ОСОБЛИВОСТІ ПРЕДМЕТУ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВАХ ПРО ПІДПАЛИ З МЕТОЮ ПРИХОВУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП ………………………………………..……...………….…….…. 3
РОЗДІЛ 1. Предмет доказування у справах про підпали з метою
приховування злочинів та криміналістична характеристика його
елементів……………………………………………………………….… 10
1.1. Поняття предмету доказування ...........………................….…..... 10
1.2. Криміналістична характеристика елементів предмета
доказування ……………………………………………………………….29
РОЗДІЛ 2. Обставини об’єктивного й суб’єктивного характеру, що
підлягають доказуванню у справах про підпали з метою приховування
злочинів ……………………………………………………………………49
2. 1. Подія злочину та способи її встановлення ….......................……... 49
2.2. Винність обвинуваченого у вчиненні злочину й мотиви злочину ..79
2.3. Обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину,
характеризують особу обвинуваченого, пом’якшують або обтяжують
покарання .………………………………………………………….…….. 97
РОЗДІЛ 3. Характеристика наслідків підпалу та обставин, що
сприяли його вчиненню ………………………………………..…….… 115
3.1. Характер і розмір шкоди, завданої злочином ……..…........…...… 115
3.2. Обставини, що сприяли вчиненню підпалу …………..……..…… 132
ВИСНОВКИ ..........................................................................….....……... 148
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .............................…........……152
ДОДАТКИ ............................................................................................…..170

В С Т У П

Актуальність теми. Підпал – вкрай небезпечний злочин. Його підви-щена небезпека обумовлюється тим, що сам спосіб вчинення загрожує не тільки майну, на яке був спрямований намір злочинця, але, в ряді випадків, життю і здоров'ю багатьох людей. Такі злочини відносяться до небезпечних посягань на основи конституційного ладу і безпеку держави, економічну, екологічну та суспільну безпеку і суспільний порядок, на життя, здоров'я громадян, їх майнові та інші права, що захищаються Конституцією України і міжнародним правом.
Сучасний стан боротьби зі злочинами, пов'язаними з підпалами, рівень правового, криміналістичного й організаційно-управлінського забезпечення їх розкриття, розслідування та запобігання створюють передумови для глибокого і всебічного дослідження концептуальних і окремих питань даної проблеми.
Правовим, криміналістичним і організаційно-управлінським проблемам доказування у справах, пов'язаних з підпалами (стосовно завдань органів внутрішніх справ), і присвячена дана дисертація.
Визначаючи ступінь наукової розробленості проблеми, можна сказати, що на даний час в правовій літературі недостатньо висвітлені питання доказування у справах про підпали з метою приховування злочинів.
Вирішення завдань посилення боротьби з даними злочинами неможливе без підвищення рівня наукового і законодавчого забезпечення такої діяльності. Актуальність проблеми обумовлюється тим, що підпал як спосіб приховування злочинів не тільки сам становить підвищену небезпеку, але і використовується для знищення або приховування слідів інших тяжких злочинів. Так, підпал найчастіше використовується для приховування таких тяжких злочинів як вбивство, розкрадання, знищення або пошкодження чужого майна. Складність розслідування злочинів, прихованих підпалом, з точки зору організації і доказування його обставин, значною мірою визначається характером дії вогню як рушійного процесу, що тягне за собою знищення багатьох слідів як злочину, так і самого підпалу.
Актуальність, складність і багатоплановість проблем боротьби зі злочинами, пов'язаними з підпалами, теоретична і практична значимість виникаючих тут питань обумовили інтерес до них з боку фахівців в галузі кримінального процесу, криміналістики, кримінального права, кримінології. Різним аспектам розкриття, розслідування і запобігання злочинів цієї категорії присвячені роботи М.В. Безуглова, М.С. Брайніна, Т.В. Варфоломеєвої, А.С. Григор'яна, Г.Г. Зуйкова, М.І. Ісраілова, Г.Н. Казакова, А.Я. Качанова, В.Г. Лукашевича, Г.М. Міньковського, Б.В. Мегорського, С.П. Мітричева, А.В. Мішина, Р.А. Міуської, А.П. Рижакова, М.С. Строговича, 3.Е. Шимакова, М.П. Яблокова та інших.
Важливе значення для розробки розглянутих у дисертації проблем доказування мають фундаментальні праці Ю.П. Аленіна, Р.С. Бєлкіна, В.Г. Гончаренка, Ю.М. Грошевого, А.Я. Дубинського, А.В. Іщенка, В.О. Коновалової, В.С. Кузьмічова, В.К. Лисиченка, П.П Михайленка, М.М. Михеєнка, В.Т. Нора, В.А. Образцова, І.Ф. Пантєлєєва, А.Б. Сахарова, М.Я. Сегая, В.Ю. Шепітька, М.Є. Шумила, О.О. Эйсмана та інших.
Незважаючи на значущість раніше проведених досліджень, далеко не всі аспекти теми належним чином вивчені, а деякі виникли останнім часом у зв'язку з перетвореннями в суспільстві. Особливо це стосується кримінально-процесуальних, криміналістичних і організаційно-управлінських питань доказування під час досудового провадження.
Таким чином, проблеми доказування у справах про підпали мають потребу в подальшому дослідженні, що припускає перегляд і відновлення концептуальних підходів із урахуванням досягнень як сучасної правової доктрини, так і позитивних досягнень правоохоронної практики. Зазначені обставини й обумовили вибір теми дисертаційного дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Нау-кове дослідження виконано згідно з Пріоритетними напрямами фундамен-тальних і прикладних досліджень вищих навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 2002-2005рр. (Наказ МВС України від 30 червня 2002 р. № 635), Концепцією розвитку системи відомчої освіти та вузівської науки на період 2000-2005 рр. (рішення Колегії МВС України від 18 грудня 2000 р. за № 9 КМ/1.) Робота включена до планів науково-дослідних робіт Національної академії внутрішніх справ України і кафедри теорії кримінального процесу та судоустрою цього закладу.
Мета і завдання дослідження. Мета полягає в тому, щоб на основі порівняльного аналізу законодавства, опублікованих робіт з проблем доказування та узагальнення кримінальних справ визначити особливості предмету доказування у справах про підпали і внести науково обґрунтовані пропозиції щодо удосконалення чинного Кримінально-процесуального кодексу України і практики реалізації його норм правозастосовчими органами.
