ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО КАПІТАЛУ

Краткое описание

НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ МІНІСТЕРСТВА ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ І ТОРГІВЛІ УКРАЇНИ

На правах рукопису

ІВАНОВА ІНЕССА СЕРГІЇВНА

УДК 330.14:330.31

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО КАПІТАЛУ

08.00.03 – економіка та управління національним господарством

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук

Науковий керівник
Дрига Сергій Георгійович,
доктор економічних наук,
старший науковий співробітник

Київ – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП................................................................................................................ 3
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО КАПІТАЛУ.........................................................................................................

11
1.1. Інтелектуальний капітал: сутність та економічна природа..................... 11
1.2. Регулювання відтворення інтелектуального капіталу............................. 34
1.3. Методичні положення щодо оцінки інтелектуального капіталу............ 51
Висновки до розділу 1........................................................................................ 68
РОЗДІЛ 2
ОЦІНКА ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО КАПІТАЛУ В ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ...........................................................

71
2.1. Система факторів, що впливають на процес формування інтелектуального капіталу ................................................................................
71
2.2. Аналіз процесу формування інтелектуального капіталу в економіці України ………………………………………………………………………...
93
2.3. Порівняльний аналіз процесу формування інтелектуального капіталу в економіці України та в країнах світу з позиції становлення економіки знань.....................................................................................................................

107
Висновки до розділу 2........................................................................................ 125
РОЗДІЛ 3
НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНОГО МЕХАНІЗМУ ФОРМУВАННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО КАПІТАЛУ........

128
3.1. Концептуальні засади інституційного регулювання процесу формування інтелектуального капіталу...........................................................
128
3.2. Організаційно-економічний механізм формування інтелектуального капіталу та напрями його удосконалення.......................................................
146
3.3. Особливості формування ринку інтелектуального капіталу в процесі становлення економіки знань............................................................................
179
Висновки до розділу 3........................................................................................ 192
ВИСНОВКИ........................................................................................................ 195
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.......................................................... 199
ДОДАТКИ........................................................................................................... 209

