Оржинська Ельвіра Ігорівна. Метод криміналістичного аналізу злочину та злочинної діяльності

Краткое описание

Оржинська Ельвіра Ігорівна. Метод криміналістичного аналізу злочину та злочинної діяльності.- Дисертація канд. юрид. наук: 12.00.09, Нац. акад. внутр. справ. - Київ, 2015.- 258 с.

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

ОРЖИНСЬКА ЕЛЬВІРА ІГОРІВНА

УДК 343.98.06

МЕТОД КРИМІНАЛІСТИЧНОГО АНАЛІЗУ
ЗЛОЧИНУ ТА ЗЛОЧИННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза;
оперативно-розшукова діяльність

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
юридичних наук

Науковий керівник:
Іщенко Андрій Володимирович
доктор юридичних наук, професор,
заслужений юрист України

Київ – 2015

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………….. 3
РОЗДІЛ 1. СУЧАСНЕ РОЗУМІННЯ МЕТОДІВ НАУКИ………………. 12
1.1. Загально-теоретичні методи………………………………………………. 12
1.2. Прикладні (інструментальні) методи…………………………………….. 43
1.3. Методи конкретних наук………………………………………………….. 58
Висновки до розділу 1…………………………………………………………. 76
РОЗДІЛ 2. КРИМІНАЛІСТИЧНИЙ АНАЛІЗ ЗЛОЧИНУ, ЯК МЕТОД КРИМІНАЛІСТИКИ………………………………………………………….
79
2.1. Сучасне розуміння методів криміналістики……………………………... 79
2.2. Сутність, поняття та зміст методу криміналістичного аналізу злочину…………………………………………………………………………..
114
Висновки до розділу 2…………………………………………………………. 142
РОЗДІЛ 3. КРИМІНАЛІСТИЧНИЙ АНАЛІЗ ЗЛОЧИННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ………………………………………………………………….
147
3.1. Поняття злочинної діяльності та її зміст………………………………… 147
3.2. Сутність криміналістичного аналізу злочинної діяльності…………….. 181
Висновки до розділу 3…………………………………………………………. 202
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………… 205
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………....... 215
ДОДАТКИ……………………………………………………………………… 244

