ОЗДОРОВЧІ ТЕХНОЛОГІЇ У ПРОЦЕСІ ПОЗААУДИТОРНИХ ЗАНЯТЬ З ЛЕГКОЇ АТЛЕТИКИ ЗІ СТУДЕНТАМИ УНІВЕРСИТЕТІВ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ДЕРЖАВНИЙ ЗАКЛАД „ЛУГАНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА”

На правах рукопису

СЕРОРЕЗ ТЕТЯНА БОРИСІВНА

УДК: [378.091.39:796.42](043.3)

ОЗДОРОВЧІ ТЕХНОЛОГІЇ У ПРОЦЕСІ ПОЗААУДИТОРНИХ ЗАНЯТЬ З ЛЕГКОЇ АТЛЕТИКИ ЗІ СТУДЕНТАМИ УНІВЕРСИТЕТІВ

13.00.02 – теорія та методика навчання
(фізична культура, основи здоров’я)

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук

Науковий керівник:
Максименко Ігор Георгійович, доктор наук з фізичного виховання і спорту, професор

Луганськ – 2013

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ....................................................................5
ВСТУП......................................................................................................................6
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ПОКРАЩЕННЯ ФІЗИЧНОГО СТАНУ І СТАНУ ЗДОРОВ’Я ЛЮДИНИ ЗАСОБАМИ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ................................................................................12
1.1. Сучасні уявлення про фізичне здоров’я і фізичний стан людини.............12
1.2. Аеробна і анаеробна продуктивність організму, як фактори, що визначають рівень фізичного здоров’я........................................................17
1.3. Вікові та статеві особливості рівня фізичного здоров’я молоді...............27
1.4. Заняття легкою атлетикою як засіб покращення фізичного здоров’я.......40
1.4.1. Фізіологічні механізми як засіб покращення аеробної та анаеробної продуктивності організму...............................................................
1.4.2. Можливості покращення фізичного здоров’я різними режимами бігових навантажень.....................................
Висновки до розділу 1...........................................................................................49
Розділ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ СТАНУ ФІЗИЧНОГО ЗДОРОВ’Я СТУДЕНТІВ УНІВЕРСИТЕТІВ ЗА ПОКАЗНИКАМИ ФІЗИЧНОЇ РОБОТОЗДАТНОСТІ, АЕРОБНОЇ ТА АНАЕРОБНОЇ ПРОДУКТИВНОСТІ ……51
2.1. Методи досліджень……................................................................................51
2.1.1. Методи теоретичного аналізу, синтезу та узагальнення інформації......51
2.1.2. Методи аналізу програмно-нормативної документації,
опитування, бесіди та анкетування.........….........................................................53
2.1.3. Методи педагогічного спостереження, тестування та
експерименту…………………………………………………………………….53
2.1.4. Фізіологічні методи досліджень...................................................58
2.1.5. Методи математичної статистики..............................................................61
2.2. Організація досліджень і загальні відомості про контингент
обстежених.............................................................................................................62
2.2.1. Етапи виконання дисертаційного дослідження
2.3. Методичні особливості дозування фізичних навантажень,
використаних у позааудиторних заняттях з метою оздоровлення студентів..64
2.4. Характеристика програм, розроблених для підвищення рівня
фізичного здоров’я студентів ……...70
2.4.1. Програми з використанням безперервного методу (програми І, ІІ)
2.4.2. Програми з використанням повторного методу (програми ІІІ, ІV)
2.4.3. Програми з використанням інтервального методу (програми V, VI)...
2.4.4. Програми з використанням інтервального (на коротких відрізках)
і безперервного (в аеробному режимі енергозабезпечення) методів в
одному занятті (програма VII)........................................................................
2.5. Визначення показників фізичного здоров’я студентів за характеристиками фізичної роботоздатності, аеробної та анаеробної продуктивності їх організму..................................................
Висновки до розділу 2…………………………………………………………...73
РОЗДІЛ 3. ОБҐРУНТУВАННЯ ОЗДОРОВЧИХ ТЕХНОЛОГІЙ НА
ОСНОВІ ЗАСТОСУВАННЯ РІЗНИХ РЕЖИМІВ БІГОВИХ НАВАНТАЖЕНЬ У ПРОЦЕСІ ПОЗААУДИТОРНИХ ЗАНЯТЬ
ЛЕГКОЮ АТЛЕТИКОЮ...................................................................................75
3.1. Ефективність занять із застосуванням безперервного методу в аеробному режимі енергозабезпечення (програма І)................................75
3.2. Ефективність занять із застосуванням безперервного методу зі стимуляцією анаеробних процесів енергозабезпечення (програма ІІ).......104
3.3. Ефективність занять із застосуванням повторного методу в аеробному режимі енергозабезпечення (програма ІІІ)..................112
3.4. Ефективність занять із застосуванням повторного методу в аеробно-анаеробному режимі енергозабезпечення (програма ІV)
3.5. Ефективність занять із застосуванням інтервального методу в
аеробному режимі енергозабезпечення на довгих відрізках
(програма V)
3.6. Ефективність занять із застосуванням інтервального методу в
анаеробно-аеробному режимі енергозабезпечення на коротких
відрізках (програма VІ)
3.7. Ефективність занять із застосуванням інтервального (на коротких відрізках) і безперервного (в аеробному режимі енергозабезпечення)
методів в одному тренуванні (програма VІІ)
3.8. Ефективність занять фізичною культурою за державною Програмою для вищих навчальних закладів
3.9. Визначення кореляційної залежності між показниками
функціональної та фізичної підготовленості студентів
3.10. Розробка технологій оздоровлення студентів на основі використання легкоатлетичних вправ у процесі позааудиторних занять
3.11. Практичні рекомендації щодо впровадження оздоровчих технологій
у процес позааудиторних занять студентів легкою атлетикою
Висновки до розділу 3.........................................................................................199
ВИСНОВКИ………………………………………………………………….....200
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ............................204
ДОДАТКИ............................................................................................................238

