ОПТИМІЗАЦІЯ РОЗВИТКУ СЛУХОВОГО СПРИЙМАННЯ У ДІТЕЙ З ПОРУШЕННЯМ СЛУХУ

Краткое описание

ІНСТИТУТ СПЕЦІАЛЬНОЇ ПЕДАГОГІКИ
Академії педагогічних наук України

НА ПРАВАХ РУКОПИСУ

САВЧЕНКО ОЛЕКСАНДР ОЛЕКСІЙОВИЧ

УДК 376.3.797.2

ОПТИМІЗАЦІЯ РОЗВИТКУ СЛУХОВОГО СПРИЙМАННЯ
У ДІТЕЙ З ПОРУШЕННЯМ СЛУХУ

13.00.03. – корекційна педагогіка

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
педагогічних наук

Науковий керівник
ЯРМАЧЕНКО МИКОЛА ДМИТРОВИЧ
доктор педагогічних наук, професор,
дійсний член Академії педагогічних наук України

Київ – 2004

ЗМІСТ
ВСТУП 4
РОЗДІЛ І
ЕВОЛЮЦІЯ ПОГЛЯДІВ НА ПРОБЛЕМУ РОЗВИТКУ СЛУХОВОГО СПРИЙМАННЯ У ДІТЕЙ З ПОРУШЕННЯМ СЛУХУ
1.1. Пошуки засобів розвитку слухового сприймання у різні історичні періоди 13
1.2. Класифікація дітей з порушенням слуху. 23
1.3. Вирішення проблеми розвитку словесного мовлення у дітей з порушенням слуху у другій половині ХХ-го століття 27
1.4. Можливості дітей з порушенням слуху щодо сприймання складових усного мовлення 31
1.5. Розробка та вдосконалення технічних засобів навчання дітей з порушенням слуху. 34
ВИСНОВКИ 42
РОЗДІЛ 2
СУЧАСНИЙ СТАН РОБОТИ З РОЗВИТКУ СЛУХОВОГО СПРИЙМАННЯ У СПЕЦШКОЛАХ ДЛЯ ДІТЕЙ З ПОРУШЕННЯМ СЛУХУ
2.1. Організація та зміст роботи з розвитку слухового сприймання у спеціальних школах для дітей з порушенням слуху 43
2.2. Сучасні технології розвитку слухового сприймання у дітей з порушенням слуху 55
2.3. Науково-методичне обґрунтування акустико-лінгвістичного підходу до розв'язання проблеми оптимізації процесу розвитку слухового сприймання 61
ВИСНОВКИ 94
РОЗДІЛ 3
ЗМІСТ ТА ТЕХНОЛОГІЇ ОПТИМІЗАЦІЇ ПРОЦЕСУ РОЗВИТКУ СЛУХОВОГО СПРИЙМАННЯ У ДІТЕЙ З ПОРУШЕННЯМ СЛУХУ ЗА АКУСТИКО-ЛІНГВІСТИЧНИМ ПІДХОДОМ
3.1. Теоретичне й методичне обґрунтування основних складових змісту акустико-лінгвістичного підходу (АЛП) 97
3.2. Результати реалізації акустико-лінгвістичного підходу до розвитку слухового сприймання 120
3.3. Роль технічних засобів в апробуванні акустико-лінгвістичного підходу 153
ВИСНОВКИ 156
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ 160
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 166
ДОДАТОК А
Програма з розвитку слухового сприймання в учнів молодших класів спеціальних шкіл для дітей з порушенням слуху 180
Пояснювальна записка
ДОДАТОК Б 198
Методичні рекомендації до проекту програми та наочно-дидактичного матеріалу з розвитку слухомовного сприймання
ДОДАТОК В 211
Мовленнєвий матеріал для розпізнавання фонем української літературної мови
Зразки наочно-дидактичних матеріалів для роботи з учнями 216

