ОСОБИСТІСНО-СИТУАЦІЙНА ДЕТЕРМІНАЦІЯ АГРЕСИВНОЇ ПОВЕДІНКИ ЛЮДИНИ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

Третьяков Сергій Павлович
УДК 159.922

ОСОБИСТІСНО-СИТУАЦІЙНА ДЕТЕРМІНАЦІЯ
АГРЕСИВНОЇ ПОВЕДІНКИ ЛЮДИНИ

19.00.01 загальна психологія, історія психології

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

Науковий керівник:
кандидат психологічних наук,

С.М. Морозов

доцент

Київ 2005

ЗМІСТ

ВСТУП .............................................................................................................

РОЗДІЛ І ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ДОСЛІДЖЕННЯ АГРЕСИВНОЇ ПОВЕДІНКИ ОСОБИСТОСТІ

1.1. Феномен агресії як об’єкт психологічного аналізу ....................................

1.2. Особистісно-ситуаційні детермінанти агресивної поведінки людини ...

1.3. Співвідношення константного й варіабельного у перебігу агресивної поведінки особистості ..................................................................................

Висновки до Розділу І ..........................................................................................

РОЗДІЛ ІІ ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ТА ЗАСОБИ ЕМПІРИЧНОГО
ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1. Загальна процедура та методи дослідження ...............................................

2.2. Аналіз та порівняльна характеристика отриманих результатів ................

2.3. Поведінкові кореляти агресивної поведінки та їх інтерпретація ..............

Висновки до розділу ІІ .........................................................................................

РОЗДІЛ ІІІ КОРЕКЦІЯ АГРЕСИВНОЇ ПОВЕДІНКИ ОСОБИСТОСТІ ЗАСОБАМИ ПСИХОТРЕНІНГУ

3.1. Теоретичні й організаційні передумови організації системи формувальних впливів .................................................................................

3.2. Програма корекції агресивної поведінки працівників служб охорони ....

3.3. Підсумковий аналіз та інтерпретація отриманих даних ............................

Висновки до Розділу ІІІ .......................................................................................

ВИСНОВКИ ..........................................................................................................

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ............................................................

ДОДАТКИ .............................................................................................................

ВСТУП

Актуальність дослідження. На теперішній час в Україні існує і постійно збільшується кількість різних за своїм призначенням силових структур як державного, так і приватного підпорядкування, які надають широкі послуги від охорони об’єктів до охорони приватної особи. Вказані інститути є складовими в соціальній структурі сучасного українського суспільства.