ВСТУП

Актуальність теми. У сучасному світі основним чинником забезпечення конкурентоспроможності держав у глобальній економіці є розробка та реалізація амбітної інноваційної політики. Її ефективність у значній мірі залежить від інституційного забезпечення процесу формування інтелектуального капіталу. Усвідомлення значущості інноваційної домінанти супроводжується інтелектуалізмом багатофакторних змін у глобальних масштабах, де предметом змагань та джерелом суспільного розвитку виступають людський інтелект та творчість, найвищою формою прояву яких є генезис інтелектуального капіталу.
Теорія інтелектуального капіталу є наймолодшою з усіх теорій капіталу, якій притаманні його основні ознаки, але значно відрізняється за фазами відтворення, структурою, методами оцінки, факторами впливу тощо. При цьому дослідження процесу формування інтелектуального капіталу на макроекономічному рівні нерозривно пов'язане з результатами його реалізації в практиці господарської діяльності, а за видовими ознаками – із загальноекономічною категорією “капітал”. Це явище можна пояснити тим, що в ринкових умовах першочерговою задачею є продукування інтелектуального капіталу з урахуванням його впливу на ефективність виробництва і формування інтелектуальної ренти.
Здатність до продукування інтелектуального капіталу сприяє прискоренню інноваційного розвитку країни та є важливим чинником забезпечення конкурентоспроможності національної економіки. За таких обставин інтелектуальний капітал є особливою формою капіталу, що постійно продукує інновації, тим самим забезпечуючи неперервний процес перетворення нового знання в інтелектуально-інноваційні товари та послуги.
Вихідними теоретичними положеннями дослідження інтелектуального капіталу є праці таких зарубіжних учених: Е. Брукінга [15], Л. Едвінсона [204], М. Мелоуна [205], Т. Стюарта [210], О. Ваганяна [20], О. Гапоненка [35], В. Гойло [37], В. Дейнеко [42], І. Іванюк [72], В. Іноземцеві [75], А. Козирєва [102], Л. Лукінової [120], Б. Мільнера [73], Т. Орлової [35], І. Скоблякової [147], В. Супрун [180] та ін. Проблематику інтелектуального капіталу та практичні аспекти його формування в умовах економіки знань розглянули у своїх працях такі вітчизняні науковці, як: В. Антонюк [7], Л. Антошкіна [170], Т. Бауліна [12], В. Бесєдін [13], І. Бондар [170], О. Бутнік-Сіверський [18], С. Вовканич [28], Н. Гавкалова [33], В. Геєць [179],О.Грішнова [39], С. Дрига [53], І. Заюков [69], О. Ємельянов [56], В. Кузьменко [112], О. Левченко [119], Е. Лібанова [118], О. Левченко [119], І. Манцуров [170], Н. Маркова [122], О. Мороз [131], В. Семиноженко [177], Л. Семів [163], Л. Федулова [190], А. Чухно [195], Н. Ушенко [187] та інші.
У той же час навіть при значному збільшенні за останні роки наукових досліджень питання формування інтелектуального капіталу на національному рівні все ще висвітлено недостатньо, що зумовило вибір теми дослідження, її мети і задач.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження пов’язано з планами НДР НДЕІ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, зокрема з темами: “Розроблення методичних рекомендацій щодо впливу державних важелів на підвищення рівня життя населення” (2010 р., номер державної реєстрації 010U000494, особистий внесок автора полягає у розробці пропозицій щодо визначення індикаторів результативності формування інтелектуального капіталу, адекватного задачам інноваційної моделі розвитку економіки); “Удосконалення методичних рекомендацій з прогнозування на середньостроковий період на засадах концепції багатофакторної продуктивності (капітал, праця, енергія, матеріали і послуги)” (2010 р., номер державної реєстрації 0110U002821, особистий внесок автора полягає у розробці пропозицій щодо визначення параметрів формування інтелектуального капіталу в умовах розвитку економіки інноваційного спрямування); “Складання та аналіз балансів трудових ресурсів і робочих місць на середньо- та довгострокову перспективу відповідно до визначених стратегічних пріоритетів” (2011 р., номер державної реєстрації 0111U006024, особистий внесок автора полягає у розробці пропозицій щодо удосконалення політики зайнятості населення та збалансування ринку праці).
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретико-методологічних засад, методичних положень та практичних рекомендацій щодо організаційно-економічного механізму формування інтелектуального капіталу в національній економіці.
Досягнення поставленої мети зумовлено необхідністю вирішення наступних задач:
– розглянути сутність та економічну природу поняття “інтелектуальний капітал”, його родову специфіку та видовий зв’язок із загальною економічною категорією “капітал”;
– визначити місце інтелектуального капіталу в системі споріднених понять, встановити склад та взаємозв’язок структурних елементів сукупного інтелектуального капіталу на фазі його формування;
– розглянути кругообіг сукупного інтелектуального капіталу за структурно-складовими стадіями;
– обґрунтувати структурно-функціональну модель механізму державного регулювання відтворення інтелектуального капіталу;
– визначити складові елементи ринкового регулювання інтелектуального капіталу та різновиди формування інтелектуальної ренти;
– розробити концептуальні засади інституціоналізації інтелектуального капіталу;
– обґрунтувати пропозиції щодо формування інтелектуального капіталу в процесі функціонування інноваційного кластера;
– розробити моніторинг процесу формування сукупного інтелектуального капіталу за його структурними елементами.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом дослідження є процес формування інтелектуального капіталу в економіці України, а його предметом – теоретико-методологічні засади, методичні та практичні питання організаційно-економічного механізму формування інтелектуального капіталу та напрями його удосконалення.
Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дисертаційного дослідження є концептуальні положення сучасної економічної теорії, наукові здобутки вітчизняних і зарубіжних вчених. Загальна методична база дослідження основана на принципах комплексного та системного підходів з використанням таких методів наукового пізнання: логіко-діалектичного узагальнення – при уточненні понятійного апарату інтелектуального капіталу, що дозволяє вирішити теоретичні та практичні задачі, пов’язані з його формуванням; порівнянь та зіставлень – при визначенні відмінності та взаємообумовленості інтелектуального капіталу у системі споріднених понять; аналізу – при визначенні кількісних та якісних параметрів формування інтелектуального капіталу; систематизації – при визначенні структури формування інтелектуального капіталу за його елементами; групування – при визначенні впливу основних факторів на процес формування інтелектуального капіталу; таблично-графічні методи – при обробці статистичних даних щодо сучасного стану та тенденцій формування інтелектуального капіталу національної економіки, метод інформаційно-логічного аналізу – при визначенні концептуальних засад державного регулювання формування інтелектуального капіталу; системного підходу – при розробці напрямів удосконалення організаційно-економічного механізму формування інтелектуального капіталу.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у наступних основних положеннях:
одержано вперше:
– теоретичні положення щодо кругообігу сукупного інтелектуального капіталу, структурно-складовими стадіями якого є: 1) стадія відтворення „інтелектуального людського капіталу” як базової складової, що характеризує досягнутий рівень вмінь, навичок, компетенцій та інтелектуальної активності, якими володіє суспільство на конкретному відрізку часу в системі освіти, науково-дослідної діяльності, набутої кваліфікації і досвіду практичного використання досягнутих знань; 2) стадія відтворення „організаційно-інфраструктурного капіталу”, рівень розвитку якого визначається спроможністю інтелектуального людського капіталу в системі державно-інституційного забезпечення стимулювати продукування та дифузію матеріально-уречевлених знань в сфері інноваційного підприємництва, освіти та науки; 3) стадія відтворення „науково-технічного капіталу” забезпечує перетворення новостворених матеріально-уречевлених знань в процес формування інтелектуальної власності, що дозволяє форматувати кругообіг сукупного інтелектуального капіталу та задавати відповідні параметри його розвитку збагачені новими знаннями, вміннями, навичками, компетенціями;
удосконалено:
– структурно-функціональну модель механізму державного регулювання відтворення інтелектуального капіталу у відповідності до його відтворювальних фаз (формування, розвиток, використання), що вимагає формування програмно-цільового, інституційно-інфраструктурного забезпечення активізації інтелектуальної діяльності щодо створення інтелектуальних продуктів більш високої доданої вартості;
– методичні положення щодо формування інтелектуального капіталу в процесі функціонування інноваційного кластера, ефективність якого залежить від: 1) стратегічного вибору і підтримки державою пріоритетних напрямів науково-технічного розвитку; 2) глибини диверсифікації міжсекторальних зв'язків між учасниками кластерних утворень; 3) ступеню розвитку інфраструктури фінансової підтримки, що у сукупності забезпечує неперервність виробничого та науково-дослідного циклу та інфраструктури формування інтелектуального капіталу, яка сприяє створенню інтелектуальних продуктів. Запропоновані методичні положення передбачають розвиток інституційно-інфраструктурного забезпечення системного, очікуваного і цілеспрямованого нарощення інтелектуального потенціалу з подальшою його капіталізацією, що сприятиме формуванню інноваційної моделі розвитку країни;
– моніторинг процесу формування сукупного інтелектуального капіталу, що базується на системі показників, згрупованих за його структурними елементами (інтелектуальний людський капітал, організаційно-інфраструктурний та науково-технічний капітали), що, на відмінну від існуючого положення, дозволяє більш предметно обґрунтовувати управлінські рішення щодо регулювання кругообігу інтелектуального капіталу;
дістало подальшого розвитку:
– понятійний апарат у сфері формування інтелектуального капіталу, зокрема введено поняття “сукупний інтелектуальний капітал”, структурними елементами якого визначено інтелектуальний людський капітал, організаційно-інфраструктурний та науково-технічний капітали, що уособлюють людський інтелект, обсяг накопичених знань та матеріально-технічні умови для здійснення науково-дослідної діяльності, синергетична взаємообумовленість яких формує цілісну систему продукування нового науково-технічного продукту, що на відміну від існуючих підходів дозволяє адресно здійснювати його державне регулювання;
– теоретичні положення щодо визначення змісту інтелектуального капіталу в системі таких споріднених понять, як: “людський капітал”, “трудовий потенціал”, “інтелектуальна власність”, “нематеріальні активи”, що дозволило здійснити не стільки вартісну критеріальну характеристику інтелектуального капіталу, скільки враховувати якісну динаміку процесу його формування, зокрема як самостійну, систематизовану, інтелектуальну діяльність, спрямовану на створення інтелектуального продукту (послуг) з метою отримання інтелектуальної ренти, що посилює родову специфіку та видовий зв’язок із загальною економічною категорією “капітал”;
– методичні положення щодо формування інтелектуальної ренти та різновидів її складових (залежно від: 1) продажу нової продукції за більш високими цінами; 2) продажу ліцензій, патентів і ноу-хау; 3) економії ресурсів унаслідок використання нових технологій; 4) використання інтелектуальної активності працівників, їх кваліфікації та компетенцій), які, на відміну від існуючих підходів, у сукупності дозволяють більш чітко відобразити процес формування інтелектуального капіталу в національній економіці.
Практичне значення одержаних результатів полягає у підвищенні наукового обґрунтування теоретичних та концептуальних положень, а також практичних заходів щодо державного регулювання процесу формування інтелектуального капіталу. Основні результати роботи використані: Міністерством соціальної політики України – при розробці проектів Закону України “Про зайнятість населення” (нова редакція) та постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Основних напрямів реалізації державної політики зайнятості на 2012–2014 рр.” (довідка №191/021/106-12 від 08.02.2012); Управлінням освіти і науки Запорізької обласної державної адміністрації – при розробці “Програми розвитку освіти Запорізької області” та перспективного планування по окремих напрямах розвитку системи освіти області (довідка №05-11.3953 від 04.11.2011); НДЕІ – при виконанні планів НДР відділу стратегічного планування, прогнозування, регулювання економіки та державних цільових програм (довідка №1/380 від 27.10.2011); Бердянським університетом менеджменту і бізнесу – в учбовому процесі при викладанні професійно-орієнтованих дисциплін “Державне регулювання економіки”, “Управління знаннями”, “Інтелектуальна власність”, “Менеджмент інноваційної діяльності” (довідка №01-100 від 26.03.2012).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є завершеною науковою працею, самостійно виконаною автором. У роботах дисертанта викладено авторський підхід щодо актуальності обраної теми дослідження, одержаних наукових результатів, висновків та обґрунтування практичних рекомендації.
Апробація результатів дослідження. Основні наукові положення та результати дисертаційної роботи було апробовано на міжнародних науково-практичних конференціях: “Стратегії інноваційного розвитку економіки: бізнес, наука, освіта” (м. Харків, 2010 р.), “Сучасні національні економічні моделі: проблеми та перспективи розвитку” (м. Сімферополь, 2010 р.), “Актуальні проблеми розвитку соціально-економічних систем” (м. Бердянськ, 2011 р.), “Управлінські аспекти підвищення національної конкурентоспроможності” (м. Сімферополь – Ялта, 2011 р.); всеукраїнських науково-практичних конференціях: “Розвиток наукової думки – 2008” (м. Миколаїв, 2008 р.); “Актуальні проблеми використання економічного потенціалу: держава, регіон, підприємство” (м. Бердянськ, 2012 р.); науково-практичній інтернет-конференції “Сучасні національні економічні моделі: проблеми та перспективи розвитку” (м. Сімферополь, 2009 р.); на 72-й науково-практичній конференції Київського національного університету будівництва і архітектури (м. Київ, 2011 р.).
Публікації результатів досліджень. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 17 одноосібних наукових статей загальним обсягом 6 д.а., з них 7 публікацій – у спеціалізованих фахових виданнях.
Обсяг і структура роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, 4 додатків, списку використаних джерел (215 найменувань). Основний обсяг роботи становить 230 сторінок, містить 38 таблиць та 32 рисунки.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Дисертаційна робота спрямована на розв’язання важливої економічної проблеми – розробку теоретико-методологічних засад, методичних положень та практичних рекомендацій щодо організаційно-економічного механізму формування інтелектуального капіталу. Отримані результати дослідження дозволили у відповідності до поставлених задач зробити такі висновки.