ВСТУП

Актуальність теми. Зміни, які відбуваються у сучасному суспільстві пов’язані з прийняттям нового Кримінального процесуального кодексу України, Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та інших нормативно-правових актів, вимагають по-новому переглянути методологічні засади криміналістики. Зазначене пов’язане з тим, що об’єм сучасних наукових знань дуже швидко збільшується. Це в свою чергу викликає необхідність вдосконалення та створення нових, більш ефективних методів засвоєння та практичного застосування отриманих знань.
Проте в криміналістичних дослідженнях вже доволі тривалий час не приділяється належна увага загальнотеоретичним основам криміналістики. Дослідження науковців здебільшого орієнтовані на методичні, тактичні техніко-криміналістичні питання розслідування певних злочинів, проведення експертиз. Зазначене призвело до того, що найбільш уразливим місцем криміналістики є брак теоретичних узагальнень щодо розвитку криміналістики в цілому та її методів зокрема.
Тому одним із головних завдань на сучасному етапі розвитку криміналістики повинна стати розробка методів теоретичної та практичної діяльності, що створить міцне наукове підґрунтя для подальшого розвитку науки та для усіх рекомендацій щодо розслідування окремих категорій злочинів.
Розвиток наукових уявлень про методи криміналістики пов’язаний, з однієї сторони, з розвитком самої криміналістики, а з іншої з формуванням філософських поглядів на методи науки в цілому.
Особливості криміналістики зумовили на ранніх етапах її розвитку використання формально-логічних методів пізнання (аналізу і синтезу, індукції та дедукції, конкретизації та абстрагування, аналогії тощо). Використання цих методів забезпечує правильність мислення за формою, отримання наукових знань за сутністю. Аналіз – це метод наукового дослідження шляхом розгляду окремих сторін, властивостей, складових частин чого-небудь. Тобто, це процес розчленування цілого на частини. Він є необхідним етапом пізнання, який нерозривно пов’язаний із синтезом, і є складовою реального процесу мислення. Аналіз є важливим методом пізнання під час розслідування кримінальних правопорушень, у процесі експертних досліджень.
На жаль, у криміналістичній науці на даний час не існує наукових досліджень, спеціально присвячених методам криміналістичного аналізу злочину та злочинної діяльності. Втім, окремі аспекти методу аналізу злочину та злочинної діяльності розкриті у працях вітчизняних і зарубіжних учених Л. І. Аркуші, В. Д. Басая, В. П. Бахіна, Р. С. Бєлкіна, В. Г. Гончаренка, А. В. Дулова, Г. А. Зоріна, В. Я. Колдіна, В. П. Колмакова, В. О. Коновалової, В. С. Кузьмічова, В. О. Образцова, В. В. Тіщенко, С. Н. Чурилова, В. Ю. Шепітько, В. С. Устинова, Н. П. Яблокова та інших.
Загалом теоретичним підґрунтям дослідження стали праці вітчизняних і зарубіжних учених у галузі криміналістики та кримінального процесу, які досліджували питання поняття та змісту методології криміналістики, окремих методів, безпосередньо злочинної діяльності, зокрема Ю. П. Аленіна, В. Д. Берназа, О. М. Васильєва, І. О. Возгріна, А. Ф. Волобуєва, В. К. Гавла, В. І. Галагана, О. О. Ексархопуло, В. А. Журавля, А. В. Іщенка, Є. П. Іщенка, Н. С. Карпова, Н. І. Клименко, І. І. Когутича, В. Є. Корноухова, І. І. Котюка, В. В. Лисенка, В. К. Лисиченка, О. Ф. Лубіна, І. М. Лузгіна, В. Г. Лукашевича, Є. Д. Лукянчикова, Г. А. Матусовського, М. В. Салтевського, М. Я. Сегая, М. О. Селіванова, В. М. Стратонова, Л. Д. Удалової, В. Г. Хахановського, П. В. Цимбала, К. О. Чаплинського, С. С. Чернявського, Ю. М. Чорноус, Б. В. Щура та інших.
Разом з тим, безпосередньо метод криміналістичного аналізу злочину не був предметом окремого наукового дослідження. Ряд важливих для теорії криміналістики напрямів даної проблеми продовжують залишатися недослідженими, а розвиток суспільства та науково-технічний прогрес породжують потребу у вдосконаленні та розробці нових методів практичної та теоретичної діяльності.
Важливе значення методу криміналістичного аналізу злочину як для теоретичних досліджень, так і для практичних дій, обумовлює актуальність здійснення такого дослідження.
Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертацію виконано відповідно до Стратегії національної безпеки України, затвердженої Указом Президента України від 12 лютого 2007 р. № 105/2007, Рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про стан злочинності у державі та координацію діяльності органів державної влади у протидії злочинним проявам та корупції», схваленого Указом Президента України від 27 жовтня 2009 р. № 870/2009, Державної програми профілактики правопорушень на період до 2015 р., схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 р. № 1209-р., Концепції державної політики у сфері боротьби з організованою злочинністю, схваленої Указом Президента України від 21 жовтня 2011 р. № 1000/2011. Дисертаційна робота виконана відповідно до Пріоритетних напрямків наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 роки, затверджених наказом МВС України від 29 липня 2010 р. № 347. Тему дисертації затверджено рішенням Вченої ради Київського національного університету внутрішніх справ від 25 травня 2010 р., протокол № 9, включено до планів науково-дослідних робіт Національної академії внутрішніх справ на 2011–2014 роки та схвалено Координаційним бюро Національної академії правових наук України (№ 1571, 2010 р.).
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є розробка теоретичних положень, що розкривають зміст та значення криміналістичного аналізу злочину та злочинної діяльності та формування на цій основі пропозицій, спрямованих на вдосконалення діяльності правоохоронних органів з розкриття, розслідування кримінальних правопорушень.
Для досягнення зазначеної мети необхідно вирішити наступні задачі:
– узагальнити сучасні уявлення про методи науки та надати власний підхід до визначення методу та розкрити сутність критеріїв їх класифікації;
– з’ясувати значення всезагальних та загальнотеоретичних методів науки, розкрити їх зміст та надати визначення;
– сформулювати визначення прикладних (інструментальних) методів дослідження та розкрити їх зміст і значення із врахуванням сучасного розвитку науки;
– охарактеризувати методи конкретних (окремих) наук;
– висвітлити стан сучасного розуміння методів криміналістики та їх класифікації;
– окреслити місце методу криміналістичного аналізу злочину в системі методів криміналістики;
– визначити сутність криміналістичного аналізу, як методу криміналістики;
– показати рівні використання методу криміналістичного аналізу;
– розкрити можливості криміналістичного аналізу у вивченні злочинної діяльності.
Об’єкт дослідження – теоретичні засади методу криміналістичного аналізу злочину і злочинної діяльності та процес його теоретичного та практичного використання для досягнення криміналістичних цілей.
Предмет дослідження – метод криміналістичного аналізу злочину та аналіз злочинної діяльності.
