сполучників [29; 74; 89; 90; 94; 95; 146; 209]. Однак не всі мовознавці його дотримуються. Автор одного з розділів "Русской грамматики" 1980 року видання І.М.Кручиніна схильна трактувати безсполучникові складні структури як текстові утворення, тобто як „особливі синтаксичні утворення, більшою чи меншою мірою співвідносні зі складними реченнями, але відмінні від них відсутністю сполучникового чи займенникового зв’язку між частинами” [158: 634]. Звідси й термін на їх позначення „безсполучникові поєднання речень" [158: 634]. Цю назву використовує в своїй докторській дисертації з синтаксису української мови К.Ф.Шульжук [213: 3]. І все ж, віднісши їх до позареченнєвих одиниць, автор цієї ідеї І.М.Кручиніна виділяє в них поєднання з умовним, з часовим, із зіставним та іншими значеннями, що вказує на двобічні відношення предикативних частин в межах однієї інтонаційно-смислової єдності. Це означає, що є підстави розглядувані складні одиниці кваліфікувати не як текстові утворення, а як реченнєві структури безсполучникового типу. І все ж для обґрунтування цього необхідне подальше різнобічне вивчення складних безсполучникових утворень.
Для доведення реченнєвості цих структур мало що дає визначення їх, представлене в "Синтаксисі сучасної української мови: Проблемні питання" І.І.Слинька, Н.В.Гуйванюк, М.Ф.Кобилянської, як міжрівневих безсполучникових комунікативів і дериватів, тобто „особливих синтаксичних одиниць, що більшою чи меншою мірою співвідносні зі складними сполучниковими реченнями, але не мають граматичних моделей і парадигм, які б створювалися сполучниками чи відносними словами” [168: 632]. Як і попередня характеристика безсполучникових складних структур, щойно процитоване визначення українських дослідників констатує більшу чи меншу співвіднесеність зі сполучниковими складними реченнями, але залишається відкритим питання: що піддається групуванню безсполучникові речення як окремий тип синтаксичних будов чи комунікати і деривати в межах сполучникових складних конструкцій?
Така невизначеність у граматичному статусі безсполучникових складних утворень зумовлює подальше розгортання досліджень кожного виду і підвиду безсполучникових складних конструкцій як синтаксичних одиниць, здатних задовольняти потреби спілкування. Принципово важливим стає вивчення їх функціонування в усіх сферах мовленнєвої діяльності, що має поповнити новими даними розуміння цього типу складних утворень і сприятиме окресленню його ознак як важливого комунікативного засобу. Підтвердженням реченнєвого статусу цього типу структур має стати виявлення структурних змін і розширення сфери використання їх у різних функціональних різновидах мови.
Актуальність теми визначається необхідністю набуття якомога більшого фактичного матеріалу, який має встановити поширеність безсполучникових складних речень у різних стилях української мови і виявити здатність кожного з видів і підвидів розглядуваних структур функціонувати в певному стилі для задоволення його позалінгвальних вимог. Добуті дані можуть бути використані, по-перше, для обґрунтування реченнєвості складних будов безсполучникового типу; по-друге, для встановлення їхньої поширеності не лише в розмовному, художньому і публіцистичному стилях, на що вказують російські й українські синтаксисти [108; 158; 168], а й в інших функціональних різновидах; по-третє, для виявлення в них тенденцій до змін у структурі та розширенні можливостей функціонування як стилістичного засобу.
Об′єктом дослідження є стильові і стилістичні особливості безсполучникових складних речень як одного з типів складних речень.
Предмет дисертаційної роботи становлять синтаксико-стилістична роль і тенденції змін однофункціональних і різнофункціональних безсполучникових складних речень у книжних, художньому і розмовно-побутовому стилях сучасної української мови.
Мета дисертаційного дослідження описати і проаналізувати поширеність кожного з видів і підвидів безсполучникових складних речень в усному і писемному мовленні на предмет встановлення їхньої відповідності особливостям функціональних стилів української мови і окреслити нові явища в їх будові і функціонуванні.
