Новітня економічна термінологія та її стилістичне вживання в сучасній українській мові (на матеріалі періодичних видань)

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ МОВОЗНАВСТВА ім. О.О. ПОТЕБНІ

На правах рукопису

Чорновол Галина Василівна

УДК 811.161.2’373.46:81’27

Новітня економічна термінологія та її стилістичне вживання в сучасній українській мові
(на матеріалі періодичних видань)

Спеціальність 10.02.01 українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Півторак Григорій Петрович
член-кореспондент НАН України,
доктор філологічних наук, професор

Київ 2004

ЗМІСТ

СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ4
ВСТУП.....8
Розділ І. ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ
СУЧАСНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ
1.1. Поняття термін”, термінологія”, економічний термін”
у сучасному мовознавстві............................................................................. 16
1.2. Взаємозв’язок термінологічної та професійної лексики
в системі економічних понять....................................................................... 44
1.3. Термінологізація та детермінологізація
в економічній термінології........................................................................... 50
ВИСНОВКИ....... 61
Розділ ІІ. З ІСТОРІЇ ФОРМУВАННЯ
ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕРМІНОСИСТЕМИ
2.1. Основні джерела формування економічних термінів.
Проблема запозичень та інтернаціоналізмів............................................... 63
2.2. Економічна термінологія як об’єкт
галузевої лексикографії................................................................................ 88
ВИСНОВКИ. 110
Розділ ІІІ. ОСОБЛИВОСТІ СЕМАНТИЧНОГО
І СТИЛІСТИЧНОГО ВЖИВАННЯ
СУЧАСНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ
В УКРАЇНСЬКИХ ПЕРІОДИЧНИХ ВИДАННЯХ
3. 1. Передумови прямого/переносного використання
економічних термінів у сучасному публіцистичному тексті . 113
3.2. Метафоризація як процес семантичної трансформації
економічної термінолексики....................................................................... 121
3.3. Екстра- та внутрішньолінгвістичні параметри
комунікативних змін термінів економіки в ЗМІ......................................... 151
3.3.1. Фонографічні та морфемні особливості
текстів з використанням економічної лексики. 155
3.3.2. Семантико-стилістичні властивості
економічних термінів у текстах періодики... 164
ВИСНОВКИ..... 183
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ........................................................................... 185
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ............................................. 191
ДОДАТОК 207

СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ВЗ Високий замок” 20002003 рр.
ГК Галицькі контракти” 20002003 рр.
ГУ Голос України” 20002003 рр.
П Перець” 20002003 рр.
УК Урядовий кур’єр” 20002003 рр.

Боярова Боярова Л.Г., Корж А.П. Русско-украинский словарь современных банковских, финансово-кредитных и коммерческих терминов. Х.: Основи, 1997. 256 с.
ВГ Волинські грамоти XVI ст. / Упор. В.Б. Задорожний, А.М. Матвієнко. К.: Наукова думка, 1995. 246 с.
Грінч. Грінченко Б. Словарь української мови: В 4-х т. К.: Ред. журналу Кіевская старина”, 19071909.
Дом. Доманицький В. Словарик. Пояснення чужих та не дуже зрозумілих слів. К., 1906. 128 с.
ЕЕ Економічна енциклопедія: У 3-х т. / За ред. Б.Д. Гаврилишина та ін. К.: Академія, 20002002.
ЕС Економічний словник. / За ред. П.І. Багрія та С.І. Дорогунцова К.: Наукова думка, 1973. 328 с.
ЕСД Економічний словник-довідник / За ред. С.В. Мочерного. К.: Alma Mater, 1995. 246 с.
ЕСУМ Етимологічний словник української мови: В 7 т. Т. 14 К.: Наукова думка, 19822003.
Жиг. Жигадло І.Л. Російсько-український словничок реместв, професій та підприємств (матеріяли до української статистики та економічної термінології). Х., 1925. 24 с.
Коломойцев Коломойцев В.Е. Універсальний словник економічних термінів. К.: Молодь, 2000. 382 с.
Коренга Російсько-український словник-довідник Порадник ділової людини” / Уклад. О.М. Коренга та ін. К.: Основа, 1995. 316 с.
