Паліга Надія Броніславівна. Механізми реалізації антикризової політики держави в будівельній галузі

Краткое описание

Паліга Надія Броніславівна. Механізми реалізації антикризової політики держави в будівельній галузі : Дис... канд. наук: 08.00.03 2009

Паліга Н.Б. Механізми реалізації антикризової політики держави в будівельній галузі. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 економіка та управління національним господарством. Класичний приватний університет, Запоріжжя, 2009.
Дисертацію присвячено узагальненню теоретичних, методичних засад і розробці практичних рекомендацій щодо формування механізмів реалізації антикризової політики держави в будівельній галузі.
Досліджено підходи до визначення та класифікації криз і ризиків, встановлені їх спільні та специфічні характеристики. Доведено залежність кризових явищ від ризиків, ідентифіковано ризики будівництва як процесу. Визначено підходи до створення цілісної системи реалізації антикризової політики держави в будівельній галузі. Здійснено оцінку тенденцій розвитку інвестиційно-будівельного комплексу України і Донецької області. Виявлено проблеми у будівельній галузі. На підставі оцінки обґрунтовано підходи до постановки завдань антикризової політики держави у будівництві. Виконано аналіз механізмів антикризового регулювання, що використовуються державою у будівельній галузі. Прийоми аналізу, що проводився, ґрунтуються на встановленні причин виникнення кризових явищ у будівельній галузі, повноти і ефективності застосування механізмів антикризового регулювання. Здійснено оцінку залежності індексу розвитку інвестиційно-будівельного комплексу від рівня ризику і симптомів кризових явищ. Обґрунтовано основні напрямки антикризової політики держави в будівельній галузі. Запропоновано підходи до розробки цільових програм у будівництві державного і регіонального значення. Розроблено стратегію антикризового регулювання будівельної галузі, обґрунтовані стратегічні цілі та першочергові заходи для виходу з кризи і перспективні для подальшої стабілізації. Розроблено пропозиції щодо удосконалення механізмів реалізації антикризової політики держави в будівельній галузі організаційного, економічного, технологічного і фінансового характеру.

