ОСОБИСТІСТЬ КОМПОЗИТОРА В УКРАЇНСЬКІЙ МУЗИЧНІЙ КУЛЬТУРІ ХХ ст.

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ

На правах рукопису

КУМЕДА Тетяна Андріївна

УДК 78.03(477)”19”(043.5)

ОСОБИСТІСТЬ КОМПОЗИТОРА
В УКРАЇНСЬКІЙ МУЗИЧНІЙ КУЛЬТУРІ ХХ ст.

17.00.01 теорія та історія культури

дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата мистецтвознавства

Науковий керівник
Карпова Л. О.,
канд. пед. наук, професор

КИЇВ 2006

ЗМІСТ

Стор.

ВСТУП

3

РОЗДІЛ 1. Теоретико-методологічні засади дослідження

1.1. Історіографія проблеми

8

1.2. Категоріальний апарат наукового дослідження творчої

особистості

33

1.3. Історико-культурологічні чинники української

композиторської творчості

60

РОЗДІЛ 2. Тенденції об’єктивації особистості композитора в українській музичній культурі ХХ ст.

2.2. Особистість композитора періоду фольклорної хвилі”

(початок ХХ ст. 50-ті роки)

91

2.3. Особистість композитора нової стилістичної хвилі”

в музичній культурі 60 90-х років ХХ ст.

