ОСОБЛИВОСТІ ПРЕДМЕТА ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВАХ ПРО КОМП’ЮТЕРНІ ЗЛОЧИНИ

Краткое описание

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ CКОРОЧЕНЬ 4
ВСТУП 5

РОЗДІЛ 1 ПРЕДМЕТ ДОКАЗУВАННЯ ТА ЙОГО ОСОБЛИВОСТІ У СПРАВАХ ПРО КОМП’ЮТЕРНІ ЗЛОЧИНИ 13
1.1. Поняття та зміст предмета доказування у кримінальних справах 13
1.2. Поняття комп’ютерних злочинів як об’єкта дослідження у кримінальних справах 33
1.3. Обставини, що підлягають доказуванню у справах про комп’ютерні злочини 53
ВИСНОВКИ ДО 1 РОЗДІЛУ 62

РОЗДІЛ 2 ОБСТАВИНИ ОБ’ЄКТИВНОГО І СУБ’ЄКТИВНОГО ХАРАКТЕРУ, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ДОКАЗУВАННЮ У СПРАВАХ ПРО КОМП’ЮТЕРНІ ЗЛОЧИНИ 65
2.1. Елементи події комп’ютерного злочину, їх зміст 65
2.2. Особливості встановлення винності обвинуваченого та мотивів вчинення комп’ютерних злочинів 88
2.3. Обставини, які характеризують особу обвинуваченого, пом’якшують та обтяжують покарання у кримінальних справах про комп’ютерні злочини 102
ВИСНОВКИ ДО 2 РОЗДІЛУ 119

РОЗДІЛ 3 СУСПІЛЬНО НЕБЕЗПЕЧНІ НАСЛІДКИ КОМП’ЮТЕРНОГО ЗЛОЧИНУ ТА ОБСТАВИНИ, ЩО СПРИЯЛИ ЙОГО ВЧИНЕННЮ 122
3.1. Встановлення характеру і розміру заподіяної комп’ютерним злочином шкоди 122
3.2. Причини і умови, що сприяють вчиненню комп’ютерних злочинів, як елемент предмета доказування 145
ВИСНОВКИ ДО 3 РОЗДІЛУ 163

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ 165
ДОДАТКИ 172
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 210

ВСТУП

Актуальність теми. На сучасному етапі розвитку науки і техніки більшість традиційних ресурсів людського прогресу поступово втрачає своє первинне значення. На зміну їм приходить новий ресурс, єдиний продукт, що не зменшується, а зростає з часом, – інформація. Вона стає на сьогодні головним фактором науково-технічного і соціально-економічного розвитку світової спільноти. Чим інтенсивнішим є впровадження якісної інформації у соціальну і виробничу сфери, тим вищими є життєвий рівень народу, економічний, оборонний і політичний потенціал країни.
Значної ролі в інформатизації набуває процес комп’ютеризації суспільства. Комп’ютерні системи почали використовуватися в усіх сферах діяльності людини, з кожним днем розширюючи свій вплив. На тлі позитивних тенденцій розвитку інноваційних технологій виникло абсолютно нове негативне явище, що отримало назву «комп’ютерна злочинність». Згідно з даними, одержаними дослідниками у цій сфері, шкода від прояву зазначеного виду злочинності на сьогодні є сумірною із коштами, що перебувають у незаконному обігу наркотичних засобів та зброї. У наш час комп’ютерна злочинність залишається новим негативним явищем з урахуванням короткого періоду його розвитку і відповідної протидії. Використовуючи новітні технічні досягнення, остання становить одну із центральних проблем сучасного суспільства. Кількість кримінальних справ, порушених за статтями розділу XVI КК України, неухильно зростає. Зокрема, згідно з даними МВС, у 2002 році було порушено 32 кримінальних справи, у 2003 – 66, у 2004 – 65, у 2005 – 60, у 2006 – 87, за перше півріччя 2007 року – 72. Проте комп’ютерна злочинність характеризується високою латентністю, зумовленою технічними і соціальними особливостями, низьким технічним рівнем працівників правоохоронних органів. Необхідність досліджень у цій сфері, у свою чергу, підтверджується порівнянням кількісних характеристик комп’ютерної злочинності та відмінних від зазначеної категорії діянь. Особливу увагу необхідно звернути на нагальність відповідних досліджень і впровадження їх результатів у практичну правоохоронну діяльність у зв’язку з прогресуючим зростанням технологій у побутовій і виробничій сферах.
Наукові дослідження комп’ютерної злочинності, які останнім часом проводилися в Україні, суттєво підвищили рівень протистояння цьому негативному явищу. Значна увага цій проблематиці приділялася у працях Д.С. Азарова, Б.В. Андрєєва, Ю.М. Батуріна, П.Д. Біленчука, В.М. Бутузова, В.Б. Вєхова, А.Г. Волеводза, В.О. Голубєва, Ю.В. Гавриліна, М.Ю. Дворецького, В.Ю. Захарченка, В.Є. Козлова, О.М. Литвинова, А.А. Музики, С.В. Мухачева, П.М. Пака, Н.А. Розенфельд, М.В. Салтевського, В.П. Хорста та ін. Аналіз досліджень виявляє безліч поглядів на елементи цього явища і на вирішення проблем, що виникають під час розслідування кримінальних справ зазначеної категорії. Слід акцентувати увагу на тому, що особливості предмета доказування у кримінальних справах про комп’ютерні злочини до цього часу не піддавалися комплексному вивченню. Безумовно, якісне розслідування кримінальних справ різних категорій значною мірою залежить від предмета доказування, який повинен бути чітко визначений щодо всіх видів злочинів.
З урахуванням викладеного подальші теоретичні розробки у цій сфері служитимуть підвищенню ефективності відповідної правотворчої і правозастосовної діяльності.
Підґрунтя пропонованої роботи становлять наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених у галузі кримінального процесу, криміналістики, кримінології, технічних наук, присвячені як загальним проблемам кримінального процесу, криміналістики, так і комп’ютерним злочинам зокрема. У дисертаційному дослідженні використовувалися, крім вищезазначених, праці О.І. Абова, Т.В. Авер’янової, С.А. Александрова, В.Д. Арсеньєва, В.А.Баніна, Т.М. Барабаш, Р.С. Бєлкіна, М.В. Богомолова, В.П. Бож’єва, О.М. Васильєва, Л.Є. Владимирова, А.Ф. Волобуєва, Н.І. Газетдінова, Б.А. Галкіна, М.І. Гошовського, Ю.М. Грошевого, Н.І. Гуковської, М.В. Гуцалюк, Л.М. Карнєєвої, Л. Кландера, О.С. Коблікова, І.І. Когутич, Є.Г. Коваленка, С.Б. Комісарова, В.О. Копилова, Г.К. Кожевникова, М.Й. Коржанського, М.Г. Коршика, В.Я. Колодіна, М.З. Курадзе, Г.К. Курашвілі, А.М. Ларіна, В.К. Лисиченка, П.А. Лупінської, А.Г. Мазалова, М.М. Михеєнка, Г.М. Міньковського, О.Б. Муравіна, М.І. Ніколайчика, В.Т. Нора, В.А. Образцова, В.Т. Очередіна, М.А. Погорецького, М.С. Полевого, В.О. Попелюшка, В.М. Савицького, С.В. Слінька, А.Д. Соловйова, О.В. Сорокіна, С.М. Стахівського, С.С. Степчева, М.С. Строговича, С.А. Тарарухіна, В.М. Тертишника, М.К. Треушникова, Ф.Н. Фаткулліна, В.П. Філонова, І.Я. Фойницького, П.В. Цимбала, В.С. Цимбалюка, М.О. Чельцова, В. Шона, А.Ю. Щеглова, М.П. Яблокова, Д.А. Ястребова та ін. Під час дослідження було використано також технічні пізнання автора у сфері програмного забезпечення автоматизованих систем.
