ОСОБЛИВОСТІ РОЗСЛІДУВАННЯ НАПАДІВ З МЕТОЮ ЗАВОЛОДІННЯ ЧУЖИМ МАЙНОМ, ВЧИНЕНИХ ОРГАНІЗОВАНИМИ ГРУПАМИ

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП 4

РОЗДІЛ 1. Криміналістичний аналіз нападів, що вчинюються
організованими групами з метою заволодіння чужим
майном, та проблемних слідчих ситуацій, що виникають
при їх розслідуванні 13
1.1. Криміналістичний аналіз нападів, що вчинюються
організованими групами з метою заволодіння чужим майном 13
1.2. Поняття проблемних слідчих ситуацій
і характеристика чинників, що впливають на їх формування 43
1.3. Проблемні слідчі ситуації, що виникають при розслідуванні
нападів з метою заволодіння чужим майном, вчинених
організованими групами 60
Висновки до розділу 1 72

РОЗДІЛ 2. Типові слідчі ситуації початкового етапу
розслідування нападів, вчинених організованими групами
та засоби їх вирішення 74
2.1. Оцінка первинної інформації на момент порушення
кримінальної справи 74
2.2. Аналіз типових слідчих ситуацій початкового етапу
розслідування та визначення тактичних завдань розслідування 89
2.3. Засоби вирішення тактичних завдань на початковому
етапі розслідування нападів 111
Висновки до розділу 2 129

РОЗДІЛ 3. Особливості подальшого етапу розслідування
нападів з метою заволодіння чужим майном,
вчинених організованими групами 132
3.1. Типові слідчі ситуації та завдання подальшого етапу розслідування 132
3.2. Засоби вирішення завдань подальшого етапу розслідування
нападів, вчинених організованими групами 140
Висновки до розділу 3 178

ВИСНОВКИ ЗА РОБОТОЮ 180
ДОДАТКИ 185
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 193

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Впродовж ряду років в Україні спостерігається складна кримінальна ситуація. Відбувається не тільки зростання злочинності, але і якісна зміна її характеру. Злочинність стає все більш організованою, оперативно використовує новітні технології, все більш протистоїть і протидіє органам правопорядку, а не просто приховує від них свою діяльність.
В умовах складних політичних і соціально-економічних перетворень в державі проблема активної протидії злочинності обґрунтовано висувається в ряд першочергових державних завдань. На існуючу недосконалість правоохоронної системи держави, недостатнє законодавче й науково-методичне забезпечення правоохоронної діяльності, а отже, захисту прав і свобод людини звернено особливу увагу в Указі Президента України №143 від 18 лютого 2002 року “Про заходи щодо подальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян”, а також в Указі Президента України № 84 від 6 лютого 2003 року “Про невідкладні заходи щодо посилення боротьби з організованою злочинністю та корупцією” та наказом МВС України №755 від 05.07.2004 «Про затвердження пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 років». Підвищення організованості і злочинного професіоналізму кримінальних формувань, зростання тяжких і особливо тяжких злочинів стає загрозою для сучасного суспільства. У той же час розкриття і розслідування корисливо-насильницьких злочинів, вчинених організованими групами, у проблемних слідчих ситуаціях за допомогою лише передбачених карно-процесуальним законом дій і заходів не тільки ускладнено, але іноді стає неможливим.
Аналіз статистичних даних МВС України, свідчить про значну поширеність в діяльності організованих груп корисливо-насильницьких злочинів. Даний вид організованої злочинності, здійснюючи замах одночасно і на життя та здоров'я людини, і на різні форми власності, є одним з найбільш небезпечних її проявів. Разом з тим рівень їх розкриття залишається на недостатньо високому рівні. Певною мірою цьому сприяє те, що правоохоронні органи припускаються серйозних помилок при аналізі наявної інформації, плануванні первинних слідчих дій і оперативно-розшукових заходів, висуненні версій, організації взаємодії і т.п., які негативно впливають на рівень розкриття і якість досудового слідства. Значною мірою ці недоліки пояснюються відсутністю ефективних методичних рекомендацій, що не враховують особливостей криміналістичної характеристики злочинів і специфіку ситуацій, що виникають на різних етапах розслідування корисливих нападів, вчинених організованою групою.
