ОБСТАВИНИ, ЯКІ ОБТЯЖУЮТЬ ПОКАРАННЯ ЗА КРИМІНАЛЬНИМ ПРАВОМ УКРАЇНИ

Краткое описание

ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

ФЕДОРЧУК ІВАННА МИКОЛАЇВНА

УДК 343.223 (477)

ОБСТАВИНИ, ЯКІ ОБТЯЖУЮТЬ ПОКАРАННЯ ЗА КРИМІНАЛЬНИМ ПРАВОМ УКРАЇНИ

Спеціальність: 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
Заслужений юрист України,
доктор юридичних наук, професор
Грищук Віктор Климович

Львів
2010

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………..... 4

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ОБСТАВИН, ЯКІ ОБТЯЖУЮТЬ ПОКАРАННЯ ЗА КРИМІНАЛЬНИМ ПРАВОМ УКРАЇНИ ……………………………………………………. 12
1.1. Стан дослідження проблем обставин, які обтяжують покарання за кримінальним правом України……………………… 12
1.2. Юридична природа обставин, які обтяжують покарання
за кримінальним правом України та їх відмежування від суміжних кримінально-правових понять…………………………… 30
1.3. Розвиток законодавства про обставини,
які обтяжують покарання…………………………………..………… 49
1.4. Обставини, які обтяжують покарання за кримінальним законодавством окремих зарубіжних держав…………..………….. 62
Висновки до розділу 1 …………………………………..……...…… 79

РОЗДІЛ 2. КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ХАРАКТЕРИСТИКА ОБСТАВИН, ЯКІ ОБТЯЖУЮТЬ ПОКАРАННЯ
ЗА КРИМІНАЛЬНИМ ПРАВОМ УКРАЇНИ ………………….…….. 83
2.1. Класифікація обставин, які обтяжують покарання
за кримінальним правом України…………………………………… 83
2.2. Характеристика обставин, які обтяжують покарання
за кримінальним правом України……………………………............ 100
Висновки до розділу 2 …………………………………...………....... 144

РОЗДІЛ 3. ВРАХУВАННЯ ОБСТАВИН, ЯКІ ОБТЯЖУЮТЬ ПОКАРАННЯ У ПРАКТИЦІ СУДІВ УКРАЇНИ ……………...…….. 146
Висновки до розділу 3 ………………………………………….......... 179