Водночас, в силу різних обставин, приватні охоронні структури мають виразну тенденцію до зростання, в той час як державні (в першу чергу у Збройних Силах) до скорочення. Оскільки виконання обов’язків приватних охоронних структур передбачає можливість використання сили, у тому числі із застосуванням зброї, це ставить особливі вимоги до працівників цих структур (моральні, психологічні, вольові, професійні тощо). У державних і приватних охоронних структурах існує певна система контролю за психічним та моральним станом співробітників, проте маловивченою залишається проблема визначення структури професійно важливих якостей працівників силових структур, чітких критеріїв їх психологічної придатності і відбору. В результаті цього в силових структурах потрапляють особи, які мають протипоказання до такого роду діяльності, що чатує потенційну небезпеку для їх успішної діяльності загалом, створення особистісного розвитку окремо узятого працівника зокрема.
Зазначається, що переважна більшість праць із досліджуваної проблематики присвячена вивченню різноманітних форм агресивної поведінки дітей та підлітків (О.Б.Бовть, Р.У.Благута, Б.М.Ткач, С.В.Харченко, Л.В.Чаговець), у тому разі, важковиховуваних і з відхиленнями в поведінці (М.А.Алемаксін, Н.В.Алікіна, М.І.Блонський, К.Бютнер, Л.М.Зюбін, Е.Квятковська-Тохович, Т.І.Короткова, Т.Н.Курбатока, Н.Ю.Максимова, М.Раттер, Л.С.Славіна). Певна кількість досліджень спрямована на вивчення особливостей прояву агресивної поведінки студентської молоді (Л.В.Бернацька, О.Ю.Дроздов, Ю.Д.Іщенко, С.Л.Кравчук, А.Е.Мелоян) менеджерів (Є.В.Тополєв), спортсменів (О.Я.Фотуйма), міліціянтів (О.М.Цільмак), на розроблення заходів попередження й корекції певних форм агресивності засобами психотренінгу (І.С.Ніколаєва, Т.В.Палько) тощо. Численні дослідження присвячені вивченню агресії та агресивності у осіб, що притягалися до кримінальної відповідальності та мають певні психопатологічні відхилення (Л.М.Балабанова, С.Н.Єніколопов, Л.Я.Жезлова, К.Є.Ігошев, І.І.Карпець, В.Н.Кудрявцев, А.Є.Лічко, Р.М.Масагутов, В.Г.Самовичев, А.І.Селецький, Н.Н.Стручков та ін.).
Певний досвід функціонування у суспільстві служби охорони як відносно самостійної, разом з тим і специфічної за своїми функціями інституції, дедалі очевидніше переконує у необхідності розроблення і впровадження ефективних технологій з метою оптимізації психологічної діагностики та корекції психічного розвитку працівників охоронної служби загалом, випадків виявів їх агресивної поведінки зокрема.
Існуючі у сьогоденній практиці дослідження проблеми підвищення ефективності служби охорони шляхом удосконалення її діяльності за рахунок головним чином організаційних і матеріальних чинників (Р.А.Калениченко, О.А.Куций, В.А.Толочек) виявляється непродуктивними, що вимагає поглибленого психологічного вивчення.
Виходячи з актуальності зазначеної проблеми, недостатнього розроблення її у сучасній психології, а також її очевидної теоретичної і практичної вагомості було визначено тему дисертаційного дослідження „Особистісно-ситуаційна детермінація агресивної поведінки людини ”.