Для досягнення цієї мети ставляться завдання:
1) піддати аналізові функціонування безсполучникових складних речень у всіх виділюваних у сучасній українській мові функціональних стилях: в традиційно виділюваних офіційно-діловому, науковому, публіцистичному, художньому, розмовно-побутовому, і нещодавно визначених окремими функціональними різновидами мови епістолярному, конфесійному;
2) з метою одержання повного уявлення про функціональні параметри безсполучникових складних речень розширити коло джерел дослідження, залучивши до аналізу різні жанри розмовно-побутового стилю: розмовне мовлення в діалектному вияві, окремі жанри усної народної творчості, листування, щоденникові записи;
3) визначити поширеність однофункціональних і різнофункціональних безсполучникових складних речень у кожному зі стилів української мови для оцінки розглядуваних структур як стильових і стилістичних засобів;
4) уточнити використовуване в стилістиці поняття розмовності і книжності стосовно безсполучникових складних речень, засвідчуваних у різних стилях української мови;
5) обґрунтувати стильові особливості кожного з розглядуваних функціональних різновидів у можливості використання в їхніх текстах безсполучникових складних структур з експресивним забарвленням;
6) описати функції безсполучникових складних речень як художнього засобу;
7) встановити в кожному з функціональних різновидів зміни в системі і функціонуванні безсполучникових складних речень, зумовлені історичними процесами в становленні й розвитку стилів сучасної української мови.
Зв′язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрям дисертаційного дослідження відповідає загальній науковій проблемі кафедри української мови Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди: "Закономірності розвитку і функціонування мов", що передбачає вивчення питань синтаксису і стилістики української мови.
Тема "Нові явища у функціонально-стильовій диференціації безсполучникових складних речень в українській мові" затверджена Координаційною радою Інституту української мови НАН України реєстраційний номер 307/381 від 14 квітня 2006 року.
Матеріалом дослідження стали речення, дібрані методом суцільної вибірки з текстів підстилю нормативно-правових актів офіційно-ділового стилю, книг наукового, художнього, конфесійного стилів, статей і монографій публіцистичного спрямування, з листів і щоденників, а також із записів діалектного мовлення усіх трьох наріч української мови.
Методологічну основу дослідження становить діалектичне положення про взаємозв′язок мови і мислення. Досліджувані синтаксичні структури визначаються як такі, що розвивалися, розвиваються і мають тенденцію до розвитку в зв′язку з поширеністю їх у різних сферах мовленнєвої діяльності носіїв української мови. Аналізовані конструкції розглядаються на одному з етапів, а саме сучасному, розвитку граматичної системи української мови.
Принципи і методи дослідження зумовлені його метою і завданнями. У роботі застосовано описово-стилістичний метод, сутність якого полягає у виявленні й детальній характеристиці функціонування безсполучникових складних речень як синтаксично й стилістично активного динамічного мовного засобу в усіх стилях сучасної української мови. В аналізі фактів використовувались прийоми зіставлення, трансформації, математичних підрахунків.
Наукову новизну роботи визначає те, що вперше у вітчизняному мовознавстві піддано розглядові стильову і стилістичну роль безсполучникових складних речень в аспекті їх функціонування в усіх стилях сучасної української мови, вперше поставлено завдання визначити приналежність кожного виду і підвиду цих структур до певних стилів, що дозволило встановити в них ознаки книжності і розмовності як стилістичних понять, а також виявити тенденції розвитку їхньої будови, меж і характеру функціонування.
Теоретичне значення дослідження становлять здобуті (внаслідок аналізу стильової і стилістичної доцільності використання в різних комунікативних сферах складних речень безсполучникового типу) спостереження і висновки, які доповнюють новими даними теоретичні засади безсполучниковості складних утворень: свідченям поширеності в усіх стилях української мови, що вказує на їхній загальностильовий характер; доведенням здатності складних безсполучникових конструкцій задовольняти позалінгвальні вимоги кожного стилю нарівні зі сполучниковими реченнями; наявним розмежуванням у системі видів і підвидів розглядуваних речень специфічно розмовного і специфічно книжного плану всі ці дані служать вагомим підтвердженням реченнєвого характеру безсполучникових складних синтаксичних одиниць, здатних до структурних і функціональних змін.
Практичне значення бачиться в можливості використання наведених у дисертації спостережень і сформульованих висновків у написанні підручників і навчальних посібників з синтаксису і стилістики української мови, а також у виданнях, присвячених культурі усного і писемного мовлення.
Особистий внесок здобувача. Увесь відбір фактичного мовного матеріалу, його систематизація, аналіз, опис та висновки здійснені автором дисертації особисто.
Обґрунтованість і вірогідність результатів дослідження забезпечуються використанням комплексу взаємодоповнюваних методів, які відповідають меті і завданням дисертації. Висновки роботи базуються на аналізі різностильових джерел української мови 19-21 ст.ст.
Результати роботи апробовані на Міжнародній науково-теоретичній конференції Граматичні читання ІІІ” (Донецьк, 2005 р.), на Міжнародній науковій конференції "Актуальні проблеми функціональної лінгвістики" (Харків, 2005 р.), на Міжнародній науковій конференції "Східнослов'янська філологія: від Нестора до сьогодення" (Горлівка, 2006 р.), на Всеукраїнських наукових читаннях "Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства", присвячених 80-річчю від дня народження професора В.І.Добоша (Ужгород, 2004 р.), на Всеукраїнській конференції на честь 100-річного ювілею письменника Улас Самчук: художнє осмислення української долі в 20 столітті” (Рівне, 2005 р.). Основні положення та результати дисертаційного дослідження обговорювалися на семінарах аспірантів, засіданнях кафедри української мови Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди.