ЛРК Лохвицька ратушна книга 2 пол. XVII ст. / Упор. О.М. Маштабей, Б.Г. Самійленко, Б.А. Шарпило. К.: Наукова думка, 1986. 220 с.
НАУС Новий англо-український та українсько-англійський словник / Уклад. В.Ф. Малишев, О.Ю. Петраковський. Х.: Єдинорог, 2000. 576 с.
Нікіт. Короткий російсько-український словник економічних термінів до курсу Загальна економічна теорія” / Уклад. Н.А. Нікітіна та ін. К.: КПІ, 1995. 60 с.
НРУСД Єрмоленко С.Я., Єрмоленко В.І., Ленець К.В., Пустовіт Л.О. Новий російсько-український словник-довідник юридичної, банківської, фінансової, бухгалтерської та економічної сфери. К.: Довіра, 1998. 783 с.
Олійник Олійник О.Б. Словник ділової людини. К.: Слов’янський клуб, 1996. 448 с.
Орл. Російсько-український словник банкового діловодства / За ред. В.І. Орловського та І.М. Шелудька. К., 1925. 67 с.
Падалка Російсько-український діловодний словник / Укл. Л. Падалка. Полтава, 1918. 106 с.
ПЛ Приватні листи XVIII ст. / Упор. В.А. Передрієнко. К.: Наукова думка, 1987. 172 с.
Раскос. Російсько-український словник ділового мовлення / Упор. Г.Б. Раскосова. Х.: ХТУРЕ, 1994. 20 с.
Рогач. Рогачова Г.Г. Російсько-український словник економічних термінів. К.: Слід, 1992. 46 с.
РУСДС Тараненко О.О., Бріцин В.М. Російсько-український словник Сфера ділового спілкування”. К.: Рідна мова, 1996. 287 с.
СБД Російсько-український словник банкового діловодства / За ред. А. Гіржеля і Д. Ріна. К., 1925. 62 с.
СДМ Практичний російсько-український словник ділової мови (конторської та рахівничої). Склали Є. Ліневич, Б. Михайлович, П. Скрипник, І. Степаненко. К.: Час, 1926. 134 с.
СДМТ Дорошенко М., Станиславський М., Страшкевич В. Словник ділової мови. Термінологія та фразеологія. Проєкт. Х.К.: Держвидав України, 1930. 248 с.
СДРЯ Словарь древнерусского языка (XIXIV вв.): В 10 т. / Под ред. Р.И. Аванесова. М.: Русский язык, 19881995.
СЕТ Кривченко Г., Ігнатович В. Словник економічної термінології. Проєкт. Х.К.: Держвидав України, 1930. 133 с.
СІС Словник іншомовних слів / За заг. ред. Л.О.Пустовіт. К.: Довіра, 2000. 1018 с.
СНТ Російсько-український словник наукової термінології. Суспільні науки / За ред. В.М. Русанівського та ін. К.: Наукова думка, 1994. 600 с.
Срезн. Срезневский И.И. Материалы для словаря древнерусского языка: В 3-х т. С.-Петербург: Типография Императорской Академии Наук, 1893.
ССЕЛ Воробйова С.А., Молодід Т.К. Російсько-український словник соціально-економічної лексики / За ред. І.К. Білодіда. К.: Наукова думка, 1965. 341 с.
ССУМ Словник староукраїнської мови XIVXVст.: У 2-х т. / За ред. Л.Л. Гумецької та ін. К.: Наукова думка, 19771978.
СТРЕ Словник термінів ринкової економіки / За ред. В.І. Науменка. К.: Глобус, 1996. 288 с.
СТРЕК Українсько-російсько-англо-німецький тлумачний та перекладний словник термінів ринкової економіки / За ред. Т.Р. Кияка. К.: Обереги, 2001. 621с.
СУМ Словник української мови: В 11 т. К.: Наукова думка, 19701980.
СФТ Короткий російсько-український технічний словничок фінансових термінів (для вжитку співробітників Губфінвідділу). К., 1924. 16 с.
СЦСРЯ Словарь церковно-славянского и русского языка: В 4-х т. С.-Петербург: Типография Императорской Академии Наук, 1847.
СЧС Бойків І., Ізюмов О., Калнишевський Г., Трохименко М. Словник чужомовних слів. Х., 1932. 264 с.
Тимч. Тимченко Є. Русско-малороссійский словарь: У 2-х т. К.: Типография Импер. Универс. Св. Владимира, 18971899.
УСТ Українська службова термінологія й зразки службових папер / Зладив В.М. Р.-Б. К.: Дніпро, 1918. 32 с.
Фасмер Фасмер М. Этимологический словарь русского языка: В 4-х т. М.: Прогресс, 19861987.
ФБС Русско-украинский финансово-банковский словарь / Сост. В.Н. Копорулина, Л. В.Копорулина. Х.: Формула-пресс, 1997. 208 с.
ФЕС Філософський енциклопедичний словник / За ред. В.І. Шинкарука. К.: Абрис, 2002. 742 с.
ФС Загородній А.Г., Вознюк Г.Л., Смовженко Т.С. Фінансовий словник. К.Л.: Знання, 2002. 566 с.
ФТ Русско-украинский и украинско-русский словарь финансовой терминологии / Под общ. ред. М.В. Афанасьева. Х.: Прапор, 1997. 398 с.

