ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ЗАСТОСУВАННЯ АНТИДЕМПІНГОВИХ МИТ В УКРАЇНІ

Краткое описание

ВСТУП
РОЗДІЛ І
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ АНТИДЕМПІНГОВИХ ЗАСОБІВ МИТНОЇ ПОЛІТИКИ
1.1. Становлення правових концепцій категорії демпінгу в міжнародній торгівлі
1.2. Сутність та правова природа антидемпінгових мит
РОЗДІЛ ІІ
МЕХАНІЗМ АНТИДЕМПІНГОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (НАЦІОНАЛЬНА ТА МІЖНАРОДНА ПРАКТИКА)
2.1. Правові засади антидемпінгу: міжнародна та національна складова
2.2. Інституціональний механізм антидемпінгового регулювання в Україні
2.3. Світовий досвід організації антидемпінгових органів
РОЗДІЛ ІІІ
ПРАВОВІ ЗАСАДИ АНТИДЕМПІНГОВОГО ПРОЦЕСУ
3.1. Зміст, сутність та принципи антидемпінгового процесу
3.2. Структура антидемпінгового процесу
3.3. Особливості нарахування та сплати антидемпінгових мит
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП

Актуальність теми. Ефективна реалізація національної митної політики є важливим фактором, що дозволяє державі забезпечувати наповнення державного бюджету, стабільність і розвиток національної економіки та внутрішнього ринку від пливу негативних зовнішніх факторів. Керівництвом держави неодноразово приймалися заходи щодо підвищення ефективності роботи митних органів та митно-тарифного регулювання. Це стосувалося, зокрема, внесення змін до Митного тарифу з метою оптимізації структури тарифного регулювання, реформування організації здійснення митного контролю та митного оформлення на зразок застосування системи «Єдине вікно» тощо. Важливість підвищення ефективності проведення митної політики може засвідчити факт, що лише за 11 місяців 2006 р. Держмитслужба України забезпечила надходження до Держбюджету доходів у сумі 37 млрд. 62,2 млн. грн. Цей показник у порівнянні з аналогічним періодом 2005 р. зріс на 32,1 %, при тому, що загальні обсяги імпорту зросли лише на 19,3% [68].
Прогнозований на 2007 р. вступ України до Світової організації торгівлі (СОТ) буде пов’язаний із істотним зменшенням рівня захисту внутрішнього ринку за допомогою тарифних та нетарифних заходів у відповідності до міжнародно-правових зобов’язань, прийнятих на себе Україною в рамках переговорів щодо вступу до СОТ. Подібні обставини істотно підвищують значення в реалізації цілей і завдань митної політики України так званих тимчасових інструментів торгівельного захисту у вигляді антидемпінгових, компенсаційних та захисних заходів. Вищезазначені заходи, які є дозволеним виключенням із загального режиму найбільшого сприяння СОТ і дають можливість державі швидко та ефективно відповідати на прояви недобросовісної конкуренції або негативні економічні фактори в сфері зовнішньої торгівлі. Слід зазначити, що основну загрозу в даному аспекті становить саме демпінговий імпорт, загальносвітові обсяги якого мають тенденцію до збільшення. Така обставина підтверджується цілим рядом висновків експертів СОТ та Всесвітньої митної організації. Більше того, на сьогоднішній день антидемпінгові заходи становлять до 86 % від всієї кількості заходів торговельного захисту – антидемпінгових, компенсаційних та захисних [92, 4].
Разом з тим угоди СОТ встановлюють жорсткі правила застосування заходів торговельного захисту, особливо антидемпінгових, які повинні бути імплементовані до національного законодавства всіх членів цієї організації. Прийнятий Україною наприкінці 1998 р. комплекс законів щодо застосування антидемпінгових, компенсаційних та спеціальних заходів був одним з перших кроків нашої держави на шляху приведення національного законодавства до вимог СОТ. Відповідно, дотримання цих правил є однією з умов участі України в багатосторонній торговельній системі як рівноправного стабільного та передбачуваного партнера.
Певні аспекти застосування антидемпінгових заходів вже ставали предметом наукових досліджень. Але, в більшості випадків, ці заходи розглядалися або з позицій суто міжнародного права, або основна увага приділялася економічним аспектам проблеми. Разом з тим, антидемпінгове регулювання виступає, насамперед, в якості особливого виду діяльності компетентних органів виконавчої влади країни, і таким чином вимагає аналізу з позицій науки адміністративного права, що дозволить визначити ключові принципи, закономірності та сформулювати рекомендації щодо підвищення ефективності як правового регулювання так і безпосередньо організації даного процесу.
Саме під таким кутом зору в дисертації аналізувалися теоретичні розробки представників вітчизняної і зарубіжної науки, які працюють, передусім, в галузях адміністративного, митного, фінансового та міжнародного права, а також теорії держави та права, зокрема таких, як: Авер’янов В.Б., Атаманчук Г.В., Бандурка О.М., Бахрах Д.М., Битяк Ю.П., Борисов К.Г., Василь’єв А.С., Воронова Л.К., Голосніченко І.П., Горшеньов В.М., Додін Є.В., Габрічидзе Б.Н., Жамкочьян С.С., Ківалов С.В., Козирін А.Н., Коваль Л.В., Колпаков В.К., Копиленко О.Л., Кормич Б.А., Кочергіна О.М., Кучерявенко Н.П., Ноздрачев А.Ф., Осика С.Г., Пашко П.В., Покрещук О.О., Приймаченко Д.В., Рабінович П.М., Развадовський В.Й., Шепенко Р.А., Шкарупа В.К..
Це дозволяє вибудувати теоретичну основу аналізу організаційно-правового та процесуального аспектів антидемпінгового регулювання в рамках митної політики України.
Практичною базою дослідження є національне законодавство України, акти міжнародного права з питань антидемпінгового регулювання, міжнародних митних відносин та міжнародної торгівлі (насамперед багатосторонні торгівельні угоди СОТ та двосторонні міжнародні договори України), а також зарубіжне митне та антидемпінгове законодавство (нормативно-правові акти Європейського Союзу, Канади, США).