ВИСНОВКИ ………………………………………………………………. 181

ДОДАТКИ ……………………………………………………...…………. 191

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………………........... 195

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Одним із засобів боротьби зі злочинністю вважається притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності і, як наслідок, покарання. Призначення покарання є одним із важливих інститутів кримінального права, тому правильне вирішення низки проблем, пов’язаних зі справедливим покаранням, має дуже важливе практичне значення для здійснення правосуддя. Для досягнення завдань кримінального судочинства та дотримання справедливості, гуманності, індивідуалізації та інших принципів кримінального права, одним із важливих питань при призначенні покарання є врахування обставин, які обтяжують покарання.
З прийняттям Кримінального кодексу України 2001 року (далі – КК України) значна частина інститутів кримінального права була доповнена чи змінена. Зміни внесені і у положення, що стосуються обставин, які обтяжують покарання. Так, у чинному КК України змінено найменування досліджуваних обставин, формулювання окремих обставин, які обтяжують покарання, перелік цих обставин, що передбачений у ч. 1 ст. 67 КК України, доповнений новими обставинами, які обтяжують покарання. Водночас у Загальній частині КК України не наведено поняття обставин, які обтяжують покарання, не визначено, як впливає наявність досліджуваних обставин на вид та розмір покарання, що призначається судом винній особі.
У теорії кримінального права та в кримінальному законі обставинам, які обтяжують покарання, приділяється значна увага, що свідчить про їх важливе кримінально-правове значення. Дослідження питань, пов’язаних із обставинами, які обтяжують покарання, досить широко здійснювалося в науці кримінального права, зокрема в контексті робіт, об’єктом яких є призначення покарання. Сюди входять наукові праці М.М. Бабаєва, М.І. Бажанова, Г.К. Буранова, С.А. Вєлієва, Г.С. Гавєрова, І.І. Гореліка, В.К. Грищука, Т.А. Денисової, Д.С. Дядькіна, В.І. Зубкова, Т.А. Іванюк, І.І. Карпеця, Ю.О. Красікова, Г.А. Крігера, Л.Л. Круглікова, Л.О. Мостепанюк, О.О. Мяснікова, Г.П. Новосьолова, В.В. Полтавець, Л.О. Прохорова, Т.В. Сахарук, М.О. Скрябіна, О.Д. Соловйова, М.М. Становського, В.І. Ткаченка, В.І. Тютюгіна, П.Л. Фріса. Значна кількість цих наукових робіт присвячена проблемам призначення покарання, у контексті яких досліджувалися й обставини, які обтяжують покарання. Також, обставини, які обтяжують покарання, досліджувалися в контексті робіт разом із обставинами, які пом’якшують покарання, зокрема у працях Л.О. Долиненко, Т.А. Іванюк (Нікіфорової), Л.Л. Круглікова, Є.В. Кабурєєва, І.І. Карпеця, Н.Ф. Кузнєцова, О.О. Мяснікова, Т.В. Сахарук, Г.І. Чечеля. Безпосередньо обставинам, які обтяжують покарання, присвячені праці Г.К. Буранова, С.С. Галкіна, Л.В. Горбунової, А.П. Козлова, О.А. Михаля та інших. Однак, значна кількість важливих аспектів вчення про обставини, які обтяжують покарання, в теорії кримінального права не знайшли відповідного висвітлення.
Залишаються спірними та невирішеними питання застосування обставин, які обтяжують покарання. Серед них питання про співвідношення обставин, які обтяжують покарання з іншими загальними засадами призначення покарання. Немає єдності думок щодо правової природи обставин, які обтяжують покарання. Дискусійними залишаються питання, чи потрібно і як саме конкретизувати в законі кримінально-правове значення обставин, які обтяжують покарання. Потребують також вивчення питання змісту та вичерпного переліку обставин, які обтяжують покарання в чинному КК України.
Актуальність наукового дослідження обставин, які обтяжують покарання, значною мірою зумовлена також потребами судової практики, у якій спостерігаються різні підходи до врахування цих обставин при призначенні покарання. Часто при призначенні покарання виникають ситуації, які можна трактувати неоднозначно. Виникають труднощі при призначенні покарання, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання, а саме, чим має керуватися суд при врахуванні таких (якісним чи кількісним показником) і наскільки вони впливають на міру покарання. Призначаючи покарання, суди інколи у вироку обмежуються лише вказівкою на те, що у справі враховано всі обставини вчиненого злочину без детального аналізу фактичних даних. Вирок, постановлений з подібним формулюванням, є недостатньо обґрунтованим та виглядає непереконливим як для підсудного, так і для інших учасників судового процесу. Часто суди недооцінюють, а інколи взагалі не враховують при призначенні покарання обставини, які обтяжують покарання, що передбачені КК України або, навпаки, здійснюють їх поширювальне тлумачення, чи визнають такими, що обтяжують покарання, обставини, не передбачені КК України без будь-якої мотивації такого рішення, що суперечить ч. 3 ст. 67 КК України. Описане вище зумовлює необхідність наукового осмислення сучасних підходів до проблем обставин, які обтяжують покарання.
Вирішення цих та інших питань має важливе значення для забезпечення принципу індивідуалізації покарання та призначення справедливого покарання за вчинене винним діяння.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана на кафедрі кримінального права та кримінології Львівського державного університету внутрішніх справ у межах комплексної теми наукових досліджень «Проблеми реформування правової системи України» (державний реєстраційний номер 0109U007853).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення поняття, видів обставин, які обтяжують покарання як інституту кримінального права, встановлення співвідношення обставин, які обтяжують покарання з іншими обставинами, які впливають на призначення покарання (ступінь тяжкості вчиненого злочину та особа винного), з’ясування ролі обставин, які обтяжують покарання при призначенні покарання, виявлення помилок та неточностей у правовому регулюванні при застосуванні обставин, які обтяжують покарання.
Відповідно до вказаної мети були поставлені такі завдання:
– проаналізувати стан дослідження проблем обставин, які обтяжують покарання в науці кримінального права;
– з’ясувати юридичну природу обставин, які обтяжують покарання за кримінальним правом України;
– з’ясувати критерії відмежування обставин, які обтяжують покарання, від суміжних кримінально-правових понять (кваліфікуючих ознак складу злочину та обставин, які пом’якшують покарання);
– проаналізувати розвиток законодавства України про обставини, які обтяжують покарання;
– провести порівняльний аналіз обставин, які обтяжують покарання за кримінальним законодавством окремих зарубіжних держав;
– проаналізувати та обґрунтувати класифікацію обставин, які обтяжують покарання за кримінальним правом України;
– дати характеристику обставинам, які обтяжують покарання за кримінальним правом України;
– встановити, чи всі обставини, які є у чинному КК України, у переліку ч. 1 ст. 67 КК України обґрунтовано включені в нього;
– обґрунтувати необхідність доповнення переліку ч. 1 ст. 67 КК України обставинами, які обтяжують покарання;
– виявити помилки, які допускаються у судовій практиці при врахуванні обставин, які обтяжують покарання при призначенні покарання, та запропонувати шляхи їх усунення.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері кримінально-правового регулювання загальних засад призначення судами покарання.