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ATФ – аденозинтрифосфорна кислота
ГТФ – гуанідинтрифосфорна кислота
Emin – мінімальна величина енерговитрат
Emax – максимально допустимі щоденні витрати енергії
ЕКГ – електрокардіограма
ЖЄЛ – життєва ємність легень
МВЛ – максимальна вентиляція легень
МКЗР – максимальна кількість зовнішньої механічної роботи
за 1 хв
ПАНО – поріг анаеробного обміну
ПС-волокна – повільно-скоротливі волокна
РАП – рівень аеробної продуктивності організму
ЧСС – частота серцевих скорочень
ШС-волокна – швидко-скоротливі волокна
PWC170 – фізична роботоздатність
PWC170 абс. – абсолютна величина фізичної роботоздатності
PWC170 відн. – відносна величина фізичної роботоздатності
VО2 max – максимальне споживання кисню
VО2 max абс. – абсолютний показник максимального споживання кисню
VО2 max відн. – відносний показник максимального споживання кисню

ВСТУП

Актуальність теми. Згідно преамбули статуту Всесвітньої організації охорони здоров’я (1948 рік), здоров’я людини визначається не лише відсутністю хвороб, що є прямою прерогативою медицини, але й станом повного фізичного, психічного і соціального благополуччя. Це вказує на те, що здоров’я слід розглядати як цілісний гармонійний стан людини, який залежить від самосприйняття і самопочуття, які відображають її гармонію (або дисгармонію) зі світом [107], а складовими здоров’я людини виступають три аспекти – фізичний (соматичний), психічний (духовний) і соціальний.
Значним внеском у розвиток вчення про фізичне здоров’я слід вважати введене М.М. Амосовим [8] поняття „кількість здоров’я”, яке визначається сумою „резервних можливостей” функціональних систем організму. З огляду на те, що рівень функціонального стану людини під впливом різних чинників коливається, а резервні можливості, що обумовлені генотипом і сформованим на його основі фенотипом, змінюються протягом життя [3], здоров’я слід розглядати як динамічний атрибут життєдіяльності людини [192].
Методологічною основою кількісної оцінки фізичного здоров’я виступають декілька концепцій, серед яких на особливу увагу заслуговують „енергетична” [15] і „адаптаційна” [20, 67]. У відповідності з „енергетичною” концепцією здоров’я людини характеризується її енергопотенціалом, основою якого є макроергічні сполуки – АТФ, КрФ, ГТФ, неорганічний пирофосфат та інші. Чим більша потужність і об’єм енергопотенціалу, який реалізується організмом, тим вищий рівень здоров’я. В загальній сумі енергопотенціалу аеробне енергоутворення значно домінує над анаеробним, тому аеробна продуктивність є інформативним показником фізичного здоров’я [127].
Основою „адаптаційної” концепції є положення про те, що здоров’я людини визначається ступенем адаптації до різних умов середовища, зокрема, здатністю зберігати нормальну життєдіяльність у неадекватних умовах. Вважається також, що основним показником фізичного здоров’я людини є її здатність адаптуватися до різноманітних фізичних навантажень [3, 51]. Тому для оцінки фізичного здоров’я деякі дослідники рекомендують використовувати тести з визначення фізичної підготовленості [53, 60, 74, 115]. При цьому перевага повинна віддаватися тестам, які використовуються для оцінки тих фізичних якостей, що корелюють з показниками функціональної підготовленості, характеризуючи цим адаптивні можливості людини [54].
Слід зазначити, що адаптивні можливості людини залежать від її здатності інтегрувати функції окремих фізіологічних систем. Показником таких інтегральних можливостей може слугувати величина максимального споживання кисню (VO2 max), яка характеризує рівень аеробної продуктивності та виступає критерієм стійкості організму до впливу таких чинників, як гіпоксія, гіпотермія, гіпертермія, проникаюча радіація, інфекції [187].
Таким чином, у відповідності з вищезгаданими концепціями об’єктивним кількісним показником фізичного здоров’я є величина VO2 max [248, 247, 246].