Сказане вище актуалізує проблему подальшої розробки оптимальних методів розкриття і розслідування злочинів на основі наукового дослідження типових слідчих ситуацій, що виникають. Не є виключенням і методики розслідування нападів корисливої спрямованості, вчинених організованими групами. Для того, щоб названі методики стали дієвим засобом оптимізації розслідування цих злочинів, в їх структурі повинні бути виділені система типових ознак і підстав для висунення відповідних версій, визначені зміст і структура тактичних операцій найбільш ефективних в типових слідчих ситуаціях, запропоновані чіткі і в той же час достатньо гнучкі ситуаційні програми.
У криміналістиці вивчення проблем розробки і вдосконалення теоретичних положень методики розслідування злочинів знайшло відображення в працях таких учених, як Ю.П. Аленін, В.Д. Басай, В.П. Бахін, В.Д. Берназ, Р.С. Бєлкін, І.А. Возгрін, В.А. Волинський, В.К. Гавло, І.Ф. Герасімов, В.Г. Гончаренко, В.А. Журавель, А.В. Дулов, А.В. Іщенко, О.Н. Колесніченко, В.П. Колмаков, В.О. Коновалова, В.С. Кузмічов, В.К. Лисиченко, І.М. Лузгін, В.Г. Лукашевич, Є.Д. Лук’янчиков, Г.А. Матусовський, В.О. Образцов, М.В. Салтєвський, М.О. Селіванов, В.В. Тіщенко, С.М. Чурілов, В.Ю Шепітько, М.П. Яблоков та інші.
Безпосередньо проблематика розслідування корисливих злочинів, що вчинено організованими групами, досліджувалась у роботах Л.І. Аркуші, Л.Д. Гаухмана, А.Ю. Головіна, А.І. Дворкіна, В.А. Жердєєва, О.С. Золотарьова, В.І. Комісарова, В.Є. Корноухова, В.І. Кулікова, Р.М. Сафіна, С.С. Стєпичева, А.Я. Целищева, В.М. Шматова, М.П. Яблокова та інших.
Однак, як показує аналіз опублікованих праць із цієї проблеми, в методиках розслідування корисливо-насильницьких злочинів не зосереджувалась увага на особливостях їх розкриття та розслідування, зумовлених вчиненням злочину організованою групою. В розробці методики розслідування злочинів, що вчинюються організованими формуваннями, важливого методологічного значення набуває криміналістичний аналіз проблемної слідчої ситуації та напрямів її позитивного розв’язання. Разом з тим, у теорії криміналістики дотепер не вироблено загальноприйнятого визначення проблемної слідчої ситуації, а методичні рекомендації здебільшого оминають ситуації, коли інформації для прийняття обґрунтованого, найбільш раціонального рішення недостатньо та шляхи її гарантованого отримання не відомі. Аналіз слідчої практики свідчить, саме такі ситуації є найбільш поширеними в розслідуванні нападів з метою заволодіння чужим майном, що вчинюються організованою групою. У формі нападів вчиняються такі корисливо-насильницькі злочини, як грабіж із застосуванням насильства, розбій, і бандитизм з корисливих мотивів.
У зв’язку із вищевикладеним, обрана тема дисертаційного дослідження обумовлена, з одного боку, необхідністю подальшого розвитку та вдосконалення теоретичних напрацювань, спрямованих на посилення боротьби з організованою корисливо-насильницькою злочинністю, а з іншого – потребами практики у науково обґрунтованих методичних рекомендаціях з оптимізації розслідування нападів корисливої спрямованості, вчинених організованою групою.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до плану наукових досліджень кафедри криміналістики Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка, а також планом науково-дослідної роботи Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка. Обраний напрям дисертаційного дослідження спрямований на виконання основних положеннях Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 року №1376, Наказу МВС України №755 від 05.07.2004 «Про затвердження пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 років».
Тема дисертації затверджена рішенням Вченої ради Луганського державного університету внутрішніх справ (протокол №7 від 28 жовтня 2005р.).
Метою дослідження є розробка на основі аналізу чинного законодавства, літературних джерел, матеріалів слідчо-судової практики наукових рекомендацій з розслідування нападів корисливої спрямованості, вчинених організованою групою, у проблемних слідчих ситуаціях.
