ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ЛЮДИНИ ЯК СПОЖИВАЧА ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙНИХ ПОСЛУГ

Краткое описание

МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІЗНЕСУ І ПРАВА

На правах рукопису

Сулацький Денис Володимирович

УДК [342.951+342.721]:654.1

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ЛЮДИНИ ЯК СПОЖИВАЧА ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙНИХ ПОСЛУГ

Спеціальність 12.00.07 – адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Арістова Ірина Василівна
доктор юридичних наук, професор

Херсон – 2011

ЗМІСТ
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ЛЮДИНИ ЯК СПОЖИВАЧА ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙНИХ ПОСЛУГ 15
1.1. Теорії інформаційного суспільства та небезпеки його глобалізації 15
1.2. Ґенеза поняття «інформаційна безпека» у доктринальних розробках
і національному законодавстві 44
1.3. Категоріальний апарат проблем забезпечення інформаційної
безпеки людини як споживача телекомунікаційних послуг 68
Висновки до розділу 90
РОЗДІЛ 2. ВІДОМОСТІ ЩОДО НАДАНИХ ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙНИХ ПОСЛУГ ЯК ПРЕДМЕТ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ЛЮДИНИ
В УКРАЇНІ: ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ 94
2.1. Поняття, класифікація та загальноправова характеристика
відомостей щодо наданих телекомунікаційних послуг. 94
2.2. Доступ до відомостей щодо наданих телекомунікаційних послуг та їх обіг: проблеми правового регулювання та напрями організаційно-
правового забезпечення інформаційної безпеки людини. 110
2.3. Міжнародно-правові механізми доступу до відомостей щодо наданих телекомунікаційних послуг правоохоронних органів 121
Висновки до розділу 136

РОЗДІЛ 3. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ЛЮДИНИ ПІД ЧАС ПРОТИДІЇ ПРАВОПОРУШЕННЯМ
В УМОВАХ РОЗВИТКУ ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙ В УКРАЇНІ 140
3.1. Організаційно-правові засади використання відомостей щодо наданих телекомунікаційних послуг у протидії правопорушенням 140
3.2. Вплив правопорушень у сфері телекомунікацій на інформаційну
безпеку людини: організаційно-правові заходи протидії 157
3.3. Напрями вдосконалення нормативно-правового та організаційного забезпечення інформаційної безпеки людини як споживача телекомунікаційних послуг 168
Висновки до розділу 179
ВИСНОВКИ 183
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 192
ДОДАТКИ 238

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Конституцією України безпеку людини проголошено найвищою соціальною цінністю, що визначає зміст і спрямованість діяльності держави. В умовах переходу сучасної вітчизняної спільноти до нової стадії свого розвитку – інформаційного суспільства – особливого значення набуває проблема забезпечення інформаційної безпеки громадян у сфері телекомунікацій (електрозв’язку). Наразі споживання телекомунікаційних послуг не лише заміщує життєву необхідність безпосереднього спілкування між людьми, а й нестримно перетворюється на домінуючий у регіональних і глобальних масштабах різновид соціальної взаємодії. Побіжно саме телекомунікаційні послуги й технології, за допомогою котрих вони набувають реалізації, забезпечують як повсюдний доступ до інформації, виступаючи своєрідним усесвітнім „посередником“ у наданні та споживанні інформаційних послуг, так і реалізацію абсолютної більшості інших видів інформаційної діяльності (на жаль, і злочинного характеру в їх числі). Підсумовуючи наявні закономірності, можна впевнено стверджувати, що нині інформаційне піднесення будь-якої нації засноване на телекомунікаційному підґрунті та спричиняє неоднозначні для буття людини, суспільства й держави наслідки.
Зазначені фактори зумовлюють звернення багатьох українських і зарубіжних учених до дослідження різноманітних аспектів суспільних інформаційних відносин, у тому числі й у сфері телекомунікацій і забезпечення інформаційної безпеки. З-поміж них особливо слід відмітити праці таких науковців як І. В. Арістова, О. М. Бандурка, О. А. Баранов, І. Л. Бачило, К. І. Бєляков, О. Г. Білорус, Л. В. Борисова, В. М. Брижко, О. Г. Волеводз, Ю. В. Волков, В. Д. Гавловський, В. П. Горбулін, В. С. Гуславський, М. В. Гуцалюк, Р. А. Калюжний, А. Б. Качинський, О. М. Клюєв, В. А. Козінкін, В. О. Копилов, Б. А. Кормич, А. М. Кузьменко, А. М. Куліш, І. В. Лазарева, В. А. Ліпкан, О. В. Логінов, Ю. Є. Максименко, В. Т. Маляренко, А. І. Марущак, О. М. Музичук, О. І. Нікітенко, Г. В. Новицький, В. І. Пазиніч, Т. А. Полякова, В. Б. Рушайло, Г. В. Семенов, Ю. М. Соколов, А. О. Стрельцов, О. І. Трофімов, І. Ф. Хараберюш, В. С. Цимбалюк, М. Я. Швець, І. М. Шопіна та інших.
Віддаючи належне науковим досягненням указаних фахівців у галузі адміністративного й інформаційного права, національної безпеки, інформаційної, телекомунікаційної, управлінської та правоохоронної діяльності, а також активно використовуючи їх у своєму дослідженні, здобувач не тільки розвиває ці положення, але й з урахуванням еволюції суспільних інформаційних відносин здійснює поставлення нових завдань і розробляє організаційно-правові механізми їх оптимального розв’язання для України. З огляду на масштабність і динамічність проникнення телекомунікацій у всі сфери життєдіяльності особи, суспільства та держави в процесі приєднання нашої країни до глобальної інформаційної цивілізації безперечної актуальності й вагомого практичного значення набуває системне відшукування та комплексне розроблення новітніх і донині не вивчених із позицій сучасної науки інформаційного права проблемних аспектів забезпечення інформаційної безпеки людини як споживача телекомунікаційних послуг в Україні, що й обумовлює актуальність теми дисертації.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до пп. 9, 17 і 18 Переліку пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010 – 2014 років, затвердженого наказом МВС України від 29 липня 2010 року за № 347.
Обраний напрямок дослідження також пов’язаний із адаптацією національного законодавства до загальноприйнятих міжнародних інформаційно-правових стандартів та реалізацією положень і завдань, окреслених Доктриною інформаційної безпеки України, затвердженої Указом Президента України від 8 липня 2009 року за № 514/2009, Концепцією розвитку телекомунікацій в Україні, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 червня 2006 року за № 316-р, Державною програмою інформаційно-телекомунікаційного забезпечення правоохоронних органів, діяльність яких пов’язана з боротьбою із злочинністю, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2009 року за № 321.
Тема дисертації затверджена на засіданні вченої ради Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е. О. Дідоренка 22 лютого 2006 року (протокол № 2) й уточнена на засіданні 29 грудня 2009 року (протокол № 4) з урахуванням зауважень Національної академії правових наук України.
Мета та завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в тому, щоб на основі комплексного вивчення сучасних вітчизняних і зарубіжних наукових концепцій, національного й міжнародного законодавства та відповідних підзаконних нормативно-правових актів, узагальнення практики їх реалізації та правоохоронного досвіду сформувати модель забезпечення інформаційної безпеки людини як споживача телекомунікаційних послуг в умовах інтеграції України до глобального інформаційного суспільства, визначити сутність й особливості теоретико-методологічних та організаційно-правових засад забезпечення зазначеної безпеки як невід’ємної складової організаційно-правового забезпечення державного механізму гарантування безпеки людини в нових умовах сьогодення, надати науково обґрунтовані пропозиції та рекомендації із зазначених питань.