Незважаючи на безперечну значущість проведених досліджень, кримінальний процес і криміналістика як науки не мають достатньо даних про зміст обставин, що підлягають доказуванню у кримінальних справах зазначеної категорії. Предмет доказування переважно вивчався в період чинності Кримінального кодексу, ухваленого у 1960 році. На відміну від дійсного Кримінального кодексу, ухваленого у 2001 році, попередній Кодекс не містив окремого розділу, присвяченого досліджуваному виду злочинів. На цьому тлі виникають суттєві труднощі, які породжують певні проблеми під час розслідування і судового розгляду справ цієї категорії. Дослідження зазначеної проблеми має соціальну значущість для посилення боротьби зі злочинами у сфері використання ЕОМ, систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку та зумовлюється, перш за все, потребами вдосконалення розслідування цієї категорії кримінальних справ.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тему наукового дослідження обрано відповідно до Пріоритетних напрямків наукових і дисертаційних досліджень, які вимагають першочергової розробки і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 рр., затверджених наказом МВС України від 05 липня 2004 р. № 755. Дисертацію виконано відповідно до Плану науково-дослідної роботи Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ на 2006 р., затвердженого на засіданні вченої ради ДЮІ ЛДУВС 28 вересня 2005 р., протокол № 10.
Мета і завдання дослідження. Загальною метою роботи є аналіз і розкриття різних концептуальних підходів і поглядів учених-процесуалістів на предмет доказування та його елементи, виявлення особливостей, притаманних злочинам у сфері використання ЕОМ, систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку, предметом яких є комп’ютерна інформація, що впливають на зміст предмета доказування у кримінальних справах зазначеної категорії. З огляду на наукові досягнення українських і зарубіжних вчених дослідження має на меті виявити особливості предмета кримінально-процесуального доказування у справах про комп’ютерні злочини, обґрунтувати їх і розробити пропозиції щодо вдосконалення чинного кримінального і кримінально-процесуального законодавства та практики його застосування. Для досягнення поставленої мети вирішувалися такі основні завдання:
 з’ясування наукових підходів до розуміння правової природи і змісту предмета доказування;
 на підставі аналізу складів злочинів у сфері використання ЕОМ, систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку та наявних теоретичних розробок визначення поняття комп’ютерного злочину;
 визначення особливостей предмета доказування у кримінальних справах про комп’ютерні злочини на основі висвітлення наявних поглядів на перелік обставин, що належать до предмета доказування;
 визначення особливостей часу, місця і способу вчинення комп’ютерного злочину;
 визначення особливостей обставин, які характеризують особу обвинуваченого у вчиненні комп’ютерного злочину;
 з’ясування особливостей характеру і розміру шкоди, завданої комп’ютерним злочином;
 аналіз причин вчинення комп’ютерного злочину та умов, що сприяли вчиненню такої категорії злочинів;
 розробка й обґрунтування пропозицій щодо вдосконалення норм чинного кримінального та кримінально-процесуального законодавства України, які стосуються предмета доказування у кримінальних справах про злочини у сфері використання ЕОМ, систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку, предметом яких є комп’ютерна інформація.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають під час встановлення обставин, що підлягають доказуванню у справах про комп’ютерні злочини.
Предметом дослідження є теоретичні і методологічні проблеми, що стосуються особливостей предмета доказування у кримінальних справах про комп’ютерні злочини, чинні кримінально-процесуальні норми, які належать до предмета доказування, та діяльність щодо застосування цих норм.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є сукупність прийомів і методів наукового пізнання. У процесі дослідження використовувалися такі методи: історико-порівняльний, за допомогою якого встановлено основні тенденції розвитку комп’ютерної злочинності; формально-логічний, який дозволив визначити основні елементи комп’ютерних злочинів і дати їм характеристику; метод системно-структурного аналізу, за допомогою якого досліджено предмет доказування у справах про комп’ютерні злочини; порівняльний метод, за допомогою якого виявлено і проаналізовано проблемні аспекти співвідношення елементів комп’ютерних злочинів і предмета доказування; порівняльно-правовий метод (компаративістський), що дозволив використати законодавчий досвід зарубіжних країн.
Обґрунтованість теоретичних положень дисертації зумовлена емпіричною базою дослідження. Зокрема, використовувалися статистичні дані МВС України за 2002-2007 рр., що стосуються зазначеної категорії кримінальних справ, дані анкетування 89 слідчих органів внутрішніх справ, 7 архівних кримінальних справ та опублікована судова та слідча практика.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є самостійною завершеною роботою, комплексним монографічним дослідженням з проблем предмета доказування у справах про комп’ютерні злочини.
До найбільш суттєвих нових положень і висновків, обґрунтованих у дисертаційному дослідженні, належать такі:
 удосконалено поняття комп’ютерного злочину, в основу якого покладено вчинення суспільно небезпечного діяння з використанням ЕОМ та спрямування його на комп’ютерну інформацію;
 удосконалено зміст предмета кримінально-процесуального доказування та визначено його співвідношення зі складом злочину: встановлення елементів складу злочину є пріоритетним під час кримінально-процесуального доказування;
 дістало подальшого розвитку визначення місця події комп’ютерного злочину відносно місця настання суспільно небезпечних наслідків, з урахуванням чого запропоновано нову редакцію п. 1 ст. 64 КПК України;
 вперше вказано на необхідність спеціалізації не лише органів дізнання, досудового слідства, але й прокуратури, суду під час розслідування та судового розгляду кримінальних справ про комп’ютерні злочини, що обумовлюється формуванням внутрішнього переконання суб’єкта доказування на якісній оцінки доказів з урахуванням технічної сторони злочину;
 вперше запропоновано створення криміналістичної бази даних про осіб, засуджених за вчинення комп’ютерних злочинів, яка містить їх групове розмежування за особливостями технічних пізнань;
 дістало подальшого розвитку положення про обов’язкове доказування інтелектуальної спроможності обвинуваченого вчинити комп’ютерний злочин. Для встановлення рівня спеціальних знань обвинуваченого запропоновано доводити за кожною кримінальною справою про комп’ютерний злочин особливі пізнання обвинуваченого у галузях комп’ютерних технологій, враховуючи різноманітність механізмів вчинення комп’ютерних злочинів, використання індивідуальних та загальних методик і інструментів вчинення злочину;
 вперше визначено межі доказування у справах про комп’ютерні злочини щодо обсягу та розміру заподіяної шкоди, які визначаються можливістю встановлення шкоди у повному обсязі на момент розслідування та судового розгляду конкретної кримінальної справи;
 удосконалено, з урахуванням обставин формування, зміст причин вчинення комп’ютерних злочинів та умов, що сприяли їх вчиненню, і визначено пріоритетність причин і умов не технічного, а соціального походження;
 удосконалено редакцію ст. 64 КПК України;
 уперше запропоновано зміни до норм чинного кримінального законодавства з метою приведення їх у відповідність до існуючої сучасної технічної термінології у сфері автоматизованих систем.