Відповідно до мети автор поставив перед собою такі завдання:
- з'ясувати поняття, сутність, зміст і структуру предмету доказування та його значення для процесу розслідування;
- дослідити криміналістичну характеристику елементів предмету до-казування у справах про підпали та розкрити її значення для побудови версій на початковому етапі розслідування;
- внести пропозиції щодо вдосконалення кримінального та кримінально-процесуального законодавства України для забезпечення результативного доказування в процесі розслідування підпалів.
Об'єктом дослідження є обставини, що підлягають доказуванню у справах про підпали як правове явище.
Предметом дослідження є теоретичні та практичні проблеми, які стосуються процесу доказування у справах про підпали, а також правові норми, які регулюють цей процес.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є загальні закони та категорії теорії пізнання. Для вирішення завдань за темою дослідження використовувалися: а) загальнонаукові методи (спостереження, опису, порівняння, класифікації) – для визначення типових ознак обставин, що складають предмет доказування у справах про підпали; б) історико-правовий, формально-логічний, системно-структурний і порівняльний методи - для вивчення розвитку уявлень про предмет доказування та його нормативно-правове регулювання, для узагальнення матеріалів кримінальних справ з метою виявлення типових обставин, що підлягають доказуванню у справах про підпали з метою приховування злочинів; в) соціологічні (анкетування й інтерв'ювання) – використовувались при вивченні і узагальненні правозастосовчої практики правоохоронних органів; г) статистичний метод використовувався для аналізу й узагальнення емпіричної інформації, що стосується теми дослідження.
Емпіричну базу дослідження становлять дані, одержані в результаті вивчення 137 кримінальних справ даної категорії; узагальнені дані анкету-вання 187 слідчих ОВС, 189 співробітників Державного пожежного нагляду; статистичні дані Українського науково-дослідного інституту пожежної безпеки МНС України. Використовувався також особистий досвід дисертанта, набутий за час роботи у слідчому підрозділі системи МВС.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим в Україні монографічним дослідженням, у якому висвітлено особливості предмету доказування у справах про підпали з метою приховування злочинів. На підставі аналізу емпіричних даних, вивчення нормативно-правових актів і опублікованої літератури в дисертації викладено такі положення, висновки й рекомендації, що, на думку автора, складають її новизну:

вперше:
- обґрунтовано, що коло обставин, які складають предмет доказування (статті 64 та 23 КПК) має орієнтовний, а не вичерпний характер;
- обґрунтовано, що встановлення мети у справах про підпали свідчить про усвідомлення особою сутності дій, спрямованих на її досягнення, і внесено відповідні пропозиції щодо внесення доповнення до пункту 2 статті 64 КПК України;
- обгрунтовано, що визначений процесуальним законом предмет доказування є загальним для усіх категорій кримінальних справ, а його особливості виявляються стосовно окремих груп і обумовлюються специфічними обставинами;
- запропоновано положення про те, що для визначення обставин, які підлягають доказуванню на досудовому слідстві і в суді, мають застосову-ватися однакові терміни;
- обгрунтовано, що мотив підпалу є не факультативним, а обов'язко-вим елементом предмету доказування у справі;
набули подальшого розвитку:
- пропозиції щодо з'ясування способу вчинення підпалу для прихову-вання злочину і його вплив на встановлення інших елементів предмета до-казування;
- пропозиції щодо порядку визначення розміру заподіяної підпалом шкоди;
- пропозиції про внесення змін до статті 23 КПК із зазначенням на обов'язок встановлювати під час розслідування "безпосередні обставини, які сприяли злочину", а застосування заходів щодо їх усунення не пов'язувати із закінченням провадження у справі.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані автором висновки та пропозиції, які містяться в дисертації, можуть бути використані: а) у законотворчій роботі – при внесенні змін і доповнень до чинного Кримінально-процесуального кодексу України, при доопрацюванні проекту нового Кримінально-процесуального кодексу України; б) у практичній діяльності органів дізнання, слідства, прокуратури, суду та Державного пожежного нагляду; г) у навчальному процесі – при написанні окремих розділів підручників і навчальних посібників з курсу "Кримінальний процес України", при вивченні слухачами, курсантами і студентами юридичних закладів освіти курсу "Кримінальний процес України".
Матеріали дисертаційного дослідження впроваджені в навчальний процес і науково-дослідну роботу Академії внутрішніх справ України та Факультету №2 Академії пожежної безпеки України (Акт впровадження від 11 квітня 2003 року).
Апробація результатів дослідження. Основні положення та виснов-ки дисертації оприлюднені у виступах автора на засіданнях кафедри теорії кримінального процесу та судоустрою Національної академії внутрішніх справ України і наукових конференціях: Науково-практична конференція студентів і аспірантів "Україна у 20 столітті: уроки, проблеми, перспекти-ви", м. Київ, Міжнародний інститут лінгвістики та права, 25 квітня 2001 року; Міжвузівська курсантська (студентська) науково-практична конференція "Проблеми взаємопорозуміння ОВС з населенням", м. Донецьк, Донецький інститут внутрішніх справ МВС України, 26 жовтня 2001 року; Науково-практична конференція „Профілактика злочинів та правопорушень серед неповнолітніх", м. Київ, 21 лютого 2002 року.
Публікації. Основні теоретичні положення, висновки та рекомендації, сформульовані в дисертації, викладені автором в трьох наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях ВАК України. Всього за темою дисертації опубліковано п׳ять наукових праць.
Структура дисертації обумовлена метою і предметом дослідження, відповідає логіці наукового пошуку та вимогам ВАК України і складається із вступу, трьох розділів, які включають сім підрозділів, висновків, списку використаних літературних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 177 сторінки. Список використаних джерел становить 18 сторінок (194 найменування). Додатки містяться на 8 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу національного кримінально-процесуального законодавства та його правозастосування при встановленні обставин, що підлягають доказуванню в кримінальній справі про підпали з метою приховування злочинів, теоретичного осмислення наукових праць вчених-юристів, сформульовані положення та рекомендації, спрямовані на удосконалення теорії кримінального процесу та практики кримінально-процесуального доказування.
Основні з них такі:
1. Визначений процесуальним законом предмет доказування є загальним для всіх категорій кримінальних справ, а тому точніше вести мову про реалізацію родового предмету при доказуванні по конкретній кримінальній справі. Саме тут загальний предмет доказування наповнюється конкретним змістом, що є обов’язковим для даної справи. Як категорія кримінально-процесуальна, він має грунтуватися на основних положеннях матеріального права щодо поняття та структури злочину. Доказуванню в процесі розслідування підлягають усі ознаки злочину та елементи його структури, що має знайти відображення у нормі КПК при визначенні предмету доказування в узагальненому вигляді.