ВСТУП

Сучасне українське термінознавство основним завданням розвитку вважає максимальне унормування й стандартизацію своїх одиниць, встановлення однозначної співвіднесеності між терміном і позначуваним ним поняттям.
У зв’язку з набуттям українською мовою році державного статусу виникла нагальна потреба розбудови власне української термінології. Розпочинається активний перегляд національних норм термінотворення і терміновживання, зокрема посилюється увага до досвіду та фондів термінознавців т. зв. золотого десятиліття”. На нинішньому етапі важливим завданням вітчизняного термінознавства є стандартизація одиниць та вивчення умов їх функціонування у різних видах мовних ситуацій.
Досягнення чіткої нормативності термінології можливе лише за умови розв’язання ряду позамовних та власне мовних питань. До перших відносимо, зокрема, проблему піднесення соціального статусу української мови серед широких верств населення, адже це питання не втрачає своєї важливості й нині. Однією з основних власне мовних проблем є унормування теоретичних засад функціонування української мови у різних сферах суспільного життя, а також вивчення комунікативних особливостей стилів української мови.
Актуальність теми. Динамічні зміни сучасного лексичного складу української мови й термінології як його підсистеми в останні десятиріччя зумовлює постійний інтерес до різнопланового вивчення спеціальних термінологічних одиниць.
Питання теоретичних проблем термінознавства, походження та розвитку окремих терміносистем, особливостей функціонування термінів уже розглядалися в працях Г.О. Винокура, О.О. Реформатського, Д.С. Лотте, О.С. Ахманової, М.М. Баскакова, Т.С. Канделакі, В.П. Даниленко, В.М. Лейчика, О.В. Суперанської [9; 35; 63; 64; 80; 111; 112; 150; 151; 169; 206].
Проблеми української термінології постійно перебувають у центрі уваги вітчизняних дослідників. Цими проблемами займаються Комітет наукової термінології при НАНУ, відділ термінології та ономастики Інституту української мови НАНУ. Новітні теоретичні дослідження представлені в працях Т.І. Панько, Л.М. Полюги, І.М. Кочан, Г.П. Мацюк, Л.О.Симоненко, О.О. Тараненка, Б.П. Михайлишина та ін. [117; 131; 136; 156160; 171174].
Крім того, об’єктами дослідження в різні роки стали також галузеві терміносистеми: економічна (Т.І. Панько, О.А. Покровська), психологічна (Л.М. Веклинець), геологічна (М.П. Годована), юридична (О.А. Сербенська), гідромеліоративна (Л.Д. Малевич), медична (І.В. Корнейко, Н.В. Місник, Т.В. Лепеха), образотворча (Б.П. Михайлишин), релігійна (З.В. Куньч), військова (Т.Д. Михайленко, Л.Г. Мурашко), друкарська (Е.І. Огар), дипломатична (Н.М. Поліщук) та ін. Праці названих дослідників орієнтовані на вивчення діахронічних особливостей певної терміносистеми, на структурно-семантичні їх особливості, проблеми кодифікації та специфіку функціонування.
Необхідність подальшого детального вивчення української термінолексики зумовлюється кількома чинниками, серед яких основними є два. По-перше, вітчизняна термінологія донині не досить глибоко досліджена, а по-друге, існує потреба багатоаспектного аналізу всіх складників лексичної системи української мови, особливостей їх структурних взаємозв’язків та функціонування.
Досліджуючи проблеми вітчизняної термінології, слід зважати на той факт, що протягом тривалого часу вона практично не мала сприятливих умов для розвитку. Українські терміни весь час були відсунуті” на задній план, тоді як пріоритет належав термінологічним одиницям російської мови. Процес творення термінів техніки, науки, мистецтва та ін. на національній основі було штучно загальмовано. Л.О. Симоненко слушно зауважує, що заборона української мови як засобу літературного спілкування затримувала її стильову диференціацію, а водночас і формування термінологічного фонду. Розвиток української мови (а відповідно й термінології) на власній етнічно-мовній основі найбільше гальмували недержавний статус рідної мови та її територіальна роз’єднаність” [160, 3]. Тільки з 1991 року ситуація значно змінилася. З упровадженням української мови в усі сфери життя перед вченими-термінознавцями постає завдання унормувати галузеві терміносистеми на власне національному ґрунті, створити цілі групи спеціальних одиниць окремих наук, поєднання нових тенденцій і традицій у термінотворенні, виділення загальних критеріїв дослідження термінів. Досить актуальною є нині проблема укладання академічних галузевих термінологічних словників, оскільки значна кількість виданих словників не відповідають повною мірою нормативним вимогам.
Усе це стосується й економічної термінології, яка є особливою сукупністю термінів, що утворюють відкриту систему. Основними джерелами впливу на неї є загальновживана мова та системи термінів економіки інших країн, з лексичним фондом яких відбувається постійна взаємодія.
Термінологія економіки досить складне утворення в складі загальної терміносистеми української мови, що функціонує за загальними законами розвитку. У свою чергу вона складається з мікросистем (для обслуговування таких галузей економіки, як фінанси, бухгалтерський облік, аудит, ринкові відносини). За останні десятиріччя роль економічних явищ у житті суспільства невпинно зростає, і саме перед підсистемою, що обслуговує цю галузь, постають нові проблеми й завдання, що, безумовно, сприяє постійному вдосконаленню та оновленню її складу.
Система термінологічних одиниць економіки перебуває в стані активного творення, тому її дослідження є важливим для визначення загальних і специфічних мовних явищ у галузі спеціальної лексики. Саме в цій мікросистемі яскраво простежується тенденція всієї української термінології: творення галузевих терміносистем на власне національній основі й паралельно поява значної кількості запозичень як результат впровадження міжнародних стандартів у мові.
У кожній галузі науки формується певний набір спеціальних найменувань, неоднорідний за своїм складом і тривалістю функціонування. Спостерігаючи процеси, що відбуваються в термінології, можна вести мову про відбиття ними процесів усього суспільного розвитку. Тому вивчення економічної термінолексики зумовлюється входженням України у світову співдружність, становленням її як ринкової держави, бурхливим розвитком міжнародних відносин.
Економічний термін сьогодні об’єкт, що викликає увагу й інтерес кожного, починаючи від пересічної особи, на яку щоденно звалюється” потік інформації економічного змісту, часто з використанням запозичених понять, і закінчуючи людьми, професійно пов’язаними з цією термінолексикою.
Незважаючи на ряд наявних праць у галузі економічної термінології, існує ряд питань, які потребують детального і всебічного розгляду. Актуальність теми визначається необхідністю поглибленого вивчення стилістичного вживання економічних термінів з метою подальшої їхньої стандартизації й кодифікації. Дослідження саме такого типу є позитивною тенденцією для всієї термінології в цілому, оскільки найменш вивченою залишається саме проблема функціонування економічних термінів у текстах різного типу (у нашому випадку це особливості вживання спеціальних одиниць у публіцистичних текстах).
Зв’язок роботи з науковими темами, програмами, планами. Дисертація відповідає загальній науковій темі Лексика східнослов’янських мов у синхронному й діахронічному висвітленні”, що її досліджує відділ загальнославістичної проблематики і східнослов’янських мов Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.
Мета й завдання дослідження. Досліджувана проблема багатоаспектна: її можна розглядати в стилістичному плані, у плані взаємодії термінології та загальнолітературної лексики, комунікативної ролі термінів. У наявних дослідженнях недостатньо уваги приділяється специфіці використання економічної термінолексики в публіцистичних текстах, мовленнєвим умовам семантичного перетворення термінів, впливу на них контекстуального оточення; детальнішого розгляду потребує проблема формування джерельної бази економічної терміносистеми. Усе сказане дозволяє вважати актуальним і своєчасним дослідження економічної термінолексики саме в плані комунікативно-стилістичного функціонування в текстах періодичних видань, що і є метою нашого дослідження.