У відповідності з цим у роботі поставлені наступні основні взаємопов'язані завдання:
 визначити характер, зміст і структуру нападів з корисливих мотивів, вчинених організованою групою;
 дати визначення поняття та виокремити основні види проблемних слідчих ситуацій;
 здійснити криміналістичний аналіз проблемних слідчих ситуацій, що формуються на початковому та подальшому етапах розслідування нападів корисливої спрямованості, вчинених організованою групою, з метою визначення типових версій і тактичних завдань, що підлягають перевірці і вирішенню;
 встановити наявність, характер і зміст відповідних залежностей у побудові методики розслідування нападів, що обумовлені вчиненням їх організованими групами;
 визначити засоби пошуково-пізнавальної діяльності та їх комплекси, необхідні для розв’язання проблемних слідчих ситуацій на початковому і подальшому етапах розслідування досліджуваної категорії злочинів;
 розробити науково - обґрунтовані рекомендації з розслідування нападів з метою заволодіння чужим майном, вчинених організованою групою, у проблемних слідчих ситуаціях.
Об'єктом дослідження є діяльність організованих груп по вчиненню нападів з метою заволодіння чужим майном та діяльність правоохоронних органів із їх розкриття та розслідування.
Предметом дослідження є особливості розслідування нападів, з метою заволодіння чужим майном, вчинених організованими групами.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження складають: положення матеріалістичної діалектики про пізнання соціальних явищ і процесів, взаємодії об'єктів і закономірностей їх відображення. Для вирішення задач за темою дослідження використовувалися: а) загальнонаукові методи (спостереження, опису, класифікації) - для визначення поняття, змісту та різновидів проблемних слідчих ситуацій; б) історико-правовий, формально-логічний, системно-структурний і порівняльний методи - для вивчення розвитку уявлень про пошуково-пізнавальну діяльність слідчого та проблемну слідчу ситуацію; для узагальнення матеріалів кримінальних справ з метою виявлення типових проблемних слідчих ситуацій, притаманних нападам з метою заволодіння чужим майном, вчинених організованими групами; в) соціологічний (інтерв'ювання та анкетування) - для опитування слідчих та оперативних працівників ОВС України, з питань дослідження; г) статистичні методи (групування, зведення, аналізу кількісних показників) - для обґрунтування висновків за результатами узагальнення матеріалів кримінальних справ й опитування слідчих.
Емпіричну базу дослідження представлено репрезентативним фактологічним та аналітичним матеріалом, напрацьованим за останні 4 роки шляхом:
- вивчення та узагальнення 100 кримінальних справ про напади з корисливих мотивів, вчинені організованими групами, що були розглянуті місцевими та апеляційним судами Луганської та Донецької областей в період з 2002 по 2006 роки;
- аналізу статистичних, інформаційно-довідкових документів, що відображають організаційні і практичні заходи правоохоронних органів щодо попередження, розкриття і розслідування злочинів, що вчинюються організованими групами;
- опиту у формі анкетування 150 працівників органів МВС України (100 слідчих і 50 оперативних працівників) та інтерв’ювання 15 слідчих, які розслідували вивчені нами кримінальні справи про напади з корисних мотивів, вчинені організованими групами.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що за характером і змістом розглянутих питань дисертація є першим в Україні монографічним комплексним дослідженням проблемних питань, що зумовлюють особливості методики розслідування нападів корисливої спрямованості, вчинених організованими групами. В дисертації обґрунтовується ряд нових криміналістично-значущих положень і висновків та суттєво доповнюються існуючі, що поглиблює і розширює наукові засади методики розслідування нападів з метою заволодіння майном, вчинених організованою групою, та мають важливе теоретичне і практичне значення.
