Особистісні зміни в умовах позбавлення волі

Краткое описание

ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ІМ. Г.С.КОСТЮКА
АПН УКРАЇНИ

На правах рукопису

Питлюк-Смеречинська Олександра Дмитрівна
УДК 159.923.2

Особистісні зміни в умовах позбавлення волі

19.00. 01 - загальна психологія, історія психології

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

.

Науковий керівник
доктор соціологічних наук, професор
Пірен Марія Іванівна

Київ - 2005

ЗМІСТ

ВСТУП

4

РОЗДІЛ 1.

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБИСТІСНИХ ЗМІН В УМОВАХ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ

9

1.1.

Причини та особливості правопорушної поведінки особистості в дослідженнях вітчизняних та зарубіжних вчених

9

1.2.

Психологічні дослідження процесу особистісних змін в умовах позбавлення волі

27

1.3.

Шляхи та форми впливу на особистість правопорушника у виправно-трудовій колонії

39

Висновки до розділу 1

53

РОЗДІЛ 2.

ОРГАНІЗАЦІЯ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБИСТІСНИХ ЗМІН В УМОВАХ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ

55

2.1.

Вихідні засади та обґрунтування засобів дослідження

55

2.2.

Методи дослідження та їх психометричні характеристики

61

2.3.

Психологічні передумови формування експериментальної вибірки

68

2.4.

Загальні принципи та процедурні особливості застосування діагностично-корекційного інструментарію дослідження

71

Висновки до розділу 2

82

РОЗДІЛ 3.

ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОВІДНИХ ТЕНДЕНЦІЙ ДИНАМІКИ ОСОБИСТІСНИХ ЗМІН В УМОВАХ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ

85

3.1.

Якісні характеристики мотиваційно-ціннісної сфери правопорушників

85

3.2.

Характерологічні та емоційні чинники правопорушної поведінки особи

105

3.3.

Особливості репрезентації у свідомості правопорушників картини власного життєвого шляху

123

3.4.