ВСТУП

Актуальність теми. Діти народжуються з великими потенціальними мож-ливостями пізнавати світ у всій його красі, жити, розвиватись і творити в ньому. Це стосується й тих, хто з якихось причин втратив, в тій чи іншій мірі, здатність бачити, чути, рухатись.
Організм людини, зокрема її "головнокомандувач" - мозок, вся нервова си-стема готова до подолання наслідків порушень, до компенсації наявних відхи-лень у психофізичному розвитку. Батьки, педагоги, оточуючі роблять надзви-чайно багато зі створення оптимальних умов для повноцінного розвитку та освіти дітей з особливими потребами. Навчають їх "бачити" руками, "слухати" очима.
Рівний доступ до якісної освіти, як фундаментальне надбання цивілізованого суспільства не може бути реалізоване без постійного вдосконалення методо-логії, принципів, та змісту спеціального навчання дітей з особливими потреба-ми. За роки незалежності в Україні визначено нові пріоритети розвитку спеціа-льної освіти, створено відповідну правову базу, розпочато реформування цієї галузі на основі положень Національної доктрини розвитку освіти в Україні у ХХІ столітті. Цьому передували довготривалі дослідження, що проводили вче-ні-дефектологи: Бондар В.І., Борщевська Л.В., Вавіна Л.С., Гроза Е.П., Засен-ко В.В., Засенко Н.Ф., Колесник І.П., Луцько К.В., Лобурець І.М., Мерсіяно-ва Г.М., Савченко М.А., Синьов В.М., Синьова Є.П., Стадненко Н.М., Собото-вич Є.Ф., Тарасун В.В., Шеремет М.К., Фомічова Л.І., Ярмаченко М.Д. та інші, яким вдалося досягти органічного взаємозв’язку освіти і науки педагогічної те-орії і практики.
Необхідною передумовою всебічного розуміння науковцями нових про-блем, що постали перед наукою та практикою, як зазначається в "Основних на-прямках наукових досліджень з педагогіки і психології України", має бути осмислення прогресивних ідей минулого з погляду сьогодення, переосмислення та висвітлення позитивного досвіду минулого у контексті сучасних культу-рноосвітніх змін.
Серед дітей з особливими потребами різних категорій є такі, що мають по-рушення слуху. За світовою статистикою, на 1000 новонароджених припадає від 3 до 6 немовлят, що мають вроджене зниження слуху. Далі ця кількість по-чинає збільшуватись через вплив факторів різної етіології. Серед дітей з по-рушенням слуху таких, що повністю його втратили, тотально глухих, надзви-чайно мало, приблизно 5%. Решта мають залишки слуху різних рівнів. За при-йнятою в Україні класифікацією, особи, що мають втрату слуху 35 – 89 дБ, вважаються слабочуючими, ті, що мають значну втрату слуху, більше 90 дБ - глухими. Слабочуючі і глухі діти мають частково збережену функцію слухово-го аналізатора. Його використання в процесі навчання і виховання дає надію на ефективну компенсацію вторинних вад, як за рахунок збережених аналізаторних систем (мовленнєво-рухова, зорова, шкіряна), так і за рахунок частково збереженої функції мовленнєво-слухової системи.
Проблема розвитку та використання збереженої функції слухового сприй-мання у дітей з порушенням слуху була, є і залишається актуальною.
Розв’язання її залежить від багатьох факторів: матеріальних, соціальних умов; організації, змісту, методів навчання; наукового обґрунтування проблеми компенсації тощо. Вирішальним для сім’ї та суспільства може бути такий шлях, який забезпечить глуху людину повноцінним словесним мовленням. Альтерна-тивні шляхи, що забезпечують проблеми комунікації – жестова мова, дактилювання, піктографія та інше, можуть бути використані, однак не вирі-шать проблеми безпосереднього усного спілкування з не підготовленою до цього спеціально людиною, що добре чує.
Завдання розвитку й використання слухової функції у дітей з порушенням слуху завжди було у полі зору сурдопедагогів, опрацьовувалось у різних пла-нах. Так, розроблялись методи і методики вивчення стану слухової функції; об-ґрунтовувалась медико-педагогічна класифікація за станом слуху і мовленнє-вого розвитку; вивчався стан, особливості сприймання на слух різного мовлен-нєвого матеріалу (фонем, слів і т.д.)
Багато уваги приділялось створенню різних технічних засобів, що збільшу-ють можливість дитини з порушенням слуху сприймати усне слово та оволоді-вати достатньо розвиненим усним мовленням. Вивчались і розроблялись мето-дики розвитку і використання залишків слуху в навчально-виховному процесі, зокрема в роботі над усним мовленням (Рау Ф.Ф., Боскіс Р.М., Бельтюков В.І., Власова Т.О., Нейман Л.В., Краєвський Р.Г., Кузьмічова О.П., Назарова Л.П., Понгильська А.Ф. і багато інших. Ці питання висвітлені і в зарубіжній літера-турі (Erber N., Hudgins C., Kelly J., Ling D., Öster, A-M., Wedenberg E., та ін.).
Незважаючи на те, що в останні десятиліття в школах для дітей з порушен-ням слуху визначені спеціальні години для індивідуальної роботи, складені програми, розширились можливості використання високоякісних технічних за-собів і т.д., суттєвих позитивних зрушень у піднесенні ефективності слухового сприймання та підвищенні якості усного мовлення дитини з порушенням слуху майже не відбулося. З цього приводу Луцько К.В. пише так: "Двадцятирічний досвід роботи шкіл-інтернатів України щодо розвитку слухового сприймання та наші експериментальні дослідження підтвердили, що затрати часу, сил учня і вчителя не відповідні тим результатам, яких досягають в умовах цих закладів" [84, с.8]. Над батьками, сурдопедагогами, вченими весь час тяжіє думка про те, що глухий майже нічого не може сприйняти слухом. Так, слухом - не все, але вся його істота – все вроджене таке, як і у чуючих, може компенсуватися тим, що збережено. Дослідження, проведені у другій половині ХХ століття в СРСР, збагатили сурдопедагогіку в плані вирішення цієї проблеми. Це роботи таких авторів, як Багрова І.Г., Бельтюков В.І., Боскіс Р.М., Краєвський Р.І., Кузьмічо-ва О.П., Назарова Л.П., Масюнін А.М., Рау Ф.Ф., Слєзіна Н.Ф. і багато інших. Як писав Рау Ф.Ф. [133]: "Складне і важке для розв’язку педагогічних завдань питання про механізм сприйняття мовлення глухими при використанні різно-манітних аналізаторів окремо та у сполученні один з одним, так як і питання формування цього механізму у процесі спеціального навчання, лишається поки що недостатньо з’ясованим і чекає своєї подальшої розробки".
Разом з тим, є чимало прикладів, коли люди з порушенням слуху оволоді-вають розбірливим, доступним для розуміння оточуючими усним мовленням, мають належний рівень загального мовленнєвого розвитку, навчаються в зага-льноосвітніх закладах. Досягається таке шляхом більш вдумливого, продукти-вного використання сурдопедагогами, логопедами, батьками існуючих тради-ційних технологій та розроблених, але мало поширених, нових. Ці факти пока-зують, що існують шляхи значного піднесення рівня роботи у спеціальних школах-інтернатах без особливих додаткових матеріальних витрат. Таке дає підстави вважати проблему розвитку і використання слухового сприймання у навчальному процесі актуальною, такою, що потребує подальших досліджень.
Сурдопедагогіка, як складова дефектології, розвивалась на базі багатьох ек-спериментальних, науково обґрунтованих даних багатьох наук. Зокрема таких як анатомія, фізіологія людини, отоларингологія, неврологія і психіатрія, пси-хологія, нейропсихологія, мовознавство, психолінгвістика, педагогіка, логопе-дія, олігофренопедагогіка, тифлопедагогіка та інші. (Бондар В.І., Вавіна Л.С., Виготський Л.С., Дульнєв Г.М., Єременко І.Г., Левіна Р.Є., Лурія О.Р., Си-ньов В.І., Моргуліс І.С. та інші).
У своєму дослідженні ми широко користувалися даними названих і не зга-даних тут галузей знань. У переважній більшості випадків їх сприймали як такі, що не потребували додаткової перевірки. Такими є відомості про мову і мо-влення, механізми слухання і говоріння, дані фонетики української літературної мови; акустичні й артикуляційні ознаки одиниць мовлення тощо.
При визначенні змісту й системи роботи з розвитку слухового сприймання у дітей, які мають ураження фізіологічного (тонального) слуху, ми виходили з добре обґрунтованих положень про те, що ураження акустичних рецепторів не веде до патологічних змін у корі головного мозку (Штерн Н.Д., Жинкін М.І.), що розвиток вищих психічних функцій у дітей з порушенням слуху має той же перебіг і закономірності, що і у дітей з нормальним розвитком (Боскіс Р.М., Власова Т.О., Ярмаченко М.Д.).
Тому одним з основних принципів, що покладені в основу формуючого екс-перименту дослідження є онтогенетичний принцип.
Важливим для нас є принцип максимального використання різних аналіза-торних систем в процесі попередження, компенсації ураженої слухової функції та наявних вторинних відхилень.
Загальновідомо, що повноцінне сприймання одиниць мови і реалізація їх в мовленні базується, перш за все, на повноцінному функціонуванні слухового й рухового аналізаторів. В процесі оволодіння мовою і мовленням формуються специфічні функції цих аналізаторів – мовленнєвослухова й мовленнєворухова. Крім них, у цьому процесі беруть участь інші аналізаторні системи. Зорова за-безпечує сприймання оральних образів, графічного позначення звуків, елемен-тів просодики (букви, діакритичні знаки), умовні позначення одиниць мови і мовлення (речення, слово, морфеми і т.д.); шкіряний аналізатор – дотик (зми-кання органів, поштовхи, тертя повітря при проходженні крізь органи мовлен-ня) і т.д.
Функції різних аналізаторних систем вивчені і описані вченими у багатьох літературних джерелах, зокрема, у роботах добре відомих вчених –Бельтюко- ва В.І., Жинкіна М.І., Леонтьєва О.М., Леонтьєва О.О., Лурії О.Р., Павлова І.П., Рау Ф.Ф., Сєченова І.М., Соловйова І.М., Швачкіна М.І., та вчених інших країн – Фанта Г., Якобсона Р.. Ці дані науково обґрунтовані, хоч між поглядами вче-них можуть бути певні розходження.