Предметом дослідження є обставини, які обтяжують покарання як засоби індивідуалізації покарання, їх правова природа, особливості законодавчої регламентації та врахування у судовій практиці при призначенні покарання.
Теоретичною основою дослідження є монографічна та спеціальна література з питань кримінального права, а також інша правова юридична література, чинні кримінальні кодекси низки зарубіжних держав, пам’ятки кримінального права України.
Нормативну основу дослідження становлять Конституція України, Закони України, чинний КК України та чинний Кримінально-процесуальний кодекс України.
Емпіричною основою дослідження є матеріали опублікованої судової практики, які розглядалися судами України за 2001–2009 роки у кримінальних справах, де наявними були обставини, які обтяжують покарання, а також матеріали кримінальних справ, що розглядалися Залізничним районним судом м. Львова. У процесі дисертаційного дослідження вивчено понад 350 кримінальних справ (злочинів проти життя та здоров’я особи; злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи; злочинів проти власності; злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інших злочинів проти здоров’я населення).
Методи дослідження обрані, виходячи з поставлених у роботі мети та завдань, з урахуванням об’єкта та предмета дослідження. При проведенні дисертаційного дослідження використовувалися загальнонаукові та спеціальні методи. За допомогою діалектичного методу досліджено, зокрема, поняття, правову природу та зміст обставин, які обтяжують покарання. Формально-юридичний метод застосовано для аналізу змісту обставин, які обтяжують покарання. Метод системного аналізу дав можливість встановити місце обставин, які обтяжують покарання, в системі загальних засад призначення покарання. Історико-правовий метод застосовано для аналізу тенденцій розвитку загальних засад призначення покарання та обставин, які обтяжують покарання. Порівняльно-правовий метод використано при вивченні кримінального законодавства окремих зарубіжних держав щодо обставин, які обтяжують покарання, для визначення можливостей використання зарубіжного досвіду при виробленні пропозицій щодо удосконалення чинного КК України в частині регулювання призначення покарання. При проведенні дослідження використано також методи соціологічних досліджень – вивчення кримінальних справ, узагальнення судової практики у м. Львові.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є одним із перших в Україні комплексних монографічних досліджень обставин, які обтяжують покарання за КК України 2001 року.
На основі проведеного дослідження обґрунтовано і сформульовано положення і висновки, які є новими для науки кримінального права або наділені істотними ознаками наукової новизни і виносяться на захист:
уперше:
– класифіковано ознаки обставин, які обтяжують покарання, на обов’язкові та факультативні;
– обґрунтовано, що обов’язковими ознаками обставин, які обтяжують покарання, є те, що вони: 1) нормативно визначені; 2) не є ознаками складу злочину; 3) характеризують ступінь тяжкості вчиненого злочину у бік збільшення чи (та) особу винного з негативного боку;
– обґрунтовано, що факультативними ознаками обставин, які обтяжують покарання, є те, що вони: 1) враховуються при призначенні покарання; 2) обтяжують призначуване покарання;
– доведено необхідність законодавчого закріплення правила про неможливість призначення винному більш м’якого покарання, ніж передбачено законом, у випадку врахування судом при призначенні покарання принаймні однієї обставини, яка обтяжує покарання, що передбачена в ч. 1 ст. 67 КК України. У зв’язку з цим запропоновано доповнити ст. 69 КК України частиною 3, в якій викласти таке правило;
удосконалено:
– поняття обставин, які обтяжують покарання через виділення їх як фактів (явищ), які є нормативно встановленими, та такими, що характеризують ступінь тяжкості вчиненого злочину в бік збільшення чи (та) особу винного з негативного боку, які не є ознаками складу злочину і, як правило, враховуються при призначенні покарання і обтяжують його вид та (чи) розмір;
– відмежувальні ознаки обставин, які обтяжують покарання і кваліфікуючих ознак складів злочинів Особливої частини КК України;
– редакцію п. 13 ч. 1 ст. 67 КК України через доповнення його словами «психотропних речовин»;
набули подальшого розвитку:
– положення про те, що передбачені п. 3 ч. 1 ст. 65 КК України ступінь тяжкості вчиненого злочину; особа винного; обставини, які пом’якшують покарання; обставини, які обтяжують покарання, є самостійними засадами призначення покарання;
– положення про необхідність доповнення п. 2 ч. 1 ст. 67 КК України такими обставинами, які обтяжують покарання: а) вчинення злочину групою осіб; б) вчинення злочину злочинною організацією;
– положення про необхідність доповнення п. 4 ч. 1 ст. 67 КК України словами «чи її близьких родичів».
Практичне значення одержаних результатів. Основні положення і висновки, викладені в дисертації, можуть бути використані: а) у науці кримінального права як матеріал для подальшого дослідження обставин, які обтяжують покарання; б) у законотворчій діяльності при розробленні пропозицій щодо удосконалення чинного КК України. З цією метою до Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності направлені пропозиції про внесення змін до КК України, які прийняті до розгляду (Додаток А); в) у правозастосовній діяльності до Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України направлені пропозиції про внесення змін та доповнень до постанов Пленуму Верховного Суду України, які прийняті до розгляду (Додаток Б); г) у навчальному процесі – при викладенні відповідних тем Загальної та Особливої частин кримінального права України, підготуванні навчально-методичних матеріалів (Додаток В).
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження викладені у трьох тезах доповідей на науково-практичних конференціях. Вони також доповідались на: Всеукраїнській науковій конференції ад’юнктів, аспірантів та здобувачів «Проблеми правової реформи та розбудови громадянського суспільства в Україні» (28 вересня 2007 року, Львівський державний університет внутрішніх справ); Всеукраїнській науковій конференції ад’юнктів, аспірантів та здобувачів «Проблеми правової реформи та розбудови громадянського суспільства в Україні» (26 вересня 2008 року, Львівський державний університет внутрішніх справ); Міжнародному симпозіумі «Кримінальний кодекс України 2001 року: проблеми застосування і перспективи удосконалення. Диференціація кримінальної відповідальності» (11–12 вересня 2009 року, Львівський державний університет внутрішніх справ).
Публікації. Основні положення та висновки дисертації знайшли своє відображення у шести наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях і трьох тезах наукових конференцій.
Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, що об’єднують шість підрозділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 219 сторінок, з них основний текст – 190 сторінок, список використаних джерел (266 позицій) викладений на 25 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Вивчення монографічної та іншої спеціальної літератури, чинного кримінального, кримінально-процесуального права України та практики його застосування, чинних кримінальних кодексів окремих зарубіжних держав дозволило зробити такі висновки.