Психокорекція особистісних диспозицій правопорушників засобами психотренінгу

139

Висновки до розділу 3

151

ВИСНОВКИ

154

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

160

ДОДАТКИ

183

ВСТУП

Актуальність дослідження. Політичні, економічні, соціальні перетворення на шляху побудови правової держави характеризуються, з од-ного боку, лібералізацією і демократизацією всіх сфер суспільного життя, що супроводжуються відповідними правовими реформами, а з іншого, за-гостренням соціальних протиріч, міжетнічних, міжгрупових і міжосо-бистісних конфліктів. Все частішими стають акти насильницького проти-стояння, агресії, жорстокості. Саме через це зростає загальна значимість дослідження проблем правопорушної поведінки, особистості злочинця, визначення міри покарання та його виправного впливу.
Результати досліджень осіб, що перебувають в місцях позбавлення волі, свідчать, про наявність прямого взаємозв’язку між процесом адап-тації до зазначених умов і настанням особистісних змін: зокрема, підви-щується рівень агресії, частішають міжособистісні конфлікти та інші форми відхилень у поведінці.
Пошук засобів психологічного впливу на особистість, що перебуває у місцях позбавлення волі, набуває особливої гостроти, у зв'язку з тим, що ефективність виправного впливу прямо пов’язується з проблемою ресоціалізації засуджених.
Перспективним у цьому напрямку є дослідження проблеми особис-тісних змін в умовах впливу пенітенціарного стресу.
У сучасній психології надається значна увага дослідженню делін-квентної поведінки (А.Д.Глоточкін, Н.С.Гук, К.С.Лебединська, В.М.Оржихівська, О.В.Пирожков В.М.Синьов, В.А.Худик), зокрема дослідженню психологічного стану людини, позбавленої волі.
Натомість проблема особистісних змін у засуджених в умовах поз-бавлення волі, розробки засобів корекційного впливу на них залишаються до сьогодні недостатньо вивченими. Виходячи з актуальності зазначеної проблеми, недостатнього розроблення її у сучасній психології, в тому разі і пенітенціарній, а також її вагомості у розв’язанні практичних завдань психологічної допомоги особистості, було визначено тему дисертаційного дослідження Особистісні зміни в умовах позбавлення волі”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Тема дисертаційного дослідження входить до тематичного плану науково-дослідних робіт лабораторії загальної та етнічної психології Інституту психології імені Г.С.Костюка АПН України Закономірності взаємодії психічних процесів у структурі людської психіки”. Номер держ-реєстрації 0196U009286.
Тема затверджена 25 квітня 2000 року на Вченій Раді Інституту пси-хології імені Г.С.Костюка АПН України (протокол № 4) та погоджена з координаційною Радою АПН України (протокол № 9 від 25 листопада 2003 року).
Об’єкт дослідження: процес особистісних змін.
Предмет дослідження: динаміка особистісних змін у правопо-рушників в умовах позбавлення волі.
Мета дослідження полягає у теоретичному й емпіричному дослід-женні особливостей змістово-процесуальних характеристик особистісних змін в умовах позбавлення волі, а також у розробці програми психолого-педагогічних впливів, спрямованих на оптимізацію здатності засуджених до особистісних змін.
Гіпотези дослідження:
- процес особистісних змін зумовлюється як індивідуальною спе-цифікою переживання життєвої кризи, спричиненою позбавлен-ням волі, так і її тривалістю;
- послабленню дії пенітенціарного стресу, усвідомленню засуджени-ми соціальних норм, а, у наступному їхньої ресоціалізації, може сприяти впровадження в психологічну роботу у виправному закладі спеціальних корекційних засобів.
Для досягнення поставленої мети дослідження та перевірки гіпотези було поставлено такі завдання:
1. Проаналізувати і узагальнити теоретико-методологічні підходи до проблеми особистісних змін, зокрема в умовах позбавлення волі;
2. Визначити зміст і особливості динаміки особистісних змін засуд-жених за різних умов обмеження волі;
3. Розробити дослідницьку модель і засоби емпіричного дослідження, а також встановити провідні тенденції динаміки особистісних змін;