Основним завданням експерименту є оптимізація процесу розвитку слухо-вого сприймання у учнів з порушенням слуху в умовах спеціально організова-ного навчання.
Опрацьовуючи зміст, методику роботи з розвитку й використання слухового сприймання, ми зупинилися на початковому періоді навчання дітей з порушен-ням слуху, коли закладаються основи знань, умінь і навичок з подальшим їх поглибленням і розширенням в наступні періоди навчання. Це відповідає ви-могам часу і тим завданням, які стоять перед спеціальними школами для дітей з порушенням слуху.
У ранньому віці у дітей спостерігається високий рівень зустрічної активності щодо оволодіння зоровим, слуховим сприйманням. Цьому сприяє робота над активізацією функцій всіх аналізаторних систем, особливо тих, що в більшій мірі забезпечують компенсацію ураженої слухової функції.
Все те, що діти з порушенням слуху успадкували та здобули в ранньому ві-ці, переноситься й розгортається в наступному їх розвитку, звичайно, при створенні для цього спеціальних умов.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дос-лідження узгоджена з науковою тематикою лабораторії сурдопедагогіки Інсти-туту спеціальної педагогіки АПН України. Назва теми: "Науково-педагогічні засади удосконалення змісту освіти осіб з порушеннями слуху в умовах дифе-ренційованого навчання" (державний реєстраційний № 0101U000610). Тему уз-годжено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психо-логії АПН України, Протокол № 11 від 29.05.2004. р.
Об’єкт дослідження – технологія формування у дітей з порушенням слуху навичок пошуку, розпізнавання, диференціації та ідентифікації мовленнєвих звукових подразників за їх інформативними акустичними ознаками, як об’єктивно існуючими елементами фізичних реальностей мовлення, механізмів кодування й декодування словесної інформації.
Предмет дослідження – методичне забезпечення системи роботи з розвитку слухового сприймання учнів з порушенням слуху на початковому етапі їхнього навчання.
Мета даної роботи - визначення оптимальних варіантів змісту, методики й методичних прийомів розвитку й використання залишків слуху в процесі ко-рекційної роботи на індивідуальних заняттях, передбачених навчальним планом спеціальних шкіл для дітей з порушенням слуху.
Методологічною основою дослідження є:
- загальні філософські положення про мовленнєву діяльність як складову пі-знавальної діяльності, механізм якої проявляється в живому й постійному спіл-куванні дитини з оточуючими людьми;
- визначені психологами і психолінгвістами закономірності та особливості оволодіння мовленням як засобом спілкування в процесі онтогенетичного роз-витку дитини зі збереженим та порушеним слухом (Боскіс Р.М., Власова Г.А., Гвоздєв О.М., Ельконін Д.Б., Жинкін М.І., Швачкін М.Х., Штерн Н.Д., Ярма-ченко М.Д., Stoel, Thelen, Stelmachowich, Brennan);
- науково обґрунтовані положення лінгвістики та фізіологічної акустики про автономні механізми одиниць вищого і нижчого рівня певної мови, роль акус-тичних та артикуляційних ознак мовленнєвих одиниць у формуванні слухових уявлень (Гельмгольц, Головін Б.М., Білодід І.К., Жинкін М.І., Чистович Л.А., Шехтер М.С., Щерба Л.В.);
- важливі для сурдопедагогіки та сурдопсихології положення про наявність у переважної більшості дітей з порушенням слуху його залишків, продуктивних для їх розвитку й використання при формуванні розбірливого словесного мовлення як засобу спілкування.
Завдання дослідження:
- з’ясувати причини низької ефективності розвитку слухового сприймання на основі аналізу існуючої системи роботи, що здійснюється згідно діючих програм та нормативних документів МОН України та розробити засоби макси-мального залучення наявних залишків фізіологічного слуху у процес реабіліта-ції;
- розробити зміст і технології послідовного опрацювання позамовленнєвих та мовленнєвих звукових подразників за акустико-лінгвістичним підходом для забезпечення успішного формування навичок розпізнавання, диференціювання та ідентифікації мовленнєвих одиниць з подальшим стійким інтегруванням їх в акти мовленнєвої діяльності;
- визначити засоби навчання, що сприятимуть вирішенню поставленої мети (методичні розробки, наочно-дидактичний матеріал, підручники, звукопідси-лювальні та звукопередавальні пристрої, слухомовні тренажери тощо);
- апробувати та впровадити в практику прийоми, вправи для засвоєння но-вого, закріплення й повторення вивченого та подальшого самостійного вико-ристання набутих навичок розпізнавання усних повідомлень співрозмовника, формування самоконтролю за власними озвученими висловлюваннями.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що:
- вперше в основу технологій розвитку слухового сприймання покладено науково обґрунтовані дані про слухове сприймання та мовленнєву діяльність, як складові пізнавальної діяльності дитини, механізм яких формується в живо-му спілкуванні з оточуючими;
- доведено, що зміст і послідовність опрацьованих компонентів мовленнєвої діяльності (слухання, говоріння, розуміння) реалізується відповідно до законо-мірностей їх онтогенетичного розвитку – сукцесивно й симультанно, з посту-повим переходом від сприймання одиниць нижчого рівня мови (фонем і просо-дем) до одиниць вищого рівня (слів і речень);
- визначено необхідність заміни глобального методу навчання, що передба-чає на початковому етапі роботи зчитування нерозчленованих у мовленні цілих слів з губ вчителя та друкованих на картках, чи за допомогою дактилю, звуко-вим аналітико-синтетичним методом з широким використанням прийомів ана-лізу та синтезу звукової, буквеної та складової будови слова, що правильно вимовляється учнем;
- внесено зміни до реалізації принципу "максимальної участі та взаємодії аналізаторів" в процесі розвитку слухового сприймання. Основна роль відво-диться взаємодії мовленнєво-слухового та мовленнєво-рухового (замість опори на слухо-зоровий), а зоровий та шкіряний взаємодіють з руховим і виступають необхідними помічниками в компенсації ураженої функції слухового аналіза-тора.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформу-льовані в результаті дослідження положення й висновки дають нові педагогічні інструменти для розвитку слухового сприймання в учнів спеціальних шкіл з українською мовою навчання. Розроблені для впровадження в педагогічний процес спеціальних шкіл для дітей з порушенням слуху та реабілітаційних центрів технології поетапного опрацювання позамовленнєвих та мовленнєвих звукових подразників за акустико-лінгвістичним підходом, мають прикладне значення і являють собою науково-обґрунтований комплекс, який включає:
- теоретичне обґрунтування акустико-лінгвістичного підходу;
- розроблений та експериментально перевірений зміст і методичний аспект його реалізації;
- авторський проект програми з розвитку слухового сприймання на два перші роки навчання дітей цієї категорії;
- методичні рекомендації за даним проектом програми;
- зразки наочно-дидактичного матеріалу у відповідності до змісту нових програм й методичних рекомендацій, застосування яких слугуватиме надійним порадником і помічником для сурдопедагогів та батьків, які здійснюють інди-відуальну роботу з розвитку слухового сприймання поза школою.
Представлені у дисертації та додатках матеріали можуть бути впроваджені в систему корекційної роботи шкіл, без додаткових матеріальних витрат чи змін нормативних документів МОН України.
Вірогідність результатів дослідження забезпечується його цілісною теоре-тико-методологічною базою, широким використанням першоджерел, періоди-чних видань, монографій, системним аналізом досліджуваних матеріалів, вико-ристанням комплексу методів дослідження, адекватних меті, предмету і за-вданням роботи.
Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні, методологічні і практичні результати дисертаційної роботи, а також концептуальні положення і висновки були представлені у вигляді доповідей і повідомлень на Всеукраїн-ській науково-практичній конференції Інституту спеціальної педагогіки АПН України "Актуальні питання вдосконалення змісту освіти дітей з особливостями психофізичного розвитку та критерії оцінювання їх навчальних досягнень". ( Одеса. 2002 р.), Науковій сесії ІСП АПН "Спеціальна освіта в Україні. Погляд у майбутнє". (Київ. 2004); конференціях Відкритого університету "Україна" "Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами" (2002, 2003 рр.), на регіональних курсах підвищення кваліфікації сурдопедаго-гів у м. Хуст (2002 р.), курсах лікарів-отоларингологів у м. Київ (2001, 2002, 2003 рр.), на семінарах вчителів слухомовної роботи у містах: Хмельницькому, Львові, Донецьку, Луганську, Миколаєві, Сосниці та ін.; у процесі проведення міжнародних Літніх інститутів та конференцій Українсько-Канадського Аль-янсу для глухих та слабочуючих з проблем освіти глухих (2001 – 2003 рр., 14 заходів), на щорічній Національній конференції Канадської асоціації слабочу-ючих (м. Реджайна, Канада, 2001 р.).
Апробація акустико-лінгвістичного підходу здійснювалась у таких закладах: школа-інтернат №18 м. Києва, Хмельницька школа-садок для дітей з по-рушенням слуху, Львівська школа для глухих дітей Марії Покрови, Центр слу-хової реабілітації "Аврора" за активної участі сурдопедагогів, батьків нечуючих дітей.
Публікації. Основний зміст роботи відображено в 7 публікаціях автора, з яких 3 надруковано у фахових виданнях, затверджених ВАК України.
Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, вис-новків, списку використаних джерел (201, з них 25 – іноземними мовами), трьох додатків. Загальний обсяг дисертації 232 сторінки, з яких 165 – основно-го тексту. У тексті містяться 15 таблиць, 20 малюнків.