Практичне значення одержаних результатів. Отримані результати можуть бути використані у таких сферах: у правотворчій діяльності для безпосереднього використання результатів цього дослідження і подальших розробок стосовно вдосконалення доказової діяльності; у навчальному процесі під час вивчення тем, присвячених доказам і доказуванню у кримінальному процесі; у правозастосовній діяльності під час розслідування кримінальних справ про комп’ютерні злочини, що дозволить враховувати особливості предмета доказування стосовно розглядуваної категорії кримінальних справ; у науково-дослідній діяльності для подальших наукових розробок, вирішення практичних і теоретичних проблем у сфері комп’ютерних злочинів.
Результати дисертаційного дослідження впроваджено у законотворчу роботу (лист народного депутата України V, VI скликання Камчатного В.Г. від 16.06.2007 № 28/06). Матеріали дисертації використовуються у навчальному процесі Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ під час викладання курсу «Кримінальний процес» (акт від 04.06.2007 №1143).
Апробація результатів дисертації. Результати, одержані в ході дисертаційного дослідження, розглядалися на засіданнях кафедри кримінального процесу Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ; обговорювалися на міжнародній науково-практичній конференції «Международное сотрудничество в борьбе с компьютерной преступностью: проблемы и пути их решения», м. Донецьк, Донецький юридичний інститут ЛДУВС, 18-19 травня 2006 року; міжнародній науково-практичній конференції «Криміналістичні та процесуальні проблеми, що виникають під час проведення слідчих дій», м. Донецьк, Донецький юридичний інститут ЛДУВС, 24 листопада 2006 року; міжнародній науково-практичній Інтернет-конференції «Тенденції формування громадянського суспільства», м. Тернопіль, 15 травня 2007 року.
Публікації. Основні положення і висновки, сформульовані в дисертації, відображено в 7 наукових публікаціях, 4 з яких опубліковано у спеціалізованих наукових фахових виданнях, перелік яких затверджений ВАК України.
Структура дисертації зумовлена метою і предметом дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, до складу яких входить вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 230 сторінок. Список використаних літературних джерел складає 246 найменувань. Додатки – на 38 стор.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

У результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу кримінального і кримінально-процесуального законодавства та його правозастосування під час встановлення обставин, що підлягають доказуванню в кримінальній справі про комп’ютерні злочини, вивчення наукових праць, сформульовано положення та рекомендації, спрямовані на вдосконалення теорії кримінального процесу та практики кримінально-процесуального доказування.
Основні з них такі:
1. Встановлення складу злочину за кожною кримінальною справою є пріоритетним завданням кримінально-процесуального доказування. Лише після його встановлення може йти мова про доказування інших обставин, які мають значення для встановлення істини і віднесені до зазначеного законодавцем предмета доказування.
2. Є недоцільним відносити до предмета доказування доказових фактів, виходячи з таких позицій. По-перше, елементи предмета доказування мають точний характер, наприклад, подія злочину (місце, час, спосіб), яка не може мати альтернативу. Шляхів установлення елемента предмета доказування, які виражені в сукупності доказових фактів, може бути декілька. По-друге, виходячи із зазначеного, включення до предмета доказування доказових фактів може спричинити неповноту розслідування, якщо не буде досліджено всі шляхи в доказуванні існуючих елементів предмета доказування.
3. Обставини, які належать до предмета доказування, конкретизуються та індивідуалізуються згідно із категоріями справ, але це відбувається в межах загального, родового предмета доказування і не означає його зміни, розширення або звуження та утворення нового самостійного виду предмета доказування. Реалізація цієї мети може вважатися нездійсненною без розгляду предмета доказування щодо окремих категорій кримінальних справ. Віднесення до загального предмета доказування елементів кожного злочину – багатогранного явища – є неможливим. А для досягнення максимальної повноти та всебічності під час розслідування потрібно враховувати особливості конкретних категорій кримінальних справ. Особливо це стосується нового виду злочинів, протистояння яким не має достатнього історичного досвіду і які мають особливі й унікальні елементи, що підлягають доказуванню. Наприклад, такий вид злочинів, як комп’ютерні злочини.
4. Комп’ютерним злочином повинно вважатися визнане кримінальним законом суспільно небезпечне діяння, спрямоване на порушення формування і використання комп’ютерних ресурсів на основі створення, збирання, обробки, накопичення, зберігання, розповсюдження, захисту комп’ютерної інформації, здійснене з використанням ЕОМ.
5. Слід підтримати думки науковців, які пропонують віднести до комп’ютерних злочинів діяння, що передбачені розділом XVI КК України і мають своїм предметом комп’ютерну інформацію.
6. Комп’ютерна інформація – це будь-яка інформація, що перебуває або оброблюється безпосередньо в електронних пристроях ЕОМ, зовнішніх накопичувачах або передається каналами зв’язку.
7. Аналізуючи змістовний бік понять «комп’ютерні мережі», «лінії зв’язку», «збереження інформації» (без застосування поняття «її обробка»), які використовуються вченими у поняття комп’ютерного злочину та наявні у чинному кримінальному законодавстві, ми дійшли висновку про необхідність внесення змін до ст.ст. 3612, 362 КК України. У змісті та назві статті 3612 після слів «яка зберігається» слід доповнити словами «або оброблюється» та виключити слова «комп’ютерних мережах». У змісті та назві статті 362 КК України слід виключити слова «комп’ютерних мережах» та після слів «такої інформації» доповнити словами «чи передається лініями зв’язку».
8. Під час впровадження комп’ютерних технологій у виробничу, управлінську побутову діяльність виникає необхідність залишити у переліку комп’ютерних злочинів тільки ті діяння, які здійснюються за допомогою комп’ютера і під час здійснення яких застосовуються елементи професійних навичок висококваліфікованих комп’ютерних фахівців.
9. До обставин, що підлягають встановленню і доказуванню у кримінальній справі про комп’ютерні злочини, слід відносити такі:
1) подія комп’ютерного злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення комп’ютерного злочину і суспільно небезпечних наслідків, що настали);
2) вчинення обвинуваченим комп’ютерного злочину, вина, мотиви;
3) обставини, що впливають на ступінь тяжкості комп’ютерного злочину, а також обставини, що характеризують особу обвинуваченого, пом’якшують або обтяжують покарання. У цьому елементі необхідним є доказування обставин, як тих, що безпосередньо впливають на покарання (ставлення до праці, суспільства тощо), так і тих, що виражаються в технічних пізнаннях, пов’язаних із можливістю особи скоїти злочин;
4) характер і розмір шкоди, заподіяної комп’ютерним злочином. Необхідно довести зміну інформації та її належність до матеріальних цінностей (електронні гроші, акції) або її безпосередню цінність (дані, що містять комерційну таємницю та ін.);
5) причини й умови, що сприяли вчиненню комп’ютерного злочину. Цей елемент необхідно доводити як з технічної позиції (слабка безпека інформації, систем захисту у потерпілого та ін.), так і із соціальної (неправильне виховання, особливості кола спілкування обвинуваченого тощо).
