Обрізан Наталія Миколаївна. Захисник як суб'єкт доказування в кримінальному процесі

Краткое описание

Обрізан Наталія Миколаївна. Захисник як суб'єкт доказування в кримінальному процесі : Дис... канд. наук: 12.00.09 2008

Обрізан Н.М. Захисник як суб’єкт доказування в кримінальному процесі. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.09 кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза. Київський національний університет внутрішніх справ, Київ, 2008.
Дисертація присвячена комплексному дослідженню теоретичних і практичних проблем процесуального становища захисника у кримінально-процесуальному доказуванні, меж його компетенції.
У роботі аналізуються актуальні теоретичні питання, пов’язані з проблемами захисту в кримінальному процесі; розширення прав захисника у збиранні доказів, визначення меж участі захисника в збиранні доказів та розробці на цій основі рекомендацій і пропозицій щодо вдосконалення правового статусу захисника і його діяльності при здійсненні правосуддя та конкретних способів збирання ним доказів.
Проаналізувавши наукові праці, українське та зарубіжне кримінально-процесуальне законодавство, розкрито поняття, предмет та межі кримінально-процесуального доказування, роль захисника у збиранні доказів в кримінальному процесі.
У роботі викладено обґрунтовану концептуальну схему наукових і прикладних положень, спрямованих на вдосконалення процесуального положення захисника, організації і здійсненні його професійної діяльності в кримінально-процесуальному доказуванні. Наведені висновки, подаються пропозиції та рекомендації щодо розв’язання проблем правового положення захисника на етапі збирання доказів і їх оцінки для надання найбільш ефективної правової допомоги підзахисним в умовах розвитку змагальних засад у кримінальному процесі.
Запропоновано ряд змін до законодавчих актів України щодо правового статусу захисника в кримінально-процесуальному доказуванні.

У результаті дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства та практики його реалізації, законодавства зарубіжних країн, теоретичного осмислення наукових праць вчених, сформульовані основні результати та пропозиції, які мають теоретичне і практичне значення й полягають у наступному:

Запропоновано поняття неповторювані слідчі дії”, під якими розуміються слідчі дії, які не можуть бути повторно проведені через загрозу втрати їх доказової сили: огляди, експертизи, пред’явлення для впізнання, допити потерпілих, свідків, експертів, котрі не зможуть у подальшому з’явитися до суду для дачі показань.
Доведено, що КПК України слід доповнити ст. 48 Участь захисника в неповторювальних слідчих діях”, де передбачити можливість участі захисника при проведенні таких слідчих дій.
Обґрунтовано висновок про розширення прав захисника при збиранні доказів у кримінальному процесі та запропоновано надати йому право самостійно здійснювати слідчі дії огляд предметів та документів, відтворення обстановки та обставин події, пред’явлення для впізнання, допит свідків за їх згодою.
Обґрунтовано право захисника на проведення паралельного розслідування”, як способу виявлення інформації, що цікавить його у справі, та її джерел. Доведено, що паралельне розслідування це процесуальна діяльність захисника, направлена на самостійне провадження дій із збирання доказів та їх джерел способами, закріпленими у чинному кримінально-процесуальному законодавстві.

5. Запропоновано ч. 1 ст. 9 Закону України Про адвокатуру” викласти в наступній редакції:
Адвокат зобов’язаний зберігати адвокатську таємницю. Предметом адвокатської таємниці є питання, з яких громадянин або юридична особа зверталися до адвоката, суть його консультацій, порад, роз’яснень та будь-яких відомостей, одержаних адвокатом при здійсненні своїх професійних обов’язків, з моменту безпосереднього звернення клієнта, незалежно від прийнятого адвокатом рішення про згоду надання юридичної допомоги чи відмову в ній”;
частину 3 ст. 9 доповнити: Адвокату забороняється розголошувати відомості, що становлять предмет адвокатської таємниці, крім необхідності запобігання та попередження вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, що може призвести до смерті або загибелі особи (осіб)”.

Доведено необхідність прийняття Закону України Про Муніципальну (державну) адвокатуру” та створення Державного фонду для оплати праці захисників за призначенням, який повинен формуватися з держбюджету в органах судової адміністрації.
Запропоновано закріпити у розділі 2 глави 15 Кодексу України про адміністративні порушення статтю 185-12, яку викласти в наступній редакції: Невиконання посадовою особою законних вимог захисника про отримання необхідної для захисту інформації, тягне за собою накладання штрафу до п’яти неподаткових мінімумів доходів громадян”.
Обґрунтовано включити до кола суб’єктів складу злочину, що передбачає кримінальну відповідальність за неправдиві показання (ст. 384 КК України) й захисника