Зміст дисертації висвітлений у 5 статтях, надрукованих у провідних фахових виданнях України.
Структура роботи зумовлена її метою й поставленими завданнями. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаної літератури й списку використаних джерел.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. Безсполучниково пов'язані предикативні частини в єдине інтонаційне й семантичне ціле, що ґрунтується в усному і писемному вияві на порядкові їх розташування, розміщенні в них лексичних елементів, відношеннях дієслів-предикатів, інтонації, завдяки яким виражається граматичне значення переліку, зіставності і протиставності, пояснення, часу, умови, мети, допустовості, обґрунтування, наслідку становлять самостійну синтаксичну одиницю речення, а не компонент тексту і не комунікат чи дериват без визначеного граматичного статусу.
2. Дослідження засвідчило, що складні конструкції безсполучникового типу виявилися активно вживаними, продуктивними структурами із затребуваною використовуваністю в усіх функціональних різновидах сучасної української мови, що дає підстави кваліфікувати їх загальностильовим засобом. Це є уточненням висловлюваних у літературі тверджень про те, що безсполучникові складні речення властиві, крім розмовно-побутового, тільки художньому, публіцистичному й науковому стилям. Використання розглядуваного типу складних речень в офіційно-діловому, конфесійному стилях вказує на те, що наявні в сучасній українській мові функціональні різновиди мають загальномовну граматичну будову з усією різноманітністю складних речень.
3. Визнання загальностильового характеру безсполучникових складних речень, однак, не суперечить тому, що вони неоднаково представлені в кожному зі стилів. Усі їх види і підвиди представлені в розмовно-побутовому, публіцистичному і художньому функціональних різновидах мови. У таких книжних стилях, як офіційно-діловий, науковий і конфесійний, відзначена лише частина безсполучникових структур, зокрема речення з перелічувальною семантикою, з відношенням зіставності і протиставності, уточнення, обґрунтування, наслідку. Для них чужими виявилися безсполучникові складні утворення із значенням часу, мети, умови, допустовості.
4. Невживаність у більшості книжних стилів щойно названих безсполучникових конструкцій дозволяє кваліфікувати їх розмовними. Інші види і підвиди безсполучникових складних речень припустимо назвати книжними, хоч засвідчуються вони не тільки в книжних, а й у всіх функціональних різновидах. Запропоноване протиставлення правомірне з огляду на їхню відповідність/невідповідність вимогам стилів. Вимогам книжності відповідають структури, семантичні відношення частин яких прозорі завдяки участі в їх структуруванні дієслів, валентність яких вимагає розгортання, участі іменників, прикметників, займенників, числівників, прислівників, одні з яких потребують уточнення, інші оформляють перелік або зіставлення. Тому книжні структури відзначаються однозначністю. розмовні ж складні безсполучникові речення ґрунтуються на видо-часовому і способовому співвідношенні дієслів-присудків предикативних частин. Побудовані на змістових відношеннях предикативних частин без чітко виражених структурних ознак, вони припускають синкретизм значення, що не відповідає вимогам офіційних, наукових і конфесійних текстів. Як елементи усного розмовно-побутового мовлення, вони переносяться до художнього і публіцистичного стилів з певним стилістичним призначенням: служать засобом відтворення усномовного варіанту мовлення. Однак розмовність як стилістичний засіб у цих стилях використовується з різною метою: в художньому як прийом естетичного відтворення життєвих колізій, у публіцистичному як засіб дохідливого, переконуючого впливу на читача відомими з розмовного мовлення засобами.
5. Книжні і розмовні структури об'єднує відсутність сполучного елемента, що надає їм стислості, динамізму як важливої стилістичної прикмети безсполучникових складних речень. Окремим з них властива експресивність. Експресивна забарвленість притаманна лише конструкціям, віднесеним до розряду розмовних. Книжні ж структури здатні набувати емоційності лише у випадках використання їх у ролі окличних або у випадках оформлення структури за розмовним зразком.
6. Аналіз особливостей функціонування безсполучникових складних речень у різних стилях доводить, що розглядувані структури як елементи синтаксичної системи української мови зазнають змін відповідно до екстралінгвальних вимог використання мовних одиниць.