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану наукової роботи кафедри морського та митного права Одеської національної юридичної академії і є складовою загальної теми дослідницької роботи, яку розробляє Одеська національна юридична академія – «Правові проблеми становлення і розвитку сучасної української держави» (реєстраційний номер 0101U001195).
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є аналіз організаційних і правових основ процесу застосування антидемпінгових мит в Україні, виявлення сутності, основних принципів та цілей даного виду діяльності органів виконавчої влади, визначення місця відповідних правових норм в правовій системі України.
Відповідно до названої мети в дисертаційному дослідженні було поставлено такі завдання:
визначити правову природу та місце антидемпінгового мита в системі заходів митної політики щодо протидії нечесній конкуренції в міжнародній торгівлі;
встановити особливості формування правової бази антидемпінгового регулювання, місце і роль в цьому міжнародно-правових норм і стандартів;
проаналізувати структуру інституціонального механізму антидемпінгового регулювання в Україні та порівняти його з відповідними механізмами країн - провідних членів СОТ;
визначити сутність, спеціальні принципи та основні стадії антидемпінгового процесу, його місце в процесуальній діяльності органів виконавчої влади;
з’ясувати особливості справляння антидемпінгових мит, як процесу виконання рішень щодо застосування антидемпінгових заходів;
сформулювати пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення правового регулювання та організації антидемпінгового регулювання в Україні.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у зв’язку з процесом встановлення і застосування антидемпінгових мит в Україні.
Предметом дослідження є інституціональний і правовий механізм антидемпінгового регулювання в Україні.
Методи дослідження. В дисертації використано комплекс загальнонаукових та спеціально-наукових методів, які забезпечили істинність відбиття об’єкту та предмету дослідження та стали основою комплексного аналізу процесу встановлення і застосування антидемпінгових мит. Аналіз вітчизняного, зарубіжного і міжнародного законодавства та досвіду антидемпінгового регулювання обумовлює широке застосування компаративних методів. В дослідженні застосовуються загальнофілософський діалектичний метод наукового пізнання, принципи системності та історизму для визначення основних принципів та характеристик процесу формування міжнародно-правової та національної складових антидемпінгового законодавства. Загальнонаукові методи – структурно-функціональний, формально-логічний та порівняльний використовувались для аналізу інституціонального механізму антидемпінгового регулювання в Україні і зарубіжних країнах. Спеціальні галузеві методи – формально-юридичний та порівняльно-правовий використовувались при аналізі положень національного законодавства з метою визначення сутності, принципів та стадій антидемпінгового процесу, особливостей виконання рішень про застосування антидемпінгових заходів.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше у вітчизняній науці в рамках цілісного оригінального дослідження з позицій науки адміністративного права та теорії управління комплексно аналізуються організаційні і правові основи процесу встановлення та застосування антидемпінгових мит в Україні.
Здійснення дисертаційного дослідження дало змогу одержати такі результати, що мають наукову новизну:
уперше:
- дано авторське визначення та охарактеризована структура інституціонального механізму антидемпінгового регулювання як складової механізму митної політики, що включає сукупність інституцій до компетенції яких входить встановлення та реалізація антидемпінгових заходів;
- дано авторське визначення поняття антидемпінгового процесу як особливого виду процесуальної діяльності органів виконавчої влади, спрямованої на захист національних товаровиробників від недобросовісної конкуренції шляхом демпінгу імпорту;
- проведений аналіз структури антидемпінгового процесу з позицій науки адміністративного права, запропонована та обґрунтована авторська класифікація його стадій, поділ яких ґрунтується на відмінностях суб’єктного складу, завдань та процесуальних дій;
- сформульовано пропозиції щодо вдосконалення правової бази та організації процесу антидемпінгового регулювання на основі аналізу світового досвіду та уточнення принципів та структури антидемпінгового процесу;
- визначено особливості нарахування та сплати антидемпінгових мит, що формують систему персоніфікованого регулювання імпорту та експорту;
удосконалено:
- перелік та характеристику спеціальних принципів антидемпінгового процесу, що стосуються забезпечення виконання стандартних правил процедури застосування антидемпінгових заходів;
- визначення сутності та правової природи антидемпінгового мита як одного із засобів митної політики, що поєднує ознаки тарифного засобу регулювання та адміністративного характеру застосування;
отримали подальшого розвитку:
- визначення особливостей взаємодії міжнародного та національного права у формуванні правової бази антидемпінгового регулювання за умов примату міжнародно-правових норм та уніфікації відповідно до міжнародно-правових стандартів;
- положення про універсальний характер антидемпінгового процесу, який забезпечує однакове застосування його правил різними державами із різними системами органів, відповідальних за антидемпінгове регулювання на засадах антидемпінгових правил СОТ.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висновки, пропозиції та рекомендації, сформульовані в дисертаційній роботі, є певним внеском в теорію і практику адміністративного та митного права і можуть використовуватися: в законотворчій роботі по вдосконаленню національного антидемпінгового законодавства; в практичній діяльності компетентних органів виконавчої влади щодо підвищення ефективності проведення антидемпінгових розслідувань та застосування антидемпінгових заходів; в науково-дослідницькій роботі для подальшої розробки теми антидемпінгового регулювання; в навчальному процесі, як посібник для викладання навчальних дисциплін: «Митне право», «Митна політика», «Міжнародне митне право» та інших.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та теоретичні висновки, на яких базується дисертаційне дослідження, а також рекомендації щодо вдосконалення національного законодавства та організації механізму антидемпінгового регулювання були оприлюднені та обговорювалися на засіданнях кафедри морського та митного права Одеської національної юридичної академії, під час публічних виступів з доповідями на 9-ій звітній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу Одеської національної юридичної академії (Одеса, 26 квітня 2006 р.), міжнародній науково-практичній конференції «Другі Прибузькі юридичні читання» (Миколаїв, 24 – 25 листопада 2006 р.), Науково-практичній конференції «Реформування судової влади в Україні» (Київ, 31 березня 200 7 р.), 10-й звітній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу Одеської національної юридичної академії (Одеса, 20 – 21 квітня 2007 р.).