Методи дослідження. В основі методології дослідження лежить комплексний підхід, зумовлений багатоаспектністю поставлених завдань із використанням загальнонаукових методів (системного, логічного, структурного, функціонального). Так методологічну основу дисертації становить діалектичний метод наукового пізнання соціально-правових явищ в їх суперечностях, розвитку та змінах, що дає можливість об’єктивно з’ясувати сутність методів науки, методів криміналістики та методу аналізу злочину та аналізу злочинної діяльності в їх динаміці, їх взаємозв’язку та взаємодії (підрозділи 1.1, 1.2, 1.3, 2.1, 2.2, 3.2). В роботі комплексно використовувалася низка загальнонаукових та спеціально-галузевих методів пізнання об’єктивної дійсності. Зокрема, історичний метод дав змогу дослідити етапи розвитку (генезис) криміналістичного становлення методів криміналістики, методу аналізу злочину та аналізу злочинної діяльності (підрозділи 2.1, 2.2). Метод аналізу допоміг дослідити поняття, ознаки, види методів науки, методів криміналістики, методу аналізу злочину та аналізу злочинної діяльності (підрозділи 1.1, 1,2, 1.3, 2.1, 2.2). Використання методу синтезу дало змогу сформулювати сучасне розуміння системи методів науки, методів криміналістики, надати визначення методу аналізу злочину, надати поняття злочинної діяльності з криміналістичних позицій (підрозділи 1.1, 2.1, 2.2, 3.1). Формально-логічний і системно-структурний методи використовувалися при вивченні сутності криміналістичного аналізу злочинну та злочинної діяльності та при дослідженні поняття та змісту злочинної діяльності, (підрозділ 2.2, розділ 3). Соціологічний метод – при проведенні опитування слідчих ОВС та прокуратури з питань використання ними методів криміналістики, та викладачів вузів з питань класифікації методів криміналістики та оцінки визначення методу криміналістичного аналізу запропонованого у досліджені.
Емпіричну базу дослідження становлять узагальнені дані опитувань слідчих працівників МВС та працівників прокуратури (86 респондентів з Херсонської та Харківської областей); узагальнені дані опитувань викладачів вузів (33 респонденти з Херсонського Національного університету, Харківського національного університету внутрішніх справ та Навчально-наукового інституту права та масових комунікацій Харківського національного університету внутрішніх справ).
Наукова новизна одержаних результатів визначена метою та поставленими завданнями. Дисертаційна робота є одним із перших в Україні комплексним дослідженням методу криміналістичного аналізу злочину та злочинної діяльності.
На підставі аналізу теоретичних положень автором були розроблені і обґрунтовані висновки, які є новими або характеризуються елементами новизни, мають певне теоретичне та практичне значення. Проведене дослідження дозволяє сформулювати наступні положення наукової новизни:
вперше:
– в криміналістичній науці з урахуванням досягнень кримінології, теорії оперативно-розшукової діяльності, кримінального процесу та інших наук здійснене цілісне криміналістичне дослідження методу аналізу злочину та злочинної діяльності та визначено місце криміналістичного аналізу в системі методів криміналістики серед базисних власно-криміналістичних методів;
– окреслено теоретичні основи поняття криміналістичного аналізу злочину, на основі чого надано авторське визначення методу криміналістичного аналізу, а саме, як, базисного власного криміналістичного методу пізнання, який використовується в криміналістиці для реалізацій її завдань, розвитку теорії криміналістики та який має практичну цінність під час розслідування злочину, суть якого полягає в умовному розчленуванні усіх криміналістичних значимих об’єктів на окремі складові частини, кожна з яких вивчається у взаємодії як частина цілого;
– запропоновано розрізняти три рівні криміналістичного аналізу (методологічний, методичний та практичний);
удосконалено:
– поняття методу науки, який є не лише формою теоретичного та практичного освоєння дійсності, а перш за все є міркуванням, під час якого використовується та організаційно застосовується конкретні прийоми для досягнення мети;
– визначення допоміжно-технічних (інструментальних) методів, як якісних методів дослідження, застосування яких потребує використання різноманітних технічних пристроїв;
– поняття методу криміналістики, яке являє собою субординовану систему науково-обґрунтованих прийомів, правил, способів, які направлені на пізнання матеріальної дійсності, явищ, процесів, видів діяльності на яке спрямована теоретична (наукова) та практична діяльність по досягненню поставлених задач криміналістичного характеру;
– класифікацію методів криміналістики, яка побудована по аналогії з наведеною класифікацією методів науки, з урахуванням сучасних тенденцій розвитку методології криміналістики;
дістало подальший розвиток:
– положення, що діалектика та метафізика є всезагальними методами пізнання, які формують найбільш загальні принципи та утворюють підґрунтя для інших загальних та спеціальних методів;
– твердження, щодо класифікації методів науки на чотири рівні: всезагальні, загальні, спеціальні (окремі) методи та прикладні (інструментальні) методи;
– думка, щодо доцільності визначення об’єктом вивчення криміналістичної науки механізму злочинної діяльності та визначення змісту елементів механізму злочинної діяльності;
– теза, що методи окремих наук є вузькоспеціалізованими методами, які застосовуються лише в рамках певного дослідження або наукової галузі;
– обґрунтування можливостей практичного застосування методу криміналістичного аналізу злочинної діяльності під час розслідування злочинів, яке полягає в аналізі елементів механізму злочинної діяльності.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані та аргументовані в дисертації теоретичні положення, висновки й пропозиції упроваджено та надалі можуть бути використані у:
– практичній діяльності органів внутрішніх справ України – під час підвищення якості криміналістичної підготовки, зокрема, для удосконалення рівня застосування методу криміналістичного аналізу під час практичної діяльності; для оптимізації застосування методу криміналістичного аналізу злочинної діяльності та злочину (акт впровадження Дніпровського відділу Херсонського міського управління УМВС України в Херсонській області від 01.09.14 р., акт впровадження СВ Білозерського РВ УМВС України в Херсонській області від 03.12.2014 р.);
– навчальному процесі – як матеріали для підготовки відповідних навчально-методичних і наукових видань та для проведення занять з навчальних дисциплін «Криміналістика» та «Методи криміналістики» (акт впровадження Навчально-наукового інституту права та масових комунікацій Харківського національного університету внутрішніх справ від 21.12.2013 р.).
Особистий внесок здобувача. Сформульовані та викладені в дисертації положення, що містять наукову новизну дослідження, розроблені автором особисто. У співавторстві опубліковані: наукові статті («Сучасне розуміння методу науки»; «Злочинна діяльність у криміналістичній науці: визначення та колізії»; «Перспективи розвитку нетрадиційних методів у криміналістиці») та тези доповідей («Значення криміналістичного аналізу при розслідуванні проявів злочинної діяльності у сфері наркобізнесу»; «Поняття та значення криміналістичного аналізу»; «Перспективи розвитку методу криміналістичного аналізу злочинної діяльності»). Власні теоретичні розробки здобувача в наукових працях, опублікованих у співавторстві становлять більше 50 %. Наукові ідеї та розробки співавторів опублікованих праць у дисертації не використовувалися.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертації оприлюднені автором на шести міжнародних, всеукраїнських
науково-практичних конференціях, зокрема: «Міжнародне співробітництво ОВС у боротьбі з транснаціональною злочинністю» (м. Київ, 2010 р.), «Актуальні проблеми кримінального права, процесу та криміналістики, судової експертизи та оперативно-розшукової діяльності» (м. Одеса, 2011 р.), «Актуальні проблеми юридичної науки очима молодих вчених» (м. Донецьк, 2011 р.), «Реформування правової системи України в контексті розбудови правової держави та євроінтеграції» (м. Дніпропетровськ, 2011 р.), «Сучасні проблеми криміналістики» (м. Одеса, 2013 р.), «Юридична осінь 2013 року» (Харків, 2013 р.).
Публікації. Основні положення і висновки, що були сформульовані у дослідженні, знайшли відображення у тринадцяти наукових публікаціях, серед яких шість статей – у виданнях, включених МОН України до переліку наукових фахових видань з юридичних наук, одна стаття – у міжнародному науковому виданні, а також у шести тезах, опублікованих у збірниках доповідей науково-практичних конференцій.