123

ВИСНОВКИ

150

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

154

ВСТУП

Актуальність дослідження. У всі часи проблема людини, формування її особистості хвилювала мислителів, які намагалися зрозуміти внутрішню організацію людської істоти, мотиви її діяльності, моральні аспекти її поведінки. І це цілком зрозуміло, оскільки за пізнанням природного і соціального світу завжди стоїть проблема буття самої людини. Інтерес до особистості в нашому суспільстві постійно зростає, зростає і важливість теоретичного вивчення особистості у всіх аспектах її буття і діяльності. Підвищується увага до цієї проблеми і в дослідженнях культури, літератури, мистецтва. Разом з тим, особистісне начало все активніше проявляється у самому мистецтві.
Прогресивні суспільні рухи різних історичних епох завжди знаходили відображення у творчості композиторської еліти усіх країн та народів. Тому винятково важливим є дослідження внутрішнього світу автора музичного твору, його особистості, здатності до творчого самовираження, небайдужості до вузлових процесів та подій життєдіяльності суспільства. Не зменшуючи роль інших композиторів, у дисертації досліджуються особистості таких видатних українських композиторів, як К.Стеценко, М.Леонтович, С.Людкевич, Л. Ревуцький, Б. Лятошинський, М.Скорик, В.Губаренко, Леся Дичко, які суттєво вплинули на перебіг культурних процесів в Україні.
Проблема реалізації особистості митця в його творах має теоретичну і практичну цінність. Від знання того, як і в якій мірі особистість митця розкривається в його професійній діяльності, яким є співвідношення об’єктивного й суб’єктивного начал у художньому творові, залежить об’єктивність оцінки цілих художніх напрямків, репрезентантів, яких іноді несправедливо звинувачують у суб’єктивізмі.
Персональний обшир композиторської діяльності в Україні другої половини ХХ ст. (мистецький набуток С. Людкевича, Л. Ревуцького, Б.Лятошинського, К. Данькевича, Ю. Мейтуса, В. Губаренка та ін.) різноаспектно досліджували М. Гордійчук, А. Завальнюк, О. Зінькевич, Л.Кияновська, М. Копиця, С. Лісецький, Л. Пархоменко та ін. Проте слід зазначити, що проблема особистості композитора в цілому в історії української культури, й ХХ ст., зокрема, ще не стала об’єктом спеціального комплексного наукового дослідження. Здоланню цієї прогалини до певної міри сприятиме дане культурологічне дисертаційне дослідження.
Зв’язок дослідження з науковими програмами. Дисертація виконана у відповідності з державними комплексними програмами Міністерства культури і мистецтв України: Державною програмою розвиту культури на період до 2007 року”, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2003 року № 1235; Програмою розвитку музейної справи на період до 2005 року”, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2002 року № 442, а також згідно з планом наукових досліджень кафедри теорії та історії культури Київського національного університету культури і мистецтв Художні процеси в суверенній Україні”.
Мета дослідження полягає в тому, щоб, спираючись на опрацьовані літературні наукові джерела та архівні матеріали, проаналізувати й узагальнено окреслити феномен особистості композитора у розвитку музичної культури України ХХ ст.
Досягнення означеної мети передбачає вирішення таких завдань:
- виявити підходи до наукової розробки даної проблеми;
- уточнити понятійно-категоріальний апарат дослідження;
- окреслити історико-культурологічні чинники розвитку української композиторської творчості;
- визначити місце особистості композитора в музичній культурі першої половини ХХ століття;
- проаналізувати особливості особистісно забарвленої творчості українських композиторів другої половини ХХ ст.
Об’єкт дослідження: українська музична культура ХХ століття.
Предмет дослідження: творча особистість композитора в історії української музичної культури ХХ століття.
Хронологічні межі. В дисертації досліджується особистість композитора в історії музичної культури протягом ХХ століття, адже саме цей період позначився новими тенденціями розвитку музичної культури: відкриваються широкі можливості особистої самореалізації композиторів, відбувалося критичне осмислення мистецького досвіду з огляду на реалії сучасного суспільного життя. Унаслідок спостерігається поява новітніх напрямків у музичному мистецтві, що, безумовно, позначиться на подальшому розвиткові духовної культури українського народу, у тому числі й на становленні нової генерації професійних композиторів.
Наукова новизна дослідження полягає у тому, що:
- на основі опрацювання значної кількості наукових джерел з позицій сучасної методології уперше в українській науці здійснено історико-культурологічне дослідження особистості композитора в історії української музичної культури ХХ ст.;
- визначено підходи до дослідження проблеми, як от: контекстний підхід, розроблений на грані теоретичних концепцій Ю. Лотмана і М.Бахтіна; культурологічний підхід, впроваджуваний В.Медушевським та Ю. Чеканом; соціокультурний підхід, задіяний у працях Б. Ананьєва, І. Кона та О. Леонтьєва; ціннісний підхід М. Арановського, Є. Басіна, М. Лохтіної та ін.;
- встановлено причинно-наслідковий зв’язок між конкретно-історичними умовами розвитку суспільства й унікальністю особистості композитора;
- виявлено тенденції об’єктивації особистості композиторів в різні періоди розвитку української музичної культури ХХ ст., зокрема, періоду „фольклорної” та „нової стилістичної” хвиль.
Теоретико-методологічна база дисертації визначається сучасною методологією соціально-гуманітарного пізнання. Вона спирається на принципи історизму, об’єктивності й науковості. Застосовувалися проблемно-хронологічний, конкретно-історичний, історико-порівняльний, історико-генетичний, аналітичний та описовий методи.
Джерельна база дисертаційної роботи:
- праці, що містять інформацію загальноісторичного характеру стосовно предмета дослідження (праці Д. Антоновича, О.Ольховського, Л.Кияновської, В. Рожка, М. Гордійчука, Д.Ревуцького);
- філософські праці, що дають можливість теоретично усвідомити своєрідність особистості композитора (Ж.П. Сартр, А. Камю, Е.Фромм, Е.Муньє, М. Каган, А. Коган, А. Муха, Г. Ципін);
- праці із загальних проблем психології індивідуальності та особистості, психології художньої творчості, специфіки функцій мистецтва, морально-естетичної позиції митця (Б.Ананьєв, А.Бодалєв, О. Леонтьєв, В.Тугарінов);
- мистецтвознавчі джерела, що характеризують особистість композитора (Н. Колесник, М. Арановський, Є. Басін, Н. Кривда, М.Лохтіна, К. Шудря);
- мемуарна література, присвячена музичній творчості та специфіці творчого процесу у музичній культурі (В. Косенко, Б. Лятошинський).
Науково-практичне значення дисертаційного дослідження полягає в тому, що його основні положення, висновки, фактичний матеріал можуть бути використані у подальшій розробці обраної теми, при написанні наукових праць з історії української музичної культури, при викладанні відповідних курсів у вищих навчальних закладах. Висновки дисертаційного дослідження можуть бути використані при розробці національних програм у галузі музичної культури.
Апробація результатів наукового дослідження. Основні положення та результати дослідження викладені автором у вигляді доповідей та повідомлень на всеукраїнських та міжнародних науково-практичних конференціях Дні науки” Київського національного університету культури і мистецтв (Київ, 2003, 2004, 2005 рр.), Художня освіта і суспільство ХХІ століття: духовні, культурологічні, мистецькі виміри” (Київ, 2004), Науковий потенціал світу” (Дніпропетровськ, 2004). Крім того вони обговорювались на засіданнях і семінарах кафедри теорії та історії культури Київського національного університету культури і мистецтв.
Публікації. Здобуті автором наукові результати відображено у 8 наукових одноосібних публікаціях, в тому числі 6 - у фахових виданнях.

Структура і обсяг дисертації. Структура дисертації зумовлена метою й завданнями дослідження. Дисертація складається з вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури. Обсяг дисертаційного дослідження 167 сторінок основного тексту. Список використаних джерел 14 сторінок (198 найменувань).