Додатки:
1. Програма з розвитку слухового сприймання для спеціальних шкіл для дітей з порушенням слуху (на два роки навчання).
2. Методичні рекомендації до програми
3. Зразки наочно-дидактичного матеріалу для роботи з учнями.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
У сурдопедагогіці йдуть постійні пошуки засобів піднесення рівня корек-ційної роботи, спрямованої на попередження і подолання негативних наслідків зниження слуху, що найбільше проявляються у труднощах оволодіння усним словесним мовленням.
Факти, що свідчать про наявність у 96% таких дітей залишків слуху та дані про можливості їх розвитку і використання у навчально-педагогічному процесі, стимулюють вчених і практиків до пошуку більш досконалих засобів компен-сації цього порушення. Більшої актуальності проблема набуває з розвитком нових електронних технологій, зокрема звукопідсилюючих та звукопередава-льних пристроїв, що дозволяють максимально задіяти наявні залишки слуху в навчальний, виховний процеси та сприяти повнішій соціалізації у суспільстві даної категорії дітей.
До того ж, постійно збільшується кількість осіб, які завдяки своєчасній ква-ліфікованій сурдологічній допомозі та використанню новітніх цифрових слу-хових апаратів, FM-систем успішно здобувають вищу освіту, працюють у різ-них галузях науки й господарства на рівні з тими, що добре чують.
Поряд з такими прикладами, є багато зауважень щодо недостатньої надій-ності системи корекційної роботи в спеціальних дошкільних, шкільних закладах для дітей з порушенням слуху. Своє невдоволення і стурбованість вислов-люють учні, батьки, педагоги, вчені.
В середині минулого століття були розроблені нові технології розвитку словесного мовлення, слухового сприймання, навчання грамоти, формування звуковимовляння на основі глобального методу (методу цілих слів), який замі-нив пануючий на той час звуковий аналітико-синтетичний метод. Авторами нового підходу були Рау Ф.Ф., Слєзіна Н.Ф., Кузьмічова О.П., Назарова Л.П., Соколовська Т.Р.. Цей новий метод був перенесений і в Україну, де існує і досі, хоча ще в 1960-ті роки Рау Ф.Ф., Слєзіна Н.Ф. (автори "скороченої системи фонем"), в своїх роботах писали про неприпустимість переносу цієї системи до іншої мови без ретельного врахування особливостей національної системи фо-нем (див. Розділ 2). Це не могло не відбитися й на ефективному розвитку слу-хового сприймання, навчанні грамоти, спілкуванні українською мовою.
Право на такі роздуми дає тривалий досвід роботи з даною категорією дітей як вчителя, заступника директора з навчально-виховної роботи спецшколи-інтернату для слабочуючих дітей, трирічний досвід завідування відділом слу-хомовної роботи у київському Центрі слухової реабілітації "Аврора", постійні контакти з зарубіжними фахівцями, стажування за кордоном.
Протягом тривалого часу ми спостерігали за суттєвими розходженнями між можливостями учнів сприймати на слух різний мовленнєвий матеріал та станом використання наявних залишків слуху на уроках, поза класом, у вільному спілкуванні з оточуючими. Вчителі, вихователі здебільшого пояснювали це по-ганим станом слуху, низькою якістю слухових апаратів й підтверджували це конкретними фактами, демонструючи невміння учнів повторити за вчителем мовленнєвий матеріал, що виголошувався за екраном або навіть при бісенсор-ному сприйманні.
На основі вивчення літератури, даних аналізу існуючої системи розвитку слухового сприймання було визначено, що причиною її малої ефективності є недостатня наукова обґрунтованість змісту й технологій розвитку слухового сприймання. Це стосується врахування механізму слухового сприймання як складової пізнавальної діяльності, зокрема мовленнєвої, та закономірностей її природнього (онтогенетичного) розвитку.
З’ясовано, що в основу існуючого глобального підходу покладено відбір го-тових цілісних звукових структур (слів, фраз), їх запам’ятовування як носіїв значення. А це означає, що в структурі мовленнєвої діяльності "розуміння" ви-значене як основна складова цієї діяльності. При цьому формується вона на не-розчленованому у мовленні звуковому складі цих одиниць, без визначення акустичних ознак, за якими розпізнається слово слухом. Інакше, розуміння фо-рмується без врахування нерозривно пов’язаних з ним "слухання" та "говорін-ня", без врахування механізмів слухового сприймання. Крім того, вибір оди-ниць вищого рівня для початкового етапу роботи над розвитком слухового сприймання не відповідає природньому шляху оволодіння дитиною усним сло-весним мовленням, його одиницями.
Перешкодою в розвитку слухового сприймання є інформальний підхід до формування звуковимовляння за "скороченою системою фонем", переоцінка ролі зорової та недооцінювання ролі мовленнєворухової аналізаторної системи.
При цьому не враховуються загальновизнані положення про те, що механізм мовлення формується і зберігається в центральному відділі саме мовлен-нєворухового, а не слухового аналізатора, що останній – володіє не засобами відтворення, а тільки прийому, тоді як мовленнєворуховий аналізатор здатний і на перше і на друге, що слуховий прийом неможливий без його участі (Жин-кін М.І. [53, - с.325]. Механізм слухового сприймання мовлення у дітей з нор-мальним слухом формується природним шляхом в процесі спілкування з ото-чуючими людьми. У дітей з порушенням слуху такі механізми можуть форму-ватися лише в межах наявних залишків слуху та на основі досягнутого рівня слухомовленнєвого розвитку.
Механізм слухового сприймання в акустико-лінгвістичному підході (АЛП) розглядається як здатність людини сприймати акустичні ознаки, їх функціона-льні зв’язки, що властиві різним позамовленнєвим звуковим подразникам та одиницям мовлення різних рівнів.
В АЛП бралося до уваги, що декодування мовленнєвого повідомлення по-чинається з етапу розшифровки системи звуків, властивих фонематичній стру-ктурі слова конкретної мови.
Фонематичний код мови складається з ряду фонематичних уявлень, в кож-ному з яких виділяється значуща фонематична ознака, зміна якої змінює зна-чення слова, що сприймається.
Процес оволодіння механізмом слухового сприймання визначається як складна аналітико-синтетична діяльність, спрямована на формування розумо-вих дій по розпізнаванню, диференціації та ідентифікації звукових мовленнєвих подразників, властивих одиницям мовлення.
Це пов’язано з тим, що механізм сприймання складається не з готових спек-трів цілих слів, а спектрів, які перебудовуються в процесі декодування вислов-лювання в залежності від попередніх і наступних звуків, від послідовності їх у слові. В той же час, існуючий метод цілих слів базується на відборі готових ці-лісних звукових комплексів (слів, фраз), їх запам'ятовуванні як носіїв значень.
Акустико-лінгвістичний підхід, що розробляється, має суттєві відмінності від існуючого. Передбачається інша послідовність роботи з розвитку слухового сприймання – від одиниць нижчого рівня до одиниць вищого. Від фонем, що є будівельним матеріалом мовленнєвої системи –до слів і речень, для яких фо-неми виконують змісторозрізнювальну функцію. Враховується, що фонема, як фізичне явище, наділена певними, найбільш доступними для слухового сприй-мання, акустичними ознаками. З анатомо-фізіологічного боку, вона є сумою конкретних артикуляційних ознак, властивих рідній мові.
Фонематичні уявлення мають формуватись на правильному відтворенні уч-нем артикуляційних ознак рідної мови, властивих кожній окремій фонемі з тим, щоб наблизити їх до повного співпадання основних характеристик фонем у мовця і слухача.
Зміст початкового етапу роботи по формуванню умінь і навичок розпізнаван-ня позамовленнєвих подразників за акустичними ознаками включає: визначення наявності звукового подразника, його джерела; розпізнавання звукових под-разників за інтенсивністю звучання; тривалістю звучання; частотним діапазо-ном; кількістю звучань та ритмом.
Зміст і технології формування навичок розпізнавання одиниць мовлення ви-значені на основі їх аналізу за акустичними ознаками. Одиниці мовлення опра-цьовуються в такій послідовності: голосні, приголосні, слово, речення, текст.
Основними засобами навчання, що забезпечать досягнення визначеної мети, є програма перших двох років навчання та методичні рекомендації щодо опра-цювання позамовленнєвих та мовленнєвих звукових сигналів. Розроблені від-повідні зразки наочно-дидактичного матеріалу, визначене і описане технічне обладнання, що забезпечує процес навчання.
Результати роботи з дітьми експериментальних груп свідчать про ефектив-ність нового підходу. Підтвердженням є той факт, що всі діти, які працювали за АЛП, оволоділи навичками розпізнавання, диференціації та ідентифікації мовленнєвих одиниць за основними акустичними ознаками, притаманними будь-яким звуковим сигналам та тими додатковими, що були властиві конкре-тним одиницям вищого й нижчого рівнів мовлення.