Для досягнення визначеної мети в ході дослідження необхідно розв’язати такі основні завдання:
- виявити та систематизувати чинники, що впливають на забезпечення інформаційної безпеки людини в умовах глобалізації інформаційного суспільства;
- розкрити з позицій науки інформаційного права сутність найпоширеніших доктринальних і нормативних підходів до розуміння поняття інформаційної безпеки та пов’язаних із ним категорій;
- сформулювати й уточнити правовий зміст основних понять і категорій проблеми забезпечення інформаційної безпеки людини як споживача телекомунікаційних послуг;
- визначити природу та значення, здійснити класифікацію та надати загальноправову характеристику відомостей щодо наданих людині телекомунікаційних послуг в Україні;
- з’ясувати характер суспільних відносин, які виникають з приводу обігу відомостей щодо наданих людині телекомунікаційних послуг, а також особливості та структуру відповідних правовідносин в Україні;
- визначити сутність, охарактеризувати причини та наслідки проблем правового регулювання суспільних відносин у сфері обігу відомостей щодо наданих людині телекомунікаційних послуг в Україні;
- узагальнити міжнародно-правові механізми доступу до відомостей щодо наданих людині телекомунікаційних послуг під час правоохоронної діяльності;
- розкрити значення відомостей щодо наданих людині телекомунікаційних послуг для правоохоронної діяльності, а також визначити їх роль у реалізації загроз інформаційній безпеці людини як споживача телекомунікаційних послуг в Україні;
- з’ясувати вплив правопорушень у сфері телекомунікацій на забезпечення інформаційної безпеки людини, проаналізувати практику протидії останнім і розробити рекомендації щодо їх попередження в Україні;
- визначити напрями вдосконалення нормативно-правового та організаційного забезпечення інформаційної безпеки людини як споживача телекомунікаційних послуг в Україні.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі забезпечення інформаційної безпеки людини як споживача телекомунікаційних послуг в Україні.
Предмет дослідження становлять теоретико-методологічні, інформаційно-правові, адміністративно-правові та організаційні засади забезпечення інформаційної безпеки людини як споживача телекомунікаційних послуг, а також організаційно-правові механізми переведення зазначеного забезпечення в Україні на якісно новий рівень.
Методи дослідження. Загальний задум дослідження ґрунтується на діалектичному методі пізнання феномену інформаційної безпеки в сфері телекомунікацій, що забезпечує науковий підхід до вивчення різних аспектів цього явища в їх взаємозв’язку та невпинному розвитку. Дисертаційні висновки та пропозиції формулюються з урахуванням вимог формальної логіки щодо послідовності, визначеності, несуперечливості й обґрунтованості міркувань (розділи 1, 2, 3). Логіко-юридичний метод, а також метод контент-аналізу використовуються для опрацювання й оцінки вітчизняних і зарубіжних наукових концепцій, національних і міжнародних нормативно-правових актів, аналітичних матеріалів із питань інформаційної безпеки тощо (розділи 1, 2, 3). За допомогою логіко-семантичного методу поглиблюється понятійний апарат досліджуваних проблем (підрозділи 1.1, 1.2, 1.3, 2.1). Застосування системно-структурного методу сприяє дослідженню забезпечення інформаційної безпеки людини як цілісної системи тощо (підрозділи 1.2, 1.3, 2.1, 3.3). Порівняльно-правовий метод дозволяє пересвідчитись у позитивних наслідках запровадження міжнародних інформаційно-правових стандартів в Україні (підрозділи 1.3, 2.3, 3.3). Історико-правовий метод уможливлює вивчення становлення та розвитку відповідного вітчизняного й закордонного законодавства та правозастосовної практики (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3, 3.1). Соціологічний і статистичний методи використовуються з метою збирання й узагальнення емпіричних матеріалів дослідження (підрозділи 2.1, 2.2, 3.1, 3.2). Методи моделювання та прогнозування дозволяють окреслити загальні тенденції розвитку телекомунікацій у світі, а також відтворити перебіг реалізації загроз інформаційній безпеці людини в означеній сфері суспільного життя (підрозділи 2.2, 3.1, 3.2). Для поглибленого вивчення специфічних аспектів предмета дослідження застосовуються й деякі інші спеціальні наукові методи, характерні для сучасної науки інформаційного права та правової інформатики (підрозділи 1.3, 2.1, 2.2, 3.1, 3.3). Комплексне використання всієї сукупності відібраних для цієї роботи методів і прийомів є спрямованим системним підходом, що й уможливлює розроблення заявленої проблеми в єдності її соціального змісту та юридичної форми.
Науково-теоретичним підґрунтям дисертації слугують принципи й положення теорії держави та права, конституційного, адміністративного, інформаційного, міжнародного, кримінального, кримінально-процесуального права, оперативно-розшукової діяльності та деяких інших юридичних наук. Із метою здійснення комплексного дослідження здобувач також активно звертається до праць українських і зарубіжних фахівців у галузі філософських, політичних, соціологічних, економічних і технічних наук, державного управління та національної безпеки.
Нормативна база роботи вміщує Конституцію України та інші національні, міждержавні й міжнародні нормативно-правові акти з урегулювання інформаційної, телекомунікаційної та правоохоронної діяльності, забезпечення національної та міжнародної безпеки тощо.
Емпіричний базис дослідження становить вітчизняна практика витребування й використання відомостей щодо наданих людині телекомунікаційних послуг у протидії правопорушенням, відтворена за результатами узагальнення матеріалів інтерв’ювання понад 300 співробітників оперативних підрозділів МВС України та операторів телекомунікацій, аналізу відкритої відомчої й корпоративної кореспонденції та статистичної звітності за 2000 – 2010 роки, вивчення правозастосовних актів органів судової влади та нормативних документів органів виконавчої влади з означеного й суміжних питань. Під час підготовки дисертації здобувачем також використані власний досвід служби в Управлінні карного розшуку й Управлінні по боротьбі з організованою злочинністю Головного управління МВС України в Донецькій області та відповідна сучасна світова практика.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в застосуванні авторської концепції виокремлення нового для вітчизняної науки інформаційного права об’єкта інформаційної безпеки – людини як споживача телекомунікаційних послуг – до розроблення інформаційно-правових, адміністративно-правових та організаційних засад забезпечення інформаційної безпеки виділеного об’єкта та визначена тим, що дисертація є одним із перших у вітчизняній інформаційно-правовій науці комплексних досліджень цієї проблематики у форматі монографічної роботи. В результаті здійсненого дослідження сформульовано низку нових наукових положень та висновків, запропонованих особисто дисертантом. Основні з них такі:
вперше:
- запропоновано й обґрунтовано доцільність розроблення та впровадження нової моделі забезпечення інформаційної безпеки людини як споживача телекомунікаційних послуг, яка виходить із необхідності дотримання балансу інтересів держави, суспільства й людини щодо гарантування інформаційної безпеки кожному з цих об’єктів, а також становлення інформаційного права як комплексної галузі права;
- виокремлено у структурі інформаційних правовідносин, що виникають унаслідок надання та споживання телекомунікаційних послуг, новий предмет – відомості щодо наданих людині телекомунікаційних послуг, які водночас запропоновано комплексно розглядати в ролі предмета інформаційної безпеки людини як споживача телекомунікаційних послуг; надане визначення та здійснена класифікація цих відомостей, а також систематизовано типові форми подання їх вибірок із інформаційно-телекомунікаційних систем операторів і провайдерів телекомунікацій;
- аргументовано доцільність визначення оперативних підрозділів правоохоронних органів як суб’єктів інформаційних правовідносин, що виникають під час витребування ними в інших суб’єктів – операторів і провайдерів телекомунікацій – відомостей щодо наданих людині телекомунікаційних послуг; наголошено на доцільності розгляду оперативних підрозділів правоохоронних органів у ролі суб’єктів реалізації загроз інформаційній безпеці людини як споживача телекомунікаційних послуг; обґрунтовано необхідність визначення правового режиму доступу цих підрозділів до відомостей щодо наданих людині телекомунікаційних послуг на законодавчому рівні;
удосконалено:
- засади нормативно-правового врегулювання й організаційного впорядкування суспільних відносин у сфері обігу відомостей щодо наданих людині телекомунікаційних послуг як напряму забезпечення інформаційної безпеки людини як споживача телекомунікаційних послуг в Україні;
- перелік і змістовну характеристику найбільш поширених для нашої держави протиправних діянь у сфері телекомунікацій, а також їх обґрунтування в ролі чинника ескалації загроз інформацій безпеці людини як споживача телекомунікаційних послуг; на основі узагальнення вітчизняної практики протидії зазначеним правопорушенням запропоновано організаційно-правові заходи щодо їх попередження в Україні;
дістали подальшого розвитку:
- визначення природи інформаційного суспільства, а також виокремлення, систематизація та загальноправова характеристика негативних наслідків його глобалізації для людини; усвідомлення безпосереднього зв’язку виявлених негативів із проблемами інформаційної безпеки людини;
- концепція належної імплементації в національному законодавстві положень уже ратифікованих Україною міжнародно-правових актів у сфері захисту персональних даних, телекомунікаційної та правоохоронної діяльності для розв’язання проблем забезпечення інформаційної безпеки людини як споживача телекомунікаційних послуг.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що сформульовані здобувачем теоретичні положення та практичні рекомендації придатні для використання:
- у науково-дослідній сфері – дисертація становить як загальнотеоретичний, так і прикладний інтерес для науки інформаційного й адміністративного права, стимулює подальше розгортання галузевих і міждисциплінарних досліджень із проблематики інформаційної безпеки, телекомунікаційної та правоохоронної діяльності, постаючи їх методологічним підґрунтям і конкретизуючи їх актуальні напрями; дисертаційні напрацювання позитивно оцінені та застосовувані в науково-дослідній діяльності Донецького юридичного інституту ЛДУВС ім. Е. О. Дідоренка (довідка про впровадження від 10 травня 2011 року за № 1452);
- у правотворчості – запропоновані в роботі висновки, узагальнення та дефініції прийняті Центром законодавчих ініціатив при Донецькій обласній раді для розроблення законопроектів щодо вдосконалення чинного законодавства України у сфері телекомунікацій (довідка про впровадження від 18 січня 2011 року за № 21/15);
- у практичній діяльності – вироблені в процесі виконання дослідження рекомендації Головне управління МВС України в Донецькій області застосовує для визначення правомірності й ефективності використання оперативними підрозділами можливостей операторів телекомунікацій під час протидії правопорушенням і підготовки відповідних відомчих нормативних документів (акт впровадження від 14 червня 2010 року за № 3238/Пв);
- у навчальному процесі – науково-дослідні здобутки дисертанта використовуються у Донецькому юридичному інституті ЛДУВС ім. Е. О. Дідоренка при викладанні дисциплін „Інформаційне право“, „Право Європейського Союзу“, „Управління в ОВС“, „Оперативно-розшукової діяльності у сфері інформаційних технологій“ і деяких інших, а також можуть отримати застосування при підготовці підручників і навчальних посібників із означеної тематики (акт впровадження від 10 травня 2011 року за № 1451);
- у правовиховній роботі – результати проведеного дослідження Департамент боротьби з кіберзлочинністю і торгівлею людьми МВС України застосовує в ході проведення занять у системі службової підготовки, а також на курсах підвищення кваліфікації співробітників оперативних підрозділів для підняття рівня їх правової культури та формування фахової правосвідомості щодо забезпечення прав і свобод людини у процесі здійснення оперативно-розшукової діяльності в сфері телекомунікацій (акт впровадження від 30 березня 2011 року).
Особистий внесок здобувача. Сформульовані в роботі положення, висновки та пропозиції належать особисто автору та є його власним науковим надбанням. Дисертація є завершеною, самостійною науковою працею, використані в ній здобутки інших учених подаються з обов’язковим посиланням на останніх.
Апробація результатів дисертації. Матеріали виконаної дослідницької роботи розглянуті та схвалені на засіданні міжкафедрального семінару кафедри адміністративного права та адміністративної діяльності, кафедри спеціальної техніки, інформатики та інформаційних технологій, кафедри оперативно-розшукової діяльності Донецького юридичного інституту ЛДУВС ім. Е О. Дідоренка 20 квітня 2011 року (протокол № 13).
Загальна концепція здійсненого дослідження та його окремі аспекти стали предметом доповіді й обговорення на понад п’ятнадцяти науково-практичних конференціях, семінарах і круглих столах, у їх числі: „Міжнародне співробітництво в боротьбі з комп’ютерною злочинністю: проблеми та шляхи їх розв’язання“ (м. Донецьк, 18 – 19 травня 2006 року), „Правова держава: напрямки та тенденції її розбудови в Україні“ (м. Тернопіль, 25 лютого 2007 року), „Боротьба зі злочинами у сфері комп’ютерної інформації: проблеми та шляхи їх вирішення“ (м. Донецьк, 14 грудня 2007 року), „Розшукова робота ОВС: проблеми та шляхи їх розв’язання“ (м. Донецьк, 28 березня 2008 року), „Інформаційне суспільство в Україні: інформаційно-правова культура, освіта, наука“ (м. Суми, 16 – 17 травня 2008 року), „Взаємодія правоохоронних органів з провайдерами та операторами зв’язку у боротьбі з комп’ютерними злочинами“ (м. Донецьк, 12 грудня 2008 року), „Спеціальна техніка у правоохоронній діяльності“ (м. Київ, 26 – 27 листопада 2009 року), „Організація і тактика документування підрозділами ДСБЕЗ злочинів у комп’ютерних мережах та мережах електрозв’язку“ (м. Донецьк, 4 грудня 2009 року), „Проблеми удосконалення законодавства і практики протидії злочинності у сфері господарської діяльності“ (м. Ірпінь, 10 грудня 2009 року), „Боротьба з правопорушеннями у молодіжному середовищі: вітчизняний та міжнародний досвід“ (м. Донецьк, 2 червня 2010 року), „Норма та девіація у правоохоронній діяльності“ (м. Луганськ, 28 – 29 жовтня 2010 року), „Протидія злочинності у сфері інтелектуальної власності та комп’ютерних технологій органами внутрішніх справ“ (м. Донецьк, 12 листопада 2010 року), „Проблеми застосування інформаційних технологій, спеціальних технічних засобів у діяльності ОВС, навчальному процесі, взаємодії з іншими службами“ (м. Львів, 24 грудня 2010 року), а також інших.
Окремі дисертаційні розробки відзначено дипломом ІХ міжнародного конкурсу емпіричних досліджень молодих науковців „Злочини та правопорушення працівників міліції“ (м. Луганськ, 28 – 29 жовтня 2010 року) та перевірено здобувачем у процесі його практичної діяльності.
Публікації. За темою дослідження підготовлено дев’ять одноосібних наукових публікацій, п’ять із яких надруковано у фахових виданнях, затверджених ВАК України, чотири – у збірниках наукових праць за матеріалами науково-практичних конференцій, семінарів тощо.
Структура дисертації зумовлена метою, завданнями та логікою дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, які включають дев’ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації становить 290 сторінок, з них список використаних джерел у кількості 312 найменувань викладений на 46 сторінках, шість додатків займають 53 сторінки.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У результаті дисертаційного дослідження сформульовано комплекс висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на розв’язання нового наукового завдання щодо визначення теоретико-методологічних, інформаційно-правових, адміністративно-правових й організаційних засад забезпечення безпеки у контексті підвищення ефективності соціально-правового механізму забезпечення безпеки людини в умовах інтеграції нашої країни до глобального інформаційного суспільства. Основні з них є такими:
1. Визначено доцільність розроблення та шляхи реалізації нової моделі забезпечення безпеки, яка ґрунтується на:
1) необхідності дотримання балансу інтересів держави, суспільства та людини щодо гарантування інформаційної безпеки (як невід’ємної складової національної безпеки) кожному її об’єкту;
2) об’єктивній оцінці позитивних і негативних наслідків розвитку та впровадження інформаційно-телекомунікаційних технологій під час розвитку інформаційного суспільства;
3) основних положеннях інформаційного права як комплексної галузі права, що тісно взаємодіє з конституційним, адміністративним, цивільним, кримінальним та іншими галузями права, а також відповідних галузей законодавства;
4) врахуванні взаємозв’язку та взаємовпливу інформаційної, телекомунікаційної та правоохоронної сфер;
5) важливості вдосконалення діяльності оперативних підрозділів як суб’єктів забезпечення безпеки від загроз, що виникають у сфері телекомунікацій.