Список литературы

ВИСНОВКИ

Підвищений інтерес до складного феномену особистості, її структури, соціалізації й індивідуального розвитку пояснюється передусім потребами сучасної суспільної практики. Протягом ХХ століття у світовій та українській культурі актуальною проблемою залишається співвідношення соціального й індивідуального в людині. Спостерігаються прогресуючі гнучкість соціальних зв’язків, розширення кола джерел інформації й одночасно посилення міжкорпоративної боротьби за виживання, руйнуючої особистість, такої, що ставить під сумнів фундаментальні цінності людського буття. Перебіг міжгрупової боротьби супроводжується посиленням впливу силових факторів у межах соціальних, політичних, мілітарних, міжнаціональних, міжконфесійних та міжцивілізаційних конфліктів. Занепад суспільної моралі є відбитком реформованості традиційної свідомості й практики людського буття. Відкриваються не бачені донині можливості особистої самореалізації, але у той же час посилюються процеси уніфікації та стандартизації людських потреб і смаків.
У контексті дослідження проблеми правомірно виокремити: контекстний підхід, репрезентований науковими розвідками Ю. Лотмана й М. Бахтіна; культурологічний підхід В. Медушевського, Ю. Чекана; соціокультурний підхід, відображений у працях Б. Ананьєва, І. Кона, О.Леонтьєва; ціннісний підхід М. Арановського, Є. Басіна, М. Лохтіної та ін. В дослідженнях з історії української музичної культури належне місце посідає вивчення особистостей окремих митців (Л. Архимович, І. Белзи, О.Завальнюка, С. Лісецького та ін). Останнім часом спостерігається активізація джерелознавчого напряму досліджень. Проте ґрунтовного комплексного дослідження феномену особистості в українській музичній культурі ще не здійснено.
В якості суб’єкта культури людина інтерпретується як особистість і індивідуальність. У системі суб’єктно-об’єктних відносин людський фактор як предмет музичного мистецтва виявляться у двох формах: а) у формі особистості як самоцінності, коли музика виступає продовженням” особистості; б) у формі олюдненої дійсності, покликаної надавати людині одухотворення, задовольняти її духовно-практичні потреби. У зв’язку з цим правомірно вважати музичну творчість специфічним способом самореалізації особистості через опредмечування передусім внутрішнього змісту композитора, його неповторності та своєрідності.
До історико-культурологічних чинників розвитку української композиторської творчості ХХ століття слід віднести, закономірності суспільно-політичного розвитку, а, отже, й соціальні замовлення в музиці (від масової пісні до оперних і інструментальних форм). Стрімкого темпу набрав процес професіоналізації композиторської та виконавської творчості, упроваджуваний удосконаленням мережі освітніх музичних закладів, динамізації концертної діяльності. Збагачується стилістично-жанрова палітра вітчизняної музики, ускладнюється композиторське письмо, висуваються мистецькі новаторські ідеї.
Специфіка творчої індивідуальності композитора виражається у виборі музичної тематики, фаховій організації матеріалу, застосовуваних жанрових і стильових прийомах, виробленні мистецької концепції. Відтворюючи типове, творець музики підкреслює індивідуальне; узагальнюючи художньо-образними засобами дійсність, він розкриває оригінальність і неповторність її складових. Під впливом постмодерністських філософських течій відбувається занурення у довкілля через індивідуально-психологічні стани на рівнях підсвідомого та без свідомого. Індивідуалізоване узагальнення життєвих явищ не замикає творця у власному внутрішньому світові, навпаки, підносить його над буденністю життя.
Відмітною тенденцією фахової діяльності композиторів є синтезування національних мистецьких традицій з новітніми досягненнями сучасної російської та західноєвропейської музики. Творча індивідуальність українських композиторів реалізується в пошуках нових форм і засобів вираження, у плідній трансформації народнопісенного матеріалу, збагаченні музичної мови, у тому числі шляхом впровадження прийомів ладового мислення.