Складні речення безсполучникового типу беруть активну участь у взаємопроникненні стилів. Уфункціонуванні безсполучникових складних речень помічено посилений вплив офіційно-ділового і наукового стилів на усне розмовне мовлення, в якому набули поширеності висловлення з уточнювальним відношенням, конститутивним компонентом яких стають терміни нормативно-правового уживання, фінансових й економічних відносин. Подібне засвідчується і в публіцистичному стилі: повідомлення і вплив на читача в газетному викладі будується на поняттях, що відповідають життєвим потребам суспільства. Водночас помітна тенденція до залучення окремих розмовних безсполучникових утворень до науково-популярного викладу, газетних публікацій.
7. Збільшення затребуваності у введенні в текст цих своєрідних складних структур зумовлює не тільки взаємовплив стилів, але й зміни в структурі певних різновидів, зокрема розширення їхньої семантичної наповненості, набуття нових стилістичних ознак і ролі.
Тенденції в розвитку синтаксичного наповнення усталених безсполучникових складних речень та їх функцій охопили всі стилі української мови і більшість підвидів цих структур.
В усному розмовному мовленні, наприклад, активізувалося використання багатокомпонентних складних сполук з безсполучниковим і сполучниковим зв'язком предикативних частин. У писемних підстилях розмовно-побутового мовлення (епістолярному і щоденниковому) помічена тенденція до урізноманітнення структурних ознак речень перелічувальної семантики: часто застосовними стали конструкції з анафоричним елементом, з парцельованою й еліптичною будовою.
У нормативно-правовому підстилі офіційно-ділового стилю збільшилась у порівнянні з початковим періодом його становлення на засадах сучасної української літературної мови кількість речень безсполучникового типу як важливих структур у формуванні правових документів. До структур з перелічувальною семантикою одночасності додалися будови із значенням послідовності, до речень з різнофункціональними частинами зіставно-протиставні складні утворення.
Конфесійний стиль у релігійних відправах залишається канонізованим у мовному оформленні. Але тексти повчальної літератури зазнають впливу усної форми сучасної української мови: залучаються деякі підвиди речень з відношенням детермінації, окремі структури використовуються з новим для них семантичним навантаженням, зокрема у функції риторичного питання.
Нове у функціонуванні безсполучникових складних речень у публіцистичному стилі найбільш виразно виявляється в газетно-публіцистичному підстилі. Усе більш помітним стає використання розмовних структур з експресивним забарвленням не тільки в прямій мові тих, з ким розмовляє журналіст або про кого йдеться в статті, а й в кореспондентському викладі. Помічено винесення безсполучникових складних речень в заголовки газетних матеріалів. У часописах ні 19, ні початку 20 ст. таких випадків не знайдено.
Новим у функціонуванні будов безсполучникового типу в художньому стилі виявилося активне використання ускладнених безсполучникових складних структур як естетичного засобу і збагачення мови художньої літератури тропами як елементами словесного малюнка.
8. Виявлені в дослідженні відмінності в уживанні розглядуваних структур у підстилях переконують у тому, що в загальних курсах з стилістики української мови у визначенні особливостей кожного стилю недостатньо обмежуватися називанням лише найбільш показових їхніх ознак. Доцільно вказувати на підстильову диференціацію стилів з переліком основних їхніх специфічних прикмет. Спостереження засвідчили відмінне функціонування безсполучникових складних речень у наукових і науково-популярних (у межах наукового стилю), у власне публіцистичних і газетно-публіцистичних (публіцистичного стилю) текстах. Різножанрової деталізації особливо вимагає розмовно-побутовий стиль з огляду на усну і писемну форми його вияву.
9. Перелічені спостереження і висновки доводять, що розглянуті граматичні утворення, маючи етимологічно усномовне походження, являють собою не тільки важливі одиниці синтаксичної системи сучасної української мови, а й функціонально активні й динамічні засоби, використовувані в усіх стилях сучасної української мови для задоволення їхніх специфічних екстралінгвальних вимог. Наведені в цьому дослідженні дані слугують обґрунтованим підтвердженням висловлюваної на початку 30-х років 20 ст. Сергієм Степановичем Смеречинським думки про прогресивність безсполучниковості на рівні складних речень.
10. Здійснене дослідження не претендує на повне висвітлення теми, пов'язаної з функціонуванням безсполучникових складних речень у різних стилях української мови і виявленням тенденцій до активізації їхнього застосування як синтаксичних і стилістичних засобів. Чекають вивчення всі підстилі кожного з функціональних різновидів української мови на предмет встановлення стильової і стилістичної ролі складних структур безсполучникового типу і подальшого аналізу прогресивних тенденцій у застосуванні їх як синтаксичних і стилістичних одиниць.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Аванесов Р.И., Сидоров В.Н. Русский язык. Учебник для педагогических техникумов, Вып. 3. М.: Учпедгиз, 1936. 207 с.