Зв’язок теми дослідження з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження є складовою частиною науково-практичних розробок кафедри психодіагностики та медичної психології Київського національного університету ім. Тараса Шевченка ”Психодіагностика особистості”.
Тема затверджена Вченою радою факультету соціології та психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (протокол № 4 від 16.12.1999р.) і узгоджена в Раді з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні (протокол №7 від 27.09.2005р.).
Об’єкт дослідження агресивна поведінка особистості.
Предмет дослідження психологічні особливості особистісно-ситуаційних чинників у проявах агресивної поведінки працівників служби охорони.
Мета дослідження полягала у теоретичному та емпіричному дослідженні особливостей особистісно-ситуаційних чинників у перебігу агресивної поведінки охоронця, а також у розробці психотехнічних засобів, спрямованих на формування у особистості оптимальної стратегії поведінки в ускладнених ситуаціях професійної діяльності.
Основні гіпотези дослідження:
- рівень і форми вияву агресивної поведінки опосередковуються впливом особистісно-ситуаційних чинників діяльності; характер взаємодії останніх корелює з інтенсивністю, знаком і спрямованістю вказаної поведінки;
- використання активних засобів психолого-педагогічного впливу (тренінгу) може істотно оптимізувати поведінку особистості до рівня, який задовольняє психологічні критерії, необхідні для успішного виконання нею професійної діяльності.
Відповідно до мети та гіпотези дослідження було поставлені такі завдання дослідження:
1. Здійснити теоретичний аналіз сучасного стану досліджуваної проблеми, узагальнити конкретний зміст і стратегію розбудови даного дослідження.
2. Визначити особливості особистісно-ситуаційних утворень у проявіі агресивної поведінки осіб, які різняться між собою рівнем успішності здійснення охоронної діяльності.
3. На основі результатів констатуючого експерименту простежити специфіку особистісно-ситуаційних складових у проявах агресивної поведінки.
4. Розробити і апробувати програму психологічної допомоги особистості у подоланні агресивних форм поведінки.
5. Проаналізувати ефективність розробленої програми та запропонувати можливий шлях її впровадження у практику.
Методологічну основу дослідження склали загальнопсихологічні положення про сутність і розвиток особистості як суб’єкта професійної діяльності (К.О.Абульханова-Славська, А.В.Брушлінський, Г.С.Костюк, В.О.Моляко, С.Л.Рубінштейн, В.О.Татенко, В.Д.Шадріков, Т.С.Яценко); концепція діяльнісного опосередкування особистісного розвитку (О.М.Леонтьєв, С.Д.Максименко, А.В.Петровський), психологічні уявлення про природу і сутність феномена агресії (Н.В.Алікіна, С.Л.Кравчук, М.Д.Левітов, О.М.Морозов, А.А.Реан, Ф.С.Сафуанов, В.М.Синьов, Т.С.Яценко), концептуальні засади особистісно-ситуаційного підходу (Л.І.Анциферова, Л.Ф.Бурлачук, В.Н.Дружинін).
Методи дослідження. Для реалізації завдань дослідження було дібрано комплекс взаємодоповнювальних, адекватних предметові дослідження теоретико-емпіричних методів: теоретичний аналіз сучасного стану досліджуваної проблеми, емпіричні методи дослідження анкетування, спостереження, експертне оцінювання, аналіз продуктів діяльності, контент-аналіз. В основу дослідження було покладено психолого-педагогічний експеримент з використанням групових та індивідуальних технік, спрямованих на розвиток здатності особистості до саморегуляції поведінки у невизначених ситуаціях діяльності.
Отримані дані піддавалися кількісному аналізу з подальшого їх якісною інтерпретацією і змістовним узагальненням. Статистична обробка даних та графічна інтерпретація результатів здійснювалася за допомогою персонального комп’ютера на базі пакету статистичних програм SPSS 10.0.
Організація і база дослідження.
Дослідження здійснювалося упродовж 2001 - 2003 рр. на базі охоронного агентства „Ангели” і включало три етапи:
І етап (листопад 2001 року травень 2002 року) апробація психодіагностичних методик, вибір найбільш інформативних з огляду сформульованих завдань даного дослідження.
ІІ етап (вересень 2002 року березень 2003 року). На цьому етапі здійснювався аналіз отриманих даних і попереднє їх узагальнення.
На ІІІ-му етапі (квітень 2003 року листопад 2003 року) здійснювалася розробка і реалізація спеціальної корекційно-розвивальної програми.
Загальна кількість досліджуваних становила 115 осіб віком від 22 до 36 років.
Надійність і вірогідність результатів дослідження забезпечувалася використанням надійних і валідних методів дослідження, взаємоперевіркою результатів, одержаних за різними методиками, комплексним застосуванням апробованих у психології психодіагностичних методик, репрезентативністю вибірки та застосуванням методів математичної статистики із залученням сучасних програм оброблення даних.