1. Сутність та економічну природу поняття “інтелектуальний капітал” слід визначати як економічні відносини між його суб'єктами (висококваліфікованими працівниками, суб’єктами підприємницької діяльності і державою), які беруть участь в наукомісткому виробничому процесі з приводу продукування нового інтелектуального продукту з метою отримання доходу. Зміст сукупного інтелектуального капіталу як макроекономічного поняття розкриває структурний взаємозв’язок його складових елементів: інтелектуального людського, організаційно-інфраструктурного та науково-технічного капіталів, які уособлюють людський інтелект, матеріально-технічні умови для здійснення науково-дослідної діяльності та здатність розширеного продукування накопичених знань, що у синергетичній взаємообумовленості формує цілісну систему створення нового науково-технічного продукту, що дозволяє адресно здійснювати його державне регулювання.
2. Інтелектуальний капітал розглянуто у системі споріднених понять та встановлено: по-перше, концептуальні положення теорії “людського капіталу” було закладено в основу становлення теорії “інтелектуального капіталу”; по-друге, “трудовий потенціал” та “інтелектуальний капітал” – взаємозалежні поняття, де субстанцією останнього виступає та частка активного населення, що здатна до креативної праці та в процесі перманентного характеру інтелектуалізації творчої діяльності (перш за все, під впливом науково-технічної складової) трансформується в інтелектуальний капітал; по-третє, поняття “інтелектуальний капітал” значно ширше ніж “інтелектуальна власність” та “нематеріальні активи”, оскільки “інтелектуальна власність” – економіко-правове поняття, що захищає інтелектуальну творчу працю та є важливим структурним елементом інтелектуального капіталу, а “нематеріальні активи”, що регулюються положенням бухгалтерського обліку, включають лише окремі елементи інтелектуального капіталу, які на даний час підлягають обліку (на основі вартісної оцінки) та входять до його складу.
3. Доведено, що інтелектуальний капітал подібно до будь-якого фактора виробництва має предметну визначеність і в конкретних історичних умовах набуває економічного змісту, зумовленого характером і особливостями існуючої системи суспільних відносин. В економічному сенсі інтелектуальний капітал є самозростаючою вартістю, яка утворюється в процесі його кругообігу, що відбиває його видову приналежність до економічної категорії “капітал”. Родова визначеність поняття “інтелектуальний капітал” зумовлена специфікою його кругообігу. Кругообіг сукупного інтелектуального капіталу характеризується специфікою його структурно-складових стадій: 1) стадія відтворення „інтелектуального людського капіталу” як базової складової, що характеризує досягнутий рівень вмінь, навичок, компетенцій та інтелектуальної активності, якими володіє суспільство на конкретному відрізку часу в системі освіти, науково-дослідної діяльності, набутої кваліфікації і досвіду практичного використання досягнутих знань; 2) стадія відтворення „організаційно-інфраструктурного капіталу”, рівень розвитку якого визначається спроможністю інтелектуального людського капіталу в системі державно-інституційного забезпечення стимулювати продукування та дифузію матеріально-уречевлених знань в сфері інноваційного підприємництва, освіти та науки; 3) стадія відтворення „науково-технічного капіталу” забезпечує перетворення новостворених матеріально-уречевлених знань в процес формування інтелектуальної власності, що дозволяє форматувати кругообіг сукупного інтелектуального капіталу та задавати відповідні параметри його розвитку збагачені новими знаннями, вміннями, навичками, компетенціями
4. Запропоновано структурно-функціональну модель механізму державного регулювання відтворення інтелектуального капіталу у відповідності до його відтворювальних фаз (формування, розвиток, використання) та здійснення інвестицій, що дозволило виокремити процес формування інтелектуального капіталу, забезпечення активізації інтелектуальної діяльності та створення інтелектуального продукту в спеціальний об’єкт системного державного управління розвитком економічними процесами як стратегічного ресурсу формування конкурентоспроможної економіки інноваційного типу.
5. Встановлено, що ринкове регулювання інтелектуального капіталу характеризує взаємовідносини попиту та пропозиції на результати інтелектуально-творчої праці та знаходиться у діалектичному взаємозв’язку з ринками підготовлених до науково-дослідної роботи кадрів, інтелектуальних продуктів, освітніх та науково-дослідних послуг, результатом взаємодії яких є формування інтелектуальної ренти. Запропоновано визначити різновиди її складових в залежності від: продажу нової продукції за більш високими цінами; продажу ліцензій, патентів і ноу-хау; економії ресурсів унаслідок використання нових технологій; використання інтелектуальної активності працівників, їхньої кваліфікації та компетенцій. Це дозволить більш чітко відобразити механізм формування інтелектуального капіталу в національній економіці.
6. Обґрунтовано концептуальні засади інституціоналізації інтелектуального капіталу у напрямі формування базових положень щодо інноваційного розвитку, економіки знань, інформатизації, електронного урядування, економічного та соціального розвитку, конкурентоспроможності національної економіки, які надають його статичну характеристику, що трансформується в динамічну при відповідному фінансуванні в науково-технічну діяльність, в перманентному процесі якої відбувається поєднання інтелектуальних ресурсів з матеріальними для здійснення науково-технічної діяльності. В результаті цього продукуються нові знання і формується прибуток (інтелектуальна рента) як економічний ресурс для подальшого зростання (накопичення) інтелектуального капіталу.
7. Обґрунтовано пропозиції щодо формування інтелектуального капіталу в процесі функціонування інноваційного кластера, ефективність якого залежить від стратегічного вибору і підтримки державою пріоритетних напрямів науково-технічного розвитку, глибини диверсифікації міжсекторальних зв'язків між його учасниками, розвитку інфраструктури фінансової підтримки, що у сукупності забезпечує неперервність виробничого та науково-дослідного циклу, формування інфраструктури інтелектуального капіталу, створення інтелектуальних продуктів. Програмно-цільовий порядок функціонування інноваційного кластера задає відповідний формат процесу формування інтелектуального капіталу, який передбачає: по-перше, розвиток інституційно-інфраструктурного забезпечення системного, очікуваного і цілеспрямованого нарощування інтелектуального потенціалу з подальшою його капіталізацією в інноваційних процесах і, по-друге, виступає базовим чинником розбудови конкурентоспроможної економіки інноваційного типу.
8. Запропоновано моніторинг процесу формування інтелектуального капіталу в національній економіці, який базується на системі показників, згрупованих за його структурними елементами (інтелектуальний людський капітал, організаційно-інфраструктурний та науково-технічний капітали). Такий підхід дозволяє більш предметно обґрунтовувати прийняття управлінських рішень щодо регулювання кругообігу інтелектуального капіталу і розширеного його відтворення у форматі пріоритетів науково-технічного розвитку, пов’язаних з основними напрямами економічної діяльності країни у світовій системі розподілу праці.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авер’янов В.Б. Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики / [В.Б.Авер’янов, В.М.Шаповал, Н.Р.Нижник та ін.]; під заг. ред. В.Б. Авер’янова. – К.: Факт, 2003. – 384 с.