За результатами експериментального навчання двадцяти дітей дошкільного та молодшого шкільного віку отримані результати правильного сприймання акустичних ознак голосних у межах 86%, сприймання слів – 72%, при початко-вих рівнях у 5-10% і аналогічних показниках для учнів середніх класів спеціа-льної школи для дітей з порушенням слуху у межах 39%.
Онтогенетичний, вивірений історією принцип, виявився доцільним для ново-го підходу. Це з особливою очевидністю проявилось в роботі з дошкільнятами в ЦСР "Аврора", на яких не апробовувались інші підходи.
На підставі результатів дослідження зроблено такі висновки:
1. Вивчення літературних даних, аналіз існуючої системи роботи з розвитку слухового сприймання у спеціальних школах для дітей з порушенням слуху України та дані констатуючого експерименту дозволили визначити, що основ-ними причинами низької ефективності цієї роботи є недостатня наукова обґру-нтованість її змісту й технологій. Це стосується: своєрідного трактування ме-ханізму слухового сприймання як складової пізнавальної діяльності; недооцінки закономірностей його природнього онтогенетичного розвитку; вибору для початкового етапу роботи цілісних, нерозчленованих в мовленні звукових структур (слів і фраз) та їх запам’ятовування як носіїв значення; переоцінки ролі зорового та недооцінки мовленнєворухового аналізатора; використання на початковому етапі роботи з розвитку слухового сприймання глобального зчи-тування цілих слів, надрукованих на картках буквами чи дактильними знаками.
2. Акустико-лінгвістичний підхід передбачає створення умов для симуль-танного і сукцесивного розвитку складових мовленнєвої діяльності (слухання, говоріння, розуміння) з урахуванням того положення, що зниження фізіологіч-ного слуху не руйнує вродженої програми взаємодії мовленнєвих, слухових і рухових систем.
3. В основу змісту і технологій нового підходу закладено збережені можли-вості розпізнавати мовленнєві звукові системи за повним чи неповним набором притаманних їм інформативних акустичних ознак як об’єктивно існуючих елементів фізичних властивостей одиниць мовлення при кодуванні і декоду-ванні словесної інформації шляхом прямого розгортання вродженої програми.
4. Формування фонематичного розпізнавання значущих одиниць мови (мор-фем, слів) має здійснюватись за звуковим аналітико-синтетичним методом, як найбільш відповідним звуковій структурі української літературної мови.
5. Можливість впровадження акустико-лінгвістичного підходу в практику підтверджена тим, що він сприяє організації узгодженої роботи з розвитку слу-хового сприймання та формування правильного звуковимовляння, навчання грамоти, збагаченню словника та практичному засвоєнню граматичної будови мови й забезпечує відповідне швидке оволодіння словесним мовленням як за-собом спілкування.
6. Акустико-лінгвістичний підхід може бути рекомендований для апробу-вання в школах-інтернатах для дітей з порушенням слуху, при умові забезпе-чення їх матеріалами, представленими в додатках до дисертації (програми, ме-тодичні рекомендації, наочно-дидактичний матеріал).
7. Необхідною умовою реалізації нового підходу є забезпечення дітей з по-рушенням слуху постійним якісним звукопідсиленням через індивідуальні слу-хові апарати та додатково – через колективну мобільну апаратуру. Без викори-стання звукопідсилення, формування усного мовлення у дітей з великою втра-тою слуху в умовах школи-інтернату неможливе.
Проведене дослідження не могло вичерпати всіх аспектів проблеми розвитку слухового сприймання та оволодіння усним мовленням з метою забезпечення дітям з порушенням слуху можливостей повноцінної освіти та соціалізації в суспільстві.
Пошуки мають бути продовжені в різних напрямках, зокрема в роботі з різ-ними віковими групами, починаючи з моменту встановлення діагнозу, з тим, щоб закласти надійний фундамент для використання наявних залишків слуху в формуванні пізнавальної, мовленнєвої діяльності, всебічному розвитку особис-тості.
Актуальними будуть також дослідження, спрямовані на усунення прогалин в розвитку слухового сприймання у старшокласників, які продовжуватимуть на-вчання у ВУЗах, будуть інтегруватися у будь-які відносини у колективах осіб з повноцінним слуховим сприйманням та мовленням.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Айдарова Л.И. Психологические проблемы обучения младших школьников русскому языку. – М.: педагогика. 1978. – 144с.
2. Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потреба-ми: Тези доповідей. – К.: Університет "Україна", 2003. – 348с.
3. Александрова Г.С. Методичні рекомендації до роботи над вимовою в школі для дітей з вадами слуху. -К.: 1976. – 72с.
4. Амонашвили Ш.А. Здравствуйте, дети. Пособие для учителя. - М.: Просве-щение, 1983. - 208с.
5. Анализ речевых сигналов человеком. / Сб. статей. – Л.: Наука. 1971. 214с.
6. Анохин П.К. Биология и нейрофизиология условного рефлекса. - М.: Ме-диздат, 1963.
7. Артемов В.О. Изучение звукового состава языка. "Ученые записки" т. VIII. Экспериментальная фонетика и психология речи.- М.:Изд. МГУ, 1954.
8. Багрова И.Г. Использование остаточного слуха в музыкально-ритмической работе с глухими школьниками. //Дефектология. - 1973. - №1.
9. Багрова И.Г. Развитие речевого слуха у слабослышащих школьников. - М.: 1993. - 136 с.
10. Бадалян Л. Миронов А. Нейрофизиологические основы речевой деятельно-сти. // Дошкольное воспитание. - 1976. - №2, - с.38-45.
11. Бельтюков В.И., Нейман Л.В. Восприятие звуков речи при нормальном и нарушенном слухе. - М.: Изд. АПН РСФСР, 1958. - 140 с.
12. Бельтюков В.И. Роль слухового восприятия при обучении глухих произно-шению. - М.: Изд. АПН РСФСР, 1960. - 421 с.
13. Бельтюков В.И. Устная речь глухих и тугоухих детей. - М.: Просвещение. 1965.
14. Бельтюков В.И., Салахова А.Д. Лепет слышащего ребенка. // Вопросы пси-хологии. - 1973. - №2.
15. Бельтюков В.И., Салахова А.Д. Закономерности овладения произношением слышащими детьми. // Дефектология. - 1976. - №5, - с.3-9.
16. Бельтюков В.И. Значение исследований овладения произношением в норме для сурдопедагогической и логопедической практики. // Дефектология. -1977. №3.
17. Багмут А.Й., Борисюк І.В., Покидько О.М.. Сприйняття українського мов-лення в умовах шумових завад. НАН України. Ін-т укр. мови. - К., 2000. - 171 с.
18. Бернштейн Н.А. О построении движений. - М.: Медгиз, 1947. – 132 с.
19. Богданов-Березовский М.В. Восстановление слуха у глухонемых. - СПб.: 1901.-53 с.
20. Богданов-Березовский М.В. Вспомогательные средства слуха. - СПб.: 1913. - 145 с.
21. Борщевская Л. В. Особенности формирования диалогической речи у сла-бослышащих дошкольников: Автореферат дис. канд. психол. наук: 19.00.08 / АПН Украины; Институт дефектологии. - К. - К., 1997. - 156с.
22. Боскис Р.М., Левина Р.Е. Об одной из форм акустической агнозии. - М.: // Неврология и психиатрия. - 1955. - №5.
23. Брицин М.Я., Жовтобрюх М.А., Майборода А.В. Порівняльна граматика української і російської мов. - К.: Вища школа, 1987.
24. Быков Ю.С. Теория разборчивости речи в линиях связи. Оборониздат, 1954.
25. Варшавский Л.В., Литвин И.М. Исследование формантного состава и неко-торых других характеристик звуков русской речи. Сб. "Проблемы физиоло-гической акустики" т. III. - М.: Изд. АН СССР,1955.
26. Вади вимови у дітей з недоліками слуху: Метод. рекомендації / Інститут змісту і методів навчання / Шеремет М. К. (уклад.), Аверкієв В.А. (уклад.). - К., 1997. - 100с.
27. Вашуленко М.С. Навчання грамоти в І класі. Посібник для вчителів. - К.: Рад. школа, 1986. – 166 с.
28. Вашуленко М.С., Скрипченко Н.Ф. Навчання грамоти в підготовчих класах. Посібник до букваря. 3-є вид. - К.: Рад. школа, 1982. - 174 с.
29. Вашуленко М.С. Удосконалення змісту і методики навчання українській мові в 1-4 класах. – К.: рад. школа. 1991. – 111с.
30. Вашуленко М.. Особливості національної фонетики // Вісн. Кн. палати. - 2000. - №2. - С. 17-19.
31. Венгер Л.В. Восприятие и обучение.- М.: Просвещение, 1969. – 365 с.
32. Вернер Ф. Психологические основы немецкого метода обучения глухоне-мых. 1910.
33. Винарская Е.Н. Раннее речевое развитие ребенка и проблемы дефектологии. - М.: Просвещение, 1987. - 59 с.
34. Виховання й навчання дітей дошкільного віку з вадами слуху (об’єднані тексти програм). / За ред. Фомічової Л.І., Малини Л.О. - К.: 1997. - 365 с.
35. Выготский Л.С. Психология. М.: ЭКСМО-Пресс, 2000. -1008с.
36. Власова Г.А. О влиянии нарушений слуха на развитие ребенка. - М.:Изд. АПН РСФСР, 1954. - 132 с.
37. Воячек В.И. Современное исследование слуха речью. - М.: //Русский врач, 1906. - №2.
38. Воячек В.И. Физиология слуха. - Л.: Труды Ленинградского института по болезням уха, носа, горла и речи, 1935. - т.3.
39. Вульфсон С.И., Шнайер Е.Л., Тарасенко Т.С. Опыт лечения глухоты и глу-хонемоты электроакустическим прибором проф. Скрицкого. - М.: //Журнал ушных, носовых и горловых болезней. - 1931. - №5-6
40. Выготский Л.С. Мышление и речь. - М.: Педагогика. – 1956. – 519с.
41. Гальперин П.Я. Формирование знаний и умений на основе теории поэтап-ного усвоения умственных действий. – М.: 1968 . – 135с.