Список литературы

ВИСНОВКИ

В результаті проведеного дослідження автор дійшов до наступних узагальнень та результатів.
1. Історія розвитку науки свідчить про те, що теоретичні знання є важливим елементом її розвитку, оскільки будь-яка зріла теорія є відображенням предмету у всезагальній логічній формі, яка очищена від випадковостей, і лише при цьому виступає передумовою методу. Проблема методу, методології ставилася та обговорювалася в філософії з самих ранніх етапів її становлення та продовжується і сьогодні. Відмітимо, що мабуть, немає такої наукової галузі, в якій би не порушувалося питання методології цієї галузі, оскільки метод є знаряддям розвинутої науки, який проникає в суттєві зв’язки і відносини свого предмету, що пізнає закони його розвитку та використовує ці знання для практичного оволодіння ними.
Сучасний науковий метод являє собою шлях дослідження, теорію, вчення, спосіб досягнення будь-якої мети, вирішення конкретного завдання; сукупність прийомів або операцій практичного або теоретичного освоєння (пізнання) дійсності. Разом з тим, метод – це не лише форма теоретичного або практичного освоєння дійсності (спосіб, шлях, засіб наукового дослідження чи практичної діяльності, вчення, яке веде до оволодіння істиною), метод – це перш за все міркування, він використовує та організаційно застосовує конкретні прийоми для досягнення мети.
Методи можуть бути класифіковані за різними критеріями: емпіричні та теоретичні, формальні та змістовні. Також має сенс поділ методів залежно від поділу наук – це технічні, математичні, біологічні, фізичні, хімічні, соціологічні та інші методи.
Система методології наукового пізнання може бути поділена на чотири групи: всезагальні методи (діалектика і метафізика), загальні методи (аналіз та синтез, індукція та дедукція, абстракція, аналогія, експеримент, моделювання та інші), окремі інструментальні та інші допоміжно-технічні методи та спеціальні (окремі) методи, що застосовуються в окремих науках або галузях науки.
2. Діалектика (завдяки якій пізнаються закони розвитку природи, суспільства та мислення) та метафізика (без якої діалектиці не буде чого вивчати, адже без елементів як таких немає їх руху і взаємозв’язків і взаємозалежностей, без онтології немає гносеології) – це методи, які застосовуються на будь-якому етапі пізнання, в будь-якій науковій галузі. Оскільки за їх допомогою пізнаються закони розвитку природи, суспільства, матерії, мислення. Тобто, вони є всезагальними методами.
Всезагальний метод – це метод, який формулює найбільш загальні принципи, дає певний кут зору на пізнавальні процеси, утворює підґрунтя для інших загальних та спеціальних методів, органічно вплітаючись в усі інші методи, пронизуючи їх, а через них і сам наповнюється конкретним змістом, збагачуючись на цій основі новими положеннями та рисами.
Методи, які безсумнівно також використовуються всіма науками без винятку, проте застосовуються лише на певних визначених етапах для досягнення поставленої мети є загальними методами (логічний, історичний, аналізу, синтезу, індукції, дедукції, абстрагування, аналогії, експерименту, моделювання та інші).
3. Обовʼязковим елементом структури наукового методу пізнання є інструментарій (знаряддя праці) – прилади, пристрої, механізми. У сучасній науці такі засоби пізнання отримали назву інструментальні, прикладні або допоміжно-технічні методи пізнання. Тобто методи, які мають на меті застосування будь-якого технічного або іншого приладу, механізму, пристрою.
Інші допоміжно-технічні (окремо інструментальні) методи, виділені нами окремо у зв’язку з тим, що вони здебільшого прикладні та їх застосування можливе лише за допомогою різноманітної техніки, приладів, пристроїв, механізмів (мікроскопи, лінійка, рентген, джерела ультрафіолетового та інфрачервоного випромінювання та таке інше). Вважаємо, що інструментальні методи – це якісні методи дослідження, застосування яких потребує використання різноманітних пристроїв, приладів, механізмів (мікроскоп, комп’ютер, фотоапарат, оптичні, хроматографічні пристрої тощо), технологій.
4. Окрім всезагальних та загальним методів, є вузькоспеціалізовані методи, які застосовуються лише в рамках однієї наукової галузі або взагалі окремої науки – це спеціальні (окремі методи). Ми вважаємо, що поділ методів залежно від поділу наук відноситься саме до цієї групи методів (окремі фізичні, хімічні, біологічні, медичні, соціологічні методи тощо).
5. Методи криміналістики – це складне явище, яке являє собою субординовану систему науково обгрунтованих прийомів, правил, способів, що направлені на пізнання матеріальної дійсності, явищ, процесів, видів діяльності, на яке спрямована теоретична (наукова) та практична діяльність по досягненню поставлених завдань криміналістичного характеру, щодо вивчення криміналістичної діяльності, механізму злочинної діяльності та діяльності, спрямованої на попередження злочинних проявів, виявлення злочинних проступків та боротьби з ними.
По аналогії з наведеною нами класифікацєю методології наукового пізнання, нами надана класифікація методів, які використовує криміналістика, що класифікована нами наступним чином:
1. Всезагальні методи дослідження – діалектичний та метафізичний методи.
2. Загальнонаукові методи – аналіз, синтез, опис, спостереження, порівняння, експеримент, моделювання, індукція, дедукція, метод гіпотези та аналогії та інші.
3. Запозичені спеціальні методи інших окремих наук: фізичні, хімічні, соціологічні, кібернетичні та інші методи.
4. Методи криміналістики:
1.1 Базисні власне криміналістичні методи: ідентифікації, групофікації, діагностування, ситуаційного дослідження, класифікаційного дослідження, встановлення загального джерела походження, криміналістичного аналізу злочину та інші.
1.2 Загальні власно криміналістичні методи:
1.2.1 Тактико-криміналістичні методи: метод версіювання, метод планування та організації роботи по боротьбі зі злочинністю, метод впізнання та інші.
1.2.2 Техніко-криміналістичні методи: метод кольоророзподільчої фотовідеозйомки, методи дактилоскопії, методи піроскопії, методи одорології та інші.
При цьому погоджуємося з позицію багатьох вчених, які виділяють методи практичної та теоретичної криміналістики та підкреслюють, що межа між цими рівнями методів доволі умовна.
6. Метод криміналістичного аналізу є малодослідженим методом криміналістики. Здебільшого вчені взагалі не виділяють окремо метод криміналістичного аналізу, а відносять «аналіз» до загальнонаукових методів у криміналістиці. Проте у нашому дослідження зазначено, що межа між загальними методами та окремо науковими досить умовна. Так, деякі всезагальні методи під час їх використання в певному дослідженні набувають специфічних рис, які перетворюють всезагальний метод на окремо науковий і навпаки. Криміналістика не є винятком, зокрема вона адаптує методи під свої цілі та завдання. Якщо завданням є криміналістичний аналіз злочину, злочинної діяльності, то звісно одним із методів досягнення поставленої мети і буде метод криміналістичного аналізу як метод, який дозволяє дослідити окремі сторони досліджуваного явища чи процесу. Зазначене пов’язане з тим, що об’єктом криміналістичного аналізу злочину є криміналістично значимі об’єкти (механізм злочинної діяльності, механізм слідоутворення, механізм встановлення цих слідів, механізм перетворення цих слідів у засоби доказування).