2. Агарков В.И. Смертность населения и её детерминанты в условиях Донбасса // В.И.Агарков, О.А.Повышева, С.В Грищенко. – Донецк: ДГМУ, 1999. – 146 с.
3. Александрова В.П. Прогнозування впливу інноваційних факторів на розвиток економіки України / В.П.Александрова, М.І.Скрипниченко, Л.І. Федулова // Економіка і прогнозування. – 2007. – №2. – С. 9-26.
4. Александрова В.П. Перспективи фінансування економіки знань / В.П. Александрова // Економіка і прогнозування. – 2004. – № 1. – С. 71-85.
5. Алексеєва К.А. Оцінка інтелектуального капіталу в соціально орієнтованій економіці / К.А. Алексєєва // Економіка та держава. – 2009.– №1 (73). – С. 84-87.
6. Андрусенко Т. Измерение интеллектуального капитала / Т. Андрусенко // Корпоративные системы. – 2006. – №3. – С. 1-8.
7. Антонюк В. Головні напрями зміцнення соціально-економічних основ формування людського капіталу в Україні / В. Антонюк // Україна: аспекти праці. – 2006. – №2. – С. 39-47.
8. Ареф’єва О.В. Управління розвитком людського капіталу в системі вищої освіти / О.В. Ареф’єва, Т.В. Харчук. – К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2008. – 207 с.
9. Багов В.П. Управление интеллектуальным капиталом / В.П.Багов, Е.Н.Селезнёв, В.С.Ступаков. – М.: ИД „Камерон”, 2006. – 248 с.
10. Багрова І.В. Національна інноваційна система України: характеристика та проблеми становлення / І.В. Багрова, О.Л. Черевко // Вісник Дніпропетровської державної фінансової академії.–Серія: Економічні науки.–2010.–№ 2. – С. 81-90.
11. Базилюк Я.Б. конкурентоспроможність національної економіки: сутність та умови забезпечення / Я.Б. Базилюк // Національний інститут стратегічних досліджень. – К.: НІСД, 2002. – 132 с.
12. Бауліна Т. Прогнозування змін економічних чинників розвитку інтелектуального потенціалу реального сектора української економіки / Т. Бауліна // Україна: аспекти праці. – 2010. – №4. – С. 24-27.
13. Беседін В.Ф. прогноз розвитку економіки на довгострокову перспективу / В.Ф. Бесєдін // // Формування ринкових відносин в Україні: зб. наук. праць. – 2003. – № 7-8. – С. 7-18.
14. Берколайко М.З. О моделях производства знаний / М.З. Берколайко, И.Б. Руссман // Весник ВГУ. – 2004. – № 2. – С. 151-159.
15. Брукинг Э. Интеллектуальный капитал: ключ к успеху в новом тысячелетии [Пер. с англ. под ред. Л. Н. Ковалик] / Э. Брукинг.– СПб.: Питер, 2001. – 288 с.
16. Бутенко О.І. Інфраструктурні компоненти інноваційної моделі економіки / О.І. Бутенко, Є.В. Лазарєва // Економіка і прогнозування. – 2008. – №4. – С. 69-81.
17. Бутнік-Сіверський О. Інноватика та інтелектуальна економіка (теоретико-методичний аспект) / О. Бутнік-Сіверський // Теорія і практика інтелектуальної власності. – 2008. – №1. – С. 63-77.
18. Бутнік-Сіверський О.Б. Інтелектуальний капітал (теоретичний аспект) / О.Б. Бутнік-Сіверський // Інтелектуальний капітал. – 2002. – №5. – С. 16-27.
19. Бутнік-Сіверський О.Б. Національна політика розвитку інтелектуального капіталу з позиції глобалізації економіки / О.Б. Бутнік-Сіверський // Теорія і практика інтелектуальної власності. – 2005. – №1. – С. 50-57.
20. Ваганян О. Инструмент инновационной политики в экономике, основанной на знании (к менеджменту интеллектуального капитала Российских и Европейских инновационных центров / О. Ваганян. – М.: ИД „Камерон”, 2006. – 103 с.
21. Вакульчик О. Модель економічної діагностики інтелектуального капіталу промислового підприємства / О. Вакульчик, Г. Ступнікер // Економіст. – 2009. – №3. – С. 34-39.
22. Василик А. Система чинників формування та розвитку інтелектуального капіталу / А. Василик // Україна: аспекти праці. – 2006. – №6.– С. 39-43.
23. Василик А.В. Сучасний стан і тенденції розвитку інтелектуального капіталу України умовах глобалізації / А.В. Василик // Управління розвитком. – Збірник наукових статей. – Харків: ХНЕУ, 2006. – С. 37-40.
24. Вовканич С. Розвиток інтелектуального потенціалу та зовнішньоміграційні процеси / С. Вовканич, Х. Копистянська, Л. Ноджак // Регіональна економіка. – 2004. – №2. – С. 23-35.
25. Вовканич С. Соціогуманістична стратегія інтелектуального забезпечення інноваційного розвитку/С.Вовканич // Регіональна економіка.–2004.–№3. – С. 41-52.
26. Вовканич С.Й. Людський вимір інноваційного потенціалу розвитку: глобальний і регіональний аспекти / С.Й. Вовканич, Х.Р. Копистянські // Регіональна економіка. – 2002. – № 3. – С. 25-37.
27. Вовканич С.Й. Людський та інтелектуальний капітали в економіці знань / С.Й. Вовканич, Л.К. Семів // Вісник НАН України. – 2008. – №3. – С. 13-23.
28. Вовканич С.Й. Теоретико-методологічні основи дослідження людського та інтелектуального капіталу в знаннєвомісткій економіці: концептуалізація понять / С.Й. Вовканич, Л.К. Семів //Регіональна економіка.–2007.– №4.–С.7-18.
29. Волков Д.Л. Оценивание интеллектуального капитала российских компаний / Д. Л. Волков, Т. А. Гаранина // Научные доклады. – 2006. – № 22(R). – СПб.: НИИ менеджмента СПбГУ, 2006. – 30 с.
30. Врублевский В.К. Развитый социализм: труд и НТР. Очерки теории труда / В.К. Врублевский. – М., 1984. – 240 с.
31. Всемирный доклад ЮНЕСКО „К обществам знания”. – Издательство: „ЮНЕСКО”, 2005. – 239 с.
32. Вывод технопарков из юрского периода (инновационная инфраструктура) [Електронний ресурс]. – Эксперт. – Режим доступа:http:www.expert.ua
33. Гавкалова Н.Л. Формування та використання інтелектуального капіталу/ Н.Л. Гавкалова, Н.С. Маркова. – Харків: Вид. ХНЕУ, 2006. – 252 с.
34. Гаджиева М.М. Развитие интеллектуального капитала организации как условие конкурентного преимущества: автореф. дис. на соискание учен. степени канд. эконом. наук: спец. 08.00.05. «Экономика и управление народным хозяйством (экономика труда)» / М.М. Гаджиева – М.: 2006. – 26 с.
35. Гапоненко А.Л. Управление знаниями. Как превратить знания в капитал / А.Л. Гапоненко, Т.М. Орлова. – М.: Эксмо, 2008. – 400 с.
36. Герасимчук В.І. Проблеми макроекономічного регулювання зайнятості населення / В.І. Герасимчук // Зайнятість та ринок праці: Міжвід. наук. зб. – К.: РВПС України НАН України, 1998. – Вип. 7. – С. 15-22.
37. Гойло В. Интеллектуальный капитал / В. Гойло // Мировая экономика и международные отношения. – 1998. – № 12. – С. 81-94.
38. Грішнова О.А. Інтелектуалізація праці – визначальна ознака постіндустріального суспільства / О.А. Грішнова // Теоретичні і практичні аспекти економіки та інтелектуальної власності. – 2009. – С. 147- 150.
39. Грішнова О.А. Людський капітал: формування в системі освіти і професійної підготовки / КНУ ім. Т. Шевченка. – К.: Знання, КОО, 2001. – 254 с.
40. Грішнова О.А. Управління конкурентоспроможністю організації на ринку інтелектуальної праці / О.А. Грішнова, С.П. Сокуренко // Демографія та соціальна економіка. – 2008. – № 2 (10). – С. 63-69.
41. Грудина С.И. Нематериальный капитал в современной структуре общественного производства: дис. на соискание учен. степени канд. экон. наук: спец. 08.00.01. «Экономическая теория» / С.И.Грудина. – Казань: 2005. – 152 с.
42. Дайнеко В.Г. Проблемы регулирования интеллектуального капитала / В.Г. Дайнеко // Актуальные проблемы политической экономии: сб. всеросс. научно-практ.конф. – 2004. – Часть II. – С. 240-243.
43. Дайнеко В.Г. Рыночное регулирование интеллектуального капитала / В.Г. Дайнеко // Вестник ВГУ. Серия ЭКОНОМИКА И УПРАВЛЕНИЕ. – 2004. – № 2. – С. 5-10.