2. Акимова Г.Н. Новое в синтаксисе современного русского языка. М.: Высшая школа, 1990. 161 с.
3. Алексеенко Г.Л. К вопросу о бессоюзных сложных предложениях в современном русском языке // Вопросы теории и методики изучения русского языка. Куйбышев: Куйбышевский гос. пед. ин-т им. В.В.Куйбышева, 1961. С.18-25.
4. Алексеенко М.Ф. Виды регулярных реализаций полипредикативных собственно-бессоюзных предложений // Сложное предложение в языке и речи: Научные труды Кубанского университета. Вып.171. Краснодар: Кубан. ун-т, 1973. С.119-126.
5. Андрамонова Н.А. Бессоюзные конструкции со второй частью, выполняющей коментирующе-оценочную функцию // Вопросы синтаксиса русского языка. Казань: Издательство Казанского университета, 1965. С.275-287.
6. Антипина И.В. Бессоюзные сложные предложения однородного состава: Автореф. дис. канд. филол. наук. Воронеж, 1988. 16 с.
7. Антипина И.В. О формуле соединительных бессоюзных сложных предложений однородного состава // Русский язык за рубежом. 1987. №6. С.79-83.
8. Арполенко Г.П., Забеліна В.П. Структурно-семантична будова речення в сучасній українській мові. К.: Наукова думка, 1982. 132 с.
9. Ачилова В.В. Семантичні відношення в поліпредикативних конструкціях // Мовознавство. 1989. №3. С.19-26.
10. Бабайцева В.В., Максимов М.Ю. Синтаксис. Пунктуация. М.: Просвещение, 1981. 272 с.
11. Бабалова Л.Л. Сложное предложение. М.: Изд-во МГУ, 1983. 200 с.
12. Бабич Н.Д. Практична стилістика і культура української мови. Львів: Світ, 2003. 431 с.
13. Багмут А.Й. Семантика і інтонація в українській мові. К.: Наукова думка, 1991. 168 с.
14. Баженов М.М., Кирюхіна І.О. З історії вивчення безсполучникових складних речень //Вісник Харківського ун-ту. №12. Сер. філол., Вип. 3, 1966. С.41-45.
15. Байкова Л.С. Развитие бессоюзных предложений с однотипными частями в русском литературном языке XVIII нач. ХІХ вв. // Развитие синтаксических конструкций в русском литературном языке XVIII в. Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1972. С.43-49.
16. Балли Ш. Французская стилистика. М.: Изд-во иностранной литературы,1961. 394 с.
17. Баранник Д.Х. До питання про "інформаційний" стиль мови // Мовознавство. 1967. №6. С.3-10.
18. Баранник Д.Х. Мова права як окремий функціональний стиль // Мовознавство. 2003. №6. С.8-17.
19. Баранник Д.Х. Мовна структура публіцистичного стилю (До питання про майстерність публічного виступу) // Українська мова і література в школі. 1978. №6. С.27-34.
20. Баранник Д.Х. Усний монолог. Дніпропетровськ: 1969. 144 с.
21. Бардина Л.В. К вопросу о соотносительности бессоюзных предложений с причинными отношениями между компонентами // Ученые записки Кемеровского пед. ин-та. Кемерово: Кемеров. гос. пед. ин-т, 1970. Вып.22. С.15-21.
22. Барчук В.М. Складні безсполучникові речення староукраїнської мови: Автореф. дис. канд. філол. наук. Івано-Франківськ, 1996. 24 с.
23. Бахмутская Р.П. Бессоюзные сложные предложения с придаточным сказуемым // Труды Самаркандского гос. ин-та им. А.Навои. Исслед. по рус. яз. Самарканд: Самаркан. гос. пед. ин-т им. А.Навои, 1962. С.173-180.
24. Бевзенко А.П. Структура складного речення в українській мові: Навчальний посібник. К.: КДПІ, 1987. 80 с.
25. Бевзенко С.П., Литвин Л.П.,Семеренко Г.В. Сучасна українська мова. Синтаксис: Навч. посіб. К.: Вища школа, 2005. 270 с.
26. Беднарская Л.Д. Бессоюзное сложное предложение и текст // Сложное предложение в тексте. Калинин: Калинин. гос. ун-т, 1988. С.50-55.
27. Беднарская Л.Д. Закономерности грамматического и смыслового членения многоканального сложного предложения // Филологические науки. 2001. №2. С.94-103.
28. Белошапкова В.А. Сложное предложение в современном руском языке: Некоторые вопросы теории. М.: Просвещение, 1967. 160 с.
29. Белошапкова В.А. Современный русский язык. Синтаксис. М.: Высшая школа, 1977. 248 с.