Публікації. Основні положення та результати дисертації викладено в п’яти наукових публікаціях, чотири з яких містяться у фахових виданнях, затверджених ВАК України.
Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, які об’єднують вісім підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 202 сторінки, з них основний текст 187 сторінок, список використаних джерел – 15 сторінок. Кількість використаних джерел – 183 найменування.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Результати проведеного дослідження організаційних та правових основ застосування антидемпінгових мит в України засвідчили, передусім, важливу роль, яку відіграє антидемпінгове регулювання в системі державної діяльності щодо формування та реалізації митної політики на сучасному етапі. Антидемпінгові мита є одним із важливих засобів митної політики, що забезпечують захист національних товаровиробників від нечесної конкуренції з боку іноземних суб’єктів ЗЕД у вигляді демпінгового імпорту. Оскільки механізм антидемпінгового регулювання реалізується, насамперед, в рамках діяльності органів виконавчої влади та базується на нормах адміністративного права, то його аналіз здійснений саме з позицій науки адміністративного права.
Формування концепції антидемпінгового регулювання розпочалося в кінці ХІХ – на початку ХХ ст.ст., і ключову роль в цьому відіграв правовий досвід таких країн, як Канада та США. Антидемпінговим актом США 1921 р. було сформовано сучасну структуру антидемпінгового регулювання, що включала розслідування, яке проводиться органами виконавчої влади. Більше того, основні принципи антидемпінгового законодавства США було покладено в основу міжнародно-правових стандартів в цій сфері, які на сьогоднішній день визначені нормами ряду багатосторонніх торгівельних угод СОТ.
Не дивлячись на те, що питання застосування антидемпінгових, компенсаційних та захисних (спеціальних) заходів дуже часто розглядається комплексно, між ними існують істотні відмінності. Так, демпінговий та субсидований імпорт попадають під категорію «нечесна конкуренція», і для застосування проти них відповідних заходів необхідно встановлення компетентними органами держави факту наявності демпінгу або державних субсидій та пов’язаних з ними негативних наслідків у вигляді шкоди національним товаровиробникам. При чому демпінг є результатом дій окремого суб’єкту ЗЕД і відповідати на нього держава може лише шляхом застосування антидемпінгових заходів, в той же час субсидований імпорт – результат дій держави і протидія йому, згідно правил СОТ, полягає не лише у застосуванні компенсаційних заходів, а й у взятті державами певних міжнародних зобов’язань щодо недопущення таких дій. Підставою ж застосування захисних або спеціальних заходів є надмірна конкуренція у вигляді швидко зростаючого імпорту. Таким чином, відповідні заходи застосовуються не стільки проти, в цілому чесної конкуренції з боку іноземних експортерів, скільки проти сукупності об’єктивних економічних факторів, що є несприятливими для національних товаровиробників країни імпорту. Відповідно ключовим у механізмі застосування таких заходів виступає визначення таких економічних факторів та пов’язаної з ними шкоди національним товаровиробникам. Це обумовлює необхідність аналізувати вищезазначені заходи окремо.
Аналіз сутності та правової природи антидемпінгових мит свідчить про те, що не дивлячись на адміністративний характер механізму застосування, антидемпінгові мита мають цілий набір ознак, за якими, на нашу думку, їх можна віднести до тарифних засобів регулювання, зокрема:
- антидемпінгові мита носять характер податкового платежу, вони не є видом штрафу або плати за послуги;
- антидемпінгові мита мають ставку, яка виражена у відсотках або у грошових одиницях;
- регулятивний вплив антидемпінгових мит реалізується через механізм ціноутворення;
- надходження від антидемпінгових мит зараховуються до державного бюджету.
В той же час, якщо говорити про відмінності між загальними та антидемпінговими митами, то можна виділити такі основні позиції: об’єкти регулятивного впливу, мета регулятивного впливу, процедура встановлення ставок мит та спосіб міжнародно-правового регулювання.
Так імпортні мита, які встановлюються згідно митного тарифу, формують єдину систему загального регулювання ЗЕД, а їх об’єктом за загальним правилом виступають всі товари певного виду, що переміщуються через митний кордон. Антидемпінгові ж та інші особливі види мита формують систему персоніфікованого регулювання імпорту, а їх об’єктом виступають окремі види товарів, конкретних експортерів або країн.
Метою застосування загальних мит є постійне формування оптимальної структури імпорту та експорту, метою застосування антидемпінгових мит – тимчасовий захист від нечесної конкуренції.
Встановлення ставок загальних мит здійснюється в рамках загальної законотворчої процедури, встановлення ставок антидемпінгових мит в рамках певної адміністративної процедури – антидемпінгового розслідування.
Нарешті, відмінності в міжнародно-правовому регулюванні питань загальних та особливих мит є також істотними. Міжнародно-правові зобов’язання щодо загальних мит стосуються, насамперед, ставок мита. В той же час, зобов’язання щодо антидемпінгових та інших особливих видів мита стосуються забезпечення виконання стандартних правил процедури їх застосування.
Аналіз нормативно-правових засад антидемпінгового регулювання засвідчує наявність двох рівнів його регламентації: міжнародно-правового та національного. Міжнародний рівень складають норми багатосторонніх торгівельних угод СОТ, зокрема ст. VI ГАТТ-94 та Угода про застосування ст. VI ГАТТ-94. Ці угоди утворюють універсальні стандарти, що застосовуються більш ніж 180 країнами Світу. При цьому, норми угод СОТ вимагають від країн-претендентів забезпечення відповідності національних антидемпінгових процедур вже на день вступу до СОТ. Угода про застосування ст. VI ГАТТ-94 чітко передбачає спосіб її імплементації шляхом приведення у відповідність до неї національного законодавства. В цьому аспекті антидемпінгове законодавство є унікальним, адже практично жоден з інших напрямків державної діяльності не є настільки регламентованим міжнародним правом, включно до конкретних правил та процедур. Слід зазначити, що антидемпінгові норми та стандарти СОТ базуються на одному з ключових принципів цієї організації – ліквідації дискримінації в міжнародній торгівлі і, таким чином, в першу чергу покликані обмежити практику довільного використання антидемпінгових заходів, вимагаючи від країн учасниць стриманості та прозорості в цій сфері.