Наукова новизна дослідження роботи полягає у:
- застосуванні особистісно-ситуаційного підходу до аналізу феномену агресії;
- уточненні деяких теоретичних уявлень про форми і види агресивної поведінки, структуру і види агресії.
- дослідженні особливостей проявів не протиправної агресивної поведінки у дорослих, що належать до „групи ризику”;
- вивченні особистісних, характерологічних і психодинамічних властивостей працівників служб охорони, які більшою чи меншою мірою сприяють формуванню різних форм агресивної поведінки, а також чинників, що впливають на вияв агресивної поведінки;
- розробці концептуальної моделі процесу психокорекції проявів агресивної поведінки та застосуванні комплексу корекційних заходів для профілактики агресивної поведінки у працівників служб охорони.
Практичне значення дослідження визначається тим, що отримані у ньому результати були покладені у зміст корекційної програми; розроблено рекомендації для психологів та керівників служб з метою діагностики і корекції агресивної поведінки працівників служб охорони. Викладені висновки і пропозиції є конкретним внеском у загально психологічну теорію розвитку агресії оскільки розширюють і поглиблюють уявлення про особистісно-ситуаційну детермінацію агресивності Результати проведеного дослідження можуть використовуватися в практичній діяльності психологічних служб організацій з метою діагностики і корекції агресивної поведінки фахівців, професійна діяльність яких пов’язана з виконанням охоронних функцій.
Апробація та впровадження. Основні положення і результати дослідження доповідалися та обговорювалися на Міжнародній науково-практичній конференції молодих науковців „Психологія сучасності: наука і практика” (Одеса, 2003), Міжнародній науково-практичній конференції „Теоретико-методологічні проблеми дослідження психології особистості: досвід минулого погляд в майбутнє” (Одеса, 2004), на Днях науки, що проводяться на факультеті соціології та психології (Київ, 2003, 2004), на засіданні кафедри психодіагностики та медичної психології Київського національного університету ім. Тараса Шевченка.
Результати дослідження використовуються при читанні курсу „Психодіагностика” для студентів, що навчаються за спеціальністю „Психологія”, „Соціальна робота” Київського національного університету ім. Тараса Шевченка.
Публікації. Зміст та результати дисертаційного дослідження відбито у 6 публікаціях автора, вміщених у фахових виданнях, включених до списку, затвердженого ВАК України.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, що налічує 231 найменування, у тому числі 15 іноземною мовою, та додатків. Основний зміст дисертації викладено на 155 сторінках. Робота містить 31 таблицю.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні здійснено теоретико-експериментальний аналіз проблеми агресії та агресивності та представлено результати емпіричного дослідження особливостей агресивної поведінки у працівників служб охорони.
Здійснений аналіз літературних джерел з досліджуваної проблеми встановив існування різних теоретичних підходів до розв’язання даної проблеми. Показано, що донині відсутнє однозначне тлумачення поняття агресії, що пояснюється складністю і різноплановістю досліджуваного феномена, а також змістом теоретичних установок дослідників.
Встановлено, що проблема агресії розв’язується за кількома напрямками: 1) тим, що пов’язує агресію зі спадковістю або біологічно зумовленими чинниками; 2) тим, що пояснює агресію як засвоєний або соціально зумовлений феномен; 3) тим, який шукає розв’язання проблеми агресії шляхом інтеграції двох попередніх напрямків. На нашу думку, продуктивним, з огляду сучасного стану розвитку психології, є особистісно-ситуаційний підхід
Виконане у даному дослідженні феномену агресії за допомогою психодіагностичних методик дозволило виявити особливості вияву агресії у працівників охоронної служби, визначити міру вияву різних форм агресії, розробити комплексну програму дослідження з урахуванням особистісних властивостей досліджуваних, а також ситуацій, що провокують агресивну поведінку.
Аналіз отриманих на діагностичному (констатуючому) етапі дослідження дозволив встановити доволі строкату картину залежностей агресивної поведінки. Досліджувані віддавали перевагу прямим формам вияву агресії за одночасним почуттям провини. На рівні переживань була виявлена висока міра негативної комунікативної установки до людей за всіма компонентами, що складали її структуру. Зазначена установка, як встановлена, сформувалася на попередніх етапах розвитку досліджуваних і зумовлювала особливість їх поведінкового і емоційного реагування.