4. Розробити й обґрунтувати експериментальним шляхом програму психологічної корекції здатності позбавлених волі до особистісних змін.
Теоретико-методологічну основу дослідження склали:
Концепція діяльнісного опосередкування особистісного розвитку (М.Й.Боришевський, Г.С.Костюк, О.М.Леонтьєв, С.Д.Максименко, А.В.Пет-ровський, Л.С. Рубінштейн, Н.В. Чепелева); положення про динамічність особистісних утворень (Л.І.Анциферова, К.О.Абульханова-Славська, І.С.Кон, П.В.Лушин, Л.Є.Орбан-Лембрик, М.І.Пірен, В.Т.Циба), зокрема, в умовах життєвої кризи (Л.І.Анциферова, Б.С.Братусь, У.Т. Короленко, Т.М.Титаренко); положення та принципи суб’єктно-діяльнісного підходу (Ю.А.Александровський, Г.О.Балл, Ф.Б.Березін, А.В.Брушлінський, К.М.Гуревич, Є.О.Климов, В.І.Лебедєв, Б.Ф.Ломов, В.М.Оржехівська, В.О.Татенко), а також положення гуманістичної психології (Е.Берн, М.Еріксон, К.Роджерс), та основні засади теорії та практики психоло-гічної допомоги (Б.Д.Карвасарський, О.Ф.Бондаренко, Ф.Є.Василюк).
У ході розв'язання поставлених завдань використовувались такі методи та методики дослідження: діагностика картини життєвого шляху (Є.І.Головаха, О.О.Кронік), методика "ціннісних орієнтацій" (М.Рокич), характерологічний опитувальник (К.Леонгард), опитувальник Басса Даркі, методика оцінки динаміки особистісних трансформацій (Д.О.Олдхем, Л.Морріс), а також самооцінки мотивації схвалення (Д.Марлоу).
Організація і база дослідження: дослідження проводилось з гру-пою засуджених чоловіків віком 20-30 років, що відбувають покарання в виправній колонії посиленого режиму. На різних етапах дослідження взяло участь 345 осіб. Зокрема, на етапах констатуючого експерименту 225, а також 120 осіб, які за вчинені протиправні дії не підлягали позбавленню волі; на етапі здійснення корекційної роботи — 80 осіб, з яких було сформовано дві групи: контрольну та експериментальну. Статистичне оброблення результатів здійснювалося за допомогою пакету статистичних програм SPSS 10. Дослідження здійснювалось впродовж 2001-2003 років.
Наукова новизна дослідження полягає у тому, що в ньому вперше обґрунтовано концептуальну модель трансформації особистісних харак-теристик в умовах позбавлення волі; розроблено і апробовано методику психологічної діагностики особистісних змін в процесі відбування пока-рання, у розробленні програми психолого-педагогічного впливу шляхом втілення ефективних засобів психокорекційної роботи.
Теоретичне значення дослідження полягає у з'ясуванні психоло-гічних особливостей негативної трансформації особистості в умовах поз-бавлення волі, та визначенні психологічних засобів впливу на особистість для запобігання цим змінам.
Практичне значення дослідження полягає у розробленні діаг-ностичного інструментарію виявлення особистих змін в умовах позбавлення волі та комплексного корекційного тренінгу, спрямованого на розвиток здатності до особистісних змін.
Надійність і вірогідність результатів забезпечувалась застосу-ванням комплексу взаємодоповнюючих методів дослідження, адекватних об'єкту, предмету, меті та завданням дослідження: репрезентативністю вибірки, поєднанням кількісного та якісного аналізу отриманих емпірич-них даних, застосуванням методів математичної статистики, сучасних програм обробки даних.
Апробація та впровадження. Головні положення дисертації допо-відались та обговорювались на Всеукраїнській науково-практичній кон-ференції "Шлюбно-родинні стосунки в Україні" (Київ 2001), на першій щорічній Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених, дослідників українознавства "Минуле, сучасне й майбутнє українознав-ства" (Київ, 2004), та на засіданнях лабораторії загальної та етнічної пси-хології Інституту психології ім.Г.С.Костюка АПН України.
Зміст та результати роботи відбито у 6 публікаціях, 5 з яких надруковані у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура та обсяг роботи: Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, який налічує 249 найменувань та додатків. Загальний обсяг дисертації 208 сторінок. Робота ілюстрована 2 схемами, 21 рисунком, та17 таблицями.