Метод криміналістичного аналізу злочину, в загальному вигляді – це власне криміналістичний метод пізнання, який використовується в криміналістиці для реалізацій її завдань, розвитку теорії криміналістики, суть якого полягає в умовному виділенні криміналістично значимого досліджуваного об’єкта на окремі складові частини, кожна з яких вивчається у взаємодії як частина цілого.
У більш вузькому розумінні криміналістичний аналіз можна трактувати як метод підходу до вивчення злочинної діяльності, її механізму під час її становлення та розвитку, суть якого полягає в умовному розчленуванні досліджуваного об’єкта (злочинної діяльності) на окремі складові частини, кожна з яких вивчається у взаємодії як частина цілого та характерними особливостями якого є: використання системи інформації у вигляді відображень об’єктів механізму злочинної діяльності, дослідження причин становлення та змін у цих об’єктах, виявлення та дослідження зв’язків між цими об’єктами.
Обґрунтовується думка, що метод криміналістичного аналізу розглядається як самостійний метод криміналістики, який належить до базисних власне криміналістичних методів.
7. У нашій роботі було виділено та розглянуто різновиди методу криміналістичного аналізу злочину, такі як метод структурного аналізу злочину, генезисний аналіз злочину, системно-комунікаційний аналіз, зв’язків і структури злочину, суб’єктивно-функціональний аналіз та інші. Суть перелічених різновидів аналізу злочину розкривається у нашому дослідженні по кожному окремо. Проте ми вважаємо, що на основі аналізу змісту цих різновидів методу аналізу злочину можливо сформулювати загальну суть методу криміналістичного аналізу злочину – максимальне використання знань криміналістики для дослідження інформації, яку обов’язково необхідно обробити під час досягнення поставленої мети чи то наукового дослідження, чи то під час розслідування кримінального провадження, яке полягає в розумовому чи фактичному поділі досліджуваної інформації, об’єкта (елементами якого виступають злочин, механізм злочинної діяльності та пов’язані з їх вчиненням явища та події), з метою їх окремого дослідження й одержання нового знання.
8. Необхідно розрізняти три рівні криміналістичного аналізу: а) методологічний; б) методичний; в) практичний.
Методологічний рівень, окрім об’єкта (злочин, механізм злочинної діяльності, механізм слідоутворення, механізм встановлення цих слідів, механізм перетворення цих слідів у засоби доказування) та предмету дослідження криміналістичного аналізу злочину, має основне завдання – завдання зі створення наукових знань про злочин та злочинну діяльність та їх подальшу інтерпретацію у висновок з формуванням криміналістичних знань щодо злочину та злочинної діяльності.
Характерною ознакою методологічного рівня є те, що він виробляється на підставі методологічного дослідження і є вже готовою розробкою для практики розслідування злочинів.
Методичний рівень є найбільш важкий, оскільки здебільшого кінцевим продуктом криміналістичної науки, який в подальшому надходить на «озброєння» слідчої практики, є окремі криміналістичні методики. Саме в змісті таких окремих методик, на основі положень і висновків загальних та окремих криміналістичних теорій, формуються криміналістичні рекомендації.
Вважаємо, що не можна прирівнювати методику криміналістичного аналізу до окремих методик по розслідуванню злочинів. Зазначене пов’язане з тим, що не можна нав’язати використовувати аналіз саме таким чином (як безпосередню рекомендацію, припис). Так, науковець-криміналіст або практичний співробітник правоохоронних органів використовує аналіз в цілях виявлення тих закономірностей дослідження того чи іншого об’єкта, які даним об’єктом керують. А до кожного об’єкта розробити методику криміналістичного аналізу неможливо, оскільки навіть майже однакові за своїм походженням, суттю об’єкти при різних криміналістичних ситуаціях аналізуються залежно від мети дослідження. Тому криміналіст, приймаючи участь в конструюванні будь-якої певної ситуації, повинен вміти використовувати криміналістичний аналіз в якості методологічної допомоги в області створення методик. Тобто, криміналістичний аналіз набуває методичного рівня у вигляді висновків, які повинні і бути кінцевим умовиводом із досліджуваного матеріалу, об’єкта.
Практичний рівень – це вже саме застосування методологічних знань та методичних рекомендацій методу криміналістичного аналізу в практичній діяльності.
9. Досліджуючи методологічні засади теоретично-криміналістичних досліджень злочинної діяльності, нами відмічено, що на сьогоднішній день в криміналістиці відсутнє єдине визначення злочинної діяльності. Зазначене пов’язане, по-перше, з відсутністю в криміналістичній літературі загальновизнаного визначення об’єкта науки криміналістики, а по-друге, з відсутністю в сучасних роботах методологічного обґрунтування розрізнення цих категорій. Наведені термінологічні неточності щодо визначення одним із об’єктів криміналістичи «злочинної діяльності» чи то «механізму злочину», «механізму злочинної діяльності», на нашу думку, призводять до методологічних помилок у наукових дослідженнях. Вважаємо, що найбільш точним є все ж таки використання терміну «механізм злочинної діяльності».
Проте проблемними є не лише наведені неточності визначення об’єкта криміналістики, а і загалом визначення термінів «злочинної діяльності», «механізму злочинної діяльності» та визначення їх елементів. Тому нами запропоновано виділяти в змісті механізму злочинної діяльності наступні елементи: елементи, що передують вчиненню злочинної діяльності (передкримінальні дії, мету, вивчення особи злочинця (особа злочинця входить саме в це коло, оскільки вона також нерозривний елемент злочину), механізм злочинної діяльності та наслідки, у тому числі у вигляді «слідової картини», інших речових доказів.
Зауважимо, що при цьому ми в будь-якому випадку не заперечуємо щодо визначення злочинної діяльності в криміналістиці загалом. У своєму дослідженні ми намагалися пояснити, що здебільшого визначення злочинної діяльності та її зміст має місце в криміналістиці в якості загальнопізнавальних понять, хоча криміналістику повинен цікавити безпосредньо механізм вчинення злочинної діяльності. Тобто, ми зазначаємо про те, що не потрібно механізм злочинної діяльності (в який входять дії з готування, вчинення приховування злочину та кінцевим результатом), поєднувати з суб’єктом злочинної діяльності, з його мотивами та цілями в одне загальне словосполучення «злочинна діяльність».
Вважаємо, що механізм злочинної діяльності як об’єкт криміналістичного аналізу можна визначити як вид людської діяльності, систему дій та поведінкових актів злочинця, направлених на досягнення злочинного результату.
Дослідження криміналістичного аналізу злочинної діяльності є складним завданням. Труднощі його наукового дослідження викликані рядом об’єктивних причин. Сутність методу криміналістичного аналізу полягає в поглибленому дослідженні різних об’єктів, елементів, дій, відображень (якщо йдеться про злочинну діяльність), матеріалів кримінальних проваджень тощо. Тобто, аналізується великий спектр елементів, наприклад, дані про суб’єкт (субʼєктів) злочину (злочиної діяльності), дані про обʼєкт злочинного посягання, дані про мету та цілі злочинного посягання, дані, що характеризують обстановку злочину, дані про механізм злочинної діяльності, під час аналізу яких будь-який елемент можна недооцінити або пропустити. Так, науковцями-юристами аналіз злочинної діяльності здійснюється за матеріалами кримінальних проваджень. Тобто, ними досліджується здебільшого ефективність діяльності практичних співробітників, а ефективність криміналістичного аналізу злочинної діяльності в діяльності по виявленню та розкриттю злочинів залежить від можливості виконання практичними співробітниками системи пошукових дій, які складаються з трьох наступних компонентів:
1. Встановити знання про природу механізмів перетворення та форми їх вираження в кінцевих станах перетворених об’єктів.
2. Розкрити можливості виконання фізичних дій по виявленню, фіксації, вилученню та оперуванню з цими об’єктами.
3. Визначити технології актуалізації потенційно змістовної в них інформації та процедур використання результатів цього процесу.
Навіть у разі застосування під час розслідування та розкриття злочинів зазначених компонентів, далеко не завжди у них залишається час та сили для кропіткої аналітичної роботи для дійсного відстеження змін механізму злочинної діяльності по певних категоріях справ. Зазначене пов’язане з тим, що оцінка ефективності діяльності практичних співробітників правоохоронних органів в кінцевому результаті визначається кількістю розкритих злочинів. Завдання аналізу вирішується ними в рамках першої по остатньому принципу, оскільки необхідність в аналізі механізму злочинної діяльності обумовлюється вимогами показників розкриття злочинів. Та хоча, як показують результати інтерв’ювання практичних співробітників, вони розуміють значення криміналістичного аналізу злочинної діяльності, злочину, постійно використовують його на практиці. Проте метод криміналістичного аналізу вони використовують не цілеспрямовано, а інтуїтивно. Вважаємо, що зазначене пов’язане з тим, що на сьогодні відсутні емпіричні приписи, технології, методики проведення такого аналізу на практиці.
Відмітимо, що аналіз злочинної діяльності у криміналістиці являє собою багатоступеневий процес. Так, деякі вихідні дані, отримані під час початкового аналізу злочинної діяльності, стають потім предметом більш поглибленого аналізу. Цей перехід від одного рівня аналізу вихідних даних до іншого забезпечується потребами і характером завдань, які виникають під час розслідування злочину чи під час наукового дослідження злочинної діяльності. При цьому аналіз матеріальних предметів (слідів) злочинної діяльності на одному ступені пізнання замінюється сформульованою картиною злочинної події, і, навпаки, аналіз уявлень про подію злочинної діяльності часто потребує звернення до експериментального аналізу матеріальних предметів, слідів щодо можливості їх утворення при даній уявленій картині.
Особливість методу криміналістичного аналізу злочинної діяльності полягає у тому, що за його допомогою втілюється дослідження об’єктів, які відображають минулі соціальні процеси, та суб’єктивні відношення до них осіб, які забезпечували, приймали участь в формуванні процесів соціального відображення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абашина Д. П. Метод и приемы экономического анализа, используемые при выявлении преступлений : [лекция] / Д. П. Абашина – Горький : ГВШ МВД СССР, 1983. – 60 с.
2. Аверьянова Т. В. Содержание и характеристика методов судебно-экспертных исследований : [монография] / Т. В. Аверьянова – Алма-Ата : Казахский НИИ судебных экспертиз, 1991. – 223 с.
3. Андреев И. Д. Проблемы логики и методологии познания / И. Д. Андреев. – М. : Изд-во «Наука», 1972. – 320 с.
4. Антонов К. В. Оперативно-економічний аналіз, як метод виявлення ознак організованих злочинів / К. В. Антонов // Теорія та практика криміналістичного забезпечення розкриття та розслідування злочинів у сучасних умовах: тези доп. Міжнар. наук.-практ. конференції – К. : Національна академія внутрішніх справ України, 2001. – Ч. ІІ – С. 5–12.
5. Анушат Э. Искусство раскрытия преступлений и законы логики (серия «Классика криминалистики») Новое издание перепечатанное с изд. 1927 г. / Эрих Анушат – К. : НВТ «Правник», 1997 – 78 с.
6. Аристотель. Сочинения // Аристотель [Собрание сочинений в 4 томах]. – Т. 2 – М. : Мысль, 1978. – 687 с.
7. Архів Дніпровського районного суду м. Херсон. Кримінальна справа № 1-98/11.
8. Архів Новокаховського міського суду Херсонської області. Кримінальна справа № 2117/1-578/11.
9. Ахтирська Н. М. Теорія та методологія криміналістичної класифікації [монографія] / Н. М. Ахтирська – К. : Ред. «Бюл. Вищої атестац. комісії України» : Вид-во «Толока», 2004. – 256 с.
10. Баев О. Я. Основы криминалистики: курс лекций / О. Я. Баев – М. : «Экзамен», 2001.– 287 с.
11. Баймуратов И. Ю. Криминалистический анализ механизма расследуемого события / И. Ю. Баймуратов // Вестник Московского университета. – М., 2003. – № 6. – С. 80–91.
12. Баршев Я. И. Основания уголовного судопроизводства с применением к российскому уголовному судопроизводству / Я. И. Баршаев. – М. : Лекс Эст, 2001 – 240 с.
13. Батороев К. Б. Кибернетика и метод аналогий : [учеб. пособие] / К. Б. Батоев – М. : «Высш. школа», 1974. – 104 с.
14. Бахин В. П. Преступная деятельность : понятие, характеристика, принципы, изучение [монография] / В. П. Бахин, Н. С. Карпов, П. В. Цымбал; под ред. П. В. Мельника – К. : Академия гос. налоговой службы Украины, 2001. – 275 с.
15. Бахин В. П. Преступная деятельность как объект криминалистического изучения : [лекция] / В. П. Бахин, Н. С. Карпов – К., 1999. – 21 с.
16. Белкин Р. С. Криминалистика и доказывание. (Методологические проблемы) / Р. С. Белкин, А. И. Винберг – М. : Юрид. лит., 1969.– 216 с.
17. Белкин Р. С. Криминалистика. Общетеоретические проблемы / Р. С. Белкин, А. И. Винберг – М. : «Юрид. лит.», 1973. – 264 с.
18. Белкин Р. С. Криминалистика : [учебный словар-правочник] / Р. С. Белкин – М. : Юристь, 1999. – 286 с.
19. Белкин Р. С. Криминалистика : проблемы, тенденции, перспективы. Общая и частные теории / Р. С. Белкин – М. : Юрид. лит., 1987. – 272 с.
20. Белкин Р. С. Курс криминалистики : [общая теория криминалистики] / Р. С. Белкин – М. : Юристь, 1997. –Т. 1. – 408 с.
21. Белкин Р. С. Курс советской криминалистики: общая теория советской криминалистики / Р. С. Белкин – М. : Редакционно-издательский отдел, 1977. – Т. 1. – 463 с.
22. Белкин Р. С. Ленинская теория отражения и методологические проблемы советской криминалистики / Р. С. Белкин – М. : Научно-исследовательский и редакционно – издательский отдел Высшей школы МВД СССР, 1970 – 130 с.
23. Белкин Р. С. Общая теория советской криминалистики / Р. С. Белкин – Саратов : Изд-во Саратовского ун-та, 1986 г. – 397 с.
24. Белкин Р. С. Собирание, исследование и оценка доказательств / Р. С. Белкин – М. : Наука, 1966. – 296 с.
25. Беляева Г. А. Методы технико-криминалистического исследования документов: [лекция] / Г. А. Беляева, А. Н. Калашников – Волгоград : ВСШ МВД СССР, 1987. – 36 с.
26. Берков В. Ф. Философия и методология науки: учебное пособие / В. Ф. Берков. – М. : Новое издание, 2004. – 336 с.
27. Большая медицинская энциклопедия : [В 30-ти томах / АМН ССР] / Гл. ред. Б. В. Петровский. – М. : Советская энциклопедия, 1981. – Т. 15. – 576 с.
28. Большая медицинская энциклопедия : [В 30-ти томах / АМН ССР] / Гл. ред. Б. В. Петровский. – М. : Советская энциклопедия, 1986. – Т. 28. – 544 с.
29. Большая медицинская энциклопедия : [В 30-ти томах / АМН ССР] / Гл. ред. Б. В. Петровский. – М. : Советская энциклопедия, 1984. – Т. 22. – 544 с.
30. Большой психологический словарь / [под ред. Б. Г. Мещерякова, В. П. Зинченко] – Спб. : Прайм – ЕВРОЗНАК, 2006. – 372 с.