2. Перелік обставин, які включено до предмету доказування (стаття 64 КПК) має орієнтовний, а не вичерпний, характер. Такого висновку доходимо з аналізу побудови окремих пунктів даної статті. Так, у п.п.1 і 3 йдеться про доказування обставин, які пов’язані з суб’єктом, об’єктивною та суб’єктивною стороною злочину, але перелічити їх усі в законі неможливо. Вони обумовлюються конкретними обставинами злочину та особистісними якостями порушника. Саме тому в даній нормі міститься вказівка на встановлення й інших обставин, які не знайшли відображення у даному переліку але мають суттєве значення для правильного вирішення справи. У тих випадках, коли мова іде про предмет доказування по окремих категоріях кримінальних справ (про злочини неповнолітніх, суспільно небезпечні діяння неосудних), законодавець не задовольняється вказівкою на встановлення “інших обставин”. В спеціальних нормах вказується, які ознаки елементів складу злочину мають бути встановлені обов’язково (статті 433, 417 КПК).
3. Для визначення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальних справах на досудовому слідстві і вирішенні судом питань при постановленні вироку мають застосовуватися однакові терміни. Тому до статті 64 КПК України доцільно внести зміни і замість широкого і розпливчастого поняття “подія злочину” запровадити “чи мало місце діяння”, а далі за текстом.
4. Спосіб вчинення підпалу має значення для з’ясування інших елементів предмета доказування. Спосіб діяння – є не тільки його об’єктивною ознакою, але і такою злочинною формою поведінки, яку особа, як правило, свідомо обирає для досягнення визначеного результату, з огляду при цьому на умови місця, часу, обстановки, наявність певних засобів, інших обставин, що його полегшують або перешкоджають. Тому інформація про спосіб може свідчити одночасно про психічне ставлення особи до своїх дій та їх результату, про умови, що сприяли злочину, тощо. З огляду на це пропонується розподіл підпалів на групи.
5. Мотив злочину, відповідно до прямої вказівки закону (пункт 2 статті 64 КПК України), завжди входить до предмету доказування і підлягає встановленню під час розслідування і судового розгляду кожної справи. За законом він є не факультативним, а обов’язковим елементом предмета доказування. Тому не може бути мови про виключення його з числа обставин, що підлягають доказуванню і віднесення на розсуд слідчого або судді. Виявлення мотиву приводить до розкриття змісту дій. Він є ключем до розшифрування змісту дії та спрямованості особи обвинуваченого. В силу цього його значення, як обставини справи далеко виходить за рамки ролі мотиву як юридичної ознаки складу злочину.
6. Встановлення мети у справах про підпали свідчить про усвідомлення особою сутності дій спрямованих на її досягнення. При доказуванні суб’єктивної сторони підпалів, як і більшості інших злочинів, встановлення мети має не меншого значення ніж встановлення вини і мотиву злочину. Вина, мотив і мета злочину дозволяють повніше встановити суб’єктивну сторону злочину. Це потребує доповнення до п.2 статті 64 КПК, вказавши у ньому, що доказуванню підлягає “вина особи у вчиненні злочину, мотив та мета його діяльності”. Відповідні зміни доцільно внести до статей 132, 223, 228, 324 та 334, що дозволить акцентувати увагу на доказування мети злочину на різних етапах провадження у кримінальній справі.
7. У системі обставин, що підлягають доказуванню по кримінальній справі, характер і розмір шкоди, заподіяної злочином, доцільно віднести до групи обставин, що характеризують об’єктивну сторону злочину (п.1 статті 64 КПК України). Шкода може бути фізичною, майновою, моральною і заподіюється всіма злочинами – як з “матеріальним” складом, де вона прямо передбачена у статті кримінального закону, так і з “формальним” складом, де шкідливі наслідки настають одночасно з діянням, описаним у відповідній диспозиції. Стосовно до шкоди, заподіяної злочином, у статті 64 КПК України було б точніше говорити про її вид, як більш визначений термін, а не “характер”.
8. Розмір шкоди в кількісному відношенні може бути точно обчислений лише в тих випадках, коли вона носить майновий характер. Розмір інших видів шкоди визначається тільки в якісному відношенні, за допомогою оцінюючих понять (значна шкода, тяжкі наслідки, легкі, середньої тяжкості, тяжкі тілесні ушкодження, тощо). З метою однакового розуміння і застосування термінів, що вживаються в розділі VI “Злочини проти власності” та в розділі ІХ “Злочини проти громадської безпеки” Кримінального кодексу України, для визначення розміру майнової шкоди, їх уніфікації, пропонується привести у відповідність зміст приміток до статті 185 та 270 КК України.
9. Органи досудового слідства під час провадження кримінальної справи, зобов’язані встановлювати “безпосередні обставини, які сприяли вчиненню злочину”, що має знайти чітке закріплення в статті 23 КПК України, а застосування заходів з їх усунення не слід пов’язувати з закінченням розслідування. Такі заходи доцільно застосовувати безпосередньо після встановлення цих обставини, оскільки несвоєчасне їхнє усунення може у подальшому сприяти подібним злочинам.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Азаров Ю.И. Деятельность следователя органов внутренних дел по доказыванию обстоятельств, характеризующих личность обвиняемого: Учеб. пособие. – К.: КВШ МВД СССР им. Ф.Э. Дзержинского, 1991. – 80 с.
2. Алексеев С.С. Общая теория права: Курс в 2-х томах. – М.: Юрид. лит., 1981. – 359 с.
3. Аркатов А.Ф., Зернов С.И., Простосердов Г.А. Применение специальных познаний при установлении поджога. - М., 1988. – 98 с.
4. Арсеньев В.Д. Вопросы общей теории судебных доказательств в советском уголовном процессе. - М.: Юрид. лит., 1964. – 179 с.
5. Арсеньев В.Д. К вопросу об объекте и предмете советского уголовного процесса и уголовно-процессуального доказывания // Гарантии прав личности в социалистическом уголовном праве и процессе: Межвуз. темат. сб. / Ярославский гос. ун-т. – Ярославль, 1981. – С. 22-30.
6. Атанесян Г.А., Гольдман А.М. Установление характера и размера ущерба, причиненного преступлением // Вестник МГУ. - 1985. - № 5. – С. 25-34.
7. Взаимосвязь оснований уголовной ответственности и предмета доказывания в советском уголовном процессе // Актуальные проблемы советского уголовного процесса: Межвуз. сб. науч. тр. / Свердлов. юрид. ин-т им. Р.А. Руденко. – Свердловск: СЮИ, 1987. – С. 77-81.
