ОЦІНКА ВАРТОСТІ ОБ’ЄКТІВ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ (ІСТОРИКО-ПРАВОВОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ)

Краткое описание

ІНСТИТУТ ЗАКОНОДАВСТВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

ІВАНЧЕНКО Едуард Пилипович

На правах рукопису

УДК 340:347.77 (075)+615.471.03:616.1-072.7.(477)

ОЦІНКА ВАРТОСТІ ОБ’ЄКТІВ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ
(ІСТОРИКО-ПРАВОВОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ)

12.00.01 – теорія та історія держави і права;
історія політичних і правових учень

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
доктор юридичних наук, професор,
академік Національної
Академії правових
наук України
Зайчук О.В.

Київ – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП .............................................................................................................................. 3

РОЗДІЛ 1. СТАНОВЛЕННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ЯК ОБ’ЄКТА ПРАВА В СВІТІ ТА УКРАЇНІ ............................................................9
1.1. Історія розвитку, загальна характеристика і складові інтелектуальної власності..............................................................................................................9
1.2. Зародження і розвиток авторського права в світовій юридичній практиці та Україні.......................................................................................31
1.3. Поняття та історія виникнення торговельної марки як об’єкта правової охорони …………………………………………….........................................54
1.4. Розвиток сучасного законодавства про інтелектуальну власність в Україні….…......................................................................................................68
Висновки до розділу 1 ..................................................................................................101

РОЗДІЛ 2. ПРАВОВА ОСНОВА ОЦІНКИ ПРАВ НА ОБ’ЄКТИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОТІ.........................................................................111
2.1. Мета і база оцінки прав на об’єкти інтелектуальної власності як нематеріальних активів..................................................................................111
2.2. Теоретично-правові основи оцінки вартості об’єктів інтелектуальної власності…………………....……………………………………..................133
2.3. Формування нормативно-правової бази оцінки вартості прав на об’єкти інтелектуальної власності в Україні.………………………........................141
2.4. Правові підстави визначення митної вартості товарів, які містять в собі об'єкти інтелектуальної власності, та її контролю ……...………………………....154
Висновки до розділу 2 ..................................................................................................170
ВИСНОВКИ .................................................................................................................175 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ................................................................180

ВСТУП

Актуальність теми дослідження обумовлена змінами, що відбуваються в політичній і економічній областях суспільного життя. Ці зміни зумовили створення правових передумов, необхідних для повноцінного розвитку та охорони інтелектуальної власності, які забезпечують право людини на творчість, інтелектуальну діяльність та належний захист її результатів. Історичний досвід, пов’язаний з сучасними світовими правовими механізмами регулювання захисту і використання інтелектуальної власності має на меті знайти науковий підхід по забезпеченню оптимального шляху розвитку економіки України та її потенціалу. А також, окрім того, вдосконалити діюче законодавство, яке дозволить на належному рівні здійснювати оцінку вартості та захист прав авторів і власників об’єктів інтелектуальної власності.
Історико-правовий підхід та аналіз наукових ідей з правового регулювання інтелектуальної власності у міжнародному законодавстві дозволить Україні кардинально змінити відношення як до захисту, так і до оцінки інтелектуальної власності. Тому у дослідженні означеної проблеми вбачається виправданим історико-правовий підхід. Згідно з вказаним підходом теоретичний аналіз представленої роботи спрямовується на вивчення наукових ідей про право інтелектуальної власності різних часів у їх розвитку, з’ясування змісту матеріального права, ґенезу його форм та дослідження сучасного міжнародного права та нормативно-правової бази України з питань інтелектуальної власності.
Проблемним питанням правового регулювання відносин інтелектуальної власності у різні часи приділяли увагу відомі як вітчизняні, так і зарубіжні науковці: А.Адуєва, Б.Андрєєв Б.Антімонов, В. Афанасьєва, І. Близнець, А. Борзенко, С.Ботуз, Л.Вишнєвський С. Голомб, М. Гордон, І.Грінгольц, С.Дністрянський, В.Дозорцев, В. Дроб’язко, К.Жудра, В.Жукова, Ф. Золль, А. Калінін, П.Калмиков, Ю.Капіца, В.Катков, А. Коваль, академік НАН України В. Корецький, С. Ландкоф, Я. Літауер, М.Маміофа, В.Мельник, І.Мухамедшина О. Огоновський, В. Орлов, О. Орлюк, О. Піленко, О. Підопригора, С. Плаза, А. Плужнік, Й. Покровський, В.Понікаров, Ю. Присяжнюк, Н. Райгородський, О. Святоцький, О. Сергеєв, А. Скородинський, О. Сокуренко, Д. Сологуб, І. Табашніков, Е. Тілль, Є. Ференц-Шиделко, А. Ферчук, Е. Флейшиц, С. Чайковський, З.Шемеля, В. Чемпінська, Ч. Шоуфа, І. Якубівський та інші.
Проте комплексне монографічне історико-правове дослідження з оцінки вартості об’єктів права інтелектуальної власності та законодавства про інтелектуальну власність не проводилося. Жодна з монографій не містить систематичного аналізу міжнародно-правової оцінки вартості об’єктів інтелектуальної власності, який б дозволив після його вивчення здійснити весь комплекс робіт за оцінкою прав на об'єкти інтелектуальної власності в Україні. Також відсутні підручники і навчальні посібники з даного питання. Між тим, саме таке дослідження є важливим напрямом науки історії права України і теоретичною передумовою визначення шляхів та засобів підвищення ефективності державно-юридичного захисту права на творчість та її результатів.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках планової теми „ Стратегія розвитку законодавства України” (державний реєстраційний № 0103U007975) відділу проблем розвитку національного законодавства Інституту законодавства Верховної Ради України.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є системний аналіз становлення та розвитку права інтелектуальної власності та законодавства про інтелектуальну власність в країнах світу та Україні, історико-правове обґрунтування сформованої правової традиції охорони та захисту результатів інтелектуальної діяльності, а також формування цілісної системи теоретичних, методологічних і прикладних основ оцінки вартості прав на об’єкти інтелектуальної власності. Це дозволить майбутньому фахівцю з єдиних позицій підійти до рішення практичних задач.