30. Бєляєва Т.В. Варіантність і синонімія в умовно-наслідкових складних реченнях: Автореф. дис. канд. філол. наук. Харків, 2004. 20 с.
31. Борковский В.И. Сравнительно-исторический синтаксис восточно-славянских языков. Бессоюзное сложное предложение, сопоставляемое со сложноподчинёнными. М.: Наука, 1972. 157 с.
32. Ботвина Н.В. Офіційно-діловий та науковий стилі української мови: Навчальний посібник. К.: АртЕк, 1999. 262 с.
33. БоярченкоЭ.П. Семантические, структурно-грамматические и стилистические особенности одного из типов бессоюзного сложного предложения на материале современного русского литературного языка // Очерки по стилистике русского языка. Вып.2. Курск: Курс. пед. ин-т, 1975. С.69-77.
34. Бронская А.А. Синтаксические связи в бессоюзных сложных предложениях // Филологические науки. 1975. №1. С.74-82.
35. Бронська А.А. Про синтаксичні відношення у безсполучникових складних реченнях // Мовознавство. 1973. №6. С.55-63.
36. Вакуров В.Н. и др. Стилистика газетных жанров. М.: Высшая школа, 1978. 183 с.
37. Валгина Н.С. Синтаксис современного русского языка. М.: Высшая школа, 1991. 432 с.
38. Валгина Н.С., Сенкевич М.П. Теория стилей русского языка. М.: Высшая школа, 1977. 75 с.
39. Валеева У.К. Актуальное членение бессоюзных сложных изьяснительных предложений: Автореф. дис. канд. филол. наук, М., 1982. 16 с.
40. Валимова Г.В. О сочетаемости повествовательных вопросительных и побудительных предложений в составе бессоюзных сложных предложений // Доклады 8ой научно-теоретической конференции. Секция филологические науки. Ростов-на-Дону: Рост. н/Д гос. пед. ин-т, 1965. С.56-57.
41. Валимова Г.В. Сложное предложение и сочетание предложений //Вопросы синтаксиса русского языка: Сборник статей. Ростов-на-Дону: Рост. н/Д гос. пед. ин-т, 1973. С.90-98.
42. Вальтер Д.Я. К вопросу о бессоюзном сложном предложении //Научные доклады высшей школы. Филологические науки. 1964. №2. С.44-59.
43. Варлакова Г.С. К вопросу о средствах выражения синтаксических отношений в бессоюзных сложных предложениях (на материале пословиц) // Известия Крым. пед.ин-та. Т.26. Симферополь. 1957. С.55-72.
44. Варлакова Г.С. О некоторых особенностях бессоюзных сложных предложений в пословицах // Известия Крым. пед.ин-та. Т.23. Симферополь. 1957. С.353-374.
45. Василенко И.А. Бессоюзные сложные предложения в современном русском литературном языке // Учёные записки МГПИ им. Потёмкина. Т.73. М., 1959. С.46-58.
46. Васильева Н.М. Бессоюзное предложение и его место в системе сложного предложения // Иностранные языки в школе. 1981. №5. С.10-13.
47. Ващенко В.С. Стилістика речення в українській мові: Навч. посібник з стилістичного синтаксису. Дніпропетровськ: Вид-во Дніп. ун-ту, 1968. 158 с.
48. Вещикова И.А. Публицистический стиль как единица в системе функциональных разновидностей языка // Вестник Московского ун-та. 1992. №1. С.25-31.
49. Взаємодія усних і письмових стилів мови / М.А.Жовтобрюх та ін. К.: Наукова думка, 1982. 180 с.
50. Виноградов В.В. Стилистика. Теория поэтической речи. Поэтика. М.: Изд-во Акад. наук СССР, 1963. 255 с.
51. Вихованець І.Р. Граматика української мови. Синтаксис. К.: Либідь, 1993. 370 с.
52. Вихованець І.Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови. К.: Наукова думка, 1992. 221 с.
53. Вихованець І.Р., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Семантико- синтаксична структура речення. К.: Наукова думка, 1983. 220 с.
54. Вомперский В.П. К изучению синтаксической структуры газетного заголовка // Искусство публицистики (проблемы теории и мастерства). Алма-Ата, 1966. С.84-96.
55. Волох О.Т., Чемерисов М.П., Чернов Є.І. Сучасна українська літературна мова: Морфологія. Синтаксис. 2-ге вид., переробл. і доповн. К.: Вища школа, 1989. 334 с.
56. Востоков А.Х. Русская грамматика по начертанию его же сокращенной грамматики полнее изложенная. СПб, 1913. 407 с.
57. Вязовик Т.П. Бессоюзные сегментированные предложения // Проблемы филологических исследований. Л.: Изд. Ленинградского ун-та, 1980. С.44-45.