При чому дані стандарти визначають три основні позиції:
По-перше, ціла низка положень багатосторонніх торгівельних угод СОТ містить в собі процедури та критерії оцінки визначення фактів демпінгу, шкоди та причинно-наслідкового зв’язку між ними.
По-друге, інша група норм угод СОТ містить в собі правила, які визначають процедури та способи, через які уряди країн учасниць мають право відповідати на факти демпінгового імпорту.
Нарешті, третю групу складають норми, які регулюють порядок вирішення міждержавних спорів щодо застосування антидемпінгових заходів.
Ще однією особливістю є наявність додаткових процедур застосування антидемпінгових заходів, передбачених двосторонніми угодами, які вводять такі етапи, як: проведення попередніх консультацій, припинення розслідування або припинення стягнення антидемпінгового мита на основі міждержавних зобов’язань тощо.
Національне антидемпінгове законодавство України знаходиться у прямій залежності від загальновизнаних міжнародних стандартів, створено на їх основі та прямо передбачає примат міжнародного права щодо антидемпінгового регулювання та уніфікацію, відповідно до зазначених стандартів, використовуючи антидемпінгові правила СОТ. Антидемпінгове законодавство України складається з низки законодавчих актів, основним серед яких є Закон України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту», який було розроблено відповідно до правил СОТ з урахуванням досвіду ряду зарубіжних країн. Автор відзначає в цьому зв’язку некоректність використання в літературі терміну «Антидемпінговий кодекс України», для визначення масиву антидемпінгового законодавства, оскільки це суперечить трактуванню терміну «кодекс» в вітчизняному праві.
Пропонується визначити інституціональний механізм антидемпінгового регулювання як сукупність інституцій, на які покладено встановлення та реалізація антидемпінгових заходів. При чому цей механізм може розглядатися в широкому розумінні, як сукупність органів, які мають вплив на формування антидемпінгового законодавства та системи антидемпінгового регулювання, і в вузькому, як суб’єкти, що наділені повноваженнями щодо ведення антидемпінгового процесу. Багаторівневий характер інституціонального механізму проявляється не тільки в ієрархічній побудові системи органів державної влади різного рівня, які задіяні у встановленні та реалізації антидемпінгових заходів, але й у залученні до нього міжнародних та недержавних суб’єктів. Зокрема, слід виділити керівні органи СОТ, насамперед Комітет з антидемпінгової практики СОТ, який безпосередньо забезпечує виконання антидемпінгових правил, Генеральну Раду, яка має право тлумачення угод СОТ та Орган з врегулювання суперечок, який забезпечує врегулювання спорів між країнами-учасницями з питань застосування відповідних Угод.
З огляду на процесуальний характер антидемпінгового регулювання склад даного механізму, компетенція та взаємозв’язки його складових безпосередньо визначаються і обмежуються антидемпінговим законодавством країни і мають свої властиві антидемпінговому процесу принципи та завдання. Зокрема, до складу цього механізму входять: Міністерство економіки в складі якого проведенням антидемпінгового розслідування займається Департамент антидемпінгових розслідувань та захисту внутрішнього ринку, Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі та Державна митна служба. Але, згідно норм антидемпінгового законодавства до проведення антидемпінгового процесу можуть залучатися і інші центральні органи виконавчої влади. Крім того існує дві групи суб’єктів: сторони антидемпінгового розслідування та заінтересовані сторони, які мають чітко визначені процесуальні права і приймають участь у вирішенні конкретних антидемпінгових справ.
Розгляд інституціональних механізмів антидемпінгового регулювання різних країн дозволяє зробити висновок про універсальність антидемпінгових процедур, встановлених згідно правил Світової організації торгівлі. Так антидемпінгові процедури можуть здійснюватися державними органами виконавчої влади (Україна), органами судової влади (Канада), шляхом взаємодії між федеральними органами виконавчої влади та квазі-судовими органами з паралельним існуванням спеціалізованих судових органів (США), наднаціональними органами, що мають міжнародно-правовий статус у взаємодії з національними органами виконавчої влади (Європейський Союз). Але, разом з тим, у всіх випадках:
- застосовуються уніфіковані правила визначення демпінгу, шкоди та їх причинно-наслідкового зв’язку;
- застосовуються уніфіковані правила та стадії здійснення антидемпінгової процедури та розслідування,
- забезпечуються визначені міжнародними стандартами правовий статус та права сторін антидемпінгового розслідування,
- застосовуються лише встановлені міжнародно-правовими актами види антидемпінгових заходів (попередні та остаточні антидемпінгові мита, добровільні цінові зобов’язання, грошові депозити).
Саме це дозволяє нам стверджувати, що антидемпінговий процес це особливий вид юридичного процесу, що має адміністративний характер.
Розглянуті в роботі характеристики змісту, суб’єктів та цілей антидемпінгового процесу, його спеціальних принципів дозволяють робити висновки про специфічний характер даного виду процесуальної діяльності органів виконавчої влади. Антидемпінговий процес є процесом адміністративного характеру, оскільки реалізується органами виконавчої влади, однак за своїми цілями, суб’єктним складом та спеціальними принципами суттєво відрізняється від більшості адміністративних проваджень.
Таким чином, антидемпінговий процес слід визначити як особливу процесуальну форму діяльності уповноважених центральних органів виконавчої влади по вирішенню справ за скаргами національних товаровиробників щодо вжиття заходів по захисту від недобросовісної конкуренції у вигляді демпінгового імпорту.
Основною ціллю антидемпінгового процесу є вирішення питання щодо необхідності вжиття заходів по захисту національних товаровиробників від недобросовісної конкуренції у вигляді демпінгового імпорту.