Виявлено, що за наявності у досліджуваних виразної потреби у спілкуванні, комунікативній активності, гіпертимності, бажанні справляти враження на оточуючих спостерігалася також наявність у них добре сформованих механізмів самоконтролю, інтровертована спрямованість.
Було встановлено також, що прагнення до значущості і самозбереження власного внутрішнього світу поєднувалося у досліджуваних з аутоагресивною спрямованістю; прагнення до захисту свого внутрішнього світу від зовнішніх та внутрішніх посягань поєднувалося з орієнтацією на соціум, схильність виглядати приємно в очах оточуючих, з прагненням до спілкування; наявність незадоволеної афіліативної потреби поєднувалося з періодичною розрядкою агресії назовні або на себе, а також з презентацією своєї „всемогутності”.
У структурі досліджуваних показників зафіксовано блок захисних механізмів, спрямованих на приховування, утримання і придушення внутрішніх негативних або деструктивних імпульсів, на збереження самооцінки.
У комплексі встановлених показників виокремлюються частина із них, які обслуговують процеси самовідчудження, неприйняття, відчуття своєї недостатності, незадоволеності своїм становищем, що супроводжується зниженням контролю за своїми деструктивними тенденціями, імпульсивністю в поведінці, підсиленням процесів самодеструкції, заглибленням в себе, що знаходить свій вияв у депресивних станах, надмірній захопленості нетрадиційними релігіями, інколи у вживанні алкоголю, у зростанні агресивності та жорстокості.
Результати кореляційного аналізу дозволили виявити зв’язки форм агресії між собою, а також встановити зв’язки останніх з певними особистісними та психодинамічними властивостями особистості. Зокрема, було виявлено, що більшість форм агресії тісно пов’язані зі збудливістю, з показниками емоційної стійкості (сили Его), завуальованою жорстокістю та компонентами негативної комунікативної установки, замкненості-товариськості, з силою Супер-Его, з екзальтованістю, мрійливістю-практичністю та інтроверсією-екстраверсією.
З метою корекції встановлених не адаптивних форм поведінки була розроблена спеціальна програма формувальних впливів.
Аналіз результатів застосування програми показав, що обрана програмою стратегія корекції має значний розвивальний потенціалом.
Внаслідок узагальнення отриманих у підсумку результатів дослідження:
1. Підтверджено, що передумовою дослідження проблеми детермінації агресивної поведінки є особистісно-ситуаційний підхід.
2. Встановлено, що у досліджуваних переважають прямі форми вияву агресії за одночасним почуттям провини, а також висока міра негативної комунікативної установки до людей за всіма компонентами, що складали її структуру. Прагнення до значущості і самозбереження власного внутрішнього світу поєднується з аутоагресивною спрямованістю; прагнення до захисту свого внутрішнього світу від зовнішніх та внутрішніх посягань поєднується з орієнтацією на соціум, схильність виглядати приємно в очах оточуючих, з прагненням до спілкування; наявність незадоволеної афіліативної потреби з періодичною розрядкою агресії назовні або на себе, а також з презентацією своєї „всемогутності”.
3. Показано, що досліджувані використовують захисні механізми, спрямованих на приховування, утримання і придушення внутрішніх негативних або деструктивних імпульсів, на збереження самооцінки, на подолання депресивних станів, вживання алкоголю, зростання агресивності та жорстокості.
4. Виявлено зв’язки форм агресії з певними особистісними та психодинамічними властивостями особистості: більшість форм агресії тісно пов’язані зі збудливістю, з показниками емоційної стійкості (сили Его), завуальованою жорстокістю та компонентами негативної комунікативної установки, замкненості-товариськості, з силою Супер-Его, з екзальтованістю, мрійливістю-практичністю та інтроверсією-екстраверсією.
5. Ефективність розробленої програми корекції досягалася завдяки оволодінню досліджуваними такими засобами, що забезпечували:
1) формування позитивної Я-концепції;
2) розвиток навичок взаємодії, вміння налагоджувати співробітництво;
3) формування здатності до вияву та розуміння основних емоційних проявів;
4) досягнення оптимального рівня емоційного реагування;
5) оволодіння засобами психофізіологічної та психічної саморегуляції.
6. Доведено, що участь досліджуваних у корекційній програмі сприяла формуванню у її учасників таких особистісних утворень як покращення психоемоційного стану, підвищення працездатності, зниження рівня нервово-психічного напруження, тривожності, зменшення кількості та глибини прояву агресивності, зростання адаптаційних можливостей, зміна ставлення до оточуючих, гармонізація міжособистісних стосунків, покращення атмосфери в трудовому колективі, зниження нервозності, збільшення усвідомлення відповідальності за власні вчинки тощо.