Виходячи з визначеної мети, в дисертації було поставлено такі завдання:
уточнити й доповнити зміст та обсяг понять економічний термін”, професійна та жаргонна лексика”;
розглянути історію фіксації економічної термінології у галузевих словниках;
проаналізувати ступінь адекватності вживання певних економічних термінолексем у сучасних друкованих періодичних виданнях;
розробити класифікацію вживаних у сучасній публіцистиці економічних термінів та проаналізувати кожну з виділених груп, об’єднаних загальносемантичними характеристиками, спільністю контексту;
дослідити семантичні перетворення, що відбуваються в економічній термінології під дією публіцистичного контексту, втрату спеціальними термінологічними одиницями своїх специфічних особливостей.
Як відомо, більшість термінознавців пропонують вивчати термін у двох аспектах: у сфері фіксації (словники, ДСТУ) та у сфері функціонування (усне й письмове застосування спеціальних одиниць на практиці спеціальна, наукова, популярна література, усне спілкування тощо). У сфері функціонування досить поширені різні варіанти використання термінів, можливі індивідуальні, ситуативні новотвори, значну роль також відіграє контекстуальне оточення.
Предмет дослідження становить сучасна економічна терміносистема. Об’єктом дослідження є її стилістичне вживання в сучасних українських періодичних виданнях.
Матеріал дослідження близько 3000 економічних терміноодиниць, виділених у процесі вибірки з періодичних видань різного спрямування від суто фахових (Галицькі контракти”) та орієнтованих на окремі верстви населення (Голос України”, Урядовий кур’єр”) до тих, які охоплюють найбільш масову аудиторію (Високий замок”, Перець”) за період 20002003 рр.
Методи дослідження. У процесі дослідження застосовувався переважно описовий метод, що дає змогу класифікувати й узагальнювати мовні факти. Частково використовується порівняльний метод, оскільки унормування економічних термінів у галузевих словниках аналізується в діахронічному аспекті. Певною мірою залучено елементи статистичного методу.
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що у ній на основі значного фактичного матеріалу зроблено спробу всебічного аналізу економічної терміносистеми та її стилістичного функціонування в ЗМІ. Основним критерієм нормативної одиниці в газетному тексті вважаємо критерій функціональної доцільності терміна. У дисертаційному дослідженні подано класифікацію використання економічних термінолексем у публіцистичних текстах за співвідношенням економічний термін термін іншої галузі науки і техніки” та економічний термін одиниця загальновживаної мови”.
Теоретичне і практичне значення. Теоретичне значення дисертаційного дослідження полягає в уточненні й доповненні лінгвістичної характеристики понять економічний термін”, професіоналізм”, жаргонізм”. Основні положення праці можуть бути використані для подальшого розроблення теорії лексичної взаємодії окремих груп в українській мові. Практичне значення дисертації полягає в розробленні рекомендацій щодо використання спеціальних одиниць у неспеціальному контексті, що нині є досить важливим, оскільки спостерігається великий різнобій і невнормованість використання термінів у ЗМІ. Викладені в роботі спостереження і висновки сприятимуть уніфікації та стандартизації одиниць економічної терміносистеми; матеріали дисертації можуть бути використані в навчальному процесі у курсах із галузевого термінознавства, історії термінографії, галузевої лексикографії, редакторської діяльності для студентів філологічного профілю на факультетах філологічному та журналістики; при укладанні спеціальних і перекладних словників.
Апробація роботи. Основні положення й результати дослідження обговорювались на засіданні відділу загальнославістичної проблематики і східнослов’янських мов Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАНУ, а також на IV Міжнародній науковій конференції Українська термінологія й сучасність” (Київ, 2001), ІІ Всеукраїнській науковій конференції Актуальні проблеми менталінгвістики” (Черкаси, 2001), V Всеукраїнській науковій конференції Українська термінологія й сучасність” (Київ, 2003).
Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 4 статті у виданнях за фахом, затверджених ВАК України.
Структура роботи визначається завданнями та методикою дисертаційного дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатку індексу використаних у праці економічних термінів.
Перший розділ Загальнотеоретичні проблеми сучасної термінології” присвячено теоретичним засадам дослідження: розглядається спільне й відмінне між терміном та загальновживаним словом, терміном і професіоналізмом, особливості процесів термінологізації, детермінологізації, ретермінологізації спеціальних одиниць у системі економічних термінів. Проблема взаємодії терміна з іншими групами лексики є досить широкою й складною. У дисертаційному дослідженні ми зупиняємося на основних аспектах взаємодії вищезазначених груп їхнього впливу та взаємопереходу.
У другому розділі З історії формування економічної терміносистеми” з’ясовуються причини дедалі активнішого використання запозичених термінів з огляду на ряд внутрішньо- та екстралінгвістичних чинників. Зокрема звертається увага на той факт, що панівну роль у донорстві” спеціальних одиниць відіграє англійська мова. Складність унормування різного виду зв’язків віддзеркалюється в лексикографічній практиці.
У третьому розділі Особливості семантичного і стилістичного вживання сучасної економічної термінології в українських періодичних виданнях” подано класифікацію різнопланового стилістичного використання економічних термінів у сучасній публіцистиці від класичного вживання з тлумаченням до метафоричного перенесення, коли спеціальна одиниця набуває нового емоційно-експресивного забарвлення.
Повний обсяг роботи становить 216 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. Мова публіцистики як комунікативний акт є специфічним утворенням: вона характеризується побічним, непрямим спілкуванням і зверненням до найширшого кола читачів, емоційно-експресивною спрямованістю, доступністю викладу.
Використання економічних термінів у публіцистичному тексті має на меті донести до широкого кола читачів суть основних явищ ринкової економіки. Розкриття суті спеціальної одиниці є необхідним для впливу на читача, що пояснюється призначенням текстів такого типу активно втручатися в сучасні події.
2. Непряме, метафоричне значення спеціальних одиниць у текстах періодики виникає внаслідок бажання авторів доступно і яскраво пояснити суть того чи іншого економічного явища. Тим більше, відомим є факт, що асоціативні, позначені експресією лексеми швидше стають об’єктом уваги з боку читача. У кожного потенційного реципієнта, що сприймає текст, можуть виникати свої асоціації щодо окремих лексем. Завдання автора підібрати такий тип метафори, щоб асоціативний ряд у більшості читачів збігався з асоціативним рядом самого автора. Без цієї умови комунікативний ефект тексту буде неповним, оскільки призначення метафори в публіцистиці є її оцінна спрямованість.
Аналіз виділених у нашому дослідженні груп значеннєвого переносу економічних термінів у процесі їх метафоризації дозволяє вести мову про різноманітність співвідношень типу економічний термін термін іншої галузі науки”.
3. Шкала використання емоційно-експресивних трансформацій економічних термінів є досить широкою. По суті, тут витворюються засоби стилістичного увиразнення мови (зокрема, надання спеціальній одиниці позитивного чи негативного конотативного забарвлення, невластивого їй у звичайному контексті). У більшості зафіксованих зразків простежується відверта оцінність, найчастіше з негативним, іронічно-сатиричним відтінком з метою впливу на чуття адресата в потрібному напрямку.