31. Бондаренко Л. М. Підвищення ефективності роботи слідчого шляхом застосування компютерно-логічного аналізу фактичних даних кримінальної справи / Л. М. Бондаренко, В. В. Гевко // Теория та практика криміналістичного забезпечення розкриття та розслідування злочинів у сучасних умовах: тези доп. міжнар. наук.-практ. конференції.– К. : Національна академія внутрішніх справ України, 2001. – Ч. ІІ - С. 19 – 21.
32. Бригинець І. Поняття і сутність методу словесного портрета та його значення у практичній діяльності правоохоронних органів / І. Бригинець // Підприємство, господарство і право – К., 2008. - № 6 (150). – С. 148–150.
33. Быков Б. С. Применение рентгеновских методов анализа в экспертизе лакокрасочных материалов и покрытий / Б. С. Быков, В. В. Торяник – М. : ВНИИ МВД СССР, 1987. – 92 с.
34. Васильев А. Н. Криминалистические методы в советском уголовном процессе / А. Н. Васильев // Социалистическая законность. – М., 1984. – № 11 (601). – С. 57–60.
35. Васильев А. Н. Предмет, система и теоретические основы криминалистики / А.Н. Васильев, Н.П. Яблоков – М. : Издательство Московского университета, 1984. – 144 с.
36. Васильев А. Н. Проблемы методики расследования отдельных видов преступлений / А. Н. Васильев – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1978. – 72 с.
37. Васильев А. Н. Советская криминалистика / А. Н. Васильев – М. : Изд-во «Знание», 1970. – 49 с.
38. Вахета О. В. Аналіз методів автоматизованої обробки зображень відбитків пальців / О. В. Вахета, В. М. Струков // Право і безпека. – 2005. - № 4'3. – С. 166–169.
39. Вдовиченко Г. Г. Природознавство: світогляд, методологія, ідеологія / Г. Г. Вдовиченко. – К. : Товариство «Знання» Української РСР, 1985. – 48 с.
40. Весельський В. К. Сучасні проблеми допиту (процесуальні, організаційні й тактичні аспекти) : автореферат дис. … канд. юридичних наук: 12.00.09 / В. К. Весельський. — К. : Національна академія внутрішніх справ України, 1999. – 19 с.
41. Возгрин И. А. Научные основы криминалистической методики расследования преступлений: курс лекций / И. А. Возгрин – Санкт-Петербург : Юрид. ин-т МВД России, 1992. – Ч.1. – 100 с.
42. Волчецкая Т. С. Криминалистическая ситуалогия : [монография] / Т. С. Волчецкая; под ред. проф. Н. П. Яблокова. – М. : Калинингр. ун-т. – Калининград, 1997. – 248 с.
43. Ворожцов В. П. Гносеологическая природа и методологическая функция научной теории / В. П. Ворожцов, А. Т. Москаленко, М. П. Шубина. – Новосибирск : Наука. Сиб. отд-ние, 1990. – 287 с.
44. Гавло В. К. Методологические аспекты криминалистики на современном этапе ее развития / В. К. Гавло, В. Е. Клочко, Д. В. Ким // Вестник криминалистики. – М., 2005. – Выпуск 2 (46). – С. 4–12.
45. Гегель. Сочинения : в 10-ти томах / Гегель – М. : Государственное социально – экономическое издательство, 1939. – Т. VI. – 387 с.
46. Глущенко В. В. Прогнозирование / В. В. Глущенко – М. : Вузовская книга, 2000. – 208 с.
47. Голубович І. В. Ситуаційний підхід як методологія соціально-філософського аналізу / І. В. Голубович // Вісник Одеського інституту внутрішніх спав. – Одесса. – Вип. 4. – 1997 – С. 49–53.
48. Гончаренко В. И. О системе методов советской криминалистики / В. И. Гончаренко // Проблемы правоведенья: респ. междвед. науч. сборник – К. : Ун-т: Вища школа. Изд-во при Киев. ун-те, 1980 г. – Вып. 41. – С. 88–97.
49. Гора І. В. Криміналістика : Навчальний посібник / І. В. Гора, А. В. Іщенко, В. А. Колесник. – 4-те вид., випр. та доповн. – К. : Вид. Паливода, 2007. – 236 с.
50. Горский Д. П. Проблемы общей методологии науки диалектической логики / Д. П. Горский – М. : «Мысль», 1966. – 374 с.
51. Громов В. І. Следственная практика в примерах : Пособие для следователей / В. І. Громов; под ред. госуд. советника юстиции 3-го класса Л.Р. Шейнина – 2 издание, пересмотренное и дополненное. – М. : Юрид. издат. Мин. Юстиции СССР, 1948. – 200 с.
52. Гросс Г. Г. Руководство для судебных следователей как система криминалистики. Новое издание перепечатанное с изд. 1908 г. / Г. Г. Гросс – М. : Лекс Эст, 2002. – 1088 с.
53. Губанищев В. В. Криминалистический анализ механизма преступной деятельности в сфере экономики : дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Вадим Владимирович Губанищев. - Нижний Новгород, 2009. – 240 c.
54. Гучок А. Е. Криминалистическая методология в контексте формализации теории криминалистики / А. Е. Гучок // Вестник Академии МВД Республики Беларусь – 2008. - № 2 (16). – С. 126–130.
55. Дедов Д. И. Юридический метод : [научное эссе] / Д. И. Дедов. – М. : Волтерс Клувер, 2008. – 160 с.
56. Декарт Р. Сочинения в 2-х т. / Р. Декарт – М. : Наука, 1989. – Т. 1. – 654 с.
57. Диалектика и системный анализ / [под ред. Д. М. Гвишиани]. – М. : Наука, 1986 – 336 с.
58. Дідик М. М. ДНК – аналіз як метод криміналістики у різних країнах світу / М. М. Дідик // Вісник національного університету внутрішніх справ. – К., 2003. – № 22. – С. 34–35.
59. Домбровский Р. Г. Логический анализ понятия «Факт» / Р. Г. Домбровский // Алгоритмы и организация решений следственных задач: сборник научных трудов. – Иркутск : Изд–во Иркут. ун-та, 1982. – С. 3–5.
60. Дулов А. В. К вопросу о криминалистическом анализе преступления / А. В. Дулов // Рефераты научных сообщений на теоретическом семинаре – криминалтстических чтениях 27 октября 1977 г. – М., 1977. – Вып. 19. – С. 3–9.
61. Дулов А. В. Методологические теории криминалистики / А. В. Дулов // Вестник академии МВД республики Беларусь – 2008. - №1 (15). – С. 131–135.
62. Дулов А. В. Судебная психология / А. В. Дулов – Минск : Вышэйшая школа, 1975. – 464 с.
63. Енгельс Ф. Діалектика природи / Ф. Енгельс – К. : Політвидав України, 1980. – 357 с.
64. Євдокіменко С. В. Злочинна діяльність: сутність та криміналістичні аспекти боротьби з нею : автореферат дис.… канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 / С. В. Євдокименко – Київ, 2002 – 17 с.
65. Жогин Н. Научные методы и криминалистическая техника на вооружении следователя / Н. Жогин // Социалистическая законность. – М., 1969. – 11. – С. 15–20.
66. Жоль К. К. Методи наукового пізнання і логіка (для юристів) : [навч. пос.] / К. К. Жоль – К. : Атіка, 2001. – 288 с.
67. Журавель В. А. Проблеми теорії та методології криміналістичного прогнозування / В. А. Журавель – Харків : Право, 1999. – 304 с.
68. Загальна теорія держави та права / [за ред. В. В. Копейчикова]. – К. : Юрінком Інтер, 1998. – 320 с.
69. Зелинский А. Ф. Криминальная психология / А. Ф. Зелинский – К. : Юринком Интер, 1999. – 240 с.
70. Зелинский А. Ф. Понятие «преступная деятельность» / А.Ф. Зеленский // Советское государство и право. – М. : 1978. - № 10. – С. 98–101.
71. Зелінський А. Ф. Корислива злочинна діяльність / А. Ф. Зелінський, М. Й. Коржанський. – К. : Генеза, 1998. – 144 с.
72. Зорин Г. А. Возможности криминалистического анализа в процессах предварительного расследования, государственного обвинения и профессиональной защиты по уголовным делам [учебно-методическое пособие] / Г. А. Зорин, М. Г. Зорина, Р. Г. Зорин – М. : ООО Издательство «Юрлитинформ», – 2001. – 336 с.
73. Зорин Г. А. Теоретические основы криминалистики / Г. А. Зорин. - МН. : Амалфея, 2000. – 416 с.
74. Зорин Р. Г. Криминалистический анализ основных элементов преступления и материалов уголовного дела: [учебно-методическое пособие] / Р. Г. Зорин; [под ред. Г. А. Зорина] – Гродно: Гр.ГУ, 2001. – 186 с.
75. Исаев И. К. Материалистическая диалектика и системный метод в науке / И. К. Исаев – К. : «Вища школа», 1984–159 с.
76. Ищенко Е. П. Криминалистика : Краткий курс / Е. П. Ищенко – М. : Юридическая фирма «КОНТРАКТ»: ИНФРА – М, 2003 – 302 с.