8. Банин В.А. Предмет доказывания в советском уголовом процессе: (Гносеолог. и правовая природа). – Саратов: Изд-во Саратов. ун-та, 1981. – 157 с.
9. Банин В.А. К вопросу о предмете и пределах доказывания в советском уголовном процессе // Проблемы доказательственной деятельности по уголовным делам: Межвуз. сб. / Красноярск. гос. ун-т. – Красноярск, 1987. – 183 с.
10. Баранов Е.В. Криминалистическая сущность инсценировок и методы их разоблачения при расследовании преступлений: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / Академия МВД СССР. - М., 1977. – 22 с.
11. Баранов Е.В., Торбин Ю.Г. Раскрытие инсценировок при расследовании преступлений: Учебн. пособие. – Волгоград: Высш следственная школа МВД СССР, 1981. – 39 с.
12. Барон Л.Б. Особенности назначения судебной экспертизы при расследовании дел, связанных с сожжением трупов // Вопросы криминалистики и судебной экспертизы по делам о тяжких преступлениях. – Караганда, 1985. – С. 127-133.
13. Батюк В.И. Проблемы выявления и устранения последствий преступления органами предварительного расследования: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / Киев. Госуд. ун-т им. Т.Г. Шевченка. – К., 1983. – 16 с.
14. Безлепкин Б.Т. Предмет доказывания по уголовным делам, прекращаемым производством // Проблемы советского государства и права. – Иркутск, 1975. – Вып. 9-10. Ч.2. – С. 129-137.
15. Безуглов М.В. Расследование поджогов и преступных нарушений правил пожарной безопасности. Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09. - М., 1972. – 18 с.
16. Белкин А.Р. Теория доказывания. – М.: Из-во НОРМА, 1999. – 429 с.
17. Белкин Р.С. Курс советской криминалистики: Т.3. Криминалистичес-кие средства, приемы и рекомендации: пособие для высш. учебн. заведений МВД СССР / Академия МВД СССР. – М., 1979. – 408 с.
18. Брайнин М.С. Расследование дел о пожарах. Метод. пособие для прокурорско-следственных работников. Отв. ред. С.Я. Розенблит. – М., Госюриздат, 1956. – 150 с.
19. Букалова О. Возмещение морального вреда / “Донецкий мемориал”. – Донецк, 2002. – 32 с.
20. Бюллетень переводов зарубежной литературы (по вопросам судебной экспертизы), № 8, ВНИИСО, М.,1970. – 276 с.
21. Варпаховская Е.М. Компенсация морального вреда потерпевшему в российском уголовном процессе. Автореф. дис. ... канд. юирд. Наук: 12.00.09 / Мин-во образования Российской Федерации. Иркутская государственная экономическая академия. – Иркутск, 2002. – 25 с.
22. Ведерников Н.Т. Личность обвиняемого в советском уголовном про-цессе. Автореф. дис. … д-ра юрид. наук. – М ., 1980. – 32 с.
23. Викторов Б.А. Усиление охраны социалистической собственности и задачи органов внутренних дел. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1971. – 188 с.
24. Гаенко В.И. Расследование хищений государственного или общест-венного имущества, совершенных путем мошенничества. Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / Харьков. юрид. ин-т им. Ф.Э. Дзержинского. – 1983. – 16 с.
25. Гельманов А.Г. Криминалистическая характеристика способов сокрытия преступлений против жизни и здоровья. – Омск., 1989. – 81 с.
26. Гельманов А.Г. Способы сокрытия преступлений против жизни и здоровья граждан их криминалистическое значение // Вопросы раскрытия и расследования преступлений: Сб. науч. трудов / Акад. МВД СССР. – М., 1982. – С. 91-104.
27. Герасимов И.Ф. Криминалистическая характеристика преступлений в структуре частных методик // Криминалистические характеристики в методике расследования преступлений. – Свердловск. 1987. – С. 6-13.
28. Герцензон А.А. Уголовное право. Часть общая. Учебное пособие для слушателей ВЮА. – М., 1948. – 496 с.
29. Горянский Г.Ф. Выявление и изучение причин преступности в стадии предварительного расследования. – Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та, 1964. – 94 с.
30. Гошовський М.І. Характер і розмір шкоди, завданої злочином, як елемент предмета доказування в кримінальному процесі України. Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09. – Львів, 1997. – 24 с.
31. Гребельский Д.В. Предотвращение преступлений и некоторые про-блемы профессиональной подготовки работников милиции // Труды Высшей школы. Вып. 21, М., 1968. – С. 68-75
32. Григорьян А.С. Предупреждение и раскрытие преступлений, связан-ных с поджогами. – М., 1966. – 32с.
33. Григорьян А.С. Расследование поджогов. – М., 1971. – 58с.
34. Гришанин П.Ф. Стадии совершения умышленного преступления в свете задач предотвращения и пресечения преступлений. – М.: ВШ МООП РСФСР, 1970. – 74 с.
35. Гродзинский М.М. Улики в советском уголовном процессе // Учен. тр. ВИЮН. Вып. VII. – М., 1944. – С. 100-103.
36. Грошевой Ю.М. Сущность судебных решений в советском уголовном процессе. – Харьков: Вища школа. Изд-во при Харьковском ун-те, 1979. – 143 с.
37. Грощ М. Методика расследования поджогов. – М., 1971. – 86 с.
38. Дагель П.С., Михеев Р.И. Теоретические основы установления вины: Учеб. пособие / Дальневост. гос. ун-т. – Владивосток, 1975. – 167 с.
39. Дагель П.С., Михеев Р.И. Установление субъективной стороны прес-тупления. – Владивосток, 1972. – 36 с.
40. Деятельность. Сознание. Личность. / Леонтьев А.Н. – 2-е изд. – М.: Политиздат, 1977. – 304 с.
41. Добровольская Т.Н. Предмет доказывания при разрешении судами вопросов, связанных с исполнением приговоров // Актуальные проблемы доказывания в советском уголовном процессе: Тезисы выступлений на теоретическом семинаре, проведенном НИИ МВД СССР 27 марта 1981 г. / МВД СССР; Всесоюз. науч.-исслед. ин-т. – М., 1981. – С. 28-32.
42. Домахин С.А., Некипелов П.Т., Беляев В.Г. (Ростов-на-Дону). – Сахаров А.Б. О личности преступника и причины преступности в СССР // Правоведение. – 1962. - №3. – С. 171-176.
43. Дубинський А., Попелюшко В. Щодо предмета доказування в радянському кримінальному процесі // Рад. право. – 1983. - №1. – С. 57-61.
44. Дурманов Н.Д. Стадии совершения преступления по советскому уго-ловному праву. – М., Госюриздат, 1955. – 210 с.