Досягнення цієї мети вимагало вирішення таких завдань:
- дослідити історичний розвиток, дати характеристику і визначити складові інтелектуальної власності;
- прослідкувати становлення та розвиток наукових уявлень про право інтелектуальної власності в країнах світу та Україні;
- встановити загальні закономірності та конкретно-історичні особливості розвитку права інтелектуальної власності в країнах світу та Україні;
- з’ясувати особливості становлення та розвитку законодавства про інтелектуальну власність в Україні;
- визначити мету, цілі і базу оцінки прав на об’єкти права інтелектуальної власності;
- визначити основні принципи ціноутворення прав на об’єкти інтелектуальної власності;
- проаналізувати та систематизувати нормативно-правову базу оцінки вартості інтелектуальної власності в Україні;
- охарактеризувати міжнародні стандарти оцінки прав на об’єкти права інтелектуальної власності як нематеріальних активів.
Об’єктом дисертаційного дослідження є суспільні правовідносини, які виникають у сфері правової охорони і захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності та проведення їхньої оцінки.
Предметом дисертаційного дослідження є міжнародно-правові норми та норми національного законодавства, міжнародні та національні стандарти, які регулюють питання правової охорони і захисту прав інтелектуальної власності та здійснення оцінки прав на об’єкти інтелектуальної власності.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертації становить система загальнонаукових і спеціально-юридичних методів. Зокрема, використовувалися: історико-правовий метод – у процесі з’ясування закономірностей та тенденцій розвитку законодавства про інтелектуальну власність; порівняльно-правовий метод – при зіставленні законодавства у цій сфері на різних етапах розвитку, а також при порівнянні законодавства різних держав; формально-юридичний метод – при аналізі нормативно-правових актів; метод тлумачення – при з’ясуванні їх змісту; метод системного аналізу, структурно-функціональний підхід використовувався для аналізу структури державних органів у системі правової охорони об’єктів інтелектуальної власності та виявлення зв’язків між цими органами.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним із перших у вітчизняному правознавстві монографічним дослідженням історії права інтелектуальної власності та міжнародного і вітчизняного законодавства з метою ретроспективного розкриття підходів до оцінки прав на об’єкти інтелектуальної власності. Елементи наукової новизни притаманні таким її положенням і висновкам, які виносяться на захист:
Уперше:
- здійснено системний аналіз міжнародно-правового регулювання проведення оцінки прав на об’єкти інтелектуальної власності;
- проаналізовано та систематизовано нормативно-правову базу оцінки вартості прав на об’єкти (в тому числі митної вартості) інтелектуальної власності в Україні;
- досліджено нормативно-правову базу визначення митної вартості товарів, які містять в собі об’єкти інтелектуальної власності, та визначено відповідність її міжнародним підходам;
- запропоновано критерії періодизації історії права інтелектуальної власності: принципи правового регулювання відносин інтелектуальної власності, історичні форми права інтелектуальної власності, стан розвитку законодавства про інтелектуальну власність;
- встановлено історико-правові закономірності розвитку права інтелектуальної власності в Україні як правового підґрунтя для здійснення оцінки прав на об’єкти права інтелектуальної власності, його еволюційний зв’язок зі становленням основних європейських концепцій правової охорони результатів інтелектуальної власності, законодавством про інтелектуальну власність в світі;
- з’ясовано роль міжнародно-правових актів різних історичних періодів у формуванні державно-правової системи охорони результатів інтелектуальної діяльності;
- висвітлено конкретні досягнення та принципові недоліки у правовому регулюванні відносин інтелектуальної власності та констатовано прогресивні зміни у розвитку права інтелектуальної власності України в сучасний період;
удосконалено:
- сформульовано зміст, форми та ознаки історичних джерел права інтелектуальної власності;
- сформовано загальну концепцію, на основі якої слід розробляти цільові методологічні підходи до здійснення оцінки та встановлення вартості прав на об’єкти інтелектуальної власності;
дістали подальшого розвитку:
характеристика еволюції ідей правового захисту інтелектуальної діяльності та її результатів;
- аргументація стосовно особливої ролі визначення вартості об’єктів інтелектуальної власності у формуванні системи охорони результатів інтелектуальної діяльності;
- пропозиції щодо удосконалення законодавства про інтелектуальну власність на базі історичного досвіду та європейських перспектив України.
Практичне значення отриманих результатів полягає в поглибленні теоретичного потенціалу вітчизняної історико-правової науки щодо історії права інтелектуальної власності в світі та Україні, формуванні цілісної системи теоретичних, методичних і прикладних основ оцінки вартості прав на об’єкти інтелектуальної власності. Результати цього дослідження можуть бути використані для проведення подальшої розробки цієї проблеми. Матеріали дисертації доцільно використовувати у навчальному процесі під час читання лекцій і проведення семінарських занять із навчальних дисциплін “Інтелектуальна власність”, “Міжнародна торгівля”, “Історія держави і права зарубіжних країн”, “Цивільне право України”, “Митне право України”, а також при підготовці відповідних монографій, підручників, навчальних посібників, розробленні навчальних програм та методичних рекомендацій. Висновки та узагальнення, сформульовані у дисертації, можуть бути враховані у процесі вдосконалення законодавства України про інтелектуальну власність.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертації висвітлювалися на засіданнях відділу проблем розвитку національного законодавства Інституту законодавства Верховної Ради України, а також на науково-практичній конференції “Соціально-правові реформи в незалежній Україні: досягнення, проблеми, перспективи” (21 серпня 2009 р. м. Київ), ХІІ міжнародній науково-практичній конференції “Світова фінансово-економічна криза: стратегії протидії та мінімізації наслідків (економіка, фінанси та право)” (29 травня 2009 р., м. Київ), міжнародній науково-практичній конференції пам’яті доктора юридичних наук, професора Стрельцова Льва Михайловича (1918-1979) “Проблеми національної державності ” (26 березня 2010 р., м. Одеса).
Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження викладені у 8 наукових публікаціях, зокрема 5 – у наукових фахових виданнях, 3 – у збірниках матеріалів наукових конференцій.
Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел (235 позицій). Повний обсяг дисертації становить 203 сторінки, у тому числі основний текст – 179 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. Міжнародні науково-історичні дослідження дають нам підстави дійти до висновку, що історичний процес становлення інтелектуальної власності створив правові підстави для охорони і регулювання прав, що виникають з людської творчої діяльності. Зокрема, необхідність певних позитивних зобов’язань держави щодо захисту результатів інтелектуальної творчості. Ця історія базується на послідовному визнанні права людини на творчість і позитивно-правовому визнанні результатів цієї творчості як інтелектуальної власності.