44. Данилишин Б. Освіта, наука і виробництво у контексті вимог Болонської декларації / Б. Данилишин, В. Куценко // Вісник НАН України. – 2007. – №3. – С. 14-22.
45. Данилишин Б. Ринок освітніх послуг: основні тенденції та шляхи модернізації / Б. Данилишин, В. Куценко // Україна: аспекти праці. – №8. – 2005. – С. 28-34.
46. Данилишин Б.М. Методологічні засади комплексного розвитку і розміщення продуктивних сил регіонів / Б.М. Данилишин, Л.Г. Чернюк, М.І. Фащевський та ін. – К.: РВПС України НАН України, 1998. – 161 с.
47. Державне управління: Словник-довідник / Уклад.: В.Д.Бакуменко (кер. творч. кол.), Д.О.Безносенко, І.М.Варзар та ін.; [За заг. ред. В.М.Князєва, В.Д.Бакуменка]; Укр. Акад. держ. упр. при Президентові України; Ін-т пробл. держ. упр. та місцевого самоврядування. – К.: Вид-во УАДУ, 2002. – 228 с.
48. Доклад о развитии человека 2007/2008 / Реальное богатство народов: пути к развитию человека. – [Электронный ресурс] / ПРООН / Режим доступа: http//hdr.undp.org
49. Доклад о развитии человека 2010 / Реальное богатство народов: пути к развитию человека. – ПРООН. – Издательство: «Весь Мир». – 2010. – 238 с.
50. Доклад о развитии человеческого потенциала в Российской Федерации: Гл.7. – Интеллектуальный капитал. – [Электронный ресурс] / Режим доступа: rbec.undp.ru
51. Дорофеева А.А. Современные проблемы развития высшего образования в Украине / А.А. Дорофеева // Вестник Донецкого национального университета. – Спецвыпуск. – 2009. – Т.1. – С. 81-88.
52. Дрига С.Г. Розбудова системи підготовки кадрів для МП / С.Г. Дрига // Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу. – 2010. – №2. – С. 24–28.
53. Дрига С.Г. Мале підприємництво України: становлення, механізми управління та підтримки: монографія / С.Г. Дрига. – К.: ТОВ „ДКС центр”. – 2009. – 362 с.
54. Дугаржапова Д.Б. Формирование и воспроизводство интеллектуального капитала: дис. на соискание учен. степени канд. эконом. наук: 08.00.01 – „Экономическая теория” / Д.Б. Дугаржапова. – Улан-Удэ: 2006. – 109.
55. Дьяченко М.А. Влияние императивов экономики знаний на формирование интеллектуального капитала: автореф. дис. на соискание учен. степени канд. эконом. наук: спец. 08.00.01. «Экономическая теория» / М.А. Дьяченко. – Волгоград: 2009. – 18 с.
56. Ємельянов О.С. Особливості формування інноваційної моделі розвитку виробництва у харчовій промисловості / О.С.Ємельянов // Вісник БУМІБ. – 2008. – Вип. 2(2). – С. 100-103.
57. Закон України „Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України” ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2000, N 25, ст. 195.
58. Закон України „Основи законодавства України про культуру” [Електронний ресурс]: від 14 лютого 1992 року. – № 2117-XII. – Режим доступу: http//www.nbuv.gov.ua/law/92_cult.html.
59. Закон України „Про вищу освіту” від 17.01.2002 р. № 2984 – III // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2002, №20, ст. 134.
60. Закон України „Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій” від 14 вересня 2006 року № 143 // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2006, № 45, ст. 434.
61. Закон України „Про інноваційну діяльність” від 4 липня 2002 року № 40-IV // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002, № 36, ст. 266.
62. Закон України „Про наукові парки” від 25 червня 2009 року № 1563-VI // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2009, № 40, ст. 363.
63. Закон України „Про наукову і науково-технічну діяльність” від 13 грудня 1992 року № 1977-XII // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, № 12, ст. 165.
64. Закон України „Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки” від 9 січня 2007 року № 537-V // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2007, № 12, ст. 102.
65. Закон України „Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні” від 16 січня 2003 року № 433-IV // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, № 13, ст. 93.
66. Закон України „Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки” від 11 липня 2001 року № 2623-III // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, № 48, ст. 253.
67. Закон України „Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків” від 16 липня 1999 року № 991-XIV // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1999, № 40, ст. 363.
68. Закон України „Про основи національної безпеки України”. – Відомості Верховної Ради України 2003, №39 ст. 6, 7.
69. Заюков І.В. Напрями мінімізації впливу економічної кризи на реалізацію трудового потенціалу України / І.В. Заюков, Л.С. Лісогор // Вісник Вінницького політехнічного інституту. – 2009. – № 4. – С. 22-26.
70. Иванюк И.А. Воспроизводство интеллектуального капитала [Электронный ресурс]: монография / И.А. Иванюк / Режим доступа: http://creativeconomy.ru/library/prd218.php.
71. Иванюк И.А. Международный маркетинг: монография / И.А. Иванюк. – Волгоград: ВолгГТУ, 2001. – 96 с.
72. Иванюк И.А. Рыночный механизм воспроизводства интеллектуального капитала: дис. на соискание учен. степени доктора эконом. наук: спец. 08.00.01. «Экономическая теория» / И.И. Иванюк. – Москва: 2004. – 415 с.
73. Инновационное развитие: экономика, интеллектуальные ресурсы, управление знаниями / Под ред. Б.З. Мильнера. – М.: ИНФРА-М, 2010. – 624 с.
74. Иноземцев В.Л. За пределами экономического общества / В.Л. Иноземцев. – М.: „Academia” – „Наука”, 1998. – 640 с.
75. Иноземцев В.Л. Новая постиндустриальная волна на Западе: антология / Под ред. В.Л. Иноземцева. – М., 1999. – 434 с.
76. Интеллектуальные активы и инновации: проблемы оценки, учета и управления / [Е.М.Рогова, В.П.Воробьев, В.А Зданович и др.]; под ред. В.В.Платонова. – Спб., 2008. – 161 с.
77. Интеллектуальный капитал – основа опережающих инноваций: монография / под общ. ред. А.В. Безгодова, В.В. Смирнова. – Спб.: НЦ „Планетарный проект”, Орел: ОрелГТУ, 2007. – 336 с.
78. Іванова І.С. Визначення чинників формування інтелектуального капіталу / І.С. Іванова // Зб. матер. II Міжнар. наук.-практ. конф. „Стратегії інноваційного розвитку економіки: бізнес, наука, освіта” (м. Харків, 07-10 квіт. 2010 р.). – Харків: НТУ „ХПІ”, 2010. – С. 448-450.
79. Іванова І.С. Державне регулювання інтелектуальної власності в Україні / І.С. Іванова //Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. „Актуальні проблеми використання економічного потенціалу: держава, регіон, підприємство” (м. Бердянськ, 1-2 березня 2012 р.). – Донецьк: „Юго-Восток”, 2012. – С. 22-23.
80. Іванова І.С. Дефініція „інтелектуальний капітал” в знаннєвомісткій економіці / І.С. Іванова // Матеріали наук.-практ. Інтернет-конф. „Сучасні національні економічні моделі: проблеми та перспективи розвитку” (13 березня 2009 року). – Сімферополь: ЦРОНІ, 2009. – С. 88-90.
81. Іванова І.С. Демографічні передумови формування інтелектуального потенціалу України / І.С. Іванова // Вісник НТУ„ХТІ”. – 2010. – №7. – С. 78-82.
82. Іванова І.С. Економіка знань як передумова формування інтелектуального капіталу України / І.С. Іванова // Формування ринкових відносин в Україні: зб. наук. праць. – 2011. – № 12(127). – С. 107-112.
83. Іванова І.С. Інвестиції в інтелектуальний капітал / І.С. Іванова // Матеріали III Міжнар. наук.-практ. конф. „Сучасні національні економічні моделі: проблеми та перспективи розвитку” (м. Сімферополь, 24 грудня 2010 року). – Сімферополь: Кримський інститут бізнесу, 2010. – С. 80-83.
84. Іванова І.С. Інтелектуальний капітал: сутність та економічна природа / І.С. Іванова // Економіка: проблеми теорії та практики: зб. наук. праць. – 2009. – Вип. 255: в 9 т. – Т. V. – С. 1126-1133.
