ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ ЕПІЗООТИЧНОГО ПРОЦЕСУ СКАЗУ ТВАРИН У ПІВДЕННОМУ РЕГІОНІ УКРАЇНИ

Краткое описание

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

ПЕРОЦЬКА Людмила Вадимівна

УДК: 619:616.98:578.824.11(477.7)

ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ ЕПІЗООТИЧНОГО ПРОЦЕСУ СКАЗУ ТВАРИН У ПІВДЕННОМУ РЕГІОНІ УКРАЇНИ

16.00.08 епізоотологія та інфекційні хвороби

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата ветеринарних наук

Науковий керівник: АТАМАСЬ
Валентин Якимович, доктор
ветеринарних наук, професор

Одеса 2008

ЗМІСТ
стор.

ВСТУП .......................................................................................................4
РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ ...........................................................9
1.1. Коротка історія вивчення сказу ....................................................9
1.2. Поширення сказу на земній кулі ................................................12
1.3. Морфологія і біологія збудника сказу .......................................16
1.4. Епізоотичний процес сказу тварин ............................................23
1.5. Перебіг та клінічні ознаки сказу у тварин деяких видів ..........32
1.6. Діагностика сказу тварин ............................................................37
1.7. Профілактика сказу тварин на сучасному етапі .......................43
1.8. Заключення до огляду літератури і вибір напрямків
досліджень.....................................................................................49
РОЗДІЛ 2. МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ ...........................52
РОЗДІЛ 3. РЕЗУЛЬТАТИ ВЛАСНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ .........................56
3.1. Природно-кліматичні передумови виникнення сказу тварин в
Одеській, Миколаївській та Херсонській областях ...................56
3.2. Фауна південного регіону України .............................................64
3.3. Особливості прояву епізоотичного процесу сказу тварин на
території Одеської, Миколаївської та Херсонської областей ...71
3.3.1. Епізоотична ситуація щодо захворювання тварин на сказ в
Одеській області .......................................................................71
3.3.2. Епізоотична ситуація щодо захворювання тварин на сказ в
Миколаївській області .............................................................77
3.3.3. Епізоотична ситуація щодо захворювання тварин на сказ в
Херсонській області .................................................................81
3.3.4. Поширення сказу тварин на територіях Одеської,
Миколаївської та Херсонської областей ................................85
3.3.5. Структура захворюваності тварин на сказ в Одеській,
Миколаївській та Херсонській областях ................................93
3.3.6. Джерела збудника сказу на території Одеської,
Миколаївської та Херсонської областей.................................98
3.3.6.1. Роль лисиці в епізоотичному процесі сказу тварин .......107
3.3.7. Річна динаміка захворювання тварин на сказ в Одеській,
Миколаївській та Херсонській областях ................................113
3.3.8. Періодичність прояву сказу тварин на території Одеської,
Миколаївської та Херсонської областей ................................120
3.4. Епізоотологічне районування стосовно сказу тварин територій
Одеської, Миколаївської та Херсонської областей ....................122
3.5. Профілактична ефективність пероральної імунізації диких
м’ясоїдних проти сказу .................................................................129
3.6. Профілактика сказу тварин в Одеській, Миколаївській та
Херсонській областях ...................................................................133
РОЗДІЛ 4. АНАЛІЗ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ
ВЛАСНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ....................................................137
ВИСНОВКИ ...............................................................................................149
ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ ..............................................................152
ДОДАТКИ ..................................................................................................153
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ ..................173

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

РДП реакція дифузної преципітації
МЕБ Міжнародне епізоотичне бюро
ВООЗ Всесвітня організація охорони здоров’я
ГА гемаглютинуюча активність
МКА моноклональні антитіла
МФА метод флуоресціюючих антитіл
ВРХ велика рогата худоба
ДРХ дрібна рогата худоба
ТФ-ІФА твердофазний імуноферментний аналіз
БП біологічна проба
ДЛГО Державне лісогосподарське об’єднання