Однак у формуванні фізичного здоров’я суттєву роль відіграють не лише аеробні, але й анаеробні процеси енергозабезпечення [99]. На особливу увагу заслуговує той факт, що між аеробною і анаеробною (лактатною) продуктивністю існує тісний кореляційний зв’язок (г=0,933), де факторним показником виступає анаеробна продуктивність [138].
Ряд дослідників поняття „фізичне здоров’я” ототожнює з поняттям „фізичний стан” і вказує на те, що для їх оцінки доцільно використовувати комплекс показників, які характеризують функціональну та фізичну підготовленість, а також фізичний розвиток [13, 23, 54, 98].
Для корекції аеробної і анаеробної продуктивності організму можуть застосовуватися різноманітні фізичні вправи переважно циклічного характеру, зокрема біг [25, 167, 199, 243]. Однак проблему корекції фізичного здоров’я за допомогою фізичних тренувань не можна вважати вирішеною. Відсутній єдиний підхід до регламентації фізичних навантажень [101, 102, 212, 221, 237], зокрема за їх інтенсивністю, періодичністю, оптимальними параметрами обсягу в залежності від віку та рівня функціональної підготовленості. Тому актуальною залишається проблема розробки програм занять, які цілеспрямовано стимулювали б аеробні й анаеробні можливості організму.
Особливої гостроти зазначена проблема набула упродовж останніх 20 років – саме у цей період вчені зафіксували суттєве зниження показників, що характеризують фізичний стан українців [14, 139]. Так, за даними ВОЗ, більше 80% дітей та підлітків мають значні відхилення у стані здоров’я. Дуже гостро стоїть проблема необхідності укріплення здоров’я і серед студентської молоді. При цьому одним з перспективних шляхів її вирішення залишається розробка та впровадження у навчальний процес оздоровчих технологій. Найбільші резерви при використанні таких технологій криються у ефективній організації позааудиторних занять зі студентами [47, 101, 134].
Нами досліджувалася ефективність впливу занять з використанням бігових навантажень аеробної та анаеробної спрямованості на фізичне здоров’я студентів-чоловіків першого зрілого віку (21 – 23 роки). Вибір такого контингенту для вивчення ефективності досліджуваних бігових програм обумовлений, з одного боку, науковою інформацією про те, що рівень фізичного здоров’я у чоловіків даного віку, який визначали за відносним показником VO2 max , в середньому значно нижчий, ніж у жінок. Середня величина VO2 max у чоловіків знаходиться нижче „безпечного” рівня здоров’я, а у жінок значно перевищує цей рівень [23, 136].
З іншого боку, проблема покращення стану здоров’я є найбільш гострою саме для студентів старших курсів ще й по причині відсутності у більшості українських ВНЗ обв’язкових занять з фізичного виховання для освітньо-кваліфікаційних рівнів „Спеціаліст” та „Магістр” або з-за низької якості відповідних занять. Отже, проблема корекції фізичного здоров’я студентів-чоловіків першого зрілого віку залишається невирішеною. З огляду на це, дослідження впливу різних режимів бігових навантажень на такі показники, як аеробна та анаеробна (лактатна) продуктивність, розширює можливості розробки оздоровчих технологій, реалізація яких сприятиме зміцненню здоров’я студентської молоді.
Зв’язок роботи з науковими планами, темами. Дисертаційну роботу виконано в ДЗ „Луганський національний університет імені Тараса Шевченка” відповідно до „Зведеного плану науково-дослідної роботи у сфері фізичної культури і спорту на 2006 – 2010 рр.” Міністерства у справах сім’ї, молоді і спорту в межах комплексної теми 3.2.4 „Корекція аеробної та анаеробної продуктивності організму учнівської та студентської молоді шляхом застосування різних режимів фізичних впливів” (реєстраційний номер 0107U007149), а також відповідно до комплексної програми науково-дослідної роботи кафедри олімпійського та професійного спорту ДЗ „Луганський національний університет імені Тараса Шевченка” (2011 – 2015 рр.), що виконується за проблемою „Теоретико-методичні основи навчання фізичній культурі та культурі здоров’я учнівської молоді” (суб’єкти освіти в нормі та з особливими потребами), номер держреєстрації 0110U000394.