Перспективи подальшого дослідження убачаються у встановленні кореляційних зв’язків між механізмами саморегуляції поведінки, особливостями когнітивної репрезентації ситуацій професійної діяльності і особистісними експозиціями, що дасть більш повну картину поведінки особистості, яка реалізується нею у повсякденних і особливих ситуаціях діяльності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Аболин Л.М. Психологические механизмы эмоциональной устойчивости человека. Казань, 1987. 261 с.
2. Абульханова-Славская К.А. Личностный аспект проблемы общения // Проблема общения в психологии. М., 1981. С. 218-241.
3. Абульханова-Славская К.А. Социальное мышление личности: проблемы и стратегии исследования // Психологический журнал. 1994. - № 4. С. 39-55.
4. Адави М. Проблема агрессивности поведения личности в психоанализе. Дисс. ...канд.психол.наук. К., 1991. 244 с.
5. Адлер А., Ассаджиоли Р., Юнг К.Г. и др. Трансформация и сублимация сексуальной энергии. Психоаналитические очерки. М., 1996. 240 с.
6. Адлер А. Наука жить. К., 1997. 288 с.
7. Адлер А. О невротическом характере. СПб; 1997. 388 с.
8. Адлер А. Понять природу человека. СПб, 1997. 256 с.
9. Адлер А. Практика и теория индивидуальной психологии. М., 1995. 296 с.
10. Акимушкин И.И. Проблемы этологии. М., 1985. 191 с.
11. Александровский Ю.А. Пограничные психические расстройства. Ростов-на-Дону, 1997. 576 с.
12. Алемаксин М.А. Психологическая характеристика личности подростка-нарушителя // Вопросы изучения детей с отклонениями в поведении. М., 1968. С. 87-99.
13. Алемаксин М.А. Психолого-педагогические факторы предупреждения правонарушений среди несовершеннолетних // Психология и профилактика асоциального поведения несовершеннолетних. Тюмень, 1985. С. 5-11.
14. Аликина Н.В. Возрастные психологические особенности агрессивного поведения несовершеннолетних. Дис. канд.психол.наук. К., 1989. 125 с.
15. Амбумова А.Г., Ратинов А.Р. Мультидисциплинарное исследование агрессивного типа личности // Комплексные исследования в суицидологии. Труды Московского НИИ психиатрии. М., 1986.
16. Ананьев Б.Г. О проблемах современного человеознания. М., 1977.
17. Ананьев Б.Г. Психология и проблемы человекознания: Избранные психол.труды. М. Воронеж, 1996. 384 с.
18. Андреева Г.М. Социальная психология. М., 1996. 376 с.
19. Андреева Г.М., Богомолова Н.Н., Петровская Л.А. Зарубежная социальная психология ХХ столетия: Теоретические подходы. М., 2001. c.
20. Антонян Ю.М. Психология убийства. М., 1997. 304 с.
21. Аронсон Э. Общественное животное. Введение в социальную психологию. М., 1998. 517 .с
22. Бараннік В.А. Психологічні особливості самооцінки військовослужбовців з девіантною та делінквентною поведінкою. Автореф. дис. ...канд. психол. наук. К., 2004. 18 с.
23. Безбородова Н.Я. Психологическая коррекция личности младшего подростка с отклоняющимся поведением средствами игровой деятельности: Дис. канд. психол. наук. М., 1997. 160 с.
24. Беличева С.А. Основы превентивной психологии. М., 1993. 305 с.
25. Бернацька Л.В. Теоретико-методологічні проблеми впливу макросередовища на становлення агресивної поведінки дітей та молоді // Проблеми загальної та педагогічної психології. Зб.наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. С.Д.Максименка. К., 2003. Т. 5. Ч.6. С.13-18.
26. Бех И.Д. Психологические основы нравственного развития личности: Дис. д-ра психол.наук. К., 1992. 320 с.
27. Благута Р.І. Механізми виникнення агресії підлітків // Проблеми загальної та педагогічної психології. Зб.наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. С.Д.Максименка. К., 2003. Т.5. Ч.4. С.46-51.
28. Блейхер В.М., Крук И.В. Толковый словарь психиатрических терминов. Воронеж, 1995. 640 с.
29. Блюм Г. Психоаналитические теории личности. М., 1996. 250 с.
30. Бовть О.Б. Агресивні реакції та шляхи їх корекції в молодших школярів // Автореф. дис.... канд.психол.наук. К., 2001. 18 с.
31. Богомолова С.Н. О внутриличностных детерминантах криминальной агресии // Насилие, агрессия, жестокость. Криминально-психологическое исследование. Сб.научн.трудов. М., 1989. С. 75-88.