Особистість композитора-репрезентанта фольклорної хвилі” (початок ХХ ст. 50-ті рр.) позначена тенденцією до національного самовизначення, прагненням участі в процесах державотворення, духовного відродження, всебічного розвитку свого народу. Відбулося вростання” національно забарвленої особистості митця в художньо-естетичний контекст епохи. Історично ця тенденція виявилась у прискореному засвоєнні і синтезуванні духовного спадку Європи, зокрема, пізньоромантичного етапу її художньої культури, якого українська історія практично не знала.
Еволюційні процеси в українській музичній культурі 80 - 90-х рр. позначилися суттєвими змінами в системі музичного мислення й засобів його вираження. Епоха модернізму поступилася постмодернізмові з властивою йому парадигмою мислення й критичним ставленням до традиційності, поширенням теорії трансмодерності”.
Особистість музичної нової стилістичної хвилі” позначена пошуковістю, новаторством, загостреним психологізмом та експресивністю, філософськими роздумами над смисложиттєвими питаннями. Це люди - екстраверти. Тому їх фахова діяльність позначена суперечливим переплетінням класичних традицій й перлин національного фольклору з новаторським пошуком, сміливим експериментом, здатністю приголомшити слухача екстравагантними фаховими рішеннями. Саме у цій сфері промовисто віддзеркалюється оригінальність мистецьких пошуків майстрів сучасної української музики. В той же час успішно розвиваються традиційні напрями камерної музики - лірико-драматичний, лірико-епічний та народно-жанровий.
Становлення творчої особистості композитора відбувалося під впливом розгалуженого комплексу соціокультурних чинників. Повній ідентифікації унікальної сукупності рис, характерних для творчої особистості композитора, сприяла здатність символізувати свій свідомий досвід. У творах українських композиторів фольклорної хвилі” авторське я” існувало в нерозривній єдності з усім сущим, їхні почуття асоціювалися з почуттями людства”, пам’яттю поколінь”, а в неоромантичних творах домінує естетична опозиція: я - навколишній світ”, причому ці стосунки ніколи не укладаються в ліричного героя” гармонійно і легко.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Абушенко В.Л. Личность // Всемирная энциклопедия: Философия / Главн. науч. ред. и сост. А.А. Грицанов. М.: АСТ, Мн.: Харвест, Современный литератор, 2001. 1312 с.
2. Азархин А.В. Мировоззрение и эстетическое развитие личности. К., 1990. 192 с.
3. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. - Л., 1968. - 356 с.
4. Арановский М. Сознательное и бессознательное в творческом процессе композитора (К постановке проблемы) // Вопросы музыкального стиля: Сб. статей. Л., 1978. С. 140 156.
5. Архімович Л. Б.М. Лятошинський. К.: Мистецтво, 1955. 76 с.
6. Архімович Л., Гордійчук М. М. Лисенко: Життя і творчість. К.: Муз. Україна, 1992. 256 с.
7. Асафьев Б.В. Музыкальная форма как процесс. Л.: Музгиз, 1963. 378 с.
8. Асафьев.Б.В. Музыкальная форма как процесс. Кн.2. Интонация. М. Л. 1947. 367с.
9. Асафьев Б.В. Русская музыка. Л., 1968. 353 с.
10. Асафьев Б.В. Симфония / Избранные труды. М.,1957. Т.5. - 498 с.
11. Аугустинавичюте А. Соционика. Введение. СПб., - М., 1998. 427 с.
12. Басин Е.Я. Творческая личность художника. М.: Знание, 1988. 64 с.
13. Бахтин М.М. Проблема автора // Вопросы философии. 1977. № 7. С.148 160.
14. Бахтин М. Проблемы поэтики Достоевского / М. Бахтин. М.: Сов. Россия, 1979. 318 с.
15. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. М., 1979. 422 с.
16. Белза И. О музыкантах ХХ века. - М., 1979. 147 с.
17. Бергсон А. Творческая эволюция. М.: Канон-пресс, Кучково поле, 1998. - 383 с.
18. Берегова О. Зміна світоглядних архетипів в останніх творах М.Скорика // Мирослав Скорик. К.: НМАУ ім. П.І. Чайковського, 2000. С. 42 48.