10. Під час доказування у справах про комп’ютерні злочини обов’язковому встановленню підлягає місце несанкціонованого доступу. Поняття «місце несанкціонованого доступу» може розглядатися як у технічному, так і в географічному смислі. Технічна сторона може виражатися, наприклад, в IP адресі комп’ютера і номера порту, через який здійснювався несанкціонований доступ. У географічному смислі місцем несанкціонованого доступу може виступати ділянка місцевості, де фізично встановлений захисний програмний продукт (наприклад, брандмауер сервера або сам комп’ютер) або сама інформація. У справах про комп’ютерні злочини місце несанкціонованого доступу повинно входити до предмета кримінально-процесуального доказування у двох згаданих вище сенсах.
11. Предмет доказування передбачає встановлення обставин, які визначають характер і розмір завданої злочином шкоди, проте не передбачає місця настання цієї шкоди, тобто доказування місця настання суспільно небезпечних наслідків. Встановлення події злочину передбачає доказування обставин вчинення злочину, тобто безпосередньо активних дій обвинуваченого. Відповідно виникає необхідність включити до предмета доказування обставини, пов’язані зі суспільно небезпечними наслідками діяння, і викласти п. 1 ст. 64 КПК України в такій редакції: «подія суспільно небезпечного діяння (час, місце, спосіб та інші обставини вчиненого діяння і суспільно небезпечних наслідків, що настали)».
12. Особливість комп’ютерних злочинів виявляється у їх транснаціональному характері. Тому під час розслідування таких злочинів (зокрема, встановлення часу вчинення комп’ютерного злочину) слідчим необхідно приділяти увагу часовим поясам і чітко вказувати на це в матеріалах кримінальної справи.
13. Під час формування внутрішнього переконання суб’єкта доказування обов’язковою є наявність у слідчого, прокурора та судді спеціальних знань у сфері комп’ютерних технологій. Для цього слід передбачити створення спеціальних ліній спрямованості розслідування комп’ютерних злочинів, причому не лише з боку органів дізнання та досудового слідства, але й прокуратури та суду.
14. Мотив і мета злочину є тісно взаємопов’язаними між собою. Не довівши мотиву злочину, неможливо встановити його мету, і навпаки. Оскільки саме ці елементи зумовлюють вчинення злочину, мета повинна доводитися у кримінальній справі в єдності із мотивом і підлягає включенню до предмета доказування. У зв’язку із цим запропоновано п. 2 ст. 64 КПК України викласти в такій редакції: «винність обвинуваченого у вчиненні суспільно небезпечного діяння, мотиви і цілі суспільно небезпечного діяння».
15. Обов’язковому доказуванню у кримінальних справах підлягають наявність в обвинуваченого спеціальних знань певних технологій, його спеціальна діяльність і вимоги, що висуваються до неї. Крім того, до предмета доказування за цими кримінальними справами повинні бути включені етапи професійного вдосконалення обвинуваченого в технічній сфері, пов’язаній з інкримінованим злочином. Це полягає в тому, що в обвинуваченого формується специфічне коло знань і вмінь, яке необхідно враховувати під час розслідування кримінальної справи. Встановлення суб’єктом доказування в обвинуваченого певних знань у сфері комп’ютерних технологій і перевірка цих знань відповідно до події злочину шляхом проведення досліджень щодо використання обвинуваченим таких знань під час скоєння злочину може, на нашу думку, бути важливим у справі з чотирьох причин: по-перше, більшість комп’ютерних злочинів здійснюється професійними злочинцями, що передбачає наявність у них глибоких і певною мірою особливих пізнань у певних галузях комп’ютерних технологій; по-друге, механізм вчинення комп’ютерних злочинів є достатньо різноманітним; по-третє, вчинення злочину зумовлюється свободою дій обвинуваченого у підходах до програмування і створенні або використанні нових індивідуальних методик та інструментів вчинення злочину; по-четверте, кожна технологія програмування включає широкий спектр засобів та інструментів, що іноді дозволяє точно встановити особу, яка вчинила комп’ютерний злочин.
16. З урахуванням зазначеного є доцільним створити електронну базу даних, яка б містила інформацію про осіб, що вчинили комп’ютерні злочини. Ця база повинна містити, крім анкетних даних, інформацію щодо володіння конкретними мовами програмування і, наприклад, використання при цьому певних додаткових бібліотек коду тощо.
17. Під час вчинення комп’ютерного злочину завжди здійснюється вплив на комп’ютерну інформацію, який можна розглядати як заподіяну внаслідок комп’ютерного злочину шкоду. Тому слід встановлювати характер впливу на інформацію: руйнування (втрата) інформації, модифікація (зміна інформації на помилкову, коректну за формою і змістом, але таку, що має інше значення), ознайомлення з нею сторонніх осіб.
18. Реституція є пріоритетним напрямом серед засобів відновлення порушеного внаслідок комп’ютерного злочину становища потерпілої сторони. Вона може бути застосована як у повному, так і в частковому обсязі у вигляді повернення потерпілій стороні інформації, яка була предметом злочину.
19. Під час розслідування кримінальних справ про деякі комп’ютерні злочини немає можливості повно встановити наслідки комп’ютерного злочину. У зв’язку із цим, запропоновано викласти п.4 ст. 64 КПК України у такій редакції: «характер і розмір шкоди, заподіяної суспільно небезпечним діянням, яку можливо встановити на момент розслідування і судового розгляду, а також розмір витрат установи охорони здоров’я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння».
20. Слід відокремити ті обставини, які сприяли формуванню самої причини вчинення злочину. У разі необхідності слід дослідити й усунути ці обставини для запобігання іншим злочинам на цьому ж ґрунті. З урахуванням того, що обставини, які сприяли формуванню причини вчинення злочину, не входять до обставин, закріплених у ст. 23 КПК України, замість термінів «причини» та «умови», що сприяли вчиненню злочину, є більш доцільним використовувати термін «обставини», що сприяли вчиненню злочину.
21. Обставини, що сприяли вчиненню комп’ютерних злочинів можна розподілити на три види. До першого необхідно віднести обставини, в яких функціонує комп’ютерна техніка потерпілого. До другого – обставини щодо сучасного розвитку інноваційних технологій та технічного рівня знань особи, яка вчинила комп’ютерний злочин. До третього виду слід віднести інші обставини про особистість комп’ютерного правопорушника.