2. У дисертаційному дослідженні проведено історико-правовий і порівняльно-правовий аналіз етапів розвитку інтелектуальної власності. В історії та еволюції інтелектуальної власності виділяють три важливих етапи, які відомі відповідно під назвами привілеї, національні патенти та авторське право, а також інтернаціоналізація. Загалом існують і інші принципи періодизації історії та еволюції інтелектуальної власності. Однак, на нашу думку, визначальним є вищевказаний.
3. Причиною активізації багатосторонньої та двосторонньої співпраці у галузі охорони інтелектуальної діяльності слід вважати поширення інтернаціональних торговельно-економічних відносин. До 90-х років минулого століття майже всі міжнародні договори та угоди вимагали визнання прав інтелектуальної діяльності і в той же час недостатньо приділяли уваги механізмам їх реалізації. В першу чергу, це стосується торговельних аспектів цих прав. Саме вказані недоліки стали причиною створення під егідою СОТ Угоди ТРІПС. Ця Угода визнана світовою спільнотою, як правовий документ щодо об’єктів інтелектуальної, творчої діяльності, що розглядаються як товар. Зазначена Угода покладена в основу більшості міжнародних договорів в торговельно-економічній сфері. Виняткова цінність Угоди ТРІПС визначається принаймні такими факторами: базуючись на попередніх міжнародних угодах з питань охорони інтелектуальної діяльності, ТРІПС суттєво вдосконалила систему прав інтелектуальної діяльності, встановила мінімальні стандарти щодо їх захисту, значно розширила сферу регулювання міжнародних торговельно-економічних процесів, додавши до товарів та послуг права інтелектуальної власності. Перспективним напрямом роботи в системі СОТ щодо захисту прав у сфері інтелектуальної власності має стати ефективне використання важелів багатосторонніх угод.
4. Аналіз процесу становлення законодавства незалежної України у сфері інтелектуальної власності свідчить про наступні особливості. З однієї сторони, це надзвичайна динамічність цього процесу. Щороку приймаються зміни до діючого законодавства, що зумовлено як зобов’язаннями України перед ЄС та СОТ, так і специфікою цієї сфери, яка стрімко розвивається у ХХІ ст. З іншої сторони, не дивлячись на щорічні доповнення, суттєвих змін у правовому регулюванні відносин у сфері права інтелектуальної власності, як таких не відбувається. Процес адаптації національного законодавства до законодавства ЄС відбувається надзвичайно повільно. Головним чином, під впливом зовнішніх чинників. Строки адаптації законодавства про інтелектуальну власність до законодавства ЄС, визначені у низці угод, не були дотримані.
5. В Україні традиційно зберігається дворівнева система законодавства у сфері права інтелектуальної власності. Збережена наступність у правових традиціях, яка полягає у розміщенні норм про право інтелектуальної власності у системі цивільного законодавства. Наявність великої кількості проблем у системі права інтелектуальної власності зумовлена неузгодженістю між нормативно-правовими актами з цих питань, у тому числі інституційного характеру.
6. Потребують вдосконалення процедури правової охорони об’єктів інтелектуальної власності, а також здійснення судового захисту прав інтелектуальної власності, у тому числі шляхом створення спеціалізованого суду (патентного суду), який би розглядав усі питання, пов’язані із порушенням прав інтелектуальної власності.
7. Відсутність системного аналізу щодо здійснення усього комплексу робіт з оцінки вартості прав на об’єкти інтелектуальної власності не дозволяє оптимально підійти до вирішення цього питання. Чимало провідних експертів-оцінювачів стверджують, що єдиної методики оцінки вартості прав на об’єкти інтелектуальної власності ще не створено. Деякі з них вважають, що її і не може бути створено. Головна відмінність інтелектуальної власності від звичайних її форм полягає у віртуальності. Зазначена власність не може бути предметною, тобто визначена в реальних поняттях трудових витрат. З цієї причини конкретна методика може спиратися лише на конкретні цілі оцінки з урахуванням тих чи інших особливостей конкретних об’єктів інтелектуальної власності. Для вирішення цієї проблеми необхідно розробити єдиний нормативно-правовий документ. Це дозволить з єдиних позицій підійти до оцінки вартості прав на об’єкти інтелектуальної власності.
8. Провівши аналіз сучасних методів оцінки вартості прав на об’єкти права інтелектуальної власності можна констатувати, що кожен із них має свої переваги та недоліки. Проте для діяльності конкретного суб’єкта господарювання необхідний обґрунтований вибір того чи іншого методу оцінки. Разом з тим, велика актуальність розглянутої тематики потребує свого подальшого розвитку. Основним з методів якої, на думку автора, має бути розробка комплексної системи оцінки вартості прав на об’єкти інтелектуальної власності. При цьому необхідно врахування багатьох критеріїв, у тому числі як спеціалізації діяльності окремих суб’єктів господарювання, так і особливостей об’єктів оцінки.
9. Розробляючи методику оцінки прав на об’єкти інтелектуальної власності, важливо приймати до уваги всі правові обмеження. Вони визначають не тільки ступінь правової захищеності (патенти, свідоцтва, авторські права) об'єкта оцінки, а й масштаби його використання. При цьому ступінь правової захищеності кожного об'єкта перебу¬ває в прямій залежності від терміну його корисного використання. Очевидно, що від тривалості цього терміну значною мірою залежить і ринкова вартість об'єкта оцінки. Методика оцінки вартості інтелектуальної власності повинна визначати лише загальну концепцію. На її основі слід розробляти цільові підходи до встанов¬лення вартості кожного конкретного об'єкта. Це відповідає інтересам як продав¬ця, так і покупця. За методичну основу оцінки прав на об’єкти інтелектуальної власності доцільно брати до уваги головні принципи ціноутворення, які розроблялися протягом три-валого часу, перевірені на величезній кількості матеріальних об'єктів (товарів) і можуть застосовуватися і до нематеріальних активів, якими виступають об'єкти інтелектуальної власності.