Найважливішими серед обґрунтованих теоретичних та методичних результатів слід назвати такі:
вперше:
- розроблена методика розслідування корисливо-насильницьких злочинів, вчинених організованою групою у формі нападу;
- проведено криміналістичний аналіз нападів корисливої спрямованості, вчинених організованими групами, який, зокрема, містить криміналістичну характеристику таких угруповань;
- виділено та проаналізовано ознаки, що вказують на факт вчинення нападу організованою групою;
- обґрунтовано необхідність обов’язкового виділення в ході розслідування нападів з корисливих мотивів, вчинених організованими групами, завдань стратегічного та тактичного рівнів;
- розроблено систему типових слідчих ситуацій, властивих початковому етапу розслідування нападів з метою заволодіння майном, вчинених організованими групами, серед яких виділено проблемні слідчі ситуації та засоби їх розв’язання;
- із урахуванням специфіки досліджуваної категорії злочинів, обґрунтовано необхідність побудови версій не лише стосовно встановленого окремого факту вчинення нападу, а також щодо існування ще не відомих епізодів злочинної діяльності певної організованої групи та факту їх причетності до вже виявлених але не розкритих злочинів;
удосконалено:
- класифікацію проблемних слідчих ситуацій, що виникають під час розслідування корисливих нападів, вчинених організованою групою, на основі комбінації чотирьох основних інформаційно і методично значущих обставин: 1) подія (механізм і обстановка) злочину; 2) особа злочинця; 3) особа потерпілого; 4) майно, що викрадається;
- наукові рекомендації з тактики допиту підозрюваних (обвинувачених) залежно від характеру організованих груп, учасниками яких вони виступають, їх ролі та зайнятої позиції щодо розслідування;
- наукові рекомендації з тактики проведення обшуку із врахуванням об’єктів пошуку та завдань, що мають бути вирішені в ході проведення цієї слідчої дії;
- систему заходів, спрямованих на встановлення особи злочинця на подальшому етапі розслідування нападів з метою заволодіння майном, вчинених організованими групами;
набули подальшого розвитку:
- підходи щодо визначення та сутності слідчої ситуації, як категорії науки криміналістика;
- положення щодо можливостей використання матеріалів оперативно – розшукової діяльності в ході розслідування;
- підходи щодо сутності слідчої версії, та можливостей її використання в ході вирішення проблемних слідчих ситуацій, які виникають під час розслідування злочинів, вчинених організованою групою;
- положення, щодо напрямів і змісту розробки версій про вчинення нерозкритих нападів однією й тією ж організованою групою.
Практичне значення одержаних результатів дисертації полягає в тому, що висвітлені в ній положення спрямовані на вдосконалення практики розкриття і розслідування нападів корисливої спрямованості, вчинених організованою групою з метою заволодіння чужим майном. На підставі цих положень досліджено й описано пошуково-пізнавальну діяльність слідчого під час розслідування нападів з метою заволодіння чужим майном, вчинених організованою групою, у проблемних слідчих ситуаціях, а також розроблено практичні рекомендації щодо її проведення для розв'язання конкретних проблемних ситуацій. Наукові набутки, отримані в ході проведення наукового дослідження, використовуються в ході викладення курсу криміналістики у Луганському державному університеті внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка, та у практичній діяльності УБОЗ та СУ УМВС України в Луганській області.
Апробація результатів дослідження. Положення дисертації було апробовано у вигляді наукових повідомлень на 2–ох міжнародних науково-практичних конференціях («Проблеми вдосконалення практики застосування кримінально правових засобів протидії злочинності органами внутрішніх справ» (Львівський юридичний інститут МВС України. 30 вересня 2004 року) та «Виявлення, фіксація та використання доказів в процесі досудового слідства» (Луганська академія внутрішніх справ ім.10-річчя незалежності України 7-8 жовтня 2004 р), 4-ох міжвузівських науково-практичних конференціях (Донецьк 2004, Львів 2004, Харків 2006, Луганськ 2007), 2-ох постійно діючих семінарах (Луганськ 2007) та у ході роботи міжнародного круглого столу (Луганськ 2006). В ході роботи над дисертацією разом із СУ УМВС України в Луганській області було підготовлено та направлено до ГСУ МВС України «Пропозиції до проекту методичних рекомендацій стосовно розкриття та розслідування злочинів, учинених організованими групами» (Вих. № 4\4806 від 01.10. 2004р.).
Публікації.
Результати за темою дослідження висвітлено в п’яти публікаціях у фахових збірниках, які включені до переліку наукових видань, затверджених ВАК України, а також в матеріалах двох науково-практичних конференцій.