ВСТУП

Актуальність теми. Сказ надзвичайно небезпечна інфекційна хвороба тварин і людей, яка спричинюється вірусом і характеризується ураженням центральної нервової системи та закінчується летально. Епізоотологічною особливістю хвороби є те, що до її збудника сприйнятливі всі теплокровні незалежно від виду, породи та віку. Природне зараження виникає внаслідок укусу або ослинення хворими на сказ тваринами. Сприйнятливість до цієї інфекції широкого і різноманітного кола тварин, втягнення в ланцюг циркуляції вірусу не тільки сільськогосподарських, але й диких тварин, надзвичайно велика небезпека сказу для людини і відсутність засобів лікування при цій хворобі визначають її особливе місце серед заразних хвороб. В світі щорічно гине до 50 тис. людей після укусів тварин, хворих на сказ [1,2,3].
Географічний розподіл сказу характеризується як нозоареал глобального масштабу. Вільними від даного захворювання вважають лише країни Океанії, в інших ця смертельна хвороба реєструється спорадично, а в Європі після 1945 р. набула характеру епізоотії [4].
Україна є зоною стійкого неблагополуччя щодо сказу. Бусол В.О., Горжеєв В.М., Роговська А.С. повідомляють, що за останні роки в Україні ситуація щодо сказу серед тварин значно погіршилась. В 2001 р. кількість неблагополучних пунктів в 6,5 раз більша порівняно з 1994 р. Визначений Бусолом В.О. і співавторами індекс епізоотичності по кожній області України дав змогу розподілити області на 5 груп. Одеська, Миколаївська та Херсонська області ввійшли в четверту групу, де індекс епізоотичності становить 0,1- 0,9 [5,6].
Щорічно реєструється значна кількість захворювань на сказ серед диких, сільськогосподарських та свійських тварин, що є реальною загрозою для виникнення сказу серед людей.
Останнім часом випадки захворювання людей на сказ реєструються майже щороку.
Не дивлячись на те, що Одеська, Миколаївська та Херсонська області стаціонарно неблагополучні щодо сказу, епізоотологія цієї хвороби ніким не вивчалась протягом 30-ти останніх років.
Враховуючи, що питанням вивчення епізоотології сказу в південному регіоні України присвячено лише декілька робіт (И.А. Измайлов и др., 1974), вивчення крайових особливостей перебігу епізоотичного процесу сказу тварин на території регіону є актуальним [7].
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є розділом теми науково-дослідної роботи кафедри епізоотології та паразитології Одеського державного аграрного університету Особливості перебігу епізоотичного процесу при особливо небезпечних та економічно важливих інфекційних та інвазійних хворобах тварин, птиці, риб і бджіл в господарствах південного регіону України і удосконалення системи профілактичних заходів” (номер державної реєстрації 0107U003950).
Мета і задачі досліджень. Мета роботи полягала у вивченні особливостей перебігу епізоотичного процесу сказу тварин у південному регіоні України (Одеській, Миколаївській та Херсонській областях); проведенні епізоотологічного районування їх територій та вдосконаленні профілактичних заходів.
Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити наступні задачі:
- вивчити епізоотичну ситуацію і поширення сказу тварин на території Одеської, Миколаївської та Херсонської областей;
- визначити структуру захворюваності тварин на сказ в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях;
- виявити джерела збудника сказу на територіях Одеської, Миколаївської та Херсонської областей;
- встановити роль лисиці в епізоотичному процесі сказу в південному регіоні України;
- вивчити річну динаміку захворювання тварин на сказ і періодичність прояву хвороби на територіях Одеської, Миколаївської та Херсонської областей;
- провести епізоотологічне районування територій Одеської, Миколаївської та Херсонської областей стосовно сказу тварин;
- визначити профілактичну ефективність пероральної імунізації диких м’ясоїдних проти сказу;
- удосконалити профілактику сказу тварин в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях.
Об’єкт дослідження епізоотичний процес сказу.
Предмет дослідження джерела збудника сказу, механізми передачі збудника сказу, сприйнятливі тварини, статистичні дані Управлінь державної ветеринарної медицини в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях; статистичні дані обласних державних лабораторій ветеринарної медицини Одеської, Миколаївської та Херсонської областей.