Список литературы

Висновки

Підсумовуючи викладені у даному розділі теоретико-методологічні підходи до проблеми особистісних змін особистості в умовах позбавлення волі, можна констатувати наступне:
― показано, що процес формування і прояву правопорушної поведінки особистості, яка умисно здійснює правопорушення, можна розділити на два етапи: мотиваційний і етап реалізації рішення;
― поняття особистості злочинця, тобто особи, що скоїла суспільно небезпечної дії, забороненої законом, яка веде за собою кримінальну відповідальність, відображає складний комплекс, що характеризує її властивості, зв’язки та відношення, її моральний і духовний світ, а також певні передумови індивідуального розвитку, які, за певних обставин, актуалізуються у формах правопорушної поведінки;
― у складі існуючих форм психологічного стресу, окремим видом його, який виникає під впливом стресогенних факторів пенітенціарного фізичного та соціального середовища на індивіда є пенітенціарний стрес, який супроводжується порушенням психічної адаптації, певними змінами психологічної організації особистості;
― дезадаптація в умовах стресогенної адаптації розвивається поетапно у вигляді послідовних стадій психологічної кризи;
― ефективність діяльності ВТК визначається мірою досягнення цілей, що покладені на ці установи. Основними із них є виправлення і перевиховання засуджених. Проте, як засвідчує досвід, ефективність таких впливів виявляється низькою. Причиною цього є відсутність науково-психологічних обґрунтувань і засобів адекватних психологічних особливостей даного контингенту осіб, а також особливими умовами їх розвитку в системі пенітенціарних закладів.
На підставі попередніх досліджень, визначенні методик комплекс, яких дозволяє охопити увесь спектр змінних, що були предметом даного дослідження:
1. встановлена специфіка динаміки особистісних утворень, в залежності від типу скоєного злочину;
2. визначені особистісні характеристики осіб, що відбувають покарання на різних етапах їх перебування у виправних колоніях;
3. встановлені відмінності у осіб, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі і тих, які позбавленню волі не підлягали;
4. дослідження характеру впливу виховних заходів на особистість засудженого;
5. визначено шляхи оптимізації особистісної динаміки засобами психологічної корекції.
Виявлено ряд показників особистісних змін в умовах позбавлення волі, їх спільність та відмінність у досліджуваних за різними типами злочинної поведінки, а також між тими, що перебувають на різних стадіях відбування покарання.
Отримані результати можна узагальнити у таких висновках:
— показано, що відмінність злочинної поведінки від правомірної значною мірою зумовлюється відмінностями ціннісних орієнтацій, поглядів і соціальних настановлень. Безпосередні причини злочинної поведінки у різних її виявах і типах криються в особливостях ціннісно-мотиваційної системи особистості.
— У процесі відбування покарання в місцях позбавлення волі відбувається трансформація ієрархії системи ціннісних орієнтацій. На перші позиції в ієрархії цінностей зміщуються цінності пов’язані з орієнтацією на особистісні інтереси, тобто ті, що мають важливе значення для людини.
— Залежно від типології злочинних дій, у процесі відбування покарання має місце трансформація цінностей до уподібнення, що пов’язано із спільним утриманням в умовах ВК. У такому випадку у засуджених всіх типів формується протиправна орієнтація по відношенню до всіх цінностей, а це в свою чергу зменшує силу виправного і перевиховного процесу в умовах позбавлення волі.
— Виявлено взаємозв’язок типу скоєного злочину із рядом особливостей особистості. Зокрема, надмірний прояв, чи навпаки, занижений рівень вираженості, певних акцентуацій характеру.
Встановлено також зв’язок між типом злочинної поведінки із схильністю особистості до певних агресивних дій.
— Порівняння особистісних рис злочинців, які відбувають покарання в місцях позбавлення волі і тих, які за скоєні злочини позбавленню волі не підлягали, виявило низку відмінностей: у осіб, які перебувають на волі, практично всі показники особистісних характеристик більш яскраво виражені, ніж у тих, що перебувають у ВК; проте, в останніх значно вище почуття вини, тобто усвідомлення особистої суспільної небезпеки, що, в свою чергу, можна вважати позитивним фактором впливу заходів, що застосовуються у виправних колоніях.
— Виявлено взаємозв’язок агресивності із певними рисами характеру та з акцентуаціями, що можна пояснити особистісною диспозицією правопорушної поведінки та внутрішньої конфліктності.