Суб’єктами процесу є уповноважені органи державної влади, що ведуть антидемпінгове розслідування та заінтересовані сторони – національні товаровиробники, імпортери, експортери, асоціації, органи державної влади країн імпорту та експорту, профспілки тощо, інтереси яких тим або іншим чином зачіпає антидемпінговий процес.
Важливою особливістю антидемпінгового процесу є те, що антидемпінгове законодавство в цілому не передбачає застосування антидемпінгових заходів до конкретних суб’єктів – фізичних або юридичних осіб. Антидемпінгові заходи застосовуються щодо предметів (товарів), які і є безпосереднім об’єктом їх застосування. Навіть при введенні таких заходів як ліцензування імпорту, це ліцензування стосується права на імпорт певного товару і виступає засобом реалізації антидемпінгових заходів.
Антидемпінговий процес є особливим серед інших видів процесуальної діяльності органів державної влади через свою зв’язаність міжнародними стандартами та значну залежність від міжнародного співробітництва держав.
Антидемпінговий процес здійснюється у відповідності до певного комплексу принципів, в якому поєднуються загальні принципи державного управління і адміністративного процесу та спеціальні галузеві принципи, що базуються на антидемпінговому законодавстві.
Специфічні цілі, суб’єкти та об’єкт антидемпінгового процесу обумовлюють застосування специфічних принципів, які за своїм змістом значно відрізняються від загальних принципів адміністративного процесу. До таких принципів, які в рамках антидемпінгового процесу отримують специфічний зміст, належать: законність, прозорість, об’єктивність, змагальність, принцип врахування національних інтересів та принцип міжнародного співробітництва.
Структура антидемпінгового процесу, з огляду на його адміністративний характер, включає в себе основні структурні елементи, характерні для більшості адміністративних проваджень, адже антидемпінговий процес здійснюється органами виконавчої влади в рамках їх управлінської діяльності. Але, разом з тим, особливості процесуальної діяльності органів виконавчої влади обумовлюються специфікою конкретної галузі. Ця обставина обумовлює той факт, що деякі стадії, етапи та процесуальні дії в рамках антидемпінгового процесу мають власну, властиву лише антидемпінговому процесу специфіку.
Антидемпінговий процес розпочинається з реєстрації Мінекономіки антидемпінгової скарги, поданої національним товаровиробником або від його імені. Цей факт є юридичною підставою початку антидемпінгового процесу. Датою закінчення антидемпінгового процесу, як правило, є дата закінчення стягнення остаточного антидемпінгового мита, про що Міністерством публікується відповідне повідомлення.
Стадіями антидемпінгового процесу є: 1) антидемпінгова процедура, 2) попереднє антидемпінгове розслідування, 3) остаточне антидемпінгове розслідування, 4) стадія судового оскарження, 5) стадія виконання рішення про застосування остаточного антидемпінгового мита, 6) стадія перегляду рішень.
Названі стадії відрізняються певною обособленістю процесуальних дій, суб’єктним складом та основними завданнями, що реалізуються в їх рамках. Антидемпінгове законодавство визначає відповідні процесуальні строки як для кожної із стадій, так і для окремих процесуальних етапів та дій. Кожна стадія завершується прийняттям Міжвідомчою комісією з міжнародної торгівлі відповідного процесуального документу – рішення, в якому зазаначаються результати вчинених на даній стадії дій.
Питання стягнення попереднього та остаточного антидемпінгового мита фактично є питанням належного виконання рішень про застосування антидемпінгових заходів, прийнятих в рамках антидемпінгового процесу. Від ефективності та правильності застосування антидемпінгового мита залежить і загальна ефективність антидемпінгового регулювання. Справляння антидемпінгових мит здійснюється в рамках поточної роботи митних органів. Разом з тим, правила щодо процедур нарахування та сплати антидемпінгових мит визначаються як загальними нормативно-правовими актами, що стосуються митно-тарифного регулювання, так і спеціальним антидемпінговим законодавством.
З огляду на таку обставину можна відзначити цілий ряд особливостей, які стосуються визначення походження товару, що є об’єктом антидемпінгових заходів, зокрема це стосується уточнень правил визначення достатності операцій щодо збирання товару з метою попередження ухиляння від сплати антидемпінгового мита, вимог щодо надання сертифікатів якості окремого виробника в разі застосування індивідуальних ставок антидемпінгового мита тощо. Специфічним є і те, що перед митними органами в цих випадках часто стоїть завдання визначення не лише країни походження, але й конкретного експортера або виробника.
При визначенні ставки антидемпінгового мита у відсотках до митної вартості це мито нараховується у відповідності до загальних правил, встановлених законодавством. В той же час при нарахуванні антидемпінгового мита, що визначається різницею між мінімальною ціною та митною вартістю, застосовуються особливі порядки розрахунку мита та заповнення відповідних граф ВМД.
Конкретні рекомендації щодо підвищення ефективності нормативно-правового регулювання антидемпінгового процесу можна визначити таким чином:
На нашу думку, важливим є закріплення на законодавчому рівні визначення, що антидемпінговий процес здійснюється у відповідності до загальних принципів адміністративних процедур, а також спеціальних принципів властивих антидемпінговому процесу. Це сприятиме підвищенню ефективності взаємодії органів виконавчої влади в рамках антидемпінгового процесу, адже дозволить чітко визначити його місце в системі діяльності органів державної влади, і допоможе адаптації універсальних правил СОТ до конкретних вимог та традицій вітчизняної правової системи.
Необхідним, з нашої точки зору, є більш чітке визначення окремих стадій антидемпінгового процесу, запропонованих нами, в Законі України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту» та зміни структури даного законодавчого акту у відповідності до окремих процесуальних стадій та етапів, як це має місце в кодифікованих актах.
Актуальним є закріплення на законодавчому рівні процесуального статусу деяких визначень та документів, які приймаються Міністерством економіки в рамках розслідування та які мають велике значення для вирішення питань щодо продовження або припинення антидемпінгового процесу. Зокрема, це стосується таких документів як «попереднє визначення демпінгу та шкоди», «остаточне визначення демпінгу та шкоди», «пропозиція щодо цінових зобов’язань», як це здійснено, наприклад, в антидемпінговому законодавстві США.