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

1. Проблеми дослідження сучасної термінології вийшли на якісно новий рівень. Це пояснюється зростанням ролі науки й техніки в суспільному розвитку, появою значної кількості нових понять у різних галузях і відповідно одиниць, що їх позначають. Зростає взаємодія термінологічної та загальновживаної лексики.
Економічна терміносистема впродовж усього часу свого становлення відзначалася деякою стихійністю творення термінологічних одиниць. Швидше за все, це було зумовлено мовними (розвиток мови, міжмовні процеси, зникнення певних понять і відповідно перехід економічних термінів до розряду історизмів, архаїзмів, поява нових понять і відповідно неологізмів) та позамовними чинниками (розвиток економіки, вплив терміносистеми тієї країни, з якою співпрацювала Україна, німецької на початку ХХ ст. або англійської на його кінець, перехід від однієї системи господарювання до іншої).
Інтерес до вивчення економічної термінології не є випадковим адже саме економіка є однією з найважливіших складових частин розвитку суспільства.
У нинішніх працях з термінології відсутнє чітке визначення економічного терміна, тому пропонуємо своє розуміння його суті. Економічний термін це слово або словосполучення, що позначає певне поняття суспільно-виробничих відносин, які характеризують економічний лад суспільства.
2. Терміну, як і будь-якій лексичній одиниці сучасної української мови, властиві чотири основні функції: номінативна (слово називає, дає найменування), сигніфікативна (слово узагальнює), комунікативна (слово повідомляє) та прагматична (слово передає почуття мовця).
У сучасних наукових дослідженнях на провідне місце, поруч з номінативною, висувається комунікативна функція, яка вказує на здатність лексичної одиниці слугувати засобом передавання певної інформації. Термін це одиниця, в якій сконцентровані знання певних галузей науки і техніки, тому функціонування як засобу комунікації є однією з найважливіших його характеристик.
3. Економічна терміносистема, як частина загального термінологічного фонду, становить складну організацію спеціальних одиниць, неоднорідну за своїм походженням та сутнісними характеристиками. Значна частина семантичних змін у мові зумовлюється взаємопов’язаними та безперервними процесами вживлення” термінів у загальну мову (детермінологізація) та розвитком нових термінологічних значень на основі семантики загальновживаних слів (термінологізація).
4. Стосовно доцільності/недоцільності використання запозиченої термінологічної лексики вважаємо, що тут слід бути дуже обережним, щоб не вдатися до крайнощів у прагненні очистити мову від іншомовних слів й не пропонувати замість усталених одиниць невдалі власні відповідники. Жодна мова не може існувати ізольовано від інших і користуватися виключно своїми ресурсами. З іншого боку, надмірне захоплення іншомовними запозиченнями також не буде сприяти розвитку національної термінології потрібен оптимальний баланс. Традиційно вважається, що відсоток запозичень не повинен перевищувати 3040% від усієї кількості одиниць певної терміносистеми.
Іншомовні впливи на українську термінологію взагалі й економічну підсистему зокрема в досліджуваний нами період відбуваються більш інтенсивно порівняно з попередніми десятиліттями. Зовнішній вплив на мову в жодному разі не відбувається безслідно, і тому неодмінною умовою використання кожного запозичення є аналіз ситуації в кількох напрямках: шкідливості/нешкідливості збільшення й без того значного обсягу запозичень; доречності тих чи інших термінів у певних процесах мовної комунікації; доцільності запозичення лексичних одиниць інших мов за наявності власне національних відповідників та ін.
5. Аналіз економічної термінології, зафіксованої в галузевих словниках з кінця ХІХ ст. й донині, дає можливість простежити основні тенденції її розвитку. Шлях, який проходить кожна термінологія, характеризується сукупністю вдалих та не досить доцільних новотворів. Основний пласт становлять одиниці, утворені на власне національній основі та на основі найбільш уживаних іншомовних термінів. Перекладні й тлумачні галузеві словники від кінця ХІХ ст. й до наших днів у цілому адекватно представляють сучасну економічну терміносистему, яка нині формується на національному ґрунті та враховує тенденції розвитку термінологічних систем інших наук та інших мов.
6. У сучасній періодичній пресі активно функціонують економічні терміноодиниці як власне українські, так і запозичені. Виділяються дві найзагальніші групи: терміни, використовувані в прямому значенні (тобто у своїй номінативно-дефінітивній функції), і терміни, використовувані в переносному значенні (метафоризоване вживання та набуття емоційно-експресивного забарвлення).
У прямому значенні в публіцистичних текстах терміни вживаються в двох варіантах з розкриттям їхньої суті або без нього. Найбільш розповсюдженими прийомами є переклад” терміна на зрозумілу мову, дефініція, розгорнутий опис.
Розкриття суті терміна в різножанрових текстах, призначених для широкого кола читачів, є необхідною умовою досягнення комунікативного ефекту. Це зумовлюється основним спрямуванням більшості публікацій: вони покликані активно втручатися в події, впливати на читачів. Коли ж у публіцистичних текстах неспеціалізованих видань використовується спеціальна термінологічна лексика без супровідних коментарів, то це призводить до неточного, приблизного, а іноді навіть і цілковитого нерозуміння того, про що йдеться, і може викликати небажання читати текст далі.