— Характерні і змістові відмінностей особистісних "профілів" чітко простежується вплив умов позбавлення волі на особистість засудженого. Встановлено певний позитивний вплив перевиховного процесу, який здійснюється в умовах ВК, а саме у напрямку формування прагнення діяльності, зменшення авантюристичності.
― Вплив пенітенціарного стресу особливо помітний на першій і останній стадії відбування покарання.
Загалом аналіз результатів проведеного дослідження свідчить про те, що довготривале перебування у злочинному середовищі різного рівня організації, призводить до неминучої перебудови структури свідомості в напрямку тієї, що домінує у злочинному середовищі.
У результаті реалізації корекційної програми встановлено два напрямки її впливу. Перший пов’язаний із застосуванням індивідуалізованих заходів, спрямованих на посилення регулятивних функцій психіки, розвитку емоційного самоконтролю і самоуправління. Другий нормативно-мотиваційна корекція, спрямований на корекцію індивідуально-особистісної системи, норм і поведінки особистості.
Результати проведеної корекційної роботи дозволили визначити основні принципи діалогічного консультування, а саме:
принцип визнання "Я — концепції" особистості;
принцип співпереживання
принцип вільного висловлення думки, прихованні мотивів, тощо.
принцип допомоги засудженому в усвідомленні свого ідеального і реального Я”.
Отримані результати дослідження були узагальнені:
1. Здійснений аналіз досліджень проблеми особистісних змін в умовах позбавлення волі дозволив виокремити основні підходи та обґрунтувати загальну стратегію нашого дослідження.
2. В процесі відбування покарання мають місце специфічні зміни особистісних характеристик засуджених. Виявлено їх взаємозв’язок із типом скоєного злочину. Внаслідок впливу на особистість засудженого умов пенітенціарного стресу виникає життєва криза, відбувається перебудова структури свідомості, має місце негативна трансформація ціннісномотиваційної сфери, зростає агресивність
3. Динаміка і конкретний зміст особистісних змін в умовах пенітенціарного стресу перебувають у залежності від терміну перебування в колонії за трьома стадіями:
на I стадії (початок відбування строку покарання) спостерігались особистісні зміни із перевагою афективних розладів: депресія, тривога, реакція відчаю, порушення поведінки, повна ізоляція від оточуючих,
на II стадії засуджені адаптуються до вимушеного оточення та умов ВК. Ознаки пенітенціарного стресу послаблюється або зникають зовсім і меншою мірою впливають на особу.
на ІІІ стадії (завершальний етап відбування покарання), в очікуванні звільнення, стресогенна ситуація набуває особливо відчутного впливу на особу.
4. Виявлено зв'язок між особистісними характеристиками засуджених і типом скоєного злочину. Цей зв’язок є одним із детермінуючих чинників злочинної поведінки.
5. Порівняльний аналіз особистісних характеристик осіб, що відбувають покарання у вигляді позбавлення волі, і тих, які за скоєні протиправні дії позбавленню волі не підлягали, показав, що у останніх симптомокомплекс рис правопорушної поведінки більш виражений, однак у них не сформоване почуття вини.
6. Зменшенню дії пенітенціарного стресу, засвоєнню суспільних норм і цінностей, усвідомленню почуття вини за скоєний злочин, подальшій ресоціалізації засуджених сприяє розроблена та апробована корекційна програма.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамова Г.С. Возрастная психология. ― М.: Академия, 1997. ― 704 с.
2. Абульханова-Славская К.А. Деятельность и психология личности. ― М.:Наука, 1980. ― 334 с.
3. Абульханова-Славская К.А. Развитие личности в процессе жизнедея-тельности // Психология формирования и развития личности. ― М.: Наука, 1981. ― с.19-44.
4. Актуальные проблемы организации и тактики борьбы с преступностью несовершеннолетних. // Труды академии МВД СССР.― М.: Юридическая литература, 1988. С. 46-57.
5. Александровский Ю.А. Состояние психологической дезадаптации и их компенсация. ― М.: Наука, 1976. ― С. 115-130.
6. Алферов Ю.А., Козюла В.П. Дезадаптация и стресоустоичивость человека в преступной среде. ― Домодедово: РИПК МВД России, 1996. ― 111 с.
7. Алякринский В.С. Общение и его проблемы. ― М.: Мысль, 1982. ― 130с.
8. Аминев Р.А., Аминев Э.Р., Сафронов В.П. Инструментарий пенитенциарного психолога, ― Уфа: УЮИМВДРФ, 1997. ― 170 с.
9. Ананиан Л.Л. Преступность несовершеннолетних в скандинавских странах. ― М.: Наука, 1974. ― 175 с.
10. Ананьев Б.Р., Палей И.М. О психологической структуре личности // Проблемы личности, ― М.: Мысль, 1969. ― С. 39-51.
11. Андреева А.Д., Гуткин Н.И. Формирование личности в переходный период от подросткового к юношескому возрасту. ― М.: Педагогика, 1987. ― 181 с.