Для підвищення ефективності розслідування та обґрунтованості прийнятих рішень варто здійснити поділ певних процесуальних завдань щодо окремого визначення демпінгу, шкоди та причинно-наслідкового зв’язку між Міністерством економіки, Держмитслужбою та Міжвідомчою комісією з міжнародної торгівлі, як це має місце, наприклад в Канаді, або між окремими підрозділами Мінекономіки, як це реалізовано в рамках діяльності окремих Генеральних управлінь Комісії ЄС. Дані зміни, на нашу думку, сприятимуть підвищенню прозорості, економічності та ефективності антидемпінгового регулювання в Україні.
Закон України «Про Єдиний митний тариф» передбачає застосування антидемпінгових мит як щодо імпорту, так і щодо експорту товарів, в той же час Закон України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту» визначає процедуру проведення антидемпінгового розслідування та застосування відповідних заходів лише щодо імпорту товарів в Україну. З огляду на існування практики застосування антидемпінгових мит щодо експорту товарів доцільно, на наш погляд, було б поширити встановлені законодавством правила проведення антидемпінгового розслідування і на випадки демпінгового експорту з України.
Крім того, слід запровадити в українське законодавство досвід США щодо цільового спрямування частини коштів, отриманих від сплати антидемпінгових мит, на підтримку національних товаровиробників, що зазнали збитків від демпінгового імпорту.
Розпорошеність норм, що регулюють порядок стягнення антидемпінгових мит та здійснення митного контролю і митного оформлення товарів, що є об’єктом антидемпінгових заходів, вимагає, з метою підвищення ефективності роботи митних органів, прийняття окремого нормативно-правового акту, який би інтегрував в собі положення антидемпінгового законодавства щодо справляння антидемпінгових мит, а також визначення єдиної форми обліку рішень Комісії щодо запровадження антидемпінгових заходів, як це, наприклад, здійснюється в ЄС в рамках Інтегрованої номенклатури TARIC. Крім того, необхідно внесення відповідних змін до технологічних схем митних органів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Аверьянов В.Б. Аппарат государственного управления: содержание деятельности и организационные структуры. – К.: Наукова думка, 1990 – 147 с.
2. Авер’янов В.Б. Органи виконавчої влади в Україні. – К.: ІнЮре, 1997. – 48 с.
3. Адміністративне право України. Академічний курс. Том. 1. / За заг. ред. Авер’янова В.Б. – К.: Юридична думка, 2004 – 584 с.
4. Адміністративне право України / За заг. ред. Ківалова С.В. – Одеса: Юридична література, 2003 – 896 с.
5. Адміністративне право України / За ред. Битяка Ю.П. – Харків, 2000. – 520 с.
6. Административное право и административный процесс: старые и новые проблемы (По материалам «Лазаревских чтений») // Государство и право. 1998 - № 8. – с. 5 – 32.
7. Административное право России. Особенная часть / Отв. ред. Д.Н. Бахрах. – М.: БЕК, 1997 – 330 с.
8. Алехин А.П., Кармолицкий А.А., Козлов Ю.М.. Административное право Российской Федерации. – М.: Зерцало, 1999. – 680 с.
9. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления. – Москва: Юридическая Литература, 1997. – 400 с.
10. Бандурка А.М., Тищенко Н.М. Адміністративний процес. – К., 2001 – 336 c.
11. Бахрах Д.Н. Административное право. – М., 1996. – 355 с.
12. Бахрах Д.Н. Административная ответственность граждан в СССР. – Свердловск, 1989. – 204 с.
13. Бекерская Д.А. Налоговое право и налоговое законодательство в Украине / Под общ. ред. С.В. Кивалова. – Одесса: Юридическая литература, 2000. – 220 с.
14. Бернар И., Колли Ж. Толковый экономический и финансовый словарь: Французская, русская, английская, немецкая, испанская терминология:В 2 т. / Л.В. Степанов (общ.ред.). Т. 1. A-F – М.: Международные отношения, 1997 – 784 с.
15. Борисов К.Г. Международное таможенное право. – М.,1997.–224 с.
16. Бураковський І. Теорія міжнародної торгівлі. – К.: Основа, 1996. – 241 c.
17. Васильев А.С. Подготовка и принятие управленческих решений: организационно-правовые проблемы. – Одесса: Бахва, 1997. – 159 с.
18. Воронова Л.К., Кучерявенко Н.П. Финансовое право. – Харьков: Легас, 2003. – 359 c.
19. Генеральна угода з тарифів і торгівлі 1947 року / Україна і Світова організація торгівлі: Збірник офіційних документів. – К., 2002. – 384 c.
20. Голосніченко І.П., Стахурський М.Ф. Адміністративний процес. – К., 2003. – 256 с.
21. Державна програма «Контрабанді – СТОП» на 2005 – 2006 роки Затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 1 квітня 2005 р. № 260.
22. Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії і практики / За заг. ред. В.Б. Авер’янова – К.: Факт, 2003. – 384 с.
23. Додаток 3. Механізм огляду торговельної політики / Система світової торгівлі ГАТТ/СОТ в документах. – К.:УАЗТ, 2000. – 596 с.
24. Додин Е.В. Доказательства в административном процессе. – М.: Юридическая литература, 1973. – 148 с.
25. Додин Е.В. Либерализованный режим таможенного контроля и оформления // Митна справа. – 2006. – № 3. – с. 3 – 11.
26. Додин Е.В. Место и роль норм административного права в регулировании общественных отношений в Украине // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць. – Одеса: Юридична література, 2003. – Вип. 19. – С. 17 – 26.
27. Додин Е.В. Функции и формы деятельности таможенных органов Украины // Митна справа. – 2003. – № 5. – с. 7 – 22.
28. Домовленість про правила і процедури врегулювання суперечок / Система світової торгівлі ГАТТ/СОТ в документах. – К.:УАЗТ, 2000. – 596 с.
29. Ершов А.Д. Основы управления и организации в таможенном деле. – СПб., 1999. – 362 с.