I. Актуальність теми обставин, які обтяжують покарання за кримінальним правом України, що визначена у вступі до дисертації, повністю підтвердилась у ході проведеного наукового дослідження. Завдання цієї наукової праці, визначені у вступі, цілком досягнуті. Не дивлячись на достатньо високий рівень дослідження питань, пов’язаних із обставинами, які обтяжують покарання, значна кількість важливих аспектів не отримали відповідного висвітлення, деякі питання залишаються дискусійними чи не вирішеними. Зокрема, це стосується питання про значення обставин, які обтяжують покарання; їх співвідношення з іншими критеріями загальних засад призначення покарання (ступінь тяжкості вчиненого злочину, особа винного, обставини, які пом’якшують покарання) та суміжними кримінально-правовими поняттями (кваліфікуючі ознаки складу злочину; доцільність вичерпного переліку обставин, які обтяжують покарання; про врахування судом обставин, які обтяжують покарання). Незважаючи на важливе значення обставин, які обтяжують покарання, у кримінальному законі немає чіткого визначення цих обставин.
II. Аналіз стану дослідження проблем обставин, які обтяжують покарання, дозволив встановити, що:
1. Обставини, які обтяжують покарання, є самостійним критерієм загальних засад призначення покарання. Вказавши, що обставини, які обтяжують покарання, виконують важливу роль при призначенні покарання, слід зазначити, що суд має розглядати та оцінювати кожну обставину, яка обтяжує покарання, окремо від ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, які пом’якшують покарання.
Врахування судом при призначенні покарання загальних засад слід вказати, що у сукупності вони характеризують вчинений злочин у цілому, критерії загальних засад слід розмежовувати, кожен з них має самостійне значення. Відповідно до своєї здатності, обставини, які обтяжують покарання, характеризують ступінь тяжкості вчиненого злочину та (або) особи винного, сприяють призначенню справедливого покарання винній особі за вчинений злочин, забезпечуючи дотримання принципів кримінального судочинства.
2. Перелік обставин, які обтяжують покарання, повинен мати вичерпний характер. Врахування при призначенні покарання обставин, які не передбачені у переліку, становить скриту форму недопустимої аналогії закону та суперечить засадам кримінально-правового регулювання суспільних відносин. Удосконалення переліку повинно відбуватися у законодавчому порядку шляхом виявлення та включення у перелік КК України обставин, які обтяжують покарання, фактів, які відповідають відповідним вимогам.
Окрім того, обставини, що свідчать про підвищений ступінь небезпеки вчиненого злочину та (або) особи винного, але не містяться у переліку обставин, які обтяжують покарання, суд може врахувати у якості характеристики двох інших критеріїв загальних засад призначення покарання (ступеня тяжкості вчиненого злочину та особи винного).
При призначенні покарання суд не може визнати такими, що його обтяжують, обставини, не зазначені у ч. 1 ст. 67 КК України.
3. Виокремлення обставин, які обтяжують покарання, у окремий перелік свідчить про важливість цих обставин для призначення покарання. Оскільки ці обставини: а) зазначені у розділі «Призначення покарання»; б) є одним із самостійних критеріїв загальних засад призначення покарання; в) сприяють дотриманню принципів кримінального покарання (справедливості, рівності, гуманності, індивідуалізації); г) впливають на покарання у бік його посилення, тому правильно їх найменувати «обставини, які обтяжують покарання».
4. З огляду на юридичну природу обставин, які обтяжують покарання, виокремлюємо такі ознаки:
а) до обов’язкових ознак обставин, які обтяжують покарання, відносяться ознаки, які притаманні усім обставинам, що передбачені ч. 1 ст. 67 КК України. На наш погляд, до загальних ознак досліджуваних обставин слід віднести те, що вони: 1) мають нормативне визначення; 2) не є ознаками складу злочину; 3) характеризують ступінь тяжкості вчиненого злочину у бік збільшення чи (та) особу винного з негативної сторони;
б) факультативними ознаками обставин, які обтяжують покарання, є ознаки обставин, які суд завжди враховує при наявності у кримінальній справі. Такими ознаками є: 1) враховуються при призначенні покарання; 2) обтяжують призначуване покарання.
Обставини, які обтяжують покарання, – це нормативно визначені та такі, що характеризують ступінь тяжкості вчиненого злочину в сторону збільшення та (або) особу винного з негативного боку, які не є ознаками складу злочину, факти (явища) та, як правило, враховуються при призначенні покарання і обтяжують його вид та (чи) розмір.
5. Обставини, які обтяжують покарання, та кваліфікуючі ознаки складу злочину характеризуються багатьма ідентичними ознаками: 1) свідчать про підвищений ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину та особи винного, або вчиненого злочину та особи, яка його вчинила одночасно; 2) посилюють призначуване судом покарання.
Однак, через різну юридичну природу у кримінальному праві вони виконують різні функції. Кваліфікуючі ознаки складу злочину виступають засобом диференціації кримінальної відповідальності, сприяють утворенню нового складу злочину, за який законодавець встановлює міру кримінальної відповідальності. Обставини, які обтяжують покарання, характеризуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину та (або) особи винного, виступають засобом індивідуалізації покарання. Вони не викликають появи нового складу злочину, але впливають на призначуване покарання та дають підстави суду призначити більш суворе покарання, яке передбачене санкцією статті Особливої частини. Отже, виділяємо відмінності між обставинами, які обтяжують покарання, та кваліфікуючими ознаками складу злочину: 1) кваліфікуючі ознаки є засобом диференціації кримінальної відповідальності; обставини, які обтяжують покарання, – засобом індивідуалізації покарання; 2) кваліфікуючі – спричинюють утворення нового складу злочину; обставини, які обтяжують покарання, – ні; 3) кваліфікуючі – є обов’язковою ознакою складу злочину; обставини, які обтяжують покарання, – ні; 4) кваліфікуючі – визначають міру покарання; обставини, які обтяжують покарання, – ні; 5) кваліфікуючі – пов’язані з вчиненим злочином або особою винного, обставини, які обтяжують покарання, – лише характеризують.
6. Важливим моментом у розвитку обставин, які обтяжують покарання, була система норм, яка регулювала посилення покарання як елемент його індивідуалізації. Обставини, які обтяжують покарання, в історії українського кримінального законодавства формувалися залежно від усвідомлення та впровадження у практику принципів диференціації кримінальної відповідальності та індивідуалізації покарання. У перших своїх проявах вони закріплювалися як кваліфікуючі ознаки складу злочину, посилювали міру покарання. Упродовж розвитку обставини, які пом’якшують та обтяжують покарання, законодавець виокремив у одну групу, у якій досліджувані обставини викладалися шляхом «протилежностей». До 1958 року переліки обставин, які пом’якшували та обтяжували покарання, мали примірний, орієнтуючий характер – і тоді, коли вони містилися у одному переліку, загальному, і тоді, коли ці переліки «роз’єдналися». Суд мав право визнавати такими, що впливають на покарання у сторону його посилення чи пом’якшення, і інші обставини справи. Основами 1958 року (а далі і КК союзних республік) режим переліків був частково змінений: для переліку пом’якшуючих обставин була збережена така ж регламентація, перелік обтяжуючих обставин почав мати вичерпний характер. На відміну від минулих років, суди не можуть визнавати обставини, які не вказані у ст. 39 КК, такими, які обтяжують покарання.