2. Наукове значення розв’язання зазначеного завдання полягає в поглибленні досліджень щодо розроблення організаційно-правового забезпечення державного механізму гарантування інформаційної безпеки людини з урахуванням взаємозв’язку та взаємовпливу інформаційної, телекомунікаційної та правоохоронної сфер, ефективність якого безпосередньо впливає на ступінь забезпечення безпеки; а також у подальшому розвитку сучасної концепції інформаційного права.
3. З’ясовано, що глобалізаційні процеси сучасної цивілізаційної епохи здебільшого набувають вияву в інформаційній сфері, є заснованими на телекомунікаційному підґрунті та спричиняють неоднозначні для буття особи, суспільства й держави наслідки. З-поміж них як найактуальніші та злободенні для людини визначено інформаційно-психологічні впливи індивідуального та масового спрямування, кіберзлочинність і перехоплення телекомунікацій, а також обмеження доступу споживачів до послуг. Наголошено, що провідну роль у нейтралізації виявлених небезпек відіграє держава у процесі забезпечення інформаційної складової національної безпеки – інформаційної безпеки.
4. Встановлено, що розглянуті небезпеки та пов’язані з ними загрози вже доволі результативно опрацьовані та продовжують досить активно вивчатися з позицій різних наук, у їх числі й юридичних, а також знайшли свого закріплення у національному та міжнародному законодавстві. З урахуванням наукових досягнень провідних фахівців із інформаційної й національної безпеки та інформаційного права, а також з огляду на результати проведеного аналізу національного, загальноєвропейського та міжнародного телекомунікаційного законодавства, сформульовано спеціалізований категоріальний апарат дослідження, окреслено структуру безпеки, обґрунтовано як напрям забезпечення безпеки виявлення та нейтралізацію прогалин у правовому врегулюванні суспільних відносин, що виникають унаслідок надання та споживання послуг.
5. Ґрунтуючись на теорії правовідносин, що розробляється фахівцями у галузі теорії держави і права, а також ураховуючи особливості функціонування сфери телекомунікацій України в умовах розвитку інформаційного суспільства, доведено необхідність виокремлення та дослідження в структурі інформаційних правовідносин нового предмета – відомостей, які водночас запропоновано розглядати як предмет безпеки. Доведено, що забезпечення безпеки суттєво залежить від якісного правового регулювання цих інформаційних правовідносин.
6. Аргументовано доцільність визначення оперативних підрозділів як суб’єктів інформаційних правовідносин, що виникають під час витребування ними в інших суб’єктів – операторів – відомостей із метою подальшого їх використання у правоохоронній діяльності тощо. Доведено необхідність розгляду оперативних підрозділів у ролі не лише суб’єктів забезпечення безпеки, а й суб’єктів загроз.
7. У результаті комплексного вивчення процесу надання та споживання послуг сформульоване визначення та здійснена класифікація відомостей за критерієм їх призначення на:
1) розрахункові дані – відомості, на основі котрих системи операторів здійснюють облік наданих послуг і подальші розрахункові операції зі споживачами;
2) службові дані – відомості суто технічного характеру, що забезпечують функціонування систем операторів і терміналів щодо надання та споживання послуг.
8. Узагальнення практики використання відомостей операторами, споживачами й оперативними підрозділами дозволило стверджувати, що:
1) перелік та співвідношення службових і розрахункових даних залежать від задіяних в окремій системі технологій і від особливостей організації діяльності з надання послуг конкретного оператора;
2) розроблені на прикладі рухомого зв’язку визначення та класифікацію відомостей можна застосовувати для більшості наявних і потенційно можливих телекомунікацій;
3) системи операторів дозволяють здійснювати вибірку різноманітного змістового та часового обсягу відомостей за різним набором ключових ознак: абонентськими номерами, іншою ідентифікаційною інформацією щодо споживача та терміналу, інформацією географічного, логічного або фізичного характеру про місцезнаходження абонента чи його терміналу, телекомунікаційними картками тощо.
9. З’ясовано найпоширеніші ключові параметри відбору відомостей з систем операторів. Охарактеризовано типову форму подання цих вибірок, а також із урахуванням існуючої професійної термінології запропоновано розподіл останніх на:
1) деталізації – вибірки відомостей стосовно одного конкретного споживача за його абонентським номером, міжнародним ідентифікаційним номером його термінала, номером його особистого рахунку тощо;
2) моніторинги – вибірки відомостей стосовно невизначеної групи споживачів за ідентифікаторами однієї конкретної базової станції, в зоні покриття котрої протягом певного інтервалу часу перебували зазначені абоненти.
10. Встановлено, що загальноприйняте в українській правозастосовній практиці безальтернативне розповсюдження дії чинних правових норм стосовно захисту таємниці та „прослуховування телефонних переговорів“ тощо на відомості, що не містять і не розкривають змісту телекомунікацій, а тільки демаскують „сам факт існування такого інформаційного повідомлення“:
1) спирається на доволі дискусійне з наукової точки зору тлумачення чинних нормативних приписів у галузі інформаційного, адміністративного, конституційного, цивільного, кримінального, кримінально-процесуального права й оперативно-розшукової діяльності, а надто стосовно доступу до відомостей без застосування спеціальних технічних засобів негласного одержання інформації;
2) з огляду на передовий міжнародний і загальноєвропейський законодавчий досвід може вважатися досить диспропорційним.
11. Вивчення інформаційних правовідносин у сфері обігу відомостей дозволило виокремити два способи доступу оперативних підрозділів до них:
1) гласний доступ, реалізовуваний шляхом вилучення деталізацій і моніторингів у оператора на підставі відповідного судового припису. Він спирається на вищевказане дискусійне трактування чинного законодавства України; на необхідному рівні не забезпечує безпеку, а також не дозволяє дієво протидіяти злочинності в умовах інтенсифікації та глобалізації телекомунікацій;
2) негласний доступ, здійснюваний шляхом відбору службових і розрахункових даних за допомогою системи перехоплення. Цей спосіб не отримав належного законодавчого врегулювання в частині забезпечення безпеки; унеможливлює на практиці використання вказаних результатів оперативно-розшукової діяльності як доказів у кримінальних справах; викликає наявність фактично неочевидного для громадськості обігу службових і розрахункових даних поза системами операторів.
12. Аналіз внутрівідомчих механізмів відстеження законності й ефективності застосовування відомостей у протидії правопорушенням уможливив визначення основоположних причин занадто великої кількості запитів оперативних підрозділів щодо деталізацій і моніторингів:
1) відсутність альтернативних службовим і розрахунковим даним джерел отримання оперативно та криміналістично значимої інформації про минулі телекомунікації таких категорій осіб, як підозрювані, свідки, безвісно відсутні та інші, в процесі здійснення правоохоронної діяльності;
2) непрофесіоналізм співробітників у питаннях практичного використання деталізацій і моніторингів у протидії правопорушенням, що нерідко зумовлює їх витребування та відпрацювання виключно для формального дотримання відповідних відомчих нормативних вимог; кваліфікаційний аспект є досить актуальним і для працівників прокурори та суддів, які здійснюють нагляд або ж надають дозвіл на доступ оперативних підрозділів до відомостей тощо;
3) службові зловживання з приводу неправомірного витребування співробітниками деталізацій і моніторингів як у власних неслужбових потребах, так і в службових інтересах протидії правопорушенням недостатнього „ступеню суспільної небезпеки“ тощо;
4) „небувалі темпи розповсюдження“ злочинних заволодінь терміналами, що є основним маскувальним чинником для безкарної реалізації загроз, пов’язаних із неправомірним доступом до деталізацій і моніторингів.