22. У профілактиці комп’ютерних злочинів перевага має віддаватися соціальному аспекту. Профілактичні дії безпосередньо щодо особи, яка може вчинити комп’ютерний злочин, є більш ефективними, ніж профілактичні заходи щодо вдосконалення систем захисту інформації. У першому випадку результатом профілактичного впливу є відмова особи від вчинення злочину, оскільки її морально-правова свідомість підвищується. У другому випадку результатом буде, як правило, вчинення незакінченого злочину (приготування або замах на злочин), який завжди спричиняє шкоду суспільним відносинам.
23. Органи розслідування та суд слід наділити повноваженнями забороняти використання певного устаткування з профілактичних цілей до виконання вимог, вказаних у поданні. Для підвищення ефективності профілактичних дій слідчого відносно комп’ютерних злочинів пропонуємо посилити відповідальність посадових осіб за невиконання цього подання.
24. Пропонуємо авторську редакцію статті 64 КПК України:
«Стаття 64. Обставини, що підлягають доказуванню в кримінальній справі.
Під час провадження дізнання, досудового слідства і розгляду кримінальної справи в суді підлягають доказуванню:
1) подія суспільно небезпечного діяння (час, місце вчинення діяння і настання суспільно небезпечних наслідків, спосіб та інші обставини);
2) наявність елементів складу злочину (об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт та суб’єктивна сторона);
2) винність обвинуваченого у вчиненні суспільно небезпечного діяння, мотиви і цілі суспільно небезпечного діяння;
3) обставини, що впливають на ступінь тяжкості суспільно небезпечного діяння, а також обставини, що характеризують особу, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, пом’якшують або обтяжують покарання;
4) характер і розмір шкоди, заподіяної суспільно небезпечним діянням, яку можливо встановити на момент розслідування і судового розгляду, а також розмір витрат установи охорони здоров’я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння;
5) відсутність обставин, що виключають провадження у кримінальній справі;
6) обставини, що сприяли вчиненню суспільно небезпечного діяння».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абдрахманов Р. Процесс доказывания в новом УПК // Уголовное право. – 2002. – №4. – С. 63-64.
2. Абов А.И. Преступления в сфере компьютерной информации: неправомерный доступ к компьютерной информации. – М.: Прима-Пресс, 2002. – 24 с.
3. Аверьянова Т.В., Белкин Р.С., Корухов Ю.Г., Россинская Е.Р. Криминалистика: Учебник для вузов / Под ред. заслуженного деятеля науки Российской Федерации, проф. Р.С. Белкина. – М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА-М, 1999. – 990 с.
4. Азаров Д. Про декриміналізацію необережних діянь у сфері комп’ютерної інформації // Право України. – 2004. – №9. – С. 100-103.
5. Азаров Д.С. Кримінальна відповідальність за злочини у сфері комп’ютерної інформації: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.08. – К., 2002. – 233 с.
6. Актуальні проблеми криміналістики: Матеріали науково-практичної конференції студентів і слухачів. - Донецьк: Донецький інститут внутрішніх справ МВС України, 2001. – 236 с.
7. Актуальні проблеми кримінального судочинства України: Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції. Донецьк, 21 листопада 2003 року. – Донецьк: ДЮІ, 2004. – 248 с.
8. Александров С.А. Правовые гарантии возмещения ущерба в уголовном процессе: Учебное пособие. – Горький: Горьковская высшая школа МВД СССР, 1976. – 124 с.
9. Алешкин А.И. Предмет доказывания и особенности оценки доказательств при расследовании преступлений, связанных с легализацией (отмыванием) денежных средств или иного имущества, приобретенного незаконным путем: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.09. – М., 2002. – 239 с.
10. Андреев Б.В., Пак П.Н., Хорст В.П. Расследование преступлений в сфере компьютерной информации. – М.: Юрлитинформ, 2001. – 152 с.
11. Антонян Ю.М., Кудрявцев В.Н., Эминов В.Е. Личность преступника. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2004. – 366 с.
12. Арсеньев В.Д. Вопросы общей теории судебных доказательств в советском уголовном процессе. – М.: Юридическая литература, 1964. – 179 с.
13. Архів Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська: Кримінальна справа № 1-279, вирок від 25.04.2007.
14. Архів Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області: Кримінальна справа № 1-503, постанова від 07.09.2005.
15. Бажанов М.И., Басков В.И., Гинцбург В.Г., Коршик М.Г. Протест прокурора по уголовным делам. – М.: Юридическая литература, 1966. – 120 с.
16. Банин В.А. Структура предмета доказывания в советском уголовном процессе: Учебное пособие. – Уфа: Уфимский полиграфкомбинат, 1976. – 78 с.
17. Барабаш Т.М. Предмет доказування у кримінальних справах про ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.09. – К., 2002. – 202 с.
18. Барабаш Т.М., Цимбал П.В. Значення предмета доказування при розслідуванні кримінальних справ в Україні // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – Одеса, 2003. – №3. – С. 94-100.
19. Басков В.И. Прокурор в суде первой инстанции. – М.: Юридическая литература, 1968. – 200 с.
20. Безлепкин Б.Т. Уголовный процесс России: Учебное пособие. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ТК Велби, изд-во «Проспект», 2004. – 480 с.
21. Белкин А.Р. Теория доказывания: Научно-методическое пособие. – М.: НОРМА, 1999. – 492 с.
22. Белкин Р.С. Криминалистическая энциклопедия. – М.: БЕК, 1997. – 342 с.
23. Белкин Р.С. Собирание, исследование и оценка доказательств. Сущность и методы. – М.: Наука, 1966. – 163 с.
24. Белозеров Ю.Н., Николюк В.В. Производство по делам несовершеннолетних: Учебное пособие. – М.: МССШМ МВД СССР, 1985. – 50 с.
25. Белозеров Ю.Н., Рябоконь В.В. Законность и обоснованность возбуждения уголовных дел органами внутренних дел: Учебное пособие. – М.: МССШМ МВД СССР, 1988. – 49 с.
26. Біленчук П.Д., Борисова Л.В. Щодо питання транснаціональних високотехнологічних злочинів // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – Одеса, 2003. – №3. – С. 127-129.
27. Біленчук П.Д., Зубань М.А. Комп’ютерні злочини: соціально-правові і кримінолого-криміналістичні аспекти: Навчальний посібник. – К.: Українська академія внутрішніх справ, 1994. – 72 с.
28. Біленчук П.Д., Романюк Б.В., Цимбалюк В.С. та ін. Комп’ютерна злочинність: Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2002. – 240 с.
29. Богомолов М.В. Уголовная ответственность за неправомерный доступ к охраняемой законом компьютерной информации. – Красноярск, 2002. – 114 с.
30. Божьев В.П., Павлов Н.Е. Вопросы общей части уголовного процесса. – М.: НИ и РИО, 1986. – 70 с.
31. Бойченко О.В. Деякі аспекти доказування за фактами злочинів, пов’язаних із хабарництвом // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – Одеса, 2003. – №3. – С. 177-180.
32. Бородин С.В. Рассмотрение судом уголовных дел об убийствах. – М.: Юридическая литература, 1964. – 212 с.
33. Бочаров Д. Про місце доказового права у системі права // Право України. – 2003. – №2. – С. 30-34.
34. Бутузов В.М., Остапець С.Л., Шеломенцев В.П. Злочини у сфері використання електронно-обчислюваних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку: Науково-практичний коментар. – К.: Друкарня МВС України, 2005. – 86 с.