Такий характер обставин, які обтяжують покарання, зберігся і до сьогодні. У чинному КК України перелік обставин, які обтяжують покарання має вичерпний характер. Звісно, впродовж розвитку суспільства та держави, внаслідок змін, які проходили у правотворчій діяльності, зміст та формулювання досліджуваних обставин значно змінився: у закон законодавець включив чи змінив регламентацію цих обставин.
7. Обставини, які обтяжують покарання, можна поділити за природною класифікацією, що запропонована законодавцем у ч. 2 ст. 67 КК України. Відповідно до вказаної статті, обставини, які обтяжують покарання, можна поділити умовно на дві групи:
1) обставини, які обтяжують покарання, які суд у всіх випадках, коли вони є наявними у справі, враховує при призначенні покарання (вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою; вчинення злочину щодо малолітнього, особи похилого віку або особи, що перебуває у безпорадному стані; вчинення злочину щодо жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності; вчинення злочину з використанням малолітнього або особи, що страждає психічним захворюванням чи недоумством; вчинення злочину з особливою жорстокістю; вчинення злочину загальнонебезпечним способом);
2) обставини, які обтяжують покарання, які суд має право, залежно від характеру вчиненого злочину, не визнавати такими, що обтяжують покарання, мотивувавши своє рішення у вироку (вчинення злочину особою повторно та рецидив злочинів; вчинення злочину на ґрунті расової, національної чи релігійної ворожнечі або розбрату; вчинення злочину у зв’язку з виконанням потерпілим службового або громадського обов’язку; тяжкі наслідки завдані злочином; вчинення злочину щодо особи, яка перебуває в матеріальній, службовій чи іншій залежності від винного; вчинення злочину з використанням умов воєнного або надзвичайного стану, інших надзвичайних подій; вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп’яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів).
8. Кримінальне законодавство зарубіжних держав відрізняється. У деяких країнах по-різному йменуються загальні засади призначення покарання: «загальні принципи (принципи)»; «загальні начала»; «загальні правила»; «загальні критерії». Значна кількість держав, яка була розглянута, одним із основних критеріїв призначення покарання виокремлює обставини, які обтяжують покарання (у деяких країнах таке положення відсутнє). Також можемо спостерігати відмінності між термінологічним визначенням досліджуваних обставин: «обтяжуючі фактори»; «обтяжуючі вину»; «обтяжуючі відповідальність»; «обтяжуючі відповідальність, вину та покарання» та інші.
Також слід зазначити, що, незважаючи на те, що у деяких державах обставини, які обтяжують покарання, включені у критерії загальних засад призначення покарання, все-таки не наводиться їх переліків. З цього питання також можна зазначити, що у певних державах, незважаючи на відсутність переліку обставин, які обтяжують покарання, все ж містяться правила, відповідно до яких вони враховуються, чи яким чином впливають на міру призначуваного покарання винній особі.
9. Міра впливу обставин, які обтяжують покарання, залежить від їх прояву у вчиненому злочині та впливу на ступінь тяжкості вчиненого злочину та (або) особи винного. Встановити вплив обставини, яка обтяжує покарання, може тільки суд та тільки щодо конкретної особи.
Суд, встановивши у справі обставину, яка обтяжує покарання, може не врахувати її, залежно від характеру вчиненого злочину, як таку, що обтяжує покарання, окрім обставин, які передбачені п.п. 2, 6, 7, 9, 10, 12.
Вказавши, що обставини, які обтяжують покарання, виконують важливу роль при призначенні покарання, слід зазначити, що суд має розглядати та оцінювати кожну встановлену у справі обставину, яка обтяжує покарання, окремо від обставин чи даних, що характеризують ступінь тяжкості вчиненого злочину та особи винного. При врахуванні обставини, яка обтяжує покарання, суд повинен визначити, наскільки ця обставина вплинула на призначуване покарання. Більше того, суд має вирішити, як вплинули на покарання інші критерії загальних засад призначення покарання, і з врахуванням вищевикладеного виразити сукупну міру їх впливу у конкретному вигляді та розмірі кримінального покарання.
З цього приводу слід зазначити, що суди, встановлюючи у кримінальній справі обставину, яка обтяжує покарання, мають відображати її у вироку. Незважаючи на те, чи суд врахував виявлену обставину, яка обтяжує покарання, чи не врахував, відповідно до ч. 2 ст. 67 КК України, зобов’язаний навести мотиви прийнятого рішення. Таке рішення має бути обґрунтованим та роз’ясненим, з вказівкою, як саме вплинула обставина, яка обтяжує покарання, чи навпаки, чому не вплинула на призначуване покарання, а не лише вказівка на обставину, яка обтяжує покарання.
Суд при призначенні покарання не може визнати такими, що його обтяжують, обставини, не зазначені в ч. 1 ст. 67 КК України.
III. У процесі дисертаційного дослідження обґрунтовано доцільність:
а) доповнити ст. 69 КК України ч. 3 у такій редакції: «частина 1, 2 цієї статті не застосовується у випадках, коли суд врахував при призначенні покарання хоча б одну з обставин, які обтяжують покарання, передбачених ч. 1 ст. 67 КК України».
У ч. 1 ст. 67 КК України вказані обставини, які за своєю юридичною природою обтяжують покарання. Досліджувані обставини – це факти, які характеризують ступінь тяжкості вчиненого злочину та (або) особи винного. Тому не можна говорити про те, що наявність у кримінальній справі обставин, які обтяжують покарання, дозволяє застосовувати ст. 69 КК України. Не можна вважати справедливим призначення покарання за умисне вбивство на ґрунті расової, національної чи релігійної ворожнечі чи розбрату за ст. 69 КК України лише тому, що було судом враховано молодий вік підсудного, позитивну характеристику з місця проживання та роботи. Також неправильним є призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом за розбій, вчинений загальнонебезпечним способом. Якщо суд встановив у справі обставину, яка обтяжує покарання, та визнав її такою, не залежно від кількості обставин, які пом’якшують покарання, суд не має права застосовувати ст. 69 КК України;
б) викласти п. 1 ч. 1 ст. 67 КК України в такій редакції: «вчинення особою умисного злочину повторно та рецидив злочинів». Вчинення повторно злочину через необережність не свідчить про підвищену суспільну небезпечність особи, яка вчинила злочин. Лише умисне вчинення злочину повторно свідчить про підвищену суспільну небезпеку особи, яка його вчинила. На користь цього підходу свідчить і європейська законодавча практика, де злочин – це умисне діяння і лише в окремих випадках – діяння, вчинене через необережність;