Список литературы

Висновки
Методики розслідування корисливо-насильницьких злочинів, вчинених організованими групами, містять, зазвичай, один загальний недолік – слабкий зв'язок із складним динамічним процесом розкриття злочинів в умовах проблемних слідчих ситуацій. У цих методиках, як правило, не показується основана на глибокому систематизованому знанні «технологія» діяльності органів досудового слідства і дізнання. Вони придатні для тих випадків, коли матеріали кримінальних справ вміщують відомості, які вказують на конкретну особу, що скоїла злочин, та інші важливі обставини. Такі методики менш ефективні у випадку різкого дефіциту криміналістично-значущої інформації. Дисертаційне дослідження є спробою теоретичного узагальнення та нового вирішення цього наукового завдання стосовно нападів з метою заволодіння чужим майном, вчинених організованою групою. Головними теоретичними і прикладними результатами роботи є такі висновки:
1. Напади з метою заволодіння чужим майном, вчинені організованою групою, характеризуються низкою особливостей, які мають криміналістичне значення, що виділяють їх з числа інших однорідних злочинів. Ці особливості полягають в специфіці способів і обстановки вчинення суспільно небезпечних посягань, типологічних якостей особи злочинців і потерпілих, інших елементів криміналістичної характеристики, а також їх взаємозв'язків.
2. Криміналістичний аналіз досліджуваних злочинів є інформаційною базою для розробки методичних рекомендацій по їх розслідуванню і спрямований на оцінку відомостей про спосіб вчинення нападу, об’єкт злочинного посягання, обстановку вчинення злочину, особу потерпілого, особи нападників тощо. Особливого значення набуває аналіз даних про організовану злочинну групу, які мають містити інформацію про: процес створення групи, її організатора, учасників та способів їх залучення; систему підпорядкованості, ієрархію, структуру, способи зв'язку, конспірації, тощо. В літературі ці питання розглядаються, зазвичай, поверхово, але акцентування діяльності слідчого на необхідності вивчення вказаних елементів та ефективне їх використання в ході розслідування надає значні тактичні можливості.
3. В криміналістиці під нападом з корисливих мотивів слід розуміти протиправне, раптове, застосування насильства до потерпілого, яке позбавляє його можливості і рішучості протидіяти злочинцю, з метою заволодіння майном або надбання іншої матеріальної вигоди. До нападів корисливої спрямованості в криміналістиці слід віднести наступні основні склади злочинів: грабежі із застосуванням насильства (ч.2 ст. 186 КК), розбійні напади (ст. 187 КК) і бандитизм, що здійснюється з корисливих мотивів (ст. 257 КК). Схожа слідова картина, подібність в механізмі вчинення злочину, в цілях і наслідках злочинної діяльності дозволяють розглядати вказані склади в єдиному блоці при розробці загальних методичних рекомендацій з їх розслідування, що особливо важливо на початковому етапі, коли кримінально-правова кваліфікація ускладнена через брак доказової та криміналістично-значущої інформації.
4. Про факт вчинення корисливого нападу організованою групою можуть свідчити : виявлення слідів ретельної підготовки злочину; детальна поінформованість про об'єкт посягання; високий рівень технічної оснащеності учасників корисливого нападу; наявність атрибутів прикриття (форми міліції, документів і т.п.); тривалий пригнічений стан потерпілих і свідків, їхня відмова від співробітництва з правоохоронними органами; зухвала поведінка підозрюваних відносно співробітників правоохоронних органів; залучення до захисту інтересів обвинувачених при розслідуванні злочинів дорогих адвокатів; активна протидія розслідуванню.
5. Вивчення матеріалів слідчої та судової практики свідчить про те, що у розслідуванні досліджуваної категорії кримінальних справ найбільш поширеними є проблемні слідчі ситуації. Вивчення літератури з цього питання дозволило сформулювати визначення проблемної слідчої ситуації під якою автор розуміє «систему умов, які впливають на формування обстановки розслідування і породжують, в результаті їх оцінки особою, що розслідує злочин, складні пізнавальні завдання, обумовлені інформаційною невизначеністю відносно характеру події, його основних елементів або особи, що його вчинила, у зв'язку з чим неможливо однозначно визначити спосіб дій, які б забезпечили з високим ступенем вірогідності розкриття злочину».