35. Бутузов В.М., Савченко О.В., Тітуніна К.В., Шеломенцев В.П. Документування несанкціонованого втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку: Навчально-методичні рекомендації / За заг. ред. С.А. Лебідя. – Донецьк: НОРД Комп’ютер, 2006. – 51 с.
36. В России осужден первый спамер. Приговор по делу № 1-379/04. – 2004. – Режим доступу: http://privacy.hro.org/docs/court/russia/spam/index_3.php. – Приватность.
37. Великий тлумачний словник сучасної української мови онлайн. – 2005. – Режим доступу: http://www.slovnyk.net. - СЛОВНИК.НЕТ - Ласкаво просимо.
38. Вехов Б.В., Голубев В.А. Расследование компьютерных преступлений в странах СНГ: Монография / Под ред. заслуженного деятеля науки Российской Федерации, д-ра юрид. наук, проф. Б.П. Смагоринского. – Волгоград: ВА МВД России, 2004. – 304 с.
39. Вехов В.Б. Компьютерные преступления: Способы совершения и раскрытия / Под ред. акад. Б.П. Смагоринского. – М.: Право и Закон, 1996. – 182 с.
40. Вехов В.Б. Особенности расследования преступлений, совершаемых с использованием средств электронно-вычислительной техники: Учеб.-метод. пособие. – 2-е изд., доп. и испр. – М.: ЦИ и НМОКП МВД России, 2000. – 64 с.
41. Вехов В.Б., Попова В.В., Илюшин Д.А. Тактические особенности расследования преступлений в сфере компьютерной информации: Науч.-практ. пособие. – 2-е изд., доп. и испр. – М.: ЛексЭст, 2004. – 160 с.
42. Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України: Злочини у сфері використання комп’ютерної техніки: Проблеми кваліфікації, розслідування і попередження: Науково-теоретичне видання. – Луганськ: Друкарня РВВ ЛАВС, 2005. – 154 с.
43. Владимиров Л.Е. Учение об уголовных доказательствах. – Тула: Автограф, 2000. – 464 с.
44. Власенко В.Г. Вопросы теории и практики возмещения материального ущерба при расследовании хищений государственного и общественного имущества / Под ред. проф. Д.П. Рассейкина. – Саратов: Издательство Саратовского университета, 1972. – 130 с.
45. Власов Н.А., Данилова С.И. Установление и устранение причин и условий, способствовавших совершению преступления, в стадии предварительного расследования: Методические рекомендации. – М.: ВНИИ МВД России, 2002. – 12 с.
46. Возбуждение и предварительное расследование дел о преступлениях несовершеннолетних: Учеб. пособие / Редкол.: Ефимчев С.П. (отв. ред) и др. – Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1982. – 100 с.
47. Волеводз А.Г. Протводействие компьютерным преступлениям: правовые основы международного сотрудничества. – М.: Юрлитинформ, 2002. – 496 с.
48. Волобуев А.Ф. Расследование экономических преступлений: опыт России и Украины // Российская юстиция. – 2000. – № 4. – с.51-52.
49. Вопросы уголовного права и процесса в практике Верховных Судов СССР и РСФСР (1938-1967 гг.). – М.: Юридическая литература, 1967. – 368 с.
50. Вопросы уголовного процесса в практике Верховного Суда СССР и Верховного Суда РСФСР. – М.: Юридическая литература, 1974. – 272 с.
51. Вопросы уголовного процесса в практике Верховного Суда СССР. – М.: Государственное издательство юридической литературы, 1955. – 236 с.
52. Вопросы уголовного процесса. Межвуз. научн. сб. Вып. 3. Совершенствование деятельности правоохранительных органов по борьбе с преступлениями. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1984. – 128 с.
53. Вуколов В.К. Производство по делам несовершеннолетних. – Ростов на Дону, 1982. – 131 с.
54. Гаврилин Ю.В. Расследование неправомерного доступа к компьютерной информации: Учебное пособие / Под ред. проф. Н.Г. Шурухнова. – М: ЮИ МВД РФ, Книжный мир, 2001. – 88 с.
55. Газетдинов Н.И. Деятельность следователя по возмещению материального ущерба. – Казань: Издательство Казанского университета, 1990. – 96 с.
56. Галаган А.И. Особенности расследования органами внутренних дел общественно опасных деяний лиц, признаваемых невменяемыми: Учебно-практическое пособие. – К.: НИиРИО Киевской высшей школы МВД СССР им. Ф.Э. Дзержинского, 1986. – 84 с.
57. Галкин Б.А. Советский уголовно-процессуальный закон. – М.: Госюриздат, 1962. – 233 с.
58. Голубєв В.О. Інформаційна безпека: проблеми боротьби з кіберзлочинами: Монографія. – Запоріжжя: ГУ «ЗІДМУ», 2003. – 250 с.
59. Голубєв В.О. Розслідування комп’ютерних злочинів: Монографія. – Запоріжжя: Гуманітарний університет «ЗІДМУ», 2003. – 296 с.
60. Голубєв В.О., Гавловський В.Д., Цимбалюк В.С. Інформаційна безпека: проблеми боротьби зі злочинами у сфері використання комп’ютерних технологій / За заг. ред. докт. юрид. наук, проф. Р.А. Калюжного. – Запоріжжя: Просвіта, 2001. – 252 с.
61. Голубєв В.О., Гавловський В.Д., Цимбалюк В.С. Проблеми боротьби зі злочинами у сфері використання комп’ютерних технологій: Навчальний посібник / За заг. ред докт. юрид. наук, проф. Р.А. Калюжного. – Запоріжжя: ГУ «ЗІДМУ», 2002. – 292 с.
62. Гошовський М.І., Кучинська О.П. Потерпілий у кримінальному процесі України. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 190 с.
63. Громов Н.А., Комиссаров С.Б., Царева Н.П. Документы, допускаемые в качестве доказательств // Следователь. – 2002. – №7. – С. 11-17.
64. Грошевий Ю.М., Мірошніченко Т.М., Хоматов Ю.В. Кримінальний процес України / За ред. Ю.М. Грошевого та В.М. Хотенця. – Харків: Право, 2000. – 496 с.
65. Грошевой Ю.М. Сущность судебных решений в советском уголовном процессе. – Харьков: Вища школа; Изд-во при Харьк. ун-те, 1979. – 144 с.
66. Гуковская Н.И., Долгова А.И., Миньковский Г.М. Расследование и судебное разбирательство дел о преступлениях несовершеннолетних. – М.: Юридическая литература, 1974. – 208 с.
67. Гуцалюк М. Інформаційна безпека у сучасному суспільстві // Право України. – 2005. – №7. – С. 71-74.
68. Гуцалюк М. Координація боротьби з комп’ютерною злочинністю // Право України. – 2002. – №5. – С. 121-126.
69. Гуцалюк М. Протидія комп’ютерній злочинності // Право України. – 2003. – №6. – С. 114-117.
70. Данилова С.И. Установление причин и условий, способствовавших совершению преступления, в стадии предварительного расследования: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.09. – М., 2001. – 173 с.