13. У процесі дослідження найбільш поширених і типових для нашої держави протиправних діянь у сфері використання терміналів установлено:
1) вітчизняні оперативні підрозділи в умовах неухильного зростання кількості злочинних посягань на термінали й обмеженості власних ресурсів не здатні дієво протидіяти розповсюдженню „термінальної злочинності”;
2) концентрація зусиль і ресурсів оперативних підрозділів на розкритті незаконних заволодінь терміналами породжує сталу тенденцію загального зниження ефективності боротьби з майновою злочинністю та одночасно дозволяє корегувати визначені МВС України показники результативності даного напряму роботи.
14. Визначено напрями вдосконалення вітчизняної системи перехоплення в інтересах забезпечення безпеки й оптимізації правоохоронної діяльності у сфері телекомунікацій, а також, засновуючись на концепції розбудови інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи правоохоронних органів України, що є підсистемою Національної системи конфіденційного зв’язку, запропоновано структурно-функціональну модель обігу службових і розрахункових даних на загальнодержавному та внутрішньовідомчому рівні.
Зазначені пропозиції розроблено з урахуванням положень Конституції України від 28 червня 1996 року, інших законодавчих і підзаконних нормативно-правових актів, якими встановлено компетенцію оперативних підрозділів стосовно витребування необхідної інформації в інших учасників інформаційних правовідносин; започаткованих у вітчизняній правотворчості на рівні підзаконних нормативно-правових актів і відповідних законопроектів варіації врегулювання негласного витребування деталізацій і моніторингів як одного з режимів перехоплення телекомунікацій; неефективності діючого в Україні варіанту контролю та нагляду за доступом співробітників до відомостей; принципів Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року; емпіричних здобутків Десятого Конгресу Організації Об’єднаних Націй з попередження злочинності та поводження із правопорушниками; норм Конвенції Ради Європи „Про захист прав людини та основоположних свобод“ від 4 листопада 1950 року, Конвенції Ради Європи „Про кіберзлочинність“ від 23 листопада 2001 року, відповідної практики Європейського суду з прав людини; рекомендацій Резолюції Ради Європейського Союзу „Про законне перехоплення телекомунікацій“ від 17 січня 1995 року № 96/C 329/01, Резолюції Ради Європейського Союзу „Про оперативні запити правоохоронних органів стосовно громадських телекомунікаційних мереж та послуг“ (ENFOPOL) від 20 червня 2001 року № 9194/01/ЄС; вимог Директиви Європейського Парламенту та Ради „Про обробку персональних даних та захист таємниці сектора електронних комунікацій (Директиви про секретність та електронні комунікації)“ від 12 липня 2002 року № 2002/58/ЄС, Директиви Європейського парламенту та Ради „Про затримання даних, створених або оброблених при наданні загальнодоступних послуг електронних комунікацій або громадських мереж зв’язку, та внесення поправок в Директиву 2002/58/ЄС“ від 15 березня 2006 року № 2006/24/ЄC, а також висновків Європейського наглядача із захисту даних „Щодо проекту Директиви Європейського Парламенту та Ради „Про затримання даних, що обробляються у зв’язку з наданням публічних електронних комунікаційних послуг, і внесення змін до Директиви 2002/58/ЄС“ від 26 вересня 2005 року тощо.
15. У числі основних організаційно-правових заходів розв’язання виявлених у сфері забезпечення безпеки проблем окреслено:
1) використання стандартних можливостей систем рухомого зв’язку для превенції протиправних діянь у сфері використання терміналів, у їх числі й злочинів проти власності, що, серед іншого, суттєво сприятиме забезпеченню безпеки шляхом мінімізації потреб у деталізаціях і моніторингах;
2) закріплення на законодавчому рівні чіткої дефініції та надання первинної класифікації відомостей із урахуванням наявних і потенційно можливих систем, а також визначення їх правового режиму, тобто порядку обробки (використання), зберігання (захисту) й одержання (доступу) та водночас інформаційно-правових механізмів контролю з боку органів державної влади та громадськості за здійсненням цього порядку;
3) законодавча регламентація термінів зберігання всіх категорій відомостей як операторами, так і оперативними підрозділами, визначення вимог правового, організаційного та іншого характеру щодо забезпечення їх захисту та конкретизації юридичної відповідальності за порушення в цій сфері;
4) реформування вже розробленої в Україні системи перехоплення для „невибіркового“ накопичення службових і розрахункових даних поза системами операторів із метою подальшого надання деталізацій і моніторингів за запитами оперативних підрозділів усіх правоохоронних органів; обмеження повноважень окремих з цих підрозділів щодо улаштування, експлуатації й обслуговування більшості складових елементів системи перехоплення (за винятком „віддалених терміналів суб’єктів перехоплення“);
5) автоматичне протоколювання дій кожного співробітника стосовно доступу та використання відомостей з метою забезпечення можливості подальшої перевірки їх правомірності як відповідними державними інституціями, так і громадськістю й окремими споживачами. Доведено, що це сприятиме не лише нейтралізації негативних наслідків від уже здійснених оперативними підрозділами зловживань, а й ефективно убезпечуватиме від більшості потенційних загроз ще до їх реалізації.
16. З огляду на розроблені організаційно-правові пропозиції стосовно впорядкування обігу відомостей та вдосконалення забезпечення безпеки обґрунтовано раціональність і встановлено можливість переходу від попереднього прокурорського чи судового до суто відомчого санкціонування (як гласного, так і негласного) доступу оперативних підрозділів до службових і розрахункових даних; з’ясовано можливість мінімізації витрат операторів на збереження відомостей, що можна розцінювати як адекватну компенсацію їх затрат на закріплене чинним законодавством України встановлення та забезпечення функціонування окремих елементів системи перехоплення.
17. Наголошено, що легітимізація запропонованих організаційно-правових новацій у закритих відомчих нормативних документах, не доступних громадськості, – однозначно не дозволятиме забезпечувати безпеку на достатньому рівні, а відтак, повинна розпочинатися на законодавчому рівні з удосконалення положень чинних Законів України. Зазначено, що дисертаційні висновки, узагальнення та дефініції доцільно використовувати для вдосконалення норм чинного законодавства у сфері телекомунікацій, а також доцільно враховувати при розробленні положень проекту Інформаційного кодексу України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. 3G Mobile Licensing Policy: From GSM To IMT-2000 – A Comparative Analysis [PDF File] / International Telecommunication Union. – 2011. – 50 p. – URL : http://www.itu.int/osg/spu/ni/3G/casestudies/GSM-FINAL.pdf
2. Directive 2006/24/EC of the European Parliament and of the Council of 15 March 2006 on the retention of data generated or processed in connection with the provision of publicly available electronic communications services or of public communications networks and amending Directive 2002/58/EC [PDF File] // Official Journal. – 13.04.2006. – № L 105. – p. 54-63. – URL : http://eur-lex.europa.eu/LexUriServ/LexUriServ.do?uri=OJ:L:2006:105:0054:0063:EN:PDF
3. Global ICT development, 1998-2009 [JPG File] / International Telecommunication Union. – 2011. – URL : http://www.itu.int/ITU-D/ict/statistics/material/graphs/Global_ICT_Dev_98-09.jpg
4. Glossary : Mobile Terms and Acronyms [WWW document] / GSM Association. – 2011. – URL : http://gsmworld.com/newsroom/resources/glossary.htm
5. GSM Coverage Maps [PDF File] / GSM Association & Europa Technologies Limited. – Edition 2009-A. – GSM Association. – 2010. – URL : http://www.gsmworld.com/roaming/GSM_WorldPoster2009A.pdf
6. GSM World statistics [WWW document] / GSM Association. – 2010. – URL : http://www.gsmworld.com/newsroom/market-data/market_data_summary.htm
7. GSM : материал из Википедии – свободной энциклопедии [Электронный ресурс] / Wikimedia Foundation, Inc. – 2011. – Режим доступа : http://ru.wikipedia.org/wiki/GSM
8. Location-based service : материал из Википедии – свободной энциклопедии [Электронный ресурс] / Wikimedia Foundation, Inc. – 2011. – Режим доступа : http://ru.wikipedia.org/wiki/Location-based_service
9. Аналитический обзор состояния организации работы по взаимодействию оперативных служб ОВД области и специализированного отделения ОПО УР при ГУМВД Украины в Донецкой области при раскрытии тяжких и резонансных преступлений с использованием возможностей технологий мобильных телекоммуникаций : письмо ГУМВД Украины в Донецкой области от 22.12.2006 г. № 6757/Ан // Справа УКР УМВС України в Донецькій області № 4/3. – 2006. – Т. 64. – 250 с. – С. 121-129.