45. Жогин Н.В. Прокурорский надзор за предварительным расследованием уголовных дел. – М.: Юрид. лит., 1968. – 262 с.
46. Жогин Н.В., Фаткуллин Ф.Н. Предварительное следствие в советском уголовном процессе. – М.: Юрид. лит., 1965. – 367 с.
47. Заблоцкий В.Г. О подходе к определению предмета исследования при установлении виновности обвиняемого в совершении преступления // Проблемы доказывания виновности в уголовном процессе. – М., 1989. – С. 21-31.
48. Закон України “Про визначення розміру збитків, завданих підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей” від 6 червня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України, 1995, №22. – С. 173.
49. Закон України “Про судоустрій України” від 7 лютого 2002 року / Мельник М.І., Хавронюк М.І. Правоохоронні органи та правоохоронна діяльність: Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2002. – 576 с.
50. Зайцев Б.Н. Опыт организации борьбы с поджогами, совершаемыми из хулиганских побуждений // Проблемы борьбы с поджогами и задачи органов внутренних дел. Материалы научно-практической конференции. – М., 1970. – С. 124-127.
51. Збірник Постанов Пленуму Верховного Суду України (1963-1997). Із змінами і доповненнями за станом на 8 лютого 1998 р. – Сімферополь: Таврія, 1998. – 711 с.
52. Зеленецкий В.С. Предупреждение преступлений следователем. – Ха-рьков: Вища школа, при Харьковском государственном ун-те, 1975. – 171 с.
53. Зинатуллин З.З. Возмещение материального ущерба в уголовном процессе. – Казань, Изд-во Казанского ун-та, 1974. – 99 с.
54. Зуров В.Х. Взаимодействие различных служб органов внутренних дел Украинской ССР в борьбе с поджогами // Проблемы борьбы с поджогами и задачи органов внутренних дел. Материалы научно-практической конференции. – М., 1970. – С. 106-111.
55. Зуйков Г.Г. Значение данных о способах совершения преступлений и способах уклонения от ответственности для развития методики расследования // Вопросы совершенствования криминалистической методики: Сборник науч. трудов / М-во внутренних дел СССР; Высш. следств. школа. – Волгоград, 1981. – С. 3-12.
56. Исаков В. Нужна ли производственная характеристика обвиняемого? // Законность. – 1994. - №5. – С. 39-40.
57. Исраилов М.И. Расследование поджогов и преступного нарушения правил пожарной безопасности: Лекция. – Ташкент, 1974. – 31 с.
58. Казаков Г.Н. Осмотр места происшествия по делам о пожарах: Памятка / МВД СССР ВНИИ. Вып. 5 – М., 1978. – 12 с.
59. Казаков Г.Н. Профилактика поджогов. ВНИИ МВД СССР, №79. – М., 1974. – 39 с.
60. Казаков Г.Н. Расследование и предупреждение поджогов, совершае-мых с целью сокрытия преступлений. Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09. – М., 1974. – 19 с.
61. Казаков Г.Н. Расследование пожаров в торгово-складских помещениях. – М.: МВД СССР ВНИИ, 1977. – 80 с.
62. Кан А.П. О возможности возникновения копоти в легких трупа // Проблемы криминалистики и судебной медицины. Алма-Атинс. НИИ суд. экспертизы юрид. комиссии СМ Каз. ССР. – Алма-Ата, 1956. – С. 325-326.
63. Карагодин В.Н. Выдвижение версий об обстоятельствах скрываемого преступления // Версии и планирование расследования. – Свердловск: СЮИ, 1985. – С. 20-27.
64. Карнеева Л.М. Привлечение к уголовной ответственности. Законность и обоснованность. – М.: Юрид лит., 1971. – 133 с.
65. Качанов А.Я. Расследование дел о пожарах. Автореф. дис. … канд. юрид. наук.: 12.00.09. / ВНИИ МВД СССР. – М., 1988. – 22 с.
66. Качанов А.Я., Кабанов В.Н. Расследование уголовных дел о пожарах: Пособие / МВД СССР ВНИИ. – М., 1987. – 96с.
67. Керимов Д.А. Кодификация и законодательная техника. – М.: Госюриздат, 1962. – 104 с.
68. Кобликов А.С. Законодательство об уголовном судопроизводстве и понятия теории доказательств // Актуальные проблемы доказывания в советском уголовном процессе: Тезисы выступлений на на теоретическом семинаре, проведенном НИИ МВД СССР 27 марта 1981 г. / МВД СССР; Всесоюз. науч.-исслед. ин-т. – М., 1981. – С. 12-15.
69. Кодекс законів про працю України. – К.: Атіка, 2003. – 103 с.
70. Коломиец В.К. Предмет доказывания при освобождении от отбывания наказания // Процессуальные проблемы реализации уголовной ответственности. – Свердловск, 1979. – С. 143-152.
71. Комментарий к Уголовно-процессуальному кодексу РСФСР. – М.: Юрид. лит., 1981. – 536 с.
72. Конспект по русскому уголовному праву, составленный по лекциям проф. Фойницкого, Случевского, Сергеевского и др. – Одесса, 1958. – 267 с.
73. Конституція України (Офіційний текст). Коментар законодавства України про права та свободи людини і громадянина. – К.: Вид. А.С.К., 2003. – 383 с.
74. Коржанський М.Й. Уголовне право України. Частина Загальна: Курс лекцій. – К.: Наукова думка, 1996. – 334 с.
75. Кривошеев А.С. Изучение личности обвиняемого в процессе рассле-дования. – М.: Юрид лит., 1971. – 79 с.
76. Кригер Г. Преступные последствия и структура составов преступлений // Соц. законость. – 1980. – №3. – С. 47-49.
77. Крикунов О.В. Цивільний позов про компенсацію моральної шкоди в кримінальному процесі України: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / НАВСУ. – Київ, 2002. – 18 с.
78. Криминалистическая сущность, средства и методы установления способов сокрытия следов преступлений: Сб. науч. тр. / Академия МВД СССР; Под ред. И.М. Лузгина. – М., 1987. – 160 с.
79. Кримінальне право України. Загал. Частина: За ред П.С. Матишевського, П.П. Андрушка, С.Д. Шапченка та ін. – К.: Юрінком Інтер, 1997. – 512 с.
80. Кримінальний процес України: Підруч. – Харків: Право, 2000. – 496 с.
81. Кримінологія: Підручник для студентів вузів / Мін-во освіти і науки України НАВСУ; Відп. ред. Я.Ю. Кондратьєв, за заг. ред. О.М.Джужи. – Київ: Юрінком Інтер, 2002. – 414 с.