30. Жамкочьян С.С. Таможенное право Европейского Сообщества. – СПб, 2001. – 631 с.
31. Забарний Г., Калюжний Р., Шкарупа В. Адміністративне право України. — К., 2003. — 212с.
32. Закон України «Про державний бюджет на 2006 рік» від 20 грудня 2005 р. № 3235-IV // Відомості Верховної Ради України – 2006. – № 9, № 10-11. – Ст. 96.
33. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту» щодо процедурних питань антидемпінгового розслідування» від 1 листопада 2005 р. № 3027-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 4. - ст. 54.
34. Закон України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 р. № 2222-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 2. – ст. 44.
35. Закон України «Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції» від 17 липня 1997 р. № 468/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 44. – Ст. 281.
36. Закон України «Про Єдиний митний тариф» від 5 лютого 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992 - №19. – Ст. 259.
37. Закон України «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну» від 22 грудня 1998 р. № 332-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. - № 11. – Ст. 78.
38. Закон України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту» від 22 грудня 1998 р. // Голос України. – 26 лютого 1999 р. - № 36.
39. Закон України «Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту» від 22 грудня 1998 р. № 331-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. - № 12-13. – Ст. 80.
40. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 р. № 959-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 29. – Ст. 377.
41. Закон України “Про інформацію” від 2 жовтня 1992 р. № 2657-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 48. – Ст. 650.
42. Закон України «Про Кабінет Міністрів України» від 21 грудня 2006 р. № 514-V // Відомості Верховної Ради України. - 2007. – № 11. – Ст. 94.
43. Закон України «Про Митний тариф України» від 5 квітня 2001 р. № 2371-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 24. – Ст. 125.
44. Закон України «Про основи національної безпеки України» від 19 червня 2003 р. № 964 – ІV // Офіційний вісник України. – № 29. - с. 38. – Ст. 1433.
45. Закон України «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 р. № 1251-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 39. – Ст. 510.
46. Закон України «Про торгово-промислові палати в України» від 2 грудня 1997 р. № 671/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 13. – Ст. 52.
47. Капуш І.С. Забезпечення «чесного» конкурентного середовища як один з принципів Світової організації торгівлі // Держава і право. Зб. наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 34. – К.: Ін-т держави і права ім.. В.М. Корецього НАН України, 2006 – с. 386 – 390.
48. Капуш І.С. Застосування тарифних пільг та преференцій згідно митного законодавства України // Актуальні проблеми політики. Зб. наук. праць. – Одеса, 2006. – Вип. 29. – с. 432 – 439.
49. Капуш І.С. Міжнародно-правові засади антидемпінгового регулювання // Актуальні проблеми політики. Зб. наук. праць. – Одеса, 2007. – Вип. 30. – с. 119 – 124.
50. Капуш І.С. Митні засоби забезпечення чесної конкуренції в міжнародній торгівлі / Право ХХІ століття: становлення та перспективи розвитку: Збірник наукових праць міжнародної науково-практичної конференції «Другі Прибузькі юридичні читання» - Миколаїв, 2006 – с. 451 – 454.
51. Капуш І.С. Сутність і правова природа особливих видів мита // Митна справа. – 2006. – № 5. – с. 28 – 33.
52. Ківалов С.В., Біла Л.Р. Адміністративне право України. – Одеса: Юридична література, 2002. – 312 с.
53. Ківалов С.В., Кормич Б.А. Митна політика України. – Одеса: Юридична література, 2001. – 256 с.
54. Кивалов С.В. Средства осуществления таможенной политики Украины. – Одесса, 1995. – 128 с.
55. Коваль Л.В. Адміністративне право. – К., 1996 – с. 208 с.
56. Козырин А.Н. Государственно-правовой механизм таможенной политики зарубежных стран. – Москва: Спарк, 1994. – 145 с.
57. Козырин А.Н., Шепенко Р.А. Конкуренция на международных рынках и антидемпинговое регулирование. – М.: Спарк, 1999 – 208 с.
58. Кодекс адміністративного судочинства України. Прийнятий Верховною Радою України 6 липня 2005 р. № 2747-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 35-36, № 37. – Ст. 446.
59. Конституція України. Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 року. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - №30 – Ст. 141.
60. Колпаков В. К. Адміністративне право України. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 736 с.
61. Комзюк А. Адміністративний примус: деякі загальні проблеми дослідження та правового регулювання в контексті забезпечення прав людини // Право України. – 2004. – № 9. – С. 15 – 18.
62. Кормич Б.А. Державно-правовий механізм митної політики. – Одеса: Астропринт, 2000. – 180 с.
63. Кормич Б.А. Канадський трибунал зовнішньої торгівлі. Структура, діяльність, повноваження.. / Юридична освіта і правова держава. Збірник наукових праць. – Одеса, 1997 – С. 134 – 138.
64. Кормич Б.А. Правовий зміст поняття „національна безпека”// Митна справа. – 2003. – № 1.– С. 116 – 123.
65. Кормич Б.А. Митне право ЄС як основа європейської інтеграції // Митна справа. – 2006. – № 5.– С. 11 – 17.
66. Кочергіна О. Антидемпінг у контексті принципів міжнародного економічного права і принципів СОТ/ГАТТ // Український часопис міжнародного права. – 2002. – № 4. – с. 82 – 89.
67. Кухаренко В.Б. Управление модернизацией таможенной службы. – М.: ИЦ «Классика», 2000 – 352 с.
68. Лист Державної митної служби України «Аналіз ефективності роботи Держмитслужби у напрямку забезпечення надходжень податків і зборів до Держбюджету України у січні-листопаді 2006 р.» від 12 грудня 2006 р. № 15/2025-ЕП.
69. Лист Державної митної служби України «Про заповнення графи 47 ВМД» від 18 липня 2005 р. № 11/3-15/8577-ЕП.
70. Лист Державної митної служби України «Щодо актуалізованої інформації» від 18 жовтня 2005 р. № 11/4-14/13022-ЕП.