10. Арістова І. В. Державна інформаційна політика та її реалізація в діяльності органів внутрішніх справ України: організаційно-правові засади : дис. … доктора юрид. наук : спец. 12.00.07 / Ірина Василівна Арістова. – Харків : НУВС, 2002. – 476 с.
11. Арістова І. В. Державна інформаційна політика: організаційно-правові аспекти / І. В. Арістова ; за заг. ред. О. М. Бандурки. – Харків : Ун-т внутр. справ, 2000. – 368 с.
12. Аркатов В. В. Правові підстави використання ОВС України можливостей операторів мобільного зв’язку з метою розслідування злочинів / В. В. Аркатов // Шляхи розвитку оперативно-розшукової діяльності в сучасних умовах : матеріали наук.-практ. конф., (м. Харків, 28 листопада 2009 р.). – Харків : ХНУВС, 2009. – 272 с. – С. 25-29.
13. Атцик А. А. OSS для IMS [Электронный ресурс] / А. А. Атцик, А. Б. Гольдштейн, К. Сизюхин // Connect! Мир связи. – 2009. – № 5. – Режим доступа : http://www.argustelecom.ru/files/public/oss_ims.pdf
14. Бандурка О. М. Інформаційне суспільство та державна інформаційна політика / О. М. Бандурка, І. В. Арістова // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2000. – № 2. – С. 13-20.
15. Баранов А. А. Права человека и защита персональных данных / А. А. Баранов, В. М. Брыжко, Ю. К. Базанов. – Киев : Государственный комитет связи и информатизации Украины, 2000. – 280 с.
16. Бачило И. Л. Гражданское общество в зеркале информационной среды / И. Л. Бачило // Информационное право и становление основ гражданского общества в России : Материалы теоретического семинара по информационному праву. – Москва : Институт государства и права РАН, 2008. – С. 5-25.
17. Бачило И. Л. Меняются ли функции права в условиях информатизации? / И. Л. Бачило // Информационное право и становление основ гражданского общества в России : Материалы теоретического семинара по информационному праву. – Москва : Институт государства и права РАН, 2008. – С. 205-224.
18. Бегма В. М. Концептуальні підходи до визначення категоріально-понятійного апарату інформаційної безпеки України / В. М. Бегма, В. П. Малінко, К. В. Рубель // Національна безпека: український вимір : щокв. наук. зб. / РНБО України, Ін-т пробл. нац. безпеки ; редкол.: В. П. Горбулін (голов. ред.) [та ін.]. – Київ : ІПНБ РНБОУ, 2008. – №. 1-2 (20-21). – 160 c. – С. 81-86.
19. Бегма В. М. Масова свідомість як об’єкт маніпулятивного впливу / В. М. Бегма, В. П. Малінко, К. В. Рубель // Національна безпека: український вимір : щокв. наук. зб. / РНБО України, Ін-т пробл. нац. безпеки ; редкол.: В. П. Горбулін (голов. ред.) [та ін.]. – Київ : ІПНБ РНБОУ, 2009. – № 5 (24). – 128 c. – С. 43-50.
20. Белл Д. Прихід постіндустріального суспільства / Деніел Белл // Сучасна зарубіжна соціальна філософія. Хрестоматія : Навч. посібник / Упоряд. В. Лях. – Київ : Либідь, 1996. – 384 с. – (Трансформація гуманітарної освіти в Україні). – С. 194-250.
21. Бєляков К. І. Знання про безпеку: проблеми визначення та методології [Електронний ресурс] / К. І. Бєляков // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика) : науково-практичний журнал. – 2008. – № 18. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/bozk/18text/g18_17.htm
22. Биченок М. М. Актуальні проблеми інформаційно-психологічної безпеки в Україні / М. М. Биченок, с. П. Іванюта, О. С. Метельська // Національна безпека: український вимір : щокв. наук. зб. / РНБО України, Ін-т пробл. нац. безпеки ; редкол.: В. П. Горбулін (голов. ред.) [та ін.]. – Київ : ІПНБ РНБОУ, 2009. – № 6 (25). – 152 c. – С. 82-88.
23. Биченок М. М. Проблеми моніторингу комп’ютерно-телекомунікаційній загроз / М. М. Биченок, с. П. Іванюта, О. С. Метельська // Національна безпека: український вимір : щокв. наук. зб. / РНБО України, Ін-т пробл. нац. безпеки ; редкол.: В. П. Горбулін (голов. ред.) [та ін.]. – Київ : ІПНБ РНБОУ, 2009. – № 5 (24). – 128 c. – С. 51-57.
24. Біла книга 2007: Служба безпеки та розвідувальні органи України [Електронний ресурс] / СБУ, СЗРУ, ГУР МОУ, УР АДПСУ, НІПМБ та ІПНБ при РНБОУ ; за заг. ред. В. П. Горбуліна. – Київ, 2007. – 85 с. – Режим доступу : http://www.niisp.gov.ua/content/articles/files/whitebook-ukr-b8396.pdf
25. Білорус О. Г. Глобалізація і безпека розвитку / [О. Г. Білорус, М. О. Гончаренко, В. А. Зленко та ін.] ; НАН України. – Київ: КНЕУ, 2001. – 733 с.
26. Білорус О. Г. Економічна система глобалізму : Монографія / Олег Григорович Білорус. – Київ : КНЕУ, 2003. – 360 с.
27. Білорус О. Г. Проблеми політичної економії глобалізму. Глобалізм як світова система імперіалістичної інтеграції / Олег Григорович Білорус // Україна в глобалізованому світі : Зб. наук. праць / Редкол.: О. Г. Білорус (голова), Ю. М. Пахомов, О. С. Онищенко [та ін.] ; НАН України ; Ін-т світової економіки і міжнародних відносин ; Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського. – Київ, 2007. – 176 с. – С. 5-23.
28. Білоусов А. С. Криміналістичний аналіз об’єктів комп’ютерних злочинів : автореф. дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 / Андрій Сергійович Білоусов. – Київ : КНУ ім. Т. Шевченка, 2008. – 28 с.
29. Богуцький О. А. Договори про надання телекомунікаційних послуг : автореф. дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 / Олександр Андрійович Богуцький. – Київ : НДІ приватного права і підприємництва АПрН України, 2010. – 20 с.
30. Богуш В. М. Інформаційна безпека держави / В. М. Богуш, О. К. Юдін. – Київ : МК-Прес, 2005. – 432 с.
