Новосельська Вікторія Валеріївна. Гігієнічне обгрунтування профілактики отруєнь монооксидом вуглецю у гірників вугільних шахт

Краткое описание

Новосельська Вікторія Валеріївна. Гігієнічне обгрунтування профілактики отруєнь монооксидом вуглецю у гірників вугільних шахт : дис... канд. мед. наук: 14.02.01 / Донецький держ. медичний ун-т ім. М.Горького. — Донецьк, 2006. — 175арк. : рис., табл. — Бібліогр.: арк. 155-175.

Новосельська В.В. Гігієнічне обгрунтування профілактики отруєнь монооксидом вуглецю у гірників вугільних шахт. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.02.01 гігієна. Донецький державний медичний університет ім. М. Горького, Донецьк, 2006.
Дисертацію присвячено проблемі розробки заходів профілактики наслідків гострих отруєнь монооксидом вуглецю у гірників вугільних шахт на підставі гігієнічної оцінки умов та ризику виникнення й впливу інтоксикацій на постраждалих. Встановлено, що коливання питомої ваги випадків отруєнь монооксидом вуглецю серед усіх виробничих отруєнь у вугільній промисловості становлять від (33,3±1,9) % до 100 %. Встановлено особливості формування вегетативних (порушення функціонування вегетативної нервової системи переважно за симпатикотонічним типом, тахікардія, підвищення тонусу судин головного мозку, зменшення кровообігу в магістральних судинах), психофізіологічних (зниження швидкості зорово-моторної реакції, зменшення кількості переробленої інформації) та біохімічних (помірний лейкоцитоз, нейтрофільоз зі зміщенням формули вліво, відносна лімфопенія, підвищення концентрації сечової кислоти й активності ксантиноксидази) порушень у гірників, постраждалих внаслідок гострого отруєння монооксидом вуглецю.
Вперше доведено ефективність використання в комплексній реабілітації гірників з отруєннями монооксидом вуглецю альфа-ліпоєвої кислоти в поєднанні з сеансами гіпербаричної оксигенації.
Встановлено зв’язок між кількістю випадків гострих отруєнь монооксидом вуглецю та категорійністю шахт за метаном, раптовими викидами вугілля і газу, збільшенням глибини залягання пластів. Виявлено сезонний підйом частоти виникнення гострих отруєнь, який свідчить про їх перевагу в теплий період року (квітень-вересень), коли кількість випадків інтоксикацій зростає до (73,4±2,5) %, в порівнянні з холодним періодом (жовтень-березень) (26,6±2,5) %.
Розроблена система профілактичних заходів, спрямованих на зниження рівней захворюваності й інвалідності, відновлення працездатності постраждалих внаслідок отруєння.

У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення особливостей формування вегетативних, психофізіологічних та біохімічних порушень у гірників з гострим отруєнням монооксидом вуглецю і нове вирішення актуальної наукової задачі розробки профілактичних заходів, спрямованих на зниження рівней захворюваності й інвалідності, відновлення працездатності постраждалих внаслідок отруєння.

Коливання питомої ваги випадків отруєнь монооксидом вуглецю серед усіх виробничих отруєнь у вугільній промисловості становлять від (33,3±1,9) % (в 1995 році) до 100 % (в 1991, 1993, 2000 роках), і прямо пов’язані з великими аваріями (вибухами, пожежами) в вугільних шахтах, які призводять до підвищення концентрацій монооксида вуглецю на робочих місцях до 0,1-6,0 об.%.
Рівень захворюваності на гострі отруєння монооксидом вуглецю за період дослідження змінювався від 0,83 до 49,4 випадків на 10000 гірників і прямо залежав від кількості аварій на шахтах.
Більшість випадків гострих отруєнь монооксидом вуглецю траплялось на шахтах з глибоким (79,2±2,6) % та з пологим заляганням пластів (58,7±3,1) %, надкатегорійних за метаном (95,8±1,3) % та небезпечних за раптовими викидами пилу і газу і за гірськими ударами (87,0±3,1) %, що свідчіть про залежність ризику виникнення гострих отруєнь монооксидом вуглецю від гірничо-геологічних особливостей вугільних шахт.
Постраждалі від отруєння монооксидом вуглецю гірники у (58,2±2,8) % випадках зайняті в основних підземних професіях (ГОВ, прохідники, вибійники) на виконанні важких і дуже важких робіт, і, через невідповідність їх стану умовам праці, кожний другий з постраждалих визнається непрацездатним.
Виявлений сезонний підйом частоти виникнення гострих отруєнь свідчить про їх перевагу в теплий період року (квітень-вересень), коли кількість випадків інтоксикацій зростає до (73,4±2,5) %, в порівнянні з холодним періодом (жовтень-березень) (26,6±2,5) %, доводить необхідність врахування сезонних коливань ризиків отруєнь при обґрунтуванні вторинної профілактики.
За ступенем тяжкості провідне місце займають легкі випадки гострого отруєння монооксидом вуглецю (82,4±2,0) %, рідше середнього ступеню тяжкості (12,7±1,9) %, ще рідше тяжкі (1,9±0,8) %. Серед гірників, які отримали стійку втрату працездатності (76,1±3,3) % (p<0,05) постраждалих з легким ступенем тяжкості, (20,2±3,1) % середнього ступеню тяжкості і (3,7±1,5) % (p<0,05) тяжкого ступеню, що свідчить про вірогідне підвищення питомої ваги отруєнь середнього ступеню тяжкості, однак більш 2/3 постраждалих втрачають працездатність при легкому ступеню тяжкості отруєння.
Стан здоров’я постраждалих визначається наявністю органічних неврологічних порушень при тяжкому ступені тяжкості отруєння, функціональних та органічних порушень при середньому ступеню тяжкості і лише функціональних порушеннях при легкому ступені тяжкості отруєння, які проявляються вегетативною дисфункцією (симпатико-тонічна відповідь у (73,5±4,8) % постраждалих у пробі Ашнера), вестибулярною дисфункцією у (90,4±3,2) % постраждалих, зниженням швидкості переробки інформації до (5,54±0,16) біт/с (p<0,01).
При застосуванні в комплексній корекції порушень здоров’я у постраждалих внаслідок гострого отруєння монооксидом вуглецю гіпербаричної оксигенації до 10 сеансів при тиску до 2 ата та експозиції 1 година, з попереднім введенням альфа-ліпоєвої кислоти перед кожним сеансом отримано значне (у 2,6 раза) покращення стану постраждалих у (73,3±11,4) % випадків, вірогідне зменшення часу зорово-моторної реакції з (0,564±0,032) с до (0,472±0,028) с і підвищення швидкості перероблення інформації з (4,88±0,19) біт/с до (6,14±0,18) біт/с (при p<0,05), зменшення кількості помилок при виконанні завдання з (17,1±1,9) до (6,8±1,6) (p<0,001), покращання вегетативної регуляції діяльності, про що свідчили зменшення й стабілізація опору шкіри постраждалих з (65,5±3,9) кОм до (32,5±4,1) кОм (p<0,001).

9. Заходи комплексної реабілітації постраждалих внаслідок гострого отруєння монооксидом вуглецю впроваджено у Донецькій обласній клініці професійних захворювань. Матеріали дисертації використано у навчальних програмах профільних кафедр Донецького державного медичного університету ім. М. Горького та Тернопільського державного медичного університету ім. І.Я. Горбачевського.