71. Лист Державної митної служби України «Щодо застосування антидемпінгового мита на електричні лампи розжарювання загального призначення з Киргизької Республіки» від 20 січня 2003 р. № 11/2-14-789-ЕП.
72. Лист Міністерства економіки України «Рекомендації Міністерства економіки у зв’язку із зміною статусу України в антидемпінгових розслідуваннях» від 28 листопада 2000 р. № 52-22а/541.
73. Мальський О.М., Ягольник А.М. Міжнародне торговельне право. – К.: Знання, 2005. – 595 с.
74. Маракеська угода про заснування Світової організації торгівлі / Україна і Світова організація торгівлі. Збірник офіційних документів. – К., 2002. – 384 с.
75. Методичний посібник щодо підготовки скарги стосовно порушення антидемпінгового розслідування // http://www.me.gov.ua/
76. Митний кодекс Європейської Спільноти. – К.: Офіс офіційних публікацій ЄС., 2006. – 34 с.
77. Митний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 38-39. – Ст. 288.
78. Митне регулювання в ЄС та Україні: порівняльно-правове дослідження. – К., 2005. – 832 с.
79. Митний тариф України. Додаток до Закону України «Про Митний тариф України» від 5 квітня 2001 року № 2371-III.
80. Наказ Державної митної служби України «Про затвердження Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації» від 09 липня 1997 р. № 307.
81. Наказ Державної митної служби України «Про затвердження Класифікатора видів податків, зборів (обов’язкових платежів) та інших бюджетних надходжень» від 7 грудня 2005 р. № 1201.
82. Наказ Державної митної служби України «Про затвердження Положення про Департамент податків та тарифного регулювання Державної митної служби України» від 22 квітня 2004 р. № 285.
83. Наказ Держмитслужби України «Про затвердження Порядку справляння митними органами ввізного (вивізного) та особливих видів мита під час митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України» від 23 січня 2006 р. № 30.
84. Наказ Державної митної служби України «Про створення Громадської колегії при Голові Державної митної служби України» від 30 червня 2005 р. № 599.
85. Наказ МЗЕЗторгу України «Про заходи МЗЕЗторгу щодо виконання Закону України «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну» від 14 жовтня 1999 р. № 787.
86. Наказ МЗЕЗторгу України «Про заходи МЗЕЗторгу України щодо виконання статті 13 Закону України «Про Єдиний митний тариф» від 23 листопада 1999 р. № 893.
87. Наказ МЗЕЗторгу України «Про порядок роботи центрального апарату МЗЕЗторгу України з документами відповідно до Законів України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту», «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну», «Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту»» від 06 квітня 1999 р. № 221.
88. Наказ Міністерства економіки України «Про внесення змін до структури центрального апарату Міністерства економіки України» від 8 листопада 2005 р. № 404.
89. Наказ Міністерства економіки України «Про затвердження положень про структурні підрозділи Міністерства» від 28 лютого 2006 р. № 72.
90. Наказ Міністерства економіки України «Про структуру центрального апарату Міністерства економіки України» від 12 липня 2005 р. № 199.
91. Наку А.А., Кучер Б. І. Таможенное право ЕС. — К. : ІМВ КНУ ім. Тараса Шевченка, 2003. – 189с.
92. Некоторые особенности использования антидемпинговых мер на современном этапе // БИКИ. – 2003. – № 106. – С. 4.
93. Оборотов Ю.Н. Современное государство: основы теории. – Одесса: Астропринт, 1998. – 132 с.
94. Орлюк О.П. Фінансове право: Навчальний посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 527 с.
95. Осика С. Антидемпінгова процедура як особлива стадія антидемпінгового процесу, що передує порушенню антидемпінгового розслідування // Юридична Україна. – 2005. - № 7. – с. 68 – 70.
96. Осика С. Засади та особливості антидемпінгового законодавства України. – К., 2005. – 224 с.
97. Осика С.Г. Правове регулювання імпорту: антидемпінгові заходи – К., 2003. – 448 с.
98. Основи митної справи / За ред. П.В. Пашка. – К.: Знання, 2002 – 318 с.
99. Пашко П.В. Інституціональний механізм реалізації митної політики // Фінанси України. – 2004. – № 11. – с 153 – 155.
100. Перепелюк Г.В. Поняття і принципи адміністративного процесу: питання теорії. Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. — Х., 2000. — 23 с.
101. Покрещук О.О. Правове регулювання міжнародної торгівлі у контексті норм і правил ГАТТ/СОТ. – К.: Зовнішня торгівля, 2003 – 512 с.
102. Постанова Верховної Ради України «Про Регламент Верховної Ради України» від 16 березня 2006 р. № 3547-IV.
103. Постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання Митно-тарифної ради України» від 29 грудня 2005 р. № 1299.
104. Постанова Кабінету Міністрів України «Про визначення Торгово-промислової палати уповноваженим органом з видачі сертифікатів про походження товару» від 25 лютого 2003 р. № 255.
105. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку визначення країни походження товару, що переміщується через митний кордон України» від 12 грудня 2002 р. № 1864.
106. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження складу Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі» від 25 січня 2006 р. № 50.
107. Постанова Кабінету Міністрів України «Про Митно-тарифну раду України» від 7 лютого 1994 р. № 62.
108. Постанова Кабінету Міністрів України «Про перелік документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України» від 1 лютого 2006 р. № 80.
109. Постанова Кабінету Міністрів України «Про підтримку діяльності торгово-промислових палат» від 1 квітня 1999 р. № 529.
110. Постанова Кабінету Міністрів України «Про утворення Ради з питань зовнішньоекономічної діяльності при Кабінеті Міністрів України» від 25 липня 2005 р. № 641.
111. Постанова Кабінету Міністрів України «Про утворення Ради імпортерів при Кабінеті Міністрів України» від 9 березня 2005 р. № 176.
112. Потапов И.С. Внешняя торговля капиталистических стран. – М., 1973.
113. Приймаченко Д.В. Митна політика України та її реалізація митними органами. – Дніпропетровськ, 2006. – 332 с.
114. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави. – К