82. Криминология. [Учебник для юрид. инс-ов и фак. / А.А. Генцерзон, В.К. Звирбуль, Б.А. Зотов и др.; Ред. коллегия: проф. И.И. Карпец и др.]; Всесоюз. инс-т по изучению причин и разраб. мер предупреждения преступности, Юрид. фак. Московского государственного ун-та им. М.В. Ломоносова. – 3-е изд., испр. и доп. – М.: Юрид. лит., 1976. – 439 с.
83. Кримінальний кодекс України. Кримінально-процесуальний кодекс України. Виправно-трудовий кодекс України. – К.: Істина. – 2001. – 416 с.
84. Кудрявцев В.Н. Объективная сторона преступления. – М., Госюриз-дат, 1960. – 244 с.
85. Кудрявцев В.Н. Способ совершения преступления и его уголовно-правовое значение // Сов. гос. и право. – 1957. - №8. – С. 60-69 .
86. Кузнецов В.В. Поджог как один из способов сокрытия преступлений // Криминалистическая сущность, средства и методы установления сокрытия следов преступлений: Сб. науч. тр. / Академия МВД СССР. – М., 1987. – С. 51-54.
87. Курко М.Н., Монько В.П. Організація розслідування кримінальних справ про пожежі та підпали // Теоретичні та практичні проблеми викорис-тання можливостей криміналістики і судової експертизи у розкритті й розслідуванні злочинів: Збірник наукових праць / УАВС. – Київ, 1996. – 208 с.
88. Ларин А.М. Эффективность правовой регламентации доказывания // Советский уголовно-процессуальный закон и проблемы его эффективности. – М.: Наука, 1979. – С. 277-288
89. Лашин М.П. Организация работы органов милиции по предотвращению преступлений на стадиях обнаружения умысла, приготовления к преступлению и покушению на него // Предупреждение преступлений – главное в работе милиции. – М., 1964. – С. 35-34.
90. Лисенко Б.В. О способах сокрытия преступлений // Сборник статей адъюнктов и соискателей. – М., 1974.
91. Лекарь А.Г. Научные основы организации предотвращения преступлений органами внутренних дел. – М., 1972. – 102 с.
92. Лекарь А.Г. Основы тактики предотвращения преступлений органами охраны общественного порядка. – М.: ВШ МООП РСФСР, 1967. – 76 с.
93. Лопушанский Ф.А. Следственная профилактика преступлений: Опыт, проблемы, решения. – Киев: Наук. думка, 1980. – 212 с.
94. Лузгин И.М. Методологические проблемы расследования. – М.: Юрид. лит., 1973. – 215 с.
95. Лукьянчиков Е.Д. Предмет доказывания по делам о преступлениях несовершеннолетних и особенности его установления // Проблемы дальнейшего укрепления социалистечской законности при расследовании преступлений органами внутренних дел: Межвузовск. сб. науч. тр. – К.: НИ и РИО КВШ, 1988. – С. 37-47.
96. Лупинская П.А. Установление обстоятельств, характеризующих лич-ность обвиняемого // Сов. юстиция. – 1983. – №2. – С. 9-11.
97. Лисиченко В.К., Когутич І.І. Негативні обставини та їх значення в розслідуванні злочинів. – К.: ДІЯ, 2002. – 182 с.
98. Мазалов А.Г. Гражданский иск в уголовном процессе. – М.: Юрид. лит., 1967. – 200 с.
99. Малахов И.П.Основы уголовного права. Общая часть. Разд. 1. Основания уголовной ответственности: Учеб. пособие. – К.: МАУП, 2000. – 188 с.
100. Матусевич И.А. Изучение личности обвиняемого в процессе предварительного расследования преступлений. – Минск, Изд-во БГУ, 1975. – 128 с.
101. Меглицкий Г.Н. Криминалистическая характеристика поджогов и ее значение для раскрытия преступлений // Теоретические и практические проблемы программирования процесса расследования преступлений. – Свердловск, 1989. – С. 118-122.
102. Мегорский Б.В. Методика установления причин пожаров. – М., 1966. – 319 с.
103. Мегорский Б.В. Основания для выдвижения версии о поджоге и некоторые особенности ее проверки // Проблемы борьбы с поджогами и задачи органов внутренних дел. Материалы научно-практической конференции. – М., 1970. – С. 89-93.
104. Мегорский Б.В., Федотов А.И. Пожарно-техническая экспертиза: Организация и проведение. – М.: Высш. инж. пож.-техн. школа МВД СССР, 1978. – 210 с.
105. Миньковский Г.М. Методологические и методические аспекты изуче-ния личности в криминологии // Вопросы борьбы с преступностью. – М.: Юрид. лит, 1977. - вып. 27. – С. 18-35.
106. Миньковский Г.М. Некоторые уголовно-правовые и процессуальные вопросы расследования дел о взяточничестве // Следственная практика, вып. 60, – С. 115-118.
107. Миронов Л. Эффективность частного определения // Соц. законность. 1979. - № 7. – С. 17-18.
108. Митричев С.П. Методика расследования поджогов и преступных на-рушений правил пожарной безопасности. – М., 1959. – 48 с.
109. Митричев С.П., Владимиров В.А., Шиманова З.Е. Расследование по-джогов и преступных нарушений правил пожарной безопасности / Под ред. Г.Г. Зуйкова. – М., 1968. – 68 с.
110. Михайленко П.П., Гельфанд И.А. Предупреждение преступлений – основа борьбы за искоренение преступности. – М., Юрид. лит., 1964. – 203 с.
111. Михеев Р.И. Вменяемость как предпосылка вины и ее установление // Проблемы повышения эффективности борьбы с преступностью. – Иркутск: Изд-во Иркут. ун-та, 1983. – С. 33-41.
112. Михеев Р.И. Обстоятельства, на основе которых устанавливается умышленная вина // Учен. Зап. Дальневосточн. ун-та, 1969. Т. 30 – С. 27-29.
113. Михеенко М.М. Доказывание в советском уголовном судопроизводстве. – Киев: Вища школа. Изд-во при Киев. ун-те, 1984. – 133 с.
114. Мишин А.В. Расследование и предупреждение поджогов личного имущества граждан. – Казань: Изд-во Казанского ун-та, 1991. – 126 с.
115. Миусская Р.А. Расследование поджогов, совершенных в целях маскировки других преступлений // Труды Всесоюзн. юрид. заочн. инст-та. Т.34. ч.2. М., 1973. – С. 202-227.