7. У межах кожного стилю особливості метафори змінюються відповідно до конкретних умов її функціонування. Публіцистична метафора вирізняється перш за все оцінною спрямованістю (у мові періодичної преси вона створює переважно не просто образність, а оцінний ефект, позитивний чи негативний).
Метафоричне варіювання економічних термінів пов’язане з різними діями, професіями, процесами тощо. Найпоширенішими напрямками метафоризації цих термінів є основоположний антропометричний (надання певним предметам та явищам ознак і характеристик, притаманних людині), а також метафоризація, пов’язана з лексикою архітектури і будівництва, військовою, медичною, спортивною, науково-технічною термінологією та лексикою зі сфери побуту, довкілля, фауни і флори тощо.
8. Тексти періодичної преси як комунікативний акт мають кілька необхідних складових: автор, аудиторія, предмет розгляду, газета (журнал) як носій певної інформації, реципієнт-адресат. В окремих випадках сюди також можуть приєднуватися фактори, що перешкоджають процесу комунікації.
Однією з основних особливостей функціонування економічних термінів на сторінках газет у більшості жанрових різновидів є надання їм додаткового конотативного забарвлення і як наслідок розміщення по вартісно-оцінній шкалі. Оцінювання того чи іншого явища в окремих випадках не залежить від його об’єктивних ознак, а більш орієнтоване на потреби реципієнта. Оцінне значення виникає через перенесення читачем наявного змісту на ту інформацію, якою він уже володіє.
В основі розмежування спеціальної лексики на нейтральну та конотативно забарвлену лежить тричленна шкала оцінки: позитивне (+)”, нейтральне (0)”, негативне ()”. Переважна більшість проаналізованих прикладів належить до нижнього поділу шкали, що вказує на оцінку негативу (). Екстра- та внутрішньолінгвістичні параметри комунікативних змін термінів економіки в ЗМІ досить різноманітні (словотворення, творення ад’єктивних конотативно забарвлених словосполучень з економічним терміном, поєднання з різними групами розмовної лексики, розгорнутим емоційно-оцінним контекстом, видозмінювання різного типу висловлювань з економічним терміном, випадки гри слів, виникнення новотворів на базі економічних терміноодиниць).
9. Дослідження трансформацій семантики економічних термінів, використовуваних у сучасних періодичних виданнях, дозволяє виділити в ній кілька взаємопов’язаних компонентів: 1) початкове, термінологічне значення спеціальних одиниць приховане, відсунуте внаслідок взаємодії семантично-асоціативних полів незвично поєднаних слів; 2) початкове значення загальновживаних слів, яке викликатиме асоціації; 3) нове значення спеціальної одиниці, що виникає внаслідок взаємодії двох попередніх елементів. Аналіз семантики економічних термінів у публіцистиці переконливо засвідчує, що семантика у всіх випадках зумовлена їх нормативністю та внутрішньою формою.
10. Поряд з правильним і доречним уживанням економічних термінолексем іноді спеціальними одиницями послуговуються не зовсім коректно. Існує кілька типових ситуацій. По-перше, досить часто в газетному тексті вживається вузькофаховий економічний термін, зрозумілий лише економістам, а пояснення при цьому не додаються. Особливо це стосується неспеціальних видань, читачі яких мало обізнані з термінами економіки, у таких випадках пояснення справді необхідне. До другої групи невдалого використання економічних термінів у газетних текстах можна віднести недоцільне вживання економічної термінолексеми внаслідок нерозуміння його суті або сплутування з іншим поняттям, перекручування елементів складеного терміна.
11. Засоби для впливу на читацьку аудиторію автори текстів у ЗМІ відбирають з максимуму ресурсів на всіх рівнях мови. Обмеження у використанні мовних одиниць зводяться до функціонального мінімуму комунікативної ефективності та виправданості. Стилістичною тенденцією в межах текстів з використанням економічних термінів стає поєднання різностильових елементів, які щонайбільше сприяють встановленню контакту між автором та реципієнтом через посередника, в ролі якого виступає публіцистичний текст. В основі стилістичного ефекту, який виникає внаслідок уведення економічного терміна в публіцистичні тексти, лежить взаємодія функціонально-стилістичних особливостей економічних понять з лексикою інших стилістичних пластів та текстотворчий потенціал спеціальної одиниці. Проаналізований матеріал дає змогу констатувати, що економічні терміни вживаються в газетних публікаціях здебільшого доцільно, з розумінням (авторським, яке, і це варто відзначити, не завжди передається в текст для сприймання його читачем). Тому аналіз економічних термінів у публіцистиці свідчить про потребу детального тлумачення окремих маловживаних понять у випадку використання їх у текстах, розрахованих на широке коло реципієнтів, оскільки лише за умови правильного сприймання буде досягнуто повної взаємодії автора з читачем.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Абакумова Г.О. До питання про експресивність терміна // Мовознавство. 1981. № 3. С. 8587.
2. Ажнюк Б.М. Мовні зміни на тлі деколонізації та глобалізації // Мовознавство. 2001. № 3. С. 4854.
3. Акуленко В.В. Вопросы интернационализации словарного состава языка. Х.: Изд-во ХГУ, 1972. 214 с.
4. Апресян Ю.Д. Лексическая семантика. Синонимические средства языка. М.: Наука, 1974. 366 с.
5. Апресян Ю.Д. Избранные труды: В 2-х т. М.: Языки русской культуры, 1995.
6. Арутюнова Н.Д. Фактор адресата // Известия АН СССР. М.: Прогресс, 1985. Вып. 16. С. 242.