6. Розглянувши підходи різних авторів щодо типізації слідчих ситуацій, властивих процесу розслідування злочинів, вчинених організованими групами, за результатами критичного аналізу найбільш вдалою визнано позицію щодо визначення типових слідчих ситуацій на основі комбінації чотирьох основних інформаційно і методично значущих елементів: 1) подія (механізм і обстановка) злочину; 2) особа злочинця; 3) особа потерпілого; 4) майно, що викрадається. Ця позиція була використана в ході розгляду системи типових проблемних слідчих ситуацій для визначення особливостей тактичних завдань, що виникають під час розслідування нападів корисливої спрямованості, вчинених організованою групою, та засобів їх вирішення.
7. Залежно від характеру ситуації, що склалася на початковому етапі розслідування корисливо-насильницької діяльності, можуть змінюватись пріоритети у вирішенні першочергових завдань або можуть виникати інші проміжні завдання. Але слідчий вже на початковому етапі має враховувати необхідність формування та вирішення завдань, спрямованих на досягнення тактичної (розкриття конкретного злочину, встановлення осіб що вчинили напад, встановлення місцезнаходження викраденого майна тощо) та стратегічної (викриття всієї злочинної організованої групи та припинення її діяльності; встановлення усіх учасників кримінального формування, а не лише тих, що брали безпосередню участь у вчинені конкретного корисливого нападу; встановлення всіх епізодів злочинної діяльності організованої групи тощо) мети розслідування.
8. Особливу увагу слід приділити питанням взаємодії слідчого із працівниками оперативних підрозділів та можливостям використання матеріалів оперативно-розшукової діяльності в процесі розслідування нападів корисливої спрямованості, вчинених організованими групами. Необхідна сумісна оцінка слідчим і оперативним працівником наявної оперативної інформації в межах передбачених законом. Крім того, необхідно чітко визначити на цій стадії способи процесуального закріплення вже одержаної оперативним шляхом інформації, а також засобів отримання і відповідних до них способів закріплення інформації, яка ще може надійти, про організовану групу, що вчинює корисливі напади.
9. На стадії порушення кримінальної справи слідчий, зазвичай, змушений діяти у ситуації ретроспективного характеру, коли злочин вже вчинено і дії слідчого виступають у вигляді передбаченої законодавцем реакції на злочинну подію, що вже відбулась. Більш результативними можуть бути перспективні ситуації, які виникають у разі надходження інформації про готування до вчинення корисливого нападу, чи інформації про триваючу злочинну діяльність певної організованої групи корисливо-насильницької спрямованості. Можливий також змішаний варіант коли "просте" реагування на вже вчинений злочин поєднується з реалізацією матеріалів оперативної перевірки щодо конкретного кримінального формування і його злочинної діяльності.
10. Головним чинником, який детермінує слідчу ситуацію на подальшому етапі розслідування, є фактичний ступінь встановлення даних про особу нападника та всіх членів організованої групи. За названим критерієм автор виділяє п’ять типових ситуації: 1) підозрювана організована група встановлена і затримана; 2) частина підозрюваних осіб встановлена і затримана, інша частина не встановлена; 3) підозрювана організована група встановлена, але не затримана, оскільки переховується від слідства; 4) є певні дані про злочинців, але конкретний підозрюваний не встановлений. 5) затримано окремих учасників організованої групи але відомості про подію злочину відсутні.
11. На підставі аналізу ситуацій, коли затримано окремих членів організованої групи чи є певні відомості про них, розроблено систему рекомендацій з проведення допитів та обшуків. Зокрема розглянуто порядок підготовки до слідчої дії, виявлення можливих спроб протидіяти слідству та їх нейтралізація, перелік завдань, що підлягають вирішенню в ході проведення слідчої дії, та використання допустимих тактичних прийомів. Висвітлено питання пов’язані із розшуком і затриманням особи, що переховуєься від слідства.
12. Найбільші ускладнення на подальшому етапі розслідування корисливих нападів, вчинених організованою групою, виникають у разі, коли певні фактичні дані про злочинців в результаті проведення первинних слідчих і оперативно-розшукових дій одержані, але їх недостатньо, щоб встановити конкретних підозрюваних. У такій слідчій ситуації можна рекомендувати наступні методи, спрямовані на встановлення особи нападників і розкриття злочину, що розслідується: аналіз особи потерпілого; аналіз об’єкту вчинення нападу; аналіз матеріальних об'єктів, що мають відношення до події злочину; аналіз початкового етапу розслідування корисливого нападу, вчиненого організованою групою і наявної доказової бази; комплексний метод.