77. Ищепко Е. П. Криминалистика : Учебник [издание второе, исправленное и дополненное] / Е. П. Ищепко, А. А. Топорков. – М. : Издательский Дом «Инфра-М», 2006. – 784 с.
78. Іщенко А. В. Наукове забезпечення протидії злочинності: посібник / А. В. Іщенко, Н. С. Карпов, Я. Ю. Кондратьєв – Нац. акад. внутр. справ України. – К. : Просвіта, 2002. – 223 с.
79. Кайсин А. А. Современные методы исследования запаховых следов (образований) / А. А. Кайсин // Эксперт криминалист – 2008. – № 2. – С. 37–39.
80. Каминский А. М. Теоретические основы криминалистического анализа организованности преступной деятельности и возможности его практического использования: дис.. ... доктора юридических наук : 12.00.09 / Александр Маратович Каминский- Ижевск, 2008. – 396 с.
81. Каминский М. К. Что есть, что может быть и чего не может быть для системы «Криминалистика» / М. К. Каминский // Вестник криминалистики – М., 2002. – Вып. 1(3). – С. 8–14.
82. Каминский А. М. Место и роль методологической рефлексии в криминалистических исследованиях организованной преступной деятельности / А. М. Каминский // Вестник криминалистики – М., 2005. – Выпуск 4 (16). – С. 90–93
83. Каминский А. М. Некоторые методологические положения теоретико-криминалистического анализа организованной преступной деятельности / А. М. Каминский // Вестник криминалистики – М., 2004 – Выпуск 4 (12) – С. 60–66.
84. Каминский А. М. Эмпирические основания криминалистического анализа организации и функционирования преступной деятельности в системе организационного преступного сообщества / А. М. Каминский // Вестник криминалистики – М., 2008. – № 2 (26). – С. 66–73.
85. Каминский А. М. Эмпирические схемы и методические предписания криминалистического анализа организованности преступной деятельности в системе «организованное преступное сообщество – коррумпированные компоненты властных структур» / А. М. Каминский // Вестник криминалистики. – М., 2008 – Выпуск 1 (25) – С. 87–91.
86. Канке В. А. Основные философские направления и концепции науки. Итоги ХХ столетия / В. А. Канке. – М. : Мысль, 2000. – 234 с.
87. Кант І. Критика чистого розуму / І. Кант ; [пер. з нім. та прим. І. Бурковського]. – К. : Юніверс, 2000. – 502 с.
88. Карпов Н. С. Використання загальних наукових методів у криміналістичному досліджені / Н. С. Карпов // Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ. – № 11 (62). – К., 2009. – С. 106–112.
89. Карпов Н. С. Злочинна діяльність : [монографія] / Н. С. Карпов – К. : вид-во Соменко Сергія, 2004. – 310 с.
90. Карпов Н. С. Злочинна діяльність / Н. С. Карпов, С. В. Евдокименко ; під ред. В. П. Бахіна. – К. : НАВСУ, 2001. – 59 с.
91. Карпунин В. А. Методологические основы естественных и технических наук / В. А. Карпунин, Б. М. Суханов, В. И. Шароградский. – Ленинград : Издательство Ленинградского университета, 1979, – 143 с.
92. Кветной М. С. Человеческая деятельность : сущность, структура, типы / М. С. Кветной – Саратов : Изд-во Сарат. ун-та, 1974. – 224 с.
93. Кедров Б. М. Предмет и взаимосвязь естественных наук / Б. М. Кедров – М. : Изд-во АН СССР, 1962. – 411с.
94. Кедров Б. М. Класификация наук : в 2 т. / Б. М. Кедров – М. : Изд-во АН СССР, 1965. – Т. 2. – 467 с.
95. Кельман М. С. Методологічне значення і предмет загальної теорії права і держави / М. С. Кельман // Державо і право : Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 44. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2009. – С. 44–47.
96. Кельман М. С. Розуміння методології правознавства в юридичній літературі / М. С. Кельман // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності – Донецьк, 2009. – № 2. – С. 3–12.
97. Кессиди Ф. X. Сократ / Ф. Х. Кессиди – СПб. : Алетейя, 2001. – 352 с.
98. Ким Д. В. Методы историко-криминалистического познания и их роль в выявлении тенденций развития науки / Д. В. Ким // История государства и права как наука. – М., 2005. – № 6. – С. 2–3.
99. Кирсанов З. И. Проблемы методологии советской криминалистики / З. И. Кирсанов // Методология судебной экспертизы. Сборник научных трудов. – М. : Изд. ВНИИСЭ, 1986. – С. 5–26.
100. Кирсанов З. И. Теоретические основы криминалистики : [учебное пособие] / З. И. Кирсанов. – М. : Академия ФСБ, 1998. – 201 с.
101. Китаев Н. Н. Нетрадиционные методы раскрытия и расследования преступлений / Н. Н. Китаев // Вестник криминалистики. – М., 2007. – № 4 (24). – С. 41–48.
102. Клименко Н. И. Логико-математические и кибернитические методы в криминалистике : [учеб. пособие] / Н. И. Клименко, П. Б. Биленчук. – К. : УМК ВО, 1988. – 104 с.
103. Клочков В. В. Преступление как объект криминалистического познания / В. В. Клочков, В. А. Образцов // Вопросы борьбы с преступностью. – М. : Юрид. лит., 1985. – Вып. 42. – С. 44–54.
104. Кобець М. В. Криміналістичне дослідження вибухонебезпечних об’єктів спеціальними засобами та методами / М. Б. Кобець // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України – К, 2005. – № 5. – С. 142–148.
105. Кобзарь В. И. О методологии отраслевых наук / В. И. Кобзарь // Общее и особенное в методологии социальных исследований : межвузовский сборник; под ред. Г. А. Подкорытова, А. О. Бороноева. Ленинград : Издательство Ленинградского университета, 1986 – Выпуск № 7. – С. 101–104.
106. Коган М. С. Человеческая деятельность / М. С. Коган– М. : Политиздат, 1974. – 328 с.
107. Колдин В. Я. Актуальные проблемы предмета, содержания и методологии криминалистики / В. Я Колдин // Предмет с система криминалистики в сфере современных исследований: сборник научных трудов. – М., 1982. – С. 34–42.
108. Колдин В. Я. Актуальные вопросы теории и методологии криминалистики / В. Я. Колдин // Методологические и теоретические проблемы юридической науки: сборник научных трудов. / Под ред. М. Н. Марченка. – М. : Изд-во Московского у-та.- 1986. – С. 140–158.
109. Колмаков В. П. Введение в курс науки советской криминалистики : лекции / В. П. Колмаков. – Одесса: Мин. высш. и сред. спец. образования УССР. Одесск. гос.ун-т им. И. И. Мечникова. Юрид. ф-т., 1973. – 46 с.
110. Колтовой Н. А. Обзор применения оптических спектральных методов в судебной экспертизе (микроспектрофотометрия) / Н. А. Колтовой // Эксперт криминалист – М., 2009. – № 1. – С. 29–35.
111. Константинов Ф. В. Научный метод – исходный принцип познания объективного мира / Ф. В. Константинов // Методологические проблемы науки: материалы заседания президиума Академии наук СССР. – М. : «Наука», 1964. – С. 247–251.
112. Копнин П. В. Гносеологические и логические основы науки / П. В. Копнин. – М. : «Мысль», 1974. – 568 с.
113. Копнин П. В. Диалектика, логика, наука / П. В. Копнин. – М. : Издательство «Наука», 1973. – 464 с.
114. Корухов Ю. Г. Криминалистическая диагностика при расследовании пре ступлений : [научно-практическое пособие] / Ю. Г. Корухов – М. : Издательская группа НОРМА – ИНФРАМ., 1998. – 288 с.
115. Коновалова В. Проблеми методології галузевих наук (на прикладі наук кримінально-процесуального циклу) / В. Коновалова // Вісник Академії правових наук України : зб. наук. пр. / редкол.: В. Я. Тацій та ін. – Х. : Право, 2012. – № 1 (68). – С. 185–192.
116. Кохановский В. П. Диалектико-материалистический метод: [учебное пособие] / В. П. Кохановский – Ростов на Дону : Изд-во Рост. ун-та, 1992. – 272 с.
117. Крестинников О. А. Система методологии криминалистики / О.А. Крестинников // Государство и право – М., 2007. – № 9 – С. 50–57.
118. Криминалистика / [под ред. В.А. Образцова].– М.