в) викласти п. 2 ч. 1 ст. 67 КК України в такій редакції: «вчинення злочину групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою або злочинною організацією». Вчинення злочину групою осіб без попередньої домовленості не дає змоги ствердити, що злочин є менш небезпечним. Учасники такої групи об’єднують свої зусилля, що значно полегшує вчинення злочину, дозволяє досягти злочинного результату. Такі групи утворюються спонтанно, що може призвести до більш значної шкоди чи навіть завдання тяжких наслідків. Слід зазначити, що група осіб може утворитися як до початку вчинення злочину, під час вчинення злочину, так і після початку вчинення злочину, але до моменту настання злочинного результату чи припинення посягання. Також вивчення матеріалів судової практики дає можливість зробити висновок, що група осіб може бути як і при умисних злочинах, так і необережних. Але з вищевикладеного можемо зробити такий висновок: група осіб відрізняється від групи осіб за попередньою домовленістю лише тим, що учасники групи за попередньою домовленістю заздалегідь домовилися про вчинення злочину. Окрім цього, значної різниці між цими видами групової злочинності немає. У вказаних видах групової злочинності збігаються ознаки об’єктивної та суб’єктивної сторін співучасті.
Також не зрозумілою є позиція законодавця в тому, що організована група та злочинна організація не є обставиною, яка обтяжує покарання. Слід зазначити, що ці форми прояву групової злочинності є більш небезпечними, оскільки учасники такої групи мають стійку ієрархію, чіткий розподіл ролей та об’єдналися для вчинення не одного, а декількох злочинів. Особи, об’єднуючись у такі групи, спрямовані на вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, спричинюють тяжкі наслідки, систематично займаються злочинною діяльністю;
г) викласти п. 4 ч. 1 ст. 67 КК України в такій редакції: «вчинення злочину щодо особи чи її близьких родичів у зв’язку з виконанням цією особою службового або громадського обов’язку». Насамперед, це обумовлено тим, що винною особою з метою перешкодити правомірній діяльності особи чи помсти за минулу діяльність можуть бути спричинені посягання як на особу, що виконує службовий або громадський обов’язок, так і на її близьких родичів, з метою залякування, впливу на прийняття певного рішення чи вчинення певних дій. З огляду на це, пропонуємо п. 4 ч. 1 ст. 67 КК України викласти у такій редакції: «вчинення злочину щодо особи чи її близьких родичів у зв’язку з виконанням цією особою службового чи громадського обов’язку»;
д) викласти п. 13 ч. 1 ст. 67 КК України в наступній редакції: «вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп’яніння, або у стані, викликаному вживанням наркотичних, психотропних чи інших одурманюючих засобів». Необхідно мати на увазі, що в п. 13 ч. 1 ст. 67 КК України окремо виділені лише наркотичні засоби, інші одурманюючі засоби. У ст. 322 КК України, крім власне одурманюючих засобів, охоплено також психотропні речовини та аналоги наркотичних засобів і психотропних речовин. Слід зазначити, що токсичне сп’яніння – це психічний стан людини, викликаний вживанням психотропних та інших одурманюючих речовин (окрім алкогольних напоїв і наркотичних засобів). Отже, можна зазначити, що вживання психотропних речовин може викликати стан сп’яніння, який є подібним до стану сп’яніння при вживанні алкогольних напоїв, наркотичних речовин чи одурманюючих засобів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Анашкін Г. Обстоятельства, смягчающие и отягчающие ответственность / Г. Анашкін // Советская юстиция. – 1980. – № 16. – С. 22–24.
2. Андрєєва Л. Квалификация убивств, совершенных с особой жестокостью / Л. Андрєєва // Социалистическая законность. – 1974. – № 4. – С. 55–59.
3. Андрєєва Л.А. Квалифицированые види хищений социалистического иммущества / Л.А. Андреева, Б.В. Волженкин, В.И. Пинчук. – Л.: Изд. Ленинградского ун-та им. А.А. Жданова, 1987. – 140 с.
4. Арутюнов А. Ошибки при квалиффикации содеянного группой по предварительному сговору / А. Арутюнов // Российская юстиция. – 2001. – № 9. – С. 64–67.
5. Ахметшин X.М. Современное уголовное законодательство КНР / Х.М. Ахметшин, Н.Х. Ахметшин, А.А. Петухов. – М.: Муравей, 2000. – 432 с.
6. Бабаев М.М. Индивидуализация наказания несовершеннолетних / М.М. Бабаев. – М.: Юридическая литература, 1968. – 120 с.
7. Бажанов М.И. Смягчающие и отягчающие ответственность обстоятельства при назначении наказания. // Вопросы государства и права / М.И. Бажанов. – М.: Юридическая литература, 1974. – 398 с.
8. Бажанов М.И. Назначение наказания по советскому уголовному праву / М.И. Бажанов. – К.: Вища школа, 1980. – 216 с.
9. Беляев К.А. Курс советского уголовного права. Часть Общая / К.А. Беляев. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1968. – 642 с.
10. Быков В. Совершение преступления группой лиц по предварительному сговору / В. Быков // Законность. – 1999. – № 3. – С. 5–8.
11. Бойков А.Д. Уголовно-правовое значение обстоятельств, характеризующих личность виновного / А.Д. Бойков // Правоведение. – 1971. – № 1. – С. 92–96.
12. Бородин С.В. Квалификация преступлений против жизни / С.В. Бородин. – М.: Юридическая литература, 1977. – 240 с.
13. Бородин С.В. Преступления против жизни / С.В. Бородин. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2003. – 467 с.
14. Брайнін Я.М. Принципы применения наказания по советскому уголовному праву / Я.М. Брайнін // Наукові записки Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка. – К.: Видавництво Київського державного ун-ту, 1953. – Т. XII. – Вип. 1. – С. 45–85.
15. Буранов Г.К. Отягчающие наказние обстоятельства в уголовном праве России: автореф. дис. на соискание уч. степени канд. юрид. наук: 12.00.08 / Георгий Константинович Буранов. – Ульяновск, 2002. – 26 с.
16. Буранов Г.К. Отягчающие наказание обстоятельства в уголовном праве России: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08 / Георгий Константинович Буранов. – Ульяновск, 2002. – 242 с.
17. Бурдін В.М. Стан сп’яніння як обставина, що обтяжує покарання: проблеми сучасного наукового розуміння / В.М. Бурдін // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління і права. – 2004. –
№ 1–2(9–10). – С. 177–182.
18. Бурдін В.М. Вплив стану сп’яніння на кримінально-правове значення стану сильного душевного хвилювання / В.М. Бурдін, О.В. Авраменко // Життя і право. – 2005. – № 6–7. – С. 65–69.
19. Бурдін В.М. Кримінальна відповідальність за злочини вчинені в стані сп’яніння: монографія / В.М. Бурдін. – К.: Атіка, 2005. – 160 с.
20. Бурчак Ф.Г. Соучастие: социальные, криминологические и правовые проблемы / Ф.Г. Бурчак. – К.: Вища школа, 1986. – 198 с.
21. Васильєва Я.Ю. Учет обстоятельств, отягчающих наказание, по российскому уголовному законодательству: автореф. дис. на соискание уч. степени канд. юрид. наук: 12.00.08 / Яна Юрьевна Васильєва. – Иркутск, 2000. – 26 с.
22. Васецов А. Соучастие в преступлении / А. Васецов // Домашній адвокат. – 1998. – № 4. – С. 10–15.
23. Велиев С.А. Принципы назначения наказания / С.А. Велиев. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2004. – 388 с.
24. Воробйова Т. Квалификация убивств с особой жестокостью / Т. Воробйова, А. Савиталов // Советская юстиция. – 1986. – № 1. – С. 10–15.
25. Габиани А.А. Уголовная ответственность за преступления, совершенные в состоянии опьянения / А.А. Габиани. – Тбилиси: Мецниереба, 1968. – 160 с.
26. Гаверов Г.С. Общие начала назначения наказания по советскому уголовному праву: учебн. пособ. / Г.С. Гаверов. – Иркутск: Изд-во Иркутск. ун-та, 1976. – 100 с.
27. Галиакбаров Р.Р. Борьба с групповыми преступлениями. Вопросы квалификации / Р.Р. Галиакбаров. – Кубань: Кубанський гос. аграрний ун-т, 2000. – 120 с.
28. Галиакбаров Р.Р. Квалификация преступлений по признаку их совершения организованой группой / Р.Р. Галиакбаров // Росийская юстиция. – 2000. – № 4. – С. 46–50.