32. Бойко В.В. Энергия эмоций в общении: взгляд на себя и на других. М., 1996. 472 с.
33. Бойко В.В. Психологические методики исследования агрессивности преступников // Насильственные преступления: природа, расследование, предупреждение. Сб.науч.трудов. М., 1994. С. 42-51.
34. Большаков В.Ю. Психотренинг: социодинамика, упражнения, игры. СПб, 1996. 384 с.
35. Боришевський М.Й. Моральні переконання та їх формування у дітей. К., 1979. 48 с.
36. Боришевский М.И. Развитие саморегуляции поведения школьников: Дис. ...д-ра психол. наук. М., 1990. 80с.
37. Братусь Б.С. Аномалии личности. М., 1988. С. 74-80.
38. Братусь Б.С. Нравственное сознание личности. М., 1985. 64 с.
39. Брунер Дж. Психология познания. М., 1977. 412 с.
40. Бурлачук Л.Ф., Коржова Е.Ю. Психология жизненных ситуаций. М., 1998. 263 с.
41. Бурлачук Л.Ф., Михайлова Н.Б. К психологической теории ситуаций // Психологический журнал. 2002. - № 1. С.5-17.
42. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психодиагностике. К., 1989. 200 с.
43. Бэрон Р., Ричардсон Д. Агрессия. Спб, 1997. 336 с.
44. Бютнер К. Жить с агрессивными детьми. М., 1991. 141 с.
45. Вагенас Э. Динамика агрессивности у дошкольников в условиях разных стилей воспитания. Дис.канд.психол.наук. М., 1995. 152 с.
46. Вареник В.В. Інженерно-психологічне забезпечення професійного відбору до державної пожежної охорони України. Автореф. дис. ...канд. психол. наук. К., 2001. 20 с.
47. Вартонян Г.А., Петров Е.С. Эмоции и поведение. Л., 1989. 145 с.
48. Васильев В.Л. Юридическая психология. СПб, 1997. 656 с.
49. Васильева Г.С. Взаимосвязь агрессивного отношения к людям социального статуса в межличностых отношениях и свойств темперамента // Темперамент. Системное исследование. Пермь, 1976. С. 65-69.
50. Василюк Ф.Е. Психология переживания: анализ преодоления кризисных ситуаций. М., 1984. 228 с.
51. Ващенко Г. Виховний ідеал. Полтава, 1984. 155 с.
52. Величковский Б.М.,Ю Зинченко В.П., Лурия А.Р. Психология восприятия. М., 1975. -114с.
53. Вигдорчик М.И., Вигдорчик М.Е., Псядло Э.М. Руководство по применению психодиагностической методики «Hand-test». Одесса, 1998. 80 с.
54. Вигдорчик М.И., Жданова М.Е. Метод Леопольда Сонди как инструмент теориии судьбоанализа (концептуальные подходы к теории и практическому применению). Кемерово, 1997. 148 с.
55. Вигдорчик М.И. Психоаналитические подходы к интерпретации цветового теста Люшера. Одесса, 1995. 30 с.
56. Вигдорчик М.И. Сонди как основной инструмент теории судьбоанализа. Одесса, 1995. 110 с.
57. Вилюнас В.К. Психологические механизмі биологической мотивации. М., 1990. 143 с.
58. Вилюнас В.К. Психология ємоциональніх явлений. М., 1976. 223 с.
59. Выготский Л.С. Собр.соч. в 6-ти томах. М., 1993. Т. 3. 364 с.
60. Гаддини Е. По ту сторону инстинкта смерти: проблемы психоаналитического исследования агрессии // Психоанализ в развитии: Сб.переводов. Екатеринбург, 1988. С. 108-127.
61. Ганнушкин П.Б. Клиника психопатий: их статистика, динамика, система. М., 1964. - 121 с.
62. Гарбузов В.И. Практическая психотерапия, или как вернуть ребенку и подростку уверенность в себе, истинное достоинство и здоровтье. СПб, 1994. 160 с.
63. Гибсон Дж. Психологический подход к зрительному восприятию. М., 1988. с.
64. Годфруа Ж. Что такое психология. М., 1992. Т. 1. 496 с. Т. 2 376 с.
65. Головко О.А. Формирование саморегуляции поведения у детей а аффективными проявлениями: Дис.канд.психол.наук. К., 1986. -180 с.
66. Дикая Л.Г. Становление новой системы психической регуляции в экстремальных условиях деятельности // Принцип системности в психологических исследованиях. М., 1990. С. 103-114.
67. Дикая Л.Г., Махнач А.В. Отношение человека к неблагоприятным жизненным событиям и факторы их формирования // Психологический журнал. 1996. - № 3. С. 137-148.
68. Додонов Б.И. В мире эмоций. К., 1987. 216 с.
69. Донченко Е.А., Титаренко Т.М. Личность: Конфликт, гармония. К., 1989. 176 с.