58. Вязовик Т.П. Указательные местоимения, включающие частицу вот // Русский язык в школе. 1980. №1. С.82-87.
59. Гамова А.М. Синтаксическое виражение цели в современном украинском литературном языке: Дис. канд. филол. наук. Харьков, 1989. 165 с.
60. Гвоздев А.Н. Современный русский язык. Синтаксис. Ч.2. М.: Учпедгиз., 1961. 344 с.
61. Гвоздик А.А. Сложные предложения с транспонированым императивом в синонимическом ряду условных конструкций (на матереале современного русского языка): Дис. канд. филол. наук. К., 1984. 165 с.
62. Глотова Е.В. Структура и семантика бессоюзных сложных предложений с отношениями обоснования в украинском языке // Семантика и прагматика языковых единиц: Сб. научн. трудов. Харьков: Харьк. гос. пед. ин-т, 1991. С.84-86.
63. Глуховцева К.Д. Динаміка українських східнослобожанських говірок. Луганськ: Знання, 2005. 392 с.
64. Горбунова Л.Г. Типология и средства выражения присоединительных отношений в бессоюзных сложных предложениях: Автореф. дис. канд. филол. наук. М., 1990. 19 с.
65. Городенська К.Г. Деривація синтаксичних одиниць. К.: Наук. думка, 1991. 189 с.
66. Грамматика современного русского литературного языка. М.: Наука, 1970. 767 с.
67. Грищенко А.П. Складносурядне речення в сучасній українській мові. К.: Наукова думка, 1969. 155 с.
68. Гуйванюк Н.В. Формально-семантичні співвідношення в системі синтаксичних одиниць: Автореф. дис. доктора філол. наук. К., 1993 34 с.
69. Гуц Л.М. Безсполучникові складні речення з умовно-наказовими дієслівними формами // Мовознавство. 1973. №4. С.59-64.
70. Гуц Л.М. Синонимика бессоюзных и союзных сложных предложений в современном русском языке: Автореф. дис. канд филол. наук. К., 1973. 20 с.
71. Давнюк С.В. Складні синтаксичні конструкції у мові і мовленні // Сучасна філологія: проблеми, пошуки, знахідки: Зб. наук. праць. Рівне, 1995. Вип.3. С.59-62.
72. Демиденко Л.П. Современный русский язык. Бессоюзные сложные предложения. Сложно-сочиненные конструкции. Минск: Вышэйшая школа, 1978. 152 с.
73. Диланян Э.З. О некоторых типах бессоюзных сложных предложений неоднородного состава в современном русском языке: Автореф. канд. филол. наук. Ереван, 1963. 26 с.
74. Дорошенко С.І. Складні безсполучникові конструкції в сучасній українській мові. Х.: Харк. держ. пед. ін-т ім. Г.С.Сковороди, 1980. 152 с.
75. Дудик П.С. Стилістика української мови. К.: Видавничий центр "Академія", 2005. 367 с.
76. Єрмоленко С.Я. Лінгвостилістика: основні поняття, напрями й методи дослідження//Мовознавство. 2005. №3-4. С.112-125.
77. Єрмоленко С.Я. Нариси з української словесності: Стилістика та культура мови. К.: Довіра, 1999. 431 с.
78. Єрмоленко С.Я. Синтаксис віршової мови. К.: Наукова думка, 1969. 94с.
79. Єрмоленко С.Я. Синтаксис і стилістична семантика. К.: Наукова думка, 1982. 210 с.
80. Єрмоленко С.Я. Стилістика сучасної української літературної мови в контексті слов'янських стилістик // Мовознавство. 1998. №2-3. С.25-36.
81. Єрмоленко С.Я. Фольклор і літературна мова. К.: Наук. думка, 1987. 245с.
82. Жайворонок В.В. Безсполучникові приєднування у складних реченнях // Мовознавство. 1977. №1. С.12-20.
83. Жовтобрюх М.А. Науковий стиль української мови. // Мовознавство. 1968. №1. С.3-13.
84. Жовтобрюх М.А. Українська літературна мова. К.: Наукова думка, 1984. 256 с.
85. Жанри і стилі в українській літературній мові. К.: Наукова думка, 1989. 282 с.
86. Загнітко А.П. Основи українського теоретичного синтаксису. Частина 1: Горлівка: ГДПІІМ, 2004. 227 с.
87. Загнітко А.П. Синтаксична синоніміка і синтаксична деривація: Навчальний посібник. Донецьк: Дон НУ, 2003. 145 с.
88. Загнітко А.П. Теорія сучасного синтаксису: Монографія. Донецьк: Дон НУ, 2006. 378 с.