31. Боер В. М. Информационное право : учеб. пособие. Ч. 1 / Виктор Матвеевич Боер, Ольга Геннадиевна Павельева ; ГУАП. – Санкт-Петербург : ГУАП, 2006. – 116 c. – ISBN 5-8088-0215-6
32. Бойченко О. В. Особливості оперативно-розшукової протидії комп’ютерній злочинності [Електронний ресурс] / О. В. Бойченко, М. М. Новіков // Форум права. – 2010. – № 1. – С. 34-37. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2010-1/10bovpkz.pdf
33. Бондаренко В. О. Інформаційні впливи та інформаційні операції [Електронний ресурс] / В. О. Бондаренко, О. В. Литвиненко // Стратегічна панорама. – № 4. – 1999. – Режим доступу : http://www.niurr.gov.ua/ukr/publishing/panorama4_2000/bo_21.htm
34. Борисова Л. В. Транснаціональні комп’ютерні злочини як об’єкт криміналістичного дослідження : автореф. дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 / Лариса Володимирівна Борисова. – Київ : КНУВС, 2007. – 22 с.
35. Брижко В. М. е-боротьба в інформаційних війнах та інформаційне право : Монографія / В. М. Брижко, М. Я. Швець, В. С. Цимбалюк ; За ред. М. Я. Швеця. – Київ : НДЦПІ АПрН України, 2007. –234 с.
36. Брижко В. М. Інформаційне право: нормативні та методологічні засади упорядкування інформаційних відносин : Монографія / В. М. Брижко, М. Я. Швець. – Київ : НДЦПІ АПрН України, 2009. – 290 с.
37. Брижко В. М. Організаційно-правові питання захисту персональних даних : дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 / Валерій Михайлович Брижко. – Ірпінь : Національна академія ДПС України, 2004. – 251 с.
38. Будут заблокированы украденные и утерянные телефоны [Электронный ресурс] / Latvijas Mobilais Telefons. – 2011. – Режим доступа : http://www.lmt.lv/rus/par_lmt/presei/presei_2007?presscode=189
39. Валлерстайн И. Социальное изменение вечно? Ничто никогда не изменяется? [Электронный ресурс] / И. М. Валлерстайн ; пер. с англ. В. В. Платковский // Социологические исследования. – 1997. – № 1. – С. 8-21. – Режим доступа : http://www.ecsocman.edu.ru/images/pubs/2005/08/18/0000218628/002.WALLERSTEIN.pdf
40. Валяев В. В. Спутниковые системы в сетях мобильной связи 3-го и 4-го поколений [Електронний ресурс] / В. В. Валяєв // Наукові записки Українського науково-дослідного інституту зв’язку. – 2008. – № 5 (7). – С. 61-67. – Режим доступу : http://undiz.kiev.ua/db/v7-10.doc
41. Вершинская О. Н. Потребители ИКТ как объект научного изучения [Электронный ресурс] / О. Н. Вершинская // Информационное общество. – 2008. – Вып. 5-6. – С. 66-71. – Режим доступа : http://emag.iis.ru/arc/infosoc/emag.nsf/BPA/997415367ca70713c325757c003f5df4
42. Вечірська І. Д. Розв’язання задачі знаходження гіпотетично зв’язаних об’єктів [Електронний ресурс] / І. Д. Вечірська // Право і безпека. – 2009. – № 2. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/pib/2009_2/PB-2/PB-2_52.pdf
43. Використання оперативно-технічних засобів у протидії злочинам, що вчиняються у сфері нових інформаційних технологій : Монографія / І. Ф. Хараберюш, В. Я. Мацюк, В.А. Некрасов, О. І. Хараберюш. – Київ : КНТ, 2007. – 196 с. – (Серія : Проблеми оперативно-розшукової діяльності).
44. Винарик Л. С. Вхождение Украины в информационное общество / Л. С. Винарик, А. Я. Щедрин, Н. В. Васильева. – Донецк : ИЭП HAH Украины, 2001. – 151 с.
45. Висновок на проект Закону України „Про внесення змін до деяких законів України щодо боротьби із незаконним заволодінням мобільними терміналами” , (реєстр. № 2675 від 19.06.2008 р.) [Електронний ресурс] / Інформаційний сервер Верховного Суду України. – Режим доступу : http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/81b1cba59140111fc2256bf7004f9cd3/9d90806d0f7f61c4c22574b100442988?OpenDocument
46. Висновок на проект Закону України „Про внесення змін до деяких Законів України (щодо недопущення незаконного обмеження конституційних прав людини під час досудового слідства, оперативно-розшукової та контррозвідувальної діяльності)“ , (реєстр. № 4106 від 23.02.2009 р.) [Електронний ресурс] / Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України ; Веб-сайт Верховної Ради України. – 2011. – 5 с. – Режим доступу : http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc34?id=&pf3511=34561&pf35401=147767
47. Висновок на проект Закону України „Про внесення змін до деяких Законів України (щодо вдосконалення механізму захисту конституційних прав громадян при провадженні оперативно-розшукової та контррозвідувальної діяльності)“ , (реєстр. № 4663 від 12.06.2009 р.) [Електронний ресурс] / Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України ; Веб-сайт Верховної Ради України. – 2011. – 4 с. – Режим доступу : http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc34?id=&pf3511=35529&pf35401=147766
48. Висновок на проект Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про телекомунікації” (щодо запобігання протиправного користування кінцевим телекомунікаційним обладнання)” , (реєстр. № 2268 від 24.03.2008 р.) [Електронний ресурс] / Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України ; веб-сайт Верховної Ради України. – 2011. – 2 с. – Режим доступу : http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc34?id=&pf3511=32100&pf35401=123129
49. Висновок на проект Закону України „Про внесення змін до статті 39 Закону України „Про телекомунікації” (про основи національної безпеки в сфері телекомунікацій)” , (реєстр. № 7023 від 29.07.2010 р.) [Електронний ресурс] / Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України ; Веб-сайт Верховної Ради України. – 2011. – 2 с. – Режим доступу : http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc34?id=&pf3511=38362&pf35401=176244
50. Висновок на проект Закону України „Про внесення змін до частини четвертої статті 39 Закону України „Про телекомунікації“ (щодо встановлення на телекомунікаційних мережах технічних засобів для перехоплення комунікацій і оплати цього уповноваженими органами)” , (реєстр. № 7023-1 від 02.09.2010 р.) [Електронний ресурс] / Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України ; Веб-сайт Верховної Ради України. – 2011. – 3 с. – Режим доступу : http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc34?id=&pf3511=38444&pf35401=176321
51. Висновок на проект Закону України „Про перехоплення телекомунікацій” , (реєстр. № 4042-1 від 02.06.2005 р.) [Електронний ресурс] / Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України ; Веб-сайт Верховної Ради України. – 2011. – 8 с. – Режим доступу : http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc34?id=&pf3511=17622&pf35401=51870
52. Висновок на проект Закону України „Про перехоплення телекомунікацій” , (реєстр. № 4042-2 від 21.03.2005 р.) [Електронний ресурс] / Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України ; Веб-сайт Верховної Ради України. – 2011. – 3 с. – Режим доступу : http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc34?id=&pf3511=24030&pf35401=68745
53. Волеводз А. Г. Противодействие компьютерным преступлениям: правовые основы международного сотрудничества / А. Г. Волеводз. – Москва : Юрлитинформ, 2002. – 496 с.
54. Волков Ю. В. Правовые подходы к решению проблемы терминологии в электросвязи / Ю. В. Волков // Вестник связи. – 2006. – № 4. – С. 69-71.
55. Волков Ю. В. Правовые режимы в сфере телекоммуникаций [Электронный ресурс] / Ю. В. Волков // Телекоммуникационное право : on-line журнал о праве и технологиях. – 2010. – № 0. – С. 4-7. – Режим доступа : http://telecomlaw.ru/journal/2010_1/pdf/telelaw2010_0.pdf
56. Волков Ю. В. Субъекты телекоммуникационного права : дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.14 „Административное право; финансовое право; информационное право“ / Юрий Викторович Волков. – Екатеринбург : Уральская государственная юридическая академия, 2008. – 195 с.