10. Проблема оцінки прав на об'єкти інтелектуальної власності є ключовою в питаннях комерціалізації результатів інтелектуальної діяльності. Для розв'язання її на державному рівні необхідно створити повноцінну нормативно-правову базу.
Позитивних результатів у цьому напрямі можна було б досягнути, якщо просуватися від актів вищої юридичної сили, якими є закони України та міжнародні угоди і договори, ратифіковані Верховною Радою України, до актів нижчої юри¬дичної сили, що регламентують конкретні правовідносини у цій сфері. Такий підхід передбачає передусім формування загальної концепції, підходів, принци¬пів. Їх дотримання при розробці конкретних нормативних актів дає змогу уник¬нути юридичної невизначеності і сприятиме запобіганню виникнення в процесі оцінки юридичних колізій.
Надалі оцінка прав на об'єкти інтелектуальної власності в кожному конкретному випадку повинна здійснюватися на основі методики. Врахування вищезазначених пропозицій в комплексі з юридичним закріпленням норм поетапного визначення вартості прав на об’єкти інтелектуальної власності дасть змогу належним чином вирішити це питання.
11. Досліджуючи правові підстави визначення та контролю митної вартості товарів, які містять в собі об'єкти інтелектуальної власності та переміщуються через митний кордон України, автор прийшов до висновку щодо відсутності окремої методики визначення митної вартості цих товарів. Існує тільки загальна методика, яка встановлена Митним кодексом України та іншими підзаконними актами для всіх товарів, що переміщуються через митний кордон України. Ця методика не відрізняє товари від тих, що містять в собі об'єкти інтелектуальної власності, і не дає повною мірою здійснити об’єктивну оцінку митної вартості цих товарів. Крім того, це приводить до не повної сплати у державний бюджет митних та податкових платежів і спонукає до викривлення державних статистичних даних. Тому, на нашу думку, вважаємо за доцільне розробити окрему методику з врахуванням міжнародного досвіду визначення митної вартості товарів, що містять в собі об'єкти інтелектуальної власності, яка б врегулювала зазначені питання.
На нашу думку, також необхідним було б запровадження обміну інформацією між митними органами країн-експортерів (виробників) щодо оцінки прав на об’єкти інтелектуальної власності та вартісної оцінки товарів, які містять в собі об'єкти інтелектуальної власності. Це дасть змогу об’єктивно визначити митну вартість зазначених товарів і прискорити процес митного контролю та оформлення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Сергеев А.П. Право интеллектуальной собственности в Российской Федерации: Учебник. Изд. 2-е, перераб. и доп. – М.: ПБОЮЛ, 2001. – 752с.
2. Підопригора О.А., Підопригора О.О. Право інтелектуальної власності України. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 336 с.
3. Ґрунтовний аналіз поглядів К. Маркса з цього питання див., наприклад: Венедиктов А.В. Государственная социалистическая собственность // Венедиктов А.В. Избранные труды по гражданскому праву. В 2 – т. Т.II. – М.: “Статут”, 2004. – С.25-32.
4. Підопригора О.А. Римське право: підруч. / О.А. Підопригора, Є.О. Харитонов. – 2-ге вид. – К.: Юрінком Інтер, 2009. – С.307.
5. Основы интеллектуальной собственности. – К.: Издательский Дом „Ін Юре”, 1999. – 600 с.
6. Циганкова Т.М., Петрашко Л.П., Кальченко Т.В. Міжнародна торгівля: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2001. – 488 с.
7. Крайнєв П.П. Інтелектуальна власність: управління промисловою власністю: Монографія. – К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2004. – 448 с.
8. Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності // Результати Уругвайського раунду багатосторонніх торговельних переговорів: Тексти офіційних документів. – К.: Вимір, Секретаріат Міжвідомчої комісії з питань вступу України до СОТ, 1998. – С. 336-370.
9. Paris Convention for the Protection of Industrial Property / WIPO Database of Intellectual Property, Legislative Texts – офіційний сайт Всесвітньої організації інтелектуальної власності – http://www.wipo.int/threaties/docs/english/d-paris.doc – 10.11.2002.
10. Berne Convention for the Protection of Literary and Artistic Works / WIPO Database of Intellectual Property, Legislative Texts – офіційний сайт Всесвітньої організації інтелектуальної власності – http://www.wipo.int/threaties/docs/english/e-berne.doc – 5.12.2002.
11. Минков А.М. Международная охрана интеллектуальной собственности. – СПб: Питер, 2001. – 720 с.
12. Конституція України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30.
13. Закон України “Про власність” від 7.02.1991 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1991 р. – № 20.
14. Закон України “Про охорону прав на зазначення походження товарів” від 16.06.1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999 р. – № 32.
15. Закон України “Про авторське право і суміжні права” від 23.12.1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994 р. – № 13.
16. Введение в интеллектуальную собственность // Публикация ВОИС №478. – Женева: ВОИС. – 1993. – С.24.
17. Веинке В. Авторское право. Регламентация, основы, будущее / Под ред. Б.Д. Панкина. – М.: Юридическая литература. – 1979. – 232 с.
18. Вишневецкий Л.М., Иванов Б.И., Левин Л.Г. Формула приоритета. Возникновение и развитие авторского и патентного права. – Ленинград: Наука. –1990. – 205 с.
19. Говер И. Европейское сообщество и страны Восточной Европы: проблемы охраны интеллектуальной собственности // Советское государство и право. – 1991. – № 4. – С. 131–134.
20. Доровских Ю.М. Азбука авторского права. – М: Юридическая литература. – 1982. – 104 c.
21. Мэггс Питер Б. Интеллектуальная собственность: пер. с англ. / П.Б. Мэггс, А.П. Сергеев. – М.: Изд. группа "Юристъ". – 2000. – 400 с.
22. Минков А. М. Международная охрана интеллектуальной собственности. – СПб.: Питер. – 2001. – 720 с.
23. Права интеллектуальной собственности в Соединенных Штатах Америки: документы, комментарии специалистов, справочные материалы / сост. Э. Джонсон. – М.: Либерия. – 2002. – 144 с.
24. Хейфец И.Я. Авторское право. – М.: Советское законодательство. – 1931. – 216 с.
25. Шоуф Ч. Интеллектуальная собственность в США надежно защищена // Социалистическая законность. – 1990. – № 9. – С. 52.