19. Богачева М.И. Формирование творческой индивидуальности художника (эстетико-психологический аспект): Автореф. дис. канд. филос. наук. М., 1972. 18 с.
20. Бодалев А.А. Психология о личности. - М., 1988. 187 с.
21. Бондаренко Т. Деякі композиційні особливості обробок народних пісень для голосу і фортепіано Б.М. Лятошинського // Українське музикознавство. К.: Муз. Україна, 1969. Вип. 4. С. 13 30.
22. Борис Николаевич Лятошинский: Сб. статей / Сост. М.Д. Копица. К.: Музична Україна, 1987. 184 с.
23. Боровик М. Про індивідуальні стилі в українській радянській симфонічній музиці (Л.Ревуцький, Б.Лятошинський, А.Штогаренко) // Сучасна українська музика. Зб. статей. К.: Мистецтво, 1965. С. 48 60.
24. Брокхауз Х.А. Размышления о теории музыки // Методологические проблемы музыкознания: Сб. ст. М.: Музыка, 1987. С. 87 95.
25. Будагов Р.А. История слов в истории общества. М., 1971. С. 134 139, 148 155;
26. Бурсов Б. Легенда о Пушкине // Литературная газета. 1981. - № 23. С. 6.
27. Быстрицкий Е.К. Культура и личностное изменение человеческого бытия // Бытие человека в культуре. К., 1992. С. 24 49.
28. Бялик М.Г. Л.Н. Ревуцкий. Л., 1979. 215 с.
29. Віталій Губаренко: Сторінки творчості. Статті, дослідження, спогади. К., 2003. 207 с.
30. Гордійчук М. Леся Дичко. К: Муз. Україна, 1978. 77 с.
31. Гордійчук М. Українська радянська симфонічна музика. К.: Муз. Україна, 1969. - 428 с.
32. Гордийчук Н.М. Николай Леонтович. К., 1977. 254 с.
33. Горський В.С. Історія української філософії. К.: Наукова думка, 2001. - 356 с.
34. Грицак Я. Нарис історії України. Формування модерної української нації ХІХ ХХ ст. К.: Генеза, 1996. 356 с.
35. Громовенко Л. Дмитро і Лев Ревуцькі корифеї музичного світу // 100 найвідоміших українців. М.: Вече, К.: Орфей, 2001. 584 с.
36. Гундорова Т.І. Початок ХХ століття - загальні тенденції художнього розвитку // Історія української літератури ХХ століття. К., 1994. Кн. 1. С. 52 - 68.
37. Гусарчук Т. До проблеми індивідуально-особистісного в хоровій творчості Лесі Дичко // Леся Дичко: грані творчості: Зб. статей. К., 2002. С. 13 39.
38. Денисова А.Б. Личностное наполнение инвариантов музыкального образа // Бытие творческой личности: Материалы Х Всероссийской научно-практической конференции Человек в культуре России. Ч.1. Ульяновск: ИПК ПРО, 2001. С. 56 62.
39. Джидарьян И.А. Эстетическая потребность. М., 1976. - 256 с.
40. Доклад заместителя председателя правления Союза композиторов Украины заслуженного деятеля искусств УССР т. Скорика М.М. на Пленуме, состоявшемся с 5 по 10 октября 1970 г. в Киеве. Центр. гос. архив-музей литературы и искусств Украины, ф. 661, оп. 1, д. 831. 16с.
41. Донченко О., Романенко Ю. Архетипи соціального життя і політики. К.: Либідь, 2001. 349 с.
42. Драч І.С. Композитор Віталій Губаренко: формула індивідуальності: Монографія. Суми, 2002. 228 с.
43. Дяченко В.П. М.Д. Леонтович. К., 1969. 206 с.
44. Живоглядова І.В. Художня уява як засіб самореалізації митця // Етика, естетика і теорія культури: Міжвід. наук. збірник / Київ. Ун-т. Вип. 36. Творчість і самореалізація особи. К.: Либідь, 1992. С. 70 - 75.
45. Завальнюк А. Микола Леонтович. Дослідження, документи, листи. Вінниця: Поділля, 2000. 256 с.
46. Загайкевич М. Мирослав Скорик: традиції і новаторство // Мирослав Скорик. К.: НМАУ ім. П.І. Чайковського, 2000. С. 30 35.
47. Запорожец Н. Б.Н. Лятошинский. М.: Сов. композитор, 1960. 174 с.
48. Запорожець Н. Слов’янські образи в музиці Б. Лятошинського // Советская музыка”. 1960. - №1. С. 5 6.
49. Зинькевич Е. Симфонические гиперболы. О музыке Евгения Станковича. Сумы, 1999. 252 с.
50. Зінькевич О.С. Український авангард // Музика. 1992. №4. С.4 5, 26.
51. Іванченко Р.П. Історія без міфів: Бесіди з історії української державності. К.: Укр. письменник, 1996. 335 с.
52. Ильенков Э.В. Искусство и коммунистический идеал. М., 1984. 356с.
53. Индивидуальность // Философский энциклопедический словарь. М.: ИНФРА М., 2000. С. 176.