71. Дворецкий М.Ю. Преступления в сфере компьютерной информации: понятие, система, проблемы квалификации и наказания: Монография. – Тамбов: Изд-во ТГУ им. Г.Р. Державина, 2003. – 197 с.
72. Джерри Ли Форд Персональная защита от хакеров / Пер. с англ. – М.: КУДИЦ-ОБРАЗ, 2002. – 272 с.
73. Доля Е.А. Использование в доказывании результатов оперативно-розыскной деятельности. – М.: СПАРК, 1996. – 111 с.
74. Дубинский А.Я., Сербулов В.А. Привлечение в качестве обвиняемого: Учебное пособие. – К.: НИиРИО Киевской высшей школы МВД СССР им. Ф.Э. Дзержинского, 1989. – 56 с.
75. Дуленко В.А. Компьютерная преступность и защита информации: Лекция. – Уфа: УВШ МВД РФ, 1995. – 34 с.
76. Егорышев А.С. Расследование и предупреждение неправомерного доступа к компьютерной информации: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.09. – Уфа, 2004. – 213 с.
77. Емелькина Н.Л. Предмет доказывания и привлечение в качестве обвиняемого по делам о преступлениях против интересов службы в коммерческих и иных организациях: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.09. – М., 2003. – 219 с.
78. Есаков Г.А., А.В. Рагулина, Юрченко И.А. Осознание как компонент интеллектуального элемента умысла: дискуссионные вопросы // Государство и право. – 2004. – №6. – 24-30 с.
79. Журавлев М.П., Наумов А.В. и др. Уголовное право России. Часть Общая и Особенная: Учебник. – 4-е изд., перераб. и доп. – М.: Проспект, 2003. – 720 с.
80. Журба А.И. Проблемные аспекты установления вреда по делам о компьютерных преступлениях // Право і безпека. – 2006. – № 5,3. – С.46 – 48.
81. Журба А.І. Деякі особливості виявлення причин і умов, що сприяли скоєнню комп’ютерних злочинів // Форум права. – 2007. – №1. – С.59-63 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2007-1/07gaickz.pdf.
82. Журба А.І. Особливості обставин, які характеризують особу обвинуваченого і входять у предмет доказування під час розслідування кримінальних справ у сфері комп’ютерних злочинів // Вісник Донецького університету. – 2006. – № 2(2). – С.384 – 389.
83. Журба А.І. Поняття комп’ютерних злочинів і особливості їх розслідування // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності: Збірник наукових праць Донецького юридичного інституту. – 2006. – №3. – С.219-227.
84. Зав’ялов С.М. Спосіб вчинення злочину: проблеми вивчення та використання у боротьбі зі злочинністю: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.08. – К., 2005. – 195 с.
85. Загадзай О.Э., Казанцев С.Я. Казанцева Л.А. Информатика для юристов: Учебник / Под ред. С.Я. Казанцева. – М.: Мастерство, 2001. – 256 с.
86. Загіка Г.В. Кримінально-правова характеристика злочинів у сфері використання комп’ютерних технологій // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – Одеса, 2002. – №1. – С. 74-78.
87. Задержанный с поличным автослесарь полностью раскаялся в ..компьютерных преступлениях. Приговор. – 2004 – Режим доступу: http://www.cyberpolice.nnov.ru/news. - Автослесарь как угроза Интернет-клубам.
88. Зайцева С., Пономаренков В., Громов Н. Понятие и система принципов оценки доказательств // Российский следователь. – 1999. – №4. – С. 37-42.
89. Захарченко В.Ю., Лазуренко В.И., Олифиров А.В., Рогозин С.Н. Компьютерные преступления: их выявление и предотвращение: Учебное пособие / Под общ. ред. В.И. Лазуренко. – К.: Центр учебной литературы, 2007. – 170 с.
90. Збірник наукових праць Харківського Центру по вивченню організованої злочинності спільно з Американським Університетом у Вашингтоні. Випуск другий. – Харків: Харківський Центр по вивченню організованої злочинності спільно з Американським Університетом у Вашингтоні, 2001. – 168 с.
91. Зинина У.В. Меджународное сотрудничество в сфере борьбы с компьютерными преступлениями // Право и безопасность. – 2005. – №3 (16). – С. 92-98.
92. Зоя П.В. Предмет доказування у кримінальному процесі // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ. – 2003. – №3 (12). – С. 304-307.
93. Иванов А., Силантьев Д. Предварительная проверка сообщений о неправомерном доступе к компьютерной информации // Уголовное право. – 2003. – №4. – С.117-119.
94. Іщенко В. Принцип допустимості і достатності засобів кримінально-процесуального доказування // Право України. – 2003. – №7. – С. 90-93.
95. Карев Д.С., Савгирова Н.М. Возбуждение и расследование уголовных дел. – М.: Высшая школа, 1967. – 143 с.
96. Карнеева Л.М. Особенности предъявления обвинения и допроса обвиняемого в условиях деятельности органов внутренних дел: Учебное пособие. – М.: МССШМ МВД СССР, 1989. – 48 с.
97. Карнеева Л.М. Привлечение в качестве обвиняемого. – М.: Государственное издательство юридической литературы, 1962. – 75 с.
98. Карнеева Л.М. Привлечение к уголовной ответственности. Законность и обоснованность. – М.: Юридическая литература, 1971. – 136 с.
99. Карпов Б., Баранова Т. С++. Специальный справочник. – 2-е изд. – СПб.: Питер, 2005. – 381 с.
100. Карчевський М.В. Злочини у сфері використання комп’ютерної техніки: Навчальний посібник / МВС України, Луганський державний університет внутрішніх справ. – Луганськ: РВВ ЛДУВС, 2006. – 192 с.
101. Каткова Т.В., Кожевников Г.К. Судові експертизи (Підстави та процесуальний порядок призначення і провадження, перелік типових питань): Навчальний посібник: 4-те вид. – Х.: Рубікон, 2006. – 192 с.
102. Кландер Л. Нacker Proof: Полное руководство по безопасности компьютера. – Минск: ПОПУРРИ, 2002. – 688 с.
103. Кобликов А.С. Судебный приговор. – М.: Юридическая литература, 1966. – 136 с.
104. Коваленко Є.Г. Кримінальний процес України: Навчальний посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 576 с.
105. Коваленко Є.Г., Маляренко В.Т. Кримінальний процес України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 688 с.
106. Коваленко М.М. Комп’ютерні віруси і захист інформації. – К.: Наукова думка, 1999. – 269 с.
107. Козлов В.Е. Теория и практика борьбы с компьютерной преступностью. – М.: Горячая линия-Телеком, 2002. – 336 с.
108. Комиссаров С.Б., Громов Н.А., Царева Н.П., Аненков С.И. Классификация документов, допускаемых в качестве доказательств // Следователь. – 2002. – №8. – С. 9 -12.
109. Компьютерная преступность и кибертерроризм: Исследования по Программе малых грантов. Выпуск первый. – Запорожье: Центр исследования компьютерной преступности, 2004. – 166 с.
110. Кореневский Ю.В. Актуальные проблемы доказывания в уголовном процессе // Государство и право. – 1999. – №2. – С. 55-62.
111. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів: Навчальний посібник. – 2-е вид. – К.: Атіка, 2002. – 640 с.
112. Коршик М.Г., Степичев С.С. Изучение личности обвиняемого на предварительном следствии. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Юридическая литература, 1969. – 80 с.
113. Костин М. Поняття «доказування» у кримінальному процесі України // Право України. – 2004. – №1. – С. 143-147.
114. Криминалистика социалистических стран / Под ред. В.Я. Колдина. – М.: Юридическая литература, 1986. – 512 с.
115. Криминалистика: Учебник / Отв. ред. Н.П. Яблоков. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 1999. – 718 с.
116. Криминалистика: Учебник / Под ред д-ра юрид. наук, проф. А.А. Закатова, д-ра. юрид. наук, проф. Б.П.Смагоринского. – 2-е изд., доп. и перераб. – М.: ИМЦ ГУК МВД России, 2003. – 432 с.
117. Криминалистика: Учебник для сред. проф. образования / Редкол.: А.А. Закатов, Б.П. Смагоринский (отв. ред.), В.П. Тарасов, И.А. Копылов, А.П. Резван. – Волгоград: ВА МВД России, 2000. – 472 с.
118. Криминалистическая методика расследования отдельных видов преступлений: Учебное пособие в 2 ч. Ч.2 / Под ред. А.П. Резвана, М.В. Субботиной. – М.: ИМЦ ГУК МВД России, 2002. – 232 с.
119. Криминалистическая техника: Учебник. – М.: Юрлитинформ, 2002. – 608 с.
120. Крыгин С. В. Расследование преступлений, совершаемых в сфере компьютерной информации: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.09. – Н.Новгород, 2002. – 203 с.
121. Крылов В.В. Информационные компьютерные преступления. – М.: Издательская группа ИНФРА-М - НОРМА, 1997. – 285 с.
122. Крылов В.В. Расследование преступлений в сфере информации. – М.: Городец, 1998. – 264 с.
123. Кузнецов А.В. Уголовное право и личность. – М.: Юридическая литература, 1977. – 168 с.
124. Кузнецов В. Комп’ютерна крадіжка: що розуміти під предметом злочину // Право України. – 1999. – №10. – С. 74-76.
125. Курадзе М.З. Пределы доказывания на предварительном следствии. – Тбилиси: Сабчота сакартвело, 1986. – 152 с.
126. Курашвили Г.К. Изучение следователем личности обвиняемого. – М.: Юридическая литература, 1982. – 96 с.
127. Кушниренко С.П., Панфилова С.П. Уголовно-процессуальные способы изъятия компьютерной информации по делам об экономических преступлениях: Учебное пособие. – 2-е изд. испр. и доп.. – СПб.: Санкт-Петербургский юридический институт Генеральной прокуратуры Российской Федерации, 2001. – 88 с.
128. Ларин А.М. Работа следователя с доказательствами. – М.: Юридическая литература, 1966. – 82 с.
129. Ларин А.М. Расследование по уголовному делу. Планирование, организация. – М.: Юридическая литература, 1970. – 224 с.
130. Ларин А.М. Расследование по уголовному делу: процессуальные функции. – М.: Юридическая литература, 1986. – 160 с.
131. Левендаренко О.О. Особливості процесу доказування у справах про злочини неповнолітніх: Автореф. дис… канд. юрид. наук / Нац. акад. внутр. справ України. – К., 2003. – 20 с.
132. Левченко О.В. Общеизвестные факты как средства уголовно-процессуального доказывания // Государство и право. – 2002. – №8. – С. 47-54.
133. Лисиченко В.К., Когутич І.І. Негативні обставини та їх значення в розслідуванні злочинів: Монографія. – К.: ДІЯ, 2002. – 182 с.
134. Лісовий В. «Комп’ютерні» злочини: питання кваліфікації // Право України. – 2002. – №2. – С. 86-88.
135. Ломакин П. Шрейн Д. Антихакинг. – М.: Издательство Осипенко А.И., 2002. – 509 с.
136. Лубшев Ю.Ф. Личность обвиняемого. – М.: Издательство Московского университета, 1985. – 62 с.
137. Лузгин И.М. Расследование как процесс познания. – М.: Высшая школа МВД СССР, 1969. – 179 с.
138. Лупинская П. Доказательства и доказывание в новом уголовном процессе // Российская юстиция. – 2002. – №7. – С. 5-8.
139. Мазалов А.Г. Гражданский иск в уголовном процессе. – М.: Юридическая литература, 1967. – 200 с.
140. Мазуренко О., Розенфельд Н. Комп’ютерна інформація як предмет злочинів, передбачених розділом XVI КК України // Право України. – 2004. – №6. – С. 80-83.
141. Мазуров В.А. Компьютерные преступления: Классификация и способы противодействия: Учебно-практическое пособие. – М.: Палеотип; Логос, 2002. – 148 с.
142. Малышенко Д.Г. Уголовная ответственность за неправомерный доступ к компьютерной информации: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.08. – М., 2002. – 166 с.
143. Медицький І.Б. Вплив соціальних факторів на злочинність в умовах становлення незалежної української держави: Автореф. дис… канд. юрид. наук / Київ. нац. ун-т внутр. справ. — К., 2007. — 20 с.
144. Мещеряков В.А. Состав, структура и особенности криминалистической характеристики преступлений в сфере компьютерной информации // Воронежские криминалистические чтения. Вып. 2 / Под ред. О.Я. Баева. – Воронеж: Издательство Воронежского государственного университета, 2001. – С. 137 - 154.
145. Миколенко О.М. Теоретичні основи дослідження шкоди, заподіяної злочином: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.08. – Одеса, 2005. – 218 с.
146. Миньковский Г.М. Пределы доказывания в советском уголовном процессе. – М.: Государственное издательство юридической литературы, 1956. – 115 с.
147. Мирецкий С.Г. Приговор суда. – М.: Юридическая литература, 1989. – 112 с.
148. Михеєнко М.М. Проблеми розвитку кримінального процесу в Україні: Вибрані твори. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 240 с.
149. Мінюков А. Забезпечення повноти, всебічності та об’єктивності розслідування, що провадиться слідчими МВС // Право України. – 1999. – №12. – С. 56-58.
150. Мотлях О.І. Питання методики розслідування злочинів у сфері інформаційних комп’ютерних технологій: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.09. – К., 2005. – 223 с.
151. Музика А., Азаров Д. Про поняття злочинів у сфері комп’ютерної інформації // Право України. – 2003. – №4. – С. 86-89.
152. Муравин А.Б. Уголовный процесс: Учебное пособие. – Х.: ООО «Одиссей», 2000. – 400 с.
153. Мухачев С.В., Богданчиков В.Б. Компьютерные преступления и защита информации: Учебно-практическое пособие. – Ектеринбург: Изд-во Уральского юридического института МВД России, 2000. – 147 с.
154. Настільна книга слідчого (Наук.-практ. видання для слідчих і дізнавачів) / Панов М.І., Шепітько В.Ю., Коновалова В.О. та ін. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. – 720 с.
155. Негодченко В.О. Діяльність