116. Молодцов А.С. Состав преступления и предмет доказывания в советском уголовном процессе // Юридические гарантии применения права и режим социалистической законности. – Ярославль. 1976. – С. 167-162.
117. Мотивы преступлений и их доказывание: (Вопросы теории и практики). – Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1975. – 152 с.
118. Мудьюгин Г.Н. Расследование убийств, скрытых инсценировками. – М., 1973. – 138 с.
119. Муравин А.Б. Уголовный процесс: Учебное пособие. – Х.: ООО “Одисей”, 2000. – 400 с.
120. Назаров В.В. Процессуальная деятельность следователя по предупреждению преступлений: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09. – Харьков, 1980. – 18 с.
121. Наказ МВС України від 29 грудня 2002 р. №1369 „Про взаємодію органів внутрішніх справ в попередженні злочинів, пов’язаних з пожежами”
122. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І Мельника, М.І. Хавронюка. – К.: Каннон, А.С.К., 2001. – 1102 с.
123. Научная информация по вопросам борьбы с преступностью. – М., 1989. - № 110. - 72с.
124. Нокербеков М.А. Соотношение норм уголовного и уголовно-процессуального права, касающихся предмета доказывания // Вопросы уголовного права и процесса: Тр. Ин-та философии и права. Алма-Ата, 1963. - Т.7 – С. 43-45.
125. Нор В.Т. Защита имущественных прав в уголовном судопроизводстве. – Киев: Вища школа, 1989. – 273 с.
126. Образцов В.А. Криминалистическая характеристика преступлений: дискуссионные вопросы и пути их решений // Криминалистическая характеристика преступлений. – М., 1984. – С. 52-56.
127. Обухов Ф.В. О состоянии борьбы с поджогами и мерах по ее усилению // Проблемы борьбы с поджогами и задачи органов внутренних дел. Материалы научно-практической конференции. – М., 1970. – С. 5-22.
128. Овчинский С.С. К вопросу о профилактике // Труды ВНИИ ООП, 1967. – вып. 9. – С. 51-80.
129. Окутин Ю.Н., Миусская Р.А. Расследование поджогов, совершенных с целью сокрытия хищений. – Горький, 1974. – 87 с.
130. Оркин А.Н. Использование специальных познаний при расследовании пожаров: Учебн. пособие / Хабаровская высш. школа МВД СССР. – Хабаровск, 1988. – 44 с.
131. Основы применения кибернетики в правоведении. – М., 1977. – С. 243.
132. Очерк развития науки советского уголовного процесса / Н. С. Алексеев, В. Г. Даев, Л. Д. Кокорев. Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1980. – 251 с.
133. Очередин В.Т. Содержание предмета доказывания по делам несовер-шеннолетних // Укрепление законности предварительного расследования в условиях перестройки. – Волгоград: ВСШ, 1990. – С. 121-132.
134. Пантелеев И.Ф. Расследование и профилактика взрывов, пожаров, крушений и авиапроисшествий. – М., Юрид. лит., 1975. – 208 с.
135. Пашкевич П.Ф. Закон и судейское усмотрение // Сов. Государство и право. – 1982. - №1. – С. 55-61.
136. Петелин Б.Я. Доказывание мотива и цели преступления на предварительном следствии. Лекция. – М., 1967. – 29 с.
137. Петелин Б.Я. Доказывание вины по уголовно-процессуальному закону // Правоведение. – 1986. - №3. – С. 73-78.
138. Петелин Б.Я. Установление субъективной стороны преступления в процессе расследования: (теоретические и тактико-методические аспекты): Автореф. дис. … д-ра юрид. наук: 12.00.09 / Акад. МВД СССР. – М., 1992. – 28 с.
139. Перевозник П.Ф. Борьба с поджогами складов и магазинов, совершаемыми для сокрытия растрат и хищений // Проблемы борьбы с поджогами и задачи органов внутренних дел. Материалы научно-практической конференции. – М., 1970. – С. 32-41.
140. Пионтковский А.А. Вопросы общей части уголовного права в практике судебно-прокурорских органов. – М., Госюриздат, 1954. – 132 с.
141. Постанова Кабінету Міністрів України N545 від 16 липня 1993 р. „Про порядок обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров’я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання” // Офіційний вісник Верховної Ради України, 1993.
142. Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень: Затверджено Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 17 січня 1995 р. № 6. Зареєстровано в Мін-ві юстиції від 26 липня 1995 р. // Сервецький І.В., Кандиба С.В., Яковлев С.В. Судово-медична експертиза. – К., 1999. – 114 с.
143. Практика розгляду в кримінальному судочинстві позовів про відшкодування моральної шкоди, заподіяної злочином // Вісник Верховного Суду України. – 2002. - № 4. – С. 29-40.
144. Притузова В.А. Основные вопросы методики расследования дел о пожарах. – М., 1951. – 128 с.
145. Проблемы борьбы с поджогами и задачи органов внутренних дел // Материалы научно-практической конференции. – М., 1970. – 159 с.
146. Производство по гражданскому иску при расследовании уголовного дела / В.Я. Понарин. – Воронеж.: Изд-во Воронежского ун-та, 1978. – 128 с.
147. Простосердов Г.А. Применение специальных познаний при установлении поджога. – М., 1988. – С. 88-92.
148. Радаев В.В. Предмет доказывания по делам о преступлениях, совершаемых лицами, страдающими психическими недостатками // Актуальные вопросы советской юридической науки. – М., 1978. – С. 112-119.
149. Расследование поджогов и преступных нарушений правил пожарной безопасности: Учеб. пособие. Под ред. Г.Г. Зуйкова. – М., 1968. – 68 с.
150. Ратинов А.Р. Судебная психология для следователей. Учеб. пособие. – М., 1967. – 290 с.
151. Ручник В.А. Установление места совершения преступления в процессе доказывания: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / Академия МВД СССР. – М., 1983. – 22 с.
152. Рыжаков А.П. Возбуждение уголовных дел и производство дознания органами государственного пожарного надзора: Автореф. дисс. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / Академия МВД СССР. – М., 1990. – 24 с.
153. Савельев В.А. Значение способов сокрытия краж личного имущества граждан в раскрытии, расследовании и предотвращении этих преступлений: Автореф. дисс. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / Высш. юрид. заоч. школа. – М., 1990. – 24 с.
154. Савченко А.В. Мотив і мотивація злочину: Монографія / НАВСУ. – Київ: Атіка, 2002. – 143 с.
155. Сапожников Ю.С. Криминалистика в судебной медицине. – Киев, 1970. - 297 с.
156. Силадзе М. Понятие предмета доказывания // Соц. законность. – 1984. – №11. – С. 59-60.