Методи досліджень комплексний епізоотологічний метод дослідження (епізоотологічне обстеження неблагополучних пунктів і спостереження за ними; порівняльно-історичний і порівняльно-географічний описи епізоотичного процесу; статистичне дослідження і епізоотологічний аналіз).
Наукова новизна одержаних результатів. Вперше отримано дані, що визначають особливості перебігу епізоотичного процесу сказу тварин в південному регіоні України; вивчена епізоотична ситуація та поширення сказу тварин на території Одеської, Миколаївської і Херсонської областей; визначено структуру захворюваності тварин на сказ; виявлено джерела збудника рабічної інфекції та встановлена роль лисиці в епізоотичному процесі сказу тварин.
Вперше проведено епізоотологічне районування територій Одеської, Миколаївської та Херсонської областей в залежності від епізоотичної ситуації і поширення сказу з метою наукового обґрунтування профілактичних заходів.
Науково обґрунтовано і удосконалено заходи з профілактики сказу тварин в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях з урахуванням виявлених особливостей епізоотичного процесу і епізоотологічного районування територій.
Дістали подальшого розвитку дослідження стосовно пероральної імунізації диких м’ясоїдних проти сказу.
Практичне значення одержаних результатів. Результати вивчення особливостей перебігу епізоотичного процесу сказу в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях і епізоотологічне районування територій лягли в основу розроблених за нашої участі науково-обґрунтованих „Методичних рекомендацій щодо профілактики сказу серед сільськогосподарських та домашніх тварин в південному регіоні України”. Методичні рекомендації затверджені Управліннями ветеринарної медицини в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях, впроваджені у виробництво районними управліннями ветеринарної медицини даних областей.
Матеріали дисертації, викладені в наукових статтях, використовуються викладачами кафедри епізоотології та паразитології на лекціях і лабораторно-практичних заняттях в Одеському державному аграрному університеті.
Особистий внесок здобувача. Здобувач особисто обґрунтувала тему дисертаційної роботи, опрацювала літературу за темою дисертації, розробила методичні підходи до вирішення поставлених завдань, виконала весь обсяг експериментальних робіт, проаналізувала отримані результати, дала їм наукову інтерпретацію, написала дисертацію.
Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційної роботи доповідались та обговорювались на наукових конференціях професорсько-викладацького складу, наукових співробітників та аспірантів Одеського державного аграрного університету в 2002, 2003, 2004, 2005, 2006, 2007, 2008 роках; на міжнародній науково-практичній конференції епізоотологів, яка проходила у травні 2003 року в Одеському державному аграрному університеті, на міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених „Аграрний форум 2007”, яка проходила 5-7 квітня 2007 року в Сумському національному аграрному університеті.
Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 10 наукових статей у наукових фахових виданнях, а саме: вісім статей у збірнику наукових праць Аграрний вісник Причорномор’я” Одеського державного аграрного університету, одна стаття у міжвідомчому тематичному науковому збірнику Ветеринарна медицина” Інституту експериментальної і клінічної ветеринарної медицини УААН, одна стаття у матеріалах міжнародної науково-практичної конференції молодих вчених Сумського національного аграрного університету, та Методичні рекомендації щодо профілактики сказу серед сільськогосподарських та домашніх тварин в південному регіоні України”.
Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота викладена на 142 сторінках комп’ютерного тексту і складається зі вступу, огляду літератури, вибору напрямків досліджень, матеріалів і методів досліджень, результатів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів досліджень, висновків, пропозицій виробництву, додатків, списку використаних літературних джерел. Робота ілюстрована 39 таблицями та 24 рисунками. Список літературних джерел включає 256 найменувань, в тому числі 82 іноземних.

