Орищук Наталія Володимирівна. Організаційно-економічні принципи розвитку мережних структур постачальників послуг

Краткое описание

Орищук Наталія Володимирівна. Організаційно-економічні принципи розвитку мережних структур постачальників послуг: дис... канд. екон. наук: 08.06.01 / Національний авіаційний ун-т. - К., 2005

Орищук Н.В. Організаційно-економічні принципи розвитку мережних структур постачальників послуг. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 економіка, організація і управління підприємствами. Національний авіаційний університет, Київ, 2005.
Дисертаційна робота присвячена питанням розробки методологічних та теоретичних підходів до формування і розвитку мережних структур постачальників послуг. У результаті дослідження виявлено вакуум серед існуючих підходів до визначення основних термінів пов’язаних з формуванням і розвитком мережних структур, що дало змогу автору сформулювати визначення суті мережної структури і мережної взаємодії, розробити методичний підхід до перевірки ступеню мережності в сукупності підприємств. Розроблена організаційно-економічна модель оцінки ефективності розвитку мережних структур на основі показника відносного загального доходу. Викладений підхід до оцінки складових рівня розвитку торговельних підприємств, на основі економічних і психологічних чинників розвитку та методичний підхід до комплексної оцінки ефективності розвитку підприємства, за допомогою якого визначено комплексний критерій рівня розвитку за кожною складовою розвитку, що уможливлює використання індивідуального підходу до розробки заходів раціонального розвитку мережі роздрібної торгівлі міста. Все це певним чином буде сприяти формуванню національних мережних структур.

На основі розроблених підходів до управляння розвитком мережних структур були виявлені та обґрунтовані організаційно-економічні принципи, що мають істотне значення для подальшого формування національних постачальників послуг.
Проведене дослідження дозволяє зробити наступні висновки та пропозиції:

Мережна структура розглядається як автономне і цілісне організаційне утворення, ядром якого є координаційний центр, де формуються на умовах тісної взаємодії незалежні підприємства одного спрямування, як правило, з ексклюзивним потенціалом з метою досягнення синергетичного ефекту. Об’єднання організацій можна вважати, умовно, мережею, тобто одним цілим, якщо дана структура, по-перше, володіє загальними, родовими ознаками; по-друге, володіє рядом системних, специфічних особливостей, параметрів та правил взаємодії; визначено позитивні та негативні сторони формування таких організацій.
Класифіковано види мережних структур невиробничої сфери за наступними ознаками: за напрямком надання послуги, спеціалізацією, ступенем централізації, гомогенністю, територіальною структуризацією, формою об’єднання, організаційною моделлю, тривалістю зв’язку та різновидом.
На основі системного підходу досліджено логіку та зміст мережної структури; доведено, що в процесі мережної взаємодії проявляється емерджентність, на основі якої встановлюється сила зв’язку між елементами. За допомогою теорії активних систем і формальних моделей пропонується визначення організації мережної структури, як єдиного цілісного утворення із сукупності споріднених об’єктів на чолі з координаційним центром, об’єднаних на основі емерджентності, з метою досягнення стійкого синергетичного ефекту. Досліджено декомпозицію мережної структури, виявлена їх природа, процес економічного розвитку, причини інтеграційних процесів між підприємствами невиробничої сфери, що дало змогу комплексно розкрити їх суть.
Дослідження еволюції теоретичних поглядів на мережні відносини, шляхом класифікації теорій, що внесли вагомий внесок в розвиток мереж, сприяло виділенню основних параметрів мережних організацій, визначенню напрямків подальшого розвитку.
З метою вивчення тенденцій і нових шляхів розвитку мережних структур, що має теоретичне і практичне значення для корекції стратегії і тактики економічних реформ направлених на підтримання і ефективний розвиток вітчизняних мереж, досліджено еволюцію розвитку мережних структур провідних країн світу, країн СНД тощо. Виявлені основні причини змін споживчої поведінки, яка викликала перетворення в стратегіях мережних структур.
На основі визначених тенденцій вперше класифіковано та виділені пріоритетні принципи формування, функціонування і розвитку мережних структур; фактори, що чинять вплив на них в Україні на сучасному розвитку регіональної економіки.
Виділено характеристики, за якими оцінюється їх цінність для мережних роздрібних структур, якими є вартість, фінансова, асортиментна та територіальна привабливість, які в сукупності являють собою визначену систему з внутрішніми зв'язками і закономірностями, що можна визначити комплексно, на основі розроблених моделей інтегральної оцінки факторів розвитку підприємств з урахуванням отриманих експертним шляхом вагових індексів.
Комплексний вплив факторів на кінцевий результат функціонування майбутніх об’єктів мережних структур невиробничої сфери пропонується оцінити за допомогою адитивної моделі, що являє собою алгебраїчну суму ефективності складових розвитку. Недоліком моделі є складність її виконання, непостійність вагових коефіцієнтів, що змінюються разом із ринковим середовищем. Дані вагові коефіцієнти слід перераховувати при застосуванні даної моделі в інших умовах.
Розроблено методичні основи до формування емерджентної властивості мережної структури на основі експоненціального і поліноміального наближення, що за своєю суттю є процесом доведення (перевірки), що сукупність підприємств є мережею. Комбінуючи характеристики мережної структури, в процесі перевірки адекватності тісноти зв’язку між сукупністю підприємств-рівноправних агентів мережної структури можна, також, виявити збої в формуванні цілісної мережі;
Запропоновано модель оцінки ефективності розвитку мережних структур на основі показника відносного загального доходу, що буде сприяти прийняттю управлінського рішення стосовно розвитку в розрізі доцільності кількісного збільшення мережі, шляхом визначення раціональної кількості точок.
Розроблені шляхи гармонізації інтересів ведучих елементів мережної організації, які створюють передумови до створення механізму координації роботи системи, дозволяють активізувати адекватну інтересам підприємницьку ініціативу всіх учасників на високококурентному ринку постачальників послуг.