85. Іванова І.С. Інтелектуальний капітал у системі споріднених категорій / І.С. Іванова // Міжнар. наук.-практ. конф. студентів і молодих учених „Актуальні проблеми розвитку соціально-економічних систем” (м. Бердянськ, 18-19 квітня 2011 року). – Донецьк: „Донбас”, 2011. –Том 1. – С. 167-168.
86. Іванова І.С. Кількісні та якісні показники оцінки інтелектуального капіталу / І.С. Іванова // Формування ринкових відносин в Україні: зб. наук. праць. – 2009. – Вип. 12(103). – С. 181-186.
87. Іванова І.С. Концептуальні засади державного регулювання формування інтелектуального капіталу України / І.С. Іванова // Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. – 2011. – № 4. – С. 126-133.
88. Іванова І.С. Концептуальні основи та принципи державного регулювання формування інтелектуального капіталу / І.С. Іванова // Матеріали V Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Сімферополь-Ялта, 20-22 жовтня 2011 року). – Сімферополь: Кримський інститут бізнесу УЕУ, 2011 – С. 25-29.
89. Іванова І.С. Макроекономічні фактори формування інтелектуального капіталу // І.С. Іванова // Управління соціально-економічним розвитком: держава, регіон, підприємство: монографія / [Колектив авторів], [За наук. ред. Н.В. Ушенко]. – Донецьк: Юго-Восток, 2010. – С. 64-83.
90. Іванова І.С. Менеджмент знань як основа нової моделі управління / І.С. Іванова // Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу. – 2008. – № 4. – С. 23-26.
91. Іванова І.С. Створення кластерних структур у системі забезпечення інноваційного регіонального розвитку / І.С. Іванова // Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу. – №3. – 2008. – С. 137-140.
92. Іванова І.С. Структура інтелектуального капіталу / І.С. Іванова // Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу.– 2010. – № 3 (11). – С. 27-30.
93. Іванова І.С. Тенденції формування інтелектуального капіталу України / І.С. Іванова // Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу. – 2011. – № 4 (16). – С. 57-63.
94. Іванова І.С. Управління знаннями як фактор забезпечення конкурентоспроможності бізнес-організації” // Матеріали Всеукр. наук.-прак. конф. „Розвиток наукової думки – 2008” (м. Миколаїв, 10 жовтня 2008 року). – Т. 5. – Миколаїв: НУК, 2008. – С. 125-127.
95. Ілляшенко С. Сутність, структура і методичні основи оцінки інтелектуального капіталу підприємства / С. Ілляшенко // Економіка України.–2008.– №11.– С. 11-26.
96. Кавецький В.В. Конкурентоспроможність підприємства у світлі реалізації інтелектуального капіталу / В.В. Кавецький // Вісник Вінницького політехнічного інституту. – 2008. – №2. – С. 24-30.
97. Калина А.В. Економіка праці / А.В. Калина. – К.: МАУП, 2004. – 272 с.
98. Каражакова Д.А. Человеческий капитал и его роль в формировании инновационной экономике: автореф. дис. на стиск. ученой степ. канд. экон. наук: спец.: 08.00.01 „Экономическая теория” / Д.А. Каражакова. – Санкт-Петербург, 2007. – 22 с.
99. Кендюхов О. Гносеологія інтелектуального капіталу / О. Кендюхов // Економіка України. – 2003. – №4. – С. 28-33.
100. Клевжиц Д.В. Управление интеллектуальным капиталом в инновационных компаниях: автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. экон. наук: спец.: 08.00.05. «Экономика и управление народным хозяйством (управление инновациями и инвестиционной деятельностью)» / Д.В. Клевжиц. – М.: 2009. – 18 с.
101. Коваленко О.М. Інтелектуальний капітал: формування та розвиток в Україні: дис. на здобуття наук. ступеню канд. економ. наук: спец.: 08.00.01 „Економічна теорія та історія економічної думки” / О.М. Коваленко. – К: 2008. – 222 с.
102. Козырев А.Н. Экономика интеллектуального капитала / А.Н. Козырев // Научные доклады. – 2006. – №7(R). – 30 с.
103. Количество Интернет-пользователей в Украине увеличилось до 8,4 миллиона человек/ по данным компании Gemius: [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://focus.ua/society/109963
104. Колот А. Інноваційна праця та інтелектуальний капітал у системі факторів формування економіки знань / А. Колот // Україна: аспекти праці. – 2007. – №4. – С. 4-9.
105. Концепції Державної цільової економічної програми „Державна програма економічного і соціального розвитку України на 2012 рік та основні напрями розвитку на 2013-2014 роки” / Постанова КМУ від вересня 2011 року. – 127 с.
106. Концепція демографічного розвитку України на 2005-2015 рр. // Демографія та соціальна економіка. – №1. – 2005. – С. 5-22.
107. Концепція Державної програми підвищення конкурентоспроможності національної економіки на 2007-2015 роки / Наук. керівник І.В. Крючкова // НАН України ДУ „Інститут економіки та прогнозування”. – К.: 2007. – 51 с.
108. Концепція розвитку електронного урядування в Україні від 13 грудня 2010 р. N 2250-р // Кабінет Міністрів України (КМУ), 2010, Інд. 49.
109. Коробчук Т. Особливості становлення та регулювання ринку праці в Україні / Т. Коробчук // Україна: аспекти праці. – 2004. – №6.– С. 3-7.
110. Красун А. Бідність в Україні та шляхи її подолання / А. Красун, Я. Турчин // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку. – 2008. – Вип. 20. – С. 81-85.
111. Кримова М.О. Комерціалізація вищої освіти в Україні: переваги, недоліки, методи регулювання / М.О. Кримова // Вісник Донецького національного університету. – Спецвипуск. – 2009. – Том 1. – С. 275-280.
112. Кузьменко В.П. Теорії людського та соціального капіталу та кооперація інноваційного виробництва пострадянських держав / В.П. Кузьменко // Історія народного господарства та економічної думки України: зб. наук. праць. – Вип. 39-40. – К.: ІЕП, 2008. – С. 5-21.
113. Лебедев О.Т. Понятие о воспроизводственном цикле / О.Т. Лебедев, Т.Ю. Филиппова // Маркетинг успеха. – 1996. – №9. – С. 19-24.
114. Лебідь О.В. Еволюція поглядів на сутність категорії „капітал” / О.В. Лебідь // Нучно-технический сборник. – 2006. – № 73. – С. 362-373.
115. Леонтьев Б.Б. Цена интеллекта. Интеллектуальный капитал в российском бизнесе / Б.Б. Леонтьев. – М.: Акционер, 2002. – 200 с.
116. Литвин О.М. Інтелектуальна власність та її інституціоналізація у трансформаційній економіці: дис. на здобуття ступ. канд. екон. наук спец.: 08.00.01 — „Економічна теорія та історія економічної думки” / О.М. Литвин. – К.: 2007. – 205 с.
117. Лич В.М. Трудовий потенціал: теорія та практика відтворення: монографія / В.М. Лич. – К.: Наук. Світ, 2003. – 313 с.
118. Лібанова Е. Подолання бідності: погляд науковця [Електронний ресурс] / Е. Лібанова // Урядовий портал. – Режим доступу: http://www.kmu.gov.ua
119. Левченко О.М. Професіональний потенціал: Регуляторні механізми інноваційного розвитку / О.М. Левченко. – Кіровоград: КОД, 2009. – 375 с.
120. Лукичёва Л.И. Управление интеллектуальным капиталом: [2-е изд.] / Л.И. Лукичёва. – М.: Омега-Л, 2008. – 552 с.
121. Мазурок П. Регулювання ринку праці в умовах інноваційної моделі розвитку економіки /П.Мазурок//Ринок праці та зайнятість населення.– 2009.–№2.–С. 3-8.
122. Маркова Н.С. Теоретико-методичні основи формування й розвитку інтелектуального капіталу: дис. на здобуття наук. ступ. канд. екон. наук спец: 08.09.01 „Демографія, економіка праці та соціальна політика” / Н.С. Маркова. – Харків: 2005. – 184 с.
123. Маркс К. Капитал: Критика политической экономии / К. Маркс. – Т.2: Кн.2: Процесс обращения капитала. – М.: Политиздат, 1988. – 654 с.
124. Мельник С. Мотивація населення України до міжнародної трудової міграції / С. Мельник // Україна: аспекти праці. – 2002. – №1. – С. 42-46.
125. Меркулова Т.В. Развитие электронного правительства в Украине на фоне мировых тенденций / Т.В. Меркулова, Е.Ю. Кононова // Журнал институциональных исследований. – 2010. – Т.2. – №4. – С. 47-58.