70. Дроздов О.Ю. Соціально-психологічні фактори динаміки агресивної поведінки молоді: Автореф.дис. канд.психол.наук. К., 2003. 20 с.
71. Дружинин В.Н. Ситуационный подход к психологической диагностике способностей // Психологический журнал. 1991. № 2. С. 94-104.
72. Дубинин Н.П., Карпец И.И., Кудрявцев В.Н. Генетика, поведение, ответственность: О природе антиобщественных поступков и путях их предупреджения. М., 1989. 351 с.
73. Егидес А.П. Психологическая концепция конфликтного общения // Психологический журнал. 1984. Т. 5. - № 5. С. 52-62.
74. Егошкин Ю.В. Диагностика и коррекция агрессивного поведения у детей дошкольного возраста: Дис.канд.психо.наук. М., 1995. 167 с.
75. Емельянов Ю.Н. Активное социально-психологическое обучение. Л. 1985. 167 с.
76. Ениколапов С.А. Агрессивность как специфическая форма активности и возможности ее исследования на контингенте преступников // Психологическое изучение личности преступника. М., 1976. С.83-115.
77. Ерина С.И., Колесниченко Н.А. Тест «Рука». Руководство. Ярославль, 1994. 24 с.
78. Жуков Ю.М., Пилипейченко Ю.Г. Школа делового общения для менеджеров: Краткое введение в курс интенсивного социально-психологического обучения. М., 1989. 127 с.
79. Журбин В.И. Понятие психологической защиты в концепциях З.Фрейда и К.Роджерса // Вопросы психологии. 1990. - № 4. С. 14-22.
80. Завражин С.А. Агрессивные фантазии в детском и подростковом возрасте. Вопросы психологии. 1993 - № 5. С.43-49.
81. Запухляк О.З. Особливості агресії акцентуйованих підлітків // Проблеми загальної та педагогічної психології. Зб.наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. С.Д.Максименка. К., 2004. Т.6. Вип. 1. С. 152-157.
82. Захаров В.П. Практические рекомендации по ведению групп социально-психологического тренинга: методические указания. Л., 1990. 56 с.
83. Зейгарник Б.В., Братусь Б.С. Очерки по психологии аномального развития личности. М., 1980. 169 с.
84. Зинченко В.П., Мамардашвили М.К. Проблема объективного метода в психологии // Вопросы философии. 1977. - № 7. С. 109-125.
85. Знаков В.В. Понимание ассоциальными подростками ситуации насилия и унижения человеческого достоинства // Вопросы психологии. 1990. - № 1. С.54-62.
86. Зюбин Л.М. Психология ассоциального поведения несовершеннолетних: Дис.д-ра психол.наук. Л., 1969. 681 с.
87. Игошев К.Е. Психология преступных преступлений среди молодежи. М., 1971. 171 с.
88. Игры обучение, тренинг, досуг/ Под ред. В.В.Петрусинского. М., 1994. 368 с.
89. Изард К.Е. Эмоции человека. М., 1980. 440 с.
90. Ильина И.Ю. Аффективное поведение и его коррекция в младшем школьном возрасте: Дис.канд.психол.наук. М., 1996. 161 с.
91. Іщенко Ю.Д. Особистісні риси нормальних індивідів, схильних до агресії // Проблеми загальної та педагогічної психології. Зб.наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. С.Д.Максименка. К., 2003. Т. 5. Ч.2. С.85-88.
92. Калениченко Р.А. Психологічне забезпечення ефективності професійної діяльності підрозділів охорони: Автореф.дис. ...канд.психол.наук. К., 2004. 19 с.
93. Кащенко В.П. Педагогическая коррекция: Исправление недостатков характера у детей и подростков. М., 1994. 223 с.
94. Квятковская-Тохович Э. Агрессивность и конфликтность несовершеннолетних правонарушений как объект педагогического изучения и воздействия: Автореф.дисс. канд.психол.наук. М., 1979. 23 с.
95. Клищевская М.В., Солнцева Г.Н. Профессионально-важные качества как необходимые и достаточные условия прогнозирования успешности деятельности // Вестник Моск. Ун-та. Серия 14. Психология. 1999. - № 4. С.61-66.
96. Кляйн М. Некоторые теоретические выводы, касающиеся эмоциональной жизни ребенка // Психоанализ в развитии: Сб. переводов. Екатеринбург, 1988. С. 59-107.
97. Ковалев П.А. Возрастно-половые особенности отражения в сознании структуры собственной агрессивности и агрессивного поведения: Дис.канд.психол.наук. СПб, 1996. 161 с.
98. Колосова С.Л. Психологические особенности агрессивности детей 5-7 летнего возраста: Дис.канд.психол.наук. М., 1994. 222 с.
99.