57. Волков Ю. В. Телекоммуникационное право [Электронный ресурс] : Учебное пособие / Ю. В. Волков. – Екатеринбург, 2008. – 56 с. – Режим доступа : http://www.telecomlaw.ru/studyguides/UP_TLKLaw_08.htm#_Toc208752149
58. Галючек А. А. Проблеми взаємодії оперативних підрозділів ОВС з підприємствами, що надають послуги зв’язку: правовий аспект / А. А. Галючек // Взаємодія правоохоронних органів з провайдерами та операторами зв’язку в боротьбі з комп’ютерними злочинами : Матеріали регіонального наук.-практ. семінару (м. Донецьк, 12 грудня 2008 р.). – Донецьк : ДЮІ ЛДУВС, 2009. – 152 с. – С. 40-43.
59. Гамза В. А. Безопасность коммерческого банка: организационно-правовые и криминалистические проблемы : Монография / В. А. Гамза, И. Б. Ткачук. – Москва : Шумилова И. И., 2002. – 251 с. – (Серия : Бизнес, безопасность и право). – ISBN 5-89784-055-5
60. Гвоздь В. І. Розвідувальний орган Міністерства оборони України у системі забезпечення національної безпеки України / В. І. Гвоздь // Стратегічна панорама. – № 3. – 2009. – С. 53-60; Марутян Р. Р. Людина як інформаційний ресурс держави: безпека розвитку / Р. Р. Марутян // Стратегічна панорама. – № 1. – 2009. – С. 179-183.
61. Гилка У. Л. Особливості конкуренції на ринку послуг телекомунікацій [Електронний ресурс] / У. Л. Гилка // Наукові записки Українського науково-дослідного інституту зв’язку. – 2009. – № 3 (11). – С. 95-103. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/Nzundiz/2009_3/Hylka.pdf
62. Голубєв В. О. Інформаційна безпека: проблеми боротьби зі злочинами у сфері використання комп’ютерних технологій / В. О. Голубєв, В. Д. Гавловський, В. С. Цимбалюк ; За заг. ред. Р. А. Калюжного, М. Я. Швеця. – Запоріжжя : Просвіта, 2001. – 252 с.
63. Гольдштейн Б. С. Сети связи : Учебник для ВУЗов / Б. С. Гольдштейн, Н. А. Соколов, Г. Г. Яновский. – Санкт-Петербург : БХВ-Санкт-Петербург, 2010. – 400 с.
64. Горбулін В. П. Засади національної безпеки України : Підручник / В. П. Горбулін, А. Б. Качинський. – Київ : Інтертехнологія, 2009. – 272 с.
65. Горбулін В. П. Інформаційні операції та безпека суспільства: загрози, протидія, моделювання : Монографія / В. П. Горбулін, О. Г. Додонов, Д. В. Ланде ; ІПНБ при РНБОУ. – Київ : Інтертехнологія, 2009. – 164 с.
66. Господарський кодекс України : від 16.01.2003 р. № 436-IV, (редакція від 15.01.2011 р.) [Електронний ресурс] / Веб-сайт Верховної Ради України. – 2011. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=436-15&p=1269953877570970
67. Григор О. О. Формування інформаційного суспільства в Україні в контексті інтеграції в Європейський Союз (державно-управлінський аспект) : дис. … канд. з держ. управління : спец. 25.00.01 / Олег Олександрович Григор. – Львів : Львівський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, 2003. – 229 с.
68. Гурковський В. І. Організаційно-правові питання взаємодії органів державної влади у сфері національної інформаційної безпеки : дис. … канд. наук з держ. упр : спец. 25.00.02 / Володимир Ігорович Гурковський. – Київ : Національна академія державного управління при Президентові України, 2004. – 225 с.
69. Даник Ю. Г. Актуальні питання розвитку міжнародної безпеки [Електронний ресурс] / Ю. Г. Даник // Актуальні проблеми державного управління. – № 2 (34). – 2008. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Apdu/2008_2/doc/4/01.pdf
70. Данільян О. Г. Національна безпека України: сутність, структура та напрямки реалізації / О. Г. Данільян, О. П Дзьобань, М. І. Панов. – Харків : ФОЛІО, 2002. – 296 с. – ISBN 966-03-1847-2
71. Декларация тысячелетия Организации Объединенных Наций : принята Резолюцией 55/2 Генеральной Ассамблеи ООН от 8 сентября 2000 г. : A/RES/55/2 [Электронный ресурс] / Веб-сайт ООН. – 11 с. – Режим доступа : http://www.un.org/russian/documen/declarat/r55-2.pdf
72. Державна програма інформаційно-телекомунікаційного забезпечення правоохоронних органів, діяльність яких пов’язана з боротьбою із злочинністю : затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2009 р. № 321 , (редакція від 08.04.2009 р.) [Електронний ресурс] / Веб-сайт Верховної Ради України. – 2011. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=321-2009-%EF&p=1292253890017973
73. Дмитренко М. А. Розвиток України в контексті глобалізації / Микола Андрійович Дмитренко // Україна в глобалізованому світі : Зб. наук. праць / Редкол.: О. Г. Білорус (голова), Ю. М. Пахомов, О. С. Онищенко [та ін.] ; НАН України ; Ін-т світової економіки і міжнародних відносин ; Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського. – Київ, 2007. – 176 с. – С. 128-131.
74. Дніпренко Н. К. Зміна парадигми в державному управлінні інформаційною сферою: комунікативний аспект : дис. … канд. з держ. управління : спец. 25.00.01 / Наталія Костянтинівна Дніпренко. – Дніпропетровськ : Дніпропетровський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, 2005. – 218 с.
75. Довідка про стан галузі зв’язку за 2010 рік [Електронний ресурс] / Офіційний веб-сайт Державної адміністрації зв’язку Міністерства інфраструктури України. – 2011. – Режим доступу : http://stc.gov.ua/uk/publish/article/63905
76. Довідка про стан роботи спеціалізованого оперативно-пошукового підрозділу з розкриття тяжких і резонансних злочинів, учинених із застосуванням мобільного стільникового зв’язку при УКР УМВС України в Донецькій області : лист Департаменту карного розшуку МВС України від 29.12.2005 р. № 7/4-2791 // Справа УКР УМВС України в Донецькій області № 4/3. – 2006. – Т. 1. – 273 с. – С. 73-78.
77. Доктрина інформаційної безпеки України : затверджено Указом Президента України від 08.07.2009 р. № 514/2009 // Офіційний вісник України. – 2009. – № 50. – Ст. 1783.
78. Доповідна записка стосовно незаконних заволодінь мобільними телефонами : лист МВС України від 06.08.2003 р. № 8284/Гн // Справа УКР УМВС України в Донецькій області № 4/2. – 2004. – Т. 1. – 194 с. – С. 12-15.
79. Достижения в сфере информатизации и телекоммуникаций в контексте международной безопасности : Резолюция 60/45 Генеральной Ассамблеи ООН от 8 декабря 2005 г. : A/RES/60/45 [Електронний ресурс] / Веб-сайт Верховної Ради України. – 2011. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_e45&p=1247747516744013
80. Дотримання інформаційних прав і свобод українських громадян: нормативно-правове забезпечення і регулятивні важелі : Аналітичні записки щодо проблем і подій суспільного розвитку [Електронний ресурс] / С. Л. Гнатюк ; Національний інститут стратегічних досліджень. – 2010. – Режим доступу : http://www.niss.gov.ua/Monitor/May2010/01.htm
81. Дремлюга Р. И. Интернет-преступность : Монография / Роман Игоревич Дремлюга. – Владивосток : Дальневосточный гос. ун-т, 2008. – 240 с.
82. Дубов Д. В. Політико-комунікативна безпека України в контексті формування інформаційного суспільства [Електронний ресурс] / Д. В. Дубов // Веб-сайт Національного інституту проблем міжнародної безпеки України. – Київ : НІПМБ, 2007. – 10