Пархомець Микола Кирилович. Організаційно-економічні основи формування та ефективного функціонування молокопродуктового підкомплексу

Краткое описание

Пархомець Микола Кирилович. Організаційно-економічні основи формування та ефективного функціонування молокопродуктового підкомплексу: дис... д-ра екон. наук: 08.07.02 / Тернопільська академія народного господарства. - Т., 2004

Пархомець М. К. Організаційно-економічні основи формування та ефективного функціонування молокопродуктового підкомплексу. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.07.02 економіка сільського господарства і АПК. Тернопільська академія народного господарства, м. Тернопіль, 2004.
У дисертації подано дослідження теоретично-методологічних та науково-прикладних організаційно-економічних основ формування, розвитку й ефективного функціонування підприємницьких структур молокопродуктового підкомплексу; обґрунтовано параметри ефективного рівня вирощування корів-первісток, організаційно-економічні засади ефективного виробництва молока у різних формах господарювання, раціональне розміщення та основні напрямки розвитку галузей молочної промисловості; вдосконалено механізм економічних взаємовідносин між виробниками молока і підприємствами молочної промисловості, державного регулювання і підтримки ефективного функціонування суб’єктів молокопродуктового підкомплексу; науково-прикладне обґрунтування організаційно-економічних основ перспективного розвитку молокопродуктового підкомплексу.