29. Галиакбаров Р.Р. Проблемы эффективности уголовного закона / Р.Р. Галиакбаров. – М.: Юридическая литература, 2000. – 90 с.
30. Гальперин И.М. Использование наказания в борьбе с преступностью / И.М. Гальперин // Социалистическая законность. – 1974. – № 6. – С. 20–24.
31. Гальперин И.М. Наказание: социальние функции, практика применения / И.М. Гальперин. – М.: Юридическая литература, 1983. – 208 с.
32. Гальперин И.М. Уголовная ответственность за кражу личного иммущества с проникновением в жилище / И.М. Гальперин, В.С. Минска, Т.Ю. Орешкина. – М.: Юридическая литература, 1986. – 127 с.
33. Гаскин С.С. Отягчающие обстоятельства и их значение для индивидуализации уголовной ответственности и наказания: автореф. дис. на соискание уч. степени канд. юрид. наук: 12.00.08 / Сергей Соломонович Гаскин. – Москва, 1981. – 19 с.
34. Гаскин С.С. Отягчающие обстоятельства: уголовно-правовая характеристика и пути совершенствования законодательной регламентации / С.С. Гаскин. – Иркутск: Издательство Иркутск. гос. ун-та, 1984. – 132 с.
35. Гаухман Л. Справедливость наказаний: принцип и реальность / Л. Гаухман, С.Максимов, А. Жаворонков // Законность. – 1997. – № 7. –
С. 2–6.
36. Герцензон А.А. Уголовное право: учебн. пособ. для слушателей ВЮА; Военно-юридическая академия Вооруженных Сил СССР. – 2 изд. / А.А. Герцензон. – М.: Изд. РИО ВЮА, 1948. – 496 с.
37. Горбунова Л.В. Отягчающие обстоятельства в истории законодательства досоветской России / Л.В. Горбунова // Вестник Волжского университета им. В.Н. Татищева. – Серия «Юриспруденция». – Вып. 26. – 2002. – С. 203–212.
38. Горелик И.И. Вопросы уголовного права (общей части) в практике Верховного Суда БССР / И.И. Горелик, И.С. Тишкевич. – Минск: Изд-во «Вышэйшая школа», 1973. – 222 с.
39. Горелик А.С. Наказание и его назначение / А.С. Горелик. – Минск: «Беларусь», 1978. – 94 с.
40. Горелик А.С. Обстоятельства влияющие на размер наказания / А.С. Горелик // Актуальные вопросы исследования на современном етапе – Томск, 1986. – 240 с.
41. Гришаев П.И. Соучастие по уголовному праву / П.И. Гришаев, Г.А. Кригер. – М.: Госюриздат, 1959. – 255 с.
42. Грицай В.В. Поняття та значення загальних засад призначення покарання в чинному кримінальному законодавстві України / В.В. Грицай // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України. – 2003. – Вип. 2. – С. 138–143.
43. Грицай В.В. Співвідношення принципів призначення покарання і загальних засад призначення покарання / В.В. Грицай // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України. – 2003. – № 4. – С. 84–93.
44. Гришанин П. Назначение наказаний рецидивистам / П. Гришанин // Советская юстиция. – 1973. – № 11. – С. 5–9.
45. Грищук В.К. Кримінальне право: Загальна частина: навч. посібник для студентів юрид. фак. вищ. навч. закл. / В.К. Грищук. – К.: Ін Юре, 2006. – 568 с.
46. Гребенюк М.О. Історія розвитку інституту обставин, що обтяжують покарання, в кримінальному праві України / М.О. Гребенюк // Проблеми державотворення в Україні (в контексті порівняльного правознавства та права на приватність): матеріали круглого столу. (22 травня 2009 р.). –
С. 45–49.
47. Дагель П.С. Институт снятия судимости и борьба с рецидивом / П.С. Дагель // Проблемы государства и права на современном этапе. – Владивосток, 1963. – 120 с.
48. Дагель П.С. Учение о личности преступника в Советском уголовном праве: учебн. пособ. / П.С. Дагель; Дальневосточный гос. ун-т. – Владивосток: Издательство ДВГУ, 1970. – 132 с.
49. Демидов Ю. Вменение отягчающих преступление обстоятельств / Ю. Демидов // Социалистическая законность. – 1964. – № 6. – С. 26–30.
50. Денисова Т.А. Сутність та зміст кримінального покарання / Т.А. Денисова // Науковий вісник Львівського юридичного інституту МВС України. Проблеми коментування кримінального закону: матеріали міжнародної конференції. – 2004. – № 2(2). Додаток 2. – С. 109–119.
51. Долиненко Л.А. Индивидуализация наказания – важное условие его эффективности / Л.А. Долиненко // Назначение наказания, его єффективность и освобождение от уголовной ответственности и наказания: учеб. пособ. – Иркутск: Изд-во Иркутского ун-та, 1978. – 90 с.
52. Долиненко Л.А. Влияние смягчающих ответственность обстоятельств на индивидуализацию наказания и на освобождение от уголовной ответственности с применением мер общественного или административного воздействия: автореф. дис. на соискание уч. степени канд. юрид. наук: 12.00.08 / Людмила Алексеевна Долиненко. – Томск,
1980. – 26 с.
53. Долиненко Л.А. Смягчающие обстоятельства по действующему уголовному праву и в судебной практике: учебн. пособ. / Л.А. Долиненко. – Иркутск: Изд-во Иркутск. ун-та, 1980. – 81 с.
54. Донец С.П. Смягчающие и отягчающие обстоятельства в уголовном праве: правовая природа, класификация, проблеми учета: дис. … канд. юрид. наук. 12.00.08 / Сергей Петрович Донец. – Казань, 2003. – 223 с.
55. Дядькин Д.С. Теоретические основи назначения уголовного наказания: алгоритмический подход / Д.С. Дядькин. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2006. – 510 с.
56. Енциклопедия уголовного права. Т. 9. Назначение наказания / Издательство профессора Малинина. – СПб.: СПб ГКА, 2008. – 911 с.
57. Єгорова Н. Понятие «преступная группа» и «групповое преступление» / Н. Єгорова // Законность. – 1999. – № 2. – С. 18–23.
58. Загорський Г. Мотивировка наказания в приговоре суда / Г. Загорський // Соиалистическая законность. – 1980. – № 5. – С. 51–56.
59. Закон України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» від 16 грудня 1993 р.
60. Закон України «Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003 рік» від 26.12.2002 року від 22 травня 2003 року.
61. Закон України «Про правовий режим надзвичайного стану» від 16 березня 2000 р.
62. Закон України «Про правовий режим воєнного стану» від 6 квітня 2000 р.
63. Закон України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 р.
64. Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах: навч. посібн. / укл. Б.О. Кирись. – Львів: ПАІС,
2005. – 463 с.
65. Зиков В. Особая жестокость как обстоятельство, квалифицирующее убивство / В. Зиков // Советская юстиция. – 1969. – № 6. – С. 11–16.
66. Зелинский А.Ф. Криминальная психология: науч.-практ. изд. / А.Ф. Зелинский. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 240 с.
67. Зубкова В.И. Уголовное наказание и его социальная роль: теория и практика / В.И. Зубкова. – М.: НОРМА, 2002. – 304 с.
68. Иванов Н.Г. Понятие и форми соучастия в советском уголовном праве / Н.Г. Иванов. – Саратов: Издательство Сарат. ун-та, 1991. – 128 с.
69. Іванюк Т.В. Співвідношення обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання, з іншими критеріями індивідуалізації покарання / Т.В. Іванюк // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. – 2003. – № 1. – С. 157–161.
70. Іванюк Т.І. Теоретико-прикладні проблеми обставин, які пом’якшують покарання / Т.І. Іванюк // Проблеми пенітенціарної теорії і практики. – 2005. – № 10. – С. 40–53.
71. Іванюк Т.І. Місце обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання, серед загальних засад призначення покарання / Т.І. Іванюк // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. Кримінальний кодекс України 2001 р. (проблеми, перспективи та шляхи вдосконалення кримінального законодавства): матеріали науково-практичної конференції. – 2003. – Вип. 2 (1). – С. 80–82.
72. Іл’їна О. Юридична природа обтяжуючих обставин у кримінальному праві / О. Іл’їна // Юриспруденція: Теорія і практика. – 2006. – № 3(17). –
