Олійник Олександр Валентинович. Фармакотерапевтична ефективність бронхолітичних засобів у хворих на хронічні обструктивні захворювання легень

Краткое описание

Олійник Олександр Валентинович. Фармакотерапевтична ефективність бронхолітичних засобів у хворих на хронічні обструктивні захворювання легень : дис... д-ра мед. наук: 14.01.28 / АМН України; Інститут фармакології та токсикології. - К., 2006.

Олійник О.В. Фармакотерапевтична ефективність бронхолітичних засобів у хворих на хронічні обструктивні захворювання легень Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.28. Клінічна фармакологія. Інститут фармакології і токсикології АМН України, Київ, 2006.
Дисертація присвячена вирішенню проблеми ефективності фенотеролу, атровенту та теофіліну у хворих на хронічні обструктивні захворювання легень в залежності від стадії патологічного процесу, його патогенезу, дозування бронхолітичних засобів та шляхів введення, наявності супутньої серцевої патологіїї. Для вирішення поставленої задачі визначали вплив бронхолітичних засобів на функціональний стан дихальної системи, кисневий бюджет, центральну та легеневу гемодинаміку у 420 хворих на ХОЗЛ. Проводили спірометрию, реографію легеневої артерії, сегментарну реографію легень, доплерометрію, оксиметрію, визначення парціального тиску кисню в артеріальній крові, в”язкості харкотиння, денситометрію та інші дослідження. Розраховували величини доставки та споживання кисню організмом, показники фазового аналізу серцевого циклу. Після тижневого традиційного лікування проводили фенотероловий тест, після чого визначали вид ускладнення ХОЗЛ, яке було причиною зниження ефективності бронхолітичних засобів. Такими ускладненнями були: зміни функціонального стану легень, обумовлені остеопоротичними змінами хребта, підвищення в”язкості харкотиння, гіпервентиляційний синдром, наявність інактиваційної гемічної гіпоксії, значне підвищення основного обміну, важку гіпоксемію. Хворих на ускладнені форми ХОЗЛ лікували за допомогою запропонованого алгоритму і отримали достатній терапевтичний ефект.