У дисертації наведено теоретично-методологічне узагальнення і науково-прикладне обґрунтування організаційно-економічних основ становлення, розвитку та ефективного функціонування складових МППК, що дозволяє зробити наступні висновки:
1. Молокопродуктовий підкомплекс регіону є невід’ємною складовою АПК, сформований як результат об’єктивного цілеспрямованого процесу агропромислової інтеграції, суть якої полягає у поглибленні територіальних та організаційно-виробничих взаємозв’язків галузей-партнерів і видів діяльності, тісно пов’язаних з виробництвом молока, його зберіганням, закупівлею, транспортуванням, переробкою та реалізацією молокопродуктів, а також із виготовленням необхідних засобів для організації виробництва сировини і кінцевої продукції на інноваційній основі. Його функції полягають в інтеграції зусиль виробників-партнерів за територіально-виробничим принципом взаємодії, взаємозв’язку, взаємозалежності, що є об’єктивною вимогою та необхідною передумовою для формування на базі відокремлених виробничих циклів єдиного інтегрованого агропромислового способу виробництва молокопродуктів у рамках підкомплексу за схемою «виробництво переробка споживання».
2. Для створення потужної матеріально-технічної бази агропромислового виробництва на інноваційній основі, забезпечення всіх товаровиробників українськими ресурсозберігальними технологіями і засобами виробництва світового рівня розвиток функціонально-галузевої структури національного молокопродуктового підкомплексу треба спрямовувати на прискорене інвестування першої сфери фондозабезпечувальних галузей.
Враховуючи високу собівартість і трудомісткість, низьку конкурентоспроможність молокопродуктів більшості молокозаводів країни, доцільно розвивати третю сферу молочну промисловість у напрямку впровадження ресурсозберігальних і безвідходних технологій виробництва високоякісної кінцевої продукції в широкому асортименті.
Удосконалення функціонально-галузевої структури регіонального молокопродуктового підкомплексу необхідно спрямовувати на комплексний розвиток усіх підрозділів, зміцнення їх виробничо-територіальної єдності, розвитку горизонтальної та вертикальної інтеграції, створення фінансово-управлінської структури, яка має розв’язувати комплекс проблем з виробництва, реалізації та розподілу ринкових потоків молокопродуктів і виробити стратегію перспективного розвитку підкомплексу.
3. Дослідження впливу чинників організаційно-економічних основ розвитку молокопродуктового підкомплексу потребує обґрунтованої оцінки їх рівня. У роботі для такої оцінки запропоновано методологію аналізу, зокрема:
ефективності агропромислового виробництва від конкретного виду продукції до національного АПК загалом, що дає змогу аналізувати запропоновані наскрізні показники у взаємозв’язку на всіх рівнях, максимально допусково зменшити кількість показників, спростити процес аналізу, зберігаючи його комплексність для всебічної оцінки рівня і виду ефективності;
формування і прогнозування ринку молока й молокопродуктів, що дає змогу дослідити вплив чинників на прогнозний стан попиту і пропозиції певних молокопродуктів та виконувати необхідну корекцію;
економіко-математичної задачі з оптимізації виробничої структури фермерських господарств різних розмірів (10, 20, 30,50 і 100 корів) та рівнів інтенсивності (низький, середній, високий) виробництва, що дозволяє прискорити організацію таких господарств на науковій основі, ефективніше використовувати виробничі ресурси;
комплексної оцінки якості виробничого менеджменту керівників аграрних підприємств у межах адміністративного району для створення комп’ютеризованої підсистеми аналізу та прогнозування ефективності аграрного виробництва, що сприятиме підвищенню фахового рівня керівних кадрів, запровадженню економічних методів управління та зростанню економіки підприємств в умовах ринкового середовища.
4. Для регіонального молокопродуктового підкомплексу в даний час характерні значне зменшення чисельності худоби та обсягів виробництва молока і молокопродуктів, зростання собівартості й трудомісткості молочної сировини та кінцевої продукції всіх видів, що призвело до збитковості більшості агропромислових підприємств, суттєвого недовикористання потужностей молочної промисловості, різкого зменшення споживання молочної продукції на душу населення.
5. Автор довів, що високу ефективність функціонування молочного скотарства забезпечують такі організаційно-економічні основи: міцна система кормовиробництва, чого досягають за рахунок інтенсифікації землеробства, підвищення врожайності всіх культур; цілеспрямоване вирощування ремонтних телиць та ефективне відтворення молочного стада; поглиблення спеціалізації і концентрації виробництва молочної сировини; удосконалення організації селекційно-племінної роботи використанням за ротацією ліній плідників-поліпшувачів планових порід у всіх господарствах районів і областей України; ресурсозберігальні технології виробництва молока, основою яких є застосування безприв’язного і комбінованого способу утримання тварин, інтенсивне використання культурних пасовищ, комплексна механізація виробничих процесів на фермах, заміна застарілих доїльних агрегатів на комплекс нових вітчизняних, серійне виробництво яких налагоджено, вони відповідають вимогам світового рівня і забезпечують високий економічний ефект.
6. Подальший розвиток молочного скотарства в особистих господарствах населення є стратегічно важливим на найближчих 1015 років. З метою підвищення ефективного функціонування доцільно об’єднати їх у виробничі районні системи на основі ринкової інфраструктури. Модель розвитку таких господарств запропоновано у дисертації за двома напрямками: перший полягає у розвитку галузі за рахунок власних зусиль і коштів, його вибирають ініціативні виробники (лідери в аграрному виробництві); другий це посилення інтеграції особистих господарств населення з реформованими та іншими господарствами в межах району.
7. Запропонована комп’ютеризована підсистема регресійного аналізу та прогнозування собівартості молока може бути використана для обґрунтування нормативного рівня витрат на виробництво будь-якого виду продукції, що дозволяє управляти процесом виробництва, надавати певним чинникам пріоритет і коригувати їх вплив.
8. Підвищити економічну ефективність виробництва молокопродуктів у переробній промисловості можна за рахунок: збільшення обсягів реалізації молока кожним господарством згідно з вимогами нового стандарту; впровадження ресурсозберігальних і безвідходних технологій переробки молока; активного залучення вітчизняних та іноземних інвестицій у реконструкцію і модернізацію підприємств; створення інтегрованих формувань у межах району та спільних підприємств з відомими іноземними фірмами.
9. Підвищити попит на молокопродукти на внутрішньому та зовнішньому ринках можна шляхом зниження собівартості виробництва і переробки молока, регулювання роздрібних цін на основі нормативної собівартості продукції, розширеного відтворення в АПВ, підвищення купівельної спроможності населення за рахунок збільшення сімейних доходів та зайнятості селян.
10. Економічний механізм взаємовідносин між партнерами-виробниками молокопродуктів необхідно розвивати на контрактній інтеграційній основі у напрямку: широкого запровадження спеціалізованої закупівлі молока згідно з вимогами ДСТУ-3662-97; обґрунтування рівня закупівельних цін на основі визначення середньої нормативної собівартості 1 ц молока, виробленого в районі або в кількох районах з приблизно однаковими природно-виробничими умовами.
11. Механізм державного регулювання, сприяння і підтримки ефективного функціонування молокопродуктового підкомплексу в ринкових умовах необхідно вдосконалювати у напрямку створення на макроекономічному рівні умов ефективної діяльності партнерів молокопродуктової інтеграції на принципах еквівалентного міжгалузевого обміну.
12. Збільшення вмісту жиру і білка у молоці та дотримання вимог ДСТУ-3662-97 при його реалізації у кожному господарстві є стратегічним напрямом поліпшення якості молочної сировини, ресурсозбереження, ефективного розвитку МППК України, підвищення конкурентоспроможності молокопродуктів на вітчизняному і світовому ринках