Тему дисертації затверджено на засіданні вченої ради ДЗ „Луганський національний університет імені Тараса Шевченка” (протокол № 4 від 25.11.2011 р.) та узгоджено в Міжвідомчій раді з координації наукових досліджень з педагогічних і психологічних наук в Україні (протокол № 1 від 31.01.2012 р.).
Мета дослідження полягала у теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці технологій, спрямованих на оздоровлення студентів університетів у процесі позааудиторних занять легкою атлетикою.
Для реалізації сформульованої мети вирішувалися наступні задачі:
1. Систематизувати і узагальнити матеріали літературних джерел щодо можливостей покращення фізичного здоров’я студентів університетів у процесі занять легкою атлетикою.
2. Розробити програми позааудиторних занять оздоровчим бігом для покращення фізичного здоров’я студентів з урахуванням рівня їх функціональної підготовленості.
3. Дослідити рівень аеробної та анаеробної продуктивності організму студентів-чоловіків першого зрілого віку.
4. Визначити ефективність впливу занять за розробленими програмами на функціональну та фізичну підготовленість студентів 21 –23 років.
5. Експериментально обґрунтувати оздоровчі технології для студентів університетів на основі використання бігових навантажень.
Об’єкт дослідження – фізичне виховання студентів університетів у процесі позааудиторних занять.
Предмет дослідження – оздоровчі технології у процесі позааудиторних занять біговими видами легкої атлетики зі студентами університетів.
Методологічну та теоретичну основу дослідження складають особливості проектування педагогічних технологій (В.Е. Радіонов, 1996; О.М. Пєхота, 2003; В.В. Докучаєва, 2005), загальногуманістичні ідеї і принципи (В.О. Сухомлинський, 1976; Л.С. Виготський, 1976), сучасні концепції щодо оздоровлення людини (K. Cooper, 1985; Г.Л. Апанасенко, 1999; Ю.М. Фурман, 2005), основні положення теорії і методики фізичного виховання (Б.А. Ашмарін, 1990; О.Д. Дубогай, 2005; В.К. Бальсевич, 2006; Т.Ю. Круцевич, 2007) та підготовки спортсменів різного віку і кваліфікації (В.П. Філін, 1980; Л.П. Матвєєв, 1988; Т.О. Bompa, 2003; В.М. Платонов, 2004) та ін.
Методи дослідження:
– методи теоретичного аналізу, синтезу та узагальнення інформації;
– методи аналізу програмно-нормативної документації, анкетування, опитування та бесіди;
– методи педагогічного спостереження, тестування та експерименту;
– фізіологічні методи досліджень;
– методи математичної статистики.
Експериментальна база дослідження. Експериментально-дослідницька робота проводилася переважно на базі ДЗ „Луганський національний університет імені Тараса Шевченка”. Усього у дослідженнях взяли участь 413 студентів-чоловіків віком 21 – 23 роки та 17 спортивних педагогів і лікарів.
Наукова новизна отриманих результатів. У дисертаційній роботі вперше:
– розроблено технології оздоровлення студентів університетів, які базуються на використанні бігових вправ у процесі позааудиторних занять;
– визначено динаміку показників фізичної та функціональної підготовленості студентів у період з 21 до 23 років, які займаються фізичною культурою за державною навчальною Програмою для ВНЗ, та у студентів-учасників експерименту;
– обґрунтовано програми занять оздоровчим бігом з урахуванням функціональної підготовленості студентів-чоловіків першого зрілого віку, застосування яких забезпечує покращення рівня фізичного стану за рахунок підвищення аеробних та анаеробних можливостей організму;
– за показниками енерговитрат визначено характеристики фізичних навантажень, які можуть слугувати критерієм готовності функціональних систем організму до виконання бігових вправ під час позааудиторних занять;