42. Ганчич Д.І. Олійник Н.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: 1984. – 360с.
43. Гвоздев А.Н. Формирование у ребенка грамматического строя русского языка. Сб. под ред. С.И. Абакумова, ч.І. - М.: Изд. АПН РСФСР, 1949.
44. Гвоздев А.Н. Вопросы изучения детской речи. - М.: Изд. АПН РСФСР, 1961. - 471 с.
45. Гоер А.Э., Гоер Г. Первый период языковой деятельности ребенка. в Сб. Детская речь под ред. Рыбникова Н.А. - М.: 1927.
46. Головин Б.Н. Введение в языкознание. - М.: Высшая школа, 1977. - 311 с.
47. Гуцман А. Подготовительное обучение глухонемых. - СПб.: 1910.
48. Дидактичні та соціально-психологічні аспекти корекційної роботи у спеці-альній школі: наук.-метод. зб.: Вип. 4 / За ред В.І, Бондаря, В.В. Засенка. – К.: Знання, 2002. – 312 с.
49. Дидактичні та соціально-психологічні аспекти корекційної роботи у спеці-альній школі: наук.-метод. зб.: Вип. 2 / За ред В.І, Бондаря, В.В. Засенка. – К.: Наук. світ, 2001. – 447 с.
50. Дьячков А.И. Системы обучения глухих детей. - М.: Изд. АПН РСФСР, 1961. - 246 с.
51. Енько П.Д. Методика обучения глухонемых речи по естественному способу для родителей и учителей. - СПб.: 1907.
52. Жилко Ф.Т. Фонологічні особливості української мови у порівнянні з ін-шими слов’янськими мовами. V Міжнародний з’їзд славістів. Софія. - К.: Вид. АН УРСР, 1963.
53. Жинкин Н.И. Механизмы речи. - М.: 1958. - 370 с.
54. Жинкин Н.И. Психологические основы развития речи. в сб. "В защиту жи-вого слова". - М.: 1966.
55. Збірник матеріалів І Всеукраїнської конференції з історії навчання глухих в Україні. – К.: вид. УТОГ, 2001. – 228 с.
56. Зиндер Л.Р. Общая фонетика. - М.: Высшая школа, 1979. - 312 с.
57. Зыков С.А. Методика первоначального обучения глухонемых детей рус-скому языку. - М.: Учпедгиз, 1940.
58. Зыков С.А. Обучение грамоте. - М.: Известия АПН РСФСР, 1959.- Вып. 104.
59. Зыков С.А. Устная и письменная формы речи в первоначальном обучении глухонемых детей. - М.: Известия АПН РСФСР, 1959. - Вып. 104. - с.75-121.
60. Зыков С.А. Состояние обучения языку в приготовительном классе школы глухонемых. / Известия АПН РСФСР. вып.104. 1959. - с.3-58, 59-54.
61. Зыков С.А., Корсунская Б.Д., Понгильская А.Ф., Рау Ф.Ф., Рождествен-ский М.С. обучение глухонемых русскому языку. – М.: Учпедгиз. 1950. – 238 с.
62. Кодухов В.И. Введение в языкознание.- М.:Просвещение, 1987. - 286 с.
63. Компаниец С.М. Исследование слуховой способности и вестибулярных функций у воспитанников Екатеринославского института для глухонемых. - М.: //Журнал ушных, носовых и горловых болезней. - 1924. - №10-12.
64. Коноплянко З.Д., Четвериков Г.Г.. Аналіз лінгвістичних зв'язків елементів фонетичного рівня української мови. // Пр. УНДІРТ. Штуч. інтелект і розпі-знавання образів. - 1998. - № 2(14). - с.54-60.
65. Краевский Р.Г. Основы методики развития слухового восприятия у туго-ухих и глухонемых детей //Остаточный слух у тугоухих и глухонемых де-тей. - М.: Изд. АПН РСФСР, 1951.
66. Краевский Р.Г. Методика слуховой работы в школе глухонемых: Дис. канд. пед. наук: - К.: КДПІ ім. М. Горького. 1955. - 160 с.
67. Кудрявцев П.П. Новые таблицы слов для шепотной аудиометрии.- М.: //Вестник отоларингологии. 1952. - №3.
68. Кузьмичева Е.П. Развитие речевого слуха у глухих. - М.: Педагогика, 1983. - 160 с.
69. Кузьмичева Е.П. Методика развития слухового восприятия глухих учащих-ся. - М.: Просвещение, 1991. - 158с.
70. Кустарева В.А. Материалы для экспериментальной работы по русскому языку в I классе. - М.: Просвещение, 1967.
71. Лаговский Н.М. Обучение глухонемых устной речи. - СПб.: 1903.
72. Лаптев В.Д., Цукерман В.А. О развитии электронной техники в помощь глухим. В книге "Устная речь глухих и слабослышащих". - М.: Просвеще-ние, 1965. - с. 164-173.
73. Леонгард Э.И. Определение внятности речи глухих школьников. В книге "устная речь глухих и слабослышащих. - М.: Просвещение, 1965. - с. 3-35.
74. Леонгард Э.И. Формирование устной печи и развитие слухового восприятия у глухих дошкольников. М.: Просвещение, 1971. - 280 с.
75. Леонтьев А.А. Психолингвистические единицы и порождение речевого вы-сказывания. - М.: Наука, 1969. – 307 с.
76. Леонтьев А.Н. Психологические особенности сознательности учения. - М.: //Известия АПН РСФСР. - 1947. - №7
77. Леонтьев А.Н. Ощущение, восприятие и внимание детей младшего школь-ного возраста. Сб. "Очерки психологии детей". - М.: Изд. АПН РСФСР, 1950.
78. Леонтьев А.Н. Проблемы развития психики. - М.: Изд. АПН РСФСР, 1958.
79. Леонтьев А.Н. О механизме чувственного (извне) отражения. Ста-тья.//Вопросы психологии. - 1959. - №2.
80. Лурия А.Р. Вопросы слуха и речи в свете учения о двух двигательных сиг-нальных системах. - М.: //Вестник оториноларингологии. - 1951. - №4
81. Лурия А.Р. Основы нейропсихологии. – М.: Изд. МГУ. 1973. – 374с.
82. Лурия А.Р. Язык и сознание. М.: Изд. МГУ. 1979. – 319с.
83. Луцько К.В. Дидактический материал для развития слухового восприятия у глухих детей. - К.: Рад. школа, 1987. - 120 с.
84. Луцько К.В. Взаємозв’язок пізнавальної діяльності та розвитку мовлення глухих. - К.: //Дефектология. - 1999. - №1. - с. 8.
85. Любимова Н.А. Обучение русскому произношению. - М.: Русский язык, 1977. - 190 с.
86. Морозова Н.Г. Опыт работы по использованию остатков слуха у глухоне-мых в приготовительном и первом классах. /Сб. "Проблемы воспитания слуха и речи в школе глухонемых". - М.: Изд. МГПИ, 1931. - с 71.
87. Морозова Н.Г. О самостоятельной письменной речи глухонемого школьни-ка. / Ученые записки МГПИ им. В.И. Ленина. XLIX. - М.: Изд. МГПИ, 1947.
88. Масюнин А.Я. Роль остатков слуха в работе над произношением звуков ре-чи. - М.: //Специальная школа. - 1960. - №1(95). - с.12-23.
89. Масюнин А.Я. Устранение у глухонемых призвуков и недостатков словес-ного ударения на уроках техники речи. - М.: // Специальная школа. - 1961. - №1. - с.13-19.
90. Масюнин А.Я. Работа над членением фразы и логическим ударением у глу-хонемых на уроках техники речи. - М.: // Специальная школа. - 1961. - № 4. - с.5-10
91. Менчинская Н.А. Развитие психики ребенка. Дневник матери. - М.: Изд. АПН РСФСР, 1957.
92. Механизмы речеобразования и восприятия сложных звуков. /Ред. Гершуни Г.В. – М.: наука. 1966. – 205с.
93. Микульская М.Я. Формирование обобщенных пунктуационных навыков. // Управление познавательной деятельностью. - М.: Просвещение, 1972. - с. 134-163.
94. Програма з розвитку слухового сприймання на уроках індивідуальної робо-ти у підготовчому, 1-4 класах спеціальної загальноосвітньої школи для ді-тей зі зниженим слухом (І – ІІ відділення). Аверків Н.С. та інші (укладачі). -К.: Тов. "ЛОЛ", 2002.
95. Назарова Л.К. Обучение грамоте. - М.: Просвещение, 1965. - 207с.
96. Назарова Л.П. Методика слуховой работы в школе слабослышащих. - М.: Просвещение, 1981. - 119с.
97. Назарова Л.П. Методика развития слухового восприятия у детей с наруше-ниями слуха. - М.: Владос, 2001. - 287 с.
98. Наконечний М.Ф. До вивчення процесу становлення й розвитку фонетичної системи української мови. // Питання історичного розвитку української мо-ви. - К.: 1962.
99. Наконечний М.Ф. Стан і чергові завдання на ділянці орфоепії української мови. // Про культуру мови. - К.: 1964. - с. 60-69.
100. Наконечний М.Ф. Орфоепічні норми та їх значення. //Українська мова в школі. - 1958. - №1.
101. Негневицкая Е.И., Шахнарович А.М. Язык и дети. - М.: Наука, 1981. - 110с.
102. Нейман Л.В. Слуховая функция у тугоухих и глухих детей. - М.: Изд. АПН РСФСР, 1961. - 360с.
103. Нейман Л.В., Маркина Е.А. Медико-педагогические и технические указания по применению слуховых аппаратов в учреждениях для слабослышащих детей. Кн. " Устная речь глухих и слабослышащих". - М.: Просвещение, 1965. - с.140-163.
104. Новий тлумачний словник української мови: в 3-х томах. / Укл. Яременко В.В., Сліпушко О.М. - К. - 926с.
105. Новикова Ю.В. Работа над предложением и связной речью в начальных классах. В сб. - М.: Просвещение, 1967.
106. Орфинская В.К. Методика работы по развитию речевого слуха в процессе обучения в слуховом кабинете. В сб. "Методика исследования и воспитания слуха и ритма у глухих и тугоухих детей". - М.: Учпедгиз, 1936.
107. Основы теории и практики логопедии. / Под ред. Левиной Р.Е. – М.: Про-свещение. 1950. – 367с.
108. Особливості стану мовлення у дітей зі зниженим слухом шестирічного віку: Наук.-метод. рекомендації / Інститут змісту і методів навчання / Шеремет М.К. (авт.-уклад.). - К., 1997. - 56с.
109. Павловские среды. т. ІІ. Изд. АН СССР. – 1949. - 438с.
110. Паутов Н.А. Усовершенствованный способ исследования слуха речью. - М.: //Журнал ушных, носовых и горловых болезней. - 1924. - №11.
111. Перебийніс В.С. Дослідження системи фонем української мови структур-ними методами. Сб. "Структурно-математичні дослідження української мо-ви". - К.: Вища школа. 1964.
112. Питання оптимізації навчання і виховання осіб з вадами слуху: Зб. наук. пр. / АПН України. Ін-т дефектології. - К.: "Міжнар. фін. агенція", 1998. - 144с.