126. Меркулова Ю.В. На пути к рыночной системе накопления капитала / Ю.В. Меркулова // Общество и экономика. – 1997. – №11-12. – С. 30-64.
127. Методичні рекомендації щодо визначення потреби у фахівцях з вищою освітою та їх підготовка у навчальних закладах: Звіт про науково-дослідну роботу / УДК 37.014.50, № держреєстрації 0102U003376. – К.: НАН України, Ін-т праці і зайнятості населення, 2002. – 120 с.
128. Мидлер Е.А. Интеллектуальный капитал: условия и источники формирования / Е.А. Мидлер // Государственное управление. – 2007. – №12. – С.7.
129. Милль Дж. С. Основы политической экономии / Дж. С. Миль. – Т. 1: [Пер. с англ. А.А.Калинина, В.Т.Стоплер]; Под. ред. А.Г. Милейковского. – М.: Прогресс, 1980. – 496 с.
130. Михайленко С. Фінансове забезпечення закладів охорони здоров”я та напрями його модернізації / С. Михайленко // Економіст. – №11. – 2008. – С. 58-59.
131. Морозов О.Ф. Ціна думки – інтелектуальний капітал: монографія / О.Ф. Морозов. – Донецьк: ТОВ „Юго-Восток, Лтд”, 2005. – 352 с.
132. Наказ Міністерства промислової політики України „Про затвердження Методики ідентифікації українських високотехнологічних промислових підприємств” від 8.02.2008 р. N 80.
133. Наукова та інноваційна діяльність в Україні. –Стат. зб. України за 2009 рік. – К.: ДП „Інформаційно-видавничий центр Держкомстату України”, – 2010. – 365 с.
134. Наукова та інноваційна діяльність в Україні. – Стат. зб. України за 2010 рік. – К.: ДП „Інформаційно-видавничий центр Держмстату України”. – 2011. – 282 с.
135. Національна стратегія розвитку „Україна-2015”. – Громадсько-політичне об’єднання „Український форум”. – К., 2008. – 72 с.
136. Новая экономика знаний: что показывает глобальный рейтинг научно-исследовательских институтов и организаций? / Независимое рейтинговое агентство в сфере образования НРА РейтОР. – Москва, 2009. – 16 с.
137. Ноджак Л.С. Демографічні та соціально-економічні чинники формування і використання інтелектуального потенціалу за ринкових перетворень: дис. на здобуття наук. ступ. кандидата екон. наук спец.: 08.09.01 „Демографія, економіка праці та соціальна політика” / Л.С. Ноджак. – Львів: 2003. – 230 с.
138. Одегов Ю.Г. Рынок труда (практическая макроэкономика труда) / Ю.Г. Одегов, Г.Г. Руденко, Н.К. Лунева. – М.: „Альфа-Пресс”, 2007. – 940 с.
139. Одегов Ю.Г. Управление персоналом / Ю.Г. Одегов, П.В. Журавлев. – М.: Финстатинформ, 1997. – 877 с.
140. Олейко В.М. Методи та моделі вартісної оцінки інтелектуального капіталу суб’єктів господарювання: автореф. дис. на здобуття наук. ступ.канд. екон. наук: 08.03.02 „Економіко-математичне моделювання” / В.М. Олейко. – К., 2002. – 22 с.
141. ООН: Население Украины до 2050 года сократится на 15 млн. человек [Электронный ресурс]: по материалам УНИАН // Корреспондент. – Режим доступа: http:korrespondent.net/tech/health/740472/print
142. Осипов Ю.М. Основы предпринимательского дела / Ю.М. Осипов. – М.: Гуманитарное знание, 1992. – 432 с.
143. Панкрухин А. Структура интеллектуального капитала России / А. Панкрухин // Государственная служба. – 2004. – №1. – С. 17-29.
144. Петти У. Экономические и статистические работы / У. Петти. – М.: Соцэкгиз, 1940. – 324 с.
145. Пирожков С. О концепции трудовой потенциала населения / С. Пирожков // Современная концепция трудового потенциала: сб.науч.трудов. – К., 1990. – С. 12-77.
146. Пінчур О.В. Науково-технічні розробки як об’єкти ліцензійних угод і договорів про передання майнових прав на технології / О.В. Пінчур // Інтелектуальна власність. – 2004. – №10. – С. 39-45.
147. Планетарный проект: от идеи к научному обоснованию (о результатах деятельности НЦ «Планетарный проект» в 2006/2007 гг.) / [Смирнов В.В., Безгодов А.В., Скоблякова И.В., и др.]: монография. – СПб., 2007. – 254 с.
148. Покровский С.В. Совершенствование механизма функционирования интеллектуального капитала: автореф. дис. на соискание учен. степени канд. эконом. наук: спец. 08.00.05. «Экономика и управление народным хозяйством (экономика труда)» / С.В. Покровский. – М.: 2009. – 22 с.
149. Полунєєв Ю.В. Технологія економічного прориву: конкурентоспроможність країни та визначення стратегічних орієнтирів / Ю.В. Полунєєв // Демографія та соціальна економіка. – 2008. – №2(10). – С. 29-41.
150. Пономарёва Е.Г. Человеческий капитал России: социально-экономические аспекты формирования и развития: дис. на соиск. учен.степ. канд. экон. наук: спец. 08.00.01. «Экономическая теория» / Е.Г. Пономарёва. – М.: 2004. – 195 с.
151. Поплавська Ж. Інтелектуальний капітал економіки знань / Ж. Поплавська, В. Поплавський // Вісник НАН України. – 2007. – № 2. – С. 52-62.
152. Портер М.Э. Конкуренция / М.Э. Портер. – [Пер. с англ.] – М.: Вильямс, 2006. – 608 с.
153. Програма розвитку державної системи правової охорони інтелектуальної власності в Україні на 2010-2014 роки. // Державний департамент інтелектуальної власності. – 2009. – 10 с.
154. Радченко О.В. Категорія „механізм” у системі державного управління / О.В. Радченко // Держава та регіони. – Серія „Державне управління”. – 2009. – № 3. – С. 64-69.
155. Річний звіт за 2010 рік [Електронний ресурс] // Державний департамент інтелектуальної власності. – Режим доступу: http://www.sdip.gov.ua/
156. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 6 червня 2007 р. N 381-р Про схвалення Концепції Державної цільової економічної програми „Створення в Україні інноваційної інфраструктури на 2008-2012 роки” [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/
157. Российская Ассоциация Прямого и Венчурного Инвестирования (РАВИ) / Венчурный капитал и прямые инвестиции в инновационной экономике: курс лекций. – [Электронный ресурс] / Режим доступа: http://www.rvca.ru/rus
158. Рубанець О.М. Інформаційне суспільство: когнітивний креатив постнекласичних досліджень: монографія / О.М. Рубанець. – К.: Вид. ПАРАПАН, 2006. – 420 с.
159. Рудницька Р. Вестернізація соціального ареалу життя особистості як український варіант глобалізації соціокультурного простору / Р. Рудницька // Українське суспільство – 2003. – Соціологічний моніторинг. – К.: Інститут соціології НАН України, 2003. – С. 15-27.
160. Санто Б. Интеллектуализация общества [Электронный ресурс] / Б. Санто // Инновации. – 2006. – №9. / Режим доступа: http://iee.org.ua/ru/publication/79/
161. Селезнев Е.Н. Оценка эффективности использования интеллектуального капитала [Электронный ресурс] / Е.Н. Селезнев // Финансовый менеджмент. – 2005. – №6. / Режим доступа: http://finman.ru/articles/2005/6/
162. Семикіна М.В. Конкуренція і конкурентоспроможність на ринку праці: методологія визначення / М.В. Семикіна // Демографія та соціальна політика. – №2(10). – 2008. – С. 94-103.
163. Семів Л. Стратегія інноваційного розвитку держави та її вплив на людські ресурси / Л.Семів // Регіональна економіка. – 2004. – №2. – С. 7-22.
164. Сидоренко В.К. Интеллектуализация трудовой деятельности человека в современных условиях усовершенствования средств производства [Электронный ресурс] / В.К. Сидоренко // Инновационные образовательные технологии. – 2007. – № 1 (9) / Режим доступа: http://www.miu.by/rus/library/journals/print.php?url=iet/iet2007-01
165. Ситнік В. Освітнє кредитування фізичних осіб як чинник розвитку інтелектуального потенціалу в Україні: гуманітарний аспект [Електроний ресурс] / В. Ситнік. – Режим доступа: http//www.niss.gov.ua/Monitor/april08/10.htm
166. Скаржинский М.И. Трудовой потенциал социального общества / М.И. Скаржинский, И.Ю. Баландин, А.И. Тетов. – М.: Экономика, 1987. – 102 с.
1