– виявлено, що при періодичності позааудиторних занять оздоровчим бігом три рази на тиждень для забезпечення зростання аеробних можливостей організму внутрішня сторона бігових навантажень за енерговитратами повинна перевищувати порогову, яка становить близько 44% від максимально допустимої, а мінімальний період вірогідного зростання функціональної та фізичної підготовленості триває близько 16 тижнів.
Підтверджено інформативність використання з метою моніторингу стану здоров’я студентів університетів у процесі позааудиторних занять тестів для оцінки рівня їх рухових якостей і функціональної підготовленості.
Дістало подальшого розвитку положення, згідно якого покращення фізичної та функціональної підготовленості студентів ефективніше відбувається при проведенні занять, що стимулюють не лише аеробні, але й анаеробні процеси енергозабезпечення.
Підтверджено положення про те, що ефективність покращення фізичної та функціональної підготовленості залежить від режиму енергозабезпечення занять, методу тренувань та величини фізичних навантажень.
Практична значущість роботи полягає у впровадженні отриманих результатів дослідження у навчальний процес ДЗ „Луганський національний університет імені Тараса Шевченка”, Донецького національного технічного університету та у навчально-тренувальний процес низки інших закладів. На основі досліджень впливу різних схем занять оздоровчим бігом на рівень фізичної та функціональної підготовленості розроблені програми позааудиторних занять, впровадження яких у практику сприятиме покращенню фізичного стану студентів-чоловіків першого зрілого віку. Це підтверджується вірогідним зростанням показників фізичної роботоздатності, аеробної та анаеробної продуктивності та рухових якостей студентів-учасників експерименту.
Запропоновано об’єктивні методи оцінки ефективності впливу бігових тренувальних програм на фізичне здоров’я студентської молоді.
Обґрунтовано універсальні технології оздоровлення студентів, на основі яких можна створювати програми, спрямовані на покращення фізичного стану людей різної статі, віку і професій, які не мають протипоказань для занять біговими вправами. Запропоновані нами підходи також можна застосовувати під час розробок аналогічних методик, заснованих на використанні вправ з інших видів спорту та рухової активності. Розроблені технології мають прикладне значення для системи фізичного виховання і можуть використовуватися як підґрунтя для створення нових оздоровчих програм.
Матеріали дисертаційної роботи використовуються у навчальному процесі Інституту фізичного виховання і спорту ДЗ „Луганський національний університет імені Тараса Шевченка”, кафедри фізичного виховання Донецького національного технічного університету при викладанні дисциплін „Теорія і методика фізичного виховання”, „Теорія і методика спортивного тренування”, „Спортивна медицина”, „Теорія і методика обраного виду спорту”, „Фізичне виховання”, „Лікувальна фізична культура”, „Валеологія”. Також результати і положення дисертаційної роботи застосовуються з метою покращення навчально-тренувального та оздоровчого процесу у Клубі аматорів бігу (м. Донецьк), спортивному клубі шахти ім. А.Ф. Засядька, спортивній студентській спілці Донецької області.
Особистий внесок здобувача полягає у виборі напрямку досліджень, формулюванні мети і завдань дослідження та визначенні методів для їх вирішення, аналізі спеціальної літератури з досліджуваної проблеми, організації та проведенні досліджень, статистичній обробці, аналізі та описі отриманих результатів, формулюванні висновків.
Апробація результатів дослідження. Результати та основні положення проведених досліджень були представлені у вигляді публікацій науково-методичних праць і виступів на ІІ, ІІІ, ІV, VІІІ та ІХ міжнародних науково-практичних конференціях „Олімпійський спорт, фізична культура, здоров’я нації в сучасних умовах” (Луганськ, 2005, 2006, 2007, 2011, 2012), ІV та V регіональних науково-практичних конференціях „Олімпізм і молода спортивна наука України” (Луганськ, 2006, 2007), на II міжнародній науково-практичній конференції „Актуальні питання вищої професійної освіти” (Донецьк, 2007) та відображені у наукових звітах кафедр спортивних дисциплін та олімпійського і професійного спорту Луганського національного університету імені Тараса Шевченка (2004 – 2011).