26. S.Shemel, M. William Krasilovsky. This business of music // Billboard Books. – New York: Wastson-Guptill Publications. – 1990. – 224 р.
27. Wachter O. Das Autorrecht nach dem gemeinen deutschen Recht. – Stuttgart. – 1875. – 352 s.
28. Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів. Паризький Акт від 24 липня 1971 року, змінений 2 жовтня 1979 року. – Зібрання чинних міжнародних договорів України. – 2006. – № 5, (Книга №2). – Ст. 1247. – С. 320.
29. Експерти критикують діяльність Держдепартаменту інтелектуальної власності // Дзеркало тижня. – № 4 (732) від 7-13 лютого 2009. – Електронний ресурс: http://www.dt.ua
30. Захист прав інтелектуальної власності в Україні: проблеми законодавчого забезпечення та правозастосування. Рекомендації парламентських слухань. Постанова Верховної Ради України від 27.06.2007 № 1243-V // Електронний ресурс. - Сайт Верховної Ради України. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua
31. Калятин О.В. Интеллектуальная собственность (исключительные права): Учебник для вузов. - М.: «Норма». – 2000. – 480 с.
32. Конвенция о распространении несущих программы сигналов, которые передаются через спутники от 25 мая 1974 г. // Международные нормативные акты. - М.: "Юнеско". – 1993. – С. 465-469.
33. Про видавничу справу. Закон України від 5 червня 1997 р. № 318/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 32. – Ст. 206.
34. Про внесення змін в деякі закони України відносно авторського права і суміжних прав. Законопроект від 17.02.2009 року. - Електронний ресурс. - Сайт Верховної Ради України. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi
35. Про внесення змін до Закону України "Про авторське право і суміжні права". Закон України від 11 липня 2001 року N 2627-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 43. – Ст.214.
36. Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів. Закон України від 23 вересня 1997 р. № 540/97-ВР // Офіційний вісник України. – 1997. – № 45. – С. 4.
37. Про державну реєстрацію прав автора на твори науки, літератури й мистецтва. Постанова Кабінету Міністрів України від 18 липня 1995 р. № 532. – Інтернет-ресурс. – Режим доступу: сайт Верховної Ради України. – http://zakon.rada.gov.ua
38. Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні. Закон України від 16 листопада 1992 р. № 2782-ХII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 1. – Ст. 1.
39. Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах. Закон України від 5 липня 1994 р. № 80/94-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 31. – Ст. 286.
40. Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади. Указ Президента України від 15.12.1999. – Офіційний вісник України. – 1999. – № 50. – С. 11.
41. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40.
42. Про інформацію. Закон України від 2 жовтня 1992 р. № 2657-ХII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 48. – Ст. 650.
43. Про iнформацiйнi агентства. Закон України від 28 лютого 1995 р. № 74/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 13. – Ст. 83.
44. Про кінематографію. Закон України від 13 січня 1998 р. № 9/98-ВР // Офіційний вісник України. – 1998. – № 6. – С.5.
45. Про мінімальні ставки авторської винагороди за використання творів літератури і мистецтва. Постанова Кабінету Міністрів України від 18 листопада 1994 р. N 784. – Електронний ресурс. - Режим доступу: сайт Верховної Ради України. – http://zakon.rada.gov.ua
46. Про науково-технічну інформацію. Закон України від 25 червня 1993 р. № 3322-ХII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 33. – Ст. 345.
47. Про наукову i науково-технічну експертизу. Закон України від 10.02. 1995. –№ 51/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995 . – № 9. – Ст. 56.
48. Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування. Закон України від 17 січня 2002 р. № 2953-III // Офіційний вісник України. – 2002. – № 7. – Ст. 276. – С. 74.
49. Про приєднання України до Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів (Паризького акту від 24 липня 1971 року, зміненого 2 жовтня 1979 року). Закон України №189/95-ВР від 31.05.95 // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 21. – Ст. 155.
50. Про приєднання України до Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів (Паризького акту від 24 липня 1971 року, зміненого 2 жовтня 1979 року). Закон України від 31 травня 1995 року N 189/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 21. – Ст. 155.
51. Про приєднання України до Договору Всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське право. Закон України від 20 вересня 2002 р. № 2733-III // Офіційний вісник України. – 2001. – № 41. – Ст. 1837. – С. 16.
52. Про приєднання України до Договору Всесвітньої організації інтелектуальної власності про виконання і фонограми. Закон України 20 вересня 2001 року № 2732-III // Урядовий кур'єр вiд 17.10.2001. – № 189.
53. Про приєднання України до Конвенції про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їхніх фонограм від 29 жовтня 1971 року. Закон України 15 червня 1999 року N 738-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 32. – Ст. 265.
54. Про приєднання України до Міжнародної конвенції про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення. Закон України № 2730-III 2730-14 від 20.09.2001 // Голос України вiд 16.10.2001. – № 187.
55. Про професійних творчих працівників і творчі союзи. Закон України від 07.10.1997.-№ 554/97-ВР// Офіційний вісник України. – 1997. – № 45. - С. 427.
56. Про ратифікацію Угоди про співробітництво в галузі охорони авторського права і суміжних прав. Закон України від 27 січня 1995 року № 34/95-ВР // Урядовий кур'єр вiд 23.02.1995.
57. Про рекламу. Закон України від 3 липня 1996 р. № 270/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 39. – Ст. 181.
58. Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм. Закон України від 23 березня 2000 року № 1587-III // Офіційний вісник України. - 2000. – № 16. – Ст. 653. – С. 11.
59. Про систему Суспільного телебачення і радіомовлення України. Закон України від 18 липня 1997 р. № 485/97-ВР // Офіційний вісник України. - 1997. – № 45. – С. 1.
60. Про театри і театральну справу. Закон України вiд 31.05.2005 № 2605-IV // Урядовий кур'єр. – 2005. – № 122.
61. Про телебачення і радіомовлення. Закон України від 25 червня 1993 р. № 3759-ХII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 10. – Ст. 43.
62. Про участь України у Всесвітній конвенції про авторське право 1952 року. Постанова Верховної Ради України від 23 грудня 1993 року № 3794-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 13. – Ст. 70.
63. Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності. - Електронний ресурс. – Сайт Верховної Ради України. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main
64. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40.