У дисертації наведено теоретичне обгрунтування і нове вирішення наукової проблеми підвищення фармакотерапевтичної ефективності фенотеролу, атровенту та теофіліну у хворих на хронічні обструктивні захворювання легень шляхом їх поєднаного застосування з верапамілом, перфтораном, баралгіном та іншими лікарськими засобами в залежності від виду ускладненнь основного захворювання.
1. Розвиток ХОЗЛ ІІ стадії проявляється у хворих вірогідним зменшенням обєму форсованого видиху за першу секунду до 47,2 % (P<0,001), пікової об”ємної швидкості видиху до 47,5 % (P<0,001), зниженням доставки кисню до тканин на 19,6 %, парціального тиску кисню в артеріальній крові на 6,9 мм рт. ст., зростанням внутрішньолегеневого шунтування крові на 82,1 % (P<0,001), збільшенням інтегрального показника кисневої недостатності в 3,6 рази (P<0,001). В ІІІ стадії ХОЗЛ спостерігається подальше погіршання показників функціонального стану дихальної системи та кисневого гомеостазу, зокрема зниження обєму форсованого видиху за першу секунду до 64 % (P<0,001), пікової об”ємної швидкості видиху до 60,7 % (P<0,001), зниження доставки кисню до тканин на 27 %, парціального тиску кисню в артеріальній крові на 11 мм рт. ст., зростання внутрішньолегеневого шунтування крові в 1,86 рази (P<0,001), збільшення інтегрального показника кисневої недостатності в 12,5 рази (P<0,001).
2. Фенотерол (в разовій дозі 0,4 мг інгаляційно протягом одного тижня) є найбільш ефективним при ІІ стадії ХОЗЛ в порівнянні з теофіліном і атровентом, оскільки призводить до вірогідного зростання обєму форсованого дихання (180 мл/c) та доставки кисню до тканин (15,8 %). Збільшення разової дози фенотеролу до 0,6 мг не зменшує бронхообструкцію, не покращує доставку кисню до тканин, та разом з тим підвищує його споживання організмом (14,4 %) збільшує потужність роботи (43 %, P<0,001) та витрати енергії міокардом (43,4 %, P<0,001), чим погіршує функціональний стан його і показник „ефективність безпечність”. При введенні в разовій дозі 0,4 мг через спейсер великого об”єму та в дозі 0,5 мг через небулайзер, фенотерол в однаковій мірі збільшує обєм форсованого видиху за першу секунду (180 мл/с), доставку кисню до тканин (16,2 %), парціальний тиск кисню в артеріальній крові (6,9 мм рт. ст.), зменшує величину внутрішньолегеневого шунтування (39,2 %, P<0,001), що свідчить про рівноцінну бронхолітичну дію засобу при вказаних шляхах введення.
3. Теофілін при одноразовому внутрішньовенному введенні в дозі 9,5 мг/кг при ІІІ стадії ХОЗЛ викликає більш виражене зростання обєму форсованого видиху (180 мл, P<0,001), доставки кисню до тканин (17,6 %), парціального тиску кисню в артеріальній крові (6,5 мм рт. ст.), зменшення величини внутрішньовенного шунтування крові (42 %, P<0,001) в порівнянні з фенотеролом і атровентом. При пероральному застосуванні в такій же дозі препарат не змінює обєм форсованого видиху за першу секунду, доставку кисню до тканин, парціальний тиск кисню в артеріальній крові.
4. Атровент в разових дозах до 0,06 мг при введенні через спейсер великого обєму 4 рази на добу протягом 1 тижня не збільшує обєм форсованого видиху за першу секунду (60 мл при ІІ стадії та 50 мл при ІІІ стадії ХОЗЛ), доставку кисню до тканин (відповідно 4,9 та 4,8 %), парціальний тиск кисню в артеріальній крові (2,5 та 5,9 мм рт. ст.). При тижневому лікуванні атровентом в разовій дозі 0,5 мг (небулайзер) тричі на добу, згідно змінам обєму форсованого видиху за першу секунду (зростання на 180 та 150 л/с, P<0,001, відповідно в ІІ та ІІІ стадіях захворювання), внутрішньолегеневого шунтування крові (зменшення відповідно в 1,59 та 1,53 рази, P<0,001) та доставки кисню до тканин (75,6 та 63,2 мл/х/м2), цей препарат проявляє фармакотерапевтичну ефективність на рівні фенотеролу (0,4 мг чотири рази на добу протягом 1 тижня), і, разом з тим, не підвищує потужності роботи лівого шлуночка та витрати енергії ним.
5. Комбіноване інгаляційне застосування фенотеролу та атровенту протягом 1 тижня в разових дозах 0,2 та 0,02 мг чотири рази на добу при ІІ стадії захворювання та в разових дозах 0,4 і 0,04 мг при ІІІ стадії захворювання збільшує обєм форсованого видиху за першу секунду (110 мл та 50 мл відповідно в ІІ та ІІІ стадіях ХОЗЛ), зменшує внутрішньолегеневе шунтування крові (в 1,5, P<0,001, та 1,58 рази, P<0,001), ступінь легеневої гіпоксії (в 4,1, P<0,001, та 2,7, P<0,001, рази), що свідчить про посилення бронхолітичної ефективності та зменшення кардіотоксичного впливу.
6. Лікування беродуалом протягом 1 тижня в разовій дозі однієї інгаляції 4 рази на добу згідно змін обєму форсованого видиху за першу секунду (збільшення відповідно на 160 та 105 мл в ІІ та ІІІ стадіях ХОЗЛ), доставки кисню до тканин (зростання на 14,6 та 16,7 %), парціального тиску кисню в артеріальній крові (підвищення на 6,6 та 10,8 мм рт. ст.) за бронхолітичною дією не поступається комбінації фенотеролу з атровентом у вищих дозах. При такому алгоритмі лікування беродуалом кардіотоксична дія не реєструється на відміну від комбінованого лікування фенотеролом та атровентом (зростання в ІІ та ІІІ стадіях потужності лівого шлуночка у випадку комбінування фенотеролу з атровентом на 0,61 та 0,59 Вт, P<0,001).
7. Теопек у дозі 9,5 мг/кг/добу протягом 1 тижня не посилює бронхолітичну дію комбінації фенотеролу з атровентом (згідно змін об”єму форсованого видиху за першу секунду та пікової об”ємної швидкості видиху), проте зменшує величину внутрішньолегеневого шунтування (13,7 і 13,5 % відповідно в ІІ та ІІІ стадіях ХОЗЛ ) та споживання кисню організмом (відповідно на 10,6 і 25,1 % ).
8. У хворих на емфізему легень з супутнім остеопорозом еуфілін, введений внутрішньовенно в дозі 9,5 мг/кг/добу на фоні лікування фенотеролом та атровентом, призводить до більш виражених позитивних змін обєму форсованого видиху за першу секунду (підвищення на 8,6 %), доставки кисню до тканин (зростання на 12,6 %), парціального тиску кисню в артеріальній крові (збільшення на 8,1 мм рт. ст.) у порівнянні з традиційною терапією (фенотерол+ атровент+ теофілін, останній перорально).
9. В умовах гіпертонічної гіповолемії у хворих на ХОЗЛ ізотонічний розчин глюкози в дозі 15 мл/кг/добу на фоні традиційного лікування бронхолітичними засобами призводить до зменшення в”язкості харкотиння (на 13,8 %), зростання обєму форсованого видиху за першу секунду (на 14,5 %), доставки кисню до тканин (на 17,9 %), парціального тиску кисню в артеріальній крові (на 7,6 мм рт. ст.).
10. Використання розчину перфторану в дозі 1 мл/кг/добу внутрішньовенно двічі з інтервалом в 1 2 доби у хворих на ХОЗЛ з важкою гіпоксемією на фоні традиційної терапії бронхолітичними засобами збільшує доставку кисню до тканин на 17,5 %, парціальний тиск кисню в артеріальній крові на 10,7 мм рт. ст., насичення гемоглобіну киснем на 11,5 % (P<0,001).
11. Використання баралгіну в добовій дозі 10 мл в умовах комбінованої терапії фенотеролом, атровентом в разових дозах 0,2 мг та 0,02 мг відповідно, чотири рази на добу (інгаляційно) та теофіліном в добовій дозі 9,5 мг/кг (перорально) протягом 1 тижня у хворих на ХОЗЛ ІІІ стадії з підвищенням основного обміну призводить до зростання об”єму форсованого видиху за першу секунду на 90 мл, форсованої життєвої емності легень на 100 мл, парціального тиску кисню в артеріальній крові на 5,1 мм рт. ст., кумулятивного індексу респіраторної симптоматики в 1,42 рази (р<0,001).