113. Плющ Н.П., Бас-Кононенко О.В., Дудник З.В., Зубань О.М. Сучасна украї-нська літературна мова. Фонетика: Навч. посіб. для студ.-філологів. Київ. нац. ун-т ім.Т.Шевченка. - К., 2002. - 173с.
114. Познавательные процессы: Ощущения, восприятие. / под ред. Запорожца А.В., Ломова Б.Ф., Зинченко В.П. – М.: Педагогика. 1982. – 336с.
115. Прейер В. Душа ребенка. - СПб.: Изд-во О. Богдановой, 1912. - 298 с.
116. Преображенский Б.С. Глухонемота. -М.: Госмедиздат. 1933. - 248с.
117. Преображенский Б.С. Принципы классификации школьной тугоухости. //Журнал ушных, носовых и горловых болезней. - 1938. - №1.
118. Програми індивідуальних занять з розвитку слухо-зоро-вібраційного сприймання усного мовлення та формування вимови для шкіл глухих (під-готовчий, 1 – 5-й класи). / Інститут змісту і методів навчання / Луцько К.В. (авт.-уклад.). - К., 1997. - 60с.
119. Програми з розвитку слухового сприймання на уроках індивідуальної ро-боти у підготовчому, 1-4 класах спеціальної загальноосвітньої школи для дітей зі зниженим слухом. - К.: Тов. ЛДЛ, 2000. - 287с.
120. Програми спеціальних загальноосвітніх шкіл для слабочуючих дітей (Підг. – 5 кл.). / Укл. Лебедєва Л.С. - К.: РУМК, 1992. - 96с.
121. Психолінгвістика. / Сост. Шахидович А.М. – М.: Прогрес. – 367с.
122. Психологія. / За ред. Костюка Г.С. - К.: 1961. - 586с.
123. Психология глухих детей. / под ред. Соловьёва И.М., Шиф Ж.И., Розано-вой Т.В., Яшковой Н.В.. – М.: Педагогика. 1971. – 447с.
124. Психологія та педагогіка: спеціальні: Зб. наук. пр. Кн. 1 / Нац. пед. ун-т ім. М.Драгоманова / Ред.: Л.І. Фомічова. - К.: Наук. світ, 1999. - 94с.
125. Психологія та педагогіка: спеціальні: Зб. наук. пр. Кн. 2 / Нац. пед. ун-т ім. М.Драгоманова / Ред.: Л.І. Фомічова. - К.: Наук. світ, 1999. - 94 с.
126. Пупенко В.М., Щербаков В.С., Дубова Н.А., Шеремет М.К. Розвиток мов-лення: Підруч. для підгот. кл. шк. для дітей зі слабким слухом і шк. для глухих дітей. - К. : Освіта, 1996. - 176с.
127. Рау Ф.А., Лаговский М.Н., Басова А.Г. Методика обучения глухонемых. Вып. I. - М.: Учпедгиз, 1934.
128. Рау Ф.Ф. Первоначальное обучение глухонемых словесной речи в совет-ской школе //Ученые записки МГПИ им. Ленина. - Том ХХХVІ.- М.: Изд. МГПИ, 1954.
129. Рау Ф.А., Рау Ф.Ф. Методика обучения глухонемых устной речи. - М.: Уч-педгиз, 1959.
130. Рау Ф.Ф. Обучение глухонемых произношению. - М.: Изд. АПН РСФСР, 1960. - 232 с.
131. Рау Ф.Ф., Бельтюков В.И., Нейман Л.В. Использование и развитие слухово-го восприятия у глухих и слабослышащих учащихся. - М.: Изд. АПН РСФСР, 1961. - 188с.
132. Рау Ф.Ф. Психологические вопросы использования остаточного слуха для формирования произношения у глухих детей. // - Дефектология, - 1976, - №1, - с. 3-13.
133. Рау Ф.Ф. Устная речь глухих. - М.: Учпедгиз, 1973. - 277с.
134. Рау Ф.Ф. Слезина Н.Ф. Методика обучения произношению в школе глухих. - М.: Просвещение, 1981. - 191 с.
135. Речь. Артикуляция и восприятие. /Ред. Кожевников В.А., Чистович Л.А. –М-Л.: Наука. 1965. – 241с.
136. Розгон В.В. Фонетика, фонологія, графіка й орфографія сучасної української літературної мови: Посіб. для студ. Уман. держ. пед. ун-т ім. П.Тичини. - 2-е вид., переробл. і доповн. - Умань: АЛМІ, 2002. - 104с.
137. Рубинштейн С.Л. Бытие и сознание. - М.: Изд. АН СССР, 1957. - 328 с.
138. Савельєва В.С.. Розвиток сенсомоторики у дітей дошкільного віку. Ін-т змі-сту і методів навчання, Краматор. екон.-гуманіт. ін-т. - К.: ТОВ "Міжнар. фін. агенція", 1998. - 36с.
139. Савченко О.О. Розвиток методів комунікації і сприймання усного мовлення нечуючими. // Психологія та педагогіка: спеціальні: Зб. наук. пр. - К.: НПУ ім. М.Драгоманова, 1999. Науковий світ. - Кн. 1.– с.67-70.
140. Савченко О.О. Розвиток і використання слухового сприймання в учнів шкіл для дітей з вадами слуху. // Психологія та педагогіка: спеціальні: Зб. наук. пр. - К.: НПУ ім. М.Драгоманова, 1999. Науковий світ. – Кн. 2. - с.29-33.
141. Савченко О.О. Про визначення стандартів технічного обладнання з викори-стання та розвитку слухового сприймання при навчанні глухих і слабочую-чих дітей // Дидактичні та соціально-психологічні аспекти корекційної ро-боти у спеціальній школі: наук.-метод. зб.: – К.: Інститут дефектології АПН України, 2001. Науковий світ. - Вип. 2. – с.193-196.
142. Савченко О.О. Вирішення питань розвитку слухового сприймання у дітей з порушеним слухом в умовах спеціальної школи // Дефектологія. – 2004. - №1.
143. Савченко О.О. Акустико-лінгвістичний підхід до визначення змісту роботи з розвитку слухового сприймання у дітей з порушеним слухом // Дефекто-логія. – 2004.- №2.
144. Савченко М.А. Фонетический подход к классификации нарушений произ-ношения. Сб. "Коррекционное обучение и воспитание детей с нарушениями слуха и речи. - К.: Изд. КГПИ им. А.М. Горького, 1989. - с.90-99.
145. Савченко М.А. Вчимося говорити і читати. Пробний підручник для підго-товчого класу шкіл для дітей з вадами слуху. - К.: Перун, 1997.-197с.
146. Савченко М.А., Калатало Л.С., Колупаєва А.А. Буквар: Підручник для під-готовчих-перших кл. шкіл для дітей з важкими порушеннями мови / заг. ред. Вашуленко М.С. - К. : Форум, 2001. - 174с
147. Салахова А.Д. Развитие звуковой стороны речи ребенка (ред. Бельтюко-ва В.И.). - М.: Педагогика, 1973. – 178 с.
148. Свищев М.А. Воспитание и использование остатков слуха у глухонемых детей школьного возраста. В кн. "методика обучения глухонемых". - М.: Учпедгиз, 1936.
149. Свищев М.А. Основы акупедии. //Ученые записки МГПИ им. В.И. Ленина. - т. ХХХVI. - М.: 1946.- с.150-169.
150. Слезина Н.Ф. Обучение глухих школьников произношению в новых усло-виях. - М.: // Дефектология. - 1975. - №5. -57-65 с.
151. Соколовская Т.Р. Развитие слухового восприятия глухих учащихся. - М.: Просвещение, 1987.-71с.
152. Спеціальна педагогіка: Понят.-термінол. слов. / АПН України. Ін-т спец. педагогіки, Луган. держ. пед. ун-т ім. Т.Шевченка / Ред.: В.І. Бондар. - Лу-ганськ: Альма-матер, 2003. - 436с.
153. Сурдопедагогика. / Под ред. Дьячкова А.И. - М.: Изд. АПН РСФСР, 1963. - 335 с.
154. Сучасна українська літературна мова. / За ред. Плющ М.Я.- К.: Вища школа, 1994. - 414с.
155. Тимохин В.П. Использование электроакустической аппаратуры в работе по формированию словесной речи глухих учащихся. / Сб. "Ученые записки МГПИ им. Ленина". - М.: Изд. МГПИ, 1963. - с.102-112.
156. Тихеева Е.И. Развитие речи детей. - М.: Просвещение, 1967. - 215с.
157. Тоцька Н.І. Сучасна українська літературна мова – фонетика, орфоепія, графіка, орфографія. - К.: Вища школа, 1981. - 183с.
158. Тоцька Н.І. Фонетика. Дидактичний матеріал з української мови. Посібник для вчителя. – К.: Освіта. 1998. – 148с.
159. Эльконин Д.Б. Формирование умственного действия звукового анализа слов у детей дошкольного возраста. -М.: Доклады АПН РСФСР, 1957. - №1
160. Федоренко М.П. Закономерности усвоения родной речи. - М.: Просвеще-ние, 1984. - 159с.
161. Фомічова Л.І. Розвиток інтелекту та проектування навчання (чуючі, глухі та слабочуючі дошкільники). – К. 2000.
162. Фомічова Л.І. Семіотична структура як методологічне забезпечення ефек-тивності навчання осіб з вадами слуху / Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами: Тези доповідей. – К.: Універси-тет "Україна", 2003. – с. 50-51.
163. Чистович Л.А. Влияние частотных ограничений на разборчивость русских согласных звуков. Сб. "Телефонная акустика". - М.: 1952. - 120с.
164. Швачкин М.Х. Развитие фонематического восприятия речи в раннем воз-расте. Изв. АПН РСФСР, 1948. - №13. – 101-132 с..
165. Шевелев П.Л. К вопросу о развитии слуха у глухонемых. - М.: //Журнал ушных, носовых и горловых болезней, - 1931. - №5-6. - с. 37-40.
166. Шеремет М.К. Особливості стану мовлення у дітей зі зниженим слухом шестирічного віку. Науково-методичні рекомендації. - К.: МО України, Ін-ститут змісту і методів навчання. 1997. - 56с.
167. Шеремет М.К. Готовність дітей зі зниженим слухом до навчання у школі. - К.:ІСДО, 1996. -104с.
168. Шехтер М.С. Зрительное опознание. Закономерности и механизмы. – М.: Педагогика. 1981. – 264с.
169. Шошин П.Б. Проблема развития слухового восприятия у глухих и сла-бослышащих детей по данным зарубежной литературы. - М.: //Дефектология. - 1975. - №6 с.87-90.
170. Шошин П.Б. Слуховая работа со слабослышащими школьниками. Основ-ные принципы и их практическая реализация. - М.: //Дефектология. - 1976. - №6, - с. 34-42.
171. Эльконин Д.Б. Букварь. Учебник для 4-хлетней нач. школы. - М.: Просве-щение, 1993. – 256 с.
172. Ярмаченко М.Д. Свідомість у навчанні глухих учнів. Методичний лист. –К.: РНМК, 1963. – 109с.
173. Ярмаченко М.Д. Історія сурдопедагогіки. - К.: Вища школа, 1975. - 365 с.
174. Ярмаченко М.Д. Проблема компенсації глухоти. - К.: Радянська школа, 1976. - 165 с.
175. Ярмаченко М.Д. Актуальні питання педагогічної науки. –К.: Тов. Знання. 1978. – 48с.
176. Ярмаченко М.Д. Науково-теоретичні основи проблеми компенсації глухоти. - К.: //Дефектологія. 1999. - №2. - с.4-6.