54. История украинской музыки / Сост. и ред. А.Я. Шреер Ткаченко. М.: Музыка, 1981. 271 с.
55. Історія української музики: В 6 т. Т. 3: ХІХ початок ХХ ст. / С.Й.Грица, М.П.Загайкевич, А.П.Калениченко та ін. К.: Наук. думка, 1990. 424 с.
56. Історія української музики. В 6 т. Т. 4. 1917 1941. К.: Наук. думка, 1992. 615 с.
57. Історія української радянської музики: Музична культура Радянської України / Л.Б. Архімович, Н.І. Грицюк, Л.М. Грищенко та ін. К.: Муз. Україна, 1990. 296 с.
58. Кабалевский Д. О Творческой индивидуальности композитора // Советская музыка. 1955. № 8. С. 21.
59. Каган М.С. Лекции по марксистско-лениниской зтике. Л., 1971. 766с.
60. Каган М.С. Музыка в мире искусств. СПб.: "Ut", 1996. 232 с.
61. Канєвська Д. Перші симфонії Б.Лятошинського і Д.Шостаковича // Музичний світ Бориса Лятошинського: Зб. матеріалів Міжнародної теоретичної конференції, присвяченої 100-річчю від дня народження композитора. К.: Центрмузінформ, 1995. С. 50 55.
62. Канєвська Д.А. Б.М. Лятошинський і Д.Д. Шостакович: порівняльно-типологічний аналіз творчості: Автореф. дис. ...канд. мистецтв. К., 2002. 19 с.
63. Карпова Л.О. Формування особистості у світі культури // Питання культурології: Міжвідомчий збірник наукових статей. Вип.14. К., 1995. С. 156 163.
64. Кисельов Г. Л.М. Ревуцький. К.: Мистецтво, 1949. 53 с.
65. Кияновська Л.О. Мирослав Скорик: творчий портрет композитора в дзеркалі епохи. Львів: Сполом, 1998. 216 с.
66. Кияновська Л. Стильова еволюція галицької музичної культури ХІХ ХХ ст. Тернопіль: СМП Астон”, 2000. 339 с.
67. Кияновська Л.О. Українська музична культура: навч. посібник. К., 2002. 286 с.
68. Клин В.Л. Л. Ревуцький композитор піаніст. К., 1972. 158 с.
69. Клин В.Л. О музыке. К.: Муз. Україна, 1985. 351 с.
70. Коган А.Б. Світогляд. Талант. Художня творчість. К., 1981. 48 с.
71. Колесник Н.И. Личностные факторы становления эстетического отношения. Автореф. дис.док. филос. Наук. К., 1986. 34 с.
72. Кон И.С. В поисках себя: Личность и ее самосознание. М.: Политиздат, 1984. 283 с.
73. Кон И.С. Открытие Я”. М.: Политиздат, 1978. 323 с.
74. Кон И.С. Социология личности. М., 1967. 383 с.
75. Копиця М. Епістолярна спадщина в аспекті вивчення музичного твору // Музичний твір як творчий процес: Зб. статей. Вип. 21. К., 2002. С.70 80.
76. Копиця М. Митець та співавтори його долі // Віталій Губаренко: Сторінки творчості. Статті, дослідження, спогади. К., 2003. С. 35 42.
77. Копица М.Д. Симфонии Б.Лятошинского: эпоха, коллизии, драматургия: Исследование. К.: Муз. Україна, 1990. 134 с.
78. Копиця М. Творчість М. Скорика в дзеркалі сучасності // Мирослав Скорик. К.: НМАУ ім. П.І. Чайковського, 2000. С. 9 14.
79. Кормич Л.І., Багацький В.В. Історія України від найдавніших часів і до ХХІ століття: навчальний посібник. Видання третє. Харків: ООО Одіссей”, 2002. 480 с.
80. Кос Анатольський А. С.П. Людкевич. К.: Мистецтво, 1951. 45 с.
81. Косенко В.С. Спогади. Листи / Упоряд. А.В. Косенко. К.: Муз. Україна, 1975. 295 с.
82. Кребер Альфред Л. Стиль и цивилизации // Антология исследований культуры. Т.1. Интерпретации культуры. СПб., 1997. С. 225 270.
83. Кривда Н.Ю. Самореализация личности художника в творческом процессе: Дис. канд. филос. наук. К., 1992. 182 с.
84. Культурологічні проблеми української музики. Науковий вісник НМАУ ім. П.І. Чайковського. - К., 2002. Вип. 16. - 380 с.
85. Кумеда Т.А. Вияв особистості у процесі музичної творчості // Матеріали Першої Міжнародної науково-практичної конференції Науковий потенціал світу 2004”. Том. 36. Музика та життя. Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. С. 25 27.
86. Кумеда Т.А. Дослідження творчої індивідуальності українських композиторів: історичний аспект проблеми // Наукові записки: 36. наук. статей НПУ ім. М.П.Драгоманова / Укл. П.В.Дмитренко, Л.Л.Макаренко. - К.: НПУ, 2005. - Вип. LIX (59). - С. 206 - 214.