12. Андреева А.Д., Жуков Ю.М. Межличностное восприятие в группе. ― М.: МГУ, 1988. ― 294с.
13. Андреева Д.А. О понятии адаптации. Исследование адаптации студентов к условиям учебы в вузе // Человек и общество. ― Л.: Изд-во ЛГУ, 1973. ― С. 62-69.
14. Аникеева О.Л. Учителю о психологическом климате в коллективе. ― М.: Просвещение, 1983. ― 94 с.
15. Антонян Ю.М., Бородин С.В. Преступное поведение и психические аномалии, М.: Спартак, 1998.-216 с.
16. Антонян Ю.М., Голубев В.П., Кудряков Ю.Н., Бовин В.Г. Некоторые отличительные психологические черты личности преступника // Личность преступника и предупреждение преступлений. ― М., 1987.― С. 13-21.
17. Антонян Ю.М., Гульдан В.В. Криминальная психология, М.: Наука, 1991. ― 120 с.
18. Антонян Ю.М., Еникеев М.И., Эминов В.Е. Психология преступника и расследование преступлений. ― М.: Юрист, 1996. ― 336 с.
19. Анциферова Л.И., Личность в трудных жизненных условиях // Психологический журнал, ― 1994. ― №1 ― С. 3-19.
20. Аронс К., Крах или новая жизнь? ― М.: Мир, 1995. ― 447 с.
21. Баженов В.Г. Воспитание педагогически запущеных подросков. ― К.: Школа, 1986. ― 129 с.
22. Балл Г А. Понятие адаптации и его значение для психологии личности // Вопросы психологии. ― №1.―1989. ― С.92-100.
23. Башкатов И.П. Психология групп несовершеннолетних правонарушите-лей. (социологические и психологические особенности). ― М.: Прометей, 1993. ― 256 с.
24. Безносов С.П., Богданов В.А. Коллектив. Личность. Общение. ― Ленинград: Лениздат, 1987. ― 143 с.
25. Беличева С.А. Этот опасный” возраст. ― М.: Знание, 1982. ― 93 с.
26. Белінська І.А. Психологічні типи відхилень у розвитку особистості підлітків з алкогольною залежністю в сім’ї. // Дис. канд. псих. ― К.: 2000. ― 201с.
27. Белобородов А.Г. Образ права в структуре правосознания // Актуальные проблемы юридической психологии. ― М., 1998. ― С.48-56.
28. Березин Ф.Б. Психическая и психофизическая адаптация человека. ― Л.: Наука, 1988. ― 271 с.
29. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте. М.: Просвещение, 1968. ― 102 с.
30. Бойко В.Е. Социально-психологический климат коллектива и личность.― М.: МГУ, 1983. ― 207 с.
31. Боришевский М.И. Ведущие психологические механизмы саморегуля-ции поведения // Доклады всесоюзной конференции посвященной 90-летию со дня рождения Г.С.Костюка. Психологическая наука: проблемы и перспективы”. ― Том.1. ― К., 1992. ― С.66-74.
32. Боссарт А.Б. Парадоксы возраста или воспитания. ― М.: Просвещение, 1991.― 74 с.
33. Боуленд Б. Борьба с преступностью: проблема подростков. ― К.: ВНИИП, 1981. ― 68 с.
34. Братусь Б.С. Аномалии личности. ― М.: Мысль, 1988. ― 300 с.
35. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психо-логической диагностике. ― К.: Наукова думка, 1989. ― 200 с.
36. Бурлачук Л.Ф. Психодиагностика личности. ― К.: Здоров’я, 1989.― 168 с.
37. Бурно М.Е. Безвольная личность: выход из тупика. ― М.: Знание, 1989.― 63 с.
38. Бурно М.Е. Трудный характер и пьянство. ― К.: Вища школа, 1990.― 176 с.
39. Бушай І.М. Психологічні особливості розвитку Я-образу акцентуйованих підлітків. ― К., 2000. ― 19 с.
40. Буянов М.И. Ребенок из неблагополучной семьи. ― М.: Просвещение, 1988.― 207 с.
41. Бютнер К.С. Жить с агрессивными детьми. ― М.: Педагогика, 1991. ― 141 с.
42. Вартанян Р.А., Петров Е.С. Эмоции и поведение. ― Л.: Наука, 1989. ― 144 с.
43. Василюк Ф.Е. Психология переживания. Анализ преодоления критических ситуаций. ― М.: Изд. Моск. Ун-та, 1984. ― 200 с.
44. Васильев Н.Н. Тренинг преодоления конфликтов. ― Санкт-Петербург,: Речь, 2003. ― 170 с.
45. Васьневский Ч. Психолого-педагогический анализ причин и условий правонарушения несовершеннолетних. ― К., 1982. ― 189 с.
46. Ващенко В.І. Види конфліктів у підрозділах внутрішніх справ // Психологія. Зб. наук. праць. ― К., 2001. Випуск 12. ― С.383-392.
47. Вилюнас В.К. Психологические механизмы мотивации человека. ― М.: МГУ, 1990. ― 283 с.
48. Войтко В.І. Психологічний словник. ― К.: Вища школа, 1982. ― 125 с.
49. Волков Б.С. Мотивы преступлений // Уголовно-правовое, социологи-чески-психологическое исследование. ― Казань: Издательство казанско-го университета, 1982. ― 52 с.
50. Волков Н.П. Социометрические методы в социально-психологических исследованиях. ― Л.: Издательство ЛГУ, 1970. ― 87 с.
51. Гайдукевич Г.А. Прояви агресивності у курсантів вищих війскових закладів освіти на різних етапах підготовки. // Автореферат дис. канд. психол. наук ― К.: 2000. ― 16 с.
52. Ганнушкин П.Б. Избранные труды. ― М.: Медицина, 1964. ― 291 с.
53. Гарьковець С.О. Психологічні системи цінностей правопорушників. // Автореф. дис. канд. психол. наук ― Національний університет внутрішніх справ ― Х., 2001. ― 17 с.