Публікації. Основні положення дисертації знайшли відображення в десяти опублікованих роботах, у тому числі у п’яти наукових статтях у спеціалізованих виданнях України.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації знайшло відображення вирішення проблеми підвищення рівня фізичного здоров’я студентів університетів за рахунок розробки оздоровчих технологій, які базуються на застосуванні бігових легкоатлетичних вправ у процесі позааудиторних занять.
Проведене дослідження значною мірою доповнює і конкретизує теоретико-методичні підходи щодо фізичного виховання студентської молоді, дозволяє відстежувати ступінь впливу постійних занять легкою атлетикою на функціональний стан та рівень розвитку основних рухових здібностей студентів.
1. Аналіз і узагальнення матеріалів літературних джерел та результати проведених досліджень переконливо свідчать про низьку ефективність позитивного впливу занять за державною Програмою фізичного виховання вищих навчальних закладів на функціональну підготовленість студентів, що підтверджується незмінністю протягом усього навчального року абсолютних та відносних показників фізичної роботоздатності, аеробної та анаеробної продуктивності їхнього організму.
2. Виявлено динаміку погіршення фізичного здоров’я студентів у період з 21 до 23 років. Так, відносний показник максимального споживання кисню у 21 рік становить – 43,5±0,67 мл•хв-1•кг-1 , у 22 роки – 42,2±0,58 мл•хв-1•кг-1 , а у 23 роки – 41,8±0,74 мл•хв-1•кг-1 .
При цьому рівень анаеробної продуктивності організму суттєво не змінюється. Тому саме в цей віковий період виникає нагальна проблема підвищення фізичної роботоздатності студентів на основі використання засобів фізичного виховання з аеробною та анаеробною спрямованістю, що може бути забезпечено за рахунок позааудиторних занять оздоровчим бігом.
3. Розроблено програми позааудиторних занять з використанням бігових вправ, які дозволяють покращувати показники фізичного здоров’я студентів.
Встановлено, що при періодичності занять три рази на тиждень на ефективність використання бігових навантажень впливають: об’єм роботи, режим енергозабезпечення, а також метод тренувань. Дослідження впливу різних режимів тренувань на аеробну та анаеробну продуктивність організму засвідчило переваги бігових навантажень, які стимулюють анаеробні процеси енергозабезпечення. Незалежно від методу тренування бігові вправи анаеробного спрямування (програми ІІ, ІV, VІІ) ефективніше впливають на приріст фізичної роботоздатності, аеробної продуктивності, а також на витривалість студентів-чоловіків першого зрілого віку, ніж навантаження, які спрямовані на активізацію лише аеробних метаболічних процесів (програми І, ІІІ, V). Виявлено, що програми занять, які стимулюють анаеробні метаболічні процеси, сприяють зростанню не лише анаеробної, але й аеробної продуктивності організму. Так, заняття за програмою ІV обумовили підвищення показників PWC170 відн. до рівня 24,6±0,78 кгм•хв-1•кг-1 , VO2 max відн. – до 59,6±1,24 мл•хв-1•кг-1 , результатів з бігу на 2500 м – до 10,26±0,26 хв.
4. Експериментально підтверджено, що вирішальне значення для підвищення аеробної продуктивності організму студентів-чоловіків першого зрілого віку при застосуванні бігових навантажень періодичністю 3 рази на тиждень має величина енерговитрат кожного заняття, яка повинна становити не менше 44% від максимально допустимої. Встановлено, що бігові програми аеробної спрямованості із застосуванням безперервного методу мають перевагу перед заняттями з використанням повторного та інтервального методів. При застосуванні безперервного методу (програма І) відносний показник максимального споживання кисню зріс на 12% (p