65. Абдуліна І. Кодекс про інтелектуальну власність зачекає? // Інтелектуальна власність. 2005. № 2. С. 61-65.
66. Про внесення змін в деякі закони України відносно авторського права і суміжних прав. Законопроект від 17.02.2009 року. - Інтернет ресурс. сайт Верховної Ради України. – http://zakon.rada.gov.ua
67. Акты исторические, собранные и изданные Археографической комиссией Академии наук. - СПб., 1841. - Т ІІ. - №30, 230, 337. - СПб., 1841. - Т ІІІ. - №20.
68. Акты исторические, собранные и изданные Археографической комиссией Академии наук. - СПб., 1842. - Т V. - №43.
69. Джирлінг Ф.А. Знаки англійських купців. - Електронний ресурс. - Режим доступу: http://www.lib.com.ua.
70. Інтелектуальна власність в Україні: Знаки для товарів і послуг / Л.І. Ніколаєнко, Л.А. Міняйло, Л.М. Топільська, В.С. Радомський / За ред. В.Л. Петрова - 1999. - 116 с.
71. Казакова Н.А. Русско-ливонские и русско-ганзейские отношения. Конец XIV - начало XVI вв. - Л.: Наука, 1975. - 359 с.
72. Красильщиков В.А. Вдогонку за прошлым веком: Развитие России в ХХ веке с точки зрения мировых модернизаций. - М.: РОССПЭН, 1998. - 263 с.
73. Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків від 14 квітня 1891 року // Зібрання чинних міжнародних договорів України, 1990. - № 1. – 455 с.
74. Минков А.М. Международная охрана интеллектуальной собственности. - СПб., 2001. – 720 с.
75. Мухамедшин И.С. Патентный закон США. - М.: ВНИИП, 1996.-131 с.
76. Паризька конвенція про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року // Зібрання чинних міжнародних договорів України - 1990 р., № 1. – 455 с.
77. Протокол до Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків прийнятий в Мадриді 28 червня 1989 р. // Електронний ресурс. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua.
78. Кожарська І. Охорона знаків для товарів та послуг в Європейському співтоваристві // Інтелектуальна власність, № 6. – 2002. – С.7.
79. Пухан И. Римское право /пер. с македонского/ И. Пухан, М. Поленак-Акимовская. - М.: МГУ, 1998. - 411 с.
80. Сергеев А.П. Право интеллектуальной собственности в РФ. - М. - 1996. – 704 с.
81. Тыцкая Г.И. Правовая охрана товарных знаков, фирменных наименований, указаний и наименований места происхождения товаров в континентальных и развивающихся странах: Учебное пособие/ Г.И. Тыцкая, И.Э. Мамиофа, В.Я. Мотылёва. - М., 1990. – 71 с.
82. Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності. - Електронний ресурс. - Офіційний сайт Державного департаменту інтелектуальної власності. Режим доступу: http://old.sdip.gov.ua/ukr/law.
83. Фегельсон В.М. Интеллектуальная собственность, недобросовестная конкуренция и ноу-хау. - М.: ВНИИПИ, 1997. – 109 с.
84. Федько В.П. Товарный знак. - М.: Приор, 1998. – 156 с.
85. Финкель Н.К. Правовая охрана промышленной собственности в Германии. - М.: ВНИИПИ, 1995. – 73 с.
86. Чармэссон Г. Торговая марка: Как создать имя, которое принесет миллионы /пер. с англ. Л. Корпан / - М., 2005. – 222 с.
87. Шубников Ю.Б. Становление и развитие правового обеспечения предпринимательской деятельности в России ІХ-ХХ веков (Историко-теоретическое исследование): Дисс. … д-ра юрид. наук. - СПб., 2002. – 363 с.
88. Постанова Верховної Ради України “Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР” від 12.09.1991 р. № 1545-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1991 р. – № 46. – Ст. 621.
89. Закон СРСР “Про власність в СРСР” від 6.03.1990 р. // Ведомства Съезда народных депутатов СССР и Верховного Совета СССР. – 1990. - № 11. – Ст. 164.
90. Рассохин В. П. Первый шаг к единой патентной системе Содружества (к заключению Временного соглашения об охране промышленной собственности) / В. П. Рассохин, В. В. Белов, Е. И. Пекин, М. М. Цимбалов // Вопросы изобретательства. – 1992. – № 12. – С. 2–5.
91. Положення про Державне патентне відомство України: Затверджене постановою КМУ від 21.07.1992 р. № 411 (Постанова втратила чинність на підставі Постанови КМ № 997 від 20.06.2000 р.) // Збірник постанов Уряду України. – 1992 р. – № 8. – Ст. 195.
92. Тимчасове положення про правову охорону об'єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій. Затверджене Указом Президента України від 18.09.1992 р. № 479/92 // Збірник указів Президента від 30.09.1992 – 1992 р., № 3., № 19, стор. 289, стаття 1031, код акту 32310/2005.
93. Закон України “Про охорону прав на сорти рослин” від 21.04.1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993 р. – № 21. – Ст. 218.
94. Угода про заходи з охорони промислової власності та створення Міждержавної ради з питань охорони промислової власності від 12.03.1993 р. // Офіційний вісник України від 27.05.2005 - 2005 р., № 19, стор. 289, стаття 1031, код акту 32310/2005.
95. Закон України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” від 15.12.1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994 р. – № 7. – Ст. 32.
96. Закон України “Про охорону прав на промислові зразки” від 15.12.1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994 р. – № 7. – Ст. 34.
97. Закон України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” від 15.12.1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994 р. – № 7. – Ст. 36.
98. Положення “Про представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених)” : Постанова КМУ від 10.08.1994 р. № 545 // Збірник постанов Уряду України. – 1994 р. – № 11. – Ст. 278.
99. Закон України “Про міжнародні договори” від 22.12.1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994 р. – № 10. – Ст. 45.
100. Постанова Кабінету Міністрів України “Про мінімальні ставки авторської винагороди за використання творів літератури і мистецтва” від 18.11.1994 р. № 784 (Постанова втратила чинність на підставі Постанови Кабінету міністрів України № 72 (72-2003-п ) від 18.01.2003 р.) // Збірник постанов Уряду України. – 1995. – № 2. – Ст. 33.