157. Свенсон А., Вендель О. Раскрытие преступлений. Современные методы расследования уголовных дел. Пер. с англ. Б. Глебова. Под ред. и с предисл. С.П. Митричева. – М.: Изд. иностр. лит., 1957. – 475 с.
158. Советский уголовный процесс. Возбуждение уголовного дела и пред-варительное расследование. Учеб. пособие. Под общ. ред. проф. С.В. Бородина и проф. И.Д. Перлова. – М., 1968. – 304 с.
159. Современные проблемы уголовного права и криминологии / И.И. Карпец. – М.: Юрид. лит, 1976. – 223 с.
160. Соловьев А.Д. Процессуальные вопросы установления истины на предварительном следствии. (По материалам УССР): Автореф. дисс. … доктора юрид. наук. – Киев, 1969. – 44 с.
161. Спасович В.Д. Судебные речи известных юристов. – М., 1958. – 746 с.
162. Старушкевич А.В. Криміналістична характеристика злочинів. – К.: НТВ “Правник” – НАВСУ, 1997. – 41 с.
163. Строгович М.С. Уголовный процесс. – М., 1946. – 511 с.
164. Строгович М.С. Курс советского уголовного процесса. – М.: Изд-во АН СССР, 1958. – 704 с.
165. Строгович М.С. Курс советского уголовного процесса. [Переработ. и доп. изд.] Т. 1. – М.: Наука, 1968. – 470 с.
166. Строгович М.С. Курс советского уголовного процесса. [Переработ. и доп. изд.] Т. 2. – М.: Наука, 1970. – 516 с.
167. Строгович М.С. Материальная истина и судебные доказательства в советском уголовном процессе. – М.: Изд-во Акад. наук СССР, 1955. – 383 с.
168. Таганцев Н.С. Лекции по русскому уголовному праву. Часть общая. – Спб., 1955. – 747 с.
169. Теория доказательств в советстком уголовном процессе. Часть общая. - М.: Юрид. лит., 1966. – 584 с.
170. Теория доказательств в советском уголовном процессе. [Ред. коллегия: д-р юрид. наук Н.В. Жогин (отв. ред.) и др.]. Изд. 2-е, испр. и доп. – М.: Юрид. лит., 1973. – 735 с.
171. Тетенькин Б.А. О содержании угловно-процессуального понятия “Предмет доказывания” // Научная информация по вопросам борьбы с преступностью: № 66 (Вопросы уголовного процесса и судоустройства) / Всесоюз. ин-т по изучению причин и разработке мер предупреждения преступности. – М., 1980. – С. 69-73.
172. Тертышник В.М. Нетрадиционные способы получения и исследования доказательств при выявлении и расследовании преступлений: Учебн. пособие. 2-е изд. – Х.: ГРИФ, 1997. – 44 с.
173. Томин В.Т. Выявление и устранение обстоятельств, способствовавших совершению преступления, и цель уголовного процесса // Проблемы борьбы с преступностью. – Иркутск, 1970. – Вып. 1 – С. 155-167.
174. Томин В.Т. Понятие цели советского уголовного процесса // Правоведение. – 1964. - №4 – С. 65-70.
175. Уголовно-процессуальный кодекс Украинской ССР: Науч. практ. коммент.. – К.: Политиздат Украины, 1984. – 595 с.
176. Установления мотива и цели преступления / Под ред. проф. Б.Я. Петелина. – М.: МВД СССР, ВНИИ, 1979. – 128 с.
177. Файн М.А. К судебно-медицинскому исследованию обгоревших трупов // Труды Благовещенского медицинского института. – Благовещенск, 1959. – Вып. 4.– С. 386-391.
178. Фарисеев В.Д. Организация расследования дел о поджогах // Проблемы борьбы с поджогами и задачи органов внутренних дел. Материалы научно-практической конференции. – М., 1970. – С. 42-52.
179. Фаткуллин Ф.Н. Общие проблемы процессуального доказывания. Изд. 2-е, доп. – Казань, Изд-во Казанск. ун-та, 1976. – 207 с.
180. Федотов А.И., Ульянов Л.Н., Ливчиков А.П. Пожарно-техническая экспертиза. – М.: Стройиздат, 1986. – 270 с.
181. Филановский И.Г. Социально-психологичческое отношение субъекта к преступлению. – Л.: Изд. Ленингр. ун-та, 1970. – 173 с.
182. Харитошкин В.В. Возмещение материального ущерба, причиненного уничтожением или повреждением имущества путем поджогов // Советская юстиция. – 1982. - № 3. – С. 22-23.
183. Хмыров А.А. Косвенные доказательства. – М.: Юрид. лит., 1979. – 183 с.
184. Цивільний кодекс України. – К.: Атіка, 2003. – 416 с.
185. Цветков П.П. Исследование личности обвиняемого. (На предварительном следствии и в суде первой инстанции). – Л.: Изд. Ленингр. ун-та, 1973. – 149 с.
186. Цимбал М. Криміналістична сутність підпалів і злочинних порушень протипожежних правил // Вісник Академії правових наук України.–Харків, 1998.-№3/14/. – С. 113-118.
187. Черечукіна Л. Доказування свідомо неправдивих відомостей як обов’язкової ознаки суб’єктивної сторони ахрайства з фінансовими ресурсами // Право України, 1999, №10. – С.64-66.
188. Шаргородский Вопросы общей части уголовного права. (Законодательство и судебная практика). – Л.: Изд. Ленингр. ун-та, 1955. – 255 с.
189. Шиманова З.Е. Пожарно-техническая экспертиза. – М., 1963. – 158 с.
190. Щупик Ю.П. Фотометрический метод идентификации рубящих предметов при экспертизе обгоревших трупов // Врачебное дело. – 1971. - №11. – С. 128-129.
191. Щерба С., Гусева С. Особенности предмета доказывания по делам о невменяемых // Российская юстиция, 1989. - №2. – С. 34-37.
192. Эйсман А.А. Структура и язык описания предмета доказывания // Вопросы борьбы с преступностью. – М.: Юрид. лит., 1973. – Вып. 19. – С. 88-109.
193. Яблоков Н.П. Структура способа совершения преступления как элемент его криминалистической характеристики // Способы сокрытия следов преступлений и методы криминалистического их установления. – М., 1984. – С. 45-49.
194. Яровенко В.В. Доказывание признаков субъективной стороны состава преступления // Криминалистическая виктимология: (Вопросы теории и практики): Сб. науч. трудов / Иркут. гос. ун-т им. А.А. Жданова. – Иркутск: ИГУ, 1980. – С. 107-114.