89. Загнітко А.П. Український синтаксис. Ч.ІІ. К.: Вища школа, 1996. 440с.
90. Зильберт Б.А. К вопросу о принципах классификации сложных бессоюзных предложений // Очерки по рус. яз. и стилистике. Саратов: Сарат. гос. пед. ин-т, 1967. С. 294-302.
91. Иванова В.М. Бессоюзные сложные предложения и соотносительные с ними сложные предложения в рус. языке: Автореф. дис. канд. филол. наук, М., 1973. 25 с.
92. Иванушкина П.Ф. Бессоюзные сложные пояснительные предложения в совр. рус. литер. языке: Автореф. дис. канд. филол. наук. М., 1973. 23с.
93. Иванчикова Е.А. Соотносительное употребление форм будущего времени в составе частей бессоюзного сложного предложения // Исследования по синтаксису современного русского языка. М., 1956. С.78-131.
94. Изаренков Д.И. Бессоюзное сложное предложение. М.: Русский язык, 1990. 163 с.
95. Ильенко С.Г. Бессоюзные сложные предложения в русском языке. Л., 1961. 21 с.
96. Кабинетская Т.П. О порядке следования и смысловой соотносительности элементов в составе бессоюзного сложного предложения с подчинением // Актуальные вопросы грамматики и лексики русского языка. М.: МГПИ им. В.И.Ленина, 1979. С.97-102.
97. Кадомцева Л.О. Про принципи і методи класифікації безсполучникових речень у сучасній українській мові // Дослідження з української і російської мов. К.: Наукова думка, 1964. С.48-63.
98. Каранська М.І. Синтаксис сучасної української літературної мови. К.: Либідь, 1995. 312 с.
99. Карцевский С.О. Бессоюзие и подчинение в русском языке // Вопросы языкознания. 1961. №2. С.125-132.
100. Кващук А.Г. Синтаксис складного речення: Посібник для вчителів. К.: Рад. шк., 1986. 109 с.
101. Кирпичникова Н.В. Бессоюзные сложные предложения, в которых вторая часть поясняет одно из слов первой части // Русский язык в школе. 1956. №6. С.30-35.
102. Кирпичникова Н.В. К изучению грамматической природы бессоюзных сложных предложений в современном русском языке // Славянская филология. Вып.8. М., 1973. С.200-206.
103. Кирпичникова Н.В. Бессоюзные сложные предложения с конкретизацией местоимения // Исследования по славянской филологии. М., 1974.
104. Кислиця Д. Граматика української мови. Ч.2. Синтакса. Нью-Йорк: Вид-во Шкільної ради при УККА, 1990. 88 с.
105. Коваль А.П. Науковий стиль сучасної української мови: Структура наукового тексту. К.: Вид-во Київс. ун-ту, 1970. 306 с.
106. Кожина М.Н. К проблеме экспрессивности научной речи // Ученые записки Пермского ун-та. 1971. №244. С.28-51.
107. Кожина М.Н. О речевой системности научного стиля сравнительно с некоторыми другими. Пермь: Перм. гос. ун-т им. А.М.Горького, 1972. 396 с.
108. Кожина М.Н. Стилистика русского языка. М.: Просвещение, 1977. 223с.
109. Козіцька О. Базові речення в межах контамінованих складнопідрядних багатокомпонентних речень // Українська мова. 2006. №2. С.75-80.
110. Кононенко В.І. Проблеми стилістичного синтаксису // Українська мова та література в школі. 1975. №4. С.25-35.
111. Кононенко В.І. Стилістичний аспект синтаксису // Слово і труд. К.: 1976. С.10-15.
112. Кордун П.П. Стилістичне використання синонімічних варіантів складних речень // Українська мова і література в школі. 1971. С. 65-70.
113. Кринська Н.В. Семантико-синтаксична категорія наслідку в складних реченнях у книжних стилях сучасної української мови: Автореф. дис. канд. філол. наук. Харків, 2001. 16 с.
114. Кручинина И.Н. Некоторые тенденции развития современной теории сложных предложений // Вопросы языкознания. 1973. №2. С.11-16.
115. Кручинина И.Н. Структура и функции сочинительной связи в руском языке. М.: Наука, 1988. 214 с.
116. Кузьмин В.В. Лексические показатели единства бессоюзных изъяснительных предложений // Семантическая структура словосочетаний и предложений русского языка. Тула: Тул. гос. пед ин-т, 1978. С.83-90.
117. Кулагина А.Ф. Об отношении бессоюзных сложных предложений к категориям сочинения и подчинения // Научные доклады высшей школы. Филологические науки. 1974. №6. С.82-88.
118. Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови. Ч.ІІ. Синтаксис. К.: Радянська школа, 1965. 283 с.