101. Право інтелектуальної власності Європейського Союзу та законодавство України / [за ред. Ю. М. Капіци : кол. авторів : Ю. М. Капіца, С. К. Ступак, В. П. Воробйов та ін.]. – К. : Видавничий Дім “Слово”, 2006. – 1104 с.
102. Zharov V. GATT/WTO: Ukraine’s state of readiness for joining the TRIPS agreement / V. Zharov, T. Sheveleva // Ukrainian Law Review. – Issue 3. Volume 1. 1998. – S. 12–15.
103. Указ Президента України “Про затвердження Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу” від 11.06.1998 р. № 615/98 // Офіційний вісник України від 02.07.1998 - 1998 р., № 24, стор. 3, код акту 5501/1998.
104. Постанова Кабінету Міністрів України “Про Концепцію адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу” від 16.08.1999 р. № 1496 // Офіційний вісник України від 03.09.1999 - 1999 р., № 33, стор. 168, код акту 9854/1999.
105. Конституція України. Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
106. Бочарова Н. Конституційне закріплення права інтелектуальної власності в державах Європи (порівняльно-правовий аналіз) / Н. Бочарова // Юридична Україна. – 2005. – № 5. – С. 23–30.
107. Закон України “Про захист від недобросовісної конкуренції” від 7.06.1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996 р. – № 36. – Ст. 164.
108. Закон України “Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем” від 5.11.1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998 р. – № 8. – Ст. 28.
109. Закон України “Про охорону прав на зазначення походження товарів” від 16.06.1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999 р. – № 32. – Ст. 267.
110. Полешко А. Захист інтелектуальної власності в умовах ринкової економіки / А. Полешко // Право України. – 1997. – № 5. – С. 77.
111. Право інтелектуальної власності: Науково-практичний коментар до Цивільного кодексу України / [за заг. ред. М. В. Паладія, Н. М. Мироненко, В. О. Жарова]. – К. : Парламентське видання, 2006. – 432 с.
112. Петров В. Правова охорона інтелектуальної власності в Україні / В. Петров // Право України. – 1998. – № 11. – С. 74–80.
113. Указ Президента України “Про зміни у системі центральних органів виконавчої влади України” від 13.03.1999 р. ( Указ втратив чинність на підставі Указу Президента № 1573/99 від 15.12.1999 р.) // Офіційний вісник України від 02.04.1999 – 1999 р., № 11, стор. 13, код акту 7068/1999.
114. Указ Президента України “Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади” від 15 грудня 1999 р. № 1573/99 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 50. – Ст. 2435.
115. Постанова Кабінету Міністрів України “Про утворення Міжвідомчого комітету з проблем захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності” від 16.02.2000 р. № 316 (Постанова втратила чинність на підставі Постанови КМУ № 753 (753-2005-п) від 18.08.2005 р.) // Офіційний вісник України від 03.03.2000 - 2000 р., № 7, стор. 64, стаття 277, код акту 14557/2000.
116. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про Державний департамент інтелектуальної власності” від 20.06.2000 р. № 997. // Офіційний вісник України від 07.07.2000 - 2000 р., № 25, стор. 140, стаття 1060, код акту 16127/2000.
117. Комзюк Л. Порівняльний аналіз правового статусу патентних відомств Польщі та України / Л. Комзюк // Право України. – 2002. – № 6. – С. 93–98.
118. Запорожець І. Правовий статус патентного відомства: українські реалії у контексті зарубіжного досвіду / І. Запорожець, А. Комзюк, Л. Комзюк // Право України. – 2006. – № 9. – С. 66–69.
119. Капіца Ю. Напрями адаптації законодавства України у сфері охорони інтелектуальної власності до законодавства Європейського Союзу / Ю. Капица // Право України. – 2005. – № 1. – С. 66–70.
120. Указ Президента України “Про заходи щодо охорони інтелектуальної власності в Україні” від 27.04.2001 р. № 285/2001 // Офіційний вісник України від 18.05.2001 - 2001 р., № 18, том 2, стор. 820, стаття 783, код акту 18617/2001.
121. Притика Д. Організаційно-правові засади діяльності спеціалізованих колегій по захисту інтелектуальної власності / Д. Притика // Право України. – 2002. – № 6. – С. 62–64.
122. Довідка про результати розгляду господарськими судами України в 2004-2006 роках справ зі спорів, пов’язаних із захистом прав на об’єкти інтелектуальної власності // Інтелектуальна власність. – 2007. – № 2. – С. 45–47.
123. Інформація щодо розгляду місцевими загальними судами справ у сфері інтелектуальної власності // Інтелектуальна власність. – 2007. – № 2. – С. 48.
124. Москаленко В. Про поглиблення спеціалізації суддів та деякі питання вдосконалення процесуального законодавства / В. Москаленко // Інтелектуальна власність. – 2007. – № 2. – С. 39–41.
125. Рекомендації парламентських слухань “Захист прав інтелектуальної власності в Україні: проблеми законодавчого забезпечення та правозастосування” : Схвалені Постановою Верховної Ради України від 27.06.2007 р. №1243-V // Відомості Верховної Ради України. – 2007., № 45, стор. 2001, ст. 524.
126. Закон України “Про судоустрій України” від 07.02.2002 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002 р. – № 27. – Ст. 180.
127. Бошицький Ю. Вдосконалення правової охорони промислової власності в Україні – стимул та гарантія економічного зростання держави / Ю. Бошицький // Промислова власність в Україні: проблеми правової охорони : зб. наук. статей / [за ред. Ю. С. Шемшученка, Ю. Л. Бошицького]. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2004. – С. 15–50.
128. Дорошенко О. Судова експертиза в інтелектуальній власності: яким шляхом йти? / О. Дорошенко // Право України. – 2002. – № 2. – С. 103–106.
129. Галянтич М. Проблеми створення патентного суду України / М. Галянтич // Юридична Україна. – 2003. – № 5. – С. 28–34.
130. Науково-практичний семінар “Актуальні проблеми законодавчого забезпечення та розвитку національної системи захисту прав інтелектуальної власності в контексті світового досвіду, стандартів ЄС, СОТ та ВОІВ” // Інтелектуальна власність. – 2007. – № 2. – С. 64–70.
131. Паладій М. Патентний суд: аргументи “за” / М. Паладій // Інтелектуальна власність. – 2002. – № 4. – С. 4–8.