С. 6–11.
73. Іл’їна О. Вплив обтяжуючих обставин як юридичних фактів на кримінально-правові відносини / О. Іл’їна // Юриспруденція: Теорія і практика. – 2006. – № 4(18). – С. 6–11.
74. Исаев И.А. История государства и права России: учебник. – 2-е изд., перер., и доп. / И.А. Исаев – М.: Юристь, 2000. – 510 с.
75. Исаев М.М. Назначение, применение и отмена наказания / М.М. Исаев // Советская юстиция. – 1938. – № 17. – С. 20–21.
76. Исаєв М.М. Уголовное право. Общая часть / М.М. Исаев. – М.: Юриздат, 1948. – 276 с.
77. Исаєв С.Г. Уголовно-правовое значение смягчающих и отягчающих обстоятельств / С.Г. Исаєв // Вестник Московского университета. Серия «Право». – 1979. – № 1. – С. 52–53.
78. Ищенко А.В. Назначение наказания по уголовному кодексу Российской Федерации: науч.-практ. пособ. / А.В. Ищенко. – М., Юрлитинформ, 2002. – 160 с.
79. Кабурнеев Є.В. Смягчающие и отягчающие обстоятельства в системе дифференциации уголовной ответственности за убивство: учеб. пособ. / Э.В. Кабурнеев. – М.: Юридическая литература, 2006. – 56 с.
80. Карпец И.И. Отягчающие и смягчающие обстоятельства в советском уголовном праве / И.И. Карпец. – М.: Госюриздат, 1959. – 120 с.
81. Карпец И.И. Индивидуализация наказания в советском уголовном праве / И.И. Карпец. – М.: Юридическая литература, 1961. – 152 с.
82. Карпец И.И. Наказание. Социальные, правовые и криминологические аспекты / И.И. Карпец. – М.: Юридическая литература, 1973. – 288 с.
83. Карпець И.И. Уголовное право и єтика / И.И. Карпец. – М.: Юридическая литература, 1985. – 256 с.
84. Качурин Д.В. Общие начала назначения наказания / Д.В. Качурин // Российский судья. – 2002. – № 8. – С. 34–38.
85. Кленова Т.В. Российский уголовний закон: сущность, история становлення, особенности правотворчества: учеб. пособ. / Т.В. Кленова. – Самара: Самарський гуманит. академія, 2001. – 91 с.
86. Ковалев М.И. Советское уголовное право. Советский уголовний закон / М.И. Ковалев. – Свердловськ: Свердловський гос. ун-т, 1974. – 242 с.
87. Козлов А.П. Отягчающие обстоятельства в советском уголовном праве: автореф. дис. на соискание уч. степени канд. юрид. наук: 12.00.08 / Анатолий Петрович Козлов. – Москва, 1977. – 20 с.
88. Козлов А.П. Проблема унификации отягчающих обстоятельств, предусмотрених Общей и Особенной частями уголовного закона / А.П. Козлов // Вестн. Моск. ун-та. – Сер. 12 «Право». – 1977. – № 3. – С. 81–84.
89. Козлов А.П.Соучастие: традиции и реальность / А.П. Козлов. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2001. – 260 с.
90. Комментарий к уголовному кодексу Республики Беларусь / под ред. Н.Ф. Ахраменка, Н.А. Бабий, А.В. Барков. – Минск: «ТЕСЕЙ», 2003. – 1200 с.
91. Коняхин В.П. Теоретические основы построения Общей части российского уголовного права / В.П. Коняхин; предисловие профессора, доктора юридических наук А.В. Наумова. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2002. – 348 с.
92. Короленко М.П. Кримінальна відповідальність за умисні вбивства за обтяжуючих обставин в Україні та інших державах / М.П. Короленко // Вісник Верховного Суду України. – 2003. – № 4(38). – С. 57–59.
93. Костарева Т.А. Квалифицирующие обстоятельства в уголовном праве (понятие, законодательная регламентация, влияние на дифференциацию ответственности) / Т.А. Костарева. – Ярославль: Изд-во Ярославського государственного университета, 1993. – 234 с.
94. Коташевський О. Окремі недоліки нового Кримінального кодексу України / О. Коташевський // Право України. – 2002. – № 11. – С. 97–100.
95. Красиков Ю.А. Назначение наказания: обусловленность и критерии индивидуализации: учеб. пособ. / Ю.А. Красиков. – М.: МЮИ, 1991. – 76 с.
96. Кривошеїн П.К. Повторность в советском уголовном праве (теоретические и практические проблеми) / П.К. Кривошеїн. – К.: Вища школа, 1990. – 159 с.
97. Кривошеїн П.К. Класифікація групових і повторних злочинів: навч. посіб. / П.К. Кривошеїн, В.М. Слісаренко. – К.: Українська академія внутрішніх справ, 1993. – 96 с.
98. Кримінальне право України. Загальна частина: підручник / Ю.В. Александров, В.І. Антипов, М.В. Володько [та ін.]. – Вид. 3-тє, перероб. і доповн.; за ред. М.І. Мельника, В.А. Клименка. – К.: Юридична думка,
2004. – 352 с.
99. Кримінальні кодекси України 2001 та 1960 років: порівняльні таблиці / упорядники: Є.В. Фесенко, Я.Є. Фесенко. – К.: Істина, 2001. – 272 с.
100. Кримінальне право України. Загальна частина / за заг. ред. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – К.: «Юрінком Інтер – Право», 2002. – 410 с.
101. Кримінальний кодекс України. Науково-практичний коментар. – 3-тє вид., виправ. та доповн. / відп. ред. С.С. Яценко. – К.: А.С.К., 2003. – («Економіка. Фінанси. Право.) – 897 с.
102. Кримінальний кодекс України. Науково-практичний коментар. – 2-ге вид., вип. та доп. / за заг. ред. В.Т. Маляренка, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – Харків: Одіссей, 2004. – 1020 с.
103. Кримінальний кодекс України. Чинне законодавство із змін. та доповн. станом на 1 вересня 2005р. – К.: Видавець Паливода А.В., 2005. – 172 с.
104. Кримінальний кодекс України з текстами внесених у нього змін і доповнень, офіційно оприлюдненими станом на 1 вересня 2008 року / укладач Б.О. Кирись. – Львів: Ліга-Прес, 2008. – 480 с.
105. Кримінально-процесуальний кодекс України зі змінами та доповненнями / за заг. ред. Н.М. Гайдук. – К.: Атіка, 2002. – 207 с.
106. Кримінально-процесуальний кодекс України. – К.: Видавничий дім «Скіф», 2008. – 168 с.
107. Кригер Г.А. Индивидуализация наказания по советскому уголовному праву / Г.А. Кригер. // Применение наказания по советскому уголовному праву – М.: Госюриздат, 1958. – 96 с.
108. Кригер Г.А. Наказание и его применение / Г.А. Кригер. – М.: Юрид. лит., 1962. – 70 с.
109. Кригер Г.А. Общие начала назначения наказания / Г.А. Кригер // Советская юстиция. – 1980. – № 1. – С. 15–19.
110. Кругликов Л.Л. Смягчающие и отягчающие обстоятельства в советском уголовном праве: учеб. пособ. / Л.Л. Кругликов. – Ярославль: ЯрГУ, 1977. – 83 с.
111. Кругликов Л.Л. Смягчающие и отягчающие обстоятельства в советском уголовном праве / Л.Л. Кругликов. – Ярославль: ЯрГУ,
1979. – 73 с.
112. Кругликов Л.Л. Смягчающие и отягчающие обстоятельства в советском уголовном праве. Часть Особенная: учеб. пособ.]/ Л.Л. Кругликов. – Ярославль: Изд-во Ярославского гос. ун-та, 1979. – 92 с.
113. Кругликов Л.Л. Смягчающие и отягчающие ответственность обстоятельства в уголовном праве (Вопросы теории) / Л.Л. Кругликов. – Воронеж: Воронежский университет, 1985. – 164 с.
114. Кругликов Л.Л. Некоторые аспекты теории назначения наказания / Л.Л. Кругликов // Проблемы уголовного права в свете решений XXVI съезда КПСС. – М. Госюриздат, 1983. – 156 с.
115. Кругликов Л.Л. Квалифицирующие обстоятельства: понятие, види, влияние их на квалификацию: учеб. пособ.] / Л.Л. Кругликов, В.Н. Савинов.– Ярославль: Из-во Ярославського ун-та, 1989. – 88 с.
116. Кругликов Л.Л. Проблемы теории уголовного права: избранные статьи. 1982–1999 гг. / Л.Л. Кругликов. – Ярославль: Яросл. гос. ун-т., 1999. – 200 с.
117. Кругликов Л.Л. Дифференциация ответственности в уголовном праве / Л.Л. Кругликов, А.В. Василевський. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2003. – 300 с.
118. Кудрявцев В.Н. Общая теория квалификации преступлений / В.Н. Кудрявцев. – М.: Юридическая литература, 1972. – 352 с.
119. Кузнецов А.В. Уголовно