У дисертації теоретично узагальнено і запропоновано нове вирішення актуальної проблеми щодо ефективного використання механізмів реалізації антикризової політики держави в будівельній галузі.
Основні висновки теоретичного, методичного і практичного характеру полягають у наступному:
1. Дослідження можливості запровадження антикризової політики держави в будівельній галузі побудовано на основі попереднього теоретичного узагальнення сутності ризиків і криз, їх спільних і специфічних характеристик. Залежність кризи від реалізованих ризиків у негативному прояві підкреслюється в авторському визначенні категорій: «ризик» розглядається як сукупність факторів зовнішнього та внутрішнього характеру, що формуються відповідно до умов розвитку галузі протягом визначеного періоду, реалізація негативної дії яких провокує настання кризових явищ, а реалізація їх позитивної дії може стати джерелом отримання додаткових прибутків; «криза» стосовно будівельної галузі визначена як наслідки реалізації ризиків в негативному їх прояві, що спричинили диспропорції в розвитку галузі, але при ефективному управлінні можуть стати поштовхом для розвитку. Доведено, що інформація про вагомість ризиків дозволяє завчасно виявляти симптоми кризових явищ. Доповнено класифікацію криз та ризиків за ознаками: можливість прогнозування, виявлення, гострота прояву і термін дії. Це дало можливість розглядати антикризову політику у будівництві як запобіжну, застосувати комплексний підхід до обґрунтування напрямків її реалізації.
2. Усебічна оцінка ризикованості технологічного процесу будівництва, економічних зв’язків між суб’єктами на будівельному ринку дозволила виявити та систематизувати ризики будівельного процесу на стадіях підготовки, безпосереднього будівництва та реалізації будівельної продукції. Це надало можливість здійснити оцінку ризикованості стадій будівельного процесу, виявити симптоми кризи і на цій основі визначити напрямки антикризової політики держави у будівництві.
3. Розмежування підходів до вибору і впровадження антикризової політики, управління і регулювання дозволило узагальнити можливі механізми, які може застосовувати держава. Зіставлення етапів управління ризиками з етапами антикризового управління дозволило стверджувати, що діагностування кризи на рівні галузі має починатися з урахування найбільш вагомих ризиків на рівні суб’єктів господарювання. На основі порівняння змістового навантаження цих етапів встановлено зв'язок між визначенням ризику і діагностуванням кризи; оцінкою ризиків та розробкою стратегії подолання кризи; реалізацією стратегії та мінімізацією ризику; оцінкою і контролем результатів та моніторингом зовнішніх і внутрішніх факторів. Підкреслено циклічність даних процесів. Такий методичний підхід дав можливість створення цілісної системи реалізації антикризової політики держави в будівельній галузі, яка враховує інтереси всіх суб’єктів інвестиційно-будівельного комплексу.
4. Дослідження тенденцій розвитку будівельної галузі України і Донецької області виявило ряд проблем, що вимагають застосування механізмів антикризового регулювання з боку держави. Оцінка за елементами будівельного та інвестиційного середовища дала підстави для постановки завдань антикризової політики держави в будівельній галузі.
5. Аналіз механізмів реалізації політики держави у будівництві, що застосовуються, виконаний на основі зіставлення здійснених заходів з виявленими диспропорціями у розвитку галузі. Дослідження механізмів організаційного, економічного, фінансового і технологічного характеру дозволило виявити та згрупувати причини, що призвели до виникнення кризових явищ: відсутність раціональної земельної політики на місцевому та державному рівні; проблема залучення інвестицій в будівельний сектор; проблема вдосконалення механізмів фінансування будівництва; необхідність інституціональних перетворень в інвестиційно-будівельному комплексі; проблема інформаційного забезпечення; проблема кадрового забезпечення.
6. Для отримання об’єктивних висновків про прояв і поглиблення симптомів кризових явищ у будівельній галузі запропоновано використовувати їх моніторинг на основі побудови залежності між рівнем ризику, симптомами кризових явищ. Результативним фактором може виступати індекс розвитку інвестиційно-будівельного комплексу як співвідношення темпів росту валової доданої вартості будівництва до темпів росту загальної валової доданої вартості. Доведено, що симптомами кризових явищ у будівельній галузі можуть бути незбалансованість інвестиційної, соціальної, цінової політики, виробничої діяльності та міжгалузевих відносин. Зроблений висновок про необхідність подальших досліджень з метою поширення переліку симптомів кризових явищ, що виникають при дії кожного ризику.
7. На основі оцінки залежності між ризиками, кризовими явищами та індексом розвитку інвестиційно-будівельного комплексу встановлено концептуальні напрями реалізації антикризової політики у будівництві: перегляд земельних відносин і їх нормативного оформлення; поліпшення кадрового забезпечення галузі; розвиток виробництва будівельної продукції та матеріалів; впровадження інновацій і ресурсозбереження; оптимізація фінансового, матеріального забезпечення будівництва; захист будівельних об’єктів і учасників будівництва; зниження негативного впливу будівельного комплексу на навколишнє середовище; розробка державних програм підтримки житлового будівництва. З метою виконання заходів за обраними напрямками обґрунтовано цільове призначення, зміст, мету та задачі цільових програм державного і регіонального значення «кадри будівництва», «інновації і ресурсозбереження у будівництві», «страхування у будівництві», «розвиток житлового будівництва».
8. Запропоновано стратегію антикризового регулювання будівельної галузі, цільове призначення якої полягає у створенні організаційних, фінансових та інформаційних передумов формування стабільної та високоефективної галузі. Реалізація стратегії ґрунтується на послідовному проходженні етапів: оцінці тенденцій розвитку інвестиційно-будівельного комплексу, його сильних і слабких сторін та на цій основі визначення ключових точок антикризового регулювання з боку державних і регіональних органів влади; виборі стратегічних цілей та підцілей; тактичних заходів; інструментів регулювання, механізмів та умов реалізації стратегії та заходів щодо безпосередньої реалізації стратегії, їх фінансове забезпечення; моніторингу реалізації стратегії антикризового регулювання. У якості стратегічних цілей вибрані розвиток і впорядкування містобудування; модернізація будівельного виробництва; розвиток житлового будівництва. Досягнення стратегічних цілей має бути підтвердженим тактичними заходами щодо їх реалізації, які поділені на першочергові для виходу з кризи та перспективні для подальшої стабілізації будівельної галузі.
9. Визначено механізми реалізації стратегії антикризового регулювання будівельної галузі організаційного, економічного, технологічного і фінансового характеру, спрямована дія яких має мінімізувати негативний вплив кризи на функціонування інвестиційно-будівельного комплексу і забезпечити в перспективі його сталий розвиток. Удосконалено систему інвестиційних, фінансово-цінових, нормативно-правових та інших регуляторів і інструментів, що оцінювалися з позиції придатності для реалізації стратегії антикризового регулювання, виконання першочергових і перспективних заходів.