Список литературы

ВИСНОВКИ
1. В дисертації наведені: теоретичне узагальнення та результати вивчення особливостей перебігу епізоотичного процесу сказу тварин в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях, які характеризують поширення, епізоотичну ситуацію, структуру захворюваності, джерела збудника інфекції, сезонні і періодичні прояви хвороби, епізоотологічне районування територій і наукове обґрунтування комплексу профілактичних заходів стосовно сказу тварин в південному регіоні України.
2. Сказ тварин в Одеській області за період з 1970 до 2005 рр. реєструвався у всіх 26 адміністративних районах. Кількість неблагополучних пунктів склала 1148. Всього захворіло 1350 тварин різних видів. Найбільш неблагополучними щодо сказу тварин районами є: Любашівський, Котовський, Б.-Дністровський, В.-Михайлівський, Фрунзівський, Красноокнянський, Кодимський, Ананьївський та Савранський. Найвищий показник неблагополуччя (1995-2005 рр.) визначився в Овідіопольському районі 66,6%, в Кілійському районі 58,8%, в Ренійському районі 57,1%, в Савранському районі 55,0% та в Ізмаїльському районі 54,5%.
3. У структурі захворюваності тварин на сказ в Одеській області лисиці займають 40,89%, коти 22,15%, собаки 13,93% та ВРХ 13,63%. Інші види тварин (куниці, ДРХ, коні, вовки, єнотовидні собаки, борсуки, свині, щурі, тхори, дикі кабани, дикі кози, хом’яки, миші, нутрії, дикі коти, кажани) 9,4%. Всього 20 видів. Джерелом збудника сказу в Одеській області є лисиці, коти і собаки.
4. Для сказу тварин в Одеській області характерні сезонні підйоми захворюваності (січень-березень, листопад-грудень). Коефіцієнт сезонності склав 56,6%, індекс сезонності 1,3. Встановлено періодичність прояву сказу у 2-3 роки.
5. В Миколаївській області за період з 1987 до 2005 рр. сказ тварин реєструвався у всіх 19 адміністративних районах. Кількість неблагополучних пунктів склала 282. Всього захворіло 323 тварини різних видів. Найбільш неблагополучними щодо сказу тварин районами є: Доманівський, Новобузький, Новоодеський, Баштанський, Єланецький, та Вознесенський. Найвищий показник неблагополуччя (1995-2005 рр.) визначився в Арбузинському районі 28,6%, в Єланецькому районі 22,2%, в Кривоозерському районі 19,2%, в Первомайському районі 18,0%, в Новоодеському районі 17,1%.
6. У структурі захворюваності тварин на сказ в Миколаївській області коти займають 36,22%, лисиці 31,58%, ВРХ 15,48%, собаки 12,07%. Інші види тварин (куниці, ДРХ, вовки, тхори, коні, борсуки, єнотовидні собаки) 4,6%. Всього 11 видів. Джерелом збудника сказу в Миколаївській області є в рівній мірі лисиці й коти, а також собаки.
7. Для сказу тварин в Миколаївській області характерні сезонні підйоми захворюваності (березень-квітень, жовтень-грудень). Коефіцієнт сезонності склав 58,7%, індекс сезонності 1,4. Періодичність для сказу тварин не характерна.
8. Сказ тварин в Херсонській області за період з 1965 до 2005 рр. реєструвався у всіх 18 адміністративних районах. Кількість неблагополучних пунктів склала 1013. Всього захворіло 1361 тварина різних видів. Найбільш неблагополучними районами Херсонської області є: Каховський, Новотроїцький, Іванівський та Чаплинський. Найвищий показник неблагополуччя (1995-2005 рр.) визначився в В.Лепетихському районі 75,0%, в Каланчацькому районі 66,7%, в Іванівському районі 53,6%, в Чаплинському районі 47,2%, в Горностаївському районі 44,8%.
9. У структурі захворюваності тварин на сказ в Херсонській області (19952005 рр.) лисиці займають 36,03%, ВРХ 22,93%, коти 21,03%, собаки 13,62%. Інші види тварин (ДРХ, куниці, єнотовидні собаки, коні, тхори, вовки) 6,4%. Всього 10 видів. Джерелом збудника сказу в Херсонській області є лисиці, коти і собаки.
10. Для сказу тварин в Херсонській області характерні сезонні підйоми захворюваності (січень, серпень-листопад). Коефіцієнт сезонності склав 50,2%, індекс сезонності 1,01. Встановлено періодичність прояву сказу у 2-3 роки.
11. За показниками неблагополуччя території Одеської, Миколаївської та Херсонської областей з метою проведення науково-обґрунтованих профілактичних заходів поділені на 4 групи: райони зі значним поширенням сказу (в Одеській області їх 5, в Миколаївській області 1, в Херсонській області 2); райони з порівняно значним поширенням сказу (в Одеській області їх 3, в Миколаївській області 2, в Херсонській області 3); райони з порівняно помірним поширенням сказу (в Одеській області їх 8, в Миколаївській області 9, в Херсонській області 8); райони з порівняно незначним поширенням сказу (в Одеській області їх 10, в Миколаївській області 6, в Херсонській області 5).
12. В результаті проведеної пероральної імунізації диких м’ясоїдних в Одеській області (2001-2005 рр.) загальна кількість неблагополучних щодо сказу пунктів у 2005 р. у порівнянні з 2003 р. знизилась у 3 рази, а в 6-ти північних районах (Кодимський, Балтський, Савранський, Котовський, Любашівський та Ананьївський) у 5,2 рази.
13. Удосконалена нами система профілактики сказу тварин в південному регіоні України включає комплекс науково-обґрунтованих загальних та спеціальних заходів, розроблених з урахуванням особливостей епізоотичного процесу і епізоотологічного районування територій.

ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ
З урахуванням особливостей перебігу епізоотичного процесу сказу тварин та за результатами епізоотологічного районування територій Одеської, Миколаївської та Херсонської областей нами запропоновано:
1. Рекомендації щодо профілактики сказу серед сільськогосподарських та домашніх тварин в південному регіоні України (затверджені Управліннями ветеринарної медицини в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях).
2. В зв’язку з тим, що у структурі захворюваності тварин на сказ в Миколаївській області коти займають 36,22%, рекомендуємо вакцинувати тварин цього виду на всій території області.
3. Проводити заходи щодо зниження чисельності популяції диких м’ясоїдних тварин до 1 особини на 1000 га угідь в районах зі значним та порівняно значним поширенням сказу.
4. Проводити профілактичну пероральну імунізацію диких м’ясоїдних на територіях Одеської, Миколаївської та Херсонської областей вакцинами згідно з інструкціями щодо їх застосування.
5. Поширити масштаби просвітницької роботи серед населення з питань упорядкування утримання собак і котів.
6. Результати досліджень використовувати в навчальному процесі при викладені дисципліни „Епізоотологія та інфекційні хвороби тварин” студентам і магістрам ветеринарної медицини вищих навчальних закладів.