7. Арутюнова Н.Д. Типы языковых значених: Оценка. Событие. Факт. М.: Наука, 1988. 234 с.
8. Арутюнова Н. Д. Язык и мир человека. М.: Языки русской культуры, 1998. 896 с.
9. Ахманова О.С. Очерки по общей и русской лексикологии. М.: Учпедгиз, 1957. 95 с.
10. Ашурова Д.У. Производное слово в свете коммуникативной теории языка. Ташкент: ФАН, 1991. 98 с.
11. Балли Ш. Французская стилистика. М.: Изд-во иностр. л-ры, 1961. 394 с.
12. Баранов А.Н. Очерк когнитивной теории метафоры // Баранов А.Н., Караулов Ю.Н. Русская политическая метафора: материалы к словарю. М.: Ин-т русского языка АН СССР, 1991. С. 184193.
13. Белодед И.К. Научная терминология: О работе комитета научной терминологии АН УССР // Обществ. науки. 1982. № 2. С. 205209.
14. Бельчиков Ю.А. Интернациональная терминология в русском языке. М.: Учпедгиз, 1959. 78 с.
15. Беляевская Е.Г. Актуализация лексического значения: формирование коммуникативных вариантов слова в тексте // Коммуникативные единицы языка и принципы их описания. М.: Изд-во МГУ, 1988. С. 8085.
16. Бессарабова Н.Д. Метафора как языковое явление // Художественная речь, публицистика. М.: Изд-во МГУ, 1987. С. 156173.
17. Блинова О.И. Введение в современную региональную лексикологию. Томск: Изд-во ТГУ, 1973. 257 с.
18. Бодуэн де Куртенэ И.А. Избранные труды по общему языкознанию. М.: Изд-во АН СССР, 1963. Т. 2. 391 с.
19. Бондалетов В.Д. Социальная лингвистика. М.: Просвещение, 1987. 193 с.
20. Бондарко А.В. Принципы функциональной грамматики и вопросы аспектологии. Л.: Наука, 1983. 208 с.
21. Брагина А.А. Значение и оттенки значения в терминах // Терминология и культура речи. М.: Наука, 1981. С. 3746.
22. Былинский К.И., Розенталь Д.Э. Литературное редактирование. М.: Искусство, 1961. 354 с.
23. Вайнрайх У. Языковые контакты. К.: Вища школа, 1979. 263 с.
24. Вайнрайх У. Опыт семантической теории // Новое в зарубежной лингвистике: Лингвистическая семантика. М.: Прогресс, 1981. Вып. 10. С. 3349.
25. Вежбицкая А. Язык. Культура. Познание. М.: Русские словари, 1996. 410 с.
26. Вежбицкая А. Семантические универсалии и описание языков. М.: Языки русской культуры, 1999. 780 с.
27. Вербицька О.А. Термінологічна лексика і метафоризація. // Мовознавство. 1983. № 6. С.4750.
28. Взаємодія усних і писемних стилів мови / За ред. М.М. Пилинського. К.: Наукова думка, 1982. 180 с.
29. Взаємодія художнього і публіцистичного стилів української мови / За ред. М.М. Пилинського. К.: Наукова думка, 1990. 214 с.
30. Виноградов В.В. Грамматическое учение о слове. М. Л.: Учпедгиз, 1947. 784 с.
31. Виноградов В.В. Основные типы лексического значения слова // Вопросы языкознания. 1953. № 5. С. 329.
32. Виноградов В.В. Вступительное слово // Вопросы терминологии (Материалы Всесоюзного терминолог. совещания). М.: Изд-во АН СССР, 1961. С. 310.
33. Виноградов В.В. Поэтика русской литературы. М.: Наука, 1976. 511 с.
34. Винокур Г.О. О некоторых явлениях словообразования в русской технической терминологии // Труды Московского института истории, философии и литературы. Т. V. М., 1939. С. 39.
35. Винокур Г.О. Избранные труды по русскому языку: В 5 т. М.: Наука, 1975. Т. 3. 310 с.
36. Винокур Т.Г. Функциональная и социальная характеристика стилистических свойств высказывания в современном русском языке // Социальная и функциональная дифференциация литературных языков. М.: Наука, 1977. С.299321.
37. Винокур Т.Г. Закономерности стилистического использования языковых единиц. М.: Наука, 1980. 236 с.
38. Винокур Т.Г. Русский язык в его функционировании: коммуникативно-прагматический аспект. М.: Наука, 1993. 222 с.
39. Влияние социальных факторов на функционирование языка / Под ред. Ю.Д. Дешериева М.: Наука, 1988. 198 с.
40. Вовк В.Н. Языковая метафора в художественной речи. К.: Наукова думка, 1986. 141 с.
41. Воїнов В.В., Семенець О.Є. Оцінний компонент значення і його прагматична функція // Мовознавство. 1989. № 1. С. 4751.
42. Волинські грамоти XVI ст. / Упор. В.Б. Задорожний, А.М. Матвієнко. К.: Наукова думка, 1995. 246 с.
43. Вольф Е.М. Функциональная семантика оценки. М.: Наука, 1985. 203 с.
44. Выготский Л.С. Мышление и речь. М.: Лабиринт, 1996. 416 с.
45. Гак В.Г. Очерк функциональной грамматики французского языка. М.: МГПИ, 1974. Ч. 1. 277 с.
46. Гак В.Г. К типологии лингвистических номинаций // Язык. Номинация.: Общие вопросы. М.: Наука, 1977. С. 230293.
47. Гак В.Г. Языковые преобразования. М.: Языки русской культуры, 1998. 768 с.
48. Гальперин И.Р. Текст как объект лингвистического исследования. М.: Наука, 1981. 139 с.
49. Гарбовский Н.К. Сопоставительная стилистика профессиональной речи. М.: Изд-во МГУ, 1988. 144 с.
50. Гвоздев А.Н. Очерки по стилистике русского языка. М.: Просвещение, 1965. 408 с.
51. Герд А.С. Основы научно-технической лексикографии. Л.: Изд-во ЛГУ, 1986. 72 с.
52. Говердовский В.И. Коннотация как предмет изучения стилистики // Проблемы функционирования языка в его разновидностях. Сб. научных трудов. Пермь: Изд-во Перм. ун-та, 1981. С. 163168 с.
53. Говердовский В.И. Коннотемная структура слова. Х.: Вища школа, 1989. 95 с.
54. Головин Б.Н. Термин и слово // Термин и слово. Горький: Изд-во Горьк. ун-та, 1980. С. 311.
55. Горнунг Б.В. Из предистории образования общеславянского языка. М.: Изд-во АН СССР, 1963. 143 с.
56. Городенська К.Г., Єрмоленко С.Я., Симоненко Л.О., Турчин Є.Д. Методичні рекомендації щодо мовного оформлення державного стандарту України. К.: Ін-т укр. мови НАНУ, 1994. 286 с.
57. Гринев С.В. Терминологические заимствования (Краткий обзор состояния вопроса). В кн.: Лотте Д.С. Вопросы заимствования и упорядочения иноязычных терминов. М.: Наука, 1982. С. 108135.