54. Гель А., Ковганич В. Визначення виду виправної установи засудженим //Вісник Прокуратури, ― К., 2003, №3 ― С. 56-60.
55. Гилизев Ф.Р. Социально-психологические и уголовно-правовые черты вины. ― Уфа: БГУ, 1979. ― 63 с.
56. Гипенрейтер Ю.Б., Романова В.Я. Психология индивидуальных различий // Тексты. ― М.: МГУ, 1982. ― 270 с.
57. Глоточкин А.Д., Пирожков В.Ф. Психические состояния человека лишенного свободы. Лекция. ― М.: 1968. ― С. 84-93.
58. Глоточкин А.Д., Пирожков В.Ф. Психология коллектива заключенных. Лекция.― М., 1968. ― 90 с.
59. Глоточкин А.Д., Пирожков В.Ф. Эмоции и чувства человека лишенного свободы. ― М., 1970. ― 254 с.
60. Гостюшин А.В. Энциклопедия экстремальных ситуаций. 3 доп. издание. ― М.: Зеркало. Техника молодежи, 1996. ― 320 с.
61. Гройсман А.В. Акцентуации характера и неврозы у школьников // Психологический журнал. ― 1984. № 8 ― С.127-136.
62. Грофс А.М. Духовный кризис. ― Л.: Прогресс, 1995. ― 98 с.
63. Гудечек Я. Ценностная ориентация личности // Психология личности в социальном обществе: Активность и развитие личности. ― М.: Наука, 1989. ― С.102-110.
64. Гулевич О.А. Социальные представления о преступлениях в межличностной и массовой коммуникации // Вопросы психологии. ―, 2001. №4 ― С.53-66.
65. Гуров А.И. Профессиональная преступность: прошлое и современность.― М.: Юридическая литература 1990. ― 304 с.
66. Дагель П.С. Неосторожность: уголовно-правовые и криминогенные проблемы.― М., 1977.
67. Демичева А.В. Проблемы девиантного поведения молодежи в условиях трансформации современного украинского общества. ― Днепропетровск, 1998.― 183 с.
68. Дзюба А.В. Виконання вимог режиму в місцях позбавлення волі та працезабезпечення засуджених. // Вісник Прокуратури. ― К., , 2002. №5― С.68-71.
69. Дзюбко Л.В. Психологічні особливості ранньої шкільної дезаптації і шляхи її подолання. ― К.: 2000. ― 218 с.
70. Донцов А.И. Психология коллектива. ― М.: МГУ, 1984. ― 208 с.
71. Донченко Е.А., Титаренко Т.М. Личность, конфликт, гармония. ― К.: Политиздат Украины, 1989. ― 175 с.
72. Дубинин Н.П., Карпец И.И., Кудрявцев В.Н. Поведение, ответственность. ― М.: Политиздат, 1982. ― 300 с.
73. Дубчак Р.М. Внутріособистісні конфлікти студентів у період навчання у вузі. // Дис.канд.психол. наук ― Чернівці, 2000. ― 244 с.
74. Духонченко Я.О. Скористайтесь пересторогами однієї матері, // Поліття.― 1997. №24― 3 с.
75. Егоров М.С., Кочубей Б.И. Роль среды и наследственности в формировании индивидуальности человека.― М.: Педагогика, 1988.― 333 с.
76. Еникеев М.И., Кочетков О.Л. Общая, социальная и юридическая психология, краткий энциклопедический словарь. ― М.: Юрия, 1997.― 448с.
77. Жариков Н.М., Морозов Р.В., Хритинин Д.Ф. Судебная психиатрия. Учебник для вузов. ― М.: Издательская группа ИНФРА М-НОРМА, 1997. ― 432 с.
78. Збірка листів колишніх вихованців дитячих колоній МВС УРСР. ― К., 1958. ― 88 с.
79. Зейгарник Ю.В., Братусь Б.С. Очерки о психологии аномального развития личности. ― М.: Издательство МГУ, 1989. ― 169 с.
80. Зейгарник Ю.В., Личность и патология деятельности. ― М.: Издательство МГУ, 1971. ― 99 с.
81. Зейгарник Ю.В. Теории личности в зарубежной психологии. ― М.: Издательство МГУ, 1982. ― 128 с.
82. Зелинский А.Ф. Осознаваемое и неосознаваемое в преступном поведении. ― Харьков, 1986. ― 167 с.
83. Земская М.А. Семья и личность. ― М.: Прогресс, 1986. ― 133 с.
84. Зинченко В.П., Мещерякова Б.Г. Психологический словарь. ― М.: Педагогика-Пресс, 1996. ― 440 с.
85. Зюбин Л.М. Растить человека. ― Л.: Лениздат, 1988. ― 41 с.
86. Иванов Н.Я. Популярные нормы для определения с помощью ПДО показателей акцентуации характера у подростков // Психологическая диагностика при нервно-психических и соматических заболеваниях. ― Л.: Здоровье, 1985.― С.44-46.
87. Игошев К.Е. Психология преступных проявлений среди молодежи. Учебное пособие. ― М.: НИИФИЛ, 1971. ― 173 с.
88. Казарновська Г.Б., Долина О.П. Загальна, вікова і педагогічна психологія. ― К.: Вища школа, 1990. ― 142 с.
89. Как выжить в советской тюрьме: в помощь узнику / Авторская группа В.Ф.Абрамин и другие. ― Красноярск: Восток”, 1992. ― 191 с.
90. Калайков И. Цивилизация и адаптация. ― М.: Прогресс, 1984. ― 240 с.
91. Карелина А.А. Психологические тесты. ― М.: 2000. ― 245 с.
92. Карцева Т.Б. Личностные изменения: проблемы психологической диагностики // Человек в системе наук.― М.: Наука, 1989. ― С.483-492.
93. Киричук О.В., Роменець В.А. Основи психології. ― К.: Либідь, 1999.― 603 с.
94. Кирюшкин М.В. Механизм функционирования уголовного наказания // Правоведение. ― Санкт-Петербург, 2001. №1 ― С.144-157.