132. Сергеев А. П. Право интеллектуальной собственности в Российской Федерации: учебник / Сергеев А. П. – [2-е изд., перераб. и доп.]. – Москва : ТК Велби, Издательство Проспект, 2006. – 752 с.
133. Паладій М. Патентний суд: аргументи “за” // Інтелектуальна власність. Науково-практичний журнал № 4 – 2004. – С. 6-8.
134. Положення про державного інспектора з питань інтелектуальної власності Державного департаменту інтелектуальної власності : Затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 674 від 17.05.2002 р. // Офіційний вісник України. – 2002 р., № 21, стор. 68, стаття 1042, код акту 22453/2002.
135. Будянський В. Державний контроль за дотриманням законодавства про інтелектуальну власність / В. Будянський, І. Коваль // Інтелектуальна власність. – 2006. – № 10. – С. 50–52.
136. Закон України “Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм” від 23.03.2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000 р. – № 24. – Ст. 183.
137. Концепція розвитку національної системи правової охорони інтелектуальної власності. Затверджена розпорядженням Кабінету Міністрів України № 321-р від 13.06.2002 р. // Офіційний вісник України. – 2002 р., № 24, том 1, стор. 77, стаття 1177, код акту 22631/2002.
138. Закон України від 17.01.2002 р. “Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання, пов’язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування” // Відомості Верховної Ради України. – 2002 р. – № 17. – Ст. 121.
139. Захист прав інтелектуальної власності: досвід США : зб. документів, матеріалів, статей / За заг. ред. О. Д. Святоцького. – К. : Видавничий Дім „Ін Юре”, 2003. – 368 с.
140. Друга щорічна правнича конференція АПУ // Інтелектуальна власність. – 2005. – № 6. – С. 52–54.
141. Цивільний кодекс України // Офіційний вісник України. – 2003. – № 11. – Ст. 461.
142. Капица Ю. Проблемы реализации прав интеллектуальной собственности в Украине / Ю. Капица // Теорія і практика інтелектуальної власності. – 2007. – № 1. – С. 3–12.
143. Підопригора О. Загальні положення про право інтелектуальної власності у ЦКУ / О. Підопригора // Право України. – 2003. – № 8. – С. 97–101.
144. Підопригора О. А. Право промислової власності в Цивільному кодексі України // Питання інтелектуальної власності. Збірник наукових праць НДІІВ АпрНУ. – Вип. 2. – К., 2005. – С. 4–25.
145. Підопригора О. Право інтелектуальної власності і новий ЦКУ / О. Підопригора // Вісник Академії Правових Наук України. – 2003. – № 2(33) – № 3(34). – С. 399–413.
146. Підопригора О. Методологія права інтелектуальної власності в сучасних умовах / О. Підопригора // Юридична Україна. – 2003. – № 8. – С. 5–8.
147. Шишка Р. Право інтелектуальної власності: погляд на проблему / Р. Шишка // Право України. – 1999. – № 3. – С. 57–59.
148. Жилінкова О. Виключний характер майнових прав інтелектуальної власності / О. Жилінкова // Юридична Україна. – 2007. – № 1. – С. 60–63.
149. Запорожець І. Патентування винаходів як адміністративна процедура / І. Запорожець // Право України. – 2005. – № 1. – С. 70–72.
150. Закон України від 22.05.2003 р. “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо правової охорони інтелектуальної власності” // Відомості Верховної Ради України. – 2003 р. – № 35. – Ст. 271.
151. Бурлаков С. Ю. Класифікація правопорушень у галузі кінематографії (авторсько-правовий аспект) / С. Ю. Бурлаков // Вісник господарського судочинства. – 2007. – № 1. – С. 116–123.
152. Штефан О. Авторське право та сучасні комп’ютерні технології / О. Штефан // Право України. – 2005. – № 2. – С. 99–102.
153. Бойко В. Д. Правова природа доменних імен Інтернет : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 “Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право” / В. Д. Бойко. – Х., 2005. – 19 с.
154. Колісник А. С. Цивільно-правовий захист комп’ютерного програмного забезпечення : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 “Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право” / А. С. Колісник. – Одеса, 2007. – 18 с.
155. Господарський кодекс України // Офіційний вісник України. – 2003. – № 11. – Ст. 462.
156. Посполітак В. В. Аналіз наявних суперечностей та неузгодженостей між Цивільним та Господарським кодексами України / В. В. Посполітак, Р. Ю. Ханик-Посполітак. – К. : Реферат, 2005. – 264 с.
157. Науково-практичний журнал “Інтелектуальна власність”: [Електронний ресурс] / – Режим доступу до журналу: http://www.intelvlas.com.ua/news_avril_05.htm
158. Право інтелектуальної власності: Науково-практичний коментар до Цивільного кодексу України / [за заг. ред. М. В. Паладія, Н. М. Мироненко, В. О. Жарова]. – К. : Парламентське видання, 2006. – 432 с.
159. Право інтелектуальної власності Європейського Союзу та законодавство України / [за ред. Ю. М. Капіци : кол. авторів : Ю. М. Капіца, С. К. Ступак, В. П. Воробйов та ін.]. – К. : Видавничий Дім “Слово”, 2006. – 1104 с.
160. Федотов М. А. Прощание с принципами / М. А. Федотов // Российская юстиция. – 2006. – № 8. – С. 8–10.
161. Монахов В. Н. “Свой путь” в развитии правового регулирования интеллектуальной собственности...Верен ли выбор / В. Н. Монахов // Российская юстиция. – 2006. – № 8. – С. 11–13.
162. Указ Президента України “Про Программу інтеграції України до Європейського Союзу ” від 15 грудня 1999 р. № 1573/99 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 39. – С. 2.
163. Закон України “Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу” від 18.03.2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – № 29. – Ст. 367.
164. Митний кодекс України від 11.07.2002 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002 р. – № 38-39. – Ст. 432.
165. Закон України “Про внесення змін до Кримінального Кодексу України щодо захисту прав інтелектуальної власності” від 09.02.2006 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2006 р. – № 26. – Ст. 211.
166. Коваль А. В Україні покращується правовий захист інтелектуальної власності / А. Коваль // Юридичний журнал. – 2006. – № 3(45). – С. 91–98.
167. Охорона промислової власності в Україні: монографія / [за ред. О. Д. Святоцького, В. Л. Петрова]. – К. :