58. Гринев С.В. Введение в терминологическую лексикографию. М. : Изд-во МГУ, 1986. 102 с.
59. Грінченко Б. Словарь української мови: У 4-х т. К.: Ред. журналу Кіевская старина”, 19071909.
60. Гусев С.С. Наука и метафора. Л.: Изд-во ЛГУ, 1984. 152 с.
61. Давидсон Д. Что означают метафоры // Теория метафоры. М.: Прогресс, 1990. С.173193.
62. Даниленко В.П. О месте научной терминологии в лексической системе языка // Вопросы языкознания. 1976. № 4. С. 6471.
63. Даниленко В.П. Русская терминология. Опыт лингвистического описания. М.: Наука, 1977. 243 с.
64. Даниленко В.П. Теоретичні та практичні аспекти нормалізації наукової термінології // Мовознавство. 1980. № 6. С.1621.
65. Долинин К.А. Интерпретация текста. М.: Просвещение, 1985. 288 с.
66. Д’яков А.С., Кияк Т.Р., Куделько З.Б. Основи термінотворення. Семантичні та соціолінгвістичні аспекти. К.: Academia, 2000. 218 с.
67. Економічна енциклопедія: У 3-х т. / За ред. Б.Д. Гаврилишина та ін. К.: Академія, 20002002.
68. Єрмоленко С.Я. Нариси з української словесності: (стилістика та культура мови). К.: Довіра, 1999. 431 с.
69. Жайворонок В.В. Лексична підсистема мови і значення мовних одиниць // Мовознавство. 1999. № 6. С. 3235.
70. Жлуктенко Ю.О. Лингвистические аспекты двуязычия. К.: Вища школа, 1974. 175 с.
71. Жлуктенко Ю.О. Мовні контакти. К.: Вид-во КДУ, 1966. 125 с.
72. Засади і правила розроблення стандартів на терміни та визначення понять. К.: Держстандарт України, 2000. 32 с.
73. Зильберт Б.А. Социопсихолингвистические исследования текстов радио, телевидения, газеты. Саратов: Изд-во Саратов. ун-та, 1986. 210 с.
74. Ильинская О.С. О языковых и неязыковых стилистических средствах // Вопросы языкознания. 1954. № 5. С. 7984.
75. Интернациональные элементы в лексике и терминологии / Под общ. ред. В.В. Акуленко. Х.: Вища школа, 1980. 208 с.
76. Іващенко В.Л. Лексичні конотації у просторі природничої термінології // Мовознавство. 2000. № 6. С. 4049.
77. Казарина С.Г. Типологические исследования в терминоведении // Филолог. науки. 1998. № 12. С. 6673.
78. Кайда Л.Г. Эффективность публицистического текста. М.: Изд-во МГУ, 1989. 184 с.
79. Какорина Е.В. Стилистические изменения в языке газеты новейшего времени: трансформация семантико-стилистической сочетаемости: Автореф. дис. канд. филол. наук. М., 1992. 22 с.
80. Канделаки Т.С. Семантика и мотивированность терминов. М.: Наука, 1977. 168 с.
81. Каплан А.Л. Актуальные вопросы теории и практики метафоры // Стилистика художественной речи. Л.: ЛГПИ, 1973. С. 5473.
82. Квитко И.С. Термин в научном документе. Л.: Вища школа, 1986. 127 с.
83. Квитко И.С., Лейчик В.М., Кабанцев Г.Г. Терминоведческие проблемы редактирования. Л.: Изд-во ЛГУ, 1986. 150 с.
84. Кислюк Л.П. Словотвірний потенціал запозичень у сучасній українській літературній мові (на матеріалі англійських та німецьких запозичень) Автореф. дис. канд. філол. наук. К., 2000. 18 с.
85. Клименко Н.Ф., Карпіловська Є.А. Словотвірна морфеміка сучасної української літературної мови / Ін-т мовознавства ім. О.О. Потебні НАНУ. К., 1998. 161 с.
86. Коваль А.П. Практична стилістика сучасної української мови: Навч. посібник. К.: Вища школа, 1987. 348 с.
87. Коготкова Т.С. Национальные истоки русской терминологии. М.: Наука, 1991. 120 с.
88. Коготкова Т.С. Термин в тексте // Русская речь. 1980. № 1. С.8994.
89. Колшанский Г.В. Коммуникативная функция и структура языка. М.: Наука, 1984. 174 с.
90. Колшанский Г.В. Контекстная семантика. М.: Наука, 1980. 148 с.
91. Комарова З.И. Семантическая структура специального слова и ее лесикографическое описание. Свердловск: Изд-во Урал. ун-та, 1991. 359 с.
92. Комлев В.Г. Компоненты содержательной структуры слова. М.: Наука, 1969. 192 с.
93. Коммуникативно-функциональная характеристика языковых единиц: Межвуз. сб. научных трудов. ОмскНовосибирск, 1989. 133 с.
94. Комова М.В. Українська термінографія 19482002: Бібліографічний покажчик. Л.: Ліга-Прес, 2003. 110 с.
95. Кондрашов П.В. Формула эффективности прессы. М.: Мысль, 1980. 126 с.
96. Коптілов В.В. Теорія і практика перекладу. К.: Вища школа, 1982. 166 с.
97. Корольков В.И. Метафора // Краткая лит. энциклопедия: В 9 т. М., 1967. Т. 4. С. 794797.
98. Костомаров В.Г. Русский язык на газетной полосе. М.: Изд-во МГУ, 1971. 266 с.
99. Кочерган М.П. Слово і контекст. Лексична сполучуваність і занчення слова. К.: Вища школа, 1980. 184 с.
100. Крыжановская А.В., Симоненко Л.А. Актуальные проблемы упорядочения научной терминологии. К.: Наукова думка, 1987. 162 с.
101. Крысин Л.П. Иноязычные слова в современном русском языке. М.: Наука, 1968. 206 с.
102. Крысин Л.П. Речевое общение и социальные роли говорящих // Социолингвистические исследования. М.: Наука, 1976. С. 7483.
103. Крысин Л.П. Социолингвистические аспекты изучения современного русского языка. М.: Наука, 1989. 188 с.
104. Кутарева Л.В. Взаимодействие научно-технической термнологии и общенародной лексики // Формирование и функционирование специальной лексики в русском языке. Днепропетровск: Изд-во ДГУ, 1978. 200 с.
105. Кухаренко В.А. Интерпретация текста. М.: Просвещение, 1988. 192 с.
106. Лакофф Дж., Джонсон М. Метафоры, которыми мы живем // Теория метафоры. М.: Прогресс, 1990. С. 387415.
107. Лейчик В.М. Люди и слова. М.: Наука, 1982. 176 с.
108. Лейчик В.М. Языки для специальных целей функциональные разновидности современных развитых функциональных языков // Общие и частные проблемы функциональных стилей. М.: Наука, 1986. С. 2843.