177. Bally, Scott J.: Pronunciation skills. In: Moseley, Mary J. / Bally, Scott J. (eds): Communication therapy: An integrated approach to aural rehabilitation. Wash-ington, DC: Gallaudet Univ. Press (1996) - pp. 280-319/
178. Bezold F., Das Hörvermögen der taubstummen, Wiesbaden,1896.
179. Boothroyd, A. Hearing impairments in Young Children. Prentis-Hall, Englewood Cliffs, NJ, 1982.
180. Erber, N.P. Speech correction through use of acoustic models. In Subtelny, J.D. (Ed.), /Speech Assessment and Speech Improvement for the Hearing Impaired. Washington, D.C.: A.G. Bell Association for the Deaf, 1980.222-241.
181. Erber N. (1982). Auditory Training. Washington, D.C.: A.G. Bell Association for the Deaf.
182. Erber, N.P. and Lind, S.C. (1994). Communication therapy: Theory and prac-tice. In Gagne, J.P. and Tye-Murray, N. (Eds.), Research in audiological rehabil-itation: Current trends and future directions, 267-287.
183. Hack, Z.C. and Erber, N.P. (1982). Auditory, visual, and auditory-visual perception of vowels by hearing-impaired children. Journal of Speech and Hearing Research, 25, 100-107.
184. Hazan, V., Fourcin, A., & Abberton, E. Development of phonetic labeling in hearing-impaired children. //Ear and Hearing, 12. 1991. p. 71-84.
185. Hudgins, C.V.: Auditory training: its possibilities and limitations. In: The Volta Review 56: 1-1954
186. Kelly, J.C.: Clinician's handbook for auditory training. Dubuque, IA: Brown Comp. 1953.
187. Ling, D., Ling, A.: Aural-Habilitation. The foundations of verbal learning in hearing-impaired children. . Washington, DC: A.G. Bell Association for the Deaf. 1978. - 324 p.
188. Ling, D. et al.: Syllable reception by hearing-impaired children trained from in-fancy in auditory-oral programs. In: The Volta Review: journal of the Alexander Graham Bell Association for the Deaf 83 (1981) - pp. 451-457.
189. Ling D.: Foundations of Spoken Language for Hearing-impaired Children. Washington, D.C.: A.G. Bell Association for the Deaf. 1989
190. Nelson, Peggy B.: Relationship between psychoacoustics and speech identifica-tion in hearing-impaired listeners. Ann Arbor: U.M.I. 1991 - 165 p.: Univ. of Kansas Dissertation.
191. Öster, A-M.: “Principles for a complete description of the phonological system of deaf children as a basis for speech training”, Profound Deafness and Speech Comm., London: Whurr Publ. Ltd., 441-461, 1995.
192. Pollock D.: Acoupedics: A uni-sensory approach to auditory training. Volta Re-view, 66, 1964. p. 400 - 409.
193. Ross, M. and Calvert D.R.: Semantics of deafness revised: Total Communication and the use and misusw of residual hearing. Audiology 9:127-45. 1984.
194. Pollack, M.: Educational audiology for the limited hearing infant. Springfield, IL: Thomas Publ. 1974 - 237p.
195. Stone, Patrick: Revolutionizing language instruction in oral deaf education. In: Proceedings of the International Conference of Phonetic Sciences, San Francisco, CA, Aug. (1999)
196. Stelmachowicz, P. at al. Speech perception ability and psychological tuning curves in hearing-impaired listeners. Journal of Acoustical Society of America 77:620-27.
197. Wilson, Mary Pat / Scott, Susanne M.: Telephone communication training. In: Moseley, Mary J. / Bally, Scott J. (eds): Communication therapy: An integrated approach to aural rehabilitation. Washington, DC: Gallaudet Univ. Press (1996) - pp. 351-367.
198. Wedenberg, Eric: Auditory training for several hard of hearing preeschool chil-dren. In: Acta Oto-Laryngologica, Supplementum 110 (1954) - pp. 1-82
199. Urbantschitsch, V.: Über Hörübungen bei Taubstummheit. Wien: Urban & Schwarzenberg 1895.
200. Watson T.G.: The use of residual hearing in the education of the deaf child. Volta Review, 63, 1961. p. 328.
201. Yoshinaga-Itano, C., & Sedey, A. (2000). Early speech development in children who are deaf or hard-of-hearing: Interrelationships with language and hearing. In Language, Speech and Social-Emotional Development of Children Who Are Deaf and Hard-of-Hearing: The Early Years, The Volta Review, 100, 181-211.