87. Кумеда Т.А. Музична освіта в Україні: проблеми і перспективи розвитку // Художня освіта і суспільство ХХІ століття: духовні, культурологічні, мистецькі виміри: Зб. матеріалів Всеукр. наук.-практ. конф., Київ, 22 23 жовтня 2004 р. К., 2004. С. 81 83.
88. Кумеда Т.А. Особистість у композиторській творчості перших десятиліть ХХ століття // Українська культура: минуле, сучасне, шляхи розвитку: Наук. зап. Рівненського державного гуманітарного університету. Вип. 10. Рівне: РДГУ, 2005. С. 37 41.
89. Кумеда Т.А. Особливості композитора і стиль його творчості в музичній культурі (60 80-ті роки ХХ ст.) // Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв: Наук. журнал. 3’2005. К.: Міленіум, 2005. С. 96 101.
90. Кумеда Т.А. Постать Б.М. Лятошинського в історії української музичної культури // Наукові записки: 36. наук. статей НПУ ім. М.П.Драгоманова / Укл. П.В.Дмитренко, Л.Л.Макаренко. - К.: НПУ, 2003. - Вип.. LIV (54). - С. 251 259.
91. Кумеда Т.А. Проблема особистості в музичній культурі: джерела, напрями дослідження // Аркадія: культурологічний та мистецтвознавчий журнал. № 3 (9), 2005. Одеса, 2005. С. 49 52.
92. Кумеда Т.А. Український індивідуалізм (історіографічний аспект проблеми) // Культура і мистецтво у сучасному світі: Наукові записки КНУКіМ. Вип. 5 / Київський національний університет культури і мистецтв. К., 2004. С. 34 41.
93. Курбас Л. Молодий театр. Генеза. Завдання і шляхи. К., 1991. - 427 с.
94. Лев Николаевич Ревуцкий: Статьи, воспоминания. - К.: Муз. Україна, 1989. 367 с.
95. Левая Т. Русская музыка начала ХХ века в художественном контексте эпохи. М: Музыка, 1991. 166 с.
96. Левчук Л. У творчій лабораторії митця. К.: Мистецтво, 1978. 133 с.
97. Леонтьєв А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. М.: Политиздат, 1977. 304 с.
98. Леся Дичко: грані творчості: Зб. статей. К., 2002. 152 с.
99. Лісецький С.Й. Лев Миколайович Ревуцький. К.: Наук думка, 1989. 182 с.
100. Лісецький С.Й. Кирило Стеценко. К.: Муз. Україна, 1974. 198 с.
101. Литература Англии. ХХ век К., 1987. 399 с.
102. Лотман Ю.М. Символ в системе культуры// Избр. ст.: В 3 т. Т.1. Таллинн, 1992. 479 с.
103. Лохтина М.П. Личность художника и ее проявление в произведениях искусства: Автореф. дис. канд. филос. наук. Л., 1986. 16 с.
104. Людкевич С. Дослідження і статті. К.: Муз. Україна, 1976. 213 с.
105. Людкевич С. Дослідження, статті, рецензії, виступи: В 2 т. Т. 1. Упоряд., ред., вступ. ст. і прим. З. Штундер. Львів: Дивосвіт, 1999. 496 с.
106. Людкевич С. Дослідження, статті, рецензії, виступи. В 2 т. Т. 2. Упоряд., ред., перекл., прим. і бібліогр. З. Штундер. Львів: Дивосвіт, 2000. 816 с.
107. Лятошинський Б. Епістолярна спадщина: У 2 т. К., 2002. Т. 1: Борис Лятошинський Рейнольд Гліер. Листи (1914 1956). 768 с.
108. Лятошинский Б.Н. Воспоминания. Письма. Материалы: В 2-х ч. Ч. 1. Воспоминания. К.: Музична Україна, 1985. 216 с.
109. Лятошинский Б.Н. Воспоминания. Письма. Материалы: В 2-х ч. Ч. 2. Письма. Материалы. К.: Музична Україна, 1986. 243 с.
110. Ляшенко И.Ф. Проблемы музыкальной культуры. К.: Муз. Україна, 1989. Вип. 2. 175 с.
111. Мазепа В. Український модернізм початку ХХ сторіччя: спроба синтезу естетизму та української ідеї // Філос. думка. 1998. - № 2. С. 81 97.
112. Медушевский В. Онтологические основы интерпретации музыки // Интерпертация музыкального произведения в контексте культуры. М.: Рос. акад. Музыки, 1994. Вып. 129. С. 3 16.
113. Медушевский В. О предмете и смысле истории музыки // Музично-історичні концепції у минулому і сучасності. Львів: Сполом, 1997. С. 5 16.
114. Мейлах Б. Талант писателя и процессы творчества. Л., 1969. С. 189 304.
115. Микола Леонтович. Спогади, листи, матеріали. К., 1982. 257 с.
116. Микола Лисенко у спогадах сучасників: У 2 т. / Редкол.: А.П. Лащенко (голова) та ін. - К.: Муз. Україна, 2003. Т. 1 / Упоряд., передм. та комент. Р.Я. Пилипчика. 344 с.
117. Мирослав Скорик. К.: НМАУ ім.. П.І. Чайковського, 2000. 147 с.