95. Клайн П. Справочное руководство по конструированию тестов. ― К.: ПАН Лтд, 1994. ― 284 с.
96. Кле М. Психология подростка. ― М.: Педагогика, 1991. ― 171с.
97. Ковалев С.В. Психология семейных отношений. ― М.: Педагогика, 1987. ― 150 с.
98. Ковалевська Ю.М. Визначення та корекція різних форм девіантної поведінки.― Х.: Університет внутрішніх справ, 1992. ― 256 с.
99. Коллектив, общение, личность // Сборник научных текстов. ― М.: Просвещение, 1983. ― 345 с.
100. Коломинский Я.Л. Социально-психологические проблемы взаимоотно-шений в малых группах // Вопросы психологии.― 1972, №6.― С.8-16.
101. Кон И.С. Постоянство и изменчивость личности // Психологический журнал ― 1987. ― №4. ― С.126-137.
102. Кон И.С. Психология ранней юности. ― М.: Просвещение, 1989. ― 254с.
103. Кон И.С. Социология личности. ― М.: Прогресс, 1970. ― 387 с.
104. Кондрашенко В.Т. Девиантное поведение подростков. ― Минск: Беларусь, 1988. ― 205 с.
105. Конончук Н.В. Формирование стиля разрешения жизненных трудностей в условиях неправильного воспитания // Психологический журнал. ― 1985 ― №3 ― С.111-117.
106. Копчинська-Сікорська Я. Наша дитина. ― К.: Білий птах, 1994.― 305 с.
107. Кораблина Е.П., Акиндинова И.А., Баканова А.А., Родина А.М. Искуство исцеления души. ― Санкт-Петербург.: Союз, 2001-319 с.
108. Коржанський М.Й. Науковий коментар кримінального кодексу України.― К.: Академія, 2001 ― С.112-125.
109. Королев В.В. Психические отклонения у подростков ― правонаруши-телей. ― М.: Медицина, 1992. ― 208 с.
110. Короленко Ц.Т. Психофизиология человека в екстремальных условиях.― Л.: Наука, 1988. ― 271 с.
111. Корнілов В.С. Військова дисципліна, як об’єкт психологічного забезпечення Львівського військово-гуманітарного інституту. ― К., 1999. ― 246 с.
112. Костенко А.Н. Воля и сознание преступника. // НАП Украины. Институт государства и права. ― К., 1995. ― 321 с.
113. Костенко О.М. Воля і свідомість злочинця. // Автореф. доктора юридичних наук, ― К., 1995. ― 46 с.
114. Костицкий М.В. Психологические методы в борьбе с правонаруши-телями. ― К.: Вища школа, 1981. ― 54 с.
115. Костюк Г.С. Развитие и воспитание // Общие основы педагогики. ― М., 1967. ― с.139-197.
116. Костюк Г.С. Актуальные вопросы формирования личности ребенка. // Советская педагогика. ― 1949, ― №11. ― С.73-101.
117. Костюк Г.С. Загальна характеристика онтогенезу людської психіки // Вікова психологія, за ред. Г.С.Костюк. ― К.: Радянська школа, 1976.― С.28-31.
118. Кравчук С.Л. Психологічний аналіз причин та факторів агресії, як прояву негативних емоцій людини// Психологія. Зб. наук. праць. ― К., 2001. ― Вип.11.― С.93-98.
119. Крайнюк В.М. Психологічні особливості проявів тривожності і агресивності у юнаків призовного віку.// Дис. канд. психол. наук ― К., 1989. ― 276 с.
120. Кроник А.А., Кроник Е.А. В главных ролях: Вы, Мы, Ты, Он, Я: психология значимых отношений. ― М.: 1989. ― С. 80-97.
121. Кроник А.А. Субьективная картина жизненного пути как предмет психологического исследования, диагностики и коррекции. // Дис. автореф. доктора психол. наук. ― М., 1994. ― 70 с.
122. Кудин А.В. Как выжить в тюрьме КГБ. ― М., 1992. ― 247 с.
123. Кудрявцев И.А., Ротинова Н.А. Криминальная агрессия. Экспертная типология и судебно-психологическая оценка. ― М.: Издательство Московского университета, 2000. ― 182 с.
124. Кудрявцев С.В. Конфликт и насильственное преступление. ― М.: Наука, 1991. ― 174 с.
125. Кузикова С.Б. Коррекция Я”-концепции, как условия преодаления конфликтности у подростков. // Дис. канд. психол. наук ― К., 2000. ― 176 с.
126. Кури Х. Имеет ли наказание привентивный эффект // Правоведение.― Санкт-Петербург, ― 2001. №3 ― С.143-156.
127. Лаврова К.Н. Улица. Компания. Подросток. ― М.: Знание, 1987. ― 63с.
128. Лангмаейер Й., Матейчик З. Психологическая депривация в детском возрасте. ― Прага: Авицениум, 1984. ― 390 с.
129. Лебединская К.С. Подростки с нарушениями в аффектной сфере. ― М.: Педагогика, 1988. ― 163 с.
130. Лебединский В.В. Нарушения психического развития у детей. // Учебное пособие. ― М.: МГУ, 1985. ― 167 с.
131. Леонгард К. Акцентуйовані особистості. ― К.: Вища школа, 1989. ― 374 с.
132. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. ― М.: Политиздат, 1977. ― 304 с.
133. Леонтьев Д.А. Личностный смысл и трансформация психического образа // Вестник Московского университета. Серия 14. Психология.― 1988. ― №2. ― С.3-14.
134. Леонтьев Д.А. Психология смысла. ― М., 1999. ― 243 с.
135. Личко А.Е. Подростковая психиатрия. ― Л.: Медицина, 1985. ― 416 с.
136. Личко А.Е. Психопатии и акцентуации харрактера у подростков. ― Л.: Медицина, 1983. ― 256 с.