118. Мистецтво та етнос: Культурологічний аспект: Зб. наук. пр. / АН УРСР. Ін-т мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М.Т. Рильського. К.: Наук. думка, 1991. 224 с.
119. Могильний А.П. Культура і особистість:[Монографія]. К.: Вища школа, 2002. 303 с.
120. Музыка ХХ века: Очерки. В 2 ч. Ч 1, кн. 2. М.: Музыка, 1976. 574 с.
121. Музыка ХХ века: Очерки. В 2 ч. Ч 2, кн. 3. М.: Музыка, 1980. 589 с.
122. Музыкальный энциклопедический словарь / гл. ред. Г.В. Келдыш. М.: Советская энциклопедия, 1990. 672 с.
123. Музичний світ Бориса Лятошинського: Зб. матеріалів Міжнародної теоретичної конференції, присвяченої 100-річчю від дня народження композитора. К.: Центрмузінформ, 1995. 168 с.
124. Музичний твір як творчий процес: Зб. статей. Вип. 21. К., 2002. 280с.
125. Мунье Э. Персонализм. - М.: Искусство, 1992. 143 с.
126. Муха А.І. Композитори України та української діаспори: Довідник. К.: Муз.Україна, 2004. 352 с.
127. Муха А.И. Процесс композиторского творчества. К., 1979. 271 с.
128. Мэй Р. Мужество творить: Очерк психологии творчества (Пер. с англ. Львов: Инициатива; М.: Ин-т общегуманитарных исследований, 2001. 128 с.
129. Некрасова Н. Імпульси натхнення // Музика. 1995. - № 3. С. 3 4.
130. Овчинников В.Ф. Феномен таланта в русской культуре: Монографія. Калининград, 1999. 356 с.
131. Одиссей. Человек в истории. 1990. М.: Наука,1990. 220 с.
132. Орлов А. Б. Личнсть и сущность: внешнее и внутреннее я человека // Вопросы психологии. 1995. - № 2. С. 5 18.
133. Ортега-и-Гассет. Что такое философия. М.: Наука, 1991. 396 с.
134. Основи художньої культури: В 2 ч. Ч. 1: Теорія та історія світової художньої культури: Навч. посібник для вищих навч. закладів / За ред. В.О. Лозового, Л.В. Анчиної. Х.: Основа, 1997. 320 с.
135. Основи художньої культури: В 2 ч. Ч. 2: Теорія та історія світової художньої культури: Навч. посібник для вищих навч. закладів / За ред. В.О. Лозового, Л.В. Анчиної. Х.: Основа, 1999. 444 с.
136. Павлишин С. Станіслав Людкевич. К.: Муз. Україна, 1974. 55 с.
137. Панченко В.І. Мистецтво в контексті культури. К.: ТОВ Міжнар. фін. агенція”, 1998. 192 с.
138. Пархоменко Л.О. Кирило Григорович Стеценко. К.: Муз. Україна, 1973. 216 с.
139. Пархоменко Л.О. Обриси творчого шляху Лесі Дичко // Леся Дичко: грані творчості: Зб. статей. К., 2002. С. 6 12.
140. Підсуха.О. До проблеми стильових пошуків Б.Лятошинського у 20-ті роки XX ст. в контексті європейських стильових тенденцій часу // Музичний світ Бориса Лятошинського: Зб. матеріалів Міжнародної теоретичної конференції, присвяченої 100-річчю від дня народження композитора. К.: Центрмузінформ, 1995. С. 26 29.
141. Попович М.В. Нарис історії культури України. 2-е вид., випр. К.: АртЕк, 2001. 728 с.
142. Поставна А.Обробки українських народних пісень Л. Ревуцького етапи на шляху до Другої симфонії // Українське музикознавство. К.: Муз. Україна, 1972. Вип. 7. С. 12 24.
143. Постмодернизм // Культура и культурология: Словарь /Сост. и ред. А.И.Кравченко. М.: Академический проект; Екатеринбург: Деловая книга, 2003. 928 с.
144. Православ’я: український вимір: Навч. посібн. За загальною редакцією Сауха П.Ю. К.: Кондор, 2004. 384 с.
145. Проблемы музыкального романтизма. Л., 1987. 376 с.
146. Ревуцький Д.М. Микола Лисенко: Повернення першоджерел / Вступ. ст., упоряд. текстів, іл. матеріалу, імен. покажч. В.В. Кузик. К.: Муз. Україна, 2003. 320 с.
147. Ревуцький Л. Галицькі пісні, "Книгоспілка", 1928, - 14 с.
148. Резвицкий И.И. Философские основы теории индивидуальности. - Л., 1973. 175 с.
149. Рожок В.І. Музика і сучасність: Монографічні дослідження, науково-популярні, критичні та публіцистичні твори. К., 2003. 220 с.
150. Рубан О.М. Естетична діяльність: вияв унікальності особистості: Дис.... канд. філос. наук. К., 1997. 178 с.
151. Самохвалов В. Борис Лятошинский. К.: Муз. Україна, 1981. 52 с.
152. Самохвалов В. Черты симфонизма Б. Лятошинского. К.: Муз. Україна, 1977. 172 с.
153. Самохвалова В.И. Человек в искусстве. М.: Знание, 1987. 64 с.